автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Система и структура функционально-семантических полей в современном украинском литературном языке: Функционально-ономасиологический аспект

Полный текст автореферата диссертации по теме "Система и структура функционально-семантических полей в современном украинском литературном языке: Функционально-ономасиологический аспект"

"•О

5" НАЦЮНАЛЬНА АКАДЕМ1Я НАУК УКРА1НИ

3 ££ ШСТИТУТ УКРАШСЬКО! мови

•

БОНДАР Олександр Твановнч

УДК 808.3.800.83:801.559.1

СИСТЕМА I СТРУКТУРА ФУНКЦЮНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНИХ ПОЛ1В ТЕМПОРАЛЫЮСТ1 В СУЧАСНШ УКРАШСЬКШ Л1ТЕРАТУРШЙ МОВ1 Функшонально-ономасюлопчний аспект

Спешальтсть 10.02.01 -укршнська мова

Автореферат дисертацы на здобуття наукового ступени доктора фиолопчних наук

К и I в - 1998

Дисерташею е рукопис.

Робота виконана на кафедр! украшсько! моей Одеського державного университету ¡м. 1Л.Мечникова.

Науковий консультант: доктор фшолопчних наук, професор КАРПЕНКО Юрш Олександрович Одеський державний ушверситет ¡м.И.Мечникова М5шстерства ocbith Украми, завщувач кафедри украшсько! мови

Офщшш опоненти: доктор фшолопчних наук, професор ГРИЩЕНКО Арнольд Панасович, Нацюналышй педагопчний ушверситет чм. М.П.Драгоманова ТуПшстеретва ocb'ith Украши, заввдувач кафедри украшськ» мови

доктор фшолопчних наук, професор МАТВ1ЛС 1ван Григорович, 1нститут украшсько! мови HAH Украши, провщний науковий ствробггнпк вщдигу стшпстики та культури мови

доктор фшолопчних наук, професор ГУЙВАНЮК Нша Васшивна, Чершвецький державний ушверситет )м. Ю.Федьковича Minierерства оевт) Укршни завщувач кафедри укра'шсько! мови

Провщна установа: Ктвсъкий державний лшгастичний утверситет

Мшстерства ocbith Украши, кафедра загального та украшського мовознавства, м.Кшв

Захист вщбудеться « 20 » с) чнSt 1999 р. о 14 годиш на зааданш спещал13овано! вчено'1 ради Д 26. 173. 01 для захисту дисерташй на здобуття наукового ступеня доктора фшолопчних наук при 1нституп украшсько! мови HAH Украши за адресою 252001 Кшв 1, вул.Грушевського, 4

3 дисертащею можна ознайомитися в б^блютещ 1нституту мовознавста ¡м О.О.Потебт та 1нституту укршнськоУ мови HAH Украши за адресою 252001 Кшв 1, вул.Грушевського, 4

Автореферат розклано грудня 1998 року

Вчений секретар спехишшовансл' вчено!' ради кандидат фшолопчних наук

Г.1. Лиса

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реферована дисертацшна праця присвячена проблем! соображения в систем! 1ви реального часу.

Актуальшсть доондження. Сьогодш фактор часу дослщжуеться як фшософ1-так 1 окремими науками: ф13икою, геолопею, бюлопею, психолопею, лггерату-знавством та ¡н. Здобугки у дооидженш часу окремими науками визначаготь ак-зльтсть розгляду взаемозв'язюв реального часу з формами його вщображення в 1 чи шшш cфepi д^яльносп, в тому числ! I в мовнш. Темпоральш в!дношення е 130м ¡з модальними) стрижнем мовноУ системи. Тшьки через ¡нтегращю вЫх тем-ральних вщношень у мов1 можна з'ясувати характер вщображення нею тополоп-их 1 метричних параметр1в реального часу. А таке штегративне дослщження не-жливе без функцюнального анал!зу. Вщсутш'сть таких комплексних дослщжень лпоральних вщношень в украУнському мовознавств! 1 спонукало нас зупинитися ц!Й важливш I непростШ тем}.

Для украУнського мовознавства назрша потреба детального вивчення вскУ сис-ли темпоральних вщношень украУнськоТ мови.

Темпоральш вщношення - це важливе ¡нтегративне поняття. Опосередковано эез св1Дом!сть ! мисленневу Д1яльшсть мова вщображае реч1, ввдношення \ влас-зосп' об'ективноУ реальносп, яка вичерпуеться цими трьома категорюми. Таким ном, у систем! мови повинш ¡снувати вщповщш засоби для вираження, наприк-I, реальних просторових, темпоральних, кшьюсних I т.ш. вщношень. Так1 вадно-ння об'ективноУ реальности вадображаються у специф'!чних мовних вщношеннях, виражаються певними формальними засобами.

У систем! мови ¡снують р1зш типи вщношень, вщношення М1Ж р!зними типами ношень \ т.д. Говорячи про темпоральш в!дношення, маемо на уваз1 вщношення, ¡снують М1ж мовою та об'ективною дшсмспо. Це, по-перше, суто референтно-ображувальш, або власне семантичш, вщношення. Сам1 по соб1 вони мають ол1-п'дображуючий характер, до того ж опосередкований. По-друге, це пропозитивш ношения, яким притаманна об'емшсть вщображення об'ективноТ дшсностк Вла-: семантичш1 пропозитивш вщношення е зм1стовими вщношеннями, перебуваю-М1Ж собою у вщношеиш вищого порядку, вщповщно «зас1б - мета», тобто у фун-ональних вщношеннях. Отже, зм1стов1 вдаошення, яы так чи ¡накше ображають характеристики реального часу, називаються темпоральними вщно-ннями.

Без таких ¡нтегративних понять вивчення мовноТ системи розпадаеться на >ем! фрагмента, слабко пов'язаш один ¡з одним. Так, традицшно надаеться пер-чергова увага з'ясуванню граматичних категорш часу та виду. 1нш1 р1зновиди торальних вщношень та способи Гх вираження, розпорошеш по р1зних роздшах, ауються принагщно, причому лише в деяких аспектах. Внаслщок цього вщсутня

повна картина вщображення р1зних параметр)в реального часу в мовнш систем!.

Поза тим, окреслення й анашз системи мовних одиниць ¡з вщповщними темпе ральними функщями дае змогу, по-перше, подати ui частков1 функцн у ceixjii виза; чальноТ функц!У мови - комушкативноУ, по-друге, з'ясувати взаемодпо pkiiiopißm вих 3aco6iß та часткових функцш, по-трете, проанамзувати темпоральш вщношеш в мов1 в "ix двоплановостй з одного боку, показати Ух взаемозв'язки з реальним ш сом, ¡зоморфш параметри, з ¡ншого боку, акцеитувати увагу на Ух своерщносп, н< повторност! у мовнш систему що вважаеться основною метою лшгв^стики.

3-посеред значноУ юлькосп BapiamiB функцюнальноУ граматики нами бул вибрано BapiaHT, що грунтуеться на щеУ функцюнально-семантичного поля (да. ФСП). 1дея ФСП, що розвиваеться О. В.Бондарком, видаеться плщною з кшькс причин. По-перше, вона дае змогу функцюнально об'еднати Bei р1знор'шнев1' засоб з точки зору мовця; по-друге, понятгя ФСП у функщональнШ граматищ е ¡зомор<] ним вщповщному поняттю у формальнш граматищ, яким е поняття частица мовг Точшше кажучи, поняттю частина мови у формальнш граматищ в'щповадае шири: поняття функцюпальпо-семантичний комплекс у функцюнальшй граматищ. Адж! власне, перед украТнським мовознавством стоУть завдання не тьчьки створити повн функщональну граматику, а й послщовну формальну граматику, бо традицшш гр< матики е непослщовно формальними. Послщовно формальна граматика мае грунт) ватися на ¡зоморфному ФСП понягп, що повинно являти собою формальш клас слт. Отже, формальне i функц|'ональне повинно бути ¡зоморфним, дзеркально а метричним, таким, якими е мовленнева д!яльшсть слухача i мовленнева д^яльшет мовця. Цей ¡зоморф1зм Mir би виявлятися у систем! сшввщносних понять: частин мови (формальна граматика) — функцшнсшыю-семантичний комплекс (функцк нальна граматика) — формальный клас (формальна граматика) — ФСП (функцк нальна граматика).

Зв'язок роботи з науковими програмамн, планами, темами. Напрямок сергащйного дослщження пов'язаний з комплексною програмою Гнституту украи сько'1 мови HAH УкраУни, тема дисертацп затверджена на засщанш бюро Науковс ради «Законом1рност1 розвитку мов i практика мовиоУ д1яльносп» (протокол №2 ei 26.05.1988 року).

Метою днеертацшного дослщження е виявлення темпоральних вщношен сучасноУ украУнськоУ лггературноУ мови як системи ФСП в план! вщображення oi толопчних категорш, з'ясування Ух особливостей на pi3imx мовних р!внях, ix Micu в загальшй систем! мови, специфики Ух функщонування в мовленш, реашзаци в pi: них категор1альних ситуациях.

Досягнення ще¥ мети передбачае постановку i розв'язання ряду окремих про( лем i завдань: 1) на ni летав! встановлених характеристик реального часу виявит вщповщш мовш засоби Ух вщображення; 2) побудувати ппотетико-дедуктивну сис тему темпоральних вщношень; 3) виявити систему ФСП темпоральное^ i семанти

ний потентал кожного з них, приклавши ппотетико-дедуютану модель до конк-етного матер1алу украТнсько'Г мови; 4) охарактеризувати структуру кожного ФСП щро, або центр, натвпериферда, периферию, субполя, зони, пщзони), проанашзу-1вши засоби вираження ва'х р!вшв 1 встановивши Ух первинш функцп; 5) уточните озумшня ряду понять \ тер-

шв, пов'язаних ¡з функцюнальним описом темпоралыгосп; 6) розробити проце-уру вщнлення домшантних { недомшантних сем; 7) визначити природу та рЬнови-я взаемоди' ФСП при вираженш темпоральних вщношень; 8) з'ясувати взаемод1Ю 'СП темпоральносп м1ж собою та з шшими ФСП у рпних категор!альних стуаць ■с темпоральносп; 9) охарактеризувати реалЬащю вторинних функщй одиниць р1-шх р1вшв у вираженш темпоральних вщношень.

Наукова новизна роботи полягае в тому, що вперше на матер1ал1 украУнськоУ ови комплексно видшяеться система темпоральних вщношень як у «статиш», так 1 взаемоди ФСП м1ж собою, подаються характеристики воображения нею параме-нв реального часу, з'ясовуються мехашзми функцюнування системи мовних засов темпоральносп, так що запропоноваш модел! мають експланаторну силу.

Понятгя взаемодй' у функцюнальнш лшгвютищ - одне з найважливших. Взае-эд1я (у широкому розумшш) являе собою окремий вид зв'язку, це активний, часто :аемоспрямований зв'язок м1ж об'екггами, елементами системи. Вузьке розумшня аемоди пов'язане з власне лштстичним планом 1 визначаегься виутр!шньолшг-стичними причинами, коли взаемод1Я м!ж ФСП встановлюеться вщповщно до щкретноТ мовноУ системи. Взаемод'ш (у вузькому розумшш) - це смислотворча [рямовашсть функцюнування засоб1в р^зних ФСП. Виутрпнньолштстичний ас-;кт анал!зу взаемодш пов'язаний \г функцюнуванням тих чи ¡нших мовних засоб1в, (аашдок чого певш типи реальних взаемодШ можуть бути граматикатзоваш чи :граматикалЬоваш, можуть мати м1жр1"вневий \ однор1вневий характер вщобра-:ння, односпрямований, взаемоспрямований \ неспрямований тип воображения 1 V Функцюнально-семантичний п!дх1д забезпечуе розгляд такоУ взаемоди у тому I шшому мовному середовиид, у конкретних категор1альних ситуащях.

У дисертащУ: 1) вперше аргументуеться наявшсть, кр1м ФСП аспекту альносп, совоУ локал13ованост1, дейксисноУ темпоральносп 1 таксису, яю вщображають та герпретують тополопчш 1 метричш характеристики реального часу, наявшсть ремого ФСП датування; 2) набувае подальшого розвитку вчення про стан! гтодйо двох клаав референтних 1 сигтфшативних ситуацШ, як'| в'щображатоться в кате-р1альних ситуащях ¡, становлячи Ухню головну суть, визначають характер взаемо-' ФСП в онтолопчному та копптивном аспектах; 3) вперше з'ясовуеться роль се-птичних тишв предикат! в, що визначаються под ¡его \ станом, через яю, головним ном, задаеться вся система диференщювання темпоральних вщношень \ здшсню-эся структуруваиня ФСП; 4) поглиблюеться розумпшя семантичноУ основи аспек-альноеп через штегративне трактування, тобто через здШснення синтезу хро-

нотипного 1 структурно-предикатного гидходш, що найбшьшою м1рою вщбивае онтолопю; 5) поглиблюеться розумшня аспекту альноеп як ФСП, що е найб!л1 фундаментальним, базовим для системи темпоральних вщношень: воно с лшгаст чним аналогом взаемодп стану 1 поди, процесу становления 1 вщносноТ стшкос взаемодп реального часу 1 простору; 6) вперше видшяються базов! аналогов! ФС (аспекту альноеп та часовоГ локал1зованост01 небазов!, що на кшькох р1внях Тх р< гортають; 7) докладннне характеризуються первинш функцп, що зумовлюються с стемою мови, перехщн! функцн мовних одиниць у систем! темпоральних в ¡/и шень, що пояснюються перетином ФСП, вторинш функцп, передуам, функг транспозицн, - що д1стае поглиблене текстове тракту вання як потреба узгоджен реального часу з авторським 1 текстовим за динам!чност! локацп Я - ТУТ - ТЕПЕ

Теоретичне 1 практичне значения робота. Перед сучасним украТнським м вознавством сто'пъ важливе завдання - створити повну функщональну грамати украшськоТ мови. В цьому напрямку чимало вже робиться. Комплексный ономаа лопчний \ функцюнальний анашз темпоральних вщношень украТнсько!" мови стан вить важливий фрагмент такоТ граматики. Нов'| штегративш шдходи до розум'ш пол ¡в часово'Г локал!зованосп, аспектуальноеп, датування, взаемодй' м!ж ними, а т кож з шшими полями, добре опрацьоваш процедури анашзу дадуть змогу п новому подивитися на шип ФСП у сучаснш укра'шськш мов! й вщповщно Тх пр анагнзувати, створивши поану картину системи функшй.

