автореферат диссертации по политологии, специальность ВАК РФ 23.00.02
диссертация на тему: Проблема гуманiзацii мiжособистiсних i мiжгрупових стосункiв у Збройних Силах сучасноi Украiни: полiтологiчний аналiз

Полный текст автореферата диссертации по теме "Проблема гуманiзацii мiжособистiсних i мiжгрупових стосункiв у Збройних Силах сучасноi Украiни: полiтологiчний аналiз"

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК. УКРАЇНИ ІНСТИТУТ НАЦІОНАЛЬНИХ ВІДНОСИН І ПОЛІТОЛОГІЇ

ОД

чу|г: На правах рукопису

СМОЛЯ НЮК Володимир Федорович

ПРОБЛЕМА ГУМАНІЗАЦІЇ МІЖОСОБИСТІСНИХ І МІЖГРУПОВИХ СТОСУНКІВ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ: ПОЛІТОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ

Спеціальність: 23. 00. 02 - політичні інститути і процеси

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Київ - 1995 р.

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі політології Київського інституту Сухопутних військ.

Науковий керівник - доктор історичних наук,

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.01.67.01. в Інституті національних відносин і політології НАН України (252011, м.Киів, вул. Кутузова, 8).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту національних відносин і політології НАН України (вул. Кутузова, 8).

Автореферат розіслано ..... 1995 р.

професор, заслужений працівник вищої школи України ВАКОЛЮК Віктор Степанович

Офіційні опоненти - доктор історичних наук

КУЧЕР Володимир Іванович - кандидат історичних наук ТРУСОВ Євген Володимирович

Провідна установа - Київський інститут Військово-повітряних сил

Захист відбудеться 1995 р. о годині

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук

^ Ю.А. ЛЕВЕНЕЦЬ

Актуальність теми дослідження. Складність процесу державотворення в Україні в кінці XX століття, необхідність швидкого подолання комплексної соціально-економічної, духовної, культурної кризи в українському суспільстві, зростаюча потреба в чіткому визначенні орієнтирів суспільного розвитку стимулюють підвищений науковий інтерес до тих напрацювань людства, які мають загальноцивілізаційну цінність. Одним із суттєвих загальнолюдських надбань, необхідність реалізації якого в сучасній Україні усвідомлюється все більшою кількістю соцга -льних сил, з гуманізм. Поступове повернення до проблематики гуманізму, розуміння необхідності супроводу соціально-економічних перетворень новим осмисленням гуманістичних ідей означає, ідо Україна безповоротно приєдналась до тих демократичних процесів., які відбуваються у сучасному світі. Кінець другого тисячоліття характеризується помітним зростанням інтересу до філософії гуманізму, оновленням гуманістичних поглядів на розуміння людини як творчої індивідуальності, намаганням все більшої кількості соціально активних утворень заперечити ач -тигуманні прояви сучасного світу новим розумінням особистості, потенціалу її всеб'чного розвитку.

Для східноєвропейської традиції формування системних поглядів на мислячу творчу особистість характерним з багатові -кове протистояння двох світових підходіз до проблеми особис -тості і гуманізму: східного і західного /європейського/. В східній культурі людина, особистість не‘розглядались як цін -ність, як потенційна основа побудови гуманістичного світогляду і гуманістичного суспільства. Відповідно, і в арміях дес -потичних деркав Сходу буд->-яка унікальність людини розцінювалась, як зло, як перешкода абсолютній владі, уособленій в особистості вождя, імператора, полководця. Особистісні риси ін -дизіда, їх цілеспрямована культивація, возвеличення людини -творця суперечили загальному настрою східної культури, покликаної виявити безоссбистісні абсолюти. Звроазіатська Російська деркава, до складу якої тривалий час входила і Україна, не могла не зазнати східного трактування людини.

Сучасний етап розбудови Збройних Сил України, перехід від кількісних до якісних параметрів їх оптимізації, без -умовне проведення заходів, передбачених військовою реформою, дактують необхідність термінового вирішення проблеми гуманізації військової служби, заперечення антигуманних наслідків тоталітарно-авторитарного минулого України, піднесення, возвеличення особистості військовослужбовця Української Армії. Актуальність такої проблеми очевидна: в 1994 році в армії України при порівняно невисокому рівні бойової підготовки загинуло 385 військовослужбовців*, при цьому випадки суїциду перевищують третину загальних втрат і становлять 136.^ 17 %

комісованих з армії солдат і сержантів повернулися додому інвалідами І і-П груп. Знущання над товаришами по службі стали прямою причиною порушення 719 кримінальних спрай

Дані засобів масовоґ інформації свідчать, що головною причиною самогубств і каліцтв військовослужбовців строкової служби, молодих прапорщиків і офіцерів е наявність в військових колективах нестатутних взаємин як на міжособистісному, особистісно-груповому, так і на міжгруповому рівнях. В ар -міх незалежної України нестатутні взаємини стали провідною характеристикою системи дегуманізації військової служби, набули значного суспільного резонансу, негативно впливають на формування іміджу армії в суспільній свідомості.

Іншими варіантами об’єктивації вказаної системи стало не задовільне вирішення державними органами комплексу організа -ційно-кадрових, соціально-побутових, культурно-духовних, ос -вітньо-професійних завдань, залишення армії віч-на-віч з проблемами, вирішувати які самостійно вона не повинна. Отже, сис тема дегуманізації військової служби, об’єктивною основою яко стали міжособистісні і міжгрупові стосунки в Радянській Аплії у війську України протягом кількох років державної незалежності не тільки не подолана, вона набула нових варіантів проя -ву, підвищила власний адаптивний і еволюційний потенціали, по ставила під сумнів перспективи швидкого подолання військових проблем.

