автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.06
диссертация на тему: Скифский женский костюм

Полный текст автореферата диссертации по теме "Скифский женский костюм"

6 од

5 АПР 1993 АВДМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ АРХВОЛОРІЇ

На правах рукопису КЛОЧКО Любов Степанівна

, УДК_____902.6

’ СКІФСЬКИЙ ЖІНОЧИЙ юостюм Історичні науки - 07,00,06 - археологія

АВТОР ЗФВРАТ

дисертації на здобуття вченого ступвнв кандидата історичних науіе

Київ - 1992

Робота виконана у Відділі скіфо-античної археології Інституту археології АН України

Науковий керівник - доктор історичякх наук, професор

6.В. Черненко

Офіційні опоненти :

Доктор історичних наук Е.В. Яковенко

Кандидат історичних наук Н.М. БокіЛ .

Провідна організація - Харківський державний

університет

Захист відбудеться 6 квітня 1993 р. о 14 годині на засіданні Спеціалізованої ради дія захисту дисертацій на адобут тя наукового ступеня доктора наук щрн Інституті археології АН України за адресов:

252025, м.Київ, вул. Володашрська, 3 -

З дисертацією можна с .наломитись в науковій бібліотеці Інституту археології АН України аа адресов: .

252014, м.Київ, вул.Ввдубедька, 40

Автореферат розіслано £ березня 1993 р.

Вчений секретар . •

Спеціалізованої Ради •

кандидат історичних наук В.О.Петрвшевхо

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ.

Актуальність тм.т. Костюм - складне явите культури. Вивчення його дозволяє висвітлити різні аспекти історії конкретного етносу. Головяа цінність костшу - в його знаковій функції. Він е показником соціально-економічних умов життя яаро.пу, відбивав характер виробничої діяльномі, особливості духовної культури етносу, його побут, взаємозв'язки з іншими народами.

З часів перших знахідок пам"яток (матеріальної культури скіфів виник інтерес до їх зовнішнього вигляду. На всіх етапах розвитку скіфозяавства елементи скіфського костюму ставати об'єктом дослідження.

Для вивчення вбрання на території Скіфії залучаються різноманітні вида даерал: писемні, твори образотворчого мистецтва, археологічні матеріали. їх аналіз дозволяє вияснити формування, розвиток, склад, особливості одягу та прикрас. Це особливо актуально зараз, тому що в результаті археологічних розкопок з'явилася волика кількість знахідок, які виступають основою реконструкції всіх елементів костшу, відтворення його загального образу, стилю.

Специфіка вивчення вбрання за археологічним залишками полягав в тому, що воно фіксувться прикрасами різних категорій. У складі костюмних комплексів, в їх кількісній та якісній різноманітності відбиваються соціальна структура суспільства, релігійні та естетичні корми, рівень матеріального добробуту. Отже, дослідження скіфського костюму розкриває суттєві сторони культури ПІЕНІЧНОГО Причорномор"я в І тис. до н.е.

Метою роботи е відтворення загальних рис та складу жіночого костюму Скіфії, реконструкція окремих видів одягу, прикрас.

При підготовці дисертації автор ставив перед собою такі завдання: І/розробити методи реконструкції різних деталей вбрання за археологічними матеріалами; 2/виділити костюмні комплекси за наборами оздоб; З/дослідити утилітарні та знакові функції костюму та окремих- його компонентів; 4/визначити взаємозв'язки між різними культурами, які відбились у вбранні.

Наукова новизна дисертації полягав в тому, що вона е першим узагальнюючим дослідженням скіфського жіночого костюму. В ній розглядаються принципи реконструкції головних уборів, одягу, взуття. Визначені форми різних елементів вбрання та їх символіка. Виділені та охарактеризовані костюмні комплекси, запропонована інтерпрата-

ція семантики поеднення првкрао різних категорій.

Джерелознавчу базу роботи складаюгв матеріали а 300 еіпочюс поховань. Здебільшого се різноманітні прикраси: платівки-аплікації,ювелірні вироби. Частина їх опублікована, але використані Я неопубліковані дані.

Практична цінність. Дослідження можна використати для написання узагальнюючих праць з історії населення сучасної території України. Реконструкції-моделі головних уборів та плечового вбрання скіф"янок виконані для експонування на виставках. Вони показують призначення аплікацій, способи використання накладних прикрас, відбивають естетичні норми скіфського часу. ,

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації опубліковані в серн статей, викладені в доповідях на конференціях, семінарах.

Структура роботи. Дисертація складається а вступу шести розділ і в-та-вйсношав7~В додатках вміщені таблиці малюнків, список паїГяток, з яких залучені матеріали.

ЗМІСТ РОБОТИ. . '

У вступі сформульовані мета та завдання дослідження, обгрунтовуються його територіальні та хронологічні рамки,

І Розділ присвячений історії вивчення темиг характеристиці джерел. Зазначається, цо тема "Костюм” не розроблялася монографічно, але цікавила скіфологів з часів виділення скіфології в окрему галузь археологічної науки. До неї зверталися видатні дослідникс.

І.Є.Забелін охарактеризував знахідки з зображеннями скіфів /проаналізував деякі загальні особливості чоловічого костюму. Описовий метод застосовував і А.Лалпо-Данилевський: відомі на той час твори образотворчого мистецтва були єдиним джерелом для вивчення вбрання.

Значну увагу цій темі приділив М.І.Ростовцев. Вік запропонував такий метод дослідження, як реконструкція, хоча й не сформулював його чітко. Вчений звернувся до знахідок металевих прикрас- аплікацій чи накладок на головних уборах. Він виділив певні типи . декоративних предметів за подобою до грецьких - метопіди, стленгі-ди. На думку дослідника, той визначити форму убору, треба чітко уявити характер культури Північного Причорномор"я, в якії поед-нуються східні та грецькі традиції.

В цьому х напрямку працював Г.Н.Боровка.Вивчаючи золоті оздоби з кургану Чортомлик, він реконструював головні убори двох форм -циліндричної та конусоподібної. Особливий інтерес становить роз-

з

відка вченого щодо їх семантики.

Серед решток, які несуть інформацію про костюм, найбільше фрагментів саме уборів. Вони в усі часи були найсуттєвішими елементами вбрання, бо відбивали його знакові функції. Все це спричинилося до їх глибокого дослідження.

Костям знайшов реалістична відображення в творах образотворчого каствцтва. Серед робіт, в яких аналізуються зовніаній вигляд та одяг скіфів, перие місце посідає стаття Л.П.Мандввот. Виходячи а тази про те, що вбрання в етнокультурною ознакою, вона розглянула воі чоловічі та аіночі образи, відтворені в античній то-ревтнці Північного Причономор"я.

