автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.02
диссертация на тему: Сельскохозяйственная кооперация юга Украины второй половины XIX - начала XX века

Полный текст автореферата диссертации по теме "Сельскохозяйственная кооперация юга Украины второй половины XIX - начала XX века"

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РГБ 0»

На правах рукопису

? 0 Cf.fl 19г' •

БУТЕНКО ІННА ІВАНІВНА

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КООПЕРАЦІЯ ПІВДНЯ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIX - ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

■ 4 \ \ і, '\

07.00.02 - Історія України

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Дніпропетровськ - 1994

Дисертацією е рукопис.

Робота виконана на кафедрі, українознавства Херсонського індустріального інституту.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Марчук Леонід Іванович -

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Провідна установа: Запорізький державний університет

рсвському державної1/ університеті / м.Дніпропетровськ, пр.Га-гаріна, 72, аудиторія ЗО? /.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Дніпропетровського державного університету..

Панченко Петро Пантелеймонович

кандидат історичних наук, доцент Литовська Тамара Дмитрівна

Захист відбудеться ”/Уу' р. о /у годині

на засіданні спеціаліаованої вченої ради К 053.24.08 по присвоєнню вченого ступеня кандидата історичних наук в Дніпропет-

годині

Автореферат розісланий

Вчений секретар спеціалізованої, вченої ради, кандидат історичних наук,

Д01;ЄНТ '

Тутік Л.С,

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Час докорінного реформу-ння українського суспільства, тяжкого досвіду по розбудові раїнської держави вимагає якнайуважнішого підходу до шляхів вердження справжньої незалежності, яку може бути досягнуто яьки на засадах поступового, еволюційного, мирного розвитку іїни. Головним чинником соціальної стабільності в державі є зномічна стабільність, що вимагає створення гідних умов для звитку ініціативи та самодіяльності основних виробників прощі! . Перехід до ринкових відносин супроводжується не тільки сорінною зміною форм власності, виробничих відносин, але Я, не менп ва іиво, зміною психології, що панувала в суспіль-зі довгі роки. За таких умов питання про аляхи здобуття еко-іічної та соціальної стабільності в аграрному секторі, який іишається багато в чому визначальним в економіці України, нате величезної актуальності. Одш:м з шляхів вирішення вграр->о питання у комплекс і. вирокомасштабних реформ є уважне вмв-іня та доцільне використання досвіду української сільського-дарської кооперації, яка народилася у подібну кииіпній епо-"великих реформ" 60-х років XIX ст., епоху ліквідації крітських відносин, епоху переходу українського села до товар-грошових ринкових відносин, епоху, що заклала підвалини для витку сільськогосподарської кооперації як могутнього націо-ъно-господарського руху. Цей рух став одним з головних чинів в економічному та націоі тльно-культурному відродженні Ук-ни, в змаганнях за незалежність. Особливої актуальності на-ає вивчення досвіду кооперативного будівництва в окремих ре- . нах України, в кожному з яких особливі історичні, географіч-природні, економічні, психологічні чинники наклали свій биток на інтенсивність, йорми, методи кооперативного проце-його соціально-економічний зміст. Врахування такого кон-гно-історичного досвіду може допомогти при коректуванні су-них реформ відповідно до місцевих традицій та умов селянсь-э господарювання, підвищити ефективність проведення аграрних зтворень. Проблеми, що пов’яьані з перегодом селянських го-піарств до товарного виробництва не нові. Більшість з них ап-звані історією і ці результати треба враховувати сьогодні, ’ляпаючи сільськогосподарську кооперацію як засіб пристосу-<я селянських господарств до ринкових відносин.

Об’єктом дослідження обраної дисертаційної роботи є сіль->господарська кооперація південноукраїнських губерній - Хер-:ької, Катеринославської та північних повітів Таврійської, до : автор і з практичних, і з теоретичних причин відносить ті

- г -

види сільських кооперативів, що мали об'єктом своєї уваги трудове сільськогосподарське виробництво, ті види, еволюція яких вплинула на підвищення ефективності та товарності селянських господарств регіону, впровадження ними інтенсивних форм господарювання, на зріст їх культурного та духовного рівня.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 60-х років XIX ст. по 1920 рік. Таке визначення рамок дослідження дозволяє подати характеристику економічного підгрунтя, на якому зріс на нашому терені кооперативний рух у сільському господарстві, прослідкувати розвиток побутових форм сільськогосподарсько" кооперації, які значили відображення в глибоких традиціях спілчан-ства та самодопомоги, зокрема, широко роаповсадженій на Півдні України супрязі, і зберігалися поряд зі своїми духовними нащадками - справжніми кооперативами. Обраний період охоплює розвиток сільськогосподарської кооперації від початкової доби посіву кооперативних ідей до етапу найвищого розвитку кооперації за весь час її існування в Україні,

Ступінь наукової розробки проблеми. Характеристика робіт другої половини XIX століття, присвячених початкам кооперативного руху в Україні та '/мовам його виникнення на нащому терені ускладнена тою обставиною, що Україна як індивідуальна цілість не могла .в той час бути предметом’наукових дослідів. Тому праці, в яких було обгрунтовано необхідність розвитку сільськогосподарської кооперації та проаналізовано її перші кроки не є чисельними. Існування міцного економічного підгрунтя для сільськогосподарської кооперації такі економісти як С.А.Подолинський, М.П. Драгоманов вбачали в громадах,‘які на їх думку були.найефективнішими формами співпраці робітників.* Важливими для подальшого розвитку кооперації бул;-: їх висновки про те, що досвід товариського господарювання є широко розповсюдженим у нашому "мужицтві" починаючи з Запорізької (Іічі і для його зорганізувати у більш елективні форми потрібна допомога вчених людей.^

ІІвршим, хто детально дослідив розвиток форм ПОбуТОЕОГО спілчгчства, що були з давніх давен поширені на нашому терені і відіграли свос значення для податків кооперативного руху, буїі видатний (..гономіст Ф,А.Щербина. Автор дослідження про

південно-руські артілі дав вичерпну характеристику усім типам

1 Полонинський С.н. Ремесла і фабрики України. - Женева, ІШО; Драгоммюв М. 11. Передне слово / до "Громади" 1878 / // Вибране. - К.,1991.