1. Див.: Лопата А. інтерв’ю газеті "Киевские ведомости".-

1995. 4 лютого. '

2. Див.: Дані Генеральної прокуратури. "Киевские ведомости".-1995. 10 червня.

При всій суперечливості історичного розвитку, особливо в XX столітті, Україна успадкувала традиції європейського підходу до проблем гуманізму. Вінцем багаторічних пошуків вітчизняних мислителів, насамперед, П. Могили, К. Саковича,

Л. Барановича, Ф. Прокоповича, С. Яворського, Д. Туптала,

С. Величка, Г. Сковороди, 1. Котляревського, Т. Шевченка,

М. Костомарова, В. Білозерського, В. Антоновича, П. Чубин -ського, багатьох інших, які заперечили мізерність людини, є ідеї українського просвітництва, сутність яких зводиться до кількох ключових положень: людина хоча і частина природа, але вона її краща частина, її вище творіння; все, що ство -рила природа до людини, було лише прелюдією, підготовкою до урочистого акту творіння людської істоти; велич людини, її відмінність від'інших творінь природа полягає в П розумі; дня людини, наділеної розумом, посильним завданням е твор -ча праця,- яка здатна забезпечити прогрес суспільства.

Невіддільними від поглядів просвітителів є ідеї укра -їнських військових мислителів і військових практиків, дія яких характерною позицією було особистісне піднесення, а не знеособлювання збройних охоронців Батьківщини. В поглядах більшості військових керівників князівської і козацької ери, періоду визвольних змагань, суперечливих подій другої світової війни свобода, незалежність, самостійність України без -посередньо пов’язувались із свободою, самостійністю, високими моральними рисами збройного захисника України.

Необхідною умовою розвитку високих особистісних рис людини, в тому числі і військовослужбовця, є наявність і функціонування суспільних утворень, сам генезис яких пов’язаний з намаганням реалізувати можливості людини в різних сферах, добитися максимальних результатів, будуючи свою діяльність на засадах, прийнятих і іншими соціально активними індивідами. Мова йде про дуалістичне поєднання правової держави і громадянського суспільства, розбудова яких є стратегічним орієнтиром розвитку сучасної України і які, в залежності від власної зрілості і міри взаємодії між собою здатні як підсилити, каталізувати соціально-економічний прогрес, так і стати пе -

решкодою для його розгортання в суспільстві.

Мета дослідаення. Пов’язавши терміни "особистість", "правова держава", "громадянське суспільство", логічно до -пустити, що держава такого типу з опорою на громадянське суспільство імманентно включає в себе значні можливості возвеличення особистості, її удосконалення, тобто, вона володіє значним потенціалом гуманістичного впливу на людину. В такому випадку гуманістичні виміри людини поширюються і на осо -бистість військовослужбовця. Військовик, який до прийняття присяги ще має певний досвід життя в умовах правової держави і зрілого громадянського суспільства буде відрізнятися від збройного захисника надцентралізованої і, як правило, мілітаризованої держави. Порівняння постатей військовослужбовців в тоталітарно-авторитарному і демократичному світі, виявлення особливостей воїна і військового колективу, провідні риси яких детерміновані тоталітарною державою, визначення шляхів гуманізації військових стосунків в Збройних Силах України як дійового механізму особистісного піднесення людини в погонах стали метою вибору автором теми дисертації.

Теоретичну і методологічну основу дослідаення склали твори суспільствознавців античного світу, середньовіччя, мислителів капіталістичного періоду, роботи сучасних філософів, політологів, соціологів як економічно розвинутих країн із стабільними характеристиками соціально-економічного прогресу, так і деркав з вираженою соціального переорієнтацією, в яких подолання кризових явищ безпосередньо пов’язується, по-перше, з розвитком демократичної правової держави-, по-друге, з розвитком громадянського суспільства як потенційного резерву стійкості і збалансованості соціуму.

В дисертаційному дослідаенні автор використав такі методи:

а/ Загальні метода: соціологічний, нормативно-ціннісний , структурно-функціональний, інституційний, порівняльний, істо -ричний, субстанціональний / онтологічний /.

б/ Загальнологічні методи: аналіз і синтез, індукція і дедукція, абстрагування, поєднання історичного і логічного аналізу.

в/ Метода емпіричних досліджень: аналіз документів, ви -користання статистичних даних, анкетні опитування, особисті спостереження дисертанта.

Специфічною складовою частиною інформаційного забезпе -чення дисертації є матеріали періодичних видань, інформаційних оглядів України і Російської Федерації за період 1991 -1995 pp.

Стан наукової розробки проблеми. В класичній філософсько-політологічній літературі, в творах сучасних українських і зарубіжних дослідників, в матеріалах періодичних видань дається різна оцінка правової держави, громадянського суспільства і їх потенційних можливостей вплинути на послаблення де-гуманізаційних проявів сучасного світу, а також реальних можливостей військово-політичного керівництва Збройними Силами і громадськості змінити якісні характеристики міжособистісних стосунків з армійських умовах. Різні трактов-

ки викликає і сам термін "гуманізм", певні грані осмислення і практичного застосування якого беруть на озброєння суспільні сили різної орієнтації.