Дане дослщження може стати в пригод1 при шдготовц! нового тдручника функцюнально! граматики для вузш, а також дозволяе переглянути шкшьш шдру ники з мови у плаш функцюнальноТ лшгастики. Особливо важливим е функщ нальний пщхщ для створення тдручншов ¡з украТнсько!' мови як ¡ноземноТ, а та потреба вже назрша. Дисертацшна ж робота охоплюе чи не найважч! ФСП для ¡н земщв-неслов'ян, насамперед, поле аспекту альноеп. На шдстав! поданого матер! лу та анашзу можна розгорнути серш тнполопчних дослщжень. Праця може ста свого роду осердям для започаткування функцюнальних дослщжень у д1ахронн, тг бшьше, що в ряд! випадк!в туг наявш ¡сторичш екскурси. Г/ можна використати п] укладанн! словотв!рних, !деограф!чних словник!в, словник! в синтаксем тощо та д уточнения опису семантики в тлумачних словниках.

Дисертацшна робота може бути широко використана в практиш викладан] украшськоУ мови у вуз! (передусш, в курсах морфологи та синтаксису)! школ!. Да дисертацп можуть знадобитися 1 для практики перекладу, в тому чиш й машинн го, для шдвищення культури як усного, так 1 писемного мовлення.

На захист вииосяться таш положения:

1. Тополопчш та метричш характеристики реального часу вщображаються сучасн!й укра'шськш лггературшй мов! у темпоральних власне семантичних вщн шеннях, притаманних ФСП аснектуальност!, часовоТ локалвованосп, дейксисн темпоральносг!, таксису та датування.

2. Стан i под1я - два класи референтних i сигшфжативних ситуацш, яю в1до-ражаються в категор1апьних ситуащях i, становлячи Ухню головну суть, визнача-1ть характер взаемодн ФСП в онтолопчному та когнитивному аспектах.

3. Стан i под1я визначають семантичш типи предикатш, через як!, головним ином, задаеться вся система диференц!ювання темпоральних вщношень i здшсню-гься структурування ФСП.

4. Синтез хронотипного i структурно-предикатного п!дход!в до визначення се-античноУ основи аспектуальност! найб!льшою м!рою вщбивае УУ онтолопю.

5. ФСП аспектуальност! е найбшьш фундаментальним, базовим для системи гмпоральних вщношень: воно е лштстичним аналогом взаемод!'/ стану i пода, роцесу становления i вщносноУ спйкост!, взаемод!У реального часу i простору.

6. Базов! аналогов! ФСП (аспектуальност! та часовоУ локал!зованост1) розгор-1ються на к!лькох р1внях за участю небазових ФСП.

7. Первинш функцн зумовлюються системою мови, перехщш функшУ мовних циниць у систем! темпоральних вщношень пояснюються перетином ФСП, а вто-днш функщУ, передуЫм функщя транспозищУ, - потребою узгодження реального icy з авторським i текстовим при динам!чност! локашУ Я — ТУТ -ТЕПЕР.

Особистий внесок здобувача. Yci результата досл!дження одержан! дисер-штом самостшно. Прадь, написаних у cnieaBTopcTBi, що безпосередньо стосують-1 теми дисертац'н, немае.

Апробашя роботи. Результата дослщження щор!чно допов!далися на звггних 1укових конференщях професорсько-викладацького складу фшолопчного факуль-ггу Одеського державного ушверситету з 1983 по 1992 piK, а також у 1995-1997 жах. Матер!али дослщжешю були також предметом обговорення на мгжнародних i м!жвуз!вських наукових конференц!ях у Юровоград! (1986-1987), Одеа (1986-)89, 1992, 1998), 4epHiroei (1986). Матер!али досл!дження апробован! також у opMi тез доповщей на юлькох всеукраУнських конференщях (Харюв, 1991; 1вано-ранк!вськ, 1993), на однш всесоюзн!й конференщУ (Москва, 1986) та ряд! perio-шьних. Дисертащя обговорювалася на зас!данн! кафедри украУнськоУ мови Одесь-)го державного ушверситету (жовтень 1997 року).

Публ1каци. Результати досл!дження викладеш у 29-и публкащях загальним >сягом 22,0 друк. арк. (полагаться в юнш роботи окремим списком), у тому чишп в 1уков!й монограф!У «Темпоральш вщношення в сучасн!й украУнськ!й л!тературн!й эв1» (Одеса, 1996. - 192 с. - 12 др. арк.), в брошур! «Сучасна украУнська лггератур-i мова: Синтаксис. Синтаксична орган!зац!я речення: Тексти лекц!й» (Одеса, 1990. 30 с. - 1,6 др. арк.), в 14-и статтях. Решта публжащй - тези доповщей, виголоше-IX на м!жнародних, всесоюзних, всеукраУнських, рег!ональних та вуз!вських кон-фенщях.

Структура i обсяг роботи. Дисертац!я загальним обсягом 369 сторшок скла-1сться 3i вступу, трьох розд!лт з 4 таблицами i 26 схемами, висновюв i узагаль-

нень до дисертаци, пояснения скорочень та основних сим вол ¡в \ списку використ ноУ лгтератури, що нараховуе 318 джерел науковоУ та 218 джерел фактичноУ лггер тури.

У встуш обфунтовуеться виб!р теми, ТУ аетуальшсть, визначаються об'ект д слщження, його мета 1 завдання, встановлюеться новизна дослщження, вказують матер1али дослщження, його методолопчш та методичш пщвалини, теоретит значения 1 практична цшшсть роботи.

У першому розд1Л1 «Функщонально-семантичний аспект темпоральних вщн шень» стисло розглядаеться розвиток дослщжень темпоральних вщношень в укр Унськш мов1, з'ясовуються теоретичш питания, пов'язаш з1 зв'язком реального ча 1 темпоральних вщношень у мов1, з'ясовуеться суть ономасюлопчного 1 функщ нального пщход1в, основш моменти термшосистеми дослщження, що грунтуеты на понятп ФСП, будусться ппотетико-дедуктивна система темпоральних вщноша у мовк

В другому роздШ «Система засоб1в вираження темпоральних вщношень (пе виши' функщУ)» детально розглядаються ФСП аспекгуальносп, часовоУ локал1зов ноет!, дейксисноУ темпоральност1, таксису та датування на вЫх мовних р1внях в раження - морфолопчному, сингаксичному, словотв1рному та лексик семантичному.

У третьому роздЫ «Функщ'онування системи засобш вираження темпорал них вщношень» встановлюеться синтез таких взаемодш у мовленш, визначають< Ух типи, а також описусться реатзащя вторинних функщй одиниць р!зних р1вшв виражешп темпоральних вщношень та взаемод^я цих рп5шв мЬк собою.

В кшщ роботи полагаться узагальнеш результата дослщження.

ОСИОВНИЙ ЗМ1СТ ДИСЕРТАЦИ

У першому роздип дисертацн стисло розглядаеться розвиток темпоральш дослщжень в украУнському мовознавств1 та найголовниш теоретичш питанн пов'язаш з функцюнальним дослщженням темпоральних вщношень.

Активна розробка семантичного синтаксису у 80-1 рр., пов'язана з ¡мена\ 1.Р.Вихованця, Й.Ф.Андерша, К.Г.ГороденськоУ, В.М.Русашвського, О.С.Мельн] чука, М.Я.Плющ, С.Я.Срмоленко, Г.П.Арполенко, В.П.ЗабелшоУ, Н.М.Арват, а т кож шил вагом1 дослщження вчених (напр., Л.О.КадомцевоУ, Н.Ф.Клименк М.М.Пещак, О.О.Тараненка, М.П.Кочергана, 1.К.Кучеренка, 1.Г.Матв1яса, Ы.Слин ка, П.С.Дудика, Н.ЛЛваницькоУ, М.В.ЛеоновоУ, Н.В.Гуйванюк та ш.) остаточно з клали пщвалини для започаткування функцюнальних дослщжень в украУнськод, мовознавстви Звичайно, варто вщзначити 1 неабияку роль у цьому також праць з руб!жних, насамперед, росШських вчених Г.О.ЗолотовоУ, О.М.Мухша, В.Г.Гак О.В.Бондарка, Н.О.СлюсаревоУ та ¡н., поштовхом до яких послужили дослщжеш

[разькоУ школи.

Серед иайпомтиших праць ¡з функцюналютики в украУнському мовознавств'| гид назвати npaiii 1.Р.Вихованця «Нариси з функцюнального синтаксису украУнсь-01 мови» (1992), О.К.Безпояско «1менш граматичш катег-opii (Функщональний иал1з)» (1991), А.П.Загштка «Основи функцюналыюТ морфолопУ украУнськоУ мо-н» (1991).

Стало можливим розгорнути функшональш дослщження i темпоральних ввд-ошень. 1х анал1з проводиться в два етапи. Об'ектом вивчення на першому еташ с ункщУ та диференцшт семантичш ознаки (дал1 ДСО) - ономасюлопчний анализ, ругий етап передбачае сиитез об'ектш через анашз Ух взаемодй", взаемозв'язхзв М1Ж цементами системи i структури темпоральних вщношень - власне функщональний зашз.

Для з'ясування вираження темпоральних вщношень описуються засоби bcíx овних p¡bhíb (nlapÍBHÍB), що беруть у цьому участь.

Основними в дисертацй' виступаготь поняття функщУ, що розум1еться як влас-«1сть елемент1в, зумовлену вщношеннями в систем! мови, функцюнально-гмантичного поля, як мовноУ едиосп, що формуеться на пщстав1 спального катего-¡ального значения засобами bcíx píbhíb мовноУ системи, категор1альноУ ситуашУ [ал! КС), як опосередкованого воображения через сигшф1кативну референцшноУ 1туацп, пзасмодй' ФСП.

Серед функцШ розр^зняються первинш (реал|"зовувана функщя зб1гасться з по-¡нцшною), вторинш (реашзовувана функщя не зб|'гаеться з потеицшною), перехщ-i (реал1зовувана функщя вщр1зняеться вщ потенцшноУ лише синтагматичною пе--|фер]'ею) i невласне первинш (реал13овувана функция зб|'гаеться з потенщйною, яка недомшантною для даноУ граматичноУ форми). Серед вторинних функцш сл)д роз-зняти функщУ нейтрашзащУ, транспозищУ i десемантизацй'.

Функщя нейтрагазащ'У неоднорщна i складаеться з ряду р!зновид1в, насампе-;д, нейтрал!защУ-результату, чи завершеноУ нейтрал^защУ, i нейтралващТ-процесу, i незавершеноУ нейтрашзащУ. У свою чергу, нейтрашзащя-результат може бути •охастичною i детермшованою, абсолютно повною, вщносно повною, неповною, грвинною i похОною, сильною i слабкою. Функщя нейтрашзащУ на лексико-:мантичному p¡bhí являе собою енантшсемда. Незиачуща функщя - функщя де-¡мантизащУ, серед якоУ слщ розр1зняти продесну, що може бути повною i частко->ю, ¡ непроцесну - менш поширена.

Найпоширеш'шою вторинною функщею серед ФСП Í3 темпоральними в1дно-еннями е транспозищя. Метафора найчаспше стосуеться лексико-семантичного вня, метошмш - словотв1рного, на граматичиому piem вони фшсуються однаково

1СТО.

Пщгрунтям для структурувания ФСП е поняття aciiMerpi'í i поля, що дозволяе (дшяти центр (ядро), нашвпериферш i периферш, субполя i зони.

Вщношення темпоральноси являють собою воображения реального часу з посередництва перцептуального та психолопчного чаа'в, що повинно знайти св! вияв у мовь Для окреслення вскТ сфери темпоральних в^дношень будусгься Ух ппс тетико-дедуктивна модель на засадах часовоУ лопки З.Аугустинека, яка в по дат тому анашз! перев1рятиметься практикою мовлення 1 уточнюватиметься.

Серед когштивних ситуацш, що детермшуються реальним часом, слщ видшят безподшн! ситуацн (стани)! подшш ситуащУ (поди"). Безподшш ситуащУ можна ро: глядати з боку Ух ¡маиентного бутгя як абсолютний стан, а в певнш систем! коорди нат - як в!дносний стан, що реал!зусгься у невласне стан! \ передасться у мов! в г словлюваннями на зразок Хпопець сидить за столом, На двор'1 холодно, Мет н спиться або у гомогеннш д!У - Падас стг, Учень читае книжку, Токар виточуе де таль.

