автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.04
диссертация на тему: Проблема постмодернизма в словацкой прозе 60-80-х годов

Полный текст автореферата диссертации по теме "Проблема постмодернизма в словацкой прозе 60-80-х годов"

АКАДЕМ1Я НАУК УКРАШИ 1НСТИТУТ Л1ТЕРАТУРН ш.Т.Г.ШЕВЧЕНКА

На права» рукопнсу

СНВАЧЕП&О ГАЛНПА ЬШКОЛАГВПЛ

ПРОБЛЕМА ПОСТМОДЕРШЗМУ В СЛОВАЦШП ПРОЗГ 60 - 80-1 РОШ

10.01.04 -Л1тературазаруб15Шккра1н 10.01.08 - Теорй мтератури

Автореферат

дисерташ! на здобуття паукового етупепя доктора фмояовдпих наук

Киш-1992

Робота вшонана в (нституп штератури ш.Т.Г.Шевченка Академи наук Украшн.

ОфшШш опоненти: Доктор фшолопчнш наук, професор А.РЛШЛКОС Доктор фшолопчшп наук, професор М.Я.ГОЛЬБЕРГ Доктор фаолопчши наук И.Л.1П1ЛТЕ11КО

Пропила установи - ЛшвськШ дергавшШ ушверснтет ¡ы. ГЯ.франка

Захист вабудеться ", _" _¡993 р. па засшапш

спещал1зовано! вчсно! ради Д. 016.35.03 при ¡пститут! лператури ¡м.Т.Г.Шевчепка АН Украши /252601. Кшв, вул.Грушевського, А/.

3 днсерташж нохиа озцайомнтись у б1бдютещ Шституту ллературн.

ВЧЕНИЙ СЕКРЕТАР спешалвовапо! вчено! ради

АЙШЧЕРУ 0.1.

Актуальн|сть теми. В наш чао вжа нашжливо розглядати л1те-ратуру лише П1д знаком реал{зму чи модершзму: пог.мнув пер1од t3e;ikomnpouichoctí, зведення неприступних ctíh uis иародами та культурами. Остан:ш треткна XX ст. входить в iCTOpix) як доба ун!версал1зму та синкретизму, як споха постмодернiзиу, коли гйд-буваеться змша координат у трактувашп ioTopil, зростае штарес до пмарг1нал1й" св!тового процесу. Здаеться, bcí ¡снуэч! худож-н! папряыи й ctmí, (¡ллософсыи школи вжо вичорпали cede в 3ítk-нешп з реальною, a bcí bwomí моей й коди лоретворюються на знаки культурно! "надаовл". Без цього сходаення на новшЧ щабель загальнолюдсько! самосв|докост i стае неиоклпвш нодальииК pyx i всередин! окрекпх галузей культури. Умлстецтв!, лггератур), (JUocoJií nocTiZno вщбуваеться схрещення та контам1нац1я жан-р|в f методов, заперечуеться принцип диференц1йованост}, впоряд-кованост!, 1дентичиостг, все стае мокливим, алэ ai в чому немае певност!. Реально чи нереально? СорЯозно чи картома? Провщною ознакою шютецтва стае зняття будь-якого "чи".

Постмодерн!зм явдяс собою складни!: i р1зноспряиований рух сучасно! сусШльно! думки, II своср!диу рзакц!п на зы!нп в св1-тов1Л цивШзацП, багатои(рне Б1дбиття духовного повороту само-obíuomootí сучасно! лкдини. В^дзначаючясь багатом1рн1Сти й пол1-BaptanTiiIcTio, Bin слов!дуе плюрал!зи у bcíx галузях творчо! лльпоот!. Нова Яде про штернац1онал1зац|ю людських в1дчутт1в, спрачкнаних сорйозниш лол1тичнпмл катакл1змаыд, зрукенняш 6io-сфаря, передбаченыш еколоНчно! та ядерно! катастроф. Поступово зм!шзз cbIü усталенай см:сл гукан!зы, пзрзор!ентовуючись на т.зь hrtparymHisM, i навпакп - дегума!пзпц!я дсступаеться ¡.Псцем ан-тпал!тар!юст!, замахуичксь на парод!ювання та висм!ювання во!х i во!ляш1х авторитета.

У шп'ецтв! з"являсться таке явпча, як андеграунд, и;о посд-пуа в соб! поп-арт та "монтаж сшгсЛ1в", здатнгй пвретворнти 1с-тор1я на карикатуру. Модерн!стськ| напряш вндааться базнад1йно застар!ли1я у пор!вшнш{ э постмодерн!зном, яяий, в[ЯКШ1увии аб-солатний негатшНзц, сдираетьсл ука но на якусь - нахай i паГ.яи-пуканШу - позпц1п, а пзредусШ на д.тарал{зы позщ!й, иотод[в, oinfltB, нешмлкяШ без гра.

Суттевии в!дтак видаеться той факт, цо у лИературюс екс-соц!ал1стпч1!2Х кра!н при зародкенн! постмодерн!зму роль авангарду як об"екту подолання Í! в1д15Товхувашш перзбирас на cela соц-

реал!зм, котрлй ДОВ1В до абсурдно! меж! так! "родов!" озкаки авангардистськпх течпЧ, як агресивпа петерпишсть до естетично-го ¡накомислешш, прагнення до культурного монопол13му, па&ос руйнацП як юторичного ылнулого, так 1 естетичног природи мис-тсцтва в ц1лому.

• Словацька постмодерн! стська проза 60-30-х рок1В зовсш не Б перзу чергу зобов"язана своею полвою вплкву зах!дних л!тератур. Есзперсчно, цо словацький поставаагард ¡снуе п розвпваеться в безпсрорвному образному 5; концептуэльноиу д1алоз1 я:< з яшзою традиция икну лого, перетвореншш "забутих" I тому протягои багатьох роклв "чужих" структур на "сво!", необхЦщ , так I з фантомами соцраал13му. Найлоштнш! явшца словацько! прозп анал13озаного перЛоду улвляються результатом шдвпщеного д!алог1зму Л1тератур-ного процесу, в якому спостершэеться безпзрервна актуал1зац1Я одних I затухания пышх склацових нацюнального лгсературного минулого. Те к са.чо стосуеться I контакт ¡в словацько! прози з яви-и;змд позанац¡опального литературного контексту. При цьому вдеться нч про звичайне оживления традкц!«, а про 1хн;о ¡рошчну рев1-■чю, вкзнашш принципу альтернатшзност! худояиього нислоння.

Якщо на Заход! посткодсрш зы був сдричинзшп; до киття перепаяно кризою ¡1щустр1ального сусп^льстьа - появою ыультинац1ональ-нпх коиололШ, ксып"ютерно! цшзШзацп з II безызглдм розвиткоы ■>асоб1в иасово! ¡пйормацп, загрозою еколог1чно! та ядерно! катастроф, а також Еичердашстю модершзму як певною карою породкено-го ним худозшього методу, то -в литературах Схшш! бвропи ца язи-¡я.е, виклвкане кризовпм станом соц!аЛ1Стично! систеыи, стало ще Л од!йе;о з небагатьох ыоялев остей для письменшнив зборегти власну кнстецьку й людську поздцп, вщстояти бодай у таклй Лрошчно-пародШшй/ спос!б власнсй догляд на св!т в умовах дотужного то-тал!тарного драсингу.

Очевидно, Iсиуе иевна дарздоксальн1сть у тому, цо сама ¡грота реальн1сть культуры стае тиы дорогозказоы, котрдй дозволяе п;обцтпоя кр1зь лаб!рпнти зашшеного ¡деолог1чного кола до в!дчут-тя шутршньо! свободи, 1до сака ¡гровий св!Т культуры набирае зла-чсння р1зко1 антитези безчасовост!, що стиль, заснованвй на гр! з т'лкии парами культурнкх нддбань, стае для мдтця лэдве не едпшш способом опануванпя лог!кою хаосу ¡сторП. Одначе, на думку дпсер-тппте, тут некае суперечност!, а е глдбшша взасмообумоЕлен1сть г-зя.'.ьнсст! Я стелю, лосо$И й поетики сучасио! л!тературп.

Вир1шення поставленого в дисертацп завцашш, бозперечно, из могло б и1дбутисл( якби автор не спирався на досягаанм.я ендове! науки в галуз! досл1дгенпл постыодершзму, до нараховуеться чима-ло грунтОБШ1Х праць, прксвячоних з"ясувашш соЦ1алы-ю-1сторичних причин появи постмодершзму', впзиачешю iioro культур^Ллосо^сько! природи^; анал!зу постмодерн!стських прояв!в у дптератур!^.

По-друге, якби в сучасн!й б1тчпзнлн1й науц! не зи!нилоая стаплення до феномена постмодерн! зну з негативного сперлу на лояльна, а згодом i позитивней 1До ж до розробки постмодерн¡стсы:о5

1 Gaderaer H.-G. Wahrheit und iJethodo. - Tubingen, 1961; Poucault il. The Order of Things. - H.Y., 1970; Korty 1!. Philosophy and the Mirror of i.'nturo. - Princeton, I960; .2nzeii3bercer НЛ. Bemerkungen zum 'Yeltunterynng//Kur3buch, - m.5) Buudrillnrd J. Sin\ulation3//Semiotext(o). - K.Y.,1984; Hubermns J. Bio neue Unübersichtlichkeit. - Frankfurt/M, IS05! .'Arch J. The Fost-nodnrn Interpretation of Hiatory // The Journal of the British Society for Phenomenology. - 19(38, H 2.

2 Pouottult И. Folie et deriason. - ?ario,I9oi; Darrida D.

Do la GraiUTätologie. - Parin, 1967; '.Titt^enntein L. fchriften, -

Pmnkfurt/U, ,1969; Lyotard J.-L. La condition postraodern.F.nppcrt

our lo ouvoir» - Paris, 1979; Hassan J. Culture of Postmodernisn

// Theory, culture and society,1903, II 3; Jonclm Ch. Sprache der

postmodern. - Stuttgart, 1900; Connor S. Postmodernist Culture.

An Introduction to Theories of the Contenpornry. - Cambridge/

J.iaoa. ,1990; Kuller J. OnDeconstrac tion. Tlieory nnd Critiaiom

after Structuralism. - li.Y.,1990. Boo U. Kozprava о vseobecnej serniotike. - Drutialüva, 1990.

3

° Has can I. The disnenbermcnt of Oroheust Toward a Postno-dern literature, - i.'erafin ,1971; Hassan I. Farncriticisns. Seven speculations of the tirnoa. - Urbana, 1975; Pokkerm d.iv. Literary history, noderniam nnd postmodernism. - Amsterdam/Philadelphia, 19891 Pidler L. Araerican Literature since I9C0. - London, 1975.

A «

Двв.: Эпитеин '.!. Парадог.си новизны. - ¡>!., 1988; ..его я. После будущего.'0 новом сознании в литературе // Знамя, 1991, 5 I; Лпловецкий 1.5. "Свободы черная работа" /Сб "артисткческо?; прозе" нового поколения // Вопроси лагерзтурн, 3939, .'! 9; Пого т.. г-з;:?ч крутизны // Таи т.е. 1991, ." 11/12; Гальцеза А.Р. Пзпзмюгпг.г.-г? ■ с кап культурология «тагу ии.'см п игрой // Саиосочнсиг.« с-пссг-г?-

проблематики в екс-соц1ал1стичнпх кра!нах, то, бездеречно, саслу-говують на увагу прац! югославсышх дослщинив П.Палавзстри, В.Гыегача, ЗЛукановича, студп чеських та словацьких Л1торатуро-naaBuiB1.

Що к до безпосереднього предмету доел дав шш, а сане слова-цько! прози 60-80-х рр., то тут на маемо чималу к!льк1сть луйл1-кац1Й /ЯЛГ.тевчек, В.Петри, ].Сул1к, Р.Хмол, ¡.Бершлтснн, Р.Кузнецова, Ю.Богданов, В.Шевчук, С.ШерлаНюва, 1 .Еабл'овська, Л.Дашкова, Л.Широкова/» з яких виыальовусться розлога картина П за-гального стану, визпачешш головпих напряшав, том та щей у рус-Л1 Л1тературц соц1ал!стачного рсал!зму. Звичайно, сю при цьоиу иосилепа увага прадилена сод!альн1й та ыорально-етичиШ npod.ieua-тид{ з урахуванням политично! opiCHTaníI авторов, чому, безпереч-но, були cBoi об"ективш причини.

ÍIopiBimao меклу увагу дослщшиив приворталц проблема, повязан! з нереалiстичннми 'лапряиами в чоськШ та словацыеш Л|тера-Typi. А, тпы часом, впевплоши рол! модерному та постмодергпз-му в збаг'ачоши поетпки сучаоно! лрозк зобов"язуе розаирити коло сноствреиень над лггературшш процссом 4exii та Словаччиня.

Для украпгського л1тературознавства, tía ii сьогодш подеколд иереобтя?;еного соц1олог1чши.ш ^дходаьш до лператури, нехтуван-ням естстпчно! дрцроди слова, петарда;¡ста до полшжюго ¡пакоми-слсшш., вщЛшешш спектру проблем, пов"язаних з постмодернiзыоы,

с кои культуры XX века. -II., 1991; Якиювич А. Утраченная Аркадия и разорваншн: Орфей // Иностранная литература, 1998; lloro е. Чотирекдн обыденный в поисках самого себя // Независимая газета, 1992, ,'f 92; Иванов Вяч. Классика глазами авангарда // Иностранная литература, I9S9, II; Ерофеев Вш;. В лабиринта проклятье: вопросов.- М., 1990; Курицын В. Постмодернизм: новая первобитпая культура // Новый мир, 1992, 2; Носов С. Литература к игра // Там ко.

I ¿ilka Т. Fostraodernizraus V prÓEo//Komboid,I989,I¡ S¡ ka Т. llodnotovy вуatera nnrativnáho te3tu//RohboÍd,I9SO,lí 3; Zil-ka T. Moderniznuo a pontmod8rniznuc//Koatoid,1990,К II¡ Krauoová H. Próza novych raodolov ái rozklad epickéhq tvaruJ/XSlovonská literatura, 1976,21 4i Hodrová D. Uledáni rorannu (Kapitoly г hyotorlo o typologle sanru). - Praha,I939f Hodrová D. Eonan ako Otevrtmé dilo//SstBUka,I989,ü I.

у являемся тег. падзвичайно актуальней, осмльки lloro прояв у л|-тературах еко-соц1ал1стичнвх кра!н варто розцшювати не лише як своер!дшй культуролог1чний Феномен, а й як сфектпвпий cnocití опанувашя над¡опальною саиосв{дом!стю оучасно! ладкни.

Toa досл!дкенил постмодерн!эму - специфичного л1тературно-го явища к!нця XX ст. уявляеться актуальнш i пл1диш як для {ор-мувапня нових засад теорП литература, так 1 для з"ясування за-гально! картина Л1тературного процосу та девного етапу в культу-pi окрамо! крапш. Со к до л!торатур схщноевропейського perlo-ну, го И80бх1дн1сть полах П1ДХ0Д1В до них е просто таки нагаль-ноп.

