автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Проблемы возобновления государственности и политическое развитие Венгрии на первой этапе дуализма (1867-1890 годы)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Проблемы возобновления государственности и политическое развитие Венгрии на первой этапе дуализма (1867-1890 годы)"

он

р \ М\Р\/йЗ?ТЕРСТВО ОСВ1ТИ УКРА1НИ УЖГОРОДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УШВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

МАНДРИК 1ван Олександрович

ПРОБЛЕМИ В1ДНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВНОСТГ ТА ПОЛГТИЧНИЙ РОЗВИТОК УГОРЩИНИ НА ПЕРШОМУ ЕТАП1ДУАЛ13МУ (1867-1890 роки)

07.00.02 - Всесвггня ¡стор1я

АВТОРЕФЕРАТ дисертаци на здобуття наукового ступеня доктора юторичних наук

Ужгород - 1997

ДисертаЩев е. р у копи с

Робота викоилна ял кафедр! ново! 1 новпньоТ '1 стпр 11 та 1стор 1 ограф! 1 !кгпродського державного ун1верситету"

0ф1Ц1й(и опоненти: доктор кторичних наук, професор ПАР!) АР НИ Никола Миколайович

доктор 1сторичних наук, професор ГШ1МР Борис Михайлович

доктор [сторичних наук, професор П'АИЧАК 1ван Михайлович

Пров ¡дна орган'! з<иЦя: (¡ыпвсьиий дервавний утверситет

1М.1вана Франка

Захист диспртац! 1 вЦОудеться р.

ъ-13— год. на запдашп спец1ал1зовано'1 ради Д.15.01.04 при Уягородськпму державному университетI (294 ООО, н. Ув-город, врЛ1и1верситстська,14).

3 дисертащев мокла ознайомитися в б\блаотеп! Ужгородсь-кого державного университета.

Автореферат роздано 199? р.

Имений секретар спе1пал13оваши ра- у

ди, кандидат ¡сторичних нар, „ МйТЬОВКА О.

---

1. ЗДГбЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

йктуальнкть теми дошдяення. У часи натдонального В1Д-роиення йкра'Гни, розбудовя Н дераагност! зростае 1нтерес не пльки до наяого нинулого, але 1 до шорп швих. наро-д!в, особливо сдс!дн!х, як! вве ран!ве пройши складний 1 тривалий «лях до незалеяносп, набули досвЦу деряавотворен-на. Пращ укра1нських ученнх про нинуле сус1дн1х народ 1в ца-вть пос1сти ч^льне м^сце, тим б1льяе, до 1х доля перегшта-лася з долей тих украшЦв, як! яили в аеаах Габсбурзько! конархп.

Йктуаяьн1сть тени визначаеться й тим, до хоча над дуа-Я1стнчнов 1нпер1ев вке иайЕе в!с!а десятилпь току 1стор1я винесла св!й присуд, але И досв!д 1 по сьогодш не втратив свого значения. Головний урок полагае в тому, цо для мирного розвитку малих народ1в Центрально! 1 ЕИвденно-Сх1дно¥ Европи м!цну 1 довготривалу основу нояе сгворити ливе взаеина тер-пиа!сть, визнання за ниии дервавних прав, у тоиу числ1 1сну-вчих кордон1в. •

1сторична спадщина т1сно пов'язана з сучашстп I вЦпо-в!дае на 11 запити. У иинулону заввд аояна знайти аналопв з нааиа часом, поскУьки традицИ та ¡ъа'ять допоыагавть коаноау новоы» поколшна вирйувати проблеии, як1 стоять перед ниии. Так, питания виникае не стосовно того: чоиу "ше-р1я суперечностей", яков бдла Йвстро-Угорчина, розпалася, а адиу це не сталося ран1ве?

Зк з погляду деряавного буд1вшщтва сучасно! Угорцини та ИкраТни, утвердзення основ правово! деряави, громадянського :успиьства, так I з погляду и1янац1онадьних в!дносин, тема тродсяуе залиаатися актуальной.Дуалктична система не змог-

ла подолати националы« проблем», лихе затуховдвала Хх, що 1 теля ГГ розпаду продовхувало гальмдаати розвиток нормальних зв'язк1в ми народами Дунайського басейну, Нов! кра!ни ре-Пону здстр1чавтьса з аналог!чними проблемами, як1 доводиться розв'язувати "на ходу". Часто повториться кризов1 явида, наростае суспшне незадоволення.виникалть поб1чн1 наслЦки.

Сучасн1сть ставить питания минулому, 1 здатшсть 1сто-ркчно! науки давати задов!льн1 в!дпов1д1 на них, у значнМ м1р1 визначае И шсце у сусп!льств1. У свои чергу сама к-тор1я залехитъ в!д того, наск1льки глибоко мохе осмислити мииуле, розкрити його взаеиозв'язок 13 сучасним. ЗрозумШ, кторичний досвЦ не моле дати вичерпШ в!дпов!д1 на вс! на-11 пробдеми, тим б1льве, до вони набувають нових рис. Ироте це знания дозволяв крахе зрозум!ти сучаснкть, бачити в1рну перспективу, робить пробдеми б!лы аснмми. Й це - вахлива передумова для Тх усп! много вмрИення.

Каукова новизна дисертацп. Мин! вЦбуваеться глибока перевцшка ц1нностей, суть яких полягае у перем1денн1 центрд ваги з вивчення еконои1чно! 1стор1Г, класових рух!в,до полЬ тично1 1стори та культур». нац1онально-вхзвольних змагань Р1зних народов, духовного хмття I в к!нцевомд Шдсумку - до тендеицп зрозум!ти соц1альне 1 культурне в Тх взаемозв'язку

Наукова новизна роботя визначаеться тим.до воерхе у в!т-чизнян1й науц! досл!дхуеться пол!тнчна 1стор1я Ягорщини епо-хи дуал1зму. Розв'язуеться ряд проблем, як1 де не стали об'ектом слец1альнхх досл!дхень. Новизна роботи визначаетьса не тиьки тим. що заповнввться прогалини у науков!й л!тера-тур!, але1 характером вквчених перходхерел. йвтор викорис-тав нов! арх!вн1 матер!али, як! де не були опрацьован! дос-л1дниками, синтезував досягнення учених р1зних краХн та р!з-номан1тнкх науковнх напрямк!в.

- 3 -

ônepie в ppaïHCbKii icropiorpafil комплексно анал1зу-еться характер австро-дгорсько! ддал!стично1 систеии, проблема вЦновлення дгорсько! дерювност!, тШтичний розвиток сусп!льства на переловшщ етап1 1сторичнкх змш. Даетьса иаукова оц!нка найвавлшвнх стор1н пол1тичноТ IcTopiï Угорании. визначавться особливост! национально! пол!тики правля-чих к!д. Кома епоха витворве нов! сусп!льн1 та науков! сте-реотипи.як! тов чи îhiob ulpoo вплнвавть на настулний перiод.

% дан!Й робот! зд!йснено анал1з р1зноман1тнях джере* i яадкових концешЦй, ю дозволило не т!льки пЦсдиувати до-сягнення заруб1хних вчеякх, але й окреслмти т! питания, як! [штребрть «е б!лы паглибленого вивчення.

Иетодолог!чна основа робот». Одни* з основних аетодоло-Мчних полоаень для автора е принцип !сторизиу, який дозво-ияе вивчати складн! сусп1лън1 ¡¡вица в динаиШ, передбачае юнкретний п!дх1д до под!й I факт i в. визначае етапи розвит-tg. Обов'азковов розов £ розгляд яви* s контекст! досл1д-срано! епохи. При цьсву врахований досвЦ, набдтий g зард-Я«н1й та в!тчизнян!й !стор!ограф11.

8i4HOB е проблема об'ективност! п1знання, i не Нлым g юзди!нн! безк!нечност! процесд.його набливення до д!йснос-i, але i в значенн! багатьох теоретичннх BapiaHTiB П видения. У нав час склалися сприятлив! двови для подолання 1втодолог 1чно1" кризи вторично! науки. Зникае необх1дн!сть юл!тизацП ! поларизацП g п1дхсдах до вивчення иинрого, :оча в цшмд вони не знякавть, бо збер1гавться р!эя1 тради-iï. Подалыий прогрес вихагае подолання р!зко! паляризацП повру влях!в до синтезу р1зних наукових ветод18, а не хе-ан!чного в1дквдання одного з них.

ХртодолоПчнкй плврал1зв вклвчае використання й окремих

елененпв нарксистського метода, але передбачае принципове заперечення. всякого пояснения нинулого на основ! 2кс1сь "едино в1рно'1" ф1яософсько1 системи. На наш погляд, хснуюч! сьогодн1 теорп, у тону числ1 й натер^алктичне розуы1ння кторп.'з- р1зних купв зору узагальнвать об'ективну реаль-нкть.

9 сучасн!й СВ1Т0В1Й 1стор1ографп 1снуе чимало иетодо-лопчних напряшив 1 погний учений сшть перед проблемов вибору прикладов для шзнання минулого, як1, незалевно в1д його вол! 1 багання, вииагавть сприйняття результаПв та ц1нностей попередмх дослЦвень. Нетодолопя 1сторП покликана зробити цей виб!р сведений 1, тим саыиа, сприяти зрос-таннв загальноГ науковоТ культури, гпднесеннаофахового р1вня саиих ¡сторнтв.

Для вдосконалеиня наиих знань ваяливе значения пае нетод пор1вняння. При його допоисз1 иовна вЦнайти найб!лы типове 1 законо|црне. 11ор1внальний иетод слуяить, окр1к титзацп, таков 1ндив1дуал1зац1Г, дозволяе краще зррзуыпи предает дослЦження, розкривае риси, притаманш окреиим полпичним 1нституган 1 суспхльству в ц!лому. Теиа нааого дослщення потребувала чикого визначенна характерних особливостей дер-«авно! та нащ онально'1 незалекност1 Угорщини в епоху становления дуал1стичноГсистеми. Ни схиляеыося до того, цо иину-лоыу краши властква багатсбарвйсть, яка несла в соб! аль-тернативн! вар!анти виходу до якихось нових иторичнкх реа-Л1й. Це спонукае глибоко вивчати досв1д угорсыш иторп.

Ьез критичного ставлення до дШносп кторична наука не ноае кнувати, тону наве повне пристосування до 1с(1вчих ншп в Угорциш погляд1в 1 рвлень привело б до нових Увзорних та хибних висновк1в стосовно шштичного 1 нац!онального нйнУ'

лого нарсщв репону. Для того, щоб 1стор1я писалася правдиво, саме сдсп1льство. аае ор1ентратися на ктинд про свое нинре. Досл1дник повинен знайти й заф1ксувати те, цо вЦбу-валоса в реальному зигп, викласти фачтичний катар!ал в и-торичнону контекст].. При цьону автор зализав за собою право на особистнй погляд стосовно висв1тленкх пзд1й, хоча й роза-мхе, що неодмшно знайдутьса опоненти, котр1 не подглятииуть дс! його висновки.

Для систематизаци, анализа 1 вивчення загалького 1 специфичного у полпичнокд та нац1ональшшу розвнтков1 Ягорчини, аи користувалися прийнятиаи в 1стор1сграф11 полоненняии, цо п1сля укладення дуалктично! угоди, незвагавча на вс1 п прощиччя 1 галшвн1 фактори, наступи! десяташтя бри часом будхвництва ново!" дерхавносп Угсрцини. Перший пер1од дуализму - це час становления гроаадянського сдсШльства при ¿начнону збереаенн! у р!зних сферах щтя старих феодальних пе?енитк1в.

В основу нетодологН" дослщаення покладено принцип хронолог 1чного 1 теаатико-проблеаного Шдходу до викладу та анализу на'тер1алу. Цей нетод передбачае розчленування досить широко! теми на декиька вЦносно вузьких проблей, козна з яких розглядаеться в хронолопчшй посл!давност1, а такоа у дшшщ! зн1н. цо в1дбувались. Не залнвалася псза увагов проблеаа шввцнозення рег1ональних 1 локальних законоа1р-ностей. Спрощений пЦхЦ до шшулого окреш кра'1'ни, виходя-чи з н!би-то изнаних загальних георетичних законов рностей, приводив до карових поиилок 1 нав1гь народних трагед1й.

Хронолог!чн1 ие81 тени визначавгься 138?—1430 рр.. пер-шш пер^доа дуал1стично1 систеыи, кили проходив штен:ивннй процес становления консшуЩйного улравл.нна Угорц|яноз,

утвердЕувалкса нов! полпичн! та дер^авн! структур«, зн!цнв-ваяиса' л^беральн! принципи, зростав ешишчний потешЦал краУни. Практично хрснолопчн! рамки роботи вирв! за визна-чен1, поскпльки полпичний розвиток Нгорщини псдаеться з 1861 р. 3 цього часу почаяися псари взаенного коапроаку стор1н, який настав у пврелоаняй 188? р. У 1890 р. заверяй-лася не ливе "ера Пси", ала й период стаб!лы:зсп дуая!с-тнчно!' систени. Закшчився час либерального правления, якк-но зэпнився полпичний менталитет, з'явилиса нов! сусШльн1 сияя, у тезу чши робпкичий рук та социал-демократична парна.

