автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Проблемы подготовки рабочих кадров для промышленного транспорта Украины в 1921-1941 гг. (на материалах партийных и общественных организаций Украины)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Проблемы подготовки рабочих кадров для промышленного транспорта Украины в 1921-1941 гг. (на материалах партийных и общественных организаций Украины)"

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕШВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

КУГЛЕР Сергій Олександрович

ПРОБЛЕМИ ПІДГОТОВКИ РОБІТНИЧИХ КАДРІВ ДЛЯ ПРОМИСЛОВОСТІ І ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ В 19211941 P.P. /НА МАТЕРІАЛАХ ПАРТІЙНИХ ТА СУСПІЛЬНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ УКРАЇНИ/

07.00.01 - Історія суспільних рухів і політичних партій

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Дніпропетровськ -19 9 4

Дисертація є рукопис

Робота виконана на кафедрі української історії та егнополітики Донецького державного університету

' Науковий керівник - доктор історичних наук, професор Бут Оляксешір Микитович

Офіційні опоненти - доктор історичних наук, професор -. Олійник Микола Миколайович

- кандидат. історичн'"г наук, доцент . Сакбйдонко Віктор Семенович

Провідна організація - Інститут національних відносин та

політології ЛАН України /м.Київ/- .

Захист відбудеться ". 1994 р.

о . -¿/и. . год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Н0ЬЗЛ?4.03 гю прчсудженню наукового ступеня кандидата історичних наук в Дніпропетровському державному університеті /32062Ь, ШС, и. Дніпропетровськ - .10, проспект Гагаріна, 72, корп. І, ауд, № 604/.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці держуніверситету. .

Автореферат розісланий " .".¿^^/'^^‘‘^'/■'1994 р.

В чений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат історичних наук доцент ' ' С^-

- З -

ї. Загальна характеристика роботи А кт у а л ьн і с1т ь ц а ц л і шкєпі ія, Події, що відбулись в Україні на початку 90-?; років XX сторіччя стали проиідниш для усієї подальшої історії нашої країни. 24 серпня 19І4 р. парламент республіки прий -няв Акт проголошення незалежності України.^

Однак, утвердження дійсної незалежності поьгочасний процес. Підвищення ефективності суспільного виробництва можливо тільки при підвищенні продуктивності праці. Рішення цієї задачі неможливо без підвищення культурно-технічного рівня 11-ти мільйонного робітничого класу, що сягає нині 2/3 усього зайнятого населення країн». У системі виробничих відносин важливе значення має виробництво робітничої сили. Бід зрілості цього процесу залежать темпи росту національного багатства.

В сучасних умовах мав сенс використати багатий досвід господарських органів та суспільних організацій по підготовці робітничих кадрів як у системі нижчої прсфшколи, так і на- промислових підприємствах.

Особливо цінним е досвід періоду Шїу та реконструкції народного господарства. У той час, низький рівень кваліфікації робітників став гальмом індустріалізації, здійснюваної на базі нової техніки, ось чому їх підготовка об’єктивно мала мЙсовиЬ характер. Великим суспільним явищем в історії робітничого класу України, періоду відбудови і реконструкції народного господарства було становлення системи профтехосвіти. Тоді відбувався ріст мережі навчальних • закладів по підготовці промислових кадрів. Де було пов'язано із успіхами НШу, індустріалізації України, потребою у підготовлених робітниках для нових підприємств. Велика робота велась також по організації технічної пропаганди. . •

. І . • '

’ Відомості Верховної ради УРСР. - К., 1991, № 38.

Організація динамічного розвитку економіки з кваліфікованими робітниками - важлива сфера діяльності Української держави.

Перетворення ВД-х - 90-х років зажадали докорінних змін відношень власності - щоб включити інтереси людини праці, ініціювати її. Коріннямеханізму гальмування, що господарював.у суспільно-економічному житті країни йдуть у 20-30 -роки. Ось чому сьогодні потрібний ретельний науковий аналіз його еволюції до нашого часу і облік конкретної форми історичної практики.

Також, як і в період вступу до ІКПу, на початку 90-х років -Україна опинилася на зламі двс;х епох, який вимагає від усіх трудящих докорінної зміни форми мислення, методів господарювання. Ось чому, необхідно вивчати доср.'Д організації підготовки робітничих кадрів в умовах становлення ринкових ппдносин, відмови сталінського .керівництва від економічних методів управління. Тоці, як і сьогодні

- великий вплив на рівень і масштаби, підготовки кадрів виявляла ' гостра необхідність у кваліфіколаїшЛрсбітниках, як того потребує науково-технічний прогрес. •

Такі обставини, які визначають наукову актуальність вивчення досвіду, накопиченого за 20 передвоєнних років.

Хронологічні т:амки дослідження охоплюю:ь період 1921-1941 p.p. Об’єктом дослідження стали матеріали державних і суспільних організацій Південно-Східної України: Дніпропетровської, Запорізької, Во-рошиловграцської, Сталінської, Харківської областей /вугільна, ме-г • талургійна, машинобудівна промисловість і транспорт/; Слід відзначити, що динаміка процесу підготовки робітничих кадрів дана із обліком соціально-економічного розвитку країни. .