Под!йн! ситуащУ грунтуються на понятг! 'под!я', що розум!еться як перехщ мг тер!альноУ системи з одного стану в шший. Под!!' можуть бути елементарш (перех!, матер!альноУ системи з певного абсолютного стану в шший абсолютний стан)! не елементарш (перех!д матер^альноУ системи з одного невласне стану до ¡ншого не власне стану, настанням певного невласне стану внаслщок д!У! тлн.). Вщношепп мш ситуащями формують неелементарн! ситуацн.

Коли когштивна ситуащя стае референщйною, вона вщображаеться в загальнг сигшфкативнш ситуацн, що внаслщок предикащУ перетворюеться суб'ектом мовцем у КС. КС можуть бути аспектуальними, темпоральними, модальними ! т.; Оск!льки реч!! вщношення у когн!тивних ситуац!ях ¡снують ильки у взаемозв'язку то реально ФСП у конкретних КС псретинаються. Перетини ! взаемод!У ФСП висту пають у склад! комплексних КС, серед яких дом!нують перетини ! взаемодн двох трьох ФСП, напр.: аспектуально-темпоральш, аспектуально-таксисн!, часолокал13о вано-темпорально-модальш.

В онтолопчному план! мова/мовлення не просто вщображуе реальн!сть, а дзе ркально вщображуе УУ: мовний механ!зм трансформуе систему матер!альн! реч1 -¡деальн! вщношення у систему щеал!зоваж реч! - матер!ал!зоваш в!дношення. Го лотипне вщображення взаемодш у процес! функцюнування елеменпв мовноУ сис теми е вщображенням, актуал!зац!ею певного фрагмента, що визначаетьс. суб'ектом-мовцем. Саме це ! становить л!нгв!стичне пщгрунтя взаемод11 ФСП, щ< реал!зуються в КС.

На п¡детав! с(мох основних груп ознак видшено двадцять тип!в взаемод!У ФСП

Об'ектом дослщження в дисертащУ е система \ структура темпоральних в!д ношень як глобального семантичного понятгя, що виявляеться у ряд1 ФСП, ям та] чи шакше вщображають властивосп реального часу 1 вщображаються у мовлеши ; вщповщних категор!альних ситуац!ях. ФСП розум!еться як мовна едшеть, що фор муеться засобами вых мовних р!вшв, як! стосуються пеУ ж семантичноУ зони, в да ному випадку - темпоральних вщношень. Тому предметом досл!дження були мовн

адинищ р1зних piBHiB i гидршшв ¡3 функщями темпоральност! в сучаснш укра'ш-;ьк!Й л1тературнш Moei.

Матергалом дослщження стали, насамперед, тексти сучасноУ украУнськоУ ль ературноУ мови: художш, публщистичш, науков!, науково-популярш, техтчш, твчальш, офщтно-хилов!, а також фольклор»! - зафшсоваш на письму як правило, ш давший 50-70 роюв (максимальний перюд вщносноУ стабЬчьносп мовноУ систе-,in). Широко використовувався також «Словник украУнськоУ мови» в 11-й томах, у ¡ажких випадках - даш лшгвоекспериметпв. На пщстав! анатзу текстш було ство-1ено картотеку з разними темпоральними ситуащями (близько 7 тис. карток), а та-;ож словник темпоральноУ лексики (в скороченому вигляд! подаеться в самШ робо-

Вфопдшсть та об'ектившсть результате достдження забезпечусться доста-шм обсягом MaTepiany, його широтою та репрезентативною, опрацюванням знач-юУ кщькосп науковоУ л1тератури, використанням методов дослщження, що взаемо-юповнюють один одного, скрупульозним, лопчно послщовним анализом.

Методолопчним пщгрунтям дослщження е Д1алектичш положения про ед-[¡сть мови i мовлення, про мову як олтпшдображуючу та мовлення як головщоб-ажуючу системи об'ективноУ реальноеп за посередництвом свщомосп /мислення, :ро взаемодто реч! з середовищем як cnoci6 ¡снування самоУ peni, про категорГУ ста-у i под1У та Ух взаемозв'язок, про асиметричний характер вщкритоУ системи, якою е юва, про взаемозв'язок категорж можливосп i дшсносгп, засобу i функшУта ¡н.

Методика дослщження. Загальний лшгастичний метод у пропонованому до-лщжешн можна визначити в цшому як описово-шдуктивно-системний, проте таке изначення вимагае уточнень. По-перше, чиста описов1сть сьогодш значною Mipoio нахрошзм. Кожне наукове дослщження повинне складатися з двох взаемо-ов'язаних частин: описовоУ i пояснювальноУ. Пояснювальним е доошдження, що озкривае мехашзм ди того чи ¡ншого явища. Це доогидження складаеться з таких вох частин: 1) ономасюлопчний i 2) власне фушсцюнальний анашз, що мае експ-анаторну силу.

По-друге, переважаючий шдуктивний опис у пращ доповнюеться ппотетико-гдуктивним моделюванням, що дае змогу виявити eci потеши йш елементи системи 1 з1ставити з Ух реашзащями, так що висунуп ппотези д^стають nepeeipKy через юстереження, що забезпечуе Ух перев1рювашсть, анал1з доповнюеться синтезом, Ю конче необхщно при продукуваши нового знання. До арсеналу конкретних л'шг-;стичних прийом1в, як) використовуються туг, належать прийоми сегментащУ, опо-щшний, компонентного анализу, формально-лопчний та in.

У дисертацн надаеться велика увага структуруванню семантики й окресленню 1стеми функщй ФСП темпоральное».

У тракгтуваннях семантичноУ основи аспектуалыюсгч в слов'янських мовах ви-ляються два напрямки: хронотипний (характер розподшу дп в 4aci) i структурно-

предикатний (перетворення предикат! в дп у предиката стану). Синтез хронотипноп |' структурно-предикатного п!дход1в найбшьшою \нрою вщбивае онтолопю ФС1 аспекту альносп. Отже, найзагапьшша аспектуальна семантика полягае в квал1ф1ка ци суб'ектом-мовцем переходу одшеУ референтно! ситуацн в ¡ншу та розгортанн: цього переходу на часовш ось

Видшяються там класи структурно-предикатних модифкацш як вщбиття по дшних референтних сшуацш: 1. Д1я - Стан (зрубати, пережарити, побудувати т ¡н.); 2. Стан Д1я (заствати, поплывши, розтопити (шч) та ¡н.); 3. Д|я( Д1я2 (до будовувати, запаковувати, оббиати та ¡н. ¡мперфективьн дксл1вш форми); 4. Стан Стан2 (розхвортися, розлмитися та ш.); 5. Стан! ~> Д1я -* Стан2 (вбити, кинуты лопнути та ш. одномоментш д1есл1вш форми доконаного виду - даш ДВ, а також можливо, /песлова типу надбити, надгризти, тдгнити тощо). Предиката, ям мают лише форму недоконаного виду (дат НВ) позначають одну безподшну референта; ситуацш - просто д1ю (рубати, ходити, читати 1 т.д.) або просто стан (бШти, го рти, сидти 1 т.д.).

Дуальшсть вихщноУ семантичноУ природи аспекту альносп зумовлюе и певн; асиметр1ю I нестшюсть, що полягае в переважанш в одних випадках атемпорально го, модифкацшного, структурно-предикатного компонента, коли увага зосереджуе ться на стан!, результат!, що виник внаслщок дп, в ¡ншому - хронотипного, темпо рального, якщо в фокус потрапляе сам спос!б переб!гу ди. Це дае п!дставу видшпч в систем! аспектуальних вдаошень в!дношення з переважно хропотипною ! вщно шення з переважно модиф!кац!йно-предикатною семантикою. Базов! семантичн компоненти граничн!сть/неграничн!сть \ модиф!кац!йн!сть/немодиф!кац!йн!сть -ДСО 1-ого рангу. Вони охоплюють вс! зони ФСП аспектуальност!, хоч ! в р1знш м! р]. На п!дстав! опрацювання значноУ юлькосп л!нгв!стичного матер!алу у цьом розд!л! вид!ляються ДСО 2-ого рангу ! пропонуеться семантичне структуруванк ФСП аспектуальносп.

Нав1вши головшии пщстави - семантичн! (категор!альн!сть) ! формальн (наявн!сть, насамперед, синтаксичних засоб!в вираження) - автор уточнюе г!поте тико-дедуктивну модель ! подае систему функцШ ФСП часовоУ локап!зованост!.

Значения ФСП дейксисноУ темпоральност! являе собою вщношення тривалос тей (!нтервал!в), до яких належить д!я (процес)! часовий дейктичний центр як сис темно-мовна точка в!дл!ку, при реал!зац!У дейксису в граматичному момент! мов лення виступае абсолютний час, коли ж точкою вщгику е !нша Д1я (процес] виступае в!дносний час.

Таксисы! вщношення становлять окреме ФСП, не зб!гаючись ш з вщноснш часом, ш з аспеюуальн!стю, н! з датуванням, хоч ! часто перетинаючись ¡з ними. ( пщстави розр!зняти хронотаксис ! логотаксис, диференцшований 1 недиференц!йо ваний, незалежний ! залежний таксис !з функциями власне одночасносп, псевдоод ночасност!, п!сляодночасност! (зона одночасносп), власне передування, безпоссрс

[нього передування, власне наступносн, безпосередньоТ наступносп (зона р13ноча-:ност|). У недиференцшованому таксис! виступае функщя псевдоодночасность

1снують семантичш 1 формально шдстави для видшення в украУнськш мов1 &СП датування. Семантика датування - це вщношення Д1Т (факту) до точки вцшку, цо виступае датою 1 представлена функшями власне датування, переддатування ! [¡слядатування (зона конкретного датування), власне псевдодатування, передпсев-¡одатування ! шсляпсевдодатування (зона псевдодатування). Власне псевдодату-ання мае вужч! функцн: годинникове псевдодатування, псевдодатування за части-тми доби, за днями тижня, за сезоном, за загальним часовим перюдом, а також ¡дносне псевдодатування.

У другому роздип здшснюеться опис системи засоб1в вираженпя темпораль-!их в1дношень, розглядаються первинт функцн ФСП аспектуальносп, часовоТ ло-ал13ованост1, дейксисно! темпоральносп, таксису 1 датування.

В единому ФСП аспектуальносп видшяготься субполя л!м1тативносп, фазовос-¡, кратносп, тривалосп, результативное™, акщональносп, статальносп, реляцшно-п, яю грунтуються на загальних ДСО 1-ого рангу, ускладнених р1зними ДСО 2-ого ангу. В робот! визнаеться ¡снування ДСО 1-ого рангу, неускладнених ДСО 2-ого ангу, тобто ¡снування «чисто» видового значения, 1 на цш пщстав! видщяеться креме субполе термшативносп, що реашзуеться, насамперед, у категорн виду.

Аспекту альш функщи творяться в украТнськш мов'1 за чотирма основними де-ивацшними схемами: 1) ДВ -* НВ шляхом суфжсаци, р1дше чергування голосних тписати -* записувати, забрати -* за6ирати)\ 2) НВ ДВ шляхом префшсацн Ъвбати -* надовбати, гойдати погойдати); 3) НВ НВ шляхом суфксацн або омбшованоТ афжсаца {пиши -*твати, чекати очгкувати)', 4) ДВ ДВ шляхом реф1ксаци (даты сиддати, лягти -* прилягти). Ильки за 1-ою 1 частково за 2-ою ериващйною схемою можуть творитися вадносно чист! видов! форми.

Детально розглядаються два р13новиди ¡мперфективацн \ перфективашя, вста-овлюеться, що перфективашя мае менший ступень граматичносп, шж ¡мперфекти-1щя, бо ¡мперфективи творяться вщ дксл1в як результату префшсального слово-зорення, а перфективи - паралельно з процесом префксалыгого словотворення. шерфективащя неможлива вщ д!есл!в ¡з функщями л1м1тативност1, тривалосп, золютивносп та однократности перфективашя в принцип! неможлива вщ неграни-иих Д1есд]'в (статальних, реляцШних, акщ'ональних, що не мають спрямування на ¡вершения).

На власне семаитичному пицмвш синтаксичного рхвня вщносно «чиста» видова ункщя задаегься предикатами да, як! переводиться у предиката результату (писа-и - написати), рщше предиката потенцшносп (змогти). Предиката процесу, ста-якост1, локативносп, класу дш, зв'язку, результату, меж1 та ¡н. не беруть учасп у фаженш суто видових функцш. Субполе л1м1тативносп (власне лЫтатившстъ I хцесивт'сть) задаегься предикатами класу дш, процесу з р1вном!рною ¡нтенсивш-

стю, д1есл!йними предикатами локативносп, трансформуючи Ух у предиката дося: нення (зовшшньоУ) межь ФункщУ шхоативносгп та фнптивносгп субполя фазовое задаються предикатами класу дж, предикатами процесу, як правило, з pienoMipHoi ¡нтенсившстю; функшя еволютивносгп задаеться предикатами якост1, а визначаеп ся тдмножиною предикате процесу з nepißnoMipiioio штенсившстю. Функцн одн< Kpamoeri, двократносп субполя кратносп задаються найчаепше предикатами клас дш, а функщя ¡теративносп - найчаепше предикатами зв'язку (релятивности) i процесу. Субполе кратности виконуе таку модиф!кащйну функшю: зона однокра-hocti i двократносп переводить предиката класу дш (процеЫв) у предикати д (процесу), зона ¡теративиост! переводить предикати дп (процесу), локативносп, р< лятивност! у предикати класу.

