автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.04
диссертация на тему: Роль и место игрового фактора в романном творчестве Джона Барта как явлении литературы постмодернизма

Полный текст автореферата диссертации по теме "Роль и место игрового фактора в романном творчестве Джона Барта как явлении литературы постмодернизма"

1 з СЕН 230]

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ЛІТЕРАТУРИ ІМ. Т. Г. ШЕВЧЕНКА

КОВАЛЬ Марта Романівна

УДК 820 (73)

РОЛЬ І МІСЦЕ ІГРОВОГО ЧИННИКА В РОМАННІЙ ТВОРЧОСТІ ДЖОНА БАРТА ЯК ЯВИЩІ ЛІТЕРАТУРИ ПОСТМОДЕРНІЗМУ

10.01.04 - література зарубіжних країн

АВТОРЕФЕРАТ 4

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ-2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі світової літератури Львівського національної університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент

Дмитрук Віктор Володимирович,

Львівський національний університет

імені Івана Франка,

доцент кафедри світової літератури

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Денисова Тамара Наумівна,

Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка, провідний науковий співробітник

кандидат філологічних наук, професор Жлуктенко Наталія Юріївна,

Київський національний університет

імені Т.Г. Шевченка,

завідувач кафедри зарубіжної літератури

Провідна установа: Київський державний лінгвістичний університ»

Міністерства освіти і науки України, кафедра теоі та історії світової літератури, м. Київ.

Захист відбудеться «13» червня 2000 року о 10.00 на засіданні спеці; лізованої вченої ради Д 26.178.02 при Інституті літератури ім. Т. Г. Ше ченка НАН України (01001, м. Київ-1, вул. М. Грушевського, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту літератур ім. Т.Г. Шевченка НАН України.

Автореферат розісланий «/¿С?» травня 2000 року.

Вчений секретар //

спеціалізованої вченої ради / Гайнічеру О. І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Постмодернізм як специфічне соціокультурне яви-іе, що значною мірою визаачає загальний стан у сфері духовності остан-ьої чверті XX століття, приніс зі собою новий спосіб світовідчуття. Серед омінантних рис постмодерністської парадигми можна виділити плюралізм, агатовимірнісгь, відмову від системи фіксованих значень і універсальних :тин, від традиційних філософських, етичних та інших опозицій, загост-ення уваги до маргінальних феноменів.

У різних національних літературах постмодернізм має свою специфіку іозвитку. У США він цікавий і як теоретичний феномен, і як художній, американський постмодернізм не є породженням тільки філософських, куль-орологічних чи ідеологічних концепцій та ілюстрацією до них, і в цьому юго відмінність від інших літератур.

У Сполучених Штатах термін “постмодернізм” спочатку вживається сто-овно так званої “нової поезії” 1940-50-х рр. Незважаючи на певну світо-лядну спільність з останньою, американська постмодерністська літерату-іа завдячує своєю появою, насамперед, літературній практиці школи “чор-юго гумору”. Безпосередню спорідненість між ішми засвідчує, зокрема, той закт, що письменники, яких у 1960-70-х рр. відносили до школи “чорного умору” (В. Берроуз, Д. Бартельм, С. Елкін, Дж. Барт, К. Воннегутта ін.), у 980-90-х рр. розглядаються критиками у контексті постмодерністської літе-»атури. Багато рис, притаманних художньому світові “чорних гумористів”, рансформуються в естетичну площину постмодерністської літератури і ви-івляються в поліваріантності, амбівалентності, епістемологічній невпевне-юсті, переважанні автопародії, самозаглибленості, ігровій орієнтації, ак-іентуванні на проблемі пошуку самоідентичності тощо. Як художньо-есте-ичний феномен, американський постмодернізм спирається і на низку більш >анніх набутків національної культури (фольклорний гумор, література Ьронтиру, традиції таких синкретичних жанрів як вестерн, мюзикл).

Світоглядні засади постмодернізму формуються під впливом ідей герменевтики, рецептивної естетики, постструктуралізму. Важливим етапом іого розвитку у США та в обгрунтуванні як літературного явища стала рансформація ідей французького постструктуралізму під впливом традицій імериканського літературознавства, у першу чергу “нової критики”. Вчені гак званої Йєльської школи (Г. Міллер, П. де Ман, Дж. Гартман, X. Блум) розробили концепцію та понятійний апарат деконструктивізму, тобто юстструктуралістської літературно-критичної практики.

Постмодернізм як епоха, коли переживають кризу традиційні уявлення і іамається звична ієрархія цінностей, характеризується активізацією ігро-зих тенденцій. Останні не є притаманними виключно цьому періоду, проте / постмодернізмі гра набуває особливого значення, ставши визначальною

рисою нового світогляду й одним з чинників постмодерністської паради ми. Ігрова реальність і креативний характер гри як такої уможливлюю! звільнення від пошуку утилітарного продукту, відмову від ієрархій та тр; диційно встановлених протилежностей, а вільне використання попередн духовних набутків людства сприяє створенню культурного континіуму.

Концепції деконструктивістського сприйняття літератури підтвердж; ються літературною практикою письменників-постмодерністів, багато яких є не лише авторами-“практиками”, а й теоретиками літератури. Д них належить Дж. Барт, у чиїх творах простежуються основні тенденції ро витку постмодерністської прози.

У вітчизняній американістиці немає комплексних досліджень доробк Дж. Варта як однієї з найяскравіших постатей літератури постмодернізм; Це ім’я, фактично, є новим для українського читача, оскільки друком у пі рекладах українською мовою вийшло лише декілька оповідань письменні ка. Вивчення творчості Дж. Варта з огляду на специфіку ігрового чинник розширює сферу інтерпретації особливої художньо-естетичної ролі остаї нього в літературі постмодернізму.

