автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: России в начале Смуты XVII века: новая концепция

Полный текст автореферата диссертации по теме "России в начале Смуты XVII века: новая концепция"

ПАЦЮНАДЫТА АКАДЕМ1Я 11АУК УКРЛТНИ 1НСГИТУГ УКРА1НСЬК01 АРХЕ0ГРАФ11 р р^ЦЮд'^ЛОЗНАВСТВА 1МЕН1 М.С. ГРУШЕВСЬКОГО

- 9 опт 1935

па правах рукопису

УЛЬЯНОВСЬКИЙ Василь 1рш1архов1м

РОСЫ НА ПОЧАТКУ СМУТИ XVII СТОЛ1ТТЯ: НОВА КОНЦЕПЦ1Я

07.00.— ВсесвЬтш (сторЫ

ДОПОВЩЬ

за циклом монографШ, подана на здобутгя паукового ступепя доктора кторичних наук

Кшв 1995

До захисту подаеться наукова доповщь за циклом монограф!й

Робота виконана в 1нституп украшсько! археографа та джерело-зкавотаа ¡мен! М.С.Грушевського HAH УкраТни

Оф1ц1йш опоненти: академ1к HAH УкраТни,

доктор фшософи, професор ПР1ЦАК Омелян Йосипович

Захист вСдбудеться 26 жовтня 1995 р. об 11 год. на зас!данш спе-щал1зовано! вчено! ради Д 01.43.01 по захисту дисертацШ в Гнститут! украшсько! археографй та дасерелознавстаа iMCHi М.С.Грушевського HAH УкраТни (254050, Ки!в-50, вул. Пугачова 12/2).

3 науковою доповЬодю, циклом монографШ та ¡ншими працями автора можна ознайомитися в 6i6nioTeui 1нститугу украшсько! археографа та джсрелоэнавства iMeHi М.С.Грушевського HAH УкраТни

Доповщь роэ1слано 22 вересня 1995 р.

член-кореспондент HAH УкраТни, доктор icT-оричних наук, професор 6ВТУХ Володимир Борисович

доктор icT0pji4HHX наук, професор ПЛОХ1Й Серий Миколайович

Провщна установа: УкраТнський державний педагопчний ушверситет ¡м.М.П.Драгоманова

Вчений секретар спещал!зованоТ вчено! ради

О.В.ТодШчук

Вступ

Початок XVII ст. був для Роси надзвичайно складним етапом И ¡стори, що традицШно розглядаеться як перша селянська в!-йна, гро-мадянська в(йна, шоземна штервенщя, або мае б1лыи загальну мета-форичну назву — Смута. Одном1рне тракгування даного перюду остан-шм часом починае пцщаватися сумшву, зокрема, в численних працях петербурзького профссора Р.Г.Скриншкова1 1 рефлексиях на нйх проф. 'Техаського ушверситсту Честера Данншга2, котр1 теля тривало! перерви реашмували поняття Смутна доба як назву цшого перюду, в основ! якого ставляться перша громадянська вШна 1 глибока сощальна криза. Проте, як видаеться, поди початку Смути не можуть бути вичерпно охарактеризован! ш як громадянська,-ш там бшьше — селянська в1йна. Цд поняття вщбивають лише видим1 на поверхш рухи («сошально-пол1Тичний час»), ксщл насправдц були проявом глибоких процеив, не вповщ уевщомлених сучасниками. Автор дано! доповцп иропонуе поглянути на поди з врахуванням 1х прихованих збудниюв, передовам —• першою прямою зусттиччю росШсько! 1 «захщно!» цивийзащй, а також спробами адаптувати останню до традищйного роайського грунту. Це було до певно! м1ри вже пщготовлене ¡нтелекгуальними шу-каннями попереднього XVI ст., котр1 поставили Рсаю перед питаниям про потребу внутршшх змш. Твори росШських книжниюв, починаючи з 1530—1540-х роюв, вщбивають сумшви I «коливання» у свщомост! р1зних верств суспшьства, що нераз ввдзначалося в сучасшй роайсьгай ¡сторюграф1р.

Полемка точилася практично з уск питань модального \ культурного життя — вщ форм поземельно! власносп до принцишв ¡ко-нописання. Висувалися проекта сощальних реформ та державно! роз-будови, дискутувалося походження 1 суть царсько!-влади 1 а стосунки з церкьою та пщданими, обговорювалася проблема морально-етично! функци церкви 1 чернецтва, моделювалося м!сце Роса у свшшй ¡сторп та значения Русько! церкви для Вссленсько"о Православ'я. 31 згаданих питань висловлювалися св1тсыа 1 церковш публщисти, православт ! католицыа (¡ноземш) богослови, нестяжател1 та юсифляни, дискутували вигадаш .щтературш персонаж! (змагалися Життя 1 Смерть, Розум 1 Душа, Терпшня 1 Правда). Приховане протастояния вщчувалося навггь

1 Скринннхов Р.Г. Социально-политическая борьб« > Русской государстве в начале XVII ». — Л., 1985; Йоге ж. Сшозванцы в России ■ начале XVII века. — Новосибирск, 1917; Йоге ж. Скуп • России ■ начале XVII а. Иван Болотников. —Л., 1988; Skrvnniko* R.O. ТЪа Tin* of Trouble* Ruaiia in Criaa. 1604—1618. — Gulf Breeze, Florida, 1988; idem. The Civil War in Ktmia X tb* Befunins of Die Seventeen!!. Century (1603—1607) //Ita Character and Motive Forcea. New Penpectivei of Muacovite Hixoiy. — N.Y..

1993. — P. 61—79.

2 Дяннинг Ч. Била ли в России ■ начале XVII века крестьянская война?'//Вопросы истории. —

1994. — IMW. — С.21—34; Dunning С. R.O.Skrynriikov. ТЬ» Tim« of Troubfc». and tb« Fir* Peaaanl War in Kjuuia //The Ruaaan Review. — 1991. — 150—Nil.

3 История Европы. Т.З: От Средневековья к Новому времени (конец XV — перная полотна XVII в.)— М., 1993 (автор роэяигу -г- Н.В.Снницина).

у монастирських уставах Нша Сорського та 1осифа Волоцького; у р1зних редакции каножчних Кормчих книг, як нестяжательська Кормча Васаана Патрикеева 1 Кормча митрополита Даниша. Однак- попри все, рос1Йська духовна культура XVI ст. залишалася в сво!й основ1 ссрсдньов!чною, зшертою на В1ками усталеш традицй, православно-ортодоксальне сприйнятгя 1 осмислення св1гу.

У XVII столгт, котрс запитом прийнято вважати (по результатах загалькоевропейсько! дискуси 1954 р.) добою кризи европейсько! цив\-лiзaцií1, Рос ¡я та кож не уникла кризових сум'ять. Вже на початку столп га спостер1гаеться конфдикт м1ж владою 1 усталеними поглядами на не! та и репрезентанта, ослабления традищйно! сощально! шрамщи 1 роЛ1 П чшьних верств та груп. На це накладаються економ1чш негаразди 1 криза старих щнностей, що доти вважалися категоршми безеумшв-ними (наприклад, погляд на усе чуже, щоземне, нетотожне). Саме у цей момент р^знопланово! кризи, в яюй сучасники, а за ними й ¡сторики бачили лише сощалъно-полличний змicт, ромйське суспшьство переживав ушкальну смуту змш, внаслщок чого захщний кордон був уперше вщкритий для ф1зичних носив чужо! цивиизаци. На чол1 Рос1йсько1 держави, в оточены! прибулих ¡з Заходу, опиняеться людина, свщом1сть якоТ, збер1гаючи знания росШських традищй, вже значною мфою на-лаштована на инш варткш стандарта. Водночас у Мост разом з вШськом 1 оточенням Самозванця з'являеться «живий вз^рець» 1ндивща захщного типу, причому в р1зних сощальних вартц1ях, що представляли мппмодель суспшьства Реч1 Посполито!. 1дею перенесения особи сгого оевггнього доевщу на модель державного устрою, виношувану Самозванцем та його приб1чниками, вони невдовз1 спробували втшити в життя. Однак консерватизм роайського загалу скоригував плани задумано! у верхах цивипзацШно! щтеграци, що призвело до П загаль-мування, а врешт» — 1 до краху. Мщна традищя перемогла, але на першому етат Смути XVII ст. була виконана певна пщготовча робота (за зразками украТнського суспшьства Реч1 Поспопито!), яка уможли-вила адаптащю на росШському грунт! елементш захщно! цивипзацШно! модел1 за Петра I.

Мета досэдження. 1/. Розшянуги початок Смути XVII ст. в Росп з цивштщйно! точки зору (розум;ючи пщ цивт1защгю спос1б життя) — як першу спробу синтезу росШсько! та европейсько! цивинзацШних моделей (за зразком Реч1 Посполито!, зокрема, П украшських земель); 2/. Показати причини краху ще! спроби, реагнзовано! Петром I через столгггя; 3/. Пояснити процеси в Роси початку Смути в Эагальноевро-пейському контсксп, спираючись на типолопчну схематизацию.

Хроналог1чн1 рамки дослщження обмежуються 1602—1606 рр. Автор виходитъ з концепцп Фернанда Броделя про р1зги р!ьш часових ритшв

1 Пор.: Биллинггои Да:. Великий раскол //Bropu международная нерю»ни научная конффеицш. поемшенни 1000-летею кр:шсння Русн «Богослоане н духовность Русской православной церкан». — М.. 1987; Криспноек Caen О«. Истории России ХУЛ ». Обзор исследовании * исплнпш — М.. 1989. — С.59.

icropiruioí д!йсносп i ix сиецчф1члу трпвашсть, вважаючи, що початок Смути для росШсько! ícTopil е моментом «спресованих под!й», викли-каних спробами цивиизашйних i ментальних зрушень. Запорукою його адекватного розумшня може стати лише максимально деталЬований аналй усього комплексу евщчень про noflicbi перипети та ¡дейш й ментальш новацц з врахуванням фактора множинносп сощального та ¡сторичного часу в його цивипзацШному, сощально-полггичкому та шдивщуальному репстрах.

Методолопчною основою досладження послужили ще! «тотально! icropil» з вимогою дослщження yeix сфер ¡сторично! дайсносп по гори-зонтат (за Ф.Броделем) i по верти Kani (сощальш зр^зи — за М.Блоком). Звертаючись до констатацц стабшьних структур суспшьсгеа як opieH-rapÍB для ¡сторико-типолопчного пор1вняння, автор почасти спирався на структурал1стичн1 пйходи, зокрема — в тлумаченш моделей та щеальних титв (за KJIcbí—Стросом). На озброенш автора, як уже зазначалося, був також метод паралельного осмислення р1зних часових ритм;в i трьох pericTpiB часу. В певних моментах застосовано методику тартусько! сем1отично1 школи, розроблену на tcmí «Самозванство в Poci'i» Б.А-Успенським, Ю.М.Лотманом, В.М.Живовим.

Джерельна база дослщження охоплюе увесь комплекс ниш в!домих, у тому числ1 виявлених автором, документ1в початку XVII ст. та бшьш п1знього часу, що стосуються першого етапу Смути: наративш, актов!, ешетолярш, фольклорш, зображальш, юридичш, нум1зматичш пам'ят-ки. Автором здШснена реконструкщя apxiey царсько! канчеляри /6; 7/, вщнайдеш i опублжоват важлив! наративш пам'ятки /3, с.108—191; 9; 10/, теоретично опрацьований i конкретно застосований новий для вказано! теми вид джерел — чолобитш /3, с.76—108/; здМснеш да-тування i атрибушя двох важливих пам'яток — «Сводного Судебника» /1, с.197—212/ i «Списка сената» /3, с.68—76/. Запровадивши до на-укового o6iry значну кшыасть арх1вних джерел 3¡ сховищ Москви, Санюг-Петербурга, Киева, Львова, Варшави, Кракова, Одеси, Терно-поля, Омферополя, Риги, Вшьнюса (повш перел1ки apxieiB та руко-писних 36ipoK подаш: 2, с.4—6; 3, с.4—6; б; 7; 8) ¡ використавши копи документов, над i ела h¡ з Парижу та Риму, автор значно розширив джерельну базу досложувано! теми. Обов'язковою умовою використан-ня бшьшост! джерел i ц1пих блоив (наприклад, докуменпв Самозванця з apxiea Мн1шюв — 6; 15) було вияенення обставин 1х появи, авторства, ступеня ¡нформащйно! достовфносп, подальшо! да/ii та кореляцй з досi прийнятою штерпрстащею.

Ochobhí положения та вненовки, що виносяться на захист:

— Початок Смути XVII ст. варто розглядати як спробу запровадити в Pocií европейський цивипзащйний модуль у BapiaHTi Pe4¡ ПосполитоТ, зокрема — П украшських земель.

— Дв1 сторони розумшня сучасниками Смути подШ i явищ, що вщбувалися, вщповщають протилежнйм ментальним установкам — но-cíí'b мкцево! (pociñcbKi наративш джерела) та hocílb европейсько! (ме-

муари 5 записки шоземщв) цившзацШ. Обидва напрями знайшш адек-ватне вщображення в кггорюграфц, що сприяло консерзаци погляду про ворозисть росшського 1 захщного способ1вжиття, а отже —погляду на гх протистояння лише пщ кугом зору шоземно! агреси.

— Модель укладу, що його спро5ував запровадити ЛжедмитрШ I, сПчралася на стару основу, збср1гаючи традищйну структуру сусшльства I й ¡нституЦШ на всЬс ровнях. Суть же змш полягала у поступовому наповненш ще! схсми новим зм1стом. Автор констатуе повну збере-жешеть (на ¡нститущйному та персональному ровнях) усЬс структур влади як по вертикал!, так 1 по горизонталь спростовуючи загально-прийняте твердження про деструктуризащю влади ! глобальш змши на персональному р1вш, зокрема — деаристократизащю Боярсько! Ду-ми. Встановлено, що в держав! повшетю залишалася функцюнальна розчленовашеть 1 взаемопщпорядковашеть сощальних груп феодального суспшьства.

— Попри пануючу в ¡сторюграфи думку, немае пщетав говорити н! пр 1 полггичний тиск, Н1 про економ1чний визиск Русько! Православно! Церкви; пщтримувалися офщШш зв'язки царського двору з1 Вссленською Церквою; спроба втитення пешконфемйно! релтйно! мо-дел1 за вз!рцем украТнських земель Реч1 ПосполитоТ, тобто 31 ств-¡снуванням католиюв, ушатов, протестант1в на тл! збереження пашвно! рол! православ'я, опрацьовувалася лише на мшШному р'шш.

— Головн! напрямки зовшшньо'! пол!тики Самозванця не носили пропольського характеру, а навпаки продовжували попередню тради-щю; бшьш штснсивно проводи пася пщготовка в!йськово-пол!тичних акц!й. На м!жнародному р!ви! вживалися заходи стосовно створення антнтурецько! християнсько! Л1ги 1 активно готувалася в'йна з Кримом та Туреччиною за звшьнення християнських народ!в ! релтйних свя-тинь Сходу. Саме в цШ сфер! вщразу в загальнодержавному масштаб! почали д!яти 5дсГ, почерпнут! на Заход! (хрестов! походи, л1ги проги мусульманського св!ту), завдяки особиспй вол! володаря та наявноеп в його оточенш живих нос!1в цих щей.

— Автор доводить, що новаца у культурно-побутовШ та ¡нтелек-туальшй сферах вперше джерельно заф1Ксоваш ! фактично почали д!яти на ¡ндивщуальному р!вш (зам!на Самозванцем «традицШного суспмьно-етикетного часу» пщпорядкованою власним потребам та но-ый культурно-сощальшй сфер! системою «¡ндивщуального часу», сприй-нятого також його ближн!м рос!йським оточенням).

— На початку Смути знайшли новий розвиток концепщя «першого монарха», теор!я «Москва — трепй Рим» та вчення про «священство» \ «царство».

— Спроба рересадження елемент1В европейсько! цивинзацШно! мо-дел! на рос!йський грунт зазнала краху через юлька причин, а саме: надго швидкий темп напливу незвичного, що спричинило гостроту консервативного опору на ус1х р!внях; непослщовшсть дой л ¡дера; швид-ке перегрупування та поеднання зусиль опозиц!йно! верх1вкк сус-

пшьстза та ц эначний вплив на imm Е~рстви; домшування середньо-В1ЧНИХ стереотитв незмшних вартостей в свщомосп nepeciHHoI людини.

— Сощальш рухи почагку XVII ст. в Pocii м охот а розглядати як реакцию на спробу нав'язати прискорсну ¡нтегращю до «чужого» cBiry. У верхах сусгцльства такий спротив був усЕДомлений, нижч1 прошарки реагували на «новини» негативно завдяки вщповщшй nponarai-wi i природному потягов! до оборони старих традицШ. Тож згадаш рухи не можна вважати Hi селянською, Hi громадянською войною — ц1 поняггя вщбивають лише видим!, зовтшн! поди («сощгшьно-полтч-ний час»).

Практичне значения проведение доелвджень визначаеться потребою подолати однонаправлешеть традищйних ¡сторюграф1чних пщход1в як у конкретшй (цослщження Смути), так i в багатьох ¡нших проблемах, застосовуючи HOBi методи, розроблеш евгговою ¡сторичною думкою, що виходить з потреби пояснювати, а не лише описувати поди. Окр1м того, головт положения дослщжень автора можуть бути викорнсташ у навчальних поабниках та пщручниках, а також нормативних i спе-щальних курсах для студенпвчсториюв.

Апробащя досшдження. Знзчна частина опубмкованих праць та роз-дшт з монографй була виголошена бшьш як на 30 наукових кон-ференщях, симпозиумах, круглих столах, наукових нарадах та заеданиях, у тому числ1 за межами УкраТни: на всесоюзшй нарад1 «Комплексные методы исторических исследований» (Москва, 19S7), мскнародшй конференцп «Книга в России: век Просвещения* (Лешн-град, 1990), М1жнародшй конференцп «Славяне и их соседи» (Москва, 1991), двох мжнародних наукових конференцию з регионально! itrropii Схщно! бвропи (Гродно, 1991, 1992), м1жнародшй науков1й конференцп «Украша—Полыца: ¡сторична спадщина i суспшьна свщом!сть» (Бшо-сток, 1992), МЬкнародному KOHrpeci «Mix Сходом i Заходом. Рим IV» (Гродно, 1993), науковШ конференци «УкраТна—Литва» (Витьнюс, 1994).

Матер!али дослщжень використовувалися також пщ час читання леюпй у М1жнародному ун5версител украшознавства (1991), у кшькох радю i телепрограмах, у спещальних курсах на ¡сторичному факультет! КиГвського ушверситету iM.Tapaca Шевченка (1989—1995), у циклах публ!чних лскшй Кишського м1жнародного центру культури i мистецтв (1988—1990).

Структура науково! доповЫ. Вщповщно до зм1сту опубшкованих праць, доповщь подшяетъея на 3 розд1пи, вегуп та заключения. Перелж праць з теми дисертацп поданий наприю'нщ з нумеращею, на яку автор посилаеться в текст! доповда.

I. 1СТОРЮГРАФ1Я ПРОБЛЕМИ

Ставлячи перед собою мету показати стан вивчення початку Смути в ¡сторюграфп, автор виходив з прикцишв як горизонтального (етапи розвитку ¡сторично! науки, 1х детермшоаамстъ суспшьством i ссрс-

довищем, в якому жив учений), так 1 вертикального (тематика, ¡дег, пщходи, мстодолопя, джерельш прюритети) осмисленкя процесу /1, с.5—38; 2, с.7—46; 12/. У кожному конкретному випадку автор на-магався по можливоеп з'ясувати впливи сучасного даноМу вченому суспшьства, котре формувало крите рц судакень, за яки ми дослщник формулював ¡дсю ¡сторп, зд1Йснював П реконструкц:ю та ¡нтерпрстащю. Такий пщхцц передбачав використання особистах арх!вш ¡сториюв, !х щэденниюв, мемуар1В, листування, офщШно! документаци вщповщних шетитущй тощо.

Цсй шлях виявився досить продуктивним, показавши, що зазначена тема впродовж усього периоду II наукового вивчення, окр1М загально! домжанти розвитку ¡сторично! науки, була надто сильно детермшована пол1тико—¡деолопчними чинниками. Як не парадоксально, але вони були закладен1 ще в оф'щШних документах Бориса Годунова та «ви-кривальних» грамотах Еасиля Шуйського. Саме на початку XVII ст. оформилася р1зко негативна ощнка спроб порушення традищй, а !х швда-ор проголошувався антигероем ¡сторп. Звщси взяла початок щея ¡кгераенци 1 «перевороту» усталено! социально! структури шляхом персонально! замши верх1вки суспшьства [ державно! адмш1страци шо-земцями, а також думка про спробу «знищення» РосП на ¡дейно—духовному р1вш, через л1кв1дащю стрижня роайського жиггя — право-слав'я та насильницьке запровадження католицтва. Вщ част Грозного 1 Шуйського пода 1603—1606 рр. ощнювалися як нащонально ворожа по вщношенню до Роси акц1Я польського панства I католицько! церкви, а Д1ЯЧ1 «чужого табору» — як антипатриотично зборище, очолюване авантюристом. Такий ракурс оцкюк пщеилили ¡сторико-публщистичш твори росШських авторов XVII ст., яи сформулювали сакральну щею про кару Божу над гршною росШською людшетю ! и проводирями, що виразилось у допуску в Роста «сатанинського с1мст». Задля спо-кутування гр1х1в 1 в пошуках протидп темним силам у червш 1606 р. в Москв1 був каношзований новий святий — царевич ДмитрШ, останки якого Василь Шуйський наказав перенести з Углича до Кремл1вського Архангельського собору. Так постала щс одна релтйно—поштична ¡деологема, яка сприяла однозначно негатившй оцшщ вае! ¡стори Лжсдмитр1Я I, а отже — початку Смути в цшому. Церква 1 царський уряд вщразу по вбивств1 Лжедмитр1я I винесли офищйне викляття (анафему) Самозванцю, у«м його даям та вчинкам.

