автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.03
диссертация на тему: Системный анализ исторических типов европейских идеологий

Полный текст автореферата диссертации по теме "Системный анализ исторических типов европейских идеологий"

Р Г ö U«

i а к::

КШВСЬКИЙ НАЦГОНАЛЬНИЙ УН1ВЕРСИТЕТ шеш ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

НЕДЮХА МИКОЛА ПЕТРОВИЧ

системний анашз 1СТ0РИЧНИХ тигав европЕйських вдеолопй

09.00.03 — сощальна фщософш та фшософи icropiï

АВТОРЕФЕРАТ

ДИСЕРТАЦЙ НА ЗДОБУГТЯ НАУКОВОГО СТУПЕНЯ ДОКТОРА «ЫЛОСООСЬКИХ НАУК

Кшв - 1996

Дисертащею s рукопис.

Робота виконана в КШвському Нац1ональному ун1верситет! iMeHi Тараса Шевченка.

Науковий консультант - доктор сощолопчних наук, професор ПОГОР1ЛИЙ ОЛЕКСАВДР 1ВАН0ШЧ

0ф1ц1йн1 опоненти:

- доктор ф1лософсысих наук, професор, академ1к УкраГнсько! АкадемП пол!Тичких наук МИХАЛЬЧЕШШ МИКОЛА 1ВАН0ВИЧ

- доктор ф1лософськшс наук, професор, академ!к Укра1нсько1 АкадвмП наук нац!онального прогресу ГАЕГИЛЕНКО IBAH ШКОДАЙОВИЧ

- доктор ф!лософських наук, професор, академ!к Укра1нсько1 Академ! I пол!тичних наук

причешй евгш МИШАЙОШЧ

Пров!дна орган!зацЫ: 1нстигут философ!I HAH Укра1ни.

Захист дисертацП в!дбудеться " ¿V " червня 1996 р. о JUL.год. на зас1дашп СпеЩал!аовано1 вчено! Ради Д 01.01.37 з ф!ло-софських наук при КиХвському Нац!ональному ун1верситет1 iMeHi Тараса Шевченка за адресов: 252001, KhIbv вул. Болодимирська, 60, ауд. 328.

3 дисертац!ею иожна ознайомитись у науков!й б1бл1отец1 КиГвсько-го НаЩонального ун1верситету 1м.Тараса Шевченка (вул. Болодимирська, 58).

Автореферат розiслано " " травня 1996 р.

. Вчений секретар

Спец1ал1зовано1 Ради

професор

ПЛ. СКРИПКА

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

АКТУАЛЬШСГЬ ТЕМИ ДОСЛ1ДШНЯ обумовлена новизною, стр1мк1стю та дшшмгзмом зы!н у сучасному свт. Безл1ч вим!р!в та р1зноман1т-н1сть прояв1в социально! дШсност!, неоднозначн!сть 1 суперечлив1сть II розвитку не мояуть не позначатись на ментал1тет! епохи, духовному житП, 1деолог1чному виробництв!, характер! 1деолог1й, св!тосприй-манн! 1деолог1в. ЦивШзований д1алог, суперництво 1дей, полем!ка та сп1вроб1тництво як форма сп1жування народ1в 1 пол1тик!в, учених I громадеысих д!яч1в стають характерною прикмэтою нашого часу, Новв мислення, м!таарадигмальний п!дх!д, систеыний анал1з все б!льше от-риыуюгь 1мператив необх!дност!, стаять 1стотним afpибyтoм сучасно! цяв1л1зац11, осмислення можлиьостей якого набувае характеру наухово! проблема, мае не т!льки суто теоретична, ала в практична значения.

Системний анал1э 1сторичних тип!в 1дэолог1I набувае особливо! значущост1 в уыовах вязначенкя подалыло! дол1 УкраЮТ, - становления реального 1деолог1чного та политичного плюрал1зму, функц1онування пол1тичних партШ, рух1в, пол1тичних об'едаань тощо, осягнення сут-ност1 укра!нсько! нац1онально1 1де1, II оформления у в1дпов!дн1 тео-р!Х, концепц! I, доктршш, типи 1деолог11. Необх1дн1сть останн1х пов'язуеться, перш за все, з процесом державотворення, в1дпов!дшм лег!тимним закр1пленням того чи 1ншого розуы1ння, оЩнки, 1нтерпре-тацП укра1нсько1 нац1овально1 1де1, II нетотожност! рос!йськ1й 1де1, 1х дивергент I протягом значного 1сторичного часу.

СТУП1НЬ ОПРАЩШШЯ ЛРОБЛЕМИ. Важлив1сть комплексного, системного анал1зу 1сторичних тип1вЛдеологП в1дзначаеться як в1тчизняни-ми, так 1 закордонниыи авторами, зокрема, В.П.Авдрущенком, б.Л.Бог!-ною та Н.В.Щербань, ВЛ.Воловичем, 1.М.Гавриленкоы 1 Р.1.Фед!й, Л.В. Губерським, М.В. 1голк1ним, В.1. Ковалеюсом, 1.С.Ладенком, МЛ.Михальченком, ЬФ.Надольним, Ю.1.Лалх1нии, 0.1 .Погор1лим, В. I .Шинкаруком та 1н. хоча проблематика сйстемних досл1джень в р1зних аспектах - к1бернетичному, бЮлоПчному, правовому, педа-гог1чному, соц1ально-економ!чному, власне соц!альному - почала роз-роблятись ученими в 60-х - на початку 70-х рок!в.

Становления 1 розвиток системних 1дей мае свою 1стор1ю. Марк-систська 1нтелектуальна традац1я, при загальновизяаних напрацюваннях структурного функщонал1зму як одн1е1 э головних ф1лософсько-соц1о-лог1чних парадигм, тако* мае безсумя1вн! заслуги.. Так, К.Маркс одним

1з перших висловив 1 застосував на практик теоретичного дослдаення так! ун!версальн1 засоби анал1зу соц1альних явищ як принципа сход-*ення в!д абстрактного до конкретного, едшсть лоПчного, структурного 1 генетичного способ!в вивчення о6'ект!в, сп!вв1Дношення Щлого й частани, соц1уму 1 його структур, функцШ, як! вшсонуються ними, тощо. Сл!д зазначити, що вищевказана методолог 1 я анал!зу грунтуеться на багатов Новому ыатер!ал1етичноыу вчешп, сягае свош кор1нням в античн!сть, европейську ф!лософську I соц!олог!чну традицП XVII-XIX стол!ть (АрЮтотель, Ф.Бекон, Г.В.Ф. Гегель, К.ГельвеЩй, Т.Гоббс, Е.Дюркгейм, I. Кант, Е.Б. де Кавд!льяк, Г.В.Лейбн!ц, 1.-Ж. Руссо та 1ш1). • . . "

Протягом останн1х двох десятир1ч 1де1 систешост! у Их загаль-нонауковому, м1жпрвдаетному 1 конкретнонауковому, прикладному зна-. ченн! отрималк розвиток у працях як в1тчнзняних (П.Ф.Йолон, МЛ.Сет-ров,Л.М.Терентьева, АЛ.Уйоыов, В.В.Шкода), так 1 заруб!юшх досл!д-ник1в (Р.Л.Акофф, Л.Берталанф1, I .В.Блауберг, Дж. ван Г1г, Д.М. ГВ1-шиан1, М.С.Каган, Г.Пригожин, В.Ы.Садовсысий, Л.Сгв1лов, 1.Стангврс, Б.Г. та Е.Г.ДШни).

Дисертант опирався на прац!, в яхих анал!зуються:

а) проблеми 1деолог11 як фории сусп1льно1 свШмост! в II уза-гальнених характеристиках (В.П.Андрущенко, В.Д.Бабк1н, 1-В.Бичко, М.П.Бузський, е.Вятр, I.М.Гавриленко, К.С.Гадаев, С.0.Б$1ров, В.ВЛлын, МЛ.Михальчанко, 1.Ф.Надольний, Г.В.Осипов, е.В.Оскчнвк., В.В.Танчер, М.Ф.Тарасенко);

б) з>11 ст, и!сце, роль I функцП р!зних тип1в 1деологП в житт1 соц!уму, 1х критичний анал1з (Е.Я.Баталов, А.А.Галк1н, Ю.М.Давидов, Л.ГЛонШ, А.Ю.Мельв1ль, В.С.Пазенок, Н.А.Полякова, П.Ю.Рахшм1р);

в) $1лософсыс1, соц!альн1 1 соц!олог!чн! аспекта духовного, 1деолог!чного виробництва, його генези, рол! в сусп1льств1 (1.М.Бун1н, Л.Г.1он1н, МЛ.Михальченко, Л.М.Моеквичов, е.М.ПричеМй, О.К.Уледов);

г) проблеыи в1дчухення св!домоет!, м!$осв1домост1, ман!пулятив-ного характеру духовного виробництва (П.С.Гуревич, В.А.Курганський, А.Лавровський, О.Ф.Лосев, Я.В.Любивий, Я.М.Засурський);

д) методолог!чк1 проблема досл!даквння духовного виробництва, у тому числ! 1деолог1чного процесу (В.0.3в1глянич, Б. М. Межу ев, МЛ.Михальченко, О.С.Панар1н, Г.Руэав1н, ВЛ.Толстих).

В осмисленн! проблем 1деолог11, м!фолог1чно1 св!домост1 автор спирався на досл1даення М.Бердяева, М.Вебера, Х.-Г. Гадамера, Ф.Ен-гельса, К.Маннгейма, К.Маркса, Х.0ртега-1-Гассет, Ж.Сореля, С.Л.Франка, Е.Фромма, К.Ясперса, А.Шопенгауера та 1наих, Проанал1зо-ван! також праЩ сучасних зах1дних соц1олог!в 1 пол1толог1в: Р.Арона, Д.Белла, Р. ГародЬ Ж.Еллшш, П.Кантена, Е.Мендраса, Е.Морена, К.Поппера та 1н.

МЕТ0Д0Л0Г1ЧНА ОСНОВА. ДОСЛЩЕННЯ. У процес! робота над дисерта-ц1ею використовувались за?альноф1лософськ1 метода й принципа: сход-ження в!д абстрактного до конкретного, анал!эу й синтезу, об'ектив-ност! розглддання явщ, системности едност! теорП 1 практики, 1с~ торизму, диалектики загального, особливого та одиничного, причин-ко-насл1дкових залежностей тощо.

До анал!зу залучалися метода структурного функц1онал!зму, як! полягаюгь, зокреиа, в: а) тракгуванн! предмету досл1дження як ц!лого, як система з и структурндаи компонентами; б) анал1з! европей-сько! 1деолог1чно1 св!доыост1 у синхронному розтин1; в) застосуванн! коекзистен^йних метод1в досл!дження.

Автор намагався використати кожливост! д!яльн1сного п1дходу в анал!з! 1сторичних тип!в 1деолог11, ыатер1ал!зоваяих у д1яльност! лвдей (принципи зведення 1ндив1дуального до соц1ального, соц!ально-го до ¡сласового, класового до штер!ального), оц!нювати концептуальна побудови щодо 1х ефективност! (принцип ефективност1 системного анал!зу).

Застосовувались також метода емШричних соц1альних досл!джень, пор!вняльного анал!зу, безпосереднього спостереження, контент-анал!-зу теоретичних джерел, соц1о-б1огра$1чний метод, враховувався вплив нащональних традишй, конкретно-Юторичних, рег!онально-територ1-альних особливостей на характер "ф1лософствування", спос!б 1нтерпре-тацП, пояснения та ощнки факт!в, явив 1 процес1в.

У дисертацП використан! досягнення 1нших 1нтелектуальних тра-диц1й, зокреыа, герменевтики, синергетики та 1н.

Ц1Л1 ТА ЗАВДАННЯ Д0СЛ1ДЖЕКНЯ. Дисертантом здШснена спроба комплексно, системно пдайти до анал1зу европейсько! систематизова-но! ¡деолстчноГ свиомосп як единого щлого, як складного реального утворення. Засобом под!бного розгляду об'екта вивчення поклика-

ний виступати системний Шдх!д як методолог!чний напрямок, що мае загальионауховий, м1кпредметний характер.

Системний п!дх1д сприяе визначенню вюадних методолог1чних 1 методачних системних за своею суттю положень - принцшМв I прийом1в оЩнки й анал1зу Юторичних тип1в европейсько! Iдеолог! 1. 1накше ка-хучи, автор намагався розробити таку досл1дницьку базу, яка на р1вн1 системно! методологП дозволяла б вивчати, анал!зувати як зм1ст кон-цептуальних побудов 1деолог1в, так 1 генезу 1х теор!й I погладв, власне процесу ШолоПчного виробництва в едност! з уыовами зкитте-д!яльност1 1х автора (автор1в), соц1альною д!йсн1стн> вэагал!.

Реал1зац1я поставлено! мети вимагае вир1шення таких основнйх завдань:

- розкриття системного характеру об'екта досл1дження - систеыа-тизовано! европейсько! 1деолоПчноТ св1домост1, II структурних ком-понент!в, !х взаемозв'язку та едност! в межах ц!лого;

- визначення зы1сту понятая "Юторичний тип 1деолог11", а та-коя критерПв класиф1кац11 1деолог11 на II тшш;

- зм1сговне обгрунтування в1дправних методолог1чних та методачних основ системного анал1зу 1сторичних тип!в 1деологП ж одного !з можливих напрямк!в пошуку вир1шення проблема д1алогу, полем 1ки та творчого розвитку, взаемозбагачення р1зних 1деолог1чних конструкц!й;

- розгляд 1сторичних тип1в 1деолог11 на двох взаемопов'язаних, нев!дд1льних один в!д одного р!внях - особист 1 сно-суб' ектному та концептуальному;

- визначення сут1 1деолог1чного процесу, його структура (компонентного складу), генези,. способ1в 1нтер1оризацИ;

- анал!з загального та особливого в 1даолог11 та науц! як формах сусп!льно1 св1домост1;

- розкриття д!алектики загальнолвдського, нац!онального 1 кла-сового як осьового 1 системотворчого принципу системного п!дходу.

