автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Социально - экономическое и политическое развитие городов - государств майя постклассического периода (X - ХVI вв.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Социально - экономическое и политическое развитие городов - государств майя постклассического периода (X - ХVI вв.)"

"АПР

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МАЛЬШИНА Катерина Володимирівна

УДК 980+904:711.424.'"Х-ХУГ

СОЦІАЛЬНО - ЕКОНОМІЧНИЙ ТА ПОЛІТИЧНИЙ РОЗВИТОК МІСТ - ДЕРЖАВ МАЙЯ ПОСТКЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ ( X - XVI ст.)

07.00.02 - Всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

ЗАПОРІЖЖЯ - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі всесвітньої історії Запорізького державног університету Міністерства освіти України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Гуляєв Валерій Іванович,

Інститут археології РАН (Росія, м. Москва), заступник директора

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Калашников Віктор Михайлович,

. Дніпропетровський державний університет,

завідувач кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства

кандидат історичних наук, доцент Баришников Сергій Анатолійович,

Донецький державний університет, доцент кафедри всесвітньої історії

Провідна установа: Київський Національний університет ім. Тараса Шевченка кафедра історії стародавнього світу та середніх віків

Захист відбудеться “с&і ” ”^-£03 р. о ____годині і

засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.01 в Запорізькому державно» університеті Міністерства освіти України (адреса: 69600, м. Запоріжж

вул. Жуковського 66, корп. 5, ауд. 327 ).

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Запорізько державного університету за адресою: 69600 м. Запоріжжя, вул. Жуковського 6 корп. 2.

і 'У

Автореферат розісланий ” / / ”

Вчений секретар Ґ~)

спеціалізованої вченої ради. \ '/ Тимченко С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність досліджуваної теми. Вивчення становлення та занепаду цивілізацій є провідною галуззю сучасних суспільно-історичних досліджень. В цьому контексті стародавні цивілізації становлять базу подальшого розвитку людства. Теоретико-методологічна значимість наукового дослідження пов'язана з тим, що воно не тільки дозволяє заповнити лакуни в загальному русі історичного процесу та визначити головні фактори цивілізаційного розвитку, але й конкретизувати та вдосконалити вивчення саме майяської цивілізації.

Цивілізація майя, у цілому, являє собою приклад повного циклу самостійного розвитку усіх сфер суспільства без втручання зовні. Суспільство майя посткласичного періоду - це унікальний факт в історії цивілізацій Нового Світу, коли після недовгого завмирання класичної цивілізації майя настає інший (600-річний) період розвитку, пов’язаний з тольтекським завоюванням, який в історіографії аж до початку 1990-х рр. вважався часом занепаду. Цей досить довгий період вважається новою, посткласичною цивілізацією майя, яку ще можна означити як майя-тольтекська цивілізація.

Виходячи з цього, дослідження цивілізації майя має не тільки теоретичну, але й практичну значимість. З одного боку, дослідження цивілізації майя повинно бути визначене як складова та особлива частина формування сучасної теорії цивілізації. Традиційною залишається точка зору, що виникнення кожної цивілізації має своєю основою технічний прогрес у застосуванні металевих знарядь праці, розвитку скотарства та використання колеса. Але, в той же час, цивілізація майя виникла та розвивалась в умовах неоліту (кам’яних знарядь праці) протягом півтори тисячі років при відсутності тяглових тварин та колеса. Таким чином, особливою та нетиповою майяську цивілізацію робить те, що вона, на відміну від інших, пройшла повний цикл самостійного розвитку від розквіту до занепаду та не мала типових технічних здобутків.

З іншого боку, практичний аспект виходить з проблем історичної наступності, які пов'язані з долею та роллю традиційних елементів сучасного суспільства. Визначення традиційних рис та закономірностей розвитку нетипових цивілізацій, специфіки соціально-політичних, економічних та культурних відносин, які лягли в основу подальшого розвитку Латинської Америки, дає можливість прогнозувати соціальну ситуацію в цих країнах. Водночас, сучасний стан держав латиноамериканського регіону, який характеризується пожвавленням усіх сфер життя суспільства після кризового періоду, дає приклад вдалої орієнтації на внутрішній потенціал країн, в основу якого покладено націоналізм та традиціоналізм. Цей приклад мас

значення при історичному та соціальному прогнозуванні і розробці соціально-економічних і культурних програм.

Хронологічні рамки роботи визначаються X ст.-20-40 рр. XVI ст. Цей період характеризується як посткласичний. Він починається в X ст. з завоювання тольтеками півночі Юкатанського півострову та закінчується підкоренням майя іспанськими конкистадорами у 20-40-х рр. XVI ст.

Територіальні рамки дослідження визначаються кордонами проживання майя - юкатеків, що займають весь Юкатанський півострів, де і сьогодні найбільшою мірою збереглися основи традиційної культури майя.

Мета дослідження - провести комплексний історичний аналіз економічного та соціально-політичного становища міст-держав майя та визначити головні тенденції його розвитку у посткласичний період (XXVI ст.).

Досягнення мети передбачає вирішення наступних завдань дослідження :

- проаналізувати різні системи життєзабезпечення суспільства майя;

- визначити роль окремих галузей господарства в економіці посткласичної цивілізації майя; з'ясувати вплив кліматичних умов на економічний розвиток;

- розглянути форми торгівлі як одного з найважливіших чинників економічного розвитку та зовнішньої політики суспільства майя;

- визначити основні напрямки соціальних взаємозв'язків усередині домашньої общини як найбільш виразний відбиток архаїчності і патріархальності суспільних відносин;

- реконструювати соціальний устрій юкатанських майя, виділити основні соціальні прошарки;

- проаналізувати атрибутику, титулатуру і функції верховної державної влади майя;

- реконструювати адміністративний устрій міст-держав майя;

- уточнити типологію держав, що існували на території Юкатана протягом посткласичного періоду.

У свою чергу, мета дослідження обумовила його об'єкт і предмет. Об'єктом дослідження є древні цивілізації доколумбової доби, які існували на території Мезоамєрики. Предметом дослідження стали соціально - економічні процеси і тенденції політичного розвитку суспільства юкатанських майя посткласичного періоду (X - XVI ст.).

Наукова новизна дисертації полягяє в тому, що вона є першою спробою в українській історіографії детального аналізу

з

причин, особливостей, закономірностей цивілізаційного процесу в Центральній Америці напередодні її відкриття, а також позначається авторським підходом до аналізу обраного предмету і сутністю отриманих висновків.

