автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.08
диссертация на тему: Социально-философский анализ развития современнойтехнологии.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Социально-философский анализ развития современнойтехнологии."

рій

•. ■ *1. Ч ! ■ І і'.

КИЇВСЬКИЙ УНфЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Коротім Галина Вікторівна

Соїцально-філософськин аналіз розвитку сучасної технології

Спеціальність .09.00.08 - Філософські питання

природознавства та техніки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Київ - 1994

Дисертацією е рукопис

Робота виконана на кафедрі філософії та методології науки Київського університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник Охріменко Олег Григорович,

каедвдат філософських наук, доцент

Офіційні опоненти:

Князев Володимир Миколайович, доктор філософських наук,

професор

Підтиченко Віктор Іванович, кандидат філософських наук,

доцент

Провідна організація кафедра філософії Київського

Захист відбудеться "¿6” 1994 року о годи-

ні на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.0І.0І.04 при Київському університеті ім. Тараса Шевченка /м.Ниїв, вул.Во-лодимирська, 60, ауд.328/.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського університету ім. Тараса Шевченка /м.Київ, вул.Во-лодимирська, 58, кім.10/.

Автореферат розісланий " М4С/1994 р.

Вчений секретар спеціалізованої

політеаснічного інституту

вченої ради, професор

П.1. Скрипка

з

. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Дисертаційне дослідження присвячене вивченню сутності та перспектив розвитку технології, особливо його сучасного етапу. •

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумоздена необхідніста вивчення закономірностей, принципів створення нових технологій та зміни технологій взагалі у зв'язкі з насущними завданнями побудови сильної економічної бази України, нарощуванням її промислового потенціалу. Технології, які призвели сьогодні до екологічної катастрофи, були створені для вирішення окремих ізольованих проблем і були не в змозі урахувати негативні наслідки свого використання для життя нашої планети. Сучасний суспільний розвиток продемонстрував утопічність надій на ВТР як на безумовно позитивне, несуне-речливе явище. Виникла потреба змінити світогляд, подолати поширений сьогодні технократичний спосіб мислення людей. Насамперед, це стосується тих, хто розробляє й впроваджує нові технології. Треба відмовитися від стихійного характеру, подальшого технологічного освоєння дійсності та змінити ак-сіологічні установки цього процесу з тим, щоб пріоритетність пали екологічні та гуманістичні, власне лядські в шліри буття. Все це з необхідністп виводить на проблеми гуманістичіга-екзистенціального бачення технологічної тематики взагалі, потребує соціально-філософського аналізу принципів розвитку сучасної технології та робить цей аналіз актуальним.

Стан Еозробленносгі проблеми. Вивчення сучасних точок зору на проблему сутності технології та- тещєицій її розвитку виявляє різноманітність думок, їхню Сог.тгоасііоктнісї’ь. Основою цієї різноманітності е насамперед різниця у розумінні

сутності технології. Так, один з підходів до розгляду даної • проблеми полягає у визначенні технології у зв’язку з будь- ■ яким вадом лвдської діяльності. Такий підхід подається в роботах В.О.Вінокурова, В.Ф.Дорфмана, Б.І .Красікова, В.І.Ку-•дріна, С.Лема, Б.С.Мітіна, А.П.Циганкова та ін. Інший підхід до розгляду сутності технології пов’язаний з аналізом їх в якості всезагального атрибуту ладської діяльності. Сало таж пишуть про технологію А.С.Анісімов, А..Д.Бондаренко, Т.Г.Бур-діна, А.Т.Москаленко, А.І.Ракітов, Ю.С.Шкеньов та ін. Б літературі є спроби узагальнити усо різноманітність точок зору, класифікувати їх, виходячи з різних ознак. Такі узагальнення зроблені в працях А.Д.Бондаренка, В.М.Князева, Т.С.Попової , В.І.Стрюковського, О.М.Уголева та ін.

За останнє десятиріччя з’явились дослідження,які містять глибокий філософський аналіз сутності технології та перспектив її розвитку, а також культурологічний аспект проблеми. У роботах В.М.Князева, М.Зг.Торасенка, Л.І.Свдоренко технологія подається не тільки як спосіб практичного перетворення природи та суспільства, суспільних відносин, але й як. спосіб формування світу людської культури.