Наукова пета робота - шляхом поглдбленого 1сторако-£.ункц1о-нальпого анал1зу, i3 залучепням структурально-сем1олог{чпого п!д-ходу, розкрнтц 3míct i значения внзеку словацьио! прозп в евро-дейськпй Л1тературпий процео остапяьо! трстапи XX ст. На цьому матер1ал1 дкеертаит прагне з"ясувата спсцк^ку такого соц!окуль-турного феномену, як постмодерн¡зм, характер його прояву в л!те-ратурах колпшшх соц1ал1сютпах кра!н.

Основна увага првдьлена в дисертацП тш творам постмодер-iiiGTCbKoro спрямування, чис значения виходить за нацЮнальн! рамки словацькоГ л{герагурл /"Тисячолгтш бдкола" П.Яроша, "¡,'айстря" В.Шкулп, "Лкацп" та "JIícobiiü театр" Л.Еалдека, "За ¡шенв др1й-шш'в" А.Воднара, "Розуи" Р.Слобода, проза П.ВШковсьдого та Я.КогагПдеса/.

Лпсертаит из ставить cocii за исту систекатстгтй розгляд слэ-взцьг.ого роману добк "реального соц1ал1зпу". Одтк при анал!з! TEopin, ¡40 сгаповлять найб1льший ¡птерес для розкриття тега, автор-ярагнз осмаслитл л1торатури! явища в г.оитекс? i загальио! по-р1одизацП позоешю! словацько! литератур i головнпх топдснц}й II резвптку. '.

Для дссягнснпя Поставлено! иетп необидно впр£питп ряд кон-крзших дсплщнпцьетх завдань; По-асриз, розглянути соц{окультур-ну зу1!ойЛ2н!сгь худоглього розвдтку в Словаччшй в повосшшй пе-ргсд, огна'ШТл. íl siifra, то в!дбуляся в с&зр! эстетична* концея-цШ яшапссть оХарактердзувагп таг сп1гв1дноаэшш "особист!с?ь -Сзродсйппз",- íjítni! складавоя па plaium--отадзх розвдтку л1тара?ура; з"яв'уваг0 cahóncítipneósl рояеиау рог.йну в sicucay зв"язку ía за-Тшз'гпд кого еголпдП в сэ1тсз!Я лИератур! з урагу-

2ar:!L~i к5ц1огалы!оГ- сп?ци51?л lcTcpimoí поетягд ганру. По-другс,

дати у явления про основа! концепцН постмодерн! зму в сучасн!й nayui; яроанал1зувати еоц!ально-!сторичш та естетичн! ьитоки постмодерн¡стського типу ыксленкя й иоказати закономгрнгсть пого появи в кра!нах Cxifliio! бвропа та (¡.ункцюнування в умовах тота-Л1таризму. По-трсте, здП:сш1ти естетшнип анал!з найпоказоз1аих лостмодершстськнх TEopiB, акцентуючи увагу на npoueci творения ix 3nicT0B0-cTpj'KTypHia: шди.* iKauiü як наслдасу еволюцп образного осягнення CBiTy; рояглянути pi3iii тиш! постыодершстс-ько! прози, визиачпвшц при цьому ixiii мен;i та моклизост!. По-четверте, виявити пров!дн! тендснцп перебудови канрово! пщсистеми, опо-bíuhoI технИш в мехах анал13ованого nepiofly; розглянути зм!mi у вааеминах автора /наратора/ i чнтача /рецешента/ в рамках цпх структур.

Ндукова новизна дослдаення полягас в тому, цо в ньому впер-ше в украшському л1тературознавствi внсунута п обгрунтована шляхом анал!зу художього матер1алу концепция розвитку та £.ункгиону-вашш постмодерн!стсы:01 cbíaomoctí в Л1тературах одше! з кра!н "еоц1ал1стичного табору". Ряд теоретичных полокеиь, висв1тлених у робот!, розглядалися заруб !жнпми вчеиши та дослщниками CIE, впключно в зв"язку Í3 захщнк.т литературами чк сонайб!льше - ро-сп':ською. Обгрунтування приналеглост: кращих зразк:в сучасно! словацько! прози до постмодерн! злу стало мояущвнм завдяки запро-поновпному в дисертацП теоретичному положению цодо його специ-u ir.ii в Л1тературах екс-соц!ал!стичга1х кра!н, яка була зуыовлзна протистоянняы тотал^арши ¡деологп. Новпм у дисертаци е й тэ, ко в н1й нова йде про гносг:: jч>:'!чне кор!ння постмодерн!зыу в сло-впцькш npo3i, поставлен!!! автором у cbítobjiü контекст, що дозволяв, в своючергу, показати i П иацюнальну саыобутн!сть.

Or.piM того, до паукового o6iry слов"янознавства вводиться чы:ало творив, якл floci з !деолог!чних (.йркувань ввахалкся марг!-пальнкми /проза Я.Погашдеса, Р.Слободн, П.ВШковського/.

Практичне значения дисэртац!! визначаеться ступенеы внвчен-ня об"екта досл!дгсешш i mosaubíctio стимудювання наукового пошу-ку. 3 цьоыу план! козсна говорити про викоркстання результат!в ди-сортецН при комплексному вивченн! законоь'Лрностей розвитку л!те-ратурнпх наЕрям1В, поетики худокшх систем. Матер!ал дисертацП мпа.е бути використаний ! при створенп! !стор!1 нов!тньо! словацько! л1тпратурк, загальних курс¡в слов"янських литератур, при роз-rcósi таполсгп слов"янського, е тому числ! украТнського, та евро-

пейського роману, при доал1дкешо! творчост! окремих письмеиншив.

Апробац!я робота. Перевата частина-робота лроймла pi3ni форми апробаци. Дисертант висгупав з допов!дями та повщоылення-ми на Шжнародних конйереооц{ях "Сучаона словацька яроза посля 1954 року" /Лондон, I937/; "Сучасна чеська проза" /Лондон, 1990/, "Державно с ть i л!тература" /Братислава, 1900/; семшарах богемос-tîb i словак1ст!в /Ератнслава-Прага, 1936, ¡933/; та он. Piani аслекти дисертацП висвi тлен i з моногра£п "Парадокса словацысо-го роману", кшькох колективних ыоногра$Лях та зборниках, а такоаг у 1шзц1 статей, опублокованих в украТноьких та заруб!иших nepio-дичннх виданнях.

Робота обговорявалася на зао!данно воддолу зарубокних л!те-ратур 1нституту Л1тературп ¡м.Т.Г.Кевчепка АН Украши ¡з залучеп-ияы пров!дних ученкх установи.

Структура робота. Ц1л1 та завдання дослодкення, конкретний матер ¡ал визначили структуру дксертаци, яка складаеться з всту-пу i чотирьох роздШв.

У ВСТЛП обгрунтоваооа актуальность дослодження, проанал!зо-вано стан науково! розробки icîopiî словацько! ярози, проблема лостмодерн)зму, залропоновано ножливий шлях висв!тлення окреиях И аспект!в. Автор звертае увагу на необх!дн!сть дальиого поглиб-леного вивчення bhtokîb постмодерн!стського св!тобачення й мис-лення, на £акт пом1тно! активозацП постмодерн!стських тенденций у багатьох Л1тературах сучасного св!ту, на як!сн! зм!ни в словацкий np03i другоо половинп 70-00-х рок¡в.

У I розд!ло ТРУПА "МЛАДА TB0PEA-5S" ) ЙОРМУВАНШ ПОСТ!.',ОДЕР-НЮТСЬКйХ ТЩДШЦ1" В СЛОВАЦКАЯ ПРОЗР анал!зу;эться його витоки в словацыий лотвратуро, вакладаються теоретичн! засади постмодернизму. Це пов"язуеться з естетичошол зланом, який розлочався в словацьк!й xirepaTypi в другой половши 50-х рок i в i, досягнувши апогею в яер!од "Дразько! весни", опеля вимуиено! стагнзцП, спричинено! окупац1еа Чехо-Словаччияи в J958 роц1, у своер!дний cnoclb в1дродився в друг!;! половин! 70-х poKiB.

Ситуац1ю в тогочесн1й словацьк!й л1тератур! можна квал!$1-кувати як кризову, а наступ авангарду та неоавангарду - як ртак-ц!ю на ца кризу. Д1тературний процес 60-х роков харэктерязуеться як рух р!зноспршований: у б!к реэл!зыу, цо сприяло насадг.еичв 1дейно-тематичних i поатолоПчних настанов соцреал1зму, i е сторону модерн!эму, що прсзвело до актив 1зач1 i модерн!стсыхх пр^л-

о -

HiiniB, до доиирення екзистенц1ал1стських погляд1в на людилу. 1сну-вання особистост! в тотал!тарних умовах почало набувати цедал! б!лып парацоксалышх 1 гротескошх o6pnciB, що породжувало в!д-чуття йантасмагоричност: та "надреальноотi" навколишнього св!ту. Бсо це яскраво втШлося в творчост! так звано! ГенерацН-56 чн групп "Млада творба-5о". Суттевим уявляеться оамий факт формуван-нл i I лрограми в олозицН до естетичних засад минулого десятнл!т-тя, реал!зовано! на шцальтах часопису "¡¿лада творба".

Потяг до "руЕнувашт" роал!зму став особливо в!дчутним у 60-Ti роки, хоча сам процос акткВ1зацИ ыодери1стсышх теццвнцШ но був ц1лковито однозначним. Це проявилося в ранн!х творах П.Яроша, П.В1л!ковського, В .Eliкули, Л.Поган1деса, Р.Слободи, Л.Баллека, де нам1Тилося поеднання реал!стичного та модерн! стсь-кого св!тобачення, ч!льне uicue лоС!в сумнгв цодо смислу ¡сторич-пого розвитку, ею и визначило подальшу творч icTb цих шюьыешзш1в, спрямувавши ix у середин! 70-х рок!в у постмодерн!стське р!чище.

В!дом1 под!1 1968 року вцц!ляються як суттева !сторична в!ха в сусальному та культурному китт! Чехо-Словаччини. Пол!тична та ¡деолог!чна сфери в цей час не т!льки деспотично нав"язували ос-HOBHi форми внутр!шнього аиття л!тературп, a ii часто диктували головн! критерН естетичних виыог до худокн!х твор!в. "Консол!да-ц!я" л!тсратурного гаття, "об"еднання здорових сил у л!тератур!", "очицення" - Bci ui "заходи" випливали з офшйних настанов, зг!д-но з яккми ;итература "наиб!льше була аачеплана негатившаш ани,-соц!ал!стшншш явищаш".

Дей процес в улучив в!д Л1тератури таких ппсьманшп'Лв, як Г..Татары, П.Карвад, Л.Тяжкий, Л.Мнячко, як! протягом повоенного часу репрезентували здобутки словацького красного писышнства. Алс водночас так звана "консол1дац!я" спричинила до лрискореного Хормузання генерацП "Млада творби-56", яка згодом перетворилася на головний pymiii розвитку словацько! л!тератури, до значно! акти-вiзац1Т Л1торатурно1 критики /"Словеиске погляди", "Нове слово", "JliTopapiit тиаденн(к"/.

6 п!дстави ствердкувати, що голодi сили словацько! л!терату-ри эум!ли п!сля виыушено! стагнацН оц!нлти факт надання словакам (¡сиерацП, цо тел, попри всю парадоксальн!сть, виявилося одним 1з иозптиэшпс насл!дк!в чехо-словацько! криз и. Саш молода словацька птта взяла на себе мiсiя в!дтворпти процес 1Сторично1 !дентв$1ка-C,tf 3 позп:тку пац!опально! са1:осв!домост! словацького народу,

алэ пробила це в дужа своер!диий споа ¡<3.

1дел творчих моилшзоотей нацН, II !денти£!кац! I актуальна сьогодн! далеко не для кокно! культури, лроте в словацьких умо-вах /як I в укратнських/, дэ державн!сть як така ¡снуе менша ста рок!в, . вона впявилася продуктивной. Реал!зувати I! припало сама тим ппсьмешшам /П.Ярош, Л.Еаллек, В.ЕМкула, 1.Габай/, котр! напередодн! криза й в1дразу а по н1й вкслухали чшало зви-нувачень з приводу свого "космополитизму", {нтровертност! та мо-дернгстсышх уподобань.

Один з очевидшзх парадокс ¡в сучасно! культура, як л1дкрес-люеться в робот!, полягае в цеминучост! б!дмови втД дооягнутого р!вня довершеност!, а вс! спроба письменства об!йти це правило зводяться здеб!лызого до догматичннх за борон чи насадження есте-тичного консерватизму. У зв"язку з цнм дксертант, погодку ючпсь у принцип 1 з висунутш ЯЛИтевчеком поняттям "романна ситуация" , яка передбачае необх!дний стан сусптльства й лттературц для пл!д-ного розвитку роману /иаявшсть соцтально да£еренц!йоБаного сус-п!льства, гцо перебувае в стант певно! р!вноваги/, визиачае период 70-80-х рок!в як дуне специфичный в цьому в!дношеши. Якцо в пераП! половин! 70-х роман був у словацыий лттературт явацем винят ковш з оглоду на пераломн!сть ыоиенту, то вке напрак1нц! 70-х рок1о словацьке суспгльство вспушено ошншлося в ситуацп ст!йко1 р!вновагн /а точн!ше - стагнацП/, що й спричшшло до лостмодер-шстського роману. Твори Яроша, Шкули, Баллека, хоч 1 були пов"я-зан1 генетпчно з (сторичною публицистикою Шнача, стали своср!д-ним д!алэктичним запереченням поперэднього художнього розвитку, свого роду великою "яарод!ею" на устален! в словацьк1й л!терэту-р! соцреал!зму естетичн! та 1де£Щ канони.

Дедал! глибае уев!домлення !люзорност! способ!в !снування, Тх всеосяЕно! вцаваносг!, свого роду изо- ча постекз1:стенц1ал!зд! стали, на думку дпеертаята, Н9в!д"еаяши передумовами постиодер-н!стсько! проза, де матар!алоы для "о^грування" постае нйцтональна !стор!я, сака !дея загально! морально-етачно! ¡гормк. Заст|,';-н! часп уюжлившш поеднання без1люзорного, часом ¡под! й натура-л!стично безкалыюго образу реальност! з доетакою л!тарат?ряо! гри, створили так! свяета, котр! могли видатися продукте»,'. х!ба г;о хворобливо! фантазП, хоча представляли наслравд! саму рзальн!стл,

Гротесксввй. ;т>а/!тастичний хронотоп сучасно! слсвацько: прг>?>; форнуеться на грунт! а&зрдноо?!, г,о пэретаорм !стор!» на стргс-

' ' ¡Неусек Л.Зисаапу п1о?епвку гопьп.-ВгоНа!*-.-». , 19Н7.-Г.7.

