автореферат диссертации по искусствоведению, специальность ВАК РФ 17.00.08
диссертация на тему: Проблема успадкування в розвитку культури
- Год: 1993
- Автор научной работы: Дяченко, Николай Васильевич
- Ученая cтепень: доктора философских наук
- Место защиты диссертации: Харьков
- Код cпециальности ВАК: 17.00.08
Полный текст автореферата диссертации по теме "Проблема успадкування в розвитку культури"
1 п я
'¡ШВДВСНШ! ДОНАШИЙ ШЕЕРСШЕТ
На правах рукописи
ДОЖККО Иикола Васильошч
ПРОБЛЕМА УСПАДКУЕЙННЯ 2 РОЗВЙТКУ КУЛЬТУРЛ 17.00.03 - тоор!я 1 !стср! я культур:!
Автореферат дисертац1К на эдобуття нцукового ступени доктора ф!лософських наук
Харк! в - 1693
Длсерташзга с рукспкс.
Робота гикокапа в Харктвськэиу державному тнстатут! культурн.
Офхш^т оштектк:
1. Доктор мистсгитвоянавства, профасор Еабгй-Очеретосоька Н<?оитла Леонтдгвна /ХерктЕСькиС: институт- млстеитв/.
2. Доктор соцхологгчник наук, Бак5ров Вт ль Сгхвбаповкч //эрктвський дер^авний упг версгтгет/.
3. Доктор ^лософськкх па у г, професор Кривуля (Александр И'/.хкйлобич
/Харктвоький тнотитуг гнутргиятх справ/.
Провтдна орге;.тзаигп - Укратнськя державна юридична
■ акедектя
Заккст вгдбудоться А 1-сИав 1-у 1334 р. с *год. на
сас1Д£НН1 епегиал:попа;;от вчеког ради Харк!вського
деряавного университету /31007", м.Хг-.рктв, пл.Сео6оди,4, ауд.^-4Э/.
3 дисертэшвк мотаа оонсйою:гисл у Центральны науковтй бхблхстеит Харктвського державного университету /310и77, м.Харкгв, пл.Свобод/, 4/.
■ Автореферат розхслмтй У/*.^ " _109 ^р.
Вченкй секре^ар спецталтооБанот в-юкот ради
? ¡ото-зге
ЗАГАЛША ХАРАКТЕРИСТИКА Р0501И
Актуальн! сть /теми. Чся 1 стор} я люде?еа се1дч::?ь ро безпе-рервну зм!ку культурних епох, цив! л! эедй й i покоглг.ъ. ручной силою культурно-1сторичного процесс е Еого шутршня сулеречли-EIсть, яка, по-перше, зумовгоа тимчасовий характер iснунашя sclx соц! окультурних форм, I, no-друге, забезпечуе епадк^еуне збере-коннп 1 оноалення як самох лэдиви, так i íí культури. Щ тендзк-ц!1 не в1 докремлен! одна в!д одно!, вели ci-воршть едино Ц!ле в поступальнску розвитку сощуму.
Культура як цроцес í водшочас результат д! ял^::оси лпдинй ЗГ-ВХОДИТЬ CEÍ Й ЗИЯВ у ДВОХ OCHOBHISX фуЯ^Ц! ях: традиц» 841 й. соц|-ально-стаб1л1зуюч!й, ¡до надбавлена на зб^рекенн.. культурно! спад--щни, ! HOLj^ñHiii, яка „аперечуе традиция i коде до перезщнки !снуючо'1 си стеки ц!нкогтей- Саш ц! 1 I складгять оснэвниЬ
3MÍCT успадкування в культур! - цього суперечливо"э 1 складного я вида соц1ок„льтурного розгитку, яко зашди було в дентр* у ваги людс1 ва. Особливо актуальною проблема успадаувалня в культур! стае в нет час, наприк1кц! JCC стоя!ття, коли св!тов<± циш."1эаа!я, окрем1 куль-ури гчаходяться у стан! гллбоких i шеидких зуЛн. Це насамперед ¿¡1.гуетьея Kpa'ÍH, що утворклися шеля гоьладу срср.
Йдомо, що в т!й cbIto.píü наддерт.аь. дов^ип час 1скував иег-ний дисбаланс соц!о культурно го розвитку- 3 одного боку, мало м1с-ца об"ектив!стське розум!ння суогЛльного розвитку я.:е завакало належним чином оц1нити акт йен i сть людини, ti поагнення до самоы-яву, п| ддриемливост!, .^льтурно! творчост!. Так а нас такова ор!ен-ту. ала на аполог!ю i снуючого стану речей, с прияла лор.чуван:ю со-ц!ально! пасиЕНОст! й без1н1ц1ативност! в процес! культурк^-! сто-рично1 д1лльност1 ладоП. Все це.знияувало сусгильну роль критики, обмежугало творчий he тени! ал особист с.т1, створю->ало ситуацП. со-ц1окультурного застою. 3 1>ыого боку, своер!днои ро'кц!еа на об"ектив!зм I -.втоматизм у розум1 нн! рол1 сусп!ль':их заь.онол!рчо-сте;'! був волюнтаризм ! негатив! зм парт! йно-деркав^ого бюрократичного апарагу у ставленн! до кучьтурно! спадаини, ку;_ьтур"о-твот)-чо1 д!яльност! народа,багатьох продстав"Ик! в наукою! t худочньо? t нтел! гонц! í. Безп! д-тавно ripoi олошувалися 1 вт1 "то^алися в житя заборони на використання народом bIkoehx традн^й, звичаЯв, рел!-г!йних обряд! в, над^ань культ;рно1 сладцчгч, ц!ннэсгей cbítodo'í культури, ру^..уЕалисл пам"ятки I стор! i I культури. В ц!л'м' для культурно'! политики nepio.no/ панугашн стал! н! эму * доби соц!о-
культурного пасхой !.-i::6t ль'-' хар актер ними оуди суб"ектив1 зм, кон-вульсик-.1с-?ъ Г:, незбалансозаш стъ тррпкц! йних i новац!йшк теи-денщй. Ьшерське w.jrcHHH призводняо дс к'гц-'чня ьэцх ональнкх купьтур i г.т горения сурогатн'-к с;;стел> духоекосг! . Особливо глибо-П01 ру"нац:1 зазнала культура Украхни, до Еелнкодерчгавний шов!-ni з.м поеднуЕа°ся о гак звакгед "класокjm" принципом ! дерепресИ проти украхксысого городу HzJSyszJist торми геноциду. Насл.'дки руй-ii!bii!'j: акт! у, дейоркацзй, ляеонансив у резвитку культури ногатнв-но гпливалл на роои'.ток даогкосг! лпдини, сусп1льно1 cai дсмост! особистосп . А:е в1доыо, г,о гармэн!йш:й розвиток людани коне за-О'езпачкти т!льки рар^ок!йкий рззветск культура. Одшею з умоз та-¡ох iapM0hi3&nii е теоретично £ методолог! чн.о правильне кфшення троблеми уа.едкуванпя в культур!.
PtLJHb наук)во! роз.побленост! проблемы. У радяноькощу сус-л'1льствозмазстЕ1 культуролог! л, як вчегчя про культуру, не "абу-ча статусу самост! Г;ко: науки. Культуролог! чна проблематика част-ковп розглядалася з курс! ток зраного "! сторичного матер! зл^зму", частково v j курсах спец'а'ьних дасци!ш1н (теоргя та 1 crop!я культури, етиогра£1я,фольклористика, мкетецтвознавство та 1н.). Й; цг но парадоксально, найкенз досл1дкеними були i затаиваться сьогодш гагалькотеорчтичн!, <bi лософсько-методолох*! чн! питания культури. Хоча !сн"е багато праць з проблем д!алект;1ки, теорГх й IcTopi'i культури, одиак у них недостатньо вис si тлен! питашш тен-Г~}'<г\\ Я f динам?ки i'i роовкт.;у в контекст! спадхоем"сет! покоя!нь, взаекод! х cni Bi екуючкх культур.
} lay к оса Д->сгл дкешш розвитку культури, i'i Д-чиам! ! функц!о-куБання црккципово моклипо лроьедкти з-позншх два;: теоротшго-кетодолог! щшх п:ДХ0Д1В - ¿ллссофськох'о, лог! К0-Д1 алсктичного i кошрг тн.о-к.ультуролог! чкого. Перии'/ з ни:; спнрзстьоя на п-зений катего?! альнкй ьларат; осао вне омислове наазигахогл;, ¡сападас на т:;к! категор!!, як суперечн!сть, поступ, певторювап! сть, дцкл!ч-к!сть, рктм, за.:ероченк", епадкеемн!сть, зняття та !н. С?л:э в "/IX д! алечтичних п.ккгтк: ф!ксусться дпна:Л чаа "арх1те1:тон1кав культ.у;<я, з^галький "алгоритм" i'i розг.ктку. другий ni дх! д акц&н-тув у гагу пзревауно на avi с'о^ко-смнслоЕСму, конкретно-! стсричио-г\у гначет:! культурного процвсу: кр1тл голодного но$шття "культура", .уг u-ироко викориетовуэться ivk? кудьтуролег! чн! катего-pii, як "тршичия", "иоваи! к", , , "ре-
носаис" то1до.
llvjv.or:-.", ni;::-;;', : " i : ? ; : ; :: ¡; í : '.cao:-:Tî a гозплт.чу
■ :o e::i ;;;.!'.п.-:3:;¡;r Д-О'-: r¡i ;кэд'..?. Лт-о ::ПйП?;:ч"0 üü-.'-'w.-.m :•,:';e ■; no na:;;;... Ta;-:, c:.c~
ri\";:i склйласл слту.ми.::. ..vi/1// 3 íiícc;:, :; r.w^oro £г;:у, д ::..::!;-:. культу?'.?, i ï:""-; 'cva уо::а;:г?у5У-лшд, ;.оат: ;пу;:?ьс:: ;yü acco-
la:.:!, tí.'.: on twumi, г^сяьд! ". тсбто л но?::*;! I
розитсу 00"с.с?а, alfôtcpcr.o-uitt! :.1Д роагяяду :i 'ïolhc .
acnoKTi a ; з другого ьолу, I вгоризи, етиог5>кг-.':, фолъкяорасга, л!т-ратурознаиц! i млстецгьззнагц!, ;íu.<i!ükk, часто попсдзугь у погон ci-.nlрi ï, иодооцтоять эи?альиотспрстг.ш!, яософськ! игпз~ ¡mi ролглпчгу культур:? i v.e и.-::ор::стодуоть :-:атсго -
píальиий апарат Ai алегсгики як иэтодолэх'8ï niзнания. Так:« '«но:.:, заадашл паукового акал!зу розгитку куль урн, 'il дгаамяи, культурного усИоДкух-асня под^гас в теку, цоб Н'З адават::ся з waiin^c-т; - я/, "ч::стого'' лохЧгр-.дау. тг.к \ "чистого" cy.nlpiic.vy. а ?р:::.'а-т;?ся заа;;сшсо:;:>.ного пЬ'ххсду .10 об"скту досл1 дпсн:!:..
Анал1з j. i тератур:; по доел S хзапия показу«, r,o концептуальна poopofca проблем» успгдяувеннл з культур! ¡¡'о Гк_грс-0уг :;э. alitai' уьагя з боку ¿íijtocodiu i культурологи. 0;u!ic» э пр'/ла.н !с-нузання про.'.алг.н у emd-ígiüíí r.icx нробпе.'.и? радянсы:о;.:у сусгЛль-ствозгавстш о„л'»: об"ектиьн! обставит;, як! склал:.сп а галуз1 ф1-лософсьпого знания. Г« з!дого, ¡:¡e за доб.. ста"!шзму дгояектиха зазнала пешкх "penpeci й", Бона була i нтропре Конана досить вучь-ко 1 мата дсю спрощсний вигляд. Зоирема, и робо1:! П. Стал!на "Про д'ьгяектичний i i стсричнир vavopi ал i чм" (1933 р.) "марксист-ський Ai алектиш üii'i мст^д" з поди вся до чотирьох "осноених рис.", щ». цьому сюда но яотрашла аш-.орв-'сиа-: заперечонн- та деяк! 1ч-ш1 д1алектичш пришу.гш i категорГх". Ало сад-е принцип запс~ечен-ня заперечення, нкий И. Стал! н назгав "rere11! гсьхою лузгою", створю е одчу з методолог! ЧЮ1Х засад доел, даеннл чина "i im культур:: тз ni лому i Tajtiix П acuoKTi bí яи с ni Bei Дьошенн.ч новог» i старого о соц1окультурно:-у розвитку, йоге ритм i cnp»:oj>at:i ^т,-,
ili Д час "гцдлигн" к(:щя 50-к - початку 60-:-: ^okíb ст«орили-ся певгй умовл для "peaöimí таг" ï " д|алектики як меп/Доло',1 х оо-ц!окультурного роэЕИ.ку. 3"явилося немаю праць (поресаяно сате!! i típomypi, в яких доел! джуиалисл так! ф!лософськ' 1.онггтя, як заперечення, спадкоемн!сть, поступ, ловторюватсть, щкл!чн1сть, ритм 1 т. tu. Чим'лий шесох. у справу "рзабхл1тац!2" щк понять внесли ф(Лосойш M.Ù. Воробйов, S.Ö. Вякхсереэ, В. Я. ¿ла.ссв,
А. Я.Козаков, Б.М.Кедров, G..1.Лебедев, С.Т.Мелюх1н, К.В.Мороз,
3.¿.Морозаб, Ы.'ЛЛоиентахъ, М.В.Руткевлч, ц.1.Св1дерсы«кй, С.М. Ша."ог;! н, и.П.'Шептул'1 н, О.С.йсот та 5н.
1стерино-Ы лософський аспект цих питань доел: даувався в пра-цях Б.Ф.Ас;.г'са, :...Д,Булатова, П.П.РаЯденко, А.В.Гулиги, M.A.Kic-селя, Н.li.MoTpcu;: ;ссо'1, 1.С.Нарсь«ого, ВЛ.&шкарука та ¡н. У 70-еО-х poKi-.: З.Н.Еаггровим, Е.О.Баллеро.м, А.К.Бичко. В.0.1 лядкоачм, . О Х.Зслеккозим, Л. 1.Нов'г.(овк:и, ВЛ.Стрсдьчекко, Ю.О.Хархккм та in. були ощ 5л j ко пан i монограф} i, ажх anaii зувавск зм1 er i фаркг. прояьу з^псрочення, спадксемност1, повтораванос?!, ритму в np«poaai й i соц!окультуриrt сферах. Серед докторсъких дисерта-ц! п, в якнх роэглядалися питачня методолог! i соц! огультурного успад^ування, гл!д в'дзначити досл\ ¡неина Е.О.Баллера, В. О.Гляд-кова, 0. Х.Зеленкова, S.O.Xapiim. У Б^-х роках з цих питань бу::/ приведет "кругл! столи", на cTopi нках ф^лософських журнал! г, у к^лективних монографиях опубл!нрваи! результата i'x обговорения.