Багато вчених додержуються думки, що технологія - це певний /специфічний, своєрідний/ вад /спосіб, форма, галузь/ лвдської діяльності,. її алгоритм. В роботах А.С.Анісімова, В.О.Вінокурова, В.£.Дорфмана, В.М.Князева, В.І.Кудріна, Б.С.Мітіна, Л.1.Сидоренко та інших технологія подана як утворення схеми, структури, правил, своєрідного коду діяльності, як встановлена послідовність операцій, фаз, на котру можна підрозділити, розчленувати дану діяльність, їхня стійка сукупність, чергування, повторюваність. Підкреслюючи значний

внесок такої концепції у розв’язання проблеми сутності технології, відзначимо, що ця проблема /як і проблема з’ясовування тенденцій технологічного розвитку/, на нш г.огляд, пов’язана з розгдедои технології в якості цілісного, упорядкованого, певним чином організованого процесу. Цьому в літературі приділяється значно менше уваги. На момент організованості, упорядкування в технологічній діяльності звертали увагу А.С.Анісімов та В.М.Князев, які подавали технології) як цілеспрямовано організований процес трансформації природних об’єктів у світ матеріальної культури. Проте, даний аспект проблеми не здобув це достатньої розробки в наукових працях. Тому виникає необхідність у спеціальному дослідженні технології як способа організації людської діяльності та в аналізі тевденцій технологічного розвитку, який спирається на та-'ие дослідження.

Об’єкт дослідження'яаляе собою процес технологічного освоєння дійсності.

Предметом дослідження’є закономірності та тенденції технологічного розвитку.

Мета дослідження; з'ясувати якісну детермінованість сучасної технології та соціальні перспективи її розвитку в контексті руху її предметного протиріччя.

Відповідно поставленої мети в дослідженні розв’язуються такі завдання:

- проаналізувати існуючі в науковій літературі погляди

щодо сутності технології; '

- дослідити технологій як певний спосіб організації людської діяльності, для чого необхідно:

- розкрити предметне протиріччя технології;

- розглянути основні етапи розвитку технології; '

- дослідити теаденції сучасного, технологічного розвитку;.

- проаналізувати проблему управління розвитком сучасної технології.

Метолом дослідження е аналіз предметного протиріччя в системі цілісного розвитку технології.

Методологічною основою дисертаційного дослідження е теорія розвитку технологічного процесу в контексті цілісної системи суспільного розвитку, яка викладена в роботах вітчизняних та зарубіжних філософів з проблем науки, техніки, технології та теаденцій НГЙ.

На. захист винесено такі положення:

по відношенню до основної мети суб’єкта технологічної діяльності предметну суперечність технології слід подати як єдність стихійності змін, первісно притаманних об’єкту технологічної діяльності, та доцільної організованості цих змін у процесі самої діяльності. Основна функція технології полягає в тому, щоб стихійність амін об’єкта перетворювати в їхню організованість, послідовно повторювану упорядкованість, . яка дозволяє одержати належний продукт діяльності. Стихійність змін об’єкту розуміється як невідповідність способу їхнього існування основній меті суб’єкта технологічної діяльності, яку він досягає в організованості цих змін.

- за критерій періодизації розвитку технології поряд з іншими слід визнати ступінь організованості змін об’єктів та суб’єкт-об’єкгної взаємодії в процесі технологічної діяльності, Технологічний розвиток постає як процес нарощування ступеня організованості суб’єкт-об'єктних технологічних відносин.

. • - аналіз розвитку предметного протиріччя технології до-

зволяє визначити три етапи технологічного освоєння дійсності /перший - едина пратехнологія первісного суспільства, другий - етап переважного розвитку неорганічних технологій, третій -етап переважного розвитку біологічних та соціальних технологій/, які зумовлені своєрідністю досягнутої міри організації.

- сучасний період технологічного розвитку являє собою перехід бід другого етапу до третього, а саме: перехід від переважного розвитку фізико-хімічних технологій до активного розвитку біологічних та соціальних, технологій.

- іновація в цілому визначається як виникнення якісно нового стану технологічного розвитку, новий, більш високий рівень його організації внаслідок розвитку предметного протиріччя технології. Практично це виявляється через закономірну 'зміну етапів технологічного освоєння дійсності. Інноваційний процес, стосовно до технологічного розвитку, виявляє внутріш-ний» суттєвий, стійкий, повторюваний зв’язок його явищ. Іновація - це загальна закономірність розвитку технології.