НАУКОВА. НОВИЗНА ДИСЕРТАЦП полягае в тому, що:

- вперше розглядаеться"правом!рн!сть 1 доц1льн1сть використання категорШ "системний п1дх1д" 1 "систешшй анал1з" у досл!дженн! сис-тематизовано! европейсько! 1деолог1чно1 св!домоетI;

- показано дво!сту, внутр1шньо суперечливу сутшсть 1деологП, що полягае, з одного боку, в ор!ентацП на соц!альну 1 стану, П ос-

воення, приведения у в1дпов1дн1сть з нею сво1х 1дейних, прогревших установок, 1деал!в руху. 3 1ншого боку, 1деолог1я прагматична, ситуативна, задаеться певною соц1 ально-пол!тичною кон'юнктурою, ор!енту-еться на маси, электорат. Адне П призначення - сприяти досягненню перемоги в пол!тичн1й боротьб!, а не вир!шувати науков! проблеш. Ось чему 1деолог!я не повинна в!дривагася н! в1д соц!ально1 науки, яка П коректуе, охолодауе запал, н! в!д народних мае, як1 II жив-лять, викликають до життя. Саме тону 1деологП, наголошуе автор, по-вшш! анал1зуватись щодо 1х: а) науковост1, достов!рност! 1 б) ефек-тивност!, доречност!;

- виходячи з цього розум!ння 1деолог11, дисертантом пропонусть-ся в!дпов1дна методолог!я вивчення систематизовано! европейсько! !деолог1чно! св!домост1 - системний п!дх!д як сукуш!сть (система) принцип1в ! прийом!в досл1дхення теор1й та поглад!в, д!алогу й поле-м!ки з представникада р!зних св1тогладних ор1ентац!й, I системний анал!з як фующ!я системного л!дходу, що реал1зуе теорегико-методо-лог1чний та методичний 1яструыентар!й останнього у процес1 анал!зу 1деологИ.

Теоретико-методолог!чну основу системного Шдходу складають дв! групи принцип!в, як! дозволяють систематиэовану 1деолог1чну св!Дом1сть розглядати на двох основнкх р!внях II досл!дження - особист 1сно-суб'ектноыу (принципа зведення 1вдив1 дуального до ¿овального, соц1ального до класового, класового до матер!ального) та концептуальному (принцшш системно-1сторичного розгляду, ефективност! анал1зу тих чи 1нших теор1й, доктрин, гап!в 1деолог11 при визначаль-н!й рол1 принципу д1алектики загальнолвдського, нац!онального 1 класового) .

Вищезазначена теоретико-методолог1чна база дозволяе розглядати об'ект досл!дження в трьох основних площинах:'1. !Деолог1я як процес 1деолог1чного виробництва, становления т!еГ чи !ншо1 1де1, погляду, теорП; 2.1деолог1я як результат, тип 1деологП, структурний елемент европейсько! систематизовано! !деолог1чноГ св!домост1 з урахуванням його ьисця, рол!, фунзсЩй в сусп!льств1; 3. 1деолог!я як система суб' ект-об'ектних в!дносин, як вид д!яльност1 э точки зору соц!ально1 значущост!, своер!дно! "ц1ни" т!е1 чи !ншоГ !деолог11, що знайшла практичне в!дображення у результатах киттед!яльност! соц!уму.

Методичну основу системного п1дходу складаюгь прийоми д1алогу та полем!ки з представникама р!зних св!тоглядних ор!ентац!й - прийоми анал1зу теор!й 1 погляд!в з точки зору !х фактично! дос-тов1рност1, !манентно! 1 гносеолопчно! критики, едност! рацхональ-ного та емоц!йного моиент!в 1 тЛн.;

- визначено сутн1сть понятая "!сторичний тип !деологП'". Автор формулве так! критерП класиф!кацП !деолог!1 на И тшш: 1. спос!б штерпретацП соц1ально! д!йсност!, в!дношення до не1, виракене, зокрема; в понят!йно-категор 1 альному апарат!, розум!тп та оц!нц! соц1альних факт!в, визнаЧенн! ц!лей руху, шлдх!в !х досягнення тощо;

2. ступ!нь включения до концептуальних побудов: а) сод!ального знания, даних науки загалом; б) загалънолвдсько!, гумак!стично! пробле--ыатюси; в) усталених традицШ, звича!в, в!руваяь, ц!нностей 1 тЛн.;

3. характер вшшву соц!ально-групових, класових, етнонац!оналъних ! тЛн. 1нтерес!в на зм!ст структурних компонент!в !деолог!!; 4. сту-п!нь вияву в теор!ях 1 поглядах, що розглядаигься, !ндив!дуально особливих рис характеру особи того чи 1ншого автора (авторського ко-лективу), прийом!в аргументацП тощо;

- показано особливу роль - осьову та системотворчу - д!алектшш загальнолвдського, нац1онального 1 класового як одного з принцип!в системного п1дходу, що сприяе визначенню системи принцип1в, 1х су-бординац!I та координацИ в межах ц!лого, системно! якост!. Завдяки своему всепланетарноыу, всеохоплшчому характеру д11', що знаходить свое вираження у яиттед!яльност! народ!в р!зних формац!й, епох, ста-д!й еконоы1чного зростання тощо, вказаний принцип дозволяв: а) адекватно в!добразити корпоративн1 1нтереси у тих чи 1ншх типах евро-пейсько! !деолог11, унюсаючи при цьому як 1х переб!льшення, абсолв>-тизацП, так 1 недооц!нки, сп!вв!днести 1х !з загальнолвдськиш ц!нностями та реалами; б) стверлдувати пр!оритет вселвдського !нте-ресу над корпоративним у зв'язку з неминучим у недалек1й перспектив! , але поки ще пов1лышм процесом вичерпання традиц!йними !деоло-Пями свое! м!с!1 в сусШльств!, становлениям ново! всепланетарно! !деолог1! (осьова роль).

Вищезазначений принцип мохе бути також охарактеризован^ як системотворчий щонайменше за двома ознаками: а) як здатний вивести на вир!шення завдань системно! якост1, тобто доведения наявност! у

системи тако! якост!, що не ноже бути зведена до суми яхостей, влас-тивих окремим принципам, як! утвордагь дану систему; б) як визнача-езчий структуру, порядок 1 розташування, 1ерарх1ю принцип!в, IX зм!стовн! та функц1ональн1 характеристики, 1х принципову неэво-дишсть один до одного;

- доведено, що системна як!сть системи пршщип1в як методо-лог!чно1 основи достов1рного вивчения об'екта досл!даення полягае у використанн! д!алогових (а не, скаа!но, конфронтац!йних, баршсадних) прийом!в аргументам I, полеШки в 1х зор1ентованост1 на сп1льний по- ' шук 1стини, напрацюванн1 в1доов1дних духов! часу !дей, погляд!в, те-ор!й, доктрин, тип1в 1деолог1й, забезпеченн1 функц1онування та роз-, витку процесу 1деолог!чвого виробництва загалом.

ШШЖЕННЯ, Ш ШНЕСЕН1 ЛА ЗШСТ:

- обгрунтування системного п!дходу в осягненн! 1сторичних ти-п!в 1деолог!1 як методолог1чвого напрямку в його ховкретноприкладао-ну аспект! - стосовно досл1даення европейськоГ систематизовано! !де~ олог1чно1 св!доиост1, - що мае загальнонауковий, м!япредаетний ха- • рактер;,

- розкриття структура систеиного п!дходу як певно! !ерарх!чно побудовано! сукупност! елеиент!в, н1я яшш давть м!сце ст1йк! та тривал! зв'язки 1 як! забезпечують збереження його основних якостей;

- з'ясування методолог!чно1 основи (системи принцип1в досл!-даення процесу становления та розвитку 1деолог1чного виробництва ! його результата - теор!й, концепц!й, доктрин, тнп!в 1деолог11) та методично! бази системного п!дходу (прийом!в анал!зу концептуальних побудов з точки зору 1х фактично1 достов!рност!, 1манентно1 критики, едност! рац!онального та еыоц!йного иомент!в, даференЩйованого в1дношення. до представник!в р1зних св!тоглядних ор!ентац!й тощо)л* використанн! прийом!в д!алогу та полем!ки як засобу реал1зац!1 иож-ливостей системного п!дходу;

- розгляд системного анал!зу як фувкц11 системного Шдходу, що реал!зуе св!й методолог!чний 1 методичний штешЦал через 1 за допо-могою осмислення об'екта досл!даення. 1ншиии словами, доведения того, що е§ективн!сть системного анал1зу залехить яс в!д в1даравних теоретико-методолоПчних принцип!в та методичних прийом!в д!алогу 1 полем!ки, так 1 в!д ум!ння гх адекватно проводити в процес!

досл!дження европейськоХ систематизовано! 1деолог1чноХ св!домост!, тобто доказ того, що систйний анал1з е 1 наукою, 1 мистецтвом реа-л!зацП ыожливостей системного Шдходу;

- обгрунтування системного анал!зу як теоретико-методолог!чного I методичного засобу забезпечення сдност1 двох основних р!вн!в дос-л1даення систематизовано! 1деолог1чно1 св!домост1: особист!сно-суб'-ектного I концептуального. Якщо призначення останнього - давати без-жал!сну характеристику тим чи !ншим типам 1деолог1Х з точки зору Хх теоретично! та фактично! достов1рност1, м!сця, рол1 та значения у жигтед!яльност! соц1уму, то особист1сно-суб'ектний р!вень дослЮТен-ня нев1дд1льний в!д розгляду власне процесу Гдеолог!чного виробницт-ва в орган1чн1й едност! з соц!альними умовами та факторами, в1дправ-ними теоретико-св!тогляднши позиц!ями !деолог!в, а такоя передбачае анал!з концептуальних побудов щодо 1х соц1ально1 значущост!, ефек-тивност1, своер1дно1 хх *'ц!ни";

- розробка критерПв класиф!кац1Х 1деологИ на П 1сторичн1 типа, зм1стовна характеристика останн!х як соц1ально значущих результат! в 1деолог1чно1 д!яльност! суб'екта (консерватизм, л!берал!зм, соц!ал-рефоры!зы, коыун!зм, еврокоыун1зы, "соц!ал!зм у кольорах Франц11", нац!онал!зы, фашизм 1 т.1н.), як! типолог!зован1 за. деяки-ми загальними ознакаш: в1дношення до д1йсност!, науки, знания, прав I свобод лвдшш, загальнолвдських ц!нностей та 1деал1в, засоб!в IX досягнення тоцо;

- доказ системного характеру певно! сукупност! принцип1в дос-Л1дження тэор1й I погляд!в европейсышх 1деолог1в на основ 1: а) ви-д!лення осьового та системотворчого принципу, що мае найб!льш 1нтвграц1йн1 властивост!; б) п!дпорядкованост!, регуляцП та коорди-нац!1 принцип1в м!» собою, 1х м1сцерозташування в !ерэрх!1 соб! по-д!бних; в) наявност! системно! якост!, тобто такого стану певно! сукупност! принцип1в, якост1 якого не можуть бути зведен! до власти-востей (атрибут!в) окремо взятих компонента ц1е! ж сукупност!;

- розкриття методично! основи системного п!дходу як певного набору конструктивних за своею сутн1стю прийом!в та процедур досл!дкення, ведения д1алогу, полем!ки з представниками р!зних св1тоглядних ор!ентац!й (анал!з концептуальних побудов з точки зору Хх теоретично! та фактично! достов1рност!, едност! рац!онального та

емоц!йного момент!в у процес! доказу або спростування т!е! . чи 1ншо1 тези, гносеолоПчно! та 1манентно1 критики, адекватного розум1ння, 1нтерпретац11С 1 оц!нки тих чи !нших теор!й, погляд1в, диференцШова-ного в1дношення до !деолог!в тощо); з'ясування прийом1в д1алогу та полем!ки як таких, що не мають н!чого сп!льного з ман!пулятивною техн1кою впливу на св!дом1сть лвдини - "подв!йнин стандартом", "п!дтасовкою карт", "наклеиваниям ярлик1в", використанням "ф!гур за-мовчування" I т.1н.;

- обгрунтування зм1стовно1, функц1онально1 та структурно! ед-ност! принцип1в 1 прийом1в системного аяал!зу з точки зору 1х п!дао-рядкованост1, зор1ентованост1, спрямованост1 на досягнення системно1 якост! (осягнення 1стини, створення репрезентативних !дей, погляд1в, теор!й, доктрин, тш!в 1деолог11, досягнення взаеморозум!ння, консенсусу, достов1рно! 1нтерпретац11, розум1ння та оц!нки текст!в, ви-користанн1 прийом!в д!алогу та полем!ки з представнюсами р1зних св!тоглядних ор!ентац1й тощо).

НАУКОВЕ ТА ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕНИЯ ДОСЩЕЕННЯ. Значения системного ' анал1зу,' по-перше, полягае в тому, що в1н дозволяе зд!йснити перех!д в!д розгляду окрених складових частин европейсько! 1деолог1чно! св!домост! до вивчення функц!онування та еволщ!I II як ц!л!сного соц!ального явища з урахуванням ус!х II компонент!в, взаемозв'язк!в м!к ниш, 1х М1сця та рол! в плюрал!стично р1зноыан!тн!й картин! життед!яльност! соц!уму. По-друге, теоретичне осшслення ! практична реал!зац!я можливостей системного Шдходу сприяе знаходаенню шлях!в взаемодП, д!алогу, полем!ки й сп!вроб!тництва з представнюсами резнях !сторичних тип1в иеологП. По-трете, системний анал!з сприяе розглядов! !деологП як моб!льно!, динам1чно1, пост1йно зм!нювано1 системи теор!й ! погляд1в, яка зазнае певно! вволюцИ у зм!ст! 1 функц!ях сво!х елемент!в та взаемозв'язках м!к ними. По-четвврте, допомагае роз!братися в розмаГтт! 1деолог!чних ор!ентац1й, зд!йснк>-вати до них диференц!йований п!дх!д та анал1зувати 1х у межах единого ц!лого. Системний анал!з, по-п'яте, визначае ыетодолог1чн! та методичн! позицП мояливого збагаченяя знаниями, традиц!ями, ц1н-ностями, способами !нтерпретац!I тощо, напрацьовавими 1ншими !нте-лектуальними парадигмами. У цьому контекст! досл!дяувана проблематика сприяе освоению ф!лософсько-соц!олог!чною думкою УкраШи евро-

пейського геопол!тичного поля. По-шосте, досл!джувана проблематика сприяе формуваннв "серединно!" культури, культури со«сально-пол!тинного консенсусу з II толерантн1стю, в!льншш в!д догматизму та апологетики л!берально-консервативюши формами освоения д!йсност1, Идеями соц1ально1 справедливое^, захисту прав 1 свобод особистост!, життевих !нтерес!в тощо, I, нарешт1, по-сьоме, системний анализ по-кликаний охолодаувати запал деяких !деолог!в (та 1деолог1й) щодо 1х спроб створити, ототожнити або прщНвняти !деолог!ю до науки, отже, сприяе знаходяешш для кожного !сторичного типу 1деологП своер!дно! • "еколог!чно1 н1ш!" в соц1ум1, у структур! сусп!льно! св!домоет!.

