автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.01
диссертация на тему: Развитие человека в процессе взаимодействия факторов производства

Полный текст автореферата диссертации по теме "Развитие человека в процессе взаимодействия факторов производства"

РГ6 од

І «.-• V . ,

КИЇВСЬКІЙ УНІВЕРСИТЕТ ЇМ.ТАРАСА. ЛЕВЧЕНКА

На правах рукопису

. ройко михайвд МИК0ЧАЙ03ИЧ

РОЗВИТОК ДОДИНИ В ПРОЦЕСІ ВЗАЄМОДІЇ . ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА ,

08.00.01 - політична економія

А В. Т О Р Е.Ф Е Р А Т •

. дисертації на здобуття вченого ступепя '

; . кандидата економічних наук . '

КИЇВ - 1993

Дисертація виконана на кафедрі економічної теорії та управління народним господарством Київського університете ■ імені Тараса Шевченка. •

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент ' Літвицький В.О.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

. кандидат економічних наук, доцент Квас О.В.

Провідна організація: Київський державний економічний

університет

на засіданні спеціалізованої ради з політичної економії К.068.18.04. в Київському університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 252017, м. КИЇВ, ГСП-17, вул. ВоЛодимирська 60

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка ^

Захист відбудеться "//" 1993 року о годині

аудиторія

Автореферат розісланий

У

1993 р

Вчений секретар спеціалізованої ради кандидаі економічних наук, доцент

І

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИК РОБОТО '

Актуальність теми. Проблеми розвитку людини у процесі виробництва і механізм взаємодії факторів виробництва не нові й справедливо посідають особливе місце в економічних дослідженнях. У цих проблемах сфокусований цілий комплекс ключових положень економічної теорії, опрацювання яких має важливе методологічна, теоретичне та практичне значення.

Аналіз взаємодії факторів виробництва та його суперечностей відкриває шлях до пізнання внутрішніх причин саморозвитку економічної системи передумов та умов розвитку людини у процесі виробництва. .

У свою чергу, аналіз різних сторін процесу розвитку лкщини у виробництві дозволяє розкрити механізм взаємодії та тенденції розвитку факторів виробництва. Адекватне відображення в економічній теорії об"єктивної суперечності цих процесів виступає необхідною умовоп осмислення реалій і перспектив розвитку, дозволяє вия- , вити нові тенденції та закономірності, прогнозувати майбутні зміни.

Особливої актуальності дана проблема набуває в даний час, коли економіка України перебуває на переломному етапі, який характеризується глибокими за своїми масштабами і наслідками перетвореннями. Складність і новизна посталих завдань різко підвищують вимори до теоретичного осмислення накопиченого досвіду, основних шляхів і.способів здійснення змін. Глибоке теоретичне опрацювання юстаючих проблем багато в чому буде визначати успіх практичних (ій, дозволить одержати надійні орієнтири і прогнози для здійсню-іаних перетворень у економічній і соціальній сферах.

Становлення ринкової економі:<и в Україні яскраво висвітило ілу низку проблем, успадкованих від командно-адміністративної кономіки і поставило цілий комплекс /пов"язаний з розвитком лп-

дини у виробництві/ проблем, що стосуються безпосередньо ринково!, економіки. Так, панівна в економічній політиці минулих десятиріч концепція "людини-трудівника - людини-гвинтика" у кінцевому підсумку привела до перетворення людини на виробництві у простий "придаток" машини. З іншого боку, й виробниче середовище було зорієнтоване на відчуджвну "людину-гвинтика". Відомо, що приблизно 4/5 несприятливих умов лраці залежать від застосовуваної техніки. ' '

З іншого боку, лише. 1/5 засобів, що витрачаються на «аходи

по охороні праці, йде на безпосереднє полі пий ?>•';' умов праці, а 1 ■ . ■ . • ’ ■ . ■ ■ решта - на компенсацію шкоди, заподіяної неспр. иливими умовами

праці. Численні соціологічні дослідження показують, що умови пра-г

ці в ієрархії професійної престижності, причин плинності кадрів,

задоволеності працею та мотивацією до неї займають провідне, м^сце

поруч з матеріальною винагородою за працю. ;

Формування ринкової економіки України відбувається в умовах переходу від помірної стагфляції /перша половина 1992 року/ до ; гіперстагфляції /осінь 1992 року/, яка супроводжується, у сво«| чергу, уже не інфляцією попиту, а переважанням інфляції пропозиції або витрат виробництва. Однією а причин стагфляції безумовно є падіння темпів росту продуктивності праці, які лише відображають зниження результативності взаємодії факторів виробництва. З іншого боку, саме становлення ринкових механізмів у економіці України не можливе бев зміни ролі та місця людини у виробництві, перетворення її з відчудженого наймита в активно діючого і творчо мислячого працівника, котрому буде "що втрачати, окрім своїх ланцюгів".