2 Драгоманов М,П. Вкад. праця. - Стор.5І4.

3 Цербина 2.“. Очерки южно-русских артелей и общинно-артельных іорм. - Удосса, 1№1,

артілей та громадсько-артільних форм, дослідне їх природу, еволюцію та виклав свої міркування щодо їх ролі у тогочасному житті народу та перспектив на майбутнє. Праця е важливою і а точки зору характеристики новітніх хліборобських артілей та громадсько-артільних форм.

Деякі аспекти розвитку хліборобських артілей, товариського землеволодіння та господарювання знайшли відображення в іншій літературі з цього питання.* Нажаль, не Суло проаналізовано в літературі цього періоду досвіду перших сільських кредитових, ' ощадно-позичкових та споживчих товариств, та це й зрозуміло: поперте, результати їх роботи та розповсодженість Сули незначними, по-друге, кооперативні спроби ще не переросли в рух, який притягнув би до себе увагу дослідників.

У 60-90 роки XIX ст. питання про економічний стан та шляхи поліпшення умов господарювання селянства було піднято завдяки праці земсьюї статистики, як:, не просто досліджувала розвиток сільського господарства, а створювала, науку опозиційну, антиурядову, революційну. Особливості економічного розвитку південноукраїнських губерній знайшли відображення у працях земських

статистиків О.О.Ї^сова, С,А.Харізоменова, К.А.Вернера та інших.2 Важливий внесок у вивчення потреб селянського господарства було

зроблено комплексним дослідженням В.С.Постнікова. Автори цих праць, хоч і не розглядали безпосередньо питання кооперування селянства, але на підставі глибокого аналізу статистичного матеріалу давали прогнози щодо шляхів розвитку селянського господарства в нових умовах, місця в ньому різних форм спілчЕНства, ролі держави та органів місцевого самоврядування в організації самодопомоги селянських господарств в період їх переходу до товарно-грошових відносин.

Вне в 90-ті роки спостерігаються перші спроби дати оцінку руху хліборобська артілей під проводом М.В.Левитського. Вони містяться як у звітах "артільного, батька", який сам був-першим історіографом артільного руху 90-х років, так і у відгуках на його діяльність інших зацікавлених осіб - економістів, істориків, діячів земства, різних громадських та урядових установ.

1 Ереинова А. Договорная земледельческая артель, ео^рсль и значение в экономической жизни народа. - Одесса, 1895; Осадчий Т.И. Крестьянское товарищеское землевладение Хе^онской губернии. - Одесса, І&57 та ін.

2 Русой А.А. Херсонский уезд - статистико-экономическое описание.

-“Херсон, 1690; його ж: Несколько выводоп из статистических трудов по Черниговской и Херсонской губерниям// Сборник Херсонского земства. - 4,8. - Херсон, 1088; Харизоменов С.А., Вернер К.А, Сборник статистических сведений по Таврической губернии. -Т. I. - Вып.2. - М. ,1687. ■

3 Постников В.Е. Южно-русское крестьянское хозяйство. - М.і ПШ.

Спільний недоліком цих робіт е їх понадмірна емоційність та відсутність аналітичного погляду на проблему» що■пояснюється як відвертий уболіванням за справу, так і тим, що написані були вони по "гарячих слідах", без всебічного та виваженого дослідження результатів руху. ' '

З кількісним та якісним зростом сільськогосподарської кооперації зроста і література про неї. На початку XX сі. виходить багато робіт агітаційно-пропагавдистського характеру, що розкривають., перо за вс~, переваги кооперації для селянського господарства, дають практичні поради з організаційних питань, наводять приклади кооператвиного господарювання. Автори їх - В.Доманиць^ кий. І.Челюк, А.Ільченкс та ін. здебільшого самі були організаторами кооперативної справи і виступали як в особі істориків та теоретиків, так і практиків кооперативного будівництва. -

В цей час з'являються і фундаментальні праці теоретичного напрямку представників "старої" кооперативної школи - Ы.1. Туган-Барановського, О.В.Чаянова, С.Прокоповича, С.В.Бородаєвського та інД в яких подасться класифікація кооперативів за організаційно- виробничою ознакою, характеристика їх функцій і напрямків діяльності, аналізуються перші етапи кооперативного будівництва. В цих дослідженнях з позицій поступового розвитку кооперації від найпростіших видів,до більш складних, з урахуванням особливих умов реї витку на терені Російської імперії аналізуються основні тецденції кооперативного руху, визначаються напрямки подальшого розвитку і завдання кооперації, дається об’єктивна оцінка її досягненням. ’

Одним з важливих питань, яке, нажаль, не знайшло адекватного відтворення в літературі цього періоду, було гь.гання культурно-просвітньої роботи кооперативів по піднесенню національної свідомості українсьі-ого селянства. Хоча національні тенденції

4 Левитский Н.В. К вопросу о кооперации „среди сельского населения// Новости и биржевая газета. - 1900. - Ж43; Иого ж: 0 земледельческих артелях в Херсонской губернии. - Херсон, 189^;

Зе чацельческие артели Херсонской губернии. - СПб,1896; Соломон Г.А. Крестьянские сельскохозяйственные артели:// Вестник ф: іансов, промышленности и торговли. - 1895._ - №11 та ін.

