автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Прогностические особенности внутренней формы похiдного слова (на мaтepiaлi пoxiдних iменникiв iз загальним значенням "носiй звуковоi ознаки")

Полный текст автореферата диссертации по теме "Прогностические особенности внутренней формы похiдного слова (на мaтepiaлi пoxiдних iменникiв iз загальним значенням "носiй звуковоi ознаки")"

РГ5 ОД

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

. САМБОРСЬКА Ірина Миколаївна

ПРОГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВНУТРІШНЬОЇ ФОРЖ ПОХІДНОГО СЛОВА /на матеріалі- похідних іменників із загальним значенням "носі3 звукової ознаки"/

10.02.01 - російська нова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ - 1994

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському університеті ім. Тараса Шевченка

Науковий керівник

Офіційні опоненти:

Провідна установа

- доктор філологічних наук, професор Снттко Олена Степанівна

- доктор філологічних наук, процесор Нікітіна йіоніла Олексіївна

- кандидат філологічних наук, доцент Еезрук Лариса Павлівна

- Кіровоградський державний педагогічний-і нет тут

Захист відбудеться

І994 року о_________ го-

дині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 068.18.16 в Київському університеті ім. Тараса Шевченка /м.Кіїв.вул.Володимирська, 64/.

З дисертацією моина ознайомитися у науковій бібліотеці Київського університету ім. Тараса Шевченка /м.Кйїв,вул.Володимирська, 58, Кім. Ю/.

Автореферат розісланий

1994 р.

Вчений сеіфетар спеціалізованої вченої ради '

кандидат філологічних наук,доцент

Шахова ЛЛ.

Характерной рисов сучасних лінгвістичних дослідк^нь о приоритетность діяльнісного підходу до мови,у світлі якого значна увага приділяється як актам породження мовних одиниць,так і проблемі сприйняття мовлення.У цьому зв’язку виникав необхідність звернутися до категорії внутрішньої форм* слова,яка розкривав взаємозв'язок форми і змісту мовного знака т вистуї.ое в ролі динамічного компонента змістової структури найменування.Внутрішня форма,актуалізуючись в процесах комунікації,сприяє розкрити) змісту слова,орієнтуючи на денотат і "підказупчи" головне в семантиці,не претендуючи,однак,на розкриття всього значення мовної одиниці.Прогностичні властивос? і внутрішньої форда були відзначені це 0.0.Потебнею,який підкреслював здатність внутрішньої форми спрямовувати розвиток значень у слові.* Однак це положення не одержало у вченого всебічного висвітлення,оскільки не азувалоеь иа розумінні мови я і: суспільного явища та мовлення як індивідуальної реалізації систеш.У зв’язку з цім важливим е дослідження прогностичних особливостей внутрішньої форми похідного і.айменуваь-ня,обгрунтування її регуляючої ролі в семантичній структурі мовного знака. ‘

Таким ^ином,актуальність дисертаційного дослідження обумовлена необхідніст» глибокого і всебічного вивчення словотвопу крізь призму діяльні сного підходу,а такок - розв'язанням проблемі співвідношення змісту і форми в мовних одиницях.

Метоа роботи є аналіз внутрішньої форма як регулятора плану змісту похідного слова /ПС/,вивчення її прогностичних особливостей. Мета дослідження обумовила вирішення таких завдань :

* Потебня А.А.Мысль и язык//Потебня А.А.Эстетика и*поэтика.-М., 1976.-С.180.

І/ обгрунтувати онтологічну сутність внутрішньої форда,п роль в формуванн- лексичного значення ПС ; .

2/ розкрити структурно-семантичні особливості похідних найменувань - іменників із загальним значенням "носій звукової ознаки";

З/ виявити спеціфіку сприйняття внутрішньої форми найменувань з різними вида,ш котивоцаності ;

4/ характеризувати внутрішню форму як регулятор осмислення значення слова,що зумовлюо взадмозв’язок соціального та індивідуального в семантиці номінативної одиниці ;

5/ визначити роль внутрішньої форми як організуючої ланки в макро-компонентній структурі значення мовного знака.

Об'єктом дослідження е похідні іменники із загальним значенням "носій звукової ознаки" типу запевала, нити к, стре котун. звонарь. кар кута, хрипун.

Звернення до відповідних ПС обумовлено спевдфічні ото їх внутрішньої форми - а саме,її спроможністо зСерігато ознаки різних видів мотивованості - умовної та безумовної,що дав можливість комплексно дослідити прогностичні властивості внутрішньої форми.

Похідні іменники із загальним значенням "носій звукової ознаки" Суло вилучено із 'Словаря современного русского литературного языка" в 17-ти томах та "Словаря русского языка" в 4-х томах.Одержаний список мовних одиниць був доповнений невеликое кількістю слів із неографічних джерел,зокрема "Новое в русской лексике.Словарные материалы - ЬО" та "Новое в русской лексике. Словарные материалы-81 ".Загальна кількість відібраних для робота ПС с клала 90 одиниць.

Метода дослідження.У ході робота застосовувались принципи і прийоми методу опису мовних одиниць з елементами компонентного, црфініційкого і словотворчого аналізу,які спрямовані на розкрит-

тя структурно-семантичних особливостей дослідяуваних НС.

