автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.11
диссертация на тему: Социализация учащейся молодежи в условиях строительства национальной школы (социально-философский анализ)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Социализация учащейся молодежи в условиях строительства национальной школы (социально-философский анализ)"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім.ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

і . »

На прав&х рукопису

СКРИПКА Віталій Івановим

СОЦІАЛІЗАЦІЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ В УМОВАХ РОЗБУДОВИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ШКОЛИ /соціально-філософський аналіз/

Спеціальність - 09.00.11 - соціальна філософія

АВТОРЕФЕРАТ

\

дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата філософських наук

КиіЬ 1994

Дисертаціє® е рукопис.

Робота виконана на кафедрі філософі? гуманітарних наук філософського факультету Київського університету їм. Тараса Шевченка

Науковий керівник

- доктор філософських наук, професор ШДІЇЬННЙ Іван Федотович

Офіційні опоненти

доктор філософських наук, професор, дійсний член АПН України

2ЯЗЗН І сан Андрійович

каздлдат філософських наук, доцент АНУ£?ІШІ Нат&зія Михайлівна

Провідна установа

Український інститут підвищення кваліфікації керівних кедрів освіти, кафедра філософі! і соціології освіти.

Захис? дисертації відбудеться "18

квітня

_І994 р.

о 14 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 01.01,04 в Київському університеті іи.Тараса Іііевченка /252017, м.Киїб-17, аул. Володишірська, 60, аудиторія 328/.

З дисертацією кожна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського університету іьз.Тараса Шевченка /вул.Вододикирська,59/.

Автореферат розісланий

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради

15." березня______________1994 р.

проф. СКРИПКА П.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРІЕГЕРИСТШ РОБОТИ

Актуальність теми дослідження визначається потребами науково> аналізу сучасних складних і суперечливих суспільних процесія, гред яких проблема соціалізації учнівсько! молоді набував особли-іго аначеннл. Відомо, цо результати індивідуальної діяльності все льяе впливають на ефективність практики перетвореинл умов лпд-.кого буття. Від ступеня зрілості індивіда залеккть просування спідьстеа вляхон прогресу. Адке суспільні відкосшв існують яв рми діяльності і поведінки конкретних людей, 'ЯКІ е носіями і б’ектами суспільних відносин. Соціальні я якості конкретних індн-дів, що проявляються в їх взаеяодії, визначають злостивості дієвої суспільної системи. Тояу виховання особистості значною ні-

о зазначав подальшій розвиток суспільства, tc&e соці альда-і сто ряч-«начевдз.

Дія сучасного розвитку цивілізації характерні дагаааізм, інтс-пгуаяізація праці, иендкі зміни техніки і технологій, демоврата-іія і гуиаиізеція суспільних відносин і, як наслідок, зростання (іаяьиої ролі особистості. Все це зуиоаозз необхідність пдоско-ивата роботу пгояй. З підвгщекиая ефективності соціалізації іізсьної шяоді пов’кзуютьсл надії на подолання кризової сигуа-у ваговапні підроетаачого поволі ння, па еідїицєккй розі иеоян її престяау в сусаіаьетму раагятзу.

Псауга овтаааяьпої састеаа заходів, cnpsaosauax на підгжігя-@^9хт8вшс?і соціалізації учнівської ногаді, Еерегадвякя есього ївшго процесу 9 вході ва »ву якісну сгуяікь тіспо псз'агяаі з тоннам діалектики даного процесу, його внргріяніх і зовніаяіх горів, уиоз проходаення, роззитку система національної освіта.

На відкіиу від багатьох ішшс дерасаз шсільне тхопзярії у на-враікі, не кегучл те що убогість матеріального забезпечення» істаннього часу знаходилося під когутнів ідеологічнийіпрвсон. іргаарна вахозяа система в аколі підгапзуга .кидану, ії якості, діїту, світосприймання під певні соціальні корка, ідеологізо-схеии, які послідовно нав'язувалася підростазчону покозінгаа. стаі будя аідгакуті таЗгаажвіиі арлкцтоа націокашіаго шя-я, загаяьтяадсьні іде'і в роботі з учнем. Ген виховувалося т поголівна, поредаувчя бездуховність, нігіяіса, всрально та тяа Есааіцтво вол оді. Ешаовяа сзстааа ожагя т давала колезі» с-рш лзеяого розєатзу сутнісяах сил колоді, стгорзшш тгортах

. . ' '■ - з - • '.'-І ’

першооснов, сприяла вйзсовашао людей, які легко піддаються впливу різних деформацій свідомості, політичному маніпулюванні), насильству, низькопробним зразкам їсудьтур'.ї. .

Побудова внсокоцивіяіо’ованого суспільства немоклива без пріо ритетного розвиту освіта, всієї системи виховання в аколі. Осзіт. Я відповідна виховна робота повинні стати основою розбудови незалежної держави, національного, культурного та духовного відродасен-кя українського народу. Без цього не можна розраховувати на серйо: ні зрушення в усіх сферах людської діяльності, .піднесення БІТЧИЗИ ної науки і техніки до найЕищкх світових рівнів, становлення демократичного суспільства і ефективних ринкових відносин.