Поставлене у роботі завдання вимагало опрацювання великої кількос' теоретичного та критичного матеріалу: по-перше, досліджень, визначалі них для формування постмодерністського світогляду, його філософськ« природи, теорії літературного постмодернізму1; по-друге, праць зарубія них критиків, що містять аналіз особливостей постмодерністського сіп кректизму (Б. Макгейл, JI. Хатчен, Д. Сімпсон та інші), а також наявних вітчизняному і західному літературознавстві публікацій, де досліджуютьс постмодерністська гра в літературі2. Основна увага в цих роботах зосерї джується на вивченні окремих виявів гри в явищах інтертекстуальност епістемологічної невпевненості, постмодерністської іронії тощо, у той ча як проблема її художньо-естетичної та культурної функцій випадає з пол зору.

Щодо творчості Дж. Варта, то різні її аспекти досліджувались у праця зарубіжних, насамперед американських, критиків (Г. Зіглер, Дж. Кеннар; Р. Шульц, Р. Скольз, Дж. Клінковіц, Дж. Джозеф, 3. Бовен, П. Тобін та ін.). 1 вітчизняному літературознавстві окремі романи, оповідання та есе Дж.Бар

1 Барт Р. Від твору до тексту: Пер. з франц. // Слово. Знак. Дискурс. Антологі: світової літературно-критичної думки XX ст. - Львів: Літопис, 1996. Там же Дерріда Ж. Структура, знак і гра в дискурсі гуманітарних наук; Фуко М. Слов; и вещи. Археология гуманитарных наук: Пер. с франц. - Спб.: A-cad, 1994 Hassan I. The Dismemberment of Orpheus. - Madison, Wis.:The Univ. of Wisconsii Press, 1982; Lyotard J.-F. The Postmodern Explained. - Minneapolis, London: Univ of Minnesota Press. 1992 та інші.

2 Бахтин М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и

та згадуються у статтях і монографіях про розвиток сучасної американської літератури3, однак творчість цього письменника цілісно не вивчалась.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Львівського державного університету імені Івана Франка і пов’язана з розробкою курсу історії американської літератури кафедрою світової літератури Львівського державного університету.

Мета і завдання дослідження: шляхом детального аналізу романістики Дж. Варта з використанням проблемно-типологічного, структурного та порівняльного методів розкрити особливості виявів і функціонування різних видів літературної гри у постмодерністському творі. Досягнення цієї мети передбачає розв’язання низки завдань: по-перше, з’ясувати соціокультурну закономірність активізації ігрового чинника у літературі постмодернізму, його вплив на визначення плюралістичного характеру посгмодерністського художнього світу; по-друге, проаналізувати літературно-критичні погляди Дж. Варта, акцентуючи увагу на його інтерпретації сутності постмодер ністської літератури і тлумаченні ігрового моменту, з метою наступного їх використання при розгляді творів письменника; по-третс, провести естетичний аналіз романів Дж. Варта “Торговець дурманом" (“The Sot-Weed Factor”,I960), "Козлоюнак Джаіїлз” (“Giles Goat-Boy”, 1966) та "Остання подорож Якогось Моряка ” (“The Last Voyage of Somebody the Sailor”, 1993), з’ясувати художнє навантаження різних видів гри та їх вплив на характер творчості письменника.

Наукова новизна одержаних результатів. Через призму етапних для письменницької кар’єри Дж. Варта романів вперше у вітчизняному літерату-

Ренессанса. - М.: Худ. лит-ра, 1990; Сигов К. Человек вне игры и человек играющий // Философ, и социолог, мысль. - 1992. - № 8; Коллингвуд Р. Принципы искусства: Пер. с англ. - М.: Языки русск. культуры, 1999; Хейзинга Й. Homo Ludens: Пер. с нидерл. - М.: Прогресс, 1992; Kirshenblatt-Gimblett В. Speech Play: Research and Resources for the Study of Linguistic Creativity. - Philadelphia: Univ. of Pennsylvania Press, 1976; Game, Play, Literature / Ed. by Ehrmann J. - Yale French Studies. - 1968. -№ 41; Poirier R. The Performing Self. - Urbana: Univ. of Illinois Press, 1982; Stewart S. Nonsense. Aspects of Intertexuality in Folklore and Literature. - Baltimore & London: The John Hopkins UP, 1989 та інші.

3 Денисова Т. Роман і романісти США XX століття. - К.: Дніпро, 1990. - С. 305339; Її ж: Экзистенциализм и современный американский роман. - К.: Наук, думка, 1985. - С. 224-227; Оленева В. И. Модернистская новелла США, 60-70-е годы. - К.: Наук, думка, 1985. - С. 86-161; Чеканов В. На роздоріжжі. Американська новела 60-х - 70-х років // Контраста. Статті. Дослідження. Портрета. -К.: Дніпро, 1977. - С. 284-308.

рознавстві вивчається творчість цього автора як представника америка ського постмодернізму і теоретика літератури. При цьому роман “Остап подорож Якогось Моряка” критиками в Україні не розглядався взагалі, : американському літературознавстві йому присвячені лише нечисленні стат У дисертації набула глибшого розвитку теорія літературної гри у постм дерністському контексті, а саме : детально розроблено на теоретичному ріі та продемонстровано на прикладі творчості Дж. Варта сучасний вид грі гри з актуальним для американської літератури загалом пошуком персон жами власної ідентичності, яка переростає у гру з ідеєю чітко окреслсі: особистості, пошуку істини й стає основою для гри з темами та мотиваї більш ранньої літератури. У роботі вивчаються зв’язок карнавальності постмодерністської гри, трансконтекстуалізація тем, сюжетів і мотивів літ ратури більш раннього часу для створення постмодерністського художнь го світу. .

Дисертант критично опрацювала маловідомий теоретичний матеріг До вітчизняного наукового обігу вводиться чимало неперекладених стат та текстів художніх творів.