У даному регіоні, наприкінці вивченого періоду було зосереджено 2/3 кваліфікованих робітників республіки: у Сталінській області -971 тис., у Харківській - С32 тис., у Ворошиловградській - 49Ь тис., у Дніпропетровській - 4Ш тис., у Запорізькій -

249 тис.* Тут також народились школи новаторів виробництва: М.Ізото-ва, О.Стаханова, М.Мазая,. ГІ.Кривоноса та ін. У роки реконструкції народного господарства склалась система загальносоюіного розподілу праці, у якій Україні належала провідна роль як вугільно-металургійної бази і великого машинобуцівельного Центру.

Поступово, органи господарського керівництва України накопичували досвід підвищення профпіцготовки робітників, який підтримувався у інших регіонах країни. Однак, компартія України йеретворила республіку у полігон командно-адміністративних методів. Здобути уроки із цього негативного досвіду - необхідність для науковців.

В умовах становлення державності та нових відносин у ланці підприємство - ОТУ, дисертант мав мет^:

узагальнити історію і виявити тенденції розвитку системи підготовки робітничих кадрів для промисловості і транспорту України у І92І-1941 p.p. ■ .

Для досягнення цієї мети вирішені наступні задачі по прирощенню знань: .

- -обгрунтовані передумови підвищення технічної грамоти робітників, спираючись на аналіз економічної та суспільно-демографічної ситуа-' ції в республіці;

- розкрита специфіка розвитку профшколи у період ШІу;

- вивчено змінювання форм і методів підготовки робітників при ствердженні адміністративно-командної системи;

- проаналізована доцільність переходу у державному масштабі до планового відтворення робітничої сили;

- узагальнено досвід підготоцки робітничих кадрів безпосередньо на підприємствах.

1

Митрофанова A.B. Источники ппполнения и состив рибочого клисса СССР в годьі U пятилеткн. - «і.: Изд. Ail СССР, Г>Л, с. '¿¿А. -

Багатоаспшстність проблеми, цоьготривалість хронологічного періоду, широкі регіональні масштаби, загальне і особливу у системі підготовки робітничих кадрів зумовили проблемно-хронологічний метод дослідження. Він дозволяв відтворити діалектику шляху розвитку Української лрофшколи.

Основна наукова новизна роботи у загальних рисах зводиться до слідуючого:

- подібного узагальнення і конкретного дослідження проблеми за £0

років ще не робилось; ■

- були виявлені документальні джерела, які розкривають форми і методи підготовки робітничих кадрів в Україні. Ряд з них вперше запроваджено у науковий обіг;

- сформульовано висновок, що тільки з обліком основних економічних тенденцій можливий об’єктивний розгляд спеціальних задач ло відтворенню робітничої сили;

- проаналізовані основні фактори і труднощі становлення системи держ-трудрезервів у передвоєнний період;

- узагальнено досвід курсової підготовки робітників безпосередньо на підприємствах;

- ви.излена взаємозалежність руху новаторів з проблемами підвищення

профпідготовки робітників., включаючи і нетрадиційно охарактеризований., отахано в сь кий -.рузс; . '

- досліцл^на-динеміка. розвитку-профшколи: від простих форм до утворення^-планової1 системи-підготовки робітничих кадрів;'

- розкрито-труднощі-при підготовці р- дтничих кадрів в. умовах НЕІЇу

і реконструкції народного господарства.,- ’

Науково-практичне значення основних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що дана робота дозволяє господарським керівникам, активу суспільних організацій, інженерно-педагогічним -працівника;.! і дослідникам уявити усю складність проблеми підготовки

робітничих кал рів в употх оцнопарт і йност і, допомагає узагальненню практичного досвіду і виявлені») у]пків і помилок минулпі'о. Дисертація допоможе, »досконаліші дидактику и ГУ та Уі-СК '/учбово-курс«кіх к^мбіна-" тів/. Ртд висновків доведемо до практичних: рекомендацій, спрямованих на вдосконалення механізму підготовки робітничих кадрів у сучасних умовах становлення багатоукладної економіки.

Історіографія та наукова розробка проблеми підготовки робітничих кадрів для промисловості і транспорту України у 1921 - І941 р.р, досить обширна. ’ '

Нерпі наукові праці, щмсвячені вивченню проблеми підготовки робітничих кадрів з’явились у країні наприкінці- 20-х - початку 30-х років. Серед них можна назвати роботи І.Красницького, Я.Ряппо, Я.Тупа, їдо фрагментарно висвітлюють її. Вже відтоді О.Воробін розкрив кадрову діяльність суспільних організацій України.^

Аналіз нереконуо, що в умовах однопартійності наукова розробка проблеми йшла повільно, з відставалням від життя. Слід підкреслити, що керівництво Наркомосу УР'СР у 20-ті коки /і'.Гринько, Я.Ряппо/ поширювало ідею "монізму" - сцності проііясвіти, всупереч прийнятій у РР<ЮР ідеалістичній назадницькій установці на політехнізацію вколи.*-11а початку 30-х років труди Ьі.Поліна та М.Попова стада певним кроком у розкритті процес у підготовки робітників, дійсний гальмом на шляху наукових досліджень з’явився лист Йосипа Сталіна журналу "Пролетарская революция" /ІУЗІ, № и/. З цього часу основну увагу наукггіці

приділяли боротьбі з опортунізмом та націоналізмом. Література видана

в умовах тоталітарного режиму носила здебільшого не днелідшщьки.Г!, а

Красницький І. Боротьба з.а кадри. - Харків, 1930; Ряпт Я. Народное

просвещенно на Украйно за 10 лот рои^лгции. - Хч^і.к— »і, І’Л':7; Тун Я.

