автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Рабоче-крестьянская инспекция Украины и бюрократизация госаппарата: итоги и уроки деятельности (20-е - ЗО-е гг.).

Полный текст автореферата диссертации по теме "Рабоче-крестьянская инспекция Украины и бюрократизация госаппарата: итоги и уроки деятельности (20-е - ЗО-е гг.)."

На правах рукопису

КИСІЛЬ Юрій Іванович

РОБІТНИЧО-СЕЛЯНСЬКА ІНСПЕКЦІЯ УКРАЇНИ ТА БЮРОКРАТИЗАЦІЯ ДЕРЖАПАРАТУ: ПІДСУМКИ ТА УРОНИ ДІЯЛЬНОСТІ (20-і - 30-І рр.)

Спеціальність 07.00.Q2> Історія України

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

На правах рукопису

КИСІЛЬ Юрій Іванович

РОБІТНИЧО-СЕЛЯНСЬКА ІНСПЕКЦІЯ УКРАЇНИ ТА БЮРОКРАТИЗАЦІЯ ДЕРЖАПАРАТУ: ПІДСУМКИ ТА УРОКИ ДІЯЛЬНОСТІ (20-1 - 30-1 рр.)

Спеціальність 07.00.02 - Історія України

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата Історичних наук

Дисертацією е рукопис

Робота виконана в Харківському авіаційному інституті.

Наукові керівники: доктор історичних наук, професор Епштейн Аркадій Ісакович

кандидат філософських наук, доцент Копилов Володимир Олександрович

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Греченко Володимир Анатолійович

кандидат історичних наук, доцент Духопельников Володимир Михайлович

Провідна організація: Дніпропетровський державний університет

Захист відбудеться ”20” а’унл 199^Гр. о 15 год. в

ауд. ІУ-65 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.02.02.08 у Харківському державному університеті (адреса: 310077, м. Харків, ші. Свободи 4)

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського державного університету.

Автореферат розісланий "_____"____________________ 1994 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

НІЧЕНКО В.В.

- з -

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Проблема подолання бюрократизму державних структур набула в сучасний період особливої ваги як в теоретичному, так 1 в практичному відношеннях. Це зумовлюється тим, що сьогодні Україна, відтворюючи власну державність, знаходиться на переломному етапі своєї Історії 1 переживає глибокі соціально-економічні 1 політичні- перетворення. З цими процесами пов’язано загострення старих проблем нашого суспільства 1 виникнення нових, більш складних.

Одна з них - відмова від адміністративно-командної системи управління суспільством, звільнення суспільства від всевладдя бюрократії 1 створення державних структур на антибюрократичних принципах.

Актуальність цієї проблеми визначається тим, що успіх демократичних перетворень в Україні значною мірою залежить від того, чи буде подолана адміністративно-командна система управління, чи відбудеться дебюрократизація суспільної свідомості 1 владах структур, чи, змінившись лише за формою, а не по суті, система і і;--равління суспільством залишиться гальмом, що перешкоджає вільному 1 прогресивному розвитку української державності.

Складність розв’язання цієї проблеми очевидна 1 вона посилюється загальною неефективністю боротьби з бюрократизмом у минулому 1 сучасному, яка, безумовно, сьогодні потребує спеціального Історичного дослідження.

Дане дослідження являє спробу вивчення діяльності органів контролю України (НК РСІ) по протидії бюрократизації держапарату та по його раціоналізації у 20-30-х роках.

РСІ була створена у 1920 році. На Україні процес організації

її діяльності у повну силу почав розгортатися лише з початку 1921 року. У 1923 р. у складі НК PCI було створено Відділ Техніки управління (13 штатних одиниць). У подальшому, його було реорганізовано у Відділ з вдосконалення держапарату, котрий 1 займаЕся проблемою раціоналізації державних структур. Структура НК PCI часто змінювалась - у 1925 p., 1928-1929 pp., 1932-1933 pp., але усі ЦІ роки у наркоматі Існували підрозділи, котрі спеціально займалися проблемами раціоналізації держапарату. У 1932 р. НК PCI складався з 10 структурних одиниць (195 шт. од.), у тому числі груш Системи радянського управління (10 шт. од.) та групи Раціоналізації техніки управління (5 шт. од.), котрі, аж до ліквідації наркомату у 1934 p., займалися питаннями раціоналізації апарату управління.

Хронологічні рамки дослідження - з 1923 по 1934 роки визначаються періодом діяльності об’єднаних контрольних органів, які виникли в квітні 1923 року 1 проіснували до лютого 1934 року.

Ступінь розробки теми. Характеризуючи літературу з даного питання, не можна не відзначити, що, незважаючи на те, що величезна кількість робіт радянських Істориків була присвячена боротьбі НК PCI з бюрократизмом та раціоналізації держапарату, досліджень, котрі безпосередньо стосуються регіону України, дуже мало1. Тому

‘Вайнер Ф.Г. Из истории борьбы КПСС за улучшение и перестройку работы госаппарата в 1921-1925 гг. (по материалам Украины) // Учен, записки Харьковского юридического ин-та.- Вып. X,- Харьков, 1958; Тріщенко. З досвіду організації масового контролю місцевими органами НК PCI //Укр. істор. журнал.- 1963.- Л 2; Рогожин А.И., Драйслер и:с. Из истории социалистического контроля на Украине (1920-1923 гг.) //Советское государство и право.- 1963,- » 7; Май-мескулов Л. З Історії народного контролю на Україні //Радянське право.- 1963.- а 1; Перепелица А.М. Из деятельности органов партийно-государственного контроля на Украине по привлечению широких

нами буде аналізуватися не лише така література, а й історичні дослідження діяльності контрольних органів усього колишнього Союзу РСР, як такі, що включають до себе й матеріал по Україні.

