автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Проблемы аграрных отношений в деятельности современных политических партий Украины

Полный текст автореферата диссертации по теме "Проблемы аграрных отношений в деятельности современных политических партий Украины"

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ОВ

На правах рукопису

®>3

САЛАМАТІНА Тамара Миколаївна

ПРОЕУІЕМИ АГРАРНИХ ВІДНОСИН В ДІЯЛЬНОСТІ СУЧАСНИХ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ УКРАЇНИ

Спеціальність 07.00.01 - Історія громадських рухів і політичних партій

Автореферат

на здобуття вченого ступеня кандидата історичних наук

Робо:./ виконано на кафедрі історії та українознавства Харківського інституту інженерів залізничного транспорту • •

доктор історичнгх наук, професор Дмитрочен-ко М.Ф. •

доктор історичних наук, професор Берен-пггейн Л.Ю. . •

кандидат історичних наук, доцент Сала- ' бай В.Ф. . .

- Харківський сільськогосподарський університет •

Захист відбудеться "______"______________ 1993 р. о _____год.

не засіданні спеціалізованої ради К.068.18.03 у Київському державному університеті імені Т.Г.Шевченка /252601, Київ-ГСП, вул.Володимирська, 601. • , • '

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Київського університету.

Автореферат розіслано "______"_______________ 1993 р.

Науковий керівник -Офіційні опоненти -

Ведуча організація -

Вчений секретар спеціалізованої ради, кандидат історичних наук, доцент І.В.Іванцова

Актуальність тєуи дослідження. Досягнення Україною державної незалежності настійно вимагає розробки самостійної аграрної політики, яка дозволила б вивести економіку із кризозого стану

і забезпечити її~високоефективне функціонування. Протягом «ииу-лих років проблема забезпечення населення продовольством висува лась в розряд пріоритетних, але практично вона вирішувалася в рамках розподільно-бюрократичної системи господарювання. Тому кризові тенденції у СІЛЬСіЧІЙ економіці не було подолано, вони наростали та поглиблювалися, при чому відбувалося це у багатій у сільськогосподарському відношенні Україні. Маючи родвчі грунти, сприятливі для сільського господарства природні умови, винятково працелюбне селянство з його одвічним досвідом ефектив ного господарювання,. Україна здатна швидко відродитися і увійти до числа найбільш розвинутих країн світу. Для цього, крім усього іншого, вона повинна мати далекосяжну аграрну політику, як визначальну-основу для практичних дій по дальшому ефективному розвитку продовольчої сфери. ■

Розвиток нових форм господарювання і власності на сел; в не тільки господарським явищем, але й політичним процесом, що спричиняє: ломку соціального укладу села, викликао зміни соціаль но-економічної формації. Ця обставина зумовила активний пошук з боку різних політичних сил України шляхів створення ефективної, соціально орієнтованої ринкової економіки, форм і методів запровадження ринкового механізму у виробничі відносини, у тому числі і аграрної сфери.

Зміна політичної ситуації в Україні, викликана проголошенням її незалежності, докорінним чином змінила і роль політичних партій у суспільному житті: з опозиційних угрупувіль вони перетворилися у політичні сили, що отримали можливість у рівному змаганні довести життєздатність' своїх програмних гасел.

Але швидка зміна ситуації виявилася несподіваною для багатьох із них. Руйнівний'потенціал, що слугував несучою конструкцією програм багатьох з українських партій, залишився незаиитанним, ’ а зміна лозунгів руйнування на конструктивні програми розбудови виявилася під силу далеко не всім. Проте частина партій вже мала більш або мени чітке уявлення про шляхи побудови Української незалежної держави, її політичної, соціально-економічної та духовної основи, що знайшло відбиття в їх програмних документах. Не всі вони приділили увагу безпосередньо проблемам аграрної політики, але аналіз економічної частини їх програм, і в першу чергу ставлення до проблем становлення ринку, роздержавлення, приватизації, дає можливість визначити пріоритети тієї чи іншої партії

і стосовно проблем сільського господарства. .

• Виходячи з цього, дисертант вважає актуальним дослідити тенденції становлення багатопартійності в Україні; як відбивалися у програмних документах різних політичних партій проблеми перебудови аграрних відносин; яким є реальний вплив тих чи інгсюс партій на створення матеріальних і соціально-психологічних передумов розвитку нових форм господарввання на етапі переходу до ринкової сярноміки".

.. Актуальність дослідження посилюється необхідністю простежити практику взаємодії партій та їх організацій з інсими політичними інститутами суспільства в умовах становлення економічного та полі тичного плюралізму; визначити ступінь впливу на свідомість і діяльність селян процесів перетворень у аграрному виробництві, иодо лгіннд відставання їх свідомості від об’єктивних соціалька-еконо-МІЧШІХ і ПОЛІТИЧНИХ змін. .

Зг;{ст аграрної реформи, їх •результати і наслідки обумовлять

не тільки те^’пл і характер економічний перетворень в цілому, але

та кок пря«и і опосерсдоаано вплинуть на долю демократичних пег.п-

3 ‘ '

творень у нашій країні. Ця обставина надао темі дослідження особливої актуальності.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють «період з кінця 80-х до початку 90-х років. Це невеликий за часом проміжок, але пін умістив події, які для українського народу склали цілу істеричну епоху.'Найвизначнішими з них стали проголошення України незалежною державою; початок становлення реального політичного плюралізму; перші кроки по шляху до ринкової економіки, перетворень у виробничих відносинах і соціально-економічній сфері.