За останні 20 років з "явились праці, в яких висвітліться результати вдвчонпя різка елементів костюму: форда, матеріал, способи створення, символіка. Підставою дая них найчастіне стаить знахідка в похованнях платівок-аплікацій. Так, В.А.Іллінська окреслила коло мотивів декору архаїчних головнях уборів і довела, що вони пов’язані змістом з солярнім культом. Оздоби та форма уборів в темою статей Т.Б.Мірояиної. О.И.Лєсков реконструював оа золотая піптівкамя-накладкаїт нову форму головного убору. Деякі питання вивчення скіфського косге&у розглядатися в статтях автора.

Невід"шноп складовою костклу в прикраси. Цій категорії культури скіфів присвячені дослідження В.Г. Петренко. Вона розглянула походження, територія, та час поширення игаиьох, сереяок, гривен, браслетів та перснів, розробила їх типологію.

Всі роботи підготували джерелознавчу базу для висвітлення різних аспектів виникнення та функціонування вбрання у Скіфії.

Обмеження теми дисертації тільки жіночим костюмом: пояснюється наявністю комплектів знахідок з непограбованих поховань, а такоя тим, ио він в більаій мірі, нія чадовічий, е концентрованим відо-браяенням суспільного та сімейного життя, естетичних та етичних норм, релігійних уявлень.

Джерелами для вивчення яіночого костюму е зображення жіночих персонаяів. Правда, їх дуже мало. Вони виконаті в манері характерній для' творчості причорноморських майстрів: в одному образі поєднуються узагальненість і деталізація, схематизм та реалізм. Розглядаючи композиції, в яких дійовими особами виступають жінки, можна зробити деякі висновки відносно характеру вбрання, форм та крою Його складових частин.

Античні- твори, середньовічні схолії до них подають відомості про сировину для виробництва тканин, ткацтво, використання хутра, тощо.

Археологічні матеріали складають основу всієї роботи. Цо.пасаздш-редчзолоті бляшки-аплікації, а також накладні прикраси: сережки, гривни, намисто, браслети, персні. Аналіз розташування оздоб у похованнях іп уи дозволяє виявити певні закономірності у прикладному мистецтві Північного Причорномор"я і на цій підставі реконструювати всі покрови: головні убори, одяг, взуття, відтворити спосіб виготовлення, крій. Накладні прикраси у парадному костші е знаками, шо вказують на соціальну належність, суспіль«'/ роль, сімейний стан та вік власниці. Вони утворюють різноманітні комбінації, що мавть певний зміст. їх вивчення розкриває функції різ-шмалітних елементів костюму, такий соціальний феномен як кода.

П розділ присвячений вивченню головних уборів. Твори образотворчого мистецтва, металеві декоративні засоби, рештки органіки дали змогу відтворити їх зовнішній вигляд, скласти характеристику, виділити тшга, варіанти. '

В основу класифікації уборів покладено форму, бо вона є не тільки зовнішньою ознакою, але К відбиває найбільш суттєві раси, ис-в"язані з семантикою.

Всі головні убори розподіляться на три великі групи: стрічки, плати або покривала та шапки. У вбранні скіф"янок були лої види.

Перш за все, про це свідчать зображення. Вони не чисельні, майко всі датуються 17 ст.до н.е. В переліку жіночих образів - персонажі композицій на пластині з кургану біля с.Сахнівха /Черкаська обл./ платівках з кургану Чортомлик /сцена адорації/, деталях сережок з кургану 10 біля с.Велика Зн8м"янка /Запорізька обл./, а також з кургану Товста Могила, на навершккках з Олександропільського кургану. Крім того, для розкриття теми розглядалися пам"ятки мистецтва сусідів скіфів. Великоп інформативністю відзначаються зображення богинь на платівках з курганів Карагодеуашх та біля ст.Мер-джани /територія поширення культури синдо-мзотів/.

Провідна.; елементом у вбранні скіф’янок були "шапкя". Вони не мали утилітарного призначення. На їх поверхні закріплювались прикраси, що були знакам, символами. Отже, їх основна функція -де--

монстраційва, . •

Серед фрагментів головних уборів основне місце займать металеві прикраси: золоті та бронзові аплікації, стрічки, підвіски. Серед них виділяються такі, що несуть ознаки форми убору, а також оздоби, шо не відбивають особливості обрисів шапки /умовно:"формотворчі" та "неформотворчі"/. До "формотворчих" належать: довгі стрічки, дугоподібні та прямокутні платівки, обідки з підвісками.

Загалом, вони вказують на циліндричну поверхню, на якій вони розмінувались. Декоративним елементам у вигляді бляиох різної форм, намиста, пронизок і;з не властиво. Щоб встановити хоча б силует шапки, необхідно брати до уваги розташування фрагментів убору 'і(\ ■ьЦи.. Можна коротко сформулювати основні вихідні пункти для вивчення головних уборів за декоративними фрагмента!®: І/інтерпретація елементів оформлення у відвовідаості з загальними закономірностями прикладного мистецтва, 2/фіксація декоративних засобів у похованні

Налобні стрічки. В скіфських похованнях найчастіше зустрічаються головні угіори сама цієї групи: стрічки, діадеми, шнури.АрхеологІчні знахідки показують, що вони притаманні вбрання скіф"янок з періоду архаїки. Так, цікав дай є фрагменти налобної прикраси, яка складалась з двох рядів намистин 'пастових та бурштинових/, знайдених на лобі жінки, похованої в кургані РеіГяховата Могила.

Найбільше начільних оздоб походить з поховань ІУ ст.до н.е. Особливо виділяються так звані метопіди. Це золоті орнаментовані С/»ужї! довжиною 20-40 см та шириною 2-4 см. З боків та зверху вони мають дірочки для нашивання на икіряну або текстильну основу. Характерною ознакою мзтоліди е її оздоблення: у верхній частині - орнаментальний Фриз, а знизу - обрамлення овами. Хоча всі метоп і дз мають однакову схему оформлення, візерунки на них майяа ніколи не повторюються.Якщо проаналізувати їх з точки зору орнаментальної будови, то можна виявити чотири групи стрічок. По-перше, мзтопіди з рослинним орнаментом. Майже всі воїш мамть таку структуру: від центральної яаяьнвтки в обидва боки розходяться стебла аканфа. Мотивами візерунків е такоя розетки, квіти арацеї. Всі вона сприйматись як символи культу плодючості.

Друга група метопід об"еднуя стрічки з так званим "змішаним" орнаментом: зооморфними, рослинними та антропоморфними образами.

На золотій смужці з кургану Куль-Оба вмішено образи рукокрилої та знієногої богині поряд з зображенням цальметки. Це свідчення їх семантичної рівноправності, як і інших елементів орнаменту: образів сфінкса, лева, пантери, оленя, гіппокампа. Всі вони втілюють уявленім про божественні сили природи.