Практичне значення одержаних результатів. Результати роботи можу бути використані у наступних розробках теорії постмодерністської гри. комплексних дослідженнях з історії сучасної літератури та літературної кр тики США, а також при написанні окремих розділів підручників, посібниі та курсів лекцій з історії літератури США.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації пр йшли апробацію під час виступів на наукових конференціях кафедри сі тової літератури Львівського національного університету імені Івана Фра ка, на міжнародній конференції Асоціації з вивчення культури США Росі ської Академії наук та Московського державного університету і М.В. Ломоносова “Зміна стилів, епох та напрямків в американській літер турі та культурі” (Москва, 1996), на міжвузівській науковій конферені “Критерії естетичної вартості художнього тексту” (Львів, 1996), на Всеу раїнському науковому семінарі “Феномен текстовості у сучасній культур (Львів, 1997), на ІІІ-х Міжнародних Чичерінських читаннях (Львів, 199' на Міжнародній науковій конференції “И ничего же бысть” (Львів, 199! на XXV щорічній міжнародній конференції Товариства з вивчення культ ри США “Американська культура і література на порозі третього тисяч ліття” (Москва, 1999) та на Всеукраїнській науковій конференції “Актуаль питання української класичної філології” (Львів, 2000). Результати досі дження відбиті в одній монографії, трьох статтях у наукових виданнях, м теріалах двох наукових конференцій і тезах виступів на трьох конференцЬ

Обсяг та структура дисертації. Робота складається зі вступу, тры розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг текс

іисертації, без урахування списку джерел, що налічує 182 позиції, становіть 182 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У ВСТУПІ обгрунтовуються вибір теми, актуальність роботи для (ітчизняного літературознавства, визначається об’єкт дослідження, харак-'еризується суть та стан даної проблеми, мета і завдання дисертації, обумовлюється її зв’язок з науковими програмами, планами і темами, наукова ювизна результатів та їх практичне значення. Тут також міститься інформація про апробацію результатів дисертації. Дисертант обгрунтовує негідність проведення дослідження й вивчення особливостей гри у постмо-ісрністській творчості Дж. Варта.

У РОЗДІЛІ 1 "Літературно-критична інтерпретація постмодерністсь-сої гри та творчості Дж. Варта як представника поагшодерністської літератури” аналізуються філософські праці, де розробляються засади постмодернізму як специфічного способу світосприйняття, а також роботи представників постмодерністської теорії та критики літератури (вчені Йєльської иколи, І. Хассан, Ю. Крістева, С. Зонтаг). Монографії одного з основопо-южників теорії літературного постмодернізму І. Хассана, де окреслюються тенденції розвитку американської повоєнної культури, є визначальними цля з’ясування типологічних рис постмодерністського мистецтва. У даному розділі автор дослідження зупиняється, насамперед, на поглядах вчених Йєльської школи. Дисертант зосереджується на концепціях риторичності мови художньої літератури та іманентної відносності будь-якої літературно-критичної інтерпретації П. де Мана, активного тлумачення тексту читачем і руйнуванні системи аксіоматичних значень Г. Міллера тощо.

Важливу групу праць складають дослідження з теорії літературного постмодернізму. Вони становлять основу наступного аналізу художніх творів Дж. Варта, пропонуючи власну типологію постмодерністського роману, концепцію філософської домінанти (Б. Макгейл), глибокий аналіз інтертекстуального та транстекстуального аспектів постмодерністської літератури у загальномистецькому контексті, постмодерністської пародії (Л. Хатчен), бачення постмодернізму як антиреалізму й літературознавчо-лінгвістичну характеристику найпоширеніших у постмодерністській літературі тем, мотивів та оповідних стратегій (Р. Олдерман, К. Неш). У розділі також розглядається наявні публікації українських вчених і вчених країн СНД з різних аспектів теорії літературного постмодернізму (Д. Затонський,

І. Ільїн, М. Зубрицька, Ю. Аццрухович, Т. Гундорова, В. Куріцин, О. Якимо-вич та ін.), дисертації, що стосуються теми дослідження (Г. Сиваченко, П. Рудяков, Т. Кравченко). У розділі аналізуються роботи опонентів пост-

модернізму, що в цілому дозволяє розширити поле інтерпретації ЙОГО Е явів у літературі. Особлива увага акцентується на тих сторонах дослід» ваних праць, які торкаються проблеми гри у літературі. Її специфіка тлук читься на основі хрестоматійної праці Й. Гейзінги “Homo Ludens” та < часних розробок з теорії гри К. Сигова, С. Носова, Дж. Ерманна, Б. Кіршє блатт-Гімблетт, Р. Коллінгвуда, С. Стьюард.

При аналізі контексту постмодерністської літератури, її місця у тради літератури загалом та основних тенденцій розвитку сучасної літерату] автор дисертації звертається до комплексних досліджень з історії амер канської літератури та повоєнного роману4, а також робіт окремих кр тиків (І. Хассан, Дж. Кеннард, Р. Скольз, Дж. Клінковіц та ін.).

З іншого боку, дисертант спрямовує увагу на праці, присвячені влас творчості Дж. Барта. Романи, оповідання й новели письменника розглядаю! ся в контексті тенденцій повоєнної літератур и США (Т. Денисова, Т. Морозої

B. Оленєва, Р. Воллес, Дж. Тілтон та ін.). Окремі роботи торкаються лиі особливостей поетики Бартової прози та її еволюції (Д. Моррел

C. Фогель та Г. Слетгау), деякі аналізують творчість письменника з позиц реалізації певних філософських чи літературознавчих концепцій, літерат рознавчих теорій самого Дж. Барта (Г. Зіглер, Ч. Гарріс, Дж. Волдмей] інші звертаються до ідеї створення особливої Бартової романної традиі чи інтерпретують творчість письменника з точки зору вузької критичн позиції.