При підготовці даного дослідження автор широко використовував праці радянських та іноземних дослідників з області історії, економіки, політології, соціології, філософії. Всю вивчену по темі літературу умовно можна підрозділити на дві частини. До першої віднесено роботи, що допомагають зрозуміти об’єктивну обумовленість процесів перетворень на селі; до другої -праці, що розкривають сутність змін, ідо відбуваються на селі, форми, в які ці зміни втілюються, явища, що прискорюють аби . гальмують реформування у аграрній сфері, роль політичних структуру формуванні новоі ідеології перетворень, їх вплив на свідомість і поведінку людей на селі.

Зміни у політичному митті республіки відбувалися з такою стрімкістю, що література, видана за відносно малий проміжок часу, потребує і хронологічної градації.

Розпочаті у середині восьмидесятих років демократичні іеретворення викликали надзвичайний інтерес до суті і наслідив процесів, що відбувалися на селі на весь радянський період 1ого історії. Заслуговують схвалення ті праці, автори яких, :пираючись на історичний досвід, довод ли згубність п^чітикн, jo проводилася КПРС і державою щодо села, необхідність розроб-еи і здійснення заходів по демонтажу механізмів гальмування б

економічній та соціальнії* сфері.^ Певну роботу здійснили українські історики по'розробці проблем розвитку українського,села на сучасному етапі, його економічного становища, що не відповідає вимогам часу і потребам республіки, занедбаної соціальної сфери, загрожуючої демографічної ситуації, екологічної кризи.^

Більша частина історичної літератури 80-х років, так само як і попередніх десятиліть, пройшла під знаком партійного керівництва тими чи іншими процесами на селі. Даючи загальну характеристику історико-партійних досліджень, що вийшли у світ у 80~ті роки, дисертант доходить висновку, що всі вони несли на собі відбиток часу: висвітлюючи позитивні риси роботи правлячої партії та її організацій на селі чи піддаючи діяльність КПРС гострій критиці, автори не могли відійти від стереотипу, що всі ■ досягнення, а в останні роки і всі недоліки і прорахуйся необхідно пов’язувати з іменем і діяльністю КПРС.

* Голод 1932-1933 років на Україні: очи*»а істориків, мовою документів. - К.,1990; Дерев’янкін Т. Колективізація //Під прапором ленінізму. -1989,- № 4; Діброва С.С. Сталінський "великий перелом".:погляд із Є0-х// Про минуле - заради майбутнього.-К., 1989; Маковійчук І.М., Пилявець Ю.Г. Голод І946-І947рр. в Україні // Укр.іст.ї?урн.-І990.-Ш; Кульчицький С.В. До оцінки становища в сільському господарстві УРСР у І93І-І933 рр. //Укр. іст.^урн.-І989.-Ш; Разумов В.А. "Раскрестьянивание" - термин и содержание, временные рамки // Вопросы истории КПСС. - 1989.-}>■ Ю. р

Борисенко К.Демографічна ситуація у республіці //Під прапором ленінізмі'.-1990.-Г 17; Панченко'П.П. Становище українського села /60-80-ті рохи///Укр. іст.курн.-ІЗЗЗ.-.’? б; Пилипснко В. Захист людини - захист природи //Наука і культура.Україна:!Дорічннк.-К.,1989,- Бип.28 та ін. . ,

В той ка чае ряд праць, написаних з останні роки, становлять вагомий внесок у розробку проблем аграрного сектору України. В них здійснена спроба розкрити причини і суть недоліків у розв’язанні завдань, пов’язаних з вирішенням продовольчої проблеми, В цпх працях з урахуванням уроків минулого формуються нові підходи до аналізу соціально-економічних проблем села; показано суперечливий характер діяльності організацій КПРС на селі, узагальнені причини і фактори, що заважали розвитку- господарської самостійності сільськогосподарських підприємств, впроваджений прогресивних фор>’ організації та стимулювання праці, перебудові економічних відносин'.' ■

Деякі аспекти нашої проблеми знайшли відбиття у ряді дисертаційних досліджень. В них зроблена спроба проаналізувати гальмівні фактори розвитку аграрної сфери, її соціального та духовного відродження, культурного розвитку сільських трудівників. В дисертації М.Ф.Дмитрочєнка розглядаються проблеми впровадження різних фор».- підряді’, особливо орендного, аналізуються причини, що стримували ііого розповсюдження. У дисертації ІІЬ-вар-ця В.П. показано взаємозв’язок між поняттями "нові виробничі відносини1’ і "демократизація". Автор підкреслює, що без пошуку нових форм господарювання, стимулювання ініціативи і творчої активності сільських трудівників, розвиток демократії на селі відбуватиметься лише на різні гасел. Проблемам удосконалення виробничих відносин б аграрній сфері присвячена дисертація В.Ф. Плисюка. В ній розглянуто методи, за допомогою яких правляча партія намагалася досягти цієї мети, не вдаачись до радикального зламу усієї системи позаекономічних розподільно-ад>'ініст{ тивнііх відносин держави і а селом.Дисертаційне досліде, іня Г.П. !'оргя порушуй значне коло пробле», пов’язаних із стано»*, розвитком, досягненням»: і втратами аграрної політики.

б

Даючи загальну характеристику названих та інших праць, ав-

тор відзначає досить жорсткий ідеологічний тиск, якого зазнавали дослідники навіть в "перебудовний" період. Так, головними причинами відставання сільського господарства називались явища другорядного характеру, як недоліки організаційно-політичної роботи серед сільських трудівників, погана робота партійних комітетів окремих областей, районів, господарств, недостатня кількість сільськогосподарських кадрів, слабка шефська допомога міста селу тощо. З позицій політичного плюралізму дано аналіз процесів у аграрній сфері в дисертації Циткілова П.Я.*, в. якій дослідяцтоться реформи у сфері виробничих відносин, розвиток нових фор?' господарювання і власності на селі. Дано аналіз причин, через які "монопольно функціонуюча" КПРС виявилася неспроможною здійснити радикальні зміни в сільськогосподарському виробництві. Цікаві міркування автора про нові тенденції в суспільно-політичному житті республіки, про необхідність співпраці різних політичних сил в сприянні вирішенню проблем села, перетворенням в економічних відносинах, піднесенню в соціальній сфері. Однак видається дещо передчасним оптимізм автора з приводу ліквідації "монопольно-владних структур ЮІРС" .і очікуваного у зд'язку з цим швидкого вирішення усіх проблем нашої економіки, в тому числі і сільської..