Вказаш обставини пояснюють, чому роайська офвдйна ¡сторю-графк тривалий час ¡шла шляхом негаци стосовно подай 1603—1606 рр. Поряд з цим, особисгп матер1али ряду визначних ¡сториюв розкри-вають складшсть .боротьби мЬк суъипнням вченого 1 офщШною пози-щею.

Дослщження теми професШними ¡сториками починаеться в добу Просвтшцтва у XVIII ст., що наперед постулювало двокгпегь ¡сторю-графп, котра, з одного боку, ще не могла вщетупити вщ офщюзу, а з шшого — висловлювала сумнши у згори запропонованих оцшках подай. Цс добре ¡люструеться на приклада члена РосШсько! Академи

С

наук Г.Ф.М!длера: пщ тис ком цсрксэнсго возвеличения святссп царевича Дмитрхя вчений повторював стар1 лайлив! постулата, однак кон-фщенщйно перед англШським ¡сториком Коксом вислоатювався на користь Самозванця, пщтверджуючи лептимшеть його влади 1 царське походження.. Проти Мшлера на захист «чесгп росШсько! ¡сгори» ви-ступив Ломоносов, через позищю якого продовження видання рос1й-ського вар!анту пращ ¡сторика про Смуту було заборонене. 1нтрига довкола «Опыта новейшей истории России» Г.Ф.Мшлера е вельми показовою, заевщчуючи, що не титьки влада, але й ¡нтелектуальна слпа суспигьства тих час;в потребувала глориф1кащйно-патр1отичного насв1тлення росШсько! ¡стори, спрямованого на вщпОЕЩне виховання ¡сторично! сбщомосгл (праця Мшлера виходила в часопис! для св1тсько! молод!) /32/. Схожа модель узгоджень ¡сторюграф^но! думки з оф!ц1Й-ною ¡деологемою збер1галася аж до друга! половини XIX ст.; вона ж, хоч ! з новим наповненням (класовий пщхад, класова боротьба як руш!й Смути, антифеодалъний характер рух!в) була вщроджена в радян-сьюй !сторичн!й науц!.

Як показують листа 1 щоденники ¡сториюв, шляхом Мшлера про.1-шов не один визначний вчений. Наприкпад, М.М.Карамз1н, котрий образно змалював негативний портрет Самозванця, його оточення ! вах спроб запровадження «чужого» в роайську дгёсшсть поч. XVII ст., як евщчив М.П.Погодш, насправд! дотримувався протилежних переконань, майже тотожних з поглядами Г.Ф.Мишера. Сам М.П.Погодш, який у ¡нвективах перевершив М.М.Карамзша, власному що-деннику доварив !нш! думки.

У перцлй половит XIX ст. профеайно лише Д.Г.Бутурлш спробував об'ектив!зувати погляд на початки Смути. Вчений видшяв у жй два пер1оди: «позитивний» (збереження традищй, царсыа благод1яння р!з-ним верствам) та «негативний» (порушення традищй, надання переваги шозеМному елементу, немотивоваш витрати, загострення стосунюв з церквою). Проте концепщя Бутурлша загалом не була сприйнята оф1-цШною ¡сторюграф!ею, наразившись, зокрема, на ншщвну щеолоп-зовану критику М.П.Погодша.

Тим часом ¡де1, яю !сторики-профес!онали не висловяювали вщ-крито, знайшли М1сие в публ1кащях аматор!в та публщиспв (М.А.Мамонова, Д.В.Давидова, В.1.Аскоченського, О.С.Суворша та ¡н.), котр1 взялися за реабштащю царя Дмитра 1вановича, щоправда, значнею м;рою М1стиф!куючи, романтизуючи, а ¡нод1 й -профануючи тему. Показовою е, праця Суворша, яка почалася ¡з збирання матер1алу для художнього твору «Дмитрий Самозванец и царевна Ксения», пройшла етап «психолопчного проникнення в образ» талановитого, наповненого новими щеями Лжедмитр^я I (лнети Суворша) ! завершилася у 1906 р. виданням апологетично! книги «О Димитрии Самозванце». Суворша не змогли переконати нав!ть два визначш ¡стори ки Смути С.Ф.Платонов та П.П!рлжг: власна лопка ! позитивний психолопчний портрет героя переважили. У цшому ж, попри явну слзбюсть аргументаци, аматори

! публшисти започапсували ¡нший п¡дхщ до проблеми, оскшьки як нонконформиста вяображдли свхдому наеганову сумшватися в офщюз! 1 шукати в кожнШ рстельно нав'язувашй ¡деологем1 П протилежшсть.

Цей процес у се редин! —друпй половит XIX ст. був прискорений дискускю слов'янофгав 1 захщнигав. Наголошуючи на позитивному значенш для Роси адапташ! ¡сторичного доевщу Захщно! Свропи, за-хадники створювали ¡дейнс пщгрунтя поглядов! на початок Смути як появу на росШському престол! царя, вихованого на захщних зразках. 3 одного боку, це призвело до апрюрно-теорстичного пор^вняння д1яль-носп Лжедмитр1я I з реформами Петра I (М.Г.Устрялов, АТрачевський, неофвдйно — К-М.Бестужев-Рюмш). Дана ¡дея була п1дтримана також польськими ¡сториками О.Брюкнером та К.Тишковським. 3 ¡ншого боку, знову вщродилися спроби доведения якщо не царського, то корол!вського або, принайми, знатного походження Самозванця. Це було обумовлено традишйним розумшням мюця СЛ1Т в ¡сгори, виходячи з социально! належносп П чшьних д'шч1в. Щкаво, що та кий погляд обгрунтовував \ один з представниюв роайсько! аристократ!! граф СД.Шереметев, голова Археограф1ЧноТ комюи, Товариства любитсл1в духовного проевггництва та Комитету руського ¡конопису, заступник голови Роайського генеалопчного товариства. Очевидно, через офщ№-шеть свого положения Шереметев обрав метод численних невеличких студШ, яка поступово пщводили читача до думки про тотожшеть. Самозванця з сином Грозного 1 велич його д1янь (в московському арх1в! графа залишилось чимало неопубд1Кованих статей, бюграф1чннх нариелв { книг з початкоьо! ¡стори Смути, серед яких досладження у 20-ти частинах «Угличское следствие»). Пращ та опу&гпковане листування Шереметева 1 Бестужева - Рюм 1 на викпикали нечуваний ¡нтсрсс рос!й-ськс! ¡нтел1генци, призвичаено! пресою до викриггя чи натяюв на подггичш таемниш сучасносп. Пщ цим оглядом таемнищ династично! ¡стор1! викликали навпъ ажютаж, про що евщчить злива найрЬно-машттших публ1кащй I бюграф^чних нариелв про Самозванця по вс!й Росп, у тому числ! — переклад 1 видання росШською мовою двох фунааментальних життепист ЛжедмитрЫ I, написаних льв^вським ¡сториком О.Лршбергом та роайським езугтом П.Пфлшгом, насичених матер!алами з шоземних архЫв, орипнальними даними та, що найваж-ливше, — досить високими оцшками пол1тики Самозванця як царя /31/.

Проте, попри ус! спроби новашй, в роайсыай ¿сторюграфц перс-важав офщюз. Нсгативну ошнку початку Смути XVII ст., задекларовану у XVIII ст. М.ВЛомоносовим, В.М.Та'пщевим, автором багатотомно! «Истории Российской от древнейших времен* кн. М.М.Щербатовим, продовжив, як уже згадувалось, у сво!й «Истории государства Российского» М.М.Карамзш, змалювавши чорними фарбами початок Смути 1 П головного героя ченця-розстригу. Тв1р Карамзша виховував 1СТоричну свщом1сть багатьох поксипнь, вплинувши 1 на художню концепщю пушкшського «Бориса Годунова». Цей самий погляд, до-

повненпй рпкими випздами з б1к Самозванця, поляюв 1 католиюв, запропонуаав в «Отпадении Малороссии от Польши (1340—1654)» П.О.Кутш. Пода б ну схему накрсслив у популярно-осв1тшх працях Д.1.1ловайський, зпдно з яким Смуту почали поляки, а 1х висуванець ЛжедмитрМ I намагався персбудувати роайське життя на польський лад.

Новим етапом в оцшках Смути ели вважати багатотомну працю С.М.Соловйова, який, дистанцгоючись вш прямолшШного негативизму попередньо! офвдйно! ¡сторюграфц, зум1в розкрити як позитиеш, так 1 негативш момента початково! ¡стори Смути, а також заперечити ряд усталених погляд1в (наприклад, про гошння православно! церкви). Вче-ний дав позитивну оцшку особистам якостям Самозванця, пштаердив народну любов до нього 1 спростував думку про вщверте авантюрництво. Наскшьки позиция Соловйова вщповщала загальшй трансформаип на-щонально-полггачно! доктрини —- залишаеться дискуайним, проте безсумн1'вно, що на творчос-п вченого позначилась загальна л1бсра-Л1защя роайського життя. «История России с древнейших времен» стала одночасно прецедентом 1 зразком для ¡нших авторш, справивши значний вплив на шзшшу ¡стор!ограф1ю.

Проте в сусп1льств1, ¡дейно розколеному на кшька напрямюв, едина лшш оцшок не могла усталитися. Тим—то в друпй половин! XIX — на початку XX ст. спостер1гаеться не лише великий рЬнобМ в поглядах на Смуту, але й змши позифй в працях одного й того самого дослцшика. За приклад може слугувати М.Г.Костомаров. Його докторська дисер-тавдя (1864 р.) пщ назвою «Кто был первый Лжедмитрий?» ставила за мету дослщити саме таемницю походження Самозванця як чшьного дшча Смути. А у фундаментальна пращ «Смутное время Московского государства в начале XVII столетия» Костомаров, обстеживши польсь»а й украТнсыа родинш арх1ви (зокрема, Вишневецьких 1 Мншюв), ствер-джував, що Смута розпочалася з польсько! ¡нтриги, а и головним героем стаз росШський народ. Виходячи з народницько! концепци 1 теорп («Автобюграфш»), вчений тут уже примфяв д!яльн1сть Самозванця до потреб народу. В одних працях вш ощнював П позитивно I говорив про праатшня залля народного добра, в шших — негативно, як таку, що вщкривала дорогу до потряешь та переворопв.

Приклад Костомарова не е викятком. Свою позищю не раз на прямо протилежну змшювали В.Оконмков, П.П1рлшг та ¡н. Не вилад-ковими виглядаютъ 1 спроби висунення 'Компром1сннх теорМ (В.М.Александренко, С.М.Щепкш), осюльки дослщники своТм головним завданням вважали розкриття таемнищ походження Самоз-ганця, тим часом як власне це питания домин] залишаеться найбшьш дискуссиям 1 однозначно достов1рними джерелами не прояснюеться. Тож будь—який новий штрих, погляд чи нав1ть ¡нша оцшка ведомого джерела змЬдають виповщь на сакраментально питания: ким же був ЛжедмитрШ I?

Вважаючи таку постановку проблсми типовою, В.Й.Ключевський першим пщкрсслено вщмежувався вш не!, наголосивши на потреб! вивчати не особу, а «личину» Лжедмитр1я I, тобто роль, яку той вццграв у росШсыай ¡сгори. Щоправца, Ключевський обмежував новаци Са-мозванцч лише сферою приватного хсиття та придворного етикету, а незадоволення бояр пояснював схильшстю царя до шоземщв та його особистами' вадами, яю бушмто й стали причиною його вбивства, нсзважаючи на поггуляршсть серед народу. Курс лекцШ Ключевського не персдбачав глибокого анал1зу, однак навпъ в цьому випадку його погляд на початок Смути був досить поверховим, додатково пщкрес-люючи потребу серйозно! синтезацц Iсгори Смути, в цшому.

Такс завданкя виконав С.Ф.Платонов, робота якого фактично стали П1Дсумком ус1€1 росШсько! дорадянсько! ¡сторюграфп проблеми. Почи-наючи добу Смути 31 смер-п 1вана Грозного, вчений завершував !1 перший пер1од воцаршням Василя Шуйського ! називав його ди-настачним (криза влади, згасання династи Рюрикович1В, полггична боротьба за престол р1зних ел!тних верств). Наголосиьши на вщродженш Самозванцем опричного кола, на економ1чному угиску церкви та розгул1 польського оточення царя в Москв1, Платонов вважав саме щ обставини причиною ¡нсгпрованого боярами поветання 1 загибел! Лжедмитр1я I. У популярному пщручнику з росШсько! ¡сторц дослщник доповнив характеристику Самозванця констатащею впливу на нього польсько! цившзацц та визнанням розумних Д1Й царя як у внутршн1Х справах, так ! в зовн!шн!й пстгнщ. Не обШшов ¡сторик 1 питания про особу свого героя, потвердивши його тотожшегь з Григорием Огреп'евим. Пращ Платонова е кращим синтезом ¡стори Смути в росШсыай дора-дянсьюй ¡сторюграфп. На жаль, частина його рукопиЫв залишилася неопублжованою, а рспреса проти вченого ! його шкота («Дело Платонова» 1929—1931 рр.) призвели до ф1зично! л1квщаци академ1чно! ¡сторично! науки в Леншградь

Окр1М зазначених вище опубшкованих праць з ¡стори Смути авторов! дано! дисерташ! вдалося запровадити до наукового об1гу численш рукописи! твори В.ГСавви, 6.А.Белова, б.б.Голубинського, М.М.Береж-коза, С.Ф.Шмурла та ¡н. /12/.

В щлому в росШсыай дорадянсыай ¡сторюграфп початкового пе-рюду Смути XVII ст. можна виокремити ДВ1 генеральш л!ни. Перша дотримувалась офщШно! вереи царського двору, сформульовано! ще в XVII ст., про псшьську ¡нтригу та ¿нгервенццо, спробу загарбати 1 пщкорити РосШську державу, покатоличита !! населения ! л!квщувати самобутн!сть на ус!х ршнях суспшьного життя (ця позиция не завжди була однозначною, ! й послщовники в офщШних ! конфщеншйних ситуациях висловлювали р1зш думки, в той час як однозначно така ЛШ1Я проведена лише в православшй церковшй ¡сторюграфп).

Пред ставники другого напряму тяжши до неупередженого розгляду джерельно! бази ! обгрунтування незаангажованих концепщй; спектр висловлених ними ¡дей, оцшокта штерпретащй залежав як вщ фахового

р!вня вченого, так I вщ вдейно-полтгших г.ереконань, суспитьних тяжшь чн погляду на ¡сторпо загалом.

Зах1дна ¡сторюграф^я теми була згпочаткована книгою Р.Манлея (Лондон, 1674), двотомним житгеписом Самозванця, складеним Ла-Рошелем (Париж, 1715), дослщженням А.В1сснера (Торгау, 1826) та першою дисертащею про Лжедмитр1я I, захищеною 1839 рок>' в Берлш-ському университет! Ф.Новаковським у присугнос-п Дройзена, Ранке, Хагсна та ¡нших вщомих ¡сториюв. Назван! пращ спиралися на мемуари шоземщв 1 лише деяи росШсью наративн! джерела; гзтори зосеред-жували увагу головним чином на особ! Лжедмитр!я I та його можливих протекторах. Популярний характер носили пращ ¡талШських, шмгць-ких, французьких та росШських (що працювали за кордоном) автор1в XIX —поч. XX ст. (Т.Вентур!, Й.Каро, Герман, Ф.Лоренц, Х.Пантешус, Х.Скрибанович, К.Валииевський, С.Чамш).

Особливо мюце в заруб^жшй ¡сторюграфп пос1ли пращ польських дослщниюв, яю запровадили значний пласт джерел про ¡ноземне ото-чення Самозванця, докладно розглянули польський перюд бюграфи Лжедмитр1я I, його взаемини з пол!тичними колами Реч1 ПосполитоТ (А.Потоцький, б.Рачинський, ГШуйський, Й.Немиевич, ГТурський, П.Татомир, М.Туркавський). Особливу цшшсть з—П0М1Ж них мають робота В.Собеського, О.Брюкнера, Я.Бодуенаде Куртене, Л.Пташиць-кого, Г.Мерчинка. Побудоваш на матер!алах польських арх1вт, вони ¡нтерпретували загальну роль Реч> ПосполитоТ, ц владних структур, релтйних течШ та р1зних сошальних верств у Смуп. Предметом анал1зу була переважно полггична ! сощалша ¡сторьт, а головною метою — вияснення того, наскшьки значну роль вццгравав польський I литов-ський елемент у под!ях, пов'язаних з Лжедмитр1ем (у тому числ! сто-совно окремих оспб, груп, те'пй). Вщповщь була швидше негативною, шж позитивною. Насюльки тут д1яла полггична (I нащональна) заанга-жовашсть? Як видаеться, польська ¡сторюграф!я, спираючись переважно на польсьи джерела початку XVII ст., перебувала не лише пи впливом одноб1чно! фактограф1чно1 шформаци, але й сприйняла Тхню щейну заангажовашеть. На жаль, не маючи змоги працювати з особистами арх1вами згаданих польських ¡сториюв, ми не змогли Ч1ТКО простежити уевщомлеш! пщевдам! мотиви загально! концепцп, прихо-ван! за межами одномаштно! джерельно! бази.

Радянська ¡сторична наука почала ¡з заперечення здобутмв попе-реднього пер!оду, нав!шуючи ярлики «буржуазно! обмеженосп» вченим з1 евп-овим ¡менем, яга намагалися продовжувати ¡сторюграф^ну тра-дишю (С.Ф.Платонов). Як альтернатива пол!тичжй ¡сторц Смути була висунута ¡дея класово! боротъбм, що в1дразу знизнло фаховий р1вень досл!джень, загнаних в догматичне «прокрустове ложе», зокрема призвело до забуття принцитв текстологи 1 поршняльного анатзу джерел. На змшу дослшницькому пошуку прийшли запальники, пцц-гнаш пщ едино можливу щеолопчну схему, Вщповщно до не! початок Смути розглядався як перюд перемоги на державному р!вш (заадяки

Самозванцю) одше! з сощальних верств — бояр 1 помвдиюв; дворян; козацтва; селянства. Творч1сть М.М.Покровського найбшьш влучно характеризуе хистюсть такого «класового» пщходу до теми: ¡сторик юлька раз1в м!няв ощнки, харакгеризуючи Лжедмитр1я то як «дво-рянського», то як «козацького» чи «селянського» царя.

■ У друпй лоловиш 30—40-х рр., вадповщно до политично! обстановки та моделювання образу «зоьншнього ворога», переваги набула концепция початку Смути як приховано! польсько! ¡нтервенци, а Самоз-ванець однозначно представлявся як авантюрник, креатура короля, поляюв I пали. Пщготовка до подшу 1 фактичний подш Полыщ 1939 р. зробили дану ¡нтерпретащю ¡сторюграф1чною нормою. В часи поваль-них рспрссШ нав;гь такий визначний ¡сторик, як В.1.П1чета змушений був заперечувати свог попередш «народницью» погляди на перший етап Смути 1 постулювати польсько-литовську католицьку агреЫю (1940 р.).

Переломним моментом у дослщжснш теми стали повоеюи пращ П.Смирнова, який обгрунтував концепцию про першу селянську вШну в Роси. У 50—60-х рр. на сторшках «Вопросов истории» була проведена широка дискуая на цю тему. У багатьох виступах перюд 1603—1606 рр. визначався як перший етап селянсько! вШни. Окрсму позищю зайняв Д.П.Маковський, який писав про зародження капгптзму та бюргерства на початку XVII ст.

Паралельно у 60-11 роки з'являеться погляд на початок Смути як перюд маневрування нового уряду, що не мав сощального опертя, М1Ж р1зними класами та прошарками суспшьства. Найбшьш послщовно це викладено у багатотомн\й «Истории СССР с древнейших времен до наших дней» (автор роздшу В.1.Корецький). ГПзшчл пращ, як правило, розвивали ¡дею про суперечливий 1 двоютий, але пере важно продворянський характер Д1яльносп уряду, хоча збереглися 1 акцента на прихованШ чи вщкри-пй польсыай ¡нтервенци (Л.В.Черепнш, О.М.Панченко).