Ще одну частину становлять метоп іди з зооморфним орнаментом. Олені, лосі, грифони - основні мотиви оздоблення смужок цієї групи. В багатьох працях доведено, шо вони відбивають солярну символіку. ■

Стрічки, в оформленні яких головну роль відіграють візерунки з

оьів, також можна відокремити.Вони таить певний зкісг, який розкривається через доповнення: вписані в ови пальметки, маски обличчя. Тобто, обрамлення були тісно пов'язані з символікою культу плодючості.

Отже, як бачимо, матопіди, маючи різну орнаментальну схему за морфологічними ознаками /4 групи/, поєднуються однорідним орнаментальним сшетом.

Окрім золотих прикрас налобних стрічок, у похованнях жінок знай деко намистинки та бронзові платівки. .

Начільні пов"язки були в костшах скіф"янок різного соціальногс походження та майнового стану. Молитво, це пояснюється якоюсь специфічною функцією. На підставі етнографічних досліджень вбрання різних народів, припускаємо, шо стрічки призначалися для-дівчат /та самостійні головні убори/.

Шапки. Багато ювелірних виробів зроблено для шапок: головних уборів повної стійкої форми.

Всі різноманітні типи шапок у давньому костюмі мокна систематизувати за умовними формами. Виділяються убори циліндричного, конусоподібного та напівсферичного абрису.В мистецьких творах на території Північного ІІричорномор"я переважають зображення цилідрич-них шапок. їх варіанти можна побачити в пам"ятках різних регіонів давнього світу /у хеттів, в Ассірії, Персії, Греції/. Відомі грець кі полос, модій, калаф. Значного поширення з ІУ ст.до н.е. набуває убір у вигляді кошика - калаф. Це атрибут богинь плодючості /Деметря, Кори Персвфокк/. В шапці такої форми зображена скіфська богиня Апі. Виразно видно, що калаф носили на маківці голови, бо він мав маленький-діагетр осноьи.

Скіфські убори циліндричної форми відрізняються від грецьких калафів. Це шапки з широкою основою: вони насувались низько на чоло /за зображеннями на пам"ятках торезтики/. Умовно їх називають "скіфські калафи". Вони розрізняються міх собою оформленням, контурами верхньої частини.

Фрагменти головних уборів циліндричної форми походять з поховань жінок різного соціального та майнового стану. Виділяються набори морфологічно однорідних прикрас: золоті стрічки, дугоподібні платівки, обідки з підвіска'.®. Вони стали матеріалами для реконструкції шапок, силует яких переданий в пам"ятках торевтики. Наприклад, у композиції "богиня з дзеркалом і скіф перед нею": убір жінки мая дугоподібний виступ спереду. Отле дугоподібні деталі декору вказухіть на аналогічність калафів: зображеного та відтворено-

ного за рештками. Талі убори робили за розміром голови жінки. Вони входили у склад вбрання скіф'янок, що займали високе соціальне становище та виконували певні функції у суспільному мтті /були яряцяш/. Про це свідчить обряд поховання власниць "скіфських ка-лафів" у курганах Чортомлик, Діїв, Риханівський, Товста Могила, Червсноперекопський й 22. Отже, виділяються убори - знаки особливого стану. Основна їх функція - ритуальна, а також соціальна, естетична.

За археологічними знахідками можна реконструювати циліндричні убори, ио на відміну від попередніх мали пласку верхівку. Вони, як правило, прикрашені платівками різноманітної форми, розрізняються висотою, наборами декоративних елементів. Найчастіше походять з поховань жінок, що належали до середнього прошарку населення. Основна їх функція - парадна. В деяких випадках шапки цього варіанту також набувають значеній ритуальних, наприклад, "скіфський калаф* жінки, поховання якої дослідили в кургані Казенна Могила /Запорізька обл./. Значення убору підкреслюються яскравою символіко*) культу іглодечості, вміщеною на платівках -аплікаціях.

За декоративними фрагментами відтворюється ще один варіант циліндричних шапок. Вони мають абрис грецького калафа, тобто нагадують коиик /к.46 Чортомлпцького могильника, к.2І біля с.Кампяика Миколаївської обл./. Характерні риси: опукле денце, прикрашене платівками, вигнуті бокові стінки. Появу в костюмі скіф"янок уборів, ио нагадують за силуетом грецькі калафи-копики, можливо, слід розглядати як результат взаємодії еллінської та скіфської культур у Північному Причорномор’ї. Спочатку вони були, певно, деталями костюмів так званих "алінізованих скіф'янок" /Велика Елизниця, Старшая Брат з групи Трьохбратніх курганів/, а вже потім стали власністю вінок, які не належали до найвищих верств населення. Мабуть, по вияв закономірності розповсюдження явищ культури: від вищих кіл до нижчих, а також - такого соціального феномену як мода.

Як вже зазначалось, парадні оапки будь-якої форми слід віднести до розряду твердих або жорстких. їх робили з цупкого матеріалу, найчастіше повсті Використовували каркаси з гілочок верби, лубу, корії. Але це було не тільки задоволенням практичної потреби, а й відображенням особливого ставлення до дерева, надто до верби: у багатьох індоєвропейських народів вона-уособлення дерева життя.

Ще один варіант циліндричного убору реконструйовано за фрагментами з поховання нінчи, суспільна роль якої позначається умовною назво» ’’амазонка" /поховання зі збров» в к.ІЗ біля БОФ м.Орджоні-

8 . кідзе/. Збереглися: дерев"яти обруч-каркас, смужки шкіри, золоті прикраси. За цими матеріалами можна уявити невисоку шапку з лопатями чи нащічник&чи. Вона нагадуй убір богині ра навершнику з Олек-сандропільського кургану. -

Отже, деякі підсумки: в скіфському святковому коствмі певну роль відігравали шапки циліндричної форді. Вони існували в різних модифікаціях. Одна з функцій - демонстрація естети .а знаків, втілена в образах, загальний зміст яких - піклування про плодючість /в широкому розумінні/, захист від злих сил. Зооморфні мотиви: грифон, сфінкс, лев, коаачий хижак, заєць. Антропоморфні: скіф, обличчя-маска,менади. Рослинні візерунки: пагони аканфа, пальметка, квіти арацеї. . ..

Поява уборів цього типу у Північному Причорномор'ї корінням сягає глибини століть. Етнографічні матеріали свідчать, що вони збереглися, в регіонах, де мешкають народи, пов"язані походженням з індоєвропейськими племенами.

Конусоподібні убори. Вони виділені за зображеннями та археологічними матеріалами. Г.Н.Бсровка відтворив шапку, що була на голові "цариці" в похованні кургану .Чортомлик. Він співставив декоративні елементи з характеристиками убору, які чітко відбиває трикутна пластина з кургану Карагодеуашх. Це прикраса високого "ковпака", подібного до того, який ки бачимо на голові жінки - центрального персонажу композиції на платівці.