Проблеми, що їх піднімає дисертант, у значній мірі знайшли відбиття у праці> "Основные направления рефор'ы аграрного сек-

* р

тора независимой Украины". В ній автори наголошують на думці, ' віо шляхом виходу із кризи -має бути курс на з*'іну виробничих відносин через запровадження, багатоманітності фор" власності і гос-

цитюшов и.^.Развитие аграрного сектора Украины и Российской Федерации в 60-90-е годы: Автореф.дис..д-ра ист.наук.-К. ,1992.

Основные направлення реформы аграрного сектора независимой Украины /Авторы::Л.2.БеречштеЯн, Ф.п.Ддсс, В.В.Диденко и др.-К. -.УСХА.-19Э2. ’ „ •

подаравання. Важливо і г.:, що в ній дано характеристику аграрних програм ряд' українських партій. -

, Значний доробок у вивчення проблем становлення багатопартійності па Україні, систематизації і вивченню програмних документів нових партій вніс В.М.Литвин. Проведена ним робота по підготовці до друку документів політичних партій і коментарі до них в значній мірі полегшили дослідникам вивчення проблем сучасної політичної історії України. Цікаві дослідження з даної

т

пробле>.',іі було здійснено в пі ицях 0.Тараня.*

Новим явицем в історіографії, що стало мокливим після падіння монополії на ідеологій і світогляд, стала література української діаспори. Тільки останнім часом з'явилася можливість ознайомитися з рядом праць, виданих за кордоном, в яких висвіт-ляоться багато проблем із сучасної історії України. Так, в праці О.Субтельного*’ пропонуються нові підходи, оцінки, а такоя багатий фактичний матеріал.

Оскільки література діаспори не набула це достатнього 'поїт.і-рення, значний інтерес представляо праця "Висвітлення аграрних відносин з Україні у працях вчених і політичних діячів української діаспори /І9І7-І99І рр./".^ Праця знайомить, зокрема, з поглядами І.Витановича з приводу програмних вимог українських партій по земельному п;-.т'і:,н:о у І9І7-І920 роках. Проблема селянських

^ 0.В.Тарань. Передмови // У кн.: Україна багатогчртійна: Програмні документи нових партій. - К., 1991; Від створення Руху до багатопартійності. - Видавництво тов-ва "Знання" України. Се-^ рія І "Час". - 1г І. - К., 1992.

Субтельний. Україна: історія. -К., 1991. ■

^ Висвітлення аграрних відносин в Україні у працях вчених і політичних діячів Української діаспори /І9І7-І99І рр./. - К.,

1992, /Автсри-укладачі: Л.й.Беренштейн, В.Я.Галаган, В.П.МихаП-люк/. £3

господарств була темоа досить гострих дискусій у середовищі політичних партій України на початку нашого століття і це повчально для сьогодення.

Аналіз опублікованих праць і дисертацій свідчить про те, що уся сукупність проблем аграрних відносин посідає 'важливе місце в науковій літературі. Проте значна частина питань-розглядалася ізольовано від процесів демократичних перетворень у суспільстві, оскільки явища ці нові і знаходяться на початковому етапі свого становлення. Проте комплексного дослідження процесів'політичного із пливу на розвиток аграрних відносин з боку різних політичних сил України в умовах формування' ринкових відносин до цього часу не проводилося. Дана дисертація являє собою першу спробу в певній *»ірі заповнити цей пробіл. .

■ У§І§_В!!2§ЕЇ?ШІЇ: ІЮ базі всебічного аналізу фактичного ма-

теріалу визначити місце і роль політичних партій і грог'адсько-політичних організацій України у виробленні і здійсненні нової аграрної політики у перехідний до ринкової економіки період.

Автор намагається досягти поставленої мети шляхом вирішен ня завдань: ' 4

- виявити аспекти проблеми, що не -знайшли достатнього висвітлення в історичній літературі;

- розкрити сутність протиріч, що складають основу розвитку аграрних відносин на Україні; виявити позитивний і негативний досвід розвитку аграрного сектору економіки, з’ясувати фактори, т,о гальмували здійснення гіеретіорень;

■ - визначити роль політичних партій і громадських організа-

цій і рухів в процесі становлення нових аграрних відносин; на основі слівстазлення програмних документів з’ясувати відношення партій до проблем і шляхів аграрних перетворень;

- дослідити п^це_.і тливу політичних партій і їх органі- .

зацій на формування у селянства рис господарів землі; обгрунтувати необхідність-внесення у свідомість селян сучасної ідеології господарювання в умовах економічного, політичного і ідеологічного плюралізму; .

- проаналізувати форми і методи впливу різних політичних сил на законодавчі та виконавчі органи, державні структури; прослідкувати практику роботи безпосередньо у селянській масі;

- оцінити адекватність політичної роботи у сфері аграрного виробництва етапу переходу- до ринкової економіки, вилучити уроки і обгрунтувати пропозиції по підвищення її ефективності.

Поставлені завдання вирішуються на основі широкої джерель-ної_бази. Це документи-політичних партій, їх програми, статути. Коло джерел доповнюють постанови, резолюції, заяви з’їздів і конференцій політичних партій,, виступи і статті їх лідерів і активістів. . '

' Важливим джерелом о також документи Верховної Ради України, її закони, постанови і рішення уряду України; державна і відомча статистика; матеріали соціологічних досліджень.