У обширній літературі, присвяченій проблемі розвитку людини в процесі виробництва та взаємодії факторів виробництва, ряд аспектів аналізу цих проблем знайшли достатньо глибоке висвітлан-і ня. У той же час дослідження цих проблем, як правило, здійснюва-

ось відокремлеїш одна від одної: або основна увага приділялась налізу процесу розвитку людини, або ж аналізувався механі-члі взае здії факторів виробництва. Однак багато вузлових моментів взає-ззв"язку процесів розвитку людини в процесі виробництва та взає-.ідії факторів виробництва вимагають подальшого дослідження. Он-ім того, при становленні й формуванні ринкової економіки в Украї : зростатиме й потроба в теоретичному осмисленні питання в ім"л іго ж функціонує дана економіка і що треба робити, щоб це функ-онууання приносило очікувані результати.

Самі ці обставини визначили дослідження проблеми розвитку динм в процесі взаємодії факторів виробництва як предмета ди-ртаційної роботи. Слід взяти до уваги й те, що ступінь теоре-ЧНҐ.І‘0 осмислення ряду ключових проблем економічної теорії і на огодні не можна вважати відповідаючими тому місщо, яке їм нале-гь у економічній системі суспільства.

Сучасний рівень опрацювання теоретичних проблем розвитку *ини у процесі взаємодії факторів виробництва багато в чому еи-ічається працями Ємвльянова О.С., Кузминова Я.І., Корнієнка В.П жтьєва А.Н., Нестеренка В.П., Пахомова Ю.М., Роїк В.Д., Рубі-В.С., Рузавіної В. І., Ракитськиго Б., Томашкевича В.Є.,

:ової Л.С., Черняка В.K., Щербини В.Ф. та ін. Однак не зважаю-на таке представницьке коло дослідників, які звертались у їх працях численні глибинні, суттєві моменти діалектики люди-та виробництва, впадає в око недостатність огрщовання эконо-HOB Наукою ЦІЛОГО РЯДУ НОВИХ ТеОреТИЧНИХ Проблем ВЗсїОМОДХЇ

ини Я виробництва, оскільки сьогодні радикально змінюється і вда, і виробництво.

Питання, пов'язані з діалектикою людини і виробництва, іною мірою вимагають порессмислсшя самого підходу до аналізу

даної проблеми. Тут однаково неприйнятні як абсолютне заперечення досягнень минулого, так і некритичний підхід до тих аспектів даних проблем, які найбільшою мірою постраждали від ідеологізації та догматичного трактування.

Спираючись на досягнутий рівень теоретичного опрацювання даних проблем, у роботі ставиться за основну мету дослідити соціально-економічні аспекти розвитку людини у сфері виробництва та визначити роль і місце взаємодії факторів виробництва у процесі розвитку людини, шляхи і способи підвищенні» результативності взаємодії факторів виробництва. ■

Поставлена мета передбачає вирішення таких конкретних завдань: •

1. Здійснити аналіз суті та суперечностей взаємодії факторів виробництва. Вважається, що логіка цього аналізу могла б бути такою: через дослідження взаємозв"язку процесів опредмечення, розпредмечення та відчудження "вийти" на рівень співвідношення взаємодіючих факторів, тобто на їх взаємну відповідність та її кількісний бік - міжфакторну пропорційність, яку можна аналізувати за допомогою динаміки технічної та органічної будови виробництва і виробничої функції. •

2. Дати обгрунтування необхідності розглядати як найвищий критерій результативності взаємодії факторів виробництва саме розвиток людини у тому числі її розвиток як фактора виробництва, мети виробництва та суб"єкта економічних відносин перш за все відносин власності. Самий же розвиток людини у процесі виробництва розглядати під кутом зору взаємодії її потреб та здібностей.

3. Дослідити гуманізацію виробництва, як з боку її механізму, так і з боку її результатів. При цьому необхідний аналіз.гуманізації саме виробничого середовища, яке включає в себе як засоби праці, так і умови праці. Крім того, необхідно дослідити

гуманізацію самого процесу праці, тобто його організаційно-економічний та соціально-психологічний бік.

