автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.01
диссертация на тему: Смех Высоцкого

Полный текст автореферата диссертации по теме "Смех Высоцкого"

ХАРК1ВСЫШЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОПЧНИЙ УН1ВЕР СИТЕТ ím. Г.С.СКОВОРОДИ

?Г5 ОД

■ л - по

L !л-... v"

Бахмач Шктор 1ванович

УДК 882.09-7

CMIX висоцького

10. 01. 02 - росшська лггература

Автореферат днсертацй" на здобуття наукового ступени кандидата фшолопчних наук

Харкав - 1998

Дисертащя с рукописом

Робота виконана ыа кафсдр1 всесвггаьо1 лпгератури Луганського державного педагопчного шституту 1м. Т.Г.Шевчсяка

Науковий кергвшгк - ФР13МАН Лсошд Генрихович, доктор фшолопчних наук, професор, завщувач кафедри СВ1Т0В01 штератури Харювського державного педагопчного ушвсрситету ш. Г.С.Сковороди

Офацйш опоненти: СИЛА€В Олександр Ссргшович, доктор фшолопчних наук, професор кафедри свпово! ттератури Харювського державного педагопчного ушверсигету 1м. Г.С.Сковороди;

КРАСИКОВ Михайло Михайлович,

кандидат фшолопчних наук, доцент кафедри етики, естетики та ¡сторн культури Харювського державного поштехтчного ушвеситету

Провадна установа - кафедра св"|тово1 лператури Полтавського педагопчного институту ш. В.Г.Короленка

/ . у.

Захист вщбудегться 1998 р. о '/Л годит на засщанш

спегцашзовано1 вчено! ради Д.64.053.03 в Харювському державному педагопчному ушверситеп ш. Г.С.Сковороди (ЗЮ168, м. Харгав, вул. Блюхера, 2) зал засщань.

3 дисертащею можна ознакомитесь у б1бл!отещ Харювського державного педагопчного университету ш. Г.С.Сковороди (вул. Блюхера, 2).

Автореферат розшюний " *ъ^^К/ 1998 року

Учений секретар

спещашзовано! вчено; ради Олексенко О.А

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуалынстъ доогпдження. CTpiMKi змши в нашому сусшльному жита викликали гостру необхщшсть збагатити уявленяя про творчктъ окрсмих художншш слова, без яких icTopia pociiicbKoi днтератури друго1 половнни XX столггтя буде представлена неповно.

Внаслвдок ряду причин одшао з мало вивчених галузей у Л1тератур1 виявилася "усна" поез1Я бО-х - 70-х роив - "автор-ська теня", яка свош коршпям сягас в народну ешхову культуру, а також являе собою своерщну опозицпо офщшному мистецтву. 3 ц надр впйшов самооутшй художник слова Володимпр Семенович Висоцький.

Серед дослщшгклв для визначення авторсько! nicHi використовуготься таю дефшщп: "усна" поез1я, бардовська поезш, самод!ЯЛЬна теня, Bipmi пщ riTapy тощо. Через сштасть цього жанру та прюритетшеть у ньому слова над музикою пропонусмо ввести новий термш, який дозволяе стисло позначити Bipui, який виконуеться сшвом - Bipc.

У друпй половши XX стол1ття Ripen стали досягненням широких верств населения. Це було виклнкане вщновленням народом забутих кулътурних традищй, як1 випснялися тотаттарним режимом, посиленням сощально! активности населения, пошуком естетичних та моральппх цпшостей. Bipcri входили у евщомють людей без учасп прecu й цепзури. Вони внкликали живий вщгук, тому що тслявоенна епоха швидко знайшла в них форму, яка сприяла граничшй вшьносп слова, тим паче, що "выдана" пройшла швидко та змшилася тривалою позачасовютю.

Час завжди створговав i закликав на арену життя художшшв, яких потрсбував. Але не кожний з них ставав вщкрнттям, осюльки мало одного пориву дупл, необхщтшм е ще талант, здатнии повсякденш поди, ripocri почуття людей, у тому числ! нeпpцвaбливi) зробити надбанням поезп, яка викликала сшвчуття у сучасншав. Саме такий талапт мав B.C. Висоцький.

Давно виникла необхщшсть уважно поставитися до його поетично! спадщини, насамперед тому, що з Укра'щою вш був TicHo зв'язаний долею рщних та близьких: у KucBi жила й

похована бабуся поста, тут народився й вирю його батько, а в Театр! теш Леа Украшки з 1958 до 19бО року пращовала його перша дружина. Украша вщграла суттеву роль у кшодош художника: на Одеськш кшостуди були зшт фшьми "Вертикаль", "Корота зусцнчГ', "Небезпечш гастроил", "Бший вибух", "М1сце зустр1ч1 змшити не можна", у трьох з яких прозвучали написаш ним шсш. Перший з них прншс всенародну славу поету Висоцькому, останнш - посмертие визнання актора Висоцького. Окрш цього, Украша стала одним 1з шсць творчо'1 реапизаци художника слова: саме тут було створено багаго в1рав, у тому чи&ш й для кшокартин Одеси й Киева, а також з великим усшхом пройшли концерти перед слухачами багатьох мют нашо! республжи. Невипадково гад час о дню з зустрхчей з украшськими шанувальникамн його таланту бард пщкреслив, що вш "у другому поколшш -киянин".1

В опублжовапих шсля смерт! поета досладженнях спостер1гаеться значний нахил у бж анашзу трапчного свпосприйняття його творчосп пор1вняно ¡з сшшним, хоча "веселий кшталт" (висловлювання Висоцького) вщтворюе не менш суттеву ознаку його поетики. Пщхщ до твор1в художника з точки зору ком1ЧНого дозволяе з'ясувати питания про внесок поета в сшхову культуру та його тсцс в кторико-лггературиому процеа 60-70-х роюв, саме протягом двох десятилш, виг створив декшька сот в1рш!в, бшышсть 1з яких дали глибоку критичну оцшку оточуючому свпу.