РОЗДІЛ 2 “Художньо-естетичні особливості творчості Джона Барті ділиться на два підрозділи. У підрозділі 2.1. дисертант детально аналізує літ ратурно-критичні погляди Дж. Барта, оскільки у багатьох випадках тво] письменника є ілюстрацією тих чи інших його теоретичних положень. Літ ратурознавчі статті, есе та лекції Дж. Барта зібрані у двох книгах: “Час слов на п’ятницю” (“The Friday Book”, 1984) та “П’ятниці триваюті (“Further Fridays”, 1995). Основу його концепції розвитку сучасної літер тури складають теорії “виснаження” і “повторного наповнення” літерат ри. Під твором “виснаженої” літератури мається на увазі відвертий мет текст, який базується на грі з онтологічними рівнями, в результаті чого в гаданий світ оповіді відображається через реальне існування тексту ці оповіді в реальному світі. Письменник звертає увагу на те, що наприкін XX століття митцеві для написання справді сучасного новаторського тво] не потрібно шукати нових тем, оскільки їх, на думку Дж. Барта, не існує, достатньо використати старі, які розглядатимуться в контексті нової епо: та іншої свідомості. У такий спосіб створюється література “повторної

4 The American Novel Since World War II / Ed. by Klein M. - Greenwich, Conn.:

Fawcett Premier Book, 1969; The Columbia History of the American Novel / Ed. 1

E. Elliott. -N.Y.: Columbia UP, 1991 та інші.

іаповнення”. Остання і є літературою постмодернізму. Для неї визначаль-ю важливими стають не відкидання чи заперечення здобутків попередньої іітератури, а їх обігрування, синтез існуючих “антитез”, суперечностей між зисокою і низькою літературою, реалізмом та ірреалізмом, формою та ¡містом і т.д. “Виснаження” естетики попередніх напрямів розглядається як іжерело нових значень, що утворюються шляхом змішування та транскон-гекстуалізації відомих форм, тем, мотивів та сюжетів. Література “повтор-юго наповнення” дає змогу створювати особливий художній світ, сконструйований автором за його задумом. При цьому твір виступає як артефакт, реальний мистецький продукт і втрачає прив’язаність до зфіційної реальності та пануючих у ній метаоповідей. Тим самим задекла-ровується право літератури на відмову від суспільних місій, соціально-історичну незаангажованість, заперечення принципів референтності та культурної відповідності.

Обізнаність з літературно-критичними поглядами Дж. Барта є необхідною передумовою для адекватного розуміння його позиції як письменника. Аналізові трьох романів автора передує також підрозділ 2.2 “Роль гри у становленні художнього методу письменника". У ньому дисертант зосереджується на використанні різних видів літературної гри у творах Дж. Барта. Зокрема, особлива увага надається еволюції гри із самоідентичністю персонажів, з темою “пошуку себе”. Відзначається, що ця тема у різних формах звучить вже у перших творах письменника. В екзистенціалістському за духом романі “Плавуча опера” (“The Floating Opera”, 1956) вона розглядається з точки зору пошуку змісту життя і пов’язана з “роздвоєнням” особистості головного персонажа. Хоча останнє носить не онтологічний, а чисто філософський характер, усвідомлення персонажем такої роздвоєності стає грунтом для гри з конструюванням образу. Аналогічний розвиток теми “пошуку себе” персонажами, самоіронізація, певне маніпулювання, хоча ще не явна гра зі “серйозними” ідеями, продовжується і в романі “Кінець шляху” (“The End of the Road”, 1958). Однак результатом “гри у життя” стає не лише повне фіаско “пошуку себе”, а й смерть головної героїні. Переломним для кар’єри письменника можна вважати наступний роман “Торговець дурманом”. У ньому Дж. Барт вперше робить спробу застосувати принцип “повторного наповнення” (змістового, філософського і т.д.) традиційного романного жанру. “Торговець дурманом” - це псевдороман-виховання, наріжним каменем якого стає проблема самовизначення поета Ебенезера Кука. Дана тема подається на широкому тлі деміфологізації американської історії, а також гри із загальноприйнятими концепціями справжнього й вигаданого.

Ці намагання Дж. Барт повністю реалізував у найсміливішому з точки зору художнього вирішення романі “Козлоюнак Джайлз”, де, обігравши

міф про героя й теорію архетипів, письменник подає власну версію еволюн світу і його складових. Визначальною тут є гра з темою пошуку персоні жем-словесною конструкцією власної ідентичності в рамках Вартового всі світу та гра з темами і мотивами літератури попереднього часу.

Гру з міфологічними та історичними елементами Дж. Барт продовжує оповіданнях збірки “Загублені в кімнаті сміху” (“Lost in the Funhouse”, 1968 цікавих, насамперед, як своєрідна художня лабораторія з творення “літері тури виснаження”. У ній письменник апробовує низку постмодерністськи прийомів та засобів творення художнього світу: відверте обігрування тем мотивів літератури критичного реалізму, деконструювання екстратекст] альної реальності, творення персонажів-словесних конструкцій тощо. Ч( рез гру з традицією, готовими сюжетами, традиційними концепціями спраї жнього й вигаданого створюється “література повторного наповнення”, д якої належать триптих “Химера” (“Chimera”, 1972) та друга збірка опов дань Дж. Варта “Розповідь триває” (“On With the Story”, 1996).

Використання принципу “виснаженої” та “повторно наповненої” літе ратури письменник продовжив у постструктуралістському романі “Листи (“LETTERS”, 1979), в якому апробовуються важливі з точки зору особлі востей постмодерністської гри прийоми, а саме: гра з реальними персош жами попередніх творів письменника та гра в літературу (в реалістични роман, у шахрайський, у роман-подорож, в історичний тощо). Однак пре.г метом головної уваги для Дж. Варта є експеримент зі структурою тексту, зв’язку з чим гра на художньо-естетичному рівні стає вторинною.

Гра, що присутня в усіх творах письменника, не завжди, однак, є ориг; нальною і часто перетворюється на сюжетно оновлений переспів уже викс ристаних письменником мотивів та прийомів. До таких творів належат романи “На відпочинку: романтичний роман” (“Sabbatical: A Romance’ 1982), “Історії, розказані у плаванні” (“The Tidewater Tales”, 1987) та “Кє лись давно. Плавуча опера” (“Once Upon a Time. A Floating Opera”, 1994^ В усіх трьох згаданих творах письменник обігрує факти політичної та літе ратурної історії, травестіює їх. Романи містять алюзії на твори самог Дж. Варта та твори світової класики. їх можна вважати “репетицією” д одного з найкращих романів письменника “Остання подорож Якогось Мо ряка”, який загалом побудований за ігровим принципом. Цей твір стає уза гальненням попереднього людського досвіду, що створюється шляхом грі

з різними пластами культури, часом і простором.

