автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Репрессивно-карательная система в Украине. 1917—1953: Общественно-политический и историко-правовой анализ

Полный текст автореферата диссертации по теме "Репрессивно-карательная система в Украине. 1917—1953: Общественно-политический и историко-правовой анализ"

Н Ь и И

• -2ННВ1Э95

1нститут украУнознавства ¡мЛ.Крип'якевича НАН УкраТни

На правах рукопису

Бшас 1ван Григорович

Репресивно - каральна система в УкраТн! 1017-1053: Сусптьно-пол1тичний та ¡сторико-правовий енал!з

Спещальжсть: 07.00.02?- [сторт Украши Автореферат

дисертацн на здобуття наукового ступеня доктора ¡сторичних наук

Льсш — 1994

Льиггсьггпй 1иетпгут Елут^пг:' справ прп "н?атпсьг:5П Лгir.r-.2r в!зутр!ан!,": сс^з

БИХ. Ху&г*??

Дисертащею е монографт

Робота виконана у Львтському ¡нститул внутршнж справ при УкраТнськш Академи МВС УкраТни

Науковий консультант: доктор ¡сторм,

професор Ратгерського уншерситету (США)

та КиТвського уншерситету ¡мен! Т.Шевченка Т.Г.Гунчак

Офщшш опоненти: член-кореспондент АН УкраТни,

доктор юридичних наук, професор В.С.Кульчицький, доктор ¡сторичних наук В.1.Серпйчук, доктор ¡сторичних наук Ю.1.Шаповал.

Провщна органкзац1я: 1нститут украТнознавства КиТвського ■ уншерситету ¡м.Т.Шевченка

Захист вщбудеться «¿У» г/>у#//У 199_£ року о год. на засщаны спецюлзованйГвченоТрадиД 04.09.01 в 1нституп украТнознавства ¡м.1.Крил'якевича за адресою: 290008 Львш-8, вул.В.Винниченка, 24, актовий зал.

3 дисертацкю можна ознайомитись в науковм б1блютец11нститугу украТнознавства ¡м.1.Крип'якевича.

Автореферат роз!сланий 994 р.

Вчений секретар спецюлоовансм ради

ФЛ.Стеблш

Загальна характеристика роботи

Актуалымсть тематики дослщження. Зпдно висл'ову Цицерона, перший закон ¡сторм — не зважуватися на жодну неправду, вщтак — не боятись шякоТ правди; писати так, щоб не дати себе запщозрити аш у ствчутп, ан1 у ворожосп.

У нових ¡сторичних обставинах, у яких нин1 опинилося укра!нське сусптьство, цшком природною 1 вкрай необхщною £ потреба вироблення основоположних засад його розвитку на перспективу. Реал^зацт цього завдання с неможливою без Грунтовного переосмислення усъого ¡сторичного шляху украшського народу.

Лише тепер, у ход складних 1 не завжди однозначних процеав демократизацй суспшьства стало можливим виконати «першу заповщь» юторика-науковця: створити наукову концепщю ¡сторичного шляху украТнського народу. Одним з нарЬкних каменш тако! концепцм с перюд становления нацюнальноТ державносп та боротьби за неТ у XX столггп.

У пропонованШ прац1 автор [ прагне на приклад1 Укра показати один ¡з найважливших ! найтяжчих за сво!ми насл!дками для краТни злочиню тоталнарного стал!нського режиму — масов'| репреси проти украТнського народу та знищення його нацюнальноТ державносп.

Червоний терор в УкраТш, — мабуть, найтрапчнша сторЫка в ¡сторм нашого багатостраждального народу. Увесь моральний жах терору, його вплив на розклад людськоТ психеи визначався не окремими вбивствами ] навггь не Тхньою ктыаспо, а саме системою, яку насаджувала бтыиовицька диктатура, що за жорстокютю випереджала фашизм. За числом жертв цей перюд набагато перевершус будь-яю суспшьж катаклЬми попередн1х част, а сктьки на його рахунку пошвечених людських душ — про це вже не д!знасгься шхто. Насильницька колектив'|зац|я, штучно створений голодомор 1932-1933 та 1946-1947 роюв, масов1 репреси 30-х 1 в подальшому, переслщування нацюнальноТ ¡нтел!генцп, придушення латрютичного руху опору, знищення УкраТнськоТ греко-католицько! церкви, примусов! депортаци корЫного населения захщних областей, прихована 1 неприхована русиф1кац]я, поспйний полп"ичний,економтний, ¡деолопчний тиск — ц1 фрагменти складають далеко не повну картину бтьшовицького геноциду \ не вичсрпують усього горя, пережитого украТнським народом.

Саме це визначило актуальность проведеного досп'щження, головна мета якого полягае в розкригп сутносп, рол1 та значенш репресивно-карально!системи в УкраМ 19171953 рокгв як основного пщгрунтя та знаряддя бтьшовицького тоталггарного режиму, головного мехажзму репреай. На основ1 опрацювання ункального документального та фактичного материалу вщтворити складний 1 трапчний переб1г сусптьно-полггичних под1Й в УкраМ з 1917 по 1953 роки, зробити узагальнення та висновки, як1 уже тепер допоможуть заперечити стереотипи, що спрощують минуле, уточнити певш ощнки, а отже, виразно показати один ¡з найскладнших I найтрапчнших пер'юд'т нашо! ¡стор'П.

Виходячи з цього, дисертант ставить перед собою таю завдання:

проана/нзувати особливосп та генезу украТнсько-роайських вщносин юнця XIX — першо! половини XX столггь;

♦5» показати особливосп та напрямки украТнського визвольного руху непередодн1 1917 року;

обгрунтувати взаемозв'язок кмж бтьшовицьким переворотом в УкраТн'| та знищенням нацюнальноТ державносп;

«{• дослщити процес органЬацм, структуру та дЫльтсть репресивно-каральних орган!в бшьшовицькоТ державносп;

розглянути особливосп сусптьно-полггичних процеав в Зах1дн1Й УкраТж в перюд експанаТ репресивно-каральноТ системи;

♦3» вщтворити процес створення каральних органов на анексованш територм то розкрити 1х роль у передвоснних депортацшх населения;

♦3» розкрити особливосп функцюнування репресивноТ системи у военний перюд то проаналЬувати дяльжсть П оргашв у поборюванн'| нацюнально-визвольного руху; показати функцюнування каральних органа у мехажзм! примусових переселень украТнського та польського народов;

науково обфунтувати основш налрямки поновпення та розширення репресивно-каральноТ мереж1 для змщнення тоталторного режиму у повоенний перюд;

«{♦ викрити роль репресивно! системи у знищенш УкраТнсько! греко-католицько! церкви;

♦}» критично оцЫити особливосп дяльностт карального апарату пщ час голоду 19461947 роюв;

проаналЬувати комплекс провокативних заходв репресивних органш та залучення населения до сгпвпрац1;

«$» сформулювати висновки щодо рол1 1 м1сця репресивно-карально! системи в механЬм1 бтьшовицькоТ державносп;

визначити напрямки формування нацюнально! державносп та пропозицИ щодо орган|'зацм ( Д1яльносп и правоохоронноТ системи на сучасному еташ.

Об'ектом та предметом дисертацмного дослщження стали: ктгоричний процес та кпючов1 етапи боротьби за нацюнальну державн!сть в Укра!ш, як| дисертант прагнув доспщити у широкому суспшьно-пол^тичному, соцюльно-економмному, ¡сторико-правовому контекстах.

Особливу увагу автором дослдження було придтено з'ясуванню \ осмисленню нев|'домих фактш, пов'язаних ¡з оргажзащео формування, структурою та основними формами 1 методами дюльносп репресивно-карально! системи в УкраТш; аналпу и рол1 та мкця в механЬм1 бтьшовицько! державносп як тдГрунтя тоталларного режиму; науковому обгрунтуванню каральних органш як головного знаряддя у мехашзм1 полггичних репреай та боротьби проти нацюнально-визвольного руху украТнського народу за свою незалежжсть та державн1сть.

Методолопчна та теоретична основа досшдження. При написанн1 дисертацм автор використав пол1методичний тдхщ до анал!зу явищ I обставин предмета дослщження: основа принципи сучасного фюософського розумЫня державного апарату, державного управляя та державно! служби; соцюлопчного анал1зу цих форм; розроблеы сучасною наукою принципи деонтолош, а також укра!нсько! нацюнально! культурологи, педагопки та психолопТ. У процеа'дисертац^йного досл|'дження використовувалися загальноцивтиацшний, соцголопчний, Д1алектичний пщходи, а також формально-лопчний, конкретно-соцюлопчний, ¡сторико-портняльний, структурно-системний та предметно-хронолопчний методи доан'дження.

Хронолопчш рамки досшдження визначалися змкггом проаналгзованих процеав, оскшьки саме в перюд 1917-1953 рр. було остаточно сформовано репресивно-карольну систему бшьшовицького режиму, максимального виявлення набули полггичж репресм, тиран!я та беззакония.

Саме Укра!н1 судилося стати одним ¡з перших полггичних полкошв, на якому проходив випробування та вдосконалювався тотал'ггарний бтьшовицький режим 1 його складова частина — репресивпо-каральна система, що формувалась левними етапами.

Перший етап — започаткований бшьшовицьким переворотом як в Роен, так I в Укра1н\ у 1917 роц, псв'язаний ¡з знищенням нацбнально! державносп та одночасним розгортанням мереж1 репресивно-карального апарату. Його терористичною дыльтстю проти представникгё ¡нтел!генц|Т, органЬащею та впровадженням штучного голодомор'у 1932-1933 рр., широкомасштабними кампактми полггичних репреай.

Другий етап — припадае на вересень 1939 р. поглиненням Захщно! УкраТни, Г «радян'13ац!ею» та експанаею репресивно-карально! системи, коли бшьшовицько владс розпочала брутальн1 полггичж акцм по депортам! населения краю, ф|зичне винищенн; пщгалля Орган1зацп УкраТнських Нацганалств (ОУН), масов'| розстрши в'язшв у тюрмах : перших дню в1йни.

Третж етап — був розпочатий у червн! 1941 року, коли в умовах военного стан') репресовно-каральн1 органи набувають нових форм структурно-оргажзацйно! побудов1 1 свою Д1ЯЛЬН1СТЬ спрямовують проти нацюнально-визвольного руху на захщноукраТнськи: теренах. Зокрема, проти УкраТнсько! Повстансько! Армн (УПА), що захищала населенн: окупованого нацистами краю. Спецальн! пщроздши НКВС-НКДБ-МДБ проти не! I пщпшл: ОУН виробляють особлив1 прийоми поборювання — формування провокативних груп, як

методами шдсгупу 1 терору наводить жах серед населения краю з метою компрометащ? само! ¡деТ нацганально-визвольно! боротьби.

Четвертий етап — охоплюе окремий перюд в!д вересня 1944 року по серпень 1947 року, коли репресивно-коральна система долучаеться до органЬаци та проведения масових депортами украТнського I польського населения.

П'ятий етап — сягае повоснних чаав ¡з 1945 по 1953 рр. та охоплюе основж напрямки джльносп репресивно-каральних органт, спрямованоТ на змщнення тоталпчэрного бтьшовицького режиму: знищення УкраТнськоТ греко-католицько? церкви та цту серю провокативних заходов проти цивильного населения та залучення його до ствпрац1 р1зними формами.

1сторгограф!чна та джерельна база дослщження. При написанн! працг дисертант прогнув врахувати зусилля дослщник1в, як1 присвятили своТ публкаци под1ям пергаду становления бтьшовизму та зародження сталЫЬму, формування тоталторного радянського режиму. Серед них, насамперед, необхщно назвати пращ Р.О.Медведева, Д.А.Волкогонова,Л.А.ГордонатаЕ.В.Клопова,М.О.Васецького,О.Р.Лациса, Ю.С. Борисова, Г.А.Бордюгова, В.О.Козлова, М.М.Маслова, 3.1.Файнбурга, О.В.Хлевнкж та ¡н.

В «их розвщках вщображено широку панораму сусптьно-полггичних подм 20-х — початку 50-х рр., науков1 версм того, чому саме сталЫська полтачна стратепя взяла верх над шшими, якою ц!ною обошлось встановлення режиму особистоТ влади Сталша. Одночасно друком вийшли сери ктькох зб1рник1в, статей, в яких аналЬуегься феномен сталЫЬму I тоталитарного бтьшовицького режиму.

Анал!зу та з'ясуванню сутност/ цього феномена, розумЫню богатьох механЬмш стал1НськоТ™ран!Тслугуютьпубл1каципрацьпол1точнихпротивник1вСтал!на —Л.Д.Троцького, М.1.Бухарша, Х.Г.Раковського, М.М.Рютша, Ф.Ф.Розкольникова та ¡н.

Вел ике значения маетакож видання протягом 1989-1991 рр. дов1дково-документальних матер!ал1в з багатьох сфабрикованих справ. Частину цих матерюлш вмщено в книз1 за редакщею академка О.М.Яковлева «Реабилитация. Политические процессы 30-50-х годов» (М„ 1991. - 461 е.).

Протягом остантхрокшбули введен: в науковийоб1гархшн1матергали, що характеризуют чисельн'еть жертв сталтських пол!тичних репреай, статистичж дан1 про депорта^!, документа, як1 тривалий час були недоступними для аналЬу. З'явились науков! розвщки про Д1ЯЧ1В, ¡з чиею доломогоюСталЫ чинив злочини (Г.Г.Ягода,М.1.€жов, Л.П.Берю, В.С.Абакумов, В.А.Балицький та Iм.)-

Вагомий внесок у вивчення проблеми бтыиовицькоТ державносп зробили заруб1жн1 досл1дники (Р.Такер, А.Улам, Б.СуварЫ, Л.Шатро, С.Коен, Р.Конквест, М.ЛевЫ, Ж.Ж.МарЬ

A.Авторханов та ¡и.), частина праць котрих з'явилась у роайських перекладах, а також украТнознавцЦВ.ГришкоД.Гунчак, Д.Соловей,1.Майстренко,В.Голуб, Г.Костюк, О.Калинник, 1.Кошелтець, В.Плющ, ¡и.), яких довгий часу колишньому СРСР таврували як «фальсификатора». Зрозумто, не ва доепщження мктять однозначно прийнял твердження. Богато з них потребують уточнения, зважаючи на числент факта, що стали сьогодн1 вщом1 ¡з арх!виих матергал1в, що нин1 е доступними для вивчення за останш роки. I все-таки не сл!д девальвувати цЫнеть заруб1жних доелджень. Адже богато з того, до чого ¡сторики колишнього СРСР пробивались десятиртями кр^ь цензура та ¡деолопчт перешкоди, неупередженими фешвцями з ¡нших краТн вже осмислене. Це, зокрема, стосуеться прац1 Р.Конквеста «Великий терор», що вийшла друком на заход:' у 1968 роц!, а в колишньому СРСР друкувалась лише у 1989-1990 рр. У 1993 р. украТнською мовою було видано ¡ншу його вдому працю — «Жнива скорботи».

Останжми роками активЬували сво! зусилля у дослщженн1 проблем бтьшовицького тоталларного режиму, зокрема, сталМзму, науковц1 УкраТни. У 1х працях анал1зуються напрямки формування \ функцюнування господарсько! системи бтьшовицько-сталшського типу, наслщки сталЫсько! политики щодоукра1нськоинтел'|генцПу 20-30-л роки. ВисвЬленню цих проблем, а також структури, юридично! бази та функцюнування репресивно-карального мехажзму, за допомогою якого в УкраМ встановлювалась бтьшовицька державнеть, а також механизму репреай проти нацюнально-визвольного руху, трапчним сторЫкам у долях вШськових, комсомольських кадрш, представникт захщноукраТнськоТ ¡нтел1генц|7, парпино-державного кер1вництва, мистц'/в присвятили сво? лрац| С.В.Кульчицький,

B.М.Даниленко, Г.В.Касьянов, О.БтокЫь, О.А.Корн1евський, В.М.Росгальний, О.С.Рубльов, В,1.Серпйчук, О.КСидоренко, Д.В.Табочник, 1.Б.Усенко, Ю.А.Черченко, Ю.Т.Шаповал та ¡н.

Велику наукову цЫнюъ ,гу1я вщтворення ¡сторичноТ доби мало видання документш про голод 1921-1922, 1932-1933, 1946-1947 рр.,св1дчень очевидщв, документов, матерюлш та спогадв про бтьшовицью репресй та депортацто населения ЗахщноТ УкраТни, Буковини 1 Закарпаття Ысля вересневих подж 1939 р., у военш та повоенж роки.

Джерельну базу прац! склали ун!кальн1 арх1вн! документи та матергали, що вперше вводяться у науковий 061г. Документи виявлеж у фондах Роайського центру збер1гання та вивчення документщ новтаьоТ ¡сторн (РЦЗВДН1, колишый Центральний партшний архю 1нститутумарксизму-ленжиму при ЦК КПРС), Центральногодержавногоарх!ву громадських об'еднань УкраТни (ЦЦАГО УкраТни, колишнт Партжний архш ¡нети гуту ¡сторм парти при Компартм УкраТни), Державного архюу РоайськоТ Федерацм (ДА РФ), Центрального державного архшу УкраТни (ЦДА УкраТни), прх1ву Головного ¡нформацтного бюро МЫстерства внутршжх справ УкраТни (АГ1Б МВС УкраТни),в обласних державних та вщомчих арх1вах УкраТни, ем^рантських виданнях та мемуарнш лггературК У пращ використан! закони та пТдзаконн! норматив^ акти, в1домч1 акти (розпорядження, ¡нструкци, накази). 1х юридичний аналй в ¡сторичному контексп дае змогу ширше розкрити особливосп становления та функцюнування репресивного механЬму, визначае ¡сторико-правовий та полгголопчний характер дослщження.

Наукова новизна положень ! висновкш. В умовах сучпсного державотворення дисертаци € першим комплексним досл1дженням та узагальненням процесу зародження та становления репресивно-карально! системи в УкраТн!, що виступала як основний механЬм репреай бтьшовицько? державносп лроти нацганально-визвольного руху украТнського народу.

Опрацювання архтних документа, переосмислення фактичного матерюлу дали дисертантов1 змогу сформулювати наступы науков1 висновки, теоретичш положения I лрактичн! пропозицП, яш м'ютяться в робот1 та виносяться на захист:

1. Марксистсько-леншсьм ¡деологи визнавали справедливим \ доцшьним використання насильницьких методш не ттьки у класов1й боротьб1, а й при побудов1 «евплого майбутнього». Таких позиций дотримувалося чимало^эевних приб1чникш бтьшовизму — в першу чергу ЛенЫ, СталТн, Троцький та ¡н. Саме за Тх директивами в|'д бтьшовицьких багнелв загинула перша украТнська держава — УкраТнська Народна Республ1ка, яка проголосила загальнодемократичж гасла. Таким же шляхом було придушено визвольну боротьбу украТнського народу. Розвиток суспшьства вщбувався шляхом полггичного I соцгально-економнного насильства, що, зрештою, прив!в його в глухий кут, який визначався кер1вництвом КомужстичноТ партП_як соцюльний виб1р народу.

2. Бшьшовизм — це система поглядш 1 цшностей, що фунтуеться на помилкових уявленнях про закони розвитку людства та абсолгатизаци насилля як методу зд^йснення сусптьних перетворень. Бона знаходила вияв яку дЫльносп керюноТверхшки КомужстичноТ парти, починаючи з част Лежна \ Сталша, так I багатьох нинщнЬс пар™них функцюнерт вищоТ, середньоТ \ нижньоТ ланок.

3. Анс1л1з розвитку под1Й в УкраТж 1917-1953 рр. засвщчус, що основним знаряддям зд1йснення бшьшовицького полггичного терору була пиртына органЬацт УкраТни, яка н;коли не була самостийною, а мала статус одню з обласних парторганизаций. Надал1 в уах ключових проблемах, зокрема в нацюнальжй та зд1йснени терористично-репресивних акщй, вона повинна була виконувати директиви центру.

