автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.02
диссертация на тему: Робiтники Украiни в 1917—1920 pp. (Соцiально-полiтичнi та економiчнi змiни)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Робiтники Украiни в 1917—1920 pp. (Соцiально-полiтичнi та економiчнi змiни)"

РГП о л

Нацюнальна Академия наук УкраУни 1НСТИТУТ 1СТ0РН УКРА1НИ

На правах рукопису

РЕ€НТ Олександр Петрович

Робггники Укра'ши в 1917—1920 рр.

(Сощально-полггичш та економ1ЧШ змши)

07.00.02 — 1стор1Я Укра'ши

Автореферат дисертаци на здобуття наукового ступеня доктора кторичних наук

Ки1 в —1994

Дисертац!ею е рукопис

Робота виконана в 1нституп icTopi'i УкраУни HAH УкраТни Офвдйш оаоненти:

1. Доктор ¡сторичних наук, професор Терещенко IOpiß 1лларюнович

2. Доктор ¡сторичних наук Даниленко В'жтор Михайлович

3. Доктор ¡сторичних наук, професор Буравченков Анатолш ' Олександрович

Пров'щна оргашзащя — ЗзпорЬький державний ушверситет, Mini-стерство ocb'ith украУни, м.Запор'1жжя

на зас'щанш спещалЬованоУ вченоУ ради ДО 16.31.01 в 1нститут1 icTopi'i УкраУни HAH УкраУни за адресою: 252001, м.КиТв, вул. М. Грушевського, 4

3 дисертацкю можна ознайомитися у 6i6/iioTeu.i 1нституту ¡сторП' УкраУни HAH УкраУни, адреса: 252001, м. КиУв, вул. М. Грушевського, 4

Автореферат розкланий » ffl^fäQZ 1994 р.

Вчений секретар спецшлЬованоУ вченоУ ради

Пшчук Ю. А.

1. ОСНОВНИЙ ЗМ1СТ ДИСЕРТАЩЙН01 РОБОТИ

Загальна характеристика досл!дження. Серед комплексу проблем, що стосуються ¡сторп УкраТни пер/оду нац1онально1 революцН й громадянсько! в!йни, важливе м!сце нал ежить питаниям, пов'язаним з розвитком роб!тничого класу в умовах важкого I тривалого процесу розбудови УкраТнсько! держави. Складн1сть ц!е! теми зумовлюеться тим, что необх1дно подолати мислення, яке ран1ше насаджувалося фальшивою пропагандою. «М1с1ю революц!йного перетворювача 1 творца нового сусп1льства, — проголошували П адепти,—¡стор1я поклала на робггничий клас. Зд1йснюючи П, в1н виражае не т!льки сво! класов11нтереси, а й ¡нтереси вс!х трудящих»1. Цими догматичними положениями комун1стичио! программ науковц,1 змушен! були керуватися протягом тривалого часу. Тому р1зноман1тн! питания 1стор1Г роб!тничого класу вивчалися лише п!д кутом зору насаджувано! згори 1деолог!1, яка неспроможна була дати позитивн1 результати у ц]й справ!. Б1льша частина досл!джень, що проводилися в республ!ц1, в1дзначалася схематизмом, перекосом у б!к анал1зу позитивно! д!яльност1 трудящих мае в умовах 1снування лише УкраТнсько! Радянсько! Республ1ки, г1пербол!зац1ею всесв1тны>-1сторично! м!с11 робтшчого класу. Як насл!док, властив! лише для пролетарТату УкраТни процеси та пов'язан1 з ними под!! не досл!джувалися. Можливо, саме тому до к!нця 80-х рок1в радянськими 1сториками так 1 не була п!дготовлена б!льш-менш повна 1стор1я роб1тничого класу Укра1ни пер1оду 1917—1920 рр., а т! з них, що П висв1тлювали, иеспроможн! були здШснитн кардинальну переоц!нку усталених стсреотишв.

1 Програма Комун1стично1 парт!1 Радянського Союзу; Нова ре-дакщя. Прийняга XXVII зЧздом КПРС. —■ К. —1986. — С.5.

1нтерес до теми посилився наприк!нц1 80-х — на початку 90-х рр., коли нова ¡нформац!я, яка з'явилася в украГнськШ пер1одичн1й прсс!, почала п1ддаватися науковому анал!зу. Вия-вилося, що глибоке вивчення коричного минулого пролетар1ату Украши в!дкривае ряд идкавих наукових напрямк!в, дае мож-лив1сть звернути увагу на виникнення й розвиток зовс1м нових явищ у бурхлив! 1917—1920 рр. Це радикально зм1нюе колишн! уявлення про пср1од нащонально-визвольних змагань в УкраМ. Новий шдхщ до проблеми дае змогу показати реальний ступшь готовкост! робтшчого класу до революц,1йних перетворень, довести, що дискредитований у роки революцП та громадянсько! вшни большевиками вш продовжував в!дстоювати сво! власш соц1ально-економ!чш, пол1тичн1 й культурШ1нтереси. Детальний анал!з ступеня досл1дженост1 тематики, як1й присвячена дисер-тац1я, подаеться в П першому роздШ.

У реферованш дисертацН досл!джуються м!ськ1 пролетарсьы верстви як частка соц1уму, об'едианого сшльними майновими, побутовими, сощально-психолопчними 1нтересами, котра вна-сл!док взаемодП р!зних 1сторичних факторов опинилася в ешцентр! складних революцШних зрушень.

Предметом вивчення е умови та специф!чн1 шляхи форму-вання робтшчого класу Украши, структуры!, к!льк1сн1 й як1си! зм1ни у ньому, сод1альн1, економ]чн1, пол1тичн1, правов1 аспекта його сусп!льно! життед!яльност1, реальний вплив на' переб!г подШ, що в!дбувалися у пер!од 1917—1920 рр.

Головний напрямок досл!дження—стан украшського про-летар1ату, в умовах неодноразових змШ форм державного управления в УкраШ.

Вищенаведен! М1ркування визначають актуальшсть даного досл1дження 1 становлять його наукову новизну. Новими п1дходами до теми е також анал!з украшського профсшлкового

руху, з'ясування передумов декласування, розпорошення, де-структуризацИ роб1тничого класу, його сгавлення до д!яльност1 р1зних пол!тичних сил в Украш!.

Метою дисертацП е узагальиюючий комплексний анал'13 змш у соц1алъно-пол1тичному та економ1чному статус! пролетар1ату Украши протягом 1917—1920 рр., всеб1чне вивчення й систематизация 1сторичкого досв!ду пол ¡тик и державних утворень щодо робпчшчого класу, що ¡снували в той час, з'ясування 1 формулювання головних тенденцш розвитку ц!еТ социально! групи населения.

Для досягнення вказано! мети ставляться так) завданая:

— на п!дстав1 ¡сторюграф1чного огляду оцШити ступшь та глибину розробки проблеми у В1тчизнян1й 1 заруб1жн!й науков1й Л1тератур1, накреслити перспектив^ напрямки П дальшого вивчення;

— охарактеризувати арх1вн1 й опубл1кован1 джерела, на яких грунтуеться досгпдження теми;

— з'ясувати законом1рност1 та особливосп формування 1 розвитку пролетар1ату Украши дореволюцШно! доби для сшв-ставлення з його становищем у наступи! роки;

—досл!дити концептуальн! засади социально! политики уря-д(в, як! Д1яли в Украш! протягом 1917—1920 рр., щодо робшшчого класу;

— Простежити структурн1 ЗМ1НИ К1ЛЬК1С!ЮГ0 Й ЯК1СНОГО порядку в середовищ! пролетар!ату за складних пол1тичних 1 економ1чних умов у держав^

— визначити р1вень впливу русиф1кац!1 украшського роб!т-ничого класу на долю визвольних змагань;

—здшснити стратиф!кац!ю пролетарських верств Украши за нащональними та соадометричними чинниками;

— показати механ!зм взаемостосунк1в держави й роб1тничого класу як частки соц1уму в ход! докоршних соц!ально-еко-ном!чних 1 нол^тичних перетворень;

—дати характеристику соц1ально-психолог!чного та куль-турно-осв1тнього стану пролетар!ату у досл!джуваний период;

— на основ1 вузлових положень 1 висновк1в дисертацШно! прац! виробити загальн! науков1 рекомендацП стосовно регулю-вання в1дносин м!ж державою й роб!тниками в сучасний пер!од, розробки та впровадження у життя державно! социально! пол!тики.

Теоретична 1 практична ц1нн1сть досл!дження полягае в тому, що автор в1дмовився в1д аксюматичних схем на зразок «пролетар1ат—руш!йна сила, гегемон революции, «пров!дна сила сусп!льства» й намагався сконструювати власну кондепц1ю розвятку подШ. Одним з П нар1жних положень е сприйняття роб1тничого класу Украши як суб'екту ¡сторично! д!1, однак не як м1фолог!чно! монол1тно! маси, а досить диференцШовано! за нац1ональними, соц!альними та пол!тичними ознаками.

В1дштовхуючись в!д численних документальних джерел, значна частина яких "вводиться в науковий об!г уперше, дисертант подае свое власне бачення тенденц1й розвитку соц1ально-пол1тич1шх мроцес1в у пролетарському середовищ! протягом 1917—1920 рр.

Матер1али дисертацИ, П основн1 где! й висновки можуть бути використан! при п!дготовц1 спецдальних 1 узагальнюючих праць, створенн! вуз!вських курйв 1сторп УкраГни, шдготовц! музейних експозиц1й, для лекц!йно! робота.

Окремими положениями прац! можна скористатися в ход1 вироблення та реал1зацП моделей соц1ально-економ1чно1 пол!-тики у наш час.

Р1вень реал!занД|, апробац1я 1 публ!кац!я результатов досл!-дження. Основн! результата науково! розробки проблематики, пов'язано! з ¡стор!'ею роб1тничого класу УкраГни в роки революцИ та громадяксько! в11йни, знайшли воображения у публ^ацЫх автора на протяз1 останнього десятил1ття. В основу дисертац11 покладен! монографн й ряд ¡нших праць загальним обсягом понад 50 обл1ково-видавничих аркуш!в. Б1льша частина 1х присвячена з'ясуванню соц!ально-пол1тичких умов життя про-летар!ату, в тому числ1 матер1альних 1 житлових, пщготовц! роб1тничих кадров, заходам боротьби з безроб1ттям тощо. Список цих праць додаеться.

Початковий етап досл!джень був присвячений нагромаджен-ню, статистичшй обробц! та анализу емпЗричного материалу. Ряд положень у р!зний час винесений автором на суд читацького загалу й науково! громадськосп, з позицш сьогодення впратив актуалыйсть 1 видаеться дещо спрощеним та схематичним, що в1дпов!дало тогочасному загальному стану вЬ-чизняно! (сторично! науки. Однак проведена робота сприяла формуванню п!дгрунтя для дальших крок^в у напрям! пошуку нових п!дходт до проблеми, вироблення таких критерав до оценки факт!в мину-лого, а також засоб!в !х науково! реконструкцИ, як1, зрештою, дали можлив!сть неупереджено осмислити визначальн1 в!хи, руиийн! сили й взаемообумовлсшсть под!й трапчних 1917—1920 рок!в та !х насл!ДК1в для майбутнього народу УкраГни.

Використання рашше недоступних матер!ал1в створило умо-ви для узагальнень 1 висновк1в з таких нових напрямк1в досл1дження, як взаемовадносини М1ж окремими нац!ональними прошарками робтшкдв УкраГни, русиф1кащя пролетарських верств м]ста, роль та м!сце !х оргашзацШ у визвольних змаганнях, полггичн! уподобання р1зних прошаркав робтшчого класу в псрий пожовтнев1 роки.

Дисертац1я е синтезом паукового доробку автора, що прагнув в!дтворити реальн! ¡сторичн! подИ в один з визначальних пер!одДв становления украшськоГ державност1.