X Доманицький В. Про сільську кооперацію. - К., 1906; Челхж И.Н, Кредитный фонд при потребительском обществе. - Херсон, 1912;.' Ільченко А. Про г існування спілок. - Львів, 1910; Склейко А. Про сільськогосподарські товариства та спілки. - К.,1913; Анциферов А.Н. Мелкий кредит, его организация и значение в России. - Харьков, 1903; Ьояко Л. к.левитпький як кооператор і й^го хліборобські спілки. - Львів, 1909 та ін,

2 Туган-Ба^ановский М.И. Социальные основы кооперации. 41.,1916; Чаянов А.В. Краткий курс кооперации. - М., 1915; Цмрнов А.

Что сделали сельскохозяйственные союзы на Западе и что они могут., сделать у нас. - М. ,1907; іЬокопович С. Кооперативное движение в России: его теория и практика. -Ы.,1913; Вородаев-ский С.В. Кооперааия среди славян. - СПб. І9І2 та ін.

у кооперативних колах виявилися вже зовсім чітко, обговорення цього питання на сторінках "единой и неделимой" Російської імперії було практично не можливе. Виняток складали праці, де національні тенденції! в кооперативному русі на терені України піддавались нишчвній критиці, а сам він, як єдино дозволений громадський рух звинувачувався у сепаратизмі, як, на :риклад, у дослідженні С.Н.іДоголева.

Лютнева революція, проголошення незалежності та визвольні змагання поставили нові завдання перед кооперацією. Це викликало хвилю нової літератури про неї. Чільна увага приділяється місця і рогт сільськогосподарської кооперації в національному відродженні, яке не уявлялося поза мідного економічного підгрунтя. Основу його, нр думку видатних діячів кооперативного руху і водночас державного будівництва? становила міцна кооперативна система. Критичне осмислення розвитку сільськогосподарської кооперації на різних етапах кооперативного будівництва знаходимо у працях О.С.Кулижного, Л, 11, Анциферова, П.Поварського, А. М. Гречко та ін.^ Звичайно, література цих часів могла бути більш чисельною та глибокою за змістом, якби не перехід до політичної 'а громадської діяльності деяких талановитих кооператорів. Необхідність впорядкування функцій між різними видали сільськогосподарських кооперативів, реорганізації їх у напрямку спеціалізації знайяла відображення в нових теоретичних розробках 0.В.Чаянова, О.М.Челінцева та іЕн. Продовжуються вже досить міцні традиції популяризації в літерг-урі різних видів коопераі.івів, зокрема артілей.Ь Та якщо представники "старої".кооперації бачили в них один з багатьох видів кооперативної організації селянства, то представники радянської влади і нові кооператори згідно з поглядами більоовиків про дрібнобуржуазний характер коопера-

1 По^ш М. Із статистики України // Україна. -Т.ІИ. -1907.-К.,

2 Щеголев С.И. Украинское движение как современный этап южнорусского сепаратизма. - п., 1912,

3 Мацієвич К. Кооперація і національне відродження/7 Національне відродження і кооперація. -К,, 1919; Мицвк О.п. Община та земельна реформа. - Лубни, І9Т7 та ін,

4 Анциферов А.Н. Очерки по кооперации. -Полтава,1918; Кулыжнкй А.Е. Очерки по сельскохозяйственной и кредиткой кооперации.-Петроград, 1916; Пожареький Л, Нариси з історії української кооперации. -К., 1919; Гречко А.Н. Товарищество Потребительные ибіцсств і)га России. - Харьков, 1919; Сербиненко А.Українська споживча коопеоец’я: Центральний споживчий союз /Дніпросоюз/.-Відень, 1919 та ін.

5 Челинцев А.Н, 0 строительстве сельскохозяйственной кооперации.-Харьков, 1919; Чакно? А.З. Основный идеи и Аормы организации крестьянской кооперации. - М,,1919; Емельянов И. Сельскохозяйственная кооперация. - Харьков, 1916 та.ін.

- * -

ції f її найпростіших традиційних видах вважали виробничу кооперацію єдино можливою для становлення соціалістичних відносин на селі.* Ця тенденція здебільшого визначає і характер висвітлення дорадяиського періоду розбитку кооперації в 20-ті роки. Прі хильники "старої" кооперації аналізували цей процес обгрунтовано і змістовно, показували як його досягнення так і хиби, виходячи з природи найпростіших видів кооперації. Прихильники нової, підпорядковані кон'юнктурі політичної боротьби за утвердження курсу на згортання ринкових відносин, у кращому разі принииува-ли її значимість, а в більшості випадків просто замовчували її, приділяючи увагу лише процесам виробничого кооперування або обгрунтуванню лкнайшвидшого переходу до нього. .

Великий науковий інтерес являє література, що була опублікована в 20-30 роки різними українськими інституціями за кордоном, зокрема Українським інститутом громадознавства та Українською господарською академією в Празі, Українським науковим інститутом у Варваві та іншими. Серед авторів праць з історії української кооперації, в яких особлива увага приділялась критичному аналізу економічної політики I9I7-I92Q років, викладались аль тернатнвні підходи щодо можливих в ті часи аграрних перетворень, визначались причини, що призвели до руйнації системи української кооперації були такі відомі постаті кооперативного руху визвольних часів як Б.Мартос, К.Маціович, В.Коваль, В.Доманицький та ін.