Ще одне зображення конусоподібної валки маємо на сережках з кургану 10 біля с.Велика Знам'янка /Запорізька обл./: тут показано невисоку шапочку з заокругленим верхом.

Отже, за творами образотворчого мистецтва виділяються два варіанти конічних уборів: з гострокутним та напівсферичним верхом.

Археологічні знахідки подають матеріали для реконструкції уборів УІ-ІУ ст.до н.е.Архаїчні конусоподібні /к.35 біля с.Бобриця, к.ІОО біля с.Скнявка Черкаської обл./ оформлені платівкам з яскравою символікою солярних вірувань: трикутники, складені з концентричних кіл, образи коня, оленя.

Набори прикрас - невеликі бляаки різноманітної форми - зафіксовані в похованнях У ст.до н.е. /к.З біля с.Богданівна Херсонської обл./. Характерною рисою деяких комплектів оздоб є платівки - трикутники . Вони облямовували нижній край убору, утворюючи суцільний лрухок: їх розміщували вераиною вверх та вниз. Певно, цей декора- _ тивний приіюм відбивав уявлення про символіку родючості /поєднання чоловічого та кіночого начала/.

В її ст.до н.е.в парадному костюмі також Зули конусоподібні ■ убори /кургани Чортомлик, №4 біля с.Новоселка Черкаської обл./. Набора прикрас, призначених для них, лаконічні, як правило, це один вид платівок. Значну інформацію про шапки цього типу подає знахідна в похованні жінки, яке дослідим в к.ііб біля с.1Аар',ївка /Дніпропетровської обл./. Це ізкіряний ковпачок - верхня частина убору /висота 4 см/. його нижня частина позначена оздобами- брон-аозями платівкаїїіі. .

Зображення на бляшках, з яких складені декоративні коипозкції на поверхні шапок конусоподібної форми - семантично однорідні: вони в різних аспектах уособлюють іде» плодючості, а також були апо-тропеяма. Основні мотиви: кошачий хижак, заєць, обличчл-маска, жіноче обличчя в фас та профіль, розетки. Це репертуар, що вписується в коло символів, які демонструють святкові убори.

Конічні иапки досить поширені с стародавніх культурах. Так, па.чияткя хеттів донесли до нас відомості про їх ковпака з гострим та налівсферичним верхом. Убори подібного силуету бачимо у складі вбрання саків, а пізніше - народів Середньої Азії, Кавказу, Східної Європи. На думку багатьох дослідників, форма символізувала гору - еквівалент світового дерева. Контури декору на поверхні шапки у вигляді трикутника також вказують на його сакральні риси. Конічні шапки реконструйовані за знахідками в похованнях скі-ф"янок, що кали високе становище, можливо, виконували функції жриць /кургани Чорточлик, Мордвинівський, Карагодеуашх/. їх убори були знаками особливої ролі, головна функція - ритуальна Але в іниих випадках ковпаки належали яінкам, не позначених особливим статусом. Виникає припущення про специфічну роль цих шапок. Об'єднує всі убори, відтворені за їх рештками, те, що вони були в костюмах молодих скіф"янок, які, можливо, поморля до шлюбу, або до народження першої дитини. .

Етнографічні матеріали свідчать, ио конусоподібні иапки до цих пір збереглися в найбільш консервативній сфарі - шлюбних обрядах /у вбранні казахських наречених, туркменок, болгарок,, дівчат Поволжя і т.п./. Певно, а повиязано з ідеєю плодючості, ио відби-ваяться у форелі. .

Покривала. Убори,- основою.яких був відріз тканини. Вони поширені в різні« ареалах. ПаїГятки мистецтва, в яких подачі костюми жінок Греції, Малої Азії, Персії, Урарту показують різні форми та способи використання покривал. Це і великі прямокутні відрізки тканини, і менші, з заокругленими краяни. Найчастіша використовували

тохсткль з вэв!П5 полотняної структури По края нашивали йляшчи прямокутної їор.и, наліпсфоркчні гудзики.

Покривала поєднувались з шапками, стрічками. Для їх закріпленая використовували шпильки /по одній та по дві/.

Специфічне призначення покривал у парадному костюмі не визначається. Вони були частиною багатодетальних святкових уборів. А в повсякденному житті це була практична річ: в покриь&ло можна було загорнутися, воно захищало від негоди. ■

III розділ. Плечовий одяг. Матеріалаш для його вивчення в пам'ятки мистецтва та археологічні знахідки. За зображеннями чоловічих персонажів можна скласти загальну характеристику верхнього одягу. Так, виявляиться три способи фоу:/ваилЯ /крою/ скіфських курток.

В основу їх створення був покладений так званий тунікоподібний крій. Одночасно /протягом століття/ існували два його варіанти: Оільт архаїчний, коли стан одягу складається з двох полотнищ, перекинутих через плечі. До основи під прямим кутом пришивались рукава. Ширина тканини, мабуть, не перевищувала 30-35 см. Розвиток такого крою - плечові шви: в пам"ятках торевтики вони підкреслені візерункам на одязі дійових осіб.

Другий варіант тунікоподібного крою передбачає утворення стану з одного центрального полотнина та боковин, які пришивались під рукам. Він з"явився тоді, коли ткан'/ли стали ширшими /до 0,5 м/.

Тунікоподібний крій притаманний костюмам багатьох народів. Де був певний етап у поиуках способів створення одягу з такики рисами як простота, зручність, раціональність, тощо.

Історія костюму свідчить про подібність, навіть ідентичність деяких форм чоловічого та жіночого одягу.7 скіфському вбранні їх поєднує тунікоподібний крій.

Інформативність зображень жінок у мистецтві Скіфії не така велика, як чоловіків. Та детальний аналіз вбрання скіф"янок відкриває деякі особливості їх одягу. Отче, за зображеннями в костюмі жінок поєднуються розпашний та нерозпашний одяг. Розпаяний - халат з перебільшено довгими рукавами /такий бачимо на кінці на платівках зі сценой адорації/. Цей вид одягу має підкреслено знаковий характер - він е символом високого соціального сталу, його утилітарні риси на другому плані, поступаються перед символікою. Халат, мабуть,кроївся з дорогих тканин, оздоблювався хутром.

Нврозпашний /накладний одяг/ - це плаття.. Якщо судити за зображеннями, воно було довгим, досить широким, г/ало'рукава, які сягали зап"ясть.

Егаорухіш на рукйтх Ехазувть на точкл їх пришивання, а відтак і на зарівнт тунікоподібного крою. Так, на сережках з к.ІО біля с.Велика Знам'янка зображена жінка в платті, рукава якого прикрашені повздобїніми смугами від зап"ястя до плеча. Воня ніби входять в середину крою, тобто використано спосіб виготовлення плаття з одним центральним полотнищем та двома боковинами /П варіант тупі- ■ коггодібного крок»/.