У IS9I році з Україні прийнятий Закон "Про освіту", який per; лює правовідносини в галузі освіти. Розроблена національна державна програма відродження освіти візначае стратегія її розвитку на найближчі роки та перспективу /початок XXI от./. Реалізація її ма< забезпечити практичне втілення в життя курсу на перебудову всієї освітянської системи, радикальні зміни традиційних уявлень про зміст, форми і методи навчання і виховання. Стратегічні освітні завдання зводяться До гчведенш освіти України на світовий рівень, до відродження національної освіти, спрямування її на <|ор*уванкя творчої особистості,' забезпечення пріоритетного розвитку ЛЮДИНИ Т£ становлення її фізичного і морального здоров’я, на відтворення ті якісну трансляція культури і духовності в усій різноманітності вії чизняних та світових зразків.

Основним видом навчально-ьиховіих закладів, цо здійснюоть загальноосвітню підготовку, як відзначається в Законі України "Про освіту", є середня загальноосвітня школа. Визначена й мета освіти, яка полягає у всебічному розвитку людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвитку її талантів, розумових і фізичних здібностей, вихованні високих моральних якостей, формуванні громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу наро ду, забезпечення господарства кваліфікованими спеціалістами.

Проте пошуки останніх років /ідеї новаторів, урізкоїяаніїнениа програм, поява гімназій та ліцеїв тощо/ не внесли радикальних змін у масову школу. У школі все ще домінує репродуктивне навчання s ах; центом на запам’ятовування і відтворення навчального матеріалу з караючою системов оцінок, Мають місце формалізм у проведенні вихов них заходів, у впроввдвенні ідей народної педагогіки, вивченні

народознавства, ігворувться індивідуальні особливості учнів, застосовуються авторитарні способи впливу на них. Середня загальноосвітня школа продовзуе залишатися установою, яка ща в багатьох випадках відштовхує від себе дітей і не здатна в силу цього повноя мірою виконати свої виховні функції.

Виходячи з всебічного аналізу соціалізації учнівської молоді, необхідно докорінно перебудувати виховну роботу в школі, створити таку її систему, яка б використала досягнення народної педагогіки, загальнолюдські ідеї, акумулювала надбання сучасної науки і нагромаджений передовий педагогічний досвід. Процеси радикальної перебудови організації виховання в школі пов’язані з великими труднощами

і, перш за все, з подоланням стійких стереотипів у свідомості частини педагогічних кадрів. Пріоритетною повинна бути і державна політика по відковенка до школи.

Разом із тим існуючі праці з проблем соціалізації учнівської колоді, як правило, зводяться до критики окремих теоретичних положень та напрямків еиховного процесу, ряду форм і методів його організації. А головне - глибоко не розкриваються особливості взаємодії внутрішніх і зовнішніх факторів даного процесу, його суперечності, шляхи їх розв’язання, причинно-наслідкові зв’язки, системний підхід до його переосмислення. ,

Удосконалення фар.! і методів виховної роботи неможливе без філософського аналізу даної проблеми, переосмислення в сучасних умовах її основних методологічних полонень. Постала необхідність створення нової філософії освіти; цілісної теорії розвитку особистості; розвитку теорії виховних систем як основної форди інтеграції педагогічних процесів у їх єдйості і різноманітності з орієнтацією на особистість; теоретичного обгрунтування прогресивних технологій педагогічної діяльності.

Відповідно до реалій нашого часу актуальність теми обумовлена потребою виховання духовно самостійної, творчо активної особистості , вільного громадянина незалежної України; визначення шляхів створення високоефективної системи національного виховання, а також механізмів здійснення соціалізації учнівської молоді. Пошуком цих підходів, шляхів і засобів реалізації суспільного ідеалу виховання і визначений насамперед вибір соціально-філософського дослідження даної проблеми.

Важливо підкреслити також необхідність критичного аналізу і переосмислення як у цілому виховної системи в школі, так і окремих

педагогічних технологій, екі оікраоться на різні, часто суперечні вх методологічні основи. Цього вииагас дух відкритості нашого су< пільства. Він створив принципово нову атмосферу наукового поиуку атмосферу толерантності і плюралізму, що породжує .множинність спс собів соціалізації індивіда, а тему вимагає філософського осмисли ня даного процесу. Необхідно рахуватися з тим, що суспільний прої рес, науково-технічна революція ВНОСЯТЬ корективи у ЗМІСТ І уШБІ соціалізації учнівської молоді.

Ступінь розробленості проблеми. Осмисленню феномена соціалізації індивіда, її особливостей, внутрішніх і зовнішніх факторів, умов проходження, удосконалення виховання підростаючого поколінні СЕмореалізації людини присвячено багато праць, починаючи з зародження людської цивілізації і до наших днів. Уяе в узагальненнях давньоіндійських /Вріхаспатї та ін./, давньокитайських /Лаоцзи, Кокфуцій, Чжуалцзи та ін./, давньогрецьких /Анаксімандр, Демокрії Сократ, Платон, Арістотель та ін./ філософів знаходяться витоки раду сучасних підходів до аналізу процесу. Б ш час ведуться дослідження як теоретичних аспектів даної проблеми, так і широкого спектру практичних питань.