‘ Велику роль для дослідження дано* теми зіграли матеріали преси. Автор широко використав статті і кореспонденції з актуальних проблем аграрної реформи, авторами яких були політичні.і господарські працівники, вчені.

' В ході дослідження було вивчено публікації нових громадсько-політичних об’зднань, друкованих органів різних політичних партій, громадських рухів. - .

З урахуванням завдань дослідження основну увагу приділено . вивченню двох сторін проблеми:досвіді. вирішення аграрних перетворень в кінці 80-х - на початку 90-х років і особливостей вгині-

• 10 ’

ву різних суспільно-політичних структур, в першу чергу політичних партій, на ці процеси. .

Мето5ом_дослізження е проблемний і частково проблемно-хронологічний, коли мова йде про динаміку тих чи інших явищ і процесів. При вирішенні поставлених у дослідженні проблем автор намагався досягти відповідності своїх наукових пошуків основоположним методологічним принципам об’єктивності г історизму:

На сучасному етапі суспільного розвитку всебільшого значення на-бувас принцип соціальності, покликаний враховувати інтереси різних верств і груп населення у їх. взаємодії. З подальший розвитком ринкових відносин і соціальної структуризації суспільства цей принцип відіграватиме все більш відчутну роль і наповнюватиметься реальним змістом. . •

’ Наукова новизна і практичне значення роботи полягає в тому, що практично вперше проблеми нових економічних відносин в аграрному секторі розглядаються в якісно новій політичній і економічній ситуації, коли Україна вирішує проблеми своєї економічної політики як суверенна незалежна держава. Здійснений автором аналіз процесів, що відбуваються на селі, як позитивних, так і негативних, може бути використаний при розробці сучасної аграрної політики на Україні.

В дослідженні показані втрати, спричинені сільській економіці республіки політикою центру, яка здійснювалася без урахування національних особливостей і регіональних *‘ожливостей України;

проаналізовано багатоманітність взаємовідносин між державними структураии і аграрним сектором; показано згубність амораль ної політики по відношенню до селянства, залишкового принципу в економічній і соціальній сфері;1 - ■

здійснено спробу комплексного розгляду всієї множини нових II .

форм організації праці, при цьот.іу підкреслюється, що ні одна з них не повинна одержувати шту*шого пріоритету, оскільки тільки різноманітність фору господарювання і власності здатна забезпечити дійсну демократизацію всіх сторін сільського киття; ■ досліджено політичні процеси, що відбувалися в Україні в цей період і їх вплив на аграрну політику. Вивчені програма документи різних політичних партііі і проаналізовано можливості їх впливу на стан справ в аграрнії! сфері; • -

на основі першого досліду діяльності політичних парті її по здійсненню перетворень соціально-економічних і політичних відносин на селі запропоновано деякі рекомендації по покращенню цієї роботи з метою досягнення більш відчутних результатів.

Ап2обауія_дослідкення. Головні висновки і положення дисертації викладено у кількох публікаціях. Автор також прийняв участь у виданні методичного посібника для викладачів і студентів "Громадсько-політичні процеси в Україні у другій половині 80-х - початку 90-х років". Підсумки дослідження автором викладалися у виступах на республіканській конференції "Українг^кп державність: історія і сучасність" /січень 1993 р./, на науко-в!іх конференціях в Харківському інституті інженерів залізничного транспорту. '

Стр2і£іУЕа_доботлл дисертація складається із вступу, трьох розділів, заключення і списка використаної літератури.

ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність теми, її хронологічні рамки, мета і основні завдання дослідження, аналізується стан наукової розробки і джерельна база проблеми, наукова новизна і практичне значення дисертації.

У першом^озділі "Соціально-економічні та політичні передумови розробки нової аграрної політики на Україні" дано аналіз об’єктивних і суб’єктивних факторів соціального, економічного і політичного характеру, що обумовили необхідність розробки незалежною Україною власної аграрної політики. За всі роки Рядансь-кої влади Україна не мала самостійної аграрної політики. Її замінниками були різні партійні та урядові постанови, плани, продовольча програма і т.п.

Кризовий стан, в якому опинилося сільське господарство Україниі обумовлений тими ж чинниками, що призвели до кризи і всю систему: адміністративні методи господарювання не тільки вичерпали свої можливості, але й стали гальмом розвитку України.

Але стосовно сільського господарства, крім загальних, існували що й специфічні причини, що■ зумовили особливо критичний його стан. Це, по-перше, особлива політика держави щодо аграрного сектору і, по-друге, політика центральних органів щодо республік та регіонів.

Держава ніколи не ввааала інтереси аграрної сфери і селянства рівними інтересам промисловості і робітничого класу. Зараховане в рпряд відживаючих елементів,цо у перспективі повинні зробитися різновидом індустріального пролетаріату, воно було . обійдено не тільки суттєвою соціальною політикою держави, але й в силу "економічної необхідності", *40 існувала повсякчасно, при-

ІЗ ' . '

ргкялося на постійні'жертви, являючись непідплатним донором індустрії. . ■ . ' '

Хибна в головних своїх проявах практика відношення держави до сільського господарства пустила глибоке коріння. Сільське господарство не виходить з кризи тогу, цо причини її, маючи коріння в минулому, не ліквідуиться, а продовжують накопичуватися. В основі відносин мік державою і аграрний сектором залишаться принцип,по якому д- р:гдва брала продукцію по відповідних закупівельних цінах, а замість розподіляла матеріально-технічні ресурси. Тут якраз і утворювалися дві проблеми, цо гальмували виробництво: перга - низькі -закупівельні ціни на сільськогосподарську пррдукціаі несбалансовані ціни на товари,цо потрапляють на село; друга - відсутність у держави в.необхідному обсязі ватері ально-техн і чних ресурсів. А оскільки сільське господарство завади було "в обозі" індустрії і військово-промислового комплексу, то і всі розмови про підтримку села далі слів і декларацій не йили. Гострота продовольчої проблеми, стрімко набликаичись ^о критичної відмітки, загострила політичну обстановку. Підсумки • розвитку аграрного сектору за останні роки свідчать про прояви вкрай негативних, небажаних тенденцій - різкого скорочення обсягів виробництва етль-п!>когосподарської продукції', зменсения посівних площь і знятенця врожайності майже всіх основних культур, скорочення поголів'я худоби і птицг. Таким чином,сільське господарство України опинилося в стані глибокої кризи, яка охопила економіку аграрного сектору, сферу виробничих відносин, взасмовідносини між сіль.ським господарством та- іншими галузями народного господарства, соціальну сферу, екологіа.

