автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.06
диссертация на тему: Роль исторической науки и образования в формировании духовных ценностей украинского народа: 1920-30-е гг.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Роль исторической науки и образования в формировании духовных ценностей украинского народа: 1920-30-е гг."

Г, л г,

г; о Ш1 Г» Г Я /

1 I и .4.» ■ -

Дшпрйнгтровський державний ушверситет

Удод Олександр Андршовнч

УДК: 930.1:301.152:17.009.14:37/477/- [XX ст]

Роль ¡сторичноУ науки та осв»тн у формуваши духевши цшностей украШського народу: 1920-304 рр,

07.00.06 — 1сторюграфш, джерелознавство та спешальш шторичш днсцшшши

Автореферат

дисертаци на здобуття паукового стуиен.я доктора ¡сторичних наук

ДшпропетровСьк ~ 2000

Дисерташсю е рукопис

Робота виконана в Днтропетровському державному утверситет! Мпнсгерства осв1ти 1 науки У крайни

Науковий консультант: доктор ¡сторичних наук, професор Якушн В1ктор Кузьмович, Дшпропетровський державний унтерситет, завщуючий кафедрою украшсько! ¡еторп та егнополтшн

ОфЫйш опоненти: доктор ¡сторичних наук, професор Кульчицький Сташслав Владиславович, 1нстнтут ¡стори Украши {1АН Украши, заступник директора

доктор ¡сторичних наук, професор Колесник 1рина 1вашвна, Дшпропетровський державний ушверситет, професор кафедри ¡сторюграфн та джерелознавства

доктор ¡сторичних наук, професор Кравченко" Володимир Васильевич, Хармвський нацюнальний ун1верситет ¡м. В.Н. Каразша.

Провиша установа: Кшвсышй нацюнальний унтереитет ¡м. Тараса Шевченка, Миистерство освгги 1 науки Украши (м. КиГв)

Захист вщбудеться "14" червня 2000 р. о 13 годши на засцаашп сиешал13овано'1 вчено? ради Д 08.051.14 при Дшпропетровському державному у1иверситеп за адресою: 49050, м. Дшпропетровськ, пр. Гагарша, 72, ауд. 307.

3 днсерташею можна ознайомитись у б^блютеш Дншропетровського державного ушверситету за адресою: 49050, м. Дшпропетровськ, вул. Казакова, 8. Автореферат розюланий "13" травня 2000 року.

Вчсний секретар спешал1зовано1 вчено! ради, кандидат ¡сторичних наук, доцент

- • ~ Кривий 1.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ.

Актуальтсть дскшдженпя. Вивчення рол! 1сторично1 науки та й квштесен-- 1сторично1 осв1ти у формуванш духовних шнностей украшського народу, а |бливо в перюд 1920-30-х р р., е надзвичайно цшавою, складною I актуальною юю.

Про -л буремш часи в ¡сторп Укра'шн написано чимало як сучасникамн по, так 4 в наш час, особливо в останне десятирпгчя. 1сторюграф1чна спадщнна брала в себе тисяч! монографий, брошур, нарист, статей, дисерташй, що тгрн-леш найр13номантпшлм аспектам вггчизняно1 ¡стор» означено! доби. Але че-теоретико-методолопчиу "закомплексовашсть" ¡сторично! науки, п фаюгичне порядкування офпйбтй полтэд, догматичним схемам 1 канонам правлячо! >тп нерщко пропагувалась зовс1М шша ¡сгорая - заретушована, приглянцьована,

0 й вщверто фальсифкована. МонощеоЛопя кер1вно1 партп загальмувала при-ший розвиток украшсько! ¡сторшграфи, ¿золювала Й' вщ свггово!, збщнювала ювно-цшш'сш ор1€нтнрн населения. У народшй св¡домоет! шд тнеком ективннх фактор!в визр1вала нагальна потреба в глибокому 1 неупередженому )еосмислешп бтьшосп подш та явищ з позицй нових методолопчних пшходт эвих маснв1в джерел, передус1м недоступних рашше арх1вних докуменп'в 1 не-1диц1йних для марксистсы<01 ¡сторшграфи джерел. Процес виходу з глибоко! 1 яжно! кризи ¡сторично! науки виявився значно хворобливгаим 1 важчим, шж здавалось на перший погляд. "Поверховий, так би мовити, д1агноз, установле-

1 критиками радянсько'1¡сторюграфп, а головне методи "лшування хрошчного :ворювання", - як образно зазначав акаде.мж В. СмолШ, - також виявились да-со не ефективними. Попервах здавалося, що варто тшьки вщмовитися вщ осно-юложних методолопчних засад, що домшувачи в радянськш ¡сторюграфп бто фшософн марксизму-ленппзму), як дослщницький процес сам по соб|" йде в русло загалыюевропейсько1 ¿сторюграфй'."1 Проте, як ыдомо, чудес в та-[ складнШ 1 суперечливШ сфер) духовного життя людей, як ¡сторнчна наука и орична самосвгдолпсть, не бувае, як I не може бути мнтгевих якюшх змш у ме-юлогн ¡сторнчних дослщжень.

югпй В. А. Украшсъьа ¿сторнчна наука на рубеж! XXI егголт*: Проблема пошуку ков?*х теоретичних та мето-эпчних подход« И Осшта Укрешш. - 1997. - 27. - с. 7.

Сучасшсть поспйно бере год свШ контроль процес ¡сторичного шзнаи але здойснюе його, як би ми негативно до цього не ставились, кр1зь певну сист! цшностей, свггоглядну позицио 1 полтину ¡деолопю. Саме в цьому прихоаую ся причини актуал1заци т»й чи шшо) проблематики, штерпретацп конкретних I кт1в юторц.

Украшському суспшьству, як нiкoли рашше, необхщш нов1 »сторична на; ( осшта, яю б ефектившше виконували функцио сошалыю» пам'ят», сприяли не ональнш само1дентиф»кацн украшського народу. Тьтьки народи ¡з розвинутою торичною самосв1дом:стю можуть зайняти шсце серед цивьшзованих суспшьс бути у фарватер! суспшьного прогресу. Розв'язання тако1 суперечлнво», пробл! но» ситуаца, коли »сторична наука не може »и старим методололчним шструм тар1ем, ш новими, сьогодш беэсистемними, подходами забезпечувати правд осягнення минулого 1 нашчати ¡сторичлу перспективу, й визначаеться актуа шеть теми доандження.

При цьому злободеншсть питань ¡сторично» науки, осваи, Ы взаемодн з ховною сферою, формуванням духовно-цшшсних оринтащй украшського нар< вбачаеться в розв'язанн» ряду проблем свггоглядного (¡сторюсофського) харак ру, пол»тичного спрямування 1 власне наукових.

Св»тоглядна aктvaльнicть теми лолягае в необхщност» з'ясування суп вз мш» тоталгсаризму»науки, взасмовцщосин влади й ¡нтел1генцн. З'ясувати для го, щоб зрозумгт причини » не допустит реставрацц таких порядив, коли д жава пилорядковуе соб] все, в 'пмчныа думки 1 почутгя людей, »х творчий по ишап, що приводить до дегумашзацп суспшьства. 1сторк як наука мае спри виробленню передового, прогресивного, гумашстичного св»тогляду.

■Г!ол1тнч»а актуальшсть теми полягае в необхцшост» ствердження держа творчого потенщалу украшсько1 ¡сторично!' науки, Ми повиши зрозулпти, що ша ¡сторш самодостатия, немае пр1гчш» бути в чиемусь контекст», чшсь схем1 ( галышроЫйсыса, "польска перспектива", "азШська ор1ентац1я" та ш.). Дослщж на духовних цшностей переконливо доводять самостшшсть ¡сторичного шл: украшського народу, його сформований нашональний характер, своерщний м талиет, що знайшло вщображеяня у влзсшй штерпрсгацн ¡сторичного минулог ШД1ЮВ1ДИОСТ1 з псих»чним складом. Вивчення пронесу одержавлення ¡сторич

науки в Украпи у 1920-30-1 рр. наочно демоцструе як народ, позбавлений держав-ноет!, за неповш 20 ромв був позбавлений 1 власно! 1сторз'1. £ держава - е й своя ¡старая. Матимемо самостшну власну науку про свое минуле - будемо стверджу-ватнсь як держава-нацш.

Наукоеа актуалынсть теин полягае в необхщносп звшьнення ¡сторн вщ ¡де-олопчного тиску, вироблення сучасно! методологи, розшнрення предмету ¡стори-чно1 науки, збагачення н функцШ. Перспективном с широке, багатоаснектне за-стосування аксюлопчного шдходу в ¡сторн, оскшыси кожна особисткть мае право бачитн сво! власш штереси в ¡стори. Необхпию поспйно шдтримувати суспшь-ний штерес до ¡сторн. Незавершешсть ¡петиту алгзаш! ¡сторн Укранш як науки дас ще й ниш привщ для спроб 11 поглинення, я кто не суспшьствознавством, та украшознавством. Проблеми велико! науки позначаються на викладанш !Ьтори в школ!. ВщпоЕщалынсть же шкшьних вчител1в ¡сторн за нацюнальневиховання, иащоналышй менталггет визнано у всьому свт. Нам потр!бна, таким чином, добротна професшна ¿стори, яка б займала належне лиспе в нашому жита 1 користу-валась великим авторитетом 1 впливом.

Зв'язок роботч з науковнмн прогрзмами. темами. Пщготовка дисер гад ¡иного дослщження вщбувалась в руст науково-доедшних студ1й кафедр ¡старинного факультету Дшпропетровського державного ушверситету, головними налрямкахщ яких е дослщжения 1сторГ1 суспшьно! думки в Украш, виконання державно! про-грами "Реабштоваш ¡сторкю", ухваленого в 1992 р. Верховною Радою та Кабше-том Мдшстр1в Укранш, проведения дослщжень з агргрио! ¡сторн в частшн ментальное« укра'шського селянства, його траднщйних духовних цшностей.

Об'ектом дисертащйного дослщжения е духовне житгя укра'шського сусгп-льства в 1920-1930-х рр., як частина об'сктивно! реальност) з комплексом взаемо-пов'язаних цивЫзащйних компоненте - ¡деолопею, мераплю, наукою, 1сульту-рою, освиою, що базуються на потребах людини, н штересах, во.и, бажаннях.

Предметом дослщження € функшонування ¡еторично! науки 1 оевт! в Украии у 1920-1930-х рр., моральний стан суспшьства, духовш цпшосп украшцш в ней перюд та ¡х грансформащя пщ ¡деолопчним тиском тоталиарно! держави.

Мета дисертацшно! робота полжаг 'в тому, той всебишо дослишш роль 1С-горично) науки 1 оевми у формунанш духокпич шнпооей укратськот народу,

розкрити 1х деформуючий вплив на духовио-шлшсш орюпаци в умовах тотал] таризму в У крапп у 1920-1930-х рр. i розширити наци уявления про предмет I фу нкцп ¡сторично! науки.

Для досягненна аде! мети е иеобхщниль реашзувати таю досшдшщьм зе вдання:

- проанагшуватн пол ¡тик у тоталитарно! держави у сфер! щеологи та духов кого життя, з'ясувати мехаипм та етапи полттапй, одержавлення та шеолопзац ¡сторично! науки, охарактеризувати методи пропаганд» ¡сторпчнях знаиь як орга 1ично1 частини системй ¡деолопчного перевиховання з метою руйнуваиня тради щй народу ха нав'язувания ново! суспшыш! св1домост1 на основ! класовоУтеорц;

- розкрити своерщюсть становища украшсько! ¡сторнчно! пауки в 1920 1930-х рр. одночасно як знаряддя ¡деолопчно! I полпи'шси борогьби 1 жертви то талпарно! держави;

- показати залежшсть метод1в викладання ¡сгори' шд освти-о-внхоино! сис теми авторитарно! педагогши, що утвердилась в умовах тоталитаризму, радикаль ну змшу в зв'язку з цим рол! вчителя ¡сгори, змалюватн ного социально психолог1чний портрет;

- розкрити основш напрямки ¡денного протиборства траднцшного напрямк; украшсько! ¡сторюграфп на початку 1920-х р. р. з марксистским, що стверджува вся, та ¡дейний зм!ст марксистсько! навчально! Л1тератури з ¡сторп, яка стала ыо иополыюю з кшця 1920-х р. р.;

- використовуючи сучасш шдходн у методолог)! ¡сгори (психо!стор1з, ан трополопя, ¡стор1я повсякденноеп), по-новому розглянути роль ¡сторично! наую I оодти у виробленш духовних цшностей народу; розкрити механЬми дискреди ниш укра!нсько'| ¡сторшграфзчно! спадацини, М1фодопзаци ¡сторично! свщомост1 протиборства народно! ¡сторично! пам'ял з фальсифшованою ¡сторичною нау кою;

- показати, ж в усшй народшй творчосп 1920-1930-х рр вщображувалоа фшософськс осягиеиня ¡сторичного минулого, самоусвщомлення й ¡деигифжаци украшського народу, фксувалось негативне ставлення людей до ¡деологп комуш зму;

- розкрити суть виховного ¡деалу тотаяпарного сусшльства, мсхаппм дефо-мування гумашстичних цшностей засобами офщшнсй icTopiï, моральну деграда-¡ю, конформ1зм i пристосуванство, що малн сошально-психолопчш причини в омушстичному суспшьств!.