РОЗДІЛ 3 “Функціональна характеристика постмодерністської гри ті способи її реалізації у романістиці Дж. Барта " містить аналіз особливостеі ігрового чинника у трьох етапних романах письменника. У підрозділі 3.1 “Гра як організуючий чинник постмодерністської культурної парадигми " ди сертант зазначає, що поява і розвиток ігрового фактора у культурі зумов

іені об’єктивними обставинами, які притаманні не тільки епосі постмодер-іізму. Ігрові тенденції, за Й. Гейзінгою, набувають розвитку у ті періоди [юдської історії, коли переживають кризу традиційні уявлення і ламається вична ієрархія естетичних і соціальних цінностей5. У постмодерністській :ультурі поява ігрових тенденцій безпосередньо пов’язується з кризою віри ' загальноприйняті авторитети та сумніві у достовірності раціонального, обто тим, що Ж.-Ф. Ліотар визначав у спрощеному вигляді як недовіру до іетаоповідей. Відмова від універсальних знань, інтерпретуючих і поясню-іальних систем дала поштовх постмодерністській спрямованості на демі-юлогізацію дійсності та породила цілком інший, ігровий спосіб світо-прийняття. У різні періоди філософи та культорологи по-різному форму-іювали суть феномена гри, хоча загалом його інтерпретували як засіб запе-»ечення, фрагментації особистості, руйнування ієрархії та домінантних по-ицій традиційних цінностей суспільства. Проте дисертант стверджує, що юна виступає і одним з головних організуючих чинників постмодерністсь-:ого світу. У роботі виділяються основні типологічні риси гри як такої (про-торово-часова обмеженість, існування добре підготованого реципієнта та іфіційно прийнятої системи цінностей) і зазначається, що гру можна роз-лядати як закономірну рису постмодерністського світогляду. Значна ува-а зосереджується на співставленій карнавального та постмодерністського вітоглядів, оскільки їх спільні риси стосуються не лише світосприйняття з юрожим ставленням до всього непорушного, відмовою від ієрархій і тра-(иційно встановлених протилежностей, а й існують також на функціональ-юму рівні (стилістична гетерогенність, онтологічна полісемантичність, ірийоми маскування й перевтілення). Постмодерністська гра не є спонтан-юю і має характер продуманої стратегії, спрямованої на деконструювання ласичних опозицій.

Предметом аналізу у даному підрозділі стає також ігрова основа низки іайголовніших постмодерністських прийомів і категорій. Серед них такі як пістемологічна невпевненість (для гри із системами цінностей, з онтологіч-іими рівнями та художніми світами, з проблемою однієї абсолютної істи-ш, гри з ідеєю цілісної особистості та темою пошуку персонажами власної центичносгі), подвійне кодування та пастіш (для гри зі здобутками попе-»едньої культури, окремими культурними ідіолектами, із шаблонами масо-;ої літератури та зі стереотипами читацького сприйняття і для утверджен-ія відносності правил та обмежень, встановлених традицією); інтертексту-тьність (для різноманітних видів перелицювань кліше й сюжетів літерату->и більш раннього часу, трансконтекстуалізації персонажів) та нонселекція для гри на словесно-понятійному рівні та руйнування традиційної ієрархії іискурсів, гри з їх первісним контекстом, поняттями справжнього/вигада-

Хейзігага Й. Ното ЬиёепБ. - С. 12.

ного, рефєрентності та нереферентності тексту тощо). Усі ці прийоми відігр; ють визначальну роль у конструюванні калейдоскопічного постмодерністсі кого світу у творчості письменників-постмодерністів, у т. ч. й Дж. Варта.

“Торговець дурманом” належить до ранніх романів письменника ознаменував початок етапу творчості Дж. Варта як автора постмодерн стської орієнтації. Функціональні особливості гри у цьому творі дослідж; ються дисертантом у підрозділі 3.2. “ Тема пошуку персонажами власної ідеї тичпості як основа літературної гри у романі Дж. Барта “Торговець дурмі ном". Роман цікавий незвичним поєднанням тематики та манери написаі ня. З одного боку, письменник створює історичний роман-епопею, з інші го - пародіює його. “Торговець дурманом” існує в особливому художны му просторі, інтертекстуальній зоні. Своєю назвою роман є алюзією на о, нойменну сатиричну епічну поему початку XVIII ст. “Торговець дурманом написану англійцем Ебенезером Куком, ім’я якого носить і долю якого де чому повторює герой Вартового роману. Однак ця схожість є дуже умо: ною. У поемі XVIII ст. Ебенезер Кук висміяв наївного простака, що прі їхав у Новий Світ. У Дж. Барта Ебенезер Кук сам стає таким простаком центром, довкола якого розгортається дія роману.

У “Торговці дурманом” свідомо широко застосовується принцип літ ратурної гри. Дж. Варт пише роман у манері XVIII ст. і послідовно дотрі мується формальних канонів романного жанру того часу: розгорнуті зап ловки розділів роману, авторські репліки, відступи, звертання до читач швидке згортання всіх сюжетних ліній наприкінці роману з короткою ро повідцю про наступну долю основних дійових осіб та ін. Принцип літер турної гри реалізується через використання транслітературних персонаж (Ебенезер Кук, Покахонтас, Покавертусан, капітан Сміт), прийомів інте текстуальності (алюзії на античність, на твори К. Мезера і В. Вітмена, п релицьовування відомих літературних тем, сюжетів та оповідних форм' пастіша (пародіювання первісного контексту, канонів та структури ром ну-виховання). За чисто зовнішніми ознаками “Торговця дурманом” моз на визначити як “роман виховання”: на перший план виходить власне ро виток особистості, що, формуючи систему цінностей, здійснює свідомі вибір. Однак тема “пошуку себе” персонажами як домінантна для тво] продовжується не в екзистенціальній, а в ігровій манері. Вона ілюструєть історіями поета Кука та його антипода Генрі Берлінгема. У випадку з Еб незером Куком послідовна реалізація життєвого вибору виявляється немо: ливою і непотрібною у світі, позбавленому визнаної всіма моралі, єдиної критерію істинності. Для Генрі Берлінгема процес “пошуку себе” підміняєт ся інтригами та змовами, пошуком псевдоісторичних документів тощо.