Кадри на; оціюго госН'-да; стьа. - Ха;кім, І'.'ЗІ ; :'у'уб\н ■'>. "Оо>:од у боротьбі за ісіг;;и на; гг.мог і г-опояд, «-тич. - /і;‘і.-, і1л>).

¡алях оі:ніт;:, У -і.

- 8 - .

пропагандистський характер. Загальним недоліком науковців до середини ЬО-х років було вихваляння сталінізму, ігнорування позитивного досвіду ШІу та індустріалізації країни, методологічні помилки, об-ю мекена джерельна база. ■

З початку 60-х років питання підготовки робітничих кадрів знайшли відображення у ряді фундаментальних ьЛюграфій українських вчених, які було підготовлено Інститутом історії, Інститутом економіки, Інститутом економіки промисловості АН України, ЩІ педагогіки АПН України. Як складова частина якісних змін у економічному розвитку країни - проблема підготовки робітничих кадрів висвітлюється у працях: Історія робітничого класу Української PCP, Історія Україн-

Т

ської PCP, История рабочих Донбасса. У цих дослідженнях розкрито основні напрямки діяльності уряду та суспільних організацій респуб*:, ліки по підготовці робітників у роки передвоєнних п’ятирічок.

Важливі аспекти проблеми підготовки робітничих кадрів реконструктивного періоду аналіздоться авторами С.Сирцовою та М.Коновало-вим. Професор М,А.Коновалов зробив справедливий висновок, що реформа профшколи 1933 р. не була обгрунтована і стала проявом волюнтаризму в економіці.*’ *

Питання підготовки робітничих кадрів також розглянуті у Працях ' , Ю.Горбаня, В.Даниленко, Ф. Зимоглядова, З.Лихолобової, Г.Пономаренка,

Дсторія робітничого класу Української PCP. - т. 2, К., 1967; Історія Української PCP. - т. 2., К., 1967; История рабочих Донбасса.

т. 2,.К., 1981. .

2 .

Сирцова С. Піднесення матеріального добробуту і культурно-технічного рівня робітничого класу України у роки Ш п’ятирічки. - К.,

■ 1963; Коновалов U. Вирішальна сила соціалістичної реконструкції. -КДУ, L973,\ с.. М?.. - .

Є.Склярешеа та ін.1 Ретроспективний розріз діяльності суспільних організацій України дали І.Михайловський та Ю,Бабко.В значній мірі комплекс питань, що становлять об’єкт дослідження, розкрито у колективній праці МЛІузанова та І’Д’ерещенка.^ Однак її автори не ставили метою всебічний аналіз багатогранної проблеми підготовки робітничих кадрів в цілому. Проблему досліджували також педагоги та єко-

. 4 -

помісти.

Окремі питання підготовки робітничих кадрів для промисловості

1 транспорту України знайшли відображення у ряді дисертацій 0.Агеева, Л. Казанович, Л.Костикевич, В.Курило, В.Масальського, В.Носкова, В.Самойленко, М.Трояна та ін. Особливої уваги заслуговують канцидат-

Т~ '

Горбань І). Ленинским курсом'социалистической индустриализации. — К.: Вища школа, ІУ84; Дани леї шо В. Рабочий класс и культурная революция на Украине. - К., 19ВЬ; Зимогляцов Ф. КПСС во главе трудовой активности масс /І92В - 1941/. Ьі.: Высшая школа, 1973; Лихо-лобова 3, Поступь новаторов. Донецк, 1976; Пономаренко Г. Комму -цисты Донбасса в борьбе за социалистическую индустриализацию . /1926 - 1929/. - ІС. -Донецк, 1979; Скляренко Є. Стахановці. - К., 1984.

2 . '

Михайловский И.11. Комсомол Украины в борьбе за построение социализма воССР /192Ь - 1937/. - Львов, ІУ06; Очерки истории профсоюзов Украинской ССР /Рук. авт. кол. Ю.Бабко. - К., 1903.

3

Пузанов М., Терещенко Г. Очерки истории профессионально-технического образования в Украинской ССР. - К., 19ь0,

4 ' ’ -

Пичкало Н. Воспитание рабочей смени. - К., І9У2; Орлов Б. ііостаре-

ва 0. Первая пятилетка: некоторые проектировки и фактические результаты. // Известия СО АН СССР, І963, № I, с. 42 - 47.

Л

ські дисертації 0.Бакуменко, о,Гайдукевич, Т.коїсеоьоі,^ а також докторська дисертація О.Вута.^ Ці науковці досліджуьали період НЙІу та реконструкції: подібний сучасному становленню оновленої Української держави. З позиції сучасного стану науки воші критично аналізують проблему підготовки робітничих кадрів, логічно доповнюють її, показують динаміку становлення системи цержтрудрезервів, обгрунтовують необхідність переходу до нових фори відтворення робітничої сили, виходячи з історичного досвіду.