TaiafM чином, головн! напрямки дослщжения включають комплекс завдань i итань, яю дозволяють всеб1чно розглянути багатопланову тему на ocuoni м^жди-циплшарного пщходу та отримати Btporuuii судження.

Хронолопчщ рами» досльдження охоплюють першд 1920-1930-х pp. Нижня [ежа зб1гаеться Î3 заюнченням украшсько! национально! револкшн 1917-1920-х р., що наприю'нш oceni 1920-го року завершилась поразкою. Верхньою межего е 939 р., що знаменував завершения в Украш модершзацн економш! i сошально-ультурно! сфери на засадах комушстично'1 доктрини i утвердження iотадиарнсн :истеми. Хронолопчш рамки дослщжения включають III i IV перюдк - 1921-1928 >р. та 1929-1939 pp. - концепип перюдизацн HoniTHboï icTopiï Украши, запропоно-laHoï Ф.Г. Турченком2. C.B. Кульчицький цей перюд називае мЫвосншш3. Перейди! етапи icTopiï завжди приховують у coöi иевичерпш тзнавальт можливоси, laiOTb пщгрунтя для теоретнчних узагальнень i концептуальних побудов. Вивчен-м саме 1920-1930-х pp. залишаеться дуже актуальним. Ми noBiumi намагатися |розум1ти, що вщбулось в УKpaïni за кшька десятшить радянсько'1 влади. 3 дослщ-ihubkoï i гуманистично'; позищй щкаво знати, що сталось ¡з звичайиою "малень-<ою людиною" в пгантському експерименп духовного i тшеспого реформування эсобистостей i народ1в у 1920-1930-х pp.

Наукова новизна, теоретичне й практичне значения досл/дження яизначз-ються, насамперед, самою постановкою i розробкою uicïтеми на ноши методоло-гсчшй основ), що сутгево доповнюе сучасну ¡сторюграфто icropiï Украши.

Вперше в украшсыай ¡сторюграфп, здшснивши комплексне лослшження теми, вдалося одержати наступш результат», як-i свдаать про наукову новизну:

- доведено, що перетворення icTopmnoï пауки в "служницю" комушстично! влаки стало можливим в результат! одержавлеипя и установ, лжвиацп можливос-тей займатись ¡шншдуальною творчою дшсшетю; компария монополпувала вн-

2ТурчекгоФ. До т>*таннч про кокиепадю! першдкчаш'ю нов!тньо1 icropiï Украши >iСсв1таУкра1ни. - l1)1??. -№39. -с. 4

3 Кульчкиьгий С В Комуннм в yrpaÏHi: першгдестгр!ччя( 1919-1928). • К.: Основ», 1996,

давництва, засоби масово'1 шформацн, встановила жорстку ¡деолопчну цензуру мим досягла всеосяжного контрою за станом духовного життя сусшльства;

- додаткову аргуменгадно отркмали твердження, що монощеолопзм в icm-ричнш нау ш пришв до кансипзацц П зм!сту, обернувся догматизмом у тракту-ваши минулого i зв'язаного ч ним сучасного сусшльно-попшмного процесу; як-вщащя владою дискусш в югоричнш наущ з виходом "Короткого курсу icropn НКП(б)" привела до й деградаци як галуз\ знань, втрати ознак шеограф|чно'1 науки;

- вперше формализовано основш етапи полтпанп та ¡деолопзацп юторич-Н01 науки в Укранн, метод» пропаганд!! шторичних знань, показано ix вплив на 1радишйн1 духовш шннорт! украшського народу;

- охарактеризовано залежшсть мшс ¡деолопзованим змютом ¡сторично! ocbi-ти ia методикою и викладання i адекватною змшою функщй вчителя юторп в умовах панування авторитарно] педагопки;

- доведено, що юторична наука в Укранн стала не тшьки жертвою сталшсь-кого терору, а й сама була засобом насильства в духовнш сфер!, фальсифжуючи icropiio i спотворюючи традицшш духовш шнносп;

- вперше розроблено прийоми застосування аксюлопчного методу при ви-вченш морального стану сусшльства, ¡сгорнчно! пам'ят! га шншсних opieinaum молодо

- здшснено пopiвняльний анал1з щеагнв украшсько! нащоналыю} системи освгги та комунштично! псевдоколектнвктсько! особисгосп; розкриго причин» формування конформвму та сошально1 шмжрн в процес! засвоення учнями нового iMiciy ¡сторично! осв1ТИ за комушстичною схемою;

- доведено, що комушстичшй влал вдалось сформувати негативне ставлен-ия до украшсьмм гсторюграф!чн01 спадщини, чим формувались поколшня агреси-вних молодих людей, по;пгично актив ни х, але з шгиист^чним ставленням до тра-дишй як "пережишв минулого";

- на ochobi анал1зу фольклору 1920-1930-х p. p. i результат польових до-слшжень визначено, що ¡сторична самосвшом^сть укрз'шшв, вступивши в антаго-шстичне протир1ччя з офшишою icropicro, збер1галась у форм) альтернативно!

(VCHOl) icTopii,

- вперше проапалповзно залежшстъ .«¡ж широким розповсюдженням анек-допв, чуток, самозванством тар!зким шдпшям престижу ¡сторичноУ науки 1 а не-здатшстю усувати масов1 психиш неврози;

- наведеш додагков1 аргумента щодо мехашзмш формування М1фолопчннх щеоло1ем з метою внкривлешш ¡сторично1 свщомоеп молод^ сидриву и в!д тра-дицш украшства;

- на основ1 нових архлвних матер1алп5 та документе особистого походження наведеш додатков1 аргумента щодо справжньоГ суп бшьш0в!щьк01 "украппзаци", розвшчано стереотип« стосовно не! як реал1эащ1 нащонально1 полпики партп, акцептовано упагу на народнии та офщшний етапи украпизацй;

- доведено, що не дивлячись на десятар№И духовного наснльства, лктда-цш ¡сторп Укра'ши як самостшно'1 науки 1 предмету викладання, всшякоговикри-влеиия традиш'йних шнностей украшщв, все ж украшський народ збер1г в основ-шй свой мас1 ¡сторичну пам'ять, що знайшло свое вщображення у бурхливому штереЫ до ¡сторп в 1987-1991 рр.;

- встановлено, що лкввдацш предметного викладання ¡сторп, замша и сус-шльствознавством, комплексними програмами "ГУСа", як 1 наступне вщновлення вивчення громадянсвко! ¡сторн, насправд! продиктоване не гурботою партп 1' влади про ¡сторичну освггу молод!, як це зображувалось в радянсьюй ¡стор!ограф|!, а виключно потребами режиму в утвердженш марксистсько'1 ¡сторюграфи.

Особистий внесок здобувача полягае в самогайшй постанови! 1 виршешп всього комплексу завдгшь теми дисертацп. Самостийно, без ствавкрв опублко-вано понад 20 статей у фахових виданнях ВАК Укра'ши.

Практичне значения дослщжешш полягае у потенцшних можливостях роз-роблено! проблематики та креашзацп у процеЫ роботи над темою.

Основш висновки 1 результата були використаш при вндшпп навчальннх I методичних поабшдав, розробш программ 1 лекщй спецкурсу з ще! теми. Провщ-ш ще'1 аксюлопчного шдходу ипкорпстовуються у робот! Науково-методично! ради Мшосв¡та Украши при розробш' програм ) екзаменашшшх поабшшп. Нов1 методолопчш шдходи, що використовувались при робот1 над темою, були реаль зоваш шд час мшчення оргаш'зацп иш'льно} ¡сторично! осв!тн в Шмеччшп, Авст-рп, Швейнарн, Англи I Фрашш. Проведено на основ! цих методик пиршняльннй

алздш шкшьних шдручнимв у Сирош 1 сучасшй У крапп. 1де1 аксюлопчного пщ-

ходу пропагувались на курсах вчителш 1Стор1к, публкувались у мстодичних ви-

дцннях для вчител1в ¡стор|| Практичне застосування результат дослщження, на-

явш позитивы! В1дгуки на них свшчать про обгрушовашсгъ 1 дocтoвip}l¡cть науко-/

внх виеиовмв та рекомендацШ.

Основш положения 1 впсновки дисертацшного дослщження були опробова-ж в 72 публшащях автора загалышм обсягом бл. 93 авт. архуннв, серед яких 3 монографн, роздши в колективних монографиях, навчальний 1 методичний пос]'б-иик, 50 наукових статей та 12 публисашй тез 1 матер1алш конференций, семшар1в, симпоз!ум1в 1 читань.

Результата доеладження були оирилюднеш на 20 конференщях, семшарах, сим(шз)умах та читаннях, серед яких 13 мгжшродних, в т.ч. 11II Всесвти фору-ми украшшв, 4 шформацшних семшари Ради Свропн та ¡а, 7 Всеукрашських конференцш. В груди1 1996 р. була прочитана лекщя в Базельському ушверситет! (юторичний семшар проф. Г. Наумана).

Дисертащя обговорена на зааданш кафедри росшсько1 ¡стори Днтропет-ровського держушверситету.

Структура дисертацн, и артектокка шдпорядковаш мел та завданням до-слщження. Дисертацш складаеться п вступу, чотирьох роздшв, висновюв та списку внкористаних джерел 1 лп-ератури. Обсяг дисертацн становить 15,6 автор, ар-

КУШ1В,

: ОСНОВНИЙ ЗМЮТ ДИСЕРТАЦН

У встугн обгрунтоваш виб1р теми дисертаци, и акгуальшсть, зв'язок з нау-ковими програмамн, визиачен! хронолопчт рамки, мета, завдашш, об'ект та предмет дослдокення, розкрито наукову новизну та практичну значимють робота, охарактеризовано' особистий внесок здобувача та апробацйо результат дош-дження.

У першему роздЫ - "Методолош, ¡стор!ографи та особливоеп джерелыю! бачн досшдження проблема взасмодп ¡сторично* науки та духовних ценностей народу" - розкриваються Б1дп0в1дп1 аспекти дясерташпно! роботи.

Дослшжеиня тако! актуально! проблема, як взаемод1я ¡сторично} науки I оспин ч духовинм жиггям, виробленням 1 еволюшею духовных шмиошей украш-

ського народу в переяомшш момент його icTopií, якими були 1920-1930-i роки, потребуе виваженого шдходу до вибору методолопчного шструментарш, осмис-лення сучасних тдходт до прннцишв кторичного тзнання та шдбору cnparyii наукових методт i npnüoMÍn д1яльносп ¡старика G сенс ввдразу вщмовитись В1д звабливо1 спроби дати однозначну ошнку bcím под1ям i явищам, шдвести j'x шд якусь едину свтглядну (фшософську) базу.

Об'ективно, що саме фшософ1я продовжус традицшно заповшовати мето-долопчну прогалину конкретно-кторичних i icтopioгpaфiчниx дослщжень. Фшо-софськ! основи залиишоться базовими для забезпечення реконструкци структур« духовних шнностей укратсъкого народу в ту чи шшу епоху. На думку I.I. Колесник, рефлексивний piseiib пЬнання вщпрае вирпиальну роль в науково-тзнавальнш д1яльност!, пикону»: функцшэ норматива, регулятора. Цей вищий pi-вень рефлексп називають методолопчним, тобто дослщженням метод1в, прийо-míb; норм i 3aco6¡b отримання знань про предмет4. Звернення уваги на методолоп-чний аспект Д1ялыюст1 - це передуст здшснення рефлексп над виявленням мети та сенсу Д1ялыюст1, вреит-решт, можна сказати, що методологш i дае можливють бачитн глобалын проблеми з точки зору людином1рност), а також вютючати íx у фшософсько-антрополопчну проблематику.' Теоретичною основою дослщжень uici' тематики може бути шла низка напрямшв i течпЭ в ¡CTopiorpafJiit. Серед них класичн! - i e¡e.T¡BCbKa диалектика (прогрес духу, значения духовное^); позитив1зм i неопознпшзм; прагматизм (прогресив1зм) i екзистенш'ал1зм; постмодершзм, ко-мушкативна теор1я Ю. Хабермаса, герменевтика Г. Хадамера, феноменолопя М. Хайдеггера. Не слщ нехтувати й марксистсько-леншською фшософкю, хоч би ¡í через íi еклектичний характер.

1ншим, вщмшннм вщ класичного типу науково'1 методологи, е некласичний тип. Зараз ще не ¡снуе ч и кого окреслення прикмет nieí методологи (якщо не вза-rani можливо). Водночас можна стверджувати, що одшею з особливостей uie'í методологи е спроба розглядати суб'ект i об'ект в едносп, в доповненш один одного, що було усталено термшом "умови тзнання" (П.С. Дншлевий, Ф.М. Канак та iiniji)5. Говорить також про постнекласичну методолопга, особлгшстю я ко! с не-

' Колесник И И Историографическая мысль з России' от Татищева до Карамзина. • Днепропетровск, - с. 27

' Хоменко В Глобальш проблеми cym.ichoctí i наукова методолопч // Icropiя в школ! - [9'*3 - Л*а!2. ■ с. 3

роздшьшсть суб'екта 1 об'сета, тобто ¡'х тoтaльнicть. Саме за допомогою ш'с! ме-тодологн вдаеться виявити еднання суб'екта та об'екта, 1хню стлынсть.