Вперше розглядаються проблеми економічного розвитку посткласичного суспільства майя, виділяються способи життєзабезпечення і види ремесла. Конкретизоване уявлення про типи міжнародних зв'язків Юкатана в посткласичний період і роль торгівлі як одного з найважливіших чинників цих відносин. Поглиблені знання про еволюційні тенденції

соціального розвитку майяського суспільства в X - XVI ст. Уточнена типологія міст-держав майя.

Окремі проблеми економічного та соціально-політичного розвитку майя посткласичного періоду розглядаються в роботах американських, мексиканських, російських авторів, але комплексного дослідження цієї теми в зарубіжній історіографії не існує.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає у використанні висновків і основних положень дисертації у навчальному процесі, в курсі історії стародавнього світу, середніх віків та історії Латинської Америки, а також при розробці соціальних програм, які передбачають втручання в соціально-економічну традицію суспільства.

Апробація роботи. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення у доповідях на двох наукових конференціях: "Міжнародні зв'язки в середньовічній Європі" (Запоріжжя, 1991 р.) і IV Міжнародної конференції студентів і молодих учених (Київ, 1996 р.), у статтях. ;

Достовірність результатів проведеного дослідження забезпечується комплексом документів і матеріалів, а також використаною методологією і методиками, на основі яких виконана дисертація.

Структура дисертації складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури (297 найменувань), додатків. Обсяг дисертації складається з 177 сторінок машинописного тексту. Основні результати дисертації висвітлені в 5 публікаціях, із них 3 статті в фахових наукових виданнях.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтована актуальність і наукова значимість теми дисертації, окреслені хронологічні і територіальні рамки, виділені мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, визначені новизна, практичне значення та основні положення роботи, що представлені до захисту.

У першому розділі - "Теоретичні засади, джерела та історіографія дослідження" розкривається теоретико-методологічна база роботи, здійснюється історіографічний аналіз проблеми,

визначається ступінь наукової розробки основної проблеми. Проаналізовані всі типи джерел.

Мета та завдання дослідження визначили теоретико-методологічний підхід пізнання історичної реальності, в основу якого покладено діалектичні принципи пізнання. Методологічну базу дисертаційного дослідження складають принцип історизму, що передбачає висвітлення минулого в ного історичному контексті, з врахуванням тих змін, що відбувалися не тільки з предметом дослідження, але і з усіма пов'язаними з ним процесами і явищами; принцип об'єктивності, що вимагає виявлення всіх чинників і умов, що детермінували суспільно - політичний і економічний розвиток розглянутого регіону, принцип багатофакторності, чи сукупного вивчення об'єктивних та суб'єктивних факторів історичного розвитку; принцип всебічності, орієнтований на виявлення внутрішніх і зовнішніх взаємозв'язків предмета дослідження, та принцип синкретизму, що пропонує розгляд проблеми крізь призму взаємозв'язків усіх чинників та характерних рис, притаманних цивілізації в цілому, коли трансформація одного фактора тягне за собою ланцюг змін у всіх сферах діяльності суспільства.

Зазначені принципи реалізуються через застосування комплексу методів як інструментарію безпосереднього аналізу історичної дійсності за допомогою використання загальнонаукових і загально-історичних методів.

Конкретними методами, на які спирався автор, були такі загальнонаукові методи - історичний та логічний (системно-структурний), із властивим їм аналізом, синтезом і системним підходом, і такі загальноісторичні методи - періодизаційний, проблемно-хронологічний, порівняльно - історичний, синхроністичний, історико-генетичний, історико-типологічний, статистичний, ретроспективний та футуроспективний.

Важливу роль в дослідженні відіграють історичний та логічний (системно-структурний) методи, які дозволяють проаналізувати структуру, розкрити складні процеси і явища, що відбувалися в економіці, політиці та соціальному устрої в посткласичний період розвитку майяського суспільства.

Метод періодизації дає можливість визначити основні особливості етапів розвитку цивілізації майя, а також якісні зміни, що відбувалися на цих етапах в предметі дослідження.

Проблемно-хронологічний метод передбачає розчленування достатньо широкої теми на декілька відносно вузьких проблем, кожна з яких розглядається в хронологічній послідовності стосовно історичних явищ і подій, що до неї відносяться, а також в динаміці, тобто в русі і змінах, що відбувалися в суспільстві майя в посткласичний період.

Порівняльно-історичний метод полягає в співставленні явища, що вивчається, з аналогічним, вже дослідженим явищем, для того, щоб зрозуміти суть першого з них. Цей метод вкупі з синхроністичним вимагає конкретно-історичного аналізу однорідних та одночасових явищ, а також визнання певних відмінностей між ними, тож він використовується в дослідженні при порівнянні суспільств ацтеків, майя та рідномовних майяських племен.

Історико-генетичний метод за формою викладення інформації щодо досліджуваної реальності є описовим, що дозволяє наблизитись до відтворення реальної історії об’єкта. Він використовується у дослідженні передусім для аналізу розвитку і послідовного розкриття властивостей, функцій та змін в економіці, політиці та суспільстві майя в посткласичний період, що вивчаються в процесі історичного руху.

Застосування у дослідженні історико-типопогічного методу передбачає упорядкування сукупності об’єктів або явищ на якісно визначені типи (класи) на підставі притаманних їм загальних ознак. Цей метод дозволяє розкрити сутність суспільно-історичних явищ, шляхом виявлення того єдиного, що було притаманне розмаїттю тих чи інших поєднань індивідуального. Конкретно цей метод дозволяє провести аналіз типів політико-адміністративного устрою міст-держав майя.

В дисертації використовується статистичний метод, внаслідок наявності цифрового матеріалу, який складається з даних іспанських податкових списків XVI ст., що дають можливість проаналізувати економічні та соціальні процеси в майяському суспільстві.

Ретроспективний та футуроспективний методи полягають в залученні комплексу джерел, які за походженням відносяться до пізнішого часу, для аналізу явищ та процесів, що були раніше, та навпаки, раніші джерела застосовуються для вивчення явищ та процесів, які проходили пізніше. Це виправдано тим, що майяське суспільство мало традиційний характер, а тому періоди його розвитку хоч і відрізнялись між собою, водночас вони мали багато суттєво споріднених рис. Ці методи широко використовуються в роботі внаслідок досить обмеженого кола джерел, що стосуються майяської цивілізації в цілому. А тому ми залучаємо матеріали класичного періоду та доби іспанської Конкісти щодо вивчення посткласичного періоду.