Преднеток дисертащйного дослэдження е розгдяд складного процгсу в^новлення державное?! Ягорцннк, и полпичний розвиток вЦразу теля прийшта констктуци'шйх закон!в. Питан-. т про дерзавно-празовкй статус Упзрлини в епоху дуализму е непростюг, складниа, вшшкало й продоввуе викликати науков1 дискус !"1. Иравильн! висновки тут ваыиз! ! з погляди угорсь-ко'1 !сторЛ" XX ст., нав!ть сучасносп. Нашльки. Ягорцина бцла незаледнов ! самсспйшш в епоху дуал^зыу? В!рна вЦпо-вЦь на цэ питания дозвояяе .краще зрозунпи наступний хсто-ричний розвиток краТни. В!дновлена у 186? р. дерЕавйсть Угоррни наклала свш вщбиток на розвиток усього репону, бо саые у ц1 десятшпття И суверзнпет, П1сяя столпь зэ-легносп, був найбшвик. Ятвердгення новйх дергавних хнети-тут1в було тривалий ! ■ складнка прсцесоь-, ^о вЦбилося на всьому ПОЛ1ТНЧНОМу розвитков! Кра"1НИ.

Для всеб1Чного виевплення питания залучаз7ься прац! угорськк вчеких р!знях понол!кь та поглад!в, яш яаать без-посередне вдаовення до проблем?.. Критер 1ен визначення.правильно«! ексновк1в га чи !нга авто^в слудили аргукенти. опрацЕвання арж1вшя документ.

Мета 1 завданнз досЛдаенна, Основной иетов роботи е вивченнз загальних законом1ряостей \ особливостей в^дновлен-ня дер1авност1 Нгорцини гисля укладення дуалктично! угоди га И пол1тичний розвигок у пераи десятилптя. Вавливов не-топ е анал1з нац!ональних проблей регчону у 60-80-х роках XIX ст. Це пердбачае вир!вення таких конкретних завдань:

- об'ективно аоказати внутр1вн1 та эовя!зн! обставини. як! примусили р!зн1 пояничн! угрупування до комаром су з Австрией та Габсбурга»«;

- проанал1зуваги дервавно-правовий статус Ягорщини в систем! дуалгзау;

- вид^лити практичну д!яльн!сть пров1дних тштшпв епо-хи - Меака, И.Ковута, Д.Ондрав!, К."Пси, Оочари

- яростезити опозшдйну Д1яльн!сть Л.Кошута у 60-?0-х рр. XIX ст., його боротьбу проти шдготовки \ укладення коапро-Шсно1 угоди;

- розкрити д1яльн!сть 1нститут1в дервавно'г влади на первому етап1 дуал!зну. конкретн! заходи в цьону направку цен-тральних та акцезих органов управляя;

- з'ясувати деривницьк! традици ущнпв, 1'х вЦнояенна до хорватського, руаунського, словацького, сербського 1 ук-раТнського населенна крашн;

- висвплити д!альн1сть парлааенту по забезпеченна всгеХ законодавчо! основи деряавотворчих лереи1н;

- показати поляризации суспмьного гиття 60-80-х рр. XIX ст., фориування урядових та опозищйних парпй, аейну боротьбу приб1чникаии I противникам концепций Л.Кояута;

- дати пор!вняльну оц1нку угорського л1берая1зму 1 консерватизму. простегити м1сце демократичного, аграрного 1 ро-бИничого рдх!В на шштичн!й пая1тр! краше;

- висв!тлити нащовальна проблем региону, а таков практику проведения дергавноТ полпики у Ц1й сфер!:

- розкрити нащональн! вииоги неугорських народов, д!-яльшсть 1х полтчшх та культурних сб'еднань, протистояння польтиц! надяризацп.

Практичне значения роботи полягае в тону,до науков! уза-гальнення даить вироку основу для кращого знанкп полпично!, культурно!, еконоа!чно! ктори ыалих народ1в [Нвденно-Свд-но! 1вропи, динаи1ки становления национально! св Цокот 1 культурних процес!в, зокреиа й серед украшйв Закарпаття. Кодночас результати дослЦвения ыовуть сприяти пхдготовц! спец!ал1ст1в-гуйан1тар!¥в ! не лиге !сторйк!в, але й шшто-лог1В та вриспв. Шраний фактичний натер!ал кове бутк ви-користаний у ход! написания узагальнвшчих праць з ново!' 1с-торп, ктори Йгоррни, для ронробки лекццйних та спец!аль~ них курив для студенпв шоричиих факультетов, для пдаи-вення ивал1ф1кацГ1 викладач^в ктори.

Робота носить конплексний характер, ставить 1 розв'язуе проблеин! питания, знаходиться на стиков! таких наукових галузей як лолпнчна 1 стор!я, деркэвне-буддвництво ! управления, правознавство, нацкнальн! вЦносинн, 1стор!ографгя.

Апробащя та практичне значения досл1ДЕення. Дисертащя грунтуеться на результатах 6агатор!чно!' роботи у внчизня-них 1 заруб!вних арххвах та книгосховицах. ПЦсунки опубл)-кован! у р1зних виданнях, у тону числ1 за кордонов. Вони в!до^! науков!й гроаадськост!, особливо серед гунгарояопв. Автор пЦтрийував т!сн1 науков1 зв'язки з ученики Рос!йсь-ко! йедерацН та Угорщини, брав участь у швнародних та всеукрашських конференциях.

ИЦсунки дослцгення о&говорввалися на кафедр! ново"!

1стор11 Угор^ини Будапевтського ун1верснтету, яков керуе проф. Ф.Пеленке!. Спецкурс з нацЮнальних проблей Закарпат-тя Х1Х-поч.ХХ ст. був прочитаний для студенпв кафедри 1с-тори СхЦно! Европи будапевтського упверситету 1 студен-тIв кафедри ¡сторп 1Нредьгазького педшституту.

Автор багато рок^в викладае в Уягородськоиу утверситет! норкативний курс ¡сторн нового часу кра!н Европи I Аиерик®; лекцп з ктори Угорщини, Йвстрп, Руиун! 1 читавться на основ! проблематики науково! роботи. Дла студентов кафедри чи-таетъся спец^альний курс "Нац1ональн1 вцносини з Австро-Угоряин1 у друпй половин1 Ш-на поч.ХХ ст.".

Стан наукового оарацввання теаи. Питания про деряавно-правове ыкце Нгорцини в систем! дуал!зау е непростиа, вик-ликало й продсзхуе викликати науков! дискусп. 1Нсла 1Ш р. за сво!ми поглядани угирсыи 1сторики ч!гко роздиилися на два напрямки, козний з яких в!добранав полярн1 ¡пдходи. Але обидв! сторони об'еднували 1 сп1льн1 риси, з яких пера за все треба назвати угорський нац10нал1зй, избавлений прогре-сивних акостей, в'даидання демократа 1 навпь л!берал1зву, посилення консерватизму. ¿¡ля абсолвтно! 61льеост1 угорських 1сторик1в н1колй не Оуло предиетоа особливо! дискусп те. зо пер!од дуал!зау - це за1цнення дераавнось, час утвердзення громадянського суашьства. Основниа водороздшь; ¡из двоаа теч1ями стаз лЦх1Д до питания про р!вень национально! неза-лезносп крахни. про П дерзавно-правовий статус. Умовно угорських кторшйв ко5на под!лити на прнб!чник1в Ф.Деака i /1. Козу та.

Для виправдання дуалктичного коипром!су в очах власного народу, особливо штел!генцп, на вп лади яусувалася легенда про оссйливе покликання угорщв у середн!й теч!Х Дуная.

За 800 рок 1в ливе вони зумш створити конститущйну державу, заведи утринували р ьвновагд tiii свободой ' та абсолютизмом, зупиняли напад коч1вник1в проти цив1л1зац11. розповсвд-вували культуру на схЦ 11].

Критики дуал1зну, серед них i Л.Новут, основну двагу звертали на шштичну та наЩональну залеяшсть Угорцини в 1д АвстрП i династп Габсбургов. Ряд сучасншпв, ш намагали-ся теоретично обгрунтувати шшшш зм1ни 60-х poKiB, в1дз-начали, во завервилася угорська револшщ, при чому, як колись анппйська, вона досягла свое! нети вирники засобамиШ. 1Ш р. став роков перемошш револвцп, бо привив краану до незалевносп. Л1кв1дував абсолютистский ревив, а спиьш справи поставив на конститдщйну платформу. У найкрармд й благородному розд«1нн1 цьего слова це була револющя 13]. Приб1чники угоди вешко вихвалрли лолпичн1 зи1ни: "краТна одервала такд вироку й наспльки грднтовну основу для свого подальвого ватерсального i духовного розвитку, яку не мала протягои стсл1ть" 14].

ЙЦразу з'явилися й опоненти, як! критично оцшивали до-сягнуте, бачили TiHbOBi сюрони дуал1зиу. Вони признавали законом!рн1сть змш, але i'x радикализм i ввидккть ототовню-вали з контрев'олшЩев. На погляд 1 .Толд1.вiдносини vis Угор-щинов й ftecTpieu визначали не 1сторичне право, яке биъве не вове гарантдвати «айбдтне краТни, а реалГх. 3 иридичного по-гляду Угорцина стала незалевнов, але на практши збер1галася

l.iio'ke Laios. Magyarorszag ujabbkori torteneiae. 1815 - tei

1892 - lg.ll. kot., Haesbecskerek.1893. IA valosztasok elett. Pest,1868, 6 1. 3.1bidet, 83 1. 4.Ibidem. 122 L

II повна залеинить Ш. Приб1чники napTii незалеяносп на-в'ззували гроаадськосп думку про принижене становице. кра1-ни. ВЦоний представник опозицП' - Л.йочарх доли Угорцини в ранках монарх!Г визначав такин чином: "Заякть повно! дер-1авно1 незалеаносп, краХна опустилася до р1вня npoBiHUi'i i колонГГ 12]. Коыпромк, досягнутий завдяки великим аертвам з угорського боку, не л^вцував стол!тн1 проблеми, не при-Hic аир, у кращону раз! став липе перемир'ян. Подобна оц!нка не була новой. бо не у 1880 р. в1домий учений i полпик 0.Герман однозначно ввавав, що Ягорщина знаходитъся у коло-Н1альиоиу становиц! i повинна докласти багато зусиль, доб вийти з такого стану 131. У наступи роки ця теза в угорсь-к1й icTopiorpaoi'i вшйвла на задн!й план, воб noria окрен! П елеиепти були вЦновлен! у працях марксисте.

У 189tj р. Д.ОндрааЬмолодаий опублщвав велике досл!д-яення п!д назвов "Про примирения 1887 року" £43. Автор кри-тикував проект конфедеративного сб'еднання Угорщини, Серб!I i Pppii, з яним виступив. Й.Ковут, ввалав, во саыоспйна Угорчина Hiколи не зыоае вистояти проти потенц1йних зовн!я-Hix BoporiB, тому лиие дуал1зм здатний гарантувати П неза-ле2н1сть та територ!альну niJiicHicrb. Про onyauiB Шсля 188? p. BiH писав: "У внутршшй тш'тши ж (yropqi - IJ.) замши пан1вне становище. Национальностям не бри надан1 водн! ванси для самоспйного шштичного ¿снування" 151. Для

l.Toldi lstva'n. Partjaink feladata a vaiaszta'sok uta'n. Pest, 1869, 120 1.

2Jocsary Lajos. fl kozosugyi rendszer zarszaaadasa.Bp..1302.

3.Негвап Otto, fl pokol cseplo'ie. Bp.,1983. 200 1.

4.flndrassy £yala. fiz 1887-iki klegyeze'srol. Bp..1836. 5.Ibidea. 38 1.

нього угода стала остаточним гпдсушш столпньо! боротьби Угорцини за свои нац1ональну незалевн!сть. Правда, при цьоау добавляв, ?о на позитивн! плоди иоана розраховувати Шьки у тоиу раз!, якю не будуть допущен! велик! покнлки. В1н Ее виступав з теоретичним обгрунтуванняй тези: угорц! каать ус! п!дстави зайняти провЦне и!сце у монархп.