Уявляється можливим ЕИДІЛИТИ чотири періоди висвітлення даної проблеми в радянській історичній літературі: 1. Середина 20-х -середина 30-х років. 2. Середина 30-х - кінець 50-х років. 3. Кінець 50-х років - середина 80-х років. 4. З 1985 року - по теперішній час.

У перший період література з даної проблеми носить різноманітний характер. З одного боку, у цей період друкується значна кількість робіт видних діячів PCI 1 вчених, які працювали в галузі НОП1. З Іншого боку, необхідно відзначити, що теоретико-методоло-гічні дослідження цих авторів не могли у 20-1 роки набути скільки-небудь широкого розповсюдження, оскільки важкі економічні умови, процеси формування нової системи управління - орієнтували управлінську думку на невідкладне розв’язання практичних питань, таких, наприклад, як нормування процесів праці, раціоналізація держапарату, боротьба з бюрократизмом та ін. Тим часом, явно недостатній власний досвід управління ще не міг служити основою для всебічних теоретичних узагальнень. Тому перші кроки радянських вчених були

масс трудящихся и совершенствованию советского государственного аппарата (1926-1929 гг.) //Вестник ХГУ.- 1964.- Вып. 1.- # 4; Еп-штейн А.І. Боротьба ЦКК-РСІ УРСР за виконання першого п’ятирічного плану //Питання історії народів СРСР.- Харків.- 1966.- Вип. З та 1н.

1Витке Н.А. Научная организация управления //Научная организация техники управления.- М., 1924; Гастев А.К. Индустриальный мир.- X., 1919; Лебедь Д.З. Перестройка советского аппарата.- X., 1925; Муценек Я.Я. РКИ и НОТ.- Екатеринослав, 1925; Социалистическая рационализация.- М.-Л., 1927; Советы и борьба с бюрократизмом.

- М., 1927 та 1н.

зроблені у напрямку критичного вивчення зарубіжних теорій 1 досвіду, а також збирання фактичного матеріалу для його послідовного теоретичного опрацювання.

Згадуючи про літературу з проблеми раціоналізації держапарату, яка стосується періоду 20-х - 30-х років, не можна не відзначити чималий пласт літератури з цих питань, який носить не науковий, а більшою мірою пропагандистський, політичний характер1.

Такого роду література була орієнтована на якомога більш широке коло читачів 1 написана образною мовою. Для неї характерна широка проблематика, котра охоплювала майже всі напрямки роботи контрольних органів України. Основним недоліком такого роду Історичної літератури є її пропагандистський, заідеологізований характер, який не залишав місця для об’єктивності 1 науковості розгляду проблем. Але саме внаслідок такого характеру ця література викликає значне зацікавлення як найбільш рельєфно відображаюча погляди і настрої, які домінували у суспільній свідомості середини 20-х -середини 30-х років стосовно проблеми раціоналізації держапарату 1 боротьби з бюрократизмом.

З середини 30-х років посилюється тенденція щодо політизації у літературі досліджуваної нами проблеми. Після ліквідації РСІ кількість публікацій значно зменшується, тому що в умовах тоталітарного режиму література такого роду стає зайвою. Тому в період, який нас цікавить, розкриття проблеми раціоналізації держапарату обмежується статею П. Дроздова "Ленин и Сталин о советском государственном контроле" та брошурою А.Є. Лунева "Государственный

‘Бакал И. Как должна работать РКИ.- Одесса, 1926; В борьбе с недостатками госаппарата.- М.-Л., 1931; Владимирова Е., Саркин Л. Чистка госаппарата и борьба с бюрократизмом.- Л., 1929; Грекова А., Киселев В. Опыт борьбы с бюрократизмом.- М.-Л., 1930 та 1н.

контроль в СССР"1. У цих працях органи контролю розглядаються, перш за все, як чисто контрольні, репресивні органи, які займаються тією ж діяльністю, що й прокуратура. Майже повністю ігнорується значення цих закладів як засобу залучення широких народних мас до управління державою, що витікало з характеру пізнього періоду культу особи І.В. Сталіна.

У конкретно-історичному шані проблеми боротьби PCI з бюрократизмом почали вивчатися лише у післявоєнні роки. З другої половини 50-х років з’являється велика кількість літератури та підвищений інтерес дослідників до цього питання2. В цілому історична література даного періоду змогла охопити широкий спектр проблем, що стосувалися діяльності PCI. Але слід визнати, що переважна більшість досліджень цього періоду вже не відповідає рівню історичного усвідомлення минулого, досягнутому нашим суспільством на сьогоднішній день. Висновки, зроблені тоді, сьогодні нерідко суперечать сучасному рівню історичних знань. Ця суперечність полягає в тому, що, з одного боку, всі без винятку дослідники роблять висновок про успішну боротьбу органів контролю з бюрократизмом у 2030-х роках. З іншого боку, така постановка питання різко розходиться з загальновизнаними нині оцінками 20-30-х років як періоду формування і перемоги адміністративно-командних структур управлін-

1Вестник государственного контроля.- 1947.- № 9-11; Лунев А.Е. Государственный контроль в СССР.- М., 1951.