Джерела для вивчення соціально-економічного і політичного устрою можна розділити на декілька типів - письмові; етнографічні; археологічнні (матеріальні); природознавчі. Письмові джерела ми розподіляємо на такі категорії: тексти майя доколумбового періоду (рукописи; епіграфічні тексти і зображення); тексти майя колоніального періоду (історико-географічні свідчення індіанців

XVI ст.; фамільні документа аристократії майя; рукописи хронікального характеру (книги Чилам Балам); епічні текста племен майя; словники XVI ст; історичні іспанські хроніки ХУІ-ХУІІ ст.; археологічні матеріали та етнографічні дані; дані допоміжних історичних дисциплін і природознавчих наук.

З письмових джерел найбільшу цінність представляють насамперед ті, що написані самими індіанцями ще до іспанського завоювання. Це рукописи - Мадридська, Дрезденська, Паризька, Гролье, які є жрецькими требниками, що наказують виконання різних обрядів, пов'язаних із усіма галузями господарства і прошарками населення. Оригінали манускриптів зберігаються у музеях відповідно іх назвам. Зокрема рукопис Грольє є експонатом приватної колекції в СІЛА. Рукописи видані російською мовою ІО.В.Кнорозовим у 1975 р.

Епіграфіка на кераміці, стелах і на різних архітектурних деталях і стінних розписах вміщує багату і різноманітну інформацію про всі сторони життя майяського суспільства, та за змістом поділяється на міфологічну та світську. Епіграфічні тексти на поліхромній кераміці видані в 1973-1975 рр. Майклом Ко, інші види епіграфіки постійно використовуються як ілюстрації до різноманітних наукових видань.

Свідчення індіанців колоніального періоду включають анкети, зібрані в 1547 р. іспанською короною з детальним описом окупованих земель, населення і політичної історії тубільців. Вони одержали в історіографії назву "Повідомлення з Юкатана". Брали участь в складанні Повідомлень" Г.А. Ерера (Чи), А. та X. Печ, П. Май, Д. Шив і інші знатні індіанці. Існують видання факсіміле, іспанською та англійською мовами. Також сюди належить віднести роботу Г.А. Чи "Повідомлення про звичаї індіанців", що містить свідчення про суд і закони майя (опубліковане А.Тоззером у 1941 р. англійською мовою), та "Фамільні папери родини Шив" (опубліковані В.Гейтсом у 1937 р.), що є джерелом виняткової важливості з політичної історії майя.

Індіанські рукописи XVI ст., які називають "Книгами Чилам Балам", містять короткі описи історичних подій у Юкатані за Х-ХУІ ст. Окремі книги з 10 знайдених видані іспанською та англійською мовами, називаються вони за місцем написання - Книги Чилам Балам із Мані, Чумайель, Тісімін тощо.

Важливі також епічні тексти родинних майя племен "Пополь Вух", “Родовид панів Тотонікапану” та "Анали какчикелів". Перші два тексти видані російською мовою Р.В.Кінжаловим у 1959 р., “Анали” були опубліковані іспанською та англійською мовами. Вони містять довідки про соціальну організацію й управлінння племен, символи влади, види господарювання.

Словники, складені ченцями, містять багато термінів, які стосуются нашої проблематики, але швидко вийшли з уживання в

зв'язку з втратою предметів і явищ, властивих минулій епосі. Більшість з них були видані в ХУІ-ХУІІІ ст. та далі не видавалися, крім “Словника з Мотуля”, який видавався неодноразово.

З іспанських джерел найбільш ранніми є різні документи (листи, замітки, описи) самих учасників або очевидців завоювання Центральної Америки: Б. Колумба, Кортеса і Б. Діаса дель Кастільо, а також П. д’Ангіера (Петруса Мартіра), в працях якого відображені перші відкриття Колумбу.

Найбільш відомі хроністи "Індій" - Б. де Лас Касас, Г.Ф. де Овьедо-і-Вальдес, Ф.Лопес де Гомара, Ф. Сервантес де Салазар, Д. де Ланда. їхні твори - найвидатніші свідчення з усіх сфер діяльності майяського суспільства, але багато в чому вже компілятивні - були написані в середині і другій половині XVI ст.

З кожним наступним поколінням у працях хроністів підсилюється компілятивність. З останніх авторів кінця XVI - початку

XVII ст. варто згадати X. де Акоста, А. Ерера-і-Тордесільяс, X. де Торкемада, А. де Ремесаль, А. Васкес де Еспіноза, А. де Сьюдад Реаль, Б. де Лісана, П. Санчес де Агіляр, Д. Лопес Когольюдо, А. де Аведаньо-і-Лойола і Ф. де Елорса-і-Рада. їх праці - майже повна компіляція, з елементами власних спостережень під час подорожей по Юкатану.

Головна значимість іспанських хронік не тільки в кількості фактичного матеріалу, що повідомляє буквально про всі сторони життя суспільства майя, але й у збереженні в компілятивному виді втрачених історичних праць і документів. Усі свідчення епохи Конкісти, отримані від індіанців або завдяки власним спостереженням іспанців, в основному стосуються часу, що безпосередньо передує Конкісту, тобто XV-XVI ст.

Дані письмових джерел на сучасному етапі вивчення сполучаються з етнографічними, мистецтвознавчими й археологічними матеріалами. Для комплексного розуміння проблеми етнологічні пошукання важливі не тільки на чисто майяському матеріалі, але й в області матеріальної і духовної культури інших племен мовної групи майя - киче і сусідніх племен, не родинних по мові.

Для аналізу економіки необхідні дані палінології, палеоботаніки, геології, грунтознавства, кліматології, остеології, загальної біології, хімії, астрономії. Ці матеріали дають можливість виявити вплив геолого-кліматичних умов на економіку майя, реконструювати системи життєзабезпечення, виділити фактори інтесифікації землеробства та скотарства. Новітні технології (аерофотознімання, радіолокаційна техніка), які застосовує сучасна археологія, дозволяють визначити регіони виробництва різних видів продуктів та інтенсивні методи землеробства.

Тільки синтез усіх джерел дає сукупність фактів, аналіз яких додає історичному дослідженню дійсно науковий характер.

