автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.11
диссертация на тему: Проблема ранней социализации индивидуума как личности (социально-философский анализ)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Проблема ранней социализации индивидуума как личности (социально-философский анализ)"

Р Г 6 од

5 І ШОП 1ВШвський унівєрситвт імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

СЕМЕНОВА Марина Іванівна

ПРОБЛЕМА РАННЬОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ІНДИВІДА ЯК ОСОШЛОСТІ /соціально-філософський аналіз/

* 09.00.11 - соціальна філософія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Київ - 1953

Дисертація виконана в Киїьськойу університеті Ікші Тарае»-Шевченка на кафедрі політології

Науковий керівник - '‘доктор’^іілосбусь'кизс наук,

■ npoyüGop Авдрущендо В.П.

Офіційні опонені'и: - доктор іілосоіських наук,

' ’ процесор. Яіцук T.l¿

- кандіда? філософських наук,'

ДОДеііТ ДіВЛОВ Б.Л.

Провідна організація - Київський педагогічний інститут

. Імені МДрагоманова. ■

Захист відбудеться "ЗО" Ш£Иі2к. 1993 року Qj&C годині на засіданні спеціалізованої Ради пра Київському університеті Імені Тараса Шевченка за адресою: . .

' 2520І7 Київ, вул. Болодіш.ирська, 'бО, ауд.

, .3 дисертацією шіНа-ознайомитися в йійліотеці Київського, університету 1:»іен1 Тараса Геьченка. •

Автореферат розісланий "&>" ^1995 * pok v.

Учений секретар спеціалізованої Ради 1 процесор

Скрипка П:1.

І. ЗАГАЛЬНА ХАРЛІСШадШ РОБОТИ .

Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена настійною потребою філософського осмислення тих сутнісних характеристик процесу соціалізації іивдвіди, :цо виявляються, по-перше, через знайдення істинної /справжньої/ духовної самостійності особистості і зростання її соціальної активності, через творче освосння нею дос-.віду інших,людей та вироблення на цій основі-індивідуального досвіду і досягнення багатогранної соціальної зрілості;.по-друге, через формування виборної, критично-осмислювальної, творчої спрямованості цього процесу; по-трети, через,-соціальне дозрівання індивіда-до рівня вимог, які ставлять перед ним життя, час, суспільство —з одного боку, І внутрішня логІЛй"формування його індивідуальності - з іншого. .

Відповідно до реалій, нашого часу актуальність даної теми обумовлена потребою виховання духовно-самостійної, творчо-активної особистості, вільного громадянина держави, яка'. здобуває свою незалек- ■ ність, справжню самостійність і суверенність. Це зв"язано також із необхідністю пошуку шляхів формування високоефективної системи виховання, механізмів, цільових н&стіімов, ідейно-моральних пріоритетів і цінностей, що'від життя-ідуть-і-ізедуть до «иття ж, збагаченого сучасною передовою теорією суспільного розвитку. Цього'вимагас нинішня ситуація в суспільстві, яка диктус соціальні завдання і вимагас висунення нових цілей виховання, а також вичленення нових підходів до їх реалізації.

Пошуком цих підходів, шляхів і засобів реалізації нового суспільного ідеалу виховання і визначенні! насамперед вибір соціально-філософського ракурсу дослідження і акцентів на виявлення соціально-гуманістичного,змісту проблеми ранньої соціалізації індивіда.

Слід підкреслити щз декШіса’ обставин, які. обумовлюють необхідність досліджень феномена ранньої Соціалізації індивіда. Цз, по- ' перше,^необхідність порівняльного аналізу і критичного переосмислення виховних систем, які спираються на:різні./часто такі, що суперечать одна одній і взасмовиключають одна одну/ методологічніоснови і реалізуються.в різних індустріальних суспільствах. Цього вимагає дух відкритості часу відродження» який створив принципово нову атг мосферу.,наукового пошуку - атмосферу толерантності і плюралізму, що породжує разом, в цілому, множинність способів входження ледини в різні субкультури, а тому вимагав філософського осмислення множинності способів соціалізуичоговшіиву_ суспільства на людину. Спі-

льним знаменником 1 підсумком останнього, зрештою, є різнобічно розвинена особистість, яка по-різному трактується,1 і множинність способів реалізації її ставлення до світу.

'Зо-друге, сучасна інформаційна і технологічна революції внесли свої корективи у зміст загальних закономірностей становлення індивіда в особистість, у зміст сусп. .ьних настанов і орієнтацій, у культурний потенціал суспільства, у зміст універсалізуючих функцій досвіду лядських відносин, у діяльність людей і в їх спілкування, словом, у спосіб і стиль життя людини сучасного індус.тріалі.ного суспільства. .

І, по-треге, суттєві корективи внесені науково-технічною "революцією у зміст загального /традиційного/ і особливого /інноваційного/, у самий процес соціалізації особистості на ранньому етапі її становлення, у зміст настанов, механізмів, способів їх приведення ’ вдію і критеріїв результативності становлення дитини і підлітка в особистість. . .

''^мислення цих питань вимагає розгорнутих досліджень, спробою посильної «участі в яких і е дана дисертація. У контексті викладеного вище стає очевидною науково-теоретична і соціально-практична актуальність цього дисертаційного дослідження.