Впродовж останшх десятшнть тему дослЬкувано в двох аспектах: детал1зуючи проблематику окремих сюжспв, або синтезуючи поди на концептуальному р1вш. Зокрема, окрсм1 студи присвячеш: станово-представницьким тенденциям — Боярсыай Дум! I Земським Соборам (Л.В.Черепнш, А.П.Павлов), козацтву (АЛ.Сташславський, ГС.Ше-пельов), церкв! (ВД.Назаров, Д.А-Тебскш), юриспруденци i законо-давству (В.Д.Назаров, О.О.Зимш), селянству ! холопству (В.ГКорець-кий, В.М.Панеях), царистським ¡л юз ¡ям народних мае (К.В.Чистов,

A.Н.Буров, АХНаберухш), феномену самозванства (Б.А.Успенський,

B.М.Живов), взаеминам Роси 1 Реч1 Посполито! (М.М.Тихомиров, Б.М.Флоря, Р.Г.Скриншков, ВХКорецький, АЛ.Сташславський). Автором доповда запроваджено до наукового о&гу ¡нформащю про неопу-блжоват пращ 1.С.Макарова, 1.АГолубцова та П.Г.Любавського.

Синтетичш пращ належать ВЛ.Буганову та Р.Г.Скриншкову, котр1 дотримуються р^зних концепту ал ьних пщходав. В.1.Буганов традищйно

не вцокремлюг початок Смути в!д перше! селянсько! в!йни в Роса. Натом!сть Р.Г.Скринн!ков у численних працях заперечив визначення подМ 1603—1607 рр. як селянсько! в!йни, пропонуючи окреслення «Громадянська вМна» ! повертаючи в об!г стару назву — Смута. Дослщник однозначно розцшюе новацп Самозванця як авантюру, а його персонально вважае Григор!ем Отреп'евим. .

В оста им роки роа'йська ¡сторюграфья, звкьнившись вш ¡деаю-пчних штамтв, дотримуеться едино патр1отичних установок. В ц!й систем! погляд!в традиц!йна внутршня модель росМського середньо-в!чного суспшьства вважаеться самодостатаьою, а всяке втручання в не! ¡ззовш — негативним. Вщповщно д!яЧ1, що намагалися, але не змогли (на в1дм!ну вщ Петра I) прищепити ¡ныл вэ!рщ, розщнюються як антигероТ. Навряд чи щ погляди можна однозначно пов'язувати з! старою «¡мперською» традишею. Пперпатр!отичш настанови в погляд: на мннуле е неминучим атрибутом ¡сторюграфц держав, яю фсрмуються на мон!стичному нащональному принцип!. Проте завдяки численним перекладам методолопчних праць заруб!жних учених в роийську мед!е-в!стику теж починакггь проникати ¡де! та пщходи, властив1 вщкритому суспшьству, що тяж!ють до погляду на нащональну ¡сторто в загаль-ноевропейському контекст. Зокрема, провюником такого напряму можна вважати науково-публщистичю прац! В.Б.Кобржа, де початок Смути ощнюеться як «добрий шанс для краТни» сум!стити роайську середнышчну ! захщну культуру1.

Нов!тня зарубежна ¡сторюграфьт проблеми, що дослшжуегься в ди-сертацп, зосереджуе увагу передовсЫ на полтгчшй ¡сгори та й про-вщних д1ячах. Пол!тичн! перипетп Смути описан! рядом вчсннх-см:г-ранлв в контексп ¡стор!! РосШсько! державност! (Г.Вернадськкй, М.Ря-зановський, С.Пушкарьов, С.Князьков та ¡н.). Особа Самозашця як свосрщний феномен стала предметом спец!альних студий Ф.Барбура (1967), КДюран—Шлне (1986), Б.Р.Сгенл! (1969), Р.О.Гремм1 (1987). Проблему польсько-рос1Йських взаемин опрацював у двох дослщженнях Я.Мац!шевський (1963, 1968;. За винятком останнього, згадаш робота не вносять оригшальних фактолопчних матер1ал;в, слираючись на ме-муари шоземщв та класичт пращ роайських вчених. Проте безумоэною заслугою заруб1жно! ¡сторюграфи слш визнати акцент на неоднознач-ност! такого складного явища, як Смута, а отже — непродуктнвност! одновим!рного погляду на не! лише крпь призму соц!алъних коифл;кп'з. Опосередковано про визнання слушност! ще! тез и роайською мед1е-в!стикою св!дчать публ1каци двох концептуальних статей заруб!жних вчених у «Вопросах истории» (1994). Автор першо! з них, Честер Дан-шнг, називае пер!од 1598—1613 рр. пол!функщональним терм!ном Смута, ставлячи в П центр громздянську вМну ! глибоку сощальну та полпмчну кризу (N49. — С.21—34). Натом!сть Ганс ГеЙнрЬс Нольте

1 Кх>брнк В.В. Смутно« время — утраченные возможности //История Отечеств»: люди, идеи, решения. — М., 1991. — С.163—185.

вважае пода! початку XVII ст., як i решту «селянських вШн», повстанням простолгоду «BHyrpiuiHix окра!н» Роса проти влади центру, проти «нового часу», я кий Hie ¡з собою ¡нституал1зашю помвдицького госпо-дарства, прискорення темпу життя i ускладнення суспшьства, супутне втягненню Pocii до евггово! системи (N11.— С.31—38). На наш погляд, обидв1 концепци заторкують лише сошально-полггичну сферу, яка е «зовшшшм'евщченням» бшьш глибоких npouecie, зрозумших тшьки пщ кутом зору «тотально! icropi!». Саме так автор даного доелдакення спробуе ощнити суть i характер подШ, про яга йдеться.

II. НОВЕ В ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВ1

Дослщження джерел в наш час здШснюеться в двох основних на-прямках: 1) пошук нових факпв чи тексголопчний i атрибутивний анал!3 вже вщомих матер1ал1в; 2) застосування нових методик !х ¡нтер-претаци. Другий напрямок розглядае ¡сторичне джерело як певний «слщ; минулого або код минулого, що його мае дешифрувати досдщник в npoueci ¡сторично! реконструкци.

У традищйшй icTopiorpacjjii Смути переважно використовувалися наративш джерела, причому загалом (хоч i не надто жорстко) пред-ставники тих чи ¡нших напрямгав выдавали перевагу або ¡ноземним, або росШським наративним пам'яткам. Вщповщно, перш! вщбивали погляд «заходу», тобто сприйняття росШсько! Д1Йсносп кр1зь призму европейськоТ ментальное!!, а друп, представлен! головно офщШною публщистикою, що з'явилася вже теля 1606 р. —усгалену точку зору царського двору.

Автор поставив eo6i за мету максимально реконструювати актовий материал, який бшьш безсторонньо ф1ксуе i переб!г подШ, i pi3Hi piBHi CBiaoMocT) основних верств pociftcbKoro суспшьства, починаючи з ешт. Це уасладнюеггься том, що теля вбивства Лжедмитр!я I бшьша частина держачноТ, оф!ц!йно! та приватно! документаци була знищена. Мо-Hacrapi позбавлялися жалузаних грамот Самозванця, заклеювали його ¡м'я в списках вкладниюв, у кормових книгах. Адм!н!страц!я приказш, воеводських i губних ¡зб та ¡нших державних opraHie лíквiдoвyвaлa укази, грамоти, послания Лжедмитрш I. Значною Miporo був знищений i особистий apxiE та листування царя (oKpiM «компрометащйних ма-тер1ал1В» на зразок листування з. папою, королем ад польським панством, яга використав Василь Шуйський у звинувачувальному aicri). Результатом багатор1чних пошуюв стало видання трьох книг покажчиюв арх1вних мaтepiaлiв /6; 7; 8/, найбшьш детальний з яких — це рекон-струкшя докуменпв канцеляри Лжедмитр1я I /7/, здШснена шляхом фронтального перегляду Bcix архшних фондш, що м1стять документа не шзшше XVI ст. На о&шк бралися: вщом! та нововщнайдеш автентичш документа i згадки про них у тогочасних джерел ах; шзшин реестри й описи; згадки в матер1алах XVII—XIX ст. Було заф1ксовано близько 300 докуменпв, виданих вщ ¡мен! Лжедмитр1я I, i приблизно стшьки

ж э-пом1ж тих, що вийшли з шших державних 1 недержавних ¡нститушй чи вщ окрсмих о<лб. Цс дозволило бшьш предметно уявити головн! сфери життя росШського суспшьства вказаного перюду, денонсувавши домисли, якими наповнет наративш джерела. Окр1м того, 1 форма й зм1ст документов е дуже показовими в плаш адекватного вщображення уявлень, самосвщомосп, навггь ширше — ментальносп !х авторш, я и репрезентують р13Ш еощальш, етшчш, статев!, в1ков1 та ос вши групи суспшьства.

У подабний спос1б був реконструйований I комплекс ¡ноземних актових джерел (листа, послания, ¡нструкцп тощо, загальною кшьюстю близько 200 одиниць), що виходили головним чином з Реч! ПосполитоТ. Окр1м того, що в них детально розкриваеться полгшчна кухня под1й 1 пщтекст взаемин Росп з Р1ччю Посполитою, Папською куркю, Шве-щею та Кримом, вони спираються на шшу ментальшеть, I це доззоляе сптставляти ¡нформащю, пропущен/через св1Дом1сть людей з «чужих» полггачних епшьнот. Зокрема, реконструкция арх!ву родини Мшшюв /6; 15/, за посередництвом яко! здШснювались головн! зв'язки Лже-дмитр1я I з Заходом, дозволила змоделювата зовшшню полотку його уряду, показавши на конкрегаих фактах II сшввздношення з задекла-рованими об1Цянками I проектами. Арх)'в Мшшгав такожзначною м>рою висв1тлюе персональний склад ¡ноземних приб!чниюв у придворних колах Самозванця 1 дозволяв вияенити 1х конкретну роль у полых першого етапу Смути. Нарешп, згадаш документа дають ушкалький матер!ал для характеристики самого Лжедмитрш I — його приватного життя, уявлень, поглядш 1 переконань щодо державно! политики, до-зволяючи вщтворити психолопчний портрет роЫяника захщноор!енто-ваного типу. Ще одна деталь — реконструкция портретно! галере! Мжшюв початку XVII ст. та плановано! розбудови палацу э вщповщною символикою дозволяе ппотетично вщтворити уявлення Мшшюв про власну роль у П0Д1ЯХ та м1сце в польському сусп1дьств1 завдяки престижному родинному зв'язку 1 ширше — прс сприйнятгя Лжедмитрш I рЬними париями 1 трупами польсько! ел1ти.

Окр1м зазначених реконструкций великих арх]вних комплекав, автор на теоретичному й практичному р1внях обгрунтував використання доти не запроваджених в ¡сторюграфпю теми джерел — чолобитних /3, с.7б—108/. Останш дозволяютъ конкретно наевллити р!зж сторони внутршньо! полггики уряду 1 реакщю на них з боку бояр, дворян, служилих людей — козаюв та стршьцш, посадського люду, «шородщв», духовенства, селян, навггь торгових людей з рпних терешв Рос1Йсько! держави. Окр1м того, сам факт прийнятгя чалсбитних у Москва (1 нав1ть особисто царем) е всльми показовим явищем, яке перегукуеться з практикою 1вана Грозного на початку його царювання I евщчить про спробу реашмувати образ «батька РосШсько! держави» та ус!х ГТ стажв.

Нов! знахщки автора стосуються також наративних джерел. Це, зокрема, три л!тописщ першо! чверп XVII ст., опрацьоваш автором

за поаним циклом: публ!кащя, вдгворсння ¡сгори складання та можлиш атрибуцц авторства, коментування зм1сту 1 визначення його шнносп, рсконструкшя впливу свшомосп псвних всрств суспшьсгва, значения полггичних обставин, ¡деологй та ступени пошформованосп. Найбшьш цшною I оригшально! знахщкою е лггопис Кирило—Бшозерського монастиря 1604—1617 рр. /3, с.137—191; 10/, який м1сггить ушкалъну ¡нформащю про поди, заф1ксоваш синхронно. Цс — единий з вщомих на сьогодш лггопис, що в1вся бсзпосередньо в початковий перюд Смути, ф1ксуючи при цьому вповш толерантне ставлення автора до змши св1тсько1 та духовно! влади як до факту легитимного. Те саме почасти ¡люструють також опублжоваш автором лггописш зам1тки за 1604—1615 рр. казанського походження /3, с.108—137/.

Оригшальну ¡нформащю про ставлення до Самозванця в украш-ських землях Реч! Посполито!, цшком в;дмшне вщ сприйняття росШ-сько! людносп, фиссуе Кжвський лггопис першо! чверп XVII ст., приед-наний (що показово в аспекп синтезу украшсько—польсько! ¡сторично! думки, на вщм1ну вщ замкнугосп роийських ¡сторико-публ1стичних творш того часу) до повного украшського перекладу Хроники Мацея Стрийковського /9; 22; 24/.

Розглядаючи початковий етап Смути як спробу змши цивМзацШно! модсл1 1 звертаючи головну увагу на нос'ш ше! ¡де! — Лжедмитр1я I, автор намагався простежити витоки його ¡нтелсктуального та духовного розвитку. У зв'язку з цим спещальна студи була присвячена анал1зу всього написаного Самозванцем в Рост! та на Укра!ш до його ¡нтеграцц в польсью полггичш кола, як-от: Похвала Петру, Алекаю та 1онг в рукописних книгах Чудового Кремл1вського монастиря, юлька вар1аш1в життепису царевича Д митр ¡я, запис у книз1 Васил1я Великого острозь-кого друку 1594 р. /2, с.46—64/.

Автору належать також спещальш джерслознавч1 студц про мате-р1али допиту дворянина Федора Садшова з 1х публ^кацхею /3, с.54—68/, «Список сената» Лжедмитрш I /3, с.68—75/, дв1 чолобитш протопопа Теренп'я/27/, «Сводный Судебник»/1, с. 197—212/, ¡стор1ю загадкового листа боярина Ф.ГШеремстева до кн. В.В.Голщина 1613 р. про обрання Михайла Романова /3, с.191—202; 14/.

Таким чином, джерелознавч! дослщження автора стосовно ¡сторй Смути охоплюютъ: рсконструкщю архшних комплексе; анализ певних тематичних блоюв та окремих, доги незадояних вид1в джерел; оцшку Р1вня вщображення в джерел ах як ¡сторичних факпв, так 1 свщомосп авторш; публ1кацдю, атрибуццо 1 джерелознавчу квадифпеащю ново-виявлених та вжо вщомих пам'яток.

1П. НОВА КОНЦЕПЩЯ 1СТОРЙ РОСЙ НА ПОЧАТКУ СМУТИ

Свое завдання у дослщженш проблеми автор бачив на двох ¡ерар-ычних ршнях: вщ реконструкш з максимально можливою повнотою та достовфндстю подаево! ¡сгори до спроби витлумачити ¡сторичний

процсс початку Смути в циюму як ушкальне явище сполучення двох цившзащйних моделей — традишйно! (власно!) » «чужой. Дослщ-жуваний часовий вщр13ок, хоч 1 обмежений всього кшькома роками, факгично обШмае «¡сторичний час» не лише свое!, але й майбутньо! енохи — початку XVIII ст. Нав1ть на под1евому р1Бн! вш надто на-сичений, осюльки вм!щуе все полпмчне життя головного героя-лщера (Лжедмитр^я I)- На приклада особи Самозванца маемо уи кальку нагоду спостер1гати повний цикл вплення мап'стрально! лш! доби: фЬнчке, полггичне 1 морально-етичне перевтшення героя за захщним вз^рцем; його швидку вШськову перемогу над противником з традшийного табору; спробу прищепити вже адаптовану у атасному сприйнятп", а вщтак — частково пережакшену роайським менталитетом захщну модель; крах нам!р!в I ф1зичну смерть героя з одночасною «смертю» аде! пересадити на рОа'йський грунт елемснти захщно! цивМзаци. В пара-лельному часовому вим!р1 початок Смути сконцентрував таповий для росшського суспитьства «сощально-полггичний час», що проявився: у пщсиленш позищй вШськового (дворянського) стану; в ¡деолопчному розвитков! уявлень про царську владу з поеднанням В1занпйського та европейського вар1анпв (вн>тр1шня лш1я сакрал1заци I боротьба за титул «¡мператора» на зовшшшй подггичжй арен!); у встано&ленш «живого» контакту полггичних ел1т та !нших сощалъних верств ¡з захщ-ною цивинзащею з насгупним природним засвоенням окрсмих, пере-важно побутових !! рис; у феномен! прозахщно! трансформацп ¡ндн-в¡дуально! свщомосп окремих представнигав ел!ти (кн. 1.А.Хворости-нш).

В рент, ще один часовий р!вень, який можливо простежити в галькох роках Смути, доцшьно окреслити поняттям «цившзащйний час». Останшй передбачав появу нового модуля або бодай часткових зм!н у способ! життя, ¡, вщповщно, менгаштет! на ршж вс!с! держави як ¡нститущйно (що передбачало певну директивнклъ), так. ! серед населения (шляхом трансформацп «зовшшнього» модуля у «внутрш-н!й»). Цей часовий р!вень був зупинений на державно-шститущйному р^вш на самому початку в!дл!ку, а на загально-ментальному власне ! не розпочинався.

Найбшьш насиченим з-пом!ж трьох зпаданих репстрш часу в контекст] нашо! концепцп е «¡ндивщуальний час» головного героя початку Смути ! фактичного провиника 1де! цившзащйних змш, осюльки, як уже зазначалось, його д!яльн1сть М1стить повний цикл еволюцц дано! ще!. Другий р1вень шкавий тим, що вшбивае рефлскздю усв'иомлсиу (традищйн! кола ел ¡та, як! охороняють старовину) ! неусвщомлену (шип сощальш верстви) на «¡ндивщуальний час» лщера. «Сошально-полггнчний» час першого етапу Смути насичений спрссованими под1я-ми, яга вщбивають ряд стад!альних коливань роайського суспщьства стосовно лщера та його державно! пол!тики. Спочатку вони доцентров!, по-пм формуеться опозйщя сл!ти, нареит реакшя стае рЬкэ вщ-центровою, охоплюючи ус! прошарки населения столищ, спрямован!

боярською опозищею. Тим часом ка околицях держави нова ¡дея по-чинае шдмшюватися традищйними уявленнями про щеального л ¡дера та його вороп'в — боярську елпу, яка не мае сакрального, поттичного 1 морального права га скидати володаря, ш висувати власного з-пом!ж себе (це уявлення зм1ниться на третьему, останньому етат Смути пщ загрозою «чужого владарювання»). Одночасно образ убитого лщера-новатора стае прапором боротьби за старовину, тобто за традищю «сощально-пол1тичного'часу», коли за там самим ¡менем виступае вже щлком ¡накша ¡дея. Останне однозначно показуе, що на р!вш «ко-лестилного неевщомого» час для цивипзащйних змш не наступив, бо росШське суспшьство не було до цього готовим, ще не досягнувши завершально! стада середньов1ччя навггь у пор1внянш з! спрощеним вар1антом постсередньов!чно1 цившзащйно! модел1 Реч1 Посполито!.

Ш.1.ПРОБЛЕМА ЦИВШЗАЩЙНОГО СИНТЕЗУ НА Р1ВШ

«ШДИВЩУАЛЬНОГО ЧАСУ» ГОЛОВНОГО ГЕРОЯ СМУТИ

У юлькох працях автора ще! робота була здШснена спроба рекон-струювати ф1зичну, ¡дейну та релтйно-моральну штегращю Самоз-ванця в Захщний свгг/2, с.64—105; 7,с.6—35; 17; 21; 27; 36/. Швидюсть 1 поз1рна лететь цього процесу зумовлювалися його поступовим (в географ1чному, полггичному, щейному та ментальному сени) просу-ванням на Захщ. Традищйне для росШсько! середньов1чно1 ментальное™ вщгоргнення чужого не вщбулося через те, що спочатху Самозванець потрапив до кола православних украшщв Реч1 Посполито!, в повед!нщ яких поеднувалися давньорусыа, неов1зан-пйськ! та захщноевропейсыа традици. Свщом1сть ! псих!ка Самоззанця не наштовхнулися на щось зовс^м чуже, сприймаючи Захщ через його православну модель в Украш!. 1дея пол ¡тачного переходу в польсько-католицький та&р факгично визрша через вщмову допомоги з боку украшських православних магнатов (Острозький) та на приклад! политичного патр!отизму украшсько! шляхта, а рсал1зувалася також в «адаптованому» вар!ант1 — через Вишневецьких до Мшшюв. Польсько-катсшицька модель Заходу почала активно д!яти тод!, коли шдивиуальна цивипзацШна модель Самозванця вже була сформована як переплетения традицШно! рос!йсько! мен-тальносп з православним вар!антом захщного способу життя украшсько! елки. Таким чином, Самозванець не перетворювався на зовс1м «нову» люди ну, ! це дало йому змогу натурально, без напруги 1 три, збер!гати у роайському середовииц образ охоронця традици. 3 жшого боку, цс ж саме спричинило непостадовшсть, хаотичшеп» ! обмежегасть спроб нового царя втглити на затальнодержавному р!вн1 вироблену за кордоном власну цившзащйну модель Заходу.

Фактографюно еволющя щдивщуально! миеромодея! Самозванця до захщного вз!рця пройшла кшька основних етатв, яга конспективно можуть бути викладен! так.