На зміну послідовному розвиткові особистості приходить карнавальніс зі зміною облич, ролей та протестом проти усталеного й завершеного. Пе

нутація факту й вигадки, зрівноваження всіх складових традиційної ієрархії дінностей, гра з поняттями референтності та системності тексту дають змо-'у авторові вільно маніпулювати подіями періоду коло-нізації Америки, юширеними в ній міфами й легендами, змішувати сегменти історичного і зідверто вигаданого. Конструювання власної історії для своїх персонажів шищує традиційні соціально-історичні орієнтири, а отже, і традиційні системи цінностей.

Завдяки використанню згаданих ігрових прийомів “Торговець дурма-іом” ознаменував перехід від постекзистенціалістського “чорного гумору” до металітератури. Визначальним для утвердження репутації Дж. Барта як тисьменника-постмодерніста став “Козлоюнак Джайлз”, ігрова стратегія ікого вивчається у підрозділі 3.3. “Ігрова інтерпретація міфу в романі “Коз-чоюнак Джайлз ” як постмодерністській художній версії історії світу У романі, створеному як сучасна версія Святого Письма, гра охоплює всі рівні тексту, починаючи від фонетичного, закінчуючи його філософською обо-тонкою. Дж. Барт вдається до поширеного в літературі XX століття мотиву написання твору, що викладає історію написання іншого твору, утверджуючи бачення митця як пророка, а художнього тексту як артефакту.

Роман базується на використанні міфу про героя. Поєднання в одному творі схеми мономіфу, що грунтується на принципах абсолютності й непорушності, та пародії сприяють створенню літературної ігрової ситуації. За допомогою прийомів епістемологічної невпевненості, авторської маски, інтертекстуальності, нонселекції та кодування тексту письменник подає точну й динамічну модель всесвіту як Університету з власного історією та законами існування. Аналогія між всесвітом і Університетом стає основою :ловесно-понятійної гри й пародією дискурсного підходу до реальності. Відверта політична алегоричність роману й обігрування фактів офіційної історії є невід’ємною частиною створеного письменником художнього світу, це в умовах загостреної критичності розуму та досвіду сучасної епохи реалізовуватиметься схема мономіфу. Через призму останнього в романі відбувається маніпулювання темою “пошуку себе” головним персонажем. Цей пошук приречений на провал, оскільки Джордж Джайлз є лише носієм ідеї месії у наперед заданій схемі.

“Козлоюнака Джайлза” можна розглядати як Bildungsroman ad absurdum, оскільки “пошук себе” персонажем-конструкцією знищує визначально важливу концепцію формування характеру. Джордж свідомо вибирає цля себе роль і послідовно розігрує історію життя героя за визначеним планом. В образі Джорджа Джайлза як комплексному поєднанні реалій світу людей, тварин та машин письменник послідовно втілює всі традиційні етапи мономіфу, починаючи від дивовижної історії народження, через боротьбу проти сил зла та хаосу, закінчуючи смертю в самотності та відчуженні.

Шлях до віднайдення Джорджем Істини пролягає через виконання ним в: даного комп’ютером Завдання, яке у випадку з обігруванням схеми мон міфу є переліком подвигів, що повинен здійснити герой для свого сам утвердження. Сам текст Завдання та виконання його пунктів козлоюнакс Джайлзом становлять основу словесно-понятійної гри у романі. Дж. Ба] демонструє надаремність спроб осягнути Істину шляхом буквалізації її п щуку. Лише піднявшись на трансцендентальний рівень сприйняття, Джорл зумів вийти за межі світу, позначеного мовними категоріями, усвідомиї Істину і віднайти власну ідентичність. Через обігрування схеми мономі(| як породження культури первісних часів і використання для втілення ці схеми надмогутнього комп’ютера як здобутку останніх років людської ц вілізації та прообразу культури майбутнього письменник демонструє шля пройдений людством у своєму розвитку, незмінну актуальність пошуку пр вильних відповідей і неможливість їх універсалізації у системах метаопої дей.

Аналізові особливостей реалізації ігрового чинника у романі “Осташ подорож Якогось Моряка” присвячений підрозділ 3.4. “Гра як постмодеі иістський засіб утвердження неперервності людського досвіду в романі “О тання подорож Якогось Моряка””. Гра визначає основне завдання роман передати ідею неперервності культурного досвіду, його багатогранності тяжіння сучасної культури до інтеграції. Насамперед, це стало можливи завдяки використанню в одному тексті двох різночасових пластів, що нал жать до різних культур і різних літературних традицій, а саме: середньові ного Сходу та США XX століття. Вони об’єднані постаттю головного пе сонажа, Симона Вільяма Бехлера-Бейлора-Бей-ель-Лура, і становлять с бою єдину гетеротопну зону, яка будується на протиставленні світ американської цивілізації світові казок “Тисячі і одної ночі”. Паралель! існування двох різночасових світів на рівні тексту визначає гру з опові ною структурою. Роман складається з двох симетричних пластів: “подорі жей”, де мова йде про життєві перипетії Симона Вільяма Бехлера, та “інте людій”, де про свої пригоди розповідає Синдбад-мореплавець. Таке стру турування оповіді відбувається на фоні гри двох культур, отже, світогля, на, літературна та лінгвістична гра у кожному з пластів роману визначаєтьі особливостями художнього світу, до якого належить оповідь. У “подорі жах” Симона Бехлера, що уособлюють визначальні етапи його біограф письменник обігрує традиції реалістичного роману: персонаж виступає і типовий представник середнього класу американців, в житті котрого відтв рились головні соціально-історичні проблеми середини XX століття. А тор не лише використовує імена історичних персонажів, датування подій, й дає змогу своєму героєві пережити найтиповіший для його ровесник досвід. Однак введення коментуючих підзаголовків, авторські ремарки, р

курсивний характер оповіді зі зміною особи оповідача відверто демонструють процес конструювання тексту і “випродукованість” зображуваних подій.