У дослідженнях соціалізації індивіда, які проводилися зарубіжними авторами /Т.Парсонс, Д.Тернер /СІЛА/ та ін./, домінує ада; таційне розуміння соціалізуючого процесу. Г.Зіммель /Німеччина/, Р.Венедікт, Ч.Кулі, Д.Г.Нід /СІііА/, Г.Тард /Франція/ та ік. розглі дали соціалізаціє індивіда як результат міяособистісного рольової спілкування в умовах певного соці о культурного середовица. Ряд авторів у пошуках дієвої методології на даному напрямку ЗЕєртаєтьс. до культурологічних традицій філософської думки, закладених В.Де; теєм, М.Вебером"/Німеччина/, Е.&зркгеймом /Франція/.

У цілому в дослідженнях зарубіжних авторів иояна виокремити концептуальні підходи, пов’язані з абсолютизаціє» з соціалізуючої процесі дії тих чи інших внутрішніх або зовнішніх факторів. Бата дослідників розглядають соціалізацію індивіда тільки як об’єкт ЗОВНІШНЬОГО впливу. У НИХ людська особистість Є специфічним І’ТВО ренням, що безпосередньо виводиться з тих чи інших соціальних фа торів. Таке трактування соціалізації індивіда веде до розгляду особистості як соціологічного об'єкта /П.Блау, Г.Елумер, Д.Г.І«їд Д.Морено, Т.Парсонс, А.Строс, З.Хайдер, Д.Хоманс, Д.Фестінгер,

Т.Шібутані /СіііА/ та ін./.

А.Адлер, В.Райх, З.Фрейд /Австрія/; М.Лацарус, X. Штейнталь

/Німеччина/; Й.Пдаікгг, Г.Олпорт, Г.Салліван, Г.Роттейі, КДориі /США/ "з ін. застосовували у роботах психоаналітичний підхід, цо вклячає соціально-філософські ідеї і концепції соціалізуючого процесу, дефініції особистості, засновані на принципах психоаналізу. Відомі філософсько-біоантрспологічні теорії' в поясненні основних пигачь людського буття, в тому числі сутності людина і становленій особистості /А.Гелен, М.Шелер, Х.Швльсьхі /Німеччина/, П.Вад ден Берге /С£А/, Я.Тейяр де Шарден /Франція/ та ін./.

Дослідженій Е.Фрома /Німеччина/, Р.Лінгона, Д.Рїсаена, У.УвЛ-та /США/ та ін. грунтуються на інтеграції пслхосналітитчх і соціальних підходів у трактуванні особистості, специфічних особливостей людського характеру, поведінки, що пов’язані з соціокульгурмаяі умовами формування індивідів і специфіки їх способу яиття.

Питання про розумі ній природи лвдннк, її існування і роа ситку, виховання і самовиховання підростаючого покоління аналізуптьса в роботах Б.Г.Аианьєва, Г.М.Ацдреєвої, Л.І.Бокошч, Л.П.Бусвої, І.С.Вяготського, А.Г.Здравошслова, С.Ц.Ковальова, І.С.Кона, О.М.Леоніьева, К.К.Платонова, С.Л.Рубїкатейна, І.Т.Яролова та ін.

Проблеми соціалізації індивіда, виховання учнівської «олоді иирохо аналізуються в працях вітчизняних авторів. Існує велика •сількість досліджень, які рорглядшоть процес соціалізації індчвіда, формування особистості в шірокоиу соціалько-фглософськсму плані /В.П.Аидруцена>, Р.Л.АрціпсЕСьжій, Є.К.ЕясїрицьЕаїї, Л.В.Еоїщарзняо, В.І.ЗоГгтго, В.Д.Еаснленго, Г.І.Вохппса, В.І.Волоїїіч, Г.і.Гог/ліі, '

В.С.Горській, З.В.ГуберсьиіЯ, І.А.Зязш, В.Г.Кре^оіа, Б.ВД'осказон-ісо, М.І.Нихальченіа, І.З.ІіздольїаЗ, В.С.Плзенох, И.й.їлрасопко, О.К.Шевчеико, В. І.Шинварук та ін./.

У роботах багатьох дослідників розяпавагяься філософські аспекти фодауншия особястості в цілому або ж її окрегеїх якостей, розглядається діалектаяа суспільних відносин і розвитку йгдига, гоціаяьна оетненість особястості як уггава розвитку суспільних від-то сни. Ватиіява иісцз відводиться дугщі про необхідність цілеспрямованої празугичшї роботи з проблем гармонізації матеріальних і ду-говння потреб лядеЗ, управління виховшої процесом, а такая слстея-■гого його характеру.