Еагатоаспектне дослідження внутрішньої форм« передбачав пшроке використання їй тоді в експериментального аналізу мовного матеріалу,зокрема - психолінгвістичного експерименту на визначення когаишх значень номінативної одиниці вільного асоціативного експерименту,які спрямовані на виявлення особливостей сприйняття ьнутрішньої. формі найменувань з різниш вядаш мотавованості, визначення ролі внутрішньої форми в осмисленні семантау ПС носіями мови.

Пскхолігві стичне дослідження проводилось в формі г тсьмового опиту. Кіль кість інформантів,що ззяліі участь з експерименті по сприйняття значення номінативної одиниці .становила 50 осіб,в асоціативному - 25.

До проведення експериментів залучались особи,що володіють нормаш сучасної російської літературної мови,здатні абстрактно шслити - викладачі вищих і середніх учбових закладів,аспіранта і студенти гуманітарних факультетів.

Наукова новизна дослідження полягав в тому,ідо в ньому обгрунтовано фун.сціп внутрішньої форми'як регулятора плану змісту мовного знака; на основі експериментального аналізу сприйняття значення носіям* шви доведено,що саме внутрішня форма прогнозує семантичне наповнення лексеш; показано клпчову роль внутрішньої форми як організуачої ланки макрокомпонєнтної структури значення слова.

Теоретична цінність дисертаційного дослідження полягає у йоро спрямованості на розробку таких лінгвістичних проблем,як взаємозв’язок мови і мислення,співвідношення змісту і форми мовної одиниці »актуалізація соціального та індивідуального в семантиці ПС.

Практичне значення роботи визначається можливі спи використання її результатів у вузівських курсах із загального мовознавства, сучасної російської коек,у спецкурсах з актуальних питань сема-сіологгї,ономаеіології,психолінгвістйки.

Апробація роботи.Основні полокення дослідсення знайшли відображення у доповідях, зроблених на конференціях молодих вчених Киїе ького університету ім.Тараса Шевченка /Шїв, 1990,1991,1992 рр.^ на мі«шародніЙ науковій конференції "Семантика мови і тексту" /1вано-Франкізськ,І993 р./,та чотирьох публікаціях.Результати дослідження обговорювались на засіданнях кафедри російської мови філологічного факультету Київського університету.

На захист виносяться такт полокення :

1. Пізнання змісту мовного знака неможливо без вивчення його форми,яка репрезентує внутрішня структуру значення і є його зовнішнім вираженням.Феноменом,що розкриває співвідношення форми і змісту вербальної одиниці,є внутрішня форма - комплекс асоціацій,які об'єктивуються морфемною структурою ПС і певним чином відбивають взаємозв'язок позначуваного з іншими явищаии дійсності.

2. Внутрішня форма стає фундаментом для формування лексичного значення номінативної одиниці,тим динамічним компонентом се- . мантики.що сприяє розкриттю змісту мовного знака,регламентує розвиток нових значень у слові.

3. Сприйняття семантики похідного слова обумовлено його внутрішньою формою,яка,маючи аперцептивну природу,прогнозує семантичне наповнення мовної одиниці і регулює діапазон можливих семантичних функцій.

4. Внутрішня форма слова забезпечує єдність соціального та індивідуального в мовних одиницях.

5. Внутрішня форма,що розкривай співвідношення форми і змісту номінативної одиниці,сприяв виявлення як денотативних.так і конотативних компонентів семантики найменування,виступав органі-гуючою ланкою в макрокомпонентній структур: значення слова,визначаючи ієрархій її елементів.

Структура і зміст робота.Дисертація скяада^тьс із вступу, двох розділів,списку використаної літератури та додатка.

У вступі обгрунтовується вибір теш дослідження,її актуаль-кість,формулюються мета і завдання роботи,розкривається теоретичне і практичне значення,наукова новизна,визначаються матеріал і методи дослідження.

У перяому розділі "Внутрішня форма і лексичне значення похідного слова" розглядається онтологічна природа внутрішньо? фор.’-я та її здатність регулювати лексичне значення найменування, а також розкриваються структурно-семантичні особливості похідних іменників із загальним значенням "носій звукової ознаки".

Пертий параграф розділу присвячений аналізу словотпрення з позицій діяльнісного підходу до мови. ■

Слово як чінгвістична одиниця е'діалектичною єдністю та взаямообумовленіста форми і змісту,де форма репрезентує внутрішня структуру змісту і е його зовнішнім виракенням.У зв'язку з цім вказують на якісне розшарузання мовної форми на зовнішню /зовкішнв організацію змісту і способу зв'язку даного явища з іншим/ і внутрішня ферму / способу існування змісту,його структури/, визначаючи при цьому,що "привід для утворення зовнішньої форми - внутрішня”."

^ Перебійні с В.С.До питання про співвідношення категорій форми і змісту в лінгвістичних одиннодх//Методологічні питання мовознавсі • ва.-К., І966.-С.50; Белич А.И.Внутренняя и внешняя язиковая ф~>рма// Изв.АН СССР.-І94б.-Т.5.-Віл.З.-С.ІіЗО.

Змістова сторона слова безпосередньо пов’язана з відобра- .

кенням предметів, явищ ДІЙСНОСТІ у свідомості людини в процесі її пгтдіяльності. 1

&ЇВЧЄНК.. людського 1ЙІСЛЄННЯ привело вчених до висновку про змішаний характер "мови" розумових процесів,про іскуьання довер-бальних і вербальних етапів розумової діяльності.