Теоретична основа демократичної правової держави, громадянського суспільства і продукованого ними гуманізму в сучасних умовах розглядається на кількох рівнях:

І. Науковому рівні, характерними рисами якого з намагання максимально адекватно відбити гуманістичні процеси в суспільстві, врахувати різноманітність існуючих підходів до вказаної проблематики.* .

І. Див.: Андрущенко 3., Губерський Л., Зуєв В. Проблема гуманізму у сучасній філософії.- К. : 1994: Антонюк 3., Маринович М. Щодо питання прав людини в Україні// Право України. 1995. № 2.

С. 44-49; Вілас І. Право, суспільство, держава: від тоталіта -

ризму до демократії// Розбудова держави. 1994.№ 3. С. 35-42;

Концепція подоланая економічної та політичної кризи в Україну/ Розбудова держави. 1994. А5, 2; Легун В. Держава - для людини//

Право України. 1993. № І.С. 8-Ю; Личко Б. Громадянське суспільство/ Основи політології.- Харків: Основа, 1993. С. 58-70; _ Оозіх М. Міжнаоодно-поавові стандарти і права людини в Україні ІІ Поаво України. 1992. № 4. С. 7-12; Полохало В. Долгий путь к гражданскому обществу// Політична думка. 1994. № 2. С. 21-22; Проблемы взаимодействия гражданского общества и государства/ Технологии политической власти. Зарубежный опыт.- К.: Вища _ школа, 1994. С. 30-48; Світа Г.М. Громадянське суспільство і правова держава/ Політологія.- Львів: Світ, 1994.- С. 78-95.

2. Публіцистичному рівні, який швидше діє методом "від супротивного", показуючи недоліки сучасного світу взагалі і українського сьогодення зокрема через недосконалість, фрагмен-тність, латентність держави і громадянського суспільства, відсутність гуманістичних чинників в ідеології різних соціальних груп, дію стихійно сформованої системи дегуманізації сучасного суспільства, історичні засади її виникнення.*

3. Інформативному рівні, найбільш властивому пресі. Де -талізація різних сторін життя громадян України і їх збройних захисників е по суті варіантом аргументації прогуманістичних чи антигуманістичних наукових і публіцистичних розробок, можливостей становлення в Україні правової держави, розгортання громадянського суспільства і їх подальшого впливу на складні процеси соціальної переоріентації і пошуку особистістю свого місця в їх данаміці.

Дисертантом встановлено, що армійська проблематика, в тому числі і проблема поєднання гуманізму з військовою службою, проблема впливу цінностей демократичної правової держави, норм громадянського суспільства на варіанти їх взаємодії - тема, яка тільки починає осмислюватись. При цьому високий рівень інформативного і публіцистичного освітлення життєдіяльності особистості в погонах не може бути компенсований порівняно слабкою розробленістю теми на науковому рівні.

І. Див.: Бебик 3. Історико-психологічні аспекти формування політичної і правової культури українського суспільства// Право України. 1993. № 2. С.24-29: Виникнення та розвиток міжнародного гуманітарного права// Народна армія. 1994. 28 квітня; Лу-к’яненко Л. Громадянське суспільство: ідо це і коли збудуємо г Видання секретаріату УРП.- К.: 1995; Михальченко М., Пимбалюк П. Політична ситуація в Україні. Перспективи розвитку// Розбудова держави. 1993. № І. С. 25-30; Соціально-політична ситуація в Україні: стан та тенденції розвитку// Розбудова держави. 1993 № 4. С.7-І0; Стичинський Б. Соціальний захист громадян: проблеми та гарантії// Право України. 1993. № З С.18-21; Темко Г. Чинники консолідації українського народу на сучасному етапі// Народна армія. 1994. 29 липня; Ткаченко В. Довгий шлях до громадянського суспільства// Політична думка. 1994. № 2. С. 46-49; Шинкарук В. Громадянське суспільство, держава, ідеологія// Розбудова держави. 1993. № 5. С. 53-56; Шморгун 0. Україна: шлях відродкення. Економіка. Політика. Культура.- К.: 1994; Штика 0. Армія і суспільство в перехідний період// Народна армія. 1993. ЗІ березня: Штика 0. Чи потрібна Україні політико-ідеологічна доктрина ?// Народна армія. 1992. 24 вересня.

Об’єктом дисертації є гуманістичний потенціал Збройних Сил, детермінований правовою державою і громадянським суспільством, можливості і наслідки його впливу на міжособистісні стосунки.

Предметом дисертації з вияв рівнів і напрямів реаліза -ції гуманістичного потенціалу Збройних Сил в сучасних умовах становлення в Україні правової держави й формування громадянського суспільства.

Досягнення поставленої мети обумовило вирішення основ -них завдань дисертації:

1. Проаналізувати сучасний стан політичної системи України, місце і роль армії в політичній системі, можливості Збройних Сил вплинути на процеси перерозподілу влади в державі.

2. Дослідити взаємозв’язок і взаємовплив політичних, громадянських, військових стосунків в перехідний період розвитку української держави.

3. Визначити механізм впливу цінностей демократичної правової держави і громадянського суспільства на особистість військовослужбовця.

4. Спираючись на гуманістичні характеристики правової держави і розвинутого громадянського суспільства, дослідити гуманістичний потенціал Збройних Сил.

5. Показати рівні й напрямки гуманізації військових стосунків в Збройних Силах України через подолання системи дегу-манізаційних чинників об’єктивного і суб’єктивного походження.