Дорохова Г.А. Рабоче-крестьянская инспекция.- М., 1959; Вайнер Ф.Г. Борьба Коммунистической партии Украины за укрепление госаппарата в 1921-1925 гг.: Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук.- X., 1964; Потарикіна Л.Л. З історії органів контролю УРСР.- К., 1966; Стрельченко Ф.І. Раціоналізація держапарату на Україні в 1921-1925 pp. //Український історичний журнал.- 1971,- Я 11 та 1н.

ня радянським суспільством та інтенсивного процесу бюрократизації партійної 1 державної влада. Основною причиною виникнення цієї суперечності став вплив адміністративно-командної системи на громадянську 1, частково, на Історичну свідомість людей, а також вимушеність Істориків слідувати офіційним установкам, неможливість піддати критичному аналізу такі важливі Історичні джерела як документи партії 1 уряду.

З 1985 року починається новий період у вивченні проблеми, яка нас цікавить. Переосмислення Історії контрольних органів почалося з переосмислення самого поняття "бюрократизм", суті, коренів цього явища 1 його наслідків1. У цей же період виходить ряд праць, присвячених проблемам державного управління, а також брошур 1 монографій з проблем боротьби з бюрократизмом2.

Більшість з тих публікацій носила проблемний, постановчий характер, а деякі 1 поверхово-кон’юнктурний, що можна вважати закономірністю, оскільки процес переосмислення вітчизняної Історії з позицій сьогодення у 1987-1989 роках лише розпочинався. Визначною рисою цього періоду є те, що більшість дослідників намагалися пе-реусвідомити проблему бюрократизму, її корені та її суть, залишаючись на старих позиціях розуміння бюрократії 1 бюрократизму, 1 вкладали в це поняття лише негативний, "вульгарний" зміст.

^скуссия о проблемах бюрократизма //Вопросы экономики.-1988.- № 12; Дискуссия: социальная природа и функции бюрократии //Мировая экономика и международные отношения.- 1989.- № 2, 4-7.

20болонский А.В. Человек и государственное управление.- М., 1987; Лазарев В.М. Государственное управление на этапе перестройки.- М., 1988; Портнов В.П., Якушев Д.В. Рабкрин и борьба с бюрократизмом.- М., 1989; Комаров Е.И. Бюрократизм - на суд гласности!- М., 1989; Борисов В.К. Демократизация общества и преодоление бюрократизма.- М., 1989 та 1н.

Починаючи з 1990 року, історики 1 політологи все більше звільнюються від однобічного підходу до цікавлячої нас проблеми і звертаються під час її досліджень до спадщини М. Вебера та його розуміння "об'єктивності” бюрократії1.

Усе це говорить про новий етап осмислення даної проблеми, етап, на якому в літературі більш-менш широко представлені усі існуючі точки зору на це питання, що робить можливим науковий, об'єктивний підхід до вивчення проблеми удосконалення держапарату і боротьби з бюрократизмом в радянському суспільстві 20-30-х років.

Усе викладене вище обумовило вибір теми для дослідження.

Мета даного дослідження - вивчення підсумків 1 уроків діяльності Робітничо-селянської Інспекції України по вирішенню проблеми бюрократизації державного апарату управління та його раціоналізації у 20-30-1 роки.

Автор ставить перед собою такі завдання:

- на основі аналізу архівних документів, опублікованих історичних джерел, літератур і періодичної преси усвідомити необхідність існування РСІ у 20-30-1 роки, а також визначити місце 1 роль НК РСІ України у справі усунення бюрократизму 1 раціоналізації державного апарату в умовах формування адміністративно-командної системи;

- простежити і виявити головні напрямки діяльності НК РСІ по усуненню бюрократичних виявлень в апараті управління;

- виявити форли, методи і головні особливості діяльності НК

1Вебер М. Избранные произведения.- М., 1990; Вопросы философии.- 1990.- № 6; Давыдов Ю.Н. Вебер и Ленин: кто прав? //Диалог.-1991.- № 15; Гайденко П.П., Давыдов Ю.Н. История и рациональность: Социология М. Вебера и веберовский ренесанс.- М., 1991; Патру-

шев А.И. Расколдованный мир Макса Вебера.- М., 1992 та 1н.

РСІ України по раціоналізації держапарату і протидії бюрократизації державних закладів в різні історичні періоди;

- проаналізувати і оцінити підсумки 1 уроки діяльності НК РСІ України по протидії процесу бюрократизації держапарату.