Характер відображення людиною оточуючого середовища обумовлюється установкою індивіда та особливостями його аперцептивної бази .Специфіка людської психіки,сприйняття полягає в тому,іцо суб'єкт шви намагається створити мотивоване найменування,ідо дозволяя поєднувати новий досвід із старим,визначати невідома через відоме,вводити в усталену кяртину світу нові штрихи і деталі.

Аналіз внутрішньої форми як засобу реалізації мстивованості, що фіксує операцію встановлення ознак найменування на основі виявлення його взаємозв'язку з ікоикм явищами дійсностг.дозволяє визначити глибинні аспекти мотовованості : взаемообумовленість характеру відображення реалій у свідомості людини і структури найменування,що фіксується для позначення цієї реалії. ,

Здатність до лінгвокреативного мислення дає людині можливі ст фіксувати за допомогою мовних засобів асоціативно обрані ознаки предметів,явищ дійсності.Така фіксація пов’язана з утворенням . внутрішньої форми - комплексу асоціацій,які об’єктивуються морфемною структурою ПС і певним чином відбивають взаємозв’язок позначуваного з іншими явищами дійсності.Внутрішня форма показує, "як уявляє людина свою власну думку”/0.0.Потебня/,вона виникає при переході від невербального розумового коду - коду образів і схем - до коду мовних знаків.

Слово,поряд із суттєвими характеристиками пізнаного може нести інформацію і про емоційно-оціночне відношення суб’єкта

мови до .предмета,явища дійсності .Характер виникаючих асоціацій "підказу^" вибір відповідних мовних засобів.за допомогою яких утворюються експресивне найменування.

Таким чином,внутрішня форма стад базо» для формування лексичного значення номінативної одиниці.Пі знання ролі внутрішньої форми у складі семантики слова і визначення її як динамічного елемента значення супроводжується вказівкою на ті о зі пси номінації,що осшслїооться носіями мови.З зв*язку з цим проблема внутрішньої форми мая особливий зміст і по відношенню до окремих одиниць моае вирішуватися в плані семантичної структури мовного знака,

У другому параграфі розкриваються структурно-семантичні особливості похідних іменників'із загальним значенням "носій звукової

о знаки ".

Досліджувані найменування /напр..холотун,хлопушка,шелкун, кукуака,мяука,гоготун та ін./ являють собою слова,що включають до свого складу звуконаслідування типу хо-хо,хлоп,щелк,'у-ку, мяу,го-го,при створенні яких вибір ознаки продиктований сприйняттям /в даному випадку - слуховим/ / порівн. незвуконаслідуваль-ні слова,де ознака,що кладеться в їх основу,е результатом віді.>-відного розумового аналізу/.Специфічність внутрішньої форш похідних іменників із загальним значенням "носій звукової ознаки" полягав в. тому,що її основною складовою часткою ч ознака характерного звучання.Чіткій зв'язок образу із звуковим сприйняттям обумовлгоз наявність у них змішаних,перехідних типів моїивовано-сті.

Так, іменники шипун.кряква, каркуша,квакша,хрипун,мямля - дохідні від відповідних дієслів /шипеть,крякать,каркать,квакать, хрипеть,мямлить/,що мають фонетико-морфологічну вивідність.Осно-

вою для їх утворення є фонетично мотивовані слова : ш-и-а,кря-кря , кар-р-р, ква.-ква, хри п, мя-;.:я~мя. •

Хоча такі найменування утворені від дієслів,першочергову . роль у визначанні їх семантики грають звукові образи,що лекать в основі зву конас лі дувань. То му формально дані ПС характери зудть-ся морфологічною мотивовані ста,а реально,по суті,образ звучання не нейтралізується,а є основним у визначенні семантики,що свідчить про те,що мотивованість - це не тільки семантична і формальна вивідність.

Семантика іменників типу лепетун. ворчун, пищал ка, с ви с гуль ка. кряхтун.ревун.плакса.нытик також пов'язана безпосередньо з морфемною структурою слова,тому що пояснюється через значення мотивуючої дієслівної семи і формантного суфікса.Корені таких ПС являють собою не 'звуконаслідування,а морфем-! із значенням звучання для яких "із семантичної точки зору проблематично,що є первинним дія чи її сприйняття".* Саме ознака характерного звучання /звукове сприйняття/,що покладена в основу щх лексем,їх внутрішня форма "підказує" значення,орієнтує на змістову сторону номінативно ї одиниці. . .

Таким чином, семантика морфологічно мотивованих ПС в більшості випадків передбачена,"прозора",що пояснюються достатньо високим ступенем мотавованості і наявністю "яивої" внутрішньої форми,що об'єктивується морфемною структурою найменування.