Великій вплив па становлення української иеціокааьиої нхолн та діяльність Г.С. Сковорода, Лесі З’країїжп, І.Я.Йранка, Т.Г.Шев-;енга. Воїи висловили глибокі наукові пояогення з питань лвдіко-інавсзгва і народознавства, застосування ід$й і заданіа пре лвдяцу

у вихованні. Значним с внесок просвітителі в В.К.Винниченка,Б.Д.Грі] ченка, М.С.Груаевського, М.Л.Драгоманова, Ь',. х.Костомарова та ін.

Вітчизняні освітні діячі А.С.Макаренко, С.Ф.Русова, З.О.Су-хоилилсьюій, К.Д.Ушинеький та багато і тих видатних педагогів внесли вагомий доробок у теорій і практику національного Еиховання. У роботах О.І.Вииневського, С.У.Гончарзнка, О.В.Киричука, М.Г.Сгель-маховича, Д.М.Таланчука, М.Д.Ярмачеика ха ін. розглядаються концептуальні пгдгоди до створення сисгеш національної освіти, формування особистості, підвищення ефективності виховного процесу.

Проте, в наявних дослідженнях недостатньо уваги приділяється філософському аналізу соціалізацій учнівської молоді, особливостей діалектики даного процесу, системній оцінці даяхіз удосконалення виховного впливу на учнів, перебудови середньої загальноосвітньої школи як інституту соціалізації.

Мета і завдання дослідження. Мето® дисертаційного дослідження е аналіз методологічних аспектів соціалізації учнівської колоді, формування духовності особистості, вкявлєкня факторів, які впливають на її становлення і розвиток.

Мета дослідження ьиявила необхідність постановки і розв’язання таких завдань:

- розкрити понятея "соціалізація індивіда", співвідношення з поняїтяии "виховання”, "розвиток", "форг^вання" особистості, взаємозв’язок соціалізації та індивідуалізації особистості, дати методологічне їх обгрунтування;

- показати основні фактори соціалізації учнівської молоді, діалектичний взаємозв'язок внутріиніх і зовнішніх чинників у даному процесі, необхідні умови здійснення соціалізації учнів;

- розкрити процес утвердження концептуальних полонень розвитку національно? школи, формування духовності особистості учнів в умовах національного і духовного відродазння українського народу;

- виявити і узагальнити основні шгахи під&гцеиия ефективності соціалізації учнівської молоді.

Теоретична і методологічна основа дисертадії. Різноманітна і складна постановка завдань вшагао звернення до широкого кола робіт, - присвячонях дослідження феномена людина, розвитку, виховання

і сг&ю виховання особистості, взаємодії зовнішнього і вг^утрішяього, біологічного і соціального в процесі соціалізації індивіда, лодино-ТЕорчої природи культури. Серед них особливе кісцз надавіть роботе* таких філософів, як М.О.Бардязв, Бекон, Х.-Г.Гадшср, Г.Гегєль,

К.А.Гелььзцій, Д,Дідро, Е.Каит, Т.Кун, К.Наркс, Г.С.Сковорода, Д.Теркер, Іі.-2з(}ер2беі{д, Д.ФейерЗах, И.ІСайермас та ік. Значну групу і?керзл складаоть праці вітчизняних просвітителів В.К.Вякниченка,

В.Д.Гріквдш:п, 'І.С.Грушепсьтого, У.П.Драгсмано пі, М.І.Костомарова

і-а ін.

Велику групу дкерел складають праці, з яких розкривається ірирода людига, їх психологічні особливості о Це роботи М.М.Амосова, З.ГДнзньева, Г.М.АндрсєЕОЇ, Л.С.Виготського, М.П.ДубінінаД.С.Ко--:з, V'.С.Костока, О.М.Іооктьсзз, І.П.Павлоаа, А.В.Петровського, {.К.Цлагонова, С.і.Рубікштеііна, І.М.Сєченова, З.Фрейда та ін.

Використано тако:? праці, б яких процес соціалізації ііщизгда вступає безпосередній предметом наукового дослідження; проаналі-юзако значну групу робіт, в яких розглядаються питанії? вихована1?

і і дро стаючого покоління, організації роботи школи; матеріали г- пи-•акь національного відродження і, зокрема, з проблем форлуваніш ду-:овності українського народу, його національної сеиосзідомості.

У роботі використані аналітичні матеріали управлінь і відділі! освіти обдасл:* та районних дерзазпих адміністрацій, інетиту-!із удосконаленні вчителі а, методичних кабінеті з, безшсзредиьо сз--юдні* гггальноосвіїкіх яяіл, а rar.cz матеріали конкрзіно-соцісло-•І4!мх досліджень, проведених ятс автором, так і опубліімвагах у :ертодачнї2 пресі.