Ступінь наукової опрацьованості проблеми> Осмисленню феномена "соціалізація особистості” присвячено багато праць - від класиків античної філософії до сучасних розробок, від досліджень даної проблеми в її точному науковому значенні до її широких практичних застосувань. Філософи і політологи, соціологи і культурологи, пєдаго-і’и і літератори дискутують науковий і культурний статус формування індивіда як особистості, природу і механізми її соціалізації, спеЦифіку входження індивіда в систему соціальних ролей, особливості цього процесу на ранніх етапах життєдіяльності. ~

У дослідженнях трактувань поняття соціалізації, які проводять зарубіжні автори, домінує-адаптаційне розуміння соціалізуючого процесу /К.Клакхон, А,Муррей, Ч.Скіннер та ін./. Особистісне трактування поняття соціалізації представлене меншим числом і різноманітнім* робіт, проте вони більш нові і ширше включають актуальну проблематику /Є.Зіглер, М.Німкофф, В.Огберн, К.-Ю.Тілльман, Є.Чайльд та ін./ Багато творів присвячено класифікаціям теорій особистості, орієнтованих в основному на адаптаційне розуміння соціалізації. Сталі позиції займає розрізнення теорій інтрогенних і екстра-

генних. У числі перших історично більш ранніми е біологічні теорії

особистості /А.Адлер, Е.Кречмар, 3,Фрейд, К.Юнг/. аЛлыл пізнішою є психологічні теорії /Ж.Піаже/, гуманістичні теорії /А.Маслоу,

К.Роджерс, В.Франкл/, t ;.кож теорії, присвячені 'структурамособис-тісного "Я" /Дж.Нуттін, Х.Селлівен, 3.Фромм/, орієнтовані на інтроспективне осмислення субоссбистісних характеристик .індивіда. Серед теорій екстрагенного типу помітне місце займають теорії ролей /Р.Бенедикт, АіКардинер, Р.Лінтон, Г.Мід, Т.Парсокс та ін./.. Для вироблення методологічного апарату теорії ролей автори.цих теорій -звертаються до культурологічних традицій гуманістики,-аькл&денмх

В.Дільтеєм, Е.Дюркгеймом, М.Вебером. На підставі цього були ç'|opuo-гані основи функціонального розуміння соціалізуючих процесів, орієнтованих на провідну роль і!:струі"ч<гятьниі< иіннссте.1 у я І ок~‘

решіх рис особистості. Це цінності, зміст якії'с обумог-деио функціонально-технологічним трактуванням культури, чи культури у вузькому значенні слова.

З.теми дисертаційного дислідаенна існує- такоа великий спііссі: літератури, представлений вітчизняними спеціалістами /Р.А.Арцітевсь-кий, Е.К.Бистрицький, Л.В.Бондаренко, Г.І .Горак, B.C.Горський, Дьяченко, І.Ф.Надольний) С.В.Пролсев, O.K.Шевченко/, які трактують -проблему соціалізації в широкому', соціальнсН&ілосифському плані*, . проаналізованому автором під кутом зору тих соціально-історичних і духовних реалій, що обумовили актуальність теми. Дані дослідники цілком справедливо розглядають проблему соціалізації у зв"язку з

* Арцішевський P.A. Світ і людина. - K.; Освіта, 1992; Бистриць-кий Е.К. Феномен особистості: світогляд, культура, буття. - H.:

Наук.думка, 1991; Бондаренко Л.0. Я - мир. /Механизмы и этапы формирования мировоззрения личности/, K.: Вища шк., 1991} Горак А.И.

От дьявола к ангелу? Прогрессирует ли человеческаядуховность? -— K., 1991{ Горский B.C. История философии в контексте культуры // Филос, и социол. мысль..-.1991. - Ю; Дьяченко Н.В. Отрицание и преемственность в развитии культуры. Харьков: Основа, 1992; Духовное обновление общества, - К.: Лыбидь, 1990;(Надольний І.Ф. Соціально-філософські аспекти формування всебічно розвиненої особи // Пробл. філософії. - 1991. - КЄ9; Пролеев С.В. Духовность и бытие человека,

- K.; I992j Шевченко A.K..культура. История. Личность» Введение в философию поступка. - К.s Наук, думка, Ï90I. - . .

- б -

формуванням і розвитком особистості людини, наповненням духовного життя особистості раціональним змістом, напрацьовбністю індивідуального і соціального досвіду4 формуванням соціальної зрілості, яка розуміється як уміння особистості ставити і вирішувати життсво значущі/обумовлені практикою індивідуального і суспільного життя/ проблеми.