Методологічні принципи - якими керувався дисертант засновані . на всебічному аналізі явищ суспільного життя, їх історичного детермінізму, діалектичної суперечливості. Викладаючи матеріал у проб* лемно-хронологічному розрізі, дисертант одночасно в'икорістовував і ретроспективний, порівняльний метод дослідження. ■

Для вирішення задач концептуального характеру і дотримання методологічних принципів - значну допомогу надали монографії та докторські дисертації М.М.ОлійнИка, В.К.Якуніна. 'Гак, у монографії М.Олійника проблема розкрита у розрізі діяльності Рад відбудовчого

І : ■ . ' ■

^ Бакуменко 0. Здійснення ЯЕІІу на Україні. - К., 1992; Гайдукевич В. Деятельность молодежных организаций по профподготовке учащихся . школ ФЭУ в.20-е годы на Украине. - К., І99І; Моисеева Т. Подготовка квалифицированных рабочих: Опыт и уроки,- 1933 - 1941. - Одесса,

• ’ 1992. . • ' !

2 ' '

Бут А. Организация, управления промышленностью Украины в },921 -

194Гг-.г. /историко-партийный,аспект/. Автореферат диа. ... докто-. ра ист. наук. - К., 1991. .

Олейник Н. Деятельность Коммунистичеоко-й партии по укреплению Сове тов /1921- 192Ь/. - Харьков, 1989; Якунин В. Становление и развитие историко-партийной науки на Украине. Октябрь І9Г7. - вторая . . половина 30-х годов. Автореферат дис. ...доктора ист. наук. - К.у 1989. . • ■ ■

періогу, а у дисертації В.Якуніна висвітлена реалізація ІШ/б/У НШу та перетворення у сфері культури.

Таким чином, аналіз літературі свідчить, що національна історична школа провела значну роботу по дослідження проблеми підготовки робітничих кадрів у 1921 - 1941 p.p. .

Але. ряд аспектів проблеми щ;вчені недостатньо:

- не знапили чіткого визначення фактори, які загостряли необхідність підвищення кваліфікації робітників у ¿¡0-30-ті роки;

~ не визначені демографічні джерела поповнення робітничого класу;

- не дреліцх.еннй процес підготовки робітників на підприємствах, планування їх потреби у кадрах і ¿озвиток системи фабзавуча;

- не повно вивчений процес становлення системи дерггрудрезервів;

~ не відображена роль інженерно-технічних кадрів у підвищенні проф-підготовки робітників у русі новаторів.

Отже, у числі маловквчених виявилось багато проблем, досвід рішення яких дуже актуальний у світі сьогоденних задач: Ре:Іпрми профшколи та курсової перекваліфікації робітників.

11):и вивченні .процесу підготовки робітничих кадрів для промисловості і транспорту України у 19ИІ - 1941 p.p. певне пнпчешія мають праці Ь.1.Леніна, "Кадрії соціалістичного будівництва", як історична категорія цікаві не тільки у суспільному, а ¡1 і у національному підношенні. Підготовка кадрі» із місцевих жителів на їх ріднії! мові - декларувалась складовою частин«» іірог;ііміі тип; тії по національно:,.у питанню. Але практика соціалізму відкинула ті тн'М отпчні пплотеїіня.

У 11ЛЗ р. -Ієніїї :)р>'бі<и jmchoi'ok П| л необхідність "д^кг ріпн" і а:,:інк асіпї т^чки :і”] у па г:»ці -лі.-і.чУ^ улвля>л>! тсл-і к -.Н'ріці» сер\иі’:иі"П і;ш-:^в^го С'ЦІалі a.vy.

т~ ..................... . ,,

,і- вне :j ібг. - К., т. -і.., ¿- і.

.. - 12 - -Перехід но НЕІІу обумоЕЙВ необхідність поліпшення діяльності господарських органів по підготовці робітничих кадрів. У документах 321 з’їзду РШ/б/ /1923 р./ помічалась важливість коренізації - політики наближення Радянської влади до трудівників корінної національності.^ -

. ?, ковтня 1940 р. Президія Верховної Ради СРСР прийняла указ "0

государственных трудовых резервах СССР”, що завершило формування системи підготовки робітничих кадрів України. ■

Нове політичне мислення потребувало критичного переосмислення діяльності керівників України йЭ-30-х років; Г.Шятакова, Е.І.Кві-рінга, Д.М.Кагановича, С.В.Косіора, Ьі.С.Хрущова. Значний внесок у розвиток дидактики профледаґогіки мала- Н.К.Крупська, виступи якої .часто йшли врозріз з офіційною точкою зору. '

Крім опублікованих джерел, автор вивчив близько 6 тис. документів, ідо знаходяться на зберіганні у державних-архівах: ІЩАВОУ, ЦДІШО України - фонди: ВУЦВК, ВРНГ, Наркомосу.УРСР, ЦК КН/б/У та ін.

Були використані мемуари робітііиків-новаторів: 0.Г.Стаханова М.іЬМазая, Л.Ф.Кривоносі та ін. Авїор використовував також роботи заххдййх політологів« гіісі в Числі перших аргументували порочність ацмІнібТративш-коМандШіх ііегодів у підготовці робітничих кадрів. Оригінальний аналіз історичних процесів в Україні в 20-40-х"роках, 'поданий у монографії професора ЙорксЬкого університету в Торонто /Канада/ О.СубтельноГо - представника Української діаспори і у

праці професора університету ФіліПе у Марбурзі /Німеччина/ Р.Майе-

- *•> • , - ‘

ШРС в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів

ЦК.-.К.: Політвидав України, і. 2, 1979, с. 423. .