Не можна сказати, що дослщники обшшли увагою проблему ком1чного в поези В.С.Висоцького (Н.Кримова, Г.Токарсв, Ю.Карякш, Вол.Новиков, В.Зайцев, С.Канчуков, С.Сергеев, А.Скобелев I С.Шаулов, А.Кулагш та ш.), але найчаспше вони обмежувалися констатащсю факта, не вдаючись до детального анализу.

Представлена робота ирнсвячена вивченню см1ху в поетичнш спадщиш В.С.Висоцького з точки зору його джерел, призначення й спрямування. Пщ см!хом у даному дослщжент розушемо морально-естетичну категорда, яка виявляеться в

1 Живая жизнь: Сб. - М.: Моск. рабочий, 1988. - С. 281.

художньому TBopi, як ко\пчна реакцш на потворне з позици здорового глузду народу.

Зв'язок робота з науковимп програмалш, планами, темами полягае в тому, що вивченпя творчосп Висоцького с важливою проблемою в розробщ культурозпавчих питань взаемодд слов'янських та зах1днаевропейських культур, якими займаеться кафедра BcecBiTHbo'i лпсратури Луганського державного педагопчного нтституту iM. Т.Г. Шевченка протягом останн1х poKiB. KpiM того, проблема "CMix Висоцького" с одним i3 аспек-riB "Репоналыкл концепцн лггературно! освш!", яка пов'язана з перебуваипям поета на Ворошиловградщши (Лугапщит) у 1978 рощ.

Мета дослщження полягае в тому, щоб на матер1ал! лоези B.C. Висоцького з'ясувати основт принципи та свосрщшсть його художнього cMixy.

Здшснепня поставлено! мети виявило необ\1дшсть виршення таких завдань:

1. Визначити мкце CMixy в поезц B.C. Висоцького, його витоки, основт аспекта еволюци.

2. Проанагизувати парод1Йний пщхщ xyдoжIíшca до вщображення дшсносп та виявити його роль у поетищ майстра слова.

3. Дата цинспу характеристику canrpi поета, виявивши цим материалом доапазон охоплення, сшвд мотиви й образи. Наукова новизна дисертацп полягае в тому, що вона е

першою роботою, яка Mi стать цшсний щейно-тематичний та образннй анализ ком1чного в поезн B.C. Висоцького. Влерше прослщковуеться еволющя художнього CMixy поета, класифжуеться його пародшна творч1сть. Глибоко й детально розглядаеться сусшльно-по.штична сатира художника, яка дозволяе говорити про нього як про творця й громадяшша. Автором дослщження аргументовано вводиться нова дифшнця - eipc, яка дозволяе позначити Bipuii, яш виконуються ством, що спрощуе термшолопчну рЬтшцго "усно'Г' та "писемноГ поезп.

Практична значимость отриманих результата полягае в тому, що вмицет в нш спостереження й висновки можуть бути використат при розробщ загальних i спсщальних Kypcie icTopii' pociiicbKo'i та cBiTOBo'i лггератур у вуз1, пмнази, лще! та школь

Апробащя результата днсертацй. Деяю аспекта до сложения булн представлен! на "Далевських читаннях" (Луганськ, 1996), "Других Читаннях молодих учених пам'яп Л .Я. Лгвшиця" (Харюв, 1997), на наукових конферепщях професорсько-внкладацького складу Луганського державного педагопчного шстптуту 1М. Т.Г.Шевченка.

Структура та обсяг дослвджекня. Проблематика днсертацй визначияа и структуру. Робота складаеться Ь вступу, трьох роздшв, висновюв та йблхографй. Дисертащя викладена на 173 сторшках. Список використаних джерел м1стить 201 найменування.

ОСНОБНИЙ ЗМ1СТ ДИСЕРТАЦН

У встуш обгрунтовано виб1р теми, й актуальшсть, викладено зв'язок обраного напрямку дослщження з планами оргатзаци, де внконана робота, формулюеться мета й завдання, визначеш наукова новизна та практичне значения днсертацй, встановлена ц структура.

Перший роздал "Проблема слоху в поези Володимира Висоцького" присвячений огляду робгг попередншав та етапам розвитку науково'1 думки з дослщжувансн ироблеми. Кр1м того, у ньому поставлено питания про те, що об'сднуе сшх та авторську шсню, яю перюди пройшов у своему становленш художшй С1пх Висоцького.

Одшею з перших, хто звернувся до питания про ком1чне в поезц Висоцького, була Н. Кримова, яка вказала на наявшсть у його творах гри стив, блгоькоУ скомороськш стихи, забавив характери й голоси геро1в, що тяжпоть до традицшного балагану. Особливо щнною е констатащя факту, що поет вше евщ емк навггь у тему смерти Мабуть, через цензуру Н.Кримова не торкалася сатирично! шдошови шеень барда. Однак уже Ю.Андреев, €.Сергеев 1 Д.Кастрель звернули увагу на сатиру художника, правда, вважаючи ц доброю та сшвчутливою. У зв'язку з цим доречною е думка Н.Матвеево!, яка вважала, що Висоцький частице засуджував 1 виемповав, ш захошповався.

Бгяышсть дослщяиюв одностайно вщзначають феноменаль-1ШЙ художшй погляд поета, який дозволяе йому сМ1ятися над уам потворним у житп. Саме ця риса, на думку П.Вайля та

О.Гешса, зробила теш Висоцького своерщним коментарем до подш з життя кра'ши. На гостру сощальшсть рядов художника вказували В.Толстих, Вол.Новиков, В.Зайцев, А.Кулагш, що переконуе в необхщнос-п найбшьш детально розглянути цто сторпгку в творчосп поета.