Як по назує аналіз лексикографічних джерел, серед і менш кі в із загальним значенням "носій звукової ознаки" представлено як словотворчі,так і семантичні одиниці,хоча словотворчі деривати

* Милославский И.Г.Вопросы словийразовательного синтеза.-М.: 1980.-С.6І. '

значно перевакаать.^

Найменування,які утворені в результаті переосмислення значення мотивуючого, слова /напр..свистун - перен.Пустой хвастун, болтун и бездельник; щелкун - перэн.Пустой светский человек; трещотка - перен.Любитель /либительнина/ поговорить,болтун /болтунья// набувають похідного значення,що характеризується семантично» двоплановістю.яка формується на базі порівняння одного явища з іншім за будь-якими подібними ознаками.Внутрішня форгл як мотивуюча ознака таких найменувань співвідноситься з яюи,~небудь

о

тропом, насамперед метафорою, эдатноа о кита в асоціатив'’о-мозній пам’яті людини в певних ситуаціях мовної діяльності .Внутрішня форма метафоричних лексем має образний характер і виступає в ролі асоціативно-образного мотиву,що викликає у носія мови відповідне наочно-чуттєве уявлення про реальний предмет,яви_,е дійсності. •

Образність таких елі в, як стукач /"доносчик"/, балаболка /"болтун,пустой человек"/,хлппик /"слабый,безвольный человек"/ утворюється не стільки з результаті метафоричного переносу,скільки засобам а эвотворення.Образна семантика таких ПС мотивується відповідним' вихідними слозаш з переносним значенням /порівн.: стучать - перен.докосить; балабонить - перен.болтать пустое; хлюпкий - перен.слабого телосложения,тщедушный,хилый/.Таким чином,дані ПО мотивовані,з одного боку, семантикою вихідної основи / в більшості, випадків - переносною/,з іншого,-значенням суфіксів,тобто мають семантико-морфологічну мотивованість : в їх утворенні беруть участь два види деривації - семантична і морфологіч-

* За нашими підрахунками,серед досліджуваних ПС 80% складамть словотворчі деривати і лише 12% - метафоричні найменування.

^ Спостереження показують,що досліджувані сс-мантично похідні . лексеми представлені лице метафоричними на*-менупаннямі.

II

на.

Внутрй зд форма похідних із семантичною і секантако-морфо-логічною мотивовані сто мав образний характер внаслідок метафоричності значеній,: тому їх семантика моке бути затемненою.Настанова на "вгадування" передбачає відповідний рівень знань ладини про навколишня», дійсність,розвиток образного мислення.У зв’язку з Цім мокна припустити,що найменування з семантичною і семантико-морфологічнов вивідністо маять меньший ступень мотивованості порівняно з фонетико-морфологічно і морфологічно похідумт найме— нуваиняш. .

Дослідження похідних іменників із загальним значенням "носій звукової ознаки" показало,що дані найменування яшяють собою експресивно забарвлені лексеми,семантика яких в багатьох випад--ках об'ємніша,ніж семантика нейтрального слова,за рахунок конотативних компонентів - емоційної оцінки .інтенсивності і образності.

У другому розділі "Внутрішня форма як регулятор осмислення семантики номінативної одиниці" показано клочову роль внутрішньої форми в процесі сприйняття слова носіями мови .доведено здатність внутрішньої форш виявляти ян соціальні,так і індивідуальні елемент змісту мовного знака,визначено роль внутрішньої форш як організуючого фактора в макрокомпонентній структурі значення найменування.

В першому параграфі розглядаються особливості сприйняття семантики похідних слів із різними видаиі мотивованості.

З метою експериментальної перевірки прогностичних можливостей внутрішньої форш,її здатностей регулювати виникнення значень мовного знака було проведено психолінгвістичне дослідження на матеріалі похідних іменників із загальним значенням "носій

звукової ознаки:”. ,

Як показують результата експерименту, ви значення семантики морфологічно мотивованих найменувань безпосередньо пов’язано з їх структурою,: носій мови осмислює значення складових слова, одночасно встановлюючи тип зідноиення.яке асоціативно зв’язує елементи морфемної структурі;.Крім того,при ідентифікації значення пред'явленого без контексту слова інформанта насамперед спиралися на мовні аналоги,тобто на ті номінативні знаки,які вже існують в мові і утворені за відповідною словотворчого "Оделлю.

Так,аналізуючи ПС гоготун,учасники експерименту уявно підводять позначуване під відомий клас явищ за допомогою співвідношення даного найменузанкя з рядом похідних лексем аналогічного типу : бегун,прыгун,говорун і т.п.,і виявляють щось спільне в семантиці цієї групи слів - значення суб’єкта дії /он^часіоло.іч~ дай базис/,яке виракеке суфіксом -ун.Пог-ім загальний категоріальний зміст уточнюється,конкретизується значенням кореневої морфемі гогот- /ономасіологічна ознака/.Встановлення типу віїнояення, що асоціативно зв'язує ономасіологічшй базис і ознаку,приводить інформанта до висновку' про те,що гоготун - це "тот,кто имеет отношение к действию "гоготать".Таке осмислення форми дао ыозди-. вість встановити межі позкачуваного,але не розкриває повністю лексичне значення найменування.Звернення носія мови до фонових знань,тобто включення слова до контексту свого попереднього досеі-ду сприяє актуалізації внутрішньої форми - аперцептивного образу,який покладено в основу найменування.Так,логічне міркування приводить інформанта до висновку про те,що гоготата моке лише тва істота,зокрема птах чи людина.Це і обумовило приписуванні ПС гоготун двох значень : І/"птица, которая гогочет"; 2/"человек, который громко смеется,гогочет".Цікаво відзначити,що в першому

випадку інформанта найчастіше давали коротку /однослівну/ відповідь "гоп туй - гусь ".Очевидно, це дакна пояснити наявністю в кореневій морфемі 'слова звуконаслідування "го-го",що в знаковій формі передаг характерні саме для цього птаха звуки і не потребу«; додаткових роз’яснень.Порівн. аналогічні інтерпретації таких ПС із елементами звуконаслідування,як "кояква - утка""карку:. . - ворона", "мурлыка - кот.коака", "кукулка - лесная птица", "квакша,квакушка - лягушка”, "хтта - поросенок",де аспект фонетичної значущості також виходить на перший план і визначає собою сприйняття всього семантичного комплексу. .