/Йялсжтика coi;i окул^турного успадкуваиня доел! Джувалася в ряд1 монография кафедри ф1лоссф!1 АН Укра!ни, Так, заслуговуе на увту кол^ктьвна монограф!я "Заперечення i понладання" Ш. ,1990, ред. проф. М.О.Паргэк;. Центральном принципом, з пооищй яке го yxpaincbKi ф!лософи розглядаютъ coi;i окультуриий дроцес, е поло-кення про д{яльну культурном сторкчну природу Kaveropifi дг ечек"ч\-кч. Проблеми успадкувшш. у e^spi'культурк в контекст: розвитку ос.обкетост' груктевно доел! дкуються в ряд! колсктивних лраць 1н-ституту ф;л'.^оф11 AI! Украсил, зокрема, в монограф! i "Бытие человека з культуре (опьт онтологического подхода) (К., 1991, ред. проф. С.К.Еистрицьккй)•
.PisHHX аспект! в дос:п джувапсс проблем:; торкавться авторк у грацях, цо присвячен! öopi.;ai;i йнсг/у процесу, проолегам культурного црогресу, сустлького ькробництва, духовного кнттг», худокньох куль тури, спадкоемнсстч ¡"¡oica/ii нь, культурно! еп?вг!Дно-
шекия трад«ц;;1 i ношц! й в кууц1 i &кстсцтв1. «ньл! зу ц«х питань присвячен. nyai(i В. C-BuKiposa, £;.0.Ваяяооз, С.С.Батсн5на, L.G.Давидовичи, А.Я.оЧия, C.I. ii'a..HiKora'£. Е. Q. Хльеккова, Ь.К.Келле, В.В.Киз1ми, А.МЛ'фивул!, С.Блцнкч-ьк.н'о, I.К.Куч:.:асво1, Ь.О.Лозо-вог«, ВЛ.Ме-Зспи, B.O.K.i.'ÄOpa, 0. <), B.Ii.
Менуова, К.Л.Счоретовиько?, Ц.О.Пцглока. А.1.;Ь1яука, В. Ь. Перова, D.Д.Платова, В. С. Пол! керлохл, й.А,Г»ч%га, Ь.Г.Таба«к1 с-сьгого,;.'.Ф.Та-
тг-гнна, О.л .1;':.?).;->::'■ :. •-i, : VA i;
П.'ю&гст'.". к.улу.'уг.но.- сл'ччччч; í усП'чуу.ч пянл vy";>-
v;/;)¡ гюгглядччччсл va:; с. г л; •:onc-.Tv:;.'ic:r.ir"i. -¿
Íj. л.Цурсох-ч, .i, . 1\£лч:;ч!сьчого. !:;:.,
Y па д; алеч':ч:члос;ч :,y;:0 ..u^c;ччач ч-чч, ч-гчэусчичч ч.:;ч г reír • га". духокмо-1!рс:'.тд»яог5 очу.сч'чч тол:::: оэ~\у
пиксл! hl-, en] 2ziдкс-'.еннл й 1 ксч?^:;; -.ч нас-
кального р.i дсодгень ..
ftt Ei,ao:.*o, пахлааоэ у.-логоэ для г.;?? iае;п:я tí tú' tai íir^o'i н«»-sosoi пх»бле;.:и с i сторичкН! Шдх'д до i-roi • 3 ?счк:: couy sai с?;' ссногч: пон.чттл gí лоеочч ¿, г:ультурслег[ 'i, гтччir;:::. /:1 г.--
ступигз-гь г.к результат синтезу, onocec-crctyrasnis 1>с.:чяьох чат.рг.у:" ! ¡лил. Зочре.ча, проблема успчдчугаччч з ог-^одиться
^онгр! yvav:¡ дч:;г;;е ücíx л:дйтн:п: ги:сл;:тол! у, х-сиреовк-утл «.i nairpp.v.i! :, икодл. Протягом ;.2срт;шть у ччдьнськог.'у eyeníль^тво-онаЕС.kí ciлос^г.'сы:а спсггд;кнз розгл«дм?сп игрез вульгар-
но-класового ni дходу, забор~нялися ди<.,г. í/r'.acf 'И лопоф^ько-ссцк -sorimmx копцепц:» в^чнгншзг.с 1 o-'i,íup;ta,",.!:'.4 >ч'.чл;ч:с:л1 е- pe.'ii rí no-i дсал! стадного напряму. А сач.е щГ: нодостатпьо ;:l-;ü:i¡;4 !сто-р:н:о-$1лосораы:::й катер] ал .чач аоя'ку ц» сп- i пошяз» ¡нтойся-süo снкористодуса?кся для обагачоння философ!I культур», культуролог! Í. Окходячи з ni к обсташж, в ччмечу .».осл!»гсь !! акцонтусть-ск увага на конгдпц'. шс со!;1окультурпого резютну, проблем! успад-яувшгнл в культур! укрмпг.ы;;::: миелчтел! ъ М.Костокаропа» П.Куя1-cn, IL Драго.чанова, Х.йрюзя, Ü.ibrct.il, Í.Í. I* уаэмького, г.Сг. сш::., Ц( nsiTwaw роогллдкзтьоя як складом с actj:i:?, цробя» J' боротьб:. у:сра1нсысого ь^осду «a н?г! снг-илга ! культу«'«" сс-ловизначеиш.
успод'сууяннл н культур! рос! ;'ськ:г-п кпелнтел*«« klk-'li сто--"¡ttíi «нал',зупалисп г. чсл-сскс i прсйлу.'Н - С.-л.ч", •"- 'í'í'J'o:.
в пл«и| ciii: ui •rp:>;v.:,4 Гного i ¡"roiv у. con,: опу-ьтур-
;:"'!'/ рол.и;;•:;;/ p^-rríi. ¡h;'c."yci« í-'í i •« гк:;нг;г
п.чз'ллзер.ч, ь.Гсл1нського, ол'е.'л'онч, íl.'bpntüv; сьчого, t.;í'rps;~ свсысого, о.л'лчпсо: i, -).^'.чстс^рського, !!.,'j,i4:i.'"jí,cr.:;oro, в.Г/>логЛ.и-за, П. лагро;;-.'.Толстого, ^с.Лсонтьсна, т.ч
in.
reí; -; trjhij'J «ч'ап! c/cv.uíx í hi г* л1 сткипк: tcwffi' tí, c.o «•-г«."! •• ' ■ i ч / }, vi. ¿:to¡4.r :зл:;!дч01 yji vovc^li в л\ о'г>-
■ ■ ;■ • ■;. ; ч о:'л ч у оч, л у'у чгн:!.': п кулгл'у;:!
(Ф.Шк-ш, М.Хайдоггер, й.П.Сартр, А.Каью, Г.Ияркузе, Т.Адорко).
Культу;:-!! контакт!: у дростор! i час! шк скрегжлл цивЬл! защ е;Я1 i гульгураул, соъ,! окультурпа спадкоекш сть м!к покоя! ннями э точки вору i дс? tcTopnu.ïîo о круговороту anani зуються в црацях 0. Шпенглера", A. ToîîïiTî , П. Сорок! на та in.
Tc.in-j.-. ч'.шзм, в iciopiï ф!лссофсъко! дум»и. в Працях багатьох суча'-нкх ф!л ссофI ь, соц!олог1в, культуролог! е, киетецтнознавц1 б створечх пер^д.умовя для цШеного досл!дкення дроблеми успадкуван-ня в культур! .Одна-: акал[3 ц!сх проблем!! показуе, цо деяк1 ïï аспекти и\о ¡!в;:остапьо доел: дчен!, е пени! црогалини ! в ! стори-ко-ï-i ::оeo.iir-,ко;.;у плаш . Особливо це етосуетьоя укроднськох та poc'^CbKoï ф!.':ософсько-со1полог!4H0Ï думки. Окрек! теоретично-ме-тодолог1чн! питания ( днна-д ке. i ритм, детерм!нащя повторювань f ронсег.нспм:-: яикц у резвитку культури, взаемозв"язок культурного :*спсикуаашш i культурно! творчеств, сп! вв! днешнтя традчцгй ! новащй) по-гребуать грунтовного до^шдження з позиц!Р об"ективно-го, в!я.-кого гЛ ~ тиску 1Деолог!'1 тотал! тарниго мислешш, п!дходу.
Мета ; ?Г'.йданкн доел! ;конн_я. Основною кетою доелШчення е ко.упчекснил анализ проблем« успадкусання в культур!, глявлення ïï теот)етичко-;.:етодо..ог1 чнего значения для вир!шення питань культурно-творчоt дЬ.льнаст! людини, ïï самсгдосконалення. Реал!зац1я iiieï мети передбачае вирпиеннл таких Lan. ,ань:
а:гчачиния з*дсту i сутностч феномену успадкусання в культур: на основ! йсго сЧлософсышгс осмислення i звернення до таких фупдаме:;тальнкх понять д'шлектики i культуролог! ï, як спадкоем-Н1сть, оаперечекнь, повторювйн! сть, спадаина, традиц'Гх, новашх, ■"ВОПЧ,' сть.
2. шов:тления i сторкко-ф! лосоЬськик передумов доел! дкуважл проблеми як нсэбх!дного, обов"язкового контексту с.учаених ïï in-терпретащи i з"ясуванкя таких аспект! в:
- концептуаль::о'1 нобизни б ! нтерпретац! ï культурного у'спад-куванчк в зах!дноеБрог13йсыай фьтогофП ХЙ-Х1Х столхть.;
- специфики виршення укранюькнми .числителями питань успад-куваншт в розвитку культей Укра'пи" в коитокст! боротьби ïï народу за нац10нальчу кезалежн: сть ! культурну сдаовизначен! сть ;
особливост1 успадкуоання в культур! Fociï у зр! з! проблеми "Зах'.д - Сх'д" va eni в ni дношення традищй ! но паи! {• ;
- шдход^в до питань успгдкування в культур! э точки зору ïx теоретичло-кетодолог! 4'aoï ц'!нност! для сучасного кислення в
межах деяких иалрям! а у зах1дЫй философ!I XX столгття.
3. /лал!а лзаемообумоаленост! успадг.узання ! твпчост! в розвитку культури I зос~редкення увзги на таких аспектах:
- виз начеши детерм! наят! п, цс зумовлюат:? зм! ;т I динамку культурного успадкування 1 культурно! творчотЧ ;
- розгляд! сп1 вв! дноаенпя загальн^людського ! национального в 1фсцес1 культурного успадкування 1 вззр.модЛ кул тур;
- виев!тленн! р^тму успадкування, а такся ьзае;.юзв"яз:су ,пе-СТ^УКТИВШХ 'I конструктивных ТРНД-НЦ! й у пер[ОДИ ГЛИбоКПХ С01Л0-культурких перетворень у сусп1льств! :
- прозедзнн! анал1зу взасмодГх' традкцпч ! навели й у'процес: культурно! творчост!, сш вч! днол^ннп ¡снуючо! I проектиох культур;
- осшсленн! основних тенденц1й взае>.;од!1 нац! ок&'гьчкх ..уль-тур в контекст! глобальмюс проблем сучасноспч.
Теоретгчно-методолоп чна основа доел! дкення. Робота грунту-етьсч на теоретично-у.етодолог! чном;, шкорал! см; - зп'^пегамн! к01щопц5й р13ннх с в! тогляд! в, в лк!е< р„зглпдакться соц! окультур-ний процес диковина культурн ! законом!рност[ гситтствореяня. Одним з о с кс 1!ч;х ор!е!;товних теоретично-методолог!члих принцип! з досл1 д<еннл для дисертанта е принцип ед-ост! !сторичного й лог!ч-иого в л!знанн! соц! окульгурних явиц. Емпхрична база Д0сл1Дкен-ня м1стить у ссб1 !сторико-ф! лософськ! матер! али, а ~аксж конкре тно-! сторичну !нформац!ю, яка узагальнюс результата культурно-вторичного розвитку -усгЛльства на сучасному етап!. В ц!ло.му до-с."1дкення проблем» успадкування в культур! дисертрнт намагаеться провести в русл! дгох вИ/Лдних передумов: по-перие, на основ! по-глибленого вишення I, в пепш й м!р!, ново!' ! атерпретащ х 1сторн-ко-ф!лософськнх матер!ал! в; по-другг, шляхом уз <гдльнення сопельно! практики, використаншг нового матер!алу, що в!."йзерка.юе про-цеси соц! окультурного оношешш в сучасному сусп' льет в!.
Наукова новизна доел! д«ення_._ У длсертац! I е;.зршз всеСлчно анал!зуетьоя феномен успадкування в культур!: розглчдааться його 1 сторико-ф!лософськ» передумови, "мехаИзм" ! динам!кь, сопельна детерм! нац1Я, ритлнка ! сгфямочан! сть' п соц! окультурному .¡роцес!.