Вітчизняні автори розробок проблеми соціалізації індивіда /Г.Ю.Зборовський, 1 .С.Кон, и.В.Лазоренко, В.В.Москаленко, Г.В,Осипов, Г.П.Петров, Л.В.Шпак, Р.Г.Нновський та Дн,/ досліджували трактування поняття соціалізації індивіде /адаптаційна, особистісна, особистісно-адаптаційна/, розглянули зміст цього поняття /сукупність всіх соціальних, культурних, педагогічних, психологічних процесів, які впливають на формування особистості/, обсяг поняття "соціалізація" /вказаний процес, що трнвас протягом всього життя,людини/, розглянули соціологічні., психологічні, соціально-пс.ихолгічні, педагогічні, культурологічні зрізи соціалізуючих процесів, включаючи вікові особливості формування особистості, співставили альтернативні точки зору*. - ‘

Проблема соціалізації індивіда під «утом зору 'Ці окремих асле тів /спрямованість і орієнтованість особистості, розвиток (Внутрішнього світу І духовних потреб, духовне оновлення особистості., біографія особи, включаючи творчу'біографію, життєвий шлях ;і життєва доля особи/ розглянута у фундаментальних працях вітчизняних авторі ,/К.О.Альбуханова-Славська, В.П.Андрущенко, С.М.Бабосов,, Л;В,ТубОрський, Г.І.Горак, А.Г.Здравомислов, В.11.Іванов, Каган,Л.Н.Когг

І. С.Кон, О.Ь.Лазоренко, М.В.Ыежусв, В.В.Москаленко, І .я. Надо льни й, Л;В.Сохань, В.О.Тихонович, І.І.Ф.Тарасенко, Г.Л.Тульчинський, В.С.Хі лько. В.І.Шинкарук. ТЛ.Яіцук та ін./^.

* Введение в социологию /учебное пособие/, - Екатеринбург,19 Кон И.С. Психология ранней юности. - М., 1989; Кон И.С. Ребенок и щество. - М., 1988; Москаленко В.В. Социализация личности. - К., 1986; Социология. - М.: Кысль, 1990. .

^ Абульханова-Славе кая К.А. Стратегия жизни. - М.: Мисль,І9Ї Андрущенко В.П. Идеологическая эффективность культуры. - К., 19® Духовное обновление общества. - К.: Лыбидь, 1990; Глобальные про( ш и общечеловеческие ценности. -М.: Прогресс, 1990; Здравомысл< Потребности. Интересу. Ценности. - М.., 1986; Императивы человечн ти /Тарасенко.Н.Ф., Горак А.И., Демьянов В.А. и др./. - К.: I '¡п

Проблематика самоцінних цінностей культури» як глибинної діяльності людини - цінностей* які визначають спрямованість життя людини, -надають їй змісту; цінностей, обумовлюючих трактування культури в широкому значенні - знайшла свос відображення в дослідженнях київських авторів /В.П.Андрущенко, І.В.Бичко, Г.І. Горак, Л.В.Губерський,

B.П.Іванов, В.В.Кизима, Ф.М.Кирилюк, М.М.Кисільов, В.П.Козловський,

C.Б.Кримський, 0.В.Лазоренко, В.Ф.Лобас, В.В.Москаленко, І.Ф.Надоль-няйі М.В.Попович, М.а.Тарасенко, П.О.ІІІляхтун, ТД.Ящук та ін./.

Важливою філософською передумовою бачення проблеми соціалізації в гуманістичному зрізі стали дослідження природи суб'єктивності і внутрішнього світу особистості, її переживань, схильностей, темпераМенту, спрямованостей, співпереживаючого розуміння Індивідом іншої людини, індивідуально-неповторного досвіду, механізмів змістоформу-вання /М.О-Вулатов, Є.К.Бистрицький, В.П.Іванов, В.П.К"зловський,

С.Б.Кримський, М.В.Попович, А.М.^Дой, Б.О.Парахонський, В.П.Шинка- .

рук/1. .

■ У вітчизняній літературі розглянуті нові аспекти у змісті проблеми соціалізації як феномена, ідо торкається не просто формування особистості, а всього способу життя особистості, а також послідовної зміни одного .способу життя іншим /ГЛ. ЗборовськиЙ, Г.П.Петров/ .

Разом з тим у працях дослідників проблеми соціалізації індивіда не завжди береться до уваги специфіка соціалізуючих процесів, які відбуваються в ранньому віці і визначають становлення особистості, її спрямованість, масштабність, глибину особистісногенних процесів на всі наступні роки.

Вимагають уточнення статус і функціональні особливості соціалізації особистості і в контексті нових уявлень про цей феномен, які формуються і розкриваються в ході сучасних наукових дискусій. Вимагають" свого соціально-філософського осмислення особливості процесу сімсйної соціалізації, як первинної підсистеми соціокультурного впливу суспільства то особистість. В контексті цього очевидна настій-, на погреба виявлення і опису нових обставин і факторів, які змінюють

1990; Каган М.С. Системный подход и гуманитарное знание. - Л,: -Иэд-во ЛГУ, 1991; Культура и развитие человека. Очерк философско-

методологических проблем. - К., 1989.

* „Бытие человека в культуре. - К., 1992; Культура и развитие человека.. Очерк философско-методологических проблем. - К., 1989.

«ведение в социология /учебное "пособие/. - Екатеринбург, І--92.

статус і механізми реалізації шкільної соціалізації у сучасному суспільстві, а також вивчення загального і особливого в .пинаміці шкільної соціалізації в різних підсистемах сучасного суспільства.

Б цілому можна зробити висновок, що дана проблема досліджена ще недостатньо. Немає філософських праць, присвячених аналізові ранньої соціалізації-в контексті культури в,широкому розумінні слова.