4. Розглянути об"єктивну необхідність проведення демонополізації,' приватизації та становлення підприємства як найважливіших умов розвитку людини як власника.

Об"ектом дослідження є, з одного боку, реальна соціально-економічна практика створення передумов розвитку людини в процесі виробництва у народному господарстві України, а з іншого -усталені теоретичні погляди на ці проблеми.

Методологічною та теоретичною основою дослідження є теорія діалектики, праці вітчизняних і зарубіжних економістів, філософів і соціологів. '

В основу інформаційної бази проведеного дослідження та обгрунтування висновків дисертаційної роботи покладено офіційні матеріали статистичних органів України та колишнього СРСР, а також статистичні дані, опубліковані в періодичних виданнях.

Наукова новизна проведених досліджень полягає у підході до механізму взаємодії факторів виробництва як об'єктивної основи розвитку людини у процесі виробництва. У свою чергу, рівеньч розвитку людини розглядається як найвищий критерій результативності взаємодії факторів виробництва.

Зокрема, автором захищаються такі результати дослідження:

- як постановка проблеми обгрунтовується необхідність розітре ння традиційної класифікації факторів виробництва за рахунок зиділення невідчутних факторів виробництва: а/ нематеріальних іктивів та "людського капіталу"; /б/ підприємницької здатності, ^являється, що сама взаємодія невідчутних факторів виробництва (іж собою та з "традиційними" факторами виробництва буде визна-іати рівень розвитку людини у виробництві при переході від су-іасного індустріального до постіндустріального суспільства;

- визначаючи провідну роль особистого фактора, відстоюється і активний вплив на нього і речового фактора, оскільки взаємодія факторів виробництва виключає будь-яке абсолютно первісне та абсолютно вторим"" і не зводиться до жодної із взаємодіючих сторін;

- механізм взаємодії факторів виробництва розглядається як взаємодія процесів онредмечення та рознредмечоння, з одного боку та відчудлсенкя й присвоєння - З ІШОІ'О, під кутом зору виробничих .джерел розвитку людини. Ііри цьому в самому опредмеченні ВИДІЛЯЄТЬСЯ на лиш;; створення нових корисностей, апе й втілення, а значить і поширення найбільш прогресивних суттєвих характеристик працівників та підприємців, що виступають як активні учасники ре конструювання світу речей, а через них - і тцських здібностей і потреб. Результатом відчудження праці для самої людини є еідми-ргшня тих її потреб і здібностей, які виходять за рамки відтвореній людини як робочої сили /у першу чергу відмирають потреби

і здібності до творчої праці/. Лк наслідок самореалізація людині та самоутвердження її особистості значною мірою обмежуються сферою особистого споживання. Намагаючись комплексувати втрачене як "вільний виробник", відчуджеііий виробник.поступово перетворю f.-тьсл у відчуженого споживача;

- кількісна оцінка рівня відповідності та ефективності взаємодії факторів виробництва у народному господарстві України проведена автором з використанням апарату виробничої функції зз період І980-І990 років, показала стійку тенденцію зниження результативності взаємодії факторів виробництва, що виявилось, лзрш за все, у значній утраті в темпах приросту виробленого національного доходу;

- аналіз найвищого критерію результативності взаємодії факторів виробництва / рівень роявитку людини/ через призмі' по-

треб, здібностей та інтересів приводить до висновку, що існує необхідність кардинальних змін у регулюванні віцношзнь власності на лише на засоби виробництва, але й на робочу силу, а також на "людський капітал", тобто на інтелектуальну й промислову власність. Економічний аспект свободи особистості виступає об"єктив-ною складовою розвитку людини, оскільки поєднання економічної свободи і приватної власності створює сприятливі передумови розвитку людини як працівника, як особистості і як власника;

- гуманізація виробництва як один із найважливіших напрямків підвищення результативності взаємодії факторів виробництва може здійснюватись як шляхом гуманізації виробничого середовища /техніки та умов праці/, так і шляхом гуманізації безпосередньо самого процесу праці;

- здійснення демонополізації, приватизації та розвиток підприємництва виступають умовою радикальних змін у відношеннях власності. У зв"язку з цим пропонується ієрархія визначення,стратегічних і тактичних цілей приватизації досягнення яких може забезпечити рівні можливості та соціальну справедливість у отриманні прав власності усім.і громадянами України, а з іншого боку може створити у ході приватизації новий мотиваційний механізм до високоефективних праці та підприємництва.