Докторська дисертаиДя обговорювалася на заадашп в!дд1лу icropil украТнсько! революцИ 1нституту icropii Украши HAH Укра!ни. 3 основними висновками з проблеми у целому й з окремих П аспекте дисертант вистугшв на ряд! наукових конференцШ у Запор1ЖЖ1 (листопад 1992 р.), Киев! (ачень 1993 р.), п1д час стажування перед сшвроб1тниками 1нституту Icropii Pocii АН Pocii, перед студентами i викладачами Кшвського театрального ¡нстнтуту, Ки!вського педагогичного университету ¡м.Драго-манова та Полтавського пед!нституту. Матер1али досгндження були використан! гид час читання курсу лекций з icropii Украши (КиТвський театральний ¡нститут), складання програми курсу з iCTOpii Укра1ни (видавництво НМК (навчалъно-методичного Ka6i-нету) «Вища школа»), 6-го тому «Истории Украинской ССР», п!дготовки документально! noBicri «Бесстрашный бронепоезд» (видавництво «Прапор»), для консультування acnipaHTiB з Ки1в-ського педагоНчного ун!верситету й Луцького педшституту. 3 uiel тематики дисертантом прочитано ряд лекцДй у трудових колективах м.Киева, КиГвсько!, ВолинськоТ, В)нницько1, Дн1про-пегровсько!, Запор1зько1, ЮровоградськоЗ областей. OchobhI положения та висновки в працях дисертанта д!стали позитивну од!нку у наукових 1 громадсько-пол1тичних виданнях (диви «Знания та праця».—1984. — № 7; «Укра1нський 1сторичний журнал».—1991.—Ns 1; «Патр1от батьк!вщини».—1990. —13 трав-ня; «Роб1тнича газета».—1984.—6 липня; «Демократична Украла».—1993.—3 червня й iн.).

Особистий внесок дисертанта в розробку досл1джуЬано! проблеми полягае у новому п1дход! до анал!зу становища po6iTHHKiß Украши в 1917—1920 роках, у прагненм! автора В1д1йти

вщ усталених у недалекому минулому схем I оцшок тогочасних под1й, дати науково зважену й об'ективну характеристику (сторичних процес1в й явшц. 3 идею метою автор залучив значний масив нових документов, передуам арх1вних.

Науков! результата, що виносяться на захист, зводяться до таких основних положень та висновк^в:

1. Роб^тничий клас Украши почав формуватися п!зшше, н!ж пролетар1ат Роса, й був портняно нечисленним. Особлив1сть його становища пор1вняно з росшським багато в чому визнача-лася колошального залежшетю Украши. Московська метропол!я перетворила П на промислово-сировинний придаток. Це стало причиною сои,1ально-економ1чних 1 нац!ональних суперечностей, що потребували розв'язання. Робшшчий клас УкраГни у свош мае! був економ[чно безправним, малограмотним та пол1тично нерозвиненим. Бигьша частина пролетар!в проживала в с!льськ1й м1сцевосп або робшчичих селищах.

Всупереч усталеним уявленням про швидке зростання к1лькост1 промислових роб1тник1в кор!нно! нац)ональност! з початку XX ст. й до 1917 р. за рахунок притоку вих1дц!в з украГнського села проведене дисертантом досл!дження заевщчуе, що у той час б!льш1сть 1х становили рос1яни або зрусиф1ковзн1 украшц1, а також евре!. Соц!альною базою б1Льшовик1в в УкраТн! саме 1 став росшськомовний та еврейський пролетар!ат, а також Т1 верстви украшських роб1тник1в, як1 умовами виробництва й м!сцем проживания були т^но пов'язан1 з ним.

Вир1шити нацюнальне питания можна було, лише забезпе-чивши украшцям р1вн1 сошальн! умови для 1х всеб1чного розвитку. Тому боротьба за нацдональне самовизначення не мислилася без боротьби за сошалышй прогрес, що було пов'язано ¡з загальнодсмократичними процесами у самш Росп.

Пролетар1ат Укра1ни, як 1 все П населения, не пройшов достатньо! школи в умовах кап1тал!зму з його уроками економ1чно!, соц1ально1 та пол1тично! орган1зацИ. Зв1дси— велика популярн1сть серед значно! частини роб1тник1в утоп1чно! 1деТ про соц!альну р!вн1сть 1 забезпечен1сть—типово! для селянства й др1бно! буржуазН. Виняток становили роб^тники фабрично-заводсько! та Нрничодобувно! промисловост!. Вони були зосереджеи! у головних економ1чних центрах УкраТни 1 пройшли триоалу школу поличного виховання й революцШно! боротьби п!д кер!вництвом рос!йсько! соц1ал-демократи. Miera, як важлив! осередки промисловост! та квал!ф1кованих роб!тник1в, були твердинями pociviCbKo'i меншост!, нередко негативно настроено! проти украшсько! нац!онально-визвольно! 1де!.

2. Концептуальне осмислення реального впливу пролетариату Украши на протистояння р'юномаштних соц1альних сил за-crepirae проти переоценки його пол!тично! рол1. Звичайно, ро&тничий клас не був зац1кавлений у збереженн! ¡снугочого соц!ально-економ1чного i политичного ладу. Bíh не був зв'язаний н! з якими формами приватно! власност!. Йога мета — усусп1ль-нення засоб!в виробництва. Разом з тим пролетар1ат мав можлив!сть радикально втручатися в економ1чн! та соц!альн! в1дносини, як1 визначали умови життя б!лъшост1 населения УкраТни. Поеднання соц1альних завдань роб1тничого класу, ор!ентованих на соц!ал!зм, з проблемами укра!нського визволен-ня давало у руки його пол!тичних кер!вник!в могутн! засоби мобМзацД нащональних сил для 1х згуртування. Однак тривала росШська неволя, пол!тика русиф!кацН царського уряду щодо Укра!ни п1дривали сили укра!нського народу (в тому числ! й роб1тництва) та його нац!ональну св1дом1сть. Тому не дивно, що орган1зац!я укра!нського пролетар1ату як пол!тична, так i нац!ональна почалася значно шзшше, шж росШського. Зако-

ном!рно, що у соц!ал-демократичному рус! протягом десятил!ть спостер!галося тяжшня роб1тник1в Укра!ни до великоруських побратим!в. УкраТнська соц1ал-демократ!я, яка претендувала на роль национального всеукраГнського робп-ничого центру к ставила сво!м головням завданням «орган1зац!ю пролетар!ату, що розмовляе по-украГнському», на жаль, була нечисленна ! не могла протистояти рос!йському впливу. Насл^дки такого стану посилювалися русиф!кац1йними тенденц!ями в Украш!, особливо напередодн! Лютнево! революцИ.

3. Зрусиф1кован1сть украшського роб!тнидтва виявлялася як у його ставленн! до Центрально! Ради, так й у взаеминах з б!льшовицьким режимом, програма якого була в основному ор!ентована на пролетар1ат.

Щодо Центрально! Ради перед роб!тниками Укра!ни постала дилема: п!дтримати П чи залишитися нейтральними. Як 1 вс! незрусиф1кован! верстви населения, национально св1Дом! проле-тар1 шдтримали Центральну Раду. Однак для зрусифжованого украшського роб1тництва були незрозум1лими !де! П нащональ-них домагань. Багато пролетарш залишалися политично пасив-ними, больше дбаючи не про шдтримку Центрально! Ради, а про те, щоб якось вижити.

ГПсля захоплення бшьшовиками влади у Роси в УкраГн! актив!зувався процес створення рад роб^тничих, солдатських та селянських депутат!в, хоча й не вс! вони на той час стали бшьшовицькими. В украшських м1стах точилася боротьба м!ж радами роб!тничих депутат!в,! м!сцевими органами Центрально! Ради. М1ста стали ешцентром боротьби за встановлення радян-сько! влади. Все це актив1зувало проб!льшовицьк! настроТ, а згодом сприяло тому, що майже у кожному великому М1ст1 сталися збройш' виступи проти Центрально! Ради, шиизторами

яких були б1льшовики, а також зрусиф!кован! роб!тники, як! вороже ставилися до украГнського нац1онального руху.

4. В роки национально! революцН та 1снування УНР територ!я Укра!ни стала ареною дуже складних подШ, що позначилося на П соц!ально-сконом!чному розвитку. 3 розширенням масш-таб!в в1йни й господарсько! розрухи поглиблювалося загальне зубож!ння сусп!льства, розпад його соц1ально! та пол!тично! структури. Це зм!нювало св!тосприймання людей. Руйнувалися звичайн! уявлення про правовий порядок 1 норми сусп!льно! поведшки. Виник благодатний грунт для соц!ального ради-кал!зму, який вилився не лише у революц1йн1сть, айв анарх1ю. У св1дом!сть людей Щлеспрямовано вкарбовувалася думка про те, що найб!льш д1йовим 1 прийнятним засобом розв'язання будь-яких соц1альних та пол!тичних проблем е насильство. Таким чином, уже в той час б!льшовизм програмував пролетар!ат Украши на своер1дну, пров!дну роль у тотал!тарному, вШськово-комужстичному режим1.

Визвольний рух 1917 р., утворення Центрально! Ради й Укра-!нсько! Народно! Республ1ки поглибили нац1ональну св!дом1сть 1 посилили пол^тичну актйвн!сть народних мае Украши. Однак укра!нська демократ!я, П пол1тичн1парти не спромоглися гармо-н1йно поеднати нац!ональн! та соц1ально-економ1чн! вимоги населения. За таких умов у певно! частини пролетар!ату Укра!ни почали зростати настро! в1дчуження стосовно Центрально! Ради, а серед кер!вництва робтшчими оргашзац!ями утверджувалася думка, що не може бути н!якого сшвроб1тництва з владою, яка не задовольняе спод1вань трудящих мае на краще життя.

Гетьманський режим фактично ¡гнорував ¡нтереси проле-тар!ату, не робив реалышх спроб встановити нормальн! стосунки з його оргашзащями, навпаки, почав нроводити таку политику,

яка мала за мету в!дновити традицшн! в1дносиии м!ж працею й кап1талом, що призвело до згубних насл)дк1в.

Уряд Директор!! також не дуже Ц1кавився становищем роб1тничого класу, однак був обачлив1ший у сво!х висловлю-ваннях щодо скасування вс1х непонулярних закон!в, прийнятих урядом Укра'шсько! Народно! Республ1ки. В1н об1цяв в1дновити восьмигодинний робочий день, зд1йсннти ц!лий ряд Ыших законодавчих акт1в, спрямованих на захист працюючого люду. Проте н1яких конкреггних дш, як1 могли б продемонструвати пщтримку Директорию роб1тництва, не було. Отаманщина взагал1 обмежила можливост! щодо пол!пшення соц1ально-еко-ном1чного становища пролетар1ату.

Антинародним та антинащональним був I занроваджений в Укра1н1 у 1919 р. дешкшський режим буржуазно-помшцщько! диктатури. Б1логвард1йц1 чинили масовий терор щодо робгшик1и та селян. Вони вдавалися до спроб розколу пролетариату й залучення кого до сп1вроб1тництва з владою.

Радянський б^льшовицький режим, який протягом 1917— 1920 рр. трич! приходив до влади в УкраГн!, мав вузько класову спрямовашсть. Соц!ально-економ1чн1 реформи ¡нЩювалися на-самперед Москвою. Роб1тники декларативно проголошувалися власниками заводов ( фабрик. Реал!зуючи заходи «военного комушзму», держава диктатури пролетар1ату надала промисло-вим п!дприемствам статус так звано! «загальнонародно! влас-ностЬ, по сут! узаконивши в1дчуження роб1тник1в в1д засоб)в виробництва. При цьому роб!тничий контроль та робтшч! управл1ння стали насправд! не виявом ново! форми власносп, а швидше оргашзацшною формою господарювання.

Ефектившсть роб!тничого управл1ння була надзвичайно низькою. Неминучим стало загальне падшня дисциплЬш прац! на виробництв!. Становище у народному господарств1 загострю-

валося безроб1ттям. В умовах загально! економ1чно! розрухи й продовольчо! кризи реальна заробти плата у 1917—1920 рр. знизилася. В зв'язку з цим вживалися позаеконом!чн1 заходи мобипзацц продовольчих ресурс1в, впроваджувалися розпод!л пашив, натуральна оплата прац1, натурпремиовання 1 т.д.

«Военно-комун!стичш» заходи у сфер! орган1зацН прац! не привели до полегшення життя роб!тничих мае. Умови прац! нав!ть на найбшьш життездатних п1дприемствах були вкрай незадов!льнкми. Ситуащя загострювалася житловою кризою.