Недостатня розробленість проблеми, настійна необхідність вич-ленекня підходів до її осмислення обумовили і визначили тему дисертаційного дослідження, його мету і завдання.

Головна мета дисертаційного дослідження полягає в соціально- . філософському аналізі механізмів ранньої соціалізації індивіда в сім"ї і на'етапі шкільної освіти, у дослідженні ролі, що змінюється, і функцій вказаних інститутів у системі загальнокультурного впливу суспільства на особистість. ‘

Реалізація даної мети вимагала виконання таких'дослідницьких завдань:

- уточнення статусу і функціональних особливостей соціалізації

особистості в контексті нових наукових уявлень про цей феномен і дискусій про його суть; .

- дослідження особливостей процесу сімеііної соціалізації як первинної підсистеми еоціокультурного впливу суспільства на особистість;

- виявлення і аналіз нових обставин і факторів, які сприяють зміні статусу та механізмів реалізації шкільної соціалізації у сучасному суспільстві; '

- вивчення загального і особливого динаміки шкільної соціалізації .у різних підсистемах сучасного суспільства.

. Методологічну і джерелознавчу базу дослідження складають класичні філософські праці, присвячені дослідженню феномена індивіда як особистості, .лодинотворчої природо культури, особливості інтеріоризації особистістю норм культури в різних соціокульїурних підсистемах. Серед них^особливе місце належить роботам М.Вебера, Е.Дюр-кгейма, Г.Гедамера, К.Маркса, Ф.Ніцше, З.Фрейда, К.Юнга і Осперса. Другу групу джерел складають праці, в яких процес соціалізації особистості виступає безпосереднім предметом наукового аналізу. Сюди належать насамперед роботи таких авторів, як Б.Г.Ананьев, Г. Домолов, Л.І.Божович, ВД.Бойтко, Л.С.Виготський, Є.І.Головаха, І.С.Кон, Ь.В.Москаленко, С.Л.І^бінштейн, Л.Б.Сохань, Д.Н.Узнадза. До третьої Ьрупи джерел належать роботи, які узагальнюють безпосередній досвід

соціалізації особистості у сім"ї і в школі. Тут необхідно назвати роботи таких видатних педагогів, як Ш. Амонашвілі, А.О.Макаренко, Б.П.Нікітін,-.В.О.иухомлинський, й.Ф.Шаталін. Крім того, в дисертації використані роботи, авторами жих є такі західні філософи» со-ціг^иоаі соціолог і кул,_турсл,;*’г /і,""ї б®г,»тьог‘ них

досі не втратили сучасності/, як Г.Мзенк, Р.БенедиКт, Ф.Знанецкі, К.Клакхон, Е.Крєчмєр, К.Леві-Стросс, Б.Малнновські, А.Мзслоу, М.Мід, Б.Огберн, Г.Олпорт, К.Роджеро, Р.Ріі;ор» Е.Ерінсон та іи.

' Дисеріиіпоі.; гскоя уеаллс проаг.алізсзапі і викоркстякі v репреб-ці xcuiî понад Ж- інших наукових розробок, інформаційних узагальнень і статистичних відомостей, які торкаються предмета дисертаційного. досліджешт. ■ - ......... ....

Наукова новизна дослідження: у дисертації здійснений соціально-філософський аналіз механізмів ранньої соціалізації індивіда як особистості в сім"ї і на етапі шкільної освіти; досліджені функціонально-змістові особливості їх впливу на особистість у контексті сучасних соціокультурних змін і вимог; висвітлені і-вивчені нові цільові настанови і засоби їх реалізації в процесі соціалізації особистості в сучасному сімейно-педагогічному циклі.

За підсумками дослідження сформульовані і-обгрунтовані такі положення, які виносяться н захист:

- показано, що соціалізація є формою соціокультурного впливу суспільства на особистість і одночасно формою соціальної активності індивіда, який освоюс ціннісно-нормативний досвід попередніх поколінь і виробляє на цій сснові свій власний досвід діяльності і спілкування. Соціальна активність індивіда має виборчий, критичний, твор-чо-перегворюючий характер. Соціалізація включає цю активність у цілісний процес дозрівання індивіда до рівня суспільних вимог, норм поведінки, ціннісних нормативів культури; •

- обгрунтована настійна погреба виділення на етапі раннього становлення індивіда як особистості двох відносно самостійних підтипів соціалізації: сімейної іНтенціовальної /первинної/ і сімейної,ін-ституціональної /вторинної/, які розрізняються мі» собою широким діапазоном соціалізуючих впливів суспільства на особу. Бо в межах сімейної соціалізації виділяються два плани соціокультурного впливу, особливості яких обумовлені функціями, які сім"я виконує в суспільстві як мала суспільна група і як особливий суспільний інститут;

- обгрунтовано, що сімейна соціалізація /у вузькому плані/ -

це спонтанний процес інтенці опального впливу на індивірд, в ході якого формуються структури власного "Я" як найважливішо'/ складової особистості; в широкому плані сімейна соціалізація - це напрацьовані особистий і соціальний досвід як найважливіші компоненти рівня соціального розвитку індивіда, а також формування боціальної зрілості як міри готовності до виконання дій способом, ТИПОВІШ для даної вікової категорії; .