Відсутність спеціальних досліджень, присвячених проблемі бюрократизації держапарату та його раціоналізації визначає наукову новизну даної дисертації. До того ж у наявних працях основні аспекти цієї теми розглядаються необ’єктивно 1 упереджено.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що:

- вона являє собою перше спеціальне комплексне дослідження з даної теми;

- в ній критично переглянуто головні стереотипи радянської історіографії діяльності НК РСІ України по протидії бюрократизації держапарату в умовах 20-30-х років;

- дослідження значною мірою написано на основі раніш не використовуваних джерел, насамперед архівних документів.

Вперше в українській історіографії:

- автором висунена цілісна концепція діяльності НК РСІ України по протидії процесам бюрократизації держапарату в умовах формування адміністративно-командної системи;

- проаналізовано суперечності розвитку контрольних органів та їх діяльності по раціоналізації держапарату а також суперечливий характер форм і методів діяльності контрольних органів;

- досліджено підсумки і уроки діяльності НК РСІ України.

Особистий внесок автора у розробку даної теми дослідження

полягає у тому, що у дисертації вперше:

- зроблена спроба по-новому осмислити місце і роль НК РСІ України в раціоналізації держапарату в умовах формування адміністративно-командної системи, а також проаналізувати підсумки 1 уроки

діяльності НК РСІ України по подоланню бюрократизації держапарату;

- автор відмовився від однобічного, політизованого підходу до вивчення даної проблеми, який панував раніше, проаналізував і показав неоднозначний, суперечливий характер діяльності НК РСІ України по розв’язанню проблеми бюрократизації держапарату;

- уведено до наукового обігу широке коло раніше невивчених документів та матеріалів.

Наукове та практичне значення результатів досліджень полягає у можливості використання поданого матеріалу під час написання узагальнюючих робіт з історії радянської держави і України та історії державних органів і закладів, а також в лекційних 1 спеціальних курсах з вітчизняної історії та політології.

Методологічною основою даної роботи е головні методологічні принципи історичного пізнання - об’єктивність та історизм.

Вірогідність висновків визначається широтою і різноманітністю використаних джерел, комплексним підходом до них, прагненням автора здійснити зовнішню 1 внутрішню критику джерел. При аналіз'? документів та матеріалів практикувалося їх порівняння, віддавала-'" перевага оригіналам та більш авторитетним джерелам, що обумовлює обгрунтованість висновків.

Джерельна база дослідження містить у собі документи та матеріали вищих державних 1 партійних органів, перш за все ЦКК-НК РСІ УРСР, які зберігаються в ЦДАВО України та Центральному архіві громадських об’єднань, в державних архівах Київської, Донецької, Харківської та Херсонської областей, а також твори В.І. Леніна, виступи, статті, мемуари працівників ЦКК-РСІ, періодичну пресу.

Під час роботи над темою дослідження були проаналізовані та використані такі архівні документи (Ф.539. Оп.1-11 ЦДАВО України) як огляди та звіти діяльності РСІ, інформаційні зведення та бюле-

тені наркомату, доповіді та доповідні записки, плани робіт та план-карти НК РСІ, накази, циркуляри та інструкції наркомату місцевим органам.

Важливою групою архівних джерел е документи, які зберігаються в ЦЦАГО України (Ф.1. 0П.20). Це постанови та резолюції пленумів ЦК КП(б)У, зведення та інформаційні бюлетені ЦК, доповіді губКК-РСІ, документи центральної комісії з чистки.

Конкретну роботу місцевих органів контролю, її ефективність та особливості у різних регіонах України відображають використані у даному досліджені документи Донецького, Київського, Харківського та Херсонського обласних державних архівів. Аналіз цих документів дає змогу порівняти роботу місцевих органів РСІ в столичному окрузі (Харків), центральному (Київ), найбільш промислово розвинених округах (Артемівському, Маріупольському, Сталінському) та переважно сільськогосподарському (Херсон).

Незамінними джерелами для автора стали надруковані у збірках документи вищих органів влади та державного управління, органів контролю УРСР та СРСР, а також виступи керівників 1 відповідальних працівників ЦКК-РСІ - В.П. Затонського, Е.І. Квірінга, С.В. Косіо-ра, М.А. Скрипника та ін.

Під час роботи над темою були використані і такі джерела як періодична преса органів контролю УРСР: Вісник РСІ Київського та Харківського губвідділів РСІ та Бюлетень ЦКК КП(б)У - НК РСІ УРСР.

Апробація дослідження. Основні положення дисертації були викладені автором у наукових статтях. Дисертаційний матеріал використовувався автором під час проведення семінарських занять та спец-семінарів зі студентами Харківського авіаційного інституту. Результати роботи доповідалися на засіданні кафедр політології Харківського авіаінституту. Дисертація обговорена та ухвалена проб-

лемною групою та кафедрою політології Харківського авіаційного інституту .

Структура дисертації визначається змістом проблеми, метою та завданнями дослідження. Робота написана у проблемно-хронологічному плані 1 складається із вступу, трьох розділів, висновку і списку використаних джерел та літератури.

На захист винесено такі основні положення дисертації:

Підсумки та уроки діяльності НК РСІ УРСР свідчать про те, що:

1. Насильне усунення об’єктивних, перш за все, економічних зв’язків у суспільстві та їх заміна неекономічними, адміністративними ліквідують усі перепони та обмеження для розвитку бюрократичних тенденцій 1 переростання їх у тоталітарні, що, в свою чергу, призводить до формування у суспільстві адміністративно-командної системи управління, роздутого бюрократичного апарату та розгалуженої, усеохоплюючої системи контрольних органів.