Практична значимість дослідження полягає в тому, що наявні у ньому висновки та пропозиції можуть бути використані установами та підприємствами для вироблення конкретних заходів, спрямованих на підвищення результативності взаємодії факторів виробництва. Так, зокрема, актуалізація питань гуманізації виробництва /як у технічному, так і в соціально-психологічному аспектах/ дозволить м"якше здійснювати приватизлцію середніх та великих державних підприємств за рахунок зниження соціальної нчпрукопост:

о

в трудових колективах. У сізсю чергу чітке розмежування цілей і завдань приватизації дозволить уже в самому її ході суттєво підвищити результативність взаємодії факторів виробництва.

Основні положення дисертації використовуються у навчальному процесі при читанні курсу "Основиекономічної теорії" викладачами кафедри економічної теорії Київського технологічного інституту легкої промисловості та кафедри економіки і менеджменту Українсько-фінського інституту менеджменту та бізнесу.

Результати проведених досліджень використовувались при читанні спецкурсів у школі бізнесу ^ і культету підвищення кваліфікації при КГІІШ у роках.

. о .. .

Апробан ія результат ів проводилася при їх обговоренні на

УІ міжвузівській науковій конференції молодих вчених та спеціа-•лістів "Закономірності зростанні! економічної могутності соціалізму і його міжнародне значення" /м.Київ, травень 1985 р./, на Республіканській, науковій конференції "Вдосконалення господарського механізму та прискорення інтенсифікації соціалістичної економіки" /м.Київ, вересень 1987 р./, на наукових конференціях професорсько-викладацького складу Київського технологічного інституту легкої промисловості у 1985-1992 роках. ^

Публікації. Основні результати проведених досліджень та окремі положення дисертації надруковані у семи наукових роботах загальним обсягом 2,5 друкованих аркушів.

Структура роботи. Характер, мета та завдання дослідження визначили структуру дисертації, логіку викладення матеріалу, співвідношення розділів Та параграфів. Дисертація складається з вступу, двох розділів, висновків та бібліографії. .

Зміст роботи. •

Вступ.

Роаділ І. Роль 1 місце взаємодії факторів виробництва в процесі розвитку ЛЙДЙІГЯ.

§ 1.1 Сутність та протиріччя взаємодії факторів виробництва.

§1.2 Розвиток дюдани як вшздй кгатерій результативності взаємодії факторів виробництва.

Розділ II. Едяхй і способи підвищення результативності взаємодії факторів виробництва.

§ 2.1 І'і'іівніазція еігробняцтва: механізм і результати.

5 2.2 Демонополізація, приватизація та підприємництво.

Висновки.

Зяясок ааксгрйстаноі' літератури.

Основні положення дисертаційної роботи.

Визначаючи роль і місце взаємодії факторів виробництва у роз-' витку людини, необхідно зазначити, що взаємодія виключає всяке абсолютно первинне і абсолютно вторинне, а тому, визначаючи провідну роль особистісного фактора виробництва, слід визнавати і актив-: ний зворотній вплив на нього речового фактора. ч

І. Суть взаємодії ■розкривається через взаємозв'язок процесів зпредмечення та розпредмечення, особливо в аспекті виробничих дяе-ьел розвитку линини. Будучи втіленням людської сутності, опредае-іення є разом з тим і способом передачі цієї сутності, засобом роз-зитку здібностей і потреб людини через міру речей. Розпредмечення івляє собою "вивільнення" і передачу в процесі споживання / вироб-шчого і особистісного/ тих властивостей і задумів, які втілилась ' речах внаслідок опредмечування. Не всякий процес трудової діяль-шсті супроводжується процесом розпредаечування. При репродуктивній ііяльності сутність людини не отримує свого розвитку і продуктом та-

Кої праці виступає в першу чергу річ, а не розвиток людини. Розвиток же людини у ході трудової діяльності пов"язаний саме з творчою, перетворюючою діяльністю, гармонічно поєднуючою процеои опредмечення та розпредмечення.