В сучаснш ¡сторюсофп бшьше уваги надаеться аксюлопчкому (цпписному) шдходу в ¡сторп. ! 1еоб'скт1ш1сти вважають, що якраз цшшсш судження визнача-ють спснпфжу ¡сторичного шзнаиня (Мерв1г А. Природа ¡сторп). А. Стерн шд-креслював, що "виб1р1«да принципи, у вщповщност1 з якими ¡сторик видшяе певш факт« I возз'еднуе 1х з ¡ншими, залежать В1д категор1й, ям вш використовуе, стандарте цшностей, що в 1п сприймае..." (Стерн А. Фшософ1я ¡сгори та проблема щнностей)6. Справедливою е 1х установка не судити, а розумгги ¡стор1ю. Красно-мовною е пазва робота нeoб'eктивicтa Т. Хаскела - "Об'ектившсть - це не нейт-ралынсть" (1990 р.) •

Марксистська фшософсько-кторичиа литература, захшцаючи принцип пар-т!йиост1, стверджуе, що ¡з введениям в ¡стор1огрзф1чну практику катсгорн цшнос-л вноситься й елемент суб'ектнвпму, що пщривае, «¡бито, саму природу ¡сторичного тзнання. Але так само важко (навггь неможпнво) уникнутн й ашолопчних суджень в ¡сторп. Ю. Афанасьев, реалвуючн проект "Pociя в XX ст.", заявив про прагнення вiдiйти вщ цшшсннх висновмв. Але, на його ж думку, "абсолютно бе-зоцшочна, тiльки пояснююча ¡стор1я - щось дуже незрозумше... Якби ¡сторш бу-ла тшьки наукою, напевно, це й було б можливим. Але ж вона й мистецтво, й ю-тор1я нереживань, прагнень, симпатий ! aнтипaтiй, революшй ] зрад, й ¡стс^я жит-тя "поганих" 1 "хороших" людей... ¡стор1я модства як би цшком лерсошф]куеться I сприймаеться не тшьки розумом, але й емощями."7

Сучасна украшська ¡стортграфм дeдaлi бшьше звертаеться до антрополоп-чного пщходу, коли вся ¡сторш розглядаеться кр1зь призму людинн, розвиток и особнстос! ¡. За лапою гпдходу увага акцентуеться на формуванш духовного с в ггу людей, еволюпн св^тогляду, причинах, що зумовлюють транеформацно духовннх ценностей народов. Мабуть, одним ¿з провщних у методолога став ниш цивипза-цшнин пщхщ. Його загальна засада - це природа людини "поза часом 4 простором". "Цивдазашя - стад1я", згщно з цим подходом, складаеться з двох основних компоненте: 1) базов1 ще'1, цшност1, продуковаш в переконання 4 норми; 2) про-

* Мстололоти* истории. - Минск: ТетраСистемс, 1996. - с. 155 •

' Советское общество всшнкновение, ра^итне, исторический финал I Под общ. рея Ю. Афанасьева - М., 1997 -сЗ

дуктивщ мехашзмн передач! социального досввду (традици, образи, ¿деали, ритуа-ли, культи, канони, табу та ш.) Не можна зрозумт! мехашзм взаемодн духовного свггу людей 1 такого феномену, як ¡сторична паи'ять народу, його самосвщомкть, без застосування ¡сторично! симптоматологн (Р. Штайнер)8. Цей метод полягае в необхщност1 вживания в чужз способи бачення 1 сприйняття, переживания заново всгх ¡сторичних подш, проникнення в духовннй св1Т шших люден. Абсолютно природним стало виникнення цшого напряму а ¿сторюграфп, який розглядае пси-холопчний аспект ¡сторнчного'процесу 1 викорнстовуе психолопчш методи, на-самперед, петоаналпичнлй, для кторпчного пояснения. Доапднти, наприклад, ¡стори ментальностей або формування (трансформацно чи викривлення) цнпне-них установок людей без психспстори неможливо.

Вивчення функщонування юторично! науки 1 оевгги в Укра'ни у 1920-1930м рр., Ух взасмодп з духовними цшностями народу грунтуеться на загалмюфшософ-ськнх принципах, яю е своерщннми норматавними вимогами 1 забезпечують шро-пдшеть результат. Це принципи об'ективносп, ¡сторичного шдходу, вщповщ-ност1, кореляцн, диалектичного пщходу. Крш загальнонаукових метод1в (типоло-пзашя, класифжашя) використовувались киждисциплшарш (структурно-системш) та власне юторичш методи дослщження. Це, передуЫм, ¡сторико-структурний метод. Необхщно розподшити духовш цпшосп на базощ (загадьно-людсьм, або вселюдсью) та конкретно-пившгзашшп, 4 стввщносити з епохою, домшантними ¡деями. 1ншим провщшм методом е конструктивно-генетичний, коли вщетежуемо, як змшювались дyxoвн¿ щ'нност! у простор! та част 1сторико-компаративютський (пор1вняльшинставний) метод передбачае пор1вняння 1 зшта-влення р!зних систем духовних щ'нностей за «х ноаями. Аксюлопчний метод за-безпечуе вщнесення об'екпв, що вивчаються, до тих чи ¡нших шнностей, завдякн чому й здшснюеться втбф об'екпв та ¡х оцшка.

Перерахованими науково-теоретичннми пщходами, принципами 1 методами не можна вичерпати арсенал ¡сторика, що доапджуе духовш шшюст1 у !'х зв'язку з теологию 1 ютор{ею. Методолопчна перебудова 1 переор^ипашя украшськш ¡сторюфафн, як т'дзначила Л В. Таран, д1алог з найбшьш перспекгнсннми напрч-

4 Лии Удо,1 О 1(Хжюн! 11С1 1сюри'1Н01 П!МШ0М,П0"Ш| н И Порпчен • - .4»! -с !7-Ш

мками сштово! науки тшьки розпочався®. А тому й дана робота е воображениям переходного етапу в стано-вленш сучашоПстортсофи1 методологи ¿сгори.

Наукова розробка проблематики теми (юторична наука в Украпп у 1920-1930-1.рр., стан освгги 1 виховання, духовне життя людей в цей перюд) нараховуе

I

майже 80 рокш Але ступшь дослщження тих чн шших аспектш проблеми, повно-та Ух розв'яздння с неоднаковими. Занадто багаточпсельною е б|блтграф!я щодо стану кторично\ освети (тшьки в монографп Л. Бущика (1961 р.)ш нараховуеться майже 1000 назв) та функцюнування установ вторично'! науки. Але, наприклад, якщо говорит« про публщлстпчш та методичш пуб;:пкаШ1, то бшыхисть ¡з них, особлива в 1950-1970-х рр., виконувала роль шторюграфтного фону. Методоло-пмна база IX була одномаштною, пересажав традацшний шдх|д.

кторюграфпо теми можла класифжуиати за лроблемно-тематичним принципом (критерием) та хронолопчнкми перюдами.

До першо! групп роб ¡т можна вщиести пращ ¿сторюсофського характеру, в яких розробляються питания предмету 1 функмШ ¡сторично! науки, аксшлопчнии пщх1д, духовш и,{яиост1, социальна психология та ш. Зважаючи на специфику теми иашого дослщження, дуже важко провести грань м1ж роботами, як1 е методолоп-Ч1ШМЦ I конкретно-кторичними, яи служать джерелом чи вщображають стан по-передшх наукових розробок, 3 шшого боку, публшащя в СРСР I Украпп робп ¡с-тортсофського характеру ¡ндвмих свггових 1 европейських вчених в кшщ 1980-х - початку 1990-х рр. теж свадчить про радикальиу змшу шторюграф1чио1 ситуацп. В "Осягнешп ¡стор11" А. Тойнб]' важливе значения мшоть положения про взаемо-вплив 1С!ори 1 середовища.11 Антрополопчним пщходом вщзначаеться "1дея ¡сто-ри" Р. Ко.'иш ьуда1!, в робоп Ф. Нщше "Про корпеть 1 шкоду ¡сторн для життя"13 проводиться ¡лея "егопму розумного" (цишосп людини) та велико! рол1 шторич-ио1 осв1ти. Еволгошошзували наш! погляди на призначення ¡сторн опублковаш робот К. Досона "Хр.цстиянський погляд на ¡сторно1', Ю. Хабермаса "Про суб'ект ¡сторп", Г. Ржкертж "Фшософ1я життя" та багато шших14.

* Таран Л гсторична изуы вчора I сьогодш // (лора Укратик. - 1998 - N>7. - с. 1

10 Буши* Л и /^рк шит ня школьного исторического образования в СССР. - М, 1961 " Тойнби А М.ч пи.счнг историк • М.' Прогресс. 1У91

11 Ксшшгвуд Р 1лй» тори - К Основы,

''ИнцшсФ О полый н вреде истории дл* жжни/Сочииепн» -М.'Мысль, 19У0 "Див Философич истории Антологи! -М Аспект-Прссс. 1^95

Другу групу робгг, як! теж з'япнлись п Укра'нп на рубеж! 1980-х - 1990-х >р., об'еднуе (умовно) зображепня ро/и духовное^, ¡сторп через призму теори ци-1Ш|'зацп1 (Ю. Яковець, С. Анчел, Ентош Д. См!т, Ж. Дгаб^ Р. Шартье, А. Дюпрон, Арьес та ¡и,)15 В дуЫ заруб1ЖК01 методологи (цивтшщГший пщхщ) в 1996 р. >публжов;ша ¡сторюсофська прапя П. Кремсня, Д. Табачинка, В. Ткаченка, де ак-1ентуеться увага на формувашп п У крапп у 1920-30-х рр. тоталитарно! особистос-I, «аявкост! факторш маргшаж'зацп в духовному жига, а кумирогворч(сть, обож-повання полтрших :плер|'в засобами пропаганд!! й ¡сторп називаеться "духовним ;акршаченням".16

Грет ю групу становляп. робота з фшософи освгги, яю на сучасному еташ геж сприяли радикапьиим змшам наших погляд1в на функцюнування освгги, шко-!И, IX взаемовплив з духовною сферою людства. Це роботи В. Лутая, Л. Степаш-со, Б. Гершунського та ш.17 Нова фтософфька освггня парадигма актуалпувала 1роблему ншностей та прюритечтв житгя. В 1996 р. 1нститут змюту 1 метод) в на-»чания (Донш В.М.) видав ушкальну прапю "Психолопя 1 педагопка життетвор-юст»"18, де розкрито мехашзм формування шшлсних оркнтацш особистосп, показано трансформацию системн жнттевих цишостей.

Четвергу групу .'итератури можна умойно назвати "п заруб1жного досвщу". Оригинальною в цьому план! е книга Марка Ферро19, де показано причини ретроактивного перегляду ¡сторп в СРСР, взаемодш марксистсько'1 ¡сторп 1 потреб тедагогжи. В зб»'рц/ "Викладагшя ¡стори XX ст." (1996 р.)2031'брано ушкалышй до-:вщ освтих систем европейських краш. Практичн! аспекта викладання ¡сторпш-дображеш в поабнику К. Галлагер.21.

¡Сонкретнонсторичпу лпературу, яка шдображае сучасний стан розробки теми, також можна розбити на гаю основш групп: 1) про стан ¡сторично! науки,

5 ЯковецЮ В. История цивилизаций. - М.: ВлаДар, 1995; АичелЕы. Эгос и история. - М., 1953; Енток! Д. О.мт. Нацюнальна ¡дентичжстъ - К,: Основи, 1994; Истории мектальносгей. Историческая акгропологкя: А.ктояогия -, 1996.

е Кремень В .Табачник Д .Ткачеико В. У кража: альтернативу! поступу. Критика ¡сторичного досвглу. - К., 1995 " Лутай В С Ф1лософи сучасио'1 осв!Ти - К., 1996 ; Отепашко Л А. Философия и история обраю-а«чя - РЛ., 19и9; "ершуиский Б С Философия образования для XXI века - М, 1998; Философия образования ! Сб гттгей Отв. р<*1 \Н Кочерги«. - М , 1996

* Психолопя I пелагопка життстворчосп - К.' 13МН. 1996, ' '!>ерро М Как рассказывают историю детям в разных странах мира - М , 1992. Виклалання |сгерп XX ст на приклаги У кражи та (н свпропейських крз'ш / Матерели ¡нфорч. М!жизр семанару Дн!лропетровськ. 199'»

1 Галлагер К Викладання 1стсрн в контекст] слрняннч лемотратнчннм ишностяч I терпимосп - К . 1993.

д1ялыисть установ (одержавлених) ¡сторично! науки, ¡сторичш щколи, концепц тематику дослщжень, сталнизм i ¡сторичну науку; 2) литература про стан ¡стори1 но? освгеи, функщонування вищо1 школи } народно! освгги, вчителя ¡сгори, ще1 ний змют шдручникш з ¡сторп, методику викладання ¡стори, 3) ллература про д; хопне життя людей, моральялй стан суспшьства, духовш цшносгп народу. Тем; тика вказаних дослщжень, Чх наукова конъюнктура визначались домшувашям з; гальнопол1тичних тенденцш в держав1 в той чи шшии перюд.