4. Полпична ¡старая УкраТни 20-50-х рок!В переконливо пщтверджуе, що для тдтримки будь-якого тотал1тарного режиму 1 належного функцюнування механЬму бшьшовицькоТ державносп потрйен в1дповщний репресивно-каральний апарат надтений необмеженими повновоженнями. Саме такий апарат уособлювали собою органи ВНК-ОДПУ-НКВС-НКДБ-МВС-МДБ, як! оргажчному поеднанн1 з парт1Йними ¡нстанщями утворювали суцтьну репресивно-каральну систему, що ввдгравала особливу роль на вс|'х етапах становления та розвитку радянськоТ нео1мперм. Фактично ця система була поставлена на вершин державноТ п1рам1ди I певний час у ТТ Ыдпорядкуванш знаходилася нав1ть правляча бтьшовицько парт

5. Встановлення диктатури пролетариату, фактично парлйно-державноТ верх1вки, одразу призвело до масового ф|зичного знищення людей. Арешти, конф|Скацн майна, система заложник1в, яка породила масов1 розстрти невинних людей та переслщування ¡накомислячих, насильницька депортация з краТни кращих умТв сусшльства.

Червоний терор поширювався не тшьки на представник!в правлячих клаав за царату. Бшьшовицька влада була безжалюна навнь до своТх учорашн!х союзников по революшйий боротьб1, товаришшпо царських тюрмах, засланню та каторз! i до тих,хто не визнавав диктатура пролетар|'ату.

6. 3 кмця 20-х роив довга череда масового насильства тривала майже без перерв илька десятир!ч. Лочалася вона з селянства, у якого н!бито з метою зд1йснення сощалстичних перетворень на ceni стали примусово в!дбирати землю. Для цього було зд!йснено колективЬащю — насилъницьке усуспшьнення нажитого важкою працею, вщчуження селянина в!д земл!, а також розкуркулювання — ф|зичне i моральна знищення сотень тисяч слравжн!х сшьських господарш. Майже одночасно з розправою над селянством органи радянсько! влади вдалися до погрому в науц!, спрямованого насамперед на знищення кадрю учених дорееолющйно! генерацП. L(i акти безпщставного насильства та свавол1 зд'йснюзалися руками сшвробгтникш ДПУ за добровшьною участю i допомогою — шляхом написания донра'в — колег по робот! тих, на кого за рознарядкою каральних органов випадала доля вважатися шпигуном чи диверсантом, ¡деолопчним ворогом чи шюдником виробництва. При цьому ф!зичне або моральне знищення невиннйх людей обов'язково обставлялося штучно органЬованою лщтримкою широких верств населения.

7. Внасл1док штучно викликаного голодомору 1932-1933 pp. було знищено не тшьки значну частику нацм, а й лееною Mipora шдрубано генетичний кор1нь украТнського народу. Досв|'д масового винищення людей шляхом штучного голоду було використано для прискорення пош'тичних репреай. Вищз лартшне i державна кершництво заметь громЬдких показових судових процесш виробило спрощений i лрискорений варгант розгляду фабрикованих аидчих слрав. Для цього створювалися позасудов) органи — так зван! особлив! наради, колегЛ ОДПУ, «тр!йки» тощо, яи за зачиненими дверима зачитували в'язням заздалепдь изготовлений обвинувальний висновок i тут же оголошували вирок.

8. Шляхом зд'йснення територ1альних зм1н сталМзм, як вияв ¡мперсько! политики, продовжував эакладати основи майбугн|'х нацюнально-державних та пол|'тичних конфл!кт|'в i непорозумЫь. Зокрема таким проявом стала анекая земель ЗахщноТ УкраГни i Захщно! Б1лорусп, що вв1йшли до складу СРСР в результат! таемного зговору з Птлером. В nponeci створення репресивно-каральних oproHta на цих територ!ях тут вже звичними на сход! жорстокими адмЫстративно-командними методами проводилася ун!ф|кац1я державного ладу й управлшня. В лроцес! насильницькоТколективЬацну селян вщбирали землю, нтечили садиби, рушили споконв!чн1 традицн, звичний cnoci6 життя. Насаджувалися гадозрМсть, доносительство, терор. Лквщащя старо! системи управлЫня супроводжувалася арештами i депортоц!ео багатьох людей.

9. Друга св!това в!йна ввдграла особливу роль в icropil УкраТни, ставши одним з найважливщих, найвизначальи!ших и nepiofiiB. УкраТн! вилала доля бути театром во&ших д!й м!)^двома протиборствуючими могутн!мИ арм!ями. 40-мшьйонний украТнський народ, його Уериторы, промисловий потенциал, сировинж та продовольч! ресурси були втягнуп в еп!центр цього смертельного смерчу лротистояння двох тотал'ггарних систем, як! виявляли до УкраТйи з ¡1 велинезними богатствами особлиеий 1нтерес. Саме тому вона найб!льше й потерпша, розплачуючись i за нацистську arpecira, I за тиран!в радянського тотал!тарного режиму та згубн! прорахунки його кершництва.

10. На початок 40-х рок1в незрима npipea розколола народ на член!в ВКГ1(б) i безпартшних, на «радянських людей» 1 «воропв народу», на «чистих» i «нечистих». Реальна обстановка на окупован1й нацистами територм УкраТни також гедтеерджуЕ тезу про , в1дсутн1сть сдност! в суспшьств!. Бтьше того, тут у нову фазу перейшла громадянська в!йна, ! що набрала в!дкритих форм, впл!таючись нер!дко в карально-мародерськ! заходи н!мецьких окупант!в, з одного боку, I д!Т радянських репресивних oproHiB у форм! партизанського руху та спец1альних провокативних пцфоздш:в НКВС-НКДБ, як! поборювали украТнський нацюнальио-визвольний рух — э другого.

Особливий 1нтерес до учасниюв боротьби в типу ворога виявляли органи столЫськоТ двржбеэпеки, роэширюючи коло розвдувальноТ д!яльност1 й партизаню, I гвдпЫьниш, покладаючи на них нову функцию — виявлення та знешкодження нацистських лазутчикш, воропв радянсько! влади, вкорЫювання агентури у р!зного роду нацганальн!, отже антирадянськ!, збройн! формування, серед яких провщно м!сцв належало УкраТнсыай повстанськШ армп.

1 1. Антифашизм укра!нцт створив сприятлив1 умови для руху Опору в Укра!н1. Як ьизвольна боротьба вш об'ективно мае на мел, з одного боку, врятування УкраТн! в|д тяжкого н1мецького ярма, а з другого — досягнення нею державно! незалежностК 3 погляду ¡сторичноТ перспективи у своТй сут! обидв1 .щ мети в кЫцевому Ыдсумку зливалися.

Друга свггова в1йна, а найбшьше и заверщальний перюд, с особливою смугою у тривалому I суперечливому процес! формування незалежноТ УкраТни. Активна учесть украТнськогс народу в антиптлершсьый коал'щн сприяла зростанню його нацганальноТ самосвщомс ст1, глибшому розумЫню свого мкця серед ¡нших народш, а вщток — поступовому визршанню державницького потенциалу УкраТни. Визначальний для не! характер перюду другоТ св1тово7 выни найбшьше виявився в тому, що саме в цей часУкра!на зумша заявити про своТ можливост! як держави.

12. На територй ЗсшдноТ УкраТни, як шд час боротьби проти нацизму, в перш! повоенн! роки спалахнула справжня громадянська в!йна, багатократно посилена та ¡нотрована провокативними д|ями спещальних пщроздшю радянсько! держбезпеки. Политика, що й проводила комушстична парля в эах!дних областях УкраТни у друпй половиж 40-х рокш — пераий половин! 50-х рокш, була продовженням розпочатого восени 1939 року чергового карколомного експеримент/. Бона мала на мет1 стр!мке нтелювання слецифки краю, форсоване втягнення зах!дноукра!нськихэемельузагальнореспубл!канськв1загальн<?союзне русло господарського та сусп'шьного життя. При цьому органи влрди вдавалися до типово бшьшовицьких, надзвичайних методт реалЬацИ соц!ально-економ1чних завдань. Повсюдно допускалися серйозн! збочення у кадров^ пол1тиц|. Кер!вн1 й в1дпов1дальн1 працшники, ям добиралися лереважно в ¡нших областях УкраТни та за ТТ межами, далеко не зажди були належно подготовлен!. До того ж Тх ор^ентували на використання грубих, жорстоких, аж до релреай, командно-натискних методш, а м1сцеве середовище лривчали розглядоти як однозначно вороже.

Непродуманими, некомпетентними але цтеспрямованими «остановами парт!йних органш було розв'язано безмежну Ыщютиву репресивно-карального апарату. Притаманне сталшським часам всесилля цих орган'ш з друго! половини 40-х рокш набрала в зсшдних областях характеру необмеженоТ свавол!'. Вони, по сут1, не шдпягапи нав1ть парт'йним органам 1 чинили «суд 1 розправу» но власний розсуд, перетворивши зах!дноукраТнський регюн на «зону вщчуження».

13. Проте Д1яльн1сть органш, що входили до складу репресивно-каральноТ системи, виходила за межр державного кордону радянСькоТ ¡мперн, поглинаючи 1 територП, I народи. Зокрема це^стосуеться украТнсько-польських переселень 1944-1947 рр., що вершились новоутвореними державно-адмМстративними апаратами радянського сусп!льства, з одного боку, 1 лольського просталшського уряду — з 1ншого, яы створювали вщповТдн! органи з депортацм цтих народав.

14. 3 метою змщнення тоталгарного режиму у повоенний пер!од радянсью держава чинники засобами держбезпеки розлочали чинити широкомасштабш акцП по розпалюванню розбрату та ворожнеч! шж греко-католиками православними в УкраТн!, щоб розпорошити едн'|сть укра!нського народу, звернути його з ¡сторичного шляху здобуття незалежноТ УкраТнськоТ Держави. При цьому виключно репресивно-каральними органами було злйснено пщготовку та проведения у березн] 1946 р. Львшського псевдособору по лквщаци УкраТнськоТ греко-католицькоТ церкви, яка не скорилася перед тоталггарним режимом I продовжувала захищати нащоиальн1 ¡нтереси свого народу, будучи його духовним оберегом.

15. Специф1чного вщтшку набували в УкраТн| суотльно-полггичн1 вщносини 1 реалн ловоенноТ бшьшовицько! лол!тики в умовах чергового голодомору 1946-1947 рр.: укро!нц1 схщних 1 говденних терешв, огорнут! мороком штучного голодомору, посиленого природними факторами; украшщ ж зохщних реГюнщ — розчавлен! масовими репресЫми, лримусовими виселеннями-переселеннями.

Своерщш функц!! статист/в виконували сп1ароб1тники каральних органш пщ час голодомору, фжсуючи масштаби народно! трагедП та над1йно приховуючи ТТ в!д м1жнародноТ громадськостК

16. Релреси — це лише один, до того ж не головний аспект у процес! формування суспшьсгва безлрав'я.

Небезпечн'шим було те, що вс'| без винятку громадяни кра!ни поступово позбавлялись основоположник жигтевих прав, без яких неможиливе цивтзоване 1снування. Т1 права, яких

позбавлялось особа, повн1стю привласнювала держава. Саме вона в ocôôi функцюнер1в виршувала, кому можно ними користуеатися, а кому hï.

Осмислення документе I факпв перюду 1917-1953 pp. складае наукову новизну дисертацмного доепщження. При цьому автор не претендуе на ви^ерпн'юь або категоричность вщповщей на поставлен! ним питания ^ спод'ваеться, що наявний у науке oîfi possûmi фактичний материал, узагальненнй та висновки уже тепер допоможуть эаперечити стереотипи, що спрощують минуле, уточнити певж оцЫки та стимулювати подальш1 науков! дослщження.

Теоретична та практична значимость результат!» дисертацгйного досл!дження визначаеться насамперед новизною i консгруктивно-критичним аналЬом поставлених проблем. 1х розробка сприятиме подальшому становлению та розвитков1 науковоТ концепци ¡сторичного шляху украшського народу у XX cronini, створенню ново! ¡сторюграфи, в1льн01 eiflTieÏ4M ¡ншоТ ¡деолопчноТ та полггично! кон'юнкгури. Усе це мае бути лщпорядковане усуненню прогалин у виевггленж ¡сторичного процесу, утвердженню наукових проекцш та принцип!®, ¡, зрештою, формуванню такоТ ¡сторюграфи, яка здатна пояснювати ¡сторичж явища i факти, а не.&икреслювати ix.

Висновки та рекомендацп можуть бути використаш при подальших виевггленнях HanpRMKÎB функцюнування репресивно-каральноТ системи тотал!тарних режимю, розробкох проблем национального державотворення, при niflr0T0Bui навчальних програм i пщручникш з icropiî УкраТни вщповщного лерюду, спецгальних курав у вищих навчальних закладах, а також законопроект по реабтатац» жертв полаичних репреай та при проведенж npoceiTHHubKOÎ роботи.

Апробац1я результата досл)дження. Результата роботи автора над доелджуваними проблемами викладеж у публкацюх, серед яких ¡ндивщуальн! мо но графи, брошури, науков1, науково-популярж crarri, документальж публтацн. Загальний обсяг публкацгй — 164,24 друкованих аркушк

Монограф1я, що е дисертащею, обговорювалась на засщанж Вчено! ради Львтського ¡нституту внутр1шн!х справ при УкраТнськш академп МВС.

Ряд наукових проблем, поставлених дисертантомта пщеумки досл1джень висвгглювались у виступах автора i обговорювалися на конференциях та ¡нших форумах в УкраТж i за ïï межами, серед яких м1жнародна наукова конференция «Проблеми переселения i депортацн украшського i польського населения в 1944-1953 pp.» (Льв1в, 23-24 травня 1991 р.), м1жнародна конференщя «УкраТнсько-польськ| стосуики XX стол1ття» (Перемишль, Полыца, 9-12 грудня 1991 р.), мокнародна наукова конференцт «Акц1я «Bicna» на mi польсько-украТнських вщносин у XX столггп» (Щецш, Польща, 12-14 червня 1992 р.), М1жнародна конференц1Я «Конститушя УкраТни — яко1 Тй бути» (Мюнхен, Шмеччина, 8-9 серпня 1992 р.), мЬкнародний круглий crin «УкраТнсько-польсью стосуики: минула й сьогодення» (Мюнхен, Н'|меччина, 10-11 серпня 1992 р.), мЬкнародна науково-практична конференщя «УкраТнський резистанс у роки другоТ свтовоТ В1йни» (Нью Йорк, США, 14-16 листопада 1992 р.), мЬкнародна наукова конференщя «Народ, нац1я, держава: украТнське питания у европейському BHMÎpi* (JlbBÏB, 12-14 травня 1993 р.), мжнародна конференжя «Сврейсько-украТнсьм вщносини в XX CTopi44i: сп!в8к:нування й лротистояння» (Срусалим', ЬраТль, 13-18 травня 1993 р.), мЬкнародна науков-практична конференц'1Я «УкраТнсью Збройж Сили — Гарант буття нацюнальноТ державносп» (Мюнхен, (-(¡меччина, 12-14 серпня 1993 р.), м1жнародна наукова конференция «Цензура в УкраТж та украТнських виданнях» i «УкраТна в переходовому 4aci 1990-1994 pp.» (Урбана-Шампейн, 1ллшойський ужверситет, США, 27 червня — 2 . липня 1994 р.), м1жнародна науково-практична конференцт «УкраТнська Головна визвольна рада та використання ¡сторичного досв1ду на сучасному етат державотворення» (Торонто, Канада, 14-18 серпня 1994 р.), круглий спл на тему «Геноцид в УкраТж» в рамках BcecBiTHboro форуму украТнцт (КиТв, 21-24 серпня 1992 р.), ВсеукраТнська наукова конференщя «УкраТнська повстанська арм|я i нацюнально-визвольна боротьба в УкраТж у 1940-1950 pp.» (КиТв, 25-26 серпня 1992 р.), ВсеукраГнська наукова конференщя «ОрганЬацт украТнських нацюналстш i УкраТнська повстанська apMia: icrapifl, уроки, сучасшсть»(1вано-Франк1вськ, 16-17 ачня 1993р.), науково-практична конференц'я «УкраТна на noposi XXI стор!ччя: незалежжеть чи коложя?» (ЛьвТв, 25-27 березня 1993 р.), ВсеукраТнська наукова конференцт «Розвиток ¡сторичного краезновства у в|'дролж«нт ayxoBHOCTi, культури, багатовкових нацюнальних традищй УкраТни» (Луцьк, 28 впресчя — 1 жовтня 1993 р.), наукова конференщя «Сврейська ¡стор1я ici культура в Укра1н1;-(КиТв, 2723 листопада 1993 p.), II мжнародна наукова конференц'1я з ¡сторй нац!пиолпо-

визвольного руху в Укра1н1 (Льв!в, 17-18 грудня 1993 р.), наукова конференц!я «50-р!ччя депортацп» (Льв!в, 22-23 жовтня 1994 р.),

Поэищя 1 висновки автора знайшли також вияв у пцуотовлених для Державно! телерадюмовно! комланй УкраТни циклах радюпередач то авторсыи'й програм! «За честь \ правду» (1991-1994 рр.), при написание сценар!ю ф!льму «Нескорана в1ра» (Китська к!ностуд!я хрон!кально-документольних ф1пьм!в, 1993 р.), науковому консультуванн! ф!льм!в ■ «Чия правда, чия кривда...» (КиТвська иностудш хронжально-документальних ф1льм(в), 1993 р.), «Розрита могила» та «За що воювала УкраТнська повстанська армЫ?» (студя «Укртелеф!льм», 1994 р.).

Результата досл!джень влроваджувались в учбовий процес ¡сторичних та юридичних факульгепв ряду вищих навчальних заклади УкраТни, використовувались дисертантом при читанн'| лекц!й у Льв!вському Ыститут! внутр!шн!х справ, в !нститут! мЫнародних в!дносин КиТвського университету ¡мЛ.Шевченка (1993-1994 рр.), у виступах перед масовими I науково-викладацькими аудиторами.

Достов|рн1сть результатов досл1дженн1) забезпечуеться документами I материалами, на основ! яких воно виконане, та методикою проведеного дослщження, эумовленою специф!чн!стю предмета, що висв1тлюсться в дисертацй.

Структура дисертац)! обумовлено об'ектом, предметом та метоо досл!джвння. Бона складаеться ¡з двох частин. Перша книга охоплюе передне слово, вступ, п'ять роздМв, висновки — п!слямову та примггки, в яких м!стяться посилання та нвобхщн! коме'нтар!, загальним обсягом 24,87 друкованих аркуш!. Автор визнав також за необх!дне подати до тексту монографи великий блок в!длов!дних арх!вних документа, переважна бшьипсть яких публ!куеться вперше, що угаорюють другу книгу загальним обсягом 39,37 друкованих аркуш!в.

Основний зм!ст робот»

У вступ! обгрунтовуегься актуапьшсть тематики доствджения, визначаеться мета та завдання дослщження, його об'ект та предмет, розкриваеться методологЫна, теоретична й емл!рична основа, хронолапчн! рамки, ¡сторюграфмна та джерельна база, стан1 розробки проблеми досл!дження, наукова новизна; прастичие значения \ реал1зац|'я' його1 результате, формулюються основн! положения ! висновки, як! виносяться на захист.

Перший розд!л — «Виникнення то розгортання мереж!^репресивио-каральних' органа (1917-1939)» висвплюе основн! питания бтьшовицького перевороту в УкраУ, лов'яэан) ¡з знищенням национально? державност! та етОпоми становления тоталитарного режиму, що поадгувались з орган!эац!гю; та д!яльн!стю репресивно-карального апарату.

Анал!зуеться генеза украТнсько-роайських в!дносин, що зводились до постулового поглинання та перетравлення Рос!ею УкраТни як стороннього пол!тичногб Ила, коли попутно л!кв!довувапись основи м!сцевого культурного життя, а етн!чи! в1дм!нност! пщлягали переелщуванням. Урядова росжська политика прогнула досягнути повного злиття украТнщв з пан1вною роайською народжстю, змищення в укра!нського населения уевщомлення своТх нацюнальних особливостей. За сво«Ю' реакцШною суттю ця поЫтика эводилось до великоруського сепаратизму, який прогнув'до перетворення величеэноТ багатомовноТ та багатокультурно! держави, що нарощувалась неправедними, завойовницькими методами, — у зн!вельоаану за великорос1йським вз!рцем' краГну велико! Роси — у Великоросс. '

П!сля того як бтьшовики захопили владу в Роем, постало питания, коли I як вони в!зьмуть владу в УкраТн!. Саме !й, одн!й 1з незалежних крат бвропи (адже 191В року Лен!н все ж визнав П незалежн1сть), випало першою випробувати на соб! б!льшовицький доевл нав'язування радянськоТ елади. Коли бшьшовицыОйреволюцП-переворотов! ще не встигло виповнитись й одного м!сяця, в!дносини м1ж Рос!сю й Укра!ною стали напруженими. Ради, що з'явилися в р!зних реПонах УкраТни вл1тку 1917 року, п1сля жовтневого заколоту об'едналися, атримавши тдтримку з боку радянського уряду, адо даяв в Петроград!, з метою фактичного Ыдриву I повалення впади Центрально! Ради.