Результат відчудчсення праці для самої людини - це деформація її особистості, що виникає як наслідок відмирання тих потреб та здібностей, котрі виходять за рамки відтворення робочої сили у її специфічній обмеженості, - у першу чергу це потреба у творчій праці та здатність до неї". Сформоване ставлення людини до праці лгав як до засобу до :<иття неминуче веде до обмеження само-реалізаці.ї та самоутвердження її особистості виключно сферою особистого споживання. Намагаючись компенсувати себе як "вільний споживач", відчуджений виробник стао відчудженим споживачем. У той же час відчуджзння правомірно розглядати і як елемент саморозвитку економічної системи суспільства.

2. Фактори виробництва перебувають між собою в певній кількісній і якісній відповідності, оскільки являють собою різне в межах єдності, два взаємопов'язаних боки процесу виробництва.

Міжфакторна протипорційність розкриває кількісний бік відповідності факторів виробництва. Відображенням же міжфакторної пропорційності, на наш погляд, може слугувати динаміка технічної та органічної будови виробництва. З І9Ш року до 1990 року технічна будова виробництва /економіки України зросла з 10,3 : І до 17,7 : І відповідно, тобто зростання становить понад 171,8 %. Це зростання було досягнуто за рахунок збільшення обсягу застосовуваних виробничих фондів /161,4 %/ та зменшення загальної' кількості зайнятих у народному господарстві України до 94,2 %.

За той же період органічна будова виробництва в Україні виросла з 5,9 : І до 6,0 : І відповідно. Можна зробити висновок, що, не

зважаючи на модифікуючий вплив структурної кризи в економіці України, інфляційних процесів, лібералізації цін і заробітної плати, загальна тенденція зростання органічної будови виробництва в умовах нинішнього стану НТП в цілому збережеться і буде відбивати у собі зміну технічної будови виробництва.

Якісний бік відповідності факторів виробництва визначає система суперечливій тенденція у розвитку факторів виробництва. Єдність, кількісної та якісної відповідності факторів виробництва набуває характеру економічного закону. Але якщо виходити із суперечливої єдності у розвитку (факторів виробництва як цілісної системи, то поряд з їхньою взаємною відповідністю, слід виділити головний, провідний із них. Саме людині належить творчо перетворююча функція. Вдосконалення речового фактора в кінцевому результаті зумовлено безперервним розвитком людини. У той же час ця провідна роль особистісного фактора, та закономірність його випереджаючого розвитку стосовно речового фактора проявляється у тому випадку, якщо поєднання факторів розглядається не як момент певного стану /тут достатньо відповідності/, а в динаміці функціонування, взаємодії один з одним.

Провідна роль особистісного фактора находить своє відображення і в показниках агрегатної виробничої функції.

Здійснені автором розрахунки показали, що за період з 1980 до 1990 роки по народному господарству України агрегатна виробнича функція набувала вигляду: 3 ~ У , К

Це означає, що І % приросту затрат праці в народному господарстві України повинен давати 0,676 % приросту таціопального доходу, а І % приросту затрат виробничих фондів - 0,324 % приросту національного доходу, що підтверджує прояідну роль людини у процесі виробництва.

3. Застосування інструментарію виробничої функції дозволяє дати кількісну оцінку результативності взаємодії факторІО виробництва.

- Виробнича функція, виражена у відповідних пок&эниках середньорічних темпів приросту має такий вигляд: ^ <■ г. Сії

де - відповідно темпи росту національного доходу

заробітної плати та виробничих фондів. Складова є- комплексний показник результативності взаємодії факторів виробництва.. Коефіцієнти оі/- коефіцієнти еластичності росту національного доходу відповідно по праці та по фондах.

Середньорічні темпи приросту за період 1980-ІУЗи років по національному доходу становлять - 4,25 %, по зарплаті - 4,65 %, по виробничих фондах - 4,9 ^

Якщо в рівняння /І/ підставити відповідні числові значення, то можна визначити величину показника результативності взаємодії факторів виробництва за відповідний період:

4,25 --- 4,65 х 0,676 + 4,9 х 0,324 + 2 ' ^1980-1990 рр. = 4,2Ь - 3,14 - 1,59 = - 0,5(%)

Таким чином ми Сачимо, що показник результативності взаємодії факторів виробництва за період -1980-1990 років у народному господарстві України був з мінусовим знаком.

За умов виробничої Функції , що склалися, середньорічний Темп приросту національного доходу по народному господарству України повинен буь бу.чі не 4,25'%, а, як мінімум , - 4,75 %.