У 20-30-х рр. XX ст. настала переоцшка погередн!* кон-цепц!й. Йона закладалася на основ! т.зв. "попередгувчих" ВИСН0ВК1В реводщ!й 1918-1919 рр. Тон задав найбйьв в^доыий представник угорсько!' вторично I науки - Д.Секфш( 1883-1955). 3 позиций консерватизму вхн д прац! "Три пошлина" засудив л!беральн! та револЕц1йн1 рухи, як! вревп-ревт привели до нац1онально! катастрофа Ш. Учений поставив п1д сушив гс-торичну закошшршсть аинулого розвитку краТни; його погляди уЕивалися з такими формами нац!онал!зиу, як антисемитизм ! прошшдь переваги угорц!в над сусщнши народаш. Вина за розпад !сторично!" Йгордини покладалася на привнесений ззовй л1берал!зи. За висловои Д.Секфи, внасл!док великого "гр1хо-падшня", десяшпття шсля дуалшично!" угоди привели до поступовго морально-полпичного занепаду сусп^льства.

Стара исторична наука не витриаала випробуванкя -11 нев-дачу признавав ! сам Д.Секфю, який, починавчи з друго! поло-вини 30-х рр., переглянув деяк1 крайн! половення свое! пра-цг; б1льи об'ективно \ кенв запол1тизовано оценивав недалеке кинуле кра!'ни. Посилшшся голоси,яи в ус1х нац1ональних 61-дах звшувачували Ф.Деака та його однодунц!в. ЗЛро пряло писав, 130 угода бра н1чив шекы, як зрадон угорсько!" наци, а головною причинов И трагедп стала злочннна шштнка Габсбурзького дому, в сво!'й основ! антиугорська 121. 3 шзо-

1. БгекГи £уи1а. Йагоз пеагейек. Вр.,1920.

2. В1го гоНап. Й ЙаЬзЬитд - Ьах Ьшш. Вр.,1919, ?8 1.

го боку, a aisBoeHHi роки частина 1сторик1в з ностальпеэ згадувала дуал1зн, ыонарх!в i територ!альнд еднкть зеиель святостефансько! корони. йа íx погляд, угода 1867 р. пок!Н-чила з трьохсоштньов боротьбоп tiis Ягорчинои та flecTpien, поновила дераавну незалегн1сть, територ1альну iHTerpauiS;, поставила на надгйну основу майбутне угорськаТ нацй" Ш. ДослЦники в!дм1чали й 1нв1 позитива пЦсукки, особливо екошшчний та культурний розвиток кра'1ни.

Однии з найкраце 1нфориованих про полпичн! подИ kíh-ця Х1Х-поч.ХХ ст. бдв автор npani "Епоха дуал1зму" - Г.Грац. Наступи! дослЦники не 'иошг 1гнорувати його двотокну працз, котра побачила cbít у 1934 р.Ш. Нецодавно книги перевидан! в Угорчшп. 3 нагоди снерт! К.Пси, у 1902 р. Г.Грац опубль кував невелика б1ограф1чне дослЦ1ення, ц1лкои присвячене анал1зу д!яльност! одного з найШльз вЦомих дергавних ке-piBHHKiB епохи 131. Учений схильний був оцшввати адншст-paTHBHi реформа уряду як ц1лкой л1беральт, a catioro K.Ticy як продукт угорсько'1 ÄiacHccri. Попередн! уряди здШншвали багато позитивних 3míh, але народ ав шяк не вЦчував íx сприятлив! насл!дки. Сдспиьство щияло про б1льв сшшйну й реальну полпику, яку принесла так звана "ера К.Пси". Сдинии обаезенняа для д1яльност! bcíx шштичних сил була заборона ставили пЦ сушив полозення ддал1стичн^Т угоди. Рефории не були всеохоплютимя, носили частковий характер, але верхи забезпечили суспшну стаб1льн!сть. На погляд Г.Граца, К.Tica добре розуа^в запити сушльства Í4J.

1. Bergendy Szílveszter.EUensége volt-e a Habsburg csolád Magyarorsza'gnak? Bp.,192?, 13? 1.

2. Gratz Sysztáv. A dualizaus kora.'I-II k'otet. Bp.,1934.

3. Gratz Gyszta'v. Tisza Kálsan. Bp.,1902

4. Ibidea, 22 L

Учений, який спирався че на традицп л!берально! вторично! вколи, у сво1й пращ "Епоха дуализму" в щлону лози-тивно ощнввав период 1887-1918 рр. 9 30-х рр. його позицоя не знайвла гпдтринку, хоча у полпичшй свЦомосп сусшль-ства ще збер1галася ностальпя за старими "добрими часаии". Так, историк писав про позитивну роль Франца Иосифа у hoabí дуалктичного компршсу, який став найбиьв планов справою його довголпнього правл1ння til. Для Нгоррни катастрофа настала б значно рашве, якби вона здобула повну незалев-н1сть. 1Нльв1сть угорських 1сторик1В, у тому числ1 i Г.Грац, визнавали пол1тичний ви&1р Ф.Деака i його однодумшв реаль-нин, вивавеним, тону й виправдании. ti особ! Ф.Деака, пиве вчений, вплилася сильна правова свЦмасть угсрсыш! наци, традицй' Г! конститущйних начал121. й 188? р. кра!на досяг-ла «аксииун того, *о в ранках легально! полпикм дозволяла реальна ножливкть. 1сторнк аргуиентовано доводив, «о не 1с-нувало íhboí шштично! ком&шацп. окр!и соизу з ftecTpiec. До того в у цьоиу pasi у Центральна ЕвроШ зберкалася Mii-народна стабиьншь, а таков статус монархП як велико! дер-«ави. Вихвалявчи полпику шшроыку, Г.Грац виходив з дсс-вцу початку XX ст., коли pi3Kí революции! повороти угорсь-ко! icTopi! принесли негативн1 наслгдки. Погляди Г.Граца в значн1й uipi були сприйняп кторичнов наукой, а багато його büchobkíb витрмыали вмробування часов, справили вплив на наступний розвиток наукових дослшень.

Такий вЦоиий вчений i активний шштичний д1яч, як Ü.Üci, у kíhuí 30-х рр. доводив, во за виняткои в1йськових i 30BHiBHix справ, дуалктична угода забезпечила незалетсть

1. Ératz Gusztáv. fi dualizíus kora.l kot.,8p.,1934,16-18 11.

2. Ibidea. 18 1.

Угорцини. Внутрине дерхавне управлшня, не рахунчи ianepcb-ку ади!н1страц1в i бюрократа, циком перед icriuoca в руки угорських пан1вних KnaciB. D cboix д1ах Ф.Деак спирався на конституцШний л1берал!зм та шорнчне право Ш. O.üci детально анал1зував i таку складну проблему Угордини к1нця XIX ст.. як нацЮнальм в!дносини. На його дуаку. у раз1 на-дання територХально? автономп, nix народаии могла виникнути б1льха ÄOBipa/але замлеть цього почала проводишь дерхавна полпика, котра суперечила полохенням закону "Про нацЮналь-не piBHonpaB'a".Голос протесту етн!чних венхин потонув у во-вшктичноиу Mopi 12]. KepiBHHUTBo Нгорщкни розглядало кра!-ну як едине нац1ональне об'еднанна. легпнмнкть якого за-безпечдвало Шоричне право. Заради досагнення uiei вети, влада Bei екерпв направила на аси*1лац1в, мадяризащв та централ!защв. ilpaqi i погляди О.Яс! найбШвий вплив кали на формуванна концепций зах1дних 1сторик1в.

У HOBift icTopii Угорцини ненае ходно! Ihioi теми, де по-зицП поляризувались би наспльки, як стосовно угоди 188? р. В заруб1хн1й icTopiorpaiin навпь утвердився погляд, до дуализм став повноп перелогов угорсько! сторони. Чеський вчений Й.Иацурек у ЗС-х pp. писав, до у BHyTpiBHix справах yropqi забезпечили co6i так1 права, як1 не иали с, часу могачсько!' катастрофа (1526 р.) [31.

ВченЬиарксисти, як1 зндвен! були працввати у п1дпш1, або в енгграцп (Й.Рейво!, Е.Молнар. ft.Иод), розробляли дея-

1. 3aszi Oszkar. й Habsburg-xonarchia felboxla'sa. 8р.,1982. 408 1.

2. ibidem, 411 1.

3. Macurek Josef. Dejini ladaru a uhersktho statu. Praha, 1934. 260 s.

Ki ocHOBonojiosHl питання icTopiï йгорцини, пов'язаш з про-граиоЕ девократичних пертворень. Йони розкривали процес фор-ыування суспмьних взаемов1дносин, зпкнення класових ime-peciB. йарксисти вивчали icropin робпничогп класу, початок иого боротьби, iсторичн! передумови пол1тичних зыхн в Угор-5ИН1. Цей напрявок розглядав проблем дуал1стичного перщу кр!зь призму СуСШЛЬНОГО розвитку.

Шсля 1945 р. угорська 1стор1ограф1я взялася обгрунжову-вати не ливе тезу про "залеяшсть" кра!'ни В1Д йвстри, але i про ïï "нашвколомальне" становиде. ПодЮн! оц1нки несли негативн1 психолог!чн! моненти, с1яли нац1снал1стичн1 та во-BÏHiCTH4HÎ почуття.

В друг!й половин! 40-поч.50-х pp. .оценка дуал1зму була однозначно негативною, бо bîh н1бито половинчато вир1вив справу нац1онально!* незалевносп, вЦмовився в!д основних атрибутов суверенитету, йле навхть И.Рейво!, вил'ячуичн кла-совий характер дуал1стично'1 угоди, укладено!" за спинов на-родних низгв i нащональних иенвин, визнавав, що в тих кон-кретних шоричних умовах ïï не ножна було уникнути.й.Ковут, який не хот1в "прийняти" угоду, ошшився в i30iauiï, а тону йоге позиция була уташчноя Ш. Йод1бн1 концепцИ в угорсь-KiÈ icTopïorpa$>iï цього периоду бри усталениви. Вони й не могли бути шяини, бо таков була позищя вивого парпйного кер!вництва на чол1 з M.PaKoai, Бласн1 погляди, навпь ва-piauiï на цю тему з боку окреиих вчених, не допускались. Си-туац1я почала м1нятися ливе з к1нця 50-х рр, •

Поступово з'явилися нов! п!дходи, в усталеш погляди вносилися суттев i корективи.Зокрека, вдаидаеться теза попе-редн!к рсшв про "нашвколошальнд залевнхсть", взагал! про

1. Rêvai 3c'zsef.MarxizBiis,ne'pesseg,Bagyarsag.Bp. ,1955, 260 i.

"залеанкть Игорчини вЦ йвстрГГ, як така, до не вЦповЦае íctophmhíí д!йсност1 Ш. Дуал1стичну систему почали квалЬ ф1кувати як "нап1вл1беральну конституц1йн1сть", яка вщг-рала роль спускного клапану бурадазич-демократично! револв-цп. Ус i проблеми минулого розглядалися пльки кр!зь призму класово! боротьби.

Угорська icTopiorpagia 50-70-х рр. XX ст. багато писала про антидемократизм дуал1стично'1 системи, але мене схильна була згадувати про i"i л1бералыи риск. Д1йсно, виборчх. гро-мадянськ1 та нац1ональн1 права людей та 1'х об'еднань були обмеши, але вони !снували.-Демократичним силам, робпничим орган1зац1ям, нащональним рухам дервавн! !нститути забезпе-чили бшаий npocTip для д!яльност1, Hia в 1нвих схЦноевро-пейських Kpaínax.

На основ! праць остзнн!х трьох десятилпь i проведених наукових дискусхй, мовна сказати, во в попередм концепцп були внесен! значн1 3míhh. Шштична icropia Угордини вис-вШветься вляхом подолання односторонн1х погляд1в, биьв глибоко анал1зувт.ься сдперечносп та реалII. Багато робИ присвячено национальна шшгаЦ уряд1в, суспйьним рухам, парла»ентськ1й боротьбь Одночасно нампилося вцставання в област1 вивчення сощально! структури суспйьства, форму-вання його свЦомосп, iCTopi'í !дей 1 культури, в ц!лому становления громадянського сусл1лъства. Оминалися питания л!берал1зму, консерватизму, нац1ональн1 вимоги етчннх груп, не прид!лялася налеана увага таким ведучим д1ячаа епохи, як Ф.Деак, Й.Етвея, Д.Ондрав!, К.Tica та íh. йимага-вть перегляду проблеми, пов'язан! з оцшков yciei дуал1с-

I. Salidor (lilaos. Magyarorsza'g függósegenek jeilege a dua-

lizaus korában.-"Tcrtenelaí Szeale",1958, 1-2 sz., 100 l.

тично! систем», прагматизм у д!ях Ф.Деака, роль "двентр!" та ших суспиьних сил у полпичному витн, процес форму-вання демократичних поглад1в, нащональн! вЦносини та пЦ-ходи до 1'х виршняя.