Як показав досліджуваний матеріал,значення ПС у сприйнятті носія мови часто містить в собі значно більше семантичних ознак, ніж словникове тлумачення,що дозволяй виділяти психологічно реальне значення,яке присутнє у свідомості носіїв мови і с планом змісту мовного знака.Так,різна інтерпретація інформантами відношень мі* елементами морфемної структурі ПС шептун.бормотун і лепетун привела до різноманітних тлумачень : дептун -"человеку который тихо говорит,шепчет", "тат, кто занимается доносам", ■ ■

"тот,кто либит распускать сплетни","колдун,знахарь"; бормотун -"тот,кто постоянно бормочет", "название кивотного:медведь-бормотун% "человек,который делает /потребляет/ самогон / в~просторечии -"бормотуха"/"; лепетун -"много и невнятно говорящий человек"» "ребенок,который недавно научился говорить".Наявність різноманітних значень у найменувань базується на різноманітності тих асоціацій,які викликає морфемна структура слова.Однак кількість потенційних значень регламентується,прогнозується внутрішньою формой,яка виступає зв'язуючою ланкою між змістом і формою номінативного знака.

Досліджувана група слів відрізняється досить обмеженою

кількістю '.<у&чтъ /від 2-х до Б-жА.що пояснюється своєрідністю їх внутрішньої форми,а' саме : наявністю звукового образу.жо покладений в основу найменування і об'яктивованиі* в спеціфічній ‘мовній формі / елементи звуконаслідування,корені із значенням звучання/.

Поряд із приписуванням ПС семантичних ознак,відзначаються відсутність в інтерпретаціях інформантів значень,що зафіксовані 'словником.Так,значення іменників гоектака - бубенчик ка конской упряга /ЕДС-2,од/,подвывала - тот, кто занимается подзьгеаь-ием,под-маниванием волка-.подрагзд его вою,подвывании ДАС-10,295/ не знаходять відображення в анкетах,хоча одночасно прісутні "несло?-никові" значення : "гремучая змея", "человек, который подпевает не совсем удачно /подвывает/".Характерним о те,що значення,які не одержали інтерпретацій,як правило,мають словникові позначки "устар. "спец." /напри клад,для ПС подвывала - "в речи охотников"/. Тому нездатність інформантів актуалізувати певне значення пояснюються його неактуальні сто для даного соціуму.

Аналіз результатів кількісної обробки суб'єктивних дефініцій виявив наявність групи елі в, що викликали у інформантів найбільше труднощів при ідентифікації значення,максимальну кількість відмов'від асоціативної реакції і суб*ективної дефініції: напр..клохтунья.крикса;кликун.похлопушім. Труднощі в інтерпретації семантики слів цієї групи обумовлені,з нашої точки зору,як нетиповою словотворчою моделлю,так і наявні сто в їх складі коре-

* Поріян. кількість значень;що приписуються суб'єктом мови при сприйнятті слова,у ПС - неологізмів,напр..нефтянка - 9 значень /див.Снітко, 1990, Ів/, головник - П значень,движенец - 9 /див. Сндоряченко,І99і,ІЗ/,у ПС із загальним значенням "носій кольорової ознаки":багряница - І4 значень,лазоревка - 8 /див.Творо-нович,І992,І45/. .

невих изроем ід малознайомим або цезнайоким значенням,що беапо-., середньо пов'язано з проблемою фонових знань індивіда.

Прагнення носія мови знайти для "незнайомого"слова яку-не~ будь 30ВНІЕ.ЧИ опору, "ввести" його в систему своїх, мовних і фо-_ ионах знат> може мата різні форми. Так, коли інформанту лексема здавалась незнайомою,він /в тому випадку,якщо не відмовлявся від відповіді/ тукав однокореневі варіанта мотивуючого діясло-. ва із знайомим значенням.Для ПС кликун в результаті осмислення внутрішньої форми найменування учасники. експерименту дали дефініції,що лише в узагальненому вигляді співвідносяться,і а. словниковим тлумаченням, "название птиізі,иивотного"/порівн.:кликун -птица подсемейства лебедей; .поросенок,овца,гусь,оставленные на. привязи для прівлечения споим кряком хищных зверей в.устроенную для них яму /БДС-4,1028//.3 той же час,передбачаючи наявність зэ'язку мотивуючого слова із дієсловами "скликать","накликать"-і іменником "кличка” / але не з "кричать,громко іфичать",що в, дійсності е мотивуючою основою даного найменування/ інформанта формують значення : "название человека,передающего информащл по цепочке о сборе /от "скликать на ..."/","человек,который най» кликает беду","злой колдун","возможно,тот,кто присваивает клички".