- доведено, що на етапі шкільної соціалізації /як і в інших

фрагментах інституціовального становлення особи/ структура власного "Я" ускладнюється за рахунок подальшого формування контекстів "належного", "того, що е" і "можливого", тобто .за рахунок проблематики аксіології особистості, яка складає сукупність уявлень про смисли буття і розкриває суть тотожності людини в час переходу нею від одного способу і стилю життя до іншого /від однієї субкультури до ін-. тої/; .

- показано, що людське "Я" виступає в ролі гаранта самозбереження тотожності, "самості" особистості, що кристалізується у процесах трансформацій і перебудов макросоціуму індивіда і його внутрішнього світу, які відбуваються як на окремому етапі становлення особистості, так і на всьому життєвому шляг.у людини.

Теоретична і практична значущість роботи полягає в тому, що одержані результати сприяють конкретизації категоріального апарату соціальної філософії і, зокрема, конкретизації і змістовному розширенню таких її категорій, як особистість, індивідуальність, соціалі кий розвиток індивіда, а також осмисленню таких понять, як індивід льний-і соціальний досвід, соціальна зрілість особи, її свобода, творчість. Результати досліджень можуть бути використані для розро ки конкретних методик в організації виховних процесів на ранніх ст діях соціалізації особи, для побудови наскрізних виховних програм, а також у навчальному процесі при висвітленні таких тем, як "Особа і суспільство", "Проблема цінностей у філософії", "Культура і цив) лізація", "Проблема людини і світу у філософії" та ін. Висновки і узагальнення дисертаці ї можуть розглядатися і як теоретична основі ¿цдв розробки спеціального курсу для„студентів педагогічних вузів університетів.

Апробація роботи. Основні положення і висновки дисертаційног дослідження були викладені у л"яти авторських публікаціях; долові

лись на таких наукових конференціях: “Науково-технічний прогрес і творчість" /Москва, жовтень 1988 р./, "Творчість ьк предмет філо-соцького дослідження" /Київ, жовтень І9§3 р./, "Творчість: теорія

і. практика" /Київ, жовтень 1991 р./, "йегодологічні і методичні основи обновлення філософсьної освіти" /Київ, жовтень 1991 р./і обговорювалися на спільному засіданні кафедр політології і-філософії гуманітарних факультетів Київського університету імені Тараса Шевченка.

Структура дослідження. Мета і завдання дослідження обумовили і структуру роботи, яка складається-із вступу, двох глав, закінчення і списку основної використаної літератури.

2. Основний зміст роботи. '

У вступі обгрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, подається аналітичний оглед наукової літератури з розглядуваних питань, сформульовані мета і основні завдання досліджек-ня, показані наукова новизна і практична значущість дисертації.

У першій главі "Методологічні і загальнотеоретичні проблеми дослідження процесу соціалізації особи" розглядається зміст і обсяг поняття соціалізація особи у контексті нових.наукових узагальнень і дискусій; аналізується механізм процесу соціалізації; зроблена спроба вичлєнення основних етапів історичного генезису наукових уявлень про цей феномен, ЇХ о вріс точності в контексті сучасних соціокультурних реалііі. Тут же обгрунтовується необхідність і доцільність розгляду ранньої соціаліаації індивіда як особистості на двох рівнях соціокультурного впливу суспільства на індивіда: по-перше, як сімейної інтенціональної /первинної/ соціалізації, здійснюваної віїежах сім"ї, як малої суспільної групи; і, по-друге, як сімейної ікституціопальної /вторинної/ соціалізації - особистісно-генного /формуючого/ впливу сім"ї як своєрідного суспільного Інституту. -

Аналіз наявної літератури з досліджуваної проблеми дозволяє зробити висновок про необхідність розгляду феномена соціалізації у двох відносно самостійних планах: вузькому І широкому. Соціалізація в широкому значенні - підкреслюється в дисертації - це соціальний розвиток індивіда в реаліях суспільного буття, своєрідне "вростання" індивіда в культуру і формування на цій основі його внутрішнього „"Я"його індивідуальності, особистості. Процес со-

ціалізації в цьому .значенні охоплює як окремі спонтанні взаємовпливи індивідів і соціальних груп, вихователів і виховуваних, батьків і дітей» педагогів 1 учнів, так і всю сукупність цілеспрямованих впливів, здійснюваних суспільством на особу. Соціалізація у вузькому значенні трикіусти-л як готовність і уміння, які формун>-. ться зусиллями педагогів, підкоряти свої дії вимогам товариства чи задовольняти свої потреби в гармонії із спільним інтересом. Та-кз трактування соціалізації /враховуючі; цілі виховання/ застосовує ться у'сімейній і шкільній педагогіці. У мс.':ііі мірі вона придати? при осмисленні соціальної обумовленості формування особистості -проблематики, яка с центрально» ліні сю трактування соціалізації у соціології виховання.

Обсяги розглядуваних двох понять соціалізації перебувають у стосунках підпорядкування. Процес соціалізації в широкому розумій ні підпорядковує собі /бо с більшим за обсягом/ виховні ьпливи су пільстііа, які -майїь характер цілеспрямованих вп.:ивів і орієнтован на формування особистості у відповідності з певним педагогічним ідеалом.