ний театр масок, прир!каоти роальн1сть на Барсове об!груванпя та пастил. Це, в свою чергу, приводить до рIэкоГ мутацП тради-ц!йш;х канр!в: яобутовяй психолог !чнш: роман "За таешз др!бняковп А.Ееднара обертаеться на {.арсово-фантастичну притчу, родинна хро-н!ка П.Яроша "Тисячол1тня бджола", насичуючкгь елементамы мгфоло-г!зму, стае ф1Лософською опов!дцю про нащональну самосв!доопсть; роман-сповщь Р.Слободи "Розум" неспод1вано виявляеться подорож-н!ми "лотатками" сучасного пгкаро про гротоскове задзеркалля со-Ц1ал1стпчно1 д!йсносто. За рахунок естетично! гри ;корсток)сть та несправедливость оюмовби сублхмуиться в творах у щось привабливе, то моина розцшюватн як спробу "виаати" з похмурих рзал!й тотал!-тарно! еяохи 1 пооцвечено! нею св¡домоет! бодай щось естетично варте.

В ¡грову тональность роыан!в Яроша, Ш!кули, Еаллеоса, Епдна-ра, В!л1ковського органочно вппсуеться нарочита р!зностильн!сть оповш, акцептована паявн!сть п!дкреслано "оголеного" пряному. Роч павоть от в с::иетах, евщомо ороентованих на класичи! лотера-турн! зразки /"Сто рок!в самотносто" Г.Г.Маркеса, "Пригоди Гулл1-г.ера" Дж.Свифта, "Дон Гуан" вольера тоцо/, а в створенно атмос£е-[".; лотературносто, в актуал!зацо! образу оповодача.

Постмодерн¡стська свщомость була реал!зована в словацыий гго:Я значною м!рою завдякц парод! ¡, характерно! саке для перш-г!б левно! чп повноо переоц1шш цпшостей, коли подобность часто обертаеться на хш.ерооу ¡люзш, а "гра" виетупае формою заперечея-мя усталенях норм; внаслодок чого яародкуеться реальна основа "осм1жоня" й пов"язании з нею "театр у театрГ', "л!тература в л1-терзтурГ'. 7 подобному трактзвано11 образ героя при веш сво!й !с-торичн!й оюооофетност! переймасться карнавалы*-. ■: подом оста Д'.Еах-т!н/. У лвцедп"ство та парод!! начебто в!дбуваеться зв^ьнення людгни з-п!д заьал!в хаосу ¡сторП. При цьому лисьменншш но шкоду «ть ! самих себе:: 1хн! геро!, що часто "позичають" у авторов б о сгре^И /"Розум" Р.Слободи, "Л! совий театр" Л.Еаллека/, лоста-1эть сеого роду !сторико-психолог!чнши комплексами, голевну озна-ку яких ствновить авторське бажангя зблязиткся з читачем.

Ткпо;:ог!чн!ми ржами стелю аналозованих твор!в дисертант вва-хае ср!еютац1ю на л!тературну традиц|ю, театрал!зовану $орму опо-вт, особливу, пройняту глубокою !рон!е», парод!йно-огрову актив-п!стз образу, "вчг,овипн!сть" метагТори, парадоксальн!сть та екслре-«гст.и, И емсцИ'ну надыор'Лсть. Груяуючись г.а цпх досить

загальипх сшш-.пх стилю, кстла пса!тата глпбоку та:юлсг-1чку спо-

Р1ДНСН1СТЬ СЛОЕОЦЬЕО! ПрОЗИ 3 ПОСТПОДОрНГ 31101.1.

Для кра!н "соц!ал1стичпого табору" проблема "втрачено! реаль-ноот!", стпрання вдаинноствй м!к добром I злом перстлорюоться па най*,уддаментальн!шу проблему лвдиш, яка вичорпала еперг1Ю со-ц!ал!стично1 утопП. "^правда, зах!дн! вчзн! практично ¡¡¡коли не зверталися в цьо.му зв"язяу до ;<ра1н Схщно! бвропи, ББаг.аоти, очевидно, ко р!вснь розвитку !х навряд чи спромокшш сприятл поиирон-ню щей Дштара чи ЕодрШяра. Однак, сьогоц!И само в литературах, породяених "соц! эластично» цивШзацШо", вдаутно й гостро вияв-лясться ознакп постшдерн1стсько! св¡домоет!.

3 огляду на теоротлчн! ластапови постнодерн!зму в дисертаци досить детально анал13усться £еномеи гри в лхтературЬ починаячп в!д романтиив О.Плегеля та ].Канта; С.Кьерхегора, який побачив у 1роиН та гр! виклэчно заперечення та траг1зм, висунувши ¡дею розпаду людсько! сутност! на млохиигпсть окреш1Х улашив. Дал1 розглвдасться теор!я "маячного театру" 5.Шцше та З.Зрейда, одним ¡з правил якого с Б1доутн1сть бстаточно! гстшш, а таг.ок !де! й.ХаЕз!нгп, котрий взносив до с£ери гри будь-яку культуру, та М.Еахт!на, котрий розглядазз гру як !стшшу яршалеиНсть народно! "низово!" культури. Дпсертант не обходить увагою и постат! Х.-Г.Гадамера та Л.В^гепштзнна, що розробшш теорм мовних !гр. Гра в л!тератур!, таким чином, уявляеться передус!м творениям !лн~ з!й, настановою на худошиЯ обман. Ц1л! я I! при цьому можуть бути екзистенц!алыю серйозиимн.

Вбачапчи, отясе, одну з основних констант постмодерн! зму з л!тературн1й гр{, дисертаит впд1Ляб з из! парод!ивання та автопа-род!юваши, котр! ставлять п!д оуш!в взагал! саму спробу створи-ти якусь "чисту" £орму, а такой пастпш як основний модус постмо-дерШстського ыпетецтва. Серед головних ознак вид!ляеться також деструктив !зм, поеднашя Штелектуальност! та зл!тариост! з масо-в!стп та популяршетю, зречення будь-якпх £орл нон!зму, ун!ф1ка-цП та копкуренцП художн!х р!пень, тяг!ння до багатошмгципнсст! ссзет!в та багатоиовиост! стиля.

. У П розд!л! "ШЗТАРЕАПЗМ ЯК СП0С1Б В ЦШ>АШНЯ 1СТСР11 В СЛОВЛЦЬКОшТ РОМАНI" розглядаються мэтароманп П.Ярола, В.П1кулл, Л.Баллека. Сутн!сть метареал!зыу, на думку дисертанта, поллгав в ускладненн! самого поняття реальност!, гдо не зводиться до пло-цин побутово! та психоло£!чно! правдопод!бност|, а вкличае а пи:-;,

метаф^зичну реалыИсть, творячи доспть ущльнену словесну мате-piB, звертаеться до одеПчнкх там, кидологеы та apxeuiniE. Материалом для творчосТ1 у метароал1от1В слугують icTopifl та культура, а худоший образ вщродкусться шил: в його архетиповому зна-чешп як прошишення кр!зь товщу культурних нашарувань до мгфоло-Г1ч»их праоснов.

Розглядаючк теоретичш обгруатувашт проблема 1пфолог1зиу Зревдоы, Юнгом, Бергсоном, йранем та iH., автор вщцляе суттеве з його точка зору семюлошчие витлуначення мп!.олог1чного образу, що, будучи л)зназалыюю категор!ею спряйиаеться як "структура мкслення" /Xeai-Стросс/, "знак" /О.Фрейденберг/. Под!бним чином тлуиачить ui$ i Р.Барт, виявляючи у Mi^ax буденност! '"знако-ву основу", розуч.ивчи 1х як сучасне д)япня, котре характерцзусть-ся як "nithiquo" /мЩЛчне, а не ш£олог1чне/, котре "зм1нюе ic-тор1ю на ¡деолог!ю", та E.Kaccipep, котрий ввааас м^чшм у принцип! все.

Деяк! cy4acni pociiicbKl досл^ники л6в"язують uij виключно з поняттлн жанру /Л.Пушин/, стилю /М.Епштейн, O.iDKina/ че поетп-ки /б.Мелетинський/. Навряд чи драволрно вкр!зняти зараз i.ii$ як оцремий "канр чистецтва". Бодночас год! заперечувати, цо wig, будучи включении у структуру твору, не моке не вадозмшюватЕ. II: там, де !.уф стае провшшм сшетотворчиы /i ширае - стилетворчим/ заеобом, Bin виходнть за nesi власне стильово! с£ера, форлуючн нсву ганрову чи принайми! кваз1Еанрову 'Jopjy. Не випадково в л!-тературознавствi закр1иився теркйн "роман-1п$." /Т.Ыанн, Г.Г.Цар-кео/.

Особливз ьисце в словацьк1Ё метапроз! nociflae роман П.Яроиа "Тг.сячол!тня бдкола" /1979/. Письменны; прагне в TBopi осягнути головну киттсву пгавду, яка склздаеться з багатьох правд. Дол! особиатостГ й сусп1льства в роман! постаэть неыовби замкнепими Mi?, спловими лниями людського яшття: народксння К смерть, кохан-й праця, позуки життево! дол! й вирааення соц!ального протесту - все це вклэтпеться авторов у карнавально-ггровий cap cnoai-д1, яка значнои шрою базуеться на суперечност! м!ж niKapecKHiwji плементаыи та принципами колективного епосу. У зв"язку з цим ди-ссртант звертаеться до поняття "романнпй синтез" /Д.Затонськпй/, cj> тлумачцться як "св!т геро!в, побаченяй не одним i3 них, а не- . гякЗи Bciiia разом"'. Суттевим моментом уявлясться й включения опо-

Зптонскдй Д. Искусство романа с И век,- M.JS73. - С.283.

в 1 дача, орхштованого на ¡ронтчпо-гротесксву тспалыпсть I наро-д!шання.

Ваяливим об"еднуючим фактором твору е рсмаина оповгдь, яла функц10нус на к!лькох р1внях /скгаетно-^абульному, проблемному, ¡с-торико-документальншу Я м1фолог1чнге.!у/. Сстаннп;, визшчаючи за-галом структуру твору, виник не без впливу латинеамериканського "наг 1чного реал1зму" ¡, зокрэма, тзко! Кого дом¡на.чти, як "ультра-барокковгсть" /0.Порозов, Р.Калщький/.

1нтерес Яро:па до барокко розглядаеться дпсертантом шд ку-том зору проблем:; "исц!оиальнах образ!в св!ту" /Г.Гачев/', якл Елзначаються не нагпональннм ■ характером чн св1Тобаченням, а, тыс бц иоеити, гносеолог!еа, нац!опальною худокньои лог!кон. Це попяг тя добре вплсуеться в ютароман з його худог-шм синтезом гшттево! стпхП, в ¡дтворенням народно! свисмостЬ Зодночас як суттева риса роману ввдгляеться родовип синкретизм /поеднання епосу, лирики А драми/:

Основпа увага прид! ляеться анал!зоз! м1фолог!чно! стих!!, лка стаа конетруктквшш началом поетпки роману. Поеднання арха!-ки Я модерна, простоти мгеолог! чних схем з витончен^ста, будучи характерной лрикметоа художн1х по:_уК1В кшця IX ст., яскраво ви-явилися саме в "Тиаячол1тнН: бдаод!". !Лф у твор! набувас ларябо-л1чного значения, базуючись на умовному наблизкени! до мгфолог1Ч-но1 спстеми худо:?лього мпслення.

Суттевим елементом постики стае у зв"язку з цим символ1ка, закладена вне в сашц назв! /яка, кр!и того, пашюп м1рою була "!нсп!ровапа" назвоа роману Маркеса "Сто ро::!в самотност!"/. Клю-чоеиП образ твору - Бд~.олина Катка, котра вв! сн! лересл!дуе героя Само Шханду /пр!звице кого тех мае бдяолипу еткыолог!в, похо-дячи в!д словацького " - ксалпти/, постас одночасно як

символ I кохання, I плодючост!, ! селянсько1 працелюбност!.

Залучання для тшолог!чного анол!зу "Ста рогЛв самотност!" дозволяа зробита впсновок про карнавал1зований /раблеэ^анський/ характер обох твор!в. Еезушвно, в раблез^анськсму клэт! постав у Яроиа 2 Ппартрофована еротичн!сть, продставляючи лядину в ус!Г I! сил! та слабкостК виступаючи метафорой колективного лзэдського досв!ду. Образи т1ла Й сексуальних стосунк!в в1д!гравть у "Тиоячс-л!тн!й бдяол!" таку я узагальшокзчу, характерслог!чну $у.чг.ц!э, як, портрет чи д1алог у традицШному реал!стлчному роман!.

' Таче-аГ. Национальные образи млро. - .'<!., ]'Э";8.

Глибоко проникаючи в народцу свщошсть, Ярош, як I Маркса, не яотралляе в и полон, робллчи поправку й па усталено скептич-не ставленпя народу цо власних з¡ругань у иадреахьас, на народно-святковпя см)х. Карнавальна сцена роз^груеться Ярожм таким чином, що в н!й поредус1м вщбивасться повсякденпе киття. Зодночас Н-порбол1зац!я яевнкх тематичних моыент1в /еротики, смсрт!/ мае й б1льи глибокий сенс, утверджуюча ¡дею добра, вщчуття едносто буття, фЛлософ1ю ларалельност 1 еиттсбях кол!з!й.

Таким чином, гротесково-фантастична ставленая пасыюнника до зображуваног д!йсност! сприяе с торен на ним власно! концепцН слрйшяття реальность Бона повшетю зкладэеться в розумшня "фантастики проза!чного" теоретиками маточного реал!зыу /й.Ро, Г.Арансон, Г.К.Честертон, Х.Л.Борхес/, ваязлявчись позбавленою будь-яко! ймов!рност1 завдяки мютпф ¡кованому плану твору, який умоаливлюе, з одного боку, б1льш точно й повне водтворения навко-лканього св!ту, а, з другого, - В1дкриття це одного "пшого" його в;».пру, котрий, власне, с основшш метароал^тнчпим чинником роману.

"Тисячол1тня бдкола" визначасться як твор синкретичного характеру з огляда на спос!б естеткчного ссягнення в1чних категор1й буття. Реально-¡сторичне та м1фопоетичне перобувавть у Ярова в поат!йноыу взаемоопосередкуванн!, коли серйозно-драмзтична 1нтер-претац!я реально ¡сторичного /цитування !сторичних документа, ■ старих газет тощо/ чоргуеться з ком!чною подачею фантастичного, ■ завдяки чому закономерность, виявлена за допомогоа архетипа, но яоетае остаточного ¡стиноа. Глибинний ы1фолог!зм народного свото-сприйняття К мкелзння трактуеться письменнаксм, з одного боку, як ьнраясення орган ¡чно! едност1 лодини та св!ту, а з !наюго, - як наел1док тисячолотнього застою патриархального св!ту.