1. Пepшi два перюди радянсько! ¡сторичиси науки - 1917-1931 рр. та 1931 серед. 1950-х рр. - вдоначались коротким часом (на почагку 1920-х рр.) ¡снуваин рпних фшософських 1 методолопчних тдздшв до визиачення функцш ¡сторичш науки I освт1. Але пот!м, з утвердженням марксистсько! методологи, на вс1 I проблем» давалось однозначнетлумачення. Сдшшми законодавцями в сфер1 юту рнчно! науки та остти виступали кер)вникн парти та офщшно! науки (В. Лет« Й Стали!, М. Покровський, М. Рубач, Я, Ряипо, М. Яворський та ш.) Роботи но сил и пропагандистський, шструкшвний характер, проводили "лшно парти" в на уц| I освгп. Особливо посилились наступали« тсндснци в 1931 р, шсля публшащ листа Сталша в журнал! "Пролетарская революция."" Розпочалась нещадна кри тика дореволюц1Йно\' ютар10граф1чн01 спадщини (М. Грушевського, Д. Багагия, Д Яворшщького, Н. ПолонськоьВасилеико), чш;о визначились тенденцн до вдеоло-пзацн ¡«ори, политично!' упередженосп, падтасовувания факпв з точки зору "вн' пдносзч". 3 ирийнятгям постанови ЦК ВКП(б) "Про викладання громадянсько} ¡с-гори в школах СРСР" (1934 р.) юторична наука 1 освгга переор1ен1уг.алнсь на ор-кппзащю духовного життя на принципах "сош.ипетично! ¡деологй, подолання др!бнобуржуазних погляд1в I моралГ', постшно публ!кувалнсь магер/али з пубт-цистично-войовничими заголовками23. Формувались марксистсью шдходн до вп-користання ¡сТорп як засобу тиску на духовну сферу - ирищеплювались клашй иочуття, грубо фальсифжуваласъ 1стор1я украшського народу. Друга свиова впша

Сталин И. О некоторых вопросах истории большевизма // Пролетарская революция - 1931 - - с 3-13 3.1 подлинную историю против схоластики н абстракции'/ За коммунист просвещение. - 1934 - 10 апреля; Взнпг И Поворот к исторической конкргтиости//Борьба классов -1934 -№5-6: НечкииаМ. ОС: учебнике и "чувстве исторической перспективы"//Борьба классов -1934. -К?5-6

теж показала "прикладне" використання ¡сгори - з'явились публ^кацн з воснно! ¡сторп, виховання патрютизму24.

2. Вщ середини 1950-х рр. - до 1987 р. продовжувалась тенденция до обслу-говування ¡сторичною наукою та освтою чергових рицень парти. В ¡доме послабления в духовши сфер! зв'язане з XX з'1здом. Вперше з'являються роботи щодо духовного життя суспшьства (М. КаммарО23 Найбшьш помпною була моногра-ф1я Л. Бущика про ¡сторичну освггу в СРСР26. З'явилось кшька синтетичних праць про Д1ялыпсть наукових ¡сторичннх установ в Украцн (М. Коваль, Н. Комарен-ко)27, про розвитох ¡сторичноГ науки за радянсышх чаш (В. Дядичеяко, Ф. Лось, В. Сарбей, А. Санцевич)28, про ¡сторно в сцстемл Академн Наук29, яи законом!рно, вщпорлдно до енохи, вщзначались некритичним ставленшм, лакуванням д'лЧсиос-Т1, безпроблемним щдходом, фальсифшащею спадщини М. ГрушевськоЛ) та ш. украшських ¡сторимв т. зв. "буржуазно-нашоналштнчного" в1росповСдання. Того-часна паш'внз офщшна методология не дозволяла досл1Джуватн духовт цщност!, заперечуваЛа аксюлопчний тдхад, пропагуючи всезагальтсть пршщипу партсй-НОСТ1 в ¡СТОрП.

3. У 1987-1991 рр. гид впливом крнзоаих явищ у сусшльств! зароджуеться рух за оновлення втх сфер духовного житгя, ¡сторично! самосвщомога. !стор1я стае темою номер один у читацышх штересах населения. Почався небачений пуб-лшаторський бум, публщнсти й ппсьмеюгаки тдштовхнули й ¡сторгша, яи почали вириватись ¡з вузькнх пут марксистами методологи, розкриваючи "бiлi пля-ми" вггчизняноГ ¡стер!!. Першою дозволеною темою стала "Сталппзм 1 ¡сторична наука". ПереконлиЕО показано викривления фушшш ¡сторично1 науки в умовах тоталггаризму. Вийшли узагалынокга роботи В.М. Даштенка, Г.В. Касьянова,

" Карцоа В.Г. Элементы яоенш* знаний а курсе кеторян//Преподав. истерии а школа. • 1946.-Ш; Стражев А.И. Воспитам1е советского патриотизма// Преподав. !&сторки я шкапе. • 1947. - NH.

11 КаммзряМ. Роль народам масс в разяитиидосЕвсй.жизни общества//Ксммуняст. - 1936. •М2

26 Бутик Л.П. Очерк развития школьного исторического образована! в СССР. - M , 1961.

11 Коваль M. В. До питания лро створенн» та ивльтстк наукових ¡сторичиих устало« на Укршш » ntpiai роки Ра-дзнсььоУвлаци// Укр. ¡стор. жури. - 1966. . №4; КомаренкоН.В. Установи iсторично!' науки » Укзя1'нсмз9 PCP (1917-1937) - К,, 1973

21 Лось Ф С Розвиток ¡сторнчно! науки на Укра1н1 в роки Рагчнсько! влади // Розвиток науки в УкраГн. PCP г» 40 роюв - К , 1957; Дядиченко В А., Лось Ф Е., Сарбей В Г. Развитие исторической науки ■ Украинской ССР. • К., 1970, Саицевнч А В , Сарбей В Г, Icropi» II Icropu Академ» наук Укр PCP. • К.. 1967,

гд Ганиевич А В , Ком.^ренко H В Развитие исторической науки в Академии наук Украли. ССР 1936-19S6 г г. - К , I48li

С В. Кульчицького, Ю.1. Шаповала, В.К. Якушна30. З'явились дискусшш стагп про М.М. Покровського (Д. Ентш, П. Мшюков)31. Бшюторюграф1чшш жанр, зо-браження дол! вченого-кгорика в тоталитарному суспшьстш дозволили актуалоу-вртисвпгоглядну проблему "людина 1 система, людина 1 влада".

4. На сучасному еташ - 1991-1999 рр. - радикально змшились умови розви-тку ¡сторично! науки. Почала формуватись ¡сторюграфш незалежно1 Украши, яка виступила "засобом витвору нацюнально! свдамосп" (1.1. Колесник)32. Знову ува-га 1сторикш привернута до 1920-30-х рр. Активно розрэбляеться тема репресова-1101 украшсько'1 ¡сторично! науки (Тронько П.Т.)33. Повертшоться незаслужено за-буп 1 заборонеш ¡мена украшських ¡сторикт завдяки роботам Г, Касьянова, А. Санцевича, I. Верби, В. Кравченка34. Реабшпац1я жертв полгшчних репресш, вЫ-новлення справедливо«! по ыдношеншо до науково1 елгга е, на думку В.В. 1ване-нка, "реабтггацшною" складовою ¡деолош вщродження Украши33. Украшсью ¡с-торики-краезнавш стали шщаторами створення науково-документалыю) серп' книг "Реабшгюваш ¡сторюо". 3 1990 по 1999 рр. проведено 9 Всеукрашських конференцш краезнавщв, започаткрвано видання журнал1в "3 арх1в1в ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ" та "Краезиавство". Помтшм здобутком стала грунтовка праця в 3-х книгах з ¡стори штелиенцц Украши36.Основний свггоглядний висновок Ц1£1 правд полягае в тому, що сталшський режим спричшив "злам моральних традищй, по-ширення бездуховности, занепаду культури"37.

В другш rIOЛOвинi 1990-х рр. з'явився ряд робгг, в яких з новнх позицш ви-свплюеться д^яльшсть у станов йпорично! науки ("У дешдтах тоталитаризму")38.

Даниленко В., Касышоз Г., Кульчицький С. Сталшоы ш Yupaim: 20-30-Tipp. - К, 1991; ШаповалЮ.1. Сталшзы

I У крали//Укр. ¡crop. журя. - 1990-199! pp.; ¡Наповал ЮЛ. Людина i система - К, 1994; Якушш В.К. Сталин, сталинизм и историческая наука. - Днепропетровск, 1991.

51 Энтян Д Спор о Покровском продолжается // Вопросы истории. - 1989. - ,Vä5; Милюков П. Величие и падение Покровского// Вопросы истории. - 1993, -WA

" Колесник 11. Курс украшсько! ¡сторюграфа у вишдй вшил: новамодель внкладання / Дншропетр. ¡сторнко-археограф. зарник. - Вип.1. • Дшпропетрсвськ, 1997. - с. 309.

I Тровьш Л Т. 1сторичяе краоюспо на Укра!ш у 20-30-х роках // Релресогане краезиавство (20-30-Tj роки). - К, 1991.

" Касьхио» Г Aijjewin Яворсишй, дол« вченого II Укр ¡стор. журн. - 1990. - №8; Санцевнч A.B. Видатний ук-р^/нський кгторик М С. Слабчемко. - К., 199J; Верба 1. Н.Д Лолонськз-Василенко ■ icropHKта археограф (18841973) Дис. канд. icr. и - К., 1994; Кравченко В.В. Д.И. Батален: научна* н общественно-политическая деятельность -Харьков, 1990.

II (»ангикоВ В Деш юшцетуальш аслекти ¿дейлогн вхдраджешр! Ужршннтаи "реабиптадшна" складова//Гран1. -1999 - Nil - с 28-36

".Парней «лори украшскко) ¡нтелиекцп (nepaia половина XX ст.). У 3-х кн., - К. 1994.

" Д«> Ресит О П , Лясенхо О С Видлинл 1иституту icropil Украли НАНУ И Укр. icrop. журн. - 1998. - №3. - с. 39. " V лгщатах тоталиаришу Перше дмдц«тир1чча 1нституту itrropil У кражи HAH У кражи (1936-1956 рр) 36. докуй I Kmepixue У 2-х част - К,, 19%

Пщсумовано icropiio 1нституту icropiï Украши НАНУ в cTarri М.В. Коваля та О С. Рубльова3'. Цшним для дослщження дoлi вченогомсторика в умовах тотал1-таризму е бioбiблiorpaфiчний до в ¡дни к "Украшсыа ¡сторики"40. Про hobî методо-лопчш засади /сторичних дослщжень в УкраГш заявила Всеукрашська наукова конференшя "1сторична наука на пороз1 XXI ст.: шдсумки та перспективи" (Хар-kîb, 15-17 листопада 1995 р.)41.Яюсно новим рюнем наукового осмислення icTopiï краши 1920-30-х pp., настуиом на усталем стгреотипи, руйнуванням колись не-спростовуваних акс1ом, що всшяко вбивались в голови компартшною пропагандою, вщзначаються роботи C.B. Кульчицького42 Орипнальш його weï щодо cyri комушетичпсн доктринн та п з1ткнення з духовним cbïtom укра'шщв, природи ще-ологзчних М)ф1в, що пропагувалнсь icropieio i перетворились на стереотипи мис-лення43. ,

Досягненням сучасно! украГнськоГ ¡сторюграфи е заснування окремо'1 галуш укра'шознавчих студ1й - грушевськознавства, що само по co6i свщчить про злам щеолопчних догматов доби тоталгаризму, демократизашю суспшьства i розвиток нашональнси свщомостг Слщ видишти роботи Р. Пирога, П. Соханя, В. Ульяновского, С. Юржаева44, видання збфки "Великий Украшеиь" та документе i мате-р!ал1в, опублковагшх В. Пристайком i 10. Шаповалом45. Значним здобупсом украшських icTopiiKiв стали опублжоваш пращ з проблем культури 1920-30-х pp. В 1993 i 1996 pp. вийшли дв1 зб!рки статей за редакщ'ею В. Даниленка46. Особливу увагу привертае переконливе розвшчання усталеного стереотипу щодо "укра'нн-зацн". В. Даниленко дов1в, що за нею насправ.ш крилась "тотальна бшьшовизащя ocbîth, науки, культури, виховання". Справжню укра'ннзащю не Mir проводит народ, позбавлений нацюналыю! державиостИ7.

" Коваль М В .Рублю» О.С. 1нститут icTopii Украши HAH Украши: перше двадцятирччя (1935-1956)// Укр. ¡стор. журн. - 1996 -.№6. Вчеш1нституту ¡cropi't Украши: Б1о&блюграфиний довщник. - К., 1998.

Мешерякова В Ф., MixecB В К., Посохов С i. ВсеукраУнска наукова коиференщя "1сторична наука на nopcii XXI ст.. пщсучки та перспективи". К Укр. ÍCTOp. журн. - 1996. - N96.

° Кульчицький С В. Комужстична доктрина i спроби ¡1 peariiiauil в Радянсмай УкраЫу 1919-1920рр. - К., 1992; BÍH же Укра'!нам1ж авома впшами (1921-1939 рр.) - К, 1999,

" Кульчицький С В Комушзм в Укратг перше десятиршчя (1919-1928).-К., 1996.-е. 10 u Hupir Р. Жнттч МихаилаГрушевського: останне десятшпття (1924-1934 рр) - К., 1993; Сохань П.,Улыгновськнн В , Юржасв С., М С. Грушевськнй i Academia: i.iei, змагання,д1яльюсть. - К., 1993.