Соціалізація /у будь-якому трактуванні/ - це процес беапере[ паї взаємодії, яка відбувається між соціально-культурним середові щем і особою. Соціалізація - це, з одного боку: а/ процес освоєш •культури /сприйняття, переживання і присвоєння її цінностей/, ЯКІ відбувається протягом всього життєвого шляху людини; б/ присвоєні цінностей, зразків, норм соціальної поведінки /і дій/ з урахуванням реалій суспільних груп соціального середовища; в/ процес поо ного входження в -царині всієї цілозначності впливів суспільства, різноманітність яких постійно розширюється. З іншого боку, соціа лізація - це -безперервний розвиток активності індивіда, реальне конання ним суспільних ролей і соціальних функцій, формування і. розвиток індивідом його особистості. .

Соціалізація є формою соціальної активності індивіда, який вбирає в себе досвід інших людей, освоює досвід 'їхніх дій у СВІ1 людей з приводу напрацювати власного досвіду. Напрацювання досі ду не може трактуватися ні як конформістська пристосовність, ні пасивне підкорення зовнішнім впливам і адаптування до них. Ця аі тивність має виборчий, критичний, творчо-перетворювальний харак по лінії освоєння суспільних ролей і їх виконання. Соціалізація це процес соціального дозрівання індивіда до рівня вимог, які с лять перед-ним життя, час, суспільство. -

У світлі вищесказаного соціалізація - це сукупність всіх іс-торико-культурних, соціальних та психологічних процесів і впливів, які обумовлюють становлення індивіда в особистість. У особистість активну, різнобічну, цілісну, гармонійно розвинену. Процес соціалізації двоєдиний. Складається він із двох фаз /інтеріоризації інадаптації/, які Не зводяться один до одного - через їх відносну самостійність,* і таких, що не допускають'протиставлення, - через їх взаємокомплементарний, взаємодоповнюючий характер. Коала із вказаних фаз має свої цілі, завдання і засоби їх виконання. Проте природа їх єдина. їх механізм, у принципі, також єдиний. їх основою, центральною лінісй є одне і те ж відношення - відношення "ладина-світ".

Другий параграф першої глави присвячений аналізову механізму ранньої соціалізації, здійснюваної в колі оім"ї. В {снуючій .літературі цілком правомірно ставиться питання про роль с!м"ї у формуванні особистості на ранніх етапах розвитку індивіда. Проте аналіз внеску сім“У у формування особистості розглядається найчастіше як . проблема педагогіки. А через це залишається поза увагою широке коло питань, постановка і осмислення яких орієнтує на розгляд сімейного виховання к соціокультурної проблеми.

Як.підкреслювалось виїде, на етапі раннього становлення особистості розрізняють двотііті'"соціалізації; сімейну інтенціональну /первинну/ і сімейну інституціональну /вторинну/. У ЮЇЄ2Х5Х о ІУЄІІІІ6Ї соціалізації єдиний виховально-соціалізуючий процес відбувається у двох планах: у широкому і вузькому. Розрізнення двох трактувань сімейної соціалізації пояснюється функціями, які сім"я виконує в •суспільстві: як мала суспільна група і як інститут суспільства.

Сімейна соціалізація у вузькому плані - це спонтанний процес інтенціопального впливу на вихованця. У його ході розкриваються неявного характеру передумови особистісного ставлення батьків /і оім"ї/ до світу. Процес і результати батьківського впливу на вихованця набирають педагогічного /точніше, психолого-пецпгогічного/ вигляду. Проявляється це у функціонуванні таких внутрішніх регулятивних механізмів педагогічного впливу на дитину, як механізми формування: а/ психологічних потреб вихованця /потреб емоціонального зв"язку, активності, самостійності, спілкування, визнання/; б/ почуття власної значущості; в/ батьківських особисгісних позицій; г/ виховних стилів батьків. У ході інтенціонального впливу на виховання у останнього формується структура власного "Я", як найважли-

віша складова особистості. Сюди входить бачення навколишнього світу/в даному випадку - сім"ї/, бачення свого місця у світі /усвідомлення дитиною ії значущості в сім"ї/, орієнтація в світі, оцінки, самооцінки.

Сімейна соціалізація в широкому плані - це напрацьований особистий і соціальний досвід як найважливіші компоненти рівші соціального розвитку вихованця. У широке значення соціалізації входить формування соціальної зрілості як міри готовності до виконання дій способом, типовим для даної вікової категорії. Сюди входить підготовка індивіда до виконання ним соціальних ролей і функцій у таких реаліях суспільства, як соціальні інститути і суспільні групи. В цьому - суть широкого трактування сімейної соціалізгції /інститу-ціональної/ з урахуванням статусу сім”ї як соціального інституту. Таке трактування сімейної соціалізації с предметом вивчення соціології виховання і відноситься до того "зрізу” соціалізуючих проце-. сів, що мислиться як соці окультурив /а не педагогічна/ проблема.

В основу концепції параграфа /як і всієї дисертації/ покладені вимоги, згідно з якими філософське осмислення становлення індивіда як особистості мас охопити всі здібності людини. Дисертаційне дослідження орієнтує на розуміння соціалізації як сукупності всіх культурологічних, соціальних, психологічних, соціокультурних процесів, обумовлюючих становлення індивіда в особистість - в особистість активну, різнобічну, гармонійно розвинену. У роботі також реалізована вимога розуміти соціалізацію як цілісний процес формування особистості цілісної.