До словацького метароману ыоке бути В1днесена й трилог!я 3.1"! кули "Маистри" /1976-1979/, де вщтворено под!I друго! св!то-ео! еШш. Просторово-часовоа домшантою триптиха вистудас вкга-дане авторси заходнословацьке село з промовистою яазвою Оиоличнэ, яке включене у своергдний арха!ко-".арг! налышй план, де одв!чно !сну с лиге цшипчнлй прародний час киттевого устрою. Под!бний хро-. сотоп сприймасться як розгорнута метафора 1зольованого, обмекено-• го й заыхнеюго простору. На другому полис! перебувае в' Ш!кули

конкретно-¡сторичпий час, який нав!ть у своему елемантарному зная'?;)»! г.рогЕсто1ть розм1реному ритмов! солянського буття, царство-.

рвючись на драматичний момент людоького ¡снування.

Сюжет дерню! частини /"Майстри"/ збудовано за принципом прлтч!. У ueHTpi уваги автора - родина Гульдашв, в1дших тесля-р|в, як1, звГввш чимало споруд у тамтеинпх селах, будують в околичному костьол. BifliaK особливо М1сца пос1дае детал!зац!л проце-су прац! як своер!дного ритуалу, а сервдньов!чна ¡дел мапстерно-OTt обумовлюо суттсвий аспект трилогП, про що св!дчить 1 !! паз-ва. Дотрамуачнсь заовн! середньовгчно! концепт!, зг!дно з якою геро!чна праця олриймасться як звШнення, а аиття míct проходить п!д знаком богоугодного буд)вшцтва, в якому так чи inaisis беруть участь yci члеш1 сусп!льства, проза1к nifl 1рон1чшш кутом зору перегляда о I!.

Творча манера ЦЦкули, особливо в зображеши вШш та Слова-цького поЕотапня, видаеться полем!чною вщносно традиц1йю! сло-вацько1 дрози, про цо свщчать як чнслеши авторськ! роздуш, так I вклетешш до тексту "обговорення" власно1 лоетики.

Народов "Майстрах" дисертант рсзглядаз як серйозну, вва-гаючи !! об"сктом "обмсиуш1 та обг.окен! форш свгдомостГ'*. 1ро-Hi'iirañ погляд пкаьменнкка спрямований проти всього неприродного, фанатичного, тотал!тарного, будь-яких догм, у тшу числ! й рол!-г!йнях. У зв"язку з цо.1 поulTim ulcíxe выводиться апал1зу мотива буд1внкцтва костьолу, цо, па думку В.ЕабЖа, "виступае "еп!чноп i!STOJ,opon thoatrum nmvji Словацько! деркавп"^. 3 )ншого боку, г;опцопц!я 1югеро1чно1 льздшш, чо зводить хрзм бозий, протизто1ть 1 пофооу партизансько! проблематики, вт!лано! в творах М.Крно, ПЛлокницького та й наз}ть у романах представшшв "друго! хвнл!" л!тературп про вШну - В.ЬИнача та Р.Язкка.

АпалЬ проблематики та структури роману пщводить до прилу-цогаш, qo Шкулою пародйоаться, умовно шиуча, "масонська тема" /в(доуо, цо сама 1дейц1 настаповп та атрибутика масонства були впкоряотон! фапистоы-.оа 1деолог1ею/. Авторська парод!я сп!вв!дно-сить масонство п {деса тотал1таризму, 1десю "1дпл1чноР, "ycMix-непо! Словаччшщ", кому б вопа не налеяала.

Водночес собор,, уоасблшчи бояаствоняу мудрость, уявляеться письнзншиов! ыJcqeid ззсподоення для лыдини, сцмвол1зуо дурело народних мр!й та спод)вань традиц1йно дуте рел1г!Сного слсвацьио-

I 7гэ1п<1 Literarioche Parodie. - Stuttgart,IS8I.-0.15.

S Sabík V. Sliajúsi Titus'. - Bratislava,15Э2. - ЗЛГГ.

го народу, ¡дсю соборност!. Така багатознзчне "прочитання" мотиву буд1внздтва перьдбачае як план серйозний, так ! план виключно ¡гровий, ритуалышй, коли автор сам "втручаеться" у д!в, вводячи туди традицШ-шй д.чя ссрсдньов1чпих мхстер!;: образ чорта, пере-осмислмючи в поличному план! мотив хрестного дерева тоцо.

"Майстри" - це перх^дучпм роман оповщача. Проблематика тво-ру замислювалася у вщповщност1 до авторзысо! диалектично! £ор-мулд "В1тчизна - це св!т", котра водночас добре сп1вв!дноситься з постмодерщстським постулатом "св1Т - цс текст", творячк згос-ргдну тр1аду. Друга /¿грова/ реалы-псть дринципово перекрквае перау, а законп культури виявллються вищш.щ за законы "дН!снос- -тi", коли не текст ¡снус за закошми св!ту, а сб!т - за законами тексту. О погллбленчям аллосо£ського начала автор дедал1 частшз поребирае на собе {ункцн наратора, перетворюс читача на сп!вучас-ника под1й. ¿становления тотокност! ы!я: оповщачем ! автором уыозс-ливляс Ш!куЛ1 в!льне "втручання" в д!;у, утвердкус авторсысе право на оцшку, а чпмало И1кул!вськпх фраз можна !нтерпретувати як ци-тати та квазщитати, цо створюс доцаткову илоцину сприйияття тексту.

Водночас вщзначаеться синкретичппй характер трилогП, в яки;, з одного боку, наявшш драматичней елзмент, власке, гра та ляцсд1Йство, а, з ¡итого, д1я твору ов!яна л!ричною атмосс£ерою. Гитоки письменнецького л!ризму дисертант вбачас в тродк^ях сло-вацысо! л!ризовано! прози, одщк у Ш!кули повшета В1дсутня апологетика стракдання, утвардження траг!чно! безвиходь Лобове про-тистояшш добра й зла.

ЛнаЛ13 зм!сту кол!з1й, шлях!в 1хнього розв"язашя в "Иайот-рах" п!дводить до висновку про новоторсько-полем!чний характер твору як вщносно естетики л!ризовано! прози, так I в!дносно засад соцреалГзыу, про р!зно1шшов!сть еккету та образно! системи, про багатозначн!сть та пол!$ушщ!снальн!сть м1фолог!чних структур, кнроке вакористання парод!I.

Ромашшй синкретизм як одна з характерных ознак метапрози рсзглдцаеться також на приклад1 творчост! Л.Баллека. У данему ра-3 1 в понлття синкретизм, окр!М видово!, родово! та жанрово! син-кретикс, дисертантом вшючаються таког. "нероманнЮть" /Т.Манн/, тобто "в!дх!д В1д усього повеявденного та звернання'до М1ф!ч-

ново"', "еШчна форма театру" /Б.Ерехт/^, а в стильовому план! "пообарокковость" як "метод уяордцкування через безладця"^ /А.Карпентьер/.

У романI "ЛкацП, Друоа кш:га яро Палаш:" /1981/ багатпй жпттевий материал органповано у в!льно лов"язаш мп: собою но-велостпчно сюкета. Под!Г охоплкэть трнвалий период в!д к!нця 40-х до сер едини 60-х роков, розгортаотись у невеличкому вигада-ному письмовником п1вденнословацько.му маточку з сш.шол1Чпо» наз-воа Палаш: /турецько фортецо, як о зводилися колись на кордонах/-

Показовш з точки зору поетмодерн!стськоо естетшси с, на думку дисортанта, подзаголовок "книга", в якому вбзчаються алю-з 11 з ас1р!йським "кунукка" /початка, розпечатуванпя таТнств ми-нулого/, чкелаши аналог! I з творзмл св1товоо лоте^атурп /вщ боблопних Книг до "Книги" "аларме/. Тут намочасться к ¡нтерес до л!тературнсго барокг.о з йоге символ!чиим уподоблениям св!ту до книги /С.Потсцысь;, Г.Сковорода, 1.2еличкозсы:ий/.

"Акаци" с перздусом "книгою" про м!сто, яке, подобно до "Петербурга" А.Болсго, будучи умостим означениям "мосця й часу", постаз символом "подсво.дочого киття локачочених >ллслителыгах форм". Палаш так само у.чвллсться не столькц кошеретннм моете«, сколыш м!стом-згаком, озиачаючи ту духовну бззвах!дь, в якой опинллоея словацьке суслольство налрш<!нц{ 40-х рок!в, а моральна "уеэрбшеть" м!сга, його здатпость дефорчувати ссобистость, перетвор:;юча I! на знардцдя "потоаб!чних" сил, вайали у Баллео;а на лерзий план.

Лпал!з суперочностзп сусл!лыюго розвитку яовосшшх часов вшивея у ромагпста у в]длозодну форму - нсобароккову стал!за-

до перессмкслено так! дом!нанти барокко, як еклоктизм, динамка образ!в та о'.омяозшп, скмульташисть д!!, доведена до ун!-зороальнсст! метафоричность та емблематичн!сть. Переосмыслена ог'йч-змэтичность вдало роал!зустьоя Еаллеком, сканомо, у розребц! кдпззчного барокксвего тслосу - саду, який, но думку Д.Лихачева,

1 Пат Т. СаЗрэошз оотанзнгЛ: В Ю-тоо тепах. ~ М.. 19С1 , -Т.9. - С,250, . '

2 Брехт Б, 0 лзтэратура, - П., 1Э83. - С.378.

3

Цит.за: Шзкунова С., Пискунов В. Алехо Карпеньор и проблема необарокко в культуре Н века // Зопр.лдт. - 1551. - " 7. -С.79.

був "еде а дыша образом EcecBiry i моке бути прочиташй, «к Eiö-л!я, книга, б!бл1отека"'. Увесь цой складник барокковии комплекс, виступаючи в знаков Iii (T-opt.ii, п!ддаеться автором парод!йн!й рев!-зМ.

В основу поетичио! побудови "Акац!й" цокладено ансамблеву структуру з характерним лоеднаншш р!зноман1тних композицШшх частим, а поетичио "зчепдення" oöpa3iB вшшкае завдлки оеоблив!й атмосфер! "фантастичност!" паланкського CBiTy, створено! системою Константин асихолог!чиих "коьшлекс!в", "в^дкршлстй" характеров, введениям лародпших двШшк!в, TpariKOMi4iuix елемеят!в.

Мехашзм д!1 "ед!чного театру" в "ЛкаЩях" реал!зуеться через розкриття роЛ1, роз!грувано! ¡нцшпдоы на сииальнШ сцен!, проблему обличчя ! маски, переосмысления теми "св!т-театр", BTi-лення ¡дей "маг1чного театру". Все, що втдбуваеться в Палашсу, е помпезною, наскргзь фальшивою бу^онадою, а sei ropoi - на св!й ншталт актори. Декому з них, як, скаа!мо, аптекарю Фгладельф!, автором выводиться досить складна роль. Так, цой герой вес туше пэратором у рсздШ "Щодешшс аптекаря Ф1ладель$1", Д1агностуючи Ti соц1альн! недуги, ню роз'Чдають лкщськ! дул!, наголос при цьо-му робиться па розщеплешп свщомост! героя-иодсл!, котрий водно-час постае i г-оделла худоянього св!ту твору. Не вкпадкезимк вигля-длють такой i декламовагн цны "блазнем" монолога Сдано де Берг.е-рика. Вопи мапть дооить ускладнену функцтю: звернешш до маньеризму як ящща кризового й перех!дного, незрозум!лого в принцип! лоза розпадом ренесансного шюлашш, з одного боку, i бароккового -з iиного. Створоний Еаллеком «гвро!зуючай маскарад" Д!.Еэхт!н/, побуцовашш на контраст! зовн!шньо! ы1нливост1 та BHyTpiaiiibo! не-г,та0!льност! минулого i сучасного, стае орган!зу»чим моментом усьо-го твору.

Особлива увага арвд!лена в дксертацН оаов!дн1й Texiitui Бал-дека. Констатуеться, цо опов!дь ведеться тут в1д Uieni р!зндх пер-cciiaaiB, а хронолог!я под!й часто порушуетьоя, цо ыотивуеться введениям того чи insioro наратора. Таыш чином,'головна под!Я кокно! повели передаегься к!лькома опов!дачаш, чи! точки зору перетина-:>;ться, доповнюачи чи спростовуючи одна рдцу, формувчи pi3H! сприй-няття под!й, розкркваючЕ характера в мноншшост! оцШок та точок зорь_

' Лихачев £.С. Слопо и сад //Finitis duodeolmi luatris. -TruDjjjUi, I9S2. - С.64. ,

Еаллек-опов{дач осынслюо сптуац(ю повоанних час iE, коли ссоблшзо в!дчутпо дэЕалася взнаки в1докремлен1сть лидей в'д сус-д{льстпа,з поз1:цIii ладили к!нця XX стол;ття. В той г:о час письме шшк наголо:1уе на тому, п;о людкна, прагнучи прокат:; ":юзрл1с-тичнш:" с пест власпого ;:аття, потребуе й ловннх Ч1тких кордо;пв Mis собою та шзпми. Гдетьсл, отмз, не Т1льки про вщчут.сшсть, а й про потребу совдалыю-сткчиого самовряцування особнстостг. Тому спроби Еаллека до.пукатпся сспсу лздсько! гГдност! вщтворо-Hi в однаковИ! Mipi - як в icTopiwiiiii, так i в екзпстепцктльнп; плотинах, у мотароалгсткчному ракурсt.

Настушшй роман "палашюького" циклу - "¿¡совий театр" /1937/ теге побудовано па метареал|стпчному осягнешп дшзность Скгпетпу основу становлть ¡снузпий у ;илькох шостасях кордон: ¡сторично-часовий, со1иальпо-дер;:;авний i особ;:ст1сни.'г. У рокэщ, як Еваг.;ас дпеертант, у широкому план; поставлена проблема Miiji-зацП поняття "кордон", яке влетупас в багатьох балдековпх тзо-рах своер1дпок> ¡птелектузльноя константой. Якщо, скпн!мо, для мг-•¿ологЧчпого мкелення /зхЧдно з JIeBi-Строссом/ зпзначалыюэ с структуральна сдн;сть Miija при змии кого частим як 31брйнчя ва-pinHTiB , то це певпом Mipoio стосувться i мстареалгзму. Зокремз,' у тзорчост; Еаллека ця едшеть в!дзпачаеться використаншзм "над-лишк1В" старих /власних/ структур у новому контекста, завдяки чо-му кордон Еиступас у повному розумпп-п "значущш", прсмовллвчи до читача влаенши архетиповими контам1над1ями. Парадокс полягае в тому, що прикордонма "зона" став "театром" i соме цен топос по-евосму доповпюс npaBouipiiicTb введеного Дерезой поняття "rtian -que " /брак, нестача/, дщкреслюачи багатознзчшеть ¡стотно; для розумйшя кордону опозщ1йно1 парадигмд "ми - вони".