Історію вивчення проблеми за критеріями здобуття та осмислення джерельної інформації можна поділити на декілька періодів.

Перший період вивчення майяської цивілізації (1840-1914 рр.) можна визначити як класифікаційний. У цей час були відкриті основні археологічні центри і безліч письмових документів і матеріалів по історії посткласичного періоду цивілізації майя: Мадридський рукопис, Пополь Вух, Анали Какчикелів, Родовид панів Тотонікапану, історико-епічна п'єса «Рабіналь Ачи», записки Г.А. Чи і фамільний архів знатної родини Шив.Честь наукового відкриття цивілізації належить Дж.А.Стефенсу і Ф.Казервуду.

Основним підсумком даного періоду став початок справжнього наукового вивчення всіх аспектів суспільства, створення історичних концепцій його соціально-економічного і політичного розвитку, що на десятиліття визначили основні напрямки в дослідженні проблеми. Основні концепції цього періоду: а)

фантастична, де класична і посткласична цивілізації майя виступають як спадкоємці Атлантиди (Д.Шарне, Ле Плонжон); б) відносно наукова, де суспільство майя розглядається як ідеальне і безконфліктне, у якому панує теократія (А.Моудслі, Т.Малер, Т.Гани, Е.Томпсон).

Другий період (1914-1960 рр.) виділяється як класифікаційно-історичний. Проводяться суто історичні дослідження, головною метою яких було подальше дослідження індіанських і іспанських джерел і відкриття нових.

Вперше висловлюється теорія винятковості цивілізації майя (А.Тоззер, С.Морли, Г.Спінден, Г.Уіллі). Далі вона знаходить повне обгрунтування (Б.Брейнерд, Ч.Галленкамп, К.Керам).

До особливостей цього етапу можна віднести і зростаючу увагу до історії майя саме в Мексиці (А.Бартра, А.Рус Луиллье). Крім того, вперше виявляється інтерес до майяської проблематики у вітчизняній історіографії. Головними досягненнями стали дешифрування посткласичних рукописів майя та публікація праці Д.де Ланда Ю.В.Кнорозовим, а також переклад та публікація епосу майя-кіче "Пополь Вух" Р.В.Кінжаловим у 1950-ті рр.

Характерною рисою цього етапу стало те, що соціально-політичні проблеми майя стають головним предметом дискусій.

Наступний етап (1960 - середина 1980-х рр.) - можна назвати пояснювальним. Основними характерними рисами цього періоду були такі моменти. По-перше, накопичені дані про економіку та соціальний устрій спричинили більш об'єктивний підхід до проблематики нижчих шарів суспільства (Дж.Буллард, Г.Уіллі, Н.Хаммонд, М.Коваррубіас,

В.Хаген, С.Майлс, М.Рівера-Дорадо). По-друге, увага приділяється системі життєзабезпечення майя. Головним питанням стає відповідність мільпового (тобто підсічно-вогневого) землеробства величезній чисельності і щільності населення. Виявлені зовсім нові методи господарювання інтенсивного типу. По-третє, науковці відходять від ідей винятковості цивілізації майя: вперше

висловлюється думка про паралелі між давніми цивілізаціями Месопотамії, Єгипту і Центральної Америки (P.M. Адамс, Гуляєв В.І., Кінжапов Р.В.).

І останній етап, що продовжується донині, починається з середині 1980-х pp. Його можна назвати екологічним. Загальні тенденції зростаючої увага до екологічних проблем призвели до широкого наукового інтересу відносно вирішення подібних проблем в минулому. Тому левова частка публікацій кінця 1980-х - 1990-х років присвячена саме природним ресурсам життєзабезпечення цивілізації майя: цілком спростовується теорія одиничності підсічно-вогневого землеробства. Був зроблений висновок, що сільське господарство майя було тонко відрегульованим механізмом впровадження в різнорідний ландшафт Юкатану. В незалежній Україні також зростає науковий інтерес до проблем майяської культури. Однак проблемам соціально-політичного розвитку посткласичного суспільства майя приділяється мало уваги (Р.Шерер, П.Макенені).

У другому розділі - "Економіка майя посткласичного періоду" розглядаються кліматичні умови Юкатану як чинник розвитку систем життєзабезпечення суспільства, роль усіх видів привласнюючого господарства в економіці, показано процес розвитку тваринництва в стадії його зародження. Конкретизується взаємодія і взаємодоповнюваність екстенсивних і інтенсивних методів землеробства. Ремісництво виділяється в окрему галузь економіки майя, визначені його характер і роль, а також докладно розглянута роль торгівлі як одного з найважливіших чинників економічного розвитку і зовнішньої політики.

Економіка майя залежала насамперед від географічного фактора. Різниця кліматичних умов на півострові Юкатан гарантувала застосування оригінальних методів життєзабезпечення. Землеробські технології (екстенсивні та інтенсивні) доповнювались привласнюючими видами господарювання (полювання, збирання, рибальство, морські промисли), які відігравали значну роль в економіці.

Головним методом життєзабезпечення було землеробство. Найбільш відомими були такі екстенсивні методи - “довготермінова” та "короткотермінова" мільпи, терасування. На початку посткласичного періоду основним господарчо-культурним типом було сполучення привласнюючих видів господарства та "довготермінового"

методу земдеробства. Зі зростанням населення майя освоюють інші методи, враховуючи різницю в кліматичних особливостях геологічних районів Юкатану. В ХІІ-ХІІІ ст. більшість населення Юкатану переходить до продуктивнішого "короткотермінового" мільпового методу. В цей же час, в умовах існування реальних обмежень територіальної експансії зростаюче населення узбережжя та вологих регіонів розпочинає збільшувати виробництво продовольства через подальшу інтенсифікацію землеробства.

Необхідність інтенсифікації призвела до: а) прогресуючого скорочення періодів пари в землеробстві та терасування; б) зрештою -до постійної експлуатації земельних ресурсів, тобто інтенсивного рільництва; в) розвитку присадибного садівництва; г) лісівництва; д) поширення "піднятих" (“вологих”) полів в регіонах з болотистими умовами навколишнього середовища.

В посткласичний період розпочалась інтенсифікація полювання і збирання, що привела до вирощування окремих диких тварин, бджільництва та розведення водяних видів тварин у комбінації з іригацією.

Велика роль у господарстві приділялася привласнюючим типам господарювання (полювання, збирання, рибальство, морський промисел). Вони забезпечували більшість протеїнових продуктів у раціоні майя та матеріали для всіх видів ремісничого виробництва.