6 Горова Н. Хліборобські артілі// Кооперативна зоря.-І9І8. —Jf>5; Мартос Б., Синявський 0. Хліборобські спілки / Що робити з зем лею. - К., 1918; Левитський М.В. Про хліборобські спілки-арті-лі. - К., 1918 та ін.

І Иацеряков В.П. О сельскохозяйственныхкоммунах. -Харьков, 1919; Яковлев Г. Артельное землепользование в связи с наделением трудового крестьянства землею. - Одесса, 1918 та ін.

.1 Батюк t. Сільськогосподарська кооперація і селянське господарство. - Харків, 1924: Височанський П. Коротка історія коопера-. тивного руху на Україні. - Харків, 1925: Маовський К.Сільськогосподарська кооперація. - Харків, 1925; Пожарський П. Соціальний склад української кооперації. - К., 1928; 25 років будівництва сільськогосподарської кооперації / До 25-річного ювілею Бердянського сільськогосподарського союзу / 1902- І9Л

- Харків, 1927 та ін.

3 Лозовой А. Сельскохозяйственная кооперация и значение ее в современных условиях. - Харьков, 1926; Онуфрієв 0.0. Стан та перспективи розвитку сільськогосподарської колективізації на Україні.-Харків, І92о; Одінцов О.В. Будівництво соціалізму та сільськогосподарська кооперація. - Харків, 1926 та ін.

4 Мацієвич К. З минулого сільськогосподарської кооперації на Україні// Українська сільськогосподарська кооперація.-Подєбрал І9«:6; Мартос Б. Теорія кооперації. - Яодєбради, 1926; Литвиць-кий Й. Загальні основи кооперації. - Терезин;192- Коваль В.

"‘і

и.к. Аграрна політика /іаш-- ї.й. - иодєбреди, Витанович І. Історія і сучасний стан українського села, Подсбради, 1935 та ін.

Надзвичайно цінними в проблемно-історичному плані є їх висновки про недооцінку значення і ролі в житті нації економічної бороть-5и взагалі та одного з видів її - сільськогосподарської кооперації зокрема, про хибність встановленої схеми кооперативного бу-йвниитва на Україні, її шаблонне розгалужек я на три, а інколи

З п’ять галузей. Як альтернатива, висувалась теза єдиної сільськогосподарської кооперації з широким колом функцій / товаровими, федитовими, культурно-освітніми/ в інтересах виключно селянина-іродуцонта,. який складав основну масу українського народу.

У 30-50 роки, коли переважав суб’єктивістський підхід до (ослідження політико-економічних проблем, радянськими історика-га питання практико не розглядалось, більше того, багато з того, |0 публікувалось раніше, виявилося вилученим з вільного користу-шння. В 60-70 роки лише в деяких працях, присвячених аграрнії' іеретворенням в Україні, говорилось про існування кооперації вза-’алі як фактору розвитку капіталізму в селянському господарстві, ‘авро дрібнобуржуазної, такої, що заважала класовій боротьбі, загорювала класові суперечності, була опорою українських буржуазіях націоналістів, не давало змоги радянським дослідникам неупе-іеджено відтворювати історію кооперації дорадянського періоду, іивчати її вплив на поліпшення економічного добробуту широких елянських верств, зріст їх духовного рівня.

Друга половина 80-х та особливо початок 90-х років стали :оворотним ЄТІ.ЛОМ у вітчизняній історії, що спричинилося до по-атку інтенсивної розробки проблеми. Про це свідчать нові до-лідження, в яких автори намагаються відтворити реальну картину ооперативного будівництва, виходячи як з нового прочитання вже„ обре відомих теоретичних праць та джерел, так і новознайдених.

Доманицький В. Коротка історія ного українського сільськогосподарського їнська сільськогосподарська кооперація Стор. 41.

_____________ ____Крыма и Северной Таврии -.........—

XX в. / 1783-19177. Автореф. д.и.н.. - Льв1в, 1974; Гайдай Л.И. Роль кооперации в развитии капитализма в крестьянских хозяйствах Правобережной Украины /1906-1914/ // Укра! нський -хсторич-

ний журнал. - 1577.- И; Кокоріна 0.1. Критика економічних поглядів ліберального народника М.В.Левитського // 3 історії економічної думки на Україні. - К., 1961.

Горкіна Л.П., Тимочко Н.О. Історичні витоки та методологічні засади кооперативної школи 0. В.Чаянова// Історія народного господарства та економічної думки Української' РСР. - Вип. о.- -К., ІУ9І; Горкіна Л.П. Еволюція ленінської концепції кооперації та її роль у розвитку теорії і практики кооперативного руху в перші роки радянсько! влади / І9І7-І923/ // Іам же; Мч-ро«ко В.І. мго називали "артільним батьком" української коо-^єрап^ї /уЛт°ртя України в запитаннях та відповідях. - Вип.