Пщкреслюючи р^зномаштшеть форм 1 пpийoмiв у творах Висоцького, критики незмшно називають у рога домшанти пародоо. Це дозволяе вважати пародшшш пщхщ до зображення дшсносп основшш у "веселому кштал-п" поета. Таким чином, шту1тивне дотримування народно! см1Хово! культури, пародшносп зображення \ сатиричного свп'осприйняття стали об'ектом дослщження в пропоновашй роботь А пращ М.Бахтша, Д.Лихачова, Ю.Бондарева, Л.Шнського, А.Макаря-на, Л.Карасьова та шших дозволили прослщкувати ¡сторичний шлях екпху, який почавея як арха1чний, що передае реакцда людини на рад1сть \ задоволення, надовго потрапив шд релтйиу заборону, щоб у кшець кшцем оселитися на карнавальних площах ввропи та стати небезпечним прившеем бродячих скоморох1в Давньо\' Русь Самс такий тип см^ху властнвий авторсьюй тип друга половини XX стол1ття, яку зближало, окргм цього, з карнавально-скомороською народною культурою кнування поза офщшною ¿дсолопсю та литературою. Як 1 попередники мш!улого, Висоцький "занурю-вав" сво1Х слухач1в у атмосферу святково! веселосп та свободи духу, позбавляючи на час заборони й с-трах1в, як1 були подолаш вибухами реготу. Однак, якщо карнавал позбавляв шдивщуалыюсп, уподцбнював кожного вам, перетворюючи 1 розважальника, 1 глядача в одпорщну масу, яка см1еться, то авторський см!Х Висоцького виступав впевненою формою самостшного розумшня життя художником з позтщ тверезого судження народу. У цьому с.шху без стз був яскраво виражешш особист1сний початок, як у суб'екп cмixy, так в предмет! см1ху 1 в критер1ях ощпки.

Слщ вщзначити, що у Висоцького з дитинства з'явилась схильшсть до ком1ЧНого евткприйняття, яка в подальшому стала основою його художнього самовиражения. См1х поета вирю на групп шелявоенно! культури, що зазнала впливу з боку колншшх фронтовиюв; репресованих, що залшиилися живими; мешканщв села, що вирвалися з паспортпо'1 певол1 в

щсто; радикально настроено! штешгенци. Суспшьство самошзнавало себе, передаючи з уст в уста крнхтн правда про пережите, 1 Висоцькому було дано ведгворпти свш час у новел1Стичних в1ршах, що стали звинувачувальним документом радянськоУ епохи.

Починаючи з першого сатиричного так званого "блатного" циклу (1961-1965), поет дав зрозумгаг, що впг здатний звертатися до глнбин людського 1снування, ЯК1 зиаходгошся поодаль вщ псевдоморалкгпв, 1 не мае нам1р1в 1золювати знайдеш недолжи вщ основно! течи жиггя. Правда, зображуючи сво1Х "кримшалышчюв", бард висмиовав у першу чергу людсыа слабкосп, не пов'язуючи 1х напряму з сощальними причинами. Його жарти носили морально-дидактичшш характер, хоча й виюшкалн негативну реакцио з боку офщшно! критики. Рядки поета були сшвзвучш часу, що мимовола набували сощального тдтексту, там паче в сусшльств! замасковано!" неволь

Протягом жиггя художник не один раз повернеться до "дворових" персонаж1в, "змшивши" забавш парода на представншав "дурного сусшльства" смшивими пародаями на державну зовшпипо политику, як, наприклад, у "Лекцц про млжнародпе становище" (1979). Але це вже буде в пору зргао! майстерносп, коли його в1рси станугь досягненням велико! аудитора, ¿м'я котрш - народ.

Починаючи з 1965 року, Висоцький все бшьше тяж1е до створення панорами росщського жиггя. 1з властивою йому грощею та пародшним пщходом до зображення вш вщтворюе неповторну галерею людських вад, обравши за основу ь передач! занепаду та розкладу людське "я". У см1ху "енциклопедичного" перюду (1965-1978) уже були вщчутш вщгуки нащонально! трагедн. Кожшш 1з персонажш, не втрачаючп 1ндив1дуальноеп, е виразником рис багатьох реальних людей 1 несе в соб1 частку загально'1 катастрофи. I все ж у в!рсах, малюючи свп-, де панують пияцтво, лицем1рство, заздр1сть, забобоншсть, розпуск гоиток, безкулыур'я, холопство 1 брехня, поет не викривае недолжи саме вда системи, а критикус суспшьт вщносини взагал1 як споконв1чно ворожиечг людськш природа, яку вони спотворюють.

Перш Hi ж художник востапне засумшваеться в кнуючому державному устро!, Bin детально проанашзус психологпо сучасника, пщдасть критищ в ряда TBopie основу держави -cim'io (цикл "3 icropii ciM'i, приватно! власносп та держави", "Сшешшй цирк" та iH.), розвшчуе cMixou без стз уявлення про загробне благополуччя ("PaiicbKi яблука", "Пам'ятиик" тощо), Т1Ш самим Bin похитнув основи ¡снуючпх антисощальних вщношень, що панували у евт живих.

Прагнення до високих щеал1в спонукало поета до створення паралельно з "панорамними" баладами BipmiB, у яких порушувалися важлив! питания сош&тьного й полггичного устрою. Впсмйоючи огидливе, Висоцький bib свого слухача до розумшня, що св1т та люди вимагають активиих змш, бо "усе не так". Любов до батыавщини породжувала у творчосп художника як драматичщ, noeiii трапзму твори, так i гостро сатиричш памфлета, казки, притчи, гшвш швективи та парода, у яких Bin впемповав BiiyTpiinino иеспроможшсть верховно! владп, великодержавний шовнпзм, ¡мперсью комплекси, що культнвуються по.тптологами та вдеологами, а також всеб1чну пасившсть мае, як1 непридатш що-небудь змшити Hi в державшй, Hi у власшй дoлi. Починаючи з 1964 року й до кшця свого життя, поет В)Дображаи у Bipmax i Bipcax, як сучасники пристосувалися до неблагополуччя в сусшльств1 й лякаються caMocTiiiHocTi вчиню в та мислення. Bin уешяко розвшчував владу KepiBHiix "6iciB" та "виродив", щоб люди бачшш, кому дов1ряютъ i пщ впливом кого вони знаходяться. Гз твору в TBip художник висмйовав ¿нструкцп, щеолопчш штампи, покликаш регламентувати, а насправд! швечити людське життя. Bin розулйв, що позбавлення вад зла лежить у пробудженн1 суспшьно! свщомост! та змш! основ, на яких Грунтуеться суспшьство. В aтмocфepi всеоб1чно! 6pexni поет вщетоював правду.