Наукова новизна проблеми, яка виноситься автором на захист, полягає: ■

1. В обгрунтуванні наявності гуманістичного потенціалу Збройних Сил, детермінованого демократичною правовою державою -і громадянським суспільством.

2. В дослідженні механізму впливу цінностей правової держави і громадянського суспільства на особистість військовослужбовця, результатом чого в її удосконалення в умовах військової служби.

3. В дослідженні системи дегуманізаційних чинників, при -таманних арміям тоталітарно-авторитарних держав, в тому числі

і Українській Армії як армії посттоталітарного типу.

4. У визначенні рівнів і напрямів гуманізації військових стосунків в Збройних Силах України.

Науково-практичне значення дисертаційного дослідаення полягає в тому, що його матеріали можуть знайти застосування в роботі керівництва Збройних Сил при плануванні та реалізації подальших заходів військового будівництва в Україні, в роботі професорсько-викладацького складу вищих військових навчальних закладів в ході виконання навчальних програм гуманітарних дисциплін, в роботі редакцій військових засобів масово ї інформац і ї.

Висновки дисертації можуть являти інтерес для викладачів, ад’юнктів, слухачів і курсантів військових навчальних закладів.

Апробація роботи. Головні положення дисертації викладено в наукових і методичних статтях, обговорено в ході міжнародних та всеукраїнських конференцій: " Засоби масової ін -формації і становлення національної армії України ", Київ, жовтень 1994 року; " Арлїя і духовність: свобода совісті та віровизнання ", Київ, березень 1995 року; " Політична опозиція: світовий досвід та українські реалії ", Київ, квітень 1995 року. Матеріали дослідаення використовуються в навчальному процесі Київського інституту Сухопутних військ при ви -кладанні дисциплін: " Армія в системі політичних стосунків ",

" Політичні проблеми соціального управління ", " Військова політологія ". Зміст роботи відображено в п’яти публікаціях загальним обсягом в чотири друковані аркуші.

Структура дисертації: вступ, три розділи, висновки, список використаної літератури.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтована актуальність теми дисертації, сформульована мета, теоретичні і практичні завдання, визначені стан наукової розробки проблеми, теоретична і джерельна база, розкрита новизна і практичне значення роботи.

У першому розділі - " Теоретико-методологічні засади по -літологічного дослідаення проблеми гуманізації військових стосунків " - показано, що процес поступового переходу України на демократичні засади суспільного розвитку яшіяз собою складне, нелінійне подолання тоталітарно-авторитарних залишків попереднього державного устрою. Особливістю політичного процесу в Ук- • раїні протягом І99І-І995 рр. е формування насамперед політичної системи при помітному недооцінюванні значення і наслідків еко -комічних, ..соціальних, духовних перетворень. Зосередження дер -жавотворчого процесу переважно на політичних завданнях привело до значного поглиблення економічних проблем, поширення поля економічних негараздів на всі сфери життя суспільства, яке трива -лий час перебуває: в стані комплексної кризи з тенденцією до її подальшого загострення.

Однією з найсуттєвіших причин надмірного захоплення дер -жавно-політичним конструюванням без економічного, соціального, духовного супроводу процесу державотворення 0 специфічний ха -рактер виникнення і подальшої еволюції української державницької еліти з регіональної радянської комуністичної еліти, яка до набуття Україною незалежності була усунута від прийняття вагомих державних рішень. Великий обсяг завдань державотворення і державозміцнення виявив невідповідність між можливостями такої еліти і великою кількістю завдань, які необхідно вирішити в історично короткі терміни.

Наслідком недосконалості державницької еліти в Україні стала низька ефективність наявної влади, унікальне в світовій практиці сполучення в державному устрої елементів парламентської республіки, президентського правдіння та радянської влада. Недостатня ефективність влада привела до слабкості правової держави і громадянського суспільства в Україні, до прогресуючої небезпеки втратити державну незалежність, потенційні можли-

вості динамічного національного розвитку, утвердження демократичного ладу, в якому б людина стала найвищою цінністю.

Одним з позитивних моментів розбудови української держави стало створення Збройних Сил України, які, незважаючи на ряд власних недоліків, в умовах гострої суспільної кризи зберігають життєздатність і певну ефективність свого функціонування, стабілізують політичний процес в деркаві, консолідують соці -альні групи, надають політичній еволюції риси прогнозованос -ті, контрольованою і, визначеності.

Армія України, як і будь-яка інша армія світу, невід’ємна від політичної сфери суспільства. По-петае. армія - про -дукт, породження політики. По-друге. армія - засіб політики. По-третє, армія - об’єкт політики. По-четверте, як особливий, відносно самостійний державний інститут, який має специфічні інтереси і технологію діяльності, армія - суб’єкт політики.

При цьому-суб’єкгність армії може залишатися як на рівні її повної відповідності діючій Конституції держави, так і пере -творювати її в антиконституційну надурядову і навіть надсус -пільну силу. В політологічній літературі аналізуються різні варіанти неконституційної поведінки арлії.^

При характеристиці суб’єктності Збройних Сил України доцільно визначити кілька етапів її розвитку: І99І-І993 рр. -період повної конституційної суб’єктності армії України; 19931994 рр. - період відповідності арлії конституційним нормам з поступовим накопиченням ознак армійської самосуб’єктності; 1994-1995 рр. - період усвідомлення вищим політичним керівництвом держави ненормальності такого розвитку подій, посилення громадянського контролю за армією, здійснення першочергових заходів по поверненню армії України в рамки її повної відпо -відності чинному законодавству.