Загальний тяжкий стан сільського господарства н: Україні набував специфічних проявів у зв’язку з вадами і деформаціями

'14 •

регіональної економічної політики. Нехтування національним» особливостями при здійсненні аграрної політики на Україні відбилося у практиці жорстко-директивної політики центру, у його стримуванні процесів економічної самостійності регіонів, у командному розпорядженні, продовольчими фондами республіки. Проблема економічних відносин України з центром надзвичайно складна: доступ до статистики, яка могла б дати вичерпну відповідь на це питання, багато років було повністю перекрито. Визнаючи безперечним, що за роки Радянської влади Україна зазнала вражаючого економічного прогресу, багато.дослідників вважають, що Україна робила внесок більший, ніж була її частка в економічному розвитку СРСР. Варто погодитися з висновком’ американського економіста Холланда Хайтєра, який,підкреслював: "Вилучення поточного доходу України і використання його в інших регіонах . СРСР складає основну рису економічної 'історії ■України"’.* Незалежно від позиції дослідників з цього приводу, видасться цілком справедливою думка з цього питання О.Субтельного, що економічна доля України виріщувалася у Москві, де економічні інтереси України не були приматом.^ .

Напружено працювчи, народи України, як правило, не отримували усього того, що бони заробляли, ні прямо, ні. опосередозано. Так, наприклад, капітальні вкладення в соціальну сферу на одного жителя республіки були у 1983 році меншими, ніж в цілому по СРСР, на 192 крб., а в порівнянні з РС2СР - на 379 крб. Середня заробітна плата становила в СЮР 217, а на Україні - 196 крб. Ще бтльп д;»схримінаційниуи ці показники виглядають стосовно сільськогосподарського виробництва. Посідаючи 1-3 місце в Союзі по ви-

^ О.СубтельниЯ. Україна. Історія. -К.,' 1991. - С.455.

2 Тпм ко. - С.457. ■

' 15

робництву сільськогосподарської продукції /зерно, цукор, М’ЯСО, олія, молоко тощо/, Україна за середньорічною оплатою праці ' колгоспників займала лише II місце серед 15 республік. Ресурсна база економіки України у співставленій з іншими республіками характеризуцалась найвищим використанням землі з метою сільськогосподарського виробництва і разом з тим більш низьким ступенем інвестиційної діяльності о порівнянні з іншими регіонами. Україна мала значно вищі, ніч у цілому по СРСР,- показники розвитку суспільного виробництва, а рівень киття населення помітно нижчий. Так, частка республіки у загальному об’ємі виробленого о Союзі національного доходу складала 16 % /серед республік це було 2 місце після РСФСР/, хоча за показниками на душу населення серед союзних республік вона посідала лише б місце.

3.проблемами економіки тісно пов’язані питання екології. Україна опинилась у стані екологічної кризи. Рівень техногенного навантаження на водні ресурси, грунт, атмосферу в 10-15 ра-' зів більший, ніж у середньому по СРСР. 20 млн.тонн промислових відходів заГ'ають ЗО тис. гектарів сільськогосподарських угідь. Підтоплені грунти займають до 60 % території республіки. В Україні,, яка займає менше І % суходолу, сконцентровано близько 5 % світового забруднення середовища. Внаслідок втрати сприятливого для проживання людей природного середовища сьогодні на Україні почалася найяахливіша з усіх можливих катастроф - виродження народі». У республіці неухильно скорочується народжуваність - у 1969 році вперше коефіцієнт став нижче одиниці. Саме’ серед українського селянства найвища в СРСР смертність і найнижчий темп народжуваності, що має тенденцію до подальшого зниження. Про невтішну демографічну ситуацію давть уявлення такі . . дані: за 1979-1939 рр, кількість жителів села змснпилася на '■ ' 16 '

2,5 млн. чоловік або на II % /у цілому по СРСР це зменшення • становило лише 0,9 %/.^ ■.

Таки;.' чином,економічна політика на Україні формувалася без врахування об'єктивних потреб та інтересів її народу, належної оцінки регіональних умов та екологічних можливостей окремих її регіонів. ■

Політична незалежність України створює реальні передумови для розвитку її економічної незалежності. Складовою її становлення і зміцнення має стати всебічно обгрунтована аграрна політика, зорієнтована на максимально доступний для огляду період. Зміни в аграрних "відносинах, і в першу чергу, у відносинах влас ■пості, покликані ліквідувати всі деформації у розвитку-сільськс го господарства, які призвели його до стану, що визначається яї кризовий. Вирішення усього цього комплексу завдань і постало пї ред сучасними політичними силами України, оскільки держава і ге ламент існують як законотворчі інститути, а сама ідеологія перс творень формується партіями, у боротьбі ідей. ■

У аііїС2!аі!_Ш2йІ5І "Проблеми розвитку аграрних відносин у програмах сучасних політичних партій України" простежується пр< цес виникнення і подальшого становлення нових політичних партії громадсько-політичних об’єднань і рухів на Україні, пропонуєте періодизація цього процесу і класифікація існуючих політичних партій. Хоча процес "кристалізації" політичних партій і їх сб’ нань продовжується і процес цей досить рухливий, але в основно політичні формування зайняли свої "нині" на політичному тлі кр ни, і у ще рідкому середовищі різних політичних течій, пристра стей, уподобань все чіткіше визначаються центри консолідації н вколо тих чи інших пануючих ідей.