Наукова чоаи?;;а до глі пт.еннп визначається роляп ! знаній'*:.*» ео-,іаліг<щії учнівської колоді, формування духовності підростазчого о коління у сучасна умоз-*» йаціояалько-цультуркого та духовного ідродіежя українського народу, трансформації всіх сфор суспіль-сго лиття, знаходження мог.едоа людиною соціального та і сторичного «исяу існуз-ікня. Зроблена спроба проаналізувати даний процес а умо-ах розбудови неї::опальної аколи на сенсзі діалектичного принципу агального зв’язку та розвитку. Виходяча з цього, автор досліджеи**: ніс у нього такі єлемзнт.ч ітизни:

- запропоновано авторське розтління сутності соціалізації ін-изіда як діалектичного процесу взаємодії елементів .системи "інди-ід-суспільетво" на ссносі виникнення, розгортання і розв'язання ритгмаиних їм суперечностей, предметним змістом якого виступає онкретно-їсторична форма соціальності індивіда. Розкрито підходи

о реалізації з сучасних умовах у процесі соціалізації індивіда т:л-ог діалектики об'єктивного і суб’єктивного, суспільного та індиві-/ального, зовнішнього і внутрішнього, біологічного і соціального.

Обгрунтовано, пр результатом соціалізації учнівської молоді, свого роду иіроя її соціальності с свобода;

- проаналізовано зовнішні /какро-, мєзо-, мікро-/ і внутрішні

/сутні сні сили людини/ фактори соціалізації учнівської молоді.Розкрито, що при організації виховної роботи в школі слід виходити з розгляду індивіда як складної динамічної систеки, елементи яко: пов’язані, в цілісність індивідуальними особливостями кожної дитини; основні умови проходження соціалізації /активність особистості, розвиток самосвідомості, діяльність, спілкування тощо/ учнівської «олсді; .

- обгрунтовано необхідніцть розвитку в кожній школі СИСГ5КИ національного виховання, яке як цілісний процес повинно бути спрямоване на форглуваяня в учнів світоглядної свідомості, ідей, поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв, інших соціально зна-чуїдих надбань вітчизняної і світової культури. На основі реалізації у виховній роботі принципів розвитку національної школи /єдності навчання і виховання, сім’ї і школі, гуманізму, самодіяльності, природо відповідності та ін./ показано необхідність удосконалення змісту, форм і игтодів багатогранної роботи школи;

- доелі'ддені основні алйхи підвшцзння ефективності соціалізації учнівської колоді /розвиток системи національного виховання, гуманізація шкільного життя, оптшізацік вг.ховного процесу, діяльні сний підхід в його організації гоцо/ в су час: і/х умовах духовкоію зідродаєння українського суспільства.

Теоретичне і іід."’-:ти'-іне значення роботи обумовлене рогиа, яка налетіть соціалізації учнівської иолоді б розвитку і дкнадтці протікання соціально-економічних, "ПОЛІТИЧНИХ, духовно-культурних процесів у світі і у нас у країні, впливом, який зони справляють на її зміст і характер. Одержані результати дозволяють конкретизувати лонягїйіиИ апарат соціальної філософії, і, зокрема, поняття соціалізація індивіда; переосмислити методологічне обгрунтування цього процесу, більш конкретно враховувати діалектику його зовнішніх і внутрішніх -факторіз; визначити практичні шляхи підвищення ефективності соціалізації учнівської молоді. Вивченні сутності соціалізації учнівської молоді, факторів, необхідних умов її здійснення особливо актуальні в сучасний період національного та духовно-куль турного відродження українського народу, при розробці і практичній реалізації виховних програм дял учнів середньої школи, лідготовіси

і перепідготовки педагогічних кадрів.

Концептуальні підходи і висновки даної роботи можуть бути піко ри стан і під час експертної оцінки педагогічних і новацій, стану пкільної практики, прогнозування можливого її удосконалення, робо-гк з розвитку системи національного Еиховання, а також при викладанні відповідних курсів філософських і культурологічних дисциплін / відповідних учбових закладах.

Апсободгя робота. Основні полояегам дисертації вигсяадаїмеь на тукових- конференціях: "Національна система виховання: дослід, сга-іоєлєкня, проблеми, перспективи" /Чернігів, 1992/, "Розвиток систз-«і національної осзіти" /Чернігів, 1993/, по темі дисертації опуб-ііковано 3 роботи у науковому збірнику. Дисертація обговорена на іасіданпі кафедри філософії гуманітарних наук філософського факультету Київського університету їм.Тараса Шевченка.

.Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, >рьох глав, заключения та списку основної використаної літератури.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Обгрунтовується актуальність теми дисертаційного

слідження,- ви?начисться ступінь її розробленості, формулюються ©та і завдання роба ги, дається характеристика методологічних ос-;ов дослідження, і'ого наукової новизни і практична значення.

У партій г.’.'аяг - "Метопологічні основи соціалізації гктглтда"-обиться спроба філософського підходу до аналізу дефініції соціа-ізація індивіда, діалектичного синтезу, узагальнення, інгегропа-ого виразу знань, які малть у даній галузі педагогіка, психологія, оціологія та і*пэг науки; розглядаються процес, виходячи о філософ-ькзїх осноз концепцій -•'щдлки, особистості та їх: розвитку.