У зв'язку з цим докладно анал!зуються сусп!льно-пол1тйчн! под!! I матвр!али, пов'язан! 1з в!дносииами бшьшовицького уряду Рос! та Центрально! Ради, Гетьманату та Директор!!. Перший радянський уряд в УкраТн!, що прогснував лише дек!лька тижжв, в'щверто нав'язував народов! рос1йську, хоча й ревопюц1йну владу. За його розпорядженням закривалися украТнськ! школи, придушувалися ¡нш! культурн! Ыститути, та й узагол! тенденц!я до

русифксцн у перш! роки ¡снуваиня бтьшовицького режиму а УкроТж носила гранично рокий, гндкресг.ено антиукрашський характер.

V будь-якому випадку Леин камагався павернути УкраТиу до складу нео'шперн. При цюму найсилымшим додаткоаим моментом у^цьому прагненн! була та обставина, що bin, як i hiMui, аоожов богатства УхраТни жиггсво вожлиеими для досягнення перемоги над своТми ворогам*. 11 лютого 1910 роху в Mcckbi 6v.no видано декрет про безв!дплатну конфккац!ю ecix («адлишмо зерня, як! пвревищуволи норму на душу селянського населения в розм!р| 286 фунтов. У березш 1919 рос/ з> пимогцв уже 50м:яьйон1з пудаз зерна, сби б!лыиови<и змогли утрнматися при влад|. УкраТасьхий науковець П.Федзнко стверджуе, що ця ¡дея еволюцюнувала таким чином: лолервах у Ленша був ¡нший варюнт — эвернутися до роа'йського селянства i зд!йснити нав!ть ще ширшу рекв!зишю. Але насамкшець bih все ж визнав за краше перекласти увесь тягор хл1бозагот1вель на плеч! украТнського народу'. В усякому раз1 в УкраТн! внаслщак цих ленЫських заход1в слалахнуло 93 бунти у кеггж 1919 року та 29 — у периш половиж травня. В1д 1 до 19 червня цього ж року сталося вже 63 бунти. У цтому ж за короткий npoMixtoK часу — в!д кв1тня до серпня 1919 року — спалахнуло бшя 300 заколотш. Заметь загшанованого в!д Укра1ни здобутку у po3Mipi 2317 тис.тонн зерна бшьшовикам 1919 року довелося задовольнитися лише 423 тис.* Наведен! дан! дають пщставу констатувати, що Д1Я страхггливих комушстичних декрет^ не знайшла широкого застосування за межами Mi ст.

Дисертант эазначас, що вщмжност! в утвердженн! радянськоТ влади в PociT i в УкраТн! особливо яскраво проглядаються, якщо доаидити методи улравлмня на ceni. Зокрема в перюд военного комун!Зму головним органом влади на сел! були ком>тети селянсько! бщноти, що складалися э прокомун!стично ностросних селян та «альського пролетар1ату». В PociT таким комбдозм пщпорядковувалися стьськ! Ради, в Укра1ж ж вони noBHicrio Ix перекреслювали. Комбщи в РосП були скасоваж наприюнщ 1918 року, але 9 травня 1920 року Тх вщновили, до того ж т'тьки в УкраТн!, nifl назвою «ком!тети незаможних селян» (комнезами).

Провщними Д1яч оми в комнезамах, тобто головною о порою бшьшовицькоТ партм на сел!, стали неукраТнц!. На першому зЧзд! камнезамт лише 22,7 вщсотка делегате розмовляли украТнською мовою, на другому — 24,7 вщсотка'. До того ж навггь цю трупу радянська влада вважала недостатньо надайною, i невдовз! «на допомогу селу» було направлено дектька тисяч м)ських комунств.

На основ! аналЬу документа показано, що протягом 1918-1920 poKie в УкраТн! один за одним эмТнилося три радянськ! уряди, до того ж кожний ¡з них створювався слщом за вторгненням у краТну роайських в|йськ у вигляд! Червоно1 ормм, яка знищила украТнську державжсть та запровадила авторитарний режим, що спирався на створен! тституцп бтьшовицькоТ державностк

У р1>здМ аргументовано висвшшеться органЬащя, структура та д1яльн1сть релресивно-карального апарату. Захопивши владу в УкраГн!, бгльшовики розпочали створювати державний мехажзм, чшьне мгсце в якому належало каральному anapaToai, що створювався та функцюнував на основт проголошених жовтневою революцию загальних принципов доцииност! — на кшталт роайських. Радянська влода в УкроМ утверджувалась у форм! тимчасових надзвичайних органю, надалених широкими повноваженнями. До них необхщно в1днести насамперед Тимчасовий робггничо- селянський уряд УкраТни, ВсеукраТнський та М1сцев! ревкоми, Раду робггничо! i селянськоТ оборони УкраТни, Раду украТнсько1 трудовоТ армП, комбщи i комнезами, надзвичанйн! комга! та революцШт трибуноли. Нослравд) ж ус! вони виявилися далеко не «тимчасовими»: ix надзвичайн1 повноваження, як! нехтували елементарними загальноприйнятими нормами морал'| i права, протягом десяшв poKie мехажчно переносилися у новостворюван1 репресивн! органи або залишалися за тими ж, як! вдосконалювалися, набуваючи ¡иших форм. За допомогою цих оргажв було створено централЬований апарат державноТ влади й управлЫня радянизованоТ УкраТни, яку

1 Феденко П. Пленные в СССР. Мюнхен, 1963. С.107.

1 Раковский Х.Борьба за освобождение деревни. Харьков, 1920. С37. Конквест Р. Жатва скорби. Советская коллективизация и террор голодом. Лондон,

1988, С.66.

' Борис Дж.Русская коммунистическая партия и советизация Украины: Докторская диссертация. Стокгольмский университет. 1960.С.275.

бшьшовики, включивши до складу червоноТ нео!млерП, проголосили як Укра!нську Соцшл!стичну Родянську Республ1ку (УСРР, згодом — УРСР).

Б'шьшовики, керуючись вказ1вками з Москви, спиралися в повсякденны дяльноап но практику радянсько! PociT, намагаючись вщтворити в Укро!н'| роайське державотворення. Вони розпочали знищувати ¡нститути национально! державносп, оголосивши!х«буржуазними». 24 йчня 1918 року Народне секретаргатство внутршн|х справ Укражи оголосило, що «жодне розпорядження, що виходить в!д ¡мен'| позбавлено! влади Центрально! Ради, не повинне виконуватись», а bkhhí в порушены uieí вказ|вки «будуть оголошеж ворогами вшьного народу Укра!ни». 27 ачня 1918 року бтьшовицький Народний секретарют Укражи оголосив про скасування посад губернських, повпових i míськйх komícop'ib уряду Центрально! Ради»'

На n¡ACTas¡ проведеного аналЬу дисертонт стверджус, що насадження бшьшовицькоТ державност в УкраГж tIcho пов'язанр з opranbauieio ново! правово! системи, яка вщповщала потребам ¡мпери. Зам!сть знищених нормативних акт правотворчо! даяльносг! Украшсько/ Народно1 Республики роэповаоджувалися законодавч! акти РосШсько! радянсько! держави. Отже можна стверджувати, що роайське право стало вожливим знаряддям нищення национально! державност! в Укрain¡ i эакр!плення розголужено? системи органш влади та управлжня роайсько! HeoÍMnepi!. Принапдно зазначимо, що ця правово експаная десятил'лтями подаволася радянською ¡сторюграфкю як використання передового досвщу правотворчо! ¡ державотворчо! »яльносп радянсько! Poci!.

Висунуп бшьшовиками гасла «револкадйно! законность i «революцШно! правосвадомосп» метили в co6i внутршнс протирмчя. Адже нормальна правосвщомгсть допускае момент консервативного тремтЫня перед непорушшстю скрижалей, тода як свщом'еть народу того часу, розхитана ¡деями ¡ конкретними дгями революцн, була вд цього вщдалена. Саме слово «закон» подразнювало революшйний слух. Формула про диктатуру пролетариату як владу, не зв'язану ¡ не обмежену законом, була Доступною i сприймалася куди npocríuje, амж складншп сга'ввщношенмя мЬк демократ1&а i правом. Також мала м1сце I своерщна ¡дволопчна ¡нверая, коли негативне ставлення до буржуазного права якзасобу закр/ллення кап1тал!стичних в!дносин перенесли на право взагал1 як таке, котре й но мислилось (ноше, ан!ж буржуазне, а в кращому випадку — «к нетвське. Зокрема П.Стучка зазначав, що «...б'тышсть товарииЛв комужстщ i до закону радянсько! влади ставились скептично, щоб не сказати бшьше... Закон i право — цэ, мовляв, штучки бур^уозн!, нам не noTp¡6HÍ»J Biflirpana свою роль i формула про «вщмироння право». Ця4концепщя у тод!ШНк умовах, поеднано з жшими «антиправовими факторами», а тайож з шгозорними уявленнями про темпи наближення до комушстичного суспшьства, вистулила як пщфунтя згортання правово! форми або поширення погллду на не! як на щось тимчасове й малосуттсве.

Виходячи з поибних партжнихзасад i розроблялася вся празова система бшьшовицько! державноа!, яку смшибо можна охарактеризувати одним словом — кратократи, або «влада влади», «влада насильства»; ця назва адекватнше, ашж «партократа» чи «тоталггаризм», переда« сусшльно-полггичну атмосферу, що формувалася у радянськш ímnepi! XX столптя.

Умонографи на шдстаз! великого масивуарх1вних документе розкриваеться становления та дгальмсть ВсеукраГнськоГнадзвичайно! komi'cm по боротьб| з контрреволюцию (ВУНК), Державного полличного управлшня (ДПУ) та Народного KOMÍcapiary внутршнк справ ¡HKBQ, яю у ceoüf совокупности утворювали репресивно-каральний апарат б/льшовицысо! державност» в Укра!нг, що функцюнував пщ виключним керюництвом комужстично! партП.

Тахл з перших дню захоппення влади в Укра!н! бшьшовиками за прикладом Poci! декретом тимчасового роб'ггмичо-селянського уряду в1дЗ грудня 1918 року «Про органЬацто Всеукра!нсько! надовичайнр! komícü» було створено цей спецюльний полпичний каральний орган боротьби э контрреволюцкю, саботажем ¡ посадовими злочинами,® Який язляв собою в)ддш наркомату внутркамх справ.

Таке становище Надзвичайно! komícü у систем! бшьшовицького апарату було вигщним для карального органу, адже в органЬацШних та оперативних питаниях д1яльн1сть П не

___t '

1 Великая Октябрьская социалистическая революция на Украине. T.3.C.359,360.

1 Стучка П. Двенадцать лет революции государства// Избранные произведения по . марксистско-ленинской теории права. Рига, 1964. С.461.

' Собрание узаконений- 1919.Ш.Ст.7(дат СУ УССР).

реГламентувалася законом, не регулювалася органами влади, пщпорядковуючись формально т'тьки бтьшовицькому уряду, фактично ж — його партй, як цв було в Pocii.

Необидно зазначити, що укомплектування мюцевих каральних орган!в НК в!дбувалося виключно за рахунок людей, вщданих cnpaei бшьшовиюв, Вважалося, що краще мати значно менший за складом, але безмежно вадданий cnpasi апарат надзвичайних комоаи. Цю установку бтьшовицькоТ партй словно реалозували в УкраТнк Водночас в арми створили надзвичайн! комй! у форм! особливих вщдЫв.,

На п!дстав1 документш зроблено висновок, що в!д моменту виникнення надзвичайн1 KOMicil завжди були органом бшьшовицькоТ партй, » озброеним загоном, «караючим мечем», тому будшництоо НК (ЧК) в УкраТж, як i в радянсьюй Роем, тривало п« безлосередн1м кер1вництвом компартн. I це було законом1рно, аджй даяльшсть карального апарату була спрямована безпосередньо на захист корпоративних парт1йних iHTepecia, а не ¡нтереав народу. Зрештою, бшьшовики нколи не приховувапи, що «ЧК створен!, ¡снують i працюють лише як прям! органи партП, за и директивами i п!д П контролем»1.

ВЛежн, усвщомлюючи покладенв на НК завдання бути форпостом б!льшовицько! влади, пост1йно придтяв Тм пильну увагу, ноправляючи, зокрема, в Украшу в!дданих соратников для придушення опору украТнського народу примусов1Й совегизацК та энищення будь-яких слдав нацганально! державностт.

Поступозо розширювалася сфера д!яльносп надзвичайних KOMiciii, перем!щуючись 1з вщкритого придушення нац!онально-визвольоТ боротьби до органЬацП масових кампанж по «вияеленню класових воропв» у господарських галузях. Ф.Дзержинський у наказ! про ксральну пол!тику чзюстських органа, гатверджоному 8 с!чня 1921 року, в1дзначив, що «сторими методами, масооими орвштами .1 репрес!ями, ц!лком зрозумшими в бойое!й обстановц!, в ситуацп, що змЫюеться, чека будэ тТльки лити воду на контрреволюцШний млин, зб!льшуючи масу невдоволених»*.

Ц|' обстазини спричинилися до суттевих зм!н як в оргашзацТйжй структур! надзвичайних комгай, так i в напрпмах д!яльност1: вщтепер на перше Micue, поряд 1з збройним придушенням в1дкритих виступ!в проти радянсько? влади, як! квал!ф1кувалися тотал1тарною державою гк «лол!тичний бандитизм», висуваеться боротьба з п!дЫльними орган!зац!ями руху опору, його полггичними партиями, о також винищення украТнсько! 1нтел!генцП.

Аби посилитм боротьбу з нацгонально-визоольним рухом, який квал1ф!кувався як пол!тичний злочин проти бшьшовицько! держозност!, було прийнято сп'шьну постанову ВУЦВК та Раднаркому, у вщловщност! з яхою пов!тов! пол!тичн1 бюро вид'пили в сомостШн! Ыддли пов!тоеих ohkohkomib'.

3 цього еипливае, що сгворгння багатьох в!да!л!в та в1дг,!лень у склад! цвнтратюго репресивного апарату та м!сцезих надзвичайних хом!с!й обумсвлюзалося характером висунутих перед ними бтьшовицькою партию завдань, як! могли бути зихонан! лишэ через терор* ib репресм. Зокрема поширення в Укра!н1 селянсысих повстань та збройний onlp с!йськових формувань перших жа рок!п наеильницького впрогадження радянськоГ елади, як! стали реальною загрозою подальшому буттю бтьшовицькоТ дэржавиост! в УкроТн!, сбумовили створейня при РКН УСРР постШно! наради по боротьб! э нсц!онально-визЬольним рухом (оф|ц1йна назва — Паст!йиа народа по боротьб! з бандитизмом), яка мала поеднати та координувати д!яльн1сгь цТлого ряду наркомана у cnpasi цього небезлвчного для рос1йсмих бтьшовиюэ яаища.

Алэ за очевидно! перееаги в силах росШськмм б1льшовикам до а го но вдавалася подолати народний рух опору в УкраМ, яка из корияася наТзникам, про що красномоено св!дчигь записка ВЛенЫа засгупниксЫ гологи Ревв!йськради Pocii £.Ск/мнському в!д 6 лютого 1921 року: «Додаю щэ одна «полереджэння». Наша в!йськобз комамдування ганебно провалилось, випустивши Махна (нз диалячись на Нгантську nspesary сил 1 crporl иакази схопити), 1 тепер що б!льш ганебно проюлюеться, нэ вм1ючи роздушити яр!бку бандит!з... I xni6,1 дрова — все гине через банди, а ми маемо м!льйонну арм1ю. Необх1дно пщтягнути Голо б кома з ycix сил».4

' На защите революции. Из истории Всеукрсинекой Чрезвычайной Комиссии: Сборник документов и материалов. К., 1971. С.43.

1 Ф.Дзержинский. Избранные произведения: В 3 т. М., 1977. Т.1. С.223.

1 СУ УССР. 1921 №22. Ст.605. 4 ЛенЫ В.1. Повне э:6р. творТв. Т.52. С67.

Виникае логмне запитання: то ж це бупи за «банди» на територи УкраТни, ям повнктю шдтримувалися мкиевим населеннямта комплектувалися за його ж рахунок, «банди», що вели завзяту боротьбу з насаджуваною владою?

Ц1лком очевидно, що роайськимбтьшовикамзовжди було ви.)Дно таврувати нацюнально-еизвольну боротьбу украТнського народу не ¡накше як «бандитизм», видоючи себе за «мирогворцш та Hociie щастя», моючи за мету будь-якою цмою зберегги «едину та недшиму Pociio».

У цьому роэд!Л1 детально анал|'зусться прочее реорганиацл надзвичайних комюй та виникнення на Тх ochobi Державного поэтичного управлЫня (ДПУ). Питания про peopraHi3auiio Всеукрашсько! надзвичайноТ KOMicii розглядалося на зааданж политбюро ЦК КП(б) У 13 та 15 лютого 1922 року. 15 лютого пол1тбюро згщно з доповщдю голови ВУНК В.Манцева, лрийняло постанову про розроблення проекту заходт щодо реорган!зацй ВУНК, взявши за основу в1дповвдний роайський.декрег ВЦВК.-10 береэнн 1922 року проект постанови було обговорено пщ час чергового заадання политбюро ЦК КП(б)У, а 22 березня 1922 року ВсеукраТнський центральний виконком надав цьому портному документов! силу закону, не обтяжуючи себе розробкою та прийняттям декрет/.

Зрештою, цього й не треба було робити, адже тод|, як i десятки рокш посп'ль, в УкраТш були ewcyTHi будь-яы ознаки державносп, бодай i бТльшовицько!, — Ii повшетю поглинула роайська HeoiMnepw, чинноь законно яко! поширювалась на и укроТнську частину.' Отже, видимость реформування репресивно — карального механЬму ВНК в ДПУ була трансформована в УкраТну. Насправд! ж новостворений орган, як довела практика, був нодшений значно большими релресивними повноваженнями, атж мою полередник, I ui повновоження розширювалися вщ перших дню створення.

На новостворенэ Державне лолггичне управления були покладен! заадання по придушенню контрреволюцжних виступш та вжитгю негайних заход!в для Тхнього своечасного попередження; боротьба 3i шпигунством; охорона залЬничнихта водних шляхт сполучення; охорона кордонш республки; виконання спец1альних доручень президп ВУЦВК та Раднаркому УкраТни.

На чол1 ДержполггуправлЫня 1922 року перебував Народний KOMicap внутршшх справ. Мкцевими органами ДПУ УСРР, на кшталт Pocil, були губернсьы вдщли ДПУ. Bei губвущли в залежносп вщ полЬичного i економТчного становища губермй розподшялися на три категорп: 1) КиТвський, Одеський, Волинський та Пощньський; 2) Харювський, МиколаТвський, Донецький; 3) Полтавський, Кременчуцький, Зопораький та Чернтвський. 1хня штатна чисельн1сть вщповщно становила 197,152 1117 oci6'.

Сувора централ!'зац|я репресивно-каральноТ системи на початку 1922 року була обумовлена також необхщшетю посилення репресивно! дшльносп каральних органш напередодн'| створення СРСР. П1сля його утворення, щоб закр!пити бшьшовицьку державнТсть та остаточно придушити ноцюнальний рух опору радянсьый влад1, сдиний релресивно-каральний орган — ДПУ-НКВС на nweraei положения, затвердженого ЦВК СРСР 15 листопада 1923 року, був перетворений на Об'еднане державне поштичне управлЫня при Раднарком1 СРСР (ОДПУ, росшський варюнт ОГПУ), при цьому ДПУ вилучалося ¡з складу НКВС союзних республ«'. •

Як уже зазначалося, на територй УкраТни дтло роайське законодавство, яке офадйно подавалось як «використання доевщу радянського державотворення». Псля офгщйного включения УкраТни до складу СРСР така практика була припинена й замжена д1ео цього ж законодавство, оле уже пщ назвою «загальносоюзного», яке мало безперечний прюритет над «республЫанським». Невдовз1 лТсля утворення ОДПУ ВУЦВК i Раднарком УССР 13 серпня 1924 року затвердили положения про ДПУУРСР. Голова ДПУ при РНКУРСР, що призначався ВУЦВК, водночас був уповноваженим ОДПУ СРСР при Раднарком УРСР, адже за Bcie! ¡люзорносп автономП советизовано! Укра!ни роайсыа бтьшовики нколи не доверяли своТм слугам, призначоючи голову ДПУ в якостТ офадйного ¡млерського наглядача.