Эцачна роль дрэдьчзна в "JlicoBOMy TCOTpi" категори поди, п!д якою Еалдек розучЛе своерщнай контрапункт ¡сторП. Власнз ромагага д1я визначае й принцип дв1йництва, на якому вибудовано два протилезнг типа геро!в. Цьому г; слугують i використан! "про-тыюняття" Шцм-з: Пркович представлений адолошчнпм типом, а Мартой - flioiiiciiicbimi. Зг1дно з с£ормульованим ппсьманшд'ом законом дзеркально! псд1(5ност1 дсль стараюго й молодпого покол1нь Юрковл-Ч1В i Доманицьких розвивавться й нлттев{ icTopii rspoiB у твор;. Структура роману тея мае дзеркальну побудову, м!стячп в codi ксн-йронтацН'яий ¡"его nnfxjc та дадкр'есдшчЯ'нообярскксгий характер.

' Lovl-Straucs С. La pencert snnvngo, - Ii'ib*. -

- CO -

Голм.чпй ••гудон:."iil принцип, застосований при цьому, полягас в по-лгое:;знт:;члост1, насичяност! символикою, i,o робпть "багатоааро-lhm" сеас прочитаная твору.

Практично весь "барокковий комплекс" /принцип контрасту, опуультапнсст! дп, роздвосност i ; риторичность та дидактизм, рац1о-пг.гЛ'зк у поруках впходу з лабиринту, мости^Лкацоя, вщверта де-монстрац¡я "оголених" лрийоьпв, емблеиатичшсть/, як i в "Лкац!-ях", присущий у "Li сов а: у театр!" в травеспйованому виглядI. Тут па:.пчг сться Î: тредицглшй для барокко мотив лздськкх rpixo-падпш, "умирания" при sciTTi. Роздвоошсть еиттсзого шляху спри-ят розущшпо лхг.ського глттл як лодорок! в просторово-часовому ч.: Дневном У ."ÜÖipHHTi, 1ЯО, ЯК ВЩОМО, ВЩНОСИТЬСЯ до голоших толе: i в постмодсрн!зму, сягаючи коршпям у '¡.¡лосо'лю Шцше з Кого "¿аЗ{рмотюп лзданою".

Прочие глеце пркц1лено в дивертацН з"ясувапн;о характс_ „ ipo-I!i I в po::a;ii. Irpo.sc начало здойсшсзться б твор! як у маках критики та парод 1ша:!ня вад суслено! системи, так i на piiHi авто-лародп, яко!, пркИром, кесс codi друга частила роману,

де буквально koc;iîeho довторысться iCTopin старших Юрковича та а.пянзцышго, описала сбсго часу в "¡пьденши поат!".

Чаете в ".licoBOiiy театро" соц|ально визначенс i'. ¡ндпв!дуаль-HJ буття вс.т;:гл;оть у сулеречгпсть, яка приводить repoîB до втеч! або на лоно природа, або в cbît ijuoaiîi, ко чого, в своз чергу, с^онукав i прсцос стагнацп сощал5зму, на тл! якого розгортасть-сл доя. Новаторство Баллека лолягас в cnpo6i ояанувати реалыпеть i са»сл лздського !снуваяня в сучасному тсхнократичпому, обзро-крачеио.чу • сустльств!. А тема лэдоысо! !дзнтичност1 в uosax осо-бистшнпх, соц!альних i полётичних кордонib заявлена у "licoso^y TûaTpi" як впхлдна. Писы^ипш'. абсолютно нелриховано xiparc; раз-(Ил'ту вата земовчуваяу дозг! роки |дсю створошш слоз£Ц',..;о1 дер-яашюст! як природного злиття особист¡сного та сгц1й,чыюго. В пь терлретацП Юркозпча /точноше, самого Еаллога/ проблэма внутр2ы-пьо! стзб!льност1 тлумачкться аадзвлчайяо широко, з розум!нням тих глубоких' i неык-лучах для суса!льства зрувень, до яких призвало руЁ'нування- "bhj'tpikaix та зовн!шн!х кордон!в" ocoôhctoctï в тотал!тарн!й .деркэя!.

Значна увага прзд!лена дисертантом коыяозиц!! роману, структурно ор!ентсвано! на попередн1 твори. При цьому робиться прппу-г.екня, цда коилозац!я "Л1сового театру" значпои ulpoa нагадуе п!д~

дану ¡роночнН: рошз ií структуру бгрокг.ово! цкллыоо! лоте з обов"язко1?;:м вступсг: /exordiira /, влкллдо;' /narra tio / i ввсновкамп /peroratio /. Япу> лораа частота, тобто югуя, но шс назву "ГлсовпЙ театр", досг.ть розлога i впконуе едмочасно роль CBOspifl;ioro "роману в poiamt", до лерепов ¡дастьоя :жтт>> су что но! лрякордоопо! застави, на я::if. слуклть Ян Хркевдч, то друг.'; частила ''Плел норок", нешзиз ргодаузл.ось 1з закона;u¡ dopou:¡o£oI драил, впкладас суть еярзвя коротко, ясно й зовн1 дуке дращопоцН)-но. Тротя частика, прасвячелз Янов! ¡картоновi /Дс1Г.ипдм.0лу-!"0-лодшоиу/, гас цетектавнвЯ характер Д;о гу;.:з по:;пзо:;й для пост-модер:истського твору/, та всупереч торжеству«чорг.;: /|г.7сй-:г.ту-алыкл , соцоалыооо, юридично!/ в "Тугарському хутор!" розл"язка детективно! iCTopil заходить у гдухии кут, а весь pona;; лостас начебто остороею здогаду, абстрактном моделлю гшого с лаборант.

Уся система образов /'три групп/ практично в1дяса1дас розпо-дьчу дп'овлх ccití у бароко:ов!й драй i: яерза - ток зван! нос i I атрибутов, головш геро!, в0д яках заложить розриток дц /Йрксьдч, Мартою/; настуила - другорядю! геро!, цо спрягать роол1зг-ц1! ка-MipiB головпих /сержант Пабелек, контрабандист Ковач, Мартонсва довчпои Пявлпоова/. Третя - дояш!ян| repoi, як! лоз"язуоэть мо:л • собою головпих о другоряднпх, шформугэчи 1х час в0д часу лро перо ó i г лод1Й /матп Гйртона, пенс i онер - колиычь! прздпзпп;: органов безпеки Гила/.

Неабияке м:сцз в мстарзал1стпчл0й коицепцП "JíicoEoro театру" вщведепо мгфопоеткчним та ¡сторико-культурнкм реалоям, а багатозначноси. ¡хнього лрочктання зумовлоэсться лер^дусом :тропою трактовкою, переведениям ix у плоапчу "черного гумеру". Такою поста с гукораегкчооа фраака про старого лесника Авраама та ану Поганку. Парод!йован! м0фолог!чн0 та осторгшо-о:ультурн: вкрапления /об!груеться, кав1ть така буденность, як bíkho, pi4i:a, лос/ в0д0грають у роман i роль метафорачно-емблематоочного коду з пом!тною тенденц!ер) до багатозначного витлумачення.

Дкспртантом у той se час робиться спроба розглянути сам роман як велику метафору чи емблему з двсма обов"язковиыи частина-мп. Роль пераоо! - протасису /зобрагюення в емблем!/ - вШграс розд!л "Писк норок", яки: умовно мозша взаокатк белетризованою xpoioiKos, cBoepiflfiBM календарем, цо акцеятуе узагу ка олоовних моментах життя Яна Доманкцького| з"ясовуе прглшш помета Г:огэ сана контрабзчдкету Ковачсзо. друга чостнча емблзми - япсд;:сао.

_ го _

/лояснювяльний Шддкс/ Е1дзначаеться доспть складною структурою, яключзючи першу й другу частшш твору /власне, мокна Говорит про подписи згорд 2 знизу/. Функц!» ni.nmiciB виконують безпосо-редньо Г. onirpa¡:i /тек обов"язковш; атрибут барокковах TEopiß/ до цих ,пвох частин. Емблематичний характер nao 1 центральный символ роману - "Л1Совий театр", лккй, виступаючи у i^opai загадко-вого знаку, крпптон1му ча матриц!, в той г,о час пабликае до чита-ча liiere дií, леретвораючи його на театралый пШмосткп,

Анализ pouaniB Яроша, ШП;улп та Еаллека засв}дчуе, що характер £уккц10нувсння канрозо! модел! кетарсману слугуе передус!м змш,искал ¡н^,рагуман1ст;;чного начала в Л1тератур1. Свобода повод-таши з Л1тературно:о Tcxaiicon умоклдвлао продуктивна використан-ня E;f.e здавалося б в{длрацьованлх естетцчних моделей, розширювчи та.i сами-, Mosjumocrl сучасно! прози.

Слриймяття CBiiy як едност! в дуке иирокому ллаш пронизуе структуру г. образн!сть петаромашв. Те, цо в них в1дбуваеться, завздп вщбувасться в меках одного тексту, oflHiei /"мета"/ реальности о водночас вони В1дкрит1 для будь-яглх ¡дей, погляд!В чи )прувань.0рган1зуючи в codi cfliiicib св!ту, вони, в свою чергу, ъходять па правах итшдових частин до единого ев i ту мкстецького тв ору.

У П роздШ - "П0СТЕКЗКСТЕНЦ1ЛЛ13М 1 НОВ]ТНЯ СЛ02А11ЕКА nFO-ЗЛ" анал!зуються твори словацькюс дпсьменшаив, що Tica чи incoa ulpos зазналл впллву екзистенц!ал1зму, до якого словацька л1тера-тура почало виявляти iirrepec ща в 40— i роки.

Яскравпм велениям неоекзистонц1ал!стсыа1Х засад у худо:;шШ проз! мокна ввжатк роман Р.Слобсди "Розуы" /1902/. Вся творч!сть прозаика визначаеться як цикл з виокреслашш метасжетпдм мотивом колопод!бного {снування, яке вкростае до образу уявно! 1сто-pi"., ебсурдного "тупика". Зв|дои тема "несвого гаптя", "inmoi лю-дцнл", "втраченого раю".

Конче потроши для розум|ния слобод!всько1 есхеткчпо! кон-цепцП с ашШз авторського ставлешя до геро!в, CTyniHb ототоп-нешш автора з пили. Так, деягЛ 1з слобод^всышх геро1в буквально "прогшають" йрго каття /"Нарасс", "Романетто "Дон Еуан", "Музнкп", "Втрачепд! pafi", "Розум"/. Саы ais шюъшшшк у кнккц! осе "Спроба автопортрета" виявляе глабоку зац*кавлен1сть проблемами ютоннсст! особистого та авторського /л!торатурного altor ego /', еллхамл розв"язглшя взасмов!дносш! Mis; автором, спов1дачом

та героем.

Вкзпачалыши елемоптом худозиього св!ту Слобода с "ого ставленая до традпц!анах моральпах 1 культурна:: цПшосте". Сстана; 1иипосТ1 репрезентоваш в "РозумГ' як буквально /чамало:а гЛльгЛс-тю цитат: В1д Копта I Гегеля до ХИтгонитеапа та Ьахтию/, так 1 через ¡нтерпретац1Ю тоор|в св!тово! литература /'Сервантес, Рабле, Толсто;", £остоевська£, 1;::о.''.с та ¡н./.

Гпсоке ;"; пазы«, фантастично С травгальги, екзеиядуи 1 £аце-ц!я - все це, на душ;у дасертанта, е складовама частансма того св1ту, якаП спраймаетьел пкеьмепнаке.м, з одного боку, оерГ.ооно, а з итого - упаочное нвшгывш{огь Г.ого серйозного спркйштгл. Ёкземплум I £ацец!я виступаэть у слоСод1зськ1" штерпрстацп моделями для в ¡длтовхузання, спраяпча як сизорення квазгказг.сво! сатуацп, характерно! для його штелеатусльного роману, ток \ одночаапй гр1 цама двока компонентой. 1рон!зуача в "РозупГ' над лретензьема псевдосоц1ал1стш!юго еуед!льстза на моральи:,"; прогрес, проза!к на прзгне вазначата сутшсть ироткртч, оеки;ька абсурдною, на його думку, е не Т1лька сама д;йсн1еть, иле !: породнена не» особпст!сть. Гротесков¡сть як насл!док не дотачност1, а зм[шувашш, згткнешш васокого а ннзького висту лае в. роман I Осиповною формою розв"язання конфликт ¡в.

У проза!ка год! допукуватася прямого зебракеши зжтгя чк нав-колпшнього евгту, внутр!шн!й св!т героя розкраваетьея опосередко-вано - через зшлоання постатей друзаши, дочки, друз!в. "авдя-ки цьому опосерздкуванню Слобода нампгаеться "захастатася" 31д аг-рес!! стереотип!!), В1д усього чукого, банального, "дердавного", цо замахуеться на внутрШш свободу авторського ев!тоелри£млття.

Св!тогляд письменника реал!зуеться з г'Розу».'Л" в р!зних плотинах: серйозн!й I карнаэал!зован!й. Слобода вщ самого лочлтку заявляе про себе ли релятив!ст, автор-!рон!к. Суттевш моментом, на думку'дисертантя, е процес формування письыошшкда гласного читача завдяки передач! йому, читачев!, ¡нтерпретаторськах {унк-ц!й, ваялквих для деаи^рування твору, з"ясування його гзнсза.

Анализ "Розуму" дозволяв вичленатн таку ттегральну складову постмодерн!стеькбго твору, як безносередч!;' процес с тв о рения тексту. Тут детально викладаеться технолог!я шписенн.ч к!посценар!я /тобто наявний "текст про текст"/- Реальнхсть наступая у Слобода у закодованому виг ляд!; а сам! ц;г:эта зджИлудоо л^г-'вблра.г гь на себе парод!йну ¿упгд!п, ьЕ?у8л!зуа'Г! грт.гс п«г:рта.ч-;7у!тиг<!т1.

Наяв.чость у тсксtí чнзленнах сл'одов iaaiix текстов приводить до того, и,о нонлття структуры немовба за:.: шюсться попяттям процесуальпссто, коастктуизаоиш, тобто ¡деею, згодно з якоа твор s дцгкуо1сэ з приводу власяо! яоетики. "асте цатування науковах текстов у "Розум!" варто, на думку цисертанта, о;валоГЛкуватоо як "структуральна мислешш"1. На первому ровно рецепцп воно спрай-мссться як авторсъка мово, а на другому - як пряма. Текст "Розу-му" структурно побудованай за прапцаиом так званлх ошреривчатах /мультиллсксикх/ сигналов, будучи качебто з!ткаким з фрагмео1Т0в. Одну плоцииу при цьсму утворяэхь доеловп! цататв /Кант, Гегель, йрейд, Коп/, вона к, у сбою чергу, cniBicoiye з семаптично само-стп.ник блоком - вигаданим лародоипкм ецгнароем. Таким чаном, твера Слобода opiскто^ен! на рзоктериритацою оснуючах уг.е текстов. При цьсму автор схилясться до аьтогермзневткки, до стьорзп-ня бзгатоплсдиннэстз на основ i парод if.noï ыетатекстуальпо! грн, що водбувасться у двох формах: включения цитат в особлив! контекстуально умовц ¡ введения безоооссреднього о:оментаря до них.

