автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Культурнi зв'язки Украiни i Веймарськоi Нiмеччини (1921-1932 рр.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Культурнi зв'язки Украiни i Веймарськоi Нiмеччини (1921-1932 рр.)"

РГ6 од

- 9 ЛБГ 1923

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ.ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису КРОТЮК СВІТЛАНА ФЕДОРІВНА

культурні зв'язки України і веймарської

НІМЕЧЧИНИ (1921 - 1932 рр.).

*

07.00.03 - загальна історія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата Історичних наук :

КИЇВ - 1993

Дисертація виконана на кафедрі історії західних та південних слов'ян Київського університету Імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник - КУЛННИЧ І.М., доктор історичних наук, професор Відділу МІЖ.І іродних зв'язків України інституту Історії України АН України.

Офіційні опоненти :

ГУЛЄЯИЧ В.Н., доктор історичних наук, професор-консультант відділу політичних та економічних європейських досліджень інституту світової е тоном і їси і міжнародних відносин АН України,

ІВАНС" 0. Ф., кандидат історичних наук, доцент кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Київського університету ім. Тараса Шевченка.

Провідна організація - прдагпгічнкЯ івот»*уї ім. Н.П.Ераго-машгаа.

Захист відбудеться "Л& 1993 р. о год.

на засіданні спеціалізованої ради Д.068.18.24. при Київському університеті імені Тараса Шевченка (202017, м.Київ, вуя.Володи-мирська, 64, ауд.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці університету (вул.Володимирська, 58).

Зо

Автореферент розісланий ¿У У (/СУ . 1993 р.

вчений секретар спміадіястаної ради, кандижаг

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження визначається новизною завдань, котрі пов’язані з процесом становлення суверенної демократичної української держави в сучасних умовах становлення ринкових відносин, визнання України на міжнародній арені, налагодження співробітництва з усіма зарубіжними країнами на рівноправній партнерській основі.

Проголошення незалежності України зумовило .ізобхідність об’єктивного висвітлення найрізноманітніших аспектів її історії. Найважливішим завданням історг чої науки за нових умов, коли відбувається розбудова незалежної держави, є комплексне вивчення практики взаємозв’язків України з іншими країнами в різні періоди вітчизняної історії. "

Особливої значущості в сучасних умовах набуває максимальне використання всього позитивного й цінного в процесі налагодження різнобічних стосунків між українським та Іншими народами. Нині, коли формується українська держава, настав час для аналізу як незаперечних досягнень, так 1 помилок, перекручень, що мали місце рзние. Актуальність дослідження, зазначеної проблеми обумивлена ще й тим фактором,що складність перебігу нинішніх процесів та обмеженість у часі не дають можливості експериментувати у справі налагодження нових соціально-економічних, політичних 1 культурних взаємин суверенної Держави з іншими країнами світу. Тому сьогодні необхідно об’єднати зусилля вчених не тільки для пояснення минулого, а й для контролювання нових процесів, вироблення практичних висновків. Аналізуючи набутий Україною досвід, слід сприяти звільненні) від усього того, що сковувало наше суспільство, гальмувало його розвиток па шляху до Цивілізованого співтовариства народів світу. Це дасть змогу також краща зрозуміти закономірності взаємозв’язків між народами на тлі оновлення Європи в умовах формування триекої системи загальноєвропейської безпеки та створення соціального, політичного й гуманітарного простору 1 на даній основі розробити практичні рекомендації по підвищенню ефективності та змістовності спрямованості розвитку р?чємокорисних ділових і творчих контактів МІ)*1 ними

раїни через свою важливість і різноманітність традиційно привертають увагу суспільствознавців. Росте кількість досліджень, в науковий обіг вводяться нові документи й матеріали. Однак українсько-німецьке к: іьтурне співробітництво двадцятих - початку тридцятих років не була предметом спеціального вивчення. Лише окремі аспекти даної проблеми фрагментально розглядалися в працях вітчизняних 1 закордонних науковців.

Дослідження вчених, які допомагають краще зрозуміти поставлені у роботі питання, можна умовно розділити на декілька груп. До першої - належать праці, присвячені міжнародному співробітництву СРСР, автори котрих аналізують різні форми інтернаціональна контактів представників радянської науки та культури, розглядають різні напрями взаємовигідного радянсько-німецького співробітництва.і* "

Іншу групу становлять дослідження, в котрих порушуються питання радянсько-німецького співробітництва так званої "Ра-палльської доби". Вагомим внеском у вивчення питань історії в: іемовідносин народів обох країн є їх спільна розробка радянськими та німецькими_науковцями. Доповіді по проблемі стосунків між СРСР та Веймарською республікою були заслухані на спеціальних наукових сесіях, які проходили в Лейпцігу (1957 р.). Галле (1962 р.),Берліні (1965р.) 2*.

1*.Ахтамзян A.A. Рапалльская политика. Советско-германские отношения в 1922-1932 гг. - М.: МО, 1974; его же. Военное сотрудничество СССР и Германии в 1920-1933 гг. (по новым документам).//Новая и новейшая'история. - 1990. - N 5. - С.3-24; Ну-

равьйов D.П. Из истории советско-германских отношений в годы мирового экономического кризиса. 1929-33 гг.- В кн.: Германский

империализм и милитаризм.- М.:Наука, 1965; Никольская Л.С. Развитие советско-германских научных и культурных связей . 1919-1928

гг.//Ежегодник германской истории." 1970,- М.; Наука, 1971. -С.153-184: Хвостов В.М. Пятьдесят лет советско-германским отношениям. //Там же, - 1968.- М.: Наука. 1969,- С.68-82. .