Великий У hpaineub - К, 1992, Пристайко В., Шаповал Ю Михаил о Грушевський i ГПУ-НКВД Тралчне деся-Tiuiirr« t924-l9U-K„ 1996

Укра'ша XX ст ■ культура, ¡деолопя, полпика. 36. статей (Bian, ред В. Даниленко) - Вип.1 , - К., 1993. - Внп.2. -К, 19%

41 Див : Реент О П , Лисенко О С Внданнх ¡нституту ¡CTopii .//Укр. ¡стор. журн. - 1993. - У:12

В остакне десятир1Ччя значно поглибилась розробка украшською ¡сторю-графкю проблем освт! (в т.ч. юторично!) в 1920-30-п рр. В цьому напрямку ошд вшмггити синтетичну працю О. Пометун48, публпсаци Т. Самоплавсько!, Л. Ше-пель, О. РябчиГко4' та "Нариси ¡сторн украшського шкшьництва" за ред. О. Су-хомлинсько!50. Значна частима змютовно! \ оригинально! пращ В. Якушна 1 М. Мартинова51 присвячена анамзу пщручшшв з ¡сторн з точки зору !х ¡дейного зм1-сту в умовах сталлнзму.

' П1сля 1991 р. украшсью ¿сторики отримали моишписть досладжувати не ха-paктeplIi для радянсько! ¡еторшграфп питания сусшльно! свадомосп, духовного життя, ментальное!!, нашонального характеру. С. Дровозюк означив проблему духовного жиггя украшського селянства як предмет конкретно-юторичного до-слщження32.Орипнальш проблеми щодо культуротворчого потенщалу ¡сторн 1 рол! украшсько! культурно! традицп у формуванш евпоглядних ор1ентацШ молод1 розглянуп в ¡сторюсофських роботах В. Огнев'юка 1 Т. Андрущенко53. Ю. При-сяжнюк розглядае проблеми ментальноеи украшського селянства в умовах трансформацп суспшьства54. *

Але в цшому, за ощнкою О .П. Реента, украшськ! ¡сторики в переважшй 61-льшост) "не наважуються вийти за меж! конкретно-юторичних дослщжепь, поли-шаючи царину ¡сторшсофського осягнення ¡стори людства фшософам, сощоло-гам, етнографам, економктам".55

Таким чином, можна констатувати, що в останне десятир1ччя значно погли-бились впчизняш доелдаення проблеми функщонування ¡сторично! науки 1 оевь ти в 1920-30-х рр., намгошись тенденцп до анал1зу "!х впливу на духовну сферу життя суспшьства, розвшчуються поступово кoлишнi стереотипи ¡деолопзовано!

" Пометун Е.И Школьное истерическое образование в Украине: пути развития и проблемы. - Луганск, 1993.

Самошавська Т.О. Пошукн увизначенщ (сторнчноГ освети (1917-23 рр.)//Идна школа. - 1992. - №9-10, Шепель Л.Ф Проблема пЦготовки кадр[в спещалмтв в УСРР з робтотв 1 селян (20-т> рр. XX ст) - К., 1995,Р«бчекко О Л. 1сторична наука та оевпа у Харивсьхому шелпуту народно! оевгги ш. 0.0. Погебш (1921-1930 {р.). - Харив,

1997.

' ' Нариси ¡сгори' украшського вшлькицгва (1905-1933): Навч. шхабн. / За ред. О.В. Сухомлинсько!, - К., 1996. " Якунин В.К., Мартынов НД Клио н Сталин. - Днепропетровск, 1998.

" Дровозюк С. I. Духовне жпггя украшського селянства як предмет коикретно-гсторичного дослиження (20-Т1 роки XX ст.) // Укр, ¡ст журн. - 1994. - N<5.

" Огнев'вдк В.О. Культуротворчий потеншал 1СторГ1 та виховання молод1 - Автореф. дис... какд фиюсоф. н. - К,

1996, Аддрущенко Т. 1. Укргцнська культурна традищя та й роль у формуванш св]тоглядних ор|£нташй сучасно! молод! (сошалъно-фиюсофсъкий аналп). - Автореф дис. .. канд. фулоссф и. - Дгепропетровсьх, 1998 51 Присяжнюк Ю П Менташтет укргинського селянства в умовах кашталзстично! трансформацн сусгпльства (друта половина XIX - поч XX ст.)!/ Укр. ¡стор журк. - 1999. - №3

'5 Реснт О П Сучасна ¡сторична наука в Украш: шляхн поступу // Укр. ¡стор. журн. - 1999. - К;3

¡сторично!" науки, наметились перспектив!» напрямки дослщження полтгчно! культури, духопиост!, нашональнсп св1домост1 украшщв. Поступово украшська ¡сторюграф1я виходить ¡з кризи, викпикажй змшою фшософсько-теоретично1 та методолог1чно1 и основи. Досл1дники пщШшли до необх!дност1 вивчення духов-них цншостей, використовуючи методолопчш засади аксюлопчного пщходу. Але на сьогодш в украшськш ¡сторюграфп ще нема?; синтетпчних праць под1бного на-прямку. Не подолаш стереотипи щодо зображения морального стану суспшьства в 1930-1 рр., не дослщжуеться функцшнування усноГ, народно! ¡сторп, мало висвь тлюеться залежшсть методики викладання ¿стор1'Г вщ загального стану науки в 1920-30-1 рр., не застосовуються методи психоюторп для з'ясування впливу ¡сторп, и пропаганди на погачшй стан суспшьства та ш. Нов! шдходи до ¡сторнчно! науки диктують необхшшсть розширення предмета ¡сторичних доииджень на основ! мгждисшшл тарного пщходу з тим, щоб показати роль ¡сторично!' науки 1 освпи, акумулюючи результати конкретно-юторичних дослщжень, у формувашн цуховних цшностей украшського народу, вйкориставши здобутки ¡сторюсофсь-ких узагальнень щодо духовност!, ментшшюст! украшщв та психокторичннх -щодо нащонального характеру 1 цшшсних ор1ентацШ людей.

Р1'знопланова тема доондження вимагае такого ж розматгя джерел. 3 метою цосягнення максимально! достов1рност1 наукових результат доыидження та рл-рог1дност1 1 обгрунтованост висновюв необхцшо дотримуватись принцитв эб'сктивносп', комплексное^ та ¡сторизму в опрацюванш джерел. Специфжа теми тосл1джения та основш засади аксюлопчного тдходу. диктуютЬ' необхщшсть шажати на дв1 сутгев! обставини: 1) джерело.не е об'ективним вщображенням по-ш, воно дае лише ту шформашю, яку в ньому шукае ¡сторик, вадповшае лише на г! питания, яы ¡сторик ставить перед собою. I отримат вщповад повтстю запекать в1д поставлених питань; 2) джерело не е об'ективним воображениям ¡сторп де й тому, що воно передае под1Ю Через свтосприйняття автора, що його створив. Ге чи шше розумшня картини св!ту, система цшностей, що ¡снуе в свигомоеп гворця джерела, так чи шакше д1ють на т1 дзш, яы воно фшеуе.

Оирацьовуючи тему воображения в св!домост1 людей подШ ¡сторнчного .шнулого, шукаючи в1лпов1Д1 на загштання, як ¡сторична наука 1 оевка впливали 1а духоешеть й ¡сторичну пам'ять людей, больший сенс мае иеобхшшеть зрозум!-

ти не сам факт чи явшце ¡сгори як самодостатш, а Ы вщображення в псимш людей. Очевидно, що такий тдхад дещо вщрпняе методику використання ¡сторич-них джерел вщ класичних, колись загальноприйнятих. Тому 1 висновки та оцшки нашого дослщження не е однозначними, категоричними, а вщображають акиоло-Г1чн1 установки як авторш, так 1 носив шформацп. Кр1м цього, треба зважати, що основний корпус складаготь ¡старший джерела 1920-1930-х рр., тобто перюду ста-лппзму, що наклав найсильшший вщбиток 1 на документа, 1 на лггературу, 1 на уст джерела. Гнколи документа спещально робили непридатними для розкриття ¡сторично1 иравди, приписами, замовчуваннями або вщвертою фальсифжашею викривляючи ¡стинний стан справ. Для нашо'( теми теж становить штерес не гальки фактична шформащя ¡з поД1бних джерел, як те, чому, хто 1 як намагався Ух спотворити. Машпулящя суспшьною свщомютю в умовах тоталп-арного режиму привела до того, що думки, почутгя людей 1920-1930-х рр. являли собою проти-природний компром!с М1ж офщйними установками I там, про що насправд! думала, або ро№прковувада людина, про що говорила з близькими людьми, або запи-сувала в потаемш щоденники. Ось чому виникло роздвоення думок як наслвдок тотального контролю за поведшкого, мислениям людей, одночасно як стереотип 1 захисна маска, яка рятувада людей, $х психку.

Традицшш джерела, що е в розпорядженш дослщниюв теми взаемодй ¡сто-рн 1 духовносп, можна класиф[куваги за типами 1 видами. Яквщомо, тип об'еднуе джерела, яш однаковим способом кодують 1 збер1гають ¡сторичну ¡нформацио. 3 цього погляду джерела можна класифжувати на письмови етнографччш (традицп, обряди, народний календар, речов! пам'ятки), уст (¡сторичш думи, шсш, перека-зи, присшв'я, народщ ¡сторичш знания, т.зв. "альтернативна" або усна ¡стор!я), фото та фонодокументи, яю рясно демонструють, наприклад, мехашзм зникнення з ¡стор!! "вopoг¡в народу," або штучного творения нових вожд1в. Нами були вико-ристаш узагальнеш й опублковаш етнограф1чш та усш джерела56, що дало мож-лив!сть скласти вфопдне уявлення про побутування такого феномену, як ¡сторич-на самосв1доупсть украшського народу, нашональш особливоетт сприйняггя ¡сто-

,б Украшцг народи! вфування, демонолопя. - К.: Лнбщь, 1992; ВовкХвед1р. С"г>д|Г з уурашсько! етнсграфп та антропологи -К. Мнстецтво, ¡99.5, Укражськл лриказкн,прнсл1в'л 1 таи жшс/У клав М. Номис - К. Либиь, 1993, Культура I побут населенна Укршни / Вид. 2-е, - К.: Либ1Дь, 1993, Кидичник Степан. УкраУнськии ржу народних звичачх в кггирпчному осв|тленН1. - К; Обереги, 1994, Дригалкш В.1., Дригалкш В.В. День за днем. Календар-зотгнпг н.зролних 1 рел:г¡Гшнх евчт. - К.: Стилос, 1999

Dil, способи ii фжсацп, причини шанобливопо етавлення до предеав, духовт цш-iiicui opienTauii украшщв, тощо. 1з писемних джерел видишоться таю вида: 1. За-чонодавч! акти (документи партн i уряду про школу, установи ¡сторично1 науки, гндручники з icTopii', кадрове забезпечення та in.); 2. Дшоводна документация 'протокол» Наркомосу, педагопчних рад шкш, довщки органов, що контролювали ¡деолопчний стан шмл, методику викладання icropii та in.); 3. Перюдична преса (журнали, газета як лартшш, так i для вчител1в icTopii); 4. Документи особистого походження (мемуари, щоденники, спогади, листа, автобюграфн, ocoöoBi справи); 5. JlirepaTypni пам'ятки (наприклад, самвида-пвсьш eipuii як реакщя на вбивство С. Петлюри); 6. Публщистика i полтпш твори. 7. HayKOBi npaqi 1920-1930-х рр. з методики icTopii', педагопки, розвитку ¡сторичноГ науки.