Однією з негативних сторін с&мозамикання армії в колі власних проблем є послаблення громадянсько-військових відносин, зниження можливостей цивільних осіб і їх об’єднань контролювати істотні сторони життєдіяльності Збройних Сил, в тому числі і стан військових стосунків.

І. Див.: Коффман Е. Армійський офіцер і конституція// Військо України. 1992. № 2-3. С.16-22; Армия в политической системе совоеменннх обществ/ Воєнная политология. М.: ВА ГШ. 1993.

С. §1 - 98.

Військові стосунки залежать від кількісно-якісних характеристик основних сфер життєдіяльності військових колективів: військово-професійної, управлінської, суспільно-політичної, побутової, особистішої.^ В найбільш загальному вигляді до -цільно виділити наступні види військово-соціальних стосун -ків: військово-службові, суспільно-організаційні, побутові, культурно-духовні, соціально-управлінські

В умовах правової держави і розвинутого громадянського суспільства значна диференційованість військових стосунків означає реальну можливість поглиблювати суспільно-позитивні засади відносин між людьми в погонах, будувати їх на основі взаємоповаги і гуманізму. В такому випадку механізм впливу цінностей правової держави і громадянського суспільства складається з важелів прямого, опосередкованого, раціонально-ор-ганізованого і стихійного їх втручання в життєдіяльність окремого військовослужбовця або військового колективу.

В умовах тоталітарно-авторитарної деряави, незрілого, латентного громадянського суспільства провідною характерне -тикою розв’язання проблем суспільного розвитку стає силове вирішення його суперечностей з визначеною наперед перемогою держави і її елементів. Під впливом держави багатьом ієрархі-зованим соціальним групам, в тому числі і збройним силам, також стає властивим силовий підхід у взаємостосунках міжосо -бистісного і міжгрупового масштабів. В армії Союзу РСР негативно-силовий антигуманний характер прояву стосунків між людьми отримав назву "позастатутних взаємовідносин", які мають логічну еволюцію свого розвитку, особливості прояву в війсь -кових колективах строкової служби, в колективах прапорщиків, офіцерів.

На основі соціологічних досліджень дисертантом встановлено , що найбільш стійкими формами прояву нестатутних взаємин,

а, отже, одними з найбільш важких форі виключення гуманістичних принципів із міжлюдських зв’язків є: моральне або фізичне утиснення слабких, особливо - новичків; відверте паразитування ряду осіб за рахунок покірних: примус до виконання різних при-

1. Див.: Киршин Ю.Я. Философские проблемы организаторской дея-

тельности военных кадров. Дисс. ... доктора философских наук. М. : ВНУ ГШ, 1994. '

2. Кузьменко Б.В. Социальные процессы в воинских коллективах как об’єкт системного анализа и управления. М.: 1990.- С. 21.

хотей, перекладання на них обов’язків по службі і в побуті; вимагання грошей, речей, продуктів, обмундирування; вип’ячу-вання регіональних, національних, інших особливостей, забобонів і пов’язані з цим зіткнення; вимогливість командирів, начальників і старших товаришів, яка принижує особисту гідність військовослужбовця; нервові зриви осіб, які виміщу -ють на товаришах по службі накопичене зло в особисто нестерп ній ситуації; розправи над кривдниками.

Збройні Сили України, успадкувавши нестатутні взаємини від Радянської Армії, не змогли протягом І99І-І995 рр. виклю чити їх із міжлюдських стосунків в армійському середовищі і навіть створили необхідні передумови для їх модернізації на 'сучасному етапі розвитку української держави і їх армії: ни зький рівень матеріально-технічного, побутового забезпечення військової служби, непродумані зміни терміну строкової служби, неможливість повернутися в Україну для подальшого вико -нання військових обов’язків офіцерам і прапорщикам з інших держав СНД, конфлікти між солдатами і сержантами, призваними з Західної України, Лівобережної України, Криму дають під -стави стверджувати, що проблема нестатутних взаємин виключно армійськими силами може бути лише локалізована.

Таким чином, диференціювання соціальних груп в армійських умовах - об’єктивний процес, протікання якого піддається регулюванню в незначних дозах. Сформована система міжособис-тісних, міжгрупових стосунків і на мікро-, і на макрорівнях несе на собі відбиток домінуючих у суспільстві відносин. У в падку підвищення самосуб’ектності армії, її самозамикання у колі власних проблем, в умовах слабкості громадянського суспільства, відсутності правової держави, панування в суспільстві силових засад створення, розвитку і, як підсумок, руйнування держави авторитарно-тоталітарного типу в організмі збройних сил відтворюється ієрархія силових зв’язків і від -носин, які е основою виникнення системи дегуманізації військової служби, які створюють ілюзію успішного вирішення ар.іій ських протиріч, а насправді - лише їх накопичують, приближа-ючи якісний стрибок-відхід від попередніх принципів розбудови збройних сил.

У другому розділі - " Гуманістичний потенціал військо -вої служби " - дисертант доводить наявність існування даерел, можливостей, ресурсів збройних сил держави, актуалізація яких відбувається протягом військової служби конкретної особистості і які спрямовані на виховання позитивних моральних рис в стосунках між власне військовослужбовцями, а також між військовослужбовцями і цивільними громадянами.

Із значної кількості суспільних факторів, які впливають на формування гуманістичного потенціалу армії, провідне місце займає кількість та якість гуманістичних ідеологій, притаманних конкретному суспільству, особливості їх виникнення, подальшої еволюції, варіанти взаємодії між собою і іншими духовними утвореннями.