Дисертант зазначае, що- в процеа реформи репресивно-каральноТ та правовоТ системи сталася метаморфоза: парт!я , яка в принцип! виступала за вадмирання держави, перетворила И на знаряддя свое! диктатури. Окрм цього, в правовому вщношент держава

1 Центральний державний apxie УкраТни (дал! — ЦД*\ УкраТни). — Ф.2, оп.2, спр.116. — Арк.1-4.

1 СУ РСФСР. 1924. №12. Ст. 105.

нЯэи ¡деитиф!куэаяас* <з роб|'тничим класоч." держсва виступае закисником imepecie роб<тнмчого «ласу, а право охоронм насамлеред ¡нтереси держави.

У зв'язку з цим азтор доходить Еисновку, що органЬсцШно-структурж форми каральних орган'я перобуоали у прямй залежное« вэд зм'сту загальнодержазних завдань, напрям!а i тактики клосоес! борст.-би, яку проголосили большевики з перших дню зохоллення влоди 8 УцэсТы. Тому » робота по едосконалгккю оргсн!зацн лщроздИв ЦПУ в^дбувалася гидшш безлоскроднЗм кер/вництеом, cave, рк тсд| зозначапося, нодзеичайм карашн) органи «creopotil, Ыумгь ¡ прсцюють пиша як безпосербдм органи паруй ¡ nifl й контролем»'.

J год), i бсгато ромз тзышв, головною у партийному кер!бництв1 релресивно-каральним апаратом була проблема добору, подготовки та виховання «мечоносц|°в» бтьшовицько! napri! виключно ¡з своТх лав. Треба зазначити, що принцип кастовосп' i вщособленocri нколи не порушувався, Органи ДПУ «з благословения» бтьшовицько! лартм pk у p¡K розширювали використання поаасудови* репреа'й не ттьки за так зваш контрреволюции! злочини, сше й ja загальнокримЫальш. KpÍM того, у великих масштабах застосовувались релресй лише за розпливчастою ознакою социально? небезпеки, навт. за в!дсутносп' конкретно! протипраено1 w'í, а також за адмМстративн! правонарушения, чим Ыдтверджуеться, що теорш небезпечного стану (соц!ально! небезпеки| найловнше втаення отримала у поэасудовИ сфер1.

На основ! аналюу арх!вних матергалов зроблена висновок про те, що релресивно-каральний апарат НК-ВНК-ДЛУ-ОДЛУ (ЧК-ВЧК-ГПУ-ОГПУ) не тшьки полтачно, але й оргажзацжно эавжди перебував ш'д контролем компартй, будучи й ударною частиною, що посгйно вдосконалювалася у вдаовщносп з умовами политичного режиму. Але гадконтрольнстъ репресивно-карально! машини парт» не буяа поспйною. Поступово ситуация змЫювалася таким чином, що ¡мперський монстр, породжений бшьшовиками, досягнувши свой могутносп, пщ|м'яв ш'д себе свого ж творця — компартею, перетворившись у й володаря ¡ повелителя.

У монографй дослджено функцюнування складово! частини репресивно-карально! системи TÓTaniTapHOro радянського суспшьства — Народного ком!сар!ату внутр1шн!х справ (НКВС, у росжському варгант! — НКВД), який був утворений другого дня летя захоллення бшьшовиками впади.

Треба зазначити, що з моменту утворення bih нэ передбачався як склодовий елемент парольного механизму, хоча його повноваження i напрямки шяльносп бупи надзвичайно широкими. Спочатку на НКВС була локладено два основних завдання: радянське буд!'вництво на М1сцях ¡ охорона революц!йного порядку. Окр1м цього, наркомат ¡ його Miotesl органи керували комунальним господарсгвом, займалися влаштуванням полонених ¡ б|женц1з,справами ¡ноземцов.

Але поступово щ' р|'знопланОв! сфери дтльносп вит!снилися пргоритетн!шим для НКВС налрямом—координац|'ао д!яльносп ecix органов охорони порядку ¡ насамперед репресивно-каральйих органов ЧК-ВЧК-ОГПУ. Таким чином, НКВС перетворився у складову частину карально! системи бшьшовицько! партй, що й була остаточно закр!плено призначенням у березш 1919 року голови ВЧК ФДзержинського на посаду наркома внутр|шн!х справ. Аналопчне злиття посад вщбулося ¡ в Украшу

Зазначаеться, що п!сля захоплення полтчноГ впади в Укра!ж бшьшовиками перед ними постало важливе i складне заедания закртити I, забезпечивши тотальний контроль за особами, котр| включапися до Складу новоутворюваного механ!зму бшьшовицько! державносл, до того ж поспйно долати onip, який чинився но p¡3hhx р1внях. У конкретномсторичних умовах того часу виконати вказан! завдання, що мали надзвичайно важливе полтачнэ / значения дпч комун1стично! парти, не м!г жоден з новоутворених оргашв, окр(м НКВС Тому, викануючи ц! функци, НКВС на цй стадй виступав як виконавчий орган ЦВК, хоча юридмчно ца було закреплено набагато п!зн!ше. /

Переломним етапом на шляху поено! централ!зацм репресивно-карально! системи став 1934 pix, холи 10 липня лостановою ЦВК СРСР було утворено эогальиосоюзний НКВС, до складу якого заметь лквщовоного ОДПУ вв!йшло новостворене Головне управл1ння державно! безпеки (ГУДб, у рос|йськ!й транскрипцй — ГУГБ). В Ycpami було утворено республ^анський НКВС, який насправд) híkohh не був автономним, а лише фИео центрального репресивного апарату, оск!льки bíh функцо'онував на ochobí положения про загальносоюзний НКВС

1 Известия ЦИК. 1919.8 февраля.

Наведен! та проанал!зован|' у цьому роздан' монографП, документа та матеркши дають п'щставу стверджувати те, що провщно mîcuq у мехажзм! б!льшовмцысо! державност! нацржапо релресивно-каральному апарагса/, я кий буэ код ¡ланий кеобмеженими повновоженнями. Bîh вдагравав особливу роль на tcbc еталах становления та розвитку радянсько! HeoiMnepiT, адже фактично був поставлений на вершин! державно? трамщн. Певний час у його п'щпорядкуванн! знаходилась нов!ть правляча б!льшовицька парт

Другий разд1л — «Поглинення Захдаю! Украши та експаная репресивно-каралы-ю! системи (1939 — 1941)» вщтворюе малодосгоджен! 1сторичн1 та суспщьно-пол!тичн( поди, повязан! si створенням каральних органю на анексоважй територЯ, розкриаае роль i дтльшсть НКВС — НКДБ у довоенних допортацжх населения.

На Ыдстав! анатэу документа про д!яльн)сть каральних органов тотал)тарного радянського режиму автор зазначае, що байдуж!сть i жорстоке ставлемня до дол( людини, започатковаж ще в пергад революцй i громадянсько! вмни, протягом 20 — 30-хроюэ нобувапи вге потворжших форм, роз'еднували людей, викликапи у них почугтя страху 1 ненависп. Мшьйони чоловМв i жЫок ставали жертвами чикось садистських нахил1в, як! видавалися за службову запопадливгсть. Це було, по cyri; продоаження громадянсько! в!йни проти власного народу, жертвами яко! стали десятки м1льйон!в людей, що були poscrpinRHi або кинут! у концтабори за вироками особливих народ, «тр!йок» тсщо. Однак на пороз! вже стояла загроза виникнення ново! в1йни з небезпечним i сильним противником, який намагався використати лолтаку терору i прорахунки радянського керюництва, насамперед Стал ¡на. Птлер знав про жахлив! наслщки погрому квал|ф1кованих кадргв, знищення ueiry нацй. Саме тока ц'шеспрямована стерил1эашя народного ¡нтелекту не в останню чергу зумовила р!шеиня фюрера здтснити напад на СРСР1 Ictotho вплинула на визначэння його строк!в.

Тод| ж шляхом зд!йснення штучних територ!альних 3mîh стал!м!зм — як вияв ¡млерсько! пол!тики — продовжував еакладати основи майбутжх нацЬнальнально-держсвних та пол'1тичних конфл!кпв i непорозумЫь. Зокрема маемо на уваз! включения до складу Укра!ни — 30bcîm для не!неспод1зане — Пшнмно! Буковини та частмни 6eccapa6ii. Водночас, i також без з'ясування позиц|7 Укра1ни, з П складу було вилучено Молдавську Автономну Радянську Республ!ку й приедноно ÎÏ до новостворено! Молдавсько! PCP.

Л риеднання зах1дноукра!нських терен!в до родянськоТ Укра!ни було побнним насл'щком пол!тичних комбЫац!й та военних д!й двох агррсор!в: Тюцисгсько! Н1меччини та Радянського Союзу проти суверенно! Полыц1. Як записав у щоденнику безпосереднм св!док под!й, письменник режисер О.Довженко, долю народу було вир!шено без нього самого, сталЫське примусове возз'еднання 1939 року дужо дорого об|'йшлася украТнцям Галичини. Воно коштувало безповоротиих втрат десяти в'|дсотк!в Micueaoro населения — ув'язненого, розстршяного, депортованого в, глибинн! райони радянсько! нёойлпери. Адже у другому i третьому пунктах таемного додаткового протоколу до пакту Молотова-Р!ббентропа в'щ 23 серпня 1939 року, п'щписаного у Mockb'i, зах1цноукра!нсыс! земл"| по р!ку Сян буди включен! «у раз! територ'юльно-пол'ггичних змЫ» до «сфери вплив1в» СРСР1. У текст! угоди та таемних протоколах немае жодного натяку про возз'еднання, навпаки, ф'иурують виключно так'| термши, як «сфера впливу», «¡нтереси стор!н», «полггичн! перетворення» I таке ¡нше, тобто в'икористовуеться терм!нолопя, яка мала суто агресивннй характер. *

Об'ектианий онала суспшьно-полггично! ситуац» та фактичного сп!вв!дношення сил того часу показуе, що з боку Радянського Союзу були викривлеш нам!ри колишни союзника по антигплер'|вськ|й косш1ц!!. ЫтернащоналЬм офвдйно п'дносився до ршня надбудовно! категорн мЬкнародно-правових вщносин. Бшьшовицыа пол!тики парадоксально тлумачипи це понятгя — як запрошення до втручання у внутр!шн! справи ¡нших держав. Стал1нщина як "щеолог!я i пол ¡тика насильства знаходила свое вттення не лише у методах будшництва соцгал1зму в кра!н'|, а й у зовн'1шн'|Й пол!тиц!. Причини сл'щ шукати в тому, що Ьарод був ¡нф|'кований е'/русом мЫтаризму та просякнутий екслансюмстським духом, починаючи з перших дн1в жовтневого перевороту. Згадаймо хоча б лозунги того часу. Воснн! успии у порт1йно! маси викликали свого роду переможну ейфор'ю, укр1гшювали у св^домост! паростки ¡деопог'|чного мес!анства. Bipa в те, що евггова соц1ап1стична революция не за горами, дробила малооевнену народну масу заложницею в!йськово! сипи. Ця маса на!вно

1 Див.: Ингсборг Ф. Пакт. Гитлер, Столин, и инициатива германской дипломатии. 1938 - 1939 / Пер. с нем; вст. сл. В.М.Фалина. М., 1990. С 312 - 330."

ГОДСИО, LLiO бодаорим ОрМИСЫСИМ ''мфшом ЛЮЛСТВО МОЖ'Э В8!ЙТИ у' св¡тле МСЙбуТНС. Звккуеачуданйя эач<Д№!0 пр^совд роййськик ,комун1сг1о у «черяоному Mini торизма бупи зоео'м ьа ®ипадхе>1ш<ли. Aw(. само о цей п^р!од зародилася тродиця використовуваги «¡йсшму сипу дая дояюмпродП пролет opcwot сол&аркосг!, Кожний еищий керткик партп вважав за можливе в 1м'я 1нтернац!ональноТ сол1дарност11з рЬними загонами светового революц1йного лроцесу прямо чи побЫно використати вШськову силу, не рахуючись 1з нормами м!жнародного права, э думкою власного народу.

ОфШШно декларована едн1стъ армП I народу в реальному житН зводилася до спшьного безправ'я у литаниях в!йни I миру. В говному обсяз! це п!дтвердила передвоснна пол!тика в галуэ! безпеки i обороноздатност!, буд!вництва Збройних Сил.

V вересн! 193? року, коли почав реал!зовуватись злочинний пактМолотова-РЙбентрола, тобто сп!льна нацистсько-комун!стична arpeci* проти суверенно! Полыц!, Захщна Укра!на. I Зах!дна Б1лорус!я опинилися «у сфер! 1нтерес1в СРСР». Стал1н та його оточення з «почуттям палко! любов! до Полыц) то ii народу», як згодував МХрущов, посп!шили розд!лити I! пОшматоване т1ло-Ло л1н!! р!чок Нарев — 8!сло — Сян, заявивши, що «Польська держава припинило свое (снування»'.

Необх1дно зазначити, що у в!йськов!й ¡стор!ографП Poci! до недавнього часу дн Червоно! АрмП трактувались як «трет!й великий визвольний пох!д». Очевидно, зв!дси! випливаеоц!нка цьо'го «походу»: «За усп!шне виконання зовдоння по зв1льненню Зохщно! Укроти i Захщно! Б1лорусПта проявлен! при цьому мужжсть I героТзм 1 й тис. 145 к'омандир1в, червоноарм!йц1в I прикордонник!в були нагороджен! орденами I медалями СРСР. 39-ти вйськовослужбовцям присвоено звания Героя Радянського Союзу, 24 частини I з'еднамня нагороджен! орденами СРСР»*. У чому проявлялися «мосовий геро!зм I мужжсть» б!йц!в-учасник1в «визвольного походу», залишоеться лише эдогодувотись,

, Необх1дно зазначити, що ц1 та 1нш! траг!чн! под!! не були випадковим зб|гам обставин, а стапися енаслщок сталЫсько! пол!тики щодо поневолених народ!в. Арх1вн1 документи, що з'явилися ocraHHiM часом, дають поставу стверджувати, що прагнення укра!нського i б!лоруського народ!в до возэ'еднання стало предметом закул!сних пол!тичних 1нсинуац1й та 1нтриг,

3 перших дн1в перебування у Зах:дн1й Укра!н1 частин Червоно! армП розпочалося активна поширення на нових територ!ях чинност! д(ючого законодавава, яке було чужим для галичан як-за формою, ток i за эм1стом,

Бажаючи остаточно закртити анекс1ю Галичини, надавши !й видим!сть возэ'еднання, 6 жовтня 1939 року Вдасысоаа рада Укро7нського фронту у погодженн! з ЦК б1лыж>8ицько! парт!! встановила день вибор!в до Народних Збор!в Захщно! Укра!ни — 22 жовтня, — а також день !х скликання — 26 жовтня 1939 року. Водночас В!йськовою радою було затверджено «Положения про вибори до Укра!нських Народних Збор!в Зах'щно! Укра!ни»*, на як! покладалось прийняття ряду декларац!й в!д ¡мен! народу з метою приховати в!д м!жнародно! громадськосг! насл!дки нацистсько-комун!стично! змови.

У в1дповщност! з ретельно розробленим сценар1ем цей пол!тичниЙ спектакль в!дбувся у Львов! 26 — 28 жовтня 1939 року. В!ков!чне прагнення народу Зах!дно! Укра!ни до возэ'еднання з ус!м укра!нським народом принесло на зах!дноукра!нськ! земл! не волю, а небачен! дос! penpeci!, винищення !нтел!генц!!, yclx прогресивно настросних людей, примусову колектив!зац!ю, делортац!! f розстрши, як! почалися в!дразу nicnn Народних Збор1в.

На анексованих землях Захщно! Укро!ни було поширено чинн1аь Конституцй СРСР та КонституцП УРСР, а також вс!х нормативних акт!в, що епроваджувались в життя виключно примусовими засобами через силов! структури репресивно карапьних орган!в. 1х створення було визначено наказами тод!шнього наркома внутр(шн!х справ СРСР Л.БерЫ в/д 6 листопада 1939 року «Про орган1зац1ю оргон1в НКВС Зах1дно! Укра!ни»*.

1 За рубежом. 1990. 5 - 11 декабря. С. 16 - 19.

* Ман!та В. Особливост! парт!йно-лол1тично! роботи у внзвольних походах Червоно! АрмП 1939 — 1940 pp. // Теэи допов|дей та пов!домлень Республ!кансько! науково! конференц!! (Льв1в, 26 - 29 вересня 1989 р.). Льв!в, 1989. С. 148 - 14?.

' Воссоединение украинського народа в едином Украинском Советском государстве: Сборник документов и материалов. К.,'1?49, С. 33 — 34.

* Apxle Головного 1нформац!йного бюро МВС УкраТМи (дал! — АПБ МВС УкраТни). — Копекц1я документ!®. — Арк. 47.

Проаналяувовши процес утворення хорального апарату на анексовонм територ», дисертант доходить висновку, що оргайзац'т орган1в НКВС в зох!дних областях УкраТнсько! PCP здШснювалася шляхом механЫного перенесений вс!х струетурних п)дрозд!л)в репресивного апарату, що poHiuje були утворен) в СРСР, 9 одночоснмм визначемням зогольно? для 8 ci* оргон1в орган!зац!йно-штатно! дисциплин у в1дпов1дност! до наказу НКВС СРСР в!д 17 травня 1939 року. Репресивно-каральн! оргони в захщному perioni УкраТни насаджувалися на основ! жорстко? централ!зацй, вчключно нокозовими методами за допомогою мМтарних сил. 1хня д!яльн)сть була зор1бнтовно на октивне поширення тотал1торного радянськог» режиму та утвердження основ радянсько! елади, що орган!чно не еприймалася м!сцевим населениям, яке прогнуло мати власну нац)онольну державн)сть. Ця особлив'ють 1зумовила виключно релресивн! функц(г карального апарату в рег/оя/ з перших дн!в його утворення.

Водночас 1э поширенням релреай нотериторИ Галинини було створено широку мережу в'язниць, яка в десятки раз!в перевищувала ту, що 1снувало зо час1в польсько! окупацИ. Чк иаслравд! такою налруженою була крим?ногенна ситуацЬ» налрихЫц!1939 року в Зах)дн!й УкраМ?

Як св!дчит|» онолЬ сусп(льно-лол1гично1 сбстоноаки, в першу чергу цо обумоаягаваяое» • суто пол!тичними мотивами, про що д1зноемося ¡з таемних наказ!в, виданих тод1шн)м наркомом внутр|'шн|'х справ УкраГнсько! PCP 1.Серовим зо 100211 в!д 23 листопада 1939 року, — «Про недол!ки в агентурно-опвративн!й I сл!дч!й робот! Улравл!нь НКВС заходних областей УРСР»'. У наказ! стверджуеться, що «...оперотивний удар чак1стських груп I обласних улравл!нь по розгромленню аитирадянських формувань, роза1дорган1в колишньоТ . Польщ! було завдоно правильно, I цо надало мэжлив1сть проведения важливих надзвичойния заходов riapTlî та уряду». Дал! в наказ) зазначаеться, що «...незважаючи на те, що в колишной Польщ!, особливо в Зах1дн(й УкроМ, комцвнтрувались найлютЫ вороги СРСР в особ! польськоТ, укра!нсько! то !ншо! контрреволюцЛ, яка перейшла у глибокэ п!дп1лля п!сля ваановлення радянсько! влади, агентурно-оперативна мережа к!льк1сно слабка I в основному екладаеться з !нформатор!в», тому пропонувапося «...створити спец1альну агентуру э рел!г1йно активу (епископи.хвященники, ксьондзи) для роэтл1ння I проф1лактично! роботи серед церковник!«...»4.