Таким чином, життевий р!вень роб1тник1в гид час революцИ та громадянсько! вшни в Укра5ш систематично знижувався. На все це драматично накладалося притаманне зубож!лим верствам будь-яко! наци у часи революцшних катакл!зм1в прагнення до стихшного, невмотивованого зламу старого сусшльства, приду-шення найменших спроб протистояння й опору, що неминуче призводило до н!велювання культурних ц!нностей, морального ШгШзму, катастроф!чних за насл1дками духовних втрат.

Громадянська в!йна принесла укра!нському народу велик! страждання. Военн! дИ, що тривали в Украш! протягом семи рок!в, негативно позначилися на П продуктивних силах, становищ! р!зних клас1в, соц!альних груп 1 пол!тичних парт!й. Роб^тничий клас н!коли ще не зазнавав таких величезних втрат. Традиции!, творен! роками форми економ!чного буття не д!яли. Нос1ем епохи ставала не працююча особист1сть, а марпнальннй елемент. П!д впливом соцЬльних та економ!чних умов таке робшшцтво об'еднувалося у групи з! своер!дною психолойею, низьким р1внем дисципл!ни ! культури. Найб!льш небезпечним було те, що психолог!ю люмпен-пролетар!ату засвоювали зви-чайн! роб!тники, ж!нки, включен! в процес виробництва на шкоду свои! соц!альн!Й рол! — матер! й господин! дому, а також тдл)тки, що працювали на промислових п!дприемствах Украши.

1917—1920 рр. — це пер!од непростого 1 тривалого процесу самовизначення УкраТни, коли було так багато досягнуто у спра-в1 розбудови УкраТнсько! держави та ст!льки ж не реалгзовано й втрачено. Даний етап визвольних змагань характеризувався вкрай суперечливими тенденции боротьби трудящих за 1де! нац1онально1 державност!, з одного боку, 1 диктатуру проле-Tapiary та св!тову революц1ю,—з 1ншого. Цей процес вгдбувався в умовах поглиблення нац1онально! самосв!домост( й pi3Koro поНршення соц!ально-економ!чного становища народних мае.

Методолог! чними засадами досл1дження е положения про д!алектичний взаемозв'язок явищ у сусп!льств1, про роль соц!аль-них сил, зокрема роб!тничого класу, в державотворчих процесах. Методика, застосована у дисертад1йному досл1дженн1, грун-туеться на використани! предметно-хронолог1чного 1 структурно-системного методов, як1 дали змогу вивчити розвиток po6iT-ничого класу протягом складного пер!оду революцП й грома-дянсько! вшни. В досл1дженн! вперше простежуеться роль промислових po6iTHHKiB як суб'екта соц!ально-економ1чного буття i державотворчих процейв, а не лише як об'екта дН р!зноман1тних сил i, насамперед, полггичних партш та профсп1-лок. На користь обрано! лЫИ пошуку св!дчить i заруб!жна 1стор1ограф1я, що не в!дмовляеться в!д анал!зу окремих сп!ль-ностей людей за майновими, профес!йними, соц!ально-побуто-вими й ¡ншими параметрами. Hhhí назр1ла необх1дн!Сть з'ясувати специф!чн! риси та особливост! роб1тничого класу, його фак-тичний вплив на х!д сусп!льних подш.

Структура дисертацп визначаеться зм!стом проблеми, по-ставленою метою i завданнями досл!дження. ДисертаиЦя скла-даеться ¡з вступу, семи роздШв, bhchobkíb, списку використано! л1тератури й джерел. ÍI обсяг—400 сторшок машинопису.

Структура дисертац!! п!дпорядкована П головному завдан-ню: з'ясувати м!сце та роль пролетарських верств Укра1ни у соц!ально-пол!тичних I економ!чних трансформац!ях протя-гом 1917—1920 рок!в. При дьому, природно, найб1льшу увагу довелося прид!лити нев!домим або малов1домим ран!ше стор1нкам стосунк1в роб1тник1в Укра1ни й Центрально! Ради, УкраТнсько! Народно! Республ1ки, гетьманату, Директор!!, а та кож новому осмисленню роб1тничо! пол!тики радянсько! влади. Реальний зм!ст та питома вага «внеску» кожного з названих режим1в диктували пропори,!! й обсяги матер1алу, присвяченого тому чи !ншому переду революд!йних пере-творень 1 визвольних змагань.

Ступ1нь досл1дженост! тематики. В дисертац!йному досл!-дженн! даеться критичний анал!з оф!ц!озно! теор!! «гегемон!! пролетар!ату», що на 70 з лишком рок1в залишалася кер1вним вектором наукових праць радянських 1сторик1в. Потрапивши в становище молодшо! сестри Геолог!!, 1стор!я у тлумаченн! багатьох спец!ал!ст!в була принижена до рол! виконавиц! соц!альних замовлень владних структур.

Справедливост1 заради сл!д нагадати, що процес !деоло-г!зац!1 1сторИ був започаткований ще Лен!ним. Його прац! та статт! к1ндя XIX — першо! чверт! XX ст. визначили тенденцДю, теоретичний розвиток й практичне веления яко!, на думку л1дера б!льшовик!в, мали справити ¡стотний вплив на всю еволюцш робЬ-ничого руху. ГПсля жовтня 1917 р. зусилля кер!вника радянського уряду були спрямован! на Ытегрування пролетар!ату в соц!ал1стичне сустлъство. Як насл!док, те, що 16

ран!ше було особистою точкою зору Лен!на на роль роб1т-ничого класу, перетворилося у категоричн1 установки прав-лячо! партП. Вождь революцН систематизував сво! погляди в яскрав!, зрозум!л1 трудящим масам 1 водночас безапеляц(йн1 гасла на зразок: «роб!тничий клас — один з основних к лас! в сучасного сусп1льства», «найпередов1шин та посл!довно рево-люц!йний клас», «головна рушШна сила процесу л1кв!дац11 кап1тал!зму й побудови соц!ал!зму» 1 т.п.

Висв1тлюючи становище роб!тництва у 1917—1920 рр., автори перших 1стор1ограф1чних праць, опубл!кованих на початку 20-х рок!в, будували Тх на традицШних уявленнях про сусп!льний прогрес1. Можна сказати, що в ц!лому був зроблений важливий крок у вивченн! умов прац! роб!тник!в, 1х матер1ального становища, прожиткового м!н!муму, р!вня життя в роки революц!йних потряс!нь взагал!. Спираючись на конкретний 1сторичний матер!ал, досл1дники ще вживали старий понятшно-терм!нолог!чний апарат 1 майже не вико-ристовували лен1нську 1дейно-теоретичну спадщину.

Однак з часом нов1 пол1тичн! завдання продиктували необх!дн!сть посилено! розробки проблем, як1 ран1ше не порушувалися 1стор!ограф1ею. Одним з нар1жних камен!в «паукового соц!ал!зму» була теза про диктатуру пролетариату, яку наст!йливо впроваджували «згори» як дом!нанту 1сторич-них досл1джень. У цьому план1 дуже в1двертим виявився

'Буяновер МЛ. Стан пролетар1ату на Укра1н1 п1сля Жовтнево! революцИ—Харх!в, 1928; Пажитнов А. Очерки по истории рабочего класса на Украине.—Харьков, 1927.,

Стал1н. Bíh пробував теоретизувати з приводу проблеми диктатури пролетар!ату п!д час тижня украТнсько! л1тератури (9—16.11. 1929 р.) в Mockbí, сформулювавши парадокс: «Ми до чого прагнемо, до того, щоб держава в1дмирала. Але яким шляхом добиваемось? Самим небаченим посиленням функцШ держави у вигляд! низового пролетар!ату. Тако! держави, тако! всеосяжно!, з великими функц1ями, як диктатура пролетариату, не бувало н1коли в св1тЬ!.

Розвиток ц!е! теми прозвучав у численних публ!кац!ях того часу2. Та з виходом у 1934 р. прац! В. Крутя, присвяченоГ страйковШ боротьб! роб1тник1в Украши проти н1мецьких й австроугорсьхих окупант!в 1918 р., досл!дження теми роб!т-ничого класу майже припинилося. До к1нця 40-х рок!в не з'явилося жодно! узагальнюючо! прац! з icropií пролетар!ату пер!оду нац!онально-визволышх змагань 1917—1920 рр. (за винятком невеликих статей, де питания розглядалося на репональному матер1ал1).

«Стал1нський» етап в 1стор1ографН був позначений оформлениям i цементуванням основоположник догм на вс1х напрямах паукового пошуку. Крок вправо або вл1во роз-

'КузякЫа Н. Арх1вн1 сторуки.—К, 1992.—С20—2L

2 Волин М. История КП(б)У в сжатом очерхе.—Харьков, 1930; Вишняков И. К. К борьбе зз диктатуру пролетариата в Донбассе <1916—1918 гг.). Летопись революции.—1928.—N2 2 (29).—С220—223; Редьк1на L До питания про особливост» пролетарсьхо! революцИ на Ухраш! // Л1топкс рсволгоцИ—192а—№ 6 (33).—С 333-350; Рубач М.А.' Проти pcal3¡I бшыповкцько! схеми рушШлих сил та характеру революцИ 1917 року на УкраМ // Л1топис рсволюШ! —1930.—Na 5 (44Х—С5—93.

ц!нювався тод! як крайня форма вияву нелояльности до влади й тому був заздалег!дь приречений.

У 50—80-т! роки розробка питань iCTopil радянського роб1тничого класу та його революцНшо-перетворюючо! д!яль-ност! стала предметом активних досл!джень рос!йських й украГнських !сторик1в. Особливо вона актив!зувалася п!сля появи в жовтн! 1959 р. у журнал! «Коммунист» редакцШно! статт! «За глибоке вивчення icropli радянського роб!тничого класу». В УкраТн! стимулятором для розробки проблеми стала стаття в «УкраГнському 1сторичному журнал!» п1д назвою «Зм!ни у соц1альн!й структур! соц!ал!стичного сусп!льства 1 п1днесення кер!вно! рол! роб!тничого класу»1.

Працями, що п!дбивали п1дсумки розробки проблеми у вказаний nepiofl, стали колективн! роботи «Гстор!я роб!тничого класу УкраГни».— К., 1967. — Т. 2; «Рабочий класс Украинской ССР: традиции и современность». — К., 1986, а також 1ндив!дуальн! монограф!! А.П.Гриценко, С.М.Скляренка та певною м!рою автора дисертацП2.

Концепц1я, яка в них обстоювалася, зводилася до того, що напередодн! революц!йних под!й 1917 р. в Украш1 був

'Супруненхо МЛ. Зм1нн у соц1альн!й структур! соц1ал1стачного сусп1льства I п!днесе1шя кер!вно1 рол! роб!тничого класу // Укр. 1ст. журн.-1971-№ &-C.3-1L

2 Гриценко А.П Робгшич! фортец! соц!ал1стично! революцИ—1С, 1965; Гриценко А. П. Ройтничий клас УхраТни у Жовтнев!й революцЛ (березснь 1917—с!чень 1918 pp.). К, 1975; Скляренко СМ. Роб1тничлй клас УкраЫи в роки громадянсько! в1йни (1918—1920 рр-Х К, 1966; Реент А П. Рабочий класс Советской Украины на завершающем этапе гражданской войны (1920 г.) К, 1934.

сформований власний пролетар!ат. 1снували об'ктивн1 умови для соц1ал1стично! революцИ й проголошення влади рад; м1льйонн1 маси трудящих згуртував навколо себе очолюваний б1льшовицькою парт1ею робггничий клас РосП, який, в1дби-ваючи атаки внутр|цш1х 1 зовн1шн1х вороНв, водночас зд1й-снював соц1ал!стичн1 перетворення та подавав допомогу трудящим ус1х нац1ональних райо- н1в; що пролетар!ат Украши у союз1 з найб)дн1шим селянством, спираючись на 1нтернац1ональну допомогу росшських трудящих, усшшно долав труднощ! на шляху до впровадження нових сусп1льно-економ1чних вщносин в ус!х сферах життя.