А Вісті з України. - 1992. - 12.

17

- Один з таких центрів утворюють партії та громадсько-політичні організації національно-демократичного спрямування: Українська Республіканська партія, Демократична партія України, Українська селянсько-демократична партія та інші. _ ■

Другий центр консолідації - партії ліберально-де^ократич-1 ного спрямування, перш за все громадсько-політичне об’єднання "Нова Україна", ядро якого складають ПДВУ та частина соціал-демократів; партія зелених. їхні орієнтири - пріоритет прав людини над правами нації, соціальне партнерство, вільне підприємництво- - без- державних і національний кордонів. .

Третій центр складають партії та організації посткомуністичної орієнтації: Соціалістична партія України, Селянська спілка України, Українська селянська партія, Спілка трудящих, Вітчизняний фронт тощо, •

Послідовне спіаставлення програмних документів різних партій по конкретним питанням політичного та економічного життя дозволяє визначити потенційних союзників та супротивників у досягненні тих чи інших цілей, а такой знайти основу для компромісів і хоча б тимчасових союзів і блоків. .

• Аналіз аграрних частин програм партій національно-демократичного і ліберально-демократичного спрямування дає підстави для висновку і що в цілому їхнє бачення проблем соціально-економічних перетворень на селі дугае близьке, І ВІДМІННОСТІ проявляються лише в деталях механізму по їх реалізації та у темпах1здійснення проголошених заходів. Усі із згаданих партій найбільш ' дієвою основою перетворень вважають приватну власність на засоби виробництва і землю, відмінності лише в мірі допущення державшого сектору в сільську економіку, його частки в сільськогосподарському виробництві. Наголошуючи на необхідності перпго черго во’ " ' ІЗ- ' .

гс широкомасштабного роздержавлення основних засобів виробництва і запровадженні антимонопольного законодавства, партії пропонують різні шляхи приватизації: від аукціонів та розпродану/ на конкурсній основі при одночасному частковому безкоштовному розподілі виробничих фондів як початкового капіталу /ВДІУ/^ до створення муніціпальних фондів власності для подальшого переходу до приватновласницьких форм чорез акціонування /ДПУ/.^

За виключенням УХДП, ЛДПУ та УНДГІ, всі партії визнають

■ необхідність перехідного періоді', коли б співіснували всі форми господарювання та власності, від селянських господарств до великих колективних,при умові докорінної перебудови останніх на дійс по- демократичних кооперативних засадах. Суттєвим е те, що-програми цих партій розроблялися в умовах, коли колгоспно-радгоспна система лишалася домінуючою,- поглинаючи основну частину фінансових коштів та матеріально-технічних засобів. Тому проголо-

; З

шувані партіями вимоги "узаконення принципу рівноправності"

державних, кооперативних господарств, орендних колективів та селянських /фермерських/ господарств треба розуміти швидше як намагання створити більш сприятливі умови розвитку новим формам господарювання, навіть за рахунок традиційних, а не як клопотання про дійсно рівні умови для будь-якої форми організації праці. Свою позицію демократичні партії аргументують тим, що колективні форми господарювання ніде в світі, і в першу чергу в на шій країні, не задовольнили потреб народів у продукції сільського господарства, не змогли довести свою ефективність і життяздат ність, а, навпаки, призвели до суцільного занепаду і гострої крн

зи в галузі. '

т о о ’

• ’ Україна багатопартійиа: Програмні документи нових партій.

К., 1991.- - СС.151—152, 176, 99.

Така і подібна аргументація повністю відмітається політичними силами, що займають крайні ліві позиції. Вони наголошують на тому, ідо в умовах чиновницько-бюрократичної, адміністративно-розпорядної системи, що склалася, кодла 'форма господарювання -колективна чи індивідуальна, заснована на’будь-якій формі власності - державній чи приватній, не змогли б ефективно функціонувати. І лише позбувшись жорсткого диктату і визиску'з боку держави сільськогосподарське виробництво одержить, нарешті, можливість виявити свій потенціал, не тільки задовольнивши потреби народу, але й слугуючи базою дія відродження економіки в цілому.' Умовою здійснення цих завдань ліві політичні сили вважають збереження і розвиток великого усуспільненого виробництва на селі . Здійснений аналіз теоретичних документів політичних партій Укрзїни дозволяв стверджувати, що програми більшості партій у своїх частинах щодо сільської економіки мають більше точок дотикання, аніж ртзбішостеЛ. Практично всі партії, крім ДЦГЗУ і УХДІІ, визнають необхідність, принаймні на перехідний до ринку період, спів’їнування різних форм власності і господарювання. Тільки частина партій /ліберально-демократичного спрямування/ орієнтується в основному на форми господарювання, ідо грунтуються на приватній власності, інші /партії соціал-демократичного напрямку/ підтримують ідею вільної конкуренції і рівноправного змагання між різними формами і, нарешті, партії соціалістичного вибору, які, визнаючи плюралізм форм господарювання і власності

* > основою розвитку сільської єнсноуіки вважають колективні госпо-дарствп на новій майновій основі. '

* Про аграрну політику СПУ на сучасному етапі: Резолюція першої Всеукраїнської загально-політичної конференції Соціалістичної партії України // Товариш. - № 5. - 1992.