2*. Рапалльский договор и проблема мирного сосуществования. Материалы научной конференции, посвященной 40-летию Рапалльского договора.(25-28 апреля 1962 г.).- М.: Йн. лит-ра. 1962; Проблемы истории второй мировой войны. Протокол научной сессии в Лейпциге

- з - .

Першою спробою узагальнення великого кола питань культурного співробітництва обох країн став збірник "Deutschland. Sowjetunion. Aus fünf Jahrzc nten kultureller Zusammenarbeit", підготовлений колективом 70 радянських 1 німецьких вчених, котрі висвітлили 50-р1чну історію радянсько-німецьких культурних відносин, проаналізували роль взаємокорисного співробітництва для збагачення національних культур, розвитку вза-чорозуміння між народами.1*

Аналізові дипломатичної діяльності республіки в 1917 -1920 рр. присвячена монографія І.С.ХмІля. в ній характеризуються загальні проблеми міжнародного співробітництва республіки.2* Хоча проблема українсько-німг'ьких взаємозв’язків у галузі освіти, науки та культури двадцятих - початку тридцятих років в українській історичній науці практично не досліджувалася комплексного дослідження, деякі аспекти співробітництва України та Німеччини опрацьовані істориками А.О.Джеджулою, І.К.БілодІ-дом. І.Ф.Г ізродним.З*

с 34 по ЗО лоября 1957 г.M.: Ин. лит-ра, 1959; Füge H. Zur

Dialektik des Objektiven und Subjektiven bei der Rezer^.ion der Sowjetliteratur ln der Weimarer Republik.//Zeitschrift für Slawistik.- 1976,- Band XXI,- N 2.- S.6-21; Flige H. Zur Rezeption der Sowjetliteratur.ln der KPD-Presse І919 bis 1933,-Ebenso.- S.41-53; Klein F. Die diplomatischen Bezlhungen Deutschlands zur Sowjetunion. 1917-1932.- Berlin,1953; Posser D. Die deutsch-sowjetischen Beziehungen seit 1917,//Sonderdruk аиз Halbmondschrift "Die stimme der Gemeinde".- D8-Tistädt,1955: Rosenfeld G.Wissenschaftsbezlehungen zwischen • der Sowjetunion und der kulturellen Beziehungen.//Festschrift für E.Winter zum 70 Geburstag.- Berlin,1966; Kretzschman G. Deutschland Im Geiste Im Rapallo. - In "Rapallo - gestern und heute, - Haale, 1962;

1*.Deutschland.Sowjetunion.Aus fünf Jahrzthn*en kultureller Zusammenarbeit.- Berlin.Humbold-Universltat, 1966.

2*.Хміль I.C. З прапором миру через полум’я війни. Дипломатична. діяльність Українсько! РСР (1917-1920). -K.: Вид-во АН

УРСГ, 1962. . ' ‘

З*. Джеджула А.О. з історії украілоько-німецьких економічних R1 дногш» (1920-1922).//Вісник Київського університму. -1Р65 - ¡1 1. серія іпт pH ■'-> права. - С. 11-22; Безрс^.ний 1.Ф,

Проте ці праці мають оглядовий характер, питання культурного обміну між Україною та Німеччиною викладені фрагментарно, здебільшого на базі вузького кола джерел, йдеться лише про організаційні форми співробітництва, не приділено уваги аналізові процесів взаємовплиру та взаємозбагачення національних культур при збереженні їх особливостей, тільки їм притс :анних духовних рис. Аналіз проблем тут не виходить за межі офіційно прийнятих на той час партійних установлень, які орієнтували ні показ лише успіхів та досягнень, що не давало змоги простежити об’єктивні тенденції в розвитку співробітництва українського народу з народами інших країн.

Аналітичним характером, серйозними узагальненнями відрізняються роботі І.М,Кулинича. в котрих автор на основі значної джерельної бази розкриває традиційні взаємозв’язки українського та німецького народів, на тлі загальних процесів міжнародних відносин. показуючи їх закономірність та необхідність для культурного розвитку двох народів.1»

Огляд літератури свідчить, що вивчення досвіду стосунків міг народами України і Німеччини в період 1921 -1932 рр. було недостатнім, одностороннім, без критичного аналізу. Українсько-німецькі історичні взаємини розглядалися без урахування всієї складності політичної обстановки в СРСР в лісляжовтневий час, специфічних умов 1 характеру розвитку Історії, становлення радянської державності, затушовувалися негативні тенденції в розвитку міжнародних відносин того часу в цілому. На характер і обсяг історіографічного тлумачення міжнародного співробітництва України мали вплив політична обстановка в країні, міжнародні відносини, рівень розвитку історичної науки. Що стосується конкретно досвіду культурних взаємозв'язків України і Веймарсь-

О^тап Вишня в Німеччині.//Вітчизна. - 1974. - N 4.- С.216-218; Dllodld І,K. Für Tätigkeit der ukrainischen Sektion der Gesellschaft für sowjetlech-deutsche Freundschaft.- Ebenso.