Сільське ремісництво майя було в основному домашнім. Однак у міських центрах існувало професійне ремесло, що забезпечувало вище суспільство товарами на продаж: різьба по дорогоцінних каменях, виробництво предметів із пір’я; кам’яна скульптура та будівництво, фресковий живопис; культове гончарство, виготовлення паперу; обробка кременя та раковин.

Виділялись такі регіони виробництва: Карибське узбережжя Юкатану та о.Косумель, центральні низовини, південні гірські райони.

Торгівля була регіональною (обмін усередині великої екологічної зони, як, наприклад, півострів Юкатан) і міжнародною (далекою), тобто обмін між великими екологічними зонами усередині Центральної Америки. Товари можна поділити на дві широких групи: побутові - їжа і знаряддя праці - та непобутові товари специфічного споживання (ритуальні, екзотичні і предмети розкоші). Побутові товари були предметом регіональної торгівлі. Далека торгівля була способом обміну непобутовими товарами. Існувало декілька видів грошових еквівалентів, головним з них були боби какао. Організація ринків була аналогічною подібним структурам Центральної Мексики.

Мережа торгових шляхів складалася з пішохідних шляхів, які зв’язували основні міські центри всередині Юкатану, та водних маршрутів. Внутрішні водні маршрути йшли по мережі рік всередині півострова; зовнішні морські маршрути охоплювали острови біля

и

берегів Белізу в Карибському морі та інші узбережжя Юкатану. Відбувається вдосконалення транспортних засобів - будівництво "сакбе" - кам'яних доріг на насипах, та великих океанських каное.

У бідних ресурсами регіонах були створені складні організації для керування розподілом солі, обсидіану, точильних каменів та непобутових товарів: жадеїту, магнетиту, пір’я кецаля, що були засобом відзнаки знаті.

Два чинники визначають видатне місце майя в мережі торгових шляхів усієї Мезоамерики. По- перше, Юкатан займає стратегічне становище, на торгівельних маршрутах, що зв'язували Мексику з південним сходом Центральної Америки. Оскільки торгівля проходила через області майя, вони могли контролювати її шляхом посередництва. По-друге, область розселення майя багата безліччю таких ресурсів, що цінували не тільки місцеві жителі, але і народи інших країн, як, наприклад, полонин Мексики.

У третьому розділі - «Соціальна структура майяського суспільства» висвітлюється соціальний устрій юкатанських майя, виділяються основні соціальні прошарки по заняттях і відносинах власності. Розглядаються соціальні взаємозв'язки усередині домашньої общини як найбільш виразне відображення архаїчності і патріархальності суспільних відносин. Дано загальну характеристику рівня розвитку соціальної структури суспільства.

Соціальна структура майяського суспільства висвітлюється як складне явище, де на всіх рівнях соціальних взаємозв'язків існували нерівність та пережитки первісних родових відносин.

Головним пережитком, що мав найширший вплив на соціальний розвиток майя, був культ предків. Архітектура мала пряме відношення до культу предків і ставала відображенням патронімічної концепції спадкування та генеалогії патронімічної території.

Домашня община була повним структурним відбитком усіх існуючих типів залежних відносин.За критеріями економічної залежності, ступеню родства стосовно глави домоволодіння, ситуаційних чинників (полон, втрата землі, вік, втрата батьків, належність до жіночої статі) виділено такі моделі соціальних відносин усередині домашніх общин:

- пряме спадкування від батька до сина, де залежність мала особистий, внутрішньосімейний характер, яке не позначалося на типі власності;

- передача спадщини при житті старшого покоління декільким спадкоємцям; типи залежності теж носили внутрішньосімейний характер;

- «служба нареченої», де залежність мала визначені тимчасові рамки і характер викупу нареченої;

- приймання до домашньої общини родин і холостяків із родинної або іншої патронімії; при чому виникали відносини різного ступеня економічної залежності - боргові зобов'язання, оренда та ін.;

- приймання до домашньої общини полонених і сиріт у якості рабів для роботи або жертвопринесення.

Домашні общини об'єднувались загальним ім'ям предка, створюючи патронімію (рід, клан), члени якої в зв'язку із сусідським характером общини могли проживати в різних районах Юкатану. Жодна патронімія не була соціально єдиною: як усередині домашньої общини існували голова домоволодіння і йому підпорядковані, так і всередині патронімії існували домовласники, що підкоряли собі своїх родичів або займали більш високе положення в одній частині країни, тоді як родичі біднішали в іншій. Одночасно існувала нерівність між самими патроніміями. Це відображалося в існуванні нерівних відносин між декільками патроніміями, єдина з яких займала найвищі посади усередині кожної окремої держави, і в позиціях, що займали інші клани, у загальній соціальній ієрархії.

В суспільстві майя посткласичного періоду виділяються декілька великих соціальних прошарків: знатні, жерці, ремісники, крамарі, воїни, общинники, раби. Виходячи з класової теорії, ^за критеріями відносин власності та розподілу з цих груп чітко можна виділити клас рабів як особисто залежних людей, клас особисто вільних общинників і клас аристократії, куди входили знатні, воїни, ремісники, крамарі.

Станові характеристики у суспільстві майя суттєво відрізнялись від класових. Вищий стан складався зі знаті і жрецтва і, можливо, найбільш знатних крамарів, що не працювали фізично і належали до найбільш шановних патронімій. Інший стан складали середні крамарі, ремісники і воїни, що належним чином працювали, однак переважно для особистої користі, та не платили податків. До третього стану входили вільні общинники, які платили податки і відпрацьовували трудову повинність. Останній - четвертий - стан складали раби.

Перші три стани об'єднує право мати рабів. У той же час рабство не мало широкого поширення. Патріархальність рабства визначається кількістю прав раба на сім'ю, майно і життя. Раби, що стали такими шляхом полону, не мали таких прав; частина ж рабів із одноплемінників користувалася деякими правами (мати сім’ю, жити в окремому будинку та ін.)

Станові рамки в суспільстві майя не співпадали з класовими. По-перше, частина крамарсько-ремісницького стану, яка постачала предмети розкоші, належала до рабовласницького класу, інша частина, пов'язана з побутовими товарами, складала поряд з общинниками клас

вільних трудящих людей. По-друге, частина класу рабів користувалася деякими правами, тобто входила до стану общинників.