Окрем! аспзкти науково! новизки доел!длеиня, як! вкносятьсп на захист, конкретизуються в наступав: печокеннях:
" - и'еруч.. до усата, що в ф! лоссфськ» R л!тератур! ще не ¡снус устатеного тердиналичного статусу поняття "успадкування", автор ропонуе власну i нтерпреташ ю iioro. як зас.» б ц!л|сно1 людсь-коi д: ~лькосп, спрямовано! нг засвоекня культурно! спадщини окромою ладагок atj поксл;нням людей. Оутмсть успадкування в культур! полягаа в гринслящi в!д поколения до поколения як наел! ДК1 в ки тетворення, цо зафпссован! е ц!кностлх, так i ьасоб!в ;х вироблешя. Успадкування в культур! - це [стинко людська д{-лльн! сть, (top; .а стоэд\ йснення людкни як суб"скта культур;;;
- спираючис.- на i с ну ючу в ф!лоссфсы:1й Л1 тератур! концепц!ю идност! соц1 гльного l 61 ологччного момент! в у природ! людкни, ди-сгртакт вианачае структуру успадкування в культур!, нка м! сткть у со б i дь: програ;и: coui сльку або культурну (эберекення культур-них ц!нностей, а таг.ож досв!ду киттетрорення покол^нь) ! гене-тичгу (б1олог!чне в!дтворення покол1нь). Перла програма, впливаю-чи на доугу, перегворве П в ntдпорядковашй компонент;
-з 1.3'гою скислового уточнения терм полог! I ф1ЛософП культу-ри дисертант наголошус на несбх!дносИ розр< сшяги поняття "сиад-щмна" i "успадкування" вдю соц! окультурного цроцесу. Пэрше з нкх (¡ii к су с результат лв:шй аспект культури, друге - процесуальний момент. У методол-iri чному iuiani ваяливо диференц!юваги реальчиГ; i потенгц алыкй обсяги культурно! спакдтг.*., до чко! прияучаетьс: koiaHS покоя! ння;
- дисертант збачас зм!ст поняття "успадкування" в специф!ч-ному "мех^ш 3.wi" цього coqi окультуркого акту: si и грунтуегься на едномч трьох momphtIb - спадкоемност!, заперечення I оневлення у ставленн! суб"екта до спадщини. Цой складний i суперечливия процес ви-влястьсл в да алектичк! й едност! традпц! Пкого } новаций ко го п людсыпй flisuibHocTi ;
- в робот! для визначення дина;.ч кк i спрямоьаност! культурного успашсування вводиться поняття "вектор успад/ування". Успад-кухання по лпк i "вертикального" вектора ni дбувасться як уеереди-Hi певно! соц!окультурно! сп1льност1 (успадкування ноши поколи.-ням досягкзнь попередн!х покол(нь), так i iiokik окремимк культурами (папозичення новой культурою пенник надбань старо! культури). Успадкування по Л! hi 1 "горизонтального" вектора ш дбуг.паться у форм} взаи.;од!1 сп! в: снуючих культур. "¿Зертикгл? ш;й" i "горизок-
тальний" вектори разом утворшть единий соц! окультурний просторо-во-часоЕИй контин1ум;
- робот! наголоахуетьск, щ,о вперше а 1стор1Х сусШльнох дл-'-ки дросв!тител! ХУШ стол!ття (Р.Герд^р, Ж.Ж.Руссо, 1.Гете та 1н.) розглядають соц! окультурке успадкування як найп8нлив!иу пе-родумову "другого народаення" людиш, IX соц! ал! зац! '1 1 окульту-рення. Стосовно етносу, окромого народу успадкування еоки розгля-даоть як один 1з засоб! в зберекення нац!ональних традкц1 й ! «аномального самоеизначення;
- у дисертацП стгзрдкуеться думка грто те, що вперше най-б!лыа грунтОЕНЭ методолог!я успадкування розроблена Гегелем ка основ! д! але!Г"Ичшх принцип! в мислення, зокрема заперечення заперечення ! "зняття". В марксистиьк!й конце пцП соц!скультуркого успадкування конкретизуються д{ алектичн! полояення геге.Л вськох ф!лософ!х 1додо взаемозв"язку соц1ального суб"екта Я об"ективних
у юв його !сцуьаннч;
- дисертант вперзе зробив спробу проанал!зувати проблему культурного успадкування в контекст! <ф!лософ"ько-соц!олог!чних концвпщй украхнськкх мкслител! ь - М.Костомарова, П.Кул!ига, М.^агоманова, О.Потебн!, I.Франка, 1.0г1енка. Поряд з цуи у ребо-т{ обгрунтовуеться думка про те, що в сусп!льн!й Думш Укра1ки в XIX стол1тг! методолог! ю культурного усладкуваь-чя у о собла в---, о "культурництво", яке протиставлячося, з одного боку, "поэадницт-ву" (еп| гонству), а з другого - "рух'нництву" (н!г{ л! спичному став-ленню до культурно! спэдщиии) ;
- на думку дисертаьга, своЕр1дною сгробою утвердкення ! дог "культурництва" 1 водночас заперечення "поэадкицтва" ! "рух'нницт-ва" була "хуторна" ф!лософ!я П.Кул!ша, в як!й в!д5илися поиуки украхнськоо 1 нтел1 генц1 см оптимальних шлях! в с о ц) о к у я ь т у и но г о розвитку свого народу в контекст! розвитку еврспейськох цие! Л1 зац! I
1 вс!е*' св! то во^ куль тури;
- у диезргацП п!вкрвслветься, що питания культурного успадкування - оусп!льн!й думц! Украхни заезди розглядалосл як складо-ва частина проблеяли нац! опального в! дродчення ! культурно\ само-визначеност!. У зь"язку о цим украхнськ! мислител! акцентуваяи увагу на пр! оритотноду значонн! в! тчизшжо'£ культурной спаодиш
у пор! вняни! з наДуаинями 1ших культу?;
- дисертант ьбачав в культуролог! чн! й ионмпц! I М.^агомшю-ва спробу эбашсувати сп! вв! днсяшмя нац!оналыих трздиц!й 1
запозичень s t ших культур, намагчння застере^ти укра!нську !нтел!-гешвю в)д культурного t аоляц1 он! зму. Споглядальницька поэиц!я, "л!нивство'*4 "юшальництво", як! були притамак.:! частая! нац!о-нально! !нтел! генц!¥ в культурницьк! й д1яяьност1, створю вали сут-тев! пвршхода до вибор! ння УкраХною аол!тичноХ й культурно! не-залежност!;
- дисертант сверджуе, що 1.Йранко.одним 1з перших в украЛн-ськ!й сусп1льн1й думц! авернув у вагу на суттевий вплив геопол! -тичцого фактору на соц! окультурн! процаси в УкраМ, яка !снуе щ мея1 per! он! в Зах1 д - Сх1д: з одного боку, ирЛ фактор сприяв
i нтенсивнрну культурному успадкуьанню по л!нП "горизонтального" чектора, а э друго.о - детерм!нуе акти пол1тично! arpeoií 1 культурно 1 експанс!! сус!дн1х деркав. Останне е причиною де-формац! й (русиф! кац1 я, полон!зац!я) вцутр1пшього социокультурного процесу (успадкування "по вертикал!"). Остаточно позбутися цих доформахйй, на думку 1.йранка, мокна ладе за умови вибор! ння Ук-paíron деркавно! кезалеяност! ;
- в робот! п!дкреслваться, що представший укра1нсыю* !сто-рично! школи («¿.Ыаксимошч, Б.Антонович, М.Костомаров, М.Грушев-ський та 1н.} розглкдали дух народу як руш!йцу ! творцу силу сто-совно нац1онально-культурш$х традиц! й I обгрунтовували думку, що н1як! куямурн! кииьл i эалоэичення не в змоз! зн! велювати 1х. М.Грутевськйй приходить до висновку про [^чування д1 алектичного ритму в процас! соц! окультурного роз витку t перздбач&е ю«Ш(уч1 сть в! дродження украХнсько! деркавност! ! культури в майбутньому;
- дисертант зво^тас ,увагу на 1де1 О.Потебн! й I.Orl енка про вир!пальну роль мови в реал!зад!S успада.,вання в культур): спад-коемний ав"язок vi к поксл! ннями даного народу мовливий.-насамперед, завдяки мов1, tjf к iial форум успадкування кторинн! щодо кош;
- на дугку дисертанта, починаючи з 30-х рок1в XIX ¿тол1 ття.в сусп1льн1й думп* FoelX гостро постав проблема успадкування в культур! t розглядаеться иона у дсох виы!рах ("векторах") - "горизонтальному" (Зах1д - Ос1д) 1 "вертикальному" (ьультура долетр! всь-ко! Pyct - культура XIX стол! т"я - культура майбутнього) Бперше найб!лыа гостро ця проблема була поставлена ШЧаадаевим*.
- дисертант ввааас, що "эах! дники" культурно успадкування
1 нтерпретують у контекст1 лвох чишкк! в: :;о-пэрае, культура Рос! i повинна роавиватися на власн!й основ! Сселтнськ!й обиден! як со-ц!окультурн! й одиниц!) !, по-друге, спиратися на досягнения за-
х! дно! ufisi л{ зац! i. Зах! днозвропейсышй цив1л1заг4йниЗ фермент мае виконунати революц! йну роль дрискоривача соц{ окультурнох-о розвктку PocI х;
- у po6oTi nl дкреслюеться, що, на думку ллов"яноф! л! в, л.еяке запозичення Poci еа у Заходу елемент! в громадського устрою i культурник иадбань кснлкво лше за укош 1хнього орган! чного вт!лення в нац!ональнкй культурний грунт. К! яке н туч не "культуртрегерство" не амо&з t нтегрур.ати рос! йську культуру в зах! дну x^eUü зац!ю ;
- як зазначаетвся в дисертацГх, Ф.Достоевський, Д.Толстой, В.Соловйов, С. Франк розглядають проблему успадаува'шя в культур! через призму морального удосконалення людини: основким засоб-м масл! дуваиня» збере?.оа"*л культурних ц! даосте", "олюднення" людини, на 'ixm думку, а виховання морально*, рел!г!йноХ людини;
- дисертант ввакае, цо серед ф!лософських напряз/.к! в 1 шк!л Заходу в XX стоя!ттi у вир1шенн! проблеми наел! дування в к$льтур! ыожна уювно вид! лита др» тенденц! i: негатив! зм як методолог! ю н!г!л1зму та критицизму у в! днозеня! до i сную чох культури Шлосо-ф1я Э.Шцае I О.Шпечглера, екоистенц1ал1зы, "негативна" д!алекти-ка) 1 позитивно-конструктивн! iss'i (соц! олог! чн! концепцГх А.Тойн-' 61, П.Сорок 1 на, X.Ортеги-!-Гассета та !н.). Перша тенденция ор1ен-туе на "переоц! кку ве!х ц!нностей" 1, по сут!, запер а чу с кеобх'д-н!сть успадкування с культур!. Друга тенденц!я,при вс!х розб!г.ко -стях точок зору окремих ф!лософ!в, ор{ ечтуз на синтез традиц! иного, до£ндустр! злького способу життя з позитивним до с дом сучасно-го 1кдустр! а"ького сусп! льства;
- у дисертац! 'х' висв! тлюеться думка про взаемсзумозлен!сть таких гхроцес! е життстворення, як успадкування f творч!сть. Твор-ч!сть, тсбто снркстична д!ялы1!сть, м! откть момент непереди'ачеко-го, 1мпров1зац] йкого, але разом з тим, нова завяди пов"язако {з спадщинога, збагачуз И } з часгч гюглинаеться нею;
- дисертант обгрунтовуе думку про те, що людкна, оволод!ва»-чи iснуотою культурою, но мо«е задовояыктися нею 1 зм!кюс Н з позиц! i Iдеаду, пряктус аОЕу культуру. Огее, проблема традиц! й ! новадхй у культурно-! оторичн! й творчост! набупае значения проблеми cur ас! дношення ! снуючоХ ! прооктишох культур;
- У дисэртац!? обгрунтовусться г!потела, зг! дно з якою куль-турне успадкування в пер!одк глибоких соц1окульт^рних перетворень, як правило, мае д»1 осковн! фази - деструктивну (недооц!нка куль-TypKo'i спадами ! паз'ть П ницення) i конструктиву (культурний
ренесанс, часткова "реаб!л!тац! я" спаадинл, стэорення ново! слотами ц!нностей);
- дисертант звертас урагу на 1: сну вання законом! рност!, суть яко! полягае в тому, що зберекення нед1 онально-культурно! самобут-ност! народу знаходиться в дрям1 й залекност! в!д сталост! куль-турних традиц!й. Генуе I зворотний ар*язок: чиы слаб!ш! цЕ тради-ц!!, тим б1льше зони деформуються п1д впливом запозичень а 1кпих культур.
Науково-гшактичне значения дося! дження.Результати досл1 дкен-ня маять наукову ! практичну ц!нн!сть у тьдих в! дношеннях: по-перше, вони важлив! з огляду на розвитох ф!лософсько! теор!! 1 методолог!! людсько! соц1 окультурно} д1яльност1, р концзптугпьно-му план! сприяють прирощенна зиань, зокрема уточнюать ! збаг&чу-ють зм!ст ! форни шяву одного з важливих слц! окультурних феномена в - успадкування; по-друге, вони дакать змогу доповнити новим зм!стом теоретичн! засади культуролог!! як науки; по-трете, вони меить ! безпосерадньо прикладне значения для вир!шення питань, як! стосуютьоя ставлення нових покол!нь до культурно! спадщини» виховання особистост! в контекст! сп! вв! дношення традиц!й I новации
Досв!д в! дтворгного в дисертац!! аная!зу успадкування в культур! мае вежлива теоре.'ичнз ! методолог! чне значення для осми-слення 1 визначення тенденций розвитку культури УкраХни в аспект! " !'< даркавот воре ння ! культурного само визначення.
' Матер!али досл!дження мокуть бути лироко використан! в лек-ц!йних "урсах з культуролог!!, ф!лософ1!, педагог! к", етики, а такок при п!дготовц1 навчальнс-методичних пос!бник!в з хрх. дисцип-л!н.
Ддробац! я доел! даення. Оановн! ! дех дисертац* I вис в! тлен! в трьох монограф!ях, двох.'навчглыпх пос!бниках, дванадцяти брошу-рах I статтях, ш1стнадцяти наукових Допов|дях. Найб!лш поено пров! дн! полокення дисертац. Йного доел!рження узагальнен! в моногра-фГ* "Отрицание и преемственность в развитии культуры" (Харк! в:' Основа, 1902). Позитивна ре«знз!я на монограф! ю о лубл! кована в " курнал! "Философская и социологическая мель" (1992. $ 10. С.170-172). 0крем1 полоке"ня 1 в?.сновки дисертац!! висв!тлен1 в монограф!! "Проблема отрицания в домарксистской философии" (Доп. в . ИНЙШ АН? СССР. 1 1506В. Ы. ,1983) та колоктивн! Й ыонограф!* "Огрицание и по-агаию" (Киев: Наук.думяа, 1990), Позадийна'рецеьа!я на остан-
нэ монографии опубл!ког<~".а г» куркап! "^ллоеофенал п социологическая мисль" (1391. » 4. СЛ72-Г74).
Оснош! положения дисе^тац!! булл ацро-Ъвак! в натеових ,.опо-в! длх на м! хнородлому симпоз!ум! "Крятчка чистого разула И.Канта и современность" (м.Рига, жовтень 1231 р.), ГЬдлому Бееунра'хнсько-вд конгрос! ф!лософ!а (м.Ки¥в, листопад 1991 р.), шстнадцпти республ1канськ!к, рег!он~льних ! вуз!вськ.лс коафяреыДях.
Структура I зм!ст роботк.Дисертаи< я склад астъся ч! вгтугу, сести гозд! л1 в, закСнчекня, спихну л!тератури.
ОСИОШКЙ ЗМ1СТ Д'МРЙЦП
У вступ! обгрунтовуеться доц!льН1 ст.- шьору теми, IX ак-.'уалън! оть, розглядаетьсп стан шзчекня проолемм, юзкача^тьо.» мета, завдання, об"ект 1 предмет дослхдкення, методолог! чн! прнн-ципи аналхзу, роэкриваеться новизна ! практична зьачшЛсть одедка-ккх результат! в.
У иермому розд!л! - вйсс!дн! понятия. Усгад/уваиш э куль\у-р! як ф! лософська проблема" - розгляДаеться феномен успад1'уван"я в культур! . сусп.'льств! з загальноф!чософсысому плач!, який адо-кватнс 1нтерпротуеться в контекст! соц!ально! д!а;.эктики, I дох розвитку, тоор!'1 сусп!льногс црогресу. Необх1,-от роэп!?чяти поняття "культурна спадцина" 1 "культурне успгдкуЕ"ння". Перое з к*х ф!::суе результатиЕНИй аспект культури, друге - хх ; Шим!ч!Ш{5, про-хрсуальний аспект. Культурна спадцина трчдиц!ототоаскветься Iз сукупн1сто матер!альних 1 Духовютх ц! нностей, до не'1 в! дносять та-кок I досв!д з 1х Еиробшщтва, трачсляц!'!, зберенв. ня 1 викорие-тання. Лоц!льно розр1зняти реальний, тобто такий, що викср".стову-" еться даним по кол! нням, ! потенц! а'ьний об".яги культурно! споди-ня. Для кожного нового покоя!ння сп1 „в! дноас лня обсяг! в Зуде неоднаховйм.Роальний обсяг'культурно? снадщини дано: о покол! нн.-: заложить як. в!д суб"ективних, так 1 вГд сб"ектива.х фактор! е!н мохе звукуватися ! рооаирятися.
На в! да! ну в!д культурно'/ спадай ни поняття "ус..адкучгшя" означав специф!чний ~>ас1б людсько! д!ял„ност! ¿мзасвоекнГ кучьтур-ноХ спадцини. Де 1 ст..нно лэдсььа д!яльн!сть, зас* б сагозд! йсн'-ння-лпдини як суб"екта культури. В кауков!й л!тератур! пор яд з понят-тям "культурно успаткування" широко викор:.стовуеться терм!н "сод! • альне успадкування". За сеоЯм зм!стом во.чн сп! впадаать, -поняття "культура" ! "соц! ум" означають одну 1 ту к реальн!сть, а
с»;е тег ctc створено лцшго. Культура як "друга природа" грунту-еться на сЙвеим!ЕШ Е napeflyMOBf - "napiiñ природ!". Огосовно лю-дини як субъекта кгаьтури ц& виявляеться' в '»ому, що ссщ альте Сх.ультурне) "зк!1!Э^и б!олог!чш, гзкетичне успадкування. У концэп-ц!? VdpMOHl гуачех еватцГ*™ и.П.Дуб1н1н) ствердкуеться. Думка про те, m на нашему етап! 51«юг£чкох еволащ'i сбц!альн! факто-ри í, насамперед, працк, гачаяк доу.1 ьувати над б! о лог! чними.
Культура" успадкування грунтуетьея ка кетодолоп чн! й основ! едност! спг*даоемност{ i запереченшт у в1дношенн! суб"екта до его "Л'воре но í культури. Гегель ввакав, цо "...успадкування с одкочас-но I отриманкк спадцкки ! вступ до оволод!ння ц!ею слалгушоо"'. Цей складн'тй i суеречлиЕЯй процес виявляеться у сп! ьв! вношенн! традицЫного i новаторськага в людсый й д!яльност{. 1радкц1 я - цэ слое! б реалгзацгх культурно-: сторичнох спадкаемност!. 1Í сутн! сть поля гае в эакр1плевк! í передач! bíh п«.кол!ния до покол! ння }срм 1 заосб1Е фунхц! снувакня певнях соц!альних !нститут!в, стереогл-ni в 1 акт! в лэдсько! д! ялъкост!. 'Протил&ккими яоняттями щодо тра» дицГх с т--рм!ни "новаторство", "ноЕац;я", з яки/,и повнягують фор-ми i засоби утБсрД'лення нового в соц!альноцу розвитку. Отке, культурно успедкування за своею сутн! сто - це такий соц!ельний акт, в якоцу поедцуються трыдиц1йна ! но£ац!йна д! яльн! сть лядида у Н ставлегап до культ урно! спадщкни.