Ось уме понад сто рок1в дискусп р1зно1 1нтенсивносп про австро-угорсъкий дуал1зм привертавть увагу спец1ая1ст1в та мироко! науково!' громадськосп. Головн! риторичн! питания. котр1 ставляться: Хто був правий? Ф.Деак чи Оовут. А якмо нхкто? А янмо обидва кали правду? Навпь у багатотомн1й "кторп Ягорчини". Я автори визначаить правовий статус Ав-стрп та Ягорчини як "дервавних частин", котр! не мовна наз-вати повн1стш незалеянини. При допомоз1 австр1йських та угорських пан!вних клас1в !мпер1я забезпечила свое панування над 1и1ими народами Ш.

Заруб1жн1 вчен1 навИь схильн1 переб!львувати угорський вплив на формування внутр1нньо\* та зовШвньо!' пол1тиш монарх! 1. На думку австрШськсго досл!дника Е.Золлнера, у дво-едшпй 1мперГ1 стввщновення сил було таким, чо Нгоррна, хоча й „носила у стльний бюдвет менму частку ковт!в, теоретично була р!вноправнов стороной, а на практши мала перевагу над Австриец 12]. 1нвий автор - М.Дроз нав1ть писав про "угорське опекунство над В1днем" 13]. йнериканський !сторик ККанн, який народився в Австрп, пЦкреслве: стосовно Габс-бурзько!" монархИ не мовна застосовувати на^снальш та М1а-народнх стереотипи зах^дного зразка. В етн!чно розмапсму Дунайському басейн! навряд чи мовливим було у рамках монархи, або на И м1сц1. реал1зувати демократична сшввиття в1-льних над!й. Якцо таке й могло статнся, тод! ливе в раз!

1. Haçyarorsza'g tèrténete% 6/2 kot., Bp.,1379, ??? 1.

2. Zöllner E. Geschichte Osterrich. Bien, 1961, 412 1.

3. Droz 3. L'Europe Central. Evolution Historique de 1*1dee de Hitteleuropa. Paris,i960, 126 p.

тривалого ииру, иляхоа павшних реформ. Дуал1стична нонар-xia, пиие Р.Канн, не бра вз1рцевоа дергавов, але забезпэчи-ла свои народаи нир i цившзоване яиття Ш. йнериканський вчений глибзе анал1зував внутр1ин1й розвиток Австрп, ни Итррни.

Укра!нськ1 вчен1 проявляли й продоваувть проявляти ште-рес до аинулого Ягорщини, поскиьки географ1чна близькить, eK0HQMi4Hi, шштичн!, культурш i науков1 зв'язки стиаулш-ють потяг до вивчення icTopii сусЦнього народу. Навими ученный дослЦзувалася полпична icropia XIX - поч.ХХ ст., на-1Дональн1 рухи, соц1альн1 проблеии. Центрон гунгаролопчних дослЦнень став 9згородський дераавний ун1верситет, де сфор-мувалася квал1ф1кована груда вчеких, проводиться П1дготовка спец1ал1ст1в.

3 досл!дхень уягородських учених видиявться пращ ЯЛ.Штернберга 12]. Дослцник ц1леспряиовано проводив повуки нових матер!ал1в, розшзив вавлив1 icToprmi ппдiТ.дiяльн1 сть видатчих особистостей угорсько! 1 наиоУ icTopii. Його npaui збер1гавть наукове i к"льтурне значения, частина з них опубл1кована угорськоз шзвов.

Окреаих стср1н icropii Ягорщини дослЦауваного периоду торкавться npaui I.H.Невка 13], ВЛЛяька [41, Й.В.Гонон-ная L 5 J.

l.Kann fi.Robert.The Multinational Empire.Ней Зогк.ШО. 20? s. ¿.Штернберг Я.й. Нир поэзии и друзбы,- Уа^ ород, 1878.-186 с: liaradi Sternberg Oanos. Utak, tala'lkozasok, eahrek. Uzsgo-rod,19?4, 315 I. 3.Метко IX Гроыадсько-полпичний pyx i сусгпльна дуака ь

Йгорчин! на py6esi XUI-XIX ст.- Льв1в,19?1.- 189 с. 4.1лько 8. Закарпатське село на початку XX ст. ( 19001919 pp.).- ilbBiB,19?3.-l80 с. Э.Гомоннай 8.В. Йнтолопя педагопчно! дуики Закарпаття (XIX-XX ст.).- УжгородЛ392.-289 с.

Рос1йська вторична нара друго! половини Х1Х-поч.ХХ ст., незвагавчи на штерес до Игорцини, "П хсторН, етнограф!!, культури не заливила тльки-небудь великих I оригхнальних йонограф1чних досяхдвень, хоча окреш розвхдки давть загаль-ну картину иинрого краши. Сфера нарового дослЦвення була значно розвирена ученики колишнього Радянського Совзу. 3 другоК половини 50-х рр. достушпвими стали арх!вн1 нате-р1али, публ1кащ"1 угорсыш колег, зб1рники документ. Дос-тупово розаирялися особист! контакта хсторик^в двох крахн, велася гйдготовка спец!ал!спв.

" Показникон досягнутого р^вня радянських дослшень стало видання узагальнвчих праць: у 18йЗ р."Нарис!в ново! ! новхт-ньоТ 1стор!1 Угорщши" 11] I, особливо, другого тону трьох-тоано!' "{сторп Угорщшш" (19?2 р.) [21. Тут детально роз-крип головш в!хи угорсыш 1стор11, загальн! законок!рнос-т! ! особливост! 1'х розвитку, кзстяться власн! ощнки. Зви-чайно, полпичш перейни, науков! дослхднення, спокуканть по-новоку оц^нити ряд застариих половень. Приигрои, тай твердвення: "Компроихс 188? р." надав Угоррн! форнальнУ р!внхсть прав з Йвстр1ев"[31, або "угода була реатцйнов 1 тону, до вона була спрякована проти виттевих !нтерес!в нри-гноблених народхв Йвстрп ! Игордини" [4]. Гадаемо, цо !з серйозних дослшень пострсво зникнуть под!бН1 одшшрн1 висновки, а науковщ врахрть уев складн!сть епохи.

Це поьптно вве у прац1 рос!йських вчених "Коротка !сто-Р1я Игорцини", де в!доынй гргаролог Т.МЛсланов по-новону

1.Очерки новой и новейвей истории Венгрии.- й.,1363.

2.История Венгрии в трех томах. Т.П.- К.,1972.

3.Там ве.- С.234.

4.Таи ве.- С.23?.

висвплие позиции Ф.Деака в пер!од подготовки 1 реал1зацп дуал!стично'{ угоди, як полпика, котрий реально оцшввав сп1вв1дноаення сил, обрав центристський яляк, зу1йв реал1зу-вати угорську дерзавницьку Цеп Ш. (1нал1зуеться л1бераль-нии закон "Про нац1ональне р1вноправ'я" вхд 1868 р., в якоау Оули упуцення, навпь новшстичн1 полозення. Однак пере-биьаенняи е такий висновок росойсыш колег: "йопчнт бу-ло б назвати цей закон "законом про нер1вноправ'я нацЮналь-ностей" 12]. Ввагаено, до з подЮноп оц!нков не погодиться биыйсть дослЦмшв, адве представники етн1чних иениин, як у парламент! так 1 на ьисцях, сан! вииагали реал!зацГ1 його головних полоаень. ОЛслааов пиве, чо дуаМзв зав1в угор-ське суспшство у безвих1дь не лиие в 1сторичтй перспективу але й .¡деллоПчно 131. Цей висновок серед вчених р1зних краТн продоввде залиаатися дискуссии. Не торкавчись його суп, вкалеао, що теза про "осторичний та Цеолоичний тупик" е перебшвешш.

Аналпичш катер1али з ново! кторп 9гор$ини вШцен! у тенатичних збхрниках, котр! з к!нця ?0-х рр. видавалися 1 нститутоа слов'янознавства 1 балкаистики АН СРСР. Серед них треба видиити два, як! опублгкован! в 1981 роц! 141. Книги написан! на аирокШ даерелыий чснави над якиин прцювало багато вчених, у тону чиш й зарубпних. Досл!д-гення носять пор!вняльний 1сторичний характер, а!стять ваг-

1. Краткая история Венгрии,- М.,1991.- С.213.

2. Там *е.- С.225.

3. Там и,- С.29?.

4. Формирование наций в Центральной и Юго-Восточной Европе.-й.,1981.- 359 е.: Освободительные двиве::ия народов Австрийской инперии.- й.,1381.- 463 с.

лк81 висновки, AKi HS втратили свого значения. Окреко роз-кривазться процеси становления нац1онально! свЦомосп на-рсдхв, HKi входили до складу Игорцини.

У ходз наукових дискуий останшх десятилпь, учен1 р!з-них кра"1н наиагалися спокишо вияснити ochobhi проблени епо-хи дуал1зну, приходили до б1лы2-иенп единих дрок. Зараз на передтй план висунулися конкрет теки, KOTpi продоввувтъ привертати увагу 1сторшш.

Даередьнов основой дисертацп лосяушли катер1али apxißiB Угорцннн. ИкраГни, РоййсыюУ ФедерацИ, а такой публ1кацП парламентских та гнших докуаенпв.

3 Угорського дергавного apxiBy використаний фонд Ради ш-HicTpiB, а таков шдпорядковаш йону. централь^ та liicqeBj органи деркавного управляя за период з 186? по 1890-Ti роки.11]. Фонд складаеться з двох частин. До нъого входять докукенти угорського уряду, а таког Konii" окреких протокол!в iMnepcbKo'i Ради ншстр^вПнозеиш справи, оборона, фшанси). Фонд Президп Ради HinicipiB так»! подмяеться на декУька частин, потльки до нього входять докуненти Bcix вшшв.

Найб1ль®ий 1нтерес становить фонд ишстерства внутр!®-Hix справ,'яке керувало дервавнов адншстрац1ев на liicqax. До його конпетенцП входило проведения ви&ор!в, стевення за д1яльн1сге шштичних парт1й i нащональних товариств, кок-трол^а матер1алами преси. Фонд ншстерства встици рсзкри-вае ЗМ1СТ вашшх законопроект, характер дервавно-право-вих в1дкосин центру з комнатами, зв'язок уряду з парламентом. Зрозуапи культурно-нац1ональну политику державно! влади дозволяе фонд мшстерства освпн i кульпв. Ыдр1зня-вчись один В1Д одного своею в!дончоа специф1ков, докукенти

1. Orsza'gos Leve'ltar (OL). Budapest.

цих фонд 1В даить ыовливкть осягнути р1зн! напряши д1яль-ност1 центрального дервавного апарату.

Використан1 дверела иовна подШти на дек1лька труп. Це-р1аення уряду 1 парламентского обговорення вавливих зако-Н1в, 1'х остаточна редакц1я. Дал1 йдуть матер1али оф!ц1йного дшводства. Сиди вЦносяться р!зн1 листи. розпорядяення, циркулярн ишстерств. Окрему трупу складанть звпн, допо-вIдн1 записки, донесения з мкць.Важлкве значения мапть так! дхерела, як скарги I листи про поруаення виборчих законов, зловаивання чиновшшв, вимоги л!дер!в етн1чних груп.

6 Йрх1в1 зовн1мньо'1 полпики Рос1йськоТ 1ипер1 "1 (ЙВПРИ), котрий розтавований у йоскви опрацьований фонд КанцелярП за 1805-1830 рр. 1'енеральн1 консули в Будапеит!, поели у В1дн1 регулярно доповЦали про вс! процеси в Угорчин! - дер-вавне буд1вництво, пар-.аментськ1 дискусп, наЩональн1 рухи, лол1тичн1 проблеаи. Щ катер1али дозволявть краве оц!нити розвиток под1й, 1'х ' сприйняпя зарубгянкии спостер1гачакк. 1е биьве допомагавть диплоиатичн! документи при вивченн1 питань зовншьоУ полпики.

Автор детально вивчив иатер1али Дервавного архиву За-карпатсько! облает! (ДйЗО), особливо фонди надяупашв Бе-резького ! Наанського коипапв. 81Доыо, до у дослхдгува-нии период територ1я сучасного Закарпаття входила до складу Угорцини. Закони; урядов1 розпорядгення, циркуляри розпов-сидхувалися на вся крашу. Значна 1х частина збер!гееться в обласноиу арх1В1, до дозволяе кра^е зрозумнк шшткчн1 процеси на ¡исцях, реакц1о на р1аення центру. 1нтерес ста-новлать иатер!али оф1ц1йного диоводства. Саг? вЦносяться р13номан!тн1 розпорядгення, цнркулари министерств, листи. До Ц1 е"1 групп налезать таков зв1ти. доштмн1 записки, до-

несения надвран1в 1 начальнике районов. Ц1нн1сть цих иа-тер1ал!в полагав 1 в тону, цо вони дозволяать повн1ве вис-вплити нац!ональнв пол пику угорських уряд1В на територП Закарпаття-.