Зм!а проанал!зованого та 1нших наказ1в недвозначно розкривае нам1ри радянсько! 1млер1! на анексованих землях Зах1дмо1 Укради. Невдовз!, у в1дпов)дност1 до наказу НКВС УРСР за 1002 Ю е!д 25 грудня 1939 року «Про оголошення штаг!а загальних в'язниць НКВС' УРСР» та Ыших, було в1дкрито 25 в'язниць ! дв! вкутр!шн1 тюремн! камери, як1 протягом короткого часу були переповнен!. Устапвних л1м!т1в н1койи нвЪотримувались, I на початку 1941 року !х зб!льшили майже втрич!, тод1 як площа камер запишалася без зм!н. Фактично на одного в'язня припадало 1,5 — 2,5 кв. метра.

У моногрофИ влерше на основ) арх1виих документ)в в)дтворено траг!чн) под(Г ф1зичного знищення в'язн1в у ткзрмах зах)дноукра!нських областей в черви! 1941 року, з моменту нацистского нападу на СРСР. 23 червня 1941 року в НКДБУРСР над!йшла телеграма в!д заступника Л.6ер(Г — Чернишова, в як/й эазначалося, що '«...зг!дно з розпорядженням Л.БерП, за списками, затвердженими прокурором, розстр!ляти всЫ ос!б, що перебувають ' п!д сл!давом, засуджвних зрконтрроволюц!йн1 злочини, а також ос!б, що ско1ли роз1раги у великих роэм1рах»'. *

Безпоевредне кер1внишво масовими розстр!лами беззахисчих людей зд!йснюволог.я репрееивними органами держбезпеки за активною участю прац)вник1в тюрем! к» п уг., ,тЫння НКВС УРСР, охорону та конво!р1а в'язниць. У друг!й книз! монографи авюр наводить ориНнальн! арх1вн1докумети — рапорти-зв1ти, написан! власноручно тими, хто розстртював вЪзм1в; зв!ти-доиесення кер!вництву НКВС УРСР 1з жахливою статистикою знищених < прац!вниками репресивно-каральних апарат1в пол1гичних в'язн1в,

Наявн! матер1али з достатньоо повнотою викривають роль НКВС — НКДБ у депортац1ях населения 1з эах1дних pertoHle УкраТни протягом 1939 — 1941 рок1в, коли пол1тичне недов)р'я Москви до КПЗУ, що склалося значмо ран!ше, п1сля протиправно! акцГГ розпод1лу Польщ! м!ж СРСР I Н1меччиною, — переносилося на м1сцеве населения, що ставило його у розряд неповноцЫного.

' АГ1Б МВС Укра!ни. — Колекц1я докумеит1в. — Арк. 3.

* Там же. — Арк. 6.

* Там же. — Арк. 9.

Под1л людей oflHieî houî! ио побноц1ниих i иалобноц:нних, коли навггь м!сце народження давало Шдставу в!дноситч громадян у розряд wauioncniCTie, воропв, б6ндер1ец1в», лризяодиа до масового терору з метою очищения «визволених терен!в» захвдиоукраГнського реИону в!д зазначених категорий населения, як! оргонами НКВС трактувались досить широко, — адже д!юч! -год! закони мали розплиэчаетий харскгер. А зазчасно поставлена мето вмправдовувало rl пособи, якими кормстуволися репресивн1 органа 'Номагаючись грискорити усуненкя 1снуючнх проблем ( суперечностей, вони сотнями тисяч знищували насамперед с в six сп!зв!тчизник!в, для чого органи НКВС були надален! надзвичайними повноеаженнями i необмежэними прсвоми.

Ще довоенного леркзду л!д Маслом необх!Дносп «посилення револгац!йно! пильносп», а соме 20 кЫтня 1936 року, Раднарком СРСР прийняв постанову i 776-120 СС (ц'лком тосмно) про переселения з Укра!нсько! PCP у Казахстан поляка «як политично неблогонод1йних»'. Токим чином, як справедливо зазначае досл!дник М.Бугай, громадяни ' польсысо! мац1ональност!, як) проживали ч УкраТн! вияоилися першими, хто напередодн! Ыйн* змушэний був нэ з свое! бол! в!дправитися на Ыд*.

Т1тьки в1д грудйя 1939 року до листопада' 1940 року 1з Захщно! УкраТни I Захщно! Etncpydî було депортовано майже 1,2 млн. людей. А в пер!од друго! св!тово! в1йни на рубело 1942 — 1943 рок!» мойже вс! вимдц! 1з ЗахдачоТ У кражи були в'щкг.икан') з фронту й переведен! у так звану трудову арм('ю.

Питания про масов! примусов! перам'|щення населения ¡э Зах!дно! Укра!ни у 1939 — 1941 роках не випадково не були предметом паукового досп1дження в колишньому СРСР. Факт чей лише эгадувався, практично ж до s го замов чувався, вважарся, то й до цього часу деякою м1рою вважааься «б!лою плямою».

Знайомлячись сьогодн! 1з багатьма в1дкритими для вивченн* арх!вними документами, доходит еисновку, що масов! арешти, дйпортоцП, трудов'| перем1щення, штучн! моб!л1зац1йн! акцй мали зовам на стих!йний хорактер. Вони бут» лопчним продовженням кривавого терору, розпочатого проти населения Захщно! Укра!ни у 30-х роках.

Чим керувалося нова влада, вдаючись до ареилтв та депортусонь кор!нного населения краю: укра!нц!з, поляк!з, сзре!в, hImuîb? Ц| акц!Г були скерован! нссамперед на руйнуваиня структур попередньо! системи управлЫня I власност!. Результатом такого пщходу стало те, що в розряд вороМв радянськоТ влади- перевели не ттьки тих, хто вист/пав проти не! 3i збросю в руках, а й тих, хто до не? ставився лояльно, проте критично оцжгавав методи Ï! буд|'вництва.

Hepiuf арешти f депортсцЛ розпочалися вже восени 1939 року I сягнули свого апогею у грудн!. Но той чае було репресовано 57 ксьондз'ш, 18 священик'ш греко-католицько! церкви, 14 1з яких були засуджен! до вищо! м'/ри покарання*.

Радянський апарат службч беэпеки брав тод! на озброЕння два взаемодоповнюючих стратег1чмих прийоми: д!ючи за принципом «пилососа», депортуючи широм верстви громадян, в!н водночас ретельно ствжие I виб:ркоео усував ос!б, яких в1н ввожав ворогами народу. НКВС являв собою профеайну органЬацга i мав у своему розпорядженн! достатню к!льк1сть людських pecypci» дп* виконанкя функц1й пол!тично! жандармер!!, до того ж б!льш1еть його прац1вник!в йстаяа вишкт п!д чос репрес!й 1937 року.

Пародохсальним у ц)» кривав!й icfopl!, яка- десятил!ттями замовчувалася, е те, що рапресивно-терористичн! cmuit проти народу, на превеликий жаль, мали п1д собою «правову основу» — иормотизи! акти переважно берИвського вщомства, тобто свосрщи! закони пер(оду беззаконно.

«Правовими основами» для проведения спецпереселення були директива, прийнята у грудн!'1939 року, та розроблсна но П основ! постанова РНК СРСР №2122-61'7, «Положения про спецпереселення I трудове влаштувоиня осодник1в, виселених is зах1дних областей УРСРIБРСР», яке п!дписав Л.Бер1я4, о токож 1нструкц1я «Про порядок переселения польських осадиик!в I» зах1дних областей УРСР та БРСР»1, на Ыдстав! яких розпочався

1 Державний арх1в Рос!йсько! Федеращ! (дал1-ДЛРФ). — Колекц1я документ1в. — Арк. 7Э,

' Бугай М.ДепортацН населеиня з Укро!ни (30 — 50-т1 роки)// УкроТнський 1сторичиий журнал. 1990.1 10. С. 35.

' Apxle 1нформац1йного бюро УВС Льв1всько! област! (дал! — А1Б УВС Лье!есько! облает!). — Колекц1я докумеиг!в. — Арк, 49.

« ДА РФ. - Ф. 9479, on. 1, епр. 52.,- арк. 8 - 9.

* Рос(йський центр збер1гання fa-вивчення документ^ ьов1гньо! 1стор1г (дал!-РЦ ЗВДН1! - Ф. 17, on. 22, спр. 2965. - Арк. 65, 109. .

>А1со>»*»й д«плртац1ймнй герор, то одэпив десять Е^дготи-а на-.кпсиня анвксоаоиих тяркогсрм. Опхе, вся кошпок',» доцлацй була дпржомюк.- пел'иикоо, о йв «окр&вчми зпоаяоасинюмо.

У цй част»»» монвгрофЯ детально промжэлв азако прецес дчпиртцй эда!д>'»оу>:рэ>ма,мго населения, щэ розпочоьет у гютсму 19«С року. Автор озер№у8, та у ц!й сакмзнолК без^оконня то свошлпя над народом голзвиими всрыитэпкми його дол! вистулали на м!ецях оперативн! трШки, надшей! необмеженою владою I повновоженняш. Iвони використовували IV функцП насомперед для задоволення свотх 1нтерес1в, наживаючись на людському гор1. СвоТм цин!змом вражають детальн! ¡нструкци, як! !з пруським педантизмом регламентували буквально все. В них эазначапосъ, що треба «очистит мсга й села в!д ворожих елементш, осадниюв, апарату м!сцевого самоврядування, в!д неблагонад!йних служител!в культу, представниюв демократично! частини м!сцево! 1нтел!генщТ вс1х нац!онольностей за класово-полгтичною ознакою». При цьому зовам н1Хто не звертав уваги на елемеитарн! права громадян, що масово порушувались виконавцями. «Правосв!дом1сть» безп1дставно репресованих верств населения зах!дноукра!нського рег!ону формувалася на основ! статнсъко1 конституц!!, яка утотожнювалася ними ¡3 глибинними районами Далекого Сходу, Казахстану, таборами 1нти I Колими, куди Тх вщправляпи !з р!дних мкць.

Тр®т)й ро1д1л — «Особливост'| функц!онування репресивно? сиаеми у военний пер'юд (1941 — 1945)» розкривае основш налрямхи д!яльност! органу НКВС-МДБ на окупован1й нацистами територ!! Укра!ни у поборюван! нацюнально-визвольного руху опору. Вперше в укро!нськ!й 1стор1ограф!! автор моногрофП объективно анал!зуе функцюнування спешальних лровокативно-каральних п!дрозд!лт тотал!тарного радянського режиму, то спрямовувались проти в!йськових формувань Укра!нсько! повстансько! армП (УПА). Теорет'ичн! положения I висновхи дисертонто дають можливтсть по-новому, неулереджено роэглянути склодн! суслшьно-лол'|тичн1 проблеми военного перюду.

Нин!, коли табу на в ¡льне слово «¡бито знято, коли доступжшими для дослодникш стали орхши, навгть зорубвкна лаература, I коли, здавалося б, можно нореия! у спокЮнтй обстановц! з'ясувати заплутан! питания, розставляючи крапки над «I», 1сторики, як! хочуть мати чисте сумлЫня, продовжують в!дчувати моральний дискомфорт. Причина цього — запол1тизовон!Сть суспшьного життя, невмшня то й небажання р(зних громадських к1л, що втягнулися у протистояння, — I «справа', I «зл!ва» — сприймати 1стор1Ю як науку; прагнення нав'язати досл!дникам осучаснене, пол1тизоване бачення ¡сторичного процесу, свое розумшня ¡сторично! правди. г

Особливу активность в обстоюванн! спорохняволих одюзних тлумачень виявляють пзвн! пол'ггизован! кола э людей военного покслшня. Причому робиться це найчаст1ше !з застосуванням в1домого методу обструкцоТ, з пересмикуваннямфакт!в! тлумачень, наешуванням ярлик'|в. Ц! угруповання св!домо прогнуть своею нетерпим! стю й агресизжстю збити чесних дослщниив з правильного курсу, втягнути ¡аорик!в у пол1тичн! 1гри, зорвати неЫдзоротний процес з'ясування 1сторично1 правди. Слушним видаегься тут м1ркування письменника-фронтовика Василя Бикова: «Наша св!дом!сть пов!льно вив!льнюегься в!д заичких м!ф1в, ¡деолопя—в!д утогшму, що став державною пол!тихою. Але серед ще не до к!нця подоланих хибних думок с багото чого, пов'язаного э нашою 1стор1ею, у тому числ! й э минулою в1йною»'. "Ч

Щоб вилравити становище, необх!дно р!шуче в!дмовитися в1д за1дэолог1зованост1 й запол'|тизованоа'| ¡аоричних знань, адже ¡деолопэована 1стор:ограф1я, служить виключно вузькопарт!йним ¡нтересам. Вона не могла I иоколи не зможе задозольнити 1нтереси сусп!льства в ц!лому, тим б!льше — нового демократичного сусп!льства, яке формуеться у нэзалежнШ УкрашсысШ держав!.

Наивность величезного !сторюграф1чного масиву давала формально п!дстази твердити про мбито ц1лковите блогополуччя у доовдженн! проблематики периоду друго! св!тово! в'|йни. Проте наявн! сьогодн! для досл!дник1в документ I матер1али зосв1дчують, що окрем! Л сторонки навмисне замогчувались, а тему передодня I початку е1йни кер!гництво партП та СРСР, особливо Стол1н, заели в ранг нодзвичойно! держовноТ таемниц!. Вже у военний час подо! 1939 — 1942 рок!в, тобто найбшьш критичного перюду друго! св!тово1 в!йни, були об'ектом найпильн'шоого нагляду еоенно! 1^знзури, а в подальшому ц'леспрямовано замовчувалися та вс1ляко перекручувалися, не кажучи вже про д1яльн1сть спец!альних провокативних шдроздИв репресиено-карального опаратуу тилу противника, орган!зованих

' Комсомольская правда. — 20 сентября 1990.

проти руху спротмву укра!нського народу, що не перябував гад контролем ко'.тар™. Навпь скроми! сп роб« правдиво îx еисвгтлктм р'шучв г.ужор'мгавалися, а дослдаики, sx! ззажуоалисч на «э, зазнавалм гонЫь.

Автор стверджуе, що у базустшмн* «ofCJ'.W! г* зупинчти ворога Чорвона армт без належнат озбрсення та компетентного «ер^внжгзз v/уиюна було вкступати, заптиоючи TepHTopio УкроТни та Л пород ипприззолящо. Ога«, to ошальних бшувачь украТнського народу слричмнилося не тЫьки агрвсм ноцистсыч>~ HVi «ими. Вони були зумозлен) й водами тоталитарно! система Ь сталшсышм аатари горШ'м упровлшням, нослщксми ïï зпачинно! политики щодо укро'нсыссго сяляното, спобкою боодатжстю ормм, безпораднстю та низькою квйл|ф'|кац|£)0 в!Йськоамх иачальнмш рЬних patrie, як! добиролися за принципом особисто! довзри.

Доля УкраТни та й народу, як i в першу ceiTOsy Ыйну, склалося так, що вони опинилися в впщентр! еосниих пад(й. Порбмо й до 1нших perionis СРСР, населения УкраТни не було единим i як уперто иополягалм парт!йн1 ¡стормки, «монолгто згуртошнигл новколо комужстичноТ порт!! та радянсысого уряду». Оянок переосмислюючи епоху друго! cairoeoî в|йни, аж ftmx не можно зоперечувоти, що в маа своТй украТнський народ сприйняв нацистсысу csrpeciio «к смертельну загрозу для себе, 1 тону яруга се'ггова еШно, яка почалася для иього з нападу Н|мэччини на Польщу Я та« званого «визвольнаго походу» Червоно! ормЛ в Зсвддну УкраТну, стала одразу ж ntons вторгнекня вермахту на термторто СРСР визвольною та справедливой.

ДесптилЬтями замовчувана як «иадто деликатна», тема окупац!йно! полпнки нациспв i ра6сько-хр1посницького режиму в УкраМ мать у соб! цшмй спектр аетуальних, ans так 1 не розв'язаних доа питонь. Та пропоршйир не небогато менше лретенэШ i до ¡ншого вог омого !сторюгроф!чного мосиву—лтеротурй про онтифашистське пдоыляя й лартизанський рух. IcTopio !х боротьби, здаеться, е тдетози богато у чому писати заново.

Проанал1зувавши багаточиселым армвн! документи, ям poniaie були недоступними для досл!дник1в, автор аргументовано стверджуе, що з огляду на реальку ентуашю того часу можно вваяэтти ппертрофованою цэнтральну тезу радяисько! ¡стсрюфафл про «всенародний характер портизанського руху на УкраТи! а 1941 — 1944 pp.». Ця тезо не пщтверджуеться ан! з демографмного, ohî з сощального, ani з етнмного боку. Щоб хоч якось ïï врятуватн, у середин) 60-х роюв директивним порядком було зопроваджено в o6ir цифров! дан!, за якими в 1941 — 1944 роках в YtcpaÎHi начебто д^яли 501 тис. партизане i понад 100 тис. п!дт'льник(в (загалом 601 тис. оаб). Тим самим «скасовувалася» 1иша — невипдна — цифра — 220 тис партизанш, названа зразу Ысля эаюнчення в!йни М.Хрушо сим на XVI эЧзд) КП|б)У. Але ж на вгдмту вщ иауково не обгрунтованоГ цифри — 601 гис. — цифра 220 тис. партизаню пщтверджувалася наявн1спо вщповщноТ KinbKOcri особогих справ — 211 тис живих учаеник!э цього руху I 9 тис загиблих, за данидди на середину 1945 року. Щодо л'|дп!льниг10, то в лаератур! 40-х — 50-х рок!в взагал! не називалася îx ыльксть.

Наслщки першого етапу стоновлення портизанського руху виявилися сумними. Один з його кер|вник!3 ¡.Г.Старинов евщчив, що в перший pix в!йни в YicpaÏHi було залишено 3500 партизанських загоив i диверайних труп. На червень 1942 року ¡снували bUomoctI про наявшсть пише 22 »ючих загонов, решта — розпапася обо була розгромлена. Отже, к!нець 1941-го i 1942-го рокш були найтяжчим, найтрапчншим етапом в ¡сторп радянського портизанського руху на територ» УкраТни. Лише на кЫець 1942 року з'явилися переконлив! ознаки його вщродження.

На niflerasi ран1ше утаемничених аривних документ1а дисертант робить висновок про те, що головна мета, якоТ будь-що намаголося досягти парлйне кер1вництво, полягола не так у суто военних чи военно-економЫних здобутках партизон!в i п'|дп!льник1в. бона , полягола, no-перше, у масштабнш дестаб'тТзацм обстановки в ближчому типу ворога, подруге, в пщтриманш у прорадянськи насгроеноТ частини населения надн на неминуче i навгть швидке повернення органш законно! влади i, по-трете, у створена завдяки ¡снуванню широко! мереж! пщп1лля i партизанських загон|'в у свщомосп людей ефекту безлерервного ¡снування, непорушносп радянськоТ влади як едино лептимноТ, визнаноТ народом.

У роздЫ вщтворюсться узагальнена картина становления й розвитку руху Опору но вс!й територп УкраТни; який у р1зних репонах мав свою специфику. Та найб'шьше розб'1жностей було Mix п'|вн!чними, схщними й п!вденними областями, з одного боку, та захщними — з другого. KpiM економ!чних, со^альних, етичних, ¡сторичних в1дм!нностей, обстановка в останн« на початок другоТсвнО80Тв1Йни вщрЬнялася вщ решти областей тиал,

ш.о лереоажнгл чсстино населения зах!дноукраТна>ккх земель RccriiiHO перзбуваяа п;д ticeSi'ii «»iv по1'.1гичним та 1дчолог!чнмм контролем надзаачайко розгалужено! наг«;ьлзгальнс1 амськово-псигичко! структур» — ОрганЬзцй Украшських кащаналств (OYHJ.