У кшщ життя Висоцький сгае на шлях нещадно! критики, створивши за останнх два роки ряд TBopiB ("Зл!ва б1си, справа 6icn", "Я школп не BipiiB у марево...", "По р1чщ життя плавав чесний Грека..." тощо), у яких показав ткчемшеть влади, а паразитизм i самодурство. BiH розум1в, що розвшчувати огидливе можпа тшьки CMixoM, який несе звшыгетшя вщ неправди та страху. Художньо втчаючи "icTopiio хвороба"

кра'ши, поет закликав до тих, хто ще був здатний вирватися з-пщ влади "вралей". Розвшчуючи державш, релтгшш, щеолопчш та шин м!фи, вш допомагав усвщомити вщповщальшсть за загшшшй стан справ у крапп та сусптьствь Не випадково ктвська газета "Независимость", вщзначаючи 59-р1ччя поета, пщкреслила, що "Висоцький суттево кожшш сво'ш звуком 1 хрипом умудрявся перетворювати бешкетншав на чоловшв, гирвигол1в - на громадян, забрьох - на особистосй, а вс1х разом -на народ".1

Таким чином, ми бачимо, що прогягом життя слпх Висоцького проншов своерщш псрюди, пов'язаш як з1 становлениям художника, так 1 з розвитком сучасного йому сустльства. Природжене почуття ком1чного та ор1ентащя на жанр авторсько"! шсш виробили у поета "веселий кшталт", який став переконливою формою розумпшя життсвих протир1ч. Перебуваючи ближче за все до майданного, скомороського см1ху, вш вццнзняеться вщ останнього творчою гадивь дуальшстю, якш були притаманш новелктичшсть, драматизм, розповщь, даалопзм, несподдват асощаци та ремШсценцн, багата афористичность нови, весела гра з1 словом, пародшний шдозд до зображення характер!в 4 явищ. Почавши з висмйовання людських слабкостей 1 створивши неповторну галерею характер1в, Висоцький законом1рно прийшов до осмислення зв'язку ¡снуючих вад з сощальними першопричинами. Покинувши життя, поет залишив нам у спадщину дивовижну можливкть: не пщдаватися скорбот! з приводу тих чи шших дефекта, а смктися над ними в повну силу, там самим приргкати на викоренення, адже зображення життевого ком13му в його багатозначност1 та багато-характерностг майже завжди мало у художника пародайну основу.

У другому роздип "Парод!я у Висоцького" обгрунтовуеться виб1р спрямування дисертаци, наводяться метода вирццення завдань 1 розглядаеться питания про те, як розвивався жанр парода у творчосп поета.

1 Бондаренко С. ...Чистого слога слуга // Независимость. - 1997. -24 япв. - С. 14.

Не дивлячись на визнання пародшних дослдав B.C. Внсоцького, у лиературозпавств! це питания залишасться вщкритим. У зв'язку з цим вважасться актуальшш розглянути творп поста кр1зь призму жанру пародн, що дозволяе глибше вдивитися в художшй свгг барда, зрозумгш особливосп його поетики. Використовуючи ¡сторнко-:птсратурний, пор1вняль-1шй i аналтмний метода, спирагочись на щалектнчпу теорцо, що дозволяе розглянути художшй CMix B.C. Внсоцького в едносп форми й зм1сту, а також спираючись на деяю судження Вол.Новикова, А. Кулагша, Л. Жуховицького, М. Шафера та in., спробусмо здшснити цшсний анашз пародшного свповщображсння художника.

У 1960 рощ Висоцький написав на запозичений мотив жартивлпво-пародошу "поему-mcmo" "Чотири. Сорок дев'ять" як протест проти псевдогерогчних вщгумв у npeci на подвиг чотирьох солдат, що знайшли у co6i сили сорок дев'ять дшв протистояти т1Гхоокеанськш стнхп та голоду. Так з перших крок1в у ноезп бард внкористовував пародшний початок для 4iTKoro розмежування ¡стинного й фальшивого в житп та мистецтвь Bin ув1рвався в поезио бО-х рошв не безконфлнстним л1риком, якнй вражас елегшними та сердечними переживаниями, а непщкушпш реалистом, який спшкусться 3i слухачалш мовою CMixy, заснованому на пародшность Саме пародая стала тим жанром, якпй смнпно повщомляв про досить сумний стан сусшльства, i Висоцький це ухопив.

У радянському лпгературознавстш не утворплося однозначного тлумачення "npoTimicHi" - так перекладали гермш "пародая" з грецько! мови. За основу в1зьмемо контамшацно, складену 13 суджень Ю.Тинянова, О.Морозова, А.Макаряна та Вол.Новикова. Будемо вважати "пародасю" триплановий ком1чний образ л1тературного, наукового, публщистичного або якогось шшого твору, який поширюеться як на форму, так i на зм1ст. При цьому перший план - буквальний, другий - "об'ект", який розшзнаеться та пародиоеться, а третш - неповторнпй 3MicT парода, що виник унаслщок накладання першого та другого.

Д1апазоц протишсщ надзвичайно великий: вщ висмяовання цшого л1тературного напрямку до виставлсння в смешному виглвд шаблонних заклиюв чи словечок. Цей жанр умшо

внкористовуе значннй арсенал для створення ком!чного образу: бурлески, травести, наслщування та пересшви. Вш дозволяе повшстю чи частково замшити висои ди низькими, а низыа високими, проникати в прикордонш галуз1 культури та життя, поеднуючи як лйгературш, так 1 сусгольш штереси.