1*.Кул1нич I.M. Українсько-німецькі історичні зв’язки. -K.: Наукова думка, 1966; його ж. Економічні та культурні зв’язки Української РСР з Німецькою Демократичною Республікою. - К.: Наукова думка, 1969; Kullnlc I.M. Ukrainisch-deutsche Wissenschaft, und Kul turbezletiungen. 1922 bis 1932. -

n°!!tsohland. Sowjetunion... - S. 64-71.

- 5 - .

кої республіки, то він до цього часу не тільки не узагальнювався, а й не був предметом спеціального комплексного дослідження.

В окремих публікаціях, перевг но невеликих за обсягом статтях 1 розділах зазначених вище монографій, розглянуті лише деякі питання проблеми. Тому необхідність дальшого вивчення останньої зумовила вибір автором даної теми для дисертаційного дослідження.

Хронологічні рамки дисертації охоплюють період з 192* р. по 1932 р. Саме за цієї доби українсько-німецькі взаємозв'язки були особливо насиченими й різноманітними. Рапалльський договір (1922 р.) визначив характер взаємокорисних відносин між двома республіками, зокрема в галузі культури. Різнобічне співробітництво було перерване встановленням у Німеччині фашистської диктатури.

Окреслення даних хронологічних рамок зумовлено й ще одним чинником. У цей час боротьба за самовизначення в межах СРСР, підвищення ’’аціональної самосвідомості українського народу, його національно-культурне відродження в кінці двадцятих років вступило в приі._доову суперечність зі сталінською великодержавною політикою, що призвело до згортання зазначених процесіг у тридцятих роках. Тоді під гаслом "боротьби з націоналізмом" було знищено або запроторено в табори значну частину української Інтелігенції.. Централізація й уніфікація всіх сторін життя суспільства деформували всі суспільно-політичні процеси, в тому числі й міжнародне співробітництво. Дотримуючись принципу Історизму. автор простежуй названі особливості на прикладі культурних зв'язків України та ВеймарськоІ республіки.

Методологічна, теоретична основи дослідженню. Методологічна основа дисертації базується на діалектичних, історико-кон-цептуальних і аналітичних підходах дослідження явищ, ретроспективному розгляді конкретних Історичних фактів і подій, аналіз котрих зробив можливим здійснення висновків, науових рекомендацій та конструктивних пропозицій.

Мета та завдання дослідження полягає в тому, щоб на основі наукового світогляду 1 діалектичної методології; широкої джерельної бази з'ясувати роль І місце основних форм культурних стооуикІР, виявити їх огобливість у кої.. ретно-історичній ситуації. ппв’язтИй з! статусом України як союзної республіки.

Для реалізації цієї загальної мети автор ставить перед собою такі основні завдання:

- ретроспективно проаналізувати основні форми і напрямки українсько-німецького співробітництва в різних галузях культури, виявити передмови та історію їх відновлення на початку двадцятих років;

- розкрити вплив економічних, соціальних і духовних чинників на розвиток міжнародних культури;« відносин;

- з'ясувати внесок республіканських установ у забезпеченні

необхідних умов для розвитку співробітництва між Україною та Німеччиною, незважаючи на негативний вплив процесу централізації в СРСР; . -

- узагальнити досвід проведення спільної наукової, освітньої й культурної роботи, визначити його роль для розвитку української та німецької культури, взаєморозуміння між народами. .

‘ Наукова новизна дослідження визначається в теоретичному, історіографічному, джерелознавчому та практичному значеннях.

В теоретичному аспекті наукова новизна полягає в тому, що в ній уперше у вітчизняній Історіографії завдяки систематизації, узагальненням та аналізові фактажу, архівних документів, переважно вперше введених у науковий'обіг, Інших джерел здійснена спроба комплексного дослідження культурного співробітництва України та Німеччини в двадцяті - на початку тридцятих років. Намагаючись дати всебічний і об’єктивний виклад вузлових проблем названої теми, автор розглядає їх на тлі загальних процесів у політичному, економічному й духовному житті Української та Вей-марської республік. Українсько-німецькі взаємозв'язки простежуються в контексті міждержавних радянсько-німецьких, при цьому разом із закономірностями розкриваються й їхні національ-! ^-особливі риси. ■

У дисертації поряд із констатацією незаперечливих досягнень 1 успіхів двостороннього співробітництва, зроблене намагання виявити упущення, помилки та недоліки, причини, що гальмували його розвиток, особливо від другої половини двадцятих років ( вплив авторитарної офіційної ідеології, системи управління. ліквідація самостійності УРСР у процесі централізації державної влади в СРСР. репресії тощо). .

На основі вивченая й узагальнення теоретичного та практич-

ного матеріалу проведено критичний аналіз досвіду діяльності освітніх, науково-дослідних закладів України й Німеччини з позицій вимог сучасного етапу демокрг изації суспільного життя, нового рівня міжнародних відносин, становлення суверенної Української держави.

В Історіографічному плані оцінюються публікації вітчизняних та німецьких істориків, які в тій чи іншій мірі торкаються названної теми, так як досліджень, присвячених її висвітленню фактично не було до останнього часу . В ході охарактеризування здобутків 1 недоліків попередників дисертантка, виходячи з принципів об’єктивного конкретного дослідження й дистанцюючись від кон'кжтурних підходів, доміную^ місце відводить історичним фактам. '

В джерелознавчому аспекті важливим є те, що більшість архівних документів, які автор використовує в для висвітлення теми дослідження виявлені ним 1 вперше введені в науковий обіг.