У другому розд! л! -"Культурне успадкування в контекст! гэор'. й иусп! льноri прсгресу (зах!дкоевропейсыса ф!яософ!я ХУШ-Х1Х ст.)" -роэглядаеться успадкування в культур! як необх1дна умова гздттед!-яльнс wTi кокного 'ндив1да зокрема ! всього соц!уму в ц!лому. Ег;в-чення цгае питань стае можлишм т!льки в умовах буржуазного сусп!ль-ства, коли новий сусп!льний лад розривав земкнакгсть феодал!ому ! лрчскорюе тем пи сусгЛ льного розвит.-у. Д. Bíko вису гас ориг!нальну кскцепцш couí окультурного розЕКТку: ! c.Topi я едина 1 эаконом!рна оск::;ьки bcí народи повторовть'одк! й т! к цикли еитя, але при цьому з н!й в!дсутня спадкоемн! сть м!к окрекики локалькими культура:.«. Ra в' дм! ну в1д Д.Йко родоначальники теор! i cycni льне го прогресу A.üopro, К.Кондорсе, 1.Гердар та :н розроблпять конизпцш поступального ру.:у лидства до "царства разуму", безперерпност! ! спадкоемкост! в роэвитку культур ! сощсльнкх покслЬгь. Успадку-
1 Гегель. Соч. -Г.9. ~C.ll.
вання всього того «íhhc-td, що дарoteio ждаггво, црилученнк до остального досе!ду, оволод!ння знаниями веде до "друго. о народаен- . ня" людяда як соц1охульаурго1 ! стати. Але гультурие успаднувячия, на думку Ж.Е.Руссо, 1.Гердера, не е плавкий, спок!2ний цроцес на-копичення культурного яотенц! алу: науновий I техн! чний црогрес в!дбуБаеться на фон1 морального регресу*. йяникае 1сторична ксоб-х!дн!сть обыекення погреб розбещеного ца-1л1зац!ею 1ндив»да t в!д-творення íctkhho духовних ц! нностей. I .Гердер змальовуе яскрзду картину тих хиб, що е нася1дкatr насильницького вплкву одного народу на !ший, нав"язузакня народам чувг! 1м культу^и i per.í г! i. Йн sí дстоюе право хошдаго народу на зберепения cao Ix над! ональ-иих традиц! й ! водночае вважае зр необх! дне додержуватися кутьту^-но-1 сторично! спадкоеинзст! Mis народа.«.".
що був притаманний н!мецьк!й класичнЦ". ф!~ лософ! i вйбхикай у прогресишо наетроених ладей намагакня возводится siд слаДи засгар!лого i застойного в культур!. х-Как^гр-довжуючи традиц!? Просв!тжцтва ХУШ стол!ттл, визначдс cjíй час як "б!к критики" scleí система в! дчосин wisc лгздь . Гегель роз-робляс методолог!я культурного успадкування, еиходячн з &>алекл!ч-них аринцигив, зокрема "заперочення гапеиечення" i "зняття". Практ..чн! д!z людини, в!днозення нового до старого в культур!, сдростування тих чи 1ших ÍMeíí I Toopi 3 в науд! повмнн. в:'-лючати негативн!сть, але не обменуватисч нею ! стриуувати позитивная ре. зуътат. Якщо с гр осту вання грунта вне, то ca,É9 ! а енроотовуваного Í розвиваеться ноЕе, а не з не в''язаного ззовн!, що м;.е форму за--певнень I вигадок^. Вгасодячи з об"ективко-1деал! стичнох концопц! i су сильного пр о гре су, Гегель кокш.Л !сторичний етал роявитху сус-п!льства, кокну нацИо, крах ну, окреме покол!ння, видатну мдяну розглядае як вт1лення духу, що розвиваеты.л. Cave цей св!товий дух створюе ланцог спадкоемност!, в!н той "иоводир", що _,еде поко-л!ння ! ц!л! народи по шляху сусп!льного прогресу •.
Зм! стиф! ковала гегел! вська концепц!я кул^тур-та-1 стори"иого ■ процесу стрла предметом критики Л.Фейербаха. На його думку, про беземертя ладини можна говорим лише з погляду на безегортя "о б "активного духу", тобто нетл!ншст! -духовно? культура, яка псст1йн. ,
к Руссо S.S. Избр. соч.: В 3 т. T.I. -М. ,19611. -С. 47. о Гердер И. Г. Избр. соч. -М.; Л..19ЕЭ. -С 245. % Кант И. Соч.: Б б т. Т.З. -С. ,1965. -С.75. К Гегель. Соч. Т.4. -С. 12. ° Гегель. Соч. Т.8. -С.75.
збагачусл>ься "одеэтт. То.'.ту Слзсиертя людини - а духовнхй спадко-смностх„ е духовней юадщин!. И значущ1сть вязкаяаеться тюк по-кол1кня»!и, як£ усгс-дковуить ц£шост!. Л.Фейер«;« спнраеться ка |дсх прссвхтник£е и перелусГм Ы'ердера, звертае увагу на велико значения успадкував^Ея в еоцхал!эац11 людини» Разом з тим, ехн висту паз прат:т траркщонал!зму, догматизму, а 1 нод! стае на позиц!х негатив! ой./ у славленых до спадцини. Ка йога думку, людствс зрхд-ка повинно "халату через край" { бути уперед&енш до свое'1 спад-щини*. Щсб МТп на кавий ¡ц-хбель саЩальнесй { культури, треба ъ! дмовигиса ехд вт го г I зручностей старо! культури I взяти з собою гтле киттсво кеабххдне.
Маркс&гтеыса ¿онцепц£к культурного успадкування створювалася пере важно на гручягг н! ;.<ецько1 клаекчнох ф1лсзсф{Т. К. Марк с 1 5.Ен-пельс визкачилк II оскоек1 принципа, окрем! к. аспекти ц! ех концеп-щх розробляякея е процях Г.Плехана^а, Ё.Бернитейна, К.Каутського, ВЛ.Ленхка та 1шг: г.<ар£еист1в. Зг1дко э марксизмом, д! алектична лог!ка орхстуе на бнечоння явдц найб1льш: побдо I конкретно, в
дно от 1 ес{х аа'гезк1е { о ао с ер е.шг' б р чь - 1стсрхя - це зихка поколе кь, ковке з ятих вмкор кстовуе надбання попередойх поко.Лнь. 3 одного боку, дане поколГиня продовхуе у сладко вану д! яльн! сть при зо-~с!м ом!ненке умовах, а з другого - зм!кое стар! умеш шляхом зове!).! зулнено! д|.хькостх. Ця думка ф! всуе складний момент роз витку сошуму: продоетення усп»даоваяоЗЕ д! даьноетх ,.овкм поколениям при боес1М зм!неких уловах - це выявления культурно-! сторично! спэдкоемкост!. Зшна к старих уков шляхом зовс!ы зм1нено1 д!шгьно-ст! виступаг як процес культурно-!сторичного заперечення I онов-чення. В ц!лому щ «лементи единого про'цесу роз витку взаемоэумов-лювть ! взаамодоповнають о дик одного**. Бои» створюють таку форм» ро-о витку, 1.ка в гегел!вськ!к д!алектищ отримаяа назву "зняття".
К.Маркс I Ф.Енгельс в1дзначаютьг ща надбання поперегххх поко-л!нь не задовол* шзють ков! поколения. Завддки енелг!х социального-залзречення в! дбувгеться реводюцГйив еговленнгг спаедини, яке е кеоб-Лдноа ;~мовою сусп!льного прогресс- Удогконалшчк у;..оеи свое! д! яльност!, люди удосконалюютг> ! всю свою ,цг яльнг сть, удосконаяю-ють самих сьба. Е!дбуваеться д! алехстичне "перевертання"' укави в
об;л,:огпензЗ_ Отке, культурне успадкування як е.;ос!б дЬшыюст! —--—-—■' '■ ..... "
" Фейербах Л. Кзбр. филос. произведения: В 2 т. Т.1. —У.,195а,-р О.¿00.
о Маркс К., Енгельс Ф. Твори. Т.З. ¡Ильенков Э. В. Диалектика абстрактного и кокеротгаго я "Каниглле" Маркса. -¡¿. ,19Ь0.-С.Ш.
ладини будуеться за принципом еднист! сиадкоьмнсстх i ззпеогчэк-ня (ногацШ з контекстi нових умов жвтгя косного пок^л! ::ня. b методолог! иному план! píjh! i нтерцретпп! i гут i соц! с"у.л?.>,:-урис,*,с успадкування в марксизм! створ;п;оться шляхом перенесения гл:ц"г:'Л с ка-одну з вказзннх вше нрстияешостсй - спсдксеыи! сть (зволкц! на д!яльшсть при переход! п!д стерих с !ц!окультурн:;х йорм штя до нових) або заперечення (револяц1 йка д* чль.ч! сть i~> awí til ооста-вин).
У третьему роздд л; - "Успадкування в культур! я:; «ро5лок» з ф!лссофськ! й думц! Укоахни (JÍIX - поч. ÍX. ст.)" - р^огллдактъея концептуальн! ¡дох украхнських мисдител:в шднос!..» соц;окультурко-го розвитку а Укра'х'н!. Бгдоь.о, и;о !дея .ipo необххдн'сть культурн -го успадкування орган!чяо входила в систему ав!тогляду слов"пи пор! оду Кпхвськох Рус!. Сама природа цього с а! тогляду - сисс;:'днэ-го рел!г! йно-йхлооофсько-етнчного комплексу глзкачача орхентгг^а кожного покоя! нн.ч па зберепення надбань мйнулего. Народна куиъ""'-ра, фольклор глкокували роль транслятор!:! ни;: надбань. Г", д по;.;о-лгння до покол!ння вони в! дткорэваки етч'.чн! ссо'ливост! слои''ян-ських племен у простор! ! час!. .'3 прилутениям Кихвсыгс!' Г ci Д-> '.'фистпянсгва народнокультурний традгц'! спал! зм став ксеегуватисн так званою "книжкою" культурой, цс ронрезентугила Два культурнл:: потоки - греко-рпмську кулыуру, голосник чикл.! у в' га.т! "ськ! й ! нгерпретац! i, ! культуру Блнзъкого Сход,, ядром якох Оул.ч б-Л1..!П !де1. Езасмов!дносини та:; ованох "народно! , традицг ПноХ культури ! кникнох, новац!йноу були дос: гь склзднпми на терем! слов"яиства: ь!д изаемоэапереч^ння ! кокфронтяц'х до творчох аеи-мкляцП i синтезу цих двох культур. Дред'с! христианство у фор)/,i правоелнв"я стае дом!нуючим у ц! ií синтетичной культур!, хс ta nopalera 1 но KjTicHnq народцу тратшщю в »¡а:Зональному менталитет! украхнського народу.
Б! лык! сть досл!дник! ь культуря Кпхвськох Рус!. . Гх прямою спадксехцл - у.ф-гхиськох культури - наголшуе на ni дкрмтосг! i;í с7 культури до !паях культур кк Заходу, так Очсду. Пород ус.сг«'£н~ь-h:sí народом, í;oro поя! тич» хми 1 луховннмн л! дерами на Byt'eal /У1--ХУП стол! ti. гсс'трсю стала проблема пол! тичноХ t культурно! i о! еч-тсд! í в контекст! счстеми 3;«!д - 0::t д i tí оно í.jij 'яз ."о о гл..» питания кул1-туоиого успздкувашш досягкокь "по шгл-ячя?*" ía'Jepoie.Hi'os чгuiонихько-чультуриих уралит i) свого народу), ' ropKPOircr.ti " í зяпозгп'сияй дудьтуршяс Дос."гг;»н;> iiP"«x i:í\oo;!í ;; ; ■i^t.VMp4!. í!"o' :—" -11 ■ г •; г t: ■ < ■. " rú Д'"; '.-■yr.iv: i.. ■
над!оиаяьвс-шзюдьнсгё бороться сеого народу, виступгли за розви-rок нь.цгоналънсх культурк, налагались уникнути однобоких консервативно; текдекщй "з д!ялъност1 ортодоксов прачзсдав"я. У ф!лс-со^.аьмк ! теолог!ччих курсах Киево-Могилякськох академП пров!д-' кою сула думка про neoöxi да! сто синтезу ехгднох i заэаднох патристики, зберег.ешя досягнэ.чь культури античное?!, середньовгччя, доби Б: дродкення та Нового часу, обагачення цими досягиакня-п; bí г-чиэнянох культури.
Г, Сковорода уоеоблював юбоя едн! сть двох ншряш в у розви1!-ку духовкост! народу - народно!" { книккох" культур, Як eí дом о, bÍh стояв на no3Kísii спри&ганшг мудрост! як свосх, нащонально-традо-Ц1йнох, так 5 духогжх щнкостей !ffi»:x народ?в - не tíльки елог,"-ян, але Я народ! в SaxijiHo'í бвропи. БезперерзИ сть проев! тницгва, ку.:ьтурне уег.адкувакня, вироблення менталгтету украхнського народу багчт де в чзму залежало б!д шдугних мислител!» i проев! тни-k¡ с, якщ-и були Т.Ьчвчакко, Ы.Гоголь, П.Кул!ш, М.Костомаров, ¿¡.Драгоманов 1.3ранко, О.Потебия, М.Грушеяський, 1.0г;енко та ба-гято ¡нлкх. Са;ге завдяки творчост! таких i htgjií гент! в, що репре-зентувачк духознгсть свого народу, у.крахкська культура но -повзла на поэицГх духовного холопства ("позадництва"). "Позадництву" укра-хнськ! npccBiTHHKH в XiX стол!тт! протистаэляоть "культурництво". Так, на дайку ÍI.Кулиша, "культурник" - Це представкик нац!оиалг>-кох украьнськох 1нтел1генц1 i. цо добр.е зкас культуру свого народу i не nypasTicn !нших над!шалымх культур, пикористовуе Ъ: досяг-нення в íK'repecax овсах культур:;. Под!бн! запозичення не ототонко-ютьог: с еп! ппстве;.'., глазуваннял перед i кокультуроа. 3 щлому по-зталя П.Кул'ша у цьоху ЫддаденлЗ cniвпадае з позиц!ею Т.йевчснна, яскравкм вкрезои якох е Кого слова: "I чукому научайтесь, ! сеого нз ivpaf/rect".
"Культугшштво" як enoeiö соц!окультурного усаадкувьнчя i киттатвор1ннй П.Кул!а протиставляз калу овально-культурному нега-TimiGwy. Культур:».! нагатив!сти - це "рухкомани" - та чаотана ivvre-л! г-анзч i, яка,' вдаючи i в.себе захисника свое! культури, запоречус кеобх1днх сть взавмозбагачення KWíbTy.o, на^ла^аеться цротиставитя свою культуру ecím i шю«. Í-: "позадники", так I "рух'ноуанм", за г.ерекокакням 11.Кул!isa, в'1д.<ссдять в!д !стиш, ксли яроголош.упть снох прш^гв: 'додо культурного успадкування. Але самому Я.Кул!ше-eí нелегко було втриматися на обалансован! й позищУ пом! к "позад-ниптвом" í "рухноманатром". Особливо це стосуеться йоге негативнох
оц!нки культурно-1 сторично? рол! "козаччини". Шступаача проти романтизац! '£ козаччини в! тчианяни :и !сториками, письменника.с. ! поете!!, П.Кул!ш.спрощуе, одноб!чно !нтерпретуе 1 сторичну I сощо-культурау роль ЗапорозькоХ С!ч! в ! стор! I УкрНЕни, називае х! "Великою РуТноа". 1деалом для П.Кул1ша була культура'доби Ки!всь-ко! Рус!.