■8" I

Серед праць української діаспори*, які містять багатий

фактичний матеріал, відзначаються науковою об’єктивністю та неупередженістю позицій авторів і за наявністю в одне у-дзох примірниках наближаються до архівних матеріалів, особливою цінністю відзначається і&увдаментальне дослідження І.Витановича. Багатоплановість праці, глибокий аналіз явищ та аспектів кооперативного будівництва, енциклопедичний характер роблять зайвими спроби подати принципові висновки та положення в історіографічному огляді.' Потрібно використовувати- такі праці в ході досліджень, Критично враховувати ті чи інші оцінки, що й намагався вробити автор дисертації. Проблеми аграрних реформ та місця в них сільськогосподарської кооперації знайшли відображення і о англомовній літературі, де розглядаються питання теорії *% пргак-тики кооперативного руху, аграрного розвитку Росії у пореформе-ні часи, економіки України.

Таким чином, аналіз історіографії проблеми показує, що українськими істориками робляться початкові кроки по вивченню і висвітленню окремих питань історії сільськогосподарської кооперації, але це ливе ' початок великої роботи по розробці даної проблеми.

Дгерелознйвчу базу дисертаційної роботи становить широкий масив джерел. Основними е документи органів управління кооперації різних рівнів - від документів правлінь товариств першого ступеню до правлінь союзів, як місцевих, обласних, так і центральних, зокрема СЮЮРу, Централу, Українбанку, матеріали коо-

1 Мартос Б, Українська державність і кооперація / Спогади про І9І7-І9І6 роки/ // Господарсько-кооперативне життя. - Авгс-бург. - листопад 1947. - 4.5; Його ж: -Значення н.Туган-Бара-новського для української кооперації // Наукові ааі.лски Українського техніко—господарського інституту. - Т.5/8,- Мюнхен, 1964; Кононенко К.С. Україна і Росія / Соціально-економічні підвалини українсько* національної ідеї, І9І7-І960. - Мюнхен, І96Ь; Витанович І. Аграрна політика Українських урядів. І9І7-1920 // Український історик. - #*3—1. -Вип. ІУ. - Нью-Йорк-Мюнхен, 1967; Кравченко Б.Селянство і українська революція// Сучасність. - *£3. - Мюнхен, 1907.

2 >1^1 • Історія українського кооперативного руху. - Нью-

3

8«ith L. The Evolution of Agricultural Coopepation.-Oxford aBlackwel1,1961jVo1in L. A Cer.tury of Russian Agriculture.From A ixander II to Khruechev.-Cambridge (Mas*).- Harvard! University Ргеьн,197oj Chirovsky N.

The Ukrainian Economy.It's Background,Present Status and Potentials of Future Growth.-N£*w~York , 196?}Bonner A.

Br~ Jish Cooperation .The History Principles and Organization of the British Co-Ope, stiv« riewpment.-Manchester*Co-Operative Jnion Ltd., 1770;Pavlova;kv li. Ag-іcultural-Russia on the Eve of the Revolution.-New-Vor fc : r c-;-r t iq . 1968 ». etc*

іративних з’їздів, нарад, звіти про діяльність кооперативних івариств різних ступенів, бюлетені центральних органів коопе-щії, справоздання. Сукупність цієї групи джерел важлива для ізуміння характеру та змісту діяльності кооперативів, їх іТунк-:й та методів роботи, результативності праці.

Другою групою джерел є збірники документів тих установ, що ;іВснювали нагляд за розвитком кооперативного руху, активно докатали його становленню, а також виконували .астково роль со-них організацій, другого ступеня, як-то земські ка^ч та земст-і взагалі. Звіти земських кас про роботу, постанови земських іорів та комітетів допомоги сільськогосподарській кооперації її' земствах, заключения губернських комітетів з питань про по-®би сільськогосподарської промисловості е важливим джерелом проблеми. До цієї ж групи джерел треба також віднести і ста-стичні матеріали земств, Головного управління землевлаптуван-та хліборобства, що сконцентровані у збірниках, які.видава-сь цими органами. .

Різноманітними та багатоплановими є архівні документи, що сіять інформацію про соціальний, майновий стан членів коопе-тивів, фінансове стано_ище окремих товариств та союзів, рха-манітні відомості про окремих діячів кооперації та коопера-вний рух в його різних аспектах. Автором досліджена велика лькість документів, що містяться у фондах Центрального Дерзкого Історичного архіву України / ЦЦІА України /, Централь-го Державного архіву вищих органів державної влади та управ-, ння / ЦПДЮ/, державних архівах Дніпропетровської, Херсон-кої. Одеської областей. Усього досліджено біля 20 фовд-з.

Велику групу джерел являс собою періодична преса - цен-альні та місцеві кооперативні часописи, зокрема "Сільський сподар", "Южный коо,..зратор", "Комашня", "Известия .Одесского пзкредита" та інші, земські періодичні видання в процесі боти над якими автору вдалось виявити суттєву частину мате-алу, який не знайшов відображення в інгих джерелах.

Мета і завдання дослідження полягають у тому, щоб на ос-ві принципів історизму та співставлений документів коопера-вних органій, державних установ, органів місцевого самоврг вання, конкретно-історжчних матеріалів розкрити характер звитку сільськогосподарської кооперації на Півдні України, місце та роль у загальнокооперативному будівництві другої ловини XIX - початку XX століття, розкрити причини та на-ідки її зруйнування, зосередити уваг, на уроках, які вохліл-врахувати Ьри проведенні сучасної аграрної р форми, сфор-

мулювати практичні рекомендації щодо можливості врахування як позитивного так і негативного досвіду сільськогосподарської кооперації досліджуваного періоду. Конкретизація даної мети знайшла свій вияв у таких завданнях:

- розкрити особливості умов господарювання на Півдні України та їх вплив на розвиток сільськогосподарської кооперації регіону;

- висвітлити роль сільськогосподарської кооперації в соціально-економічпму розвитку та суспільно-політичному житті;

- дати характеристику видів і форм сільськогосподарської коо-

перації за йункціональною спрямованістю та організаційною ознакою, механізм управління їт. структурами по горизонталі та вертикалі; .