Па основі аналізу змістовних і методологічних аспектів різних ідходтв до визначення поняття соціалізація індивіда та поглядів а сутнісгь даного багатогранного процесу автор доходить виснозку,

о икільна практика може б^ти ефективною, якщо її організація впікай із філософського розуміння поняття соціалізація індивіда, яке інтегрованим виразом знань про діалектичний взаємозв’язок, взає-одіо людини і суспільства., При цьому постійно розвиваються і оповиються як сам процес, так і елементи системи "індивід-суспільство”, ут обидві сторони активні: індивід бере активну участь у перетво-яючій трудовій діяльності, засвоюючи соціальний досвід і одночас-з відтворюючи соціальність суспільства. Суспільство в ці агу лро-есі активно впливає на індивіда.

Узагадьнт:ючм підгід до понять соціалізація іедквіда, біосовзя-ия, формування, розвиток особистості, які є в педагогічній та соціально-філософській літературі, в роботі дасться їх співвідношення. У широкому розумінні виховання за об'ємом співпадає з поняттям соціалізація індивіда, вле в останнє вкладається ше й суть активної взаємодії індивіда і суспільства. Соціалізація вїсгаочае в себе цілеспрямовану дів на особистість /направлена соціалізація/ та ін-ш стихійні процеси, які впливають на формування особистості /нена-правлека соціалізація/. Направлена соціалізація детермінується всі-ся сукупністю суспільних відносин, культурою суспільства і суспільною свідомістю. Визначальною <}сноеою ненаправленої соціалізації індивіда с безпосереднє спілкування людей в процесі якого проходить обмін діяльні сто, уміннями, навичками, матеріалізованими в культурі рзаульгатамк праці.

З иааої точки зору поняття соціалізація івдквіда від поняття розвиток особистості не відрізняється за об'ємом, а перше з конкрег но-історичним вяріксзннлм розвиткі1 лвдини. Поняття формування особистості відобрахзс, діалектичний процес її становлення з точки зору розвиту і набуття зрі/досгі її особистгсшх рис і якостей. Пе~ клттк соціалізацій індивіда ширив за об*ємоьі, боно включаз не тільки названі процеси, а й діалектику відповідних рис та якостей соціальності індивіда в ході включення особистості в систем нових взаємовідносин. .

Бо казало* що соціалізація індивіда с діалектична взаємодія біологічного і соціального, зовнішнього і внутрішнього, об’єктиз-ного і суб’єктивного, суспільного та індивідуального. З ході соціалізації відбувається становлення особистості, виходячи з і сторичного досвіду, і охоплвд цей процес як соціальну' сторону, так і <5і-ологіч:іу природ людини. Дня людини властивий специфічний спосіб буття - практика, яка визначав саме такі суто людські ознаки, як свідомість, творчість, свобода.

Розкрито, цо даний процес з результатом дії, з одного Соку, всього зовнішнього середовища, а з другого - включає в себе дія внутрішньої особистісної своєрідності та діалектику внутрісніх її властивостей. Як результат такої складної взаємодії свідомість ліодиж е одночасно і суб'єктивним відображенням об’єктивної дійсності, і віутртакіи світом особистості, в якому складається систе на особясгісиїх цінностей, поглядів, переживань і настроїв. Ця проблеш издзїичаЗно яазушва, гдае унікальність і самобутність

індивідуальності складає силу її притягальності для інших людей, а багатство рис індивідуальності складає дійсне духовна багатство суспільства.

Друга глава - "Фактори соціалізації учнівської молоді в умовах духовного відродження українського нарбду"- містить узагальнені матеріали дослідження сучасних методологічних і змістовних аспектів сутності факторів цього процесу, умов їх взаємодії. Розкривається складний і суперечливая характер їх діалектики.

Проаналізовані різні підходи до виділення факторів, їх класифікації, взаємодії та впливу на детеріінація розвитку особистості з різні періоди її життя як б історичному плані, так і в додай час. Фактори соціалізації учнівської молоді можна поділити на зовнішні /об’єктивні умови/ і внутрішні /сутнісні сили людини/, а також умови проходження процесу. .

Здійснено виокремлення і проаналізовано особливості зовніаніх факторія таким чином: манрофактори /космос, планета, світ; країна, ;еряава, суспільство/; мєзофактсри /етнос, тип поселення/; мікро-фактори /сім’я, учнівський колектив, товариство однолітків, засоби касової хомунікоцгї, релігія, школа/. Відзначається суттєвий вплив ча свідоиість і стаилен.чя до об’єктивної реальності таких дієвих звітових і регіональних процесів, як екологічні, економічні, ЕО-знно-політичїгі. Як наслідок змітається сприйняття молоддя життя: їлаїи і прагнзння лолодих лвдей форлупться, орі оптуючись не тільки із. норми і цінності, що характерні для їх безпосереднього оточення,

і зростає зшгав загальнолюдських цінностей.