Джерелі а база дослідження. Для вирішення поставлених завдань були викорчстані різні за формою та змістом документи, як опубчІковаНі раніше, так 1 виявлені аівтором в архівах. їх можна згрупувати таким чином: документи й матеріали про між1 родні

відносини України; публікації документів про стан культурного будівництва в республіці; документи й матеріали наукових та освітніх установ; праці учасників співробітництва між Україною й Німеччиною; архівні документи; матеріали періодичної преси.

З метою повнішого висвітлення питань дисертаційного дослідження автор ознайомився з матеріалами фондів державних архівів. У ході роботи дисертантка намагалася встановити їх достовірність, ступінь репрезентативності й повноти інформації. ’

Різноманітний матеріал з різних аспектів досліджуваної проблеми зосереджений у Центральному Державному архіві вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України) - ф. 1, 2. 16, Р-166, 177, 331. 555, 1238, 5110.

У дисертації автор досить детально аналізує документальні матеріали фонду уповноваженого представника Народного комісарі' ату освіти УСРР у Німеччині (ф.16), в котрому зібрано 313 справ. ’ Використовуючи чокументи даного фонду, автор намагався охарактеризувати освітні 3 наукові взаємозв’язки України та Вчймпроької республіки, розглянути діяльність закордон .ого

ПР°*ІС \ячнчцгпз Ияркпчгу'\’ ТОР ' пргзнІяанП (і РОЗВИТКУ КУЛЬ-

- 8 -

турних контактів між Україною та Німеччиною.

Для висвітлення порушених у дослідженні питань опрацьовані документальні матеріали фондів Президії Верховної Ради УРСР (ф. 1, оп. і доп. спр.6; оп.2, спр.489; оп.6, спр. 33). (ф.2, оп. 1, спр.4; оп.2, спр.37е), постанови республіканських установ з питань організації освітньої, наукової й культури ї роботи в Україні. .

Значна кількість матеріалів з д^ної теми міст; 'ься у- фонді Народного Комісаріату освіти Української PCP (ф.Р-166). позаяк із 1919 р. саме останній очолював усю діяльність у галузі освіти. науки, .художньої культури в Україні. У 1-16 описах фонду

зазначені документи, що охоплюють різноманітну діяльність НКО в двадцятих - на початку тридцятих років.

У фонді 177 наявні документи про діяльність Державного ви-

давництва України при Наркомосі УРСР - декрети, Інструкції й розпорядження партійних та урядових органів СРСР 1 УРСР про організацію й розвиток видавничої справи в. республіці, протоколи засідань редакційної ради, міжвідомчих нарад державного видавничою об'єднання України (ДВОУ), листування з різними організаціями й установами в Україні, СРСР та за його межами з питань розповсюдження та друкування уіфаїнських творів тощо ( оп. 1,

спр. 1095.1695,1628...).

У дисертації використані деякі документи фонду уповноважно-го Комісії спияння вченим РНХ СРСР при РНК УРСР (ф.331), зокрема, про діяльність сектора сприяння-науково-дослідній роботі й Іноземної літератури (оп.1, спр. 374,546-551).

Для розгляду питань наукового книгообміну України та Німеччини в досліджуваний період в 1927-1932 pp. автором проаналізовано документи фонду Комітету у справах друку при РНК УРСР

(ф.555, ОП. і. спр. 202, 203, 204, 347. 4019...).

Матеріали про діяльність ВУФКУ та організацію співробітництва з німецькими кінофірмами по закупці кінопродукції для прокат, в УРСР. про обмін кінокартинами, підготовку кінокадрів за кордоном, котрі опрацювала автор для висвітлення кінематографічних стосунків, міститься у фонді Всеукраїнського тресту кі- ■ нопромисловості за 1924-1932 pp. (ф. 1238, оп. 1.' спр. 46. 96).

З метою розкриття деяких питань дисертаційного дослідження ву громадських об’єднань України (ЦДАВО України), що знаходять-ривчалися документальні матеріали Центрального Державного архі-

ву громадських об'єднань України (ЦДАВО України), що знаходяться у ф.1, оп.20. За надану можливість ознайомитися з'документами автор також виражає свою в£ чність працівникам Центрального Державного архіву вищих органів влади та управління Росії (ІЩА-ВО Росії) - ф.5283, Київського міського державного архіву -ф. Р-717, Центрального Державного історічного архіву України (ЦДІА України) - ф.707. Усі ці матеріали значною мі-ою срияли вирішенню поставлених у дисертації завдань.

Публікації безпосередніх учасників наукових 1 культурних контактів України та Веймарської республіки хоча мають спрощене 1 суб’єктівне трактування окремих подій та процесів є-прецінь фактичного матеріалу.

Для розкриття теми дослідження якнайширше використана періодична преса двадцятих - поч. тридцятих років. Це газети "Вісті", "Комуніст", "Пролетарська правда", "Вечернее радио", а також спеціалізовані журнали - "Шлях освіти", "Наука на Україні". "Червог :й шлях" та ін. Автор студіював також матеріали сучасних періодичних видань: "Вестник АН СССР", "Вестник Ленинг-

радского университета", "Вестник мировой культуры", "Вісник Київського університету", "Вітчизна". "Вопроса истории", "Е/егод-ник германской истории", "Український історичний журнал".