Практична реал1зац1я результате досл!дкення може бути також зд!йснена в практиц! !деолог1чно! та пол!тично1 д!яльност! партШ, . рух!в, пол!тичних об'еднань тощо, при розробд! програмних положень, стратеги й тактики пол!тячно! повед!нки, визначенн! 1хд!евост!, ефективност!, зокрема, в умовах становления та функц!онування реального шгюрал!зму в Укра1н1.

Основн! положения та висновви дисертацИ можуть бути також ви-користан! для розробки галузевих соц1олог!чних теор!й - соц!олог!1 (ф!лософ!1) науки, пол!тики, !деолог!I, громадсько! думки. Отриман! дан! матимуть практична значения у ф1лософсько-соц!олог!чних та пол!толог!чних досл!даеннях систеыатизовано1 1деолог!чно! св!домост! соц!уму, П структурних компонент!е, анал!з! процесу !деолог!чного виробництва ! його результат^. Кр!м того, положения.! матер!али робота шжуть бути використан! в лекц!йних ! сем!нарських заняттях !з студентами при вивченн! проблем !деолог!1, науки, пол!тики, пропаганда та громадсько! думки.

АПР0БАД1Я РОБОТИ. Положения дисертацИ допов!дались та обгово-рювались на теоретичних та методолог!чних сем!нарах кафедр философ!I ! соц!ологН, зв!тних наукових конференЩях викладачт. Шжинського пед!нституту (1983-1995 рр.), кафедр1 пол!толог!1 та соц!олог!1 1нституту п!двищення квал!ф!кацИ викладач!в сусп!льних дисципл!н при Ки1вському ун!верситет! !м. Тараса Шевченка в 1991 та 1993 роках, висв!тлювались у виступах на м1жнародних, всесоюзних ! республ!кансь-ких наукових та науково-практичних конферевд!ях (Москва, 1982; Казань, 1984; Санкт-Петербург, 1985; Харк!в, 1990; Шжин, 1990, 1993, 1995; Ки1в, 1991, 1993, 1996). Одержан! результата використан!

автором для читання авторського курсу ¡з соц1олог1I, спецкурс1в !з социолог!I науки, соц!ологП молод!, сучасних соц1олог!чних теор!й, нових культуролог1чних досл!джень, соцЮлогП громадеько1 думки у Шкинськоыу державному педагог!чному !нститут! !м. М.В.Того ля та Ки!вському державному !нститут1 культури, врахован! при розробц1 навчалышх програм 1 тем ф!лософських та соц!олог!чних курс!в.

Основн! положения дисертацП в!добраяен! у монограф! I, нав-чальноыу пос1бнику, брошурах, статтях ! тезах загальшм обсягом по-над" 28,0 друк. арк.

СТРУКТУРА ДИСЕРТАЦП. Лог!ка наукового пошуку, ц1л1 1 завдання досл!дкення, концептуальна основа обуыовшш структуру робота, яка складаеться 1з вступу, п'яти розд!л1в, висновк!в та списку викорис-■ тано! л!тератури.

ОСНОВНИЙ ЗМ1СТ ДИСЕРТАЦИ

У встуШ обгрунтовано актуальн!сть теми, визначея! ц!л! та завдання досл1даення, охарактеризовано ступ1нь опрацввання проблема, сформульован! робоч1 г!потези, положения, що винесен! на захист, п!дкреслеяо наукове та практична значения дисертацИ,. II ваухова новизна та теоретико-методолог!чна база проведеного досл!дження.

У першому роздШ "Методолог! чна функц!я системного п1дходу у вивченн! 1сторичних тип1в 1деологП" розглядаються теоретичн1 та ме-тодолог!чн1 проблеми системного анал!зу теор1й 1 погляд1в, концепту-альних побудов европейських 1деолог1в: сп!вв!дношення науки й 1део-лог! I, системи та II структурних компонент 1в, фунвд!й останн!х ! системно! якост!, системного Шдходу 1 системного анал!зу, науково! критики та критики апологетично!, догматично! тощо. В!дзяачаеться, що у найзагальн!шому вигляд1 критика, як р!зновид !нтелектуально! д!яльност!, е творчим застосуванням загальнонауково! методологи до анал!зу основного зы!сту, понять 1 принциШв т!е1 чи 1ншо! теорИ або концепц!!, окремих судаень, погляд!в, теоротшсо-соц1олог1чного осмислення !х фактолог!чно! бази, ступеня достов1рност! висновк!в. I в цьому розум1нн1 критика в едн1ств запвречення 1 ствердкення (перше розум!еться як д1алектичне зняття э утриманняи в позади, що критично розглядаеться, рац!онального моменту), класових, нац1ональних 1 загальнолвдських !нтерес!в, м1стить в соб1 конструктивна, загаль-ноствердкувальне начало ! тому завжди зор1ентована на пошук 1стини. Лог!чним висновком даного твердкення е те, що критика не визнае

н!яких авторитат1в, п!ддае сумн!ву кав!ть найнепохитнШп, стал! 1стшш заради встановлення достов1рного знания. Спроба ж в1докрвшгги одну сторону критики в!д íhihoi (конструктивну в1д власне критично1 чи навпаки), роз1рвати единий за своею суттю творчий процес неминуче веде до зб1даекня критичного анал!зу, вюсолощуе його зм1стовн1 та функц1ональн1 можяивост!. Обнежитись лише першиы завданням (конс-труктивним) означав насправд! принижения, недооц!нку 1нтелектуальних можливостай 1нших досл1дник1в (опонент!в), протиприродниы для науки способом затискуе вченого в межах одн!е! парадкгми, спршшчи (св!до-ыо чи несв1доыо) !золяц11, консервацП думки. ПеребДльшення ж власне критичного начала позбавляе науку усталених положень, загальновизна-них теоретико-ыетодолог!чних i методачних основ, процедур 1 правил досл!дження, перетворнжяи останн1 в уыовн! поняття, прийоми та пра-. вила отримання знань, котр1 суб'ективно тлуыачаться та дов1льно ви-користовуються.

Автор п!дкреслюе вдасертацП, що критичний анал1з 1сторичних тип!в европейсько! 1деолог11* - не самоц!ль. його завдання не иожуть

* Шд типом 1деолог11 дасертант розуы!е соц1ально-значущ1 результата 1деолог1чно1 д!яльност1 суб'екта, типолоПзован! за деякими загальними ознакаш: а) способу ЮТелектуально! 1нтерпретацН соц1-ально! д1йсност1 (в1даошення до д1йсност1); б) п!знавально! здатнос-т1 концептуальних побудов (в!дношення до науки, знания - сопельного, гуыан!тарного, природаичого 1 техн!чного); в) м1сця та рол! за-гальногуман 1 стичноI проблематики (в1дношення до лвдини, II прав 1 свобод, загальнолвдських ц!нностей та 1деал1в); г) ступеня включения етнонац!ональних, наукових, л1тературних, 1сторичних традицШ, звича 1в, в1рувань 1 тЛн. у зм!ст теорШ I погляд1в (в!дношення до духов-них традиц!й); д) м!ри вияву в зм!ст1 погляд!в, що анал1зуються, ав-торсысих особливостей особи того чи 1шюго 1деолога (авторського ко-лективу), ментальност! як розумово-душевного складу, рис характеру, прийом1в аргументацП тощо; е) соЩально-класово! та соц!окультурно! обумовленост1 (зв'язок з 1нтересами етнос!в, клас!в, соц!альних груп, парт1Й, сусп1льно-пол!тичних орган1зац!й та рух1в, а також тим середовищем, соЩальним простором, в межах якого зд1йснювалось фор-мування концептуальних побудов)

зводитись до виявлення гносеолог!чних або 1 сторико-культурних, соц!ально-класових джерел теор1й 1 погляд1в, що розглядаються, 1х м1сця i рол! в соц!ум1, у протиборств1 1дей. Критичний анал!з висту-пае одшш i3 д1евих засоб!в розвитку теорП i е гарантом цього розвитку, збагачуе П но вши положениями I водночас сприяе подоланню застар!лих переконань, як! вступили у суперечн!сть з хиггям. У такому розум1нн! в1н не мохе не бути включении до пошуку 1стини, шшх!в досягнення взашорозум1ння м1к етносами, зм!цнення дов!ри, подолання забобон!в 1 стереотип1в у зобракенн! один одного, утвердкення нового ыислення як норми взаемов1дносин цив1л!зованих народ1в 1 Тх предс-тавник!в. Сама тому критичний анал1з повинен носити соц1ально звачу-щу, практичну направлен 1сть у II загальволвдському розуы!нн1, висту-пати засобом вир!шення ж прикладних, вузькоспёц1альних проблем, так I глобальних, що постають перед св1товим сп!втовариством.

Таким чином, наголошуеться в дасертацШому досл!даенн1, об'ек-тивна критика в П ф1лософсько~соц!олог!чному розум1нн! передбачае:

а) достов!рний анал!з зм1сту позицП, що розглядаеться, погляду чи теорП з метою визначення як сильвих, так I сдобких IX стор!н;

б) емп1ричну перев1рку теорегичних положень, отриманих рэзультат1в*;

в) освоения досягиутих напрацювань, "рац1ональних зерен" та орган1ч-не 1х включения в тканину анал1зу, що покликано сприяти подоланню спокуси та п!дводних риф!в догматизацП власних положень, забезпечу-ючи там самим н!би подв1йну ix вериф!кац1ю: внутр1шню - за рахунок емл1рично1 перев!рки, i зовн1шню - шляхом cniвставления, вивчення pismix 1дей, поглад1в, теорШ, що розроблялись у межах альтернатив-них 1нтелектуальних традац!й; г) подолання можливо! обмеженост!, од-нобокост! концептуальних побудов, як1 критично анал!зуються, а то й зовс1м помилок, зведення до б!льш повного, достов!рного знания окре-мих елемент1в знания, як! ы1стяться в теор1ях, що розглядаються, п1днесення 1зольованих 1 по-суб'ективIстськсму витлумачених факт!в до р1вня системи факт1в з визначвнням пров!дао1 теаденцП 1х зм!ни й розвитку; д) неприпустим1сть зведння критики в П зм1стовно-функ-ц!ональн1й частин! до факту з!ткнення двох чи б!льше протиборних

* Даний зр!з анал!зу передбачае з'ясування сп!вв1дношення 1део-логП й науки та особливостей 1х вериф1кацП

• -16 -стор!н, коли одна з позицШ початково I безв!дносно до ступени дос-тов!рност! судження волод!е ионопольним правом на 1стину, а решта виступае як збиткова, збочена, антинаукова. При такому п!дход! зм!ст об'екта критики вихолощуеться, зводиться до пафосу, спроби "затавру-вати", пов!сити "ярлик", приое1ти стереотип. Це призводить до п!д-М1ни рац!онального моменту емоц1йним, самодостатньому вживанию емо-ц!йно-об'енних висловлпвань, Хх абсолштизац! I.

Забезпечита проведения вщезазначених вимог критики I поклика-ний системний анал!з 1сторичних тип!в европейсько! деологП, котрий дозволяе ц!леспрямовано I посл!довно застосовувати теоретико-методо-лог!чний 1 ыетодичний !нструмвнтар!й.

Теоретико-ыетодолог!чну основу системногд п!дходу, як зазначае автор, складають:

а) загальнонауков1 положения, як1 проявляються в т!й чи 1нш1й м!р! в основних парадигмах ф!лософсько-соц!олог1чного знания;

б) сукупн1сть, 1ерарх1чно побудовааа система принцип!в, що дозволяе в певному, якраз системному аспект! досл!даувати !деолог!чний процес як д!яльн!сть по виробшщтву, тиражуванню та впровадаенню в сусп!льну св!дом!сть тих або !нших 1дей, погляд1в чи теор!й.

Мова йде про таку систем принцип1в, яка дозволила б анал!зува-ти 1сторичн1 типи !деолог!Г п!д кутом зору певним чином вид!лених, субординоваяих 1 зведених до едино! системи методолог!чних поло-жень - принцип1в системного п1дходу, тюкликаних, по-перше, забезпе-чувати конструктивн!сть критики, II неупереджен!сть ! об'ективн!сть, спрямован!сть на отриыаннла достов!рного знания !, по-друге, вести полем!ку, д1алог цив1л!зованими засобами. Як в1дзначае Х.-Г. Гада-ыер, герменевтично вихована св!дом!сть повинна бути безпристрасною, початково сприйнятливою до 1накшого тексту, !накшо! позиц!!, 1накшо1 аргументацИ. Така сприйнятлив!сть, однак, не передбачае н1 "нейтра-л1тету" (у тому, що стосуеться сут! обговорювано! справи), н! самоз-яшцения, н! самозвеличення з там, щоб текст проявився у вс!й сво1й !какшост! ! тим самим.одержав ыожлив!сть протиставити свою фактичну 1 стану нашим власяим попередн!м думкам*.

■• * Див. Гадамер Х.-Г. Истина и метод. Основы философской герменевтики. - М., 1988. - С. 321

Систему принцшив критичного анал!зу як методолопчну основу системного шдходу було б неправильно зводити до методолог! I марксизму (чи !шмх парадигм знания) або нав!ть до методолог! I критики, а надто п1дм!нювати 1х первою. Система принцш^в, власне системний п!дх1д е нев!д'емкою частинов м1жпредметно! методолог! I, II елемен-том, до того ж такою И частиною, котра на загальнонауковому р!вн! покликана забезпечувати д!ев!сть само! критики. Але т!льки на р!вн! методолог! I, оск!льки для виходу на конкретний анал!з 1сторичних ти-п1в !деологП як складних !деальних утворень, системний п!дх!д повинен бути доповнений системшш анал!зом як одн!ею 1з його форм (системного п!дходу) реал!зад!1*. I в ц1й якост1 системний анал!з моте розглядатись ! як наука, ! як кистецтво водночас**. Остання обста-вина означав, шо системний анал1з мохе реал1зувати теоретико-методо-лог!чний потенц!ал системного п!дходу в досл1дженн! р!зних тип1в !деологН за наявност! щонайменше двох умов: 1) б!льш чи менш адекватного проведения вимог загальнонаукових положень, принцип1в 1 прийом1в критичного анал!зу в т1сн!й едност1 з концептуально-методо-лог!чним апаратом марксизму та !нших парадигм ф1лософсь-ко-соц!олог!чного знания; 2) передбачае необх!дний р!вень профес!й~ но! п!дготовки самого досл1даика, його вм!нь ! навичок, майстер-ност!. Ступеней едност! теор!1 та практики, ум!нням творчо застосу-вати методолог!чн1 положения, вимоги системного п1дходу до анал1зу навколишнього св!ту, результат!в духовного, !деолог!чного виробницт-ва визначаеться науков!сть само! критики, П результативн!сть.