Апробація Цослішен_ня. Дисертація була обговорена та схвалена на кафедрі української історії та атнополітики Донецького держуніверситету. Теоретичні положєшія, висновки та практичні рекомендації даної праці використані у доповідях на наукових конференціях, присвячених проблемам підготовки робітничих кадрів та молодіжному руху в Україні; у виступах дослідника для робітничої аудиторії ряду підприємств Донецька, [«акіхвкії, Краматорська, Єнакіева.

11, Структура та основні положення дисертації Структура дисертації - обумовлена характером проблеми, поставленою метою та задачами. Вона складається з: вступу, 3-х глав, заплаченая, списку використаних джерел та літератури, додатків. '

У вступі обгрунтовано вибір теми дисертації, розкрита її актуальність,’ ступінь наукової розробки проблеми, визначена мета задачі, методологічна основа та програма дослідника, наукова новизна та практичне значення дисертації. :

Оесйа глаза присвячена вивченню організації підготовки робіт-шчих кадрів для промисловості і траспорту України в умовах НЕПу. Від громадянської Війни до громадянського миру, від націоналізації

До вертикального х;ентралізму управління виробництвом /главкізм/ до

' ■ ■ її децентралізаЦії промисловості та організації її щляхои держтресТу-

вання, кооперування та здачу в оренді' /у. тому числі західноєвропей~

дьким концесіонерам/, введення госпрозрахунку - такі були основні

напрями суспільно-економічних перетворень у країні періоду НЕПу.

Вони співзвучні сьогоденному пошуку засобів подолання відчуження

трудівників від їх виробництва та підвищення ефективності економіч-

ї — --'-у ;...- -

Субтеяьний 0, Україна.* Історія. - К., 1991; Майер Р. Стахановское цеижаииа и .сталинизм. Отечественная история, 1993, № 3, с. 55-65.

неї діяльності. Вклзпіі половинчат і перетворення йаїлн я умовах жорстокої ІЦЄЙНО-ШіЛІІШШОЇ боротьби.

З 1927 р. формується 'їтплгисьгс’.іі варіант. кгпГ: передбачав за рахунок цержпршуиіения трудівників - шш’яїпти високі темпи росту ' гндустріаяіг>ацгї аа рахунок великих капіталі-чих, затрат. Така політика руйнувала товарно-грошові стосунки та госпрозрахунок.

Положення робітничого класу у роки НЕІІу відзначалось економічно необгрунтованими тарифами Тому часто робітники страйкували. Так, у 1923 р. сім діб страйкували 700 чол. на Оофіївському руднику Петрів-ського комбінату "ІОгссталі" /Єнакієве/. ^ На підприємствах важкої та середньої промисловості України у ХУісІ р. залишилось 200 тис. робітників. .

У І9?7/20 господарському році було завершено відбудову народного господарства республіки. Тепер кількість робітників сягала 400

. З

тис. чол., при тому їх ріст шов за рахунок корінного населення.

Таким чином, у роки НЕІІу економіка України пройшла шляхом від руйнування до промислового підйому, а робітничий клас значно зріс у кількісному відношенні. Остання висунуло на перший план задачу масового навчання робітників. Вирішення даної задачі в значній мірі залежало від ріі1'" профтехнічної освіти та курсової підготовки. •

Початок становлення нижчої профшколи у республіці було запроваджено Положенням про заводське учні єство каталтбгобної промисловості, затвердженим Укрголошц.ог^бр:/ у лютому 1У2І р.^-За короткий час _ . . ^

Никольский В.Н., Изшов В.ь. - НКН-в Донбассе. - Донецк, 1992,

с. 28. ,

2 ■ '

ЦдЛШУ Укр'їїии, (J. 3337, оп. З, п. 22'.9, я. 2Ь.

3 .

Ic.Torifi' бітничого к їй"-- Уісга!Hc?-î;ot іі;р т. - ь., Г.л.7,- с.іЗІ.

4 . ' ■

ЦиАВОУ України, і*. її.'.., о.і. 2, и. 30j, л. 1-2. . '

■ - Iu -

була сатрапа сіюгока і ¿ТО: стаціонари ку,:сн, іііцивгдуально-

бригапне навчання.

•ІІерц»ій фабзигуч «> У;<рйі«іі був відігрітий при Брянському металургійному заводі у Катерннгслааі /у н/'а Дніпропетровський оаьод ім.

Г. 1 .ііетровськог'о/. ііібпдк'і роаьивал&ия пасова професійна освіта робітничої молоці і у Донбасі.

У I924/2t> господарчому раці школи іЗУ /ГНУ/ цілком перейшли на утримання підприємств, йидо раніше, вони навчали тільки працюючих підлітків, то тепер почали запроваджувати масове навчання молоді.

У лрофшколах того періоді' відбивалися основні суспільні процеси. Це Й інспірована компартією класова боротьба, чистка педколективів від чуждих елементів та коренізації шкіл. Цікаво, що багато з них були самоокупні, Наркомос УРСР М.Скрипник домігся того, що у 1929 р.

97 % українських дітей навчались рідною мовою.*

У березні 1929 р. розпочалась І реформа профшколи. Фабзавуч було передано у відомче підпорядкування БРАГ. За органами народної освіти .зберігався методичний контроль. Укрголопрофобр був ліквідований. З цього часу існували школи 2-х типів: робітииків:універсалів і Учнівства масових професій. У І92І-І929 p.p. кількість шкіл в Україні збільшилась з 32-х /2 тис. учнів/ до 191 - І /23412 учнів/. Таким чином, в умовах НШу в Україні була апробована основна форма підготовки кваліфікованих робітничих кадрів - школа ФЗУ /ГНУ/. Реформа профшколи 1929 р. виробила близьке до оптимального співвідношення практичного та теоретичного навчання /І : І/,

■ ■ ■ Друга глава висвітлює процес професійної підготовки робітничого .класу в умовах командно-бюрократичної системи господарювання.