Величина де виробленого національного доходу, виходячи з можливих середньорічних таміг;. росту /^?5"%/ до 1990 року досягла б величини не И7 млрд.ирб., а 122,5 млрд.карбованці в.

І/ Розраховано за: Айрапетов А.Ы. Таблицы исчисления ерецнего-довах темпов роста, прироста и снижения.М.1979 г.

Крім того, слід зазначити, що за останні роки результативність взаємодії факторів виробництвапродовжує знижуватись.Так, у 1990 році три параметріс^'йорівнюч О,й09, "недобір" у темпах приросту виробленого національного доходу становив 3,84 що, у свою чергу, привело до втрат дробленого національного доходу України у розмірі 14,І млрд.карбованців. .

4. Розвиток людини е найвищим критерієм результативності взаємодії свакторів виробництва, його суб'Чктом і кіішевоп методі. Саме у вільній творчій праці в кінцевому результаті може відбу-га ча сьд;иутвврдззння особистості людини.

До людинотворчих елементів в праці , на нашу думку, можна було б віднести: складність праці, змінність різних трудових функцій, новизну та проблемність трудових ситуацій і кооперацію праці. -

Вплив на розвиток здібностей та потреб людини прогресуючої системи економічних відносин виступає відносно самостійною, активно діючою та спрямовуючою весь процес силою. Відчудження праці, породжуване одержавленою системою виробничих відносин, що склалася, своїм зворотнім боком має примус: частково економічний, але в цілому позаекономічний. Подоланій такого виду відчудження неможливе баз радикальних-змін як у системі відношень власності, так і в технічному способі виробництва.

Проблема розвитку людини вимагай об"єднання якісно нових цілей виробництва та засобів їх досягнення для кожної особистості, спонукальні /потреби/ і творчі /здібності/ сили якої утворюють діалектичну єдність; при цьому здібні-сть /спроможність, здатність/ являє собою діяльну потребу, а' потреба - цілеспрямовану здібність. Ядром мотивів діяльності є єдність потреб і здібностей, п також економічних інтересів людини. Мотиви у свою

чергу визначають стимули, що використовуються у виробництві, серед яких матеріальні будуть найближчим часом займати провідна міецз у системі зовнішнього спонукання до праці, оскільки рівень життя основної маси працюючих в Україні є досить шзким на фоні світових стандартів.

Діяльність особистості є її трудовою діяльністю, справжня соціально-економічна вартість трудової діяльності - у витворенні людської особистості. Зростання притягаючої сили змісту самого процесу праці може бути досягнуте як за рахунок розширення діапазону робіт /ротації та диференціації/ так і за рахунок збагачення змісту робіт. Конкретні методи збагачення змісту робіт мають у кінцевому рахунку на меті:

а/ заохочувати працівника керувати власною роботою; б/ змінювати зміст роботи з тим, щоб зробити таку поведінку реальністю.

' Здається, сьогодні чітко окреслилась загальносвітова тенденція, котра на роль найвищого критерію результативності взаємодії факторів виробництва ставить рівень розвитку людини. Об'єктивність такого критерію полягає в тому, що саме розвиток людини становить істинне багатство будь-якого суспільства. Розвиток здібностей та потреб людини, збагачення його знань і професійних навичок стає, у свою чергу, об"єктивною передумовою нормального функціонування виробництва, що динамічно розвивається.

Не зважаючи на те, що Україна має могутній інтелектуальний потенціал, використовується він украй погано. Причин такого становища багато, але чи не найголовніша з них - ігнорування економічних інтересів працівників, відчудшзння їх від засобів виробництва та результатів власної праці. Вихід - у радикальних

змінах відношень власності на засоби виробництва, визнані права власності ня робочу силу, на інтелектуальну та премію пову власність.

5. Свобода є об^ктивною складовою розвитку ^години.

Економічний аспект свободи особистості включає свободу

розпорядження своєю особою Та робочою силою, свободу господарської та підприємницької цільності, свободу розпоряджатися результатами своєї праці. Людина, позбавляна приватної власно сті, ье може буди вільною. Саме поєднати свободи та власності створює сприятливі умови для розвитку людини у процесі взаємодії факторів виробництва не лите як працівника, яле і ял особистості.

Наслідком функціонування механізму взаємодії факторів виробництва е не лише матеріальний продукт і розвиток людини -виробника, але і створення перспектив розвитку людини-власника.