. • . .• 20 ■

Таким чином, кожна партія, здійснюючи конкретні заходи пи підтримці і розвитку тих форм господарювання, які відповідають саме її політичним уподобанням, має змогу внести реальний оклад у вирішення проблем піднесення аграрної економіки України,.не розпорошуючи сили та інтелектуальний потенціал на міжпартійпг чвари. А в тих справах, що визнають невідкладними всі політичні сили /посилений соціально-економічний розвиток села, врегулювання взаємовідносин між містом..і село»/, ніж селом і державою, відродження української національної культури, особливостей побуту і традицій українського селянства, як носія української духовності і т.д./ велику користь могло' б принести об'єднання зусиль усіх політичних сил України. •

Проте реалії сучасної України свідчать про те, що політичне протистояння між різними суспільними течіями розвело сили, які декларують головною метою своєї діяльності захист інтересів села і селянства, на різні боки. Так, найбільш помітні'прлїтичні формування, що' взяли на себе відповідальність за стан справ у аграрній сфері - Українська селянсько-демократична партія і Селянська спілка України та Селянська партія України - знаходяться на протилежних полюсах політичного спектру. Ідеологічне протистояння заважає їм поєднати зусилля у вирішенні завдань, спільних для сил різної політичної орієнтації, якими є проблеми села.

‘У третьом};_20ззілі "Вплив суспільно-політичних сил т течій

на здійснення нової аграрної політики" визначено основні напрями

діяльності різних політичних сил по здійсненна своїх програмних

настанов. Політичні партії стали помітним фактором суспільного

життя, що в тій чи іншій мірі відбивається на всіх його сферах -

політичній, економічній, ідейній. Поки що далеко не всі партії

мають можливість здійснювати реальний вплив на процеси, що від-

■ 21

бувакзться,. для частин з них більш нагальною є проблема

сласного виживання, оскільки разом із становленням нової соціальної структури суспільства йде і процес уточнення ідейних орізнтирїз, соціальної бази різних політичних сил. Звідси - нескінченні розколи, об’єднання, зміна гасел, лідерів. Ці, взагалі звичайні процеси становлення демократії, в конкретних умовах

■ ще не побудованої державності'можуть дати вкрай негативні наслідки. Ті ж-партії, що визначилися ідейно і політично, отримали реальну можливість здійснити спробу поєднати свої теоретичні уявлення з практикою повсякденного життя.

Епіцентром політичного життя і протиборства різних суспільних сил стала Верховна Рада України. Відкрита політична боротьба, ідо розгорнулася,є закономірним продовженням розвитку суспільних процесів на Україні. У Верховній.Раді е представники і фракції десяти партій, тобто у Верховній Раді та Радах всіх рівнів "сходяться" більшість політичних партій та формувань, що перетворює

■ їх на єрену політичних змагань. Саме боротьба мік різними ідей-но-політичнті течіями в кінцевому підсумку формує ідеологій законів. Яскравим прикладом являється боротьба у Верховній Раді навколо законів, що визначають аграрну рефорілу на Україні. Перегляд прийнятих раніше законів про пріоритетний розвиток сільсько-

■ го господарства, Земельного кодексу, прийняття ряду нових зако- • нів /"Про селянське /фермерське/ господарство", "Про форми власності на землю" та ін./ свідчать про значну еволюцію у поглядах депутатів на проблеми селянської реформи під впливом боротьби мія демократичними'і консервативними силами у парламенті. У згаданих законодавчих актах уже знайшов своє втілення основний атрибут ринкової економіки - приватна власність на землю та іниі

засоби виробництва. Отяе, о результаті "боротьби ідей" Верховно ' 22

Гада ухвалювала ті закони, яких невідкладно вимагала потреба ' доби. Але шлях від прийняття закону до його втілення надзвичайно складний, і часом закони на місцях виявляються урізаними, спотвореними, а то і просто проігнорованими з боку тих, хто зобов’язаний відповідати за їх виконання. Невиконання законів щодо села породило справжню війну між урядом та селянством. Селян обурю-з, ідо і в умовах державної незалежності України шізис;: не тільки не припинився, а навіть посилився. У ситуації загострення кризового стану, дальшого посилення протиріч між державнії”;! структурами і селянством, що веде до незворотних наслідків і загрожує завершитися повно» руїнаціою сільської економіки, політичні сили країни, незалежно від ідейно-політичної орієнтації, почали усвідомлювати свій обов’язок використати всі можливі засоби прлітичної дії, здатні вплинути на стан сільської економіки. Ряд політичних партій - УСДП* УРН, Рух, ССУ та інші - значно активізували роботу по підтримці і захисту села, використс уючи різноманітні форми політичної дії: звернення і заяви до Верховної Ради і уряду, підтримка бойкоту селом продукції промислових підприємств, що правили непомірні ціни на свою продукцію, створення страйкових комітетів і комітетів захисту села, ^гачну роботу було здійснено осередками цих партій на місцях по впровадженню нових форм господарювання, проведеню акціонування і паювання колгоспного майна, підтримці фермерського руху.

Показово, ідо на рівні сільських Рад, багато з яких у своєму складі мають представників кількох партій та громадських організацій, протистояння проявляється у значно меншій мірі, нік у Радах вищого рівня, Це пояснюзться меншою політизаціею сільського населення, його дещо відстороненим поглядом на політичні пристрасті і, б більшій мірі, тим, що на рівні сільських Рад наміри де-

путаттв, незалежно від їх партійної приналежності і ідейних уподобань, співпадають в основному: врятувати село, недопустити • остаточного руйнування сільської економіки, захистити селянина, відродити давні традиції українського селянства. _ .

У Заключенні узагальнені результати дослідження, сформульовані висновки і рекомендації, які, на думку дисертанта, могли б сприяти активізації зусиль-політичних сил республік» по приско- ' ренно розвитку прогресивних процесів у сфері аграрних перетворень.

. У період, що досліджується, головними напрямками діяльно- . сті політичних партій по здійснення перетворень у сфері вироб- ' ничих відносин аграрного сектору, піднесенню соціального і культурного рівня життя на селт стали: .