Своер!дноа спробою утвердження 1деХ "культурництва" ! одноча-сно заперечення "позадництва" I "руКкницгва" була так звана "ху-торна" ф!лософ!я П.^ул!ша. Поняття "хут!р" у його ф!лософ! I - це стер! дний символ украЯнсько? нам! окально! семосв! домоет!, Духов-ний космос народу, система традиц!й, {.ого колиска ! скарбниц ду-ховних ценностей. "Хут.'р" як духовно-етн1чний комплекс ототожню-еться П.Кул!шем з понятгям ' "культура". I в цъо.чу в! дкоаенн! "хут!р" - антипод "цкв!л1 зад!?", яка ототоанветься ним з поняттяг "город". П.Кул!п в!дстоюе в!дому ще з час! в Ж.Е.Руссо !дею тро /те, !Д0 цив'л!зац!я негаглвно впливае на народи! звичах, мораль ! культурн! традиц! I. Б!н взагал! не проти техн! чного црогресу ! досягнень зах!дно1 чив!л1зац!х. Але в!н заперецуе т! XI прояви, що руйнують нацЫнальн! культур^ традац!?, успадхований спос!б киттетворення, загальнолгадську мораль, р!дну мову*. Украхнсьяий народ, на думку П,Кул!ша, б!лшу ■ частину сво'хх зусиль повинен докласти до Еир!шення питань в!дбудови своех культурно! опадшини, свого культурно-етн! чного св!ту.
Бзаеыов!дкоскки м!к Украхною ! Заходом багато в чему залегали в!д геопол!тичного ! рел!г!йного фпктор1в. У пол!тичному I культурному в!дношенн! Полыцл об'^ктивко, виступалр посередником м!к Украиной ! Заходом.. Зв! дси вилливали дв! протилеян! мокливос-т!: або ополячения украх'нськи? культури, або заперечення гольсь-кох культури ! дистанц!ювання в!д зах! дноевропэйсько? цирл л! зацГх, що грунтуеться на чу а! й в!р!, на "латинсты". Зв1дси, як наел!-док, загострювшпсь I мовна проблема : використовувати латинську мову як мову науки 1 багато? культури, що йала ще в!д Риму, чи ор!ентуватися на "рхахчну ! зм! стовно.зб! дкену церкоЕно-слов"ян-ську мову, що репрезентувала культуру право слав"«. М.Костомаров, протиставлаочи дв! культури - зах!дноевропейську ! сх!днослов"ян-ську, звертае увагу на залеан!сть !х внутр!шнього зм!сту в!д р!з-ких вар! ант! в хрнстиянства: католицизм ! протестантизм ор!ентують на розвиток науки 1 техн!ки, мореплавства, ринкоык -в! дносин, св1тськох культури, просв1тницгва; православ"я наголошув па духов-
1 Кул!ш И.О. Твори: В 2 т. Т.2. -К., 1939. -С.246-250,
-21-
н!й покор!, стримуванн! поцутт1в, обмекенн! мирського життя, ви-значае цив!л!зац!ю як б! сондину1. Особливо в! дчутною була друга тенденция у Московскому ц рств!, яке все б1льше I б!лы"е 1 в план! пол!тичному, 1 в рэл! г! йно-церковному в!дношенн! намагалося встановити своер!дний протекторат над УкраХнрч.
йкщо культурософ! я П.Кул!шг-. була своер1дною "пробною" системоп анал1зу культурно-!сторичного дроцесу в Укрэ^н!, то М.Драгоманов виступиз Еже «к мислитель-стратег украХнського культурного руху, який тверезо отдавав сусп!льно-пол!тичну ситуа-ц!га у Г?уг! й половин! XIX стол!ття в Свроп! ! осмислював долю Ук-раХни, Н культури в контекст! ц!еХ ситуацГ1. Прогрес культури в Укра1н! в!н вбачав у двох основних вим!рах. По-перше, украх.юька культура повинна прсдоваувати I розвивати над! ональн! культуря! традиц! х', в! дбудовуьати зруйнойане ! в! дтворовати втрачене, шука-ти I утвердкувати свое м!сце в лон! европейських I св!тових культур.- По-друге, ця культура повинна максимально збагачуватися за рахунок досягнень 1нших, ! пер-дусЫ сус!дн1х, слов"янських культур. Розвившочи концепц!ю культурного киття в Украхн! "в менах мокливого", М.Драгоманов нац!лював укра'хнську 1нтел!генц!ю, патр!-отичн! елементи не т!льки на "культуртрегерство", але й на бороть-бу за пол!тичну й слоном!чну самост!йн! сть у контекст! концопц!х "слов"янськ'>го федерал!зму".
М.Драгоманов вваяав, що нав1ть в удавах великорос! йського ге-' гекаи1зиу, !мперського диктату "украХноф!лам" необх!дно переходи-ти з позиц! X "плакалькик! в" ! "л!нивства" до конструктивно* пол1-тично1 ! куль.'урно-творчо1 д!яльност1. Насампаред'.раба активно вкзволятися в! д отрюганого в спздцину м!зерного холопства, що притязание деяким м1 здевим праЕИтелям й !нтел!гентам. Даже в!домо, що найбхльш активними щюв! дниками ,вел;'кодержавнйцьких !дей у стаЕЛбнн! до укра!нсь::ого народ, е не ст!лыси чиновники-великоро-си, ск!льки 3£х холопи-малороси, що в!дцурапися в!д своех культури ! мови. Укра1нцям, де б вони не кили, необх!дко бути б!льшими па-тр!отами, активн!шэ пр ада ват и на нив! своех культури, роэбудо,ви своех пол:тичиоз!, господэрськоХ Ч духовной основи ("громади")^.
проблема культурного успадкування осмислювалася I.франком у контекст! його ф! л^софськох концепц!Х культурно-! сторичного проць-су , яку а/экватно репрезентуе поняттн "поступ". I.франку дрита-
^ Костомаровым.И. Исторические произведения. Автобиография. -К., 2 Др^омшов М.'11. Бибрапа. -К. ,1991. -С.219,304.501
манне д!алектичне розум!ння цього процесу: поступ у розвитку кудь-тури'-цз едн! сть надбань ! втрат п!дйому ! заиепаду, твор!гня 1 нацення, прискорений рух уперед I блуди! дороги. Але все-таки !стор!я "не зная скок!в", оск!льки в н!й мае м!сце безперервн!сть ! наступи!сть людського буття". I.Франко звертае увагу на драма-гичшй характер соц!.окультурного розвитку укра'хнського народу: геопол! тичний фактор в! д! грае иодв!йну роль для Укра! ни - створюе об"ективн! мокливост! дня {даенсивного культурного успадкування "по горизонтал!" I ¿азом з тал детерм!нуе безперервн! акти понево-яення народу з боку сус!дн1х держав. Остаина в причиной деформа-ц!й.внутр!шнього процесу "окультуреннг" нац!?, тобто П розвитку на сво?й власн!й основ! ( успадкування "по вертикал!"). Звертаю-чись до молодо? иац!ональко! !нтел!генц!-Д.Франко застер!гав II в'д крайностей. По-порше, не треба в!дкидати "старо" в социокультурному розвитку свого народу, нав!ть якщо воно приймае з часом форму "забпбон! в" або "пересуд! в" (наше "нове" згодом тек буде "старим"). По-друге, критика так званого "космопол!тиэму" (негативке зз!дношення до усього "не налого") призводить до оамозамк-нення в!тчизняно!; культурн, II 1золяц!1 е!д Свропи. По-трете, у боротьб! за збереяення свое! культури укра!нська молодь не поеин-на опускати руки перед польськими ! московскими впливами. Спас1н-н.щ в1д розпачу у ц!й боротьб!, на думку Г.Франка, мае стати ! до-ал "поеного, н!чим не зв"язаного ! не обмег.уваюго (кр!м добро-в!яьних концес! Я, яких иимагае дружно киття з сус!дами) ниття 5 развоя нац! I "'ч Це шлях до майбутньо! культурно." консол!дац!1 на-ц!й, ало в!н шйлибий лише з^ у>ло^и, коли нац! ональи! криви та неволення в! д! йдуть у сферу ! сторичних спомин! в.
Стал! сть культурнкх традиц!й, збереяення ! розшток к«ц!о-нально! культури, функц!онуваш:я етшчних сп!льностей немоклнв! без плеяання ! розвитку моей народу - само до .акого висновку приходить визначг.! мвслителГУкраХни О.Потебня й 1.0г!енко. Зокрена О.Потебня, спираючись на }де1 н.'мецьких л!нгв£ст!в та етнопсйхоло-г! в (Г.ИЬайнталя, В. Гумбольдта), розвивае думку про те, що мова -' це зас!б не т! льки о значения думки, а й творения с в! домоет!, Нде-ться про творения с в! домоет! с&ме даного етносу, а не якогось !н-шого. Мова вироо-гае 'з глибяни народного духу, переду с! м, з глиби-ни позасв!домого 1 базуетьс.с на демевних елемеитчх сз! до; ост!. На
к Фракко Г.Я. 31 бр.: I 60 т. Т.45. -К. ,1935. -С.301. 4 Там же. -С.24В, 25?, 234.
думку О.Нотебн!, в мое! кодуються глибинн! пласти нац!онально! саыосв! домоетI, культурно'!' самобутност! народу. Огне, культурне успадкування як зас!б зв"я^ку м!к покол!ннями даного народу мокли ве лише через иону, йл !нш! форми успадкування (матер!альна культура з ус!м И розмаХттям, р!зновиди худочньо! творчост!) вто-ринн! щодо мош.
Ц1 думки з культуролог!чних позиц!й в!дстоюе й I Ог!-:шко,за переконанням якого мова - це форма культурного киття, нац!онально-го "орган! зування", душа кокноХ нац!ональност!. Бона вис ту пае як певний эрган культури, тр?диц!*, у н! й м!ститься стара й нова культура, вона в ознакою нац! онального визначення. Зв!дси висно-вок: якщб якась нац!я хоче пгнувати над !ншою, вона насамперед вол!е заборонити абс нав!ть зницити мову понзволенох над! £. Ось тому великорос! йськ! вэликодержавники назиьали украХнську шву "наречием", забороняли И вс!лякими засобоми. Насл!дком ус!х цих заборон була русиф1'кац1 я, в ход! якоХ руйнувалися украЯнськ! эад-чах, н!м!в народ, падала над! ональна св!дом!сть, 1 стор!я забува-лась, притаманн! ознаки нацЯ нищчлися. 1.0г!енко робить рченовок; поки живо мова - китимс й народ як нац!ональн!сть. Не стане мош -не стада й нац! ональност!, вона розпорушиться пгч!е дужчим наро-■дом*.
Денац! онал! зац! я е результатом таких перетворень в народному яитт!, :за яких традиц!? народу (а вони вт!люються здэб!льшого в мов!) перериваються або дукэ послабляаться, стають другорядкими факторами нац! Овального буття. Однак, на думку 0. Потебн!, повинти денац!онал!зувати мокна лизе окрему особист! сть як цредставни-ка нацИ, Весь ке на^од денац! онал! зувати немокл^во, оск!льки в!н знову ! знову в! дродкуеться саме в мов! як засоб! нац! онального. кислення. Мояливе лише."слаблення його культурних традиц!й чер ;з певн! мовн! утиски .
Спиравчись на 1дех н!мецьких романтик! в, ф!лософ!ю !стор!I ^ Лзлл! нга I Гегеля, укра!нська культурно-! стсричма школа, до яко* напекали М.Максимович, а Антонович; М.Костомаров, М.ГрушеЕСький та 1ш! виходила з того, цо не моке бути едино! "общерусько!" !с-ТОр!I, як немае "общеруськох" народность Кожний народ, в тому числ! й укра2кськи«, мае свою самобутда 1стор1ю ! культуру, в!Н е нос!еы специф!чного "духу", етн!чно! сусп1льно2 сь!домоет!. Отже.
" 0г1енко I. Укра!кська культура. Коротка !стор!я культурного о киття украЗнського народу. -К., 19Э1. ^ Поте бия А. Мысль и язык. -Харьков, 1913.
-24-
к!пк! культурн! впливи 1 нр.сильницьк! культурн! асгал ляг! 1 не в змоз! зн!велввати або знщпти цей "дух". Народ як субъект :<у..ь- • турко-! сторичного г^роцесу дродовкуе себе у кокному новому покоях нн!, створвз культурн! средни! х, в яких зякр1 плюються ! переда-вхься по естафетх покоя! нь особливост! етносу, нац!акальнох сэдо-?в! домоет!, способи киттетворення.
Поел! лолно ! фундаментально ц! I де2 обгруитовуваз у свохй !стор!ософ!1 М.Груаевсышй. Як !сторик I культуролог з1н стояв на грунт! позитив"! стськох методолог! х, спираэся на тео^!ю еволв-ц! х Конта, Спенсера. Вукдта. Культурно-! сторичну сладкосы;п сть покол!нь н!нрозум!в як об"ективну законом!рн! сть запального по-, ступу, а культурне усладкуъаннп всажав способом д!х т эдинк, покс • л!нь, всьо"о народу як суб"екта ! стер! I. Спирао.чись на методолог! п Гегеля, Ы. Груше всыотй приходить до висновку про 1 сну ваш я д!алек-тичного ритму соц! окультурного успадкування ! на цьому грунт I робеть прогноз маибутього сош с культурно го розвитку укра1нськох нац!х: теза - стара, княжа доба украхнського киття, антитеза -новхйаа, кэродня (кезацъка), синтез - майбутне в1щюдксння укра-1 нет-кох деряавност! I культурнох сомовдзкаченост!
У четвертому роздШ - "Проблема культурного успадх;ування в фьюсоФськхй дучц! Рос!2 (XI - поч. XX ст.)" - доел!дяувться питания розвитку культури в контекст! 1 дех культурного прогресу ! взгемоьч дноеин у систем! Зэх1д - Ох! д. Сусп!льно-пол1тична ! ф!ло-софська дучка Рос!? XIX стол!ття зкаходгпаея б егтдкоемиому зв"я-зку з дооягненнгадн духивнеI культури Заходу. Але разом з тим хй булч прнтапакн! ^собливост!, що вхддэеркаповали епециф!ку рояшт-ку рос! Пського суспгльстза, д!яльк!сть прогрь л;внох рос!Пськох !н-тсл1генщх по л!нГх розвитку духосност! народу-. Центрально» проблемой всього культурного киття.РосГх, починаючи з о3-40-х рок! в, була рроблв.\га в?дпосеккя еу'Г'ехтз, до оболги, шегглгох осоо'истост! до культурно-!сторично! д! йсност!. Про годной ставала !дея про !с-нування культурно-! сторк^юх спадкоемност! - кк "горизонтально!" (Зг!х!д - Сх!д), так х. "вертикально'!"(культура допетр! еськох Рус! -культура столгття - культура майбутнього). Осмислення теор!Х ставало гередумоьою Практичних д!й, висувало на перпий план питания ..'.отодслог! х культурного успадкування. 3:.ч ст р; гних теч! й сус-П1 льнох думки .30-40-х рек! в багато в чому зумоаяювався "5! лосо-
1 ^рмпевсьхиЗ У. 1ггор!я Украхни-Руси: В II т. ТЛ. -К. ,1991. -
-2.5-
.ф!чним писсмом" П.Чаадаева, .що було опубл!ковано в 1836 роц!. В кьому ! "зах! дники", i "слов"янэф! ли" зкаходилк в!дправн1 пункти для розвитку с во хх теор!й. У пор i BíWHiíi i а оах!днов в!тчизняка культура постас перед очима Ф1лософа у кепривайливсму вигкяд!. Го-ловна П вада - в:дсутн!сть явного прогресу, культургий зане-пад, 'до багато в чому сп^ичинен! православие л i деолог! е:о. В той ко час зах! дна циыл! зад! я будуэалася на прогресивн! й католпцы;! й ' рел!г1йшй доктрин!. П.Чаадаев такой: заперечуе !снування культур' нс-i сторичко* спадкоемност! в сусплльноку khttí Foci х i ввакас, 'що культури! запозичення у Заходу не стаить орган!чними у иитт! г>ос!йського люду ! перетворюються на tiJтац!ю досягнекь зах!дно: цив!л!эацГ1*.