При підготовці дисертації автор перш за все керувався методом аналітичного зіставлення досліджуваних документів та інших матеріалів, принципом діалектичної оцінки конкретних Історичних фактів у їхньому розвитку, не порушуючи об'єктивного підходу в їх осмисленні.

. Фактичний матеріал дисертаційної праці, II осногчі висновки та положення мають певне практичне значення, яко полягає:

По-перше, в тому, що уведені до наукового обігу нові історичні факти безумовно будуть використані іншими дослідниками при написанні наукових робіт з визначеної тематики.

По-друге , основні положення дисертації, формульовані висновки, які випливають з об’єктивного відображення розвитку українсько-німецького співробітництва в поріод Веймарської республіки будуть сприяти активізації пошук1/ найбільш ефективного шляху для входження Ук^.їни в світове співтовариство.

По-третє, суттєві положення дисєр.ації, зроблені в ній висновки можуть бути вжиті е діяльності громадських організацій по розвитку взаємовигідне: спір іяці нйшзї держави із заі. рдон-

- 10 - • ними партнерами (таких як українсько-німецьке "Товариство в галузях наукової, культурної, економічної й громадськості взаємодії", німецька організація "Товариство сприяння Україні" тощо).

На захист виносяться наступні положення; ~

• - відновленню 1 розвитку традиційних українсько-німецьких

зв’язків в дореволюційний час сприяли еконо 'чиї. політичні умови, які склалися в обох країнах та міжнародна обстановка в цілому; ■ '

- українсько-німецьке співробітництво в галузі культури уже в середині 20-х рр. охопило майже всі сфери духовного життя двох народів , розвиваючись паралельно з радянсько-німецькими міждержавними стосунками;

- Ідеологічні упередження радянського ладу в українсь-ко'НІмецьких культурних взаєминах проявилися в обмеженні спілкування лише з представниками пролетарсько-революційного напряму німецької культури, що значно збіднювало процеси пізнання двох народів; .

- культурні взаємини України 1 Німеччини, починаючи з се-,

рмини 20-х рр.. в процесі обмеження самостійного представництва УРСГ у міжнародних зв'язках, підпорядковуються центру 1 починають згортатися, в той час як радянсько-німецьке співробітництво продовжувало розвиватися до 1932 р.; ■

- українсько-німецькі культурні зв'язки періоду Веймарсь-кої республіки займають особливе місце в історії взаємовідносин між народами України 1 Німеччини, створивши передумови для розвитку рівноправного розгалудженого співробітництва двох країн в сучасних умовах.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження викладені в наукових публікаціях автора. Наукові результати доповідалися на міжнародній, іуково-орактичній 1 науково-теоретичній конференціях, що проводилися 9 Києві. __ ‘

, исертаційне дослідження обговорювалося 1 схвалювалося на засіданнях кафедри історії західних і південних слов'ян Київського університету Імені Тараса Шевченка. .

Публікації та інші наукові доробки по темі дисертації отримували позитивні рецензії й відгуки . .

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями. В її основу покладено проблемно-хронологічний принцип. Праця склада-

ється зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел і літератури. .

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ.

' В першому розділі - "Украгнсько-кіліецькі освітні взаємозв'язки в двадцяті 0 на почату тридцяті років" аналізуються основні форми 1 напрямки співробітництва педагогів двох країн в названий період.

Культурні стосунки України 1 Німеччини в досліджуваний період охопили багато сторін духовного життя двох народів.Особливо активно розвивалися українсько-німецькі взаємозв'язки в галузі освіти. Часта зміна влади в Україні дезорганізовує систему освіти,становлення учбово-виховної роботи в освітніх ззкладах супроводжується пошуками нових форм 1 методів II організації. Особливого значення в умовах того часу набувають вивчення 1 використання Іноземного педагогічного довсіду. 0*ч1н досвідом у галузі освіти був так важливим для представників ВеймарськоІ республіки, котрі теж відчували наслідки війни, революції, Вер сальського миру тощо. Взаємокорисне співробітництво освітян України та Німеччини розвивалося ча ^двосторонній зацікавленності' і мало різні напрями.

Особлива роль у налагодженні та розвитку культурних взаємин України з Веймарською республікою належить представництву Наркомосвіти УРСР, яке було створене в Берліні.

Для розвитку стосунків з німецькими колегами 1 вивче ія досвіду педагогічної роботи українські освітяни виїздять до Німеччини. Необхідно вказати, що на характер українсько-німецьких освітніх стосунків мали вплив політичні і ідеологічні принципи радянської держави. Тому при встановленні особистих контактів перевага надавалася педагогам комуністичної орієнтації. Шляхи налагодження активного педагогічного зв'язку вимагали м_,и справу як із освітніми установами, так 1 з окремими .собями. Співробітництво з німецькими педагогами проходило і персонально. 1 через Німецький комітет у міжнародно-педагогічних справах. Взаємні відвідини педагогів України й Німеччини як одна з форм активних відносин сприяли поглибленню та розширенню освітніх зв’язків, розвиткові взаєморозуміння між народами.