Архвологічні залишки одягу можна розділити на дві групи: декоративні елементи /бляшки-аплікації, бісер, намисто, шо намивалось на одяг/, предмети утилітарного характеру /шпильки, фібули/ та фрагменти текстилю.

Для відтворення форм плечового одягу скіф’янок найкращим джерелом є декоративні елементи т ъИи ... Місця їх розташування при небіжчицях співпадають з орнаментацією, що визначається'за образотворчими пам"яткями. Виходячи з цього, можна реконструювати не тільки силует, але й крій.

Отже, основне - це визначити відправні точки: місце пришивання рукавів, обриси коміра. Так, за декоративними деталями з поховання цариці в кургані Товста Могила можна уявити плаття: воно пошита з деох полотнищ, а візерунки ' з золотих платівок свідчать, що рукава прикріплювались нижче плочей.

Золоті прикраси від одягу жінки з кургану Казенна Могила показують, шо рукава притаивались вище плечей, тобто входили в середину крою. Платівки, які облямовували комір фіксують ширину центрального полотна, а боковини відтворюються за аналогіями. Такі плаття збереглися в парадному костюмі народів Середньої Азії, Поволжя.

За матеріалами археологічних досліджень вдалося реконструювати не лише плаття, а 2 один з видів розпапибго одягу - куртку. Різноманітні оздоби вказують на доажину вбрання, яке доходило до середини стегон, а також на його розпаліний характер: прикраси розміщувались на одній полі. Крій одягу можна встановити також за декором. Візерунки прикрашали шви, вони свідчать про тунікоподібний крій курток: І варіант, тобто з двох полотнищ, бо шов проходить по середині спини /Бердянський курган, с.Корніївка Запорізької обл.,

Куртки, ймовірно, закріплювалися, як чоловічі, поясом,Можливо, жінки їх носили і з платтям, хоча ми маємо дуже мало свідчень про це. Прикрасами поясів вважаються декоративні елементи, знайдені в курганах біля с.Новосілка та Рижанівськоиу. Зазначило, що вени знайдені в похованнях, здійснених: на території землеробських осілі« племен. Етнографи не раз підкреслювали таку відмінність між костя-

иыаи: пояс відсутній як доповнення жіночого плечового одягу у КОЧОВИКІВ, а у землеробів - обов"язковий, Можна припустити, пояс -одна з деталей, що створювали етнокультурні відмінності у вбранні населення Скіфії.

Предмети утилітарного призначення - шпильки та фібули -»лають безпосереднє відношення до плечового одягу. Вони малоінформативні, тому що лише фіксують наявність вбрання, але не вказують на його вигляд. Шпилька - характерна приналежність вбрання представників лісостепових племен. Це досить масивні стержні, інколя їх знаходять по дві на грудях. сУтяе, одяг, якому відповідали такі застібки, виготовлалд а цупкого, важкого текстилю, хутра.

Фібули досить рідко зустрічаються серед фрагментів жіиочих костюмів. Такі застібки є імпортними виробами, вони запозичені з Західної Європи. Найбільшого розповсюдження набула на території Пів-нічно-Західп./і-и 1іричорноиор"я.Цікаві знахідки окремих типів застібок, як от сюльгама з Товстої Погани. Вони свідчать про атнокультур-ні зв"яаки. ■

Ща одне джерело вивчення жіночого одягу - залишки тканин. Невеликі фрагменти дахіть відомості про використання льону, коноплі, вовни, шовку. Кваліфікований аналіз решток текстилю з кургану Товста Могила показав, • парадний одяг "цариці" був виготовлений з атласу досить складної структури.

Мабуть, такі тканини вважались рідкісними, налапали до дорогих імпортів. В основному, потреби задовольнялись місцевий виробництвом. Є багато речових доказів існування розвішеного ткацтва у Скіфії. Наприклад, деталі горизонтального верстата, знайдені на Бєль-ському городищі.

Для фарбування текстилю застосовували природи і барвники: червець, пурпур, індіго - імпортні речовини, а також місцеві: корінь морени, бузину та, можливо, їда якісь трави.

Матеріали, які ми аналізуємо в роботі, дають змогу скласти певне уявлення про характер плечового одягу скіф"янок. Розглянуті типи відзначаються стійким силуетом, хоча мають різні прийоми крою. В арсеналі декоративних засобів оформлення вбрання на першому місці стоять золоті платівки. їх сшети традиційні для мистецтва скіфів, відбивають культ плодючості. Орнаментальні смуги на комірі, манжетах, швах пов"язані з магією захисту.

Плечовий одяг скіфвянок збігається в загальних рисах з вбранням багатьох народів /Мідія, Ассірія, Фракія/. Етнокультурна своєрідг кіеть проявляється в таких деталях, як форма коміру, манжетів, офор-

. ІЗ

мленні ліній крою, рукавів.

Вивчення костюму вимагає аналізу всіх його компонентів, тому но мокна обійти увагою поясний одяг. Серчд скіфських пчм"нток є тільки одне зображення, що подає відомості про нього. На пяверпі-нику з Олександропільського кургану показано жінку у розпипній спідниці. Етнографи описують таку одежу у вбранні кочових народів . Середньої Азії. Це гак звана спідниця-бвльлемчі. Вона проста у виготовленні,- практична. Ми схильні припустити, що подібна була і у скіф"явдк. За археологічними знахідками дослідники Я.П.Прилип-ко та Ю.В.Бодтрик реконструювали спідницю-обгортку, яка має аналогії в деяких слов"янських костюмах.

Треба згадати ще одну форму поясного одягу - шаровари. Поки що відсутні матеріальні підтвердження, того, що вони існували як деталь вбрання скіфських жінок. Але є непрямі докази. Насамперед, до їх появи спричинилися потреби повсякденного життя. ■

За фрагментами з сарматських могил можна відтворити загальний вигляд та крій шарооар. Про їх поширення в кіночих костюмах Середньої Азії свідчать етнографічні матеріали.

ІУ розділ. Взуття. Формування взуття завжди знаходиться в залежності від природно-кліматичних умов та господарської діяльності народу. Тому, як правило, в його будові превалюють утилітарні риси, а такох відбиваються етнокультурні характеристики. -

За творами образотворчого мистецтва відомо, який вигляд мало скіфське чоловіче взуття. Це короткі чобітки.Вони підв"язувались навколо стопи та гомілки-ремінцем, ймовірно, він, охоплюючи стопу створював опору, необхідну за великого навантаження."Скіфіки" належали до м"якого типу взуття: вони складались з оснорних деталей не укріплених прокладками, багатошаровими підошвами. Основним матеріалом, який використовували для їх виготовлення, була ткіра.

Фрагменти шкіряного взуття з поховання чоловіка /к.5 біля с. Булгаково Миколаївської обл./ дають підстави для визначення його крою. Це короткі чобітки з підошвою. Голівки та халяви вирізані з однієї пластини тонкої еластичної шкіри. Друга деталь - підошва з грубої товстої шкіри, шо була зсередини підбита шаром повсті. Зберігся ремінець, яким закріплювали"скіфіки" на нозі.