. Після рішень листопадового /1929 р./ пленуму ЦК КП/б/У відбувся

- — : ■ ~ . •

Субтельнкй 0. Україна... с. 339. ' . ’

перегляд темпів індустріалізації у республіці. Мережа шкіл, ШЗУ була розширена.. Паралельно згорталась політика Українізації. Наприкінці 20-х ~ початку 30-х років лрофшкола активно використовувала закордонні методики: дальтон-план, метод проектів, педслого-психофізичні установки. 11а. погляд дисертанта, для сучасності раціонально знайти компроміс колективних форм навчання з індивідуальним підходом до учнів.

З метою активізації діяльності профшкіл у 1932 р. почалось змагання -огляд шкіл ФЗУ /Г11У/. ■

Новий етап у розвитку фабзавуча був пов’язаний з 11 реформою /1933 р./. Якщо раніше школа ФЗУ давала загальноосвітні знання, то тепер вона стала випускати "гвинтики" промисловості - робітників масових професій. Термін навчання був зменшений з двох років до 6 міс.-І-го року. Якість навчання різко знизилась. Наркомос було відсторонено від рішення дидактичних задач профпецагогіки. Фабзавуч став цехом підприємства і значно з дешевшав, lie дивлячись на збільшення у 1934 -I93b p.p. термінів навчання до 2-х років, співвідношення між виробничим та теоретичним навчанням залишилось попереднім /4:1/. Дослідник Шаповал Ю.1. вважає розгром національного Відродження з повернені і ям на Україну ¡¡.Н.Ностишева /1933/Л

Система фабзавуча к. 1940 р. себе вичерпала, як. така, ідо припинила зацовільняти зростаючі потреби промислового виробництва. Підготовлена кількість робітників тільки на 2Ь % задовільняла вимоги підприємств. Це була головна причина чергової Ш реформи профшколи /1940 р./. Водночас на підприємствах була створена мережа стахановських шкіл по передачі передового досвіду праці. Серйозною спробою розв’язати протиріччя між зростаючою потребою промисловості та низьким рів—

хат вал ІЛІ. Україна 20-Ьи- х років: Сторінки ненаписаної історії.-К., 1993, с. 113. . . .

нем організаційно-господарського та педагогічного керівництва фабза-вучем стало створення системи держтрурезервів. /1940/.

Були створені РУ та залізничні училища для підготовки кваліфікованих робітників /2 р./» а для масових професій - школи <*ВН /6 міс./. Молодь мобілізували у примусовому порядку. Усього до грудня-1940 р. в Україні було організовано 316 учбових закладів трудових резервів. Якщо кількість учнів шкіл ШУ /ГНУ/ до жовтня 1940 р. складала 63 6Ш чол., то вже перший лризив дав 11Ы70 учнів. Відтепер учбові заклади знаходились на повному матеріальному утриманні держави.

, Таким чином, утворення масової системи підготовки робітничої сили - сприяло дальшому підйому культурно-технічного рівня робітничого класу України. Внаслідок ретельного аналізу основних тенденцій розвитку системи ІГГО в період І929/І94І p.p. можливо зробити такий висновок, що підхід до рішення проблеми відтворення робітничої сили для промисловості та транспорту - визначався міцніючою командно-адміністративною системою, монополією однієї партії на владу, пробами та помилками у розвитку економіки та лрофосвіти. Відповідно: І реформа профшколи - близька до оптимальної, П реформа - була невдала, а Ш реформа розв’язала задачу підготовки робітничих кадрів половинчато, у кількісному вимірі. j

- З початком індустріалізації активно проводилась робота також і по підготовці кваліфікованих робітників на підприємствах. Однак, тільки до 1931 р. була утворена низка додаткової робітничої освіти /ДР0/, яка охопила усіх дорослих робітників. Вена складалася а: курсів уведення у виробництво, виробничо-політехнічних курсів /ШИ/, робітничих технічних шкіл /РГііі/. ДРО давала мо^здвісуь підвищувати свою кваліфікацію до інженера включно. У 1931 р. Центральний Інститут праці /ЩіУ був переданий з ВЦРПС до системи Його установ-,

чі цехи- стали прообразом сучасних ЧУКК. Ііщриіфіщ Гп’ят'ирічки -сис-

- lü -

тема UTO задовільняла потреби іш^чісллдасті у робітника;; лите на

42 /о.1

Решта робітничих кадрів готувалася на підприємствах. ДНО у j:okii шршої п’ятирічки зіграда важливу роль, очник мплп цирелошій загальноосвітній характер. Ось чому, у І933 р. вона була реорганізована. Терміни навчання були скорочені, а підготовка робітник!в уніфікована у виробничо-технічні курси 1-2 ступенн.

Уніфікація проФіехоевіти робітників без відрі.у від впрсбітцтвп завершилась у січні 1935 р. Тепер ДГО складалась з:

- курсів техмінімуму 1 ступеня /КО гоц./; '

- курсів техмінімуму 2 ступеня / 40-! Л ітц,, аби стахаї'овеьких шкіл передового досвіду/;

- курсів майстрів соціалістичної пряні /2-3 роки/.