Підвищення результативності взаємодії факторів виробництва па критерієм розвитку людини буде відбуватись у двох основних напрямках:

а/ гуманізація виробництва як умови розвитку людини-працівника; б/ демонополізація, приватизація та підприємництво як передумови вільного розвитку людини-власникя.

6. Гуманізація виробництва може досягатися кількома способами. Перший із них - гуманізація виробничого середовища, яка умовно включає в себе два еломенти: гуманізацію засобів праці

/ в першу чергу йдеться про техніку/ та гуманізацію умов праці, які включають в себе засоби праці як складову частицу, але не зводяться до них, Другим способом виступає гуманізація безпосередньо самого процесу праці як складової сфери діяль нос.ті людини. Гуманізяція виробництва включає в себе поряд з техніко-технологічшми елементами також організаційно-еконо-

мічні та соціально-психологічні елементи.

Процес гуманізації виробничої сфери можна розглядати у такий спосіб: від пристосування людини до техніки - до пристосування техніки до часткового і в цілому підпорядкованому машині працівника, і лише потім - до пристосування складних технічних систем до працівника з його творчо змістовною працею.

Розвиток людини у процесі виробництва не можливий без адекватного розвитку умоь праці - умов життя людини у процесі праці. Незважаючи на множинність та неоднозначність підходів у теорії до самого поняття "умови праці", нам видається, що умови праці можна розглядати і як систему, основу якої становить взаємодія людини з виробничим середовищем.

Структура елементів виробничого середовища, які впливають на розвиток людини у процесі виробництва така: а/ технічні; б/психологічні; в/естетичні. Перетворення цих елементів повинно спрямовуватись на розширення людинотворчих факторів у праці-

Стан справ з поліпшенням умов праці в економіці України можна охарактеризувати як неблагополучний. Незважаючи на досить значні кошти, що виділяються на поліпшення умов праці, поліпшення практично не відбувається, назріла необхідність перегляду політики витрат на поліпшення умов праці. По-перше, більшу частину цих витрат слід спрямовувати на на виплату пільг та компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці, а на ліквідацію або зменшення несприятливого впливу умов праці на людину. , По-друге, перейти від стратегії захисту людини, від шкідливих виробничих факторів, виявлених у процесі експлуатації техніки та технологій, до "стратегії" запобігання їх появі на стадії проектування та розробки. По-третє, використовувати диференциа-цію відрахувань на соціальне страхування залежно бід стану

умов праці на конкретному виробництві. Можливий варіант, коли зниження виплат компенсацій та пільг внаслідок поліпшення умов пралі вело б до зменшення відрахувань підприємств на соціальне страхування, а також застосування системи одноразових крупних виплат працівникам за серйозну школу, заподіяну їх здоров"ю внаслідок нещасного випадку або профзахворювання.

Нагромаджений у розвинутих країнах досвід гуманізації організаційно-економічних та соціально-психологічних відносин на виробництві міг би, враховуючи умови України, також з успіхом Сути застосований на нашому виробництві. Уже сьогодні можна .застосовувати гуртки якості як лойбільш відому форму гуманізації цих відносин. У певних межах можуть застосовуватися і такі форми, як малі автономні групи /Японія/ або робочі бригади самоуправління /США/. Свою роль у гуманіїцації виробництва могли б відіграти і гнучкі графіки виходу на роботу та робота вдома.

7. Радикальні зміни у відношекіих власності є одним із основних шляхів підвищення результативності взаємодії факторів виробництва. Способами здійснення таких змін покликані стати демонополізація, приватизація та розвиток підприємництва як умови переходу до ринкової економіки.

Першим кроком на шляху подолання монополізму одержавлеиої економіки може стати перехід до вільних цін, але за умови дієвості антимонопольного законодавства. Счме ж антимонопольнэ законодавство повинно переслідувати подвійну мету: з одного боку, не допустити проявів монополізму окремих чідпризмств, а з іншого - перешкодити їх сб”єднанню. У зв"язку з цим може успішно застосовуватись досвід дії антимонопольного законодаства. у розвинутих країнах, який налічує багато десятиліть. При цьому антимонопольне законодавство України повинно охоплювати не лише сферу виробництва товару, але і сферу його обігу. Але головний

шлях, в подоланні монополізму - це демонополізація самої економ міг,я. тобто зміна її структури у'напрямку-розвитку ринкової конкуренції, яка можлива.лише-за наявності на ринку вільних приваби* виробників та- споживач ¡в. Ца вимагає здійснення широкої приватизації. державної власності. ■■

%8Єадаочі»‘ на. те, що Верховною Радою України у березні 1992 року, прийнято пакет законів про приватизацію,'а у липні 1992 року Державну програму приватизації майна державних підприємств, усе ж е необхідність подальшого уточнення- самого призначення приватизації та її стратегічних і тактичних цілей, оскільки від опрацювання цих проблем багато в чому будуть залежати конкретні методи і форми проведення приватизації.