Мета цй срган!яацн поляюлм в тому, шоб ь!нйу Mi* Нл«еччиною то СРСР емхсркстатк я с зручну нагоду для аодновгоенн»! иезаг.е-гноТ Укра1нх.,Ала кергемицтео ОУН, я<ба'дар5гсьхс!, тех i мельник;еськоГ феакцм, зроб^еши стану на ipariH рейх, не брахувелв те, що Ншеччина не т!г,ьки t-.fi :ло£ жод.мх KOMipis Ыдоовлюсате укро?исьцг сс».д0<т«»«сть, о , новпани, сгсвхть за мету ко1Чм!юц1ю'У«ра!ни та уярмлекни It касепвмм. Мо*шю,.1уг в'дагравали свой роль, по-перше, ккось дивно необокам'сть оумвсысих аоттш у планах Птлера то його оточення щодо УкраТни ¡, по-друге, нездатн!сть розрЬнити н(мц!в хойзершських чаав, що так чи ¡нше гвдтримали украТнську державжеть, в!д птлершцт, як> майже. не приховували колон!заторських HOMipie. ' :

Сл!д ствердити, що союз ОУН з трет'.м рейхому ц!лому вдаовщав практик, що склсшася на мжнароднШ орет у друп'й половин! 30-х poKie. Адже з Птлером прогнули порозумгтися уряди багатьох краТн бвропи. Стал!нський уряд нав!ть уклав з нацистами пакет Таемних договор'ш, як! з погляду м!жнородного права вважалися i вважаються злочинними. I все це — зароди того, щоб використати Ммеччину у сво!х ¡нтересох, «переграти» Птлера у велиюй полпичшй rpi. 3 uieT точкй зору немае правових гедстав тлумачити як «чарну'зраду» порозумтня оуншського кертництва з птлер!вськими ватажками, що систематично робилося ' в ¡сторико-партшжй лггератур!. Адже ж оунюц! не лрисягалися на в!рну службу радянсыай влад|. А питания, чи зраджували вони св1й народ, йдучи на союз з третям рейхом, такою ж м!рою стосуеться i Сталша з Молотовим.

Посля того, як 30 червня 1941 року ОУН зробила спробу вщноаити п|д егщою Н^меччини незалежн!сть УкраТни, проголошену 1918 року, стало остаточно зрозумшо, що в oco6i птлеризму украТнський народ мае непримиренного ворога, який виношуе щодо нього суто ¡мперТалТстичн1 замри. Це спричинилось до гостроТ ..кризи у стосунках Оргашацй УкраТнських Нац!онал1ст!в з нТмецькими окупац!йними властями. Водночас погпибилися суперечност! м!ж двома фракц!ями в ОУН — поморкованою на 4oni з А.Мельником i радикальною пщ проводом С.Бандери. Ц розходження, хоч були вони швидшв тактичними, ан1ж ¡деолопчними, мали згубш насл!дки для дога ОУН як монол!тного органаму з единою поломкою, 'розрахованою на найширш! маси населения. !снуючи цшком легально, мельниктськв крило вТдкрило сл'трйб!тництво з окупащйними властями. Це пояснюаалося необхвднстю хоч якось впливати на номцш у напрямГ надання УкроТн) бодай обмеженоТ форми самосл'йнрст!, захищати перед ними укрошськ! ¡нтероси взагал!. Але на дМ цей розкол полегшував птлертцям реалЬацою колонЬаторськоТ пол|тики. . '

Зовам ¡ншу позиц|'ю зайняла бандершська фракщ'я, зазнавши репреаи за свое безкомпром1сне обстоювання «Акту 30 червня». У » члежа вже не залишалося жодних ¡люзШ щодо справжтх ц!лей нацистов. Змушен! п'1ти в Ыдгилля, бандер!вц| створюзали нелегал ьн! нацюнольно-державн! структури на м!сцевому piBHi, вс!ляко прагнучи при цьому поширити свш вплив на жител!в не тшьки ЗахщноТ, а й 8еликоТ УкраТни.

3 документш н!мецьких окупац!йних орган!в, як| останим часом стали доступними для дослТдникш, можна епевнено зробити висновок, що протягом року (зосеж 1941-го по ос'^ь ■ 1942 р.) бандертсьи та мельникшсыа нелегали<амост1йникй (подек^'ди вони дшли об'еднанимл зусиллями) змогли зокртитися w розгорнути вербування слшьник!в у багатьох местах СхщноТ та ПшденноТ УкраТни. Вони проникали в окупоц1Йж установи i служб и, noniuira. Особливе занелокоення himuib викликала д1яльн1сть оуншцш у Киев!, Харков!, Дншропотровсысу, Донецьку, Полтав1, Одес1', Омферопол! та ¡нших MiCTax. ЛТнТя, що йтчроводило оуншське пТдптля, дедал! бшьшв входила в суперечмсть з колонюльною порукою HiMuia.

Одяак конфронтац1я мЫ ОУН (бандэр1вською) i нТмецькимиДА*купац1йними,властями продовжувалася. Хоча войну мок СРСР та №мзччиною npoeifl ОУН[5) оцТнював як боротьбу «двох ¡мпергалозмТв за оволол'ння УкроГной», ваажалося, що, оскшь'ки Радянський Союз в!йну програв, виборювати незалежнТсть доведеться. вщ Н1меччини. Тому саме пд антиномецькими гайлами розбудовуетъея нацюнальне збройне формування — УкраТнсыса повстанська арм1я, яка виступила на захист селян в!д грабТжництва номецьких ландворга та в оборой молод!, яку н1мцо намагалися депортувати на каторжж роботи до Н'меччини. За короткий час л!си Волин! були заповнен1 повстонцями, 1 цей рух Опору nepepic у. нац!онольно-визвольну боротьбуукраТнського народу за зв!льнення водЫоремно! займанщини i вщновлення свое! державност!.

АналЬ доаиджених арх!вних матер'гаяш Центрального и габу партизансько^о (радянського) руху робеть щлком ясним той факт, uio иебезпэку дгя уряду СРСР станавиэ масовий народний рух на територн окупоеано! Украёни, спротив окупай", який вилився в орготзацмне об'еднання у форм1 УПА. Цэ досить добре усвщомили i СтолЫ, i його «соратники по партии. Починаеться наступ на неконтрольоваммй h Москви лартизанський вюоольнмй рух укра1нського народу. Прийоми уже вщпрацьован'| й ецом! — це компрометация, ¡нсинуацш i ф1зичне винищення.

У монографп висв!тлен! основн! напрямки використання родянських портизанських зогонш у протистоянш та поборюваш УПА та пдаЫля ОУН. Остаточно переконавшись у тому, що нацганальн! еЯськов! формування в Захщий Укра1н|" ведуть боротьбу з нацистскими окупантами, СталЫ I його оточення виршили завдати по УПА першого удару руками партизанив, що дислокувалися на територн DinopyciT. Не даремно знаменитий Карпатський рейд портиэонсьхого з'аднання С.Ковпака мав наэву «Сталмський рейд».

Найб!льш тдступним методом, який широко практикувався репресивним опаратом СРСР у боротьб! з наь'онаяьиим рухом Опору, було створення та використання так званих rpyn спецюльного призисчення НКВС-МДБ, що «д1яяи п;д виглядом нацюнальннх вшськових формуоань — окремих nc '-nia УПА, а полм боТвок служби безпеки ОУН (СБ ОУН) протягом 1944 -1945 poKia. Ьозавдс^нями були проведения широко! аГемтурно!роботм по виявленню кер1вник!в гидптля ОУН та командир!в УПА, захоплення сбо фЬичне знищення ватажкш; проникнення у структури центрального проводу ОУН, включно ¡з закордоном, з метою дезоргожзсшП поШтично! тнн; организация пол!тичних провокаций та вбивств мирного населения вщ !мен1 ОУН-УПА з метою широко! компрометацй нацюнально-визвольно! боротьби, ноцьковування роних верств укра!нського населения одна на одну; протистаеленнп Зах'щно! та Сх1дно! Укра!ни з метою розколу сдносп i послабления спротив тоталгорному режиму; поведения вшськових формувань УПА «п1д оперативний удар органе та вмськ НКВС; збирання необхадних розвадувальних вщомостей перед проведениям чею'сгсько-втськових операцш*.

Автор детально анал1зу€ великий масив вЫнайдених ним дскуменпв, розкривоючи органЬац!йну основу, внутр/шню структуру та напрямки «дтльностЬ» цих провокативних труп, Тх насл'1дки для суспшьства того часу, показуючи цин^чне немуваиня законодавством, скоення злочин1в та BHyrpiuiHi протистояння м!ж вщомствами репресивно-карально! системи.

У монографп ар!\ментовно доведено, що найчисельншим загоном у репресивному мехашзм) бстьшовицько! державност!, що був кииутий на боротьбу проти канючат,його руху Опору, були каральж в1йськов1 пщроздти НКВС — МДБ, як1 виконували так зван! «чеюстсько-в1Йськов1 операцИ» i зджснювали Macoei депортаци мирного населения ЗахщноТ Укра!ни у в1вдален! райони СРСР протягом ) 944 — 1953 рокт.

Зразу ж niaw вит1снення нацистш ¡з зах!дних теренга УкраТни, у плановаиому порядку починаеться насоджування внутркижх втськ НКВС, котр! були кинул" проти УПА, що опинилася в типу Червоно! Армм. Уже весною 1944 року на територн Захщно! УкраТни були диспокован1 каральт втськбв! пщроздши загальиою чисельн1стю 26304 особи з повним озброЕнням та амун!Ц1СЮ i технкою. OicpiM цього на територго Волинсько! та Ршненсько! областей «гнсля завершения оперативного вщрядження» ¡з П1вжчного Кавказу були передислоковаш: 19-та i 21-ша стршецьк! бригади чисельн1стю 2278 та 2958 oci6 кожна. Репресивний апарат на боротьбу проти УПА кидае також танковий батальйон 2-1 мотостр'шецько! дивЬп, чисельн1стю 163 особи, у склад'| якого нараховувалося 22 танки. Невдовз1 на додаток до цього було направлено пять бронеповдв аж ¡з Забайкапля, як! обслуговувапи 7700 оаб*.

Ця вжськова армада, яка зростала з кожним месяцем, до 1953 року протистояла УПА та п!дп!ллю ОУН, вллюючи в життя юемнi постанови компортй, спрямован/ на боротьбу проти нацюнально-визвольного руху украТнського народу.

Автор монографп, уэагальнюючи проаиол13ован| документи та матергапи, констатус, що повстонський рух, що вв/йшов в ¡старою п!д назвою баидрр1вський, мав народний характер. В!н ставив метою утвердження благородно? ¡де! держовиост1 укра!нського народу, що в^коми визр!вала у його душ! та ceiflOMOcTi. Засобами моб|Л1зац|Г, а гакож завдяки антин1мецьким, антипольським, антирадянським та передуам самост^йницьки^и

1 ДА РФ. — Колекцт докуменлв. — Арк. 128.

1 Там же. — Арк. 214

гаслами оунтському кер1вництау вдалося залучити до УПА i ntaninna OYH, за весь час îx ¡снування, понад 400 тис. учасникгв.

У зв'язку з цим cnifl ствердити, що дальность OYH i УПА е одним з найаажлив1щих й водночас найб!льш суперечливих явищ в icTOpi! Укра!ни XX столпгтя. Однозначними оцшками

— в од суцтьно"! anonoriî до цтковитого заперечення, як цэ мало i мае mîchs у вггчизнян¡й та зарубожн'Л ¡сторюграфп, — воно схарактеризаване'бути не може, i тому при його bhbmshhî потр!бн1 неординарш гадходи. Слщ передуам врахувати надзвичайно складн! полггичн! умови формування цього руху, те, що йому доводилося лротистояти бтьш могутн!м ¡ноземним силам, а також те, що повстанськ! маси не були однорЫними, як цэ ¡нод! подаеться в логератур!'. Залишаеться усвщомити, що в тоталггарну епоху 20 — 50-х poxio ней рух не Mir не бути екстремстським за методами досягнення свой мети. Адже ж його учасники доили не ттьки в умовах тоталитаризму, а й проти таких само, як i вони, тоталггарних сил

— цшо! релрвсивно-карально! системи, що словщувала свш принцип — «хто не з нами, той проти нас». Наслщки цього змагання були жахлиЫ: ненависть живила взаемну нэнааисп., помета спричинялася до помети, жорстомсть породжувала взаемну жорсгох|'сть. Ношаровуючись i цементуючись, вони виливалися у криваву i нескЫченну вендету. Сумний доевщ трапчних подои сорокових рокш у Зах1дн1й Укра!н1 каочно евщчить про жахлив! наан'дки тоталитарно! епохи i е позчальним i сьогодн|\ • i

Четвертой розд!л — «Репресиено-каральна система та mocobi депортацП народа (1945 — 1947)» лрисвячений анал1зу сусптьно-полггичних подой, firi стали ¡нтродукцкю сталЫсько-берутсько! змови по лримусовому переселению украинца i попят, виевгглэнню д1яльност! репресивних opraHia у MexanisMi департацн та позицй ОУН-УПА з приводу вигнання украшського народу 1з етнЫних земель. , , '

Аотрр справедливо зазначае, що з давшх-давен земл! Лемюгитни, Надсяння, Холмщини та П'|дляшшя належали Укра!н1, проте через рЬн'| обставини часто потраплвли гкд панування шших держав. Столося так, що з утворенням ново! карти Евроли п!сля друго! сеггово! в!йни , вони знову олинилися у складi Реслубл|'км Псльщо. Алэ на цих землях эалишалось бпизыко 700 тис. украшського населения. Ця к1лькость згодом могла б створити нац1ональну меншину у Польщ!, тим пачэ, що укра!нш но були прибульцями, а жили там спохонв!чно на сиоШ земл1, приеднаной до Польщо без урахуоання îxhIx 1нтерес!в. \

Тимчасовий уряд Полыц! спольно з радянським урядом замислили остаточно розв'язати проблему нацюнальних меншин i прогнули, щоб нацюнальж мвншини, зокрема украГнц!, «добровольно» чи примусово покинули Польщу, а • ri, що залиц/аться, поеичн! бути асимщьован* '

Ще у вересн! 1944 року була лщписана угода л«ж Польсьхил! Комитетом Нац!онального Визволення з урядом УРСР про взаемну евакуацно украТнсысаго населения з територП Полыщ до УРСР i польського населения з тсриторп Укра!ни до ПольщЬ Угоду подписали боз урахуваиня думки як укра!иського населения, що залишилося в Польщ!, так 1 польського, що залишилось в Укра!м1. Едино, що пщкреслюаалося, — це «добров'шьний» характер переселения.

На наш погляд, едноею з центральна; проблем укра!нсько-полы:ьхих переселен» 1944

— 1947 poKie е стсновлення та д!ялшсть мохан!зму приведения в дко иермативмих лероод/ беззакония. Механизму, до складу "<ого нагой час сходна держа^но-адмметрат» осмий апарат радянського сусп'!льстеа,^о одного боку, i польського г.ростаг.Ыськсго уриду в ocoGl Комитету Национального Внзволзння, а за деяхий час — Тимчасозого уряду Нац'ональноТ едносп — з lnujoro, яи стзорювали' в1дпов'одн1 органи з делортоцй цтих народ!з. I народностей, прикризаоочи цз вдаваною евакуацко та щз й на основ! «добров1льносш. Радянське суслшьство тодо вже перебуволо в тШ стад|!, коли будь-який висловлений уголос сумнов неминуче передбачаз лере.чмщеннл особи в неозоро кра! Apxlnsnary ГУЛАГ,

Звичайно, як евщчать, практика того часу, сценарий угоди зазчасно розрабили в Mocks!. Щоб перекокагися в цьому, дасить пор'юняти тексти аналопчних угод, як1 було укладено Польським Компетом Нацюнальнога Виззолення з урядом Бторусько! PCP 9 вер'есня 1944 року i урядом ЛитоЬсько! PCP 22 вересня 1944 року. Анал1эуючи тексти цих угод, необидно зозначити, що вони зовс'м не влисувались у мЬкнородно-правову практику I сулеречили прозам чюдини.

Немае сумншу, що проблема сходних кордонов Полыц! була вирошена на народах СталЫа .3 кер!вниками Кройово! Ради Народово! i Польського Комитету Нацюнального Визволення Б.Берутом i Е.Осубкою-Моравським. Але про них н1де не згадувалось. Цим

Ф^шать I вс! ¡нш! угоди. Адже йшлося- про евакуацга народш з державй до держови, але э яких самв ройон|в, про кордони ! меж! держсв не сказано жодного слова. I тим самим були створен! засади для прояву свов!лля, яке було характерним для м!жнародно-правово! пол!тики радянського тотол¡тарного режиму.

Авторов! цих рядюв довелося ознайомитись з великою ктьюстю документа, то стосуються утворення та функцюнування механЬму депортацм укра!нського I польського населения. !х аналЬ дае пщсгаву ствердити, що пров1дне мгсце у цьому механЬм1 належало репресивно-каральним органам обох держав. Структура держовно-адммстратияного апарату по переселению народ1в була двоступеневою I включала таи ланки: а) голобЫ представництва у справах евакуацм; б) районш представництва (або повгтов! в Польщ1) уряд'в у справах евакуацй.

Органи першо! ланки виконували представницьку роботу дипломатичного характеру, • хочо фоктично вона мало чим як за формою, так I за зм^стом нагадувола дипломатичну роботу, адже мала яскрав1 риси диктату з боку ¡мперського центру СРСР, що дшв в!д ¡мен! уряду УРСР. Органу друго! ланки, тобто ройонт представниутва, проводили безпосередню роботу з органЬацй виконання ЛюблЫсько! угоди вщ 9 вересня 1944 року.

Д!яльн!сть прац!вник!в НКВС, що входили до складу утворених апаратш по переселению, вс1ляко москуеалась, адже кершш верхи каральних оргажв ! виконавц! Тхньо! вол! усв^яомлюЕали, що твориться неприховане беззакония, яке необх1Дно заховати подал1 в!д людського око. 3 цкю метою було розроблено спецгальну ц'1лком таемну ¡нструкц!ю, яка покладала но них зовдоння вивчати ! знати ловну наявшсть на територй района та повтв пйп'шьних угруповань ОУН та в!йськових формувань УПА з метою координацн Д1Й прикордонних в'|йськ 1 виськових частин по !х фиичному винищенню.

Документа, проанал!зоваж дисертантом, що еперше вводяться у науковий об1г, засвщчують, що переселения укра!нцт з !х етнмних земель проходило трьома егапами. Перший охоплюе перюдз вересня 1944 року по липень 1945 року 1 був розрахований на «добровтьнгсть» переселения. Другий — розпочався о к!нц! липня 1945 року, коли депортация набрала виключно насильницького характеру, будучи гадсиленою ¡нсЫрашею з боку уряд'ш, спрямованою наактивЬац1ю криваоих акцш проти украТнщв силами шдгмльних формувань, зокрема загоиз Армм Крайово! (АК), I закЫчився на початку серпня 1946 року як апогей насильницького вигнання укра!нц!а з етн!чних земель. Трет!й етап переселения — це злочинна акц!я «В!сла», що тривола з 28 квггня по 28 лилия 1947 року, що мала на мет| остаточну л!кв!дац1ю украТнсько! нашонально! меншини, ставши заключним етапом антигуманно! полггики «очищения» терешв п!вденно-сх!цно! Полыц! е1д автохтонного укражського населения, спроби л^квщац!! будь-яких слдав украЫства на цих землях.

Автор аргумэнтовано висвгглюе вс1 етапи депортацйукра1нського населения, в!дзначаючи притаманн! !м риси! особливост!, на документальной основ! показуе злочинт дм репресивно-каральних оргон^в щодо населения краю, наводить статистику наслщк'ш переселения. Так, 10 серпня 1946 року заступник головного уповноваженого уряду УРСР В.Коноваленко над!слав секретарю ЦК КП(б)У Д.Коротченку I мМстру вмутршжх справ УРСР Т.Строкачу доповкну записку «Про тдсумки евакуацЯ укра!нського населения з територм Польцу 1 диверайно-терористичн! прояви з боку антирадянських елементш», у як!й зазначалося, що ' «в перюдз вересня 1944 року по 2 серпня 1946 року в УРСР евакуйовано 122 454 родини, або 482 109 оаб. Населениям було залишено у Польиу майна на суму 735 млн. 278 тис. 998 крб., в тому числ! буд!вель на суму 615 млн. 713 тис 506 крб.'

Документа св!дчать, що у 5!дп0в1дн!сть э угодою в!д 9 вересня 1944 року одночасно з виселенням укра!нц'1в э етнИних земель, що вгдтшли до Польщ*, розпочався процес переселения поляюв, я*1 проживали на територм Укра!ни, зокрема в захщних областях. Сл!д зетначити, що евакуавдя польського населения эдШснювалось значно швидшими темпами, н!ж вирелення укра!нцгв и Польщ!,! на початок 1946 року була завершена. Цьому слрияли брутальн! дм репресиено-каральних оргажв проти населения, I особливо проти духовенства ■ Зокрема один !з органгзатор1в цих оакханалЩ полковник держбезпеки ¡.Гребченко доповщав: «За остантй час, у зв'язку з масовими арештами антирадянських елементт серед полякш, о особливо ксгтолицького духовенства, зйльшилася подача заяв на ви!зд у Польщу»2.