У систем! принцип!в, яку пропонуе автор, хожний елемент - принцип системного анал!зу, маючи певний ступ!нь самост!йност! та неза-лежност!, виконуе сво! ч1тко визначен1 функц11, сприяючи досягнет® ново! для дано! системи !нтегративно1 якост!, що не зводиться до

* Див. Лейбин В.М. Системный анализ или системный синтез //Философско-методологические основания системных исследований.- М., 1983. - С.119

** Див. К&ин Б.Г. Некоторые особенности развития системных исследований // Системные исследования: методологические проблемы. Ежегодник, 1980. - М., 1981. - С. 17

функцШ окремих II компоненПв. У даному випадку такою штегративною як1стю, яка притаыанна систем1 взагал!, виступатиме П полем!чна спрямован1сть на пошук 1стини з обов'язковим утриманням радикального моменту в теор!ях 1 поглядах, що розглядаоться, критичне подолан-ня як в1даерто слабких, так 1 однобоко взятих позиц1й. I в цьому ро-зум!нн! система пршщип!в виступае засобом досягнення айльно! мети, яка виражена в II системой якостЬ

Беззаперечно, що мова повинна вестись про ввд1ленкя та обгрун-тування найб!лыл важливих, в1дправних методолог1чних положень, проведения котрих в теоретичн!й та практичн!й д!яльност! моле здШсню-ватись п!д р1зкиы кутом зору ! на р1зних р!йнях залежно в1д об'екту досл1дження, особливостей аргументам I опонента тощо.

Принципи системного п!дходу, як1 е структурними компонентами системи, складаютк едн!сть двох основних р!вн!в розгляду й оШнки теор1й та погляд1в 1деолог1в - концептуального (теорвтико-гносеоло-г1чного)* та особист1сно-суб'ектного. Перший з них - концептуаль-ний - спрямований на вивчення зм!сту результата !деолог!чного ви-робництва з точки зору соц1ально1 значимост! порушено! авторами проблематики (загальшшдсько!, нац1онально!, рег!онально1, класо-во1, групово! тощо), гносеолог!чних 1 соц!окультурних виток!в те-орП, що.розглядаеться, II м1сця та рол! в протиборств! !дей, ступени II Шдтриыки з боку мае, соц!альних верств ! груп населения, впливових пол!тичних сил тощо.

Даний р1вань системного анал!зу передбачае також розгляд особи 1деолога, теоретика як певного соц!ального типа, виразника вол! та 1нтерес1в парт!й, рух1в, соц1альних сШльнот. 1ндив!дуально особлив!, особист! риск, якост!, ознаки при цьому до уваги не беруться.

* Методолог!чну основу даного р!вня досл!дження складантгь принципи системно-1сторичного п1дходу, ефективност! системного ана-л!зу !сторичних тип!в 1деолог!1 при визначальн!й ролх принципу д!алектики загальнолвдського, нац!онального ! класового начал в И д!алектично суперечливШ едност!

Ima справа - особист 1сно-суб'ектний р!вень. його субстанШйну основу складають принципы зведення iндив!дуального до соЩального, соЩального до класового, класового до матер!ального, спрямован! на виявлення рi зноманiття жиггевих ситуац!й, причин 1 фактор1в, що звайпши пряме чи опосередковане вираження в сут! та характер! !дей i погляд!в, що висловлкються !деологом (суб'ектом). 1накше каяучи, на цьому р!вн! системного анал!зу досл!дник покликаний розглянути не т!льки i не ст1льки той чи !нший доказ опонента, суть погляду, який анал!зуеться, сукупн!сть 1дей, теор!й, що склалися й устелились, ала й просл1дкувати шмх IX становления i розвитку в т1сному зв'язку !з способом життя автора 1 вшшвом безпосередн!х унов життсд1яльност1 останнього, а також прнвнэсень суб'ехта, який п1знае (1люз!1, забо-бони, , звича!, традицЯ тощо) 1 ступ!нь 1х вюпгоу на характер та спрямован!сть як окремях судаень, так 1 теоретнчних конструкц!й загалом. ...' . •

Необх1дн1сть вид!лення двох п!дход!в у системному анал1з1 та IX иетодолог!чно1 основи - система принцип!в - визначаеться щэ й т1ею обставиною, що процес 1деолог1чного Еиробництва, як в1домо, скла- ' дае едн1сть двох р1зетх р1вн!в в!дображення д1йсност! - власне !део-лог!чного i безпоседаьо-практичного, стих!йзого за своею суттю, не-систематизованого. Кожен з цих р1вн!в мае сво! в1дносно самост!йн1 шляхи становления, характеризуется, поряд !з загальниии, 1 специ-$1чними законом1 рностями функц!онувашя та розвитку 1, отже, вимагае адекватного теоретико-методолог1чного осмислення. Водночас вони й tícho взаемопов'язан1, взаемод!югБ uiat собою: 1де1 висловлкються, обгрунтовуиться, розвиваюгься, отримувть концептуальний статус, тео-pil в свою чергу п!дновлшгься зг1дно з деяккми непохитними на даний момент сусп!льного розвитку !стинаии та 1н. В!дпов!дно i дв! групп принцип!в системного анал!зу потр!бно розглядати в едност!, не до-пускаючи н! 1х протиставлення, н! абсолютизацП.-«-

Показником системно! едност! двох груп принцип! в вивчення сис-тематизовано! свропейсько1 1деолог!чно1 св!домоет! в також той факт, що сусальна психолог!я не 1снуе поза 1дволог1ею, а остання немисли-ма сама по соб!, "у чистому вигляд!", без урахувакня II взаемодП з сусп!льною психолог!ею.

Призначення двох груп принцип!в системного п1дходу полягае в тому.що вони дозволяють розглянути сам процес складання, формування

!деолог11, П генезу, а та кож складов! компонента гдеолоПчного виробництва в едност1 1х зм!стовних ! функц^ональних характеристик. 1накше кажучи, система принцип!в, системний п!дх1д взагал! пооика-ний розкривати процес перетворення гносеолог1чного начала, в основ! якого лежить Шзнавальний ¡нтервс суб'екта, в соц!олог!чне, досл!д-жувати перетворення процесу 1деолог!чно1 д!яльност! в результат ц!е1 д!яльност1, в сам факт складаяня того чи !ншого типу !деологП, а також розпорядакатися необх!дним методолог1чним ! методичним !нстру-ментар1ем його анал!зу.

Система принцип!в як методолог!чна основа системного п1дходу покликана сприяти розгладу будь-якого типу>!деолог!1 в його трьох основних розум!ннях:

1деолог!я як процес, як виробництво !дей, погляд!в, 1х в!дпо-' в!дне теоретико-концептуальне оформления, анал1з !деолог!чшсс явищ у !х становленн! й розвитку (вичленовуоться етали процесу !деолоПчно-го виробництва);

- !деолог1я як результат, стан на даний пер!од часу структурних кошонент!в систематизованоХ !деолог!чно1 свгдомоет!, сукутш!сть спец!ал!зованюс соц!альних 1нститут1в у вигляд! орган!зац!й, уставов тощо як лег!тимних орган1в оф!ц!йншс парт!й, пол!тичних об'еднань та рух!в (вид!ляоться та анал!зуються тали !деолог!1 ! д!ш! на 1х платформах пол!тичн! парт!! та рухи);

- !деолог!я як система суб'ект-об'ектних в!дносин, як вид д!-яльност! (досл1даення ефективност! т!е! чи !ншо1 !деологП, II сво-ер!дно1 "ц!ни", виражено! в результатах життед1яльност! соц!уму).

Безсумн!вно, ц! три вказан! п!дходи до вивчення !деолог!1 до-повндагь ! розвиваоть один одного, роблять можливим здШснювати ц!-л1сний, системний анал!з, не допусками н1 1х (п!дход!в) протистав-лення, н! абсолЕггизац! I. Ббачаеться, що дане ^положения необх!дно п!дкреслити у зв'язку з деякою недооц1нкою осмислення проблем !део-логП в п первому розуы!нн! (як процесу виробництва, генези та еволюцП теор!й ! погляд!в). Цэ по-перше. По-друге, системний п!д-х1д набувае особливо! значущост! в сучасних умовах розробки та становления !деолог!й у межах суверенно! укра1нсько! держави, подолання спаддини тотал!тарного пол!тичного режиму. Процес цей, як в!домо, досить складний, неоднозначний, повний суперечностей ! якого в1н

набуде характеру - стих!йного чи св1домо регульованого, зд!йснювати-меться за участю спец1ал1ст!в або лущений на самоплив, - батато в чему залекить в!д готовност! адекватно оц!нити сучасну !деолог!чну ситуацЮ 1 прогнозувати П розвиток. Отже, призначення системного п1дходу в едност! його методолог1чних 1 методичних основ - забезпе-чити достов1рне Шзнання об'екта досл!дження як у статиц1, так 1 в динамац.

В цершому розд1л! дасертацН автор розглядае також сп!вв1дно-шення системного п!дходу та системного анал1зу, класиф1куе Аснуюч! 1деолог11 европейського сусп!льства на 1сторичн1 тшш вкходячи !з запропокованих критерИв; сшраючись на герменевтичну традац1ю ви-тлуыачуе зм1ст таких базових понять системного анал1зу як:' !нтерпре-тац!я, розум1ння й оц1нка.

Як же можуть бути витлумачен! 1нтерпретац1я, розуы!ння й' оц!нка !деологп у св!тл!-системного анал1зу?

Гнтерпретац1я - не спроба адекватного прочитання !деолог11 (тексту) як певного результату, продукту творчо! д!яльност1. Спираю-чись на' досв1д гэрменевтичного досл1даення текст1в, . можза вид! лиги так! традицП 1нтерпретацП тип!в 1деолог11: ' ' .

1) !сторична 1нтерпретац1я. Визначальним критер1ем витлумачен-ня !деолог!1 е контекст епохи, сутн!сть якого 1дволог1я покликана виражати;

2) текстуально-1сгорична 1нтерпретац!я. 1деолог11 розгяядаюгься як певний соц!альний феномен, що мае свои ос1бн!сть, ориг!- -нальн!сть, неповторн!сть, своер!дн!сть, ала породаний тими чи 1нши-ш !сторичними умовами. Тому !деолог!1 повинн! бути вивчен1 як: а) в!дносно самост!йн1 продукта духовно! д1яльност! ладей, що каюгь власн! ыехан!зми функц!онування ! розвитку, стар1ння й занепаду,'

■ здатн! продукувати м!фи, стереотипа св!домост1, 1м!да1 повед!нки й д!яльнсст! тощо. Тому завдання досл!дника полягае не т!льки в анал!-з! автономност! св1ту !дей, а й у вяявленн1 "!дол1в хибност!" ("!до-л!в печери", як !х називав Ф.Бекон), як! можуть полягати в незро-,зум!лих поняттях, породкуваних св!дом!стю !дволога, в усталених тер-м!нах, що можуть розум!тися догматично, а також в афектах, що при-зводять до суб'ектив1зму; б) породження, продукта свого часу, як!, за вс!х можливих недоречностей, ув!брали дух епохи;

>22-

3) су б' ектно-особист 1 сна (символ!чно-алагорична) !ктерпретац!я, коли визначашпш чинникоы витлумачення сут1 !деологН е не об'ек-тивы1 уиови, що викликали и до життя, не 1деолог як творець, теоретик, мислитель, а особа досл1дникв, його св!тогляд, св1тов1дчуття.

Розуи!ння - це спроба адекватного воображения процесу становления т1е1 чи 1ншо! 1да1, погляду, судження, теорП з точки зору II автора (автор1в). Розум1ння передбачае реконструкц!ю авторського за-думу, в1дображення генези 1деолог1чного процесу та його результат!в, слугуе показником ступеня проникнекня в "творчу лаборатор1ю" автора (авторов) 1 повторения акту його (1х) творчого пошуку. Якраз тому розум!ння е сп!втворч!стю автора й досл!дника, своер!дною рекон-струкц!ею учении духовного св1ту творчо! особй, сп!льнкм осягненняы !де!, погляду, судження, теорП як певно! "духовно! цШсност!" (В. ДЦгьтей).

Оц!нка к с використанням методолог! I системного п!дходу для досл!дкення 1сторичних тш!в !деологП. Оц!нка передбачае щонайменше три основн! площини анал!зу щодо: а) ступеня в1дпов1дност! зы!сту 1де1 чи теорП, що розглядаеться, тенденц!яы 1 перспективам розвитку сусп!льства (достов1рн!сть, науков1сть 1деолог!1); б) ступеня впливу особистих рис, особливостей характеру суб'екта-творця на зм!ст вис-ловлюваних 1дей, теор!й, що розробляюггься ( суб'ектив!зм, догматич-н1сть, апологетичн1сть, радикал!зм 1деолог1й); в) ступеня фактичного (теоретичного I практичного) вшшву т!е1 чи !ншо! !де!, 1деолог!1 на життед!яльн!сть соц!уму й результата такого вшшву (ефективн!сть, "Щна" ЦеологП).

Як вже зазначалось, 1деолог!я може под!лятись на !сторичн! типи за деякими загалывши п!дставани. По-перша, !деолог!1 в!др!зняються за способом 1шгелектуально1 1нтерпретац!I соц1ально1 д!йсност!. Так, базовими подяттями марксизму як 1деологИ в II стал!нськ!й редакцИ, що вплетен! в тканину теоретичного досл!дження соц!ального св!ту, е категорП класово! боротьби (буржуаз1я - пролетар!ат - антагон1зм

- револш!я диктатура пролетар!ату), класового анал1зу (класов!сть

- парт!йн!сть - об'ективн!сть - науков!сть), 1деолог!чного мон1зму та нетерпимое?! до !накодумства, соЩального контролю методами полЬ тичного розшуку за станом ментал1тету тощо.