Вивчений i опрацьований значний масив неопублшованих джерел? Найб1-льшу KijibKicib документ було залучено з фондов Центрального державного ар-xiey вищих oprariin влади та управлшня Укра'иш (ЦДАВО). Особлива усата була звернена на фонди, де концентрувалась основна маса документа щодо кер!вницт-ва з боку держави ¡сторичною наукою i освггою. Це, перш за все, фонди Наркомату ocsiTii (ф. 166), його Методолопчиого кабшету, що фзктично виконував роль методичного i розпорядчо-контрольного органу, Всеукра'шсько'! асощ'ацн маркси-стсько-лешнських iHCTiiTyrie (ВУАМЛШ) (ф.1249), Науково-дослщного шституту педагогики УСРР (ф. 5127), 1истотуту червоно! професури при ВУЦВК (ф. 1267), Аптацшно-шструкщйного поУзду in. Леиша, Сталина, III 1нтернацюналу, Черво-Ho'i Украши (ф. 182), Головного управлшня з охорони державних таемниць (ф. 4605), Ком1тету в справах друку (ф. 555), Державного видавничого об'еднання Украши (ф. 177), Всеукра'шського шституту тдвшцення квап1ф1кацн педагопв (ф. 503). Повнз, завершена система командно-адмш/стративмого управл1-ння ocbi'toio i духовного тиску на молодь постае в результат залучення арх1'вних документов ¡з фонд1в загапьноосвтнх шкш, пщпорядкованих Наркомату освпи. 1нколи скепти-чне етавлення до шкшьних apxiBia розптоеться, коли знайомишеяЧз Ч1тксю, в!й-ськовою диецншиного i порядком ix ведения. В школах, як у фокус!, концентрува-вся весь багатоповерховий мехашзм управлшня осштою. 3i6pani Konii i оригшалн докуменпв централышх партшних opraniB, радянських, оевтих, громадських ор-raiiiiauiii дублювались ix пизоними територ1алышми органами i доводились дире-

ктивно до виконання кер1вництвом школи, вчителем. Використаш численш доку менти Державного арх!ву Дшпропетровсько! обласи (ДАДО), зокрема ф. 306 в!ддшу народно! освгги виконкому о кружно!' ради депутат, ф. 439 - мшысвно, (| 2904 - обласного комггету полшшенпя побуту учшв, ф. 2900 - 10-1 трудово! шкс ли (17 справ), ф. 2903 - фабрично-зааодсько! школи №28 (284 справи), зокрем справа 64 - про викладання ¡стара та ш. Використаш також матер^али армву СБ' у Днмропетровсьюй облага, зокрема справа П-7782 (слщча справа №817 по зви нуваченню С.Н. Крупка, зав. вщдшом облнароевгги, у належноеп до "антирадя! сько! нащонашетнчно! оргашзаци на Украйн"), П-20734 (викладача металурпйнс го ¡нституту А.Т. Ведерко) та ¡и. Певну шформацйо несуть у соб! речов1 джерел: зосереджеш в Дшпропетровському ¡сторичному музе! (Д1М), наприклад дея! особиси ре41 вчителя ¡стори С.А. Перев'язко (К-192; п-2) - грамота, книги, диг ломи, евщоцтва, орденсью книжки, розрахушаш листи Ь зарплати, що дають мс жлив1сть судити про сощ'альнин статус вчителя в украшському сусиптьств! !92( 1930-х рр. Використаш арх1в1п матер1ади Держархш» Мнкола'1ВСько1 (ф. 216 про "укранпзацио" шкш, ф. 5547 - "обЬкчшш" (огляди) Мшосвт! УНР про В1 задания ¡стори та ш.) та Харювського ушверситету (ф. 1427) та т.

1з опублшованих джерел були використши зб1рки документа про культурн буд1вництво в Украш у 1917-1927 рр., розвиток науки в У крапп за 40 роыв (19 Г 1957 рр.), нацшнальш проЦеси в Украш,' колекпшзацио та селянсышй ошр У кра пп, справа СВУ та ¡и37.

В 1995 р. завдяки зусиллям В.В. 1ваненка, А.1. Голуба, В.В. Чевдова бул опуб.'пковано зб!рку "Поверненш з небуття" про жертви сталшського свавшля ДишропетроБському ушверситетг53 Великс значения для иауково! обробкп ыат< р1ал!0 арх!в1в СБУ мають джерелознавч1 робота С. Бшоконя, В. Ченцова, Р. П< дкура!9.

'' Нультурие бущвшщтво а У»равсьий РСР: 1917-1927 / 35. докум. 1 ыатер. - К: Науьдуша, 1979; Розбитох кау] а Украшений РСР га 40 рою». - 1С. АН УРСР, 1957; Нащаиалыи процки в Украхш; ¡стори 1 сучасштеь. Документ

I иатершш. Довщннк. У 2-ч. / За ред. В Пашбудьласки. - К, 1997; Васильев В., В:ола Л. Кслеютшзащл 1 селлжь кнй отр на Украш! (листопад 1929-б«реэень 1930рр.)- В^вниця, 1997;ПристзйкоВ.1., Шаповал Ю.1. Справа "Сшлки «твояенм Украши"" не»1ДШ1 докуыгити I фактн. - К.: 1яты, 1995. " Поверненнл 1 и с Сути - Дншропетрсвсыг Проышь, 1995.

и Еиюынь С Масоаий терор кзасШ державного упра».щн<и в СРСР(1917-1941 рр): Д^кершкянааче доаиджекш - , 1999, Чсицо» В £1 Документы органов гос. безопасности каа источник по соц.-полнтнч. истории Украины в 1991-25 гг - Аморгф дас.,.. кия кет. к, Дя-с£, 1992; ПйдаурР.Ю. Докуыгетн раояиськях спецслужб м джере; да »иачеиня полинчких,сад-еюнам., кулиурн. прочей» 1 Украда (20-30-Т1 рр. XX ст.) - Автор, дне, ... канд. ¡с н -Ди-си, 1999

Реконструкшя духовно-цшшсних ор1енташй населения Укра'ши в 1920-30-х рр , морального стану суспшьства мае свою спепифшу 1 потребуе нетрадицшних джерел I нетрадицшних шдхол1в до ¡х внкористання. Дуже складно зануритись у внутрпшпй св!т людей, зважагочи на явище копптнвного дисонансу, що характерце людям епохи тотал1тарнзму. Необхщно залучити метода психоанашзу (пси-хокторп), шоб зрозумпи мотнви поведшки людей. Суднтн про справжш почуття, настрш украпппв у той час можна лнше через побрпп джерела. НеградишТшими джерелами, що залучались для даного дослщження, е чутки (зафшеоваш, ирим!-ром, у щоденниках В. Вернадського I С. Ефремова60), численш анекдоти, часп'в-ки, колядки, гпеш, травести вщомих гнеень та ¡п., ям теж зафжсоваш 1 видаш41. Значку цшшеть мають листи громадян до газет, кер1вшшв держави, де вони вщ-верто говорили про справжне, а не шюзорне життя, пропаговане парпею62. Серед джерел особистого походження значний штерес мають мемуари I щоденники. 1х суб'ектившсть, на нашу думку, е перепагою, а не недолшом. Бо це не безстороння фжеащя факп'в, а осмислення, олюднення] наповнення духовшетю ¡сторичного минулого, це доведения до нащадив ¡сторп у власному аксюлопчному вим1рг Мемуари, спогадп, щодешшкп, листування, усна традацш трактування П0Д1Й гл-дображають суть спотворення шформаци, пОзбавлення права людей на не'1 в умо-вах тоталггарнзму. Можна погодитись ¡з Р. Медвсдевим, який говорив, що наша впчизняна 1стор!я менше вщображена в документах, шж в умах людей. 1сторич-ним джерелом для в^дтворення духовного життя служать не тшьки мемуари 1 с погаси видних людей (М. Грушевського, Н. Махна, П. Скоропадського, В. Винниче-ика, Л. Кагановича, В. Затонсысого, Н. ПолонськоьВасиленко, К. Гуслнстого), а й IX бюграфи, життя 1 д^лыисть. "На прпкпад», що представляе особисту долю автора та Гюго огочення, - писав О. Роматв у передмов] до спогад1в Л. Окшшевича,

н -II ■■ и 63

- показано поетапно техполопю шццення в)льно1 думки...

" Вернадский В И Дневники 1917-1921 - В 2-х ч - К.: Нгук думка, 1994, 1997; Ефремов С. Щодеяттки' 19231 °29. - К Рала, 1997.

''1 Дожилася Украла . Нар. твор'мегь час!в готодомору | колективваци на Украин, Згбр. 1 прокомект, I. Бугаев нч

- К ■ Укр письменник. 1993; Еорев Ю Краткий курс истории XX в ч анекдотах, частушках, байках, мемуарах и тд-М.1995

и3 Див Удод О Про шкност! справжж и деклароваш,. (Життя укр народу 1920-30-х рр. в листах селхн)//Бори-стен - 1999, - №12 - с 15-16

'' Омншович Л \Ьч якад-гшчна праця в У>р,\чи. - Лъв|в, 1995 - с, б

Наявний корпус ¡сторичних джерел при умов1 комплексного подходу на засадах поыидошюго i сто р из м у й ryMaH¡3My, постШиого пор1вняльного анашзу документ та використання методу ¡сторично! симптоматологи i введения в науко-вий o6ir нетрадицшних джерел (npHMipoM, результат польових досл1дженьм) даюгь можлившть адекватно вадтворити картину духовного життя украшського сусгпльсгва в 1920-30-х рр., реал1зувати дослщницью завдання.

У другому роздин - "Одержавления та ¡деолопзащя ¡сторично! науки в Украйи у 1920-30-х рр." - охарактеризовано ochobhí засади й напрямки полпики комлартн у сфер1 ¡сторично! науки, в результат! pea,ii3anil яко! ¡CTopia стала най-иолкичшщою наукою, а в деякш M¡pi навггь виконувала функцп полгопш, будучи безпосередньо засобом класово! боротьби. Компарт i радянська влада не визна-вали ¡снування в У крапп будь-яких ¡нших ¡сторюсофських течи"! i шкш, KpÍM мар-ксистсько!. Звщси - непримиреншсть i невпинна боротьба з "чужою" методолоп-(ю й ¡стершею. На довп десятир^ччя одшею з прюритетних тем стае "боротьба з буржуазною фальсифкащею ¡CTopii". Критично-викривальний, бруталыю-лайливий стиль ¡сторичних po6¡T стае домшуючим на шкоду позитивно-конструктивному. Класичш методи ¡сторичних дослщжень - anan¡3, синтез ~ nia-мшялись в1двертою апологетикою компарпйних piiueiib. В результат! цитатницт-ва га кон'юлктурщини ¡сторична наука перестала бути власне наукою. Об'ективна ¡сторична наука для радянсько! влади була не тшьки непотр]бною, а й небезиечною, шкодливою. 1снуючий в дореволюшйнш ¡сторшгряфп принцип ак-c¡ojior¡4Horo (цшшсного) шдходу (М. Грушевський, О. Гартв)г) був замшений штучно видуманим i адмппстративно нав'язаним принципом бшыповицько! пар-11ЙИОСТ1 flo^i гика компарт i! призвела до ¡золяцн втизшшо! ¡сторично! науки вщ cbítobo!. Гумашстнчнин погенщал ¡сторично! науки було вихолощено, вона вШ-йшла В1д дослщження людського жнття, особисп'сно! opiemaun, Духов ¡ti цщносп украшського народу з огляду на ¡деолопчш ¡нтереси компартшного кер1вництва зневажались, нав'язувалось ш'гшгстичне ставлення до Bcie! духовно! спадщини. Одним ¡з напрямк1в по;пгикн влади в сфер! ¡сторично! науки було заперечення права на самосшше функцюкування нацюкальних ¡CTopiu. В результат! ¡сторична

w В Трлнсформлци грочадчнського сустльства Усна 1стор1яукра1Нсько1 селянсько1 культурп 1920-30-х ромв - к Роловп.

наука в Укра'пп у 1920-30 рр. перетворилась на перифершну, провшцшну, мютеч-

»

кову i переор1ентувапась, в основному, на краезнавство та охоронно-пам'ятникову

Д1ЯЛЫПСТЬ.

В 1920-30-х рр. в Укра'пп, у вщповщносп з полшжою союзного KepißinuiT-ва, було здшснено пронес одержавлення i гкштизацп ¡сторичноУ науки через створення системи установ ¡сторичного профшю. Bei вони адмннстратнвно шд-порядковувались однш ¡деологн - марксистсько-лешнсьшй. В угоду режиму фа-льсифжуваласъ i м1фолопзувалась icropia нашего народу, що призвело до значно! деформаци власне ¡сторично1 думки в Укрш'га. Очеввдним було прагнення кому-шетичних ¡деолопв вихолостити ¡сторичну пам'ять украШського народу, йшов наступ на його традицшш духовш цшносп (працелюбщеть, шанобливе ставлення до трудово'1 власносп, ш;шв|'дуал1зм, повага до ciM'i', родшших траднцШ, мови, патрютизм та in.). До св1тогляду украшщв через пропаганду ¡сторичних знань нав'язувались риси hoboi cycnüibiioi свщомосгп - безликий ¡нтернацюнал1зм (кос-мополггизм), бездуховшеть (войовничий атеизм) та ш. Провадилась послщовна ль И1я на позбавлення укра'шщв самосв1домо! icTopii i пщпорядкування ¡сторичного пронесу в Украпа загальнорошйському.

В розд1ш через призму аксюлопчного пщходу розглянута проблема взаемо-дн пропагандистского мехашзму (форми i методи пропаганда ¡сторичних знань) та традицшних духовних ценностей украшського народу, що крилась в лопчному ланщожку: тоталп-аризм - ¡деолопя - ¡сторична евщомють - пропаганда - духов-ний евгт людини - цшшеш opicHTaaii' i установки. Було створено систему пропа-ганди ¡сторичних знань, що включала в себе принципи державно! полоти в сфе-pi icTopii' (класовий пщх1д, партанпсть, ¡деолопчний контроль), мережу установ для реалпацп змюту пропаганди i агггацп (вщ найвищих партшних opraHie до культосв1тшх громадських оргашзащй та товариств), BavKe.ii впливу на масову евщомють (засобн масово! шформацп, ocBiTa, мистецтво, ювше!', Macoei заходи, виставки та in.), деклароваш uiHHOCTi нового суспшьства та шаблонш, стереотипш прийоми ставлення до ¡сторичного минулого (nirini3M, виемтовання патр1архаль-щшш, зневажливе ставлення до етнограф1зму, в!дмежування в!д "пережитое минуло! о", aninpejiiriiiHnii цишзмта ¡н.)