Узагальнюючи великий масив наукової, публіцистичної літератури, дисертант приходить до висновку про поліваріантне сприйняття феномену гуманізму соціальними силами різної спрямованості. Основою гуманістичного світогляду продовжують залишатися праці діячів епохи Відродкення: Д.Аліг’ері, Дк.Бруно, М.Кузанського, М.Монтеня, Ф.Петрарки, їх послідовників-Бекона і Декарта, Вольтера і Руссо, Гердера і Канта, Фіхте і Фейербаха.

Специфічну трактовку ідеї гуманізму отримали в працях К.Маркса, Ф.Енгельса, 3.Плеханова, їх послідовників в різних регіонах світу. Альтернативні марксизмові погляди на феномен гуманізму належать Р.Арону, іЧ.Бердяеву, М.Веберу, А.Камю, Ж. Марітену, К.Попперу, Б.Расселу, Ж.-П.Сартру, П.Сорокіну, С. Франку, Е.Фромму, А.Швейцеру, К.Ясперсу,■іншим дослідникам.

Чільне місце ідеї гуманізму займали в творчості українських мислителів: вчених Києво-Могилянської академії, Г.Сковороди, Т.Шевченка, І.Франка, Л.Українки, П.Грабовського, М.Дра-гоманова, М.Грушевського, П.Винниченка. Оригінальну інтерпретацію теорія гуманізму отримала в працях діячів "незалежної хвилі" українства: Ю.Бачинського, 0.[Думського, М.Золобуева,

Д.Донцова, В.Ліпинського, С.Рудницького, І.Огіенка та ін.

Особливістю теоретичної розробки ідей гуманізму вченими Союзу РСР в 60-80 роки була необхідність використання марксистської методології, що не перешкодало Ю.Азарову, А.Ахіезеру,

М.Бахтіну, Б.Капустіну, 0.Лосеву, М.Мойсееву, Т.Панфіловій, В.Федотовій та іншим суспільствознавцям збагатити теоретичні напрацювання філософії гуманізму.

Дисертант докладно аналізує сутність і зміст сучасних підходів до осмислення гуманістичної ідеології. Такими підходами є: радикальний гуманізм, новий гуманізм, антрополо -гічний гуманізм, ірраціональний гуманізм, негативний гума -нізм, позитивний гуманізм, християнський гуманізм, марксистський гуманізм, раціональний гуманізм, класовий гуманізм, політичний гуманізм, ліберальний гуманізм, удаваний гуманізм, а також різні історичні форми гуманізму, до яких належить гуманізм римський, ренесансний, романтичний.

Сучасні українські мислителі проблематику гуманізму поєднують з розвитком української ідеї як "послідовного розгортання релігійно-моралістичної общинності, принципу духовної консолідації, цхнністного екзпотенційного особистісного естетизму, антипрагматизму, антиекономізму, антипозитивізму й надмірного антитехнократизму.

Відотовхуючись від поліваріантності розвитку ідей гуманізму на сучасному етапі, дисертант пропонує до гуманістичних параметрів життєдіяльності особистості в умовах військової служби віднести ті показники, які характеризують усвідомлення особистістю гуманізму як принципу світогляду, а також здат -ність особистості детермінувати похідні від неї процеси ознаками гуманізму, цінність яких признається соціальним оточенням

До ознак гуманістичних параметрів пропонується віднести: рівень моральних засад людини, спрямованих на ствердження са-моцінності особистості; наявність позитивних ідейних і вольових моральних якостей; наявність принципів, ідеалів, ціннос -тей, які стимулюють активність особистості в формах, що мають найвищу суспільну цінність / патріотизм, героїзм, подвиг то -що /; орієнтацію особистості на розвиток своїх можливостей, здатності до подальшого удосконалення, в тому числі і в умо -вах військової служби.

Система гуманістичних параметрів / показників, вимірів /

І. Шморгун 0. Україна: шлях відродження. Економіка. Політика. Культура.- К.: 1994. С. 183.

життєдіяльності військовослужбоця, яка 0 похідною від гуманістичного потенціалу військової служби, в найбільш загальному вигляді складається, по-перше, з актуалізації в умовах військової служби моралі конкретної особистості; по-друге, з формування моральної культури особистості під час ї ї пе -ребування в лавах збройних сил; по-третє, з виховання наявними армійськими можливостями культури громадянськості; по-четверте, з необхідності персонального осмислення проблеми справедливості війн, збройного насильства в кінці XX століття; по-п’яте, з необхідності осмислення і вироблення власного ставлення до даерел формування моральності в сучасних умовах.

Дисертанат вважає, що правова держава, зріле громадянське суспільство мають складну багаторівневу систему невпинного прюдукування моральних, ширше - гуманістичних імпуль -сів, які утримують особистість в межах дій суспільно признаних норм поведінки. Як мінімум, до таких джерел формування гуманістичних засад відносяться: І. Сім’я, оптимальний склад якої, як показує досвід багатьох народів, повинен нараховувати 3-4 покоління, активно взаємодіючих між собою, в тому чис -лі і в духовному збагаченні молоддіих поколінь. 2. Суспільний стан, до якого належить особистість, і який, маючи писані й неписані норми поведінки, накладає на неї певні моральні обов’язки. 3. церква, яка історично відігравала значну роль не тільки в декларуванні імперативів моральної поведінки, але і в вихованні такої поведінки. 4. Інститут аристократії в суспільстві, етичними рисами якого були саме честь, відповідальність, обов’язковість, патріотизм і який істотно впливав на суспільні процеси.