Роэдуми П.Чаадаева про особливий характер культур..о-I сторяч-ного розвитку Рос! I знаходили евоер1дний в!дгук у революц! йно-демократичн! И думц!. В.Бел!нський, О.Герцен, М.Чернишевський, спкраичись на ф!лософ!ю зах!дяого проев! тництва, д!алектику Геге-тя, к"шага»ться об»-рунтузати г.окцепц1ю прогре-ивного розвитку к:,о-до Рос!i". Ka ix погляд, соЩокультурний розвиток Pocix зумовлю-еться двома основными детчрм!нантами. По-перле, успадкування!! своех власнох' соц! ель ко г основи, тобто селянськох общини (пеняття ^"община", "общинна власн!сть'' в значп!й ы!р! асоц'ювалися з по-няттям нац! опально! самобут.чьо! культури). По-друге, використан-ним кращих досягнень зах!дно! цив! л! зац! х, М.Чорншевський, як > О.Герцен, ввакав, що {¿тир! я фатал!стично н! ккм не запрограмова-ка, а тому культурно-! сторична д!яльн!сть людей, якс.э вона зд1йс-кюсться св!домо, на грунт! знания i стсричтгс закон! в, моко бути "очищена" вí д елс-мент! в стих! йнсст! ! напрахшена по скорочоному . шляху. Ох'ке, Рос!я, наючи кке елементи соц!ал!зму у форм} общ'.т:, wo&e прийфи До общинного соц! шх! зму, але за умови нася!дуьания i чбероконня кращих досялюнь зах!дно! культури".
У питаниях пол!тично'1 тактики щодо культурно! спаэдини но бу-лс сдност! серед револвн! йшсс народник! в: народнияи-цропаганднети (лавровц!) ввакалд що револац!йному перевороту г.оЕИнна неролув*.-гн довга стад! я пол!тично* { культурно: проев! ти люду; народники-áMOBHiun"' (ткачо-вц!) виступаяи за пкнаГшвидно зшщзннл !снук;чо-£*о ладу i спиралией на актявду рсвол:;ц! йну • »:<?№!! о-тг.: акавх!сти
к Чаадзэз П. Я. Ст.-ты: и письма. -!.!., 193Э. -С.44. л Есдииский Р..Г. 1юлн. собр. соч.: В 13 т. Т.Н. -М.,-C.&ÜÜ; Горгрн АЛ!. Собр. соч.: Б 30 г. Т. 12. -C.ICÓ; lh?:e;:eu-»-Л5:Й H.I . Ноли. СОО',1. сои. '¿.б. , JííoV. -С.Збй.
(бакун!сти, кропотк! нц!) закликали до эагалького <£иту проти. дер- . каш, до зкицення вс!е! буржуазно! цив!л!зац!2.
С&ц! слоги позитив!стсько! opi ектац!i (П.Л.Лавров, М.Михай-ловсьетй) виступали як ! деологи пол! тики культурного еволюц! он! з-.
Б!лъм-менл тривале. !снуЕакня цив!л! sarri'i, на думку П.Лаврова, зумовлене двома основними чинникачи: по -персе?, сприятливими зов-' к!пними, геопол!тичними уковами (в! дсутк1сть агрессра, цо намага-бться п!дкорити або розрушити дацу цкв!л! зац!©> ; по-друге, в!д-сутн!сто юнутр!ин!х соц!альних хвороб, що поруаують механ!зм со- . Некультурного успадкування ! ведуть до утов!льнення нультурно-!ст ори«, лого прогресу, а нер!дко ! до застоэ. Дэ таких "хвороб" П.Лавров в!дносить, з одного боку, занадто великий соц.альний !' культурний в!'дрив правлячох ел!ти в!д народшк мае, а з другого -нездатн!с.ть xtfe! ел!ти до 1нноиац!йкюс д!й, до оновлення ! рефор-' мування застар! дих форм киття. Таким чином, вяну за соц!альн! ка- • так л! зда П. Лавров покладае на правлячу ел!ту, яка не эдатна еиког нувати цив!л!зуючу роль ! аам!сть оковлкъчо! сили сусп!льст-ва перетворветься на !! гзльмо.
На цротивагу думц! П.Чаадаева про роз!рван!сть !стор!! Poet! сло£г"яно'"!ли (О.Хомяков, 1.Каригвський, I..Исаков) розробля-йть концепи'ю культурно-!сторично! спгдкоемност! як необх!дного. эв"язьу м!гг по:сол!ннями. Два нос!! I творц! ц!ех спадкоемност! в Рос!х - народ ! православия. Йдношення до рос!йсько! старовь-ни повинно грунтуватися не на заьереченн!, а на зберекенн! мо-ратьнкх основ, головжх "асад сталого способу киття, особливо на збереаенн! с'м"! таобщини^. Разом з тим, слов"яноф|ли виступали проти запозичень досягнень зах!дно! цив!г» зац1!, особливо проти насильницьких д!й царя Петра. Слов"яноф!ли. в деяк!й Mipl его передбачали проткр!ччя м!к культурою ! хявШ saqio, яке на Заход! стато в центр! уваги з час! в Шпенпера. Але справедлива критика негативных стор!н культури Заходу штовхзла слов"яноф!л! в в !кпу крайн! сть - до !дегт!зац!1 росхйсысо! старовини, Гх побуту
1 звичахв.
Ця проблематика'стала предметом для роздум! в мислител'в рп~ л! г! Иного надряму -.М.Долиле псько го, Ф.Дэстоевського, Л.Толстог:.. В. Соловйова, Н.Леонтьева. М. Данилевський не зоперечуе того
е№а цип! л! зац! я ыоае впливати на i шу. Б!и нав!ть розроЗлчс
2 Ьпров П. 1Ьбр. произв.: Б 2 т. Т.Е. 4!. ,1955. -С.83. /олякоб .'i.O. О старом и новом: Статьи и очор:;м. -М. ,]93C.~Ct4S
тшолог1ю таких вшшв!в (пересадка з одного м!сця ка ¡те або колоннад} я, "прицепления культурних.пагон!в до дички", шкористан-ня новою цйв!л!зац!ею для свого росту матер! ал! в старо! на зра-зок того, як рослина використочуе добриво для свого розвитку)í. Але як oto б !нтбнсивнов не була вэаемод1 я м!х р! зноттовши ццв!-л! заЩ ями, кокна з них: залишаеться !нвар:антноо, локальною у культурному в! дношенн!.
ф. «остоевсъкий, як i М.Данилевський, ввакав, що запозичення •у,Заходу пройадського устрою, культурних доеягрень мокли во лише за умови !х вт!лення в нац! ональну культурну традиц!ю. Народ . миттбво (як цв робив цар Петро) пр,.вчити до чужо! культури кэ-' мокли во, тут нвобх!дн1 проев! та ! посту пов! сть. Для самозберекен-■ ня в1н полнен, матн коклив!сть повертатися до виток! в свое|>яудъ-/: тури ;фэдину. Щоб э!Яти ча вещ^ф&гуё^ЛОР^- - ,
V-paqiipí^^é^^^jl^eHb привдешнього .
'••■*>«о безя^ё^^М/'удосконалявати людацу як
^^СЛЬТури.Г'Й'^ЬТУРНий прогрес, на думку S.J^cToeEú^tó^'.'.rpytiíy-: '-йться на прогрес! морал!^. • v .уЛ-
, К. Леонтьев i дею гос1йського msoí ahi зму псеАнуе з 1 дее;о 1зо-ляц!он!зму. Культурне успадкування, на його думку, мокливе лише ' на грунт! нац! опально! традиц! i i ase н! як не за рахуно.-. запози-чень 1э "чуких" культур3, Всупереч Iзоляц!он!стським тенденц!ям . у .вир!шенн! проблеми успадкування (н! бвропа, н! Аз1я, Рос! я -трет1.; св!т) б!льш пом!рковано мисляч! ф!лософи наполягали на як!Йсь одн!й певнИ ор!ентацИ. Так, Г.Флоровський ввакав, ар Рос1я, хоч у культурному в!дношенн! ч!ддалена г'д Заходу, але не , наст!льки, щоб повн1стю в!докремлюватися в! д нього. По сут!, це дв! частинй единого "християнського материка" на в! дм! ну я1д 1с-ламсь"ого Сходу'Ч Отко, е глибинна основа для культурного синте-' зу Рос!! ! Заходу. На противагу ц!й концепц!I приб!чники так' званого "С0раз!йства" (Н.С.ТрубецькиЙ, Г.В.Вгрнадсышй, Л.П.Карса-,в!н) соц! окультурну специф!ку Рос! i знаходили в пр!орцтет! аз!й-. ського (турансо'кого) элемента. Рос! я - бвраз! я для них - це спад. коемниця велико! .спадщини Чинг!схана,! аз!атськ! культури рос!я-нид, бликч!, н!к зах!дн!. Внасл! док цього культурне успадкування
I Данилевский Н.Я. Россия и Европа. -М.,1991. -С.99. о Лостоевский w.M. Полн. собр. соч.: В 30 т. Т.26. -С.167,204. ¿ Леонтьев К.Н. -Восток, Россия и славянство. -ЬГ. ,1885. -С. 165.
* влоровский г. Евразийский соблазн // Новый мир.-1991.-)?1.-С.205
повинно бути зор^нювоним у сх! дкомуиапрш!.
Проблему культурного узпадкування В.Солонйоа розглядае э точ-,\ ки зору !<орагы:ого удосконалення особистост! 1 людетва. Мета >' ■ '• ховання особистост!, нового поколения полягае в тому, цоб зв"кза- j ти ?хне тга часом вкття з в!ч1Юм благом, !з загялыкмвддськш тво- ■ р!шгям добра. Культурне уснадкування к(ж по кол! щеп мае бути 1 ;радиц!йним, ! про гре си стал, тобто збер!гати духовку спадаину I водночас, в! Дзто вхупчксь в! д нех, т зорит и иове в контекст1 "ад-пост! загалько2 справа" - приготування до царства Во so го f • вое- • . нрееЬшя вс1х*. У центр! у вага В.СоловВова знакодиласятакбя ' проблема нуль"уриих вэавмовотив! в у систем! Зах!д - Слоа"янстю - ' Ос1д. Сяс э"янсысий celr, I тредусЫ Рос! я,, на думку В.Соловйова, ! е т!га "третьей силою", ят врятуе людство в!д двог крайностей деспотично г?1 мусульманского Сгоду i сбезбойекост!, бездухоыгс-т! цкв!л!зац!í Заходу. Отже, або к{нець !стор!ЗС, духовна деграда-ц!я етдетва (до цього п!дятозхуэть лидство сх!дна I зах!дна куль-тури), або спас!ння л»детва шляхом творения ново? культура на за-^ садах еправжньо? рел{г!йност! ! духовное?!, кос!см яко! мае бути Слов"янстьо 1 народ рос! йськиВ^. Мес!анськ! мотива стали б!лш прч.'лушекик!!! в 80-х роках XIX ст., коли В.Соловйов у рвмках свое! ; концепцП позитивно! всеедкост! почав пропагувати ! до! синтезу дгох К"льтур - зах!дкс1 ! рос!йсько-православноК.
Розум!ннк культурного успадкування Л.Толстим зумозлекэ floro суперечливога 1сторико-культурнсю концепц! ею. Э к звертае увагу ' на те, що в соц!олог!1 пануе думка про пост! йне удосконалення людства завдяки поступальному розвитку t спадяоемност! покол!нь (закон прогресу;. Але, на думку Л.Толстого, про прогрес культури,-сусп!льства в ц!лому кокна говорити .»кие тод1, коли буда вир!шена питания про тотожн! сть загального благоустрою' 1 цив! л! зац! i. Й -домо, що Л. Толстой раперечував ц!нн!сна значения д..я народу' бага- . тьох доекгнень науки, профес!опального листецтяа, ф!лософ!Х -взагал! досягнзнь духовно! культура, оск!льки вони "обезлюднен!" ! ЕИступшть як форми "сухоi" рац! ональност!. Основна думка Л.Толстого така: прогрес Техн!ки, науки, мистецгва, ф!лософ!i без прогресу морал! ,як 0KPpM0Í особистост!, так ! всього сусп!льства, не е культуркий прогрес. Без иоральних понять, без яиття "душ!",
1 ииоемм» В.О. Соч.; Ъ 'л т. T.I. -H..ISS3. -С.76. Ь <jcr.OFi.OB Ь.С. Л'И c-1.W // !!ошй мир. -1259. I. -U204.
Толсто? Л.Я, Собр. соч.: b ИО т. Т. 16. -М. ,I9t>:'. -С.75.
'' "сердя" з його голошкми питаниями cobJct!, добра, зла, милосерда розум поретвориться в ногативну, дзструктивну силу.
Методолог} чн( засада культурного у спадаування стали предметом уваги Л.Франка. Йн ввакав, що сути!еть су сильного киття.ви-■ значаить два моменти, як! гармон!йно поеднувться в едш.ому соц!' альному процес!. По-перше, у глибчк! соборного 1стсричного кигтя ( >лодства,'у глибин! ! ндив! дуального духу невпинно i непереборно ють традиСХ, як! транслсять енерг!в з минулих час! в до сучаснос-т!. ПЬ-друге, творча енерг!я, що цритаманна новому поксл! ннз, с.'ворюе ново в соц!окультурному в!дноиенн1 1 зм!кае традиц!ю. Як-
нос!емтрадиц!1 е "¡усШльство в ц!лому, то нос!ем оновлення t творчост! виступае окреиа особист! сть. Саме особгстос?! притеиан--"ие гвривання до свобода, до виходу з-п!д влади традиц!йного. С.Франк ототокное тредиц!» з ж! ночою сегэво» буття, традац1я - це материнсч?е лоно, стаб!льн1сть 1 безперервн! гть сусп!льного киття. Новац! я к символ! зуе чолов! чу основу буття, це принцип творчост! й оновлення, символ героХчного в китт! .
■ "• • ■ Ц1 два момент« - традиц!йни* ! новац! йнчй - орган! оно поеднувться в сусп!льн!й св! де мет! • Ала в ewntplI, в icroplX вони часто |.снують окремо ! ветупають у в! днсаення протид! i, У эв"язку з . тм у сусп!льному китт! заведи !снуе проблема гармон!эац'Л шх двох момекг! в. 3 одного боку, традиц!онал1стське мислення приз водить до консерватизму в прахтичних д1ях людей. Вперто захицаючл старе, консерватизм вшшшае нэгативну реакц!ю на свою адресу I дете'рм! нуе бунт!вн! г эти. 3 Imoro - радикально задеречення спад-
• щини талок призводить до негатив! зму ! безпл1дног" бунтарства. Огне, сути!сть успадкування в сусп!льств! полягае в тому, що тради-
' ц!! маютъ бути передумовод новац!йно! д!Х, а новац!! як форма ■/-ворчос:! в соц!окультурному цроцес1 не повикн! в! дриватися в!д ,'спадщини. .
• . В !стор{! людства, на думку М.Бердяева, мокна вид!лити три ,Основа! стадИ еволюц!!: природничо-орган!чну, культурну 1 тех-н!чно-мааинну. Прйчому, цей 1сторичний "алгоритм" не хро'нолог!ч-
'.".ний, а лог1чний. Диалектика соц{окультурного розвитку полягае в • тому, ер на початку свое! 1стор1! людства залеяало в!д природи', 1 V,ця залекн!сть була рослинно-тваринною. На•зм!ну цьому стону прихо-- дить культура, тобто орган! чна едн1сть люднни 1 природа, оптималь-
OV-^aiW.'S' Духовные оснош общества, -hi. ,1992, -С. 126.