В цілому, дослідження проблеми лозводяє зробити висновок, ідо створена мережа курсів по підвиіиіітю кваліфікації - цяла можливість задовольнити вимоги промисловості десятками тисяч робітників.

Третя глава присвячена аналізу ролі інженерно-технічних кадрів у підвищенні професійної підготовки робітників республіки.

Значний вплив на процес нявч-жм робітників мав розвиток технічної інформації. Ще з ІУсЗ р. на підприємствах широко застосовувався короткочасно-інструкторський метод. Велике значення у роки І -

II п’ятирічок надавалося розпоц.ілу робітників. Його бажали зробити плановим - з виконанням заявок цехів та дільниць. Важливе значення , мав і розвиток технічної (уопаганди. Цик'.н питаннями з 1927 р. займалося товариство "Техніка - мисам", яке зіграло певну роль у ліквідації технічної неосвіченості робітників. ¿ ¡uno ініціативи, у ІУ29 р. скрізь були створені технічні станці ї - для пропаганди nej одово ї тех-_

Коцоцалов í-.ji. Вирішальна сил,а соціалістичної ¡ еконетрукці і. - ІІдУ, 1973, с. «:!. ‘ .

ніки та технології виробництва. У люгсиу - травні 1932 р. проводилась ;і.-¿українська технічна естафета. На більшості підприємств ШІШ^ створили технічні кабінети. Таким чином, розвиток технічної пропаганди сприяв створенню на підприємствах резерву освічених робітників, їх підготовка стала рішучим фактором підвищення трудової активності під час технічної реконструкції. Значний ріст професійної підготовки робітників спостерігався піц час трудового змагання.і руху новаторів.

У 19*27 р. на більшості підприємств України діяли цехові наради, які розглядали питання економії ресурсів та вдосконалення технології. Близько 14 тис. робітників було висунуто на керівну роботу. Так, колишній коногон Є.Т,Абакумов очолив Рутченківське шахтоуправління, де його помічником з І9Й0 р. працював (,і.С.Хрущов,

¡важливим засобом активізації мас буж запроваджені профспілками огляди-конкурси. Так, у 1931 р. спілка гірників провела дуже актуальний сьогодні огляд економії пального та енергії. Надалі такі ог1-ляци стали основою колдоговорів. Підготовка робітничих кадрів стала основою масового трудового змагання, яке розпочалось у 1929 р. Великого розмаху дістав рух ударників. Значне місце у трудовій творчості робітників мала діяльність госпрозрахункових бригад /І93І-І933 р. р./. Запровадження методу К.Карташова у 1931 р. значно підвищило продуктивність праці та матеріальну зацікавленість шахтарів /праця на "пай"/. Однією з форм реалізації технічного міркування робітників стало їх раціоналізаторство.

Ще в липні 1931 р. у "Робітничій газеті" виступили прокатники Керченського заводу ім.Войкова з пропозицією про закріплення за ветерана!.« новаків. їх почин продовжили ізотовці. Ізотовські школи сприяли розвитку ударництва, навчанню молодих робітників. У 1933 р. на крае-

т ~ , -

Наркомату важкої промисловості. '

- ’Л) - .

¡«армійській шахті ім.Димитрова врубмашиніст 1.Жуков та начальник дільниці І.Бридько досяглії високих показників, працюючи новаторськими метопами. ,

Якісним підсумком усієї попередньої роботи по підвищенню технічної освіти робітників виявився стахаловський рух, розпочатий у Донбасі /1935 р./. На наш погляд, до раніше прийнятих показників його масовості слід підходити критично. Відкидаючи офіційну показуху, треба підкреслити його ефективність в управлінні виробництвом та підвищенні продуктивності праці робітників. Для пропаганди досвіду новаторів було утворено: •

- Інститут суспільних інструкторів стахановськрго методу; .

- стахановські виробничі наради; ' ■

■ - робітничі наради по професіям. ’

Першими на відстаючі шахти направили 0.Стаханова, МДзотова,

' 1.Молостова.^ Формами передачі досвіду роботи були: доповіді стаха-новців на виробничих нарадах, стахановські зльоти, суспільні оі’ляди передових методів організації праці, інформаційні бюлетні та ін.

Дослідник МЛІ .Троян висловив думку, що було б більше ефективно , ізотовське наставництво та виробничі конкурси. Важливе значення мало й новаторство. Але кампанія на його повсюдне запровадження - була . недоречна. Тієї ж думки дотримується й професор О.М.Бут. Це більш раціональний підхід.

Таким чином, у роки передвоєнних п’ятирічок промисловість України піднялася на якісно новий рівень розвитку, І^шійною силою технічної реконструкції народного господарства стали підготовлені'за той період численні кадри робітників, володіючи не затребуваним запасом техніч- ‘

І

Лихолобона З.Г. Поступь новаторов, с. ЬЬ.

ного та суспільно-політичного потенціячу. .

Зпклтчення. Загальним висновком по вивченії! проблемі є такий, що система профтехнічної освіти робітників У 192L - І941 p.p. е цілому виявилася нецостатно ефективною для вирішення якісних задач економіки, бо вона діяла в умовах командно-бюрократичної системи і одноиартійності.