Самозванець * його супутники, ченщ МисаТл та Варлаам, навесн1 1602 р. персйшли «литовський руб1Ж» 61ля Новгорода-Сшерського 1 через Лоев-Любсч рушили на Киш. Тут вони були прийнял у Киево-Цечереькому монастир1 арх1мандритом Елисеем Плетенецьким — ви-сокоосв!чено;о людиною, навколо яко! групувався кжвський культур-но-осв1ттпй гурток. Самозванець, що також був книжником, автором Слова похвального трьом святителям московським, привернув увагу Плетенецького, який призначив його дияконом на вщправах 1 тримав у монастир! три тижн!. Спочатку ЛжедмитрШ виршив д!яти з опорою на православну церкву, а через не! — на православну людшеть, ко-зацтво, укра!нських магнатш. Саме у Киево-Печерсысому монастир! вш зробив першу спробу проголосити себе сином 1вана IV: вдавши хворою , ОПОВ1В легенду врятування царевича на сповцц Плетенецькому, де вщзначив, що «ходит... в ыскуси не пострижен». Остання обставина була важливою: чернець не мав права на царство, а розстриг вважався святотаством. Плетенецький рекомендував загадкового сина Грозного патронов! монастиря, найбшьшому православному магнату Укра!ни кн. В.—К.КОстрозькому. Одночасно Самозванець зав'Язав стосунки з козаками, ходив з ними по кшвських монастирях та крамницях I «учал... у запорожских черкасов в черньцах мясо ести».

Великим поштовхом до розширення традищйно-патр1архального св1Тогляду та побутових навичок Самозванця стало його перебування при двор1 кн. К. Острозького. В Остроз1 вш жив майже все лгго 1602 р., був достойно ощнений князем як людина книжна («зело грамоте горазд... книги писаше и каноны святым слагаше») 1 км!тлива та призна-чений дияконом соборно! Богоявленсько! церкви. Це був час най-бшьшого розвитку Острозького культурно-проевтаицького гуртка та школи. В Остроз1 жили, викладали 1 писали сво! праш Кгприк Ост-розький, АндрШ Римша, Дем'ян та Гнат Наливайки, Василь Суразький (В.АМалюшицьккй), Кнрило Лукар1с, Ян Лятос, ДюшсШ Палеолог, ТимофШ Михайлович (Аннич), Кшр1ан, Христофор Фьлалст (Бронев-ський), Григор1й Голубников. Фиюсофи Острога розвивали вчення Псевдо-Дюшая Ареопапта 1 неокласиюв, дотримувалаит гумашетичних поглядш на природу 1 людину /5, с.28—42, 66—87/'. На 1602 р. в Остроз1 вже вийшло друком близько 14 кириличних видань. Безперечно, Самозванець мав познайомитися 1 з ученими Острозького гуртка, 1 з слов'янськими виданнями, а також ¡деями ¡ншомовних автор1в (через спивсування з 1х нос^ями та дослщниками). Особливе значения для розвитку Лжедмитр1я I мусила маги полем!Чна лггература, знайомство . з релтйними творами та св1тоглядом волинських протестантов, яких було чимало при двор! кн. Острозького /5/.

Прилучення до релейного р;зноманптя було продовжене у Дер-манському мснастири куди московсью вт!кач1 були вщправлеш князем у серпш 1602 року. На прощания воевода подарував !м острозький

1 Мицько 1.3. Оегропп слр1'яно-греко-лтдасыш аидешл (1376—Ш6). —К., 1991.

друк 1594 р. — книгу Василш Великого про постування, на яюй збер1гся датований 14 серпня 1602 р. дарчий напис. Саме ця книга мала наштовхнути Лжедмитрш I на думку провести оновлення життя рос1Йських монастир1В з оринтацкю на устав та аскезу Васшад Великого, практично BTLTCHi Йовом Княгиницьким у Дермаю. Дерманський монастир був своерщною фш1ею «Острозьких Афш»: 18 червня 1602 р. тут була' заснована школа для ченщв, що «зышли до науки»; мо-настирська б1бдютека нараховувала близько 300 рукописних i друко-ваних книг, саме в той час вщкривалася своя друкарня i готувався до виходу «flianor» Мелетгя ГНгаса—Алекса ндрШського naTpiapxa. Тут працювали вщом1 даяч1 украТнсько! культур и — Дем'ян Наливайко та Иов Княгиницьхий. Самозванець був поставлений дияконом i, очевидно, Mir також бути вчителем дермансько! школи.

Перебування Лжсдмитр1я I в Остроз! та Дермаш, поряд з шшими факторами, сприяло зародженню в його свшомосп проекпв вщкриття в Mocrai ун1верситету та шкш з вивченням ¡ноземних мов (за прикладом Остро зькоТ та Дермансько! шкш, а також Гощансько! та езу!тських колепй), дозволу вшьного ви!зду за кордон для навчання, плашв по-ширення етикетних норм придворного життя та розваг, побачених при дворах кн. К.Острозького, дал1 — кн. Вишневсцьких, Мшшив, короля Жигимонта III. Книги острозько! та дермансько! 6i6jiioreK зба-гатили його власш знания, якими цар ДмитрШ згодом вражав yeix на засщаннях Боярсько! Думи, посилаючись на приклад ¡нших народ1в та докоряючи боярам вщстал1стю. Ймовфно, самс в Остроз1 Самозванець повинен був засвогти щею, яку обстоювали проевггитст-по-лем1сти i сам кн. К.Острозький — про визволення християн вщ ту-рецько-татарського «агарянського полону», що знайшло вияв у пщ-гоговц! В1Йни проти Криму й Туреччини i переговорах про створення европейсько! антитурецько! л1ги.

Релтйний мон1зм Самозванця остаточно похитнувся пщ впливом волинських apiaH, з якими вш познайомився ще при двор1 кн. К.Ост-розького, котрий захоплювався pibhcm ix шюл, проповщниюв та книж-кових друюв. Маршалком двору князя був apiaHHH Гаврило Гойський, у володшня якого i перейшов Лжедмитрой I. Вчитель Гощансько! школи МатвШ Твердохл1б (московський чернець ApTCMift ?) ознайомив Самозванця з вфовченням apiaH, i той перейнявся ix щеями про особливу роль лкдського розуму у Bipi, BiporcpnHMicTb, опору на 6вангел1Я, заперечення догмату Tpiftui, волю у вибор! святкування суботи чи недш1, тклування про розвиток оевгги /5, с. 195—209/. Згодом, вже в MocKBi, BiH говорив, що католицтво не е неправою вфою («единако все: яко ж вера латинская, тако ж вера и греческая») i що npaBOMipHi не лише ciM Вселенських Соборов, але й наступш, пщтримуючи во-дночас зв'язки i з ар!анами, » з Львшським православним братством, i з католиками та протестантами Peni Посполито!, i з папським престолом.

У березш-квтй 1603 р. ЛжедмитрШ I перейшов до Адама (Василя), а попм Костянтина Вишневсцьких, i, набувши нового доевщу в ixHix

замках (Вишневщ та Брагиш), почав дипломатичну гру з королем, Ю.Мншжом, езуТтами I папою Римським Климентом VIII. Тод1 ж, наприганщ 1603—на. початку 1604 рр., Самозванець побував на Запо-рЬюю, де, можггиво, брав участь у одному з поход1в загону старшими Герасима бвангелика.

Таким чином, процес европеТзаци свщомсст1 Лжедмитр1я I почк-нався в УкраТш. Тут вш познайомився з1 зразками европейськоТ куль-Тури, фитософи, науки, л]тератури, кирилично! книжнос-п, сощ'ально-полггично! думки. Це збагатило його знания, сощальний, пол1тичний, дипломатичний, культурний { побутовий досвщ, сприяло формуванню !де! синтезу р1знопланових росШських та украТнсько-польських структур з метою втшення його в Московському царств! за допомогою ряду реформ, нововведень та конкретних акщй.

Подв1йна зоркнтовашсть Самозванця (традищя 1 новизна) з без-перечним ухилом до «новизни» досить 1нтко вис* б раже на в описах його особистоеп 1 словесному портрету що виходили з двох таборш. Сучасникимноземщ вщзначали европейсьгастъ царя, його розум, «ней-мошрш зд1бносп», всличжсть 1 пдшеть, ршуч1сть 1 вправшеть, рух-лив1стъ 1 ф1зичну силу, наш'ть красу, Наприклад, Нср! Джеральд! твердив, що вщ Самозванця «чекають уешяко! корнал»1. Начальник загону осо-бисто! охорони царя, французький каштан Яюв Маржерет св1дчив, що Лжедмнтр1Й I «був володарем, який любить честь 1 мае до не! повагу; вш був честолюбним, прагаув стати вщомим потомству»2. Конрад Буссов пор1внював нового царя з його посредниками: «По його очах, вухах, руках 1 ногах було видно, а по словах 1 вчикках вщчувалсся, що був В1Н зовеш шшим Гектором, шж попередники, I що отримав добру оевггу, багато бачив 1 багато знав»3. Нав1ть православний арх!е-пископ Елассонський Арсешй евщчив, що новий цар — освоений 1 мудрий правитель, вщзначаючи, з одного боку, його наслщування царт-попередниюв, а з шшого — намагання «перевершити 1х в у сяком у царському д1янш та усшхов1И.

Фактично сучасники-шоземщ характеризували його як особу зах1а-ного св1ту: в кета ¡ноземщв-европейщв (¡ташйщ, фраицузи, голандш, шмщ) Самозванець вважався близькою за духом, «своею» люднною. Сприймаючи рос1Йську дШсшсть як «чужу» 1 часто дивну, вони не стввщносили з нею ЛжедмигрЬ I, хоча й вдоначали, що цар мае дотримуватися певних традишйних норм етикегу. Безперечно, в цьому кол1 Самозванець мусив вщповщно поводитися 1 вбиратися, що п1а-тверджуеться на численних портретах (зокрема, для Мшшкав), де царя трактовано в цшком захшному стал], вдягнутим у польський костюм.

1 Калачов И. Архив исторических и практических сведений, относящим* до Росскн. —СПб., 1860. -Кн. I. —С. 50, 53, 56.

2 Россия начала XVII в.: Записки капиташ Маржсрета. —М., 1982. —С. 203

3 Буссов К. Московская хроника. 1584—1613. —М . Л., 1961. —С.111.

4 Труды Киевской Духовной- Академии. —1898. —Кя.4. —С.56*».

гусарський обладунок тощо (акварельний портрет, привезений до Гей-дельберга посланцем Делаколою, портрет виготовлений для папи Рим-ського, портрет для тосканського герцога). Огже, в очах багатьох шо-земщв-сучаснигав Самозванець поставав (як 1 подавав себе) людиною захщно! цивицзаца. Зважаючи на стаалення до православно! шляхти в Реч1 Посполиттй, вш нав1ть таемно прийняв католицтво, демонсг-руючи перед м!родайнкми колами повну ¡нтегращю в захщну ел1тну верству.

Зовам ¡накше сприймали Лжедмитрш I його ствв1тчизники. Спо-чатку вважалося, що вж, як Рюрикович, е традицюнал^стом 1 його вчинки взагаги не пвдмгають обговоренню (щоправда I вш сам де-монстрував пщкрсслену прихильшеть до старовини). Протс теля помазания на царство Л стабшзацп обстановки в столищ, Самозванець почав поводити себе в побуп не так, як попередники, демонструючи на приватному р1вш, що захщний споЫб життя став для нього вже звичним, а традицШш церемош! перетворилися у вимушену необ-х1дшсть. ГПсля вбивства Лжедмитр1я I росйсью джерела особливо пщкреслювали саме «зраду старовиш», а новацп царя гшербол1зувалися 1 нав!ть зводилися до абсурду (хрест носив «нижче пояса», або в чоботт *пщ п'ятами», планував уах покатоличита, ченщв 1 черниць одружити тощо). Виопуклення негативного погляду заф1Ксоване у словесних портретах 1 характеристиках: «человек зломысльстен.., неблагонравен, нравом же лукав и скверноумен», навггь «естеством плоти зело незрачен и скупоростен, а сердцем лют и свиреподушен, и исполнен всякого пронырства лукава го и беснования, ядовит злобою, аки смертодыха-тельная скорпия». Самозванця пор1внювали з царем Юлшном, 1удою, називали «сатаною »'антихристом во плот»»1; був зд!йснений симво-л!чннй акт спалення його останюв та висилки «поганих царських риз» у Сиб1р.

Отжс, обида сторон и пщкреслювали захщну зоркнтовашеть Самозванця, а сам вш у побуп зручнше почував себе як людина Заходу, шж як лкадина традици, хоча стосовно фунюий володаря держави залишався традищонал!стом.

Гадаемо, варто звернуги увагу 1 на «мотив смерт» героя», котрий для доби Середньов1Ччя був важливим компонентом культури, екраном, на я кий проекгувалися вс1 життсв1 цшносп. Людина Середньов1Ччя при вий зануреносп у щоденн! справи не могла забуги про юнець сво!х земних дшв, коли будуть обраховуватися вс1 гр1хи 1 добр1 справи. Останш хвилини Самозванця, його сповщь перед стршьцями 1 боя-рами-змовниками не залишають сумшву в щлковитШ впевненосп стосовно свого династичного походження 1 месШного призначення задля порятування Роайсько! держави 1 християнського евпу.

1 Четыре шшп о Лжс—Дмитрии. извлечении« п рукописей имп. Пу&днчвоА библиотеки. — СПб.. 1МЗ. — р. 6i—i^; Временник Ищи Тимофеева — М., Л., 1М1. — С. М—«5, 254—155.

Ш.2. ПРОБЛЕМА РОЛ1 НОСЙВ ЗАХЩНО! ЦИВШЗАЩЙНО! МОДЕЛ1 В РОС11

Сучаснг росШська ¡сторюграф!я почасти знову повертаеться до ¡де! приховано! гТольсько! ¡нтервенци на початку Смути 1 посадженш на московскому престол! креатур и короля та папи. Дане твердження потребуе чггко! вадповда на два головш питания: про юлыасний ! яюсний склад шоземщв, що прийшли в Рос1ю та про !х рсальну роль у державшй полтиц I житп росШського сусшльства.

Виршення цих питань можливе на досить конкретному р1вш. Автору цього дослщження вдалося показати, що поляки-католики складали незначну части ну арми Самозванця I досить М1зерну ча стану ¡ноземного оточення в Москви Огляд найманого вШська був проведений 7 вересня 1604 р. бшя Глинян в Галичиш — воно нараховувало близько 3 тис. чолов1к, з яких лише 1000 — польсью гусари, а решта — рос1йсыа вт1кач1 та вихщщ з украшських земель. В поход! до нього приеднався двотисячний запн запорожщв на чол1 з Белешком та Куцком, попм пщШшло 3 тис. «украшних» (м1сцевих, поруб^жних) коза ю в 1 ще 4 тис. запорожщв, а шзшше — ще запн запорожщв з 12 гарматами. «Запорозьким гетьманом» у ар ми Лжедмитр!я I був Ян Запорський. Мопиивсыа купщ евщчили, що в Ки!в 17 жобтня 1604 р. вступило галькатисячне вШсько Самозванця, очолюване магнатами —Мшшком, Вишневецьким, Чорторийським.Струсом, Ратомським. По дороз! до нього приедналося багато м1сцевого насслення Оверщини —дворян, селян, холотв, служило! др1бноти.

Поляюв п!д час походу в арми Лжедмитр1я I було не бшьше 1000 чол. А кали 2—4 с1чня 1605 р. частина найманщв ! Ю.Мшшек з польськими гусарами вщправилися до Польщ!, в табор! Самозванця залишилося близько 600 поляюв. Його арм!я фактично складалася з населения Оверщини ! козацьких загонов. Сучасники одн'остайно евщ-чили, що на ¿¡верщиш «бысть мятеж во всех сиверских городах и смута в служивых людях и в черни и начаша многая люди изменяти». А вже 7—9 травня 1605 р. пщ Кромами усе царське в1йсько Годунових перейшло на б1к Лжедмитр!я I /33/.

Отже, сл!д констатувати як пол!етн!чний ! погпсощальний, так 1 полжонфеайний • склад в1йська Лжедмитр!я I. Тут були, з одного боку — магната, шляхта, козаки, дворяни, м!щани, седяни I навпгь люмпен, з другого — рос!яни, украГнщ, поляки, з третього — православш, католики, протестанта. При Самозванцев! знаходилися два езу!ти — АЛавицькпй та М.Чижозський, а в яКосгп вМськових капелашв — представники Ярославсько! колегц езугпв М.Цировський та АЗавша. У Путивл1 Лжедмитр1Й I брав уроки латини 1 вт розмови з езуТтами про заснування в Москв1 ушверситету, одночасно юн наказав принести з Курська чудотворну ¡кону Богородиц! ! вказував на не! як на свою покровительку.

Незважаючи на незначний вщеоток «чужого» елементу, паи'еттич-ний, пал!сошальний Г полжонфесШний склад арми Самозванця тео-

ретично мав працювати на щею синтезу. ГПзнший досвщ показав, що власне захдний елемент не зм1г витримати напруги, покинувши В1Йсько, у той час як вфним залишилося козацтво. Показово, що населения Оверщини, а дои i дворянська ромйська армм та П боярсьха верх1вка, не сприйняли вШсько Самозванця як чуже, загарбницьке. Тож навряд чи е пцдстави говорити про ¡нтервенщю.

Не вдаеться простежити яюсно! pcmi «захщного елементу» на зов-шшнь i-побутовому piBHi. Тут прослщковуеться швидше кшыасна i яюсна перевага носив зах¡дно-православно! (козацтво) i росЮсько! тра-дищйно! ментальносп. Лише особа лщера залишалася об'ектом в*1ливу i переймання зах ¡дно! цивиизованосп. Але i BiH, вступивши в меж! Foci! i здобувшй пщтримку шсцево! людносп, повернувся (принаЯмн| у зовшшшй поведшш) до традици. I хоча остання в приватному житп Самозванця зводилася до миимуму, вона все ж демонструваласк- на загал i забезпечувала сприйняття претендента росшнами як «свого», «законного» царя, Богом повернутого пред ставника динасп! Рюриковича, а отже «справжнього монарха». Власне це допомогло Ля^е-дми-ipiio поборота традищйну (персошф1ковано) династию Годунових, яка була «новиною» в розумшш «худородно!» родини на престол!, позбавлено! сакрального ореолу старого роду правител1в. У свщомосп неелггних верств не «традищйна» особа перемогла «нсградищйну», а пред ставни к Богоданно! династи — висуванця, самс обрання якого порушувало традищю i провщеншйно-династичш переконання мае1. Боярська ж елт керувалася швидше полугичним розрахунком, який теж спирався на Ti caMi Bisii, що послугували пщетавою для лгащацц ново! самовисунуто! династи.

Другою складовою частиною названо! проблеми е питания впливу Ыоземного оточення Самозванця на його державну политику, а ксн-KpcTHime — чи спроба запровадження в Poci! моделей захщного евггу стала результатом впливу «чужих». Це питания було розглянуте автором на piBHi персоналШ /1, с. 103—107; 2, с. 147—150/. Доглщження пока-зуе, що вщразу теля коронаци Самозванець вщправив на батьювщину иайманшв-поляюв. Чиссльшсть i значения католицько! групи були pisKO зменшеш, а езутв, яю залишились у Моски, майже не допускали до двору.

При Лжедмитри I залишилась невелика група вихщщв з Pe4i Поспо-лито!: особист! секрстар1 —Ян, Сташслав i Матв1Й Бучинсью, Ста Hi слав Слонський, BittcbKoei — каштан М.Домарадзький та охоронець Си-пзмунд Казановський, дипкур'ерй — Липницький, Пелчицький, За-горський, Ромийка, Свирський, Громика, Горський, Шклинсъкпй, Дсм-бицький. На початку серпня 1605 р. у Москву прибув кн. Адам Вншне-вецький, однак скоро залишив Рос!ю. Найбшьш апливовим з-пом1ж

1 Успенский Б.А. Царь и сыюилец сааюааятеспо ■ России ш кулиуряо-иеторическнИ феномен // Успенский I.A. Избр. тр. — Т. 1. — М.. И9Ч. — С. 75—109; Жнаоа В.М., Успенский Б А. Царь в Ьог Сеииолпвсии аспекты сакдоюаики монарха а Росни // Tau само. — С 110—311.

згадаиих оа~, буа Ян Бучинський, який вга усе темно дипломагичне листувания, зносини з р1зними полггичними угрупованнями Рсч! Посполито!, займався поштичною розьщкою тощо. Вш, як 1 ряд ¡нших з числа названих польських шляхтич1в, був протестантом I учасником антикорол1вського рокошу, пщтримуючи !дсю висунення Лжедмнтр1я Т на польський престол. Огже, н1 ¡нтереси короля, ш ¡нтереси като-лицькою церкви 1 папи Бучинський обстоювати не мт

Автор д1йшов висновку, що вплив ¡ноземного оточення Самозванця стосувався лише зовшшньопоштичних справ ¡, головним чином, з Пччга Посполитою /25/. У внутршый полггищ шоземц! втручалися лише в справу боярсько! опозици, що загрожувала як царю, так ! Його оточенню (змова Шуйського). ГСсля змсви стритьщв Лжедмирпй I найняв також три загони ¡ноземно! охорони (300 чол.). Зазначимо, що на службу приймалися не лише ¡ноземш-шов1рщ, але й православн! (греки АндрМ Рало та Мануш Кантакузен Палеолог; волошани ЮрШ I Петро Вла-рецови. Петро Мутьянський).