не сп! вв! днолення "'перло!" | "друге!" природа. I, нарешт!, на тре-тьому ступен! нова природа, тобто техн!ка як феномен культур'1, знову пануе над лидиноа - завершуеться сп1ральне коло еволюцИ. Дзструнц! я культури f гуманност! п1датовхуе ф!лософ!о 1 худокни-к!в до заперечення техн!ки ! во! е! техн! зовано! культури. Але та-ке заперечення техн!ки та 1ших досягнень цив! л! зац! i безеиле I непосл!довне. По-перше, воно, на думку М.Бердяева, призводить до руйнування культурного успадкування 1, по-друге, пропагуе 61льз прим!тивн1 й apxal4.it форми техн!ки i культури*. Постае питания: чи зможа ладство знайти шлях до визволення в!д технократ!!, до спас!ння в!д самознищення? М-Бардяев дае позитиецу в! дпов! дь. Bi-р!шення проблем« в!н Сачить не в запереченн! техн1ки, а в оволо-д1нн1 ною. Але оволод!ти техн!ко» моке ..иле морально вихована, ре-л! г! йна людина.
У п"ятому розд!л! "Питания культурного успадкування в зах1д-но-внродейоьк! й ф!лосо$1! XX стол! ста" - акцентуеться у вага на тому фект!, що в друг!й половин! XXX стол!ття з певних причин все б!льший шлив на дучовну культуру мае !ррац!онал1зм. Виникають ф!лософськ1 течГ." антирац! онал! стичногс напрйму, зокрема форму-еться "ф!лософ!я киття". "Киття", в тлумаченн! Ф.Шцпе, В.Д!льтея та !кяих - ца не "сухе", бездуине буття розуму, а живий пот1к псих!чних феномен!в - переаивань, !нту!тивних прозр!нь, волевих акт! в, iHTSHCHEHiK д!й. Само ц! феномени розривзють шкарлупу розуму I дають моклив! сть людин! вийти за меж! традиц! йного в ку„ь-тур!. На думку представник! в иф!лософ!! життя", рац!онал! стична культура, яка побудоЕаяа на лост} латах традиц! йного детермШзму, не моке бути ц!кн!стю для людини ! п! для гае заг.зречешзо.
Зг!дно з ф!лософ!езз ФЛЬ цзе, людина пост!йко знаходиться гЛд наростаючим тягарем культурно! спадщини. Остання я у значн!Я м!-р! детерм!нуе лядське киття, б!льше того, .¿она пост! j-но поглинае iioro^. ¿Амнуле мо^е стати могильником сучасност!, причиною загябе-л! окремо! лвдини, народу або культури, якщо не силкуватися зп!льннтися в!д h^cjo. "Антикварна" людииа стае безеилоз перед ■' осмисленням того нового, небувалого, що виникае по всяк Денно. На думку Ф.Шцаэ, ладиаа повинна мати можлив!сть час в!д часу розбивати I руйаувати спададину, щоб мат и мокдиЫсть кити дал!.
Один з яскравих предстлши;!в "ф!лософ!! киття" О.Шпенглер,
Бордяеэ H.A. Человек и машина // Вопросы философии. -1989. -о !? 2.-С. 158.
2 Нище Ф. Соч.: В 2 т. ТЛ. -М.,1990. -С.162Д78.
як 1 i.Hlqne, ы!фояог1зуе диалектику. Йл виходить з двох основ-них постулат! а - !де! про ун1кальн!сть культур та 1Д«! цикл! чнос-т! в !хньому розвитку. Сдапаючись на Teopl'i Д.В1ко, М. Данилевсь-кого, Ф.Шцле про пер! о.-ячний занепад культур, О.Шпенглер запере-чуе 1дею культурного успадкування м!к покол!ннями*. Розкв!т культур у сфер} духовного киття BiH пов"чзуе э ред! г! йноа !деолог!еи. Поширення ате!зыу, розвиток науки, техн!ки, маоове переселения людей до mfct - все це сцрляе загибел! культури, переходу Н до к!нечного ступеня - цив!л!зац!!.
Б( льш грунтошо теор!я культуршх цькл!в розроблена А.Тойиб!. Основна floro 1дея та к, що й у О.Шпенглера: не 1снуе едино! iсто-р!1 людства, е липе "локальн!" цив1л!зац1!, як! ^находиться в стан! кругооб!гу. Аз'зл! зуючи проблему контакт! в цив1л!зац!й у простор! 1 час!, А.Тойкб! значку увагу приг.!ляе типологИ культурного успадкування. Так, культурне успадкування в!дбуваеться в час! у трьох основних формах: I) "син! всько-батьк1 вський зв"язок", тобто спадкоемн!сть м!к покоя!чнями, як! репрезентують ноеу ! стару культуру; 2) орган!шшй зв"язок м!к даираючо» цив!л!зац!ею ! цив!л!звц!ею, яка иароджуеться в И лон! ; 3) зв"язок м!к еивою ! мертвой цив!л!за1Цями у форм! ренесансу, тобто в1 дродт.ення еле-мент1в культури, ¡г\а ше шерла, або оживления г{лки, що засихае на стовбур! щу киео! циБЬпзацП.
Культуры! контакт» у простор! м!к сп! в! снуючтаи цив!л! зац! я-ми - один з голое ¡их предмет! в досл!дження А.Тойно'!. Йн звертае увагу нате, цо центральною подвею вс.е! глобально! !стор!! Holo-го часу е зустр!ч Заходу з ус!м останн!м с в! том. Рэ.сл! дком ц!е! зустр!«! е дом! путча тендекщя до вестерн! заш 2 св!тово! культури. Культурний ткск, агрес! я одн!е! культури у в! дношенн! до 1н-шо!, за А.Тойнб!, - це {сторичний Шклик, що потребуе адекватго! В! дпов! д!. £3 дпов! Дь культури, яка попала r.t д тиск }шга!, може бути або у форм! "з!детства", або "1род! анстЕа"~. "3!лотство" асоц!юеться !з зачкнон! ото культури у сам!й соб!, культурне успад-"кування тут дор!ьиюе ну .та. Навпаки, "I род! анство" - це в!дкри-т!сть ода! el культури ' 1ки1 й, широке наел) дування досягкень 1н-иих культур, прагматично шкористання чудо! культур» зарбди збе-рекення свое!, fit "ol детство", так ! "!ро,Ланство",,на думку . А.Тойнб!, призэсд.°.ть до надлому цив!л!зац!!, до П розппду. Тому
I Шпенглер 0. Закат Европы. T.I. -М. ; Пг., 1923. -С.22. л Тойнби А. Постижение историк. -М., 1991. -С.590.
-32-
срв1л!зац1о, цо зазнае культурно! arpee!Í (зокрема вестерн!зац!1), не нрятуе н! "э1логс?бо", яI п1род1анство"; Бих1д а ц!ег дилеми А. ТЬйнб! вбачае в синтез! вс!х 1снуючюс у св!т! культур на основ! пр! оритету з ах! дно i культури.
^кодети з нонцепцП цикл! чного роэвитку культури, П. Сорок! н досл1 дкуе соц! окультурний развиток у пер! ода ре во лиц! йних пере-•гворень. Загазтьний ритм культурного успадкування мае характер д!а-лектичного руху, майже за Гегелем. Як правило, перша фаза роэвитку дуке короткочасна. Взна позначена рад! сто визврлоння в!д тира-HÜ старого режиму й сч1кування каданих реформ. Але на зм!ну ц!й фао! приводить друга, деструктиша фаза, в людях г^окидаеться наяяахлив!ши1. !з зв!р1в. Рвволпц!я безкал!сно викор!нюе не т!льки застар!л!, але й «иттездати! ! нститути 1 ц!нност1 сусп!льства. На-решт1, якщо "торнадо" революцН не розрушить нац!ю, то революц1я вступав у свою трете, конструктивну фазу. Зиищивкл вс! контррево-.лзц! йн! сили, регшоц! я починав створю вати новий соц(альний 1 культурний порядок, але при цьочу вона реан!муе найб!льш яитте-здатн1 дореволюц!йн! {нститути, ц!кност! I епособи д!!, як! ткмча-сово були втрачен! або в!дккнут! на друг! й фаз! П.Сорок1н, ана-л!зуючи хвил1 пер!одичтост! соц! алько! стаб1льност! я сод! аяьноК моб1льн''Сг!, спираеться на "закон трьох ступен!в" Конфуц!я: без-ладдя - короткочасне эаспокоення - р!вновага.
1де1 цикл! чностГ у роз витку культури притаманн! ! ф1лософ!i кульгури X.Ортеги-!-Гаесета. Йн, мабуть, че без впливу зчекня Ф.Шцпе í теор!й "цикл!ст!в", обгрунтивуе думку про необх.1дн!сть пер!одичного повернення до старого на новому ступен! роз вятку культури з метоэ пенно! реставрацП втрачених або забутих ц!ннос-тей. Детерм!наНтоп цих npoi?ee!n е д1алектична 3£.<оном!рн!сть: кок-не ново покол! ння намагаеться думати I д!яти за принципом "всупе-речн до попередньогс покол! ння. Але про повняй поворот до старого тут не моясе бути й мови^.
Н!г!л!стичнв ставлання Ф.Шцпе до культурно! спадщини багато да в чс.ду вплинуло нароэуйння cvt! f рол1 культурного успадкування екэиствнц!ал!стами. Так, для К"еркегора ккття - "н!цо",ц!л-ковита и1сен!тниця. Шпуле ! майбутне, заувахуе М.Хайдеггер, - цо тек би мовити, "чиста н!що", тепер!шнв зумовлене тягарем смерг! t
к Сорокин П.А. Человек; Цивилизация. Общество -М.,1992. -С.223.
Ортега-и-Гассет X. Восстание иасс // Вопросы философии. -1969.-
№ 3, —С. 152,
пост! йно пряцуе до "н!що"*. Ж.-П.Сартр 1нтерпретуе "н!що" як сут-теву рису буття людини, як перьдумоау свобода. Лвдина - цэ перш за все проект; гона проектуесебе в ¡майбутне ! н!що не 1сцуе до цього проекту: Культурна успадкування не мае н!якого сенсу, адве лвдина «шве в ситуацИ, яка пост!йно зм!нюеться: завтра вона бу-дв вир!шувати своЗГ проблема зовс!м в 1на!й ситуац( í Í в 1кс!Я систем! ц1нностей .
Майке вс! роволлц!!, 1 особливо революц!! XX стол1ття, на думку А.Каш, - це форми !сторичного н!г1л1зму. Вони ведуть до згощення культурник ц!кностай 1 вбиваять те, що ще залишаеться боьественним у самих принщпах людського буття. фб забезпечити тр!умф одного принципу, революц!онерам необх!дно знкдити !шшй. Зницення принцип! в приз водить до зншцоння людей. Огке, заради творения нового треба вбивати ! ниадг-ти1снуюче. Але людина не мохе такое ! бути рабом свое! спаддини, апологетом !сцуючого стацу речей. Сдиний, найб!льп оптимальней вих!д,- це перманентний бунт -"шлях пом!ж Богом ! !стор!ею, йогом ! ком!саром"3. Саме в бунт!,, на думку А.Камю, людина перемагав в соб! раба i намагаеться зиен-шити к!льк!сть горя у св1т!.
Шг!л!стичн! мотиви ф!лософ!1 Ф.Шцде, М.ХайДеггера, О.Шпенглера дом! цують 1 в ф!лософ1! "критично! школи", найб!льш визначни-1ти »(редставника/л яяо! е Г.Маркузе, Т.Адорно, Ы.Хоркхаймер та 1н-ш!. "Негативна д!алектика" - це своерГдна методолог!я культурного успадкулання в контекст! конце пц! i HeraMtítaMy. ЕЬна е гротявагою до "позитивдих" теор!й, як! некритично оц!нюють ! сную ту д!йсн!сть На думку Т.Адорно, д!алектика Гегеля t К.Маркса потребус корекц!! з поэиц11 негатив! эму, адке поняття "заперечення" !нторпретуеться нею як примирения ("зняття'О'Ч Необх!дн!сть руйнування !снуючо! культури, ствердкуе Г.Маркузе, епричиняеться II "одном! рн!сто", тобто позитчвним ста-_ленням суб"екта (!ндив!да, класу, парт!й) до соц! окультурно! реальност!. Науково-техн!чний прогрес поргдосуе примирения опозиц!йних сил з пол!тичними режимами, стандартней стають миелення, соц!альн! почуття, сусп!льна повод! нка, мова, мистецтво. Культура в ц!лому стае "масовою", а IÍ суб"ект - кон-
é ХайДьггер Ы, Разговор на проселочной дороге. -Л,I99T. -С.8о. ~ Сарт^^й. Скзцтенциаяйзм - это гуманизм // Сумерки богов. -
|унт^ощий человек. Философия. Политика. Искусство. -М.,
Adorno ЙьЧ.КеСаЛув CialekUk.- Гrealcfurt а.К.,1966.« S.IS9.
.34-
форматом. Зв.'дси висновок: для радикально! зм!ни f ".нуга чо го стану речей нзсбх!дно вийти за кек! системи в "двохм!риий" вим'р. Запе-роченнл I сную чо 2 культури мае бут и зов н\шпт у ста плени! д 6 не!, а суб"ектом залеречения стають радикально ор!ентован!, критично ш.сляч! елементи (творча !нтел!генц!я, некоь^орм!стська молодь)*.
Представники "критично! школи", хоч I вил вили ряд болючих. м! сць у розвитку зах!дно! цив! «i зац! i, але вони не шсунули якс-!сь певно! позитивно! алътернатнви biдносно не!. На протияагу ц!й школ! в 7С-80-Х роках на Заход! набкрае силу неоконсервативна кон-. цепц!я культури, яка захкцае традиц!онгл!стськ! тенденц!!. Для консерватизму як соц!ально! концепц! i ззагал! цритаманка охоронна, стаб!л! зуюча спрямовзя!сть в теор!! } практичн1й д!!. Головка мета !! - захисТ i снуючого порядку 1 в! дноалення втрачених традиц!и в соц} окультурн1 й сфер!, эм!щи.ння позиц! й ре л! ri! 1 церкви в сусп!льств!. Методолог! чнокз основою цього напряму е абсолмтизац!я культурно-! стор::чно! спадкоемност1, культурних традиц! й. Консерватизм вкступае за зберекення !снуючо! с истеки 1,!нностей, принцип! в киттстворення незалежно в'д культурко-i сторичного та !дейно-пол!т тичного контекст! в.
У шостом,/ розд! л! - ".Успадкувакля в культур! ! культурна • творч!сть" - розглядаэться концептуаньн! цроблеми культурного успадкування, зскрема цроблеми детер:я нацП ! динам!ки розвитку ' духовно! культури. Наголозуеться, що духовны/у аирибнкцтву певно! соц!аяько1 системи орган! чно прит „манна культурна спадщина як не-обх!дний Ёнутр!к:н!й складовий елемент. Лдбуваеться не просто ме-хач! чне запозич^ння щнностей минувши!«, а в!дтворення елемент! в "старо!" культури на повному етап! культурно-!сторкчно! д!я;ьнос-т! людини. Еоно передбачае певний вии!р i перероблення культурних надбань, "переплавлення" ix у горнил"! {снуючого духовного вироб-ництва. HoBi покол!ння успадковують культурн! »цнност! в контекс-т{ свогх сусп!льних fнтервс!в, вигнрково, тобто з позиц!! бднос-Ti двох момент! в - заперччення'! зберекення культурних надбань. Успадкування у сфер! кистецтва зд'1 йснветься, як правило, у двох напрямах* по-перле, шляхом зберекення окремих елемент!п е! чн iiao! системи щнностей; no-друге, у фору! зберекення ncie'i сис-Tpv.il ценностей як единого естетичного ц!лого. У б!льшост! свохй худо«н!к ц!нностям притаманний загаяыюлюдський характер, от«е,
залеречения ci дносно них або м! н! .чальнг, або тяагал! в! дсутне. -j--—....... ~ -
А ''ЛГС>ise Н. Zum Betriff ЛбУ Negation in <tes> Dialektik// Flloeofl-sk.y cassis. - Ю-- S.3 79. „
Що к до 1шта: чииник!в духовно!" культури, наприклад, науки, то тут мае м!сце успадкування у форм1 "знлття", що, як в'.домо, поед-нус в соб! I эаперечення, I спадкоемн! сть.