Можна було б назвати багато причин, через як1 найбшьш активною виявилася саме така спрямован1сть паукового пошуку. Серед них визначальними е три. Перша полягае у тому, що зазначен! проблеми дуже легко вкладалися в прокрустове ложе загальноприйнятих, точн1ше, загалыю-росШських каношв, особливо в Украш1, де панувало спе-циф1чне уявлення про революцШн! под11 — нерозривн! й нев1дд!льн1 в1д революцШних под!й 1917—1920 рр. у сус1д!в з п!вноч1. Друга — це рудименти схематичного мислення, якими живилася апологетика догматичних понять 1 формул, що вже одн!ею маПчною силою свое! назви можуть не лише в!дсто-ювати, а й зм!нювати сутн!сть означеного ними явища. Нарешт1, третя причина випливае з друго!. Науковц! багатьох покол1нь наГвно в!рили адептам кнуючо! концепцП, а система зобов'язувала !х бути 1деолог1чними 1нтерпретаторами. Як 20

д1ти свое! епохи, украшсько! радянсько! системи, вони мусили керуватися ïï основними законами.

Протягом 1950—80-х рок1в було видано багато праць з ц!лого ряду аспектов проблеми. 1стотний внесок у наукову розробку icTopiï украшсько! революцН зробили О. Д. Бойко, А. О. Буравченков, В.Ф. Верстюк, Ю.М.Гамрецький, 1.Л.Гошу-ляк, А.П.Гриценко, П. П. Гудзенко, В. М. Даниленко, Ю.Ю.Кондуфор, C.B.Кульчицький, I.Ф.Курас, А.В.Лихо-лат, Р. Я. nupir, I. К. Рибалка, Р.Г.Симоненко, В.Ф.Солда-тенко, С. М. Скляренко, ЮЛ.Терещенко, Т. С. Осташко, Ж.П.Тимченко, П.П.Тригуб, Ф.Г.Турченко, I.Ш.Чорномаз, I. В. Хм1ль, 1.С.Хм1ль, С. П. Шатал1на, О.Й.Щусь, Д.Б.Яневсь-кий та ¡нш1.

Зростання ст1йкого ¡нтересу до ¡сторП роб1тничого класу спостер1галося на протяз1 1980-х рок1в. Глибоким проникнен-ням у суть проблеми в^значаеться монограф1я В. М.Дани-ленка1, сюжети з Ц161 тематики в соц!ально-класовому аспект! висв!тлюються у книз! Ф.Г.Турченка2, в узагальнюючому плаш вони подаються у грунтовой моиографИ ЮЛ.Терещен-ка3. Останню книгу можна вважати своер1дним п1дсумком розвитку досл!джень по соц1ально-економ1чних проблемах

Даниленко В.М. Рабочий класс и культурная революция на Украине.—К, 1986.

•у

Турченко Ф.Г. Великий Октябрь и ликвидация эксплуататорских классов на Украине.—К,—Одесса, 1987.

3 Терещенко Ю.И. Великий Октябрь и становление социалистической экономики на Украине. Очерк истории экономической политики (1917—1920).—К., 1986.

пер1оду укра1нсько! революцИ й громадянсько! вшни протягом. 1980-х рок1в.

Здобутки радянсько! !стор!ографИ того пер1оду в!дпов!да-ли р!вню освоеност! доступних арх!вних джерел, жорстко регламентованому згори методолог!чному !нструментар1ю, надм1рн!й 1деолог!зац11 1сторичноТ науки, що доповиювалася (нформащйним «голодом», невиправданою засекречен!стю ц!лих документальних пласт1в, обмеженими публ!каторськи-ми можливостями.

Ст!йкин iHTepec до проблем висвольних змагань в Укра1н1 виявила заруб!жна !сторюграф!я.

Вже на початку 20-х рок!в з-п!д пера учасник!в тих под!й, яких в!дц.ентрова сила социального виру закинула на чужину, з'являються перш! спроби осмислення звивисто! дол! ук-рашського народу у пореволюцШн! роки1. Написан1 по гарячих сл1дах спогади булн надто емоц!йними, пристрасно лубл!ци-стичними i св1тоглядно безкомпромкними.

В 30-х роках з'являються перш! анал!тичн! публ!кац!Г. Так, малов'|дома укра!нському читачев! праця В.Кучабського2 вже у наш час д!сгала оиДнку I. Лисняка-Рудницького як

1 Мазепа I. Бшьшовизм 1 окупащя УкраТни.—Льв!в; Прага, 1922; Христюк П. Зам!ткн i материи до 1сторП украшсько! революц11 1917—1921 рр.—BUeiib, 192Х—T.IV; та iH.

2 Kuischabsky W. Die Westukraine im kämpf mit Polen und dem Bolschewismus in denfahren 1917—1923.—Berlin, 1934.

«тв1р, що п!д1ймасться до р!вня 1стор1ограф11 великого стилю». В прац1 м1стяться ц!кав1 думки про 1деолог1чне та пол!тичне партнерство Центрально! Ради з Тимчасовим урядом, геть-манату — з росШською б1логвард!йщиною й укра!нських л1вих — з рос!йськими б!льшовиками.

Сл1д в1дзначити, що у заруб!жн1й л!тератур! з розгляду-вано! проблеми ч1льне м1сце, як правило, пос!дають явища надбудовного характеру. Питаниям же економ!чного порядку выводиться другорядна роль1. Сходячись на тому, що УкраГна була промислово-сировинним придатком РосИ, до того ж з менш розвинутою 1ндустр1ею, досл!дники дещо применшують реальн! можливост1 украТнського пролетар!ату, його значения в економ!чному 1 соц1ально-пол!тичному житт12.

^Виняткои е 14-томна «1стор1я РадяпськоГ РосШ Б1льшовнцька

революц1я, 1917—1923» англ1йського державного д1яча I вченого

Е Kappa, а також «Енциклопед1я украГнознавства» (Мюнхен, Нью-Йорк,

1949.—Т. 1, II, в яких подаеться докладна характеристика розвитку

господарських в1дносин в Укра1н1 в описуваний час.

2

Див.: Мазепа I. ГПдстави нашого в1дродження. —В-во «Прометей», Льв1в, 1946.— 4.1. — С.170: Кам1нський А. Динам1ка виз-вольноГ боротьби, —Мюнхен, 1973; М1ж двома революцимн,— Мюнхен, 1974; УкраТнський буржуазии« нац1онал1зм в психоз лопчнШ в!йн1 америкаиського 1мпер1ал1зму, —К., 1983.

Спещальних праць про мгсце й роль роб!тничого класу як суб'екта сусп!льно-економ1чних та пол1тичних процес1в у 1917—1920 pp. за кордоном не створено. Як правило, досл1д-ники торкалися цШ проблеми поб!жно, в контекст! питань нац!онально-державного буд!вництва, м!жпарт!йно1 боротьби, 1деолог!чних суперечностей у р!зних пол!тичних таборах1. Державницький напрям у заруб1жн!й укра!н!стищ яскраво представлений працями Д.Решетаря, 1.Нагаевського, О.ГОд-гайного, Р. Сал!ванта, M.CraxiBa й 1н. Головна увага в них прид!ляеться правовим засадам державотворення в Украш!, докладному анал!зу законодавчих структур 1 генерованих ними юридичних акт1в2.

Оцшка каукового р1вня кращих праць заруб!жних автор!в, як! торкаються проблем, порушених у дисертац!!, не може бути одном!рною. Зрозум1ло, що !х науковий пошук усклад-

lAgams. М. Bolsheviks In the Ukraine. The Second Campain 1918—1919. New-Hawen.—London, 1963; Boris. The Russian Communist Party and the chovietiratlon of Ukraine.—Stokholm. I960; Dwitryshyn B. Moscow and the Ukraine. 1918—195i A study of Russian Bolshevl Nationality Policy.— Newv-York, 1956; Зореславич M. Укра1нський роб1тничий люд у боротьб! за нацкмальну державу // Сучасн1сть.—197й—N° 9.—С. 15—28.

..;.. 2Nahayewsky L History of the Modern Ukrainian State 1917—1923. —Hanich 1966; Pidhainy OS. The Formation of the Ukrainian Republik —New-York; Toronto 1966; Reshrtary. The Ukrainian revolution. 1917— 1920. A study In Nationalism.—Newv-York, 1972; Sulllvant R. Soviet Polities and the Ukraine, 1917—1954.—Newv-York; 1961 Стах1в M. Укра1на в доб! директор!! УНР: в 7-ми т.—Скрентои, 1963; CraxiB М. Нарис icTopil bochhoI arpeci! Совстсько! Pocil та конституцшного розвитку Совстсько! влади на УкраТною.—4.1—IV.—Скрентон, 1955—1958.

нювався браком необх1дних документов, доступ до яких для досл!дник1в з-за кордону був заказаний. Водночас це ак-тив!зувало розробку польських, н!мецьких, французьких, англШських й американських арх1вних масив!в, а також тих украГнських та росШських документ!в, як! р!зними шляхами потрапили в Зах!дну бвропу I за океан.

Звичайно, ряду вказаних праць не вистачае виваженост1, безсторонност! та об'ективност!. Однак I в методолоПчному, й у !нформац!йно-анал!тичному план! вони розширили меж! наших знань про визвольн! змагання та участь у них пролетарських мае.

Дальший розвиток !сторичних досл1джень у цьому аспект!, як нам уявляеться, неможливий без синтезу здобутк!в учених р!зних шк!л, у тому числ! радянськоГ й заруб!жно! ук-ра!н!стики.

На початку 90-х рок1в у вГгчизнянШ !стор!ограф!1 все в!дчутн!ше виявляеться тенденц!я до переосмислення рево-люцШно! доби на основ! нових арх!вних документ!в ! в!дходу в!д застар!ло! методологи.

Одн1ею з перших спроб зламати стереотипи та шаблони у висв!тленн1 рол1 роб!тничого класу в постжовтнев!й Украш! стали розв!дки професора С. В. Кульчицького1, який стверджуе,

' Кульчицький СВ. Комун!стична доктрина 1 спроби П реал!зац1! в Радянськ1й УкраГн1 у 1919—1920 рр. (До питания про так званий «восниий комун1зм»). // Тсторичн! зошити,—1992,—№ 8; Кульчиць-кий С. В. УСРР в добу «военного комун!зму» (1917—1920 рр.). Спроба побудови концептуальних засад реально! ¡стор!!.—К, 1994.

що погляд на нього як на господаря загальнонародно! колек-тивно! власност1, у пореволюцшш роки був одним з найхарак-тершших синдромов радянсько! ¡стор1ограф11, стержнем ко-мун1стично! доктрини «военного комун!зму». Сюжети з ц!е! тематики з'являються к в грунтовнШ публ1кац11, що належить перу В.Ф.Верстюка'.

Варт! уваги також нов! спостереження вадомих спец!ал1ст!в з !сторП УкраГни пер!оду 1917—1920 рок1в А. П. Гриценко, О.Й.Щусь, Д. Б. Яневського2. Ними, зокрема, уточнено нац!ональний склад промислового пролетар!ату Укра1ни на початку XX ст, про-аиал!зована пол!тика Центрально! Ради щодо роб1тник!о, став-лення останн!х до в!йськово! пол1тики украшських уряд!в.

Ц1кав11де! з проблем 1сторИ роб1тничого класу були висунут! у грудн! 1991 р. на м!жнароднШ науков1й конференцН «Роб1тни-чий клас 1 нац!ональне питания», орган1зованШ Республ!кан-ською асоц!ац1ею укра!н1стики (РАУ) в Харк1вському державному ун1верситет1. Й учасники п1ддали сумн1ву застар!лу наукову терм!нолог!го, а також деяк! понят1йн1 категорП. Питания концептуального характеру у сво!х виступах порушили 1.Дзюба, I. Рибалка, В. Сарбей, Б. Андрусишин.

1 Версток В.Ф. «Воснний комун1зм» на УкраГнЬ // Маршрутами 1сторИ—К, 1990.—С 97-134.

2 Гриценко А. П. УкраГнськ! ройтники на шляху творения нац!о-нально! держави (1-й всеукра!нський робтшчий зЧзд 11—12 (24—27 липня 1917 р.). // 1сторичн1 зошити.—К, 1992.—№ 5; Щусь О.Й. Всеукрашськ! вШськов! зТзди. // 1сторичи1 зошити.—К, 1991—№ 7; Яневськнй Д. Б. Украшська Центральна Рада: перш! кроки до нац1о-нально! державност1 (березснь-листопад 1917 р.).—Препринт № 11нсти-тут 1стора УРСР.—К, 1990.