- розкрити згубні наслідки Ліквідації сільськогосподарської кооперації для тю авитку економічних відносин в українському селі на матеріалах південних губерній.

Наукова новизна і практична значущість роботи полягають в тому, що вперше зроблено спробу проаналізувати розвиток сільськогосподарської кооперації південного регіону в рамках єдиного екгчомічного організму, подати оцінки розвитку громадсько-артільних форм як податків модерної кооперації, критично осмислити досвід кооперативного будівництва в умовах пошуків нового аграрного курсу І9І7-І9І8 років. Новизною характеризуються запропоновані автором рекомендації щодо розвитку кооперативного будівництва в аграрному секторі України, які враховують мі цеві особливостірозвитку селянських господарств. У дисертації представлено нові та уточнено відомі історичні Факти, хронологію подій в кооперативному русі. Висновки та рекомендації зроблено з урахуванням сучасного рівня пізнання історичного досвіду Висновки й положення, новий (Фактичний матеріал можуть бути використані при підгбтовці наукових праць з історії регіону, історії українського селянства, а також монографічних досліджень з історії української кооперації.

Апробапія. Основні положення і висновки дисертації обговорювались на засіданні каЛедри українознавства Херсонського індустріального інституту, викладені в публікаціях автора, доповідях на науково-практичних конференціях.

с

II. СТРУКТУРА й иСНОШІ іІііііиХ&ігіЯ АЛСіРГАЦІ.і .

Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та переліку використаних джерел та літератури.

- 11 -

У вступі обгрунтовано вибір теми, визначені її актуальність і ступінь розробки, коло джерел, на основі яких виконана робота, сформульована мета і завдання, а також наукова новизна і практична значущість дисертації.

У ттрртпму ропптлт - "Передумови виникнення та розвитку сільськогосподарської кооперації на Півдні України" - зазначається, що кооперативний рух був породжений тими історичними причинами та умовами, в яких розвивалося на цьому терені сільське господарство. Крім загальних чинників, таких як втрачання сільським господарством натуральних форм та перехід до ринкового господарства, зумовлені реформою 1661 року, наукові відкриття в сільському господарстві та розвиток агрономічної науки, на еволюцію сільськогосподарського виробництва в південноукраїнських губерніях в другій половині XIX - на початку XX століття ’ наклав свій відбиток цілий ряд чинників. Це, насамперед, порівнюючи слабкий рівень кріпосницьких відносин та непереобтяжен^ть їх пережитками, величезні земельні латифуцції, переважання фор-мально-правної громади, де земля була практично безпередільна і переходила в звичайне подвірне землекористування, порівнююче великі розміри селянського господарства, інтенсивне розорювання земель, скероване, на зріст товарності сільського господарства, підприємницький характер оренди, яка, завдяки малій густоті населення та наявності великої кількості приватновласницьких та казених земель, мала тут місце за відносно дешевими цінами, інтенсивні методи ведення селянського господарства, здебільшого завдяки великого впливу колоністських господарств. Ці та інші відмінності умов господарювання відіграли значну роль у становленні товарно-грошових відносин у сільському господарстві краю, у швидкій еволюції товарного господарства та капіталізму. Тому і розвиток на цьому терені сільськогосподарської кооперації, як засобу пристосування селянського господарства до умов товарного виробництва,мав свої особливості. Вони виявились у більш інтенсивному поступі сільськогосподарської кооперації, глибині просякнення нею селянських господарств, різномаїтті її функцій, видів та форм', масштабах кооперативного будівництва, міці кооперативної системи. Крім того, кооперативна форма господарювання розвинулася тут на сприятливому, багатющому грунті глибоко вкорінених і якнайширше розповсюджених, найпростіших і більш складних традиційних видів самодопомоги, що діяли'на засадах звичаєвого права. Це,перш за все, гупряга, посередництвом якої обробляли землю більше 50 відсотків селян на нашому терені, гуртова, толока, новітні хліборобські артілі і таке інше. Побутові форми кооперації підготовили

. - іг -

перехід до нових форм модерної кооперації. Трудове селянське господарство повинно було захистити себе від руйнування та експлуатації фінансовим і торговельним капіталом, зробит^ свок продукцію конкурентнозданою, підвищити прибутковість виробництва, вижити в нерівній боротьбі з великим капіталом. ДріС ний продуцент вкрай гостро відчував потребу в капіталі, знаряддях, знанню, у вигідному збуті продукції свого господарства. Допомога селянськоцу господарству могла стати найефективнішо» тільки в разі II усвідомлення та самодіяльності селянства, його найактивніших та найжиттєздатніших прошарків та спр» янні державі: і органів місце, ого самоврядування. Такою формою самодопомоги і стала сільськогосподарська кооперація.