В сучасних умовах вплив слабіючої сім’ї, невизначеність соціального стану молодої людини, відсутність релігійних почуттів або ж неусвідомлене слідування тільки деяким граням релігійного життя, існування в суспільстві не аристократичних кіл, а політизованих і корумпованих еліт і контреліт приводять до того, що формування моральних, гуманістичних потенцій зріючої особистості відбувається непослідовно, стихійно, в деяких випадках не відбувається взагалі.

На підставі наведених гуманістичних параметрів житте -діяльності особистості в умовах військової служби дисертант приходить до висновку, що військова служба, заперечуючи в свідомості молодої людини ситуативні мотиви егоцентризму, культу надмірного споживання, збагачення, задоволення вик -лючно власних потреб, не тільки не перериває, а продовжує, іноді - розпочинає розбудову засад моральності, що є необ -хідною умовою переходу до гуманістичних варіантів міжлюдсь-кого спілкування і в умовах армії, і поза нею.

В третьому розділі - " Напрямки гуманізації військових стосунків в Збройних Силах України " - визначається система об’єктивних і суб’єктивних протиріч, які діють в армії України і спрощення якої до цивілізованого вигляду дозволяє моделювати рівні і напрямки подолання дегуманізаційних чинників у війську.

Об’єктивно в таку систему протиріч входять наступні групи: І група - протиріччя між складовими частинами військової діяльності / між метою і засобами її досягнення, між метою і результатами, між засобами і витратами людської енергії і т.п., П група - протиріччя між окремими видами діяльності війсь -ковослужбовців / між досить високим рівнем військово-професійної діяльності і не менш значними недоліками в соціально-побутовій, духовній, культурній діяльності військовиків/. Ш група - протиріччя між змістом військової діяльності і її суспільними формами. ІУ група - протиріччя між різними суспільними формами життєдіяльності військовослужбовців / між колективізмом і соціальною справедливістю, між колективізмом і індивідуалізмом, між гуманізацією, демократизацією військових стосунків і зміцненням єдиноначальності, дисципліни/. У група - протиріччя, які характеризують складну для військових кадрів теоретико-ідеологічну і психологічну ситуацію, обумовлену логікою світового суспільного розвитку в ядерну еру.

Дисертант вважав, що Збройним Силам України властиві суперечності їх розвитку, які мають суб’єктивну природу. Це: протиріччя, пов’язані з заміною політорганів в військових з’єднай -нях соціально-психологічною службою, а пізніше - органами вихО' вної роботи; протиріччя, основою виникнення яких є опора на

ідеологію націоналізму при розбудові Збройних Сил; проти -річчя, які виникають при введенні в Українській Армії державної мови як основного засобу бойового управління та між-особистісного спілкування; протиріччя соціального захисту від держави державної організації - армії; протиріччя, які пов’язані з посиленням громадянського контролю за армією України і певного інертністю світогляду старших і вищих офіцерів, які отримали класичну військову освіту в умовах мілітаризованого СРСР; протиріччя, пов’язані з невизначеністю зовнішніх військово-політичних орієнтирів вищого військового керівництва держави.

Систематизація протиріч розвитку Збройних Сил України дав змогу визначити напрями гуманізації міжособистісних і між-групових стосунків в армії України через кілька рівнів:

І рівень: загальноцивіл ізаційний, пов’язаний з необхідністю перебудови світоглядних засад громадян більшості дер -жав світу, в тому числі і України по комплексу питань національної безпеки, особистого ставлення до арлії, до військового варіанту захисту життєво важливих інтересів особистості, народу, держави.

П рівень: регіональний, притаманний державам, які по -ступово поривають з тоталітарним минулим і декларують перехід до розбудови демократичної правової держави, "вага" і можливості якої стимулюють розвиток громадянського суспільства, що, в свою чергу, актуалізує перехід особистих гуманістичних якостей з потенційної в реальну форму їх,виразу.

Ш рівень: деркавний, властивий Україні, як деркаві, яка має певні особливості історичної траєкторії переходу з тоталітарно- авторитарного стану в стан демократичних держав сучасної Європи.

Конкретними напрямками актуалізації цього рівня є: І. Законодавче забезпечення військового будівництва В Україні. 2. Перетворення Збройних Сил в вагомий чинник консолідації українського народу на сучасному етапі ідеологічного і політичного плюралізму. 3. Патріотичне виховання особистості військовослужбовця. 4. Ознайомлення з релігійними цінностями / насамперед християнськими / військовиків різних категорій. 5. Вирішення

комплексу проблем матеріально-побутового забезпечення всіх сфер життєдіяльності воїнів. 6. Нормалізація впливу на армію громадських організацій, партій і рухів, які від сти -хійних контактів з окремими військовослужбовцями переходять до більш організованих акцій з військовими колективами. 7. Державне регулювання повернення в Україну офіцерів і прапорщиків, їх сімей з азіатських, закавказьких держав СВД, азіатської частини Російської Федерації. 8. Державне регулю -вання нового явища в розбудові українського війська - збільшення кількості жінок, які бажають поєднати своє життя з військово» службою. 9. Гуманітаризація системи вищої військової освіти.