“Пошуку себе” стає наскрізним стрижнем роману і визначається Симоном Бехлером як його життєва програма. Однак персонаж ніколи не виступає в одній іпостасі: Симон Бехлер як середньостатистичний представник :вого соціального прошарку існує окремо від письменника-публіциста Бей-пора (псевдонім Бехлера), котрий спостерігає за життям першого, описує га коментує його враження. Відсутність цілісного персонажа сприяє розвиткові мотиву епістемологічної невпевненості. Її посилюють введення містичних збігів і двозначностей, натяки на існування ще якоїсь реальності чи світу, окрім тих, де відбувається дія, а також відверте ковзання персонажа онтологічними рівнями.

Таким чином, переміщення Симона Бехлера після катастрофи корабля у світ арабських казок не є несподіваним і підкреслює неприв’язаність персонажа й самого твору до конкретного соціально-історичного середовища. Після пересування у часі та просторі Симон Вільям Бехлер-Бейлор, який стає Бей-ель-Луром, продовжує “пошук себе”, перетворивши його на намагання знайти вихід зі світу казок “Тисячі й одної ночі”, тобто знайти Симона Бехлера. Буквалізація пошуку, позбавлення його соціально-психологічної оболонки виступає, з одного боку, як варіант обігрування антропоцен-гричної оболонки роману реалізму, з іншого - як спосіб продемонструвати неможливість доведення цього пошуку до логічного завершення, оскільки для постмодерністського персонажа пошук своєї культурної ідентичності у калейдоскопічному світі зводиться до участі у всеохопній грі. Введення казково-міфологічної умовності “Тисячі й одної ночі” допомагає обіграти відносність усталених критеріїв справжнього й вигаданого та вийти за межі раціоналістичних умовностей.

Цілковита зумовленість філософсько-естетичного навантаження роману попереднім культурним досвідом сприяли утвердженню неперервності традиції.

У ВИСНОВКАХ узагальнюються результати проведеного дослідження. Дисертант вважає, постмодерністська гра стає засобом встановлення діалогу або полілогу з набутками попередньої культури, утверджуючи синкретичність постмодерністського світосприйняття. Її можна розглядати як спосіб існування традиції.

Проаналізувавши романи Дж. Барта, автор дослідження виділяє два головні види гри, що притаманні творчості Дж. Барта і постмодерністській літературі загалом. Це літературні ігри та суспільно-ментальні ігри. В узагальненому вигляді подаються форми, яких може набувати кожен з цих видів гри: трансконтекстуалізація відомих назв творів, гра з сюжетами та мотивами літератури більш раннього часу, маніпулювання традиційними систе-

мами цінностей, введення карнавального багатосвіття, використання ] алій екстратекстуального світу, введення казкових, міфологічних і фант; тичних умовностей тощо. Ігровий момент визначає особливості поста дерністського трактування теми пошуку персонажами власної ідентичнос Дисертант окреслює аспекти проблеми, що потребують поглибленого і вчення, зазначаючи, що ігровий характер сучасної літератури є закої мірною рисою культури кінця XX століття, а тому дослідження феноме гри важливе як складова частина вивчення світової культурної ситуації.

Основні положення дисертації викладені у публікаціях:

1. Гра в романі та гра в роман (про творчість Джона Барта). - Львів: Пі] міда, 2000. - 121 с. (6,9 др. арк.).

2. Літературні алюзії в романі Джона Барта “Торговець дурманом” // її земна філологія. - 1999. - № 111. - С. 307-312 (0,4 др. арк.).

3. Гра як організуючий чинник постмодерністської культурної парадиг // Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство. - Рів 2000. - Вип. VIII. - С. 190-199 (0,4 др. арк.).

4. Теорія літературного постмодернізму в інтерпретації Джона Бартг Мандрівець. - 2000. - № 1 (24). - С. 56-60 (0,4 др. арк.).

5. Теорія інтертекстуальності та особливості її реалізації в романі Джс

Барта “Остання подорож Якогось Моряка” // Феномен текстовост сучасній культурі. Матеріали Всеукраїнського наукового семінару. - N лода нація. - К., 1997. - № 5. - С. 70-74 (0,3 др. арк.). ’

6. Постмодерністська гра в літературу: відмова від традиції чи її нова піт претація?// Молода нація. - К., 2000. -№ 13. - С. 173-183 (0,5 др. арк.).

7. Творчість Джона Барта: від заангажованості до гри // Критерії естеті ної вартості художнього тексту. Тези доповідей міжвузівської науко: конференції. - Львів: Вид-во ЛДУ. - 1996. - С, 16-18 (0,1 др. арк.)

8. К становлению постмодернизма в американской литературе: Джон Бе и его литературные игры // Смена стилей, эпох и направлений в аме] канской литературе и культуре. Тез. конференции. - Москва, 1996 С. 66-69 (0,1 др. арк.).

9. Поиск идентичности как жизненная задача постмодернистского пері нажа // Американская культура и литература на пороге третьего тыся летия. Тез. XXV международн. конференции ОИКС. - Москва, 199S

С. 70-73 (0, 1 др. арк.)

АНОТАЦІЯ

Коваль М. Р. Роль і місце ігрового чинника в романній творчості Джона арта як явищі літератури постмодернізму. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук і спеціальністю 10.01.04 - література зарубіжних країн. - Інститут літерами ім. Т. Г. Шевченка НАН України, Київ, 2000.