Поряд з шоземцями близьке оточення Самозванця складалл також й етшчш ромяни, яи мали великий вплив на вм сфери внутршньо! пол ¡тики. Вони входили до так звано! Ближньо! Думи: царський дво-рецький В.М.Масальський, головнокомандувач П.Ф.Басманов, думний дяк 1 печатник Б.ГСутупов, посольський дяк 1 канцлер А1.Власьев, конюший М.Ф.Нагий, М.Молчанов, кн. ГАХворостинш, постельничий С.Г.Шапюн. Щ особи виконували важлив1 державш та особисп дору-чення царя, брали участь у його закритих бенкетах поряд з поляками. Вони фактично пщтримували заходи Самозвзнця, знали його плани I намфи; а кн. Хворостин!н ¡, частково, посольський дяк Власьев взяли за зразок життя захшну модель. Зокрема, Хворостин!н здаерто заявляв, що е фактично «чужим» в середовиид росШсько! придворно! ел!ти. Уа ш люди так чи такте теля державного перевороту були покараю 1 в росШських джерелах характеризуються негативно як вщетупники вщ традица 1 слуги знаряддя диявола -— Самозванця.

Ш.З.ПРОБЛЕМА ЗБЕРЕЖЕННЯ ТРАДИЩ*

Характеризувати початок Смути як спробу цившЬашйноТ новаш! неможливо без виясиення р1вн!в та сфер збереження традищйних форм житгя. В першу чергу ■—це структура алади, будоеа I функци социально! шрамщи та гсловних державних ¡нститупв, тобто внутршня криста-ична решггка РосШсько! держави. Феодальне суспшьство В принцип! с функ-Ш'онально розчленованим, де кожна трупа зиконуе свою службу 1 покликання як структурна одиниця загального. Дослщники вважаюп це головною рисою феодально! щеологп (Жорж Дюб(). В Роса дана схема Д1яла досить жорстко: тут ¡снувала едина шрами альма система сощально-паштичного, власницько-васального, ¡деолопчно-ментального пщпорядкування уси стан ¡в царев!. Це була пряма вертикаль всеза-гального п!дданства вол одарю. Нав!тъ на р!вш сошально! та полотчно!

\

елгги дшла мошчна система единого царського сюзерештету над стро-катим за своТм гснеапопчним, пол1тичним 1 економшним становищем складом васол!в1. В бврош, в тому чист в Реч1 Посполипй та п украГнських землях, на той час функцюнувала розгалужена структура вищо! верстви: васально-сеньйор1альна система на рЬних р1внях, яка допускала цшковите свавшля, непщсудшстъ, непокору, силов! методи боротьби 1 зневагу закону верх1вкою (магнатами). Проте станова р1зно-рщшсть не виюпочала системну цшснють шляхетсько! верстви3.

Питания про владу в краЫ е ключовим для визначення державно! политики в умх сферах житгя. В ¡сгор1ографи Смути це питания ли-шаеться не виясненим, навггъ переважае твердження про «чужорщшсть» влади, або «деспотию» Самозванця, про реформу владних структур за прикладом польського сенату (Карамзш, 1ловайський, Костомаров, Пантешус), про «демократизащю» влади та аналоги з опричним двором Грозного (Платонов).

Автор доводить, що полггична система вищо! влади, сощальна ! полгп ко-адмМстративна структура суспшьства в период Смути зали-шилися традицШними /1, с. 41—230; 2, с. 105—275/. Автор реконст-руював по1менний склад Боярсько! Думи /2, с. 227—242/. До не! входило 42 боярина, у тому числ1 — бояри 1вана Грозного, Федора 1вановича та Бориса Годунова (18 чол.). Нов1 пожалування в боярство отримували «родичи династа (Нап, Романов), висланники Годунових 1 п, хто прислужився Лжедмитр1Ю в боротьб! за престол. У цшому з 43 бояр близько 30 походили з1 знатних родин. 1з 17 окольничих лише 9 були новопожалуванимн, з них тшьки трое мали право на цей титул за положениям роду. 1з 7 думних дворян четверо були пожалуваш Самозванцем (це сгосуеться 1 чотирьох з шести думних дяюв). Загалом головний орган державного, управлшня — Боярська Дума — нараховувала 71 член, що юльюсно значно перевищувало склад Думи 1ьана IV (32 чол.), Федора 1вановича (53 чол.) 1 Бориса Годунова (40 чол.). Значке II збшьшення вщбулося за рахунок бояр ! окольничих, однак збер1галося традищйне ¡снування двох значних груп: аристократ та дворян (при переваз1 аристократ). Дума час1в Самозванця ягасно повторювала свою традищйну структуру; осгання збе-реглася 1 за Василя Шуйського, який проголосив викоршення «чужого» та повернення до «традици». Додатковим матер1алом до яюсно! характеристики Боярсько! Думи Лжедмитрш I е реконструкцш системи земельних пожалувань ц членам. Автор з'ясував, що як I давшшс, нагороджувались родичь наближеш особи 1 московська аристократия. Боярська Дума на початку Смути продовжувала збср1гати родовий принцип формування та мкницьку 1ерарх1ю (удтьш або ж «служил!»

1 Шйпо Р. Вотчин» // Родин». — 1993. — Nk 2. С. 42—<8 (мшш дану систему м тип схщно! дсспотй).

2 Якокнко K.M. Уцжнсыш шляхта j индо MV so ыредиин XVII ct. (Валит i Цеягрмыи Ухрйм).

— к., 1»з. — с. 199—т

KHü3i -> титулована знать (князО -> нетитулована знать -> дворянсыа роди). Чгпастъ висхщно! пщпорядкованосп порушувалася виникненням р1зних форм пол1тичних угруповань, яю деформували кланово-сощальш та родинш зв'язки.

Автором видшеш три 0CH0BHi угруповання Думи, реконструйований ix персональний склад, завдання, рплив на державну палггику та результата Д1яльносп /1, с. 62—82; 2, с. 125—142/. Першими виокремилися колишш опричники i «худородш елементи» Думи, яю одними з перших визнали легтгимшеть влади Самозванця. Очолював цю групу Б.Я.Бель-ський, а cboim завданням вона ставила повернення до старо! опрично! практики Грозного (в тому числ1 поземельно!), вщновлення позищй при двор! i вщтюнення аристократ!!. У боротьб! з останнъою опрична трупа програла, П лщер був висланий 3i столищ (Новгород, Казань). ГБсля перевороту Василя Шуйського колишш опричники пщтримали другого Самозванця. Однак опрична модель у середовиин вищо! ел!ти сприймалася як аноматя, тому ця програма не мала реальних перспектив. Трупа Романових концентрувалася навколо постриженого в ченщ Ф!ларета (Федора Микитовича) та чИсленних представниюв роду. Через постриг Ф-ларета, як вважае автор, Романови намагалися зробити ставку на колишнього «великого князя Bciel Pyci» Симеона Бекбулатовича /2, с. 275—299; 19; 28/. Це була традищйна для середньов!ччя щея (яку використав i Самозванець) про легтгимшеть освячено! влади роду. У конкуренцп кзлькох проекпв захоплення престолу боярськими париями теля усунення Лжедмитр!я I Симеон як стороння особа, представник !ноземного правлячого роду, вже символьно пщнесений у минулому на престол, уявлявся rpyni нетитулованих Романових мож-ливою противагою Шуйеьким, Мстиславським, Голщиним. Викори-стання Симеона в боротьб! за царський трон на р1зних етапах Смути заевщчуе ун!кальне явище: ном!нально отримавши вщ 1вана Грозного московський трон, Симеон Бекбулатович назавжди отримувац формально право претендувати на царство. Цей факт е незвичним проявом лептимацп царсько! влади, що не вписуеться у загальновизнаш сьогодн! генеалопчш концепцй. Ймов!рно, зведення на престол згтдно з волею законного царя-династа Рюриковича розглядалося сучасниками як акт прилучення Симеона до харизматичного права, котре теля смерп останнього з династп було пщетавою прете ндувати на престол. Зокрема право Симеона Бекбулатовича вважалося бшьшим, н!ж прстензц будь-кого з бояр: BiH дв!ч! (1598 i 1606) висувався на роль царя, боярська опозищя використовувала його ¡м'я в акщях 1586 i 1606 р. Це дозволяе провести паралель з ¡деею «причастя» давньоруських княз1в вщ ки!в-ського столу (О.П.Толочко).

Символ!чним визнанням сили Романових було перенесения з наказу царя праху Bcix представниюв ix роду, яю померли на вигнанш, в столицю i переховання в родиншй усипальнищ. Невдача з висуненням власно! креатури (Симеона Бекбулатовича) змусила гурток Романових примкнути до ютану Шуйських, пщтримавши Ix змову проти Самозванця. Однак i в цьому випадку вони програли, i лише нпприкшш

Смути, завдяки зроетанню ватаву дворянства I ко:--ацгва, .шгакню аристократ!! ¡, врсштт, родинним зв'язкам з царською династию, Ро-манови змогли заволод1ти престолом шляхом «соборного обрання», вже випробуваним Годуновим 1 Шуйським, з чого почався черговий виток утвердження «старини», тобто «традицп».

Найбшьш вцливове I могутне угруповання Думи с клад ала аристократия, титулована знать та !х приб1чники. Цю трупу очолювали кн. Шуйсью, поглинувши менхш угрупування кн. ФЛ.Мстиславського, кн. В.В.Толщина, кн. 1.М.Воротинського. Зосередивши в сво!х руках управлшня головними державними шститущями в ценгр1 ! на чпсцях та кер1вництво дворянським вШськом, демонструючи свою вщдашсгь Лжсдмитр1ю 1, Шуйсыа готу вали переворот задля захоплення алади. Однак ф1зична л1квщашя Самозванця могла бути лише початком спраеи. В очах народу Роси нсобхщно було дискредитувати Лжедмитр1я I: довести незаконшегь походження 1 вщсутсть лелтимних прав на престол, його «злод1Йсыо» нам1ри зруйнувати традищю та завести усе чужс — польське 1 латинське. Под1бна пропаганда почалася Шуйськими ще до вступу Лжедмитр1я I у Москву 1 не вщухала навггь п!сля воцаршня Василя Шуйського. Ё апогеем стало проголошення царевича Дмитр1я святим з перенесениям його поховання в кремл1вський Архангельський собор. Василь Шуйський очолював урядову комкш по розелщуванню обставин смертт царевича Дмнтр1Я в Углич! 1591 р. ! зв!тував перед царем та Думою про нещасний випадок у припадку епщепси; коли Самозванець з в!йськом вступив у меж! РосШсько! держави, Шуйський з патр1архом 1овом на Лобному мкщ в Москв! повторили перед народом шформащю про смерть царевича в 1591 р. та зав!рили в самозванств! Григор1я Отреп'ева; Шчля скинення Годунових Шуйський зустр^чав Лжедмитр!я I пщ Москвою як спранжнього сина 1вана Грозного: вщразу по в'!эд! останнього до столищ Василь Дванович оргашзував змову ! був заарештозаний; пщ час показово! страти розкаявся, теля амшетц вш демонстрував шрн!сть царев! 1 одночасно поширював про нього найр!зноманггн!ш1, часто безглузд! чутки як про анархиста-латинника те польського клеврета; в рент оргашзував 1 очолив заколот, фЬично знищивши конкурента; коронувався на царство, огалосив анафему Отреп'еву 1 каножзував царевича Дмитр!я.

Метаморфози Шуйського надто опрощено було б квал1ф1кувати лише як пол!тичний авантюризм. Для середньов!ччя, коли полпичт мотиви дай не обов'язково мали зб!гатися з релтйною мораллю, особа Шуйського вщповщала запальному колориту епохи. Складаючи \ пору-шуючи присяги, Шуйський в!ддзеркалював м!нливу кон'юнктуружиття, а при тому вш залишався в1руючою людиною, що замолюе гр1хи вкладами на церкви ! монастир!. Як приватна особа, в!н ламав угоди з окре ми ми людьми, ч!тко розмежувавщи евгг земний 1 Царство Небесне. В цьому, схоже, проявлялися; певш риси релтйно! свщомост! рос!й-ського народу, яка в секулярному середовицц мала бшьш-менш одно-типний для р!зних сташв патршрхально-побутовий характер. Само це

обумоытювало стпвчупшве розум^ння сучасниками вчинив Шуйського, чий пол1тичний розрахунок можна вважати xi6a опоссредкованою формою вияву бшьш складного явища, яке ф1ксувалося на ментальному

piBHi.

У щлому ж, констатуваиии традищйний склад Богрсько! Думи, можна твердити, що в шй ¡снували три вагомГ полггичж упруповання. I коли рашше, за динаспв-Рюрикович1в, вони боролися головним чином за вплив на царя, то вже вщ 4aciB Бориса Годунова точилася боротьба за верховну владу i престол. Це вщповщало пагавшй 1де! влади: теля згасання прямо! л ¡Hi! Рюрикович^ царем Mir стати будь-хто з найвищого кола елпи, i тому допустимою була замша його кожним, хто переможе в 6opoTb6i. Порушилася традищйна система освячено! спадковост!, пов'язана з сакрал1зованим царським родом. Щодо Годунова, то його становише ускладнювалося некняз1вським походжен-ням, i лише частково ур!вноважувалося «всенародиим обранням» та церковним освяченням. У 6opcrn>6i з Самозванцем важливо було довести його ошукрнство i незакотисть: не випадково важливу роль и цьому вщ вод или MaTepi царевича Mapil Напй та акту каношзаца царевича Дмитры. ;

Це до певно! м!ри перегукуеться з корол1вським обранням в Роч! ПосполитШ теля вигасання динасгп Ягеллошв. Однак там на престол не обирали М1сцевого магната чи шляхтича, а запрошували предс-тавнигав зарубЬкних правлячих динаспй (Генр1Х Валуа, Стефан БаторШ, Жигимонт III Ваза), що зшмало внутршню полпичну напругу, обер-таючи енерпю на вплив на короля i за вплив у сенат!. В Poci! пер1оду Смути даяла установка на внутршнього лщера (не врахозуючи явно невдало! спроби запрошення Владислава), зумоалюючи жорстоку бо-ротьбу претендекпв. Чи можна це явище пов'язати з цив1тзацШною моделлю? .Можливо, Самозванець, вщдавши на вщкуп Думи yci внутр!-державш справи i погодившись на незначш пшьш боярству та його лщерам, даяв пщ в пли во м доевщу Pe4i П ос полито!. Однак позиц1я Думи випливала з конкретних плажв П угруповань, жодною Mi рою не пов'язуючись з opicHTauiero на якусь ¡ншу модель влади. Дума, як i paHiuje, керувала законодавчою та виконавчою сферами життя, а певний вщетуп вщ традици полягав xi6a у втратг нею повно! i всеохоплюючо! залежносп вщ царя. Встановлено, наприклад, що обидва за ко ни 1606 р. (про селян та холотв) вийшли si спн Думи i були п!дготовлен! та схвалеш П членами, i лише приговор про селян був формально за-теердааний царем. 3mict закошв ащповщав интересам думсько! ел mi, створюючг видим¡сть поступок нижчим серствам за рахунок середнього та драного дворянства. Градицюнатзм даного явища пщкреслюеться там, що Лжедшщмй I, зробивши ставку на дворянство як вШськову силу, все ж не перечив Дум1.

Головш угруповання Думи мщно тримали о coolx руках такох чйьн! органи виконавчо! влади — прикази, »id контрочювали пладн» структури на М|'сцях. Приказна система на початок XVII ст. мала пжо

складен! нласш традици, що збереглися i на першому etani Смути. Нав1ть прийшт Лжсдмигр1ем Т особи сто чолобитш псредавалися у вщповщш прикази для ви несения ршень. Автор реконструював пер-сональний склад адмМстраци основних (18 з 30) приказш /2, с. 244— 251/, виявивши, що вш гначною М1рою був оновлений. При цьому в руках опричного угруповання Д--ми зосередилось управлшня вШськами, мкницью справи (Розрядний приказ) та держаьне офщШне даловодство (Печатний приказ). Аристократ тримала в cboIx руках помкну систему (Помкний приказ), збирання податюв (приказ Великого приходу), державну казну (Казенний приказ), управлшня понизовими терито-р1ями, Поволжям та Cn6ipoM (прикази Казанського та Мещерського дворщв, Володимирський приказ). Представники саме nie! наймогут-шшо! групи ксрували державою пщ час вщсутносп царя в MockbL 3 ослаблениям колишн1Х опричниюв ix роль у вШську перебрали при-б^чники Шуйських. Користуючись можлив!стю впливу на дворянство рпних репошв краши, вони почали збройну та пропагандистську пи-готовку перевороту.

АдмЫстративна система на мкцях (воеводи, губш ¡зби), як пока-зують реконструйоваш автором персонаш! стосовно 63 MicT ycix perioHiß Рос1Йсько1 держави /2, с. 253—275/. також залишалася традищйною. Про це саме свщчить персональний склад полкових воевод — KepiB-ництва дворянського вШська: 1хня бшьша частана представляла аристо-кратичне угр'тювання Думи.

Зовшшньополгтичну д1яльшстьслщ розглядати в двох аспектах — дипломатичному та практичному. Щодо першого, то члени Думи кон-курували з ¡ноэсмним оточенням Самозванця, беручи участь у Bcix офщШнйх прийомах i посольствах та очолюючи Посольський приказ, хоча таемну дипломатию царського двору вершили все ж дов1реш шоэемш. Проте головншм питания (одруження царя з Мариною Мш-шек, в1йна 31 Швещею, гадписання дйпломатачних i економ1Чних угод) бодай формально псредавалися на розгляд Думи. В цшому ж звичний баланс у виробленш зовшшньо! политики i нав1ть у традицШному посольському етикет! (ЛжедмитрШ I особисто вщповщав послам, де-мрнструючи власну ерудищю, у той час яктрадицш вимагала передавати вщповщь через котрогось з наближених) був порушений. Це обумов-лювалося тим, що власне ця сфера державно! даяльжхгп була найпсшше пов'язана з новаторськими планами л ¡дера, поеднуючи ¡дею, суть i форму.

Стосовно ж практично! сфери зовшшньополггичжрс акщй, то Са-мозванець не Mir обШтися без Думи, яка керувалавМськами i фшан-совою пол ¡та кою. Тому пщгртовка военних дай проти Туреччини, Шве-ui! i Полыщ велася за участю ycix полпгичних угруповань Думи.

Автор вважае, що в принцип! неможливо говорити Hi про структурш, ш про кардинальш персональш (введения шоземщв чи опора на нижч1 верстви) змши yciel вертикал] влади в Pocii на початку Смута. На там бшьшу уюту заслуговуе особиспсний аспект — промови

Лжедапщля I в Дум!, намагання пинести П !нтеле1стуальний ревень, персональна прихильшстъ до розумних oci6 всупереч мкницьюй iepapxil, спрощення церемони спшкування з членами Думи, епподичнв намагання л^квщувати хабарництво, opieHTauia на систему заохочень, а не покарань. Все це створило не вповн! традищйну (Володар i «хлопи государев!») атмосферу спшкування. Одночасно Самозванець м!г про-являти себе необмеженим монархом i, приймаючн етакстний ритуал за щирий прояв почугпв, був твердо переконаний, що «так добре взяв у руки свою державу, що без його вол! шчого бути не може». Конкрепи вчинки i висловлювання Лжедмитрш I свщчатъ, що йому не ¡мпонувала модель влади Pe4i Посполито!, де король перебував у залежнос-ri вщ сенату, а навпаки — Самозванець обстоював традищйиу самодержавну модель, до певно! мфи «демократизовану» на piBHi спрощення придворного етикету.

Не були також запроваджен! в дно Hi досвщ державно-правових шститупв Великого княз1вства Литовського, що функщонували за схемою: великий князь рада паша сейм ! сеймики; земськ! та Micbid органи самоврядування1, н! спшйно демократична модель устрою 3anopi3bKoI Ci4i, осягнута претендентом пщ час перебугання на Запор1Жяа.

1нша pi4, що пом'якшена самодержавна влада Самозванца могла сприятн ¡де! новацШ, проте традиц!йна структура i склад владно! вертикал! за наявносп консервативно! опоэици служили головною перешкодою впровадження реформ у життя. Це найкраще демонструсться показовим судовим процесом над Василем Шуйським у червн] 1603 р., коли завдяки оточенню Самозванця i його власшй звинувачувальшй промов! про змову з метою вбивства царя було вннесено смертний впрок. Однак думська аристократ, викорисгавши piaHi важел!, змогла так натиснути на Лжедмитр1Я I, що, попри переконання ¡поземного та роайського оточення, вш змушений був поступитися i вщшннти страту найзапеклпиого i кайвпливовшого опозищонера /1, с. ICS—116; 2, с. 167—177/.