Репреси проти юториюв, пщкреслюеться у висновках до роздшу, розривали спадкосмшсть поколшь, зв'язок шторичних чаыв. Терор позбавив ¡сторичну наука, вчених-шторшав таких якостей як свобода слова, думки, творчоси, незалеж-норто, ■ почуття пдностг Знецпшлась юторична освга взагал1, престиж ¡сторИ Украши. Вивчення 1 викладання 1стор1'1' стало небезпечною справою.

Трепй роздм - "Роль ¡стара як навчального предмету у формуванш духов-них цншостей молодГ - присвячено анашу впливу юторично1 освгги на трансформацию, викривлення мотивацшно! сфери та цшшсних ор1енташй учшвсько! молод! Зроблено висновок, що засобами ¡еторичнсн ocвiти молоди нав'язувався не-прикритий, одноб|чний, антшсторичний тип мисления. Навчальний матер1ал з ¡с-торн сприймався на в1ру, бездоказово, на основ! упереджених полшнних схем 1 консгрукцш. Психолопчним фундаментом догматичного сприйняття ¡сторн стало слше довф'я авторитету Сталша та шших "вояодв", а також шертшсть, атроф1я вол1, консервативне слщування колись засвоеним канонам, формулам, стереотипам. Догматизм в ¡сторичпш науд1 та освт мав також 1 сощальш корен! - сфор-мувався корпоративний его!зм, влада всшяко заохочувала пролетарське "комчван-ство", стверджувала псевдогегемонно пролетартту в суспшьсш. Догматизм мав кореш I в пол1тичн1й сфер1, бо уособлював сформований в Украш авторитаризм, монополио на свпогдад у форм! державно! щеологп, волюнтаризм у виршешп масштабних сощальних проблем.

У poздiлi розвшчуються деяи стереотипи, що довго побутували в радянсь-шй 1стор1ограф11, наприклад, щодо комплексних програм "ГУСа". 1х можна охара-ктеризувати як системний пщхщ до впровадження щеологн марксизму в ус! галуз1 знань, що вивчапись у школг Зроблено анал1з щейного зм1сту шдручнимв з юто-р|» 1930-х рр. та видшеио так1 '¿х ¡деолопчш засади: марксизм-леншгзм у його ста-лшському варшап, иол!тизащя, щеолопзащя 1 сощолопзащя громадянсько! ¡сто-р1"|, прима г 1стори парт» (комушстично!) над громадянською 1Стор1ею; дегумаш-защя 1стор11, заперечення загальнолюдських моральних щ'нностей, нехтування ак-сюлопчним шдходом в ¿сторн, нав'язування однобокого Ирилешрського свко-|ляду (вщчужеиня вщ власносп, роду, С1м'|, батшвпшни; псевдоштернащона-лим), кшшепшя сошшнстнчного реалпму; Китрпропагандисгська спрямовашсть;

иховннй ¡деал в образ! "радянського патрютизму" 1 заперечення украшського па-рютнзму.

Кортне реформування систем» ¡сторично'1 осв1ти в Украйи у 1931-1938 рр., [роведене за бшьшовииьким сценар1ем, радикально змшило також 1 форми та ме-оди викладання ¡сторп: застосування методов навчання, що мають на мет1 розви-ок особи сто'1 ¡шшативи учня 1 вшьний дух творчостс (креатнвшсть), неможливе в мовах тоталкарного режиму в Укра'ии. В перюд т.зв. "методичного прожектерс-ва" будо днскредитовано кращий досвад захщноевропейсько! дидактики. Радян-ька осв1тня система була закритого й ¡зольованою, встановлення тоташтарного :ежиму в суспшьств1 привело до утвердження авторитарно'1 педагоп'ки в школ г Летодика викладання ¡сторп була зор1ентована на сшентизм, ¡з зм1сту ¡сторичио)' :в1ти вилучаеться духовшсть народу. Було сформовано ¡деолопчно агресивне по-:олшня вчител1в ¡сторп', що звело в цшому. шкавий предмет ¡сторп до пропаган-шстського атрибуту. Класичний дидактичнин принцип ¡сторичноУ освт! -в'язок ¡з сучасшстю - набув у 1930-1 рр. гротескного характеру. Гсторичш знания I структур( комплексних програм ТУСа" перетворились у псевдосучасне маншу-ювання полггичними лозунгами, профанашю учаси молод1 в життевих справах юрослих.

Пщсумовуючи роздш, автор робить висновок, що експеримент бшьшовимв подо використання ¡сторично! осв1ти для руйнування традицшних цшшсних opi-■нтирш 1 формування штучних духовних цшностей не вдався. Адже не можна ш-[кими волюнтаристськими зусиллями зупинити двд законом1рностей "¡сторично-о засвоення" (К. Ясперс). "...Ворожнеча до минулого, - писав Карл Ясперс, -вноситься до родових мук нового змкту ¡сторичностг Вона повертаеться протп сторизму як неСправжньо1 ¡сторичност^ постшьки мн став справжшм сурогаточ 1СВ1'ти... Лише спогад як засвоення створюе дшсшсть самобуття людини... "6!

Зм1СТ четвертого роздшу - "М(сце 1 роль ¡сторичноУ науки та осв!тн в рансформапп духовних цшностей украшського народу" - розкривас негативне тавлення офшшноУ радянсько! ¡сторично! науки до украгнсько!" доргволюшйнс! сторюграф4чио1 спадишни та методи и дискредитаци у свщомост! й цшшсних ф|'снташях людей. На прикладах, в Т)м числ4 i власних т. зв. польових дослщжень

1 Ясперс Карл Смысл и назначение истории. - М . Политиздат, 1991. - с. 361-362.

авгора (машпулювання режимом бюграф1ею М. Слшка - школяра з Магдалин» шипи Дшпропетровсько! облает! як продовжувача "справи" П. Морозова), ро: крито мехашзм М|фолопзацп юторично! свщомосп i викривлення зм!сту духи них цшностей украшсько! молод! Зггкнешш комушетично! доктрини i традицп ного укладу життя украшщв закономфно випливало з нацюнальних рис нашог пароду. Onip комугазацн в Укра!ш був досить значним. "В Укра!ш, дс onip тотал гаризму був найдужчим, - на думку C.B. Кульчицького, - сощальна цша модерн зацн виявилась найбшьшою"66 Реакшя людей на грубий тиск з боку ¡деолопзов; но! юторично! науки i оевгги була оригшальною i своерщною. Чутки, на думку ai тора, були i залишаються одним ¡з 3aco6is передач! сощалыю важдиво! шформ; ni!, ¡сторичних народних.знань. У сусишьств!, де функщонуе офщйна ¡сторичн наука i альтернативна ш усна, народна icTopia, чутки (юторичш) вступають у прс гнр|ччя, призводягь до роздвоення Mopani, викривлення духовних шнностей, соц алыю! mi м i к pi!. Onip y духовнш сфер!, незгода з офщшними постулатами прош ганди й ¡сторично! науки проявилися у вщетоювант власно! точки зору i крити1 фалыновано! icTopiï та брехливо! дшсносп. Пщкреслюеться в роздЫ, що в лис тах, заявах украшськнх селян вадчуваеться вшьне володшня простими людьми ic юричними термшами, постшним посиланням на ananoriï в icTopiï. Робиться ви сновок, що в багатому на ¡сторичну тематику укра!нському фольклор! вщображе не аксюлопчне (uiiinicne) ставлення як до icropiï, так i до дШсностг Саме фолы лор, на вшмшу в!д iiiuinx, особливо офодйних джерел, доказуе, що населенн Украши не сприймало всерйоз леншсько-сталшський план кооперування сел; воно забуло про нього, чи й зовс!м не знало його. У народних част!вках переши тапись ¡сторична самосвщомкть (народ видшяв себе як нацшэ, нагадував ненави сшй влад1 про свою бойову геро!чну icTopùo) i pi3KO негативне засудження колеи THBiianiï, конфккацш, несприйняття революцш. В п!снях кобзар!в 1920-30-х р[ вбачаеться ¡сторичшсть укра!нського народу, його ностальпя за славними ¡стори чними д!яннями, мр!я про державне самоствердження. Своерщними формам опору ("особист!сного" за А. Епштейном) у духовнш сфер! були багаточиселы 1Сторичн1 й пол!тичш анекдота, афористичш оцшки, загадки, лозунги.

Кульчнцьким С В Комуннм в Укрлж! перше десятиричя .. - с 7.

У висновках до роздиу увага акценту^ться на суб'ективност! й аксюлопч-оеи ощнок, що можуть змшитися з часом чи ¡з змшою свггоглядно! позицн, що е ормальним явищем в сучасшй ¡сторюграфп. Населения Украши в 1930-хрр., на умку автора, шд тиском чужо! ¡деологп бшьшовизму переживало глибоку мора-ьну кризу, поширилась бездуховшсть, злочиншсть, побутова деградащя (аске-изм, в1дмова вщ благ, стримування оргашчних потреб, негативна тенденци в ¡м'1, пияцтво, самогубства 1 т.п.), розмнвались трздицц народу, влада форсувала .еукра'нйзацно, частина людей втратила нащональш риси ("росшсысомовш украь зд"). Украшське суспшьство дештелеюуашзувапось, нацюнальна ел^та (штелпе-|Ц1я) опинилась на задв!рках суспшьного жнття, народ був охоплений пролетар-ькою, люмненською руйшвною психолопею, масовими стали явища конформ1з-1у 1 пристосуванства. 9

У висновках тдбито основш пщсумки дослщження та зроблено рекоменда-ш стосовно можливостей використаиня його результат. Застосовуючи аксюло-¡чний шдхщ як принцип ¡, одночасно, як метод ¡сторичного тзнання, в поеднанш I шшими сучасними меюдолопчними шдходами (пcиxoicтopiя, ¡стор1я повсяк-дашосй, ¡сторична снмптоматолога), мп намотались по-новому осягнути, очеви-пю, найскладшший перюд впчизняио') зсторЛ - 1920-30-1 рр., становления i утве-здження комушстичного тоталитаризму - через заглиблення в одну ¡з тем - дол! стори як науки 1 частинн системи духовного жнття та п роль у формування духо-зних цшностен украшського народу. Комплексная, все&чний пщхщ до предмета вдслщження пщв1в нас до досршрних результата í таких впсновшв:

1. 1сторпчна наука в Укра'нп у 1920-30-1 рр. зазнала деформуючого вплнву гатагитарно! держави. Адмиистративно змшилось розумшня предмету 1 функцМ ¡сторично! науки. Бона перетворилась на безпосереднШ зас!б класово! боротьби, стала вузькопартшного, апологетачною. Офщйно клугачою в таких умовах могла бути тшьки марксистська ¡сторшграфи, а тому укра'шська ¡стор^я, що базувапась на нашоналыпй ¡сторшграф^чшй спадщиш, перестала фушадюпувати в Укранп. На довг! роки наша ¡сторична наука опинилась п ¡золяцп вид свитто!.

Гумашстичний потенщал ¡сторично! науки був шдмшений П полтпащею. Предмет ¡стори був звужений - духовш цшносп народу, менталпет, нацюналь-ний характер стали заборонсними темами. Вихошм функцй ¡стори звелись до фо-

рмувашш класового (пролетарського) свпогляду, вщрнву молод1 вщ традицп свою народу, його цшшсних ор1€нтирт,

2. 1сторична наука в Укра'нн, як частина пропагапдистського апарату, бул спрямована на деформування ¡сторично! самосв1домост1 украииив. 1сторичш кон цешш одержавлено'1 науки народжувались не в творчих лабораторшх ¡сториыв, ; в полпичних документах парта. Праця ¡сторныв зводилась до "обгрунтувашш партшних постулата. Машпулювання ¡сторичною свщомютю стало офщшнои полпикою владп.

3. Па кшець 1930-х рр. украшська ¡сторична наука фактично перестала ¡с нувати. Правлячий режим репресував два поколшня ¡сторнкш - дорсволюцшних 'Iих, що сформузались на хшш "укра'шшци" в 1920-х рр. 1стори Укранш як нау ка 1 предмет внкладання була дискредитована.

4. Вщповщно до програмних установок комиарти'шо! влади на "повторшн штурм комушзму", порушуючи всяк1 законом1рност1 функцшнування духовно сфери, була створена система ¡сторично} освет з харшстерними ¡деолопзоваши зм1стом, авторитарною педагопкою 4 вщшшдною И методикою внкладання ¡дейно "перевихованими" вчителями та розгалуженою мережею контролю за "¡дс олопчним станом шкш". За формулою боротьби з "пережитками минулого" при ховувалась полггика влади на розмивання духовних цшносгей украшського наро ду засобами ¡сторично! науки i ocБiти. Духовно молодь ставала бедного, що поле гшувало влад4 маншулювати п свщолистю i зробитн широкою сощальною базок для тогаштариого режиму. -

5. Зусилля комушстично! влади привели до утвердження й економншо'! но дел;, поштичного все;владдя (диктатура), ¡деолопчного всесилия. Але внтравнти I украшшв 1х ¡сторичну пам'ять не вдалось. Украшський народ збер1г свою духов-шсть, гумашстичш цшшсш оркнтири завдяки глибоко вкоршеним народним тра-дищям.