Значн, роль у налагодженні стосунків між Україною та НІ-

. - 12 ' меччиною відіграв гурток "Друзі виховання 1 освіти в Радянській Україні", котрий було'засновано в Берліні навесні 1923 р.. Гурток видавав спеціальний бюлетень "Proletarlesche Schule", в якому пропагувалася діяльність українських освітян, висвітлювалися проблеми й досягнення освіти в республіці.

У двадцяті роки були 1 Інші форми освітнього зв’язку України 1 Веймарської республіки. Так, Наркомос України запрошував для роботи вчителів Із Німеччини, мали сце й безпосередні стосунки між учбовими установами двох республік. Німецькі викладачі. перебуваючи в Україні, не тільки знайомляться з учбовим процесом в освітніх установа' республіки, їх цікавить культура й Історія українського народу, культурна революція як процес, робота по и.^квідації неписьменності серед міського та сільського населення.

Активне в досліджуваний період українсько-німецьке співробітництво в галузі вищої школи. Основними формами взаємозв’язку, мі... Україною та Німеччиною були: обмін досвідом роботи по організації й методиці, формах 1 засобах навчання, участь у підготовці національних кадрів шляхом обміну студентами, аспірантами та викладачами. Проблема .пі"готовки для різних галузей народного господарства в Україні вирішується значною мірою шляхом вивчення та використання Іноземного досвіду. Викладачі, представники адміністрації українських вузів, перебуваючи у Німеччині, вивчають там системи підготовки спеціалістів різного профілю. *прми й методи навчання.

Українсько-німецькі освітні зв’язки в процесі розвитку удосконалюються, набувають нового змісту', проявляються в нових формах співробітництва. Однією з таких форм, характерних для другої половини двадцятих років був обмін молодими спеціалістами, проходження стажування та виробничої практики, для завершення своїх наукових робіт, збору матеріалів для дисертації, підвищення кваліфікації та набуття нового фаху.

Українсько-німецькі освітні зв’язки у двадцяті та на початку тридцятих років були різноманітні за формами та глибокі за змістом. ■ Інтенсивне співробітництво України 1 Німеччини, використання закордонної і досвіду було особливо ефективним для економіки та культури України, котра в цей час відбудовувалася.

У другому розділі - " Основні формі і напрямки наукового співробітництва України та BeüwnobKof ретублікн" виг;ріт,пю?ть-

ся участь України у радянсько-німецькому співробітництві в галузі науки, котре розвивалося особливо активно . а також безпосередні. прямі контакти між українськими 1 німецькими вченими.

. Радянсько-німецькі наукові стосунки здійснювалися практично по двох лініях, державній та громадській, проявлялися в різноманітних формах, сприяли розвиткові -світової 1 національної ьауки. Особливо Інтенсивно вони позвивалися в галузях науки, безпосередньо пов’язаних із вирішенням економічних завдань. Серед напрямів, по яких співробітництво науковців СРСР і Німеччини було найбільш активним і насиченим, треба назвати - медичний, технічний.

Радянсько-німецьке наукові зв’язки цього часу можна розділити на періоди: 1921-1924 рр. - відновлення старих 1 встанов-

лення нових контактів; 1925-1928 рр.- розвиток і поглиблення наукового співробітництва в усіх галузях науки. - проведення спільної роботі, організація спільних заходів; 1928-1932 рр. -подальший розвиток взаємозв'язків, хоча в ’-човах росту фашистської загрози прих, .ьники радянсько-німецького співробітництва у Веймарській республіці дедалі частіше піддавалися на падкам зі сторони реакційних кіл Німеччини.

Для відновлення старих і р-тановлення нових контактів із представниками науки та культури СРСР у Німеччині в ^двадцяті роки створюється декілька громадських організацій: "Товариство друзів нової Росії", радянсько-німецьке товариство "Культура і наука". "Спілка друзів Радянського Союзу". "Товариство по вивченню Східної Європи" та ін.

Основні напрями, якими розвивається українсько-німецьке наукове співробітництво в ці роки були такі: обмін науковими

виданнями та інформацією міх науково-дослідними установами, взаємні відрядження з метою ознайомлення з рівнем розвитку науки за кордоном, встановлення особистих контактів . взак.-'г, участь у діяльності міжнародних наукових організацій, у роботі національних наукових товариств, спільне вирішення ьаукових проблем, проведення спільної дослідної роботи.

Відновлення наукових контактів розпочиналося через організацію книгообміну. Україна й Німеччина інтенсивно обмінюються науковими виданнями як централізовано, так 1 безпосередньо через конкретні установи та окремих осіб. За умов розвитку науки вийнятково іачення мають контакти науково-доп.підних організа-

- - 14 -

цій. У досліджуваний період наукові одиниці України встановлюють контакти з відповідними громадами Німеччини. Українські вчені з різних фахів часто публікують свої праці в німецьких видавництвах , особливо часто статті українських учених з’являються в німецькій медичній періодиці. Уже до середини двадцятих років науковий обмін охоплює значну частину наукових організацій обох країн. Проте в цьому обміні беруть участь ті установи, котрі мали наукові контакти до першої с Ітової війни. Необхідно було залучати нові інститути, що виникли вже в радянський час, розширюючи традиційні контакти.