2. Діяльність НК РСІ України по боротьбі з бюрократизмом та раціоналізації держапарату мала суперечливий, неоднозначний характер, який виявився у використанні інспекцією у своїй роботі "т‘ демократичних форм 1 методів, так 1 антидемократичних.

3. Спроби перемогти бюрократизм за допомогою чисто адміністративних заходів боротьби з цим явищем лише посилюють адміністративно-бюрократичні тенденції.

4. Найбільш ефективними формами боротьби РСІ з бюрократизмом виявилися демократичні форми - наукове дослідження та вивчення держапарату, впровадження основ наукової організації праці, залучення до управління державою трудящих мас.

5. Спроби розглядати проблеми боротьби з бюрократизмом та раціоналізації держапарату з політичної 1 тим більше "класової" точки зору лише побільшують ці проблеми, а не розв’язують їх.

6. НК РСІ, в основному, виконала ті завдання, котрі були поставлені перед нею Існуючим режимом. Стосовно адміністративно-командної системи, що формувалася,- РСІ як її складова частина, відіграла певну роль у її становленні, зробивши.її якомога більш раціональною, жорсткою та ефективною.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність, наукову новизну та практичне значення, об’єкт та хронологічні рамки дослідження, визначається ступінь розробки проблеми, мета та завдання дослідження, розглядається методологічна та джерельна база дисертації, дається визначення понять "бюрократія", "бюрократизм", "адміністративно-командна система управління".

У першому розділі - "Бюрократизм та формування адміністративно-командної системи управління в радянському суспільстві" розглядаються два найвідоміші трактування феномену бюрократії К. Маркса та М. Вебера 1 вплив марксистського розуміння- проблем влади та бюрократії на суспільні процеси, які мали місце в Україні на початку 20-х - середині 30-х років. У цьому контексті аналізується місце та роль контрольних органів у боротьбі з бюрократизмом та в удосконаленні апарату управління в умовах формування адміністративно-командної системи.

При деякій схожості підходів К. Маркса, В. І. Леніна ЇМ. Вебера до даної проблеми, що полягає в тому, що 1 в першому, 1 в другому випадку бюрократія розглядається як природний продукт суспільного розподілу праці як наслідок розумного управління різноманітними напрямками складного соціального розвитку, марксистське 1 веберівське трактування бюрократії 1 бюрократизму принципово різні. К. Маркс 1 його послідовники бачили в бюрократії 1 бюрокра-

тизмі на цих етапах історичного розвитку лише негативне явище, яке тільки гальмувало суспільний прогрес.

У протилежність цьому М. Вебер ототожнював бюрократію з керівниками у владних системах, бачив у ній позитивний зміст 1 необхідну силу і форму будь-якої соціальної організації. Вважаючи необхідним існування професійно-кваліфікованого чиновництва, М. Вебер побоювався можливості подальшого розвитку тенденцій тотальної бюрократизації суспільства, які витікали із намічених на початку 20-го століття процесів одержавлення суспільного життя в капіталістичних країнах. Небезпеці тотальної бюрократизації сучасного суспільства М. Вебер вважав необхідним протиставити раціоналізм, економічний плюралізм та демократію.

У дисертації відзначається, що в конкретно-історичному плані ідеї К. Маркса 1 М. Вебера пройшли перевірку в Росії. У перші ж роки після Жовтневого перевороту 1917 року політичні лідери нового суспільства, і в першу чергу В.І. Ленін, серйозно зіткнулися з проблемою бюрократії. Вважаючи слідом за К. Марксом бюрократію історично минущим феноменом, тісно пов’язаним з буржуазною державою 1 приватновласницькими відносинами, В.І. Ленін бачив розв’язання цієї проблеми у ліквідації приватної власності 1 заміні буржуазного "бюрократизованого" насилля - "безпосереднім” насиллям трудящих мас.

Зброєю такого "безпосереднього" насилля повинні були стати, за думкою В.І. Леніна, спеціальні контрольні органи - ЦКК-НК РСІ, через які народні маси могли б контролювати деравний апарат та самі брати участь в управлінні суспільством. Недооцінка В.І. Леніним позитивних організаційних та раціоналізаторських функцій бюрократії та абсолютизація її зв’язку з приватною власністю і експлуататорськими відносинами призвели до того, що в новому радянському

суспільстві загроза бюрократизації суспільних відносин стала реальністю. Конкретно це виразилося в одержавленні всього економічного життя суспільства і бюрократизації всіх суспільних відносин.

Ліквідація ринку як об’єктивно регулюючого фактору призвела до необхідності створення універсального адміністративного ерзац-регулятора - розгалуженої системи контрольних органів. З їх допомогою пролетарська держава змушена була виконувати ті завдання, котрі до революції виконував капітал, ринок - регулювання економічних і соціальних процесів,.дисциплінування праці та ін.