У четвертому розділі - "Політичний устрій міст-держав майя" проаналізована атрибутика і функції верховної влади; подана характеристика адміністративного устрою держав майя і функцій адміністрації, військової організації. Окреслено роль судової системи і законодавства. Політичний устрій майяської цивілізації співвідноситься з наявною типологією стародавніх держав, уточнені та дефіновані типи держав, що існували на території Юкатана протягом посткласичного періоду.

Верховна влада на ранніх етапах цивілізації була обмежена присутністю інституту співправителів. На чолі адміністративної ієрархії майя посткласичного періоду на ранньому етапі стояли чотири співправителі, один із яких був верховним. Влада його була обмежена. Наприкінці XIII ст. верховна влада підсилюється, що супроводжується зменшенням числа співправителів. В XV ст. влада халач вініка стає абсолютною та сакралізованою, співправительство як інститут влади взагалі зникає. Причини абсолютизації влади халач вініка ми бачимо в нагромадженні економічної могутності та у впливі своєрідних релігійних уявлень майя, які призвели до сакралізації верховного правителя.

В класичний період атрибутика верховної влади складалася з головного убору і жезла з водяними мотивами, усіх видів символіки ягуара (одяг і трон), "вузлу закутаної величі", зв'язаного із культом предків, ритуальної смуги з небесними знаками, пекторалі з ієрогліфом панування, круглого щита.

У посткласичний період, в головному уборі і жезлі з'являється символіка Пернатого Змія і бірюзового птаха; узагалі вноситься трансформований центрально-мексиканський стиль одягу і прикрас. З'являється татуювання, постійний атрибут боговибраності і величі. Зникає священний тюк.

Незмінними залишаються ритуальна смуга, пектораль і круглий щит. Також атрибутами верховної влади залишаються балдахін, трон, циновка, що його покриває (іноді у виді шкіри ягуара), опахало, чаша, двосторонній плащ, букет, музичні інструменти, пазурі пуми, ноги оленів, індик, равлики, гарбузи- предмети чисто обрядового характеру.

Вся атрибутика світського і релігійного характеру мала, за уявленнями майя, божественне походження. З аналізу усіх видів атрибутики бачимо, що правителеві належали керівна, релігійна, судова та військова функції.

Головною особливістю системи керівництва державою протягом усього досліджуваного періоду був сильний відбиток первісних общинно-племінних традицій. У структурі верховної влади

до XVI ст. ці традиції практично припинили своє існування, однак у всій іншій адміністративній системі сліди фратріальності відчувалися повною мірою.

Державний бюрократичний аппарат обіймав три традиційних відомства, характерних також і для суспільств Стародавнього Сходу: організацію збирання податків, яка складалася з кальвака, батабів і ах куч кабів, військову організацію (халач вінік, батаби і накони), і судову структуру (халач вінік, батаби, ах кулелі, тупілі). Вдалося ідентифікувати одну з юридичних посад - ах натбе, які займали важливе місце в юридичній ієрархії.

Закони майя охоплювали практично всі сторони життя суспільства. Сліди звичаєвого права зберігаються в сферах цивільного права (шлюбу, розлучення, спадкування, опікунства), політичного права (вендети), карного права (вбивство, перелюбство), торгового права. Лише частина законів, що стосуються прав володіння майном та рабами, має розвинутий характер.

Основною одиницею оподатковування і базовим структурним елементом в державі була територіальна община, що складалася з патріархальних домашніх общин. Сільська община була головним виробником матеріальних благ, при цьому залишаючись замкнутим, самодостатнім організмом, що мав характер натурального господарства. Вона мала самоврядування у вигляді ради чотирьох ах куч кабів.

Сільські територіальні общини, як і столичний центр, мали квартальний чотиричленний (або кратний чотирьом) адміністративний розподіл, що пов'язано з племінними традиціями.

Політичний устрій держав майя посткласичного періоду співвідноситься з наявною типологією держав Стародавнього Сходу, яка була розроблена І.М. Дьяконовим та В.О. Якобсоном на початку 1980-х рр. Ця типологія дає визначення таких типів древніх держав: "номові держави", "териториальні царства", "поліси" та "імперії".

Протягом класичного періоду (III - X ст.) міста - держави складалися з столиці з підпорядкованими територіальними общинами. Розміри підпорядкованої території не перевищували в діаметрі 2-3 дні пішого шляху через відсутність верхових та тяглових тварин. Такі державні утворення ми називаємо містами-державами "номового" типу. Розміри такої держави були вкрай невеликі та не могли дозволити нагромадження достатніх сил і засобів для створення і тим більше утримання під своєю владою великих державних утворень, які могли б конкурувати з відомими державами Стародавнього Сходу.

У посткласичний період, починаючи з X ст., спостерігається тенденція до укрупнення цих "номових" держав і створення стійких "територіальних царств". В історії майя посткласичного періоду принаймні двічі утворювалися такі держави: гегемонія Чічен Іци

(X - XII ст.) і Майяпанська Ліга (XIII - середина XV ст.). Головною підставою для цього був значний прогрес у землеробстві, який забезпечував життя великої щільності населення й акумулювання економічних ресурсів. Але в умовах слабкості технічного прогресу в знаряддях праці ці досить великі держави не мали достатніх умов для подальшого існування. Після розгрому Майяпану в 1441 р. на Юкатанському півострові утворилося 17 самостійних міст-держав "номового" типу.

Відповідно до особливостей адміністративного управління ми розділяємо їх на три типи - традиційний (централізований), патронімічний і децентралізований, і уточнюємо, що:

- традиційний тип характеризується присутністю верховної влади в державі, в особі халач вініка, і батабів, що належать здебільшого до числа його родичів. Цей тип є прямою спадщиною традиційного управління в класичних центрах цивілізації майя й у територіальних царствах Чічен Іци і Майяпану;

- - патронімічний тип виділений у зв'язку з відсутністю

центральної влади і належністю батабів до однієї патронімії, що приводило до спільних дій тільки в області зовнішньої політики. Цей тип ми вважаємо наслідком впливу мексиканських общинно-племінних традицій;

- децентралізований тип характеризується відсутністю

верховної влади, династії батабів і єдності зовнішньої політики. Тут ми бачимо вплив географічного чинника, тому що такі держави

розташовувалися в регіонах зі складними кліматичними умовами, де окремі міста були надто ізольовані.