Окремо спад сказати про науковий доробок В.М.Ткаченка, праця якого з проблем национального самовизначення Украши й РосН1 базуеться на 1стор1ософському осмисленн1 складних 1сторичних подш I спрямована на пошук нових методолопчних засад наукового анал!зу.

Зрозум1ло, що згаданимн працями далеко не вичерпуеться список доапджень, як! стосуються р1зних аспектов теми дисер-тацЯ. Вид1лен1 вони серед 1нших тому, що б1льшою мфою вписуються в контекст ¡сторичних явищ, ях1 стали предметом вивчення автора. ГПдсумовуючи сказане, сл!д зауважити, що ан1 радянська ¡сторюграф1я, аш пращ заруб!жних авторов, а почасти й останн! надбання украшських науковц!в далеко не вичерпують пошуков! та публтацшш можливост1 порушених проблем. Ус1 вони забезпечили умови для як1Сно вищо!, анал1тично1 дослщ-ницько! д!яльност1, допомагаючи дисертанту точн1ше визначити тенденцн розвитку робтшчого класу Укра1ни у пер10д 1917— 1920 рр, здшснити переоцшку окремих аспект)в теми 1 зробити певн1 узагальнення.

Джерельну базу дисертацп становлять матер^али 32 фонд!в з 11 центральних й обласних арх!восховищ Украши 1 РосП. Частика документа, використана дисертантом, вивчалася в колишн!х Центральному партарх!в1 1нституту марксизму-лен1-н!зму при ЦК КПРС (ЦПА 1МЛ при ЦК КПРС, фонд 17 —ЦК КПРС) та Арх1В1 ЦК Компартп УкраТни (ф.1—ЦК КомпартИ Украши; тепер — Центральний державний арх1в громадських оргашзацШ Украши — ЦЦАГО Украши), а також Державному арх1в! Росшсько! Фсдераци в Москв! (ДАРФ), ф. 1235 — ВЦВК; ф. 5451 — Всеросшська центральна рада професШних спОюк та

1 Ткаче] (ко В.М. УкраТна I Роая: проблема нацЮнальиого самовизначення. (1стор!ософський аиал1з поточного моменту).—К, 1993.

1нш1) й РосШському державному арх!в! народного господарства (м. Москва) (РДАНГ) ф. 3429 — ВРНГ РСФРР).

Однак найб!льший масив документов було залучено з Центрального державного арх!ву вищих орган1в влади й уп-равл!ння Украши (ЦЦАВО УкраГни). Серед фонд!в дього сховища найб!льший iHTepec дисертанта вихликали ф. 1—ВУЦВК, ф. 2 —РНК УСРР, ф. 3—Всеукрревком, з яких, почерпнут! директивн! (законодавч! й розпорядч!) р!шення вищих орган!в радянсько! влади. В ф.5 —Народний KOMicapiar внутр!шн!х справ УСРР — м!стяться матер1али про х1д радянського буд!вництва на м!сцях у досл1джуваний пер!од. Основою сюжет!в, в яких розглядаються питания соц1ально-екоком!чного становища роб!тничого класу, його працевлаштування, стали дан!, розм!щен! у ф. 2623 — Наркомат прац! УСРР, ф. 30—Наркомат ф!нанс!в УСРР, ф. 340 — Нгркомат продовольства УСРР, ф. 348 — Наркомат сощального забезпечення УСРР, ф. 2781—Всеукрашський ком!тет по за-гальн!й трудовой повинност! Ради прац! та оборони РСФРР (Всеукркомтруд), ф. 140 — ВсеукраТнське бюро обл!ку й розпод!лу техн!чних сил, ф. 1063—Генерального секретарства Украшсько! Центрально! Ради. 1917—1918, ф. 1064 — Ради MiHicrrpiB Украшсько! держави (Гетьманщини. 1918 р.).

Ряд факт!в, що вплинули на формування авторсько! кон-цепц!!, був виявлений у справах, присвячених icropii профсп!л-кових орган1зац!й. Це ф.1595 — Всеукра!нський ком1тет про-фесШно! сп!лки роб1тник!в — метал!ст!в; ф. 2602 — Всеукрашський ком!тет профсп!лки г!рник!в; ф.2605 — Укра!нська рес-публ!канська рада профес!йних сп!лок; ф. 2699 — Крайове (обласне) бюро Всерос1йсько! профсшлки роб!тник!в-метал1сгг1в; ф. 2767 — Всеукрашський ком1тет профсп1лки прац1вник!в зал1з-ничного транспорту.

Повноту картини доповнили матер!али державних арх!в!в Дн1пропетровсько1 (ф, Р-4098—виконком Н!копольсько! ради робтшчих 1 селянських депутат!в; ф.Р-5011 — в!дд1л управл1ння Павлоградсько! повггопо! Ради роб!тничих 1 селянських депу-тат!в), Ки!всько! (ф. Р-142 — в!дд!л народно! осв!ти при губви-конком!; ф. Р-708 — Ки!вська рада професШних сп!лок; ф. Р-774

— Ки!вський районний ком!тет професШно! сШлки метал!ст!в), Харк1всько! (ф.Р-203 — Харк1вський губвиконком; ф.Р-1010 — Харк!вське правл!ння профсп!лки роб1тник1в-метал1ст1в; ф.Р-101

— Харк!вський районний ком1тет сп!лки цукровик!в; ф.Р-1630 — Харк!вська рада профсп1лок; ф.5753 — Харк1вське обласне в1дд1-лення профсшлки «Горнотруд») областей та ряду 1нших обласних арх1восховищ Укра1ни.

Вказан! арх!вн! матер1али характеризуют становище роб1т-ник!в Укра!ни за час!в радянсько! влади й хоч 1 тенденц1йн1, однак без них в1дтворення реально! картини минулого було б неможливим.

Кр1м оригШальннх арх1вних документ!в, дисертантом вико-ристана велика к1льк!сть опубл!кованих джерел.

У своему досл!дженн! автор широко використав видан! в р!зн! роки у радянськ!й прес! матер!али республ1канських парт!йних, державних та господарських орган!в, ряду наркомат!в, стенограф!чн! зв1ти, протоколи численних з1зд1в, збор!в, нарад радянських орган ¡в, стенограми й резолюцН, а також статистичн1 зведення, що воображали становище роб!тництва в 1917—1920 рр. Були вивчен! також документн, що висв1тлюють Д1яльн1сть профес!йних сшлок Укранш в умовах уах пол1тичних режим1в у период 1917—1920 рр.

В джерелах, що побачили св1т за кордоном, проблема розвитку роб1тничого класу у 1917—1920 рр. розглядалася в 1нш1й площин! 1 не так однозначно як у радянськ!й Украш!. Серед

розма!ття документально св!дчень до основно! групи сл1д в!днести прац! д1яч1в нац!онально-визвольного руху, як! брали безпосередню участь у рсволюц1йних змаганнях 1917—1920 рр.1 Зм1стовн1 матер!али залишили, зокрема, в!йськов1 й державн! д!яч1 украТнсько! революцП Всеволод flerpiB, Павло Скоропад-ськнй, Степан Шухевич та 1н.2

Вкрай необх1дними для досл1дження стали «Конституции! акти Украши 1917—1920 рр.», «Документа Мало! Ради», íhiu! матер!али Центрально! Ради3. Безперечно, важлив! й ц1кав! факти нишшш дослщники можуть почерпнути також з ун!кально! перюдики 1917 р., особливо з газет «Нова Рада», «В!ст! з Укра!нсько! Центрально! Ради», «Роб!тничо! газети» тощо.

Оцшити становище роб!тничого класу, простежити в!дро-дження державносп Укра!ни в 1917 р. 1 ставлення до не! пролетарських мае дають можлив!сть документи Тимчасового уряду, його телеграми до д!яч!в украшського нац1онально-виз-

1 Грушсвський М. Хлюстрована 1стор1я Укра1ни.—Ки1в; В1день, 1921; Ныо-Йорк, 1967; Грушевський М. На пороз1 ново! Украши.—1С, 1918; Винничсн- ко В.К. В1дродженна нац11.—Ки1в; В!день, 1920.—4.1—3; Дорошенко Д. Мо! спомини про недавне минуле, 1914—1918,—Льв1в, 1928.—Ч. 2: 3 початк!» в1дродження украТнсько! державност! (Доба Центрально! Ради); Христюк П. Зам1тки 1 матер1али до icropíl, УкраЫсько! революцП, 1917—1920 рр.—В1день, 1921.—Т.1—4.

Петрт В. Спомини з час!в УкраГнсько! революцП (1917—1921). Ч. I—IV.—Льв1в, 1928—1931; Скоропадський П. П. Уривки 1з спомин!в // Хл1боробська Укра!иа. —1924—1925.—Т.5—7; Шухевич С. Спомини з Укра!нсько1 ГалицькоГ армП (1918-1920).—Льв1в, 1929.—4.1—IV.

3 Копституц1йн1 акти Украйш 1917—1920. Нсв1дом! конституцИ Укра1ни.—К., 1992; Галснко O.I, Яневський Д.Б. Перший уряд демократично! Украши. ¡сторнчк! зошлт!!. К, 1992. — № б.

вольного руху, текст «ДекларацН Укра1нсько1 Центрально! Ради» до Тимчасового уряду тощо.

Важливе м!сце серед опубл1кованих джерел пос1дають св!дчення н!мецьких окупант!в та б1логвард!йц1в'. Окрем! питания з ц!е! теми дають змогу в!дтворити пов1домлення посадових ойб окупацшних в!йськ I гетьманату, губернатор^ повггових начальник!в та волосних старшин ден1к1нсько! адм1н1страцП, газети й журнали, як! видавалися в Укра!н1 за цих режим1в у пер!од 1917—1919 рр.

У прац! пщдан! анал!зу документи, в яких характеризувався «новий, радянський» роб!тничий клас. Оц1нки рол! пролетар!ату знаходимо у працях Леи!на, про що »же йшлося в !стор!огра-ф!чному оглядЬ Лен1нськ1 положения доповнюються творами його соратник!в, як! працювали в Укра!н! у роки нац1онально-визвольних змагань. Найб!льш в!дом! масовому читачев! прац!, в яких висв!тлюеться пер!од 1917—1920 рр, в УкраТн!, належать К. 6. Ворошилову, М. I. КалЫЫу. С.В.Кос!ору, Г. I. Петровському, Ф. А. Сергееву (Артему), М.О.Скрипнику, М. В. Фрунзе, В. Я. Чу-барю, О.Г.Шл!хтеру та 1н. 1х публ!кац1! мають р1зннй ступ1нь докладност! опису тих чи 1нших факт!в й явшц, широти порушених !х авторами питань 1 майстерност! викладу матер!алу. Публ!чн! виступи б1льшовик!в на партШних з1здах, конференциях та пленумах, а також на з*!здах рад, профсп1лок тощо вм1щу-валися й у збфниках.

Отже, джерелознавча база з ¡сторИ роб!тничого класу Укра!ни досить р!зноман!тна. Однак для нас, виходячи з тематики досл!дження, важливим е не абстрактний !х аиал!з, а шзнання

1 Документы о разгроме германских оккупантов на Украине в 1918 году.—М, 1942; Революция на Украине по мемуарам белых.—М, 1930.

того, якими рсал!ями наповнювалося життя пролетарських мае в умовах революц!йних потрясШь 1917—1920 рр.

У другому розд!л1 — «Особливост! розвитку украшського робИ-ничого класу в умовах РосШсько! !мпер!1» охарактеризован! лринципи формування нац!оналышх кадр!в, викладен! неза-дов!льн! наел1дки державно! пол!тики на Укра!н1 у ц!й сфер!. Подаючи !сторичну ретроспективу русифжаторсько! пол!тики царизму в Укранп, автор п1дкреслюе, що укра!нське м!сто у роки найтяжчо! пол1тично! та шов!н!зстично! реакц!! в самодер-жавн!й РосП ще б!льше денац1онал1зовувалось, оск!льки уряд, за св!дченням академ!ка С. Ефремова, ставив «поза законом уйх 1нородц1в, що включали до !х числа й украшав»1.