Таким чином, в дисертації робиться висновок, що виникнення контрольних органів (ЦКК-РСІ) в радянському суспільстві було викликано декількома причинами. По-перше, уявленнями марксистів про можливості швидкого відмирання держави і заміни буржуазного апарату управління безпосереднім управлінням із боку народних мас. Подруге, необхідністю мати органи, що виконували б роль регулятора економічних, соціальних та політичних процесів, які відбуваються у суспільстві. І, по-третє, радянська держава потребувала органів, які б виконували роль раціоналізатора системи управління суспільством, яка формувалася на той час, боролися з її недосконалістю-.

Оскільки причини, внаслідок яких з’явилася РСІ, були дуже суперечливими - з одного боку, ці органи повинні буж бути формою управління суспільством безпосередньо трудящими масами, а з іншого

- органами адміністративного контролю, які являли собою вищий рівень одержавлення, бюрократизації суспільного життя, то місце й роль контрольних органів в радянському суспільстві 20-х - 30-х років теж були суперечливими.

У дисертації показано, що, вдосконалюючи систему управління суспільством, борючись Із формалізмом, "канцелярщиною", тяганиною та іншими виявами бюрократизму, раціоналізуючи апарат, залучаючи

дгі управління державою трудящих, контрольні органи виконували об’єктивно необхідно для радянського суспільства завдання в умовах зробленого В КОЇ.ТНІ 1917 року Історичного вибору.

Разом з тим, будучи частиною адміністративної системи управління, контрольні органи своєю діяльністю сприяли створенню цієї системи і самі ставав бюрократичними закладами.

У другому розділі - "Діяльність НК РСІ України в умовах формування адміністратиьно-комакдної системи" розглядається діяльність РСІ України за двома головними напрямками: 1) вивчення і раціоналізація контрольними органами центрального державного апарату і 2) діяльність НК РСІ по подоланню бюрократизації низового держапарату.

Така спрямованість діяльності РСІ з раціоналізації держапарату відзначалася тим, ідо держапарат, який стихійно склався на початку 20-х років як у центрі, так і на місцях, працював дуже неефективно, тому що містив у собі ряд суттєвих недоліків. Проводячи дослідницьку роботу, РСІ виявила фактори, які негативно впливали на нормальне функціонування системи державного управління: наданий централізм, дріб’язкова опіка над підлеглими ланками державної влади, втручання в оперативну роботу нижчих органів влади з боку центру, множинність контролю, громіздкість звітності 1 малорухли-вість багатоотупінчатої структури апарату, паралелизм у роботі, недостатня ясність в розподілі функцій, прав і обов’язків між окремими ланками апарату, слабка кваліфікація кадрів.

Усе це сприяло тому, що система управління, що склалася, являла собою - надцентралізований центр, який управляв фактично безправними місцевими апаратами влади, що перетворилися на передаточні Інстанції розпоряджень центру та на механічних їх виконавців. Така система не могла працювати ефективно. Тому перед РСІ постало

завдання одночасної раціоналізації апаратів влада - - центральної, 1 місцевої.

У дисертації показано, що внаслідок великої кількості обстежень різноманітних ланок держапарату НК РСІ прїйзоз до висновку про необхідність корінної реформи системи управління та розробив її принципи: 1) децентралізація - розширення прав місцевих органів; 2) деконцентрація - передача ряду питань на вирішення нижчим за ієрархічним положенням ланкам апарату; 3) уточнення функцій, прав і обов’язків усіх структурних одиниць апарату влади, зростання відповідальності та виконавчої дисципліни; 4) демократизація системи управління.

У другому розділі показано, що діяльність РОЇ з реалізації накресленої реформи зустрілася з великими труднощами. Це виявлялося в тому, що зусилля контрольних органів з децентралізації апарату влади та його демократизації в умовах формування адміністративно-командної системи суперечили міжсоюзним тенденціям централізації системи управління та поступового оформлення їх у тоталітарні форми.

Як уже відзначалося, органи РСІ не були самостійними і являли собою один з елементів адміністративно-командної системи. їх діяльність спрямовувалася вищими партійними та державними, союзними та республіканськими органами. Це й визначило результати діяльності інспекції з раціоналізації центральних та місцевих органів влади. Усі пропозиції РСІ, спрямовані на чисто технічне вдосконалення держапарату, звільнення його від дріб’язкового, "вульгарного" бюрократизму, посилення виконавчої дисципліни, раціоналізацію діловодства та скорочення штатів - були прийняті урядом і реалізовані.

Пропозиції ж РСІ, які відбивали її прагнення якоюсь мірою демократизувати державне управління, наблизити його до трудящих мас,

не г,н«!хда ьід-пикїсл у пряьллчіїх колах. Ке позбавлені актуальності і ка сьогодні ідеї ГСІ -України про всенародне обговорення законопроекті!',, няд-жня деракявм, громадським організаціям та окремим громадянам лр.ч;; внесеная у вищі законодавчі органи країни своїх препозицій ? удосконалення законодавства, апарату управління та методів його роботи, подовження строків сесій ВУЦВК і попереднє обговорення матеріалів сесій на місцях та деякі інші пропозиції за умови їх реалізації дійсно могли б реально демократизувати діяльність держапарату. А це суперечило суті системи управління, що складалася в країні.