. 1деолог1ю консервативного тлумачення (Л.Бональд, Е.Бьорк, У.Вордсворт, Г.-К.Кальтербруннер, С.Колдр!дж, Ф.Лаыенне, Ж. де Местр,

Г. Моргентау, Р.Скрутон) вир!зияе ставка на традщЦю, стаб!ль-н!сть, порядок, вIльну когасуренц!», природау нер!вн1сть лвдей 1 приватну власн!сть як пэриооснову жкттед 1 яльност 1 соц!уму.- Схож1 по-зицП займае 1 л!берал!зы (ЬБентам, Лас. Дью1, 1.Кант, Дж. Локк, Дж.С.М!лль, Ш.-Л. Монтеск'е, Ф.Наунанн, А.См1т, Г.Спенсер, А.Токв1ль та 1нш1), однак йому властива схильШсть до б!льш активного втручан-ня держави в еконоы!ку кра!ни, передач1 1й ряду соЩальних функц1й, а також установка на 1ндив1да, його актива!сть, права ! свобода як природа! та нвв!дчуген! в!д особи. Соц!вл-демократи, прагнучи до побудови сусп1льства "демократичного соц!ал!зму", який не мав би н!-чого сп!льного н1 з кап1тал1змом, н! з соц!ал1змом сх1дноевропей-ського зразка, роблять ставку на державн! програми соц!ально1 допо-моги (пенс1йного забезпечевня, страхування на випадок хвороби, без-роб!ття тощо), розширеяня самоврядування при допомоз! децентрал!за-ц!1 та дебюрократизацИ виробничого процесу, оздоровления середовища проживания шляхом селекц!йного - еколог!чно 1 соц!ально виваженого економ!чного зросту (В.Брандт, Е.Бэрнпггейн, Е.Епплер, Л.Жоспен, А.М1льеран, Ф.Шттеран, П.Моруа, У.Пальме, Х.-Й.Фогель, Г.Фольмар, К.-П.Шевеякая та !нш!). 1нтелектуальяий !нструментар!й, ио викорис-товуеться в зазначених типах 1деолог1Й, включае так1 терм!ни як за-гальнолвдс'ьк1 ц!нност1, консенсус, недопущения (попередження) конф-л1кт!в, в!йн 1 соц!алышх потряс1нь (револвд!й), м1жнац!ональна 1 ы!адержавна згода, еколог1чна беэпека тощо,

Первинною основою класиф!кац!1 !деолог11 на !сторичн1 типи е виявлення реальних I потенШйних можливостей концептуалышх побудов щодо 1х в1даошення до традац!й, ц!нностей, знань, науки, соц1ального прогресу, тобто до "природного" укладу життя та перспектив його роз-витку. Якщо !деологП походять 1з його (укладу) безсуын1вно1 само-достатност!, яка визначае ц!нност^ то ми можемо говорите про два основних типи 1деологП - традиц!онал1стськ1 (консерватизм, л!бера-л!зы, соц!ал-рефоры!зм, клерикал!зм та !н.) ! радикалъво-революЩйн! (комун1зм, анарх!зы, троцьк1зм ! фашизм) ях вияви в1даов1дао л!вого 1 правого екстрем1зму.

Визначення ы1сця та рол! гуман1стично1 проблематики у зм1ст! !деолог!1, пр1оритетних ор!ентац1й, зазначае автор, складае другу основу класиф!кац!1 концептуалышх побудов. Виходячи з цих позиц!й,

мохна анал!зовак! тали 1деолог!1 конкретизувати на Тх складов! • Так, консерватизм (неоконсерватизм) включае в себе право- 1 л!ворадикаль-н1 крила (в!дпов1дно профашистське та л!беральна), а також пом!рко-вашй.центристський, традац!йний напрямок.

За суб'ектами, нос!ями консервативно! !де! класиф1кад!я набувае такого вигляду: католицький консерватизм (суб'ектом виступас та час-тина лвдства, що спов1дуе зазначену св!тову рел!г1ю й одночасно е нос!ем консервативних погдщд!в; нац!онал-консерватизм (наШя як но-с!й 1де! чи груш ладей, що або виступае в!д !ыен! нацП, або ж ви-ражае II почуття, настро!, перспективи нац!онального руху взагал!); технократичний консерватизм, який обстоЬеться т!ею частиною 1нтел!генц11, у тому числ! й пол!тичнов, що бачить вир!шення супе-, речностей сучасного европейсысого сусп!льства на шляхах науково-тех-н1чного та технолоПчного прогресу Онформатихи, лазерно! техн1ки, едерних ! косм1чних досл!даень, генно! !нженер!1 тощо); л!берта-ристський консерватизм, який виступае за активие втручання дерхави в економ!ку кр41ни, перерозпод1л прибутк1в в!д "багатих до б!дншс", запоб!гавня л1кв1дац11 збиткових виробництв тощо; еколог!чний консерватизм, який наг досить широку соц1альву базу 1 виступае проти науково-техн!чноГ 1 технолог!чно! модерн! аацП, за збереження "при-родаих основ життя". Техн!ка 1 технолоПя розглядаються як негатив-ний соц1альний феномен, який в!дчужуе ладину прац! в1д результат!в II виробничо! д!яльност1, спричиняе вульгаризац1ю культури, редукц!ю загальноладсысих ц!нностей.

Якщо застосувати вказан! вице основи класиф!кац!1 до характеристики сучасного зах!дного л1берал!зиу, то можна вид!лити так! його типи: а) традтЦйний л!берал!зм, який виступае за свободу п!дприем-ництва, ринкову економ1ку, безумовний пр1оритет, верховенство прав та 1нтерес1в !ндив!да, лояльн!сжь 1 толерантн!сть владаих структур; б) правий л!берал1зи, що виявляеться, перш за все, в його зближенн! з неоконсерватизмом (Великобрктш1я) ! в) л!вий л!берал!зм, що вияв-ляе себе в запозиченШ соц!ал-демократично! терм!нолог!1 1 метод!в д1яльност! (США).

Соц1ал-рефоры!зы може бута також типолог!зований, як Шдкреслю-еться в дисертацП, на: а) традшЦйний, з його кейнс!анськиыи методами регулювання економ!кою, д!евими соц!алышш програмами, ор!-

ентац1ею на побудову сусп1льства "демократичного соц1ал!зму"; б) модерн!зований, пов'язаний з обмежвнням соц!ально! допомоги, актив! зац! ею !ндив!дуального п!дприемницгва 1 поступовим зменшенням державного вшиву на економ!ку краТни.

Важливим моментом, своер!дним критер1ем класиф!кац!1 !деолог!1 на П !сторичн! тили е врахування ступеня вияву у зм!ст1 теор!й, що розглядакться, !ндив!дних, авторсысих особливостей, своер!дного почерку особи того чи ¡ншого 1деолога чи авторського колективу, рис характеру, способ 1в 1 прийом!в аргументад11, доказу I спростування, д!алогу й полем1ки, ментальност1 як 1нтелектуально-душевного складу особи (авторського колективу).

У другому роздШ дасертацП розглядаеться д1алектика загально-лвдського, нац!онального 1 класового як осьового ! системотворчого принципу системного п1дходу, властивост 1.цього принципу, як! можуть бути охарактеризован! як пе'рех!дн! в1д класичних досл!даицьких парадигм до нових, в тому числ! 1 нетрадиц!йних - герменевтики, синергетики тощо, анал!зуеться значения теорИ ц!нностей як ун!версального засобу системного п1дходу.

Основою хласйРкацП принцип!в, зазначае автор, може слугувати виявлення ступеня сп!льност! того чи !ншого принципу в межах даного ц!лого, вид!лення визначального (що мае кайб1лып1 1нтегративн! властивост!) принципу ! пох!дних в1д нього. Таким системотворчим, родо-вим принципом е, на думку дисертанта, принцип едност! загальнолвд-ського, нац!онального 1 класового, !х д!алектика, суперечлива взаемод!я при безумовному пр!оритет! загальнолюдського. Даний принцип завдяки сво!й всесп!льност1, всепланетарному, всеохошшючому характеру д!!, що проявляемся протягом тривалого пер! оду лвдсько! життед!яльност!, включаючи до!ндустр!альну, !ндустр!альну 1 пост!н-дустр!альну епохи, може бути охарактеризований як: а) оф>овий принцип, що визначав структуру, порядок ! розташування, !ерарх!ю принци-п!в залежно в1д контексту нов!тньо! !стор11, б) системотворчий, спрямований на побудову системи принцип!в, здатних вивести на вир!шення завдань системно! якост!. Це по-перше. По-друге, даний принцип дозволяе адекватно в!добразити, виразити ! заф!ксувата кор-поративн! !нтереси (!ндив!дн!, групов!, класов! тощо) 1 п1дняти !х до р!вня концептуального обгрунтування, уникаючи при цьому як !х

г!пертрофП, перебЬ<яьшення, так i недооц!нки. Шдтвердженням цьому, зокрема, можуть бути оф!ц1йн! !деолог!1 цив!л!зованих кра!н св1ту як Щлком CTifcci утворення, в тому числ! i масово! св1домост1, що дозволять вести державний корабель впевнево в!д рубежа до рубежа, не допускаючи крену й розгойдування. По-трете, вказаний принцип сприяе утвердженню пр1оритету всезагального, ун!версального начала над кор-поративним, приватним 1втересоы у зв'язку з неминучим вичерпанням тредшЦйшши !деолог!яш свое! м!с!1, свого призначення, функц!й в соЩум! по ы1р! становления ново!, глобально!, планетарно!, загаль-нолвдсько! !деолог!1.

У зазначеноыу розд!л1 анал!зувться уявлення Гельвец!я, Д!дро, Ф.Достоевського, Лесс!нга, Локка, Дж.Неру, Б.Рассела, H.Pepixa, Х.-П.Сартра, Р.Тагора, Л.Толстого, Шефтсбер1 та 1н. про загально-лвдське, його пр!оритет над класовим. Останне в межах системних дос--,л!джень означае коредяц!» 1деолог! I соц!альною наукою як единим за-собом недопущения II стагнацИ, догыатизац!!, перетворення в абсолют, коли'вона (1деолог1я) починае творити д!йсн!сть за своХы зраз-ком та под!бн!сгю, на основ! породжених нею !деологем (ставка на св!тову революц1ю, насилля як бабу-повитуху розвитку !стор!1, !нтер-нац!онал!стичну суть пролетар!ату, комун!зм як певний рукотворний. стан i рух, що долае кап!тал1зм тощо). Статус 1деолог!1 як ц!нн!сно! св!домост!, як засобу орган!зац!1 мае, 1х соц!ал!зац!1 ! приведения до д!1 зг!дно з внмогами умов 1х життед!яльност! (Л.Альтюссер), як р!зноввду хибно! св!домост!, покликано! приховувати д!йсний стан речей 1 впливати на !ндив!да як прииусова сила (К.Маннгейм), не може бути зведений до науки вже перв!сно, за визначенням. Саме тому тер-ы!н "наукова !деолог!я" - абракадабра, алог!зм, що прикривае шб!-ц!йно-суб'ектив!стськ1 поривання владних структур, правлячо1 номенк-латури. Однак !деолог!я, як це не парадоксально на перший погляд, потребуе науки як засобу виявлення неточностей, неузгодаень, лрора-хунк!в ! нав!ть помилок, як! неминуче в н!й м!стяться, 1х локал!за-ц!1, анализу та винесення 1м вироку. Без науки 1деологП втрачаигь свою ефективн!сть, св!й п!знавальний i ц1нн!сно-ор1ентац!йний потен-ц!ал, сво! функцП, приваблив!сть для мае. 1деолог!1 не можуть caMi себе оц!нити.

1нша справа, наск!льки наука потребуе "допомоги" !деолог!1 ! послуг !деолог!в. Будь-яка спроба внести ангажований iHTepec до неу-

паредженого пошуку ¡стони неминуче призводить до суб'ектив1стсь-ко-ор1ентовано! позицП,, яка на клада е св!й злов!сний в!дбиток на будь-яке об' ектквне досл1дкення. ПретензИ створення "!деолог1чно! науки" не так! вже й невинн!, бо вони приносять 1 стану в жертву вузькокорпоративним ЮТересам, чин в!дкривають дорогу соц1альнин експериментам, геноциду, насиллв над людьми та 1стор1ЕШ, ведуть до ман!пуляцП масовою св!доы!стю, роблять спроби явочним порядком "ощасливити" якщо не все лвдство, то значну його частину, спрямовую-чи ентуз!азм народ!в на досягнення "св!тлих горизонт!в", наст!льки ж фантасмагоричних 1 абсурдних за своею суттв, наск!льки й утоп^чних.

Сучасний св1т ц!л!сний I р!зний, р!зноман!тний ! суперечливий. Збагнутийого, спробувати вир!шити як глобальн!, загальнолюдськ! проблеми, так I осмислити специф!чн!, !ндив!дуально-особлив! заздая-ня 1 перспективи розЕитау р1знюс суб'ект1в у !х всесв!тньому контекст! можна лише сМльними зусиллями. Шлях до ц1е! сп1льност! ле-жить у здатност! вс1х 1 кожного окремо виразити свою !ндив!дуаль-н!сть, неповторн!сть, свое власне "я" та в готовност! цах же суб'ек-т!в д!яльност! сприйняти, зрозум!ти 1вших як суверенних творц!в сп!льного дому при вс!й !х можлив!й 1накшост1, несхожост!, в1дм!н-ност!. Через р1зноман!тгя - до загальнолвдського еднання, через ви-р!шення нац!ональних, етн!чних, класових, рег1ональних та !нших проблем - до загальнопланетарного благополуччя як вищого сенсу жит-тя, як единого шансу лвдства вижити, зберегти себе, забезпечити свое безсмертя. А цв означав, на р!вн! системного анал!зу, що рац!ональ-ний шлях до досягнення сп1льност! пролягае через д!алог р!зних суб'-ект!в п!знання та д!яльност!, сп!вставления р1зних точок зору, пози-ц!й, способ!в св!тобачення, полем!ку як спос1б досягнення '!стани.

Принцип едност! загальнолвдського, нац!онального та класового як осьовий I системотэорчий зможе виконати свою роль т!льки в Ясному зв'язку з 1ншиыи принципами як методолсг!чними основами об'ектив-ного розгляду сут! концептуалышх побудов. Останн! (принципа), з урахуванням 1х координацИ та субординацН, утворшгь систему принципа системного анал!зу. Об'ективно дана система е визначеною су-купн!стю взаемопов'язаних ! взаемообумовлених принцип!в системного досл!дження, як!, виконуючи ево! ч!тко визначен! функцП, е разом з там единим 1нтегрованим ц!лим, що дозволяе забезпечити об'ектив-

н!сть, достов!рн!сть вивчення ОнтерпретацП, розуы!ння та оц!нкн) европейсько! систематизоваио! !деолог1чно! св!домост1.