Це була перша капггулящя Самозванця, що поклала початок пану, ванню аристократа у oepxHix ешелонах влади i гробила мохливимн 1 поспйними спроби змов, яга вреигп ув1нчалнся вбивством ЛжедмитрЫ 1.При цьому аптац!я Шуйських демагопчно спрямувала гшв московсь-кого населения проти шоземщв (головним чином, поляьап i «литвн»), яю шбито прагнули вбити царя, священного нооя влади 1 лептимного пред ставника дина ста Рюрикович!&

ТрадицШна ел!та прагнула л1кпщувати владу особи, яка в «колектаз-ному несвщомому» асощювалася з сакрально осзяченою династпею, з

1 Витаминов С Госудврстоенно-прмоаие numnym Великог» гашстк Якгюекога. — Вши»», 19(1; Serczyk WA Dm Rezeption Леш polaecben YtrteuBpawdcUa la S^woiWa — <ia VoibM od«r tia Zenwvn // StudU Oermano-Polonica. — Xntm, 1ПХ — I. >. — S. 57—43; O&mbU Z. Un^ i jodaofci w dawuej PoUce. — Wirem, 1МЭ; Wi.net It NjjaaakJn Кхтецм^оии. > dxkjew Fthki uUcbe<kirJ XVI — XVII wiehi,— Winzm, int; «шкН S. Monarch» I ttuy v F»Um piiats» ¿tdxirmixn Ц Pi7e»l^i hufnanatycay. — W-wa. 1»3. — R. 37. — — S. 7—14.

вшиовленням «лравди» ! перемогаю над «злом». Цс можна було зробити лише завуальовано, поставивши загал перед доконаним фактом та системою компрометашйних доказш. Впм, обидв1 частини шину вда-лися лише в МосквК ГНвденш та зах]дн1 репони вадреагували на вбив-ство царя непокорою там людям, яи, зпдно э традищею, завждн мусили знаходитись бшя трону династа, але не на трош.

Проблема збереження традици в сощально-становШ сфер1 просте-жена автором на приклад! двох найчисленшших 1 найважливаиих у функцюнуванш суспитьства та держави верств —дворянства 1 селянства /1, с. 125—230/. Особливо важливим здавалося виявити, насюльки со-щальна поведшка згаданих верств була детермшована колективною психолопею, як поведшков! стерсотипи вщбивалися в 1х даях. Вста-новлено, що на початку Смути в свщомосп цих людей домшували таю ознаки, як замкнупсть, чпгка ¡ерарх!чшсть 1 регламентовашсть1. Вчннкн ¡ндивдав диктувалися Тхжм статусом у суспшьств1, а провшною залншалася ¡дея про збереження усталено! систсми як еталона грома-дянського порядку, коли будь-яю змши ототожнюються 31 злом. Однак початок Смути не був сприйнятий иссякни ми верствами як спроба змш. Дворянським адеалом е д1яльний, полтмний 1 практичний л1аер, надшений, окр1М того, сакральним дчнастичним правом. Закоршенню таких уяалень у ссредовиии дворянства сприяла часта змша цар1в 1 поява численних самозваншв впродовж двох наступних етапш Смути, коли на перший план висуваеться загальнообраний (при переважий рол! служилого стану) цар. Однак теля Смути щея сакра/пзаци царсько! ьлади (вже ново! динасш) поступово повертаеться. Автор констатуе, що на початку Смути во на не лише не була зруйнована, але навпаки — значно актуал1зувалася ! допомогла Самозванцю отримати корону при бсззастережшй пщтримщ неелггннх верств.

Остання обставина спричинила спершу особливу увагу нового царя до дворянського прошарку. Роль дворянства у сощальнШ та вШськово-полггичшй структурах держави поступово зростала ще з час1в 1вана Грозного, писилюючись намаганням росШського дворянства змшити свое економ1чне становище — похисне 1 грошове жалування, збихь-шення числа пщлеглих селян. На вщм1ну вщ шляхти Реч! Посполито!, яка добивалася пщнесеннд свого стану на вс1х ршнях, у тому числ1 полггичному, дворянство Роси не проявляло полггично! активность Б1льше того, коли шляхта добивалася юридично! ф1Ксацд своТх прав, то росШськс дворянство прагнуло фактичного полшшення свого становища шляхом одноразових пожалувань — персональних, репональ-них чи вШськово-шститушйних. У захщшй культур! домшувало договф-но-юридичне начало, що базувалося на основах римсько! юриспру-денцп, в той час як для Роса лишався характерним принцип «вручения себе»2. Згадана р!зниця була спричинена вщмшностями полггико-

1 Пор.: Семеном Г.Ю. Педология ехукылого сослош > России XVII >. по помет» и спвнми о Смутном арсмекм //Вссгашс Мосхоасмга уы-та. — Сер. I. История. — 1993. — М2. — СЛ6—26.

2 Лопни Ю.М. Асеиметрия и ли йог /Л'РУЯ" по аншмым системам. — Тарту, 1»»3. — Т.ХМ; Пого

сощальних систем: мошчиого в Роса (владар -> пшдшп-холопн) та сюзеренио-васально! — у Великому княз1вств: Литовському ! Реч! Посполипй1. Дослшження показують, що на початку Смути тип залежи осп володар дворянство ще б!льше змщшв у своТх традишйних формах. Напередодн! вступу в меж! Роса Самозванець звертався листов-но до дворян твденних ! захщних репошв, яи вщразу стали на його 61к ! брали участь у боротьб! за престол. Зпдно з трздищею, вони вадразу були надитеш вщловщним грошовим! поземельним жалуванням, отримавши певне привитейоване становище. Щоправда, до цього сл!д долучити 1 суб'ективний фактор: Самозванець деякий час жив у дво-рянському середовиод, ! воно ж п!цтримало його претензи. Вш добре розум!в, що саме воно складае юстяк вШська, тому в перш! ас дш п!сля коронацц явно демонстрував сво! продворянськ! симпатп: «Ус! володар! славш солдатами ! людьми-лицарями, ними вони стоять, ними держави розширяються, монархи утверджуються... Бажаю здобута любое людей-лицар!в..., об1цяю !м свое благоволшня»2.

Проте на завад! стала аристократична Бояська Дума, яка завдякн пашвнШ рол! в законодавчШ та виконавчШ влад! змогла внести певну деструкщю ¡, ставши посереднйком м!ж володарем та середшм дворянством, ослабити 1х зв'язок. Однак дворянство твденних ! захщннх репошв було вцщане Лжедмитр1ю1, ! теля його смерп повстало проти бояр, яп вбили «Тхнього царя».

1ншим було становище подмосковного та твшчно-захщного (нов-городського, смоленського) дворянства, яке, не дочекавшись додаткових пожалувань та не бажаючи брати участь у вШн! з Кримом, було роз-пропаговане боярською опозищею ! взяло участь у заколол Шуйського.

Репональний п!дх1ц до анал1зу положения дворянства на початку Смути розкривае лише проблему «володар -> уряд -> дворяни». Не менш важливим е внутр!шньо-соц!альний зрю, тобто розгляд становища служилих людей «по отечеству», до яких належали думш дворяни, княз1, що втратили родов! земл!, московське дворянство, виборне, городове, др!бнопом!сне пов!тове з двор!в, яю складали верхн!! середш сощальш прошарки дворянсько! верстан та дгтей боярських ! служилих людей «по прибору»3. Доводиться констатувати, що на початку Смути, з одного боку, продовжувалося сощальне розшарусання (з1 стану виклю-чаються збанга 1 розорен» дворяни), а з шшого — змщнився стано-во-кастовий бар'ер (заборона включения представннюв «иизових» верств: селян, холопш, посадських), послаблений в часи Годунова. Як

ж. О семиосфере //Там саыо. — ИМ. — Т.ЗОЛ1.

1 Кобрин В.Б., Юргжпов А Л. Становление деспотического самодержавия ■ средневековой руст (к постановке проблемы) //История СССР. — 1991. — М4. — С.54—<4.

5 Записки Станислава Неыоевского /Дито» А.А. Рукописи славянские и русские, прннадоемшиа ... П.Л.Вахраыегву. — М.. 1907. — Вып.«. — При». — С.<5.

3 Буганов В.И. Российское даоряисгео //Вопросы истории — 1994. — N»1. — С.29—41.

1 давшше спостср1пшася ¡ерарх1чш диференцШовашсть ставлсння впади до р1зних груп дворянства.

Анагпз станово! психолоп! росШських дворян на пщстав1 автен-тичних документа (чолобитних, судових справ, царських жалуваних грамот, вкладних тощо) показуе, що на початку Смути спостер^гаеться пщнесення почутгя «династичнэго патр1отизму», пщсиленого прийомом дворянських чолобитних царем. Документа не фжсуюгь спроб дворян розширити свою сганоао-функцюнальну сферу. Беззастережна ор^ен-тащя на царську влацу 1 мшпеть пщкрсслюеться там, що Самозванець використовував дворянсьга мас'и у сво!х полггичних акциях (суд над Шуйсыаш, змова стршьщв) при вщсутносп шщативи з боку само! дворянсько! верстви (автор спростовуе думку про факт «дворянського собору» 1606 р. — 1, с. 162—165). Вищий прошарок дворянства, ттешше пов'язаний з аристократтею, був ¡нформований останньою стосовно неправдивого походження Лжедмитр1я I, а також звинувачень у нам1рах ополячите 1 покатоличити Росио. Це стимулювало потребу захисту традици 1 спричинилося до учасп дворянсько! верхтки у заколет 17 травня 1606 р. Проте Василю Шуйському довелося докласти чимало пропагацдистських зусиль, щоб прищепити дворянству згадаш ¡де!. Зворотним боком ще! акцп стало зруйнування стереотипу априорно! залежносп вщ династа-монарха 1 виникнення впевненосп у значимосп свое! рол1, в тому числ1 полггично!, у державному житп, за умови правлшня цар1в-бояр. В «простому» часовому вим1р1 така змша у ста-новШ свщомосп вщбулася надто швидко, але в даному випадку д^яв «сощальний час», котрий спрссував ряд ситуащй, «шокових» для всього народу, а особливо — його збройно! верстви.

В теоретичному плат автор бачить можлив1СТь пор'шняти продво-рянсьи проекта 1вана Пересветова I спробу !х фактичного вгплення на початку Смути. I те й друге пов'язувалося з трйдищйною сощально-функцюнальною схемою свалю ца дворянсько! верстви: розширення еконоьйчно! бази 1 добробуту дворян мало збшьшити !х залежшеть вщ царсько! влади « зробита опорою зовющньо! пол!тики та боротьби з внутршшьою опозишею аристократа. Про самоспйну участь у пол1-тачному житп держави не Йшлося, 1 це рЬко вшрЬняе роайське дворянство вщ шляхти Реч1 Посполито!, доводячи водночас, що практики останньо! на жодному э р|вшв Не переносилися на ромйський грунт. Дворянство лише використовувалося царем та аристократичною опозищею для взаемно! боротьби, причому л1нш сощально! де-термшанти залишалася на бощ царя-династа аж до введения окремих представниюв дворянства в склад Боярсько! Думи.

Спроби Самозванця вгплйти в житгя тенденци змщнення залежносп «цар «—► дворяни», теоретично сформульоват ще Пересветовим та {ншими публщйстами, наштовхнулйся на отр юиЫвсько-боярсько! верх1вки, яка не дозволила царев! послщовно проводите продворянську полпику в загальнодержавних заходах та законодавста. Це призвело до того, що факгично становище дворян (за винятком швденного 1

захщного репошв) майже не змшилося через саботаж центрально! 1 ¡шецево! адмшетраци. В'щтак державна полггика стосовно дворянського стану ¡снувала шби у двох взаемовиключних площинах -— царя I Бо-ярсько! Думи. Нам1ри Самозванця або зависали в повггр!, або препа-рувалися та пщганялися на практищ пщ стар1 шаблони. Дослаблення прямого зв'язку «цар <—► дворянство» призвело до використання опо-зищею дворянсько! верхтки в усуненш царя, Натомить, середне 1 др1бнс дворянство швденних 1 захщних репошв, Яке вщчуло «царську мшисть», однак було вщдалене вщ особи володаря, зреагувало на його вбивство ршучою непокорою аристократа, яка знищила «!хнього царя». Отже, про злам у дворянсьюй психологи можна говорити лише на мeжi двох етатв Смути в твденно-захщних репонах Роси.

Зд1йснивши полгтчний виб!р. м1ж «сво!м» мертвим царем-династом (а швидше — його образом чи 1деею владаря-дкнаста) та новопос-тавтеним царем-аристократом на користь першого як лептимного бо-гообраного «батька держази», що протистоТть своему ж вчорашньому «холопу», дворянство стае на шлях повного самовиправдання з появою чутки про порятунок Лжедмитр1я I i його новий похщ проти «узур-патор!в». Огже, на ментальному р1вш взаемозв'язок «цар-династ <—► дворянство» д,1яв безвщмовно, а уявлення про недосяжшсть царсько! влади для жодного з-помЬк «хслотв государевих» панувало в середнь-ому прошарку сусптьства.

Нарешп, певним показником стабшьносп традица е ситуащя в нижчих верствах суспшьства — селян г холошв. В радянсьюй ¡сторю-графи стверджувалася !хня активна роль у боротьб1 проти феодал1В та селянсьюй в1йш. Останшм часом цей постулат, як уже згадувалось, активно переглядаеться. Дослщження автора/1, с. 170—230; 11/ показуе, що на цих щаблях сощально! драбини ментальна установка на царя-династа важила ще бшьше, н1ж в середовиц« дворянства. Зокрема, у випадку замши ним царя-аристократа з розряду колишжх «холотэ государевих» на нього покладалися 1 Певш нада на полшшення життя. Факта евщчать, що вщ початку 1 до юнця селянство 1 холопи стояли за Самозванця, який уособлював сэкрал1зований образ царя-династа. Його гасло священно! вШни проти «узурпатора» Бориса Годунова прямо накладалося на колективну установку низ1в щодо лептимносп влади. Зазначимо, що ! Самозванець цшком традишйно сприймав нижч1 верстви. Готуючись до походу, вш у сво!х «прелестных грамотах» звер-тався до вищих 1 середшх верств населения, там часом як селяни 1 холопи стояли поза цими категоршми: 1 як фЬичш пщдаш господар|в, до котрих звертався претендент, 1 як холопи призначеного Провидшням царя-династа, вони мали беззаперечно виконувати Його волю, не че-каючи ви нагороди.

Селянсько-холопсью маси, йдучи за Лжедмитркм I, бачили в ньому лептимного царя, який скине не лише Годунова, але й пов'язану з ним та його «пнхами» катастрофу Роси — голод, епщеми, зубожитя /11/. Показовою е, зокрема, позиц1я «вМськових холоп ¡в», що отримали певш пшьги вщ уряду Годунових, проте беззастережно перс А шли на

б!к Самозванця, хоч в!н шчого 1м не общяв I навггь не згадував у своЬс зверненнях до народу Росп.

Не варто приписувати цим верствам намагання видозмшити ¡снуючу систему. 1х цшком задовольняла пол1тика разових послаблень та цар-ських милостей в рамках ¡снуючо! социально! трамщи. Чолобитш селян, виявлеш автором, заевщчують повне збереження психологи низт з чггкою сошальною градащею суспшьства, розумшням свого м1сця в ньому 1 единим проханням збер1гати усталеш норми житгя, захистита 1х вщ посилення економ1Чного таску 1 несправедливостей. Отже, кон-серващю старовини, тимчасов! послабления на перюд кризи 1 «бать-ювську» ошку — все це м!гдати представник богоцанно! старо! династа, законний володар.

Вт1М, Самозванець, намагаючись показата «батьювську мил1сть» ус^м верствам, спершу робив певн1 жести стосовно нижчих прошарюв (наприклад, прийом чолобитних влггку-восени 1605 р., тимчасове — десятир1чне — знесення податюв ! обов'язюв обробляти «государеву десятиину пашню» в швденно-захщному репош), однак це не було елементом соц!ально! програми. Остання залишалася традишйною: вир!шувалися проблемиЛ протир1ЧЧЯ М1Ж власниками селян 1 хологов, а не потреби низ1в. Окр1м того, справи, пов'язаш з податним населениям, вершила Боярська Дума, що традищйно представляла ¡нте-реси землевласниюв. Прийняп нею два закони щодо селян (вщ 1 лютого 1606 р.) 1 холошв (вщ 7 ачня 1606 р.) яскраво пщтверджують цю тенденщю.

Однак при цьому, на думку автора, спостер1галися певж несшв-падшня М1Ж планами Лжедмитр1я I, законодавчою д!яльн!стю БоярськоТ Думи та оч1куваннями селянсько-холопськоГ маси. Яюцо цар 1 прагнув шти на деяю послабления та поступки за прикладом ¡нших (вщмша холопства в Лит, дозр.щ подач! чолобитних селянам), то на його шляху стояла Боярська Дума, що намагалася зберегти стару систему або, принайми!, звести до мш!муму спроби послаблень, застосовуючи сощальну демагопю та багатозначшеть трактувань законодавства. Щоп-равда, мусимо коистатувати факт, що з воцаршням Самозванця селя нсько-хол опсью рухи припинилися. «Народ шмував» тому, що ¡сторичний шанс повернення володаря-династа був ним використаний. Ментальна установка, реальш пол!тичн! обета вини! результат до певно! м1ри ствпали. В очах нижчих верств ЛжедмитрШ I був класичним пилениям традици, яка накладалася на сощально-психолопчн! установки та конкретш прагнення ! бажання перемш. Недивно, що коли його нестало, р1вновага м!ж реальною владою ! «народною ¡деею» царя-династа порушилась, I селянсько-холопськ! маси актавно ви-ступили проти с или, яка в 1х очах була причиною дестабипзаци, а в ¡деальшй ¡ерархи полггико-сощально! трамщи займала м!сце иижчо пщнЬкки царського престолу. Н! «викривальн!»' писания Шуйського та патриарха 1ова, н! каношзацы царевича Дмитрш не под!яли — «народна щея» виявилася сильшшою, бо грунтувалася не на полггичних реал1ях, а на глибииюй традищ! «колективного неевщомого».

Ш.4. ПРОБЛЕМА «В1ДКРИТОСП» РЕЛ1ПЙНО-ЦЕРКОВНОК СФЕРИ ТА УТИСК1В ПРАВОСЛАВ'Я

В середньов-1чному суспшъств! в обставинах «цив1шзац'|йного на-плизу» церква займае досить значну роль, псршою активно включа-ючись у процес освоения нового социального та географ^чного ареалу. На початку Смути це спостер1гаеться i в Pocii. Традишйно дане явище пггерпретуеться як спроба покатоличення Pocii шляхом прискорено! рел!пйно-духовно1 та щеолопчно! експанси. Така оцшка була нав'язана суспшьству в ¡д разу, як гшьки Самозванець з'явився на pocittcbKOMy кордош ■— в грамотах Бориса Годунова та патриарха 1ова. Згодом вона була пщтримана Василем Шуйським i динаепею Романових; Григор!« Огреп'ева поряд з ApieM внесли до nepeniKy oci6, яких проклинали nifl час лиурги, що каношзувало негативний погляд на релтйно-цер-ковне житгя початку Смути.

Автор показуе /2, с.299—368; 16; 23; 34/, що насправд! ситуашя була ¡ншою, бо новаци виходили вщ представниюв захщних конфесШ i зд1Йснювалися ттльки на ¡ндивщуально-приватному piBHi. Традицю-нал1зм у взаеминах царя з православною церквою доводиться автором завдяки дос1 лише незначною Mi рою використовуваному масиву джерел, серед яких — понад 100 жалуваних i пщтверджувальних грамот мо-настирям i церковним д1ячам, царсыа rpouioßi внески у найб1пыш MOHacrapi, документащя про державш дотацп (ругу) бщннм обителям тощо.

Чекалось би, що конфл1кт Самозванця з православною церквою мав бути неминучим. Як тшьки вш заявив про себе в Pe4i Посполипй, naTpiapx 1ов у грамотах, що читалися по церквах, викривав злод!я Григор1я Огреп'ева як проводника католицтва i наказував проголошу-вати йому анафему. Викривальш грамота вщ ¡MeHi naTpiapxa були послаш до короля, сенату та православного киТвського воеводи кн. КОстрозького. В д1ючу армио були мобЫзопаш uepKOBiii слуги, духовенство Новгорода-С!всрського брало безпосередню участь у oitt-ськових д1ях проти Самозванця, MOHacrapi надавали коней i rpomi для вШськових потреб, а зарубЬкш церковш Midi в Mockbi виступали в якоеп ¡»форматоров.