- соціальна межа технологічного розвитку пов’язана з ' протистоянням, взаємовиключенням у ранках єдиного цілого -технології стихійності змін, первісно притаманних об’єкту

’технологічної діяльності, та соціальної організованості цих змін у процесі діяльності. Вияви даної соціальної межі /глобальні проблеми людства, дегуманізація, деіндивідуалізація лзодини/ свідчать про необхідність гуманізації цілей сучасного технологічного розвитку та управління ним. Стихійним сьогодні повинно вважатись те, що не е об’єктом само гуманістичної діяльності людини. -

- проблема методологічного та практичного поєднання

провідних тевденцій суч&сного технологічного розвитку - іно--вації та гуменізації при забезпеченні пріоритетності гума- • містичних цілей є центральною проблемою подальшого технологічного освоєння дійсності та соціального управління ним. Основний шлях розв’язання поставленої проблеми пов'язаний з використанням у гуманістично орієнтованих технологічних процесах явища самоорганізації як у живій та неживій природі, так і в суспільстві /з урахуванням специфіки об’єкта технологічної діяльності/. .

Наукова новизна дослідження полягає у такому:

- показано, що внутрішнє предметне протиріччя технологічного розвитку зовнішньо виявляв себе як глобальні проблеми яодства, що виникають у зв'язку з НТП та НІР;

- аналіз особливостей технології як певного способу організації людської діяльності вперше поданий пк центральна проблема технологічного розвитку;

- періодизацію технологічного освоєння дійсності було здійснено виходячи з руху предметного протиріччя технології;

. - вперше було розглянуто соціальну межу технологічного .

розвитку та поставлено Проблему поєднання основних тееден-цій розвитку сучасної технології - іновації та гуманізації у зв’язку з предметним протиріччям технології; •

- запропоновано в якості основного шляху розв’язання визначеної вище проблеми використовувати в гуманістично орієнтованих технологічних процесах явище самоорганізації.

Науково-теоретична значимість дослідження полягає в тому, що воно вносить конкретний вклад у постанову та вивчення соціально-філософських проблем техніки і технології та проблем гуманістично-екзистонціальиого бачення технологічної

тематики.

Практична значимість дослідження визначається там, що його результати можуть використовуватися у викладанні спеціальних курсів з філософії техніки, історіт техніки та технології, з проблем екології, задач і тевденцій НІЛ, а також у процесі викладання філософії у вузах технічного профіля.

. Апробація дослідження. Матеріали дослідження було викладено на науково-теоретшгяих семінарах кафедри філософії та методології науки Київського університету ім. Тараса Шевченка.

Впровадження наслідків дослідження відбувалося в формі наукових публікацій дисертанта. За матеріалами дисертації було опубліковано чотири статті. .

Структура роботи. Структура дисертації визначається логікою дослідження, яка випливає з його ¡дати та основній: за. вдань. Дисертація загальним обсягом'155 стор. складається із вступу, двох розділів, висновка, списка використаних джерел та, літератури.

. ’ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У’-вступі обгрунтовується вибір теми та її актуальність, аналізується стан розробленості проблеми, визначаються об’єкт та предмет дослідження, його кета та завдання’, методологічна основа та метод дослідження, основні положення, які винесено на захист, виявляється наукова новизна, теоретична та практична цінність виконаної роботи.

Перший розділ дослідження "Генезис технології" складається з трьох підрозділів. Перший з них має назву "Сучасні підходи до визначення сутності технології" і містить у собі детальний аналіз існугзчих у вітчизняній науковій літературі

підходів щодо проблеми сутності технології. У цих підходах ‘ технологія переважно уявляється як встановлена певна сукуп- . ність процесів, операцій, способів, послідовних, відворюва-них фаз діяльності ради досягнення вибраної мети. Значно менше уваги приділяється науковцями розкриттю сутності технології як цілісного, упорядкованого, певним чином організованого процесу. Тому, на най погляд, виникав потреба у більш ретельному дослідженні технології як способа організації ліонської діяльності.

Пізнати предмет /у нашому випадку, технологію/ - означає усвідомити його суперечність, осягнути його як едність протилежностей, взаємозв’язок та взаемообумовленість його сторін. Тому у другому підрозділі першого розділу дисертації автор на тільки пропонує власне визначення технології, але й формулює її предметне протиріччя, що знайшло своє відображення в назві цього підрозділу - "Предметне протиріччя технології". Дійсно, технологію мокна уявити як цілеспрямоване дотримування суб'єктом схеми, алгоритму, моделі дій. У багаторазовому відтворенні цього дотримування так само багаторазово відтворюється технологія яя цілісність. Вона є кінцевою формою, яка прямує до свого збереження, консервації; це своєрідна замкненість, коло, в якому повністю відтворюються усі складові елементи та структури. Технологія являє собою насамперед діяльність по відтворенні) форми певної конкретної діяльності, яка має конкретну ціль. Підкреслимо, що в цьому випадку йдеться про зовнішню форму як фіксований спосіб у по рядку ЕЕІПІЯ елементів змісту, його організації. Всі зміни відбуваються в межах цього змісту, стійкість, певність, оформле-ність якого виражає стабільність системи законів його функ-