Рос!йськомовне середовище в пролетарських верствах Укра-1ни було найб!льш сприятливим до !дей соц!ал-демократИ Рос!!, що вело до зростання ряд!в л!вих парт1й. У той же час реальний вплив на маси УкраТнсько! соц!ал-демократично! роб!тничо! парт!! (УСДРП), Що виникла в 1905 р. та хиталася м!ж нац!онал1змом, есер!вщиною ! марксизмом, був незначним.

1мперська пол!тика русиф!кац)1 згубно позначилася на формуванн1 соц!окультурного стану укра!нського пролетар!ату, визначила його масову !ндеферентн!сть до справи нац!онального державотворення й створила п!дгрунтя для популяризацИ !дей б!льшовизму.

Прих!д до влади Центрально! Ради знаменував собою визначний етап визвольних змагань укра!нського народу, осто-ронь якого роб!тники не могли бути. Украшське нац1ональне в!дродження стало тим водод!лом, який розмежував патр!отичн! сили та ор!ентован! на Росио кола громадськост!, вс! вёрстви населения.

1 Цит. по: Ки1в,—1991, —№ 5.-С. 125.

Хитання й усобиц! в украшському табор1 демократичних сил сприяли тому, що владш структури у Micrax формувалися переважно з представниюв рос!йських i еврейських пол!тичних парта! Матер!али дисертацн шдтверджують висновок Д.Доро-шенка, що «по вс!х майже б!льших Micrax УкраТни пров!д захопила росшська та зросшщена демократа, яка дуже проти-вилася проведению в життя украшських домагань, особливо ж вороже ставилась вона до автономП УкраТни»1. В свою чергу :<соц1альний консерватизм украшства», в1дсутн!сть в!ри у те, що ¡русифжований пролетар!ат почне активно обороняти украшську державшсть, в1дштовхнули в!д Центрально! Ради широк! кола роб^тничого класу. Нац!онально ж св!дома його частика пере-бувала в меншост!, й кокфронтац!я, що виникла у сусп!льств! з питания майбутнього статусу Укра1ни, характеризувалась явною перевагою тих сил, як! не бажали П автономн.

ГПсля липневих под!й 1917 р. починаеться наступ на ук-ра!нське в!дродження. В ситуац!!, що склалась, особливого зм!сту набувало протистояння Mix укра!нською соц,!ал-демократ!сю, що мала вплив на вщсталшу i менш орган!зовану частину робгг-ник!в Правобережжя, та рос!йською, яка спиралася на проле-тар!ат промислово розвинутого Лгвобережжя. Врешт1-решт воно мало доленосний характер. Слабк!сть укра!нсько! соц1ал-демок-paTil, досить низький р!вень нац1онально! св!домост! перес!чного роб!тника не сприяли популяризаци !деТ Укра!нськоГ суверенно! держави. Поглиблення ж економ!чно! й пол!тично! кризи спричинило зростання ряд1в i авторитету б!льшовицькоГ парт!1.

Тим часом робтшчий рух висунув перед центральним урядом вимоги контролю над виробництвом та п1двищення зароб1т-

1 Дорошенко Дмитра 1стор1я Укра1ни 1917—1923 pp. T.L Доба Центрально! Ради. Ужгород, 1932.—С60.

но! плати. Ряд пропозицШ по соц!альному захисту пролетарських верств перед урядом виробили оргаи!зац1! УСДРП, поеднавши !х з тими, що визначали правове 1 пол!тичне становище Укра1ки в склад! Рос!!. Проте реальних сил у Центрально! Ради для вт!лення цих 1дей не було, а позиц11 б!льшовик!в посшновалися. Отримуючи фЫансов! !н'екц!1 й сидову п!дтримку з РосН, б1льшовики посшповали св!й вплив в Укра!н1.

Особливу увагу у дисертацЛ прид!лено приходу до влзди гетьмана П.Скоропадського. Навесн! 1918 р. в Киев! утворилась Укра!нська народна громада (УНГ)> яка об'еднала землевласник1в та вШськову старшину. Серед прнвабливих, нац!онально орна-ментованих програмних положень ц!е! орган!зац!1, очолювано! ПСкоропадським, значився 1 такий: «Охорона 1нтерес1в роб!т-ник!в та !х державне страхування». 29 кв!тня 1918 р. на зм!ну Центральн!й Рад! прийшов при п!дтримц! н!мц!в П.Скоропад-ський. Ор|ентований на сильну монарх1чну владу, п1дтримувану великими землевласниками, гетьман нехтував 1нтересами роб!т-ничих мае, а у ряд! випадк1в д!яв як глибоко консервативний пол1тичний д1яч: за його санкц!ею з'явилися закони про закриття профсп1лок; розпущено зал1зничн! ком!тетн й обмежено !х ф1нансування; заборонено страйки, остановлено адм!н!стратив-ний контроль за д!яльн!стю житлових ком1с1й на п1дприсмствах; зб!льшено робочий день до 12 годин. Пролетар! в!дпов!ли на це страйками, причому деяк! з них, так1, як виступ роб!тник!в Коростенського, Сарненського та Здолбун1всьхого зал1зничних вузл1в, знаменувалися пол1тичними вимогами. Страйковий рух став поряд з !ншими вир!шальними факторами дестабЫзуючим явищем для гетьманату.

В листопад! 1918 р. на зас!данн1 УНС (Украшського Нац1о-нального Союзу) була обрана директор^, яка й очолила повстання проти П. Скоропадського. Спираючись на нац!ональн1

збройн! формування, широк1 верстви роб!тник1в, селян, демократично! 1нтел1генц1Т, вона поширила свою владу на б!льшу частину територИ Укра!ни.

Проголосивши соц!альну та нац1ональну революц!ю, Дирек-тор!я також не змогла забезпечити реальний механ!зм зд!йснення реформ 1 лишилася без п1дтримки трудових к!л. Автор робить висновок, що ор1ентац!я на «европейську демократ!«» давала Антант! змогу вщштовхувати укра!нський уряд назад» у лоно «едино! й непод!льно!» !мпер!1. Дим скористалися б1льшовики, за якими в оч!куванн1 законност!, порядку, соц!ально! справед-ливост! п!шли пролетар! мкгга та села, в!йськов! й навИъ м!щани. Розглядаючи Украшу як паливно-сировинний придаток, б1льшо-вицьк! л!дери I право нацШ на самовизначення розглядали як тактичний зааб у контекст! громадянсько! в!йни та забезпечення економ!чних потреб радянсько! Рос И.

Автор показуе, що проросшська ор1ентац1я радянського уряду X. Раковського, ряд антиукрашських акц!й, репресивн1 заходи щодо !нтел!генцД карн! експедиц!! проти селянства й силовий тиск на страйкуючих роб!тник!в створили фундамент для опору: украшськ! революц1Йно-дсмократ»чн1 сили утворили Централь-ний повстанський штаб на чол! з Ю.Мазуренком 1 О. Малол1тком, який виступив з ультиматумом до радянського уряду Укра!ни. Б1льшовики в1дпов1ли на це посиленням терору та змЩненням в1йськово! змички з Москвою.

Спираючись на опубл!кован! й арх1вн! статистичн! дан», автор доводить, що в той пер1од становище роб!тничого класу дедал1 попршувалося. В1йськов! моб!л1зац1!, безроб!ття обезкрои-лювали пролетарсью ряди, деформувалн класов! ознаки роб!т-ничого класу, змЬповали його пол!тичн! оркнтирп.

Несприйнятгя народом радянсько! економ1чно! пол1тики створило поживне середовище для проден1кшська! аптац!!, шо

стало одн!ею з передумов виникнення так званих «к1рстовських» профсп1лкових об'еднань. Користуючись обставинами, що скла-лися, б1логвард1йц! доклали чимало зусиль для фшансування слухняних 1м профсп!лок, створення умов для 1х безперешкодно! д!яльност!. Автор показуе, що у примиренн! трудящих мае, зокрема робтшчого класу, з верховодами денМнсько! армП були кровно заидкавлен! землевласники i кап!тал!сти. До осен! 1919 р. при п!дтримид США, Англ!! та Франц!! Ден!кшу вдалося захопити майже всю територ!ю Украши.

I якщо ншецько-австршська окупайся ще камуфлювалася куцою маскою гетьманщини, то новоявлен! поборники «едино! й непод!льно!», зодягнут! в британську ун!форму, i чути не хот1ли про укра!нську нац!ональну державн!сть, не кажучи вже про радянську владу. В!дновивши приватну власн1сть на вс! засоби виробництва, б!лЬгвард!йська вояччина роз!гнала ради роб!тничих депутат!в, революц!йн! пролетарськ! орган!зац!1. Жорстоко розправляючись з профес!йними сШлками, що в!дсто-ювали !нтереси роб!тник1в, верховний головком Добровольчо! армП заявляв, що профсп!лковий рух може бути дозволений т!льки п1д контролем буржуазно-пом!щицько! диктатури та бшогвардшських орган!в. Ден!кшц1 в!дновили 12-годинний ро-бочнй день, зменшили зароб!тну плату, посилили визиск po6iTHHKiB.

Анал1зуючи Bci ц! процеси, автор робить висновок, що антинародна, антиукрашська у целому политика бшогвардШ-ського уряду не знаншла гИдтримки серед трудящих мае. Реставрац1я буржуазно-пом1щидького вшськового режиму вик-ликала реакцио в!дторгнеккя в середовищ! м!ського пролетар!ату й багато у чому визкачила дальшу долю дешкшського уряду.

3 вигнанням ден!к!нц1в з Укра'нш, здавалося, от-от настане бах'.акий мир. Одна на завершальному eraiii громадянсько! виши

все вже залежало не в^д укра!нсьхих роб!тних1в 1 селян, а в1д б1льшовидько1 политики в УкраМ, сод!ально-економ!чний зм 1ст яко! т!сно пов'язувався з всерос!йською революцию.

Взявши за основу вирване з контексту теорН основоположнике марксизму гасло, б!льшовидьк1 л1дери, притиснут! до краю економ1чно! безодн!, вдалися до лжвщадП товарно-грошових в!дносин та впровад^кення военно-кймун!стичних метчдав регу-лювання господарства. Нова економ1чна програма достала назву политики «военного комуюзму». У ход! П проведения з'ясувалося, що народ ! держава в радянському трактуванш поняття зовс!м не тотожн!, хоча де й проголошувалося повсюдно. Переход засоб!в виробнидтва до рук держави далеко не означав того, що вщнин! 1х справжн!ми власниками стануть т1, хто прадюе. Р1зн1 форми участ! роб!тник1В в управл!нських структурах були ф!говим листком «усусп!льнсння». К!лькам1сячний досввд «кавалер!йсько-го наскоку», коли сотш шдприемств, залишених без попередпьо! адм1н1страцП, стали практично некерованими, змусив нову вллду д^яти розсудлив1ше. Змшилася й позчщи трудящих. В одному ¡з звтв РНГ УкраТни визнавалося, що «тепер сам! роб(тники уникають над!онал!зад!1 знизу ! швидких, необм!ркованих вчинк!в»'. У дисертадП наводяться дан! про жалюпдний стан роб!тничого управл!ння виробнидтвом. Адже, не маючи навичок господарювання та необх!дних знань, ц! правления виявили розгублен!сть, тупдювали на м!сд!, не знаючи, що робити, аби повернута до життя рудники, шахти, заводи. Автор вважае, що так званий класовий шдхщ до п!дбору кадр!в у роки громадян-сько! в1йни був доведений до абсурду, що призвело до катаст-роф!чного падшня престижу роб!тничих правл^нь. Разом з тим громадянська в!йна спричинила р1зке зменшення частки висо-

1ЦДАНГ Рос!1.-ф. 3429.—Оп. 1. — Спр. 1060.—Арк. 65-66.