Зрозумшо, Висоцький не лиг пройти мимо парода, надшено! багатими можливостями аж до полешко-критичного заряду, спорщненого з бунтарською натурою поета. За "Чотири. Сорок дев'ять" у його репертуар! з'явилися шст на злочинну тему, у яких було помггяе пароддовання традицшши "блатно!" теш. Дотепним ставав не тшьки сам жанр жорстокого романсу з необхццшм набором фатальних штамшв, але й вулична лексика самобутнього персонажа. Виявляючи стереотигш свщомост! правопорушника, геро! непомггао для себе, але помггао для слухач1в, саморозв1нчувалися. Вони експонували пихату самовпевнешсть, надайрний кураж вщ уявних вдач, ппербошзовану зверхтсть над свповими побратимами по ремеслу, надривну реакцпо на невблаганне покарання та показову сентиментальшсть у любовних "справах", що межували з прокльонами та погрозами на адресу фатально! зраднищ. I хоча Висоцький у чомусь симпатизував свош персонажам, якг прагнули до вол1, його твори ("Рецидивист", "Сумний романс" та ш.) невимушено руйнували щеал1зацно злочинного св1ту, шдкреслюючи контрасту невщповщшстъ "низького" героя та "внсокого" замовлення на значупцсть переказано! ним трив1ально1кторн. Це дозволяло самому поету визнавати, що його "блатш" теш можна сприймати як парода, так \ не пароди, але тшьки обережш критики не хотши цього пом1чати.

Поряд з висмиованням негативних рис злочшшицько! фшософн художник не давав спуску обивательскому свш>гляду, у якому б вигляд1 вш йому не зустр1вся. У сво1Х пароддях вш пущав критищ шаблонно-легков1сне ставлення лггератор1в та юнематографютсв до детективного жанру ("Пародая на поганий детектив"), блискуче зобразивши, як за допомогою розхожнх словесних, сюжетних та щеолопчних юнше створюються в л1тератур1 й кшо далей вщ правдивих геро'{ та антигеро!; не пройшов мимо теми поеднання »¡ста й села ("Товарипн учеш!"), зтшувши у свош протшисш точки зору на шефство сшьських

житешв 1 наукових ствробггшшв, тим самим вш вщобразив характерш протир1ччя часу: з одного боку, село вже не в змой самостпиго иоборотя значпу кшькгсть економ1чних труднонцв, а з другого боку, наука нездатна дшово (не лопатою, а розумом) допомогш селянам; внсм1яв надшрнс захоплення засоб1в масово! шформацн навколонауковими загадками ("Лист до редакци телев1з1йно'1 передач! "Очсвндне - неймов1рпе" 1з будинку для божевьтышх з Капатчиково! дач1"), що хвилювала уявлення навиъ душевнохворих 1 т. п. Отже, Висоцький М1Т побудувати свою пародцо 1 на переств1 одного-единого слова, як це робив у тст "Марафон", 1 тодд тв1'р допомагав слухачам, яш см1ялися, прозргги разом з розсудливим персонажем ! замислитнся над марафоном ютори, а не Т1льки необачним використанням слова "друг".

Якщо сучасники-пародисти (В.Л1фшиць, ОЛванов, В.Масс, Ю.Левп-анський та ш.) були саштарами л!тератури й активно допомагали читачу вщр1зпити значунц твори вщ слабких ! претенцюзних, то Висоцький сприяв розумшню публики, що до чого в оточуючому житп. Звертаючись до хрестоматшно вщомих ситуацш та геро!в, художник мовою пародн висловлював сприйняття недосконалосп 1снуючого свггу, часом використовугочи класичш текста й сюжета, як у пересшвах, основою для котрих стали пушкшсью "Шсня про впцого Олега" 1 пролог до поеми "Руслан та Людмила". Метою "вивсртання" сюжету та "принижения" геро!в стало бажання ноказати сучасникам р1зиищо м1ж прекрасним та огидним, пщнесеним та негщшш, справжщм 1 вигаданим, щоб викликати прагнення до вграчених ор1ситпр1в. При цьому не викжочалася можливкть полемиш з використовуваним матер]алом, адже нове кторичне сприйняття свщчило про значш змши, що торкнулися всього суспшьства, а не пльки "Лукомор'я" та "княз1в". У дисертацл детально розглядаеться багаторгвневкть см1ху Висоцького в його "Шсш про вицого Олега" та "Лукомор'я", яка дозволила поету затвердити пушкшську концепцию евпу як зразкову й дала можлив1сть пщ новим кутом зору подивитися на розповсюджений заклше - "Ми народжет, щоб казку зробити бувалыциною".

Хоча Висоцький активно звертався до художньо! спадацшш Пушкша, все-таки вш суворо розр!зняв творчий диалог з

росшським класиком та елементарне стгонство, про що з1 с.\йхом повщав у парода "Вщвщувашгя Музи, чн Шсенька плапатора" (1970). Якщо л1ричному герою "Незвичайно'1 пригоди, що вщбулася з Володимиром Маяковським влггку на дачГ вдалося запроситн на чай саме сонце, то персонажу Володимира Висопького шяк не вдаеться заманити у госп довгоочжувану богиню натхнення. За допомогою веселого пародновання системи думок I вщчутпв л1тературного пустоцвггу створюеться зб1рний образ тих, хто живе чужою ппсьменницькою працею, розраховуючи на забування читачами класичних твор1в - джерела ж "таланту". Таким чпном, почавши творчий шлях з! складення протишеш на занудно-трафаретних писак ("Чотири. Сорок дев'ять"), яю пщробляють шаблонним зображенням чужого героЬму, Висоцький законом1рно прийшов до створення парода на плапат як стиль життя, тим самим продовживши розмову з сучаснпком на одну з1 значущих для нього тем взаемовщношення Правди та Кривди.

У 1988 рощ з друку впйшов двотомник "Радянська л1тературна пародая" (скл. Б. Сарнов), у якому в друпй кииз! в роздал! "Не зовс1м парода" був вмпцений в1рш Висоцького "Притча про Правду" (1977). На думку автора дисертаци, редакщя пе вцщесла цей тв!р до "чисгах" лггературних пародш через те, що вш не був прямим перссшвом конкретннх рядоав Булата Окуджави, якому присвячувався, а 1мггував загальний фшософський настр1Й, шричну штонацпо, присутшсть невизначено'1 багатозначност1 та прагнення до пророцтва, властив1 в1рсам родоначальника авторськоК теш. У своему в1рш1 Висоцький вступав у пародшну полемжу з традшцйними поглядами на Правду та Кривду, доводячи вам ходом розповад, що життя бшын багатозначне, шж дотримування позичено1 мудрость Знову, як у середньов1чнш скоморошиш, "антиевгт" ( у цьому випадку - "антиправда") бере верх, що в черговий раз пщтверджуе в1ршсть поета карнавалынш традициям.