Bei зони субполя результативное™ задаються предикатами дн, як! трансфо{ муються ними в предикати результату, i предикатами процесу, що трансформуют1 ся в предикати досягнення меж).

Немодифжацшш субполя задаються предикатами дй", процесу, класу Д1Й i прс цеа'в (акшональшеть); предикатами з р!вно.\нрною ¡нтенсившстю, стану, якосп, лс кативностч (статальшсть), предикатами зв'язку (реляцшшеть).

На семантико-синтаксичному piBHi анашзусться вираження Bcix субпол1в асп< ктуальност! вадповщними синтаксемами, почасти функторами (модифкаторами Досить розвинеш засоби вираження на гпдр1вш складного речення (щлий ряд pi: новид1в часових тдрядних речень - обмеженост, поступовоси i тлн., нашпдкови: тдрядних мети, а також тдрядних речень ¡з синкретичними функщями - причине во-наслщкових, висновково-наслщкових, наашдково-з'ясувальних, умовно-наслй кових та ш.).

Основним засобом вираження аспектуальних функцШ (кр1м видовоУ та перфи тноУ) виступають словотв!рш засоби. У дисертащУ анал1зусться вся складна систем CNOBOTBipHHX тишв i шдтишв - 146 одиниць. Особлив!сть вираження аспектуальнс cri засобами словотвору - наявшеть функцюнального синкретизму чотирьох ртк

ВИД1В.

Багатою е система лексичних 3aco6ie вираження аспектуальност!. Основна ле! сика анал1зуеться за в1дп0в1дними субполями, зонами i функадями. Лексичш acnei туалын синон!ми розр1зняються неаспектуальними семами, конотащею та стшисп чними i контекстуальними обмеженнями.

У другому гадроздш розглядаються засоби вираження ФСП часовоТ локашзс ваност1. На niflpiBHi поверхневоУ синтаксичноУ структури в простому реченш дл вираження часовоУ локал13ованосп' використовуються видо-часов1 д1есл1вш форм! Форми ДВ, вжит| в первнншй функцн, виражають часову локашзовашеть при дом нуванш хронотипного компонента, коли у фокус мовця потрапляе власне переб дй": Алъоша закричав, зюкочив ¡з л1жка (1.Микитенко) i вщносну часову нелокалш ваш'егь при дом!нуванш модифкашйно-предикагного компонента, коли увага зос(

гджуеться на екзнстенцп результату: Коса в не! вигьно розплетена (1.Драч), форми В можуть виражати як часову локал!зовашсть, так 1 нелокалповашсть, залежно вщ ¡мантичного типу

редикатсв, вщповиних синтаксем, типу складних сурядних чи шдрядних речень эщо. Синтаксичш засоби вираження ва'х функщй часовоУ локатзоваиосп' деталь-э анал1зуються та ¡люструються в роботк

Функшя узуальносп пов'язана з предикатами класу дШ та продес!в, а також предикатами зв'язку 1 нерадко увиразнюеться спешальними конкретизаторами: ш не ловив литв у озерах ш волоком, т тотшкою (О.Довженко). Функщя в!днос-И становосп виражаеться предикатами класу дш у зв'язку з характеризащею: Син >дить до школи (Син - школяр). Функшя вщносноУ постшносп задаегься предика-1мн потенщйносп', рщше релятивними та локативними предикатами: Крата 1роможна вийти з економЫног кризи («Голос УкраУни»). Функщя частково уза-льненоТ становост! властива узагальнено-особовим реченням ¡з так званою част->вою узагальнешстю: ПдропонЫно довг\, хвостатI оггрки... жуеш а / не в'гдчува-и т втамШв, ш запаху земл! чи неба (Г.Григурко). Абсолютна нелокашзовашсть даеться предикатами тотожносгп 1 предикатами класу предмепв. Найтиповшою эрмою абсолютно! узагальненоУ становосп е узагальнено-особов1 речення: Як ттимеш, так / матимеш; Що з воза впало, те пропало. Абсолютна власне стано-сть визначаеться не формапьними засобами, а контекстуальними, коли предикат ;азуе на неосяжний для людини перюд: Земля обертасться навколо Сонця. Абсо-этна постшшсть задаеться предикатами тотожносп 1 класу: Два плюс два дор1п-ж чотири. Цжаво, що те ж Д1еслово може являти собою рЬний тип предиката 1 [ражати р1зш функцн часовоУ локал13ованосп: (1) Микола ловить рибу (зараз) -сова ¡нтервальна локашзовашсть; (2) Микола ловить рибу (як правило) на лимат узуальшсть; (3) Микола ловить рибу (= вш риболов) - В1дносна станов1сть; ) Микола ловить рибу (= вш може, навчився ловити) - вщносна постшшсть 1 тлн. штаксичш засоби становлять центр ФСП локал1зованостк

До наптперифер1У належать лексичш засоби вираження абсолютноТ постшнос-та супозитивш форми, що виражають вщюсну I абсолютну часову нелокашзова-ггь. Словотв1рш засоби (насамперед, суфжсащя), що е в сучасшй укра'шськш мов1 режитком, функшонують в к!льк!сно замкнешй невелиюй груш Д1еслш НВ, голо-им чином, з лексичним значениям руху.

ТретШ тдроздш присвячений ФСП дейксисноУ темпоральносп.

ФСП мае яскраво виражений центр - морфолопчну категорпо (дат - МК) ча-, 3 15-и значень гшотетико-дедуктивноУ модел1 у сучаснш украУнськш мов1 мор-лопчне категор1альне вираження мають тшьки 4. Якщо предикат мае морфолоп-е вираження часу, то МК часу стае шдгрунтям 1 для синтаксичноУ категорй", якщо предикат не може мати морфолопчного вираження, то час виражаеться суто син-(сичними засобами.

До нашвперифери вщносяться модел1 творения речения з предикатами лакал вноси, потенцшносп, релятивносп за безд1есл1Вного вираження тепершнього час; форми давноминулого часу, що виражають вщносний час, так само як 1 анаштич! д1еприкметников1 конструкцн з парадигматично нефксованим значениям. Вщно< ний час д1еприкметник1в е неповшстю граматикал1зованою морфолого-синта сичною категоркю.

У складнопщрядному реченш вщносш часи виражаються сшвв!дношення форм абсолютних час1в у головному \ подрядному речениях (в основному в речег нях закритоУ структури): Ти вертаеш май те, що недоля розбша - функщя пер< дтепершнього; Ти вертаеш мет те, що недоля ро:пб 'с - функщя шелятепершнье го; Ти вериеш мен1 те, що недоля розбила (О.Олесь) - функщя передмайбутнього т.д.

Периферш ФСП дейксисноТ темпоральносп становлять лсксичш засоби, дс сить розвинеш в украУнськш мов1, проте лексична часова семантика спроможн вказувати лише на загальний часовий план. Семантика тепершшього нечпка, ро: мита, залежить вщ психолопчного часу окремого шдивща-мовця. Плани минулог й майбутнього часто виражаються тими ж лексемами.

Перифершними е форми умовного способу 13 допомшним д1есловом, що ву ражають функщю давноминулого часу, а також словотв1рш засоби.

Таксисш вщношення розглядаються в четвертому пщроздшь При диференц; йованому таксис! виступають предиката дГУ, процесу, результату, рщше - предикат класу Д1Й (при абстрагованих ситуащях), ¡нколи - предиката локативносп, реляти£ носп, потепщйносп та ш. Релевантними, кр1м того, е ДСО тривалосп/нетривалост дй". При недиференцшованому таксис! виступають предиката стану, потенщйност локативност!, класу та ¡н. непроцесш предиката. При рвнотипних предикатах хоч б один ¡з них повинен бути непроцесним.

Кр1м того, темпоральш вщношення м1ж дгями недиференщюються в таких ви падках: 1) при моносуб'ектносп висловлювання з вщношенням включения ! пере тину, 2) при нелокашзованосгп, узагальненосп Д1Й; 3) при полюуб'ектносп/пол; об'ектносп з одним предикатом; 4) при ¡мбрикащУ.

Центр ФСП таксису становлять, по-перше, д1еприсл1вников1 форми. Функци одночасносп передають Д1еприсл1вники НВ на -учи(-ючи), рщше на -ши, функци передування - д1еприсл1вники ДВ на -ши. По-друге, синтаксичн! засоби: сшввщнс шення видо-часових форм д!еств. Функщя одночасносп характерна для д1есл!В Н1 у однакових часових формах, р1зночасност1 - для дкешв ДВ у однакових часови формах, при цьому передування/наступшсть виражаеться позищею дкелк присудив.

Нашвперифершними засобами вираження таксису е синтаксичн! конструкщУ роздшовими сполучниками, що вказують на функци" р1зночасносп; шдрядн! часов речення иегайносп з! сполучниками щойно, ледве, тшьки, ттъки-но та ¡н., що вка

ують на функцно безпосередньоТ наступност!; шдрядш речения часовоУ послщов-ioctî 3Î сполучниками коли, як, перш тж та корелятивами в головних речениях nic-я того, до того, по тому, перед тим тощо; синтаксеми з прийменниками до, pa-îuie, перед, з-перед (фушадя передування), теля, по, тзтше, за, велгд, ecniô за функщя наступносп), напередодш (функщя передодночасносп), з (функщя шеля-дночасносп); однорщш члени речення, синтаксеми сполучення семантичних стру-тур (функщя псевдоодночасноеп).

До перифершних засоб1в в1'дносяться лексичш (семантичн! конкретизатори), ловотв'фш - типи з префкеами nid-, при- (одночасшсть), до-, перед- (передування), ¡сля-, по-, пост- (наступн!сть), дкприкметников! форми. Система словотв1рних за-обш, в основному, являе собою деривацшш трансформи шдповщних синтаксем.

В п'ятому шдроздш аналпуеться ФСП датування.

Центр ФСП датування виражений слабко. Иого становлять синтаксичн! засо-и. Ч1тко диференщюгочись вад таксису на семантичному pisni, а також синтаксич-ими трансформации, датування частково збкаеться з ним способами вираження. >днак функцн' власне датування i власне псевдодатування мають специф1чш синта-сичш засоби вираження. Функцт власне датування виражаеться синтаксемами, до кладу яких входять числ1вники та ¡менники в родовому або називному вщмшку без рийменника, з прийменниками у (в), eid, близько (¡з значениям приблизностО. Фун-щ'я власне псевдодатування притаманна специф1чним синтаксемам ¡з прийменни-ами о(об), в, за, при тощо, синтаксемам, що виражаються морфолопчними присл1-никами, синтаксемам без прийменникт у формах родового, орудного bwmîhkîb. В гяких випадках р1зниця у вираженш \пж ФСП датування i таксисом cnocrepiraerb-î також щодо функш'У шсляпсевдодатування - синтаксеми з прийменниками через, я, за1;.

Нашвпериферно становлять лексичш засоби вираження ФСП датування. Ними оже виражатися переважно псевдодатування (ввечеру взимку, навеет, година, eie-орок, жовтенъ, тиждень i т.д.). Конкретне датування виражаеться лише спещ-тьною термшолопчною лексикою, напр.: античный, Шдродження, енеолт, кайно-ш, силур.

Третш роздш дисертацн присвячений власне функщональному аспектов! тем-эральних вщношень. У першому його тдроздш розглядаеться взаемод!я ФСП при фаженш темпоральних вщношень, при якш актуагнзуються перехщш" функцн'.

На перетиш ФСП аспекту альносп" з р!зними зонами ФСП часовоУ локашзова-3CTÎ формуються централын аспектуальш функцн: конкретно-фактична i результа-тно-станова (для форм ДВ), конкретно-процесна, узагальнено-фактична, необме-ено-кратна, узагальнено-процесна, постшно-безперервна функщУ (для форм НВ).

У межах ФСП аспектуалыюеп дощльно видшяти субполе перфектносп', яке 1значаеться перетином дейксисноУ темпоральное« та аспектуалыгост1 i характе-вуеться причиново-наслщковими вшпошеинями мгж д1ею, яка знаходиться в од-

нш часовш зош, та станом, що знаходиться в ¡ншш, сулпжшй часовш зош (подшн ситуащя охоплюе штервал, розташований у двох сум|'жних часових сферах). Вид! ляеться минулий перфект (Нелю Васшивно, я еже розе 'язав задачу) 1 майбутнн перфект (Шяк не розв'яжу задачГ), який слщ диференщювати в!д майбутнього ао ристичного (Незабаром Украшу вг'дв1дас Президент Роси Борис Сльцин) та тепер1 шнього доконаного (А Чубенко даром рота не розтулить (Ю.Яновський); Утоми вся вороненький, 1де, спотшнеться (Т.Шевченко)). Видшяються три типи КС щод сп1вв1дносност1 аористичних функцш форм ДВ 1 НВ: 1) замша видових форм мож лива без помггноУ змши у семантищ; 2) можлива зам ¡на видових форм ¡з змшок темпорально-аспектуальноУ семантики, в такому раз1 аористичш форми ДВ вщрЬ няються вщ аористичних форм НВ за ДСО однократносгп/повторюваносгп, шхоати вносп/акцшнальносп, ¡нгресивносп/п'еративносгп, л1м1тативнот1/нелш1тативност1 ексцесивност!/репродуктивносп тощо; 3) зам ¡на форми НВ на ДВ неможлива.