коквал1ф!кованих роб!тник!в у м1стах. Прошарок кадрового про-летар!ату залишавсядуже незначним 1 справляв слабкий вплив на процеси, пов'язан1 з орган1зац1ею роботи нац!онал!зовано1 промисловост!. Безсумн1вно, в роб!тничому середовтц! була якась частка сумл!нних, порядних, мислячих людей. Однак процеси люмпен!зац!1 у середовищ! селянства, а також декласування пролетар!ату, яке супровджувалося в1дходом його квал!ф!кова-них кадр!в на «в!льн! хл!ба» у село, зм!нив соц!ально-психо-лог!чну картину на п!дприемствах. Пролетар!ат м!ста втрачав традицИ, пов'язан! з роб!тничою честю, згуртован!стю, усв!дом-ленням класово! сол!дарност! й т.п. Розрахунки радянсько! влади на те, що влиття пролетарського елементу до адол!н!стративних орган!в стане запорукою 1х усп!шно! д1яльност!, були далекими в!д тогочасних реал!й. Незважаючи на це партшн1 орган!зац!1 на м)сцях, керуючись р1шеннями IX зЧзду РКП(б) про перех!д в!д колег!ального до единоначального принципу управл!ння структурними ланками виробництва, вама силами намагалися залучити до чергового експерименту широк! верстви трудящих.

На окремих п!дприемствах запроваджувалися посади гюл!-тичного кер!вника при директорах. Поява «ком1сарських» посад у кер!вних органах промисловост! була симптоматичною: до арсеналу комун!стично! парт!! на довгий час входила практика всепроникливого парт!йного нагляду (через уповноважених, контролер!в, пол1тпрац!виик!в тощо). Часто ними ставали кращ1 з роб1тннк!в.

Зростання пролетарського прошарку в управлшських органах зовс!м не св!дчило про дом!нуючу роль труд!вник!в у визначенн! та вир!шенн! господарських проблем. Дещо зап!зн1ла в!дмова в1д незграбних ! некомпетентних формувань на користь одноос1бно! в!дпов!дальност!, в свою чергу, означала виткнення роб!тничого класу на перифер1Ю сфери управлшня, незважаючи

на його вагоме, але здебЬшшого формальне представництво в промислов!й адм!н!страцИ. Це був крок назад в!д гасла «диктатур и пролетар1ату». Зосереджуючи у власних руках економ!чн! важел!, держава дедал! б1льше виявляла себе як держава диктатури правлячо! партН.

Як окремий аспект теми в дисертацП розглядаеться проблема зайнятост! й працевлаштування роб»тник1в. Безперервн! в1йськов! дП, руша, дефщит квал1ф(ковано1 робочо! сили та профес!йних управлжщв, саботаж старих кадр!в гНдштовхнули радянське кер1вництво до надзвичайних заход!в у сфер1 прац1. Вихщ був знайдений у мШтаризацп трудових в!дносин, поширенн1 караль-них 1 примусових заход1в. Значний обсяг робота здШснювався по зменшенню резервно! армК прац1. Однак у к1нц1 громадянсько! в!йни переход до постшно! й планом!рно! л!кв1дац!1 безроб^ття ще не був здшснений. Господарський хаос, зростання грошово! ем!сП не давали багатьом роб1тникам п!дстав спод1ватися, що працевлаштування в державному сектор! забезпечить 1м г!дн! умови ¡снування. Зв1дси — масовий пот!к пролетар!в на село, у кустарне виробництво, а також на приватн! п1дприемства.

Одним з найскладш'ших завдань, яке доводилося вир1шувати владним структурам, стало забезпечення орган!зацП та дис-ципл!ни прац!, оск!льки воно лежало не лише в плотин! матер!альних в!дносин, а й у психолог!чн1й сфер!. Декласований люмпен, робгаик, який недавно ще був селянином, не сприймав п1дприемство як свое. Це призвело до поширення виробничого н!г!л!зму, колективного та !ндив!дуального его!зму, низько! виконавсько! дисципл!ни, споживацьких настро!в, масових про-гул1в. Видане профсп!лковими органами типове положения про трудову дисципл!ну, створен1 товариськ! суди 1 групи контролю !стотно на стан речей не вплинули. Не п1дкр!плен! реальними соц!альними д1ями апеляцН б!льшовицького режиму до робгг-

ничей сов1сп, позаеконом!чн1 мстоди держави наштовхувалися на протидно пролетарських верств. На страйки ж радянська влада реагувала каральними заходами. У дисертацП показано, що нав1ть в умовах вШськових дш було створено ряд державних та громадських оргашв каралыюго типу. Зрозум1ло, що 1н1цШо-ван! вони були не роб!тничими верствами. Лише за назвою й частково складом вони мали пролетарський вигляд. Зм1ст же 1 спрямовашсть 1х д1яльност1 визначалися повн!стю партШними органами. Однак насильство породжувало настроТ, що бумерангом поверталися до творцДв жорстких метод!в управлшня краГною. Вдагачись до позаеконом!чного примусу, б1льшовицький режим зачШав найвразливш» куточки психологи" роб1тник1в, одержуючи у в)дпов!дь громадянську непокору у вигляд1 небажання працювати за гол1 общянки, протнд!ю сво!м заходам, низьку виробничу ДИСЦИПЛШу.

Одн1ею з найважлив!ших вимог мролетар!ату в ус1 часи було скорочення тривалосП робочого дня. Зг1дно з декретом РНК в!д 22 листопада 1917 р. для вс1х дорослих роб!тник!в встановлювався 8-годинний, а для шдл!тк1в—6-годинний робочий день. Було скасовано дитячу працю, заборонено важк1 роботи для п!дл1тк1в. 28 лютого 1919 р. Наркомат прац! УСРР опубл!кував Тимчасове положения «Про восьмигодинний робочий день», яке посилалося на вказаний декрет уряду РСФРР. У дисертацП доводиться, що, приймаючи р!шення, якими регламентувались умови та три-вал!сть роботи неповнол1тн1х, ж1нок, прац!вник1в безперервних, шк!дливих виробництв, радянська слада не змогла досягти 1х виконання. Зрозум1ло, що про всеохоплюючий соц!альний захист роб!тник!в у досл!джуваний перЮд не могло бути й мови. Кр1м об'ективних причин, для цього були також I суб'ективн!: проб1льшовицьк! профсп1лки не дотримувалися наступально! тактики, в1дстоюючи ¡нтереси трудящих, а в робгеничих колах

сильними були сумшви щодо можливостей та бажання режиму ц! 1нтереси задовольнити.

Життево важливим для роб!тник!в було питания зароб1тно1 плати. У перш! пожовтнев! м!сяд! власники п!дприемств ще во-лод!ли ситуац!ею. Катастроф!чне пад!ння продуктивност! прац!, розрив багатьох господарських зв'язк!в, без чого неможливим було нормальне постачання фабрик 1 заводов паливом та сирови-ною, 1нфляц1йн! процеси незабаром позначилися й на зароб1тках працюючих. Тарифна полгака б!льшовик!в протягом 1918—1920 рр. була малоефективною. Кер!вним органам прац! та профе!лкам так I не вдалося добитися узгоджено! взаемодЦ. Суперечн1сть м!ж працюючими й державою, що де-факто стала власником засоб!в виробнидтва, наростала. Хитке становище б!лыиовиць-кого режиму, невизначен!сть його перспектив значною м!рою н!велювали результати досить снерг!йних його зусиль, спрямо-ваних на виконання передреволюцШних програмних обЩянок. Впровадження 8-годинного робочого дня, законодавче кормуван-ня та регулювання ¡нших сфер виробнидтва ! прац! не змогли в повному обсяз( амортизувати насл!дки в!дчутних соц!альних струав, яких зазнали роб!тнич! верстви Украши. Галопуюча 1нфляи,!я, «шагрсневий ефект» продовольчого ринку, посилення деф!диту предмет1в широкого вжитку, слабка охорона прац! наклали св!й в!дбиток на С01цальну пол!тику б1льшовик!в, деформуючи II й п!дпорядковуючи тогочасним вимогам, ор1ен-тованим на виживання.

Останн!й розди дисертацн присвячений анал!зу житлових умов та культурного ■ р^вня робтичого середовища у 1917— 1920 рр. Наведен! соц!альн!, професШн!, демограф^чн!, освп-н! й шин характеристики роб1тнпк1в. На основ! статистичних даних автор доводить, що розв'язати житлову проблему лише актом експропр!ацп житлофонду домовласник1в на користь проле-

тар1ату неможливо. Не випадково, одн!ею з причин незадово-лення роб1тник(в радянською владою спец1ал1сги вважають ще 1 незабезпечен1сть 1х жнтлом.

Декласування та розпорошення пролетар1ату, 1нтенсивн1 м1грац!йн1 процеси призвели до деф1циту квал!ф1кованих роб!т-ничих кадров. Без спец1ально! професШно! п!дготовки нових покол!нь роб1тник!в виробництво було приреченим на буксуван-ня й зупинку. 1н1ц1аторами профтехосв1ти здеб!льшого стали профес1йш сшлки. Згодом актив!зували свою д1яльн1сть у цьому напрямку 1 державн! установи.

Професншо-техн1чна осв!та конструювалася на тих же !део-лоНчних та класових засадах, що й 1нш1 елементи радянського державного механизму. За соЩальним складом профтехшколи 1 школи фабрично-заводського учн1вства стали навчальними закладами робтшчоГ молод!. Оргашзацшний процес становления системи профтехосв1ти зб1гся з критичним перЮдом украГнсько! 1стори, коли тиск зов1ишн1х та внутр!шшх вШськових, пол1тич-них, економ!чних чинник!в в!дсував на другий план розв'язання багатьох питань соц!ального I культурного буд1вництва.

За умов, що склалися, важко було оч!кувати в1дчутно! економ1чно! в1ддач! вщ того, що лише починало формуватися у систему. Год! й говорити про становления в той час особливого типу молодого професюнала-робтшка, що часто подавалося у в!тчизнян1й 1сторичнш Л1тератур1 та особливо в публ1цистиц1 як доконаний факт.

Важлнвою проблемою часу була Л1кв»дац1я елементарно! неписьменносл! Велико! ваги набувала б1блютсчна справа, оргашзаиДя культосв1тньо! роботи, видавничо! дЬгльностк

Особлив!сть культурних перетворень, як! в1дбувалнся в УкраШ у роки революци й громадянсько! вшни, полягала в тому, що тодшня «робтшча» культура, виражена у р!знома-

н1тних засобах 1 формах аНтац!! та пропаганди, була ч!тко сфокусована на певн!й !деологИ. Мета П полягала у вихованн! й формуванш принципово ново!, соц1ал1стично! особи. В результат! духовна культура нагадувала частину т1е! г!гантсько! револю-ц!йно! печ1, в як1й «гартувалася сталь». Тому к1льк1сннй стрибок у розвитку культурно! мереж!, пробудження в роб!тничих масах прагнення до засвоення духовних цшностей не можна розглядати в!докремлено в!д ¡нших стор!н життя, як1 впливали на форму-вання особи. НашстотнИпим чинником при цьому була ¡мпера-тивна теза про непримиреншсть класового протистояння, не-обхщшсть будь-якими засобами знищити противника. Врашт!-решт це сприяло ослаблению гуман!стичного зм!сту культури, втрат1 ор1ентир1в на загальнолюдськ! ц!нност!. В обстановц!, коли через призму вшськових перемог розглядалося сьогодшшне 1 майбутне, здавалося просто недощльним займатися поглибленим тверезим анализом св1тового досв!ду духовно! культури. Це неми-нуче призводило до применшення значения народно! культури, деформацИ естетичних критерив, тенденцШност! в щй справ1 тоща

П1дсумков1 висновки, що випливають з паукового достижения, сформульован! автором у такий спос!б:

1. Соц1альна полтжа вс!х без винятку пол1тичних сил, як! в той чи !нший час перебували при влад! в Укра!н1 у иерюдвизволышх змагань, активш пошуки ними нових засад органшацн виробництва не стали детерм1нуючими факторами докор!нно! зм!ни статусу роб1тничого класу, а отже, не репрезентували його кор!нн! штереси. Сталим фактором залишалася в1дчужешсть зайнятих у промнсло-вост! роб|тник!в в!д засоб1в внробшщтва. В цьому контекст! немае п!дстав стверджувати, що у ход! революц1Йних експеримент1в робггництво не втрачало сво! суто пролетарськ! риси.