ДocтoвipIlícть результат^ 4 вфопдшсть еиснобшв шдтверджуеться можли-вигга IX практичного використаишг.

- отрншш рненовкн щодо нсобхщност! денолгпшцн, департюацм 4 змен-шення вплнву ¡деололй на ¡сторичну науку знаходять шдтвердження при розроб-Ш новнх навчальних курс!в, шдручникш;

- спецкурс за темою дослщження сприяе вйроблеиию у студенпв розумшня методолопчно! nepeopieiiTaini пауки, вщходу В1Д однозначное™ i одностайносТ1 в трактуванш icTopii, вмшня робити оценки явищ i факпв минулого, виходячи h за-галыюлюдських гумашстичних цишостей;

- € Bci пщстави для актуал1зацй в с участий ютортграфи аксюлопчного (цш-iicnoro) п¡д.ходу. Bin повинен зайняти свое законне мкце в методологи icTopii торуч з принципами об'ективносп та ¡сторизму i замншти надуманий принцип 'naprifinocii" icTopii'. Аксюлопчний пшхщ зшмае упереджеш звинувачення ¡сто-)шав в кон'юнктурщиш, надм1рному суб'екпшзм!, перепнсуванш icTopii;

- прийоми, розроблеш на основ! аксюлопчного пщходу, можуть бути вико-шсташ в систем! Мишсвш! при аналЫ програм, рукопис1в пщручншчв;

- висиовки дослщження можуть бут» використаш у завершенш роботи над юнцепшею icTopiwuoi ocBini в Укра'нн, розробщ держстандарт1В з icTopii' та про-рами виховаиня молод1 в нацшнальшй систем! освгга.

Основш положения дисерташнпого дооидженпя викладет в наступних пуб-

лпсащях автора:

. FcTopia в дзеркал)' акс10Л0ги': Роль ¡сторично! науки та освпи у формуванш духовних щ'нностей украшського народу в 1920-1930-х р. р, - К.: Генеза, 2000. -292 с. (16,97 авт. арк). . 1стор:я i духовшсть. - К.: Генеза, 1999. - 148 с. (8,6 авт. арк). . Украшське питания в Росшсылй ¡Mnepi'i та Радянському Союз1 (XVIII - перша половина XX ст.). - Дшпропетровськ: Наука i oceira. 1998. - 194 с. (11,9 авт. арк.) (у сп1вавторств1 з В В. 1ваненком, A.I. Голубом, C.I. Свггленком, А.Г. Бо-лебрухом, Т.Д. Липовською, В.Д. Мирокчуком).

Очищения правдою: Вщома i незшома Украша в об'ектив1 icTopii XX стор1ччл.

- К.: Генеза, 1997. - 208 с. (у сп1вавторств1 з В.В. 1ваненком, A.I. Голубом). Управлшня школою: Навчальний noci6HHK. - Дшпропетровськ: Альфа, 1998. -260 с. (16,25 авт. арк.) (у сшвавторств1 з B.C. ГПкельною). Методическое пособие по истории древнего мира: Пособие для учителей. -Днепропетровск: Промшь, 1998. - 323 с. (14,5 авт. арк.) (у сшвавторств1 з А.Х. Кондратенком).

1сторична осш'та i формування духовних цшностей // IcTopii) в школах Укра'пш.

- 1996.-№1.-с. 16-20 (0,7 авт. арк.)

1сторична наука та осв!та i формування духовних шнностсй украшського народу в 20-30-х роках XX ст.: методолопя i 1СТОртграф1я проблеми // Науков!

npaui юторичного факультету Запорпького державного ушверситету. - Вип. 2. - Дшпропетровськ: Промшь, 1997. - с. 273-283 (0,7 авт. арк).

9. Украшськнй ментаттет i ¡стор1я // Борисфен. - 1998. - №12 (90). - с. 14-15 (0,5 авт. арк).

Ю.РепресованаукрашськаicTopifl. //Борисфен. - 1998.-№11 (89). - с. 18-19(0,5 авт. арк.)

11 .Фальсифшована icTopia: наука, позбавлена душ i И Борисфен. - 1998. - №10 (88).-с. 17-18 (0,4 авт. арк).

12. Про penpecii у вузах та наукових установах Дншропетровська (1930-i роки) // Граш. - 1998. - №1. - с. 98-105 (0,5 авт. арк.) (у сшвавторств1 з В.В. 1ваненком).

1 З Лсторична осв1та в пропагандистському арсенал! тоташтаризму // Борисфен. -1998:- №9(87). - с. 14-15. (0,4 авт. арк).

14.Конфоришм в icTopii': дол1 ocoohctoctí i суспшьства // Борисфен. - 1998. - №8 (86). - с. 16-17 (0,4 авт. арк).

15.Традицшш духовш uíhhoctí украшського народу i суспшьство 1920-30-х рокш // Борисфен. - 1998. -№7(85). - с. 17-18 (0,5 авт. арк).

16.Про шдручник з icTopii i народну пам'ять // Борисфен. - 1998. - №6(84). - с. 6-7 (0,5 авт. арк.)

17. Каношзащя icTopii: за сторшками одше! справа дншропетровських icroprncÍB // Борисфен. - 1998. - №5 (83) - с. 16-17 (0,3 авт. арк)

18.uíhhíchí opiemauií як системоутворюючий фактор формування нового типу ic-торично{ ocbíth в школах Укра'ши // 1сторш Украши. - 1998. - №35. - с. 4 (0,5 авт. арк.)

19.Тотал1тарна особиспсть: виховний ¡деал украшського суспшьства 20-30-х рокш//Борисфен. - 1998. -№4(82).-с. 18-19(0,25 авт. арк.)

20.3 ¡CTopii радянсько!лнфотворчост1 //Борисфен. - 1998. - №3 (81). - с. 18-19 (0,25 авт. арк.)

21 .Учитель icTopii укра'1'нсько1 школи 30-х роив: сощально-психолопчний портрет//Борисфен. - 1998. - №2 (86). - с. 19-20 (0,25 авт. арк.)

22. Про боротьбу з так званою "коршною хибою": делю повчалып сторшки з ¡сто-pii украшсько!' школи в 20-30-х р. р. // Борисфен. - 1998. - №1 (79). - с. 19-20. (0,25 авт. арк.)

23.Про uíhhoctí справжш й деклароваш... (життя украшського народу 1920-30-х р. р. в листах селян) // Борисфен. - 1997. - №12 (102). - с. 13-15 (0,5 авт. арк.)

24.Методолог1я дослщження духовних цшностей украшського народу: 1920-30-i рр. // ГИвденний apxie: 36. науков. праць. IcTOpH4H¡ науки. - Вип. 2. - Херсон, 1999. - с. 34-41 (0,5 авт. арк.)

25.1сторична наука i ocBÍTa в дзеркал! перюдики 1930-х рр. // Борисфен. - 1999. -№10(100). - с. 18-19 (0,5 авт. арк.)

26.Аксюлопчний (цшшсний) шдхщ у викладанн1 icTopii'// 1сторш в школах Украши. - 1999. - №3. - с. 27-30 (0,6 авт. арк.)

27.3адокументована icTopi» в укра'шському фольклор! 1920-30-х р.р. // Борисфен. ■ 1999. - №8(98). - с. 12-13 (0,5 авт. арк.)

28"Рочпов1даютъ чудеса про московський зЧзд марксиспвчсторимв.." // Гран i -1999. - №2(4). - с. 13-19 (0,8 авт. арк.)

29.1сторична альтернатива, або нездшснеш' сценарп'розвнткулюдськогосустльс-тва // Гуманггарний журнал. - 1999. - №2. - с. 18-20 (0,25 авт. арк.)

ЗО.Укра'шська ¡сторнчна наука 1 полпична боротьба 1920-30-х рр. // Граш. - 1999. - №6(8). - с. 40-47 (1,0 авг. арк.)

31 ."Яке сусшльство, таю й чутки. ." (До питания про природу чуток в ¡сторичшй самосвщомосп украшського народу) // Еорисфен. - 1999. - №2(92). - с. 6-7 (0,5 авт. арк.)

32.1стор1я I фшософ1я в Украли у 1920-30-х рр.: Трапчш дол1, схола сюжета // Бо-рисфен. - 1999. - №4 (94). - с. 12-13 (0,6 авг. арк.)

Лнотащя

Удод О .А. Роль ¡сторично! науки та освпп у формуванш духовних цшнос-тей украшського народу: 1920-30-Ti pp. - Рукопис. в

Дисертащя на здобуття паукового ступеня доктора ¡сторичних наук за спе-

шалынстю 07.00.06 — ¡стор!ограф1я, джерелознавство та спедаальш ¡сторичш дисциплин!. -- Дшпропетровський державпий ушверснтет, Дншропетровськ, 2000.

В дисертаци вперше у втизняшй icTopiorpacJiii проанашзовано вплив ¡сторично! науки i ocbith в УкраУи! у 1920-30-х pp. на формування духовних цншостей украшського народу. Розкрито мехашзм одержавлення та ¡деолопзацй' ¡сторично} науки, формн i методи пропаганда ¡сторичних знань. Показано залежшсть методики викладання ¡сторй вщ авторитарно'! освгшьо-внховно! система тотагптарно! держави. Встановлено, що викривлення традицШних цшиостей украшського народу засобамн комушстично! пропаганди та ¡сторично! науки привело до демора-Jii3a11.i1 сусшльства, м1фологоаци ¡сторично! св!домосп. Зроблеш рекомендацн щодо викорнстання ¡дей i висновмв дослщжешш у тдготовщ концепцн ¿сторично! освл-и, нового поколшня гилручшшв з icTopii та сучасних шдходт у вихован-Hi молодь

Ключов1 слова: укра'шська ¡сторюграфш, духошп цшносп, ¡деолопзащя, тоталгаризм, ¡сторична освгга, ли'фолопзащя, методика, пропаганда, аксюлопя.

Annotation

Udod A. A. The role of historical science and education in shaping moral values of the Ukrainian people: 1920-30s. Manuscript.

The theses on receiving the degree of doctor of historical science due to speciality 07.00.06 - historiography, sources of historical knowledge and special historic subjects. - The state University of Dnepropetrovsk, Dnepropetrovsk, 2000.

For the first time in Ukrainian history the influence of the historic science and education on shaping moral values of the Ukrainian people in 1920-30s in Ukraine have been analyzed. The mechanism of making the historical science serve the ideology of

the state, the forms and methods of historical knowledge propaganda have been discovered. The dependence of ways of teaching history on authoritarian educational and bringing up system of the totalitarian state has also been presented. It has been stated that wrong use of traditional values of the Ukrainian people by communist propaganda and historical sciences led to demoralization of the society and presenting history as partly mythical Recommendations how to use the ideas and conclusions of the researcli in preparing the concepts of historical education, publishing new books on history and modern approach in upbringing youth were made.

Key words: Ukrainian historiography, moral values, ideologization, totalitarism, historical education, myths-like, methodies, propaganda, axiology.

Аннотация.

Удод А.А. Роль исторической науки и образования в формировании духовных ценностей украинского народа: 1920-30-е гг. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 07.00.06 - историография, источниковедение и специальные исторические дисцшшины. - Днепропетровский государственный университет, Днепропетровск, 2000.

В диссертации впервые в отечественной историографии проанализировано влияние исторической науки и образования в Украине в 1920-30-е годы на формирование духовных ценностей украинского народа. Раскрыт механизм огосударствления и идеологизации исторической науки. Показаны формы н методы пропаганды исторических знаний. Доказано, что историческая наука и образование были подчинены интересам коммунистического тоталитарного государства н стали частью гигантского идеологического аппарата по перевоспитанию народа Украины Сделан вывод о том, что историческая наука была не только жертвой тоталитарного режима, но и сама превратилась в орудие политической борьбы. Доказано, что в конце 1930-х гг. самостоятельная украинская история как наука в советской Украине перестала фактически существовать.

Обоснована роль истории как учебного предмета в трансформации духовных ценностей молодежи. Раскрыто идейное содержание учебной литературы по истории, использовавшейся в школах Украины в 1920-30-е годы. Показаны формы и меюды идеологической обработки учителей истории Составлен социально-

психологический портрет учителя истории украинской школы 1920-30-х гг. Доказана зависимость методики преподавания истории от авторитарной образовательно-воспитательной системы тоталитарного государства. Установлено, что искривление традиционных духовных ценностей украинского народа средствами коммунистической пропаганды и исторической науки сказалось на деморализации общества, его дегуманизации и деинтеллектуализации, мифологизации исторического сознания. Показаны методы и приемы канонизации и догматизации исторической науки и содержания исторического образования. Доказано, что враждебное отношение официальной исторической науки к украинскому дореволюционному историографическому наследию и сужение методологии исторических исследований привели к самоизоляции и отставанию отечественной исторйческой науки.

Сделаны рекомендации по использованию идей, результатов и выводов исследования в подготовке концепции непрерывного исторического образования в Украине. Приемы аксиологического (ценностного) метода могут применяться (и уже применяются) при подготовке нового поколения учебников по истории и выработке современных подходов в воспитании молодежи.

Ключевые слова: украинская историография, духовные ценности, идеологизация, тоталитаризм, историческое образование, мифологизация, методика, пропаганда, аксиология.