У ход! написания роботи використат вридичн! докукенти, у перау чергу законодавч!, прийняп ДерЕавники зборави. Ус 1 вони опублгаван! у багатотоынону виданн! Ш. Серед велико!" кшкосп закснодавчих акт^в сл1д вид1лити п, як! допонага-ють анал1зувати конституции! норми, а вони визкачали характер державного Суд1вкцтва. Це спец1альн1 публ1кацГ1 зб!рни-К1В закотв, як1 вор1чна виходили у Бддапевтг. Використовуп-чи правов! акти, необхЦно пам'ятати про сбов'язкову укову наукового пщходу до дверел - 1х коиплексне використання.

Особливий интерес становлять парланентськ! ыатер1али. В Угордой представницька система нала сво\" традицп, у шш-тичному 2итт1 вщгравала велику роль. Парламент був ареное парт1йних зикнень, критики урядових д!й, виступ1в опозицп. ОбЕзирн! пу^л1кац11. котр! обзйнаать сотн! тое1в, дозволявть характеризувати д1яльн1сть . вирго законодавчсго органу кра'1-ни. Стенограф^чш звпи чпко зафтували вп детали засЬ дань, виступи видних ораторов. Повне з1браниа матер1ал!в збер^гаеться у Паряанентышй б1бл1отец1 Угорщини.

Певну допокогу надавть статистнчн! зб1рники. Ни зверну-лися до публпащй, де цифров! дан) чпко систенатизова-н1 121. Видавщ не обыеаувалися ливе подачев цифр 1 таблиць, але вм1вдзали й сааост!йн1 коаентарь Для нас особливий интерес становить статистика про п1дсукки парлаяентських ви-бор!в.

1. йаЕуаг Тогуепуьаг. Вр.,1896.

2. Йавуаг $1аШгика1 еокоп^. 1)з ГоЦ'ав. II! ко!., 1896,

Вр.. 189?.

В якостi даереяа виступае пер1одична преса, на шпальтах якоY провЦне ¡нсце зайиали сусгильно-п<Штичн1 питания, проблем дервавного хит. Газети детально ¡нфораували чит?-ч!в про найваялив1п1 поди, парламентам дискуйY, виборч! приграми, соц!альн1 га нац!ональн1 заворуиенна. Через nepio-дичнi видання креще нозна зрозцм!ти гронадську думку. Опо-зищйн! газети скористалися законом про свободу преси, тону агпували проти iсицзчого дерзавно-празового статусу Лгорцк-ни. Про поди и1сцевого значения багато писали конпатськ! газети.У цьому план1 нааи використак1 видання, котрi виходи-ли на Закарпатгj такоз у Галичини

¡¡ротягом SO-HO-x pp. XX ст. угорсью кторики й apxiBic-ти опубД1кували значну кьчьккть тенатичних зб1рник1в документов з полпично! icTopii краТни, робпничого i денокра-тичного pyxis III. ¡(ривертаать увагу иатер1али, ski розкри-ваать Д1зльн1сть пера'.:х робиничих га соталктичних орга-Н1защй, IX зв'ззок з опозшцйнини силами. Наведен! факти дозволять б!лыз глибоко зрозуа1ти процес фориування нових суспиьних сил. Знаходимо опис наШльшх соц1альних вис-TyniB пародиях низ!в. шшцейсьи та газет звiти про i'x придузення.

Ьазливиаи е багатотокн! зб!рники матер1ал1в, котрi роз-кривавть нацхональн! рухи. Серед них вндшэгься "Докуаенти з iCTopiY нац1онального питания в Угорщин! в епоху дуал1зну", якi зЮрав i п!дгогував до друку Г.Кеаень 12]. Тут опубликован! закони, парлаиентськ! дискусП, р!ноаан1тн1 apxisiii та газе™ матер1али, пов'язан1 з нац10нальниии рухани. Йироко

1. й aagyar sunka'saozgaloa tortenetenek valogatott dokusen-tuaai. i kot., Bp.,1351.

2. iratok a neazetese'gi ke'rde's tort'netehez Kagyarorszagnn a duatizaus koraban. I Kdt., 186?—1892. Qsszegujtotte

■ Кеаепу G. &abar. 8p.,I3!i2.

висвплвться погляди Оовута, Л.Мочар! та íhehx прав1дних угорських полпмав на проблем крахни. Дхерела добре сис-теыатизозан1 хрошшпчно i тематично.

У вагу лос'Л1Дника не коже оминути зборник програм р1зних парпй, який впорядкував акаденк Д.Mepeï Ш. Нерве видання побачило CBÎT i¡e в 1934 р., а знсву перевидане в 13?! р. Ок-реио розкривавться полпичн1 программ урядових парт!й, попы 0П03ИЦ1ЙНИХ, навпь р!зшшштни>: демократичних pyxis та оо'еднань. На валь, вгдсутн! програни парт!й ешчних мен-вин, що примувуе дослЦника звернутися до íhehx дкерел.

Публмацн' TBopiB таких провЦних д!яч1в дослЦЕуваши епохи, як Л.Ковут, Ф.Леак, Й.Етвев, Л.Мочар! та íhbhx дозво-лавть б1лъв повно зрозуипи ход под0й, причину лрийнятгя тих чи 1н8их ровень, логiKy аргумент!в приб!чник!в та противников дуал1стично1 систем.

Нареап, використаш спогади активних учасник!в шштич-ного шття. Значна ïx частина опубл0кована п!сля розпаду Йвстро-Угорчини, коли повного краху зазнала вся система дуалозну.

Виявлен! нами apxiBHi докуиенти сп!вставлялися з швини дверелаии, «о дозволяе глибве лроаналозувати складш литая-,.ня. Ильки так новна больв повно та об'ективно вивчити проблеми полнично!" ícTopi'í Угорщини друго! половини Ш ст.

Структура дослщення. Дисертацоя складаеться 3i вступу, чотирьох розд!л1в, висновков i списку використаних дверел i науково"! л!тератури. У свои чергу роздш подшиться на па-раграфи, де розкривавться pi3Hi напряики тени. Виходячи i3 вааливосп i значения тих чи íhbhx npoiieciB, матер1ал розы!-5ено за хронолог!чно-пробДеиниы принципов.

1. ft íagyar polgári partok progras jai t i 867-1918 ). Osszea'-

litotta Keréi'fijula. Bp..1971.

формой контроле мшстр1в бра 1'х по'лаична вЦповЦаль-Н1сть. Король прнзначав члемв уряду з представшшв парпй, яка в палат1 депутапв мала биыпсть.

Шсля 186? р., як 1 в попередн1 1сторичн1 пернди, политична та оргашзащйна структура монарха Габсбургов залияа-лася складной 1 гром1здков,'вамко зрозум^оп для 1нозенц1в. 8 основу дуал!зму були покладет так зван! "спиьт справи". На практиц! це означало, *о ии Австр1ев та Угорцинов зв'я-зувчов ланков стали един1 м1Н1стерства - 1ноземних справ. в!йськсве, ф!нанс1в. Останне забезпечувало й контролввало бвдзет ливе двох спиьних м!н1стерств, але аз Н1як не окре-ио Йвстрн та Угорчини, де кнували чз й сво! окре«! мшс-терства ф!нанс!в. Призначення 1 звиьнення спиьних н!н1ст-рхв входило до виклвчно'1 компетенцп короля-гмператора. От-яе, вони не були в1дпбвЦальшши н1 перед урядами, анг перед парламентами двох половин монарха, йодночас сп1льн1 мШстри не иали права втручатися у справи угорського уряду, знувен! бри узгодвувати з ним своУ дГк

Найб1льв консервативниы институтом, оплотом монархи за-лияалися збройн1 сили, кер1вництво якими концентрувалося в руках ионарха. У цьому питашп Габсбурги не йвли на аодний коыпроы1с, тому тут не ц1яв принцип паритету, не пррявлялася 1дея повноТ дерв;авност1 Угорщини. Не вЦразу знайглася при-датна назва новому м15державному об'еднанни. лльки 14 листопада 1868 р. Франц Иосиф псвелгв оф1щйчо назвати 1ыпер1п "йвстро-Ягорськов ионарх^еи", а самого себе 'Чмператорок йв-стрП та апостольським королем Угорчини". На практик най-бшие лризшася проста назва - "Австра-Угорцина".

Дуалитнчна система була складнов 1 заплутанов, пошль-кн иова йала про в1дносини >ак трьона урядами (1мперсьшш, угорським та австрМським), а ва*лив1 р1вення залегали вц

нин кокпрошсом BepxiB, пашвних к:л двох силыших наши з 1

по над десятка iнших народов ianepi'i.

Довкола 1де"1 вЦновлення дервавност! Вгорщини, П кон-ституц1йних прав, Ф.Деак 3pis об'едйати широкий загал пол1-тичних сил, що конашдувало' cycniльство. Саве це, а таког 30BKinHi обставини, сприяли дцал)стичн!й угодК Переконувчи гроыадськкть у нео&х1дносп повертвувати часткнои угарсъко-го суверенитету, Ф.Деак та його однодушр посилалкся на по-тенщйну 30BHisHE загрозу, а таков на ri б!дк, до якнх мо-ауть привести внноги нащональних ненаин. На поступки niaoe i Франц Иосиф. ¡Целя тривалих дискуий, партШних KoanpoMi-ciB^O березня ^86^ р. у палат! депутапв Дергавних збор!в пр^ало по!ьенне голосування. "За" прийнаття конституц1йно-го закону подали голос 257, "проти" - 11?. Не взяли участь у голосуванн] 2Ь депутати.

Дуалктична угода була оформлена у вигляд1 XII розд1лу Конституцп, який юридично реглакентував сп1льн! справи Угорцини з шиини землями i дерваваии iwiepii" Габсбург1в. й-значн1й Mipi збер1галися натвабсолвтистсып права короля, його контроль над ваяливиыи 1нститутаыи управл1ння. До його повновагень входило призначення уряду та ыШстр1в, контроль за правосуддяк, скликання i розпцск Державних збор!в, за ний збер1галося право законодавчо! iHi цаагиви. Найчаспве ряди i монарх нанагалися уникати конфлшн! ситуацП", йали на взаенн) поступки, Иовна сказати, що у питаниях виутр1внього гиття Нгоррна користувалася повноп незале1н!ств, куди ио-нарх кайее не втручався, як не гальмував i прочее розбудсви саыоспйних дервавних ¡нститупв управления.

Уряд в циону та окреи! його мшетри, бри вЦповЦаль-Hi не лизе перд королей, але i перед парламентом, який sir контролввати Ухнв д1яльн1сть, вЦправляти у в!дставку, Ihbob

шввЦноиення сил sis ними, в!д позицп монарха, який збе-pir значн! абсолвтистсьм повновавення. Иезванавчи на це, политична стабиьнШь, котра настала гпсля 186? р., приско-рила розвиток Австри та Угорцини, а вцновлення констнту-Ц1йвкх норм розотршш новливост! для акттзацН' полпичного i культурного виття, kotpi набули 61льй в!льн1 форми.

Другий роздал п1д назвов "Ёорнування сргашв дергавно"! влади на первому ejani дуал1зму" анал1зуе Д1яльн1сть разних урядив, парламенту, н!сцевих opraniB саноуправлшня. Незва-жавчи на врегулввання вЦносин з Австр1еи та Габсбурзьков динаспев, перед Игорцинов i надал1 збер^галися проблеми, KOTpi постали ще у 1848 р.. а сане: утвердвення демократ -них П!ститут1в управления, виборча реформа, нацкнальш проблеми i задоволення вкмог менвин, досягнення повно!" нац!овально'! незалегносп, вплив на зовн!газ пол1тику, функц1ону-вання спиьних мшстерств та imri. Це сгосуеться i блоку еконои1чних проблем, серед яких найгостр^им були arpapHi, але додалися зал1зничне буд1вництво, нитна пол!тика, квотн, орган 1зац1я власно!" податково'1 системи.

Одним з наЙваЕлив!вих завдань угорських уряд!в стало пристосування феодальних шститупв до hoboï дерлавно-право-bobï системи. Уряд Д.Ондра®! декларував так! основополсши гронадянськ1 права: свободу преси, зборев, створення гронад-ських об'еднань. Правда, дуге ввидко в ц1 положения довелося вносити суттев! корективи, бо проявилсся нааагання обменнти права селян, роб!тншпв, нац!снальнкх иенвин, тиа б1льве, во практика пермих роклв дуал1зиу. давала прквхд для прийняття заход!в у цьоыу напрянку.

Вазливим завданням уряду стало вЦновлекня у повному об-csroBi yHiï Mis Угордаов i TpaHCiibBaHies. 20 червня 1867p. король розпустив Дерзавн! збори Трансиьванп, а уряд Д.Онд-

раз1 одераав парламентер повнованення на встановлення пов-но! цгорськоУ врисдикцп на територп краю. У 1878 р. зако-нодавчо припинялося адмшстративне вЦокремлення так звано! "Корол1всьт зеалГ, де великими правами користцвалися сак-сонц1. У Трансиьвани внникли 15 нових кеапапв. На початка ?0-х рр. було лшвЦовано хапереьке управления на т'ерито-р! 1 кслиянього Ыйськового кордону. Бши1сть територп пе-рейиа П1Д зрисдиадв Угоррни, а кенгисть - Хорват!I.