В деяких випадках інформант моке спиратися і на більш віддалені аід стимулу подібності Ліри осмисленні ПС гаркун один із учасників експерименту,спираючись на знання української мови, дав таке тлумачення "тот,кто гаркает,стучит /в укр.языке есть слово "гаркати - стукает, грюката "/",Сонетична близкість номінал тивних одиниць гар щи - гарпун сприяла появі інтерпретації "пре мет,применяемый в охоте или рыбкой ловле".Таким чином інформант прагнуть створити "правильне",загальнозначуще тлумачення.

Аналіз особливостей сприйняття значення семантично похідних найменувань дозволив би діжі ти дві тенденції,які мали місце в ході експерименту.

1. Учасники експерименту,спираючись на пряме значення ПС,

давали інтерпретацій слова в переносному значенні відповідно до словникового тлумачення.Напри клад. кри кун - "тот, кто много кричит, но мало делает"/порівн. словникову дефініцій - "перен.разг.Человек, требовательный и резкий в своих писаниях и речах,но никчемный в деле"/МАС~2.219//.щелкун -"пустослов,бездельник"/порівн. "перен.разг.устар.презрит.Пустой светский человек"/МАС-4,741//. Іноді частіше ідентифікувалось насамперед переносне значення,а пряме або Суло присутнім в інших дефініціях,або було відсутня взагалі. •

2. В ході експерименту виявилось прагнення інформантів до метафоризації досліджуваних найменувань,що свідчить про здатність носіїв мови знаходити аналогію,подібність мі« двома реаліямі об'єктивного світу і на основі цього утворювати семантично похідні лексеш.Так,базуючись на семантичній спільності прямого і переносного значень,осмислюючи і актуалізуючи асоціативні ознаки,що супроводжують слово при його вживанні.інформанти приписували ПС значення,не зафіксовані лексикографічними джерелам : погремушка -"пустой человек,много говорящий, болтун"; кукудка -"мать,оставившая своего ребенка","человек,перекладывающий ответственность за что-либо на других"; хлопушка -"взрывной человек"; кар куш а -"человек, который картавит".

Внутрішня форма семантичних дериваті в, я ка ви ступал основою метафоричного переносу,обумовлюй здатність мовного знака відображати новий зміст і тим самим прогнозує розуміння переносного значення.

Інтерпретація значення ПС із секантико-морфологічнои мотиво-ваністя wag спеціфічний характер,тому що здійснюються,з однієї сгороки,шляхам виявлення систем зв'язків позначуваного.як при ідентифікації значення словотворчих дериватів,з другої,- шляхом встановлення відношень подібності мій двома сутностяда,як того потребує осмислення метафоричних найменувань.

Результати експеримент}' показують,що тлумачення інформантів об'єктивують більш широкі й глибокі асоціативні зв'язки мік реаліям дтГсності ,н:к це відображено в лексикографічних джерелах. Напр.,значення ПС хтопии інтерпретується ке тільки як "слабий, безвольній челоеек"/що відповідає словниковому варіанту/,але і як "сі'рйдапщ{й насморком человек /"зотюгапщйй носом”/"; порівн. такок мурли ка -"человек, который говорит тихо, нежно, ласково", "ребенок, ластящийся к матери","вкрадчивый человек,подлиза".

Таке "доповнення" до змісту номінативної одиниці was підстави,ке суперечить природній логіці речей і цілком може знайти місце в мозиій системі насамперед тому,що прогнозується внутрішньою формою слова. .

Тати чином,осмислення при сприйнятті мовного знака його внутріаньог форш обумовлюй більш повний,об'єктивний зміст слова,дозволяє окреслити межі семанілчного потенціалу номінативної одиниці.

З другому параграфі на основі проведеного психолінгвіетично, г-о дослідження показано роль внутрішньої форш як регулятора соціального та індивідуального в змісті мовного знака.

Взаємодія соціального та індивідуального в семантиці наймем нуванкя пояснюється аперцептивноп природою внутрішньої форма, аперцептивним характером її сприйняття : в кокне значення інди~ від вкчадао частку спільного досвіду,що обумовлює загальнозна-

чужість семантики,взаєморозуміння між учасника*« комунікації, але оскільки такий досвід у різких носіїв мови базузться ка особистом}' сприйнятті об'єктивного світу,то в слові виділяється і індивідуальний зміст - ті семантичні прирощення,які вишкздоть в процесі функціонування слова.

Похідне слово як специфічний мовний знак із розчленованою структурой здатне найбільи яскраво передавати спій соціальний та індивідуальний зміст.Як вторинна одиниця номінації,яка спираються на готові зразкі.ПС стас носієм соціальної інформації. Однак значення ПС не мояе бути повністю виражене через значення складових,тому похідне наї^язнування включая ті додаткові значення, що утворюються в результаті взаємодії частин ПС і обумовлюють фразеологічність його семантики .Наявність в похідному найменуванні різного роду прирощень певним чином відбивав діалектик}' соціального та індивідуального в семантиці мовного знака.