діонування та структурування. Однак, окрім зовнішньої форми існує іманентна форма самого змісту. Зміст виступає єдністю двох вадів форм - внутрішньої та зовнішньої. Внутрішня форма

- це форма-зміст, форма як суттєвий иомені руху змісту, спосіб його існування та виразу, перехід змісту в форму. Мається на увазі організація людиною матеріального субстрату, до того ж певним чином організованого природою: природний хете, стихія, еж ніяк не означте відсутності будь-якої: структури, організації взагалі.

У дисертації технологія визначається як цілеспрямовано, систематично відтворюване /або здатне бути таким/ перетворення стихійних змін, притаманних об'єктові діяльності, в. організованість цих змін, яка реалізується в гподунті діяльності. Інакше кажучи, технологія - це певна організація суб’єктом 'стихійно діючих сил природи та суспільних закономірностей згідно з поставленими цілями. З урахуванням динамики розвитку технології, це, в тому числі, організація вже організованого, адже-об’єктами часто'з’являються не тільки фрагменти природної орі-лізованостіі але й результати праці, людської діяльності та її форми. Важливо уточнити, що під технологій розуміється не будь-яка лвдська діяльність, а систематичне, багатократне повторення, регулярне відтворювання перетворення в організованість, закріплене у певних схемах, правилах цієі діяльності. Зміст технологічних процесів залежить не тільки від особливостей законів об’єкта, але й від суб’єкта /що саме він веділяє як об’єкт, його здібності до діяльності/, від цілей його діяльності, які в остаточному підсушу визначаються конкретно-історичним ріьнем розвитку суспільства на даному етапі. Цілеспрямована діяльність ставить певні

вимоги до властивостей свого об'єкта: вибираються ті, які є необхідн .ми для досягнення прнпускаемого суб'єктом результате. Водночас об'єкт має властивість прямувати до збереження СВОГО ПрИ| .дного стану, він функціонує у відповідності зі своїми природними законами, втягнутими до технологічного процесу. Суб’єкт у технологічній діяльності доцільно змінює бут~ ■і.я цих законів, формує об'єкт у вибраному їм напрямку реди задоволення своїх потреб.

Предметне протиріччя технології як способу організації людської діяльності, на душу автора, виражається єдністю протилежностей: стихійності змін, первісно притаманних об'єктові технологічної діяльності, і доцільної організованості цих змін у процесі самої діяльності.

Виявлене протиріччя має конкретно-історичний характер, тому логічно розглянути основні форми його прояву, інакше кажучи, основні етапи розвитку технології. Саме цьому присвячено третій підрозділ, який має назву "Етапи технологічного освоєння дійсності". Оскільки в одній роботі неможливо- охопити всю різноманітність існуючих вадів технологій, то обмежимось аналізом, здебільшого, матеріально-виробничої технології. З якого історичного моменту починається соціальна організація закономірностей природи та суспільства? За таку точку відліку у розвитку технології логічно взяти той історичний період, коли людина починає виготовляти знаряддя своєї праці. Дисертант вважає, що у первісній громаді зародилися у примітивній формі всі основні види технології: механічна, фізична, хімічна, біологічна та соціальна, які існували у єдності /свої назви гони одержали виходячи з рівня організації матерії, взятого як технологічний об’єкт/. Про зародження та розвитої; м«-