Недивно, що Самозванець, звертаючись у посланиях до рЬних верств населения, попри поради наближених не згадував духовних oci6 i шчого не об1цяв церкви Одшею з його перших акц^й на пщетупах до Москви стала 3MiHa narpiapxa, причому зведення 1ова було здШснене руками представниюв мкцево! православно! елгги — кн.В.В.Толщина, В.М.Мамльського, П.Ф.Басманова та ¡н. Новим naTpiapxoM собор «об-рав» грека 1гнапя, Рязанського арх1епископа, який першим визнав Лжедмитр1я I законним престолоспадкоемцем. 1ерархи дозволили ви-тягта з гробнищ в Архангельскому co6opi прах Годунова i перезаховати; вони зустр1чали Самозванця з репьями i вшчали на царство в Кремл1вських соборах. Bei сучасники-рос1яни та шоземщ одностайно

свщчать про повну покору вищих церковних iepapxiB та "монастир1в новому ttapeei. Його духовником став вщомий церковний композитор з Володимира 1сайя Лукошко; в монастирських кормових книгах за-клеювалися всличання Годуновим i вписувалася здравиця Дмитр1Ю Твановичу та Mapiï Напй. Огнсе, церква як ¡нститущя pi3KO зм1нила свое вщношення до Самозваная, визнавши його законним царем-династом. Самозвансць, 3i свого боку, пщтримав традицию: церковну владу уособлював патрпрх, a bîh був замшений лояльним ¡ерархом, якого церква визнала i освятила. Автор твердить, що бшьшс шяких «кадрових» змш в церковшй icpâpxiï не вщбулося. До БоярськоТ Думи увШшли Bei виш] iepapxH церкви: патр1арх,чотири митрополита, cîm apxienncKoniB, три епископи. Настоятель Чудового монастиря, де з 1600—1602 pp. жив Отреп'ев, став митрополитом Крутицьким, а пострижений Фша'рет Романов — Ростовським. Bei ¡ерархи огримали пщтвердження своТх земельних володшь та ckohomîmhhx пшьг. За 11 мкящв ЛжедмитрШ I встиг видати бшьше 100 дарчих i пщтверджу-вальних грамот монастирям (це лише bIaomî грамота, слщ думати, значну частину було знищено), а Годунов за 7 роив — близько 300. Документа також ф1ксують факта здобуття великими монастиря ми по илька пшьгових грамот методом nirxyny посадових oci6, придворних i «родичш» царя. П1д заклейками у вкладних книгах вдалося знайти записи про традищйш rpouioBi внески царя Дмитрш 1605—1606 роюв, а також евщчення про надання монастирям щор1чно1 грошово! руги. Таким чином, е bcî пщетави твердити, що л!шя вцшосин mix. « священством» i «царством» залишилася традицШною.

Не зазнало змш i внутршне життя церкви. Продовжувалася заборонена Стоглавим собором 1551 р. та указами 1557, 1572, 1580 pp. практика земельних вкладав у MOHacrapi i скутвля земл1 у дворян та князш. У всix зафжсованих випадках майнов! (поземельш) судов! су-перечки вир1шувалкся на користъ церковних шетитущй. Продовжувалася система укладення монастирськими властями кабальних угод з селянами. Стабшьними залишалися державш податки з монастир1в. Не пщтверджукггься евщчення наративних джерел про конфккащю монастирських земель i казни, тобто система економ1чного тиску царсь-ко1 влади на церкву застосована не була. Не становлять винятку i спещальш побори на военш потреби, осюльки ïx супроводжували видаш вщ ¡mchî царя розписки про можливе поверненнл позик (це рщко робили попередники). Наштч» полггичщ ув'язнення та постриг у мо-настирях (Симеон Бекбулатович, його дружина Анастасия Мстиславська та ц сестра 1рина, Ксешя Годунова) вживалися зпдно з давньою традицию як форма розправи з полтгичними противниками.

Опрацьоваш автором списки жипй святих i чудотворшь заевщчуюгь продовження подвигу чудотворжня на початку Смути на Соловках, в Псково-Печерському MOHàcrapi та ¡н. Були вщкри-п i заевщчеш мощ1 кн.Романа Углицького (nepuii чудеса, вщ них фжсують лютим-березнем 1605 р., коли було створене його жиле), складсш craxipH i канони.

Продовжували свою подвижницьку дмльшсть ус! е1дом1 на той час знаменит! ченц! (автору вщомо 12 ос!б).

На персональному р1вш цар-династ поспйно демонстрував свою традищйно-православну релтйшсть. Близью до нього ¡ноземщ, ям керували гварщею 1 часто перебували при особ! царя, свщчать про дотримання ним православних церковных обрядив. Самозванець вважав своею покровителькою Богома-пр 1 поспйно поклонявся чудотворшй Курсьюй КоршнШ ¡кош. Показовим можна вважати момент, коли у вщповщь на поширення чуток про неблагочестя царя ЛжедмитрШ I скликав стршьщв 1 придворних-ротн, цшував святий образ ! просив Господнього знамения та кари, якщо чутки правдив!.

Лише в дуже вузькому кол! Ближньо! Думи Самозванець М1Г вести розмови про законшсть наступних п!сля 7-го Вселенських Собор1в, про нев!гластво та видиме благочестя чернецтва ! необх!дн!сть эмш у монастирському побуп. Поряд з цим жодна з ¡нославних церковних М1с1й, яка побувала при його двор!, та отш-езуГти, що не покидали його, так ! не отримали монаршо! падтримки та офадйного доз волу на М1С1Йну даяльшсть. Самозванець добре розум1в, що во роже ставлення до ¡нослав'я, глибоко закоршеш православн! традица! церкву як основу духовного життя зач!пати не слад. Ус! акца, як! погребували церковного благословения, ЛжедмитрШ I, хоч ^формально, але обов'язково проводив через церковний собор (наприклад, питания про одруження та перехрещення Марини Мн!шек). 1мщж православного царя-династа пщтримувався Самозванцем, таким його сприймала назагал церква ! народ, тому не випадково, що в заколол Шуйського духовенство не брало участь

Попри вс1 попередш об1цянки пап! ! королю, Самозванець но зби-рався поширювати католицтво. Воно було дозволено лише для погреб поляюв-католиюв у Москвь Проте сам факт присутност! в столиц! католиюв, протестант1в та ун!ат!в ! в!дсутн!сть звично! санкцдоновано! державною владою ¡золяци представниюв ! служител1в цих коифесШ створювало прецедент «вадкритосп» рел!пйно-церковного простору. Однак у суспшьста з консервативною одноконфесШною церковною структурою та довгою традищею негацп !нослав'я будь-яю самостШи спроби М1сюнерства без офщйно! державно! пщтримки на той час були марними. Цю думку пщтверджують ! невдал! спроби захщних церковних М1с;й, про що йтиметься дал!. Вплив Заходу, в тому числ! завдяки церкв!, ф1ксуеться лише стосовно двох придворних ос!б — посла в Дашю Постника Дмитрова (ще за час!в Годунова) на кн. 1.А.Хворостинша. Певну «антирекламу» традицюнал!стськ!й церковтй падатиц! Ошозванця створювало його польське оточення 1 свита Мшш-юв: IX вщверто зневажливе ставлення до православно! церкви, на-см!хання над а слугами та обрядами. В Москв1 це було особливо пом!тно, чим ! скористалася опозищя. ГОзшше Василь Шуйський з метою компрометаца «злих намф1в» Самозванця використпв також його таемне, декларативно-дипломатичне листування з папою та королем.

Говоря™ про церкву як найконссрвативьпшу традицШну структуру в суспшьств!, Жак Лс Гофф зробив щкавс спостереження про контроль над часом. В псрюд Ссредньов^ччя цей контроль здШснювала церква (години вщбивалися цсрковним дзвоном), надаючи житпо певно! розм^рсносп, рсгламентуючи ус! його функца, стверджуючи ¡дсю Богоданной! самого життя 1 його щоденного хроносу. 3 XV ст. в Сврогн масово поширюються механ!чн! годинники на ратушах, час з цсрков-но-богоданно! цшноеп леретворюеться в сощальну. В Роса на початку Смути час продовжував налсжати цсркв1. Самозванець для людностл збср1г цю традищю, однак у власному побуп поспйно П порушував, як 1 все шоземне оточсння царя. Змщення «часу державного» 1 «часу володаря», певний 1х дисонанс при збереженш лише зовшшньо! ви-димосп сшвпадшня рано чи тзно мав привести до вибуху 1 .тквщацц «часу володаря», я кий за допомогою чужо! модел! не М1г на початку XVII ст. подолати традищю.

III.5. КОНЦЕПЦ1Я «ПЕРШОГО МОНАРХА» ТА СУПУТН1 Ш

ТЕОР11

Ус! верстви рос!йського суспшьства на початку Смути об'еднувала 1дея необхщносп повернсння на престол царя-династа як символа неперервност! традица, благоденства держави ! пщданих. Коли постала можлив!сть и втшення, в свщомосп бшьшо! частини середшх ! нижчих верств особа Самозванця акумулювала щ прагнення, вщтак ентуз1азм пщтримки претендента та беззастережно! покори йому набув масового, дШово-смоцШного характеру. 1накше сприймалися пода ел!тою, яка була пошформована щодо нелептимного походження Лжедмитр1я I. Тож в П сприйнятп поеднувалися дш ¡де!: боротьби проти незаконно! впади «холопа» Годунова, що перервала традищю (ця боротьба була можлива лише пщ-прапором Рюриковича), ! боротьби проти Самозванця, якому не було прямо! династично! зам!ни, а тому нижчий р1вень влади (княз!всько-боярсько! верстви) довелося пщнести на вищий щабель шляхом пщтримки найвпливов!шого П представника — Василя Шуйського. Це пщнесення хоча й було освячене патриархом, не здобуло статусу сакрально! влади нового династа, бо також було порушенням традица. Лише загроза повного краху держави змусила рЬш верстви населения пщкорйтися обставинам I погодитися на обран-ня свггського. монарха з числа аристократов, не надалених правом цар-ствувати з ласки Божо!.

Автор доводить, що щея царя-династа була не лише сприйнята як незаперечна ¡стена новим лщером, але й ¡снувала в його свщомосп на рюш переконания щодо свое! мес!ансько! рол! в поверненш ГС, а з нею! Божо! благода-п в Рос!ю. Це пщтверджуеться тем, що Лжедмитр!й I ¡деололчно розвииув концепц!ю «першого монарха» в план! сакра-л!заца царсько! влади, боротьби за ¡мператорський титул на м!ж-народшй ар!еш та теора «Москва — ТрспЯ Рим». Леггтмшсть влади Самозванця, П спадково-династичний характер були освячен! цсрквою

— ус1М епископатом та новим патртрхом, греком 1гна"пем. Благодать Божа через ташетво миропомазания 1 молитви Освященного собору зШшла на нового царя, символ1зуючи Божсственну мшисть, яка понов-лювала усталений порядок престолонаслвдування. Законшсть владн Лжедмитр1я I визнала Вселенська Церква в особ! брусалимського патр1арха Софрон1я, екзарха Константинопольського патр1арха митрополита Мрлнайського Матвея, епископа СвятоТ гори Афон Харламгия, митрополита Радонезького 1еремп. Все це сприяло теоретичному розвитку ¡де! обожнення царсько! влади, про що евщчать тексти послань протопопа кремл1Вського Благоввденського собора Терентия. В першШ чолобитшй до царя вш намагався витлумачити йому теократичний постулат про виилсть духовно! влади над св1тською, однак через р1зке несприйнятгя новим царем дано! ¡де! змушений був ям ¡нити концепщю на протилежну. У друпй чолобитшй Терентий обгрунтовував божественне походження Лжедмитр1я I, Боже заступ -ництво над царем, його р1вшсть святим отцям. Самозванець пор1в-нювався з Сонцем («евпгило руське»), хоч це пор1вняння застосову-залося для ¡менування Христа: автор «Баркулабтського лггопису» вже теля смерп Лжецмитрш I називав його «праведним сонцем», «пра-ведним певним царем схщним».

Автор «Повю-п про смерть царя Федора Гвановича» пщ впливом ¡деолопчних уявлень ча«в Лжедмитр1я I вживав понять «цар цар1в», «сонцепод!бний», «непереможний владар», «святий цар», «красний ЦВ1Т християнський» — вс! щ найменування ссм1отично належали лише небесним силам. 1дея божественосп влади Самозванця заф!Ксована в пам'ятнику загальноросШського 0 ширше —слов'янського) значения, надрукованому 18 березня 1606 р. 1ваном Андрошковим Невежиним в московському «Апостол!» у вигляд! шелямови. Тут оф'щШно утвер-джуеться особлива роль царя Дмитрш в сфер! охорони ! поширення православ'я. За словами П.Петрея, ЛжедмитрШ I вимагав поваги до себе, «властаво! лише Богу» (придворш мали ставати навколшки I називати його «царем уей царЬ»), пор1внював себе з Олександром Македонським. Самозванець нав'пъ на мЬкнародному р1ВН! намагався закртити думку про особливий статус свое! влади, титулуючись «преевптишим 1 непереможним- самодержцем», ¡мператором. Свщ-ченням серйозносп його нам1р1в у цьому вшношенш е довга 1 гостра суперечка з послами Реч1 Посполито! за ¡мператорський титул1. В шй вш обгрунтував власне розумшня сирави: ¡мператорський титул наданий царю-династу вщ Бога, «ш аарШсью, ш ¡ндШсыа, м сам! шсар! римськ! не мали на. нього бшыш за нас права ! переваги», нЬсто не управляе царем, окр1М Бога, навпаки — вш сам роздае впаду ! закони у най-бшышй ¡мперц «в краях твшчних»; вс!, хто не визнае його ¡мператорський титул, «ображають самого Бога 1 вс1х християн»; папи! римсью

1 Устрхло» Н.г. СШ1ЯМ соврсыекшко» о Дишгтрни Сшшмш. — СПб.. 1459. — — С.1Ы;

4. 2. — С. 150; РИБ. — Т. 1. — С.412.

¡мператори вже давали «нашим предкам» ¡мператорський' титул (документа в арх1вах); подьський король отримав титул \ корону в5д германського ¡мператора Отгона, взявши вщ р1вного соб1 те, що мав в1д Бога; цар не бажае приймати титул вщ р1вних 1 сам приймае його як богоданий, «засвоюючи соб1 належне по праву»; ¡сторики навить «босурманського» хана називають «¡мператором татар», в Рим1 ж ¡мпе-раторами ¡менували добрих военачальниюв. Огасе, на вщмшу вщ своТх попереднигав, ЛжедмитрШ I ставив питания про ¡сторичний розвиток { сутшсть ¡мператорсько! впади взаши, а та кож про божествен ¡сть походження свое! влади 1 право само.чгу обирати будь-який титул. Упер-ше в росШсыай ¡сгори вш розпочав боротьбу за мЬкнародне визнання ¡мператорського титулу, намагаючись перенести погляд на сакральна значения царсько! особи, яке панувало в росШсьюй офвдйшй ¡деологи, на р1вень европейських володар1в, ел ¡та та дипломатично! сфери. В щй систем! сгииталися дв1 ¡деолопчш течп: в1зантШського Сходу 1 европейського Заходу, яю, ймовфно, мали спшьне глибоке коршня, але р1зш форми ! методи втшення, пов'язаш з рЬними церковно-рсл1пйними системами ! розумшням сшввщношення м1ж божестзенним I св1тською владою. Намагання Самозванця сполучита дв1 традици в обох площинах (внутр!шшй 1 зовншшй) у юнцевому рахунку не вдалися. В Роса не прищепився ¡мператорський титул, хоча можливими були нов! эовшшш форми та теоретичне опрацювання ¡де! сакрал1заца царсько! влади. В бврот не встаг закршитися ¡мператорський титул царя навить на дипломатичному (тобто досить умовному, етикетному) р1вж; там б1льше володар! бвропи не могли визнати за роайським монархом тс (сакральшсть особи 1 роду), чого безустшно добивалися сам! вш пап1.

В шй ситуацп Самозванець вир1шив обрати вШськовий метод доказу свое! незр!внянно! сили, готуючи одночасно военш акци прота Ту-реччини, Швец и 1 Посполито!. Християнський св!т вш планував об'еднати в нову коалвдю пщ своею егтдою заддя визволення хри-стиянських народ!в та святань. Цю шею безустшно намапшася нав'язати росШському монарху захщна, особливо папська дипломапя впродовж усього XVI ст.2.

Щкавими були прям! вияви ¡де! «Цар—Бог» на ¡ндивщуально-символ1чному р1вш. Так, трон Самозванця котював трон б!блШного царя Соломона; под1бну фунищю ви кону вала символ1ка лаштунив 1 прикрас нового палацу та корони царя; герб на печатках (орел Римсько! ¡мпери з розширеними крильми та розпущеним хвостом, двоголовий ¡мператорський орел), аренга при татулатур! на ср1бних медалях; визнання портретного псрсожф^кованого жанру при залишеюи ¡де-альних ¡конописних рис. Частково ця лш1Я «¡грово!» (за теор1ею Й.Гей-

1 Имнин Ю.Е. Имперски вдея и проблей* государственности ■ Зиидной Европе XV] ка //Вопр. истории. — 1993. — М»й. — С.}1—44.

2 Ушито» И. Хлыплскс Фтафея //Вопр. истории- — 1»4. — Ж. — С.155—1св.

эшги) рефлекса продовжувала лМю 1вана Грозного, що упод1бнювався гр!зному Богу—Отцю Саваофу та Миха!лу Архангелу, а саме прЬвисько «Грозний» трактувалося як вщповщник ¡де! божественного порядку, справедливость правди 1 Божо! кари за гр1хи.

Вищезазначене дозвсшяе не погодитися з твердженням (О.М.Пан-ченко, Б.А.УспенськиЙ), що Самозванство на початку XVII ст. зна-менувало крах ¡де! про божественну природу царсько! влади. Навпаки, воно базувалося на ¡де! про Божествснний порятунок справжнього спадкоемця династичного права на престол. Бшьше того, сакрал1защею царсько! влади в часи Лжедмитр1я I був розвиток теора «Москва-Трспй Рим» у творах росШського духовенства (чолобитна Терентш), в посланиях схщних патр1арх1в (Срусалимського Софрошя), в поглядах та справах самого царя (священна вШна проти Туреччини та створення християнсько! антитурецько! тт).

Концепщя «першого монарха» спиралася натрадищйну В1занпйську основу, однак щеолопчне наповнення старих постулате за Лжедмитр1я I стало шшим, дещо незвичним для традицШного росШського житгя. Це вддзеркалювало дво!спсть особи Самозванця, його вчинюв 1 прог-рами Д1Й. Традицш була загальною ознакою державного житгя, новаци починалися з особи владаря та його оточення. На ментальному ршш володар фактично перебував на роздор1Ж»а М1Ж Сходом 1 Заходом. Епоха 1 середовище не дозволяли вибрати Захад, проте особистий досвщ 1 вподобання царя спонукали його до змш бодай на особиспсно-побу-товому 1 культурно-етикетному р!вш. Останне в умовах Роса початку XVII ст. не складало лише особисто! справи царя та його двору: змша модел1 поведшки владаря-династа не могла бути ш сприйнята позитивно, ш нав'язана традищйно мислячому (стосовно поглядев на «царство») суспшьству. В цьому розумшш Самозванець випередив свою епоху, наблизившись до «реформатора» Петра I 1 вщдалившись вщ «консерватора» 1вана IV. Для ¡сторц Роса XVII ст. ЛжедмитрШ був надто нестандартним персонажем, в особ! та даяльносп якого драматично перешнталося ста ре з новим.

Ш.6. СФЕРИ ЦИВШ13АЦ1ЙНОГО СИНТЕЗУ ТА ПРИЧИНИ КРАХУ 1ДЕ1

Найбшьш складним е конкретне з'ясування того, в яких напрямках ! в яюй послщовносп планувалася 1 почала здШснюватася на росШ-ському грунт! адаптация зах!дно! цивипзащйно! модел1 в !! схщно-православному вартн"п.

Автор вважае, що туг можна видшита дв! сфери — загальнодержавну та ¡ндивщуальну^ кожна з яких, своею чертою, мала илька ршш в.

ГЦодо першо!, то передовым належить вщзначити спробу в прямому розумшш вщкрити «цивМзащйний кордон» —широкий доступ в Роаю жив их носив захщно! цивипзаци та бшыш можливосп ви!зду в Захццний св!т. Самозванець (про що свщчать його грамота) дозволив вшысу

торпвлю з захщними кражами; його агента спецшльно запрошували шоземних купшв та ремкниюв, особливо прсдставниюв вщсутшх або р1дюсних для Pociï спешальностей /7/. Натом1сть ще бшьше зросла закритпсть полггичних кордошв завдяки запровадженню тонких метсуив контррозвщки i створснню таемних царських креатур при корол1в-ському двор1. В державно-полпичному плаш Самозванець розробляв проект заволодшня польською короною, об'еднавши PÏ4 Посполиту i Pociio у одних кордонах /25/. Це зумовило потребу в згадашй закри-тосп корд oui s, а стара система контролю пере'одв через центр значно стримувала можливий приплив носив захщно! культури.

МЬкнародно-дипломатична ¡нтегращя Pociï в епшку захщноевро-пейських держав мала вщбутися завдяки створснню з ¡шшативи Са-мозванця антитурецько! л!ги з метою епшьно! боротьби за визволення християнських народт та святинь. Нова в1йна мусила об'еднати като-лицью краши i православну Pociio в боротьб1 за загальнохристиянсыа цшносп. Злачш економ!чш i людсью витрати в шй вШш Лжедмитр^й I брав на себе, розпочавши переговори i збирання власно! арми на шцдешшх рубежах. Одночасно Самозванець боровся за вихщ на Балтику, встановлення зв'язюв з Антею, Дашею та Ганзейським союзом /13/.

1нтелектуально-культурш шновацц мал и розпочатися з елггарних верств. Планувалося вщкриття ушверситету в Mockbî i шюл для дггей знатт з вивченням ¡ноземних мов. Йшлося також про дозвш вшьного вшзду за кордон задля навчання. В культуршй сфер! найбшьше вщ-чувався вплив Заходу, зокрема украшських земель Pe4i Посполита, де наприынщ XVI — на початку XVII ст. вщбуваеться р1зкий поворот вищих верств до Заходу саме в сфер1 духовно! культури, i магнатсьга двори вдаграють у цьому визначну роль.