Життя вимагало розвшчувального пщходу до зображення дшсносп, 1 пародшний погляд на все, що заважало повноцшно жити й розвиватися, вццгравав суттеву роль у мистецт художника. Числент твори Висоцького показали, що

протишсш дня нього не самоцшь, а зааб, за допомогою якого вш смшвся над опщнимн явищами в мистецтв1 та побуп. Висмноючи нарочите, перекручене та шaблoнiзoвaнe, поет енергшно В1В свого слухача до щеалу, культурних I моралышх цшностей, наголошував на "прозр1вашн", утверджував ¿снування р13номаштпих поглящв на ¡снуюч1 проблеми.

Детально анал1зуючи пароддйну спадщнну художника, автор дослщженпя прийшов до висновку, що пародиовання у Висоцького виконувало роль своерщного переодягання, дозволяло маги додатковий кут зору на юнугочий свгюпорядок, його зворотну, тшьову сторону. Завдяки народам, бард виробив у свош поетищ двоплановкть пщходу до зображення, "друпш шар" (висловлювання Висоцького), характерну багатодумшсть, що дозволяе приводити в З1ткнення неоднаков1 життев1 позицп.

Ус1 протишсш Висоцького можна подишти на три групи, що киуклъ паралельно. До першо!' групи належать 'п, у якпх значно вираженнй лггературний початок (наприклад, "Парод1я на поганнй детектив"), так зваш "чисп" пародо. До друго! слщ вщнести пересшви й наслщування (наприклад, "Лукомор'я", "Притча про Правду"), у якпх легко прослщковуеться обраний лтратурний "макет". А до третьо! групи належать побукда буфонади (наприклад, "Лист до редакцн телев13шно! передач! "Очевидце - неймов^рне"..."), засноваш на безпосередньому пародповашп реальность Слщ вщзначити, що Висоцькнй школн не допускав безтактносп до пересшваного об'скту та уникав переходу на особистють, створюючи свох протишсш на контраст! образ1в, багатст алюзш, поеднанш пщнесеноУ лексики з простор1чними словами та незмшному парадоксальному фшаль

Детальний розгляд еволюцй жанру пародн у творчосп художншса дозволяе вщнести його до значущих сатиршав бО-х - 70-х роюв, побачити в ньому р1зноб1чного поета, який зум!в невимушено й без пафосу пщкорити см1х виршеншо тих завдань, як1 були поставлен! часом, вщкрито висловив правду про щоденну далеко не герошну дшсшсть.

Третш роздш "Правда см1ху Володимнра Висоцького" присвячений лгтературпо-критичному анализу сощально! сатири поета.

Правда с\цху Висоцького виявилася в його художнш фантази, яка завжди в!дштовхуеться вщ реальних факта 1 вражень. Через свое "веселе" бачення свпу, у якому ствшнувало потворпе, неприродне й курйозне, поет дослщжував глибинш законом1рноеп дшсносп, "структуру" окремо! особистосп та першооснову всього суспшьства. Вш любив людей 1 ненавцщв усе темпе, що жило в них, тому й перетворював суспшьш недолнси на об'екти художнього вивчення. Зриваючи маску з вади, показуючи й в усш огидносп, поет впливав на формування вдач1 сучасншав. Його мистецтво школи не ннорувало заборонен! теми, впускаючи см1х туди, де керувало пияцтво, заздрють, плтси, забобони, кривда.

Важко знайти шшого поета, який зум1в так всеб!чно показати, де, коли, як 1 чому займаються ппяцтвом сшвв1тчиз-ннки. Зображуючн пияк, Висоцький використовував мотив карнавально! маски як чужо! сшш, що керуе лгодиною, перетворюючи и на маршнетку. Добровольно одягнувши личину шшка, людина втрачас свою особиспсть: руйнуються и моралыи принципи. У нетверезому сташ геро! дозволяють соб1 приймати неадекватш ршення й давати хщ непередбаченим д1ям ("Бал-маскарад", "Мшцейський протокол" та щ.). Виявлясться, що п'яна стихк стас единою сферою, де п'яниця ми хоча б на деякий час увшти в хмшьний карнавал, у його бурхлив1 веселощд й завзяття. Але Висоцький знайшов справжш причини вгеч! сучасншав у хшльний дурман. На його думку, усьому виною - всепроникаюча «застшшсть» та невмшня ш протистояти ("Я »¡коли не в1рив у марево").

Життев1 реали спонукали поета звернутися до вщображення типу др1бного заздркника, який демонструс ворож! почуття до знайомо! чи незнайомо! людини, що мае будь-котр1 переваги чи уешх: матер1альт, спортпвш, гворч1 тощо. Подабш тшш у Висоцького не е пасивними спостерпачами: бшышеть з них активно надолужуе почуття р1вноваги своею кипучою даяльшетю. Один створюе несприятлив1 умови життя сусщу ("Шсня заздркника"), шший тишком-нишком псуе чуж1 машини, виправдовуючи свш вчинок класовою ненавистю ("Шсня автозаздрюника"), третш нашштуе нареченому сусщсько! дочки щось неприемне про наречену та й им'ю, тим самим змшюючи хщ оглядин ("Оглядиьш"), четвертин

невигадливо привласшое соб1 чуж1 рядки, задовольнягочи себе запозиченою гешальшстго ("Вщвщшш Музи, або Шсенька плапатора"), п'ятий просто буркоче на адресу заруб1жних футболыгих команд ("Шсля чемшонату св1ту з футболу -розмова з дружиною"), а шостий погрожуе неодмшно захопити кермо правлшня в чужих державах ("Лекция про м1жнародне становище"). Будучи впевненими у свош правой, вони насправд1 продовжують залшнатися жалюгщними рабами згубного почуггя, впхованого сусшлъством, яке не терппть чужих вдач, а тому культивуе вигадану р1вноправшсть, це поет влучно помнив у свош сатирг Гостро й зримо вщображас художник сощальш типи та сатирнчт маски, що становлять собою не найкращу, але значну частину сустльства.