У контексті ці« вимог рання соціалізація розглядається в дослідженні як проблема соціології виховання, що орієнтує на вичленен-ня соціальних передумов становлення індивіда як особистості і на теоретичне осмислення соціальної обумовленості с,.:обистісногенних процесів у суспільних- групах і інститутах суспільства з урахуванням їх взаємодії з соціальним і культурним середовищем.

У ході дослідження як таких груп і інститутів розглядаються с м"я і школа* Сім"я - як суспільна група і як інститут суспільства. Школа - як соціальний інститут. Підкреслюється специфіка сімейної соціалізації, зокрема, її сильні і слабкі сторони. Відзначається сильна її сторона - цілісний характер.особистісногбнних процесів протягом .всього життя-лодини* - та специфіка формування особистості, що забезпечує її- самототожність /наприклад, характер/. Недолі

сімейної /первинної/ соціалізації полягає /на думку автора/ в тому, що не кожній сім"ї під силу здійснювати і контролювати особис-тісногенні процеси з урахуванням вимог суспільства і духу часу. ' Цей властивий первинній соціалізації недолік формування інди-ві'да як особистості-переборюються якоюсь міро» процесом соціалізації вторинної, здійснюваної в межах інститутів суспільства. Діяль-. ність останніх здійснюється за певними програмами, спрямованими на реалізацію певних цілей.--Цілі" і. засоби їх реалізації вибираються, визначаються і обгрунтовуються, а програми діяльності інститутів формуються групами спеціалістів-розроблювачів, рівень компетентності яких підтверджується і визнається науковими'товариствами. Так що властивій сімейній соціалізації можливий дефіцит компетентності батьків,неминучий для особистісногенних процесів на попередньому рівні соціалізації, певною мірою перекривається виховними можливостями інститутів суспільства.

Проте в діяльності соціальних інститутів по лінії формування особистості, мають місце свої недоліки. А саме. Особистість формує-

• ться їх діяльністю як особистість профільна, рольова /з урахуванням профілю програми і реалізації цілей/. Час дії особистісноген-них процесів тут обмежується часом-перебування /навчання, праці/ в

даному інституті суспільства. ....... -

Мета дисертаційного дослідження полягає у розгляді явищ ранньої соціалізації з точки зору особистісногенних процесів, спрямованих на синтез сильних сторін інтенціональної /первинної/ І інсти-туціональної /вторинної/ соціалізації, а також на послаблення їх недоліків /використовуючи для цих цілей діяльність таких інститутів суспільства, як паралельне навчання і виховання, а також Інститут консультування/. .Результат такого підходу /на думку автора/ дозволяє розглядати особистісногеннї' Процеси* спрямовані .на цілісне формування /протягом всього життя/ всебічно розвиненої /а не профільної, рольової/ відповідальної, творчої, автономної, самостійної /а не запрограмованої/ особистості*-В цьому суть - на думку автора - тих оптимальних умов формування гармонійно розвиненої особистості, філософському осмисленню яких присвячена дисертація.

Друга глава дисертаційної роботи присвячена особливостям соці-мі.'г'кції індивіда як особистості на етапі шкільної освіти. У першому параграфі другої главк дисертаційної'роботи розглядаються особливості, шкільної соціалізації, специфічні для освітніх прйце-

сів механізми входження індивіда в культуру у’ складі шкільної групи і індивідуально. Серед них, перш за все. розглядаються механізми ідентифікації індивіде в групі. Суть останніх полягає у набутті умінь і виробленні навичок "находження себе" у групі спів.клас-ників у статусі самостійного суб'єкта діяльності і спілкування. Критерієм здійснення процесу соціалізації тут є взаємна ідентифікація. Дня порівняння можна зазначити, що в сім"ї, як у суспільній групі, ідентифікація є однобічною, У шкільній же групі ідентифікація двобічна. * .

У школі, як і в інших "фрагментах" інституціонального способу формування особистості, соціалізація відбувається шляхом "інтегрування” індивіда в чергову для нього субкультуру /навчальну чверть, наїчальниіі рік; засвоєння нових предметів, нових навчяль-них програм і о'ьгйїо іншого/. Здійсняється цей процес з урахуванням обумовленості його натурально-природним, соціальним, історико-культурним середовищем і адаптуванням індивіда в умови, які змінюються, цього середовища. Центральним відношенням процесу соціалізації^ школі є відношення "людина-світ".