Спостереження за прирощениш компонентами значення найменування показали,що на формування особісгісних ешелів в семантичній структурі слова впливають фонові знання,мовний досвід гасників експеріменту.Так,знання природньої логики речей /фонові знання/ підказали інформантам, що сристуном може бути названа не тільки людина,яка просто свистить,але й го/‘,хто постійно свистать, любить свисті ти, займаються худоетім свистом,такок дане слово може служити позначенням не тільки осіб певної професії /напр., "мили щонер”, "судья на спортивных соревнованиях’’/,але і птаха, цо свистить.Мопний досвід деяких інформантів дозволив виявити зв'язки досліджуваного ПС із вихідним словом ."свистеть" як складовою ідіом типу "свистеть в кулак", "ветер свистит в кармане”, "просвистеть деньги",ідо обумовило появу таких інтерпретацій : свистун -"человек,не ценящий деньга ", "тот,у кого всегда нет денег", "человек,лябядай покутить, нзгтила".І7орівн. також визгун -

"человек, который часто /без причины/ визжит", "ребенок, который сіілпно плачет,биздіт", "детская резиновая и груд ка, и з дающая при сжатии пронзительный звук".Як:й Ол особисті сний сшсл не вклад; вав інформант в ело зо, базуються він,однак,на загальноприйнятому значенні слова,розб: ясність мі к особисті сним сім слом і значеі ням не моае бути занадто великою.Це попстзться наявністю з міс пого "сгрикня" в семантичній структурі слова,Кого внутрішньої фор>л:,яка, збер: гааги загальнозначуце в мовній одиниці .обумовлю« також додаткові значення /прирощення/,цо актуалізуються в похі, ному найменуванні.

Поява індивідуальних прирощень соціально детермінована,що значило підтвердкення в можливості класифікації прирощень : ро ма'ітгя отриманих тлумачень в цілому може бути зведено до основ' них трьох тапів прироцених компонентів в семантиці найменувань "людина","тварина”,"предмет".Крім того.мокливість звести різні реакції до "загального знаменника",>цо виявлена в результаті-пр ведення асоціативного експерименту,дозволяє розглядати асоціації,які актуалізують прирощення змісту,як типові не тільки для певної групи інформанті в,але й для мовного колективу в цілому.

В кокноігу виділеному соціально обумовленому типі прирощен присутні додаткові компоненти семантики номінативної одиниці, які реалізують усталений психологічний зв*язок мі к формою і зм том мовного знака у свідомості носія мови : так, напри клад, при рощення "людина" інформанти інтерпретують і як "дитина","жінка і як "музикант","спеціаліст","робітник" і т.д. Така різниця з тлумаченнях значень слів відобраказ не тільки індивідуальні ос ливссті сприйняття мовної форми людикою,але і закономірності, що обумовлені системою мови.

Спостереження показуить,1до ПС із загальним -значенням "но-

сій звукової ознаки" відрізняються ме-ньвою кількістю приречених компонентів,нт» інші найменування,наприклад,похіцнт тменшки із загальним значенням "насій кольорової ознаки",де пид;ляоться

• т

шість типів прирощень.'1 Це пояснвсться наявністп у досліджуваних номінативних одиниць спеї^фічної внутрішньої форми - ознаки характерного звучання,яку покладено в основу найменування : сома назва звука ззуз>уе обсяг сегалітики слова і обумовлює ті додаткові значення,які можуть актуалізуватися в слові.

. Як свідчать результати експерименту,асоціації ,іцо виникають в процесі сприйняття значення мовних знакіп,їх внутрішня форма обумовлюють виявлення не. тільки порощених компонентів семантики, але й різних конотативних аспектів значення досліджуваних найменувань, ио дозволяв говорити про ключову роль внутрішньої форж ік прихованого компонента конотації,що 0 основою для емоційно-іціночкого ставлення до позначуваного.

Глибинність семантичної структури мовного знака,яка обум.ів-тена спеїцфікоо людського способу переробки інформації ,характе-изує "згортання" змісту,що супроводжуються появою у слова кількох семантичних планів : прямого і прихспаііого,імпліштного змісту, "тексту" і "підтексту".Наприклад.в ПС стукач актуалізуються прямий,"текстовий" зміст найменування - передача ^актуальної інформації "доносчик",і прихований,"підтекстовий",конотативний, що ви водиться із прагматичної компетенції носія мопи,~ негативне ставлення до такої людини.Підсилення нейтральної інформації від-

^ Д^в.:Творонович О.Е.Социальное и индивидуальное в семантике производного слова /на матерчале существительных с общим значением "носитель цветового признака"/-Лзгореф. ...диссерт.канд, ф1лол.наук.-Киеэ,1992.-С. 17.

бувається внаслідок того,ідо при усвідомленні внутрішньої форми слоаа у індивіда виникая деяке асоціативно-образно уяачення, яке супроводжуються оціночною інтерпретаціям шляхом співвідношення його з національно-культурним стереотипом мовця.цо і обумовлює емогивис ставлення носія мови до позначуваного.Актуалізація фонових знань про предмет мовлення приводить суб’єкта до висновку про тедо стукач - це но просто "человек,который докосит ка кого-либо",але й погана,непорядна людина.

Таким чином,розглядаэчи значення номінативної одиниці як психологічну реальність,як єдність соціального та індивідуального,внутрішню форму мокна визнати фактором,що об’єктевув ці ас-пакт;; в семантичній структурі слова. '

В третьому параграфі показано регулюючу роль внутрішньої форми в макрокомпонентній структурі значення слова.