Вщстоюючи незалежшсть особисгост1 вщ стандарта, що нав'язувалися, Висоцький у дусп середньов1чно1 народно\" традици пщцав випробуванню см!хом надм1рну захоплешсть сшвгромадян аскетизмом йопв 1 сакральними м1фами про переселения душ шсля смерт1 тгпа та непорочного зачаття Д1ви Мари". У своУх творах ("Шсенька про Йога", "Шсенька про переселения душ", "Шсня про тесляра Йосипа, даву Марпо та святого духа") вш не пропонував слухачев1 готов1 вщповщд, а шдводив до самостшного виршення проблем, руйнуючи на очах вироблеш шаблонн: наин люди в його жарталивш теш не поступалися йогам у здатносп 1сти й пити, шдуУстський фшософський самообман не зшмав вщповщальносп за прижиттев1 вчинкн, чар1вне зачаття Д1ви Мари перетвортова-лося на амейну драму з класичним любовним трикугником -тесляр Йосип, Д1ва Мар\я та Дух. Поет не приховував, що будь-який стереотипний постулат та'пъ у со б] одноб1чшстъ, а життя невичерпно багатогранне. Надал1 вш уже без релишно! пщоснови звернеться до шостраци имейних трудноиив, створивши в 1969 рощ цикл "3 ктори с1м'1, приватно! власност! та держави", в який увшшли чотири теш, де на фот вигаданого поетом простору зображуються знайом1 кожному сучасннку положения й характери.

У днсертацн аналтзусться погляд Висоцького на амейний антагошзм, який перетворюе сердечну прив'язашсть двох на вщкрите протистояння чи сховане вщчуження. См1х дозволив поету без зайвоГ дидактики дати у своему цикш огляд типових

недолшв багатьох амей, створених на боротьб1 за перинсть, приниженш один одного нескшченними нарнсаннями, холодному розрахунку та прихованш зрадд. Заслуга художника полягае в тому, що вш не тшьки ухопив 1 вщтворив характерш хибп "осередку сусшльства", але й показав !х ув1чнення 1 навггь зведення суспшьством у свосрщну норму.

Протягом життя за допомогою см1ху Висоцький правдиво моделював якусь задашсть вщчутпв 1 дай, як1 виконувалн сучасники. 3 одного боку, перекручення людськоК натури виклнкало сшвчуття у поета, а з другого, породжувало категоричну неприязнь. Його ком1чний герой не сприймався як суспшьне зло, оскшыси був часткою сусшльства, яке зробило його таким. У «ею своею сатиричною творчютю Висоцький в1в до розумшня того, що позбавлення вщ зла й кривди полягае як у виправленш людсько!' природа, так 1 в пробудженш сусшльног свщомосп та перегляда суспшьного устрою. Тому поряд з1 створенням традицшних характер1в 1 тишв (пияк, заздр1сншав тощо) художник розвшчував ганебну монопольну владу одних та безправну покору шших. Як сатирик вш спрямував сво! пошуки не в галузь абсграгованих сюжслв, а у свп конкретних сустльних явищ 1 вщкрито виступав проти роздаровування вхнцих державних нагород чужоземшй та впчизнянШ керуючш елт ("Загублю [стинну в1ру...", "Ми пилып - ми тайн не розголосимо"), пщдав критищ радянське судочинство, здатне за вказ1вкою "зверху" иозбавляти вол1 безвшших ("Ось 1 закгачився процес..."), засуджував ганебну нащональну нетерплячють обиватешв ("Антисемгга"), позбавляв сталшщину ореолу в розпал1 Н реабштацй ("Банька пo-бiлoмy"), см1явся над гонитвою за державшши креслами, що швечила дуци людей ("Жив-був добрий дурачнна-простофшя"), пщкреслював, що в кра!ш та поза нею як I колись юнус система нагляд1в 1 доноав ("Шсня для вщ'щцжаючих за кордон та тих, хто повернувся звщтшя", "Попуттшк"), висмиовав ¡мперсыа домагання радяпських полшпав ("Лекщя про м1жнародне становище"), виставляв напоказ хиби кнуючого способу життя ('Чнструкщя перед голздкою за кордон, чи Швгодини в мгсцевкош"), засуджував готовшеть бш>шосп жити в страху та покор1 ("Даремно я обличчя свое розбив!.."), звертав увагу на ворожс становления влади до народу ("Зл1ва 61 си, справа бки..."),

вщмовлявся роздтити кнугочий "статут" ("Пщшмайте руки, в урнп засуньте..."), вершив бсзжашсннй суд над собою, поколшням 1 часом ("Я ннсоли не в1рив у марево...").

Правда вигадки завдавала поразки своею достов1ртстю, виклпкагочи характсрне вгпзнавання ситуацн та героУв, пробуджуючн у слухача подолання шертност! та пошу!С щеалу. Зображуючи розпад влади та процес морально-психологпчно'У деградацн натовпу, поет, як 1 в побутовш сатир1, пе демонстрував "внправлеппя" сяо'Ух героУв, знаючи, якщо вада осшяна, значить слухач зрозум1В, що ця вада 1снуе в протир1чч1 з бажангш у житп, а значить пщлягае усуненшо. Вш добре з'ясував, що створена номенклатурного ел!того замкнена система обману та безправ'я гальмуе розвиток вшьноУ особистосп, тому завжди в сатир1 вщстоював вщхщ вщ нав'язуваних шаблошв 1 догм, учив широт1 поглядев, вщвертав вщ хиб. Поет не замовчував складнот побуту та буття, не витрачав надд' на позитивш з;.шш в оточуючш дшсность Його с\ах у 60-1 - 704 роки став символом могутносп духу, непохитност1 характеру й художнього зору. До кшця життя сво'Ум "веселим кшталтом" вш служив людям, В1рячи, що цим самим робить посильний внесок у видужування суспщьства, звшьняючи його вщ безвгш'дпосп та страху.