По-різноиу зплизаять на розвиток індивіда набуття Україноп іерясазного суверенітету, природно-кліматичні умови, географічне юлоаення, соціально-економічний розвиток, культура країни. Кожний іений вид уиоз с свого роду міроп соціалізації. В сукупності дані актори визначать її особливості. Розкривається необхідність усві-оиленкя учнями: а/ закономірного процесу відродження української ертавиості, історія якої пов'язана із століттями боротьби наших редкіз, де кристшіізувалася ідея самостійності, колективна душа їфаїнського народу; б/ роздержавлення економіки, перзходу до ріпових відносин.

Звертається увага на паямивість впливу етнокультурних умов на роцзс соціалізації підростаючих поколінь, дослідження ягюго в країні тільки починає відроджуватися. Проводиться думка про кеоб-ідність формування національного характеру, яшй у цілому аідріз-

- ІЗ -

нясться стійкістю і визначається не тільки історично усталеним р окіллям і виховаклян, ало такод і спадковими ознаками. Націонали ний характер проявляється з національній культурі. Національна культура - цз насамперед характер трудової діяльності, різкомані ні традиції, зкічаї, уявлення, понягтя, обряди тощо. Без це спри мається дитино» з самого раннього віку. В зв’язку з цим необхідн систематична робота педагогічних колективі в із питань засвоєння духовності народу. Особливе значення мас вплив, що здійснюється *-\чі засвоєння рідної мови, яка відображає життєдіяльність народ його світогляд, культуру, сприйняття світу, всю його історій. Но впливає на склад мислення, систему цінностей. Звертається увага, що здійснення соціалізації дітей залежить і від особливостей етн су, пов’язаних із біологічним розвитком організму.

Аналізуючи різноманітні підходи до виокремлення внутрішніх факторів даного процесу, дається їх визначення як сутнісних сил людини, тобто понять, якими позначаються її здатності, що забезпі чують людський спосіб киттєдіяльності. Використати шві резерви шкільно-педагогічної практики дає науково обгрунтований підхід де виявлення реальних можливостей удосконалення здатностей кожного учня, пов'язаних із станом здоров’я, рівнем розвитку всіх його сутнісних сил. ■

.Доводяться, що в ході соціалізації учнівської молоді важливе аналізувати суперечності, що виникають, їх маємопереходи, розвиток, ’взаємодію протилежних сторін, знаходити емзначальну сторону суперечності в кожному конкретному випадку, сприяти її розв'язана Без цього якісних змін у вихованні учнівської колоді досягнути не можливо. Відсутність урівноваженості іцдивіда з зовнішній середовищем моиа приводити до серйозних порушень розвитку особистості, до розладів нервово-психічної діяльності, фізіологічних функцій організму, серйозних захворювань, а то і трагічних результатів.

Обгрунтовується важливість у практичній роботі школи виходнт з необхідних умов соціалізації учнівської молоді /активність особистості, розвиток самосвідомості, діяльність, спілкування/. Розкривається необхідність урахування при цьому вибірковості в сирий-манні і реакції дитини на об'єктивну дійсність, на культуру. Людину кемо'нлиБО "зробити" як пасивний результат дії об’єктивних факторів. Можна обумовити включення її в діяльність, викликати власн; активність; через механізм творчо-перетворювчої діяльності формується і рсзвнваезься особистість. У процесі соціалізації індивіда

ідбувасться одночасно і інтеріоризація досвіду попередніх поко-гкь, і лздика ЕКЛЮЧЗСТЬСЯ в творчу діяльність. Ведучою стороною творчість. Виходячи з цього, даються рекомендації з організації иховного процесу.

Відомо, по внутрішнім регулятором цілеспрямованої діяльності иступае самосвідомість. Само через неї форлується ставлення особи

О Я І до об’єктивної ДІЙСНОСТІ. З цієї точки зору необхідно орга-ізовувати виховний процес на основі самостійності, вільного вибору, ривчаючн з раннього піку до самоаналізу, самооцінки. Підсаком са-осзідомості і головним результатом її практичної діяльності с, а\:ореалгзація.

Третя глаза - "Розвиток системи національного виховання в колі та основні шляхи підвищення ефективності соціалізації учніз-д.ч'ОЇ молод;” - включає в себе аналіз виховної роботи та дослідиен-л ефективності соціалізуючого процесу в середній загальноосвітній колі в умовах духовного відродження українського народу.

Дослідження показують, що низька ефективність соціалізації чнівської молоді пов’язана в багатьох випадках із суттєвими упу-енняни з організації виховного процесу, неадекватними і нзсвоє-асними оцінками реальної ситуації педагогічними працівниками, і, к наслідок, невідповідні підходи до розв’язаній його супсречнос-еїї, відсутність науково обгрунтованої системи виховання. Часто ор~ анізація виховання базується на однобічності характеристик таких етодологічних концепцій як людина, особистість. Не приділяється ваги проблемам вивчення психології нації і врахуванню психологіч-:их національних особливостей. Звідси на практиці у вихованні гу-;:ться особистість як конкретна людина. Організація виховного про-;есу зводиться практично до уніфікації і не допомагає кожному учню іозвизати ковко» мірою свої сутні сні сили.