Специфика культурного успадкування в пор!оди глубоких рево-люц!йних эи!н у розвитку сусШльства полягае, зокрема, в тому, с;о на период стал! ревоиц!йних поратсорен', як правило, на передай план виходить сила ~.оц!окул0турного эаперечення. Багато дсчо-го !з спадди ни або нищиться I в1 дкидаеться, або залишасться поза увагоа револзц! йно д!ючих спадкосыи! в. I т!льки через деякий час-нов! покол!ння уев! домлыать, що подальший прогрес культури немок-ливий без тих елемент!в спадщини, яг! булк в!дкинут!'на ступен! nepuioï реЕОЛюц1йно! хвил!. Биникае необх!дн!сть збагаченкл 1сцую-40Ï культури за рахунок ъграченого, повернення до минулого i пере-осмислення спадцини. Сэме ц{ цроцеси ! е характерный для сього-дення - пер! оду розбудови украхнсько!" дераавност1 i культури. Повертеться в литературу, мистецтво, науку твори багатьох забутих ! чаборокених тотал!тар ним режимом письмен^лк!в, поет!а, мистецт • вознавц!ь, учених, зрсстас 1нгерес до в1тчизняних кислител! в ф!ло-софсько-рел! г! йного нацряму.
Тэнденц! я повторного звертання до культурно! спадциш !нод! набувае характеру кснсерззтивкого романтизму - своер! дко! носталь-riï за минулим. 1!од{бн! намагання с проявом эаперечення 1 снуючого стану в розвитку культури, пошуком альтернатив сучасност! в мину-лому. 'iiim багато в ;о;.у поясняеться i я виде 1 еторично!" IhdopcIï, сутн!сть яко! полягае в тому, що м!фолог!ч1Шй ча<~ { худозше мис-лення локал!зують cboï !нтереси .в минулому. Tait Еиника_>ть м!фи про "золотий в!к","стародавш правду, "природний стан" !снуванни людини ! таке lrae.
Найб'льш складним у п!знанн! е розум!ння того, як вии,л;&г, нова як!сть. 11[одо лвдсько!" д!яльност! це птання про те, яким чином створюеться нове ! взагал!, як ai дбуваеться творчий процес. В!до-ыо, що своер!дно» cy6ci анц! £ю Ecleï культури е пра!ця, продуктивна д!яльн{сть, вигобницгво. Таким чином, основа.науковох та худож-' HbOÏ творчост! - в' синкретичному акт! прац!. Нав!ть найелементар-н!шг> практична д!я - цо новаторський акт, оск1льки його насл!док мИстить те, що ран!ше безпосередньо не !рнувало в природ!. Сус-г.! льне виргбниптво е своер! дною моделлш Bcieï культурно!" твсрчос-т1, яка мае евристичне значе:ня для розум!ння науки, мистецтва -тобто тих сфер, де яскравс вт!люеться родова здатн!сть людини до
творчост!.
Проблема новапдй п культури! й д!яльтаст! - цз питания цро те, як лядина Еприваеться !з "зал!оких" лецат традиц!йного в прокткц! I в мнсленн! i приходить до нового, нетрашш! иного. На пешому етап! киттед! яльност! зиникаа ситуац! я, коли icHyaua д! йен! сть стае "нэрозумкоя" i не эадо^ольняс люди ну. Ця нозадо пален!сть ви~ являзться як .¿стдомлення протирх ччя ,м1к результатом i меток», !с-' нуючим i оч!куваним, м!к реальни-л i {деапьнкм. 1деал - це потужна сч'.а, qo до-герм! нуз рог-виток лидикл, змуауе Ii' заперзчувати те, що нега sc створене з культур!. Хдеали ! е збудхуячим мотивом, де~ терм! нуючим фактором безперервкого оновлення людсько'1 киттед!яль-ност!, пост!йного заперечения !снуючого заради 1деалького -.того, що оч!кует ,ся в майбутньоыу. - /
Культура, якщо розглядати Ti п дина-.нчному аспект!, е д!яль-н!сть кгретворывальна. У загатьпому план!, технолог!чно, вона вт!-лэеться в трьох взаемодоповчюючих структурних елемзнтах.' заперечу- . Еально-руйн!вному, спадкоемно-збер!гаочому ! творчо-розбудовчому. Останн!й з яазволих елемеит!в - це св! доме творения речей у коь-текст! певного ¡деалу, уявне заб!гання вперед. Це д!яльн!сть про-ектуюча або могелаяча. Таким чином, людина, оеолод!ваючи наязною^ культурою, не задовольняеться нез, заперечуе Г' ! э погляду на !деали створюо проектну культуру - !деальну модель майбутнього со-ц(уму. Проблема традиц!й i нозац!й в культурко-i сторичн! й творчос-т! набуваз значения проблеми eni вв!д'чтення !сн">очо2 i проектнох культури. Разом !з зростамням ступен1 в свободи зростве ! в!дпов!-дальн!сгь лгадиш*. г.оред !снуючши i маГ;бутн!ми поколпхнкми за виб'р проекту культури.
Сучасно мислення в культурно-творч! й д!яльност! лпдшш рза-л!зусться у двох основних напрямах: по j.ihii подолання в!докрзмле-HOCTi нац!снзлън«х культур, !зольованост! "локапьиих" цивШзацЦ», налагодкення активного обм'.ну культурними qiнностями noMis км, а також аляхом збере?;ення ! приынокення культурно! спадщини кокно-го народ,, seeoi чного розвитку кожко! нац!ональнох культури на грунт! власн'.а градир й. Лгадство зац! ..авлене в збереженн! р!зно- . ман!тност-1 в культур!, в збагаченн! кожного нац! онального потенц! -ину в едкисч.<у фонгЛ с. в! то во!' культури. Р! зноман!тп! сть культур с иередугошэ обману ц!нностши, а отке ! эапозичення тих еле/лент!в, як! меэтъ т.гстьчолпдське значения. Запозпчення окремих елемент! в 1тих культур ¡'/.; йагро:Г/е нац! ональн! й самобутност! дано! культу-
ри само току, що запозлчешй матер! ал мае загадьнолидсыаШ харал-тер. 11: авкло, так: ¿.апозиченнн сбагачуг^ь Hani оноль.ч.у культуру i на дадормузть U. icir/f i 3Eopori::;ii эп"яоок Mis: нац: ональпо.о традиц!сю i культурными згшоиичоннями: чв.; слаб! a а ця традиция, лы больше вона дефор^уеться, i\v. ОПшае на не!' шливаз ¡ила культура.
У Зак!нче!»н} подняться уэагальне..ня i „исновад доел!даенш, "накреслюзться перспоктиви подальше го вирчення проблем:;.
OcHOEüi пелог.оння днссртацП значили в! добраиенпя в такк;: публ! кацг юс:
1. Наступи!сть як специф! чний зв"язок 1} йглос. ¡ужа. -1973. - .V о. -С.о2-59.
2. Про eni вы днешенни запоречення i нас тупност! и д;аяект;пг /1 Проблем:: флософП': MiantA. наук. об. -К. ,1973. -С.30-3"'.
3. До питания яро лЬтлсктнчне та метаф! эичнз оаперечоння // Йен. Харк. ун-ту. -1973. - !,'• 101, вин.9. -С.26-30.
4. О значен:«: философского наследства для формирования научно-атеистического ;ииро воззрения студенчества // 2ормиро ьонаг ка-.учнз-атеистического мировоззрения у студенческой молодекк: Тез. .докл. Р^сп. науч.-теср. конф. -Ивано-Франковск, 1977. -С.71-73.
• 5. Про формування культури мисленни майбутньсо ь'ульоевгт-прац!вника // Радянськии caoci6 есиття г эавданш пгдготевки та шховання кадр! в для устало в культури та мистецгва: Тези Доп. Рес. наук.-теор. кокф. -Ровно, 1977. - С.107-103.
6. О способах и формах формирования культуры мыпленля студентов библиотечного факультета в условиях института культури // Too. докл. Респ. науч.-метод, совоц. преп. н асп. супов культуры и искусства, II-14 сент. 1973 г. - Одесса, 1970. - С 120.
7. Скоро на, яршиокешш i широко ьикорисездлш духоши;: ценностей -'впмога КонституцП' СРСР. - К.: Знания, 1978. -19 с. (у
eni вачторств!). .
8. Проблема формирования культуры мышления будущего культ-цросветрабо! лик // Mjcto и роль культурна-гфосиетительтлс у-фск-динлй is коммунистическом гости. .'•ании трудящихся: Тез. докл. Респ. ичуч.-ieop. кокф., 17-18 сент. 1979 г. - Харьков,1979. -G.I61-IÖ2.
3. Заксг; отрицания отрицания. -Харьков, 1930. - с.
10. Теоретические предпосылки закона отрч ания отркдашш • немчцкой класчадской философии. - J'uu. г Ш:,9П Hi *Н;>. -
!,i. ,1930. - сЗ c.
11. Роль клубкых учреждений в по видении культ.-рц трудящихся // Актуальные вопросы деятельности учреждений культуры и искусства в современных условиях: Тез. докл. Респ. неуч.-метод, конф.-Киев, 1901. - С.29-30 (у сп! вавторств!).
12. Лешнськ! ! де/J про культурну спадщину в еучасн!й сус-п1 льно-пол! тичн! Я л!тератур! // Б!бл!отекознавство ! 61 бл£ огр. -ИЩ. - Вип.21. -C.I0&-III.
13. Некоторые Еопросы формирования культуры мьшления отуден-тов институтов культуры И Задачи ДиЛьнойнего развития соцйалйе- • тической культуры и искусства: Тез. докл. Росп. науч.-теор. ковф., 23-25 сонт. 1^61 г. - Харьков, 1981. - С. 12-14.
14. Вопросы социально то отрицания в работах русских революционных демократов // £илос. науки. -1982. - !i I. -C.85-9I. - (у сп! вавторств!).
15. Про засоби i ферми виховання культури мисленнл студент!в ■ 61 бл! отечного факультету в умовах !нституту культури 7/ Б! бл! ото-! коэнавство I б!бл!огр. - IS32. - йш.22. -С.1Л-109.
16. Проблема отрицания в диалектике И.Канта :По материалам . меядународн. симпоз. "Критика чистого разума И.Канта и современность" // Вопроси философии. - 1902. -К 5. -С.т53.
17. О значении культурного наследия в патриотическом и интернациональном воспитании студентов // Актуальные вопроси патриотического и интернационального воспитания средствами культуры и • искусства: Тез. докл. Респ. науч.-теор. конф., 30 марта - I. апр. 1982 г. - Одесса, 1Рв2. -С.16-17.
18. О фальсификации идеи отрицания в негативной диалектике Каркузо и Адорно // ¿Зестн. Харьк. ун-та. -1033. -J? 44. -C.IC2-1Ш.
19. Проблема отрицания г> домарксистской философии. -.Цеп. в Й11ЮН АИ СССР. -к 11,086. -И. ,1983. -126 с.
¿0. Оволод!ння культовою сиадакноа - вахт ива умова виховання спсц! ui i c/ri п бi бл! отсноГ сфаш // Bi блi отекознавство i (31 б— ;iiorp. - I'-;«. - Dwi.24. -0.68-94.
21. Преемственность в развитии культуры и культурный прогресс: Учеб. пособие.для студ. cysoj культури и искусств. - Хцрь-коч, 1904. - fii с.
22. Змоз-гания рол! б! бл!отек в ! деолог! чн! й робо-i на е.\ иог.'у етаа! // Eiбл!отекознавство i б!бл!огр. - 1965. -Зип. -;. 3— 10 (у cni вавторств!).
'23. Питания культурно! спадцнни i комуш стично вкхоишня молод! 'в сусгЛ лыю-иол! тичи! i: литератур! // Е: бгЛ отскознавстш i diблiогр. - I9BG. - Ь;п.26. -С. 122-129.
24. Организация. научно-исследовательской и худакествонио-творчо-citol'i работы студентов вузов культур;; и искусств. -Ы. ,198о. -Зо с. (у cni ь&вторстш ).
25 .Проблема "культура - тв"рЧ1сть - особист!сть" у еусп!ль-но-пол1Тнчн! я JitTcpaTypi // Fi6.it отекознав-;тво i оЧблйзгр. -ISS7. - L.ii.27. -С. 129-Ï 31.
26. НИРС в вуза;: культуры /./ Вэстн. шеи. шк. -IS37. 8. -С.52-53 (у cni BciF.TopcTBi ).
2?. Субъект кул! гурио-кеторичсского процесса: Учоб. пособие для ст.уд. ¡¡узов культур» и н'кусств. - Харьков, i960. - 90 с. (у cni завторств"! ).
28. Интернациональное и национальное в культурном наследии // Актугльква вопросы патриотического и интернационального воспитания средствами культуры и искусства на современной о тале: Тез. докл. науч.-гсор. кокга., 26-28 mip. 1989 г. - Хорьков, I9B9. -
С.16-17.
29. Про диалектична едн! сть традиции ! новацШ в гфоцес: культурного успадкування .// тоьтень - культура - перебудова: Тез и доп. наук.-теор. конф. проф.-никл. складу ХДШ. - Харк!в, 1989. -C.il.
30. 6дн! сть сиадкоемност! i заперечршш у в1днавенн! до культурно! сладщини народу // У;;рах'нська культура: ¡стор1Я i сучас-н!сть: '¿ези доп. наук.-^еор. конф. проф.-викл. складу ХД1К. -Харк! в, 1990. - С.7.
31. Отрицание и полагашю /Отв. ред. Ц.А.Пар:дж. - lui ев: Наук, думка, 1990. - 296 с. (у cni вавторств! ).
32. 1дея "природно!' людини" ь "Байках ХарЩвських" ¡'.Сковороди // -У1.ра1нсьКа культура: ¡стор'я i сучасн'сть: Тези доп. наук.-теор. конф. проф.-викл. складу ХД1К. -Харк! в, 1990. -С.12.
33. Питания en! EBi дношешш культури ! цив! л! зац! ï в публ! циста чних творах И.Кул1ша /У Тези дог,, наук.-теор. коня, проф.-викл. складу ХД1К, 29 kbïths 1992 р. - XapKiB,' 1992. -С. 14.
34. Отрицание и преемственность в развитии культури. -Харьков: иегова, 1992. -170с.
35. М.П.Драгоманов про розвиток укра1'нсъко'1 культури // Культура Украхни: 1стор1я 1 сучасн!сть: Тези доп. Респ. наук.-теор.
ковф., 26-23 а о пт. р. - Хзрк1в, IS92. - С.68-70.
Пб. Про i деп "природно" людини " в "Байках ларк! еських" Г.Сковород;! ! 1 Тези доп. Харк. сковородин!в. читань, прасвяч. 270-р1ччя з дня народа. Григор1я СаЕИча Сковорода, 24-25 листоп. 1932 р. --Хтрк!в, 1932. - С.61-62.
37. Про мову як ознаку Hani спального внэначския // В!дрод-i :-ння { розвиток культури Укралт: проблем» IcTopii, reopl i { практики: Тези доп. Есеукр. наук, koi^i., 14-15 кв!г. 1993 р. -Кв, 1993. - С. 13-20.