Дисертацк завершуеться висновками, у яких узагальнюють-ся результата дослщження художнього см1ху майстра госгрого слова.

Поез1я В.С.Висоцького - пряме свщчення реставрування традицш ком1чпого в росшськш лп-ератур1, що стало необхщним кшьцем м1ж лпературою, перерваною тоталггарним режимом, 1 Л1тературою, вигнаною в диспденство. Вийпювши з надр народноУ см1хово'У культури, широко використовуючп образи й поетпку усноУ народноУ творчосп, художшпс виявив яскраву шдивщуальшсть. За допомогою ¡рошчно-пародшного см1ху вш винайшов 1 блискуче засв1дчив багатство сощально-психолопчних 1 сощально-полггачних титв своеУ епохи. Прошновши три перюди формування «веселого кшталту»(1961-1965 рр. - пошук свого героя та пщстугав до зображення, 19651978 рр. - сатиричне малювання кнуючнх сустльних вщносин 1 «безв1чних» вад, 1978-1980 рр. - неприм!фенний агшнз взасмовщносин «спльпих св1ту сього» та поюрливо'У юрби),

В.С.Висоцышй затвердив нову поетичну систему, в якш розмова велася вщ nepmoi особи, форма була новешстичною, а мова - найближчою до розмовноь BiH не тшьки виявив i змалював р1зномаштшсть людських вад, але й вив1в на свило денне тих, хто спотворював життя сусшльства.>>Подшяючи>> долю cBoix персонаж1в i залучаючи слухач1в до дцалогу, поет збуджував i'x до самостшного винесення вироку виявленому злу. Таким чином BiH звигьнював людей вщ безвихщнога, залучаючи ix до стихи очищувального cMixy, який у 60-х - 70-х роках став символом могутносп духу, спйкост! характеру й з1ркост1 художнього бачення.

СПИСОК ОПУКШКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦ11

1. Бахмач B.I. Авторская песня в школьном изучении (в помощь учителю) II Слобожанщина: Научно-методический сборник. - Вып. 1.- Луганск: ЛПИ, 1994. - С. 71-79.

2. Бахмач B.I. Авторская песня (Вступительный урок-лекция) II Вщроження. - 1995. - № 10. - С. 45-47.

3. Бахмач B.I. "Долюшка солдатская" в сказках В.И.Даля и В.С.Высоцкого. К постановке проблемы // Пятые далевские чтения: тезисы, статьи, материалы. - Луганск: Изд-во ВГУ, 1996.-С. 5-7.

4. Бахмач B.I. "Колея эта - только моя..."(тема поэта и поэзии в творчестве В.С.Высоцкого) // Язык. Литература. Методика. Сборник статей. - Луганск: Изд-во ВГУ, 1996. - С. 141-150.

5. Бахмач B.I. К вопросу о драматургии поэзии В.С.Высоцкого II Вторые Чтения молодых ученых памяти ЛЛ.Лившица. - Харьков: ХГПУ, 1997. - С. 7-8.

6. Бахмач B.I. О драматургии поэзии В.С.Высоцкого // HayKOBi записки. ХДПУ. Випуск 3(8). Харив: ХДПУ, 1997. - С. 74-81.

7. Бахмач B.I. Пушкинские мотивы в ранних перепевах Высоцкого // Русская филология. Украинский вестник. - 1997. -№ 1-2. - С. 45-47.

Бахмач B.I. Cm'ix Висоцького. - Рукопнс.

Дисертацк на здобутгя паукового ступени кандидата фнюлопчних наук за спсщальшспо 10.01.02 - pociiicbKa литература. - Харювський державши! педагопчшш ушверсптет iM. Г.С.Сковороди, Харюв, 1998.

Дисертацйо присвячено вивчешпо художнього cMixy в поетичнш спадщит В.С.Висоцького. У роботг простежусться розвиток ком1чного в TB0p40CTi поета. Уперше класифжуються пародшт твори художника, а також детально розглядаеться його сощальна сатира. Пропонусться для введения в ужиток нова дефнпщя (eipe), яка дозволяс означити Bipuii, що впконуються cniBOM. Установлюеться, що ешх В.С.Висоцького - 3aKOHOMipiic явище в поезн бО-х - 70-х poKiB, що евщчить про безперервпий розвиток гумористично-сатирично'1 .гатератури.

Юпочов1 слова: авторська шеня, Bipc, cmïx, пароддя, сатира.

Бахмач В.И. Смех Высоцкого. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степепи кандидата филологических наук по специальности 10.01.02 - русская литература. - Харьковский государственный педагогический университет им.Г.С.Сковороды, Харьков, 1998. Диссертация посвящена изучению художественного смеха в поэтическом наследии В.С.Высоцкого. В работе прослеживается развитие комического в творчестве поэта. Впервые классифицируются пародийные сочинения художника, а также подробно рассматривается его социальная сатира. Предлагается для введения в обиход новая дефиниция (стип), позволяющая обозначить стихи, исполняемые песней. Устанавливается, что смех В.С.Высоцкого - закономерное явление в поэзии бО-х - 70-х годов, свидетельствующее о непрерывном развитии юмористико-сатирической литературы.

Ключевые слова: авторская песня, стип, смех, пародия, сатира.

Bakhmach V.I. Vysotsky's laughter. - Manuscript.

The dissertation presented to acquire candidate degree in philology, speciality Ю.01.02 - Russian Literature. - Kharkiv State Pedagogical University named after G.S.Skovoroda, Kharkiv, 1998.

The thesis is dedicated to studying the artistic laughter in V.S.

Vysotsky's poetic heritage. The development of the comic in the poet's literary work is observed in the thesis. The artist's parody works are classified for the first tune as well as his social satire is investigated in detail. The new definition (poes) that allows to determine poetic songs is proposed for introduction in use. It is determined that V.S. Vysotsky's laughter is a natural phenomenon of the poetry of the 60s and 70s that testifies to the continuous development of humourous and satiric literature.

Key words: author's song, poes, laughter, parody, satire.