Таким чином, географічний фактор мав певний вплив не тільки на економічний розвиток, але й на державну організацію майя посткласичного періоду, яка через відсутність тяглових та верхових тварин, а також металевих руд надовго зберегла в собі давні племінні традиції і мала архаїчний характер.

Незалежний розвиток суспільства майя був перерваний

іспанською Конкістою, що призвело до згортання процесів зростання економічної могутності і зародження тенденцій нової централізації та до повного занепаду майяської цивілізації в цілому.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ТА ВИСНОВКИ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Таким чином, в процесі дослідження вдалося встановити, що економіка майя залежала насамперед від географічного фактора. Відмінності в умовах навколишнього середовища обумовили регіональну різноманітність стратегій у виробництві продовольства. Протягом усього постклассичного періоду майя практикували стратегію змішаного землекористування завдяки перевагам різноманітності грунтових ресурсів. Це простежується в управлінні

сільсько-господарським ризиком і сезонними відмінностями шляхом розсіювання полів по різних екологічних місцях. В посткласичний період майя використовували екстенсивні та інтенсивні землеробські технології. Землеробство доповнювалося привласнюючими видами господарювання і тваринництвом на початковій стадії. Таким чином, сільське господарство майя повинно розглядатись як частина складної еволюціонізуючої системи, що включала соціальні і екологічні процеси.

Ремесло майя поділялося на домашнє та професійне. На високому рівені знаходились усі види ремісництва, і в першу чергу виробництво предметів розкоші та релігійних функцій. У цілому ж була відсутня обробка металів, знаряддя праці були кам'яні та вузько спеціалізовані. Рівень розвитку ремісництва майя говорить про пізній неолітичний рівень цивілізації майя.

Торгівля відігравала одну з головних ролей у збагаченні вищих верств суспільства, була життєво важливою для розвитку держав у регіоні. Таким чином, зазначимо, що торгівля була одним із базових чинників, що лежали в основі еволюції державності майя, а також головним засобом спілкування з сусідніми державами. Загальну причину раннього розквіту майяської міської цивілізації на рівні неоліту ми бачимо в географічному чиннику - величезній різноманітності геолого-кліматичних умов на території Юкатана і всієї Мезоамерики в цілому, що призвело до високої спеціалізації окремих регіонів і забезпечило необхідність у широкому товарному обміні.

В процесі дослідження соціальної структури майяського суспільства виявлено, що вона являла собою складний, багатоструктурний організм, де перепліталися тенденції класоутворення і пережитки родових відносин. Найбільш виразним відображенням архаїчності і патріархальності суспільних відносин були соціальні взаємозв'язки усередині домашньої общини. Основним пережитком родових відносин, що мали найширший вплив на соціальний розвиток майя, був культ предків. Іншим впливовим фактором були відносини нерівності, які пронизували всю ієрархію родинних відносин від домашньої общини до міжпатронімічних зв’язків. Як і в суспільствах Стародавнього Сходу, де дуже часто станові рамки не збігалися з класовими, ми спостерігаємо ту ж картину і у майя.

В процесі дослідження було встановлено наявність деяких феодальних рис у соціальній структурі майя посткласичного періоду: існування прошарку власників землі, залежні одружені пари на землях знаті. Крім того, прихильність традиціям у майяському суспільстві була такою ж сильною, як, наприклад, у древньому Китаї або Індії, і общинники також прив'язувалися до землі, залишаючись при цьому юридично особисто вільними.

Отже, у суспільстві майя посткласичпого періоду були присутні в зародку обидві тенденції до розвитку феодалізму і рабовласництва. Самостійний рух даного суспільства шляхом подальшого прогресу було перервано на занадто ранньому етапі. Тому, слідуючи матеріалістичної традиції формального визначення, позначимо приналежність майяського суспільства до докапіталістичної формації.

Встановлено, що головною особливістю політичного устрою міст-держав майя, системи керування державою, протягом усього досліджуваного періоду був сильний відбиток первісних общинно-племінних традицій у вигляді двох факторів — фратріальності і патронімічних відносин. У структурі верховної влади до XVI ст. ці традиції практично припинили своє існування, однак у всій іншій адміністративній системі сліди фратріальності та патронімічності відчувалися повною мірою.

Правова система суспільства майя акумулювала в собі у відповідному об'ємі рівень розвитку соціальних відношень у цілому. Вона мала подвійний характер, де закріплювався, з одного боку, прообраз майбутнього суспільства, перспективи його подальшого розвитку; з іншого боку, ця сфера буденно забезпечувала базу розвитку, засновану на минулих досягненнях еволюції етико -правових норм. Таким фундаментом для майя була традиція звичаєвого права, сліди наявності якої, отже, можна пояснити не тільки як наслідок, а саме як умова подальшого прогресу правової державної системи в процесі переходу від родових порядків до розвинутої держави. У цілому законодавство має ряд подібних рис із законодавством Хамурапі й інших кодексів Стародавнього Сходу.

В середині XV ст. на Юкатанському півострові утворилося 17 самостійних міст-держав “номового” типу. Відповідно до особливостей адміністративного керування ми розділяємо їх на три типи - традиційний (централізований), патронімічний і децентралізований.

Географічний фактор мав певний вплив не тільки на соціально-економічний розвиток, але й на державну організацію майя посткласичпого періоду, яка через відсутність тяглових та верхових тварин, а також металевих руд надовго зберегла в собі давні племінні традиції і мала архаїчний характер.

Незалежний розвиток суспільства майя був перерваний іспанською Конкістою, що призвело до згорнення процесів зростання економічної могутності і зародження тенденцій нової централізації та до повного занепаду майяської цивілізації в цілому.

Список опублікованих наукових праць дисертанта по досліджуваній проблемі.

Статті:

1. Мальшина К.В. Династія Тутуль Шиу і переворот 1441 р. у Майяпані // Наукові праці історичного факультету ЗДУ,- Вип.П.-Дніпропетровськ, 1996.-С. 63-78.

2. Мальшина К.В. До питання про атрибутику верховної влади майя // Наукові праці історичного факультету ЗДУ.- Вип. Ш,- Бердянськ-Запоріжжя, 1997.- С.50-59.

3. Мальшина К.В. Адміністративна система майя в іспанській історіографії ХУІ-ХУП ст. // Наукові праці історичного факультету ЗДУ.- Вип. ІУ. - Запоріжжя. - 1998.- С.8^-100.