' АГ1Б МВС УкраТни. — Колекц!я документш. — Арк. 200 — 201.

1 Там же. — Арк. 36.

Несдмозмо-<н| оц!ики I тлумачення в наш чйс виклика« д1яльн1сть гвдгГтлк ОУН 1 гмсь«.свих Формуеань УПА на теритсрП Заксрзоиня гвд час депортац» украшського населения. Особливо цз стосуетьсл позоцй окремях польських даслдиикш — Гергарда, Прусс, 3!льчура, Мулкевсьми, Бонусяха та'Окореького, »:роми< сво'ми лублкащями щв за час!Е ирорадлна.ко( Попыли. У монографн на документально оснсш ( анаг.Ы суойпьних под*« роЗ'!рквосться позии-« »етиональ-ого руху Опору вддэ зах-чсту «ок етгв!гч[»зник;з, яких иасмьно застоит.-,* лолидоти р№<! зсмлк .

Того часу на територП Зсчарзонгы склогасл породохоаяыт гигуоц:я: з одного беку, на укройкьхе насал&енд не «хыирюеллось юрнедихци) польского зоконодовство, оо&ики »оно пщлягаг.о виселенню I на вважалось за громадян Польщ!, о э шшого — також не поширювалась чиннють законодавства УРСР, осюльки у т!еТ частини населения, що довоенного лерюду проживало на територн, приеднашй до УРСР, а отже, було громадянами УРСР, за розпорядженням НКВС були вилучеж радянсыа паспорти ще до переезду в Украшу. Отже, укроТнське населения, яке п'щлягало депортацй, фактично залишилось без громадянства ( було позбавлене захисту з боку держовних структур. ,

Це дае шдставу стверджувати, що у ц!й надзвичайно складн!й ситуацп единою силою, яка постала на захист *нтерес!в I життя пригноблено! веками наци, стала УкраТнська повсганська арм1я, що чинила подиву п'дний спротив пд час депортацн украшського населения. Та становище и в!дд!л!в, як1 нагачували на територй Закерзоння, згщно оперативних даних НКВС, 8430 б!йц!в, було надзвичайно тяжким — не лише через величезне насичення краю каральними в!йськами НКВС 1 польсько! армй, а ще бшьше — внаслщок повного знелюднення терену п1д час проведения злочинно! акцй «В!сла» 1947 року. Це надзвичайно ускладнило проблему харчування, тим почв, що в новы ситуацп вщдшиУПА були змушен! поспйно перебувати в неустанних маршах I передислокац!ях. Тому командування УПА в'щдало наказ припинити подальшу збройну боротьбу в Закерзонн!.

Доючи ¡сторико-правову 1 сусгально-полличну ощнку цим трапчним подшм, автор зазначае, ло-перше: на момент шдписання угоди з урядом УРСР Польський Комает Нацганального Визволення не був единим представником влади. Бшьше того, його, кр!м Радянського Союзу, не визнав нЬсто. Завжди ! скрЬь, де були представники уряду Великобританй 1 де обговорювалося польське питания, були присутш й представники законного уряду Польщу котрий п!д час в(йни перебував в Лондона

По-друге: Крайова Радо Народоаа затвердила закон про надання Польському Комитету Нац!онального Визволення повноважень в умовах вшськового часу на визволенж територй Полыш приймати закони 1 декрети з наступним затвердженням Гх Крайовою Радою Народовою. Основними ж нормативними актами переселения були вдом! нормативн! ости НКВС СРСР.

По-трете: 4 с!чня 1945 року Польський Ком!тет Нацюнал'ьного Визволення перестав ¡снувати. Виконавчу владу в Полыц! перейняв Тимчасовий Нацюнальний Уряд Польсько! Республ!ки. Останн1Й не подтвердив виконання ним ус!х зобов'язань, при^нятих Польським Комитетом Нашонального Визволення. До того ж цей уряд 28 червня 1945 року подав у выставку, I було сформовано Уряд НацюнальноТ Сдност!, до складу якого ув!йшли й ч!льн! л!дери лондонського уряду.

По-четверте: станом на 9 вересня 1944 року Польща як держава ще не Й/ла сформована остаточно. Г; фактичне 1 юридичне еизнання почолося лише п!сля 3 липня 1945 року. Не ¡снувало й эакон'ш ще! держави. Отже, посилання в текст! угоди на закони, що ¡снують у Польщ!, було, м'яко кажучи, бутафор!ею. Бшьше того, 9 вересня 1944 року ще не було вщомо, коли закшчиться в!йна.

Отже, на п!дстав'| проанал!зованих документе однозначно можно эробити висновок, що акц|'я насильницького переселения украТнського I польського люду була протизаконною, такою, що докоршно суперечила м!жнародно-прововим актам, цин!чно" не^тувала елементарними правами сотзнь тисяч людей. Цю акшю не можна назвати ¡накше як геноцид проти украшського народу.

П'ятий роздш — «Роль репресивних оргажв у эм!ииенн! тотал!тарного режиму (1945 — 1953)» лрисвячений лод1ям останнього етапу сталшщини. В монографм вперше анал!зу<(оться документи, що лроливоють св1тло на причини та наслцуси багатьох важлнвих процес!в ц!еТ доби, як! до цього часу не набули достатнього наукового осмислення та виевплення. Автор аналауе основн! иапрямки поновлення та розширення репресивно-каральноГ мереж!, розкривое безпосередню роль орган!в НКВС-НКДБ-

МДБ у знищенн! Укромсько! греко-католицько! церкви то Тх Д1яльи!сть г»д час гаслявоенного голодомору, висвгтлюе провокативн! заходи репресивних оргажв та залучення населения до слшлрац! з ними.

Дисертант, аматоуючи суспшьно-по/итичну ситуацию, яка утворилась на эвотьнежй в'/д нацистов територВ УкраТни, констатуе, що з приходом радянських вжськ в УкраТну почався процес вщновлення на м!сцях органов командно-адмМстративно! системи з и розгалуженим репресивним опоротом таску I примусу. С клади! 1 суперечлив! вщносини партмно-радянсько! влади з населениям вступили у нову стад1ю. Переважно бшьилсть населения, що настраждалася тд нацистським ярмом, з рад!стю I вдячи'стю зустрта Червону Армга. Але богато хто чека* павернейня радянсько! влади з химерною сумгшшю «страху I надм». Нацистська пропаганда, яка на окупован1й територ!! встяко мусувала тему помети б'шьшовик1в населению, що, ясна р'м, не э свое! вини опинилася п|д окупащею, як виявилося, мала рац1ю. Причому релреаям та утискам було п!ддано не тшьки вщкритих колабсЗрантт та Тхн? ом% а й широк! веретен населения, громадянськ! права якого, деклорован/ конституцию, вегляко порушувалися.

Спооерггспочи чергов! вивихи тоталтарного режиму, Олександр Довженко з душевним болем записав у щоденнику правдив! слова, що визволител! поводяться з виэволеними «брутально, недобре, а часом ! жорстоко, як з у чомусь винними, ворожими, пщозртими, забуваючи, що Батьктщина — це не тшьки земля, а й р!дн> люди, плоттю в!д плот! яко! вони €»'.

Проте усп!шн! иаслщки битви за УкраТну не принесли довгожданого умиротворения и народу! Це т!льки здавалося, що в!йна вийшла за меж| УкраТни. Насправда вона нд полишала цю багатостраждальну землю: Червона арм!я вступила у з!ткнення з У краТнською повстаиською арм'/ею. Хоч родянськ! в!йська ! несли на своТх прапорах гасло свободи, соц}алЬму, ¡нтернац1онал!зму, проте в уяв! широких верств населения захщноукраТиського реЛону виникали при наближенн! «совтв» набагато рес^стичиап картини недавнього минулого: примусова радян!зат'я, супроводжувана масовими репреаями, депортациями, розпалюванням «класово! боротьби».

^ооте комун!стичне кершництво уевщомлювало, що кидати на боротьбу з УПА д!ючу арм1'ю, до яко! влилися вчераши селяни заетдних областей, а сьогодж — воТни з! власними переконаннями та морально-християнськими традиадями, було небезпечио. До того ж армт не була пристосована для протипартизанських д1й. Тому вже у березн! Г944 року в Захщну УкроТни були виряджен! спец!ально вишколен! каральн! вШська НКВС-НКДБ, що пройшли «загартування» п!д час виселення народ1в Криму ! Кавказу. 3 того часу участь п!дрозд1л1в Червоно! армй у протипартизанських акщ'ях вводилась до проведеннятак званих «чекктсько-вШськових операц!й* по проч!сувашю л!ав.

Численн! щойно т'дкртг ял» досл!дник!в документальн! джерела дають можлив(аь уявити, принайми! в загалитчх рисах, картину того, що вщбувалося в захщному реПон! УкраТни П1сля приходу тувуг радянських вЮськ. Невдовз! поновлюеевою дяльшеть розгалужена мережа репресиено-картльних орган1в НКВС I НКДБ. ОрганЬацшн! форми побудови репресивно-карально! системи залишались майже такими ж, як I в довоенний перюд, за винятком деяких управлЫь.

Одночасно загони УПА лею чи ¡ншою м!рою контролювали територга площею до Т5СТ тис. кв.м, на як!й- проживали 15 млн. населения. У типу ЧервоноТ армА, на звтьнен!й в!д нациспв тёриторй, розгорн/лася спровжня партизанська вЮна. 1| метою було утворения гид контролем ОУН нелегально! нац!онально-державно! структури, яка могла б протисгояти' органам радянсько! влади на м1'сцях. Бандер|'вський пров1д зробив ставку на неминучу, зст його розрахунками, третю сватову в!йну ! перемогу в н!й англо-американського блоку.

У радянсьюй лггератур! про ОУН-УПА наведено богато факпэ терористичйо! д'яттьиост!. Алэ у ц1й же лператур! старанно замовчуеться эворотний б)к проблеми, другим1 астадшк 1сторично! правди. А без' його роэкриття не можно до юнця зрозумКи, що ж в^дбувапося у Зах!дн1й УкраМ, правдиво вщтворити цю, очевидно, найтяжчу, найтрапч^У сторЫгу украТнсько! 1аорП.

Факта евщчать, що курс ОУН-УПА на масовий о^р насепення радянськ® итод! дорого об!йшовся зах1дноукраТиськ1й людноет!. В1н дав п1даави потужнй I злстодаен'й машин! радянських каральних орган!в на повну силу розгорнути ! застосунати1 сво! безмежн!

' Литературная газета — 1'989. — 1'5 лютбго.

репресивни можливост!, безпщстовно поширивши дн проти ОУН-УПА но значну частину населения. Ток! д!! щодо м!сцевих жител!в не могли виправдати посилання на те, що територ1я Зах1Дно'| УкраТни входить до прифронтовоГ смуги. Це був черговий переюс парт!йно-державно! попчики тоталитарного радянського режиму.

Цотком у в!дпов!дност! ¡з сталтською практикою тод!щн!й перший секретар Львшського обкому партм 1.Грушецький у серпн! 1944 року звернувся до першого секретаря ЦК КП(б)У М.Хрущова з пропозицкю «вжити репреай до амей кертниюв та активних учасник!в банд — висилку до Сиб|'ру. ОрганЬувати показов! судов! процеси \ засуджених головних злочиншв покарати на смерть лривселюдно»'. Св!й вклад у вироблення тактики боротьби проти бандер!вц!в вн!с ! М.Хрущов, який у своТх виступах давав р!зного роду «пол!цойськ1 рекомендацн», що б!льше були схож! на продуман! провокацм, започаткован! ДПУ ще у 20-х роках.

При цьому м^ста I села краю було накрито щтьною аеентурно-!нформац!йною мережею держбезлеки. У эахщних облостях в 1944 — 1945 роках дшло 359 резидент!в, 1473 агенти ! 13085 ¡нформатор!в. До того ж в органах держбезпеки ! внутршжх справ семи захщних областей налмувалося 22 тис. штотних прац!вник!в. Ними у вказаний перюд було завершено 19606 сл!дчих справ! «разроблювалося» 379 формувань УПА з 5831 учасником повстансько! боротьби". Основна маса агентури використовувалася для дискредитац!! кер!вного складу УПА, пщш'ллл О УН I загалом нацганально-визвольного руху кшяхом створення спецбоТвок НКВС-НКДБ. Зг!дно з директивою МВС УРСР вщ 15 липня 1946 року в захщних областях УкраТни запроваджуються так! шдступн! форми д!яльност!, запозичен! у колег !з МДБ, як ф!зичне знищення кертниюв оуншського пщшлля I командування УПА за допомогою так званих «аГентш-бойовиыв», створення «паралельно! агентурно! мереж!» та переведения оперативник!в до категори «негласних прац!вник!в».

У свою черту, активность проявляла I бандер!вська служба безпеки, яка також мала разгалужену мережу «боТвок» та ¡нформаторш. Але, звичойно, масштаби дай СБ не могли йти у пор!вняння з оперативною дшльшстю родянських спецслужб. Одна за одною проводилися чек!стсько-в!йськов! операцй, орган!зовувалися широкомасштабн! «проч!сування» кадрового складу пщприемств та установ, зд|йснювалися масов! депортацП нелояльних Та п!дозр!лих елемент!в до Сиб!ру. Ттьки за перше п1вр!ччя 1945 року репресивно-каральними органами було проведено 9238 операций, унасл!док чого було вбито 34210 повстанце, захоплено в полон — 46059, заарештовано за поабництво рухов! спротиву — 5717 оаб, затримано тих, що ухилилися вщ призову, — 30788 ос!б*.

Арх!вн! матерюли св!дчать, що «бандитськими» оголошуволися цга села, фальсиф!кувалися карн! спрови, лроктикувалися лрилюдн! демонстрацм труп!в убитих повстонц!в, спалення та вирубка значних л!сових масивш. Документи тих час!в- дають пщстави говорити про жорсток!сть, нав!ть садизм > мародерство у ставленн! до населения, про моральн! знущання над ним з боку прац1вниив каральних орган/в, що використовували обстановку военного часу.

У цьому роздал! дисертант висвилюе п!дступну роль НКВС-НКДБ-МДБ у знищенн! УкраТнськоТ греко-католицькоТ церкви, аналЬуючи процес утворення Ради у справах роайськоТ православно! церкви, яка з перших дшв була замаскованою ф|'л!ею органов держбезпеки. 3 шею метою згщно наказу Стал!на цим' вщомством було шдготовлено спещальн! ¡нструкцм, тексти яких влерше вщтворен! у друг!й частин! монографн.

Зазначимо, що влродовж десятил1ть офвдйна радянська ¡стор!ограф!я твердила про те, що Львшський Собор 1946 року був лвдготовлений самими греко-католицькими священиками, як!, мовляв, завчасно проголосили про необхщнкть возз'еднання з РПЦ. Саме в цьому ! криеться головна помилка, а може, злий нам!р деяких дослщникш, як! виконували соцюльне замовлення провлячоТ лортн. Дослщжен! влерше орхшн! документи тдтверджують, що ней фарс пщготували служби державно! безпеки,! в!н е безпрецедентним прикладом втручання радянськоТ держави у справи церкви з метою п використання у своТх полпико-щеолопчних великодержавних нам!рах.

' Центральний державний арх!в громадських об'еднань УкраТни (дал! — ЦДАГО УкраТни). — ф. 1, оп. 23, спр. 219. - Арк. 20.

1 ДА РФ. - Ф. 9478, оп. 1, спр. 352. - Арк. 75.

1 ДА РФ. - Ф. 9478, оп. 1, спр. 352. - Арк. 70-71.

Приногщно зазначити, що це докор'онно суперечило лрийнятому теля жовтневого перевороту закону про вщокремлення церкви вод держави i школи вод церкви, one повн>стю вщповщало реалшм сталшсько1 политики i тод1шн1й сустльно-полггичжй ситуацм. Адже Роайсько православно церкво фактично леретворювалося но лрислужницю державно) ¡деологй, стала одним ¡3 й чинникщ. До того ж.1й було запропоновано субсиди та пшьги, а лоырних виконавцов свое! вол1 лравител1 нколи не залишали поза увагою. На керовникт Московсько! патргарх!! «сипались щедр1 подачки: офвдйна резиденция в Чистому провулку, натвофидойна — в Переделкой!, лриватн! дач!, персональн! урядов) автомобМ (для замкьких по!здок патроарх нав'гть використовував спецоальний салон-вагон), харчування з кремлтського розподтьника, можливкть телефонно! розмови si СталЫим, урядов! нагороди (патргарх Алексой став кавалером трьох орде Hi в Трудового Червоного Прапора).

Страждали, однак, мольйони в1руючих, особливо ¡нших конфеай, яких насильно навертали в лоно Роайсько! православноТ церкви. Православн! й caMi не могли второпати, куди веде ix церковне керюництво. Поширювались ворожнеча ! незгоди м1ж воруючими р!зних конфеай. Це було на руку вождю, який правив за принципом «роэд1ляй! володорюй», i це добре опанували його послщовники й поплмники, особливо ноеопризначений голова Ради у справах РПЦ, полковник держбезпеки Г.Карпов.

Юридичне оформления uieT фтй держбезпеки було закр^лено постановою РНК СРСР за t 993 eta 14 вересня 1943 року, а постановою РНК СРСР за i 1095 вщ 7 жовтня 1943 року було затверджено Положения про Раду, яким формально передбачалося, що цей орган буде зд^снювати нагляд за дотриманням мкцевими органами влади законодавства про свободу вфоспов'одання. Але Рода у справах РПЦ насамлеред сома ж порушувала це зоконодавство,функцюнуючи як фтоя апарату держбезпеки. Bei кадров! питания про призначення на вщповщн! посади духовенства попередньо розглядались у Рад!, а остання узгоджувала кандидатури is партойним кертництвом. Зокрема 19 сочня 1944 року под час чергового лрийому В.Молотов дав Г.Карпову вказовку «...з секретарем ЦК Компартп УкраГни Хрущовим узгодити питания про призначення новоГ особи екэархом УкраГни замость митрополита Миколая»'.

Виникае лоп'чне запитання: ким же були керовники РПЦ —пастирями людських душ чи номенклатурними одиницями комлартй? Адже в'|домо, що заметь виражати ¡нтереси мшьйошв православних, вони перш за все виправдовували вияелене iM дов1р'я з боку сталонського уряду. А тих, хто BipHO служив тотал1тарному режиму, нколи не забували, нагадуючи про себе щедрими подношениями у вщповщносп з посадою, яку вони эаймали у церковжй iepapxil. Зокрема 24 йчня 1944 року з нагоди 77-р1ччя псиргарха Московського i BCiei Pyci Серия йому ведомством Г.Карлова було зроблено урядовий подарунок варлстю 35 тис. крб.

Документи сводчать, що чеюсти в рясах», котр! лроцювали у лщрозд!лох Ради у справах РПЦ, пильно стежили за ¡ерархами, сп!впрацюючи з ними та своечасно надаючи im piSHi матер1а ibHi блага. При цьому саму церкву вони використовували як зноряддя тоталгтаризму, зокрема для насильницького привернення ¡нших конфеай у лоно Роайсько! православно! церкви.'Ця политика НКДБ нав'оть виходила за меж! держави i сягала тих кра!н, де були православн! приходи, яких також навертали в лоно РПЦ з метою централ1зацй державного впливу на церкву, отримання прибутку вщ П дюльност! валютою! використання закордонних православних центр!в у цшях зовнаиньо! розвщки СРСР.

Виявлен! apxiBHi документи пщтверджують, що того часу в!д тотал1тарного режиму найбшьше постраждала УкраТнська греко-католицька церква, яка тривалий час функцЬнувала на територи Галичини, Закарпаття, Захщно! Binopyci! та кра!н Прибалтики. Вир!шальну роль у цьому вдаграло вщомство Г.Корпова, яке пщготувало й провело 8-10 березня 1946 року у Львов! Собор греко-католицько! церкви з метою «возз'еднання з рос'ойською православною церквою», що був полггичним фарсом.