ханічних технологій свідчать стародавні способи механічної обробки каміння, слонової кістки, дерева, мінералів. Досвід обробки каміння призвів до винаходу способа здобування вогню, адже останній спочатку здобувався викрешуванням, а пізніше -тертям. Це був процес перетворення енергії механічного руху у теплоту, а процес горіння являє собою хімічну реакцій, яка поставлена на служіння людині. Знахідки стародавнього глиняного посуду, який випалювався, свідчать про освоєння фізико-хімічних процесів. Розвиток хліборобства та тваринництва сприяв виникненню найдавніших біотехнологій - примітивних виробництв, заснованих на біологічних процесах /хлібопечення, сироваріння, виноробство/. Так почалася діяльність дядини по перетворенню природи, поступове підвищенню рівіи організації, цілеспрямоване упорядкування природних процесів. Технологіч-'ні заходи знаходились за допомогою інтуїтивних здогадів та емпіричного досвіду; найбільш ефективні з них закріплювалися у навиках, традиціях, а інформація про них передавалася від покоління до покоління. Нерозвиненість знарядь праці, знань про властивості речей, примітивізм перших технологій, стихійні дії первісних людей особливо вимагали їхньої організації з боку самої громади. Так відбувалося зародження суспільної організації технологічної діяльності як прояв соціальної технології. Первісна ліщина повинна була протистояти природі разом із іншими сородичаш, підпорядковуючи своє власне життя інтересам всього колективу. Життя первісної людини було розчинене у природних ритмах, все було пов’язане з усім та перетворювалось на усе, що знаходило своє відбиття в міфі.

Міф - це своєрідна єдина пратехнологія, водночас ідеальна та реальна форма технологічної діяльності. Міф виступав у якос-

ті джерела нормативної діяльності, яка приписувала певний ' спосіб поведінки у зв’язку з відповідними явищами, упорядковуючи навколишній1 світ людини. Ритуал сприяв збереженню усіх напрямків соціально-виробничої життєдіяльності. На думку автора, можна вважати, що єдина соціальна пратехнологія "розчиняла" у собі всі інші пратехнології. Даний етап технологічного освоєння дійсності являв початковий ступінь розвитку предметного црогиріччя технології як способу організації діяльності - ступінь тотжності, спочатку абстрактної, яка виключає різниці, а потім їх припускає, тобто тотожності протилежносте Г., які вже намітилися, а саме: стихійності змін, первісно притаманних об’єкту пратехнологічної діяльності /конкретно -формам організації життєдіяльності роду в цілому і природним процесам зокрема/ та зароджуваної доцільної організованості цих змін у процесі первісної діяльності. Основою цієї тотожності був рід, для якого була характерна, так би мовити, первісна суспільна самоорганізація, виникаюча єдина соціальна пратехнологія. ■ \

Далі настав тривалий /а* до середини XX віку/ період переважного функціонування та розвитку механіко-фізико-хіміч-них технологій /умовно назвемо ці технології неорганічними/, що базуються на особливостях механічної, фізичної та хімічної форм руху матерії. Цьому сприяв емпіричний досвід, початкові відомості про природні процеси, а пізніше - наукові досягнення, що виявили взаемопереходи форм руху матерії -практичну основу взаємозв’язку технологій. Про переважний розвиток неорганічних.технологій свідчать насамперед факти з історії металургії, основу якої укладають фізико-хімічні проноси, факти з історії енергетики, а також активний роз-

виток та використання різних механізмів та машин. Можна взагалі говорити про загальний об'єкт етапу неорганічних технологій, маючи на увазі взаємозв’язок закономірносте!! механічної, фізичної та хімічної форм руху, якому притаманний конкретно-історичний характер прояву. Об'єкти.технологій кінця цього еталу /тобто кінця XIX - середини XX століття/ відзначаються складною організацією, стохастичніш характером взаз-модії своїх елементів, наявністю системи управління та зворотного зв’язку. Об'єкти починають сприйматися вле не як сформована річ, а як процес, що поєднує в собі моменти стійкого стану та зміни ряду характеристик. Взагалі, більш організований об’єкт закономірно потребує для роботи із собою техніку більш високого рівня та більш високий рівень управління технологічним процесом з боку свідомо діючого еуб’екта. Останній при цьому може "розщеплюватися" на виконавця, діючого механічно, за схемою, та на творця даної технології, головну інтелектуальну організаторську силу. В історії ця почесна роль могла відводитися не тільки вченому, але й богу, демону, герою, діючому через мистецтво мастера-ремісника або у співтворчості з алхіміком. Ділі технологічних процесів у розгляд аємий період мали переважно економічний херактер.

Розглянутий вище другий етал технологічного освоєння дійсності відповідає в плані розвитку виявленого предметного протиріччя ступеню різниці та її перетворення у протилежність двох утворюючих протиріччя сторін: стихійності початкових змін технологічного об’єкту та доцільної організованості цих змін у процесі діяльності. В межах єдиного цілого - технології ці дві сторони ррзвоцпться настільки, ідо переважно заперечують, риключапть одна одну. Відбуваються подальше нереїду-

ьашш ступеня оргенізованості технологічного процесу, що знаходить свій прояв у змінах на протязі даного етапу характера об'єкта технології /переважно неорганічних форм руху матерії/, поглибленні розподілу праці /у тому числі на працю фізичну, виконавчу, та праці) розумову, власне організаторську/, а також у зростанні відокремленая наукової сфери та сфери виробничої, поглибленні та подальшому твердому закріпленні спе-. ціалізьції і кооперації. Предметне протиріччя прибирає вигляд протиріччя мік окремим іадивідом, його приватним інтересом, та суспільством, інтересом суспільним.