Часова локашзовашсть визначаеться д!есловами ДВ. Точкова локал!зовашст - моментальними, непроцесними ддесловами ДВ, що входять до зони однократное! субполя фазовосгп: А крикне пугач —1 хлопц1 виринуть спочил1 (В.Стус). 1нтервальн локал1зован1сть — немоментальними однократними д1есловами ДВ, пов'язаними субполями тривалосп, акц'юнальносгп, статальносп 1 частково результативное™ т зоною еволютивност'1 субполя фазовосп, виражаючись словотв1рними або синтак сичиими засобами: ейносити, пробайдикувати, розщебетатися, бушувати, висть гуснути; протягом лта, через роки ! т.ш. Точкову локалповашеть можуть виража та перформативш д! ее лова НВ та форми НВ, яю локашзуються в часл комушкатив ним контекстом.

Вщносна часова нелокашзовашеть визначаеться д1есловами НВ на перетин з субполями фазовост! (зона еволютивносп), статальносп та релящйность Форм] ДВ зрадка можуть бути в1дносно нелокал!зоваш: 1) у функщУ тепершнього; 2) пр! неконкретност!, узагальненосп суб'скта; 3) за домшування стану, результату. Абсо лютиа часова нелокалвовашеть нерелевантна до ФСП аспектуальност!, кр1м абсо лютноТ постШносп \ частково абсолютноУ власне становосп, де функщонують фор ми тепер!шнього часу НВ або шин часов! форми НВ у функщУ транспозищУ в пла! тепершнього.

Взаемод^я ФСП часовоУ локашзованосп 1 таксису проходить переважно по л1 ни 'диференцшований/недиференцшований таксис' з тендеищею до диференщю вання таксисних вщношень при локатзованих д!ях. Чим б!льший стушнь нелокаш зованост!, тим рщше виявляеться диференцшований таксис, а для абсолютно нелокатзованосгп притаманш лише недиференщйоваш таксисш вщношення.

ФСП датування - один ¡з засоб!в локашзащУ дп' в чась Тому для локагпзовани: дш звичайним с конкретие датування, а для нелокашзованих - псевдодатування Узуальшсть, перехрещуючись ¡з псевдодатуванням утворюе нову функцш - цикл! чшеть - регулярне повторения дп у певну дату.

Абсолютна власне станов!сть та постшшсть взагал!" не сшввщносяться з латали.

ФСП дейксисноУ темпоральное™ й аспекту альносп тгаго пов'язат д^ахрошч-10, онтолопчно \ лшгвоструктурно. На ршш ситуащй з елементарнимим д^ями ло-сашзований тепершнш час може виражатися лише формами НВ; на р1вш ситуащй, цо М1'стять ряд дш, для локашзованого тепершнього часу можлиш' як форми НВ, а к 1 форми ДВ (.Погляньте, вогонь то спалахне. то погасив). Форми НВ виража-оть аористичш часов! функщУ, форми ДВ - перфектш. Аористичн! часов! функци щя форм ДВ е другорядн!! виступають на перетин! з ФСП таксису.

За взаемоди з шшими субполями ФСП аспектуальност! вид!ляються так! часо-н перех!дн! функщУ: час розгортання дл (перетин з еволютившстю), час повторю-иноУ дп (перетин з ¡тератившспо), час характеристично"! дн (перетин ¡з субполями :татальност1, реляшйности частково акд!ональност! та результативност!), минулий! 1айбутн!й аористичний.

На перетин! ФСП дейксисноУ темпоральност! з ФСП часовоУ локал!зованост! иникае щлий спектр перехщних часових функц!й, що найбЬхьшою м!рою характе-1НО для презенсу, в самш природ! якого приховуеться 1 локал!зован!сть ! нелокал!-овашсть. Головним вар!антом презенсу слщ вважати тепершнш ¡нтервальноУ ло-:ал!зованост!, точнше, конкретний тепер!шн!й моменту мовлення. Якщо ¡нтервал асу занадто великий, найчаспше, коли ош не повн!стю заповнений д!ею, можна оворити про розширений тепершнш. Р'щше трапляються функщУ тепершнього ерформативного, тепершнього одноб!чноУ локал!зованост!, тепершнього повто-юваноТ д!У.

На перетин! з вщносною часовою локал!зован!стю виступають функщУ тепе-шнього узуального, тепершнього вщносноУ становост!, тепер!шнього вщносноТ остшносп, тепер!шнього частково узагальненоУ становост!. Поширеними е функщУ епер!шнього абсолютно узагальненоУ становост! та власне становост! 1 теперш-ього абсолютно!" поспйностк

Форми тепершнього ДВ на перетиш з ФСП часовоУ локал!зованост! виступа->ть у функц!У тепер!шнього розширеного - То хмарка наб1жить / бризне дощ крап-четий, То сонце вигляне ласкаво-променисте (М.Рильський); тепершнього вщно-«оУ пост!йност! - Кожшй найдиктт свош вит1вщ вш [Порфир] знайде оправдания (О.Гончар); тепер!шнього узуального (див. приклад на с. 15); тепер!ш-ього частково узагальненоУ становост! - Ну що ти вгзьмеш з хлопчака малого э.Олшник).

Всупереч досить поширешй думщ про наявнклъ лише локал13ованих функщй орм минулого фшсуються також функцн минулого цикл!чноУ д!У - У вербну недшю 1адк) приходив рано з церкви й свяченою вербою зганяв Данилка з печг О.Яновський); повторюваноУ дп У вагот було натвтемно, пасажири проходили 'сь час мимо них (ОЛваненко); узуальноТ д!У - Теш батько 1в хлгб прекрутого по-

молу (1.Драч); вщносноУ становоси - Я, як буе таким маленьким, Не брехав нком; (П.Глазовий); вщносноУ постшносгп - БЬнесмени хотыи налагодити контакты , потр'хбними партнерами («Голос УкраУни»); абсолютно! власне становосп - Ниж че КаневаДтпророздитвсяранше на дварукави (УкраУна в шкавих фактах).

Перех1дн1 функщУ форм майбутнього е симетричними до форм минулого (з; винятком вживання форм майбутнього ДВ у функщУ вщносноУ часовоУ нелокашзо ваност!, бо в таких КС виступають форми тепершнього ДВ), хоч уживашсть Ух по мггно менша.

У часо-датувальних КС семантика зони тепершнього залежить вщ величин! ¡нтервалу, що його об!Ймас дата.

Форми майбутнього 1 минулого НВ з датами виступають у функщях локал1зо ваного майбутнього 1 минулого розгортання дП' (найчаспше аористичнотипного) Функщя минулого, а особливо майбутнього цикшчного виступае рщше. Найширш взаемоддать з зонами датування форми майбутнього 1 минулого ДВ. Для них найча стотшшими на перетиш з датуванням е функци минулого \ майбутнього локашзова ного: А над веч1р ти закохалась (С.Маланюк); Збудився рано сити-сити пта (В.Стус).

ФСП датування зв'язуе функщонування часових форм у пщрядних речениях: в головнш, 1 в пщряднш частиш мають бути однаков1 часов! форми.

"П ж форми виражають 1 темпоральн!, ! модальн! функщУ, однак про Ух ¡ерар хш говорити не доводиться, оск!льки ФСП модальное« сшввщноситься з комуш кативною функщею мови, а ФСП дейксисноУ темпоральное^ - з когнитивною, мо дальшеть функщонуе на р1вн! актуального синтаксису, а дейксисна темпоральшет входить до ареалу аналового синтаксису.

При немаркованш модальност! (¡ндикатив!) часов! форми вшьно функд!ону ють, а при маркованш модальност! на аналоговому р!вн1 предиката не локал1зують ся в час!. На актуальному р!вн! вол!тивн! функщУ (оптативн!сть, !мперативн!сть вказують на ¡рреальш Д11, як! належать до сфери майбутнього, рщше тепершньоп {Принеси води; Читай листа дал1)\ когштивш функщУ (супозитив) вказують пере важно на так! ¡рреальш дп, в!днесення яких до т!еУ чи ¡ншоУ зони залежить вщ кон тексту (Якби ви його пов/домши, то втби вчора пршхав; Якби ви його повгдомиль то вш би завтра придав). Лише у КС ¡з нереальними бажаннями ¡рреапьна д! пов'язуеться з! сферою минулого (Мет б вислухати иуважно, а я не захотев на вть зустртися).

Темпоральна семантика у взаемод!У з зонами можливосп та необх!дност! ло ка!изуе в час! не сам! предиката, як! повшетю лежать за часовою вксю, а можли вють/неможлив^сть чи необхщшеть Ух виконання.

ФСП дейксисноУ темпоральное™ функщонуе на перетин! з субполем актантно предикатно!' бутгевост!. В рент зон ФСП бутгевост! можлива подв!йна ¡нтерпрета щя, що включае чи не включае висловлювання в часову парадигму.

Таксис взаемсдае з категорию виду за ознакою диференшйованост!'/ недифе-енцшованосп, а в межах диференщйованого незалежного таксису - за одночасшс-ю/р!зночасшстю. Для вираження диферетийованоУ одночасносгп вживаються орми НВ. Форми ДВ переводять одночасшсть у р!зночасшсть, коли це допускае-ься зм1стом, або трансформують диференцшований таксис у недиференцшований. ¡зновидов! форми мають функш'ю р|зночасносг1 в зон! перетину таксису, виду з >СП дейксисноУ темпоральное™, коли форма ДВ е перфективною. Для диференш-ованого залежного таксису важливу роль у визначенн! КС одночаснос-¡/рЬночасност! вциграе видове значения Д1'еприсл1'вника, а форма способового д1е-иова може мати будь-яку видову семантику. Для недиференцшованого таксису (як шежного, так i незалежного) в идо в i сшввщношення не мають вирниалыюго зна-гння, хоч частотшшими е сшввщношення НВ - НВ.

Взаемод1я таксису з дейксисною темпоральшстю вщбуваеться за ознакою од-04acHOCTi/pi3HO4acHOCTi. У конструкщях ¡з незалежним диференцшованим такси-эм одночасшсть може передаватися лише однойменнимн часовими формами НВ. ри змш1 одшсУ з часових форм на !ншу, якщо це дозволяе смисл, можлив1 три КС: ) трансформашя одночаснос™ в р!зночасшсть; 2) перетворення диференш'йованого iKcucy в недиференшйований; 3) нейтрал!зашя таксисних вщношень, актуалЬащя дносного часу.

Функцн рпночасност1 виражаються, як правило, однойменними часовими ормами ДВ: Лиги виплив мшяг/ъ, i незнаш сши Все обняли i просякли наскрЬь ^.Маланюк). Р!знойменш часов! форми вказують на рЬночасн!сть -пльки в склад-зсурядних та безсполучникових речениях !з однотипними частинами, коли одна з орм е перфектом: Пройшла гроза, i niч промчана, i знову день шумишь кругом $.Сосюра).

Дата (псевдодата) з широким штервалом утворюе хронолог!чну рамку, в як!й )згортаються одночасн!/р!зночасн! под!Т. Для дати (псевдодати) з невеликим часо-!м штервалом можливою е лише функц!я одночасносп або частковоУ одночаснос-. Таксисш вщношення дом!нують над функшями датування в тих КС, де дв! под1"Г швляються гомогенними щодо темпоральное™: жодна з них не мае виразного ча-1вого вщтшку або, навпаки, обидв! вони вказують на часове понятгя.

Взаемод1я з ¡ншими нетемпоральними ФСП в!дбуваеться за ознакою диферен-йованост!/недиференцшованос™ таксисних в!дношень. За належносп предикат!в > р!зних часових сфер таксис в!дсутн!й.

У взаемодп з грунуванням ФСП ¡з обставинним ядром семантика таксису не-[разна, недомшантна, найчаст!ше виступае недиференшйований таксис. Для кау-тивних i насл!дкових КС притаманна р!зночасшсть (при диференцшованому так-ici), для умовних i допустових — одночасшсть. Найменш виразш таксист в!дно-гння у шльових та пор^вняльних КС.

У бшьшост! випадк!в ФСП датування виявляе вплив на шил темпоральн! ФСП

при взаемодн з ними, однак саме р'щко зазнае зворотного впливу. ФСП датування е одним ¡з виражальних засобш часовоУ локалпованосп', формуючи темпоральну «рамку» висловлювання. У зв'язку з цим в межах дат (за умови i'x значноУ ¡нтер-вальностО можуть вщбуватися i вщносно нелокал!зован1 д!У. Абсолютна станов1ст! може сполучатися з датами, яким властивий великий ступшь неконкретность Абсолютна постшшсть не мае ДСО ¡нтервальносп, а тому дати не можуть вживатися з конструкщямн при абсолютно постжжй дп. KpiM того, дати погано сшвввдносяться з актуальним тепер!шшм.

У другому шдрозд'ш третього роздшу пщдаеться анал1зу реал^защя вториннид функцш одиниць рЬних piBHie у вираженш темпоральних вщношень.

Функщя нейтрал'ващУ темпоральное™ виступае при вираженш абсолютноУ часовоУ нелокал13ованост1.