У той же час, вона в значній мірі все ж таки задовільніші "голод" промислових підприємств у робітничій силі, сприяла вирішенню задач технічної реконструкції-народного господарства України,

Треба підкреслити, що розвиток профшколи України у період НЕПу має багато спільного з сучасністю. Та тільки годі - ріст виробництва сприяв її укріпленню, а сьогоденна обвальна криза несе небезпеку повторення негативного досвіду реформи 1933 р.

Виходячи з результатів проведеного дослідження, пріоритетним напрямком внутрішньої політики в Україні повинна стати Державна національна програма "Освіта" /Україна XXI століття/, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1993 р.^

Аналіз історичного досвіду розвитку системи професійної підготовки робітників в Україні в 1921 - 1941 p.p. дозволяє автору викласти такі •

ПРАКТИЧНІ І-тОМІІІіаАЦІЇ:

І. Управління по підготовці трудових ресурсів повинні своєчасно вивчати інформацію про кон’юнктуру ринку праці, виходячи з аналізу попиту і пропозиції на робітничі професії у даному регіоні, і;;о запобігає перевиробництво кваліфікованих робітників. Ііа основі функціональної інтеграції необхідно створити новий тип учбового закладу', гц ісптоа/ішіїї на горизонтальні зв'язки.

1

Освіт". І У.‘З, 44.

2. Підприємствам необхідно вести суворий облік потреб у кваліфікованих робітниках та їх задовільнешш. Стосунки підприємства та ПТУ в своїй основі повинні будуватись на укладанні договорів-замов лень на необхідну кількість робітників визначеної кваліфікації.

3. У зв’язку з вивільненням великої кількості робітників при сгрук-

. турованій перебудові і перепрофілюванні підприємств, при зміні

форі власності - органам місцевого самоврядування слід встановити оптимальне співвідношення між підготовкою нових та перекваліфікацією вивільнених робітників на користь останнім.

4. Учбові заклади повинні підвищити якість підготовки молодих робітників, для чого: не припускати скорочення термінів навчання, розвивати технічне мислення учнів на основі нових технологій, використовувати педагогічну діагностику; удосконалювати кадровий потенціал профшколи, постійно підвищували кваліфікацію інженерно^-педагогічних працівників, практикувати їх стажування в учбових за. кладах передових країн, а .також обмін учнями.

5. Управлінням по підготовці трудових ресурсів необхідно, приділяти

ува.у профорієнтації випускників загальноосвітніх шкіл, для чого використовувати учбові майстерні, обладнані сучасною технікою, проводити дні відчинених дверей у ПТУ з запрошенням відомих ро- • бітників-наставників. • '

6. Треба організувати продуктивну працю учнів у малих підприємствах системи НТО.

7. Проблема мотивації повинна вирішуватись повсюдно за рахунок

акціонувагеш і оренди підприємств, самоокупності ПТУ. ' '

. Основні■положення та результати дисертаційного дослідження викладені у таких публікаціях автора: ; •

- Заслуженный авторитет.// Металлург;-Журнал'ііинчермета СССР,

. 1984, декабрь, с. 2Й. ..

- Комсомольцы - авангард рабочей молодежи. //.Тезисы докладов

на обласло й конференции 10 конкурса по общественшм наукам.-Донеш:, ДонГУ, 1964. с. 24.

-- Комсомольцы - авангард рабочей молодежи. // Тезисы докладов на республиканской конференции 10 конкурса по общественным наукам. - К., ДонГУ, 1985, с. II.

- Навстречу новому! //Металлург. Журнал Мпнчермета СССР, 1906, июль, с. 21.

- Подготовка рабочих кадров ФЗУ Украины в годы первой пятилет-

ки - Донбасс: прошлое, настоящее, будущее. Тезисы докладов на И Региональной научно-практической конференции. - Краматорск, 1993, с.- 47-49. '

frobleme of ivorging personal training of industry and transport of Ukraine in 1921-1ОД1 (on-the material of public

■ organisations of Ukraine)

Dissertation on candidate of bistorig sciences in speciality

07.00.01 - history of-public monement and political parties ,

Dniepropetroysk, 1994» .

The tfaaisis are au£mi1;e<i the main content of which ts given in the 5 scientific works* The. process of working personnal training in the period HEP, and reconstruction is analised on the material of the party andipublic organizations.

Аз it was established the syste®. of the professional vocation in 1921-1941 was not effective as a wholSjfor the solving of the efficient tasks of the economy. At the Same titae it satisfied the requirements of the enterprises for working hands. .

Scientifically applied . significance of this is in that all the proposed practical reooKepdationS are »pproned.

Куглар C.A. . ■ • •

Проблемы подготовки рабочих кадров для промышленности и транспорта Украины в 1921 - 1941 г.г.

/на материалах партийных и общественных организаций Украины/.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических • наук по специальности 07.00.01 - история общественных движений и , политических партий., Днепропетровск, 1904* '

Защищается текст диссертации, основное содержание которой ¿изложено в Пяти научных работах. На материалах партийных к'общест-BrëfM.« организаций анализируется процесс подготовки рабочих кадров В ЙериоД НЕПа и реконструкции.

■ Установленоi Что система профгехнического образования в 1921 -. I94Î г.г. в целом оказалось недостаточно эффективной для решения качественных задач экономики. Ь то же время, она удовлетворила потребности предприятий в рабочей сил^.

Научно-прикладное значение диссертации заключается в том, что предложенные практические рекомендации оДобрены. , .

Ключов! слова: фабэа-вуч, держтрудрезерв, курсова подготовка-. '

ДГТ,3.683-100