Для третього етапу технологічного освоєння дійсності, що розпочався у середині XX століття, в цілому буде характерним пріоритетний розвиток біологічних та соціальних технологій, а для сучасного періоду технологічного розвитку, _ який являє собоп перехід від другого етапу до третього, -переважний розвиток неорганічних та початковий розвиток біологічних та соціальних технологій. Стосовно подальшого розвитку сучасних неорганічних технологій помітимо, що провідної ролі набувають фізико-хімічні. Активно розвивається електроніка, а 9 60-~ років XX століття - мікроелектроніка.

У зв’язку з цим формується поняття інформаційної технології

- технології обробки, передачі, поширення інформації та перетворення способів її подавання. З XIX століття став здійснюватись перехід від машинного виробництва машин до автоматичного, маючи за перспективу перехід до створення систем автоматичної дії, по саморегулюються, само управляються, а також здатні до сешопрограмування та адаптації в певному середовища. Б адаптивних системах алгоритм дії управляючого обладнаній цілеспрямовано автоматично змінюється з метою найкращого

управління даною систеюо.

На даному етапі починаються активне створення та »кко-' ристаннн біотехнологій. Цьому сприяв розвиток мінрооіотехно--логії, фізико-хімічної біології, імунології, генної та клітинної інженерії. Qu ним з найважливіших }юзді)іів біотехноло-гії е біоенергетика.' Отримала розвиток молекулярна електроніка, яка заіімасться рішенням слідуючих про Сіл зм: об'єднання принципів синтезу біошлекуллрних та кристалічних структур, безпосередня взаємодія нейронної сітки людини пі штучним інтелектом, створення ланцюгів електронного транспорту з білків та їхніх комплексів і т.п. За допомогою технологій генної інженерії утворюється основа для побудови молекулярного електронного обладнання за рахунок еьшоргпшзеціх. Уснопси електронного обладнання може стати середовище, а якому здійснюються автохвильові нерівноважні процеси, що ведуть до ви никнення дисипативних структур. Взагалі, система, що сavo-розвивається, формує 3 часом нові ріпні своєї організації, відрізняється варіабельністю поведінки, чисельністю можливих шляхів розвитку а точках біфуркації. Така система здібна при змінах зовнішніх або внутрішніх ушп її функціонувші-ня та розвитку зберігати або удосконалювати своя організацію, підвищуючи її рівень при взаємодії з середовищем, по

УС.КЛ ОДНІМІТЬСЯ.

Отже, об’єктом технологічної діяльності на третьому її етапі в цілому будуть переважно процеси та явища біологічної та пенні аспекти соціальної форми руху патерії, а подальший розвиток фізико-xi нічних технологій стаа все бтль'п підпортпкопппнм розвитку біо- та сопіальн.іх технологій.-

ТретіП етап технологічного розвитку пов’гг.йімй з най-

більш розвиненим ступеней предметного протиріччя технології •- власне протиріччям. Цей ступінь характеризується тотожністю та взаеиовикдюченням протилежностей, їхньою єдністю у ме-кга цілісності, їхнім езаємопородженням в якості тих, що відрізняються один бід одного, взаемо переходами та взаємовиклю-чанням, а також розв’язуванням цього предметного протиріччя, його знімання« через себе ж. Основою тотожності протилежностей и явища самоорганізації, його технологічне’використання. Самоорганізація - це синтез стихійності та організованості, їхній взаємоиерехід, взаємопроникання і, в цьому значенні, ключ до розв’язання виявленого предметного протиріччя. Технологія, яка створена виключно на самоорганізаційних процесах, вже не є технологією у прийнятому нами змісті. Це цілком творча діяльність, самодіяльність в розумінні організа- , ції чого-небудь, включаючи самостворення особистості як синтезу індивіда та суспільства. Відбувається поверненій на новому рІЕНі. закономірно більш високому у порівнянні з первісно*) соціальною пратехнологією, до соціальної самоорганізації, до соціальної технології, яка вже, по суті, не є технологією.