Зараз загострилась суперечність між авторитаризмом у підходах .о організації виховного процесу і необхідністю свободи вибору і ' .іяльності його суб’єктів. У останні роки негативно вплинуло зниженій активності різних соціальних інститутів у вихованні дітей /тру-,озпх колективів, громадських організацій/. Сюди слід віднести іс-гуичї нині суттєзі проблеми зміцнення матеріально-технічної бази ікіл, створення необхідних умов для забезпечення виховання, для юботи вчителя.

Дослідження дають підстави зробити висновок, цо досягнути ре-

іі-льтативності у формуванні духовності учнівської молоді можна в

разі функціонувати! в школі дієвої системи виховної роботи. Так система як цілісний процес повинна містити в собі такі структур компоненти: кету, завдання, прищиш, зміст, організацію вихова суб’єкти й процес взаємодії, соціальні норми, за якими організо сться взаємодія. За такого підходу у виховному процесі школи ро випаяться не тільки його суб'єкти, а й вся система особистісної взаємодії. У загальному спрямуванні виховання повинно бути наці кальним і переходити в самовиховання, самореалізаціп, у життєгз

ЧІСїЬ. .

Аналіз підтверджує, що прі соціалізації учнівської молоді важлива роль належить соціальним ідеалам, зокрема ідеалу україн формуванню в неї якостей, що с складовими духовності українсько народу. Це національно-психологічні якості /спосіб мислення, по тя, воля, характер, мовлення тощо/, національна самосвідомість, родний світогляд, народні філософія та ідеологія.

Перебудова виховання полягає в тому, що в удосконаленні л:о; ни потрібно бачити мету суспільного життя, коли розвиток особис ті не загнаний у рамки соціального замовлення, а передбачає вияі леняя і удосконалення всіх її сутні сних сил. Це вимагає гуманіа: ції всього шкільного ниття, яка опирається на два основні момен: в центрі виховного процесу знаходиться учень, своєрідність і неповторність його особистості як суб’єкта виховання; всі відношеї в шкільному житті будуоться на основі духовної і емоціональної єдності і співробітництва учня і вчителя.

Дослідження підтверджують, що в процесі пізнавальної діяльності зусилля учня пзреважно витрачаються на пристосування до ч\ жих впливів, що не сприяє свободі вибору, самореалізації, розвиі творчості. Дані проблеми розв’язуються в ході творчо—перетворювс ної діяльності, яка приводить до усвідомлення очікуваного резулі тату, одержання його дас задоволення і розвиває мотивацію діяльності. Потрібно, щоб життя учнів проходило в реальній суспільно необхідній справі, в турботі про перетворення оточувчої дійсноСІ на користь людині, в турботі про поліпшення власного життя. Цз сприятиме розвитку в учнів почуття громадянської гідності, ШДО.' нв існуючого в країні відчуження людини від власності, від проц«

і результатів праці.

Аналіз показує, що підвищенню ефективності соціалізації ущ ськог молоді сприяє оптимізація виховного процесу. У даний час г гострилась суперечність між інформаційним потоком, спрямованим і

'чия, і можливостями його організму засвоїти необхідну інформацію.

’а ін^ор.!аційн;'.м потоком у школі, різноманітними масоатм заходами іипадаугь особистість самого учня, проблеми розвитку її сутніскиї ял та творчої діяльності. Назріла гостра необхідність створення .ер^авних стандартів рівня знань, які мусять пройти і/едико-педаг’о-ічно-громадську апробацію і повинні бути широко відомі учням, учн-єлям, батькам, громадськості.

Націленість на формування духовно багато! особистості вимагає риділити особливу увагу філософсько-світоглядній підготовці учнів, ьому сприяв робота, спрямована на розкриття з мисленні учнів супе-еччосте.1 буття і небуття, природи і суспільства, матерії і свідо-ості та розв’язання їх в дійсності. Вона мояе стати осново» формування творчого ставлення до дійсності, дати поштовх до її піз-акня і перетворення, послукить світоглядному синтезу знань, набу-их у аколі. .

З "Закяоченнг" дисертації формулюються основні висновки, окрес-О’ОТЬСЯ перспективи подальшого дослідження проблеми, можливості рактичного використання результатів робота.

По темі дисертації опубліковані такі роботи;

І» Скрипка В.І. Особистість як иета виховання //Духовний роз-зток особистості засобами мистецтва. Ч.ІІ.: Збірник матеріалів іуково-практичшх читань. -Чернігів, 1993. -С.58-63.

2. Скрипка В.1. Суперечливість соціалізації особистості в шко-: //Духовний розвиток особистості засобами мистецтва. Ч.ІІ.: Збір-ік матеріалів науково-практичних читань. -Чернігів, 1993. -С.64-69.

3. Скрипка 3.1. До причин виникнення негативізму в духовності

шізської молоді //Духовний розвиток особистості засобами мистецт-и Ч.ІІ.: Збірник матеріалів науково-практачклх читань. -Чернігів, >93. -С.70-75^ '