У проведеному дослщженн! автор виевгглюе процес тдготовки та органЬацй цього Собору, арГументовано доказуе, що розроблеш Г.Карповим за наказом Стал1на «пропозицП по возз'еднанню церков» являли собою детальиий план саме лквцюцй УГКЦ та ¡нспороцй льв'овсьхого псевдособору. Передбачалося, зокрема, пдарвоти едность украонщв, штучно утворити ворожнечу М1ж ними ! за допомогою, як це не дивно на перший погляд, — церкви добитися розколу. Так, саме церкви, звинувативши ii у «Bcix rpixax», до того ж зробити це

1 ДА РФ. — Колекцоя документа. — Арк. 23.

руками представникш ¡ншоТ конфесП, тобто РПЦ, нюй у зсиадноукражському ре<1он1 створювапи умови найбтьшого державного слрияння. Одночасно для «втщення в життя» цього плану була утворена так звана «¡негативна група», яку «доручили» бчолити Г.Костельнику п!сля його лолереднього «оп(хшювання» вщомством Г.Карпова у Москва

ПроаналЬувавши документи I матер1али, дисертант доходить висновку, що юридичного акту, який би формально «узаконив» функц!онуванн'я ¡нМативно! групп, не ¡снувало. 3 цього випливас, що суто з правовоГ точки зору створейня та дмльмсгь ¡ншотивно? групп були протизаконними, бшьше того, набули характеру криминального злочину, адже члени фупи перетворилися на прямих отвучасниш геноциду проти власного народу, бо, як випливае з документе, вони завчасно подавали списки духовних ос!б, в Раду у справах РПЦ, яка функцюнувала як ф'|лт НКДБ. Сотн! священиюв шсля цього були запроторен1 в тобори I в'язниц!, ф!зично знищеш. . ■

Таким чином, ¡нщютивна група використовувалаСя для прикриття тих акта вандализму стосовно УГКЦ, що творилися новоявленими «спасителями» укрршського народу за активно! допомоги член!в щ'е! ж групи. •

Арх!вш джерела, яи врешт! решт джшли до наукобо! громадськост1, дають га'дставу стверджувати, що розбрат, ворожнеча м!ж греко-католиками ! православними в Укра!н1 розпалювався державними чинниками тоталитарного режиму з метою розпорошення едност'1 укра!нського народу, звернення його з ¡сторичного шляху побудови незалежно! Укра!нсько! держави.

У монографп автор досл'щжуе ияльмсть карального апарату лщ час Ыслявобннрго голоду в Укра!ж у 1946 — 1947 роках, коли, зпдно з ршенням кершництва МВС УРСР, зб!р ЫформацП про голод I лов'язаж з ним факти злочин!в доручили здШснювати упраал/'нню по боротьб|' з бандитизмом.

Про трапчне становище, пов'язане з нестачею продукпв харчування у сждних та Ывденних областях Укра!ни, численж вк.'адки захворювання громадян в!д голоду I скосння на цьому Грунт! жахливих злочинш начальники обласиих управлЫь м'швд"! своечасно ¡нформували секретарш обпасних ком!тегЬ КП(б)У, спотваючись, що з ¡хнього боку будуп. вжил негайн! заходи по наданню матер1ально! допомоги голодуючим. На жаль, цього нэ сталося. Поступово зб!льшувалася шьк!сть випадюв каннйапаму. 1з ачня по червень 1947 року по республ1ц1 було офедйно зареестровано 130 випадт людо!дства, за що 132 особи були притягнут1 до кримЫально! вщповиальнрстР.

Виконуючи функцП реестратора голодомору, керщництво МВС УРСР накопичувало трапчну статистику, яку в узагальненому вигляд! выправляло кер1вництву республики. Зокрема 13 береэня 1947 року Т.Строкач надогао секретарев! ЦК КП(б)У Л.Кагановичу допов!'дну-анал|'з про голодомор ¡з наведениям жахливих випадюв конн!балпму. Необхщно зазначити, що ця ¡нформаци не була поодинокою, але Л.Каганович продовжував збер1гати спомй, удаючи, н1би в УкраЫ н1чого не сталося, ! не вживаючи жодних захода допомогги голодуючим. Та й чи могла взагал1 вщбутися широкомасштабна державна акщ'я урятуваннй сотень тисяч голодуючих? Напевне, м: голодомОр 1947 року був «офвдйно нез!домим» урядовк Тим больше, для Сталина, який, за словами МХрущова, давно мр1яв переселити кудись подап! отих «неслухняних» укра!нц1в, настав вельми сприятливий момент: природний фйктор — неврожай, автоматично потягнув за собою голодомор, у багато раз!в посилений невтручанням влади. Проте у пов1домленнях у вищ! держаам ¡нстонцП н1дэ не вкозувйлось, що це був голод, зазначалось, що це «временные продовольственные затруднения».

Дисертант доходить слушного висновку, що масштаби голодомору 1946 — 1947 рок|в могли бути значно меншими, а насл!дки значно легшими, якби органи державно! влади 1 улравлЫня доклоли максимум зусиль по наданню допомоги населению Ывденних! оздних . областей Укра!ни, скоординувавши д1! з органЬацЯ продозольчих поставок 1з союзиих республ1к для голодуючого населения. Але задпя цього насамперед нео(}х1дно було визнати на р!адержави, а може, й м!жнародно! громадськосп, що голод в УкраТн! — це вцщзеркалення реально! картини тод!шнього життя сусптьст?а, в «ому у новоеннЬй пер!од ново! сили набирав тотал1тарний режим. Одна к це аж' ияк не вписувалося в загальну картину удаваного благополуччя, яке панувало в ус!й ¡мперП соцюлЬму.

У монографп автор на п!дстав! ун'кальних документов, що додаються у друпй книз!, викривае провокации! заходи репрееивних органш проти населения захщних областей УкраГни, ре вздновлений тогат'тарний режим св!домо прогнув зштовхнути р!зн! верстви

1 АПБ МВС Укра!ни. — Колекщя документ'«. — Арк. 133, 142, 164.

населения, викликаючи братовбивчу втиу та залучаючи громадян до сптпрац1 з органами держбезпеки.

ДисертантоЫ довелося ознайомитись з великою ктьюстю документе, що стосуються порушень законносп у захщних областях. Ц1 документи вперше аналЬуються в роздМ, показують спровжню, а не романтизовану, роль, щой ввдгравали органи МВС! МДБ. Автор обстоюе думку, що причини протистояння I боротьби рЬних сил у захщноукраТнському регион! у добу тоталитарного режиму потребують бшьш пильноТ уваги ¡сторикш, позбавлення егд одноб|чного пщходу, вивчення всього комплексу наявного документального \ фактичного матер1алу, особливо того, який донедавна був недоступний для дослщниюв.

У висновках узагальнено основа пдсумки дисерта^йного дослщження, змкт якого засвщчуе, що протягом функцюнування тоталитарного радянського сусгальства вузькокласове сприйняття явищ та подш, нетерпим1сть до будь-якого ¡накомислення значною мрою знецшили норми загальнолюдськоТморал!, призвели до непоправних деформац1й соц1альноТ свщомосп. За таких умов створений 1 випробуваний в роки громадянсько! в|йни репресивно-каральний апарат ¡з часом не лише не згортався, о, навпаки, розгалужувався, зростав та вдосконалювався, I юбуваючи нових, значно ширших функщй. Репресп, що використовувалися бтьшовиками як один ¡з основних засоб|в утвердження радянсько! влади, завдали непоправних втрат украТнському народов!. Перетворена в одну з провЫцШ радянсько! ¡мперП, УкраТна упродовж багатьох десятилль була об'сктом перманентного терору, що мав нацюнально-полпичний характер.

Далеко не повний перел1к слабо дослщжених обо сфальсифгкованих проблем ! питань ¡сторП УкраТни перюду радянського тоталитарного режиму 1917 — 1953 рокт переконливо свщчить про нагальну необхщнкть переосмислення ¡сторичного процесу з метою вщгворення правди ¡сторм. Недарма ж вщомий ¡старик та ¡сторюсоф В.О.Кпючевський афористично пдкреслив: «Минуле треба знати не тому, що воно пройшло, а тому, що, вщходячи, воно не зумто прибрати своТх наслщюв». Наслщки ж радянського тоталитарного сустпьства в'дчутж 1 сьогодн!, \ не т!льки у морально-психолопчый площин'. На жаль, далеко не ва, нав1ть т1, для кого вивчення минулого стало профеаею, знають, як прибрати з нашого сьогодення небезпечы уламки, попишек в УкраТж бтьшовицькою державнстю та притаманним Тй тоталтарним режимом. Автор висловлюе спод1вання, що цьому, хоч I в незначий м]р1, буде слугувати проведене наукове дослщження.

Основш прац| дисертанта з дослщжувансн проблеми:

Монографи

1. Репресивно каральна система в УкраТнЬ 1917 — 1953: Суспшьно-полТгичний та ¡сторико-правовий аналЬ: У 2-х кн. Кн. 1. К.: Либщь — Втсько УкраТни, 1994. — 24,87 друк. арк. Кн. 2 К.: Либщь — Втсько УкраТни, 1994. — 39,37 друк. арк. (Рецензм: Сшерщина. — 1994. — 14 червня; Визвольний шлях. — 1994. — 17 вересня; Лтературна УкраТна. — 1994.

— 29 вересня.).

Брошури

1. Становления та дшльнкть народних дружин I органа мтщи в Закарлатськ|й УкраТы (1944 - 1946 рр.). —Льв1в, 1986. - 2 друк. арк.

Стагп

1. 1сторико-правов1 аспекта становления укра!нськоТдержавносл//Тези республканськоТ наукоео-практичноТ конференцн. — КиТв, 1990. — 0,2 друк. арк.

2. Право як зааб вщродження украТнськоТ державносп // Тексти лекцм з спецкурсу «Проблеми формування ¡нститупв правовоТ держави». — Льв>в, 1991. - 0,2 друк. арк.

3. Нащональна самосвф.омсть як зааб вщрадження украТнськоТ державносп // Тези допов'щей та пов1домлень республ^канськоТ иауково-практичноТ конференцн. — Львт, 1991.

— 0,6 друк. арк.

4. Правовий н'|пл13м — деструктивний фактор сусптьних вщносин // Тексти лекц:й з спецкурсу «Проблеми формування ¡нституш правовоТ держави». — Львш, 1991. — 0,3 друк. арк.

5. Micue та роль державного адмМстративного апарату в депортацм украТнського та польського народов в 1944 — 1947 pp. // Матер1али мгжнародноТ науковоТ конференцм.

- Львю, 1991. — 1,5 друк. арк.

6. Загальнолюдсью, гумажстичж цжносп — фундаментальна принципи розвитку юцюнально! державносп УкраТни на сучасному етап1 // Матерюли науково-практичноТ

^"ФеренщТ. — Дрогобич, 1991. — 0,2 друк. арк.

'. Rola NKWD w likwidacji grekokatolickiej diecezji rhzemuskiej. // Матер1али м1жнародноТ ^овоТ конференцм. — Перемишль, 1991. — 1,5 друк. арк.

8. 1947-й: i знову голод // Лггопис червоноТ калини. —1991. — №4. — 1 друк. арк.

9. НКВД — НКГБ i процес лквщацм УкраТнськоТ греко-ка'толицькоТ церкви // Визвольний шлях (Лондон). —1992. — №9-12. — 3,5 друк. арк.'

10. Кремлтська змова державних i духовних владик // Патргархат (Нью-Йорк). — 1992.

- №9 (261)-12 (264).-1,5 друк. арк.

11. Rola aparatu ranstwowo-administracujnego w deportacp polskiej i ukrainskiej ludnosci w latach 1944 — 1947 // Матерюли мжнародноТ науковоТ конференцм. — Щец!н, 1992.

- 1,5 друк. арк.

12. Механизм депортацм украТнського i польського населения в 1944 — 1946 pp. // Золот1 'ворота. — 1992. — Na2. — 1 друк. арк.

13. How the KGB tried to destroy the Ukrainian Catholik Church //ABN CORRESPONDENCE.

- 1992. - No. 4. - vol. XUII. - 0,5 друк. арк.

14. Голокост на УкраТж в 1946 — 1947 pp. Особливосп ияльносп карального апарату // Науковий зб1рник УкраТнського Втьного Ужверситету. — Мюнхен, 1992. — 1,5 друк. арк.

15. Форми i методи дыльносп НКВД-МГБ у 6opoTb6i з ОУН-УПА // Матерюли ВсеукраТнськоТ науково! конференцм. — КиТв, 1992. — 1,5 друк. арк.

16. Боротьба проти украТнського визвольного руху та УГКЦ у свлтп apxisiB НКВД // Матерюли м^народноТ науково! конференцн. — Нью-Йорк, 1992. — 1,5 друк. арк.

17.Каральн1 BificbKOBi п!дрозд1ли НКВД-МГБ у 6opoTb6i з ОУН-УПА // Державжсть. —

1992. - №4. - 0,8 друк. арк.

18. Репресивн! акцм карального апарату радянськоТ ¡мперм проти нацюнально-визвольного руху // Визвольний шлях (Лондон). — 1993. — №2-5. — 1,5 друк. арк.

19. У 6opoTb6i за УкраТнську Соборну Державу // В'|йсько УкраТни. — 1993. — №23. — 1 друк. арк.

20. Етапи та перюди депортацм украТнського населения в 1944 — 1947 pp. // Дюспора.

- 1993. - №2. - 1 друк. арк.

21. Репресивний апараттотспмтарного сусптьствау боротьб| з нацюнально-визвольним рухом в УкраТж в часи друго! cbitoboT в'|йни // Матерюли ВсеукраТнськоТ науково! конференцм. — 1вано-Франк1вськ, 1993. — 1,5 друк. арк.

22. Депортащя. 1сторико-правов1 та сусшльно-полггичн! аспекти примусових виселень украТнського населения в 1944—1947 роках // Вшсько УкраТни. — 1993. — №4. — 4 друк. арк.

23. 1деолопя i тактика тоталггарного сусптьства у боротьби з нацюнально-визвольним рухом в УкраТж (очима дослщника, мовою документш) // Матер!оли ВсеукраТнськоТ науковоТ конференцм. — КиТв, 1993. — 1 друк. арк.

24. Органи BHyTpiujHix справ в механизм! УкраТнськоТ держави: орган1зац1йно-правов1 проблеми реформацм та вдосконалення дЫльносп на сучасному етат // Державн'юъ. —

1993. - №4. - 0,3 друк. арк.

25. Правоохоронна та праеозастосуаальна система в мехажзм1 УкраТнськоТ держави: вТд тоталггарного сусптьства до цивтЬованоТ правовоТ держави //Матерюли м1жнародно! науковоТ конференцм. — Львш, 1993. — 0,5 друк. арк.

-3326. Невщомий голодомор в Укрспш' (¡сторико-правовий та сусптьно-полаичний аналЬ комуи'остичного геноциду проти укра!нського народу у 1946 — 1947 pp.) // В^сько УкраТни. — 1993. — №6. — 1,5 друк- арк.

27. Сврейська сптьнота та нацюнально-визвольна боротьба за Укра!нськудержавнсть, евреТ та УПА // Матергали м'ожнародно! науково! конференцм..— брусалим, 1993. — 0,5 друк. арк.

28. Державно-церковж стосунки в ¡сторм тоталитарного радянського сустльства в Укра!нк вщ конфронтацм до спюробггництва // Матерюли Всеукратсько! науково! конференцм. — Луцьк, 1993. — 0,5 друк. арк.

29. Правова система кратократ'й та державний мехашзм репреай проти нацюнально-визвольного руху в Укра!ш: ¡сторико-правовий аналЬ // Матероали Всеукражсько! науково! конференцм. — Луцьк, 1993. — 0,5 друк. арк.

30. Ce gu. s'est passe dans mon village en 1946 // L'EST EUROPEEN ACTUALITE NISTOIRE. №231. JUILLET-SEPTEMBRE. PARIS. 1993. - 0,5 друк. арк.

31. Le KGB el ia liguildation de L'Eglise calholigue ukrainienne, // L'EST EUROPEEN ACTUALITE HISTOIRE. №231. JUILLER-SEPTEMBRE. PARIS. 1993. - 0,5 друк. арк

32. Д|'яльн1сть ОУН на схщноукраТнських землях* п1д час нацистськоÎ окулацй // MaTepiann м'|Жнародно! науково! конференцП. — Ки!в, 1993. — 1,5 друк. арк.

33. Експаная тоталггирного режиму в Укра!н1 у повоснний пергад: геополггичн! аспекти вэоемопроникнення i сш'вробтицтва компартм та НКВД-МГБ // Матергали м/'жнародно! науково! конференцй. — Львов, 1993. — 2 друк. арк.

34. Примусов! MacoBi виселення 1944 — 1950 pp. як зааб боротьби репресивного апарату э ноцюнольно-визвольним рухом олсру украГнського народу // Матергали м1жнародно! науково-практично! конференцм. — Львш, 1993. — 2 друк. арк.

35. Передумови червоного терору. Бтыиовицький переворот в УкраТт i знищення национально! державност: у 1917 — 1920 pp. // ВШськоУкраТни. — 1993. — №12. — 2 друк. арк.

36. Право, сустльство, держава: в!д тоталп-аризму до- демократ» // Розбудова держави. — 1994. — №3. — 1 друк. арк.

37. 1нсинуацн радянських репресивних органю в УкраТн! та залучення населения до сшвпраш // Сучасжсгь. — 1994. — №7-8. — 1 друк. арк.

Документальж публЫацн

1. Кремл:вськ;а змова державних i духовних владик // Литературно Укра!на. — 1992. —

№5.

2. СталЫ, Берт, Ковпак... Невщома партизанська вм1намовою документа//Л1тературна Укра!на. - 1992. - №25, 26.

3. Протистояння. Акт'! репресивного апарату тоталпарного режиму проти нацюнально-визвольного руху укроТнського народу // Л'отературна У кра!на. — 1992. — №42, 43.

4. В|роломство держави i трагед!я церков //За втьну Украшу. — №29-39.

5. Провокацм та ¡нсинуащ! репресивних органш тоталггарного режиму у повоенний перюд // За втьну Украшу. — 1994. — №45-55.

Summary

Biloss I.G.Repressive-punitive system in Ukraine. 1917 — 1953: socio-political and legal-historical analysis

Thesis for the academic degree of Ph.D. (History), Field of Studies 07.00.02., History of Ukraine, Institute of Ukrainian Studies named after I.Krypiakevich of the National Academy of Sciences of Ukraine, Lviv, 1994.

The monograph in 2 volymes is suggested for the consideration. The author resorts to extensive sources and documents from the archives with the aim of spotlighting the mechanism of functioning of the repressive-punitive system in Ukraine as the main tool of the bolshevik regime in the struggle ogainst the movement for national liberation. The approach of the author makes the monograph unique in Ukrainian research of history.

Билас И.Г. Репресивно-карательная система в Украине. 1917 — 1953: Общественно-политический и историко-правовой анализ. .

Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 07.00.02 — История Украины, Институт украиноведения им. И.Крипякевича HAH Украины, Львов, 1994.

Защищается моногдафия _ в_.2-х книгах, в которой на основании обширной источниковедческой базы архивных документов автор впервые осуществляет попытку осветить механизм функционирования репрессизно-карательной системы в Украине как главного орудия большевицкого режима в борьбе с национально-освободительным движением.

На протяжении всего периода функционирования советского тоталитарного общества узкоклассовое восприятие явлений и событий, нетерпимость к инакомыслию в значительной степени обесценили нормы общечеловеческой морали, привели к непоправимому деформированию социального сознания. В таких условиях репрессивно-карательный аппарат со временем не только не сворачивался, а, наоборот, разветвлялся, рос и усовершенствовался, приобретая новые, значительно обширные полномочия и функции.

Ключов1 слова:

репресивно-каральна система, полп-ичний терор, бэтьшовицька державжсть, тоталпарний режим, нацюнально-визвольна боротьба, рух опору, национальна державн1сть.

Пщписано до друку 16.11.94. Формат 60х84/, 6 Друк. Офсет. Пагар офсет.

Умов. друк. арк. 1,86. Обл. вид. арк. 2.0. Тираж 100. Зам. 2468. 1994 р. Безкоштовнс

Обласна книжкова друкарня, 290000, JlbfliB, вул. Стефаника, 11.