У книговидавничШ cnpaei, яку п!дтримала офвдйна влада («Апо-. стол» 1606 р. Андроника Тимофеева Невежина), була взята оркнтащя на острозью, льв1всыа i дермансью кириличш друки. Запроваджувалася подобна календарна система (вщ Створення Св1ту та Ёздва Христо-вого), поширювалися латиномовж книги.

У дшльносп Боярсько! Думи застосовувалися елементи далово! практики шляхетських сеймиюв (ïx cnocrepiraB ЛжедмитрМ I у Сяноку). Царсыа промови демонстрували широку ¡сторичну ерудишю та o6i-знашеть, володар вимагав в!д бояр розширювати знания, кругозф, вчитися; bîb жваву дискуЫю та суперечки. Цар розпочав активну бо-ротьбу з корупшею та тяганиною в середовицц бюрократичного апарату, особисто приймав i розглядав чолобитш.

Релтйна TepnHMicTb демонструвалася державною владою в конк-ретних д1ях, як прийом царем делегащй вщ схщних naTpiapxiB, вш Льв!вського православного братства та.матер1альний внесок lia корпеть останнього; прийом делегащй волинських apiaH на чол1 з М.Твердо-хтбом; прийом ченщв-кармелтв та теоретика ушатсыац Miciï в Pociï Иосипа Велямина Рутського; дозвш католицьких та протестантських

релтйних в1цправ у Mockbi; дозв1л на 1снування туг же nocriftnol Micil езутв; офщ1Йна згода Думи та Освященного собору на одруження царя з Мариною Мшшек.

Важливим моментом е поспйний контакт володаря, елгш, адм1-н!стративного апарату, р1зних верств людносп швденних i захщних репонш та столиц! не лише з «чужинцями» (в розум!нн1 ¡нославних представниюв Заходу), але й з православними з-за кордону, що сприяло «оргатчному» контакт/ цившзащйних сфер та Ix невимушеному взаемовпливу. Йдеться про вихщщв з украшських земель Реч! По-сполито!, де б1пьш1сть людносп була православною i де вже вщбулася адаптащя захщноГ цивйпзашйно! модел! на рЬннх р1внях /4; 5/. У MocKBi залишався запн запорожцев на правах особисто! охорони царя. У серпш 1605 р. у росШську столицю прибув православний кн. Адам Вишневецький, а в сви-ri МшШка — численна украГнська шляхта. Наприюнщ 1605 р. до Москви приисало посольство Льв1вського православного братства на чсий з ГД.Красовським, яке подарувало Са-мозванцю Острозьку Б1бл1ю (¡м'я царя Дмитрш 1вановича було занесено в поменник братства серед *пресв1тлих uapie»). Посилення уваги царя до в1йськово! верстви — дворянства та козацтва, оточення себе охо-роною з найманшв, формування ближнього оточення на пщстав! ¡нте-лектуальних зд1бн остей i дшових якостей рад ни ив попри мкницьи пр!оритсти нагадувало практику ÄBopiB украшських i польських магната.

1нший piBeHb загальнодержавного синтезу захщних форм житте-даяльносп реашзувався в неофщШних (без явно! пщтримки влади) спробах певних структур поширити сво! впливи в Pocil. Йдеться в першу чергу про pejiirittui Micil: волинських apiaH (листопад 1605 — лютий 1606: М.Твсрдохл1б, ГМошковський, Д.Ростей, Любчовський), ушапв (ociHb 1605 р.: Йосип Велямин Рутський), езутв (А.Лавицысий. М.ЧижовськиЙ). BTiM, жодна з них, не отримавши пщтримки оф!ц!й-них кш i' самого царя, ycnixy не мала.

1нославн1 церковш Micil в Pocil зтснулися з могутньою традицию досить однорщно! релтйно-духовно! настанови суспшьства, яка ¡сну-вала безперервно впродовж стол_1тъ. В Украш» поширення католицтва, протеста тизму, унй вщбувалося свщомо на piBHi верхтки суспшьства та досить часто несвщомо — на piBHi пщданих згщно з правилом «Чия влада, того й релтя» /4; 5/. В Pocil дЫв ¡нший принцип: хто отримуе владу, той мае бути православним (така вимога ставилася i перед Жигимонтом III та королевичем Владиславом) i пщтримуватн лише одну, офвдйну церкву, що ви ключ ал о можлишсть релтйного плюрашзму.

Власну модель поведшки, смаки 1 cnociö життя в побуп (аж до музики i розваг —-. бал1в та рицарського полювання) намагалися нав'л-зати москвичам, елт роайсько! влади та вищим чиновникам поляки з почту Мшшюв. Бона сприймалася окремими пред ставника мм pocifl-

сько! слгш на «речевому р1вт» /26/, 1 лише в одиничнйх випадках — на ¡нтелектуально-духовному (кн. 1.А.Хворостинщ).

Гндивщуальна сфера цив!тзащйного синтезу замикаеться на самому володарь На ¡нтелектуальному, побутовому та культурному р1внях цей синтез, як уже зазначалося, вщбувся впродовж кшькох роюв перебу-вання Самозванця в Реч1 ПосполитШ. Навички релтйно! терпимосп вперше були прищеплеш йому в Киев1. Широкий спегар нових погляд1в 1 напрямюв мислення в контекст! православ'я, але а залученням здобупов захщно! л ¡Герату ри, фшософи, науки оволод1в св!дом1стю Лжедмитр1Я I в Остроз1 та Дбрманк Спшкування з вченим колом «Острозьких Афш» значно розширило його кругоз1р, розумшня та сприйняття багатоплановос-п життя, розбило стереотип негативизму в оцшщ «чужого». Свщченням цього е прагнення навчитися «чужому», оволод1ТИ ¡сторичним доевщом (через книжш знания) шших цивиизащй, зрозум1ти вщегавання Роси в щлому ряд1 позищй. Про все це Самозванець говорив у Дум!, демонструючи непогану ерудищю. Переломним моментом свщомосгп можна вважати факт вивчення ним польсько! мови та латини — остання для Росп початку XVII ст. асо-шювалася з символом антицеркви. В острозькому кол! та з подач! Кури, очевидно, була запозичена й ¡дея внутршньо! реформи православ'я на засадах ранньохристиянсько! церкви та ¡дея визволення хри-стиянських народ1в i святинь вщ мусульманського поневолення.

ПолжонфесШне середовище двору Острозького сприяло форму-ванню регапйноТ В1ротерпимосп, яка ще бшьше змщшла п1д час пере-бування в ар1ансыай громад! Гоцц та в середовицц католиюв при двор! Мншюв 2 короля. Це призвело до деформаци православно-мошетично! ментальносгп Самозванця 1 сформувало певний релтйний ¡ндчферентизм. В Москв1 Лжедмитр1Й I пщтримував зв'язки з предс-тавниками р1зних конфесШ /5, с.195—209/.

Вщмова православно!" ел1ти в особ! кн. К.0строзького пщтримати прагнення Самозванця здобути престол штовхнула його в католицький табф, де завершився процес його «европе!защ!». Проте стати вповн1 «европейцем» ЛжедмитрШ I не ЗМ1Г, 1 його прилащтування до стилю життя польсько! елт в ряд1 випадюв було швидше дотриманням правил гри. Це в першу чергу стосуеться переходу в католицтво, листування з папою, зв'язюв з легатом, езу!тами, що, як показують шзшип вщмови виконувати об1цяне, носили характер пол1Тичного розрахунку. П!д-твердженням цього е паралельш зв'язки з запорожцями, з середовщца яких наприюнщ XVI ст. вийшло кшька самозванщв, з росШськими викачами I схщними православии ми мккми. Об!цянки, дан! тут, Самозванець виконав, 1 згадаш зв'язки згодом пщтримував постШно.

Автор вважае, що у сво!х реформаторських планах Самозванець фактично ор!ентувався на рсали життя православних украшських земель з !х моделлю захщно! цивиизацц, де багато мшця залишалося для традици, закоршено! тут не на офвдйному, а на ментальному р1вш. В Роси, де офщйний та ментальний р1вень складали едине цше, най-битьш! перспективи мав саме такий доевщ.

1ндив1дуальний характер адаптацп захвдно! цивипзаци Лжедмит-р1ем I найбитьш виразно зафшсований в описах його повсякденного побутового життя, смаюв, уподобань, порушень усталених прнпис!в I норм царського етикету тощо.

Загалом же спроба синтезу на початку Смути не була ш посл1-довною, ш достатньо виваженою, а навпаки — досить' хаотичною 1 безсисгемною; переачна росШська людшсть 1 навпъ и с екулярна вер-х1вка не були готов1 до не!. Самозванця не зрозумита 1 не пщтримала на шляху реформ жодна полггична чи сощальна сила Московсьюо! держави.

П1Д СУМОК

Автор вважае, що прискорений темп «напливу» шшо! цившзацй, консерватившстъ росШсько! ментальносп, непослщовшстъ дМ лщера 1 швидка реструктуризащя опозишйно! верх1вки суспшьства та И знач-ний вплив на ¡нии верстви призвели до краху дано! спроби, повторено! бшыц уешшно 1 послщовно лише на початку XVIII ст. Ошнюючи п1д цим кутом зору сощальш рухи початку XVII ст. в Росп, автор вважае !х реакщею на спробу швидко! ¡нтеграци РосШсько! держави в св1т захщноевропейсько! цивипзаци, через постсередньов1чну модель. У верхах суспшьства спротив «новизш» був уевщомленим, шил верстви д1яли завдяки пропаганд! 1 природному потягу до оборони традици. Дши рухи не можна вважати ш селянською, н1 громадянською вШною — щ поняття вщбивають лише видим1 зовшшш пода («сощально-псш-тичний час»),

Ана.'пз фактичного матер1алу, я кий вщбивае спробу насадит в Росп на початку Смути цивипзацШну модель Заходу та П провал, викликае аналоги з концепщею «дуже довгого Ссредньов1Ччя» на р1вш «щоденно! людини», тобто в сфер1 ментальностей. Навпъ пщ видим1стю нового маси продовжують збер1гати звички евщомоетт I модел1 пово-дшки традишйного суспшьства, а окрем! верстви (боярська опозшця) фзично захищають старовину, яка за уявленням 1 сштарних верств, 1 вс1е! людноегт шюзорно «вища» за будь-яку новину («чуже»), «Ко-лективне неевщоме» виражаеться у евщомих Д1ях елтю! групп, яка стае на перешкод! новащям. Патртрхальний побут аграрного суспшьства, ттсно пов'язаного з природою, спадковий тягар традищй (ре-лтйних в1рувань, народних пересудов, усього укладу життя) створюааз у свщомосп людей мщний бар'ер прота всього «¡намного», а тому неприйиятного, яке не отримувало адекватно! ошнки. Завдяки зберс-женню традицШних сощальних груп 1 1х зв'язюв, старо! сощально! та державно-админстративно! системи опосередковано консерзувалася традищйна ментальшеть 1 дуже повшьно та нетривко прижиалювалося нове, особливо ж коли постать лщера р1зко вид'шялася своею не-стандартт'стю. Все це стало причиною краху ппцДОовано! на першому еташ Смути спроби адаптацп захщно! цивйнзащйно! модаи в Рос!!.

Намагання перевести 61 нар ну структуру суспшьстза в тернарну (за Ю.Лотманом), яга здйснювалнся теля Смути ХУП ст. в Роси неодноразово, завжди були невдалими: бшарна структура не визнае за «¡ншим» права на ¡снування, вона нетерпима 1 безкомпром1сна в свой психологи, а водночас максимал1стична (конфл1кт з «¡ншим» розгля-даеться як боротьба Добра 1 Зла)1. Характерною ознакою б!нарно! струкгури е ¡дея утвердження раю на земт — звщеи обожнення земно! влади як сили, що може здШснити це через щеальну модель, пов'язану з безперервшетю традицп. На початку XVII ст. одинично-персош-ф^кована спроба перетворити бшарну структуру в тернарну не мала шанав на успЬс.

Друковаш пращ В.1.Ульяновського по тем1 дисертацп

Монограф!!

1. Российские самозванцы: Лжедмитрий I — К., 1993. — 296 с. /20 др. арк./

2. Россия в начале Смуты: очерки социально-политической истории и источниковедения. — К., 1993. — 4.1. — 386 с. /22,5 др. арк./.

3. Россия в начале Смуты: очерки социально-политической истории и источниковедения. — К., 1993. — 4.2. — 204 с. /13,5 др. арк./.

4. Гсторш церкви та рели-Шно! думки в У крапп. Кн.1. — К., 1994. — 256 с. /18,6 др.арк./

5. 1стор1я церкьи та релтйно! думки в Украшь Кн.2. — К., 1994. — 256 с. /15,8 др.арк./

Окре,41 видания

6. Мнишки. Указатель архивных материалов и библиографии. — К., 1989. — 148 с. /9,2 др. арк./

7. Лжедмитрий I и Украина. Указатель архивных источников и материалов. — К., 1990. — 131 с. /8,25 др. арк./

8. Коле км ¡я та архш епископа Павла Доброхотова. — К., 1991. — 217 с. /13,7 др. арк./

ПублжацП джерел

9. Кшвський лпописсць першо! чверп XVII ст. // Укр. юторичний журнал. — 1989. — №2. — С. 107—120; №5. — С. 103—114 /у ствавторепи з Н.М.Яко-венко/.

10. Летописец Кирилло-Белозерского монастыря 1604—1617 гг. // Книжные центры Древней Руси. XVII век. Разные аспекты исследования. /Ред. Р.П.Дмитриевой, Д.СЛнхачева. — Спб., 1994. — С. 113—139.

1 Лотшн Ю. Механизм Сыуш (К топологии русской истории культуры) //Новый круг. — 1993. — »1. — С.175.

Науков! статН в журналах 1 зб)рниках

11. Земледельческое производство и положение крестьян Европейского Севера в период голода начала XVII века // Земледельческое производство и сельскохозяйственный опыт на Европейском Севере. — Вологда, 1986. — С. 83—93.

12. Внутренняя политика правительства Лжедмитрия 1 в оценке дворянской и буржуазной историографии // Историографический сборник. — Саратов, 1989.

— Вып. 14. — С. 118—133.

13. Русско-шведские отношения в начале XVII века и борьба за Балтику // Скандинавский сборник. — Таллин, 1990. — Вып. 33. — С. 60—75.

14. Тайна боярского письма // Актуальные вопросы исторической науки. — К., 1990. — С. 29—37.

15. Дело пана маршалка Йозефа Вандалина из Великих Кончиц Мнишка и тайные документы Лжедмитрия 1 // Советское славяноведение. — 1991. — №3. — С. 80—87.

16. К идее патриаршества и восточной миссии униатской церкви в первой половине XVII в. (Московский патриарх Игнатий в Вильно) // Наш радавод.

— Гродно, 1991. — Кн.З. -- 4.2. — С. 231—238.

17. ЛжедмитрШ I 1 Украина (поллчгчш аспскти) // Украша 1 Польша в перюд феодалпму. — К., 1991. — С. 73—85.

18. Незнаний то.,1 «Архива Юго-Западной России» // Записки Наукового товариства ¡м. Шевченка. — /1 ынв, 1991.— Т. 222. — С. 360—369.

19. ¿¡меон Бекбулатович у полпичнш боротьб1 кшця XVI — початку XVII ст. // Питания ¡стори СРСР. — Харив, 1991. — Вип. 36. — С. 123—131.

20. «Ун^атика» в колекцй епископа Павла Доброхотова // Наш радавод. — Гродно, 1992. — Кн. 4. — 4.1. — С. 198—202.

21. Киевские эпизоды из биографии Лжедмитрия 1 // Духовная культура населения Украины с древнейших времен. — К., 1991. — С. 69—83.

22. Украшський переклад «Хрошки» Стрийковського кшця XVI — початку XVII столлтя // Рукописна та кнкжхова снадщина Украши. — К., 1993. — Вип.1. — С 6—12 /у стваиторств! з Н.М.Яковенко/.

23. Православная церковь и Лжедмитрий I // Архив русской истории. — М., 1993. — Вып.З. — С. 29—62.

24. Проблема синтезу украшсько! та польсько! кторюграфи кшця XVI — початку XVII ст. (Перший украшський переклад «Хрошки» Стрийковського) // Украша-Польща: 1стсрична спадщина 1 суспишна евцюмють. — К., 1993. — С. 107—113.

25. Речь Поспсшитая во внешнеполитических планах Лжедмитрия 1 // Россия от Ивана Грозного до Петра Великого. — СПб, К., 1993. — С. 78—93.

26. Незнана рання праця М.СГрушевського з русистики та джерелознавства // Украшський археограф1чний щор1чник. Нова сер1Я. — К., 1993. — Вии.2.

— С. 263—279.

27. Острожскяя и Дерманская библиотеки в судьбе Лжедмитрия 1 // Книга. Исследования и материалы. — М., 1994. — Т.69. — С. 163—170.

Тез и паукових допов!дей

28. Использование данных медицины в изучении политической борьбы в Русском государстве конца XVI — начала XVII в. // Тезисы докладов и сообщений «Комплексные методы исторических исследований». — М., 1987. —С. 188—190.

29. Лггературна та переклада цька дшльнють кн. А.М.ХСуроського т Сопмш: проблем» 1 наиряыхл внвчешш // Минулс 1 сучасне Волнш. — Луцьк, 1989. — С. 215—219.

30. Челобитные протопопа Терентия как исторический источник // Молодежь н актуальные проблемы исторической науки. — К., 1989. — С. 275—277.

31. Александр Гиршберг — историк Смуты // Молодь 1 акту алый проблем» юторично! науки. — К., 1990. — С. 11—12.

32. «Опыт новейшей истории России» Г.Ф.Миллера в повременных изданиях. Академия наук 1761 г. // Книга в России: век Просвещения. — Л., 1990. — С 20—21.

33. Чернцово-Оверщина у дол1 та полптеш Лжедшщня I // Минулс Сосниш та П околиць. — Черитв, 1990. — С. 53—55. ■

34. Патриарх Игнатий в Греции, России и Речи Посполитой // Славяне и >гч соседи: католицизм и православие в средние века. — М., 1991. — С. 53—58.

35. «...1 знехот* рукопоклав Роса патршрха» // Людина 1 с в ¡т. — 1987. — №6. — С 39—42; передруковаио: Патр1ярхот/США/- — 1989. — 4.1 /217/. — С. 18—21.

36. ЛжедмитрШ I на УкраТш // Наука ' сусшльство. — 1990. — №5. — С. 24—31, 66.

Нау>сово-популярн1 статт!

Ulyanovs'kyi V.I. Russia at 0» Beginning of the Smuta in XVII Century, the new conseption.

A thesis submitted on the competition for a Doctor of sciences (hiitory) degree. Specialization 07.00.02. — World History, M.S.Hnahevdcyi Institute of Ukrainian Archaeography and Source Studies of the National Acadcmy of Science« of Ukraine, Kyiv, 1995.

A thesis is defended in the form of research report, summarizing a cycV of monograplis, that o(Teres an assessment of the initial period of Smuta in XVII century si a first attempt of synthesis of Russian and European (following the example of Ukrainian areas of Rech Pospolitaja) civilizational models. The embodiment of the synthesis idea is observed in three levels of the time rhythmes: the individual (Lzcdmitryi I — contained the whole idea evolution cycle); the social and political one (the partial embodiment of idea); ann civilizational (did not begin actually). Researched of the concrete role of the leader and direct transmitters of west culture on the Russian society life changes; the main spheres that maintain traditions; the problem of confessional relations; the development of the «First Monarch» conception, sacralisation of the tsar power, the theory «Moscow — the third Rome», the spheres of civilizational synthesis and reasons of idea failure. .

УЛЬЯНОВСКИЙ В.И. Россия в начале Смуты XVH века: новая концепция.

Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 07. 00. 02 — Всеобщая история, Институт украинской археографии и источниковедения имени М.С. Грушевского HAH Украины, Kues,

1995.

Защищается диссертация в форме научного доклада, обобщающего цикл монографий, а котором предлагается оценка начального периода Смуты XVII в. как первой'попытки синтеза российской и европейской (но образцу украинских земель Речи Посполитой) цивилизационных моделей. Воплощение идеи синтеза прослеживается на трех уровнях временных ритмов: индивидуальном (Лжедмитрнй I — содержит полный цикл эволюции идеи), социально-политическом (частичное воплощеггио идеи) и цивклизацнонном (фактически не начался). Исследуются: конкретная роль лидера и непосредственных носителей западной культуры в изменении жизни российского общества; основные сферы сохранения традиций; проблема религиозно-конфессиональных отношений; развитие концепции «первого монарха», сакрализации царской власти, теории «Москва — третий Рим»; сферы цнвилнзациониого синтеза и причины краха идеи.

Ключов! с;эва: Смута XVII ст., цивипзацШний синтез, концепшя «першого монарха», где* сакр&лиаци «царства», Teopia «Москва — третШ Рим», Л же дмитрШ I.

ГБдпмсано до лруку M- 'X'VÏ Формат 60x84 1/16 Умлрук. ар*. 1,66. Обл. вид ар*. 2,0 Тира» 100. 3*M."3$7 1993 р. Беаолатиий Полиграф. д<ц| 1н-ту ¡сгори Уураши HAH Укршни Кша-1, Грушаасысого, 4