' - розробка теоретичних положень щодо політики в аграрному комплексі України, вироблення практичних рекомендацій по їх здійсненню; - :

- боротьба у вищих органах державної влади, перш за все у парламенті, за прийняття законів, які б відповідали вимогам прискореного здійснення прогресивних перетворень на селі;.

- - здійснення впливу на виконавчі органи влади по контролю

за втіленням прийнятих рішень у життя; виробленню такої урядової політики, яка б сприяла розквіту продуктивних сил села; .

- робота на місцях, у Родах базового рівня, контроль за

місцевими органами виконавчої влади, співпраця з громадськими % організаціями по захисту інтересів селянства; * .

- організаційна, виховна, пропагандистська робота на місцях по роз’ясненню суті аграрних перетворень, вихованню нової ідеології господарювання;

- участь у створенні фермерських господарств, асоціацій,

кооперативів, інших нових форм господарювання, акціоиуванні і

24

паюванні колективної власності;

- створення шкіл по навчанню’фермерів, пропаганда нового

досвіду через партійну пресу.' ■

. Деякі з вказаних напрямів діяльності політичних партій на селі існують не як постійна і стала форма роботи, а періодично, як окремі акції тих чи інших партій. В цілому політичні партії ' України ще не готові до серйозної повсякденної роботи на селі. Майже всі партії у перспективі основою своєї соціальної бази вважають так званий середній клас, який складають і міцні сільські господарі, але поки що недостатньо працюють над тим, щоб цей клас виник.і зміцнів якомога швидше.. ■

• Причинами недостатнього впливу з боку політичних партій на процеси в аграрній економіці а:

- слабкість і невелика чисельність політичних партій на Україні; недостатня визначеність ідеології та соціальної бази;

- надмірна політкзація, ідейна нетерпимість, неприйняття

інакшемислення через відсутність н-злежної політичної культури і демократичних традицій; .

. - недостатня увага до селян і' жителів сільської місцевості як потенційної соціальної бази з боку багатьох партій; слабке залучення селянства до політичного хиття;

- небажання об'єднати зусилля різних політичних сил у вирі-

шенні завдань, які в близькими для партій різної політичної орієнтації. ’ .

Таким чином, на етапі "початкової багатопартійності" бнєсоі політичних партій України у вирішенні завдань по виведенню сільської економіки із-кризового стану і створеній уі-ов для прогресивних перетворень не був адекватнії»1 складності і масяга’бу цих проблем.

Виходячи з цього, пропонуються деякі практичні рекомендації по здійсненно сучасної аграрної політики і посиленню дієвості впливу суспільно-політичних структур на хід аграрних перетворень: ..

. - розробка і формування політичними силами України сучас-

ної ідеології господарювання у відповідності з ідейно-політичними настановами і світоглядомтого чи іншого політичного формування. Боротьба за поширення і в кінцевому рахунку втілення своїх ідей на всіх рівнях, починаючи вищими законодавчими і виконавчими органами і закінчуючи найширшими верствами населення;'

- участь у виробленні програм соціально-економічного розвитку України, окремих регіонів, даної місцевості і активна участь у їх здійсненні;

- подолання політичного протистояння, пошук спільних інтересів, об’єднання зусиль в досягненні спільних чи близьких цілей; широке використання практики міаспартійних блоків і тимчасових союзів у вирішенні конкретних справ, наприклад, створення парламентських міжпартійних комісій по контролю діяльності уряду по здійсненню законів що стосуються села;

- активізація діяльності по прищепленню трудівникам села

свідомості і якостей'господаря, підйому їх ініціативи і творчості; ' '

- активно сприяти формування нового соціального прошарку,

основу якого становили б ініціативні та підприємливі трудівники

• і

села -фермери, орендарі, кооператори;

- політичний захист економічних інтересів усіх категорій

трудівників села - і самостійних господарів і членів колективних формувань; . ’

- надання конкретної допомоги сільським трудівникам і їх

' 26 ’

. організаціям як в організаційному плані, так і в протистоянні

з господарською бюрократією;

- ширше використовувати можливості представників партій -депутатів Рад різних рівнів.

•Основний зміст дисертації викладено в.публікаціях: ■

■ І. Некоторые дискуссионные вопросы формирования нових производственных отношений в деревне /обзор печати/ // Актуальные проблемы современного общественного развития: Сборник научных трудов. Вып.15 // Харьковский институт инженеров железнодорожного транспорта. - Харьков. - 1991. - С.84-89. . 1 '

2. Проблею»*'становления'новых производственных отношений в аграрном секторе экономики // Тез докл. 53-й научно-технич. конфер. кафедр института и специалистов железнодорожного транспорта /19-21 ноября 1991 г./. - Харьков. - 1991. - С.101—102.

3. Громадсько-політичні процеси в Україні в другій половині 80-х - гіоч. 90-х років /у співавторстві/: Методичний посібник для викладачів та студентів. - Харківський інститут інженерів залізничного транспорту. - Харків, 1992.

4. Проблеми розвитку аграрного сектору України у програмних

документах сучасних політичних партій // Харківський інститут інженерів залізничного транспорту. - Харків, 1992. - 15 с. -

Дєп. ВГРІЙТЕ!, 22.12.92, 2021 - Ун92.

5. Місце і роль суспільно-політичних сил України у здійсненні

нової аграрної політики // Харківський інститут інженерів залізничного транспорту. - Харків, 1992. - 12 с. - леп. в УКРІНТЕІ, 22,12.92, № 2022 - Ук92. ' -

■ б. Коаліції політичних сил в сучасному державотворенні-України // Українська державність: історія і сучасність .// Тез.доп. на Рес.наук.конфер. /Київ, 21-22 січня 1993 р./ - К. ,1993