У вираженш ФСП аспектуальносгп найпоширешшими е вторинш функщУ ней-Tpani3aniV та транспозищУ. Детермшована (синтагматична) иейтрал{защя виду мае чотири ступеш штенсивностк 1) розр1знення за результатившстю/Чтератившстк (Вш розгорнув сшейний альбом/¡Коли вш повертався з тривалого вгдрядження, eih розгортав сшейний альбом i переглядов його)\ 2) часткове розрвнення за результа-тившетю/нерелевантшетю до результативности (Ти ей)¡слав йому nucma?//Tu eidcu-лав йому листа?)-, 3) слабка, синоншнотипна опозищя ДВ - НВ за яскравю-тю/неяскрав1стю вираження аспектуального значения (Bin npoxeopie цшиь тиждень//Вш xeopie цишй тиждень); 4) вщеутшеть опозишУ ДВ - НВ (У нього та-ка звичка — як повернеться з тривалого в1дрядження, eidpcay розгорне амейниь алъбом//У нього така звичка - як повернеться з тривалого в^дрядження, eidpaiy розгортае егмейний альбом). Перин два ступеш становлять перехщш функщУ, двг остаиш - вторинш.

Функщя транспозици притаманна категорГУ виду i зумовлена двома основними причинами: транспозищею часовоУ форми (супровщна) i процесною точкою зор) мовця (несупровщна). Поширеною е супровщна транспозищя, як текстова, так i ме-татекстова. Видова транспозищя при цьому вщбуваегься водночас ¡з часовою: On. приб1гае вовчик до ополонки, устромив в ополонку xeicm (Нар. тв.) - текстова видова транспозищя; Долг eiii [Шевченко] переноситься в Cu6ip, на каторгу (УкраУнсь-ка лггература) - метатекстова видова транспозищя. Несупровдаа видова транспозищя притаманна формам НВ i стосуеться тшьки зони минулого, виконуючи яскраву експресивну функщю: А ще козака [вдова] повстречала, Три копи i коня дс рук давала (Нар. тв.). ПщГрунтям для видового перенесения е або метошм!я (сум ¡ж-HicTb ди з результатом) - для супров!дноУ транспозищУ, або синекдоха (окрема Д1Я сигнал1зуе про ряд одноршних дш) - для несупровщноУ.

Вираження часовоУ локашзованосп часо-видовими формами е Ух невласне первинною функщею, при вираженш ними вщносноУ нелокагпзованосп вжлупас вторинна функция нейтрагнзащУ, причому в КС ¡з вщносною нелокатпзоваЕпстю ма-

емо неловну нейт • 21

»"»"boro J! ' V Фунщг „аис„ "" ""№«„„„„

гвдг»Мшс „ ,,„ """У"'" абсо,,,,,,,, ° '"«-"»tí,oí

«ар«,,,,,. ™'»"0CT,(PI >'»галь„е„„г „ „

" 2) мш,ул„й ¡po j " СОЛ!°™о'( Ма ' «"Прагой,, „Z """MHS а5

«»жуть „ "мвй

Д1 „ИПВ

22 з неозначеною |

гор"и1: —.пино

*"'.„.,3 субп°ле ,Ю.№раг»«), 5\™„„„ого э У«-

еона «е

формою

частковим

до чого

ото же ; — э прост! ш-

с « "Ч"*"~ 3аС^итрати но дорогу, еж ФСП > «ф " "

сйукиП 3 Д^-ова-; к01ИШяь сво« форМ т.

Гк ав^" ^ й0 ИеЧСР ;п в зону минулого е в*»в пр0 н

^ «Ф* » Всуперен ДУ«* ^^нко) в Д*'

перг-шнього часу (те«*' '^^ьсго .сгоричногоякф ^

"перевод приро^ 1нНЯ -ие^и^ ^ори-ого в ^^^^^

сер^а обФУ^^ хракгуван^Р £ фунК* , ^ „а те, чи

позии» ТИ1»

граматмчними пр«чи ^ твф,на* автор0м 1 ^; ному, а в опе-1

.^ивб спЬпкування, ч» ' оМ, чкгачем, к0мушкатив и

ношеи^^^к^Л становясь ^Ш11Ього зав*Д*|

пашонадьному . функш» ^ ^оналънии коШ г0 1

^егься аеремикан^ ^ 1кативнШ ^^ тепер1шнього ^ойавт0-

ному

сто-

^Терсоиа^в, Вс1 форм, п0д1я„и *

.....°тьс:;;2к>^г^'^к*м.к_ьн0....._еть.

1Укуть ФУ«™ . В1Д-гворюе

модусу мови*, 60 фор!Д презен

ЩОС1

ра) «

мають первинну

модус! мовид

i комушкативного контексту i е переносним.

ГПдтермш «TenepimHiii ¡сторичний» фактично шдводятьея pi3Hi його вар1анти. Л1Д розрЬняти власне тепершшй ¡сторичний, що характеризуеться нетотожшстго экацн' автора i персонаж1в, реальш'стю поди в минулому, суб'ектсдазовашстю ви-чаду (/de раз молодший брат своею тарадайкою i сам коня свого сухореброго по-тяе (Б.Лепкий)); тепернишй хронолопчний, що характеризуеться нетотожшстю экацп автора i персонаж|"в, реальшстю поди в минулому, об'еютшзоважстю ви-гаду (Лютого 18. Шевченко пеуеХжджас па квартиру... (В.Ашсов, G.Середа)); те-îpiuintô живописний, що характеризуеться нетотожшстю локацн автора i персо-ш!в, уявшстю поди в минулому, суб'ективповашстю викладу (Джордано Бруно... час вштка, Смерть, мое командор, крокус бруком. (Б.ОлШник)); тепершшш пи-.мового репортажу, що характеризуеться тотожшстю локацн автора i персоналов, гальшстю поди в минулому, об'ектив1'зовашстю викладу (/ ось прошкую колгосп-)ю вулицею... Оглядасмо вгдгод'шельний комплекс на eiciM тисяч гол'ю. Заходимо i примщення: свит лежать 4ucmi, нагодоваш (Ю.Хорунжий)); тепершшш сцень шй, що характеризуеться тотожш'стю локацн автора i персонаж1в, реальшстю по-ï в минулому, суб'екпшзовашстю викладу (Соф1я nempieua (Ламас руки) Який >ром! Яка ганьба! (I.Кочерга)).

Овд розр1эняти тепершнш {сторичний i тепершнш емощйно'Г актуал!зацн, що унтуеться на акту&шзацн конкретно'1 поди минулого у моду ci автора у вщрив! вщ модусу, напр.; Ми еже купили квиток, a ein приходить i каже: «Я не noïdy».

Форма тепершньо-майбутнього ДВ може виступати у функци тепершнього горичного вщносно нелокал13овано'1 ди - Бувало, У шч в степу чи в росянисту ть [Хома Метелик] Закурить люльку, уозповкть немало (А.Малишко), [Дивля-[сь на малюнок] Намалюють же таке!', повторювано'1 дн' - Що розб¡житься змш i вхопить зубами Кирила, то так кусок смоли й вирве (Нар. тв.); неповторюваноУ i - Побша [лисичка], нарубала дерева i живо вернулась. Гляне - вовка немае Гар. тв.); локатзовано'1 штенсивноТ (раптово'О ди (кватфкашя тепершньо-шбутшх форм ДВ як залишку колишнього аориста е проблематичною, осюльки >рми 3-oï ос. мн. 30bcîm не зб1гаються з формою колишнього аориста) - Як крут-ться та як плюне Eicoea худоба! (П.Глазовий); неможливо<гп виконання дн ->вк тягне, тягне - не витягне хвоста (= 'не може витягнути') (Нар. тв.). Форма пер!шньо-майбутнього ДВ може виступати у функци майбутнього ¡сторичного у ощиш модусу автора I вт [Матвшко] все пробивався через зароетi, яри, i Kuïe ближався до того... Шддасть листа i стане Матвшко на заборола npomu nid-хупного князя та його найманцгв (ЮЛогвин). Таке перемшюння локацн автора в дус персонаж1в робить його не просто пошформованим у подальших под1ях, а овидцем, навпъ дем1ургом.

Форми майбутнього НВ р'шко транспонуються в зону минулого, хоч можна дшити два ochobhî р1зновиди: 1) майбутнш емоцшноУ актуал1зацн: Bin буде зво-

дити на тебе наклеп, а ти мовчи!\ 2) майбутнш у минулому: Андрш Половець -1 логвардшсъкий офщер, eipmniddanuü служака... Це в його бтокль, привезений турецького фронту, виглядатиме старий Мусгй Половець шаланду з тдпшьникш (В.Панченко).

Форми запитай, дЬиайся, порадь i т.д. слщ вважати ¡мперативними у втори Н1Й функцп транспозищУ щодо зони минулого, а не як особлив! форми доест'в, и походять i з кореневого аориста: Tadi з лави старий Муха i порадь. — що там м рочитися, зв 'язати його на цю тч i край (А.Головко). Не сл!д прилучати до фо[ наказового способу у вториннш функщУ так зваш дксл!вно-вигуков1 форми на зр зок бух, верть, геп, дрит, лясь, ein, хап, цвьох i т.д., оскшьки вони можуть вказува-на Bei три часов! сфери, i Ух функщя е переходного, зумовленою аспектуальною с мантикою однократносп i моментальное».

Функщя транспозищУ у зону майбутнього притаманна формам тепершшьог минулого часу, а також шфшгшву.

За допомогою гiпогетико-де ду ктив н о го моделювання вид!лясться п'ять pi3H в ид ¡в функщУ транспозищУ форм тепершнього в зону майбутнього, з них лише т] ф1ксуються у мовленш: тепершшш уявноУ дн, теперишпй намфу (заплаповапоУ д або близького майбутнього), тепершшш уявний неможливих подш. Найчастот; шою е функщя транспозищУ, яку називають praesens propheticum, або те пер! иш нам1ру, що характеризуеться трьома семами: 1) д!я (под1я) стосусться сфери майб тнього; 2) в момент мовлення под1я запланована або може бути передбачена з вис кою ймовфшетю; 3) мовець оцшюе час подП' як близьке майбутне; ймов1ршсними семи впевненосп мовця у настанш подй' та експресивностк Я рушаю на nieda (Ю.Логвин); Завтра видатному дииамщю Олегу Блохту виповнюеться 45 рок («Урядовий кур'ер). Таку функвдю транспозищУ можуть мати тшьки юльюсно нев лик! групи д!ссл!в руху, щлеспрямованоУ ди, фазовост! тощо.

Негайний тепершшй (Я зараз idy) сполучае в co6i вщображення реально] майбутнього i психолопчного тепершнього. Тепершлнш уявноУ дп епщ трактува" на piBHi макроструктури тексту як перемикання локащУ мовця 31 сфери тепершнь го у сферу майбутнього: Завтра ein приходить до мене, я саджу його за emin i ро noeidaio про цю пригоду.

Вживания форм минулого часу у функщУ майбутнього пов'язане з уявним п ренесенням майбутньоУ дП' в минуле, майбутня д!я, при цьому, уявляеться як вя здшенена. Минулий «нам!ченоУ» да в минулому характеризуеться не переносним, в1Дносним вживаниям форм минулого HB. Форми минулого можуть вживатися таких вторинних функщях, транспонуючись у зону майбутнього: 1) praeteritu propheticum, що вказуе на близьке майбутне або негайне тепершне (Ну, я niuioe) обмежуеться дкеловами руху; 2) неминучий майбутнш, коли форма минулого вк зуе на майбутню дто, в настанш якоУ мовець щлком переконаний i сприймае и j наошдок шшоУ дп, що вже в!дбулася чи може вщбутися (Взагал!, [Давид] чолов

прежний. Немое що - пропали вважай (А.Головко)), обмежуеться д1'есловами ¡з гаченням загибелг BapiaHTOM розглядувано'1 е функшя неможливосп майбутньоУ i", що траплясться в текстах усноТ народно!" творчосл (Ой бодай же ти, та д!вчи-тько, Todi залиж niutna, Як у степу та при dopo3Í Яра рута таила); допустовий майбутшй вказуе на майбутню д!ю, що сприймаеться не як неминуча, як ¡MOBipua серед íhiiihx BapianTÍB д'1'1 для аналЬу можливих иаслщюв (Гаразд, рипустимо] я придбав eauii акцп, що dan¡?)\ 4) функщя ipoHÍ4Horo заперечення шбутньоТ дн реал'1зуеться в КС ¡з непрямими мовленневнми актами i супроводжу-ься одночасною транспозицию аффмативносп в негативн1'сть (Так eiu mo6i й азав правду = Bíh to6í не скаже правда).

Вторинн» функци минулого жорстко обмежеш типом КС, а нерщко навпъ лек-[ко-семантичною групою д!есл1в (неминучий майбутшй, близький майбутшй).

Незалежний ¡нфшггив у функци майбутнього часу виступае в футуральних КС i перетиш з ФСП модальное™ i визначаеться контекстом: Я повернувся до купе i з бш втна... Ixamu всю шч (О.Жовна) або синтаксичною конструкцкю (Саджа!t-1 рости!).

Недиференцшованому таксису притаманна функщя нейтрал1заци при неакту-bHOcri опозицн одночасшсть/р1зночасшсть у випадках вщсутносп або р13норщ-ictí предикат1в, при моносуб'ектносп' висловлювання, при нелокшпзоваиост! д!й, 1И полюуб'ектчосп/полюб'ектносп з одним предикатом, при ¡мбрикацл. Однак kí функци сшд розглядати не як вторинш, а як перехщш, оскшьки практично ней-ал1защя тут завжди неповна, не досягае максимуму.

ВИСНОВКИ

1. Розвиток концепцн мовного часу в УкраТш ввдбувався вщ лопцистичного рез непослщовний формально-граматичний шдхщ до ономасюлопчного ! функ-эналыгого в напрямку подолання синкретичного розумшня темпоральних вадно-:нь з поступовим вичленуванням окремих категорШ, як1 вщображають певш ха-ктеристики реального часу. Водночас на даному етат намгеилося ¡нтегративне актування темпоральних вщношень.