У другому розділі - "Функції сільськогосподарської кооперації та форми їх організації? - відзначається, що сільськогосподарська кооперація Півдня України з 60-х років XIX століттг до 1920 року пройшла нелегкий шлях становлення від перших поодиноких кооперативів, які були насаджені земствами і не принес ли задоволення ні їх організаторам, ні, головне, учасника»! до міцнот кооперативної сітки сільських товариств, що охоплювали всі потреби та видатки селянських господарств, складової частини могутнього національно-господарського руху, 40 охопив б із шість селянських гос. одарств у їх розвитку по шляху ринкових відносіг . Головним для селянського господарства хліборобськогс край, який на кінець ХК с/оліття став основним районом товарне ' з виробництв., збіжжя, був кредит. Саме розуміння його необхід ності викликало перші спроби насадження земствами ощадно-поз ж кових товариств в 60-70 роки XIX ст., та тоді вони не мали успіху, бо селянство ще не відчуло і повній мірі необхідності в продуктивному •редит іТа вже ^ 90-х роках нагальна потреба в ньому викликала до життя нову хг"лю кредитових та ощадно-позичкових товариств. Гострота цієї проблеми яскраво відбилась і в артільному русі під проводом М.В.Левитського. Головною та дійсною причиною, що заохочувала та утримувала селян в недовговічних артілях був саме кредит. Надалі кредитування селянських господарств стало основною функцією сільськогосподарської кооперації і отримало на терені Півдня України найбільший розмах як за розмірами обігу капіталів, так і за глибиною охоплення видатків селянських господарств, що свідчило про місоххі* півет розриті:;/ товарно-грошових відносин серед дрібних господарств. Не менш важливими функціями сільськогосподарської кооперації були посередницькі операції, які полягали у постачанні с*<.т>ськогосподарських малин та знаряддя,,„ оренді землі, операціях по постачанню та збуту і таке інше.

- ІЗ -

За складних умов розвитку кооперативного руху, утворених ійським законодавством, майяе всі ^нкції сільськогосподар-зї кооперації зосереджувались головним чином при сільських цитових, а також споживчих товариствах, що автоматично забувало розвиток спеціальних сільськогосподарських та фахо-товариств. Загальні та спеціальні сільськогосподарські то-иства почали з’являтися майже одночасно з кредитовими та кивчими - в 90-х роках XIX ст.-, та отримали слабкий роз-зк через тенденцію до універсального охоплення всіх госпо-зьких справ сільського членства, головним чином кредитовими приствами, що у великій мірі було пов’язано з їх широким кресанням з боку держави. Ця хиба кооперативного будівництва їлася взнаки майже весь період розвитку сільськогосподарсь-кооперації. Однією з спроб вирішення цієї проблеми була . иьність так званих "інтегралів" та мішаних кооперативів, які энували різні функції сільськогосподарської кооперації, але втримали широкого розповсюдження через свою економічну іість. Усі вищеназвані форми організації сільськогосподар-)ї кооперації - кредитові, ощадно-позичкові, споживчі, сіль-згосподарські, мішані товариства, сільськогосподарські спіл-"інтеграли* виконували також агрикультурні та просвітні щії, що були не менш важливими для українського селянства зго економічних та національно-визвольних змаганнях. Велику >могу всім сільським товариствам - інструкторську, органі-ійцу, матеріальну, фінан.ову - надавали земства через свої зди, каси, прокатні станції, відділи;сприяння сільськогос-ірській кооперації. Період масового розвитку кооперації, поший наслідками революції 1905-1907 років, сприяв збільшен-іитомої ваги в загальногосподарській продукції трудового тського господарства. Це підготувало умови для того, щоб \ніла низова кооперативна сітка могла розбудувати союзні інізації, роль яких виконували довгий час земства, і 'які їли кооперативній будові завершеності та перетворили її у імий чігнник економічного життя і політичного самозахисту 'ніченої нації у змаганнях до кращої долі.

У третьому розділі - "Розбудова різноступенево'1 системи та іви національних тевденцій в українській сільськогосподар-;й кооперації" - зазначається, що українська кооперація,яч імий національно-економічний чинчик, постала не .зразу по ви-генні самого руху. За своєю природою селяни були найстійкі-носіями національних традицій. Однак, через довге націо-.не пригнічення, що гальмувало культурний та економічний'

- І4 - ■

розвиток українського н-роду, національна свідомість не була високою. Це особливо виявилось на Півдні України, де особливості заселення та освоєння краю призвели до не зовсім сприятливої для національного відродження ситуації. В кінці 90-х років XIX ст. - на початку XX ст. підготовляється розуміння кооперації як засобу боротьби українського селянства за свої економічні інтереси. В І90І році на з’їзді представників "старих11 громад у Києві було піднесено питання про високу вагу кооперації у справі відродження української нації та ухвалено резолюцію, в якій зверталася увага громад на кооперативну роботу та необхідність стати до неї якнайближче, щоб надати їй національного характеру.

Запорукою успішного розвитку українських національних кооперативних центрів стали місцеві союзи кооперативів - осередки економічної та просвітницької організації українського селянства. Першим союзом на терені України та й взагалі всієї Російської імперії став утворений в 1902 році' Бердянський союз ощадно-позичкових та кредитових товариств на чолі з Ю.їванчен-ком. Полегшення умов політичного характеру після революції 1905-1907 років сприяло деякому пожвавленню кооперативного союзного будівництва, свідомим проявам національних тенденцій в українській сільськогосподарській кооперації, які виявились у появі нових, хоч і поодиноких союзів, а також в початку боротьби за українські національні кооперативні центри. На II Всеросійському кооперативному з'їзді в Києві в 1913 році було вперше поставлено питання про їх утворення. Перша світова війна стала каталізатором, 'Що прискорив отримання дозволу на відкриття нових союзів. Та кардинально вирішити це питання стало . можливим тільки після оприлюднення Тимчасовим урядом 20 березня 1917 року Закону про кооперативні товариства та їх союзи.