У третьому роздШ "1деолог!чний процес як об'ект п!знания: ые-тодолог!я анал1зу становления, $ункц!онування та розвитку 1део-лоПчних явищ" розглядаються проблеми 1деолог1чно1 соц!ал1зац11 (П зм!ст, структура, спрямован1сть), з'ясовуяться ыетодолог!чн! засади досл!дхення процесу 1деолог1чного виробництва.

1деолог!чна соц!ал1зац1я, зазначае автор, б р!зноспряыований процес, що характеризуеться ц!лиы набором можливих ор1ентацШ - в!д крайн1х правих до крайн!х л!вих, в1д конструктивних до деструктив-них, занепадницьких, песиы!стичних, що в1дображаеть всю склада !сть, суперечн1сть 1 неоднозначн!сть соц!ально-пол!тично!, !деолог1чно1 ситуацП 1 II сприйнягтя суб'ектом д1яльност1. Як складова частина по'л1тичноХ соц1ал!зац!1, II компонент, !деолог!чна соц1вл1зац1я па-редбачае анал1з наявних умов для з'ясування сут! пол!тичних, 1деоло-г1чних в!дносин, специф!ки процесу 1деолог1чного виробництва, тради-цШ, що склалися, навичок масово! пол!тичноХ д1яльност1, прийом!в 1 процедур II вивчення та осмяслення з матов формування особистост1 ях суверенного суб'екта соц!уыу.

Структура зм1сту понятая "1дволог1чна соц1ал1зац1я", на думку автора, складаеться з п'яги кокпонент!в:

- осмяслення сут1 1деолог1чного виробництва як д1яльност! суб'екта по формуванню, розповсвдженню 1 впровадаенню !деолог!I в масову та !ндив!дуальну св!доы!сть. Б такому розум1нн1 !деолог!чний процес мохе бути розглянутий як керована система одного 1а вид!в духовного виробництва, що складаеться э: 1. суб'екта теоретично! д!яльност! (!ндив!д, група людей, пол!тичн! орган!зацII та установи); 2. власне процесу становлення ! розвитку !дей (1деолог!1); 3. результату д1-яльност1; 4. об'ективац!! 1дей через канали ыасово! комун1кац11; 5. об'екта 1деолор!чного впливу*;

- вм!ння адекватно п!дходити до оц!нки !сторично конкретних ти-п1в 1деологП (використання методолог! I системного п!дходу);

* Див. Михальченко Н.И. Идеологический процесс как объект общесоциологического исследования // Методологические проблемы общественных наук. - К., 1985. - С. 75-90

- засвоення досв1ду, традиц!й, принцип!в !деолог!чно1 д!яльнос-т1 парт1й 1 1х !деолог!в. Так, анал!з вшшву соц1окультурно! позицП {деолога на характер висловлюваних (або в!дстошаних) ним !дей, погладь передбачае виявлення вяутр!щн!х спонукальних мотив! в Шоло-г!чно! (теоретично!) заданост!, як! ыожуть бути зведен! до таких ос-новних: а) ор1ентац!я на соц1альне благо, традиц!!, ц!нност1, коли суб'ект !деолог!чного пронесу формуе той чи !нший тип !деолог!1 на основ! суб'ективно-достов!рного осмислення особливостей стану сопуну, його ун!кальност!, неповторност! (консерватизм, л!берал!зм, со-ц!ал-реформ1зм тощо). Теоретична позиц1я визначаеться самим !деоло-гом ! виступае як осмислений, св1доыий, автономий виб!р; б) ор!ен-тац!я на !нтереси пол1тично пануючо! ел!ти (кл1ки, камарилЫ), результатом чого мояуть бути тотал!тарн! форми !деологП - фашизм, стал!н!зм тощо. В цьому випадку, як зазначае дисертант, проявляють-ся: св!доме лицем!рство, коли !деолог ц!лком осмислено ставить своп д!яльн!сть на службу 1нтвресам ел!ти, правлячого класу, керуючись при цьому корисливими !нтересаыи, I несв!доые лицем!рство, коли тео-ретичн! поривання !деолога та 1нтереси пануючо! ел!ти зб!гаються в основному або доповндагь (розвиваяггь) одне одного;

- набуття навичок сусп!льно-пол1тично!, !деолог!чно1 д!яльнос-т1, вм!ння в!дстоювати сво! св!тоглядн1 позицИ, коректно вести д!а-лог, оволод!ння мистецтвом полемХки;

- використання отриманих знань, набутих навичок у практичн!й д!яльност!.

В даному розд!л! уваз! читача пропонуеться методолог!я системного досл!дження становления 1деолог1чного процесу, зокреыа, з пози-ц!й принцип!в зведення 1ндив1дуального до соц!ального, соц!ального до класового, класового до матер!ального-До це дае досл!днику?

По-перше, п!дкреслюеться в дасертац!!, орган!чно пов'язати тео-ретичний та фактолог!чний анал!з 1дей, що висловлгаоться, теоретичну (!деолог!чну) д!яльн1сть автор!в з умовами 1х (автор!в) хиттед!яль-ност!. Системгай анал!э покликаяий розглядати зм!сг результаПв !де-олог1чного виробництва виходячи з реалышх сусп!льних в!дносин, конкретно-!сторичних углов т1е! чи !ншо! крайни, реПону, особливостей епохи тощо. 1накше матимемо справу не з реальними !деолог1чними явищами як !деальюши зл^пками зкитгевого процесу, а з б!льш чи менш

зв'язною сукупн!стю тих чи 1шшх висловлювань, 1х набором, поро-джених, скаж!мо, "чистою св1доы1стю" !деолога або виведених !з успад-ковано! ф!лософсько1 чи соц!олог!чно! традицП, накопиченого знания ("ф1л1а«1я !дей") тощо. При цьому неыинуче втрачаеться, як в1дзнача-ли Е.Гуссерль, Е.Дюркгейы, К.Маркс та !нш!,земна основа теоретичних конструкцШ, затуыанюеться 1х походкення, соц!ально обумовлений характер*.

По-друге, розглянути зм!ст погляд1в того чи 1ншого 1деолога не т!льки як щось вже усталене, зак1нчене, сформоване, концептуально оформлено, але й показати шлях його становления, генезу, можлив1 подалыв! тевденцП розвитку.

По-трете, зазначае автор, розкрити вшшв на процес форыування 1дёй, погляд!в 1ндив!дуалышх, . групових, соц1окультурних, класових, матер1альних фактор1в, що обумовлшгь суть даного 1деолог1чного ут-ворення взагал!, а також показати залежн1сть 1деолог1чного процесу 1 його результате в!д !нших стор1н сусп!льного хиття - пол1тики, ре-лШ!, права, морал! тощо. Тобто мова йде про доповнення концептуального анал!зу анал1зом пол!толог!чним, визначення зв'язку 1дей, погдяд!в, судкень з ситуац1ею в т!й чи 1нш!й кра!н!, груп! краХн, особливостями м!жнародао1 ситуацП тощо.

По-четверте, п1ддати системному анал!зу погляди найб!лып авто-ритетних 1деолог1в, як! повн1ше 1 глибше в!д 1нших зум1ли виразити суть явиц, що розглядавться, автор1в судаень високого "рейтингу" або ж перспективних !дей з точки зору 1х оформления у в!дпов!дн! теорП чи доктрина.

По-п'яте, ширше враховувати в ход1 системного анал1зу особли-вост! 1ндив! дуально! св!домост! ! ступ1нь II впливу на процес 1део-лог!чного виробництва. Св!дом!сть, як в!домо, не т!льки функц!ональ-на, обумовлена вшшвом зовн!, але й в!даосно самост!йна, мае власн1 законом!рност! функц!онувашя 1 розвитку.

* Див. про це доклада!ше: Технологии политической власти: Зарубежный опыт // В.Н.Иванов, В.Я.Матвиенко, Б.И.Патрушев, И.В.Молодьк. - К., 1994. - С.27-51, 95, 140-171 та 1н.

По-шосте, використати в досл!дженн! соц!об1ограф!чний метод як один 1з способ!в характеристики результат!в 1деолог!чного процесу через особу !х творця. 1ндав!дуальна доля, киггевий шлях иеолога можуть бути розглянут! як клич до !нтерпрвтац!1, розум!ння та оц!нки 1дей.

• По-сьомэ, "ур!вноважити" системный анал!з, яхий е, як э1домо, едн!стю двох начал - рац!овального 1 емоц1йного, не зводячи його до одноб!чних тверджень, огульних квал!ф!кац!й, нав1шувань ярлик!в, звинувачень та докор1в.

По-восьые, розглянути !деолог!чний процес 1 його результата на трьох взаемопов'язаних р!внях - ф!лософсько-соц!олог1чноГ науки, державно! пол1тики ! засоб!в масово! !нфоркац11.

В!дправним принципом анал!зу процесу 1деолог!чного виробництва, як Шдкреслюеться в третьему роздШ дисертацП, е принцип зведення 1ндив!дуального до соц!ального, який покликаний розкривати особли-вост! 1ндив!дуально-особист!сного в!дображення д!йсност! св!дом!стю !деолога, претенз!! останнього на створення достов!рних теоретичних конструкц!й, !стинн!сть висловлвваних 1дей, судаень, погляд!в. 06-грунтовуючи методолог!чне значения цього принципу, автор спираеться на прац! Р.Арона, А.Тоффлера, а також соц!олог!ю знания М;"Лернера, зг!дно з якима зм!ст !дей, що досл1дауеться, може бути виведений !з таких чотирьох компоненПв: 1. миолитель 1 його творчий шлях, б!о-граф!я; 2. репрезентована даним 1деологом 1нтелектуальна традиц!я; 3. соц!альна саредовище, соц!альний контекст, в якому були оприлюд-нен! 1де1, що анал!зукггься; 4. соц!альн! насл!дки 1дей 1 ступ1нь !х вшшву на велик! аудитор!I, групи лвдей*.

Як в!домо, соц!альна д!йсн!сть, що оточуе лвдину, може в!дбива-тися нею з р!зним ступеней точност!, достов!рност!, систематизова-ност!-. Причина цього явища полягае в початков!й позиц!! субъекта, його ментал!тет!, симпат!ях ! антипат!ях, схильност1 до певних соц!-альних норм, ц!нностей, установок, !деал1в тощо. Несистематизован!сть !ндив!дуальноГ св!домоет!,невм!ння (чи не^бажання) вид!лити головне

* Див. Ьегпег М. Иеаи аге Веаропэ. - йе« Уогк, 1939

у ланцюгу newifi, явщ, факт!в, перем1шування Ix, a iHOfli й пряма п!дм!на другорядниы, поб1чним, несуттевим може призводити до появи найр!зноман1тн!ших, часом химерних побудов, тверджень i погляд!в.

Прагнучи достов!рно осмислити д!йсн1сть i тенденц! I II розвит-ку, теоретики в процес! !деолог!чного виробництва послуговуоться що-найманше одним 1з могаивих п'яти уявлень; а) визначально! рол! св!-домост1, або, що майхе р1внозначно, автономност!, незалежност! фор-ыоутворень св!домоет!, Ix активного впливу на вчинки, д11 людей, !х ц1нност1, прЮритети й переваги (консервативн! й л!беральн1 типи 1деолог1й); б) некритичност! сприйняття соц!ально1 д!йсност!, про-дукт1в 1нтелектуально1 д!йсност1, коли "лицем1рн! фраза лвдей, як i Ix 1люз11" {К. Маркс) сприйнаюгься на Bipy, коли мають ы!сце насиль-нйцька "орган!зац!я соЩального порядку", всезагальний контроль за станом ментал!тету, н!л!таризац!я, пол!тизац1я та бюрократизад!я як "директива! принципи" устрою соц!уыа (тотал!тарн! форми 1деолог!1); в) р!зко критичному ставленн! до д!йсност! з метою II зм!нити, по-л1пшити в!даов!дно до певно! схеми, проекту, 1деального зразка як бажаного для сусШльства (утоп!чн! теорП); г) досл1дженн! майбут-нього стану людства як можливий прогнозний анал!з його розвитку, еволюцП як у близьк1й, так ! в!дцален1й перспектив! (футуролог!чн! концепцИ), виходячи з:

- пан!вно1 рол! науки, техн!ки, економ!ки як необх1дного ! дос-татнього засобу вир!шення суперечностей кап1тал!зму, його модерн! за-ц!1 на оптим!стичн!й основ! (апологетичний напрямок, виражений, зо-креыа, у теор1ях народного кш!тал!зму, сусп!льства всезагально! благодат!, стад!й економ!чного зростання, пост!ндустр1ального, технотронного, 1нформац!йного сусп!льства);

- зближення р!зних соц!ально-економ!чних 1 пол!тичних систем, в ■недалекому минулому - протилежних, Ix рух назустр!ч одна одн!й ! ут-ворення в перспектив! сусп!льства-г!брида, у якому матимуть ы!сце лише позитивн! сторони структур, як! його створили (теор!я конвер-генц!1 як реформ!стський вар!ант футуролог!!);

- глубокого розчарування в можливостях науки, техн!ки уникнути "глобально! катастрофи" (песим!стичн! теор!1 нульового циклу розвитку, генетичного виродкення сусп!льства, неомальтуз!анства, есхатоло-г!чн! сценарП майбутнього, технолог!чного ! еколоПчного песим!зму);

- моделгоання перспектив роз витку лвдства, розробки "стратеги вшивания" представникаш так званого "Римського клубу" як на опти-м1стичн!й хвил! шляхом "оптим!зацП" эах1дного сусп1льства (Г.Шнне-ман, А.Тоффлер, В.Ферк!сс, К.Фр1мен та 1н.), так 1 на песим1стичн1й основ! (П. 1 А.Ерл!х, Д.Медоуз, Дх.Форрестер, Р.Хейлброннер та 1н.). Сюда ж ми мокемо в!днести так зван! альтернатива! концепцП само-п1дтримуючого, гуман!стичного та еколог!чно збалаисованого сусп!ль-ства" тощо; д) пр!оритету реформ, ненасильницысих поступових зм!н, перетворень, що ведуть до пол!пшення стану широких мае трудящих у межах 1снушого status qno, утворення середнього класу (концепц!я "демократичного соц!ал!зыу" в II сучасних вар!антах: мирного врос-тання кап1тал!зму в соц!ал!зм, неокап!тал!зму, "друго1 промислово! револто!!", гармон!! класових !нтврес!в тощо).