Вахливим дераавниа шститутом бр угорський парламент, або за офШйнов назвов Дераавн! збори, як! складалися з двох палат: верхньо! - палати магнапв Спан1в) 1 нижньо! -виборно! палати депутапв. Головн! законодавч1 функцп налегали сане 1й; 413 член1в обиралися вдаритим голосузанням на три роки (до 1886 р.), а п1сля на 5 рок1в. Основним обмеаен-нян для виборц!в слузив високий ыайновий ценз. Виборча система мала серйозн1 вади, як! не вцшшдали часовх, принципам' р1виоправ'я та справедливость Ноаша твердити, цо -саме вона бра одн1ев з найслабвих ланок у пол!тичн1й систем/дуа-л1стично'1 Ягоррни, полем гостро! шштично! боротьОи, насо-вих протеспв з боку л!дер1в ешчних менвин, а такоа робгт-ництва. За дошшогош недосконало! виборчо! системи угорська ел1та намагалася закр1пити свое виклвчне право на полпичну перевагд в ус!й краГнI. особливо в нац^ональних репонах.

Пост1йн1 дискуси з деркавно-правових проблем, парт1йН1 пристасй, ссобист1 аыб1ц!X в1двол1кали депутатов в!д плЦ-но! роботи. Так. шелл парламентера! сесИ* 1869-1870 рр. че прийнятиаи заливилися 76 законопроектов. Подобна тенденция збер1галася 1 в наступи! роки,- стала традиц1ею. Особливо не-гативт наслЦки кала пов1льна законодавча д1яльн!сть на початку дуализму, коли зросла погреба у вридичному регулвванш р1зних сфер дергавного штя.

3 початку 00-х рр. Дервавн! зборн здеб^льиого обговорв-вали дрхб'язков! питания, Це обуаовлввалося й тии, цо значка частина законодавщв професШо слабо ор!ентувалася у сфер! деряавного управления та фшансових справах. До дервавного керма, у тону числ! й до парламенту, потрапляли лвдн без на-левноТ подготовки, не завгди правдолвби, нгв!т: непоряднь 9 т!й чи 1на1й форы 1 б!льш1сть член1в палати депутат одерау-вала як!сь урядов1 подачки. Корупц1я, финансов!, земельна зал^зничн! иах!нацп стали звичнш явицен. Не вдалося досяг-нути й справжнього парламентского контроле уряду.

Парламентаризм, який !з час!в середньов1ччя иав в Угор-щин1 значнЗ традицп, не виправд?в пов'язан! з ний сдсп!льн! над!!'. Заикть того, воб стати найванлившим факторов политичного виття, вищий законодавчий орган часто гальиував ре-форми, став мкцем безпл1дних дискуий, заШзнввався з вир!-венняа проблей. За окремиаи виняткани, 25 р!чна 1стор13 угорського парламентаризму розкривае його неефективнкть, непрофеийшсть, слабкий зв'язск з виттян. Це було пов'язано з антидемократичною виборчов систевов, боротьбов за владу, политичное культурой.

Усе а сл1д пЦкреслити, ща на регулярних заседаниях парламенту пдамалися ваглив! питания сустльного ! еконо1пч-ного виття, велися тривал1 дискусп н1в шштичшш угрупу-ваннями ! окрейими депутатам. 1шоли свди потрапляли видат-н: особкстост!, прекрасн! оратори, чия познц!я у значнШ {пр] визначала х!д дискдс!й, наслЦки голосування. Гострхй критши пЦдавалася д1яльшсть окремих м!н1стр1в, або уряд в

41ЛОЙУ.

Б1доа1 полпики ввааали, що 20-25 рок!в буде достатньо цля законодавчого забезпеченяя розбудови незалевно! угорсь-

ко! дервави, тдняття II до европейського р1вня. У ?0-80-х роках XIX ст. такий ванс був ущдений.

Шсля злиття в 1875 р. парий Деака 1 яхвого центру, но-ве полпичне об'еднання прийняло назву Л1берально1 парти. На середину 70-х рр. краша стомилася в1д безпнечних пол!-тичних батал1й. За 8 рок!в, до минули пхсля 186? року, пол1-тики провели деяк! корист реформи, як1 часто суперечили одна одн!й. Безпосередньо народ слабо вЦчував 1'х позитивний вплив. Багато людей ир1яло про ненв гучну, але биьв реальну полпику, яка сприяла б екошшчноиу тднесешш краТни та И гроиадян.

Поступово в угорському сусп1льств! назр!вали перенши, поруаувалася колииня рхвновага. Почалася европейська аграрна криза, котра торкнуласа й сиьського господарства кра!ни. У середовиц1 середнього дворянства, яке втрачало свое найно, серед коипатських двентр1, утвердвуеться антилхберальна 1деояаг13, неоконсервативш погляди, як1 пЦтринувало 'виде католицьке духовенство.

3 вЦставков уряду К.Пси у 1890 р. заверивсз период буд1вництва ново! дераавкост! 9горрни. Реформи проводилися при п!дтриац1 б1лызост! суспиьства, утвердвувалися шш уп-равл1нськ1 1нститутиу проявився позитивний вплив систеии на р1зноиан1тн1 сфери виття. 3 Оков твла не просто лвдкна, а минула щла епоха.

И третьому розд1л1 - "Полхтичний розвиток ?0-80-х рок1в XIX ст." дослЦвуаться складн1 сустлънг процеси, як! наклали св!й вхдбиток на всв епоху дуал1зиу. Основшш водорозд1-лом, який подняв суспиьство на два табори, став пЦх1д до конституц!йних прав Нгорзини. Хто прйняв кощш1с 186? р., той, незваяавчи на свшпвдп позицП, зайяав ыхсце серед приб1чник1в систенн. Мени1сть складали т1, хто повнитв в1д-

кидав будь-яке обмевення суверенпету кра!'ни, И' деривно-правовий зв'язок з Австрией та Габсбургами. 9 рамках головного сустльного под!лу мовна видиити так! ознаки: з одного боку - вшанкть корон!, тдтримка конституцМних законхв, консерващя фёодальних пережитк!в 1 национально"! виклвчнос-п, 1ып8рське ыислення, еконо*1чна зацшавленкть у единому ринков!, а з другого - дервавницька Цея, втмення в виття 1деал1в 1848 р., демократизащя сусп1льного витгя. створення власно! армп, национального банку, митних кордон1в.

ГНсля 1867 р. завериився тривалий период поразок, невиз-начености бо настала пол1тична стаб1л1зац1я, навиь консо-л!дац1я суспиьства. Угорська наи1я визначилася, примирилася з Габсбурзьков дннашев, п!дтримала Ф.Деака. Л1беральн1 си-ли зуШли встановити мир м1в трьова великими сторонами: ди-наспев, Йвстр1€и та Нгорцииош.

Пол1тичний розвиток, зовн1шй обставини об'ективно привели до того, цо середн1 верстви [щтриналн дуаЛстичний конпрои1С; Дедо обмевений дервавний суверенИет вони накага-лися конпенсувати удаванов величчв кра!ни, 11 територ1альнов единств, спиьним ринком з ввстр!еш, девевои робочов силон, новими посадами в дврхавноиу апаратк Чисельншь шелкен-цп зростала дуве повиьно. Справки 1 вавел! владно! пол!тикн 1 надал! тримали в своТх руках верхн1 пронаркн суспиьства -передуем земельна аристократа з середины дворянствои, велик! проиисловц!, виец чиновники, церковн! !ерархи.

Парпя Деака не стала справвньов парт!ев рефорн, бо до не!", як до правлячо!, примкнули й консервативн! сили, як! все биьве визначали пол!тичний курс. До вдади приходили но-в1 люди, як! зн!иили аНввЦнонення сил. Частина середнього дворянства, яка виступала протн деяких умов ддал1стнчно! угоди, групувалася навколо парт!!" л1вого центру, яку очолв-

вали К.Пса 1 К.Пчь У 18?5 р. вцбулося злиття двох парий, чо знаменувало перегрупування полпичних сил у верхнёх евелонах влади. Иова парт 1я оф1ц1йно прийняла назву л!бера-льног (в!льних принципов), а очолив Н К.Т1са. Цим саниа за-вервилася "друга угода" по консолцацп шштично!" системи. Середне дворянство, представники 1ниих сушльних проварйв, як! у св!й час ще були приб1чникави Л.Ковута, зараз одервали доступ до влади, але не для проведения реформ 1 забезпечення певши дервавно!' незалевносп, а заради змацнення ряд1в при-б1чник1в компром1су. 9 новостворених дервавних установах двентр! заповнили ваканш, причому часто виганяли звцти попередтх чиновшшв - неугор[Цв.

Нове шштичне об'еднання не стало парпев парламентсь-кого типу, а урядовим угрупуванняи, яке визначало долв краТни. Злиття двох шштичних сил звонило едн1сть усього дворянства, яке зайняло ведуч! позицП. Поступово до- л!бе-рально! парта приедналася 1 буркуаз!я. Програма парт! 1 оминала гостр1 пол!тичн! та дервавно-правов1 проблема, виз-начала тыьки економ!чн1 завданкя. Стало ясно, цо кер!внщг-во не збираеться йти по вляху реформ.

Йабельв видною полпичнои постапв епохи заливався Оо-вут, який чодо дуалктичши угоди зйняв непримиренну позн-Ц1Е, ввамав, чо вона назаввди избавила йгорчину дераавно! незалевносп. Великий револшцонер виновував плани продов-вення боротьби, але починати П без над!йних сопзшшв вва-вав авантироп, сакогу.ствон. Ц1й нет! була пЦпорядковаиа щея створения "Дунайсько!" конфедерацИ" малих дергав за участв Угерцкни, Румуш, Серб Г! та Хорват!!'. Головне зав-дакня !х народ1в вш вбачав у прискоренн! розпаду Габсбурзь-ко! монархП. Крайньо опозиц!йь1 с или отримували зроставчу

тдтримку угорського народу. Про це свичияо обрання Л.Кову-та депутатом Лервавних збор!в у кшкох округах.

У травн1 1874 р. орган1зац1йно оформилася нова "парпя незалевносп 1848 року", яка впродовв багатьох рок1в стала головнов опозищйноп силов краТни. Очолив 'П Л.йочар!. Прог-рама партп пердбачала: Угорчина повинна стати саиост!йноо дервавов, без будь-якого поземного втручання вир1иувати питания свое!' зовн1вньо1 полпики, оборони I ф[нанс1в. Сила 1 вплив партп на полпичне зиття вим1рввалися не чисельшств 11 депутатских мандапв, а т1ев глибоков повагов, з яков угорський народ продоввував вЦнсситнся до Це! револвцп та ¡мен! Оовута. Опознал була негоопдовнов, поошьки запе-речувала не тпъки дуалтичну угоду, але й в ах лив 1 демократична реформи, проявляла нереальний пдод до основних сус-пиьних проблем.

У 70-х рр. XIX ст. з новой силон розгорнулася теоретична дискупя и!г приб1чникани л!берал1зиу 1 консерваторами, яка покликана була визначити 1дейн1 засади майбутнього сусп^ль-ного розвитку кра'1'ни. Правда, суто теоретичним роздумам на-магалися протиставити "реальну" политику. Саме вона, а таков область дервавного права ставть основной ареной, де стика-вться р!зн1 п1дходи до вир1вення нащональних та со1Цальних питань. Йайбтльв повне обгрунтування л!берал1зк знайвов у поглядах таких його видних представшшв. як Я.Етвев, 1.Ке-мень, Я.Вайда 1 Л.Мочарь Вони критикували феодальн1 перевитки, бачили причини економ1чно'1 в!дсталосп кра1ни, висту-пали за реформування багатьох сторш суспиьного виття, але б1льве були пов'язам з кнувчов системов, з народом.

У 80-х рр. заявив про себе антисемпизм. 3 погляду його Цеолопв, евре'1 становили найб!льву загрозу для батыовр-ни. Еврейський каппал займав вагом1 позицИ у промислов!й,

фшансовШ, ToproBift сферах, навить у земяеволод1нн1. У цьо-му крилася одна з економ1чних пЦвалин антисемпизму. 1нвим "аргументом" було звинуваченна у "захоиленГ евреями сфери штелектуально! дуальность Шштичн! причини зумовлввалися намаганняы вЦвернути увагу суспиьства В1Д Д1йсних проблем у 6iK другорядних. Засиллям еврейства легко було поясни-ти yci трудноч1, у тому числ1 протид1в угорсыйй нац!ональ-Hift шУ. U друпй половин! 80-х рр. спали nepei хвил1 негативного явида, яке, здавалося, безслЦно зникло, але на-справд! заливився глибокий сл1д, 6о збереглися причини i си-ли, 3Ki зумовили появу антисемпизыу.