2. Мовш вщношення темпоралыгаст! являють собою воображения реального гу за посередницгва перцептуального та психолопчного чаа'в, що виявлясться у В1 в ¡снуванш абсолютних та вщносних час1в, часовоУ локал13ованост1/ нелокаль занос™, диференщйованого/недиференцшованого таксису, датування/ псевдода-зания.

Основоположним для функцюнальноТ граматики е розр1знення двох плашв ре-рентних 1 сигшфжативних ситуацш - стану 1 поди, що в мов! вщображаютьея у (пов1дних категор1альних ситуащях, визначаючи характер взаемодн ФСП в онто-гачному та когш'тивному аспектах. Стан I под^я через семантичш типи предикат! в

визначають систему диференшювання бшьшосп темпоральних вщношень i вия£ ляються шдставою для самого структурування ФСП, для видшення ïx функцш.

Взаемод^я у лштстичному розумшш — це смислотворча спрямовашсть фупь щонування засоб!в резнях ФСП, що визначаеться рядом релевантних ознак.

3. Темпоральш власне семантичш вщношення в сучаснш украУнськш лперат^ рнш MOB1 притаманш ФСП аспекту альносп, часово'У локал^зованосп, дейксиснс темпоральносп, таксису та датування. Вони здатш виражатися веша р!внями moi hoï системи (KpiM фонемного).

Комплекс ФСП для вираження темпоральних вщношень являе собою iepapxbi ну систему, що складаеться з базових i небазових ФСП (у когштивному розумшш ФСП аспекту альност! i ФСП часово'У локал13ованосп - базов! аналогов! поля у вщс браженш мовою реального св1ту. Базов1 ФСП розгортаються на юлькох р(внях з допомогою небазових. ФСП аспекту альносп - за допомогою субтынв лшпативне cri, фазовосп, дуративносп, результативности, акцюнальносп, сгатальносп i рел* щйность ФСП часовоУ локалЬованосп - за допомогою пол ¡в дейксисноУ темпе ральноеп, таксису i датування.

ФСП аспекту альносп е найбшьш фундаментальним, базовим для системи тем поральних вщношень: воно с лшгв1стичним аналогом взаемодй' стану i поди, прс цесу становления i вщносноУ спйкосп, взаемодп реального часу i простору.

Найадекватшше вщображуе дуальность семантичноУ природи аспекту альносп синтетичний референтний гадхщ, який грунтуеться на модифшацшно-предикатном (nepexifl одшеУ ситуащУ в ¡ншу) та хронотипному (розгортання цього переходу н часовш oci у зв'язку з граничшетю/неграничшетю) компонентах, яи виступають я ДСОI рангу i обов'язков1 для кожноУ аспектуальноУ ситуащУ.

1снують семантичш i формальш' шдстави дом видшення в украУнсьшй мое ФСП датування.

4. Центром ФСП аспекту альносп е МК виду. В сучаснш украУнськш лперату рнш mobî ¡снуе вщиосно «чиста» видова функщя (схема творения ДВ НВ, частко во НВ -> ДВ шляхом префжеацй).

У ФСП аспекту альносп спостер1'гаеться накладання явищ двох функцюналь них плашв, що зумовлюеться дуалыпетю його вихадноУ семантичноУ природи. H першому план! виступають власне видова функщя з ДСО внутршньоУ граничное Ti/неграничносп aiï i модифкацшна функщя з ДСО переходу дн в стан, як правиле з acHMerpieio в той чи ¡нший б!к. Це ДСО першого рангу, наявш в кожшй аспекту альшй ситуащУ. На них можуть накладатися ДСО 2-ого рангу, що обшмають лиш частину аспектуапьних ситуацш, становлячи другий функщональний план.

5. Часова локалгзовашеть являе собою ФСП, що грунтуеться на синтаксични: засобах вираження з щлим рядом ступешв пов'язаносп зм1сту висловлення з реаль ним часом, акту&гпзащя яких, передуЫм, визначаеться семантичним типом предика та, а на узагальненому piBHi абспрактшстю/конкретшстю, ¡мплщитшетю/ екешици

11 стю, станов^стю/подшшстю предиката.

На тдр1вш поверхневоУ структури в простому рсченш використовуються ви-ьчасов! д1есл1вн1 форми. Форми ДВ в первиннш функцп виражаготь часову лока-зовашсть, форми НВ можуть виражати як часову локашзовашсть, так 1 нелокал1-вашсть, залежно в1д семантичного типу предикат! в, вщповщних сиптаксем, типу ладних сурядних чи шдрядних речепь тощо.

6. ФСП дейксисноУ темпоралыюст! мае яскраво виражений центр - МК часу, у складають три функцп, що становлять опозищю сум1щених контрадикторних гпершне - минуле)! контрарних (минуле - майбутне) вщношень, а також час-ну синтаксичних засоб!в, що Грунтуються на МК часу, МТР ¡з предикатами д)У, юцесу, результату 1 класу (синтаксична категор1я абсолютного \ подносного часу з еопвними конструкциями).

До нашвпериферп вщносяться МТР з предикатами локативносп, потенцшнос-релятивносп при безд1'есл1вному вираженн! тепершнього часу, форми давноми-лого часу, що виражають вщносний час, так само як I анал!тичш Д1'еприкметни-в1 конструкщУ з парадигматично нефшсовашш значениям, що являють собою повшстю граматикашзовану морфолого-синтаксичну категорш. У складнопщря-ому реченш вщносщ часи виражаються сшввщношенням форм абсолютних чаа'в оловному ! шдрядному речениях (в основному, в речениях закритоУ структури).

7. Диференщювання темпоральних вщношень М!Ж д1ями задаеться, передуам, мантичними типами предикате.

Ядро, центр ФСП таксису становлять д1еприслшников1 форми (функщю одно-сносп передають Д1-еприашвники НВ, функщю передування - д^еприсшвники ДВ) интаксичш засоби: стввщношення видо-часових форм дкств. Функщя одночас-ст) характерна для Д1есл1в НВ у однакових часових формах, р1зночасносп - для :сл!в ДВ у однакових часових формах, при цьому передування/наступшсть вира-еться позищею, взаемним розташуванням д]'есл)в-присудк!в, сшввщношенням рм НВ I ДВ передаеться неповна одночасшсть.

8. Центр ФСП датування характеризуемся певною «розмит^стю» \ виражений нтаксичними засобами. Ч1тко диференщюючись вщ таксису на семантичному рь ¡, а також синтаксичними трансформащ'ями, датування часгково 361'гаеться з ним эсобами вираження.

9. Спостер1гасться загальна законом ¡ршсть вираження ФСП (субпол1в) засоба-якогось одного р(вня, який становить його центр, ядро, тод! як засоби шших р1в-I нерозвинеш або розвинеш слабко. ФСП часовоУ локашзованосп \ таксису е, го-вним чином, синтаксичними стосовно виражальних засобт, у ФСП дейксисноУ моральности для вираження абсолютних час'ш найрозвинешнн е морфолопчш :оби, для вираження вщносних част - синтаксичш, бшышсть субпол)в ФСП ас-оуальност! е словотв1рними. Вщ щеУ законом1'рност! вщхнляються дещо ФСП тектуальност!- та датування. Так, субполе термшативносп можна назвати морфо-

лопчно-словотв!рним, субполя фазовоеп i дуративносп - лексично-словотв1рним тощо. ФСП датування можна вважати синтаксично-лексичним.

10. Опис конкрегних ФСП с абстрагуванням вщ середовища, в реальному moi ленш зони одного ФСП перебувають у пост1Йнш взаемод1У mi ж собою, ФСП, що bi ражають темпоральш вщношення, взаемод[ють b ¡ншими темпоральними i нетеа поральними ФСП, творячи перехщш i вторинш функцп.

10.1. 1снуе окреме субполе перфектное™ в межах ФСП аспектуальноеп, Я1 визначасться перетином темпоральное™ та аспектуальносзз.

10.2. Часова локашзовашсть визначасться д!есловами ДВ або контекст ально формами НВ. Вщносна часова нелокалвовашсть визначасться, насампере, д1есловами НВ на перетин! з субполями фазовоеп (зона еволютивносп), статальш ctï та реляцшносп'. Форми ДВ можуть бути в!дносно нелокагнзоваш при функп тепер1шнього, коли наявна неконкрегшеть суб'екта, домшування стану, результат часто - перетин ¡з ФСП модальность Абсолютна часова нелокашзовашеть, як пр, вило, нерелевантна до ФСП аспекту ал ьност!, кр1м абсолютно"! nocTÎiÎHocTi i частк« во абсолютно!' власне становое™, де функцюнують форми НВ.

Взаемод1я ФСП часовоУ локагнзованос™ i таксису проходить переважно по л hîv диференцшований/недиференцШований таксис з тенденцию до диференщюва! ня таксисних вщношень при локалЬованих д\ях.

Для локалЬованих Д1Й звичайним е конкретне датування, а для нелокалЬов; них - псевдодатування. Узуальшсть, перехрещуючись ¡з псевдодатуванням утворк нову функщю - цикл1чнють. Абсолютна власне станов1сть та посп'йшсть взагал! г сшввщносяться з датами.

10.3. На pÎBHi ситуацш з елементарними д|'ями локализований тепершнш чг може виражатися лише формами НВ; на pÎBHt ситуацШ, що м!стять ряд дш, для m калЬованого тепершнього часу можлив) як форми НВ, так i форми ДВ. Форми H виражають аористичш часов! функцп, форми ДВ - перфектш, Аористичш часо] функци для форм ДВ е другорядн! i виступають на перетири з ФСП таксису.

На перетиш ФСП дейксисноУ темпоральное™ з ФСП часовоУ локашзованос виникае шлий спектр перехшшх часових функцш, що найбшьшою Mipoio харакп рно для презенса, в самШ природ! якого приховуеться нелокалЬоваш'сть: тепер!и шй циюнчний, тепер!шн!й повторюваноУ д!У (перетин також ¡з субполем ¡теративн* CTi), тепер!шн!й узуальний i т.д., хоч цикшчними, повторюваними, узуальними i т., можуть бути також минул! i майбутш д!У.

ФСП датування зв'язуе функцюнування часових форм у шдрядних речення: Найширше взаемодЬоть з зонами датування форми майбутнього i минулого ДВ.

При немаркованш модальност! (¡ндикатив!) часов! форми вшьно функцюн; ють, а при маркованш модальност! на аналоговому pÏBHÏ предиката не локалЬуют: ся в час!. На актуальному pÎBHi вол!тивн! функщУ (оптативн!сть, !мперативн!сп вказують на ¡рреальш д!У, як! належать до сфери майбутнього, р!дше тепер!шньоп

огштивш функщУ (супозитив) вказують переважно на так! ¡рреальш д!У, вынесения ких до п'еУ чи ¡ншоУ зони залежить вщ контексту. Лише у КС ¡з нереальними ба-;аннями ирреальна д1я пов'язуетьея 31' сферою минулого.

10.4. КС одночасносп марковаш формами НВ, КС р13ночасносп - формами [В або сшввщношенням форм НВ - ДВ. Семантичш типи таксису (диференщ-ований чи недиференщйований) визначаються вщповщно локал!зовашстю/нело-ашзовашстю дГГ (стану) в час! у взаемоди з ФСП аспектуальност1 та суб'ектнос-¡/об'ектност!.

Взаемод1я ФСП таксису з ФСП дейксисноТ темпоральносп вщбуваеться за знакою одночасност1/р1зночасност1: у конструкщях з семантикою одночасносп пступають однойменш часов! форми, а у конструкщях з семантикою р!зночасност! ожуть виступати як однойменн! форми, так 1 р!знойменн!, як правило, нерфектив-а форма минулого (рщше майбутнього) часу з формою тепершнього часу. При живанш р!знойменних форм значения хронотаксису часто нейтрал!зуеться ! зали-[аеться лише значения логотаксису, детерм!новане сшввщношенням часових сфер, не порядком дш.

Взаемод!я ФСП таксису з ФСП датування проходить за ознакою одночасносп швеликий !нтервал датування)/р!зночасност! (значний штервал датування), а та-эж за ознакою перетину (негомогенш дГО/неперетину (гомогенн! дп").

Взаемод!я з ¡ншими нетемпоральними ФСП в!дбуваеться по Л1на диференщ'йо-щосп/недиференщйованосп таксисних в1-дношень. Така взаемод!я не пряма, а тосередкована через одночасний перетин ¡з ФСП часовоТ локалпованост!, що зна-юю м!рою залежить в!д класу предиката.

10.5. ФСП датування е одним ¡з виражальних засобт часовоУ локагпзованос-, формуючи темпоральну «рамку» висловлювання. Взаемод!я з зоною часовоТ вщ-эсноУ нелокатзованост! виявлясться можливою саме у зв'язку з «рамковим» хара-гером дат. Абсолютна стажшсть може сполучатися з датами, яким властивий шикий ступ!нь неконкретност!. Абсолютна постшшсть не мае ДСО ¡нтервалыюс-, а тому дати не можуть вживатися з конструкщями при абсолютно постшнш дп.