За наведеними джерелами можна виявити особливості чслсвічого взуття, але основні висновки стосуються і жіночого. Так, реитки шкіри, ремінці-зав’’язки, знайдені в могилах на ногах небіячлнь, дозволяють припустити, що і в костюмах скіф'янок були чобітги-

"скіфіки". .

За археологічними знахідками реконструйовано такий тип жіночого взуття як черевички. Заготовка для -їх виготовлення кала вигляд пластина з вирізаними контурами носка та и"яти. Иви проходила спереду та ззаду. Аналогії такій формі знаходило в етнографічних дослідженнях. Наприклад, поршні: їх носили кіккн багатьох народів Європи.

Оздоби взуття знайдені в курганах соціально виділених осіб: Ме~ літопільському. Гаймановій та Товстій «іогнлах. Прикраси - золоті бляшки з зображеннями кЬітів араиеї, хрестів, трикутників з псев-дозерню. Вони підкреслювали шов своїм розташуванням /згідно загальних законів оформлення вбрання/. .

Характер моделювання взуття свідчить про застосування найлонів для основних деталей. За ними створювали заготовка певних форі, ' які вирізали за допомогою ножів та ноявдь /Б&яьське городаце, с.Орлкк Полтавської обл./.

З городищ на території Скіфії походять різноманітні інструменти для обробки шкіри. Аналіз цих предметів дає можливість уявити всі процеси виробництва матеріалів різких сортів: опойки, юфті, замші. Для фарбування використовували мінеральні та рослинні барвники. Кожна припустити, що скіф"яшш мала чобітки та черевичка червоного, жовтого та синього кольорів.

Отже, різноманітні джерела дають підстави дяя відтворення жіночого взуття, йому притаманні зручність, практичність. У оздобах відбились уявлення про магію захисту, а також соціальна належність власниць. '

У розділ. Накладні прикраси. Сережки, гривни, намисто,- браслети, персні мали широкий спектр' значень у костюмі. Наводиться ви- -значення ролі кожної категорії прикрас, виявляються їх взаємозв'язки.

Сареккц. Найбільш поширена оздоба у вбранні скіф'янок. Спосте-рігайться велика різноманітність форм. Ца значно ускладнює класифікацію і наводить на думку про індивідуальні замовлення.

На території Лісостепової Скіфії в період архаїки помирились цаяхсподібні сережки. В У ст. до н.е. в Лісостеповому Лівобережжі "модними" були сережки у вигляді "перекинутого конусу". Ці типи можна виділити як знаки етнолокальної своєрідності. .

Слід відмітити розповсюдження кільцеподібної форми. Основні схе--и: кільце та кільце з підвіскою. Такі оздоби властиві для представ-

. ш .

таць няжкіх рівнів скіфського суспільства. Але бачиш їх і в костомах хінок з аристократичних кіл. Наприклад, серед прикрас пебіячшь в курганах Чортомлик, Мордвинівський, Червоноиерекоп-ськиЯ 1S22. За етнографічними аналогіями-можна припустити, до кільцеподібні сережки наділялися особливими властивостями як "оздоби предків”.

В 7 ст.до н.е. на території Скіфії з"явились сережки "калачики". Ця форма прийшла у вбрання скіф"янок з грецьких колоній. 7 відповідності з місцевою естетикою змінились їх абрис, оформлення дуаок, до корпусу приєднуються підвіски у вигляді качечок. За-фіксовачо, що "калачики" - елементи комплектів прикрас жінок, які поморли молодими. Особливо це стосується того варіанту сережок, то мали підвіски, ймовірно, вони були ознакою обрядового /шлюбного/ костюму. ”

Під впливом цієї {.optra в 17 ст.до н.е. на території Лісостепового Правобережжя виникає імітація "калачиків" в бронзі та сріблі. '

Помітне місце серед прикрас голови, знайдених у Північному Причорномор"ї, займають . сережки, що їх умовно можна назвати "скульптурні" /типу "фігурка сфінкса на постаменті". Вони створені за качонами грецького мистецтва.

Деякі форш демонструють особливості художнього СТИЛЮ, РКУІЙ склався у Скіфії: це результат взаємодії місцевих та античних традицій. Наприклад, підвіска у вигляді прямокутних платівок з фігурним завершенням та каскадом підвісок. Форма моделі та окремі елементи мають аналогії в пам"ятках підгірцевської культури.

З ювелірних майстерень Боспору походять сережки, ко відігравали особливу,роль у скіфському вбранні: "зображення богині в позі ' оганти". £оолідчяки припускають, що прототипом була культова статуя. Цей' тип сережок позначав особливий стан жінки: її функції . жриці. ' . .

Нашу увагу привернули набори ювелірних виробів з поховань скі-ф"янок, які містять у своєму складі тільки одну сережку. Як показали дослідження, такі комплекти прикрас були у зовсім вних, а також старих жінок, "амазонок". Етногра5?. від.іічаоть таку особливість у народному костюмі Середньоазіатського регіону.Boira дійл-ли висновку, що саме' сережки були знаком спроможності до народження. Одна оздоба - свідчення того, шо жінка не може виконувати своя основну роль.

Підсумовуючи значення цієї категорії оздоб, зазначико, :ію у

вбранні вони мали рад функцій: еотвтвчку, оберегову, соціальну, сакральну, позначали вікову, територіальну ado етнічну належність.

Нашийні прикраси. Низки намиста, гривни, ланцюжки з окремих медальйонів набули значного поширення серед скіф"янок.

.Намисто з скляної пасти, мабуть, сприймалось як амулет, тому часто було елементом вбрання жінок різних соціальній верств. Аналіз наборів прикрас показує, що представниці тжніх рівнів, їж правило, мали тільки низки пастового намиста.

Разки золотих намистин - відзнака більш високого соціального та майнового стану власниць.

Напівкоштовно каміння, можливо, вважалось талісманами. Як нашийна оздоба низки з камінців відносно рідко ставали складовою костюмних комплектів.

Серед ювелірних виробів, які сусроводдували кебізиздь, привертають увагу гривни, хоча це рідкісна деталь у жіночому вбранні. Більшість їх виготовлена в золота, але е £ срібні, бронзові. Всі вони були знаками соціальної переваги. - ’

Ще один вид нашийних прикрас - лакцпжки а окрашх медальйонів. Вони відзначаються різноманітністю /нема двох тотоаніх/. Мабуть, їх носили і як нагрудні оздоби, і як істиії /тобто, вони ¡цільно обвивала шию/. За морфологічними ознаками виділяється декілька груп ланцюжків: з фігурних намистин, медальйонів -"колодочок", медальйонів з підвісками. За своїм походженням ці прикраси пов"я-зані з іонійськими. Крім естетичної, такі ланцюжки мали функції відзнаки: соціальної, майнової, сакральної. Мода на них поширюється, в основному, в ІУ ст. до н.е., певно, запозичена від гречанок.