Результатом економ1чного розвитку Угорщини стало форму-ванна прокисяового. та йяьсъкогосподарського пролетариату. Про сво'1 ¿нтереси дедалх активнее заявляли yci шцалып верстви, нов! класи. Прост! лвди зрозумйи, до вц них таков дось залехить, тому активно заявляли про себе. Врейп-ревт полпичнМ ста61льност1 загровувада не опозшдя, або Л.Кожух, а демократнчн!, класов! та нац1ональк! вимоги селян i pqöiTHHKiB. Це досить ввидко зрозум!ли виц! дерхавн! кер!в-ники.

Поступове розповсвдвенна С0ц1ал1Стичних 1дей обмехувало вплив л!беральних поглад!в. Iii ела створення у 1890 р. coui-ал-денократичноГ партп Угординь заверхивса початковий етап робпничого руху, акий ставав реальнов силою, з яков повишй були рахуватиса naHiBHl класи.

Складн1 питання розглядэдться у четвертому роздШ дос-л!дхення, акий мае назву "Яац!ональн1 проблеми Угорщини 6080-х pp.XIX ст.". ВЦразу тела оформленна австро-угорсько!' угоди на поверхнв випливла проблема етн1чних менхин, л'.дери котрих BipHo зрозумии, до своГм BicTpsM вона спрямована проти IxHix iHTepeciB. У той же час перед кер1вниками Угор-

цини постало завдання територ1ально"1 ¡нтеграцп земель свя-тостефансько: корони, цо було.вавко зд^йснити. Менвини, ям становили бхльше половини населения кра!'ни, вимагали авто-номн1 права, виступали за громадяиську 1 нащональну р!в-Н1сть, за федеративний устрой.

У Ш8 р. бра пЦписана угорсько-хорватсь^а угода. Хор-ват1я визнавала дуалктичну побудову 1нпер11, принцип непо-ддльност! земель святостефансько'1 корони. Усз ?0 параграф1в угоди регламентували автоноин1 права, економ!чн1, вридичн!. Финансов!, культурн! та мовн! в1дносини догов!рних стор!н. Адмшстративне управл!ння Хорвато-Славонп очолввав бан, в¡дповДальний як перед сабором, так I перед угорським парламентом. Вш призиачався королем за рекомендац!ев голови уряду. 9 шштичному план! хорвати зум1ли домогтися таких прав, яких не мав юден шиий народ 1мперГ1, окргк шиЩв та угорав. Под1бнош територ1альнов автошшев не користувався воден пший пригноблений народ багатонацхональних дервав то-д1вньо'1 Ь'вропи. Але политика тимчасових компроыШв не привела до повного. громадянського та нац!онального примирения.

/Нберальн! сили, ставши на илях коыпроШсу з Габсбургами, спод1валися посилити угорськпй контролфад етн!чними мен-шнаыи корол!вства, але не насильиицькими, а правовими методами. У цьому плат вааливе значения надавалося закону "Про нацшналье р!вноправ'я", прийнягону у 1888 р. його основн! полоаення визначалися у преамбул!, де остаточно закр!плявся принцип, за яким ун громадяни Игорщини "у полпичному ноэенн! становлять одну нащв, непсд1льну едину угорську на-щв.а кояний громадянин батыивщини. до яко! б нацмнальнос-п не налевав, е П р!вноправним членом". 9 ц!й формул! ви-равався основний шштичний змЗст прийнятого документу, сане це положения у наступний пер! од пЦдавалося р1зноб!чнии тлу-

иаченням. S)ci 29 параграфе закону горкалися иовних, куль-турних та peairifiHHX прав неугорськнх народгв, тобто bíh не сповна охоплввав увесь спектр наявннх проблей. НаревтЬ ок-ремий параграф закршляз дервавний статус угсрсько! мови. Законодавчо не визнавалося право неущнЦв на терктор1альну автономии чи самоуправления.Незвававчи на bcí слабосг! прий-нятого закону, bíh сприяв л1берал1зацп ¡пвнацшальних сто-сунк1в, тимчасово зменвив внутр1шн! суперечносп. Тим б1ль-ве, во у стосрках bis р1зними народами вони i не кнували.

Остаточно зм1цнивии свои владу, середне дворянство на чол1 з К.Тicon спробувало трансформувати Угорцину в однона-цiональну державу. На поверхнв випливли численн1 цеологи мадяризацп. як i зайнялися теоретичниы обгрунтуванняи необ-х1дност1 сама такого гоштнчого курсу. З'явнлася теза про CBiTOBe покликання Угорцини на сход! Европи, яка мае стати бар'ерои проти роайсько! загрози. Досягнути цього Mose ильки сильна одконацГснадьна кра!ка. Якщо цього не станеть-ся, П1д натиском híhuíb чи ронян, yropni втратять свою дер-saBHiCTb.

fl.tío4api був единим провшии полiтиков, котрий в ист у г,ив проти згубного деривного курсу. Публ1цист, депутат парламенту, голова опозицШно! партп незалежносп, bíh став bi-доким як прнб1чйик деыократичнсго вир1кення нацiопального питания, примирения 3i слов'янськими народами, а таков з ру-мунаин ТранйьванН.

Голова уряду К.Tica у 18?5 р. видав розпорядзеннз, яке забороняло неугорськин народам створввати самоспйН1 полг-th4hí соаш та об'една.чня, a tükos'офшйно назиэатн "наЩо-нальниии" культурн1 товариства. Píct иадяризаторських тен-денц1й внкликав вЦповддну реакц!з i став причиноа загост-рення нащональних koh^íktíb. Найбпьв активно боролися ру-

мри i серби. Мадяризацгя 1нтенсивно проводилася g niBHi4-н!й Угорчшп, де для цього були кращ! унови. Словаки й укра-ï'Hui були позбавлен1 cboïx культурно-нац1онапьних товариств. У 18?5 р. була заборонена д1яльн1сть "Мапци словенскГ, за-крит! три словацьк1 пмназп. Досить сказати, цо у 80-х pp. Ui народи не нали водного гредставника у парламент!. /Идери егачних ыешшн вукали niдтринку ззовн! : рукуни у PyayHiï, серби у СерШ, словаки серед чех!в, украТнц! на Сход!. Хор-вати знаходилися у крацому станович1, але*1 вони звертали погляди до Pociï та ших слов'ян.

Сане 30BHiSHiM впливон, особливо з боку русофшв i сло-в*яноф!л1в, пояснввалася урядом актив!зац!я нащонального зиття укра'£нц!в Закарпаття. Органи дерЕавно! влади вали сл!дкувати за будь-якиии прояваки росту нац^ональних почут-т!в, доповцати про ситуацш. На икцях проявляли особливу чутлив!сть, школи i в простих культурних поминаниях вбачали антидервавну д1яльн!сть.

0дн1 лтдери етшчних иенаин виступали за нац1ональну не-^ залегшсть, inai за автоном!в, a rçe iHni за рЗвноправ'я з угорцяии, федеративний ycTpifi кра'1'ни. Нац1ональн! рухи хара-ктеризувалися як радикальнини вииогани, так 1 коипроЩсниии р!шенняни. Т!льки одна риса заливалася поспйнов - незадово-лення своей долею. 3aci6 л!кувакня нащональних проблей так i не був в!днайдений. В осташпй третин! XIX ст. полпнка мадяризаци ще не набула розиаху, оф!ц!йно не стала дервав-нов справой, а те, цо ироводилося. не справило значннй вплив на народш низи, торкнулося лизе незначно! верстви неугорсь-ко!" шел^енцп.

iiayKOBi П1дсуики i теоретичне значения дисертащйного

дослЦвення завервдеться висновками та основними половення-ми, до виносяться на захист:

1. Дуалктична угода 1867 р. була ¡.сторичнои законоъир-к1ств, яка обумовлввалася внутр1ан1и становищем Угорвдни та вс1вГ 1ипер11. 1иттев1 потреби 1 страх перед майбуттм дик-тували шштичний коыпроШс, який оптимктам здавався м^цним та тривалим.

2. Кпиза 60-х рр. XIX ст. завериилася реальним примирениям верххв. Перевагу одервали двI сильн1в! нац!Г з десятка 1нвих народ1в 1мперп. 9 повному обсяз1 була вадновлеяа кон-ституцгя Нгоррни, що вЦкривало прост1р для дераавного бу-Д1вництва, для утвердвення громадянського суспиьства. Дого-в1рн1 сторони ставили мету - досягнення повного паритету. Значка частина норы дераавного виття законодавчо так 1 не була зафмс'ована.

3. ¡Ндновлення дервавносп Угоррни розвирило сферу демократами полпичних в1дносин, сприяло економ1чному роз-витков!. Ылы в1льш форми набуло шштичне та кульгурне яиття. Кра'1на стала на влях становления правово! дерхави. Дуал!зм гарантував зовншнв безпеку, територ1альну ц1л1с-нхсть, але одночасно прив'язував до ГабсбурзькоТ 1ипер1 .

4. У в1йськових спрадах принцип повного паритету не дЬ яв, бо тут проявлялася абсолвтна влада монарха. ВЦсушсть власноТ армГ1, залеан!сть вЦ АвстрИ", в значн1й ы!р1 пос-лаблввала конституции! права Ягорщини.

5. Дуалктична система була негнучков, не пристосованов до динамгчних зм1н. 9 дериавному управл1ши головну роль вЬ д1гравали не Державн! збори, а- уряд, дом^ували армхя, бврп-крапя 1 динаспя. До них додалися 1 нов1 сили, так1 як угорське середне дворянство 1 великодервавн! вовшстк.

6. Державна система н!як не узгодвувалася з принципами демократ - народовладдям. Нан1вн1 класи свдамо обмевили участь простих людей у виборах, вЦпснили опозиц1йн1 сили, не бавали позбутися прив1ле1в. Партп не мали м1цну орган!-зашйну структуру,в основному деяяи на парлаиентськоиу тере-нь Партийна налевн1сть вёдображала економ)ч:й 1 шштичн! ¡нтереси, особист! мотиви.

/. В Угорцшп виник своер^дний шштичний гнститут -практично однопарпйна система, яка привела до злиття партийно 1 та дерхавно"]' влади. Вёдсутшсть демократичних традиций та 1нститит!в закривали влях до конституцию« зм1н. Можливост 1 проведения полпичних реформ були обвевеними, що обуновлввалося характером суспшних в1дносин. выставка уряду К.Пси свЦчила про послабления однопарпйносп.

8. Зашзнввалися вамлив1 сощальш та полпичнх реформи, а ¡нститути правово! дервави набули лиае зародков! риси. Не були прийняп законодавч! акти, покликат сприяти побддов! гроиадянського суспшства, зокреиа надати гарантеI особис-то'1 свободи. У ?0-80-х рр. XIX ст. л!берал1зм ?е повести не втратив притягальну силу, але перевивав 1дейну кризу. Заво-йовувала прост!р дервавницька 1деолог1я, проте без наявносп вс 1 х необхЦних ¡нститупв правово! дервави, вона таков була иалоефективнои, носила половинчатий характер.

У. Основне И1сце зайнало дервавне будтвництво. оргаюза-ц!я апарату центрального та м!сцевого управл!ння. Значними були полпичн1, !сторичн1, навиь ПСИХОЛОПЧШ труднощ1, як1 треба було поборсти на цьону вляху. М1сцев1 1гггереси В1д1йн-ли на другий план: вони враховувалися лиие в раз! узгодяення з ёнтересами центру.

10. Уряд К.Пси, який протримався ая 15 рок!в, не проводив реформи, не висував велик! программ, але став уособлен-

няы Шло! епохи. 9 так звану "еру Пси" дуал1стична система стабшзувалася, а п!сля пробирала це три десятилптя.Цен-трал1зац1я, посилення бврократичного апарату, дервавний роз-под1Л слувбових посад - характеризуют основн! риси цього перЮду.

И. До середини УО-х рр.у внутр1ан!й, у тому числ! наци-налыпй пол1тиц!. перевавали я!беральн1 риси. Про це св1дчив прийнятш1 закон "Про нац!ональне р1вноправ'я", який вхдобра-«ав погляди Й.Етвева 1 О.Деака. Закон став пев крайньою поступков, яку угорськ! лхберали погодвувалися надати. За-крылялися особист 1 права громадян ус!х нащональностей, але Тв вЦыовляли у прав1 на створення нац1ональних сб'еднань, на територ1альну автоиом1в (кр1м церковно!Формально про-головувалося повне нац1ональне р1вноправ'я, але в д1йсност! зищнввалося угорське верховенство в краШ. Незвавашчи на слабк1 сторони закону,вш був единим дервавниы актон такого характеру у гогочасн!й Европь

12. Практичнии провадвенняи л1берально"1 лшп у дерзавно-му бидгвництв1 було оформления угорсько-хорватсько! угоди 1Ь68 р. бона врахсвузала хсторичн! реалн, сп1вв1дновення штерес1в, сприяла стаб1льнсст1. Угода визначила полпичну та адншетративну структуру Хорвата, П взаеаини з Угорци-нов. 11од1бнов автоноьаев не коряиувався воден 1наий народ монарх!1.