ІУ рівень: армійський, полем функціонування якого є власне Збройні Сили України, які доцільно аналізувати як самостійну велику"соціальну групу. Практичними напрямами реалізації цього рівня є: І. Вдосконалення системи гуманітарної підготовки в військових підрозділах. 2. Нейтралізація нестатутних взаємин в підрозділах строкової служби, в колективах офіце -рів і прапорщиків. 3. Подолання проблеми дезертирства. 4. Нормалізація кадрової політики в армії. 5. Вирішення проблеми пияцтва та алкоголізму на користь їх повного несумісництва із службою, б. Недопущення випадків наркоманії та токсикоманії серед військовослужбовців. 7. Створення умов для обмеження дії злочинності в військових колективах. 8. Зиключення із лексики військовослужбовців ненормативних виразів. 9. Конструктивний зв’язок Збройних Сил з засобами масової інформації, зруйнування з опорою на них "системи недоторканих тем", які не зачіпають безпеку деркави і саме в які штучно зараховувались армійські негативи. 10. Удосконалення системи соціальної адаптації звільнених в запас військовослужбовців і т. п.

Отже, гуманізація міжособистісних і міжгрупових стосунків в Збройних Силах України може бути досягнута при комплексному вирішенні на кількох рівнях принципово важливого питання: гуманізації відносин між армією і суспільством, яке посту пово підвищує якісні характеристики своєї громадянської першооснови. Армія повинна свідомо запозичити цінності громадянського суспільства, маючи за мету гуманізацію військових стосунків, демократизацію життєдіяльності воїнів і їх колєктивіе

Висновки містять основні результати дослідження:

Необхідність швидкого і рішучого відходу від тоталітарно-авторитарного минулого українського суспільства, прискореної розбудови сучасної демократичної правової держави диктують необхідність як вивчення і дозованого запровадження світових досягнень в практику державотворення в Україні, так і власних досліджень, власних пошуків варіантів удосконалення як правової держави, так і громадянського суспільства.

Громадянське суспільство і історично пізніше сформована ним держава / ще пізніше - правова держава / мають значний потенціал гуманізму, оскільки основою такого суспільства е активно діюча, володіюча складною мотиваційною системою особистість із значним "полем особистої автономії", яке забезпечується низкою факторів економічного, соціального, духовного гатунку.

Збройні сили демократичної правової деркави будуються на засадах гуманізму, поваги до особистості, зодягнутої в військову уніформу.

Збройні сили тоталітарно-авторитарної держави відтворюють головні характеристики тоталітарно організованого соціуму: повновладдя верхів державної піраміди, фактичну безправність її низів перед волею, продиктованою зверху, значний апарат насильства і примусу, метою якого е безумовне виконання державних інтересів. Особистість в такій арлії е надполітизованою, позбавленою почуття власної гідності, відірваною від звичного соціального отчення. В пострадянських арліяк крайнім варіантом утиснення особистості продовжують залишатися нестатутні взаємини, які мають значний суспільний резонанс і е однією з головних перешкод на шляху розбудови збройних сил демократичної правової деркави, на шляху становлення повноцінної особистості.

В той же час Збройні Сили України містять в собі значний потенціал гуманістичного впливу на людину, піднесення її як особистості, надання їй нових можливостей для подальшої само-реалізації, розкриття яких в невійськових сферах суспільства істотно обмежене.

Повна реалізація гуманістичного потенціалу армії можлива при узгодкених діях держави, Збройних Сил, військових колективів, конкретної особистості, яка проходить військову службу.

Основні положення дисертації викладено у публікаціях:

1. В.Смолянюк. Проблемність в викладанні політології. Методичний збірник Інституту системних дослідкень освіти Міністерства освіти " Нові технології навчання ", вип. 14.-К.: 1995.- І д.а.

2. В.Смолянюк. Преса і розбудова Збройних Сил України. Конспект лекції.- К.: М0 України, 1995.- ІД д.а.

3. В.Смолянюк. Роль преси в гуманізації міжособистісш-стосунків у військових колективах Української Армії. Тези виступу на всеукраїнській науково-практичній конференції

" Засоби масової інформації і становлення національної ар -мі'ї України ".-.К.: 1994.- 0,5 д.а.

4. В.'Смолянюк. Громадянське суспільство і опозиція. Співдоповідь на всеукраїнській науково-практичній конференції " Політична.опозиція: світовий досвід та українська практика К.: 1995.- 0,5 д.а.

5. В.Смолянюк. Громадянське суспільство і політична еліта: проблеми взаємозв’язку. Тези виступу в міжнародному експертному клубі " Політична думка К. : 1995.- 0,5 д.а.

6. В.Смолянюк. Вплив релігійних цінностей на формувань моральності військовослужбовця. Тези виступу на міжнароднії науково-практичній конференції " Армія і духовність: свобод совісті та віровизнання К.: 1995.- 0*,5 д.а. Передана де друку.

7. В.Смолянюк. Проблеми розбудови Збройних Сил Україні на сторінках вітчизняної преси// Нова політика.- 1995.- № ] 0,5 д.а. Передана до друку.

Ключові слова: політична система, Збройні Сили, гума нізм, гуманістичний потенціал, військові стосунки, напрямі

гуманізації.

Проблема гуманізації міжособистісних і міжгрупових стосунків у Збройних Силах сучасної України: політологічний аналіз

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Підписано до друку 19.07.1995 р. Формат 60x84 1/16. Умови, друк. арк. 1,16. Тираж50. Замовлення № 210.

__________________________Безкоштовно________________________

РВК НОВ частини