11. Перехщш функци мовних одиниць у систем! темпоральних в!дношень по-:нюються перетином ФСП, а вторинн! функцн - взаемод!ею позамовноУ реальнос-, локац!У суб'екта-автора 1 мовноУ (текстовоУ) реальность Вторинн! функци е мо-¡фшаторами темпоральних вщношень на смисловому р!вш. Функщя нейтрашзащУ эдиф[куе зм!ст у юльюсно-формальному вщношенш, виступаючи регулятором упеня семантичноУ надлишковосп. Функщя транспозищУ модиф!куе зм!ст у якю-)-семантичному вщношенн!, виступаючи генератором аналог!йного характеру для юдукування нового зм!сту. Функщя десемантиззщУ виступае регулятором струк-руваиня зм!сту.

11.1. Функщя нейтратзашУ темпоральност! виступае при вираженш абсолю-Ю1 часовоУ нелокал!зованост!. Парадигматична нейтрамзащя опозицп ДВ - НВ

призводить до появи префшсованих вщповщниюв ДВ (атакувати - заатакуват, як! в украУнськш мов1 мають тенденцпо до випснення непреф1ксованих форм Н тобто до усунення омошмн.

11.2. Поширеною е супровадна транспозищя, як текстова, так I метатексто! Несупровщна видова транспозищя притаманна винятково формам НВ I стосуеть тшьки зони минулого, виконуючи яскраву експресивну функщю. Пщгрунгям д видового перенесения с або метошм1я (сум1жшсть дГГ з результатом) - для супро дно! транспозищУ, або синекдоха (окрема ;пя сигнал!зуе про ряд однорщних для несупровщноУ.

11.3. Вираження ФСП часовоТ локалиованосп/нелокашзованост видови! формами тепершнього часу е Ух невласне первинною функщею, а вираження зо: абсолютной' нелокал1зованост1 формами минулого! майбутнього часу е Ух втори ною функщею транспозищУ (метошм1я, синекдоха). Транспозищя форм минулоп майбутнього часу вщбуваеться лише за вщповщного контексту: наявносп семаш чних конкретизатор!в та в1дповщноУ темпоральноУ пресупозищУ.

11.4. Функщя транспозищУ часових форм характеризуемся високою чаете Н1стю. Будь-яка часова форма за певного контексту може виражати будь-яку часо функщю. Водночас ¡з функщею часово'У транспозищУ виступае також функщя м дальноУ транспозищУ, створюючи експреаю висловлювання, а тому вони характер переважно для розмовно-побутового та художнього стшпв.

Вторинну функщю тепершнього ¡сторичного сл1д розглядати тшьки з погля макроструктури тексту, яка зумовлюе перемикання локащУ ч итач а/слухач а/автор г плану тепершнього до плану минулого. Вщ тепершнього ¡сторичного слщ вщр няти тепершнш емоцшноУ аюгуал1защ1, що грунтуеться на актуатзацн конкретс: под11 минулого у модус автора у вщрив1 в!д УУ модусу.

3 п'яти ппотетичних рЬновид1в функцп транспозищУ форм тепершнього в з ну майбутнього лише три фшсуються у мовленш: тепершнш уявноУ ди, тепершь запланованоУ /ш (нам1ру, або близького майбутнього), тепершшй уявний неможл вих подш.

Минулий «намшеноУ» да в минулому характеризуеться не переносним, а вщн сним вживанням форм минулого НВ. Форми минулого можуть вживатися у так вторинних функщях, транспонуючись у зону майбутнього: 1) близький майбутн 2) неминучий майбутшй (з вар1антом неможливосп майбутньоУ дГГ), 3) до пусто в I майбутнш, 4) ¡ро!Пчне заперечення майбутньоУ ди.

11.5. Недиференцшованому таксису притаманна функщя нейтрал1защУ при I актуальности опозищУ одночасшсть/р1зночасшсть у випадках вщсутносгп або рви рщносп предикаив, при моносуб'ектносп висловлювання, при нелокал1зовано< дш, при пол1суб'ектност1/полюб'ектност1 з одним предикатом, при 'шбрикащУ. О нак тает функщУ сл1д розглядати не як вторинш, а як перехщш, оскшьки практич; нейтралпащя тут завжди неповна, не досягае максимуму.

Список основных публ1кацш за темою дисертацшноТ роботи:

Бондар O.I. Темпоральш вщношення в сучаснш укра'шськш лкературшй MOßi: Система засоб1'в вираження (Наукова монограф1я). - Одеса, 1996. - 192 с. Бондар O.I. Сучасна украУнська лгтературна мова: Синтаксис. Синтаксична орга-¡нзащя речення. Тексти лекшй. - Одеса, 1990. - 30 с.

Бондар 0.1. Лшгв1стична категория часу як вщображення реального часу // Мово-шавство. - 1986. - №2. - С.41-45.

Бондар O.I. Вщображення в темпоральнш лексиш слов'янських мов розвитку /явлень стародавних слов'ян про час // Розвиток духовноТ культури слов'янських *арод|"в. - К.: Наук, думка, 1991. - С.79-85.

Бондар O.I. Морфолопчш засоби вираження таксису в укра'шськш MOBi // Мово-шавство. -1991.-№6.-С.51-55.

Бондар O.I. Воображения в лексищ украТнськоТ мови уявлень стародавшх слов'ян про час // УкраУнська мова i лторатура в школ!. - 1992. - №2. - С.36-40. эондар O.I. TenepiuiHifl час у ромаш" Ю.Яновського «Вершники» // Мова та стиль .О.Бунша, М.Г.Кулша, ЮЛ.Яновського: 36. наук, праць. - К., 1994. -С.122-130. 5ондар 0.1. Часова локашзовашсть i модальш ситуащУ в сучасшй украУнськш мо-ii // Щор1ЧН! зап. з укр. мовознавства. - Одеса, 1994. - Вип.1. -С.46-52. эондар O.I. Д1есл1вн1 опозициУ типу нести - носити в слов'янських мовах: Семантика та еволюшя // Склад i слово в Aiaxpoiiii": Слов'янсьш та германсью мови: 16. наук. пр. - К., 1994. -С.69-78.

Бондар 0.1. Абсолютна часова нелокалвовашсть в украУнськш mobi у зв'язку з емпоральшстю та аспектуальшстю // Щор1чш зап. з укр. мовознавства. - Одеса, 995. - Вип.2. - С. 19-22.

Бондар O.I. Гшотетико-дедуктивне моделювання темпоральних вщношень // Ж>ва. -1995. -№1-2. - С.82-90.

Бондар 0.1. Субполе перфектносп i тепершнш час доконаного виду у сучаснш тсраУнськш Moei // Щор1чш зап. з укр. мовознавства. - Одеса, 1996. - Вип.4. -19-15.

Бондар 0.1. Часова структура украУнськоУ народноУ казки // Мова та стиль укра-нського фольклору. - К.: I3MH, 1996. - С.85-101.

Бондар O.I. Формування часовоУ зони майбутнього у слов'янських мовах // Ду-:овна спадщина КиУвськоУ Pyci: 36. наук, праць за м-лами м1жнародного семшару икладач)'в схщноевропейських ушверситета. - Одеса: Маяк, 1997. - Вип.2. -:.129-132.

Бондар O.I. Деяк1 особливост! функшонувашгя форм ¡нфш1тива у вираженш емпоральних вщношень // Питания мовознавства: 36. наук. пр. на честь 70-ршчя Ш.Горпинича. - Кировоград, 1997. - С.28-32.

16. Бондар O.I. Вторинна функщя нейтратзац'н: ознаки i типи // Щор1чш зап. з ук мовознавства. - Одеса, 1998. -Вип.5. - С.30-35.

17. Бондарь А.И. К вопросу о коммуникативном изучении функциональн семантических полей // Семантика языка и текста: Тез. межвуз. научн. конф. Кировоград, 1984. — С.48-50.

18. Бондарь А.И. К вопросу о типах основной коммуникативной единицы текста Исследование целого текста: Тез. докл. и сообщ. совещания. - М.: Наука, 1986. С.18-19.

19. Бондарь А.И. Языковые средства организации временной структуры текс «Слово о плъку Игореве» // Черниговская обл. научн.-метод. конференция, п священная 800-летию «Слова о полку Игореве»: Тез. докладов. - Чернигов, 198 - 4.2.-С. 139-140.

20. Бондарь А.И. Некоторые наблюдения над ролью лексической семантики в фо мировании смысла высказываний // Семантика языка и текста: Вторые Кирово радские семантические чтения: Тез. межвуз. научн. конференции. - Кировогра 1987.-С.131-132.

21. Бондар O.I. Засоби оргашзацн часовоГ структури у драм! Т.Шевченка «Наз; Стодоля» // Т.Г.Шевченко i загальнолюдсьм щеали: Тези доп. та повщ. на об М1жвуз. наук.-теор. конференцп. - Одеса, 1989. - 4.2. - С.7-9.

22. Бондар O.I. Часове обрамления украУнськоУ народноУ казки // Твори для дгеей про дггей у втизнанш i заруб1жшй лЬературк Тези i матер1али доп. обл. м1жву наук.-метод. конференцн. - Одеса, 1991. - 4.2. - С.72-73.

23. Бондар 0.1. Синтаксичш засоби вираження обставинноУ темпоральносгп в суча них слов'янських мовах (Просте речення) // А.А.Потебня - исследователь сл вянскихх взаимосвязей: Тез. научн. конференции. - Харьков, 1991. — 4.1. - С.16 164.

24. Бондар O.I. Переносне вживання часових форм як стилютичний 3aci6 // Шля* посилення ефективносп практичного курсу украУнськоУ мови та виховання чит цькоУ майстерности М-ли обл. м1жвуз. наук.-метод. конференщУ. - Одеса, 1992. 4.2.-С.14-15.

Бондар 0.1. Система i структура функщонально-семантичних пол'ш темт ральносп в сучасн1Й украУнсьюй лйературн1й Moei: Функщонально-ономасЬ лопчний аспект. - Рукопис.

Дисертащя на здобутгя наукового сгупеня доктора ф1лолог1чних наук за спец альтстю 10. 02. 01. - украУнська мова. - Гнститут украУнськоУ мови HAH УкраУн КиУв, 1998.

У дисертаци на MaTepiani сучасноУ украУнськоУ лЬературноУ мови провадитьс двоетапний анашз темпоральних в1дношень вщ функцШ (значень) темпоральное та Ух диференцшних семантичних ознак (ономас1олог!чний анализ) до синте: об'етв через анал13 взаемодй', взаемозв'язмв М1ж елементами системи i структур темпоральних вщношень (власне функщональний анашз).

Побудована г1потетико-дедуктивна модель темпоральних вщношень nepeiiip

>ся практикою мовлення, i на цШ шдстав! видшяються темпоральш функцюналь--семантичш поля, субполя та зони й описуються морфолопчш, синтаксичш, лек-ко-семантичш та словотвфш засоби Ух вираження. Детально ан&гизуються пер-HHi, перехщш i вторинш темпоральш' функщУ мовних одиниць у вщповщних гегор1альних ситуащях. Доводиться, що реальний час в украУнськш mobi виражае-;я функщонально-семантичними полями аспекту альносп", часовоУ локал1зованос-дейксисноУ темпоральносп, таксису та датування.

Ключов! слова: темпоральш вщношення, функщя, форма, функцюнально-лантичне поле, категор)альна ситуащя, стан, под1я.

Бондарь А.И. Система и структура функционально-семантических полей в соименном украинском литературном языке: Функционально-ономасиологический leicr. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по гциальности 10. 02. 01. - украинский язык. - Институт украинского языка НАН раины, Киев, 1998.

В диссертации на материале современного украинского литературного языка □водится двухэтапный анализ темпоральных отношений от функций (значений) лпоральности и их дифференциальных семантических признаков (ономасиологи-жий анализ) к синтезу объектов посредством анализа взаимодействий, взаимос-¡ей между элементами системы и структуры темпоральных отношений (собст-шо функциональный анализ).

Построенная гипотетико-дедуктивная моде.1ь темпоральных отношений прожегся в речевой практике, и на этом основали > выделяются темпоральные функ-онально-семантические поля, субполя и зоны ч описываются морфологические, тгаксические, лексико-семантические и слово образовательные средства их вы-кения. Подробно анализируются первичные, переходные и вторичные темпо-1ьные функции языковых единиц в соответственных категориальных ситуациях, называется, что реальное время в украинском языке выражается функционально-оптическим и полями аспектуальности, временной локализованное™, дейксис-й темпоральности, таксиса и датирования.

Ключевые слова: темпоральные отношения, функция, форма, функционально-«антическое поле, категориальная ситуация, состояние, событие.

Bondar O.I. The system and the structure of temporal functional-semantic fields in >dern Standard Ukrainian: Functional-onomasiological aspect. - Manuscript.

Thesis for a Doctor's degree in philological sciences, speciality 10. 02. 01. -rainian language. - Institute of Ukrainian language NAS of Ukraine, Kyiv, 1998.

The dissertation presents a two-stage analysis of temporal relations in Modern ndard Ukrainian: from the functions of temporality and their differential semantic tures research (onomasiological analysis) to the synthesis of objects by analysing of tactions, interconnections between the elements of the system and the structure of iporal relations (functional analysis proper).

The constructed hypothetic-deductive model of temporal relations is checked in :ech practice and on this foundation temporal functional-semantic fields, subfields and les are distinguished and morphological, syntactical, lexical-semantic, derivational iressive means are described. Primary, transitional and secondary temporal functions :he language units are circumstantially considered in categorial situations.

Key words: temporal relations, function, form, functional-semantic field, categorial lation, state, event.