Аналіз історії розвитку технології переконує в тому, що цей розвиток являє собою процес нарощування ступеню організованості : ьід соціальної організації стихійних природних ігроцесів Мо природою вже якось організовані/ до організації пеьним чином соціально організованого, тобто до ттаоргті-асції, яка гранично знаходить своє втілення у технологічному вико рис тент свноорганізаційшіх процесів. Підкреслимо, що сільш високий рівень організованості системи /у нашому випадну, 'іехнології/, відрізняється від менш високого рівня Сільиою складністю, динамічністю, ростом різноманітності,

глибиною взаємозв’язків, взаємодій та взакморозтєяування ' елементів даної системи.

У першому розділі автор аналізував якісну специфіку технологічного освоєння дійсності, еле найважливіпов соціальною задачею е дослідження його перспектив те. епрятованос-ті. Розв’язанню поставленої зедачі присвячено другий розділ дисертації, який має назву "Тенденції сучасного технологічного розвитку".

Другий розділ починається з підрозділу "Іноваціп іт.к загальна закономірність розвитку технології". Виконане дослідження дозволяє зробити'припущення, ії\0 розвиток технології, тобто закономірне якісне незворотне та направлене її зиіга--гзання, реалізується через освоєння, впроведиенил, використання різних нововведень, інакие кажучи, через іновацііїний процес « Більшість дослідників визначає іновацію взагалі як комплексний процес утворення, поширення та використання нововведень різної природи та характеру, як цілеспрямовану зміну стану системи, таку, що управляється, потенціально або фактично тиражується та призводить систему до відхилення від існуючих норм та стандартів. Аналіз сутності нововведень та їхня класифікація здійсншться, як правило, з техніко-еконо-нічної точки зору, яка базується на певних стандартах, нормативах та методиках розрахунків економічного ефекту від упровадження нової техніки. Існуючі визначення іногпцій та їх класифікації, безумовно, мавть наукову цінність. Проте, в них іноваціп розуміється здебільшого вузькоспеціально та функціонально; в межах стадій її життєвого циклу. На думку чвторя, Tpef-a п?дати інов°ліг> саме через розвиток. З нашої • ОЧКИ ЗОру, ІНОВНЧІІНЧШ РІ'СНС? голягяй у вичиикечні нової

якості сиетьмл /ниприклад, технології/, або, інакше кажучи, у переході на інший, якісно лосий рівень функціонування. Умо сою такого переходу є зиішшш організації даного системного об'єкта, На вузькоспеціальному рівні це втілюється у понятті радикальних нововведень. Якісне перетворення здійснюється амлхои вшіїкілення та набування нових елементів системи, що веде до зміни характеру їхнього взаємозв’язку та взаємодії. Виникає якісно новий стан, який не існував раніше, однак закономірно пов’язаний зі старим станом та відзначається Ішим оргаиізаціИшш рівнем. Це не просто зміна станів, а суттєві нєзворотні спрямовані закономірні перетворення, обумовлені протиріччями системи і, насамперед, її предметним протиріччям, У такому випадку, виникнення якісно нового стану технології взагалі знаменує собою розв'язання, або зняття, виявленого раніше предметного протиріччя технології як способу організації лвдськох діяльності. Тобто, сутністю та висновком іновацінної діяльності у технологічній сфері в цілому буде перехід бід технологічної діяльності до нетехнологічної, влеспз творчої, через освоєння явища самоорганізації та зміна у характері суспільного розви ку. Практично це виявляється через закономірну зміну етапів технологічного освоєння дійсності, через підвищення рівня організованості технологічних. процесів при переходах від етапу до етапу.

Таї.им чнюи, іноваційний процес взагалі полягає у виникненні якісно нового стану процесу технологічного розвитку, Сільй високого рівня його організації, який з’явився внаслідок руху предметного протиріччя технології. Іновація є загальною закономірністю розвитку технології.