Дисертацію присвячено вивченню особливостей гри у постмодерністській розі на прикладі творчості Джона Барта. У роботі досліджується ігрова снова таких категорій постмодернізму і прийомів постмодерністськоїліте-атури, як епістемологічна невпевненість, інтертекстуальність, нонселекція, астіш та подвійне кодування. На прикладі романів “Торговець дурманом”, Козлоюнак Джайлз” та “Остання подорож Якогось Моряка” вивчаються ункції гри у конструюванні постмодерністського багатосвіття і встанов-гнні культурно-історичного континіуму людського досвіду. Розглянуто остмодерністську інтерпретацію проблеми гри з пошуком персонажами ласної ідентичності.

Ключові слова: постмодернізм, гра, постмодерністське багатосвіття, еферентність, пошук ідентичності, культурно-історичний континіум.

SUMMARY

Koval М. R. Role and place of play-element in novels by John Barth as astmodernist literary phenomenon. - Manuscript.

Thesis for the degree of Candidate of Sciences by specialty 10.01.04 - literature f foreign countries. - Taras Shevchenko Institute of Literature of National cademy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2000.

The dissertation is devoted to the study of play-element in postmodernist ction. It takes novels “The Sot-Weed Factor”, “Giles Goat-Boy”, and “The ast Voyage of Somebody the Sailor” by John Barth as material for illustration f play-element manifestation. The research focuses on the role of play-element i major postmodernist literary techniques, such as epistemological uncertainty, astiche, intertextuality, double coding, and non-selection. Domination of play-ement in postmodernist fiction is considered a logical result of the deconstruction f metanarratives and manipulation with ideas earlier considered unquestionable, wo major types of postmodernist games are singled out: literary games and hilosophical games. The first type is manifested through transcontextualization f book titles (e.g. “The Sot-Weed Factor”), the use of paratextuality (e.g. “The ast Voyage of Somebody the Sailor”), play with plots, narrative schemes of >regoing literature and transworld identity characters (Scheherazade, Ebenezer ooke, etc.) as well as numerous literal, philosophical and historical allusions.

Literary games contribute to the construction of the postmodernist fictional wor through utilization of existing cultural and literary achievements. The idea proved by play with Bildungsroman in “The Sot-Weed Factor” and “Giles Goe Boy”, Holy Script and the idea of Great Tutor in “Giles Goat-Boy”, strategi and narrative lines of Realist novel and fairy-tales “A Thousand and One Night in “The Last Voyage of Somebody the Sailor”.

Philosophical games in novels by John Barth are conveyed by manipulatk by systems of traditional values, creation of multi-world systems, the use of realiti and problems of the extratextual world, introduction of mythological and fantasi elements. Philosophical games contribute to the creation of postmodern] pluralistic and multi-layer fictional worlds that combine segments and featur of various times and cultures. They help to demolish the idea of the single ration truth and demonstrate cultural dependence of criteria of fictional and realisti The dissertation addresses the role of play-element in constructing tl postmodernist pluralistic world system. It is established that non-referentiali and play with strategies and ideas of foregoing literature contribute to the creati( of continuum of cultural and historical experience. Postmodernism neither rejec nor ridicules previous literary experience but uses it as material for its work The examples of it are found in all fiction by Barth but are particularly evident the three novels in question. In “The Sot-Weed Factor” they include the use the name and plot of the 18 th century poem under the same title, and Americ; legends and myths; in “Giles Goat-Boy” - attempts to reinterpret historic development of human civilization; and in “The Last Voyage of Somebody tl Sailor” - the construction of replica of Realism narrative and Arabic tales and their combination in a single fictional zone.

Literary and philosophical games are used to play with the issue of search f identity by a postmodernist character. Earlier approaches to the topic derivi from a stable context supported by the system of clearly defined values, as well rational paradigm. The emphasis on ever-changing reality and decentralizatic of the world called for the equalization of significance of every single compone of reality and epistemological uncertainty of modem man. The very idea of “sel turned out to be ambiguous and the process of search transformed into a carniv with an endless change of masks and personalities. In the novels by John Bar the search for identity is carried out against a broad background of other typ of postmodernist game. In “The Sot-Weed Factor” it is closely related demythologization of American history, play with the idea of consiste: development of character. The latter is one of the components of play with sear< for identity in “Giles Goat-Boy” together with play with monomyth and the idi of hero. The search for identity in “The Last Voyage of Somebody the Sailor” based on play with elements and underlying concepts of Realist literature.

The dissertation also explores theoretical and critical ideas of Barth. His

concept of the replenishment of literature derives from the reorchestration of eas and concerns of foregoing literature is essentially important for adequate terpretation of play-element domination in his novels. His other theoretical mcepts contribute to the elaboration of the idea of the postmodernist fictional orld as free form social, historical and political responsibilities.

The research results in a comprehensive analysis of Barth’s fiction from the )int of view of role in and influence of play-element on postmodernist novel )etics.

Key words: postmodernism, play-element, multi-world system, referentiality, arch for identity, cultural and historical continuum.

АННОТАЦИЯ

Коваль М. P. Роль и место игрового фактора в романном творчестве жопа Барта как явлении литературы постмодернизма. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических 1ук по специальности 10.01.04 - литература зарубежных стран. - Инсти-лг литературы им. Т. Г. Шевченко НАН Украины, Киев, 2000.

Диссертация посвящена изучению особенностей игры в прозе постмо-:рнизма на примере творчества Дж. Барта. В работе исследуется игровая ;нова таких категорий постмодернизма и приемов постмодернистской 1тературы, как эпистемологическая неуверенность, интертекстуальность, энселекция, пастиш и двойное кодирование. На примере романов “Тор->вец дурманом”, “Козлоюноша Джайлз” и “Последнее путешествие Од-эго Морехода” изучаются функции игры в конструировании постмодер-истского многомирия и установлении культурно-исторического конти-иума человеческого опыта. Рассмотрена постмодернистская интерпрста-ия проблемы игры с поиском персонажами собственной идентичности.

Ключевые слова: постмодернизм, игра, постмодернистское многомирие, гферентность, поиск идентичности, культурно-исторический континиум.