За досліджуваної доби р іакції українських періодичних видань здійснюють обмін своїми матеріалами з редакціями німецьких газет і журналів. Про розмах наукового обміну України із закордоном свідчить той факт, що вже в 1927 р. не було жодної наукової установи України, що не була б в тій чи іншій мірі зв'язана з аналогічними установами з-за кордону . Праці українських дос-ліг,:шх установ друкуються в зарубіжних наукових виданнях, виголошуються нашими науковцями на міжнародних наукових конгресах і конференціях. ,

Імена українських учених були відомі серед зарубіжних колег: в індустріально-технічних галузях серед зарубіжних спеціалістів були відомі доробки дніпропетровських учених, у ділянці сільськогосподарських наук - співробітників Київського ботанічного саду, кафедри генетики рослин ВУАН. кафедри агрохі-"1ї та грунтознавства Української Академії наук. Праці українських дослідників фізико-математичного циклу нагороджувалися академіями наук різних країн.

У розвитку міжнародних наукових взаємовідносин учених різних країн значну роль відіграють особисті безпосередні контакти між науковцями. Для українсько-німецького наукового співробітництва досліджуваного періоду характерними є взаємні поїздки вчених для ознайомлення з дослідною діяльністю зарубіжних колег, участі в„міжнародних наукових конгресах і конференціях. Це сприяло кращому взаєморозумінню мі» колегами, розвитку взаємо-корисного співробітництва.

Для.радянсько-ні ;ЦЬКИХ наукових відносин другої половини двадцятих *- початку тридцятих років характерними були двосторонні наукові -аходи, в ході котрих учені обох країн, намагалися спільно вирішувати наукові проблеми, іщопягуїт найновіші

досягнення національної науки. Серед таких: радянсько-німецький “тиждень наук". (Берлін 19-25 червня 1927 p.). "тиждень Істориків1 1 виставка "Історична наука в Радянській Росії. 1917-1927"(Берлін, 7-14 липня 1928 p.). ОстаннГроки Веймарсь-кої республіки характеризуються розвитком радянсько-німецьких наукових стосунків , Одним Із останніх заходів радянсько-німецьких наукових взаємозв'язків був "радянсбко-імецький тиждень медицини", який проходив з 27 листопада по 7 грудня 1932 р. в Берліні.

Участь українських науковців у радянсько-німецькому співробітництві сприяла розвиткові науки в Україні. Українські вчені у досліджуваний період були відомі за кордоном, що значною мірою зумовлювалося контактами вчених різних галузей науки Української 1 ВеПмарської республік. У 1930/31 р. членами закордонних наукових організацій стали 26 представників різних галузей науки з України. 20 з них - наукових товариств Німеччини. Наукові зв'язки між ученими України 1 Німеччини ча .

досліджуваної доби бул. міцними й різнобічними. Жваві контакти між представниками різних галузей науки підтримувалися, дякуюч.: співпраці науковців у вирішенні важливих проблем. У кінці двадцятих років, коли радянсько-н’чецьке* наукове співробітництво переживало пік свого розвитку, погром інтелігенції в Україні призвів до значного звуження контактів між українськими та німецькими вченими. Однак, багаті в недалекому минулому зв'язки живили розвиток стосунків 1 в цей період.

В третьому розділі " Взаємини України та Вєймарськоі Ні гч-чини в галузі літератури а мистецтва* розглядаються літературні і мистецькі зв'язки між українським і німецьким народами.

У системі українсько-німецьких культурних відносин двадцятих - початку тридцятих років значне місце посідали література та різні галузі мистецтва: У цей період традиційні історичні зв'зки України та Німеччини, взаємна зацікавленість сприяли .існуванню культурних контактів між ними. Розглядаючи і..раїнсь-ко-німецькі зв'язки в галузях художньої культури двадцятих років необхідно зазначити, що саме в цей період українська культура переживала свій злет, який живився Із джерел, відкритих діячами української літератури та мистецтва ще в кінці XIX - на початку XX сторіччя. .

Як уж' зазначалося, характер культурного співробітництва

України та Німеччини значною мірою зумовлювався ідеологічними принципами радянської держави. Творчість українських митців у цей період майже повністю підпадала під вплив ура-революційної ідеології в найдогматичніших її проявах. Усе. що не вкладалося в поняття "соціалістична культура" оголошувалося ворожим, а потім знищувалося. В українсько-німецьких взаєминах в галузях літератури та мистецтва це проявилося в їх однобічності - співробітництві лише з представниками пр іетарсько-революційного спрямування, що збіднювало процес взаємопізнання. Імпортований в Німеччини духовний матеріал відповідав внутрішнім процесам, котрі відбувалися на той чаг у строкатій українській літературі. певні кола обирали ті напрями, які найбільше відповідали їхнім погл^ам на мистецтво. І все ж, незважаючи на вузкість та обмеженість таких стосунків,літературні взаємини між Україною та Німеччиною допом_.али читачам краще ознайомитися з життям і культурою двох народів, воно позитивно відобразилося на розвитку національних культур. Вони сприяли вдосконаленню й урізноманітненню жанрів, стильовим пошукам, розвиткові національних традицій.

У розглядуваний період кіномистецтво виступало сферою активних контактів між українськими та німецькими митцями. Одна з форм українсько-німецьких зв’язків у галузі кіноматографії -спільна робота по випуску фільмів, котра, на жаль, не стала характерною для взаємостосунків кіномитців двох країн. У дослід-*~/вашій період під час взаємних відряджень українські й німець-лі кінематографісти обмінюваліся досвідом, удосконалювали професійну майстерність. Діячі українського кіно, перебуваючи в Німеччині, знайомилися з новими досягненнями кінотехніки, творчими успіхами зарубіжних колег, навчалися прийомам роботи з новою апаратурою.