Приватизація має своїм призначенням не лише "справедливий поділ" державної власності і не лише створення багатоукладної ринкової економіки, оскільки і те, й інше є лише локальною або технічною метою. Призначення / найвиша мета/ приватизації, на нашу думку, полягає в тому . щоб створити необхідні умови для становлення і розвитку людини як власника. Саме ж призначення приватизації розгортається у цілісну сиетему взаємопов'язаних, але суперечливих стратегічних цілей, досягнення яких повинно забезпечити рівні можливості та соціальну справедливість у отриманні прав власності усіма громадянами України, а з іншого боку - створити у ході приватизації новий мотиваційний механізм до високоефективної праці та підприємництва.

Реалізація стратегічних цілей приватизації можлива лише за умови досягнення цілого комплексу технічних цілей: з одного боку, необхідно забезпечити безкоштовну передачу значної частнни державного мчііна через механізм приватизаційних паперів /іменних приватизаційних депозитів / та надати соціальні гарантії й пільги громадянам України; з іншого - форми та способи приватизації повинні максимально сприяти формуванню <3Іоктивної ринкової

економіки з переважанням приватної власності та приватного підприємництва у всьому їх розмаїтті.

Ефективна реалізація тактичних цілей вимагає створення роя винутої інфраструктури приватизації. Необхідно значно розширити мережу навчальних центрів, консультаційних фірм, посередницьких та інвестиційних компаній і фондів, оскільки приватизацію повин ні здійснювати пери за все професіонали. .

. Функціонування.ринкової економіки неможлива без вільних, ініціативних і птдпричадічвих виробників тр. споживачів товарів і-послуг. Саме ж підприємництво здійснене лише при наявності людей, спроможних взяти на себе творчу організаторську роботу та.економічну відповідальність за результати господарської діяльності. Звідси випливає завдання формування нового прошарку ділових і енергійних людей, здатних реалізувати с лй шанс на успіх у своїй практичній діяльності. .

' Успішне вирішення цього завдання багато в чому буде визначатися політикою держави, спрямованою на створеїшя умов для . розвитку підприємництва. .

Основні положення дисертації надруковані у слідуючих працях:

1. Основной экономический закон и соответствие факторов производства. Вопросы политической экономии № 184, Киев, 1985г.

■ с.133-132 Д),2 д.а./.•

2. Взаимодействие факторов социалистического производства и повышение его эффективности. Вопросы политической экономии. » 190, Киев, 1987 г. - с.78-84 /0,5 д.а./.

3. Ускорение научно-технического прогресса и процесс гуманизации Производственной среды. /Совершенствование ховяйст-вэнного механизма и ускорение интенсификации социалистической

экономики: Тез.научн.конф. - Ниев, 1987 г. - с.50-52 /0,2 д.а./.

4. Умови праці і всебічний розвиток особистості трудівника

У співавт. /Вісник Київського університету. Економіка, № 27, •

Київ, 1907 р., - с.73-78/0,5 д.а./.

5. Фоыирование материальных предпосылок гуманизации социалистического производства. У співавт. /Вопросы политической экономики № 208, Киев. 1990 г. - с.25-28 Д),5 д.а./.

. 6. Пути преодоления отчужденности социалистического труженика от средств производства. /Тезисы докладов юбилейных ЛУП научной и X научно-методической конференций профессорско-препо-давательського состава, посвященных 60-латию основания института. Киев, КІИЛП, 1990 г. - с.36 /0,1, д.а./.

7. Зміни у структурі відносин власності в процесі роздержавлення та приватизації. В співавт. Питання політичної економії.'№ 220, Київ, 1992 р. - с.46-52 /0,5 д.а./.

На заключения відзначим, що автор не претендує на абсолютну істинність висловлених суджень і не ставив за мету всеосяжний аналіз порушених проблем розвитку людини у процесі взаємодії факторів виробництва. Багато теоретичних питань та практика діалектики людини і виробництва потребують подальших узагаль нень і досліджень.