2, Визволь'н! змагання попри вс1 декларацп р!зних уряд1в не створили умов для повноцшного волеанявлення пролетар!ату

як суб'екта рсформацп. Лише профспЬжовий рух та незначною Mipoio участь у таких ¡нституц1ях, як рада робтшчих депутат1в, роб1тничий контроль тощо, засв!дчували сплеск самосв!домост! роб1тник!в. Позбавлений економ1чних основ, на яких м!г би базуватися оновлений менталитет пролетар1ату, ентуз^азм пра-цюючих мае нещадно експлуатувася з метою рсал!зацп амб1цШ-них утогнй казармсного комушзму, з одного боку, i владних устрсмлшь його адептш, — з жшого.

3. Понул1стськ1 общянки трудящим, як1 мали впрягтися до пол1тично! кол1Сниц1 тих чи шших зад1яних в УкраШ сил, у кожному раз1 не шдкртлювалися тверезими розрахунками, щир1стю помисл!в, прогнозуванням перспектив та результатов здшенюваних заход!в. Щоразу роб^тництво опинялося на периферП социального про-текцюшзму державних структур, що ¡снували в Укранн протягом 1917—1920 рр, й, як правило, найбшьш потерпало в!д пол1тичних метаморфоз i економ1чних негаразд1в.

4. Одшею з характерних рис бшьшовицько! теори та практики в УкраШ було те, що вони практично не в1дхилялися в!д звивистого р!чища, прокладеного кремл1вським «штабом». Gnina запрограмовашеть на вироблений «у центр!» ракурс, 1гнорування особливостей Украши часто висаджували державний корабель рад на обмылили або ж крутили його у Biipi непередбачуваних сощально-кулвтурних «гндводних течш». Як правило, баластом, що першим викидався за борт в часи шторм!в i негод, ставали 1нтереси роб^ничого класу.

У висновках також перел1чений ряд проблем сощально! iCTopil po6iTHHKiB, як1 потребують дальшого й поглибленого вивчення. Даються нрактичш рекомендацн загального характеру щодо вирппення взаемовщносин незалежно! держави та робтш-чого класу на перспективу, формування соц1алыш-економ1чно1 пол1тики в ¡нтерссах трудящих.

2. СПИСОК ОПУБЛ1КОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ЩО В1ДОБРАЖАЮТЬ ОСНОВН1 ПОЛОЖЕНИЯ ДИСЕРТАЦН

1. Рабочий класс Украины. 1917—1920. (Социально-экономические изменения) (Учсбно-методич. кабинет) — УМК. — К,1992. —187 с

2. Рабочий класс Советской Украины на завершающем этане гражданской войны (1920 г.).—К., 1984. —186 с.

3. ЗЧзд поневолених на род ¡в (8—15 вересня 1917 р.) (21—28 вересня н.ст.). — 1сторичн1 зошити. — К., 1994. — 72 с. (В аИвавт.).

4. Робшшцтво Укра1ни 1 Центральна Рада. — 1сторнчн1 зошити. — К., 1993. —48 с.

5. Создание на Украине системы профессиональной подготовки кадров рабочего класса (1919—1920). — Украина в 1917— 1921 гг. Некоторые проблемы истории. — К., 1991. — С. 39—66.

6. Борьба с безработицей на Украине (1918—1919). — Вопроси истории СССР. Республиканский межведомственный научный сборник. —Вып. 33. —Харьков, 1988. — С. 74—81

7. Анатри ав1ац1йний завод // Великий Жовтень 1 грома-дянська в!йна на УкрашК Енциклопедичний дов!дник. УРЕ. К, 1987,—С. 38.

8. Б1рж1 прац1 // Там же.-С.59—60.

9. Горл1вський машинобуд1вний завод // Там же. — С. N0.

10. Гретера 1 Криванека завод // Там же. — С. 142—143.

И. Донецько-Юрпвський завод // Там же.—С. 178—179.

11 Катерининська зал1зниця // Там же. — С. 238.

13. Народний ком1сар1ат соц1алыюго забезпечення // Там же. — С. 356.

14. Монополн кап1тал!стичш на Укра1н1 // Великий Жоыень 1 громадянська в!йна на Укра\'н1. Енциклопедичний дов1дник. УРЕ. К., 1987.—С. 345.

15. Олександр1вський завод електротехн1чних споруд (ДЕКА) // Там же.—С. 391.

16. ГПвденно-Захвдна зал!зниця // Там же. — С. 428.

17. ГПвденноросшський машинобуд!вний завод // Там же.— С. 430—431.

18. Рада з1зд!в г1рничо-промисловц1в П1вдня РосП // Там же.

— С 460—461.

19. Робтшчий клас // Там же. — С. 483—486.

20. Роб1тнич1 правл!ння // Там же. — С. 487.

21. Розруха господарська // Там же.—С. 490—491.

22. Сощальне забезпечення П Там же.—С. 527—528.

23. Шиманського мехашчний 1 чавуноливарний завод // Там же. —С. 605.

24. Социально-экономические завоевания рабочего класса.— Октябрь и гражданская война на Украине. Страницы истории.

— К, 1987. —С. 85—102.

25. Мероприятия по улучшению жилищных условий рабочих Советской Украины (1917—1920 гг.). — Социалистическое строительство на Украине в годы гражданской войны. — К, 1986.— С. 107—122.

26. Экономическое сотрудничество и взаимопомощь Украинской ССР и РСФСР на завершающем этапе гражданской войны (1920 г.),—Актуальные вопросы исторической науки. — К., 1984.

— С. 42—43.

27. Допомога робтшчого класу селянству в зм!цкенн1 матер1ально-техн1чно! бази с1льського господарства Укра1ни <1920 р.). — 1сторичн1 доондження. Втшзняна 1стор1я. Вип. 10.— К, 1984.-С. 61-67.

28. Боротьба за шдвищення продуктивносп I змщнення трудово! дисцишшш на виробництв] у 1920 р. — На захисп завоювань Великого Жовтня. 36. наук, праць, —К, 1982. — С. 173—189.

29. Крах к1рстовщини. (Провал контрреволюцД у про фиалковому рус! Укра1ни в перюд денж1нсько1 окупацф,—До питания про розстановку полггичних сил на Укра1н1 в 1917—1920 рр.— Препринт № 1 Ыституту ¡сторИ АН УРСР.—К, 1988. —С 3—14.

30. Сгавлення пролетар!ату УкраТни до Центрально! Ради.

— УкраТнський ¡сторичний журнал. —1994. — № 4. — С.З—18.

31. Участь роб!тничого класу УкраТни в боротьб! проти бюрократизму в державному апарат1 (1919—1920 рр.). // Украшський 1сторичний журнал.—1990.—№ 6.—С. 54—60. (В ствавт.).

32. Крах к!рстовщини // Украшський ¡сторичний журнал.— 1989.—№ И. —С. 25—35.

33. Творча енергш пролетар!ату // Трибуна лектора. —1987.

— № 1. — С. 44.

34. ПрацД соратник!в В.1.Лен1на як джерело вивчення ¡сторп боротьби роб1тничого класу УкраТни за змщнення радянсько! влади (1917—1920 рр.). // Украшський ¡сторичний журнал. —1986.

— № 4. —С. 75—83.

35. М. В. Фрунзе. (До 100-р1ччя вщ дня народження). Л1тера-тура про вшськову, державну 1 партШну д!яльн!сть. // Украшський ¡сторичний журнал.—1985.—№ 2. — С.111—119.

36. ВШськово-пол1тична д1яльн!сть М. В. Фрунзе на Украни // УкраТнський ¡сторичний журнал. —1985. — № 9. — С. 149—151.

37. Поповнення робтшками УкраТни ЧервоноТ АрмП у 1920 р. // УкраТнський ¡сторичний журнал.—1983. — № 3.—С. 28—34.

38. Робтшцтво в часи УкраТнськоТ держави Павла Скоро-падського (квггень-листопад 1918 р.). — Шоста Всеукрашська на-укова конференшя з ¡сторичного краезнавства. — Луцьк, вере-сень-жовтень 1993 р, — С. 31—32.

39. Становище еврейського робтшчого населения УкраТни (1917—1920 рр.). — Сврейське населения П1вдня УкраТни: ¡стор1я

1 сучасн!сть. "Тези до науково! конференцН. 19—20 листопада 1992 р.—Запор1жжя, 1991—0.56—59.

40. Професшно-техн1чна осв1та роб1тник1в Миколаева в роки громадянсько! в!йни (1919—1920 рр.). IV республ1канська наукова коиферениДя з 1сторичного краезнавства, Тези допов!дей 1 пов1домлень. — К., 1989. — С. 369—171.

41. Д1яльшсть Кам'янець-Под!льського роб!тничого клубу в 1919 р.—Тези допов1дей VI Вшницько! обласно! 1сторико-крае-знавчо! коиференцИ. — Вшниця, 1988. — С. 54—55.

42. Рабочий класс на страницах полтавской прессы в первые годы Советской власти (1917—1920 гг.). —Первая всесоюзная научная конференция по историческому краеведению. (г.Полтава, октябрь 1987 года), — К„ 1987.—С. 270—271.

43. Рабочий класс в первые годы Советской власти: несостоятельность буржуазных измышлений.—Рабочий класс СССР — ведущая революционная и созидательная сила советского общества. Тезисы докладов и сообщений республиканской научной конференции 5—7 февраля 1987 года. Часть II.—Донецк, 1987. — С. 117—119.

44. Участь роб1тник1в Под1лля в буд!вництв1 соц1ал1стично! держави наприкшц! 1920 р.—Тези допов!дей ГГято! В1нницько! обласно! ¡сторико-краезнавчо! конференцн.—Вшниця, 1987. — С 9.

45. Роль роб1тник1в в перших соц1ал!стичних перетвореннях на Под1лл1 (1918—1920 рр.).—Тези допов!дей VI ПодЬпьсько! 1сторико-краезнавчо! конференцН. Кам'янець-Под1льський, 1985. —С.119.

46. П!дприемства центрального правл1ння важко! ШдустрИ у роки громадянсько! вШни. (До питания про створення роб!тничих правлшь).— Третя республ!канська наукова конфе-ренц!я з ¡сторичного красзнавства (тези доповадей). — К., 1984.— С 92—94.

Reent A. P. The workers of Ukraine in 1917—1920. (Social, political and economic chanomic changes).

Doctor's thesis. Cpeclallty 07.00.02—History of Ukraine. Institute of History of Ukraine. Ukrainian National academy of sciences, Kiev, 1994. Manuscript of thesis is being defended. The results of research are stated in 46 scientific works, which expose the conditions and the specific ways of the Ukrainian proletariat's formation, its structural quantitative and quatitatlve changes, social, economic, political and legal aspects of social vital activity, real influence on the course of historical events, which happened in 1917—1920. In the conditions of the repeated changes of the forms of the state government in Ukraine the workers' position dian's take a sum for the better, but became worse. Russified composition and social economic position of the workers put most of then into opposition camp to the Ukrainian national statehood and made then a support of Bolshevism in Ukraine. The Soviet power also conldn's decide the vital problems of the workers life, didn's make then the owners of mills and factories, contimud to use their hired labour, strengthening people's estrangement from declared people's power by means of punitive measures.

Реент А. П. Рабочие Украины в 1917—1920 гг. (Социально-политические и экономические изменения).

Дисертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 07.00.02 — история Украины, Институт истории Украины Национальной Академии наук, Киев, 1994. Защищается рукопись диссертации. Итоги исследования юла-жены в 46 научных работах, которые раскрывают условия "

специфические пути формирования пролетариата Украины, его структурные, количественные и качественные изменения, социальные, экономические, политические и правовые аспекты общественной жизнедеятельности, реальное влияние на ход исторических событий, происходивших в 1917—1920 гг. В условиях неоднократных изменений форм государственного управления в Украине положение рабочих ■ не улучшалось, а ухудшалось. Русифицированный состав и социально-экономическое положение рабочих ставили большинство из них в лагерь оппозиции украинской национальной государственности и делали их опорой большевизма в Украине. Советская власть также не сумела решить насущных проблем жизни рабочих, не сделала их владельцами фабрик и заводов, продолжала использовать их наемный труд, карательными мерами усиливая отчуждение народа от декларируемой народной власти.

Кладчов1 слова:

змша форм державного управлшня в Укра1н1, зрусифжоваш роб!тники, полршення матер!ального становища, спротив нац1о-нальнШ державност!, встановлення радянсько! влади, наймана праця, в1дсутн!сть власност! на засоби виробництва, каральн! заходи, в!дчуження народу вщ влади.

/