Вшцезаэначен! традиц!Г, як п!дкраслюе автор, становлять вих!дн! позиц11, що лежать в основ! процесу !деолог!чного виробництва ! ба-гато в чому визначають його суть. Однак 1деолог, ставши на ту чи !н-шу позиЩю ! посл1довно вт!люючи П в теорИ, не може не в!дчувати впливу !ших "парадигм" 1деолог!чноГ св!домост!. На практиц! цэ означав, що поряд з класичними, так би мовити "чистиыи типами" !део-лог!1, можуть з'являтись перех!дн! вар!анти, в1дбуваються взаемо-впливи, взаемозбагачення р!зних тип!в !деолог!1 (скаж!мо, взаемний, тривалий у час! 1 суттевий за результатами зм!стовний взаемовплив консерватизму 1 л!бврал!зму в процес! 1х еволвц!!, а в останн!й час - соц1ал-демократично1 доктрини "демократичного соц!ал!зму" на початков! концептуальн! положения як консерватор1в, так ! л!берал!в).

Вдисертад!! п!дкреслюеться, що вказан! вице п'ять в!дправних основ процесу 1деолог!чного виробництва характеризуясь гйосеолог!ч-ний шлях формуваня !деолог1й 1 можуть прот!кати за такими основними моделями або, що одне й те-ж, включен! в так! механ!зми складання !деолог!1: 1. конденсацП; 2. синтезу, 1нтеграц!Х, конвергенц!I; 3. редукцИ, дезинтеграц!Г, дивергенцП; 4. рев!тал!зац11.

<&>рыулюючи принцип зведення соц!ального до класового, дисертант далекий в!д прагнення звести соц!альне до класового в його усталено-му розум!нн!. Думаеться, це було б неприпустимим спрощенням, .редук-ц!он!змом, вульгаризацию системного анал!зу, спробою звести р1зно-ман!ття соц!альних явшд до класових як Hi бито визначальних в!даосин

(про пл1дн!сть под1бких досл!дкень ш ыокеыо судити !з недавнього минулого т.зв. радянсько! сусп 1 льствознавчо5 науки, в як!й одним 1з пануючих методолог!чних положень виступав принцип класовост!). Мова йде про класове як редопризначене поряд, скаж!ыо, з духовниы, еконо-ы!чним, культурииы, акс!олог!чним тощо, тобто класове розглядаеться в традиц 1йноыу для соц1олог!1 знания розуы!нн1. Так, наприклад, структурний функц!онал!зм (Т.Парсонс, В.Старк та 1н.) визнае р1вно-значн1сть р1зних соц1альних структур як з точки зору IX взаемодП, так 1 залежност! одна в!д одно!. Одаак представники вказаного нап-рямку в пояснены! ! розуы!нн! взаемов!дносин соц!альних умов та !дей в 1х розвитку, генез! визнають "акс!олог!чну систему" як апр!орну досл!дницьку установку, що передуе всякому процесу п1 знания. Таким чином, соц1альне фактично вводиться до акс!олопчного, ц!нн!сного начала ях основоположного.

Автором терм!н "класове" застосовуеться як: а) традщЦя, устелена в ц!л!й низц! парадигм знания; б) як одае 1з ышчових понять, що ы! стать ц!леспрямован! 1 р!знор!внев! 1нтереси.

Принцип эведення соц1ального до класового покликаний розглядати процес 1деолог1чного виробництва 1 як певну ц1л!сн!сть, 1 як сукуп-н!сть субпроцес!в становления та розвитку р!зних тип1в !деолог!1 за-лежно в!д початкових 1нтерес1в, як! !х викликаюгь до життя, живлять ! закр!плшгь в якост1 незаперечних !мператив!в життед!яльност! ци-в!л1зованого сусп!льства. Тобто вказаний принцип дозволяв анал!зува-ти результата !деолоПчно1 д!яльност1 як певну форму виявлення, ви-раження та закр!плення сощальннх !нтерес!в (класових, групових, корпоративна) на кожному окремо взятому етап! сусп1льного розвитку з урахуванням кон'шктури, що складаеться, реального сп!вв!дношення пол!тичних сил, ступеня 1х п!дтримки електоратом тощо.

Анал1з праць представший в р!зних 1нтелектуальних традиц!й -Е.Дюркгейма, Ф.Енгельса, К.Маркса, Р.Мертона, М.Шелера та 1н. - дозволив автору зробити висновок, що лог!чним продовженням принципу зведення соц1ального до класового в методологи сисгемних досл!джень е принцип зведення класового до матер1ального. Цвй висновок обумов-люеться щонайменше чотирыа обставииами. По-перше, даний принцип по-казуе ыатер!альну обумовлен!сть зм!сту погляд!в, що анал!зуються, спрямовуе д!яльн!сть досл!дника на виявлення ! осмислення зв'язку як

м1ж !снуючими, так I виникаючими знову концептуалышми побудовами з окремими явищами 1 процесами дШсност!, на подолання тенденц!йност! IX трактування. По-другв, пршщип зведвння класового до матер!ально-го дае можлив!сть виявити причини, матер!алън! основа процесу заы!ни одя1е1 концепцП !ншою, в тому числ! й протилежною, скаж1мо, "де!де-олог1зацП" - "ре!деолог!зац1 ею", "дивергенц!!" - "конвергенц!ею" тощо), пояснити перех1д в!д одн1е1 позицИ, полем1чних засоб1в, як! використовуються, до 1нших. 1То-трете, даний принцип дозволяе показа-ти перспективн!сть, майбуття тих чи 1нших тип1в 1деолог11 залежно в!д ряду фактор!в, як! анал1зуються: а) географ1чного (територ!аль-ного) розповсвдження, геопол1тичного поля; б) соЩально! бази, вклй-чашчи носНв в!дпов1дних погляд1в; в) реальних 1 потенц!йних при-хильник1в; г) можливост! налагодження партнерських, союзницьких сто-сунк1в, здатност! йти на розумний компром!с, блоки та угоди 1 т.1н. По-четверте, вказаний принцип сприяе розгляду 1дей та погляд!в як духовнгос утворень, що виражаоть т! чи !нш! соц!альн! 1нтереси - гру-пов1, класов!, етн1чн1, загальнолвдськ! тощо.

У четвертому роздШ "1сторичн1 типа !деолог!1: принципа досл!-дження" обгрунтовуоться принципа системно-1сторичного п1дходу, ефек-тивност! системного анал!зу, диференц1йо'ваного розгляду 1деолог1чних утворень - - в!д окремо вэятих вислов!в ¡деолог!в до концептуально оформлених побудов. Спираичись на погляди Л.Альтюссера, е.Вятра, Р.Гарод!, А.Мендраса, З.Фрейда, М.Фуко, автор дае визначення видових понять "теор1я", "доктрина", "св!тогляди у 1х сп!вв!днесвност! з ро-довим понягтям "1деолог1я", ¡сласиф!куе 1деологП за типами (консерватизм, л1берал!зм та 1н.) 1 видами (пол!тична !деолог1я, напрямна !деолог!я тощо).

Доповнення власна систеыних метод!в досл!дження конкретно-!с-торичними, п!дкреслюе дисертаят, долае такий-суттевий^дол!к системного п!дходу як його статичя!сть, дозволяе внести динам!зм в ме-тодолоПю п1знания !деолог!чно! св!домоет!, розглянути останню як систему, п компоненти у зм!н!, розвитку, доповнюючи функц!ональну модель вивчення системного ц!лого осмисленням його як процесу, роз-горнутого в простор1 ! час1. Принцип системного-!сторичного п!дходу дозволяе в!дпов!сти на питания: зв!дки ! куди розвиваеться дана 1дейно-пол!тячна теч!я, в який 61 к еволюШонують п автори? Створити

достов!риу картину !деолог!чного процесу, просл!дкувати еволкц1ю !дей того чи 1ншого !деолога, побачити взаемозв'язки та "переходи" в генез! погляд!в можна лише правильно визиачивши соц!альний статус сучасного, його саыоц!нн!сть 1 в!дносну самост!йн!сть по в1дкошенню до двох його неминучих часових параметр! в - минулого й майбутнього. Проте, як зазначае автор, до останн!х також моауть застосовуватись вказан! характеристики сучасного, бо т!лыси разом взят! та розгляну-т! як ц!л!сн1сть, вони утворхють единий процес, що мае водночас i конкретно-iсторичний, i загальнолвдський смисл. Взят1 ж разом як процес, як ц!л!сн1сть нин! 1снуюч1 концептуальн! побудови у IX сп!в-в!днесеност! до освоеного (освопваного) минулого 1 ор!ентовного ыай-бутнього свого стану i повинн! вивчатися як системна ц!ле, без будь-яких претенз!й на винятюов!сть, досконал!сть, завершен!сть, нау-KOBÍCTb тощо.

Системно-! сторичний п!дх!д дозволяе продовжити анал1з процесу становления 1 розвитку 1деолог!чного виробництва на р!вн! розгляду еволвцП теор1й ! погляд!в у 1х сп1вв!днесеност! з практиков, з не-похитшши фактами д!йсност!, як1, як в!домо, дашь безжал!сну оц!нку тим чи 1ншим концаптуальним побудовам, поглядам, !деолог!яы з точки зору 1х д1евост!, ефективност!. Положения 1 висновки системно-!сто-ричного анал!зу знаходять таким чином св!й природний розвиток I зак-р^ення у вимогах та постулатах принципу ефективност!, що петою ы!рою ув!нчуе систему принцип1в. Ця його особлива роль полягае в тому, що в!н поклшсаний не т!лыси мати справу з теор!ями, !деолог!ями як теоретичними результатами !деолог!чного процесу, але, головне, осмислювати прикладн1 1х аспекта, ступ1нь матер!ал!зац!1 !дей та 1х реальну в!ддачу, соц!альну ефективн!сть, 1х своер!дну "ц!ну" в конкретних !сторичних умовах.

Д!алектика загальнолвдського, нац!онального ! класового як осьовий 1 системотворчий принцип системного п!дходу, як зазначалось, багатофункцiональний за своею природою i суттю. В!н мае як класовий, так i конкретнонац!ональний зм!ст у 1х сп!вв!днесеност! та зор!енто-ваност! на досягнення загальнолвдсышх ц!нностей, !деал!в. Даний принцип, правильно зрозум!лий ! посл1довно проведений в системному анал!з!, е своер!дною "м!рою", певним еталоном сп!вв!дношення за-гального, особливого i одиничного в контекст! цив!л!зац!йного apone-

су. Вказана зм!стовна 1 функцЮнальна особлив1сть принципу вияв-ляеться як на методолог!чному, так 1 методичному р!внях, визначае суть, характер, пр!оритети й ц!л! сШвроб1тництва, д!алогу 1 по-лем!ки з р!зними суб'ектами - великими 1 малими - едино!, але ргзно-ман1тно! лвдсько! цив!л!зац!1. Сп!вв!даошення методолог! I ! методики в процес! системного анал!зу !сторичних тип!в европейсько! ¡деологП розглядаються автором у п'ятому розд!л1 дасертацН.

Серед основних прийом!в, як! можуть бути викорястан! в методолог! I системних досл!дкень, автор обгрунтовуе так!: д!алог ! його основн! форми - критика ! самокритика, дискус!я 1 полем!ка, прийоми анал1зу теор1й та погляд!в з точки зору !х фактично1 достов1рност!, гносеолог!чноГ й 1манентноГ критики, сп!вв!дноиення рац!онального та емоц!йного момент!в у системному вивченн! европейсько! !деолог!чно! св1домост!, вказуе на неприпустим!сть внивання ман!пуляц!йних прийо-м!в - "наклеивания ярлик!вн, "блискучо1 невизначеност!", "п!дтасовки карт", "подв!йного стандарту", "чорно~б!лого" бачення дШсност!, еклактики I соф!стики тощо. Систеыний п!дх!д, наголошуеться в дисер-тац!1, не мае н1чого сп!льного з виверташ, облудними, демагог!чними та 1ншиш "нечесними" прийомат полем!ки, вит!вками з цитатами (вик-ривлення 1х зм!сту, виривання з контексту тощо), п!до!ною аргумент!в зовн!шньо ефектнош фразеологию та 1н. Системний п!дх!д грунтуеться на як!сно !нших прийомах, безпосередньо звернених до !нтелекту лвди-ни, II св!тогляду, системи погляд!в на св!г 1 свое призначення в ньому, випливае з природно! несхожост1, самобутност1 кожного суб'екта д1алогу 1 спрямований на виявлення всього багатства !стини, р!зноман!ття II можливих форм, стан!в, в1дт1нк1в.

В дисертацП п1дкреслюеться, що концептуальн! побудови маюгь бути фальсиф!кован! (тобто п!ддан! критиц! силою 1нтелекту, силою лог!ки наукового доказу, спростуваняя або доведения т!е! чи !ншо! тези) та вериф!кован! (сп!вв!днесен! з практикою реального життевого процесу). Одним з можливих способ!в вериф!кац!1 е анал!з продукт1в !деолог!чного виробництва з точки зору 1х фактично! достов!рност1. Долавчи мозсливу обмежен!сть теоргй та концепц!й, що розглядаються, системний анал!з покликаний керуватися достов!рнима, беззаперечними, вал!дними фактами, котр!, взят! в !х цШсност! та системност!, в 1х рус!, розвитку, виступають тим об'ективним критерием, який дозволяе

- за -

вносити необх!дн! корективи в х!д роздум1в, пор!внювати результата !деолог!чного виробництва з д!йсн!стю, П р1зними сторонаш.

Визначення фактично! достов!рност1 те'ор!й 1 погляд!в !деолог!в, зазначае дасертант, доц1льио зд!йснювати за такими основниш напрям-ками: а) розкриття докор1нних в!дм!нностей м!ж концептуальною спря-ыован!стю, висновками та соЩальними насл!дками, що вит!кашь з ана-л!зу окрешх факт!в, вхлючених у теоретачн! побудови, та з !х сукуп-ност1, системи факт!в. Використовувчи• окрем1, виб!рков! факта, ряд 1деолог!в не наыагаеться (чи не иоже) п!днятись у сво!х теоретичних досл!дхеннях до р1вня анал1зу систеш факт1в, що було б р!внозначно рб'ективнШ характеристиц! об'екта, що вивчаеться. Тому трапляюгься спроби одиничн! факта видавати за загальн!, вал!дн1. Суттев! ж факта, як! визначають суть явища чи процесу, що розглядаеться, замовчу-ються або посилаються на них поверхово, скороыовкою. Схиляння деяких автор!в як творц!в 1деолог!чного процесу перед окремими зручними фактами нёыинуче призводать до еш!ризму, а нехтування сукупн!.стю факт!в, IX системою сприяе сповзанню на суб'ектив1стськ! позицП. Саме тому системний анал!з передбачае включения окремих факт!в, як! м1стяться в р1зних 1деолог1чних конструкц!ях, у систему факт!в, 1х взаемозв'язок з !ншми, 1м под1бними фактами та в1дносинами, а отже, потребуе переходу до 1ншо1, б1льш високоГ систеш знания - систеш 1 стинного знания; б) утвердження едност!, взаеыозв'язку системи фак-т!в 1 висновк1в, що лог1чно та исторично з них вишшваоть. Це р1внозначно з!ставлегого концептуальних побудов з об'ективним ходом !сторичного розвитку, з об'ективним поступом лвдства, з конкретною геопол!тичною ситуац!ею.