Під впливом античної естетики у скіфському жіночому КОСТКМІ ' з’явилася прикраса, ідо мав вигляд сітки. Вона складена з окремих золотих пронизок-трубочок, перенизаних намистинками. Її реконструйовано за знахідками у похованнях кінок і чоловіків високого соціального стану, тобто, як і гривни, цей вид оздоб притаманний вбранню скіфії, і скіф’янок.

Наручні прикраси.До них належать: браслети, браслети - перев"я-ки, персні.

Металеві браслети виготовляли з золота, срібла, бронзи, заліза. Майже третина скіф"янок мали їх серед своїх декоративних засобів. Особливо розповсюджені браслети з бронзи. Найчастіше їх.носили на правій руці або на обох. В Лісостеповій Скіфії вони з"я-еились в УІ ст. до н.е., а в Степовій - в У сг.до н.е. Знайдені

у похованнях представниць аристократії. '

Затізпі браслети на території Лісостепу - рідкісний елемент вбрання, а у Степовій Скіфії - навпаки: вони зустрічаються частіше, нік бронзові.Носили їх, в основному, на правій руті і, але інколи і на лівій /можливо, яінки похилого віку/.

Браслети з срібла належала до наборів прикрас скіф"янок, які займали високий щабель у суспільній ієрархії. Вони вирізняються спіралеподібною :$ормов, характерною тільки для Степової Скіфії, тобто були "територіальними" чи "етнічними" знаками.

Золоті браслети - деталі костюмних комплексів жінок, похованих у "царських" курганах. Сприймались як показники високого соціального рангу. Мояна також припустити Ще й функцію етнокультурного показника, бо поширені тільки у Степовому регіоні.

Така наручна оздоба як браслети - первв"язки були складовою декоративних комплектів жінок всіх соціальних, майнових та вікових груп. Це низки різноманітних предметів: намистини, пронизки, кістки та ікла тварин, напівкоштовні та звичайні камінці, черепашки, токо. Поєднанім елементів свідчить про амулетне значення браслетів цього типу. '

Шо одна категорія наручних прикрас - персні. Вони виявлені на руках окіф"янок, поховання яких-дослідили,переважно, на території Степової Скіфії. В 17 от. до н.е. різні'типи перснів розповсюдились і в інших регіонах. Да пов”язано з еллінізаяісю Скіфії.

Персні виготовляли з золота, срібла, бронзи, заліза.. Найбільше число оздоб - місцевого виробництва, хоча багато і імпортних речей. В костюмах лінок високого соціального стану відмічається по II, 10, 9 прикрас діеї категорії.

Крім естетичних функцій, персні, напевно, були апотропеями, а також відбивали якийсь аспект сімейних відносин. .

Серед накладних прикрас певне місце посідають браслети для ніг. Ця деталь зафіксована у вбранні скіФ"янок, шо жили на території Лісостепового Лівобережжя. Крім функцій оберегу, на браслети для ніг , мовдиво, покладалась роль "знаку роду".

УІ розділ. Комплекси жіночого костюму. Елементи вбрання - одяг, взуття, головні уііори, прикраси - утворюють стійкі номбічаії, яг.і відбивають хронологічні, етнолокальні, соціальні, вікові чинники. СкіфськиЯ жіночий костюм можна уявити, значною мірою, за наборами оздоб різних категорій. Це костисті комплекси, вивчення яких розкриває певні аспекти суспільного та індивідуального життя.

Лісостепова Правобережжя. Архаїчних матеріалів дуже мало. Відсутні повні набори прикрас. Відмічаться такі комплекти: низка начаста, шпилька; сережка, перев"язки, шпилька. Взагалі, для цієї території характерні костюмні комплекси, шо складалися а двох-трьох категорій ювелірних виробів. Найбільше наборів з намистом та сережками.

У 17 ст. до н.е. комбінації утворюються ь сережок, намиста, браслетів; сережок, намиста, шпильок. Відаічаються повні комплекти, які відбивають висока соціальне положення власниць та їх суспільну роль - функції криці. Престижними стають "набори степового вигляду". .

Привертає увагу вбрання, декоративні засоби якого відбквавть етнолокальні традиції /комплекти виробів підгірцевського типу, набори з фракійськими елементами/. '

Лівобережний Лісостеп. Характерними прикрасами для цього регіону були шпильки та браслети для ніг. Загальною рисою всіх виробів є масивність. В УІІ-УІ ст.до н.е. набори містять: намисто, браслети /наручні та для кіг/j браслети, шпильки. Відсутні сережки. В У ст. до н.е. комбінації прикрас складаються з сережок, намиста, парев"язок; сарсаок, намиста, шпильок, браслетів для ніг.

В ЕГ ст, до h.v.. в комплектах відаічаються риси, iso наближають їх до "степових". Зпятігись повні набори. Вони, як правило, включають золоті прикраси і відбивають костш соціально виділених осіб. •

Степова Скіфія. Значно більший інформативний потенціал властивий комплектам оздоб, шо походять з поховань Степової Скіфії.

Ми не маємо матеріалів для аналізу вбрання Л1-УІ ст. до.н.е. Від» творити особливості костюму модна за знахідками, во відносяться до У-ІУ ст. до н.е. Повні набори прикрао відбивають особливе становище* власниці в своєму соціальному середовищі. Комбінації, утворені з золотих ювелірних виробів, позначають високий соціальний стан, жрецькі функції еінки. Набори з повний складом декору - це святкові .костюми колодах кінок, можливо, матерів молодаяах синів.

Комплекти з таких категорій, як сережки, гравші, ланцюжки з окремих медальйонів , яер9в”язки відбивають особливості костю- ' му молодих жінок, що померли до народження дітей. За етнографіч-нтим аналогіями вони визначаються як такі, "що не перейшли до класу матерів".

Воратгня скіф"янок з наборами: сережки, браслети, а також: се-

• 19 ражкя, перев'язки- сережки, персні притаманна молодил жінкам і відбиває, мабуть, ;шісь сімейні ситуації. '

Валяка кількість костюмів представлена комплектами сережки-качясто.їх власниці - жінки середнього віку /30-40 років/.Вони заЯмали hushіЯ щабель суспільного поділу. Це поєднання прикрас, можливо вказує на вік та сімейну роль: матері первістків, бабусі. .

Костиш і комплекси: сережки, гривна /намисто/, персні - виділяють жінок похилого віку /50 - 60 років/, різного соціального та майнового стану. Нам здасться, що так відбились звичаї, пов'язані з сімейними відносинами у скіфів. Можливо, ці жінки були старшими дружинами та померли після смерті чоловіків. Інший варіант: вдови за звичаями левірату стали дружинами братів своїх чоловіків. Вони померли до їх смерті, тому поховані в кургані з родичами. '

Невелика кількість наборів, що на мають у своєму складі сережок - це вбрання старих жінок, але в деяких випадках спостерігаються родові чи сімейні традиції у застосуванні декору.