Змагання українського народу за незалежність І9І7-І920 років привели до утворення в І9І7-І9І8 роках українських кооперативних центрів - Українбанку, Дніпросоюзу, Централу та Центроспілки як єдиного економічного, фінансового та організаційного центру української кооперації. Розкол кооперації в Україні на два національно-політичні фронти - на кооперацію

з українською державно-політичне» орієнтацією та відповідно з російською - роз'єднував сили кооперації, послаблював її міць. Зруйнування систем' сільськогосподарської кооперації було наслідком ПОЛІТИКИ бІЛЬЕСВІ'ЦЬКОГО уряді’ щодо кооперації, яку, .іГІдно з декретом 20 березня 1919 року •"’/ло перетворено в .^ірсавний апарат по розподілу та постачанню примусовим поряд-і .»>• для ьсього населення поголовно. Поширення чинності цього

- ІЬ - .

декрету на Україну в січні 1920 року після сили утисків стало завершальним кроком на шляху руйнації системи української сільськогосподарської кооперації, яка фактично перестала існувати восени 1920 року. Кооперативне будівництво та національно-ви-зпльні змагання українського народу, маючи спільну мету - матеріальний та духовний добробут українського народу, розвиваючись разом, підживлюючи одне одного разом і загинули. Шлях до їх спільної мети був не зовсім вивіреним. Першою помилкою Сула недооцінка значення в житті нації економічної боротьби взагалі та одного а її видів - сільськогосподарської кооперації зокрема. Хоча однаково цінними були і держава, і кооперація, та, як виявилося, на завжди політична самостійність нації'.приводить до її економічної самостійності, але дуже часто економічна самостійність приносить народам самостійність політичну, добробут, культуру. Серйозною помилкою була встановлена на Україні схема кооперативного будівництва, яка зовсім не підходила до на-ш'лх умов. Вона була перейнята без жодного критичного погляду з чужого груму - шаблонне розгалуження на три, або й п'ять галузей за умов, коли сільськогосподарські продуценти становили біля 85 відсотків населення, було недоцільним. Мала бути єдина сільськогосподарська кооперація з відповідними відділами по виконанню товарових, кредитових, культурно-освітніх функ-, цій. Тоді б всі операції без розпорошення сил, капіталів, часу виконувалися б в інтересах селянина-продуцента - головної маси українського народу. Розуміння цього прийшло через досвід, але об’єднанняідейного та господарського осередку української кооперації прийшло запізно для тих політичних умов.

У висновках дисертації зроблено узагальнення. Зокрема зазначається, що сільськогосподарська кооперація у своєму непростому суперечливому розвитку пройшла кілька етапів. Перший

- кінець 60-х - перша половина 70-х років XIX ст.- це початкова доба посіву кооперативних ідей та перших захоплень справою дрібного кредиту для селянства інтелігенцією та земствами. Другий - друга половина ?0-х - перша половина 90-х - період розчарування і занепаду після невиправданих сподівань. Третій період - друга половина 90-х - 1905 рік - це період нового підйому, який характеризувався на терпні Півдня України артільним ру\ом під проводом одного з апостолів української кооперації" "артільного батька" М.Н.Лек/тсъкого, появою нових кредитових та споживчих товариств на селі, сільськогосподарських спілок та перших союзів - Бердянського та Мелітопольського. Наступний, четвертий етап, що почався у 1905 році, став етапом масового просту сільськогосподарської кооперації та інтенеи<Мка~

ції ТТ господарчої та культурно-просвітньої тіраці, етапом під несення національної свідомості в кооперативних колах. Цей пе ріод був часом прояву цілком європейських тенденцій розвитку кооперації, які виявились у диференціації фарм кооперативів т прагненні до різноступеневого об’єднання. Доба кооперативного будівництва І9І7-Т920 роки - часово короткий період визвольні* змагаьь, коли сільськогосподарська кооперація набула небувало го господарчого та організаційного розмаху. Водночас це періо, руйнації системи кооперації війною та більшовицьким режимом. Та незважаючи на це, сільськогосподарська кооперація в цю добу набула найвищого розвитку за весь час свого існування.

Сьогодні сільськогосподарська коопераціями результат по ступовоІ самодіяльної ініціативи селянських мас, має стати чи ником економічної стабільності нашої країни, добробуту селян, підвищення їх культурного рівня, а звідси і зросту національної свідомості та утвердження реальної незалежності України.

Основні положення дисертації викладені в публікаціях:

1. Сільськогосподарська кооперація в 20-ті роки і сьогодні // Наукові праці з питань політичної історії. - Вип.170. -

К.:Либідь, 1991. - Crop. 23-29.

2. М.В.Левитський - український "артільний батько" // Україна

становлення незалежності: Тези Всеукраїнської науково-мето дичної конференції. - жовтець 1993. - Одеса. - Огор.ІОЗ-104. / У співавт./ .

3. М.В.Левитський - організатор хліборобських артілей на Херсонщині // Гуманітарний вісник / досвід, проблеми, перспе тиви/./Ред. кол.: В.Ю.Пушкін, Ю.Н.Чаю/шина, Р.І.Вєтров. -Дніпропетровськ: ДГА України, 1994. - Вип. II, ч.І. Стор. 28-30. / У співавт./

4. Національні тенденції в українській сільськогосподарській кооперації // Тези доповідей та виступів на Всеукраїнській науково-теоретичній конференції "Методологія і зміст гуманітарної освіти: сучасний етап розвитку і перспективи".-27-28 траь.ія 1993 p.. - Херсон, 1993. - Стор. 38-40.