Ставлення до твор!в 1 погляд1в представник!в р!зних !деолог1ч-них ор1ентац!й гакож розглядаеться у заключному роздШ дисер-тац!йного досл!даення. Як зазначае автор, в!дпов!дь на це писания значною м!рою обумовлюеться сутн!стю парадигм, !нтелектуальних тра-диц!й, п1дходами 1 засобами, як! склалися в 1х межах, методами 1 прийомами теоретичного та емп!ричного анал! зу д!йсност!, оц1нки концептуальних побудов як системоутворень св!домоет!. В дисертацП висв1тлюеться компаратив!стський п!дх1д, що набув значного поширення в зах!дн!й соц!ально-пол1тичн!й думц!, негативно-критичне ставлення до зах!дюос !деолог!й та 1х представник!в, яке до недавнього часу

дом!нувало в т.зв. радянському сусп!льствознавств1. Зазначаеться, що в!дношення до твор!в, теор!й I погляд!в 1деолог1в передбачае об'ективн1сть, всеб!чн1сть, науков!сть системного анал!зу, перекон-лив!сть доказ!в 1 висновк!в, едн1сть регионального та емоц!йного начал в аргументацП, диференц!йоване в1дношення до представник!в 1сторичних тип1в 1деолог11. Системний п!дх!д нев1дд1льний також в1д виявлення суперечностей м!ж прихильниками р!зних 1дейно-пол1тичних напрямк!в, результат!в 1 характеру критики ними погляд!в один одного 1 т.1н., тобто спираеться на все р!зномаи1ття прийом1в д1алогу й по-лем!ки.

Розгладашчи сп1вв!дношення методологи ! методики у процес! системного анал1зу теор!й 1 поглясЦв представник1в европейсыгах 1деолог1й, зокрема в уновах вищо1 шсоли, автором дано визначення предмета методики викладання соц!ально-гуман!тарних дисципл1н як науки, що вивчае сп!вв1дношення м!ж законом!рностями руху зм!сту навчально! дисщшл1еи 1 формами орган1зацII навчально-виховного про-цесу, яке (сп!вв1дношення) проявляеться в найб!льш ефективних засовах донесения зм!сту осв1ти до св!домост1 студент!в.

У межах зазначеного дискурсу розглядаються також проблеми гума-н!таризадП та гуман!зац1! осв1ти I виховання, св1тоглядн1 засади ф1лософП осв1ти, можлив! модел! державотворення в УкраШ. В дисер-тацН зазначаеться, що плюрал1зм 1деолог1й сприяе стуктуризацП ук-раХнського сусп!льства, усв1домленню соц1альними трупами, класами, верствамя населения власних 1нтерес1в 1 як результат - перетворенню з "класу в соб!" на "клас для себе", осягненню свое! причетност!- не т!льки до нац1ональних життестверджукчих смисл!в 1 зразк!в, а й до загальнолвдських ц!нностей 1 надбань культури.

Узагальнкючи результата системного розгляду 1сторичних тип!в европейсько1 1деолог11, автор п!дводить висновки досл1дження, форму-люе проблеми, що потребушь подальшого вир!шення.

БИСНОВКИ

Системний п!дх!д як м1жпреднетний методолог!чний ыапрянок ос-мисления европейсько! систематизовано! 1деолог1чно1 св!домост! е адекватниы новому иисленню в!дношенням до р!зних тип!в 1деологП', що !сторично склалися. Б!дношення це визначаеться початковиш ыетодоло-г!чними та методачними системниш за своею сутн1стю положениями ана-л1ау теор!й 1 погляд!в, концептуальних побудов !деолог!в. I в цьоыу роаум1нн! системний п!дх!д, як ц!л!сне за своХм зм!стом, структурою, ц!лями та функц1ями (системною як!стю) утворення, що визначаеться м!жпредметною методолог! ею ! и (методолог!ю) конкретизуе стосовно об' екта досл!даення, поклшсаний сприяти подоланню пан!вного до не-давнього часу гШертрофованого критицизму, вести цивШзований д1алог, конструктивну полем!ку з представниками р!зних, часом взаемовиклйчаючих., тач!й ! напрямк!в соц1ально-пол!тичноХ думки, авторами теор!й, погляд!в, окремих суджень.

Системний п1дх!д дозволяе зд!йснити комплексний анал1з систематизовано! европейсько1 !деолог!чно! св1домост1, розглянути останню як ц!л!сне утворення, структурн! елементи якого розвиваються !деоло-гами у напрямку знаходження динам!чно! р!вноваги, пост1йно1 адапта-ц!1 (як ситуативно!, так ! в глобальному, всепланетарному масштаб1) до геопол!тично! ситуац!! у св!т!, м!жнародних союзах, окремих крахнах. При цьому зм!ст, структура ! функцП систематизовано! !де-олоПчноХ св!домост! перебуваюгь у стан! динам1чно! залежност! зав-дяки II високхй пристосувальн!й спроможност1, моб!льност1 II тактич-них ц!лей г установок, гшорал1зму як способу самовираження демократичного сусп!льства, так ! можливост! самооновлення, появи одних ! зникнення !нших концепцШ, доктрин тощо при одночасному збереженн! стрижневих, маг!стральних структур, як! багато в чому визначають вигляд европейсько! !деолог!чно! св!домоет!. Сутн!сть же феномену, який досл!дкуеться, залишаеться загалом незм!нною, ц!л!сн!сть його як системи певних концептуальних побудов, теч!й ! напрямк!в, погля-д!в I суджень, соц!альних !люз!й ! забобон!в, м!ф!в ! стереотип!в не порушуеться. Сформульований висновок дав змогу автору: 1. осягнути

суть 1деолог!1 як внутр!шньо суперечливого утворення. яке потребуе у зв'язку з цим, з одного боку, корегування йогосоц!альною наукою, фактами життя, а з !ншого - п!длягае анал!зу щодо доречност!, ефек-тивност! тих чи 1шегх його положень, директив, ц!лей д!яльносп 1 т. 1н.; 2. розглянути !сторичн! тили европейських !деолог!й не т!ль-ки як щось стала, 1снуюче, як деякий результат у його зм1н1, розвит-ку," еволвдП, але 1 як процес, виробництво, формування, становления 1 функц1онування; 3. розробити в1дпов1дн1 методолог!чн! 1 методичн! положения, систеш! за своею суттю, як основу системного анал1зу 1деолог1чно1 св!домост1; 4. показати в!дм1нн!сть м!ж системним п!дходом I системним анал!зоы у межах проблематики, яка досл!-дауеться'; 5. обгрунтувати, що в умовах розширення контакт!в м!ж представникаш р!зних тип!в европейсько! 1деолог!1 основою для д!алогу, полем1ки, дискус!й, "круглих стол!в" тощо повинн! виступати загальнолвдськ! ц!нност!, 1деали миру, гуман1зму, соц!ально! спра-ведливост!, 1х в1дпов!дний теоретико-методолог!чний екв!валент, який лежить в основ! гуман!тарного, пол!толог!чного, соц!ального знания, його р!зних !нтелектуальних традиц!й.

Основн! положения дисертац!! знайши в!дображення у б!лыл н!ж 30 видрукуваних працях загальним обсягом понад 28,0 друк. арк., серед яких:

1. Недюха H.H. Системный анализ немарксистской идеологии. - К., Вица школа, 1991. - 178 с.

2. Коваленко В.И., Костин А.И., Недюха Н.П.,«Критический анализ современной немарксистской идеологии: Учебное пособие. - М., Изд-во Московского ун-та, 1986. - 79 с.

3. Недюха Н.П. Организация самостоятельной работы студентов в процессе критического анализа немарксистских теорий и взглядов. -Нежин, 1990. - 20 с.

4. Коваленко В.И., Недюха Н.П. Некоторые приемы критики немарксистских теорий и взглядов // Вестник Московского университета. Теория научного коммунизма. - 1981. - N б. - С.57-64

5. Недаха Н.П. Прием гносеологической критики немарксистских теорий // Методология преподавания. Материалы конференции. - Вып. 6. - Благовещенск, 1982. - С.24-26

6. Недаха Н.П. Методические приемы критического анализа систематизированного сознания идеологов Запада.-Деп. в НИШИ 13.07.62 г., N 303-82. - 60 с.

7. Недаха Н.П. О системном подходе в критике немарксистской идеологии // Вестник Московского университёта. Теория научного коммунизма. - 1984. - N 3. - С.34-39

8. Недаха Н.П. Системный подход к критике буржуазной идеологии // Критика современных буржуазных и ревизионистских концепций в процессе преподавания научного коммунизма. Тезисы, докл. на Всес. науч.-метод. конф. - Часть I. - Казань, 1984. - С.10-12

9. Недаха Н.П., Страшко Г.Г. О некоторых аспектах проведения общественно-политической практики //Формирование личности студента в условиях социалистического общества /Под. ред. В.Т.Лисовского. - Л., Изд-во Ленинградского ун-та, 1985. - С.63-65

10. Коваленко В.И., Недаха Н.П. Принципы критического анализа взглядов идеологов Запада // Вестник Московского университета. Теория научного коммунизма. - 1987. - N 3. - С. 37-44

11.. Недаха М.П. Про формування всеб!чно 1 гармон!йно розвинуто! особистост1 як сутност1 1 мети виховного вшшву // Шляхи вдоскона-лення профес!йно-педагог1чноГ п1дготовки вчителя в умовах перебудови вищо! 1 середньо! школи. - Частина I. Тези допов1дей м1жвуз1всько1 наук.- практ. конф. - Шжин, 1990. - С. 12-13

12. Недаха М.П. Системний п!дх!д у критичному осмисленн1 не-ыарксистсько! соц1ально-пол1 тачноТ дуыки // Питания актив!зацII п1знавально! д!яльност! студент!в у вивченн1 сусп!льних наук. Тези допов!дей Респ. наук.-метод, конф. -Частина 2.кХарк!в, 1990.-С.71-73

13. Недаха Н.П. Некоторые вопросы методики преподавания социологии // Проблемы научных исследований и практики преподавания социологии. Материалы Респ. науч.-метод, семинара преподавателей социологии вузов УССР. - К., 1991. - С. 86-89

14. Багмет М.О., Недаха М.П. Основн! напрями формування нац!онально! самосвЦомост! учн!всько! молод! // Соц!ал!зац1я осо-бистост! як проблема нац!ональноХ осв!ти. Тези допов!дей Всеукр. наук.-практ. конф. - Частина 3. - Шжин, 1993. - С.3-6

15. Недоха H.H. 1деолог1чна соц1ал!зац!я як атрибут навчального процесу // Соц1ал1зац1я особистост! як проблема нацЮнально! осв1ти. Тези допов!дей Всеукр. наук.-практ. конф. /За ред. М.П.Недюхи. -Частина 1. - Шжин, Пед!нститут, 1993. - С.36-41

16. Горбунов В.М., Лукашевич М.П., Недща М.П. Проблеми соц1а-л1зац11 // Р1дна шсола. - 1993. - N 10. - С.75 -77

17. Недюха М.П. Системний анал1з !сторичних тип!в !деолог!1 (методичний аспект) // Нов! технолог!! навчання: Науково-методичний зб1рник. Вип.11. Ред. кол.: В.Ю.Бихов (гол. ред.) та !н. - К., 1СД0, 1994. - С.65-68

18. Недоха Н.П. К вопросу об исходных понятиях идеологической социализации // Проблема розвитку соцЮлогП на сучасному етап1 (теоретичн1 та методичн! питания). Матер1али м!жнародно! наук.-практ. конф. - К., 1нститут соц1олог!1 HAH Укра1ни, 1994.

С.174-176

19. Недоха М. П. До питания про "ц!нуя !деолог!й // Модел! державност! та державного устрой Укра!ни на пороз! XXI стол!ття. Матер1али наук.-практ. сем!нару. - К., "Пол!тична думка", 19%. -С. 57-60

Недаха Н.П. Системный анализ исторических типов европейских идеологий. Диссертация выполнена в виде рукописи. Представлена на соискание ученой степени доктора философских наук по специальности 09.00. 03. - социальная философия и философия истории. Киевский Национальный университет имени Тараса Шевченко. Киев: 1996.

В диссертации дается теоретико-методологическое обоснование системного анализа как функции системного подхода, системы принципов и приемов, .технологий и процедур исследования систематизированного европейского идеологического сознания. Предложенный автором подход позволяет исторические типы идеологии рассматривать на двух уровнях их изучения - концептуальном и личностно-субъектном, анализировать как содержание теорий и доктрин, так и генезис .воззрений в тесном

единстве с условиями жизнедеятельности их авторов (идеологов), социальной практикой в' целом. Большое внимание уделяется также анализу концептуальных построений на предает их достоверности, верификации и фальсификации.

Ключов1 теры1ни: системний ШдхЦ, системний анал1з, структура, принцип, 1деолог1я, 1сторичний тип 1дволог11, 1деолог1чне виробницт-во, прийоми д!алогу та полем!ки.

Nedyukha N.P. Systemic analysis of the historical types Ideology of the Europe. The dissertation was carried out In the form of e manuscript and has been snbmltted for consideration as a dissertation for a Doctor's degree in the speciality 09.00.03 -social philosophy and philosophy of history. Kiev National University Hamed After' Taras Shevtchenko. Kiev: 199S.

Thaoretico-methodological grounds for. systemic analysis as a function of systemic approach, as well as for the system of principles and »ays, techniques and procedures of investigatigh systematisized ideological conscience of European society are presented in the dissertation. The method of approach suggested by the author gives an opportunity to consider the historical types of the ideology at the two main levels of their exploring, namely: at their conceptual and personal-subjective levels. It also enables the researcher to analyse both the content of theories and doctrines" of European ideologists and the origination of diverse ideas in indissoluble connection with the conditions of everyday life of their authors (ideologists) and social experience as a whole. Much attention >«4s also given to the analysis of the conceptual constructions concerning their trustworthiness, effectiveness, verification and falsification.

The key terms: systemic approach, systemic analysis, structure, principle, ideology, hystorical type of ideology, ideology production, methods of the dialogue and argument.