Грена слобод1всы;ого героя являс собою драму нереалозовано! е!1утр1скьоТ вонкоифор.Лстсъко! oco6uctcctí: це розкраття психологи зовншнього, автоматичного ¡спувашш у вузы;ому коло ;::иття, це драма гранично водчукено! сводсмост!. Покрама, тако аьторсько реквозлтп, „и: "елехтризуача атмосфера", "шокуота вщвертость", "стлана точность" д!ить як прайоми, с;о сдрияйть подоланшо влас-. hoi дуаевлоо о:ризи. Зароантов ко подолашш П автор пропонус де-оЛлька - вод насдльсгва до самореал!зац!ó. Герои "Розуму" при цьо-иу но в!доадае остаточпо i"; пропознц!й сусс1льства скорастаткся кого творчсчи:.зд!бкостями, а, проте, оыйлькн мета сусп!льства наперед фальшива, зд!бност! героя влливавться лоше в написания недолугого "сод!ально зимовлзного" кокссценарол.

Яо-.цо доц!новуватл "Розум" з онтолог1чного боку, то в ооьему, як i ьзагало в л остмодероо!стських творах, встуяають у судереч-iiicTb социально датермйювано о" о'!щав1дуал1зованс буття: вазначе-¡li нормам: i: ссмантачно опустошено формп- поводяться як гальм!вщ мпханозма у процесо розватку особпстость Цей теыатичидй контраст моделасться гзвдяки оиявочим супервчностям Mis симульоаангш i ав~ таптичнгы каттяц,- а детерм!нуачим тлоа може виступатп як uIhhíc-нс криза о;мп1тал1зку, так i статооац!я соц!ал{зму. Сама в под1бн1й

' 2со U. Rozomvû о veeobponoj nem.iotik8//SlovGnsJte pohfndy. 1989. - Я 1. - s. es. •

сптуацП у л!тератур! нс:лчаетьсл поворот до еротикл, пр ¡ровного, не обтя,:.еного психологiзпэм гедсшзму, а хора:'.тор;И дгг. постмодерн! злу катзгорП "кохапня" i "смерть" коду.зться в текст! у форм! ритуалу чи обряду.

Слово у плсьменпкка !.;о:.-:е пабувати значения вчппку у .¡глзсо'*-ському розумпии. Прпчому це торкаеться не т!льки г.озп героя, а ü злачною uipo:o автора, для як ого герой s не просто 6iorra;T.!4sinn, тле тако:к екзистешпалышл прототипом. А, отте, творчий лроцзс ьиязляетьел морэльнк;.; вкходои больше для автора, nis для героя. . Водночас творч!сть як тема, чи мотив, творить у проз; Слободи особлквий В1дсторонений тип естеткчного г.оптаг.ту з читачем. Пое-тпка стае едино нэд1йним середовицем, иаЖИльи захкденкн в!д наг-кол.тьчього розладу.

Слобода, яг, 1 Eni представший: "ново! хвал!" в еловацЕкк: Л1тератур1, в1дчував кризу хувсяиостi добп "реального ооц1сл!г,ну", неслромс^шсть слово, лехай i пасичеиого дооб|дом р1знлх культур-них "мое", стати реальною лрэтивагою хаосу духовно! нгмэтл. Bin * перзш серед лрзчетавшцлв "Гонорац! I-5G" усгидоклв перярпг пос-TynonocTi ! взяв на себс наццячну Micia - звес.та шет через це лровалля, рухаючкоь у невцдоие, поривазчи з традицоею, лэрод1Ш-' чи II, а заразой - лост!йно оглядагллсь на не! та зв!ряичись з П доевiдом.

Звертостюь до творчост! одного з наймет в! дом их i доелгд-дених представши ia "Младе творби-56" - Яна "ога:пдеса, дисертзнт В1дзначае ¡"ого погллбленш"; гнтерес до екзистекцгально! проблематики, зокрема !дей Сартра та Камю.

ТЕорч!сть "отаидеса 70-х рок!в /"Воськигодиниэ родйнне до-то", "Гармати", "Еачити ц1ль", "Невизнан! ворони", "Еалада про ощадну книжку"/ хоча' ß лоруауе часто конкретно сои,1ашй проблема, проте не дао шдстев говорити про ресийсткчне В1дтворення ним д!йсност!. Стазт виступае у Погашдеса конструкцией, наповненоа не липе натер1са гш.ття, а й авторською рефлексicn, заши^розаною образности. 7 годному з його тзероз дэремно иукяти л1.ч1:"1ко организовано! цИ чи посл!довно хронолог¡зовано! спов!д!. Для ппсьмеп.'Гй-ка становить периочерговпй ¡нтерес нэ нолектив або ц!лз суспКпь-ство, а окрежй !ндкв1дуум, яки:; н1коли .че язляз собою ц!л!сну особист!оть. Пя автореька паптапоза цЬтком зб;гастьсл з лошигепою в постмодерн!стськ!й ЖтературГ тендепцгеа по "рз-шливчастостг" . tucxBiдуальноет! /як героя, та:; i сиогЬуна-', до втргли i ее -Цт;:а*

Рхои: ПогаПдсса "К<кклс | кордаюл" /1003/

Б1дтьо;,:за подП лочатку ст., пир ¡оду шдготоыси в!йш дроти тури¡в та великого угопського солянського повстапня, проте в!н г,л пIлк пс е пакорашшл ¡сторичнш полотном. Навлеки, зашифрована, часом багатсзпачпа д1л з в!дчутншп елемзитамп гротесковос-т! - ось «о притаманно цьоыу творов!. Автор навить не прагне про-анал1зуват;; ¡сторачну ситуацию, скорою в!и у заданих обставанах намогастьея вщнайтл сшсл павколкинього сшту. Роман доредас ;:шттев1 вракеняя переучло! додана, яка стас свщком ! водночас тертвою бурхлдво! едоха, а проте не задовольачсться ролл:э дг-снв-ного сдостер!гача за ходом хаотично! "гра" сильно! верх!вкл,

"Кон^х !.!зрск..." мае св!домо експерамектальнпй характер, а елемепта худощавого зкшсду в ньому наст[дыш. превалюать, но сл1д веста мову но про поаук ¡сторичнах аиалог1й, а лро ¡старичка;: пастил. Тл;;-то основнам худо;г.н!м прайомом тут виступае ство-рсння самволшо-есгаПативнах ланцкяЧв, добудова мета^оркчтк ря-д!в, заснозаках на досд!довнсс1у розгортанн! якогось одного символу /здеб!льаого маг1чно тотеынах тварин/.

У сво1х творах ¿¡огашдес не обходить 1 такого впеденого цо Кьсркегорсм понятая, як "в!<ша св ¡доесть", а;о грунтусться на ге-летачн!2 ча б!олог1чн1й лам"ят! роду, а едшшй продуктивная спо-с!б боротьб". лротл вщчуксшя вбачае в осягнешй традидШ. Генс-тачну пак"ять горо! ."огапдеса починають проявляти,лаие з"ясував-ше ¡снування шоешшост! сприаняття дПхвост!, а пларад^зи "я" постас при цьсму суттевпи фактором. Саме одне з лэдсысах "я", збер^гаючи генетачну аам"ять, падовиюз лхдану там перз!снкм спокоен, який Хайдсггер ввакав "несдравкпЫ, не^таннам "я". Це ча лод1бп1 яваца дсяк! досл!днака пов"язують з так звано» контрольо-ваноа шизо£рен}сю, що с^ала своср1днкы знаком тотал!тарного сус-п)льства. Гдеться про роздвозння авторсько! св!домост|, яка по-трапляе п!д вплкв часового та просторового "шиэо$рон1зму", завдя-чому настас лроцес "синхрон¡зацЛ" манулого та сучасного, або починас г,!;л'и фактор д^ахронН ¡стор[!' та «актор пзрыаазнцИ ча травалост1, коли, зг!дно з феноменолог1еа Гусссрля, "у £еномено-лог!чнсыу в-!дношенн1 св!т взагаЛ1 не сприаыаеться як д!йсн1оть",

"Сгв1пав еешапика.Ме1;о<1о1ое1ску ргигкии//

геиап М. а ко1. Ргиуойсе ро вуеготв 11г0гвгп£ tэoгli.-I,гaha, 1969. •• В. 163.

a CKopime як "феномен дМ';спостf"'. Св1дом!стъ, таким чипом, набирав штенцхонэльного характеру, абсорйуачи "coeito" /мисл:о/ i " cosltntura " /дyi.'Jiy/. Яки;о свого часу модерм(зм базувався на одя-нпчност!, ормЧналыюст!, тобто на "ego cocito", то постмодер-нiзц б!льпс ор^ентусться па "cogltatum ". Bin, як слушо зпзна-час В.Гавел, "дрепарус тему розпаду ¡дентичност! та екз;;стзиц1-алыю! шизофренп"". В постмодерн! за 1, таким чином, лерсле:;т;::за розпадасться па мног.инп!сть i;yTiB зору. Здасться, цо сам текст /чи текстова реальн!сть/ починають керувати автором, а не пав-паки.

3 сстстичн!й копцедцП проза!ка погЛтие а!еде нале;;::;ть экс i-олог!чному ракурсу, який передбачое увагу до моральна:;, зстетич-них та б!олог!чнкх ц!нностей. 7 сугасному мастецькому TBopi конфликт, на думку дкеертакта, часто резл1зуеться у взаеманах не лише Mis героями, а й Mi™ лротилеглимп ц!шпспнми критериями: про в а лив а н;ш одного з лщход1В'закономерно поизводить до дефициту ппаих. 7 творах Погзшдеса Еинакг.ить так! ситуацп, як! в;,р!-пуються эдеб!льаого завдякп поедпаш» багатьох згадаипх цпгпених критерНв, од теж мо;;з розцрповатися як св;дчення постмодергист-ського характеру його лрози. Наявнхств дп-озих елемект1Е, закодо-ваних у текст! за принципом штертскстуально! три, ззедс.чэ в творах ппсьменника до MiHiuyuy. Bin хоча й керуеться ви-езгаданпмп Ц1нн{еиши критер1ями, проте десакралхзуе 1х, да;очп вЫьний прос-т!р для : вар!ат1швссть

Наголошуючк на др!орктет1 естетичнкх цшнестей у ?ворчосТ1 Поганщеса, аисертэнт акцентуе на fx нзстатичност!, яро цо, з одного боку, сви;чить вклйчен.чя до естетично рафшованкх текст:в популярнах жаиревих структур /кримптльно-детектигчпх схем, едя-мент!Е документам Jзну, розвакэльностг/, а з другого - створення передумов для посдхдовно! деструкцп через пародпавання та тоталь-ну ipoiitB.

Еагатопдансшсть наратизних йогангдесових текст¡в 70-30-х ро-KiB заскс'вина hj 1пшх, н!ж у 60-т| роки, засадах, коли проза1к тягЛв до естетики "нового роману", хоча i Кого деяк! доелгдннки

hlusserl 3. Kartezianake nieditacia. - Prahi.IOSB. - 3.35.

~Havel V.Dovetek eutora//Hry 1970 nz I?76 (z doby znknzir.o-ntl). - Toronto,1977. - S.309.

/напршглад, Д.В.Фоккема/^ в!дносять до постмодерн!зму. Цей лро-цес б ¡дбзваеться завдяки "додолашш яр iрви" /Л.Оодлер/" uis; ви-corni i езотеричнш модернизмом i так званою масовою культурой. Увага до, здавалсся б, дрш!тивнЕХ форм буття, до (Полоп'чних цшностеЛ, прецстэвлених, скаглмо, кров "а, виконуе в npo3i По-ганщеса здеб!льиого рэпрсзентативну фупкцПо, стае формой реал1-зсдП фллософсько! мстафори, часто не маачи водного символичного значешя. Бодночас у творах Погашдеса ¡нтерсс до мора'льних ценностей часом'послаблюсться за рахунок введення ¡грового начала. Соправда, вони н!коли не нехтуються письменником ц!лковито. Така акс!олог!ч.ча концепц1я, на думку дисертанта, i створюе в творах прозаIK9 ту "релятлв1зац1в" дИшостеИ, яка е визначальнош /хоча Г. вторинпою/ ознокоо постмодерн!зму.

Отке, творч ¡сть Слободи та Погашдсса з повнш правом ыо»на вважатн постекзпстенц!ал!стськлм мистецтвом, що е складовою час-тиною постмодерн! ему. АбсурдШсть, некомушкабельн1сть особксто-CTi, лелознавангсть та фрагментарп!сть св!ту беруться шип як ви-х!дн!. Обддва письменплкл слробувалл ярлотосуватк в!дчукану осо-блстость до яобутування в хаотичному свiтI.

У 17 роздШ - "ШЩЕПТЗ'АЛ13;(! ЯК «CPLiA ЕСТЕТШОГО ОСЕОШНЯ C3IT7 3 СЙДСШЯ СЛОВАЦШЯ ПРС31" {¡деться про художн!Е напрям /вщомип Ни Заход! як "поп-арт"/, котрш! знашов другу батыЛв-цину в соц!ал!стичних Kpaiiiax, виявдвшись у так званому соц-арт: та pi3iuix формах концептуал!зму.

Соц-арт, на думку дисертанта, сл!д розглядата на р!вн! нон-кснформ!стського шетецтва, способу не лише худокнього, а К !део-лог!чного протесту. Зодкочас треба мати на увазо, цо соц-арт пра-цюе з фактурой, прийомами та символами соц!ал!стичного шетецтва, не_деформуичи !х, а, навпаки, концептуал¡зуючи, в1дтворвэча з граничною серГюзн!стю та повагов до настанов методу, оголшчи тим самам онтолог!чну uiiiaicTb самих цих настанов.

У дпсертацИ вад1лясться ряд ознак соц-арту чи концептуал!з-Щ, чо уыоялишзе в!днесения його до -постыодер^зму: по-першо, це доведения до яог!чкого краю стилю соцреал!стично! л!тератури, а, по-друге, хведення соцреал1ст1лнпх текот!в у 1нший контекст з iie:-ofj профлнувашя диерела. При Bcili в!дчутн!й р!знкц! у л!дхо-.ci по культура /у мзтареал!зм! - це робота з усоосякноа маторгза

^Pokkeaa D.ff.Literary hlotory.modernism and poatmodernlnm.

'Midler L.Crcee the Border — Close that Очр._ p.