Тому децентралізацій вищих органів владі! і розширення прав місцевих органів були здійснені настільки, наскільки це обумовлювало подавления діяльності їда органів, робило їх більш життєздатними, усувало крайнощі централізму і бюрократизму, але не сам централізм, бюрократизм, якій стаз стрижнем адміністративно-командної системи управління.

У дисертації підкреслюється, що, розглядаючи діяльність НК РСІ України та її наслідки в історичному контексті 20-30-х років і у відношенні до тих цілей, які ставили перед собою і суспільством політичні лідери цього періоду, слід визнати, що ці завдання були контрольними органами в основному виконані. В середині 30-х років апарат управління як у центрі, так і на місцях цілком задовольняв потребам сформованої на той час адміністративно-командної системи управління 1 став його невід’ємною частиною.

У третьому розділі - "Характер, основні форми та методи діяльності НК РСІ України в умовах бюрократизації держапарату" відзначається, що характер діяльності РСІ у 20-30-1 роки визначався входженням цих органів до системи адміністративно-командного управління суспільством, яка майже сформувалася на той час, та

політичною ситуацією в країні, І змінювався разом з нею. Основною рисою діяльності РСІ була її суперечливість та подітизов&ність.

Внаслідок умов, які склалися в суспільстві у 23-30-і роки, контрольні органи, що виникли як демократичні заклади, Зули змушені поступово підкорити свою діяльність інтересам адмікістраті'ьно-командної системи, яка формувалася у цей період. Тому в діяльності РСІ України на протязі усього періоду її Існування можна визначити дві суперечливі тенденції - демократичну та антидемократичну. В залежності від змін політичної ситуації домінувала перша або друга тенденція.

Ці дві тенденції впливали на визначення основних форм та методів боротьби РСІ з бюрократизмом та недосконалістю держапарату.

У 1920-1923 роках основною формою діяльності РСІ були адміністративні репресії, які чинилися методами скорочений штатів, різного роду адміністративних покарань за бюрократизм - аж до ув’язнення до концтабору або до арештного будинку для примусових робіт.

Але вже з середини 20-х років, під впливом нової економічної політики, в діяльності контрольних органів починають переважати демократичні форми - наукові дослідження апарату управління з метою його раціоналізації та залучення до управління державою трудящих. Основними методами діяльності РСІ у цей період були обстеження, пропаганда боротьби з бюрократизмом та критика недосконалості держапарату у засобах масової Інформації, шефство робітників над держзакладами, висувництво, соцсумісництво.

На кінець 20-х - початок 30-х років з посиленням та остаточним становленням адміністративно-командної системи, демократичні форми діяльності Інспекції поступаються місцем недемократичним. Основною формою діяльності РСІ у цей період стають репресії, які провадилися під виглядом класової боротьби з бюрократизмом, зага-

- 21 -

лом методом носі’ІЯі-аїх чисток держапарату.

Чистки, "класовий підхід" до боротьби з бюрократизмом та скорочення держапарату не лише не сприяли вдосконаленню деркзакладів тг. звільненню їх бід бюрократизму, а часто-густо навпаки сприяли створенню бюрократичної, адміністративно-командної системи управління . Внаслідок посилення на кінець 20-х - початок 30-х років недемократичних форм боротьби з бюрократизмом відбулося послаблення та деформація Існуючого у 20-Г роки контролю "знизу", що, в свою чергу, перетворило державні заклади на систему, яка діяла повністю на основі імпульсів, що йшли "зверху".

У дисертації підкреслюється, що тим більше не можна недооцінювати роль К5І України у залученні трудящих до управління державою та роль демократичних форм діяльності інспекції по подоланню бюрократизму та раціоналізації держапарату. Треба визнати, що демократичні .форми контролю відіграли певну позитивну роль у ліквідації крайнощів "вульгарного" бюрократизму, в упорядкуванні та вдосконаленні системи управління і підвищенні рівня організації управлінської праці. .

Не можна не відзначити роль РСІ в організації всенародного руху за оволодіння управлінськими знаннями та за впровадження в держапараті наукової організації праці. РСІ проводила велику роботу по вивченню та розповсюдженню позитивного досвіду у діяльності держапарату, заохочуючи до неї не тільки співробітників інспекції, а й широкі трудящі маси, використовувала на громадських засадах спеціалістів різноманітних галузей знань.

Усе це перешкоджало формуванню та становленню тоталітарного режиму, але не могло зупинити сам процес.

Інспекція поступово була змушена відмовитися від науково-дослідної роботи по раціоналізації держапарату 1 заохочення до цієї

діяльності трудящих і на початок 30-х років майже повністю переключилася на чисто адміністративний контроль за виконанням відомствами директив правлячої партії та уряду.

В дисертації підкреслюється, що історичний .досвід діяльності РСІ України по боротьбі з бюрократизмом та вдосконалення держапарату підтверджує ідеї, висловлені М. Вебером у його "теорії бюрократії": ніякі заходи і ніякі соціально-історичні зрушення не зможуть "до кінця" ліквідувати бюрократію, витіснити її із суспільного життя або гарантувати суспільні структури від небезпеки бюрократичної деградації. Навіть найпослідовніша демократична система управління може лише обмежити бюрократію, але не ліквідувати її. Тому будь-яка демократична влада, занепокоєна проблемою бюрократії, повинна турбуватися, перш за все, про створення системи "противаг" бюрократичним тенденціям. Основними елементами цієї системи є демократія, політичний плюралізм та вільний розвиток економіки на основі об’єктивних економічних законів.