У час, про який мовиться, між Україною 1 Німеччиною мали місце контакти на рівні представників різних галузей мистецтва: театральної, музичної та образотворчого мистецтва.

Найбільш ділова форма театрального співробітництва України та Німеччини в досліджуваний період - взаємні гастрольні поїздки театральних колекті їв та окремих митців. їх ефективність полягала в тому, що вони не лише пропогували національні твори, а П знайгчли зарубіжних глядачів із виконавською та північно») майстерністю представників національного театру. Під чаг.

гастролей колеги обмінювалися досвідом творчих пошуків, встановлювали безпосередні контакти.

Особливо цікавила німецьких шанувальників музики національна культура та традиції нашого народу. Запрошуючи на гастролі, представники музичного світу Німеччини завжди підкреслювали потяг до національного репертуару. Українські музиканти відвідували Німеччину не лише для концертної діяльності, а а

• здобувати музичну освіту, вдосконалювати свій фах. знайомитися з' розвитком культури за кордоном, вивчити досвід німецьких колег у справі організації й методики музичної освіти.

У галузі образотворчого мистецтва також мали місце тісяі зв’язки між нашими країнами. Українські художники надсилали до Німеччини свої роботи для експозиції їх там. Завдяки виставка?* творів українських художників німецька громадскість мала змогу дістати уявлення про розвиток нашого образотворчого мистоцтгм. Специфічне, значення для взаємного спілкування українського .і німецького народів в цей період мали різноманіг’і виставки, .і: найбільш надійний 1 еф.хпівний засіб для ознайомлення з твор’ги-' ми досягненнями один одного. Україна 1 Німеччина не тільки ой мінювалися виставками, а й спільно брали участь у міжнародник, що проводилися в той час. '

Організація цих заходів свідчила про розвиток різноманітних взаємозв'язків між Україною та Німеччиною в галузі мистеит-ва. Високохудожні полотна українських майстрів пензля переконливо доводили їх майстерність на Ідейну спрямованість. Експонати, надіслані з України, допомагали уявити німецькій громадс -кості основні напрями розвитку й досягнення образотворчого мистецтва зокрема, 1 української духовної культури взагалі. Вихід Української PCP на міжнародну арену стимулював розвиток національно І культури, позаяк за кордоном слід було представити такі твори мистецтва, які б не лише демонстрували досягнення українських майстрів, а й викликали у зарубіжного глядача .

до своєрідної культури українського народу. .

У висновках узагальнені основні результати досліджений, сформульовані практичні рекомендації для сьогодення

Українсько-німецькі взаємини в галузі культури і? nspîw,. Веймарської республіки розвивалися надзвичайно складно й суперечливо. Загалом радянсько-німецькі культурні зв’язки знаходилися ПІЛ ,ЄЗП0ѓЪДНІМ впливом політичних ВІДНОСИН НІЖ двс-*о.

- 18 - . . державами й розвивалися відповідно до офіційних міждержавних взаємин. Автор показує, що головна суть культурного співробітництва України 1 Німеччини полягає в тому, що воно тісно пов’язане із загальним процесом розвитку Історії, культури двох країн, характером економічних 1 політичних стосунків між ними.

Культурні зв’язки між Україною й Німеччиною 1921-1932 рр. мають два періоди в своєму розвитку: 1922-1926 рр. - період

безпосередніх зв'язків між Україною та Німеччиною, котрі розвиваються паралельно з радянсько-німецьким співробітництвом; 1927-1932 п: - самостійність українського представництва в

міжнародному співробітництв' обмежується центром, а українсь-ко-німецьк! культурні зв’язки підпорядковуються міждержавному співробітництву СРСР 1 Веймарської республіки, поступово звертаючись.

Український народ завжди з повагою ставився до культурних здобутків Інших народів. Освіта, наука, література й мистецтво, відображаючи духовний ріст народу, його національні особливості і традиції, займають почесне місце у сфері міжнародних культурних зв'язків. Українська культура, відображаючи різні сторони життя народу, творчого засвоюючи культурне надбання Інших народів. вносить свою вагому частку у світову культуру.

Основний зміст дисертації відображений автором в таких опублікованих працях:

1. Співробітництво України та Німеччини періоду Веймарсь-

•:ої республіки (1919-1932 рр.).//Шляхи розвитку слов’янських народів. Збірник науково-методичних праць. ~ К., 1992. -

0,5 др, арк.

2. Діяльність закордонного представництва Наркомосу України у Берліні по розвитку українсько-німецьких культурних зв’язків у 20-ті рр. - Деп.рукопис в ГНІВ України, N 721 Ук. 93. від 1 квітня 1993 р. - 0,8 др.арк.

3. Культурні запити молоді та досвід українсько-німецького співробітництва. // Матеріали науково-теоретичної конференції "Проблеми соціального звхиоту молоді в умовах зміни соціально-економічних ВІДНОСИН. (Киїн. ?9 ЛИ',Т0П9Р8 199? р. ). - К. , 1992. - 0,2'др.арк. .