Проведена дослідження показало,цо похідні іменники із загальним значенням "носій звукової ознаки" несуть інформацію про об’єктивну реальність і про оціночне ставлення мовця до неї .даючи при цьому особливу семантичну структуру : всі вони містять в собі основу для оцінки,що виходить’за мені обсягу змісту понятт. Це і влзначас наявність у таких найменувань усіх макрокомпоненті в значення : граматичного,ден тативного,оціночного,мотиваційно го,емотивного і стилі стачного.Роль емоційного мотиву,що приводить до актуалізації в мовній свідомості певного почуття,відношення, ш конур, асоціативно-образний зв’язок "вихідного" уявлен ня з позначуваним утвореного -найменування,тобто внутрішня форма слова.Вона як "образ образу”/0.0.Потебня/,як усякий символ “ відсилав,а не позначай.Це й робить внутрішню форму там елемента змісту мовної одиниці,який використовується для вираження об,а тавної інформації та суб’актлвної модальності : символ дач прз-

стір для інтерпретації-Тому внутрішня форма дат; можливість npoiv. нозувати значення слова,а такочс в стислій формі виражати емоційне ставлення до позначуваного.Так,змгст похідного найменування плаизльгик може бути виражений дефініцій» "человек,который постоянно жалуется,плачется на сзоа судьбу".Образ як елемент внутрішньої форми посилює аксіологічність семантики слова,тогу 010 уявлення /плачу,набридливого і безперервно го/, яке ринигето у носія мови,безпосередньо дів на емоційний стан коаця і виклиня» негативне ставлення до такої лвцини.Ознака характерного звучання, що покладено в основу найменування,внутрішня форт як центр образу в похідному іменникові храпун,оріентурчи комуні канта на змістову сторону /"человек,постоянна храпящий во сне"/,одночасно ви или ка« певну емоційну реакцій,Порі вн. також болтун.плакса.

Організуючи експресивно забарвлене значення,внутрішня форма виступав не тільмі як "емоційний дратівник" /Й,М.Телія/,але

і я к стилістичний ключ експресивних найменувань .що дозволят? говорити про IX стилістичну роль в функціонуванні шх лексем.

Таким чином,внутрішня форма віцтграт; головну роль в організації експресивно забарвленого значення і тим самім відповідач призначенню всього найменування в цілому - слупят засоби« вираження певного /позитивного чи негативного/ ставлення мовця до позначуваного; вона як найваїимвіша ряса ПС,що розкривав співвідношення формі і змісту мовного знака,сприяч виявленню не тільки денотативного значення,але й конотативних компонентів семантаяи мовної одиниці.Це дозво.чя-? зробити висновок про те, що саме внутрішня фор»« організуп макрокомпонентну структуру значення найменування,визначаючи iopapxin It елементі в,сприяп осмислення семантики слова носієм мови.

У зи сковках викладено основні результати дослідження, вказа.» но перспективи його подальшої розробки. '

Ссповьг положення дисертації відображені у таких публікаціях : . ,

1. ЗЗИди мотавованості похідного слова в російській мові// Дослідження з філології .Збірник наукових праць.-Київ:НЩ ЗО, І99Й.-С.196-205.

2. Внутрішня форма і семантика похідного слова//Сучасні про Слеш філології.Тематичний збірник наукових праць.-Київ, ІорЗ.-С.223-229.

3. Внутренняя форма в. мікрокомпонентной структуре значені» производного слова//Русское языкознание.Межведомственный научні сборник.-Зш.26.~Киев:Иад-во Киепск.ун-та,І‘39о.-С.69-?8.

4. Прогностичні особливості внутрішньої форми похідного

сл о ва//!‘а тер і али мі«наролнг>ї наукової конференції "Семантика м< ви і тексту” ІЗ-І5 жовтня 1993 р.-Івано-Сранківськ,1533.-4,2,-С.25-26. , ;

Самборская И.Н.Прогностические особенности внутренне!* форм» производного слова /на материале производных имен сугаествитель-чнх с общим значением "носитель звукового признака"/.Діссертащя яа соискание ученой степени кандидата <{илологаческих наук по спеїуальности Ю.02.0І - русский язык, Киевский университет путч Гараса Шевченко,Киев,І994.На правах рукописи.

3 циссертащи на основе экспер«ментального анализа языкового материала исследуется способность внутренней формы регупи~ ровать диапазон возможных семантических функцій производного слова ; раскрывается роль внутренней формы как организующего начала в ма/гро компонентной структуре значения номінативної еди-чиі?і,определяющего иерархию ее элементов.

Ключові слова : внутрішня фэрма,похідне слово,лексичне эка-ієіп'я, сприйняття,експреси вн{ сть, словотві р.

S^tórnir^a I.II. Prognostic peculiarities of inner fora of derivativa word /on material of derivativa noun3 with general Cleaning "'boarór of sound sign"/* Thesis for the degree of a con-didate of philological acicnce3 the speciality 10.02.01 - Runsii language,Kiev University nar.cd after Tax'03 Shevchenko,Kiev, 199^ subnifcted 00 a annusarlpt. '

In tho thoaia tlio capacity of inner forn to rotúlate tho range of possible^ semantic fi;'jit ions-of a derived, word 'is studl on the grounds of experimenta* analysis 1 the role of inner form as oi'ganising principle defining tho hierarchy of structure elements in tho nacroconponent structure of nomination' ,s meaning ia determined.

Підписано до друку 24.І0.І994р.СЙєм 1,2.Copi.:áT 60x6і» і/іб Доух офсетний .Тир .ІССпр. сам. 273.Еезплат>.

ДОД УДПУ ім.М.П.Драгоманова,Київ,Пирогова,9.•