41

- С9

духа, а в концептуал!зм! - увага до локальнлх II прояшз, (Т.уш;-ц¡опально стввлепня до них/, ц! два гидходк ноповбл като.'нзують одне одного. Соцьтльна мотиззц-1я копцептуал13му на Заход! та Сход! тек летотогла: в первому ллпадку - це реамцл па загально-культурну ситуац1П пост!ндустр!алыюго суыпльства та розвиток заооб!в масових копун¡кац!й, а в другому - рсакц!я на порсдг:й!Н тотал!торизмом демагог 1ч!й !деолог!ч1й г.л'ше. Протз механпм ес-тетпчного узагальнешя у них сплльнпй: Г.дзться про роботу з кон-цедц!ями ;::иттсво! ор!енгацП та стилю будешого ¡спупаи.'ш, видг-лення ток званпх концепт1В з худотпьоТ тканшш и перетворешш 1х на самост(Гп'.ий тв!р, утвердженпя свосрШю! естетпкн ч;:' "антл-естетики".

П!дкресл;осться, п;о худокш зуоилля концептуал!ст!в не зосо-редку?:ться влклшко в ллодлн1 соцгалыю! критики мовл. Копд'лтту-ал!зм може виступати ! як своср!дна азторепрезсптац1л чи самокритика моей, яка втратила св!й "другий" б:пцр i здаипсть до са-мовисловлювання. Под!бне явпще невау.ко простеяити на приклад! недавнього минулого Чехо-Словаччини з I! дсевцодссягненнлмл в га-луз! побудови "реального соц)ал!зму", з члслсшшмл защеоло^зо-ванш.ш текстами, як! булл свщомо деконструйованимл - з точки зо-ру здорового глузду - в самому процес! Гхнього творения.

Концептуализм умовно д!лдться на нзгативнлй, ко мае справу з текстами, як! виводять "концепти" з творчо! частыми культуры /"В1Чно зелене" Н.ВШковського/, ! позитиеплл, що вклшае кок-целцп в худо::;н:о св!дом!сть /"За кмзню др!бняк!г." А.Веднара/.

На основ! анализу трияогП Бсднара дисертаптом роблться еяро-ба з"ясуватп саоци£!ку "грн" з традицию з позитивному кенцептуа-л!зм!, заснова'пй на радш;альн!й 1рон!I та постмодершстському гротеску. Гротеск як един з основних атрибут¡в постмодорн!стсько-го тексту видозм!нюсться в ход! перегляду письменнихоми багатьох естегичнлх категор!й. В'ивше того, варто вести ыову лре гротеоко-вий "стан" л!тор4турл, п!д я кии розум!еться не липе поедканчя певпих знак1В ! зластлвсстей, але також /з оглдду на »шпуле як !сторпчний процес ! устален! традиц!!/ як конгломерат 1 сымб!оз мсклквостей, зэкладених у мистецтв!.

Трилог1я "За жменю др!бняк!в" /3974—1981/ - цо своер!дга гротсскова £злтасмагор!я, сатира па ллг.;ем1рстЕО те. обт.удн1сть лздськшс отосупк1в у сучаспому оо:ц'ал1стцчпз::у 0усп|л£ств1. Тв1р мае склэдну, позглчену екзпоршл.дольйаа bv.k3.-iin.я тасу С проз то-

ру, структуру. Розпшпдь про родину Каменщьких, яка уявляеться авторов! ыоделлл) суынльства тотального вщчукенвя та колтрольо-вано! млзо^реш I, ведетьоя В1д ]мен1 собаки ОлШа. Введения со-бакл-наратора, олов!дача з "собачими" логлядаии зушвлюе ство-рення "шного св!ту", карнавал! зов.аного паноптикума.

Для крацого розум!шя специ^ки беднар!вського гротеску в дпсертацп вкчленяаться ш^одоетична та л!тературна л!и11 "родо-ьоду" героя. Зварнення в цьоиу вппадку навить до "гШотетичних дмерел", що могли форыуватк текст I контекст трилогП, дозволя-ють глибше осягнути новатореышй характер твору.

Сучасннй художшй тв;р /на ли;м постыодарн!стсышй/ ьИстить у соб! ыогсливЮть шомшност! тлуыачень, яка, а одного боку, е продуктом суб"ектианого вибору досл!дницы;о1 чи читацько! иози-Ц111, а з другого - цезаленшою В1Д спришаючо! св1Домост1, об"ек-тивно даною властив^стю Л1тературного иатер10лу. ¿¡дтак ц!лкоы лраво&пршш видаеться звернення до ск>иет1ь про перетворенш ладили на собаку, яко ¿ушаионують у св[тов1й $сльклорно-ш£олог!ч-шй та Л1тературп!й традшиях /чесыи "кураитк", "ГПсня про Роланда", Киево-Сечерськкй патерик, "Новала про бес1ду, цо мала «¡еде ¡<пж С'1 ¡полом 1 Еергансою" Сервантеса, "Славн! собаки" Бодлера, "Нотатш бокев^льного" Гоголя, "Ось так я зробився собакою" Цаяковського, "Собаче серцо" Булгакова, "РозповШь собаки" Марка Твена тозд/.

Глибоко "перевар;шши" традицП св1тово! -л1тератури, Беднар лродемонстрував близьк!сть абсурщу й реальность зв"язок коьпчно! гри з Д1йсн!стю. Чистота або, точшше, нед1ДГотовлен1сть "соба-чо! псигаки" до засвоеннл девних стор!Н лвдського 1сиування стали невичерпним дкерелом кошзку для письыанника. Щ собач: "внут р1шп д!алоги", пост1йн^ балансують на ыек! серйозност1 та ком13-ыу. Цьому чиыало слрияють I драматург1чн1 фории: перед читачеы розгортаеться сценична д!йство з обов"язковою умовн(стю, довелр-нои до абсурдность В свою чергу, попри всю дарадоксалыисть, сама ^арсово-водеыльний характер, бу$онадн!сть сюкету визначають характер умоьност!, гротесков!Сть вт1лення 0Л1чних структур.

Велико-41 оцд выводиться Беднаром тем! косм!чно1 подорск! собаки СлIпа на вигадану "еволюц1он1зуючу" планету Трифе. В1д ¡н-;;шх в1доыих Л1тератур1 фантастична* подорокей книгу Баднара, як 1 сього часу "Подорож! Гулл1вара" Св1$та, в!др1зняс одна оуттева обставила: кр!ЗЬ $антастачш роал! I оккету псст1йно прогллдають

- з;

3H0L0MI «¡едя ii яорош. Ееднар, ио.дiduo до Сыфта, майотерцо скорпстався ириЕомом очудпешт, иода ¡эти оуденне, таке, i;;o еться прпроднам чк едино мо,..лавам, а, значить, i лраьа;,ьнаи, у неззачааному ракурсi, н1йи дстршуачьсь свхфтхьсысо! теза: "j.:it-тя це нав!ть не фарс, а Олагпцвська трагеди;, тоОто HJaripuai! з вид (в TBopiHb"'. Словацькаа проза Гк ара цьому трохи "пиара-вив" II, залгаивиксь усе г.: ксрвхотн.ш, ¡цО о1льа»1сть лице.: не в 3M0 3i прнтзргЛтася до казьрменого соц1од1з!'.у, спертого на рз-дянськ! та шах. Сддачв с;тхпсть худо^иього up^Zoay та шта Логе залкшаються таиа цо « у Csi£-va. Спочат^ Гсднор хьпачв зи1-шос Л1нзи, i;pi3b як I герой спогладас а згодоа i просто

леревертас !;•;, стахзлячи мхо.ндача х:еред абсурде;;;: сз1то;- сам аа сам. Для вхдтворення фантастично! картина 1здпар араацааоае но кораст^етьея предметами незвачаанама. Тут зпо^у - таки, як у Свифта, ол.одн;з;оться тварана, i само на цьску фактор; "х'рце" ааеь-иеннадька фантазхя та ¡рошл, зоъдякй чему стаор-ються гшта^о-nifi, засновала на иароко:.:; парод!даоки! najKCboI фантастлхск.

Лее, во звальовоно Боднаркг о "Планетх "¿йфе" /остглаий час-Tani тралогп/, мае парааох^сальпиа характер, перед чатача.; песта е етврешш» « безбарах;ай сьхт. Гоахв&ят грэтескево-флнтае- • тичai словвсн! аонетрукцп та х;саи,ента вквьляйть стазлешш ккт-ця до сучасного сусхЛльства. Цей аспект ос аслапэ наочно простереться но piaiu моынас деформгцп;, цатувашш штучно затр.ореаах сЛ1 в i безглуздах скорочепь, яками престо-таки ряенхла офЛиЛйш мовпа сфера. 1нтертекст;,ал1-ноетi надано з тралогп п{дкрослско сатирично! функдп, у сферу осШызання та aapoaiювання аотрадля-ють iiaiipi3H0MaHiTHiuii стилютичш ыара, зокремп, науг,сво-публ|-цаетачнай та пелхтачнаа, цо грунтуюгься на заш;ар, блах i одно-спрямсваних формах та прайомах риторизму.

Роман спраамаеться як худок;пй екс11ерамент писылснника, зд завдди вва:;;азся лоелхдовнам реал ютом, на repeni л оь Tint и ноьхт-ньо! проза. Бедцапхвське пор1Вняшш ллдини з тзараною - де незва-чайнай образ-концепт. Лого головна фыософська ¡дея краиться но у BWMixmocTi, а в суперечност! каттевих явиц, у вхдкратт! неело-дхваних змш буття, метаморфоз лходинк, "стрибкхь" з одного стану в ¡нший, локазх деструкцн ытучно сформованого цМэго.

На приклад! "3i4uo зеленого" /¡939/ П.ВхлМовсысого розкра-ваеться caeual;ii:a граничного прЬяву псот1:одо;;ч1стсько1 лрооа -

1 S.vift. KcJem <Tudge~,»nts. - Ьг.п4сг.,1СЛ. -

"негативного" концептуал!зму.

ВШковськиа В1Д самого початку снос! творчостч був автором, то тялие до краиюц1В, а "В 14110 зслоне" являе собою витв1р свого часу - деродцня "оксамитово!" роволюцП ¡389 року, Перша книжка ВШковського "Чуттсве виховашш а борезШ" /1%5/ чорсз ряд об"ектшэнях причин но стада явдздц тогочасного Л1тсратурного лро-цесу. Политична ;:'.орсток1сть, соц1альний егохзи, цо запавувала П1сля 1Ь63 року, для ашШзу яках представншш "молодо! проза" салкувэлася застосувати тоши естетачш прастро!, ставала наст!-лька непрахованаш та брутальнпыи, що сл1д було, за влучнам вис-лозом одного з критик 1В, "на талька зм!нита ы!кроскоя на бшокль, алс й перевернута його "навдаки", аби як сл!д розгледт ту Оману"^. Ота;е, "доревернута бшокль", в!ддал1;та бодай ¡лазорио /ча гротесково/ иавколыаш д1йсн!сть - така вимукона нзобхшпсть достала перед багатьма молодима проза¡каыа у 70-Т1 рот;, в тему числ! й перед ВШковськш.

Г¡нертрокована почуття самотност!, за.чИна омпатП на апа-т!в - сама т&кнй вигляд мала комучикатавна модель тих чао!в. 1&1-р1сть та дов1рлав!сть, з якалш входила в антя генарац!я "Младе творба", були аазавадя втрачеШ лЬературоа, поступившись м^сцем парод!ан!!; гр!.

У творчсстi ВШковського лочався период д!алектачиого би-р!внювашш суперачпостей, свосрщюго "примирения" з дШс1пстй, заснованого на ¡до! створошш твору-кондеиту, якам 1 став текст "В¡чно зелено". Внр^альну роль у цьему твор* в1д{грас, на думку дасертанта, принцип доструктаз!зму, реализований яг. чер-зз порушена« кевиах усталонах норм /моральная I истеташих/, так I зав-дяки зберекенна деяках залкшив уг.;с ¡снуючах структур, ¡некрабо-ванах до тексту. Пцетьсз но про оалеречелня структура, а скор!-сю про "ново прочаташш", "дереглдд" деяг-ах понять та ддасодЗв, пор!вняно стаб¡льнах i иезШшшх елшл.спт1В само! структура твору.

Прост!р сваоту твориться дШшстю старо! "добро!" 2допархП напередодн1 11 розшщу та вшшшашшЛсхоояоваЦько! республики. Тороса ьаступас колаышй шшгуп 1 дохалоць якогось Еолг.овши-.а Алъ£ред<Ш1-/алаз!я на в!дому ¡сторачну поотать - долкоЬшка Ред-з-£я та його а^ерл/. £ешзт решЦзусться як роздовиу. цього героя, котрий шшохлть агздуе сокрони акцН в Альпах, Бухарест! та Сло-

1 С1оувп6ке роЫ'ай7. 19Э0. - И 2. - £3« £*?.

ваччин!, зосередкувчись здеб!льаого на власних переживаниях та рсфдекс¡ях. «ого мовчазниы слухачем с якинсь молодик, а де.чк! дотал1 та латяки св1дчать, цо îxni стосунки под!бн1 до ззасшн опиПцача та полковника Альфределя, хоча Bpemi-peuT усе вллвля-сться po3irpasiei.i.

Ст;-г.е, "BÎ4HO зелено" рзпрозонтус виключного, хоча и зшкс-ного героя, иородменик л1тературно:з та текстовою рзалыпст» типах, лазколо якого створзпо особлизип cbît з шразним лрсвалкь вання,ч но норма лы-mcTi та ¡ррсалыюст i, нехтувашшм моральных табу, причому в дкссрхоц!! гидкреслюсться, цо цзИ типаж сформова-нпГг виклачно Л1торатурноа рзалы'Лста. "ого розпогпдь про "з.иттл" с вщбиттям riлзртрофовано! ев!дсмост1 /гомосексуал1зм виступас як знак po3ïï,BoenocTi особпстост!/, а сам TBip базуоться виклично на постмодерн;стському гротеску, спедифпм якого в дансму ви-лгдку колета е в комсНнаци наГ.р!зпо:ш1итлшпх д1дход1ь, у козто-решп текстових моделей, поставлених у нов! текстов! умови, у 3uin! ставле;пш до bcix дiiiiiiciuix квтегорп;.

Таким чином, проголошен! Л1тературоа етичш m'niioeTi Л1ДМ1-няються у "3i4H0 зеленому" зкстр-авагантшста, заперечениям будь-яких норм, а сексуальшсть слугу с табу!зувашщ таких сфер ¡иди- ' в!дуального буття, котр! вваталися соцрсал;змом недоторканпмл, а до того к - осшяиня прим1тив1зованого розумшня психоанал!зу. Свого часу модерлозм те;; пзрейзав кордони табу! зу ваши, зробив-ши цз завдяки максимальны; психолог!зац! ! еротично! тем;, витлу-мачешю сексуальких стосунк;в та поручения моральяих норм як протесту лротп (фальииво! суапльно! морали В основу иостмодершзму лягло пссл!довно нехтування психологизмом i соц!олог1змом, через гдо думвн! порухи гсро!в визначаються виклвчно законага грл.