Основне завдання шкільної соціалізації - це оптималізація мож ливостей соціального розвитку індивіда через одержання глибоких і стійких знань про реалії світу і сприйняття їх через призму індивідуальності учня, а також через формування нових способів бачення реалій світу /соціального, природного, культурно-історичного оточення індивіда/. На цьому етапі становлення особистості структура "власного Я" ускладнюється за рахунок формування і подальшого розвитку таких елементів структури особистооті, як бачення світу крізь призму "належного" - конденсуючого уявлення про голрвні, самоцінні цілі буття людини і такого, що відноситься до конструкці "Я - ідеального". Паралельно формується обпаз ”Я - реального", коь денсуючий сукупність уявлень про те, що вдається реалізувати наявними засобами. Відношення між цими конструкціями, що окреслює межі контекстів "належного", "того, що є" і "можливого", - це проблематика аксіології особистості• яка складає культурологічний "зріз" становлення людини. Згадане відношення є центральною лінієї -проблеми формування І збереження ТОТОЖНОСТІ ЛЮДИНИ, її :ДЄНТИЧНОС‘ ті при переходах із однієї субкультури в іншу. Людське "Я" виступає в ролі гаранта самозбереження тотожності, "самості" особистос ті, яка кристалізується у процесах трансформацій і перебудов иак-

росоціуму індивіда і його внутрішнього світу, що відбуваються як

на окремому етапі становлення особистості, так і на всьому жит-тевому шляху людини. . •

Другий параграф другої глави присвячений осмисленню динаміки шкільної соціалізації, а також питанням суспільних змін, які переживає сучасна школа. Зміни в школі є наслідком соціально-економічних, політичних, технологічних і культурних змін, які відбуваються у суспільстві. Маючи різну вагу, глибину і обсяг, зміни в школі орієнтовані на збереження універсальних /загальнолюдських/ цінностей культури,в широкому значенні слова, тобто культури, як надбання всієї історії'розвйткулюдства-. Іншими словами, викликаНі До життя змінами реалій, соціального і культурного життя, зміни в школі виконують службову роль відносно цих реалій. . : .

Ці, а також багато інших питань і розглядаються у заключному параграфі дисертації, присвяченому аналізові динаміки шкільної соціалізації. Дієвими прикладами введення змін у здійснювані в стінах школи соціалізуючі процеси е функціонуючі інститути шкільних програм,' а також шкільного /сімейного, соціального, психологічного/ консультування. По суті, актуальність цих інститутів,

- плодотворність .їх діяльності розглядається в тому чи іншому вигляді не тільки у заключному параграфі дисертац^Гп й-у ході всього дослідження.

Зміни в школі, які становлять основу і виражають сутність динаміки -шкільної соціалізації, є наслідком здійснюваних у суспільстві ссцірльно-єксномічних, політичних, технологічних, культурно-історичних змін. Вони мають різну вагу, глибину і обсяг. Орієнтовані - як на самоціачі цілі - на збереження і розвиток універсальних, загальнолюдських цінностей культури, яка розуміяться в широкому значенні~/прй варіюванні.цінностями інструментальними, прагматичними, які виражають доцільність обраних засобів діяльності/. Вони відіграють службову роль відповідно до реалій суспільства, а також здійснюють.зворотний на них вплив, ініціюючи вторинні /похідного характеру/ зміни в соціокультурному середовищі. Здійснює-рься .це через цілеспрямоване введення змін в діяльність, яку про-родить школа, як у ї'і стінах /забезпечення програмно-методичної і матеріально-організаційної компонент соціалізації у широкому значенні/, так і в діяльності поза школою. Сутністю цих змін є переосмислення навчально-виховного процесу з метою переорієнтації йо--~го.для.досягнення оптималізації соціокультурного розвитку особистості. ....

' Термін, що позначає.всю багатогранність шкільних змін, називається шкільними інноваціями. їхньою інтенціию е покращення якості соціалізуючих процесів. їх метою с адаптування учнів до змін реалій суспільства і одержання результатів соціалізуючих процесів, як за станом на "тут і тепер", так і зв"язаних э формуванням творчого стилю 'ставлення індивіда до цих змін. А це с соціалізуючий вплив, розрахований на одержання його результатів у віддаленій перспективі майбутнього.

У закінченні підводяться основні підсумки дослідження, які можуть бути використані для подальшої розробки розглянутої у дисертації проблематики. .

На тему дисертаційного дослідження опубліковані такі роботи:

1. Семенова 1а. І. Про два аспекти соціалізації індивіда у контексті культури // ІІробл.філософії. - 1992. - Ї&З. - С. *

2. Семенова М.И. Научно-технический прогресс, урбанизация, воспитание // Научно-технический прогресс и творчество. Тезисы докладов и выступлений на Всесоюзной научно-практической конференции, октябрь 1988 г. -1а., 1988. - С.Ы-64.

3. Семенова М.И. Генезис покятия "творчество" // Творчество как предмет философского исследования. Тезисы докладов и выступлений на Межвузовской Научной конференции 12-13 октября 1989 г.

- К.і'КПИ, 1989. - 4.2. С.9І-93. '

. 4. Семенова М.И. Творчество, социализация, консультирование // Творчество: теория и практика. Тезиси докладов и выступлений на Межвузовской-научной конференции 17-16 октября 1991 г. - К.: КПИ, 1991. - 4.2. - С.вэ-68. * .

б. Семенова М.И. Роль и место шкальних программ в социализации индивида // Методологические и методические оснъш обновления философского образования в высшей школе. Тезисы докладов и выступлений на Республиканской научно-методической конференции* октябрь 1991 г. - К.: КРУ, 1991. - 4.4. - С.66-69.

Зам. 454,тир. 100. ВПЦ'Ки1*еьх*& університет' V ,

К*и,Бульмо Шевченх*,И.