13. Великодервавн! вов!н1сти поставив за нету в упх сферах виття утвердит« повну угорську перевагу. 1Ц сили сти-мулввали прийняття цензового виборчого закону, котрий обме-вував пол!тичн1 права ешчних менмн. Мадяризаторськ! спр-~ 6и верх1в не одервалн п!дтрммку угорського народу.

14. Дуал1за був стаб!льнин до того часу, поки пан1вн1 сили були в ньому зац!кавлен!, аогли зберегти абсолвтну пол1-

тичну перевагу в Явстрп та Угорчши. j 90-х pp. XIX ст. поступово наростала нова загальна криза iianepiï, основнии компонентом якоУ стало наростання незадоволення з боку угор-цхв, нац1онально-визвольн! рухи iниик народ!в.

15. OcTaHHi десятилптя XIX ст., незваяанчи на eci проти-р1ччя й гальы!вн1 процеси, бри периодом буд]чництва ново! угорсько'1 дервавносп, еконон^чного i культурного розвитку. Для Угорчкни дуал1зм пришс б1льве переваг, н1s MiHyciB. Це був тривалий мирний пер!сд hoboï iCTopiï кра'Гни, який зали-вив значний слЦ, коли ïï суверенитет, пиля столпь залеж-HocTi, був найб1львиы.

».0сшш1 1ш1мш та зй1ст дисертицн виклйдён1 у таких шшацш шора.

1. Вплив першоУ рос!йсько'1 револшцп на пЦнесення класово!" боротьби ильськогосподарського пролетар1ату в 1905 poqi// Питания hoboï i новпньоУ iCTopiï.Вкпуск 24.- Харк1в. 1978 С.16-22.

2. Политика венгерских правящих классов в славянских зеилях в йО-ХО-е' годы XIX в.// Узловые вопроса советского славяноведения.- Уегород,19Ь2.-С.163-164.

3. Попытки осуществления русско-венгерского сближения накануне первой мировой войны // Вопросы новой и новейшей истории. Выпуск 28.- К..1982.- 01-70.

4. Мои йочари и славянские народы Венгрии второй половина XIX в.//Формирование и сотрудничество братских социалистических стран.- Львов,1983С.244-245.

5. Йовеф Зтвеа о национальных проблемах и их реяении в Венгрии середины XIX в.// Вопросы новой и новейвей истории.Вапуск 33,- К.,198?.- С.101-109.

6. Лайои Ковут об общности судеб народов Тисо-Дунайского бассейна // Великий Октябрь и зарубевные славянские страна.-Минск,1988.-С.181-182.

7. Полпика Угорсько! Радянсько! республик в облает! культури. (шльно з И.НЛигмондоы)// Встановлення Радянсько! влади в Угорщи та на Закарпелп в 1919 р.- Увгород., 1989.-С.74-78.

8. Дуалистическое соглашение 1867 года и государственно-правовое половение Венгрии // Вопросы новой и новейвей истории. Выпуск 35.- К.,1989.-С.106-114.

9. Хорватсько-угорськ1 вЦносини 60-80-х pp. XIX ст. у свпл1 рос1йських дипломатичних докуменпв // Проблем« слов'яноз-навства. Випуск 40.- Льв1в,1989.~ С.51-59.

10.Австро-венгерское соглавение 186? года и позиция Лайоиа Ко-вута// Новая и новейвая история. Выпуск 16.- Саратов,1991.-С.80-92.

Н.Закарпатська еи1грац1я к1нця XIX-початку XX столптя// Mia-народн1 зв'язки Укра'ши: науков1 повуки i знахЦки. Випуск I.-К.,1991.-С.48-56.

12.Вопросы новой истории Венгрии в советской историографии // Acta Hurgarica,1990.- Увгород.1992.- С.104-106.

13.Економ1ч1 зв'язки та гуманнарна взаемодопомога «is населениям Закарпаття i #Угорчини в друпй половин! XIX ст.// Acta Himgarica,1991.- Ужгород.1392.- С.137-144.

14 Mirpaqia закарпатц1в i гуманпарна взаемодопомога украТшДв та угорц!в у друПй половин! XIX - на початку XX ст.// Ук-pai'HCbKi Карпати.- Ужгород. 1993.-С.279-287.

1Ь.Роль i мице Ференца Деака у в1дновленн1 конституц1йних прав та незалевносп Угорцину. Йатер1али науково!" конферрн-цп викладач1в вторичного факультету 1993 р. - Увгпрод, 1994.- С.109-120.

16.Нац1ональка полпика угсрських уряд1в на територП' Закар-паття в останн1й треткп XIX ст.// Культура Укра'шьких Карпат.- Ужгород, 1994.- С.162-172.

17.Угорсько-хорватська угода 1808 року // Проблеми слсв'яноз-навства. Випуск 46.- Льв1в,1994.- С.39-48.

18.Д1яльн1сть угорського уряду Лили Ондраа! по зн1цнени центрального державного управлшя (1867-18?!) // Науков! записки молодих учених Уггсродського дернавного ун!верситету. Гоа 4.- Уагород,1934.-с.42-00.

19.Угорський закон 1868 року "Про нацшшьне р1вноправ'я", його кторична ощнка // Науковий в 1 сник Уегородського ун1-верситету. СерIстор1я. Випчск 1.- Ужгород,1995.-С.93-99.

20.(1встр1йська полпика в Угсрщин!' на початку 60-х рок1в XIX ст.// Ёолодь-Нкраш. Иауков1 записки молодих учених Уего-родського державного университету. Тон 5-6.- Ужгород,1995,-С.88-101.

21.Консол1даЩя дуал!стичноГ системи за урзду Калыана Пси (1875-1890 рр.)// Проблеми ¡сторП, фшс'офп 1 лпературо-знавства УкраТни (Лауков! записки вчених Уггородського державного ун1верситету).£ш.2.- Огород,1996.-С.4-23.

22.Рос1йськ1 шорики та публщисти к1нця Х1Х-початку XX ст. про Закарпаття//йшшродн1 зв'язки УкраТни: науков1 пошуки 1 знах1дки.Випуск 6.-К.,1996.- 0,5 др.арк.

23.Угорсьний вплив на зовн!инв полпику Габсбурзько! ионархП"// Натер 1али науково-практично! конференцН, присвячено! 50-р1ччп 0рган1зац11 Об'еднаних Нац1й.-9згород.1997.-С.75-85.

24.До питання про кторичну сп1льн1сть 1 взаенозалевМсть народ! в Центрально']' 1 Швденно-Сх1ЕноГ бвропи // Натер1алй к1£народно'1 кокференцП' (£ощально-ешш!чн1 та етнопол!-тичн 1 зй1ни в краТнах Центрально!' та !Ивдекно-£х1дно1 Свро-пи).-Узг6род,1997.-0,5 др. арк.

25.Меако I.M. Громадсько-полкичний pyx i сусгйльна дамка в Йгорщшп на pg6esi XUffl-XIX ст.-Льв!в, 197t. Реценз1я Ссп1ль-но з Я Л .Штернбергом) // Укра'шський 1сторичний аарнал,-1972.-М 9.-С.141-142.

26.Farkc!s Dezso.fi sagyarorszdgi szocaldeaokrata part e's az ag-rarkerdes 1900-b 1914 közott.Bp., 1973. Реценз1я (сгйльно з Г.В.Павленко) // Новая и новейзая история.-1374.-N 4.-

С.212-214.

27.3oszef Galantai. Nagyarorszag az elso"vilaghaboruban.l9i4-1918. Bp.,1975. Реценз1я //Новая и новейяая история.-1977.-N 3.-С.193-195.

28.Palotäs ЕиП. ftz Oszträk - Magyar nonarchia balkani politi-kcija a berlini kongresszus utan.1878-1881.Bp.,1382. Рецен-31я//Советское славяноведение.-1986.-H 3.- C.94-9S.

29.Berend Т. Iva'n-kanki Gyorgy. Europa gazdasäga a 19 szäzad-ban.1780-1914. Вр.Д987.Реценз1я // Новая и нозейпая исто-рия.-1989.-Н 6,- С.198—200.

30.fi butargyari Bunka'sok 1303.evi sztrajkja // Kärpati kalen-dariun.1973.- Uzshorod.1972, 34 1.

31.f!z agrarkerdes Mogyarorsza'gon // Kalenda'rius,80.- Uzshorod, 1979, 61 1.

32.ilkik sziilofoldjukon feleslegesek voltak//Kaienda'rim,?9.-Uzshorod,1978. 32 1.

33.fi szabads^gharc sorkatcnai (1848-1849) // Kaleada'riua,83.-Uzshorod,1982, 40-41 1.

34.Neazetisegi ke'rdes az egykori Hagyarorsza'gon//Kalendarius, ,

85.-Uzshorod,1984, 54-55 1.

35.Kossuth függetlense'gi barca az esigracioban //Kalendariui,

86.-Uzshjrod.1986, 28 1.

36.Szükos esztendo'k // Kalendariim,87.- Uzshorod,1986, 56 1. . 3?.Ectvos 3o'zsef es a nenzetise'gi kerde's//Kalenda'rip,1988.-U2shorod,1987, 66 1.

38.fi forradolsak когапак hojnalan (XX szazad eleje)// Kaien-dariuffl.89.- Uzshorod.1988. 55 1.

39.fi sunkaspart elindult kuzdelnes utjan // KalendariUB.90.-Uzshorod.1983, 81 1.

40.Hgan fc'de es a hegyvide'ki akcio'// Kaiendariuœ.91.-lJngvàr, 1330. 5Й-5? 1.

41.fldatok Kârpatalja dolgozo'inak helyzetérol es aozgalBairal a 19 szazad aâsodîk felében // EBle'kkônyv Harsfalvi Péter sziiiete'sének hatvanadik evfordulojara.-Nyiregyhaza.1989, Г/Ь-134 Г.

ЙАНДРЙК О. Проблемы возобновления государственности и политическое развитие Венгрии на' первом этапе дуализма (188Ы890 годн)". Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 07.00.02-всемирная история.Укгородский госуниверситет.Увгород,1997.

Диссертационная работа представлена в виде рукописи, в которой представлены результаты научного анализа вавного этапа политической истории Венгрии. В 60-е годы XIX века страна не имела иного выбора, чем дуалистическое соглавение с. Австрией и династией Габсбургов. Была возобновлена конституция Венгрии, ее внутренняя независимость, что открнвало возшшость для государственного строительства, возникновения гравданского общества.

Анализируптся процессы формирования институтов власти,деятельность правительств, парламента, программы партий и других объединений. Несмотря на все противоречия и отрицательные явления, последние десятилетия XIX в. били периодом укрепления государственной независимости Венгрии, что половительно повлияло на ее экономические и культурные успехи. Значительное место уделено изучении словннх национальных проблем страны.

Исследованне базируется на шдшкпа круге источников, преимущественно на зарубежна ардвкя материалах, болыинство которых впервне вводится в вадтавй с£срит.

Mandryk I.ft. "The Probleas of Statehood Restoration and the Political Qevelopient ef Began; at the First Dualisi Stage (1867-1830J.Thesis for a darter's of History degree in spe-siality 07.90.02 - Horld listen." Ezhhorod State University. Uzhhorod.1337.

The thesis is represented la t&e fori of a lanuscript, in which the results of an important stage of the political history of Hungary is gives. In the 60-ies of the 19 th century the country had no other choice feat a dualistic agreement with Austria and tne Habsburg fipastf. lbs Constitution of Hungary vas resuied, its inner independence that opened the possibility for the state building. tbe civil society emergence.'

The processes of poser institution fonation, the government activities, the parliaisai. party prograaaes and other unions are analiysed. Despite all lbs contradictions and negative phenomena, the last decades «if the 19 th century Has the period of cosolidation of tbe stats independence of Hungary, which positively influenced its ecjmosic and cultural achieve-»ents.Significant attentioa is civ&i to the study of the coip-licated national probleis of tits country.

The investigation is basal cn a uidc range of sources, sainly on foreign archives Materials, the lajority of Bhicii are introduced, into scientific eperation for the first tiie.

Клвчов! слова: Droppsa. язахззж. под!тика, угода, компресс, управл1ння, консол1дац!я, делегаци. л!берал1за, нац1оналш «енвини, мадяркзац1я, джентр!. серадне дворянство,незале!н1сть. суверен!тет.