Висновки. За творами образотворчого мистецтва та матеріалами з кіночих похогакь реконструйовані форми головних уборів, одягу, взуття, визначені їх функції у парадному вбранні, виявлені кос-тшні комплекси - комбінації оздоб, утворення якта підпорядковане певним закономірностям.

Скіфія - це різні етноси, що мешкали на значній території. 7 костюмі відбилась їх взаємодія в досягненні естетичного ідеалу, тобто рівноваги між раціональним та символічним.

Зафіксовано три періоди в історії скіфського жіночого вбрання. Костюм архаїчного періоду /УП - УІ сг.до н.е./ представлений комплексами прикрас з-поховань на території Лісостепового Правобережжя. Він включає елементи, пов'язані за своїм походженням з культурами епохи бронзи Європейського регіону /місцеві компоненти/, а також нові декоративні явища. Традиційними були речі, в яких превалюють утилітарні функції. Так, відмічається поєднання кроєної рукавної одежі з драпіровочною. Форми головних уборів властиві індоєвропейській спільності. Етнокультурна риса - довге вузьке покривало. ■

Крім взаємодії місцевих та "іранських" елементів виявляться також вплив грецьких. Наприклад, деякі моделі прикрас створені ‘ під впливом грецьких форм. Одна з характерних рис вбрання цього регіону - відсутність у його складі гривен та перснів. Найбільш поширені кшміші оздоба - разки чагиста, наручні - бронзові бра-

20 • слети. . •

В Лісостеповому Лівобережжі б період архаїки костш формується під виливом тих же факторів, що і на Правобережжі. Ювелірні вироби свідчать про зв'язки з зо>ллеробськйм населення« Правобережжя, з грецькими колоніями, а також - становиш скіфами. Відмічається така деталь в наборі прикрас, як браслети для ніг /аналогії відомі в гальштатських пам'ятках/.

Отже, архаїчний костюм землеробських племен Скіфії набув свого вигляду в результаті взаємодії місцевих і нових елементів: східних та грецькі«. ' •

Ми не маємо матеріалів для вивчення архаїчного ебрання Степової Скіфії. 7 ньому відбився характер процесів освоєння степу ври-йшлим населенням. ’ ■ .

Серадньоскіфський період /7 ст. до н.в./ відзначається цікавими явищами у формуванні костюму. Б зешеробсьюіх регіонах з'являються прикраси, які свідчать про вбідьоекия виробництва в грецьких колоніях. Наприклад, золоті бляжки - вшііклції для одягу та головних уборів.

Одна з особливостей костяних комплексів У сї.до н.е. полягав в тому, що біл>и виразно виявляються етнолокальні функції оздоб.

В ЕГ ст. до н.е. еони послаблюються. Деякі моделі ювелірних виробів аошяршться на всій території Скіфії. Але у вбранні утилітарного характеру збереглась етнолохальна своєрідність. Тек, бачимо в костюмах Лісостепової Скіфії ишільки - ознаки драпіровоч-ного одягу. Знімні'прикраси також грали роль етколокального знаку. Відмічається це і в сюжетах на плат і вках-апл ікаціях, і в формах головних уборів. Так, у степовому регіоні з'явмись шайки, абрис яких запозичено від грецьких /еліко-скіфський убір/.

Виявлена ще одна ряса, за якою розрізняється вбрашш жінок Лісостепу і Степу: поясний одяг.Він зафіксований у Степовій Скіфії. '

В цілому, створюється костш з однорідним складом прикрас. Відбувається" стирання" етнічної своєрідності, що відбилось у декоративних засобах. Виділяються груш ювелірних виробів: І/предмети, зроблені за грецькими зразками; 2/грецькі моделі, переоформлені за місцевими вимогами; З/прикраси, що виникли на місцевій основі в результаті взаємодії з античними традиціями.

Скіфське суспільство складалось з багатьох соціальних груп.Аналіз костюму, кобінацій прикрас показав деякі з них. Виділяються групи: "матерів молодших синів", "жінок, які не народжували",

. 21 .

"які народили первістка","матерів матерів". Існували також знаки вікової градації, сімейних та родинних відносин.

Знаковий характер святкового вбрання ставить на другий план практичність його компонентів. Але в роботі підкреслюється, що одяг скіф'янок, за виключенням деяких видів /халата з декоративними рукавами/, був зручним, раціональним у виготовленні. Він входить в ареал пошире1;,я так званого тунікоподібного крою.

Скіфський жіночий костш можна уявити за допомогою протиставлень: бідний - багатий, традиційний - змінюваний, демонстраційний - практичний. Вони показують розвиток вбрання у концентрованому вигляді.

Основні положення дисертації викладені в таких працях автора:

I.Реконструкція скіфських головних жіночих уборів за матеріалами Червоноперекопських курганів. //Археологія. - 1979.-ІЙ І.-С .16-28

2.0ифскке налобные украшения УІ—ЕЛ вв.до н.э.//Новые памятники драней и средневековой художественной культурн.-К., 1982.-С.37-53

3.Новые материалы к реконструкции го- эного убора скифянок.// Древности Степной Скифии. - К.,1982,- С.ІІ8-І30

4. Скифский калаф ІУ в. до н.э. // Материала по хронологии архе-

ологических памятников У крайни. - К., 1982,- С.86-96 /у співавторстві з П.С.Гребенніковим/ ' '

5.Верхній плечовий одяг скіфів.// Археологія.- 1984.-¡М7.-С. 57-68

6.Реконструкція конусоподібних 1‘ОЛОВНИХ уборів скіф'янок.//Архе-ологія. - 1986.-»56 - С.14-24

7.Скифские серьги. // Киммерийцы и скифн : Тез.докл. Всесогоз. семинара, поовящ! памяти А.И.Теренояскина.' - Кировоград, 1987.-С.75

8.Детский костюм по материалам скифских погребений. //Исторические

чтения памяти М.П.Грязнова: Тез.докл. обл.науч.конф. - Омск,1987.-С. 189-192 •

9.Головний убір э кургану Тетянина Могила.//Археологія.-1991,-Ю.- С.58-63 /у співавторстві з В.Ю.Ыурзинкм та Р.Ролле/

10.Комплексы скифского костила.//Киммерийцы и скифн: Тез.докл. Меадун. „„одной конф., посвят, памяти А.И.Тереноккина.- Мелитополь, 1992.- С.121 -122

II.Скифская обувь.// Российская археология.-1992.-*!.-С.26-33

ДРУК. ІПК ПК. Зам. 94 Тир. ГСС.