Історичний досвід діяльності РСІ України, накопичений нею на протязі 20-30-х років, особливо актуальний сьогодні. Його вивчення, аналіз та практичне використання дає змогу державній владі у сучасний, дуже важливий для України період, період формування власної державності, уникнути прорахунків та помилок 20-30-х років і створити справді демократичний, ефективний апарат управління.

У висновку дисертації підведено підсумки дослідження. Чітко формулюються підсумки та уроки діяльності НК РСІ у 20-30-1 рр. На основі проведеної роботи пропонуються деякі практичні рекомендації.

Основні положення дисертації відображені у наступних публікаціях:

1. Бюрократія //Наука про політику /Основні поняття політології.- Харків, 1994.- 8 друк. арк. (Рос. мовою).

2. До питання про розвиток ленінської ідеї боротьби з бюрократизмом у період переходу до НЕПу /Тези на науково-теоретичній конференції викладачів вузів м. Харкова. ХДУ.- Харків, 1937.-Печатн. 0,5 друк. арк. (Рос. мовою).

3. Перебудова і досвід боротьби партії з бюрократизмом /Тези на науково-технічній конференції професорсько-викладацького складу співробітників та аспірантів- інституту. ХАІ.- Харків, 1988.-Печатн. 0,5 друк. арк. (Рос. мовою).

4. Використання Історичного досвіду боротьби професійних спілок з бюрократизмом в умовах прискорення соціально-економічного розвитку країни /Тези на науково-практичній конференції. Харківська філія Ешдої школи профсокзного руху їм. М.М. Шверника.- Харків, !988.- Печатн. 0,5 друк. арк. (Рос. мовою).

5. Діяльність НК РСІ УРСР по вдосконаленню державного апарату 1 подоланню бюрократизму (досвід кінця 20-х років) //Харківський фармацевтичний Інститут.- Харків, 1592.- Деп. ІНІСН АН СРСР, й 46358 від 2.04.1992. Покажчик: Держава і право № 9-10. С. 15. Печатн. 0,5 друк. арк. (Рос. мовою).

6. Історичний досвід діяльності ЦКК-РСІ по подоланню надмір-*’ ної централізації державного управління на Україні у другій половині 20-х років /Тези на міжнародній науково-теоретичній конференції "Проблеми розвитку федерації 1 вищої школи". Харківський фармацевтичний інститут.- Харків, 1991.- Печатн. 0,2 друк. арк. (Рос. мовою).

7. Документи НК РСІ України як джерело вивчення проблеми бю-

рократизації держапарату у 20-30-і рр. /Тези на науково-практичній конференції, присвяченій 30-тиріччю кафедри Історіографії, джерелознавства 1 археології ХДУ. ХДУ.- Харків, 1994.- Печатн. 0,2 друк, арк. (Рос. мовою). •

Кисиль Ю.И. Рабоче-крестьянская инспекция Украины и бюрократизация госаппарата: итоги и уроки деятельности (20-е - 30-е гг.). Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02.- История Украины, Харьковский государственный университет, Харьков, 1994.

Защищается диссертация, основные положения которой изложены в семи статьях и тезисах. Она содержит исследование деятельности РКИ Украины по совершенствованию госаппарата и борьбе с бюрократизмом. Б диссертации выделены основные причины и тенденции бюрократизации госаппарата Украины в 20-30-е гг. и основные направления, формы и методы противодействия этому процессу со стороны РКИ Украины. В отличие от имеющихся точек зрения автором дается свое определение: места и роли РКИ в системе государственных органов; анализируется неоднозначность и противоречивость деятельности этого органа, его позитивный и негативный опыт борьбы с бюрократизмом.

Kiall U.E. Work and Peasant's Inspection ol the Ukraln and pedantlng of state administration: results and lessons of activities (20lh - 30th). The thesis Is to take degree of candidate of historical science speciality 07.00.02.- History of the Ukraln, Kharkov State University, Kharkov, 1994.

The present thesis contains research of activities ЯРІ of the Ukraln In lmprowlng of state administration and pedant-flghtlng. The main tendency and causes of pedantlng of state administration of the Ukraln In 20th-30th are picked out and the basic forms and methods of counteraction to that ргосезз from the side of ЯРІ of the Ukraln. Unlike existing view points the author gives - his own definition of the position and the part of WPI In government bodies system's. Unsynonymous and contradictory of activities of' the body Is analysed, Its positive and negative experience. ' '

Ключові слова: бюрократизм; адміністративно-командна'система; Робітничо-селянська Інспекція. .

Відповідальний за випуск А. І. Эпштейн '

Підп. до друку 12.12.94. Формат 60 х 84/16. Папір-тип. Друк офсетний. Умовно-друк. арк. 1,5. Облік-вид. арк/1 ,.5. . Тир. 100. Зак. N34. ' ■ \

Ротапринт Института монокристаллов НАН Украины 30-70-97