Тези виступів на наукових конференціях:

4. Мальшина К.В. Інформатори Діего де Ланда на Юкатані // Міжнародні зв'язки в середньовічний Європі. Тези наукових доповідей і повідомлень Всесоюзного наукового семінару (25-27.04.1991 р.).-Запоріжжя, 1991.-С.66-68.

5. Мальшина К.В. Analogy in Archaeology // Матеріали 1У Міжнародної археологічної конференції студентів і молодих вчених (14.-16.05.1996 р.).-К„ 1996.-С.35-36.

Малыиина К.В. Соціально - економічний та політичний розвиток міст - держав майя посткласичного періоду (X - ХУ1 ст.).

- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - Всесвітня історія. -Запорізький державний універсітет, Запоріжжя, 2000.

Дисертацію присвячено комплексному аналізу економіки, соціального ладу, політичного устрою міст-держав майя на півострові Юкатан (Мексика) в посткласичний період (X - ХУ1 ст.).

Обгрунтована залежність економіки майя від географічного фактора. Надана характеристика систем життєзабезпечення, стратегії змішаного землекористування, типи ремесла, фактори розвитку торгівлі. Реконструйована ієрархічна модель відносин нерівності та її характер. Виділені соціальні прошарки по заняттях і відносинах власності. Зформульовані основні признаки класів та станів, різниця класових та станових характеристик. Проаналізовані атрибутика, титулатура, функції верховної влади. Подана характеристика інституту співправителів, державно-адміністративного устрою. Окреслено роль судової системи і законодавства. Політичний устрій майяської цивілізації співвідноситься з наявною типологією стародавніх держав, визначено кількість > та уточнені типи держав, що існували на території Юкатана протягом посткласичного періоду.

Ключові слова: майяська цивілізація, мільпова система, терасування, “підняті” поля, інтеркроппінг, мезоамериканська торгівельна мережа, домашня община, патронімія, традиційний, патронімічний, децентралізований типи міст-держав. :

Малыиина К.В. Социально - экономическое и политическое развитие городов - государств майя постклассического периода ( X - ХУ1 вв.). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 - Всемирная история. -Запорожский государственный университет, Запорожье, 2000.

Диссертация посвящена комплексному анализу экономики, социального устройства, политического строя городов - государств майя на полуострове Юкатан (юго-восточная Мексика) в постклассический период (X - ХУ1 ст.).

Обоснована зависимость экономики майя от географического фактора (разнообразие почвенных ресурсов, климатических условий). Проанализирована стратегия смешанного землепользования. Описаны земледельческие технологии: а) экстенсивные методы -

“долгосрочная”, "краткосрочная" мильпа, терра-сирование; б) интенсивные методы - постоянное полеводство, приусадебное садоводство, интеркроппинг, лесоводство, гидравлическая модификация ландшафта (мелиорация, ирригация). Они дополнялись

присваивающими видами хозяйствования (охота, собирательство, рыболовство, морской промысел) и скотоводством на начальной стадии (приручение отдельных диких животных, пчеловодство, разведение водных видов животных в комбинации с ирригацией).

Дана характеристика типов ремесла и видов профессионального ремесла: резьба по драгоценным камням,

производство предметов из перьев; каменная скульптура и строительство, фресковая живопись; культовое гончарство, изготовление бумаги; обработка кремня и раковин. Определены основные регионы производства.

Проанализированы типы торговли (региональная и дальняя), бытовая и небытовая группы товаров, денежные эквиваленты, организация рынков, сеть торговых путей, транспортные средства, место и роль майяской торговли в сети центрально - американской торговли в целом.

Освещен социальный строй юкатанских майя. Рассмотрены социальные взаимосвязи внутри домашней общины как наиболее выразительное отображение архаичности и патриархальности общественных отношений. Выделено несколько моделей социальных отношений внутри домашних общин, влияние экономических, родственных и ситуационных факторов их формирования.

Реконструирована иерархическая модель отношений неравенства в майяском обществе, определен ее характер. Выяснено влияние культа предков на социальное развитие майя, роль архитектуры как территориального выражения патронимической концепции наследования и генеалогии. Выделенные социальные слои по занятиям и отношениям собственности. Сформулированы основные признаки классов и сословий в майяском обществе и отличия классовых и сословных характеристик. Дана общая характеристика уровня развития социальной структуры общества.

Проанализирована атрибутика и титулатура верховной власти. Дана характеристика функций верховной власти и института соправителей, административного строя городов-государств майя и функций администрации и военной организации.

Выявлена роль судебной системы и законодательства. Уточнен состав судебной организации. Выделены следы обычного права в сферах гражданского права (брака, разлучение, наследование, опекунства), политического права (вендетты), уголовного права (убийство, прелюбодеяние), торгового права.

Политический строй майя соотносится с имеющейся типологией древних государств, определены количество и уточнены типы государств, которые существовали на территории Юкатана на протяжении постклассического периода.

Ключевые слова: майяская цивилизация, мильповая система,

террасирование, “поднятые” поля, интеркроппинг, мезоамериканская сеть торговли, домашняя община, патронимия, традиционный, патронимический, децентрализованнный типы городов-государств.

Malshina K.V. The social, economic and political development of the Maya Postclassic cities-states (X - XVI cent.). - Manuscript.

The thesis to certify the scholary degree of Candidate of History scholarship, faculty 07.00.02 - the World History. - Zaporizhzha State University, Zaporizhzha, 2000.

Manuscript’s innovative and scholarly values consist of the complex analysis of the Maya Postclassic cities-states on Yucatan (Mexico).

The dependence of the Maya economy from the geographical factor is proved. The characteristics of subsistence systems, strategy of the mixed land tenure, types of craft, factors of development of trade and market are given. The hierarchical model of the relations of an inequality and its character is reconstructed. The social layers on occupations and property relationships of the are allocated. The basic attributes of classes and estates, difference of class and estates characteristics are formulated. The attributes, titles, functions of the Supreme authority are analyzed. The characteristic of institute of co-rulers and state administration is submitted. The role of judicial system and legislation is outlined. The Maya political device corresponds with existing typology of the ancient states, the quantity is determined and the types of the states are specified which existed in Yucatan peninsula during of the Postclassic period.

Key words: Maya civilization; milpa system; terracing; "rased" ("wet") fields; intercropping; Mesoamerican trade network; home community; lineage; traditional, patronymic, decentralized types of cities - states.