Основу ipoiii4Horo яогляду становпть у твор! Еикористання мовко! маски, отверзши тако! irpoBoi ситуацп, яка сприяс ларт-нарським стооункём ceuenicirra та наратора. ЗдН'юнюваний ЗШков-сызш худонйп експерпмент постШяо адресусться чдтачев!, прлхо-ваначу а!д машкарою "юного приятеля", "першого !стинного чохосло-вака", якнй "легпть у ногах" свого "татуся" зв"лза;шй i позбавле-ний коглпвост! рухатись-. Сдшш, цо залишаеться читачев!, - це скористатпся Boina перевагами грл, де автор майстврно понглао л!тературннми свхетамл, почшшни в!д iciopifi барона Шихаузена до бонд!адп Яна ?лем!яга. '

Зор!снтоваш;й на зумасну дзлсихолог!зац!а текст "Эгчло золе-

него" лобудованип з фрагмент! в. При цьому дисертонт лщкреслюз, но, на вцллшу В1Д модершзму, до ¡¡.рагмент часто являв собою тллыл; частнну «¡лого твору, в лостиодершзм! з ^рагнелтгв скла-дасться шло, а псетплш чергуванля рЛзнлх стильових согмент!в у ые;;;ах одного тексту визначае иол^ош» твору.

У концептуал1стоькому текст 1 З^Лковського все слряыовано па ссп.'Лянля хаотичност! людського мислешш, на парод1ввання пов-ш:х ст;;л!сгпчкнх с£ер за рахунок кваз ¡цитуланпя. Числена! заллш-кп 1Ш.1:1х тексттв ¿снують у "1лчно зелеишу", на:нть не будучи выписки;;;: грслТЛчнс. Тут цосить иаочпо и окна побачитк, як понят-т;. "структура" идопнястьоя понятая:.! "процосуальност!", коли ви-яелязться лае нздостатшм поняття "текст", а виникае потреба веодитл л 061Г поляття "текстура" /КоллЦоН/, досладмувати кон-кретл! язица на баз: лротиставлення "текст - дискурс", враховукь чи при цьс:'.^ оОов"язксво читача як ылвтворця.

а^чп мову про В1Дй0В1цалыпсть письмовника перед нсири-ЗЕИчасн'.к-: читален, дпеертант вьа^аз за потр1бне нагад.атп, и,о в с;Тер1 шехлешшцько! в1дддо(д&Ш10С?1 леребувас не якесь "автор-ськи слово", а предмет конкретно! мпстецько! Д1ялыюст1. Толу са-1.1 е позиция упорядвика /уиовио кааучи - словника/' виявляеться у багатьох сучаенпх текстах сПльш продуктивною I, значить, мораль-ао зобов"я: уичоа, п!к позкц!я власно творча. 1аир ао "словника" улвлястася при цьолу не кош зшчущим I в¿дпов¡дальним, ан|к т-икст, вд г.;:стить прям! висловл:авання та души: автора. I я;що с;.часаа проза стас до певно! ¡.при "словником", то це зумовлено передуеш заколами розвитку щс! Л1тератури, котра ьиходить на р!вонь самоолису та самотлуыачсшш, де копцепцн перетворю.отьел ла колцептп, а ¡донш эадуми - на об"скти досл1дг:еш1Д, Сага в цьому, на хумху дпеерталта, I лолягас сутШсть ^Н'! кднцептуаль-реЕол.сщ'1, яка поставила л1тературу депед. цообхДу.гдДсда анал1-зу та критики власно! г.ови.

Словацька проза з особ! Беднара та Бдл!коеоького. продемонст-рувала здзтоисть критикуватм себе й л^ривати власиа естетичне гипгрунтя, зиявлятг» т;ш самим потенц^Щ! можлявост! нац!олально1 культури, спромшшо! олановувати всю складность I неоднозначность ОЕ1Т}, заправляй; власн! вади та переосипслюватн ¡деали. У ЗИСНОВКАХ шдводяться деяк1 иЛдсуыки дослЦжещи • !'рознзл!зован! твори II.Яром, В.Шкули, Л.Балнскс, Р.Слобо-ди. Л.'!огшидгса, И.£1Л1Ковського да,оть п!цстазу горс^итч про без-

-

у нов ну наяваЮть постмодерн ¡стськах тенденцы у словацькН; про-3[ 70-80-х рок ¡в. При цьому один ¡з суттсвнх парадокс« слозаць-кого красного ласьменства дпсертант вбачае в зародмсшп псстмо-дерл(стсы:01 св ¡домоет; в лгтератур!, яка не нала яскрзво вараке-пого етапу модер!изму, котрцй, з огляду на низку сб"ектаЕиах причал, ваявлясся часом у певши недорозгшених формах, а таяох У процес1 стр1мкого переходу вщ соцреол1Стачло! до постмодершет-сько! худотньо! св!дс»овт1.

Дона;: культуролог1члаа феномен автор дисортацП лов"язус головлкы чином ¡з в ¡домом сусШльио-похЛтюшсю кр.изоа, розу ¡л ¡¡о-ча лщ цлм аоняттлм у с1зр! естетичпш г.езнаа страбок в ¡сторач-ному русI, тоГ: кратлчнаД стан, з який котршяв ко;;:на культур?., здатна до самокритика К рз£лвкоНч -Зокрема, дроцос утеордигшш постмоцерн!стсы'.оI сз1домсст1 ь умозах краза дасергап? ьгегле тааолог1ч:ю блазькам, сг.а;глмо, но лроцесу зародгошш мешало! в антич.'пи лгтератур!, цо характеразувався як аяршд иасовпх су-перечок з приводу "ссташпх патапь буттл", "розклзду пац1оладь-но! легенда", "обозцнюзання вс!х зов1пан1х иозвд!;! ладан:;, ::срв-творенкя ¡х на рол!, роз ¡груши! на копу зсосв¡тпього театру".

Сбстоюдча думку про та, ад в основ! псстмодер.'пзму ,ю;кать перегляд культурных традацп; кину лого, дасертант вэд!яяс та:и 1х слитым раза, як синкретизм, тобто злиття р13нах вид ¡в масте-цтва, едшеть вид ¡в та ;:;аяр!в: розмавапня категорп авторства, цо празводать до с творения монтажу та свого роду нового аолпль-сесту, ¡, нарешт!, рагуадыпеть /в карскому резумшш/ як ре£лек-с ¡я з приводу у част 1 в акци творения тексту, котра перскшасть-ая як ритуал.

Проанал1зуваБЕ;а твора словацьках пасьменнакг-.' постмодерн 1-стського спря.музалля, дасертант приходить до в;:сковку, цо вони значноа м{ро;о проназа1п цшменоз семантикою антично! менЬтдо! з властпвоп !й дгалоПчгистю в 1пдход1 автора та героя до ссбе, що, пра всIй багптоман1тност1, загальна стратег}я полпхаеться единое: шшпзня духовна реадыпеть упод1бн»еться тому чи ¡ньо-му культурному типу /барокко, готика тошо/. Прото головне слря-мування оловацько! постиодерн1стсько1 проза вбачаеться в стьорзн-н! худогльо! ситуацИ ¡грозого ьанробування ¡да! ьиутритньо! свобода як окремо! двдини, так I суспгльства в ц!лсму. Саие Н вп-

' Бахтин ¡«.¡-!. Проблемы поэтам Достоевского. ¡9 . -

0.СС1.

ленля стало, так би иоьпти, надзавданням словацько! лрози, a ir-рова роальшсть дозволяла, з одного боо;у, довести до логочного риалу EapiaiKu свободк, породнен! духовним зубоа!нням couiaflic-тичпо! безчасовост!, а з другого - водлосшсть реальних способ!в коття та ¡гроьа розкутость стали подгрунтям глибинного особистic-кого доалогу з культуроа.

Еласнс, наявоо!сть irpoBoro моменту як найкоротшого шляху до Д1алогу з культурою i дозволяе водности словацысу прозу 70-80-х poKia до лостмодерш зыу. Постшдер1йстська сводсшсть виявлясть-ся у творах Яро^а, Ыкули, Еаллска, Слободи, Поган!доса, В!л0-ковського па розних ргвлях. На зовпошньому - в рясному цитуван-hí, тао: звашй центонност! TeKCTiB, постШооыу o6irpyBaHHi м!-

заститлих естетичнкх конструощ!й. На внутр!шоьому - це nU-вшчола ьпутр1текстова рлфлеохивпшть, коли комэнтаторство и ав-тоцктувапля пабувають проводного значешш.

Сск1льки постмодершзм, на чому особливо наголслуе дисертант, s уев ¡домленою роботов з "другод" uaTepiea, з простором культурп, то шлях виходу з крпзи вбачаеться саме в осмлсленому ставлены! до до с! матеро!, яоса с из тЛльки приводом для i нтелеостуалыюго ексоозринептування oía р!вн! знао'Лв та пал!млсест!Б, а й рсзум!н-ля "друго!" матароо як ле-вно! духовно! eoieprió. Зодтак можна при-пустити, но наступнил етап у розвытку о:ультури буде пов"язаний з певнои строго визоаченоа структурой, станом ново! духовно! ста-CiJibiiocTi, цо сппратпметься на досить ы 1 цооу шкалу ц!о1ностец i дшюм сувору icpapxi» попять, зоссреджаошх, ймоворпо, навколо категорп смлслу особнст!сного буття. £о ж до як!сни>: оц1нок лостмодерш стських тзор!в, то вони взагал0 вощаються дисорталто-ui розмктими, Со, по-яорше, в постмодерноэмо знакас лринцшо осрархочност!, а, по-др^ге, культура, звернела до само! ceda, мало oniKjeTbefl оцйоочнши крптзр!яма. Так, катогор!я "гарно" часто лдайшетьоя в достмодернозм: категор!с:э "адекватно" о;уль-Typi, контсочсту.'вд, в свою чергу, п!дносить вагу такого понят-тя, як технолог!я э урахуваншм, бвзперечно, талаооту та ¡нтелзк-ту.

Таоиои чоюооа,. словацька проза 70-80-х рок ¡в з !о посошшоа увагею до вЗдчужеооош людошю на ыогла не наблизитися до погляду oía "еоц!ал1отичну роалыо!стьн як |сторо:чно прирачону й безрезультатно' "гру", а единш засобои подолання безчасовост! став поиук íhjio! rpn, вд на обкекуватиие свободи вкбору, доруоти безк!ноч-

хпсть рхвнолравних вархахпчв цпппслого контакту з буттям. Та-кии шлях е н5в!дд1льлм,1 в¡д свого часу 1 в цьому розуншИ сло-вацька проза з II ¡гровою культуролог¡чною поетккою - ц1лком за-коно;.иршй феномен ов1тово£ культури кшцл XX ст., знак духовного пришшття сучасно! европаПсько! циашзацП в ус¡й II сил! та слабкост;.

Ссновхи положения дисертацп Б1дбит1 в друкованих лрацях:

1. Епхчнн;'; синтез // Нове слово. - 193]. - 48/0,7 а.а. -сло-вац.мовоа/.

2. За лидяне в лвдшп // Чотирилпсшш на щастл. - К,: Дньчро, 1934 /0,5 а.а./.

3. Прим ¡тки // Там же / 0,5 а.а./.

4. Горзисть словацько! новелютики // Ромбо5д. - 1934. - X 1] 05 а.я-словзц. мовою/.

5. Сбличчям до люцини // РомбоГд. - 1983. - .',' 1 /0,8а.а.- слова;;, мовоа/.

5. Г..Кет та кого ловхсть "Кегельбан" // Всесвхт. - 1933. - .V 3 /0,3 а.а./.

7. Сатира Альфонза Бзднара // Ссесвхт. - ]966- - 9-/0,4 п.п./.

8. Я.Когахпдес. Слони в Маутхаузеш // Зсесв1т. - 1937. - И /0,3 и.о./.

9. До питания про Л1тературн1 традицп в сатиричнп! проз1 А.Еед-нара // Ромбо1д. - 1983. - .',' 7/0,3 а.а.- словац.мовоа/.

10. Трилопя З.ККкули "шапстри": ¿сторкчна коицепцхя та I х худох-ня реал13ац1я // Сдшсть зшсту та Хорли в сучасиому худож-ньому твор1. - К.: Наук.думка, 1983 /1,5а.а.- рос.ковоя/-

11. Национальна саыссвщс&исть I Л1тература // Ром^о!д. - 1983. -'.' ¡2/0,6 а.а.- словац.ыовою/.

12. До проблецл синкретизму в сучаснону словацькому роман 1 // Чехословацька дераавн!сть I Л1тература. - Братислава; 1989

/Оба.а- сяовацл'.овою/.

13. Роман П.Яроиа "Тисячолхтая бджола" I розвиток словацько! "монументально!4 прози // Роман у Л1тературах кра!н Центрально! та Шзденно-Сх!дно1 Свропи. - К.: Наук.думка, 1990/2,5

а.в. - рос.мовсы/.

14. "Еяпший театр" Л.Еаллека //• Лхтегатура та суол!льна св!до-м!сть Заходу. - К.: Наук.думка, 1990 /2,0а,а.~ рос.аояоа/.

15. Л1Горатурн1 традпц! 1 в сатиричнН; проз) А.Еоднара // Сучас-на словацька проза. - Лондон, 1930/1 а.а. т англ.ыовою/.

16. Зрушешш кордск!в: постсоцршшзы чи постмодерн!зм? // Слово 1 час. - 1991. - Г- 12/1 а.о./.

17. Про роман "Тпсячол тш бдакола" та Кого автора // Ярош П. Тисячолтш йдкола. - К.: Дншро, 1991/ 0,5 а.а./.

18. Сеы!отика 1 Л1тературна критика // Този допов1дей Крпцсько! науково! кон£ерещ! I "Проблемы заруб!кного л!тературозшвст-ва та критики". - Симферополь, 1992.

19. Парадокси словацького роману. - К.: Наук.думка /12 а.а. -

.друку етьсн/.

20. Сучасна словацька проза /Цо пробломи постшдерн!зму/ // Долови на Уй ГЛжнародний з"!зд слав1ст1в. - К.: Наук.думка

/I а.а,-друкуеться/.

21. Сучасна словацька проза 1 постмодерн! зм // Питания Л!тератури. ¡.пев¡дсмчий науковий зб!рник /0,6а.а.- друкуеться/.

Шдп. до друку 14.12.92. Формат 6°х84/16. Пап1р друк. 0?с. друк. Умов. друк. оря.' 2,32. Умов. фарб.-в1дб. 2,32. Обл.-впд.арк. 1,85. Тираж 100 прим. Заы. 360. Безкоитовно.

ВХвдруковзно в 1нстигут1 математики АН УкраЬш 252501 Ки1в 4, МОП, Бул. Терещенк1вська, 3