/ЬісертаціЕнс дослідження присвячене соціально-філософсь-

■¿І

кому аналізу розвитку сучасної технології. Логічно виникав запитання: а чи є межі цього розвитку? Счадимо, чи е соціальна межа цього процесу, а якщо е, то що вона собою являє? Саме ця проблема розглядається у другому підрозділі другого розділу дослідження, який має назву "Соціальна межа розвитку технології". Ця ме*а, на думку автора, пов'язана з рухом предметного протиріччя, з протистоянням, пзаємовиключенням у рамках єдиного цілого - технології стихійності змін, первісно притаманних об'єкту технологічної діяльності, та соціальної організованості цих змін у процесі сшої діяльності. Нагадаємо, що стихійність змін розуміється як невідповідність способу їхнього існування основній цілі суб’єкта технологічної діяльності. Соціальна межа технологічного розвитку характеризує таку ситуацію, коли подальший стихійний розвиток технологій призводить до таких негативних наслідків, які вже не можна "нейтралізувати", і тому створюється загроза власне аитта людини. Знову /звичайно, вяе на іншому рівні/ стала задача відновлення порушеної природної рівноваги, що з’явилась ще в первісні часи та "розв'язувалася" за допомогою магічних ритуалів. Виявлена соціальна межа закономірно стає предметом філософського осмислення. її прояви /глобальні проблеми людства, дегуманізація, деіндивідуалізація лодиіш, відсутність у неї можливості реалізувати себе як цілісну особистість/ свідчать про необхідність гуманізації цілей сучасного технологічного розвитку та управління ним. Стихійним сьогодні повинно вважатись те, по не е об’єктом саме гуманістичної діяльності лодини.

Виникав проблеми.: як методологічно та практично поєднати япгяльиі тріщрнцтт розвитку сучасної технології - ііюва-

цію та гуманізацію, маючи на увазі пріоритетність с лшшьоі як специфічної тенденції цього процесу. У такому поєднанні полягас філософське завдання щодо осмислення загальнотеоретичного орієнтиру, напрямку розв’язання даної проблеми. На ншау думку, треба перейти до свідомого формування та функціонування соціальної технології, конкретним проявом якої є соціальне свідоме управління технологічним розвитком на принципах гуманізму. Такий перехід в&е почався, але він в,о обмежений розробкою загальних концепцій управління. Соціальна технологія зараз ще проходить стадію свого теоретичного становлення. Саме про це йдеться у третьому підрозділі другого розділу дисертації, який називається "Проблеми управління сучасним технологічним розвитком".

На думку автора, основний шлях розв'язання поставленої проблеми поєднання і новації та гуманізації пов'язаний з використанням у гуманістично орієнтованих технологіях явища самоорганізації як у живій та неаивій природі, так і в суспільстві /а урахуванням специфіки об’єкта технологічної діяльності/. Використання явища самоорганізації сприяє підсиленню упорядкованості, підчищенню організованості та рівня управління. Самоорганізація вже зараз е основним напрямком у моделюванні людського інтелекту, необхідною умовою утворення кібернетичних систем. Управління в таких системах виявляється через процеси самозбереження, саморозвитку /самовдосконалення/ самовідтворення та "пройшло шлях" від самоналагод-кешя /тобто від функціонального удосконалення, коли змінюються лише деякі параметри алгоритму управління/ до самоорганізації /зміии структури самого алгоритму, підвищення рівня організованості/. Особливо потребує дослідження феномен

самоорганізації у суспільстві. Проблема управління ста« тут проблемою самоуправління. Соціальна самоорганізація е ваічли-' bod соціальною умовою зняття виявленого предметного протиріччя технологічного розвитку та переборення його соціальної межі. Суб'єкт і об’єкт організаційного процесу є тут тотоя-ними, це є синтез особистого, івдивідуального та об’єктивного. Комплексне, таке, що не порушує всезагальний природний зв’язок, відбиття природи у діяльності ліщини, подолання фрагментарного характеру її перетворення, можливе тільки в умовах свідомого суспільного самоуправління, яке виходить з принципів гуманізму. В ’цих умовах власне технологічний процес зникає, поступає місцем творчості.

У висновку стисло підбиваються підсумки дисертаційного дослідження, намічаються можливі напрямки його подальшої розробки.

Основні положення дисертації відображені у таких публікаціях:

1. Проблема гуманізації техніки й технології в контексті їх. нього розвитку // іілософські проблеми сучасного природознавства. - К., 1992. - Бші.?9. - 0,5 д.а.

2. До питання про сутність технології. // Філософські проблеми сучасного природознавства. - К., 1992. - Вип.60. -0,5 д.а.

3. О некоторых современных подходах к сущности технологии. -Рук. деп. в УкрЭДГГЭЛ 01.02.93, ШЗ-Ук'ЭЗ. - 0,5 п.л.

4. Об этапах технологического освоения действительности. -Рук. деп. в ПІ1Б Украины 20.07.94, 1?134л-Ук94. - 0,7 п.л.

Korotich G.V. Socio-philosophical analysis of modem technology development. Dissertation for a master’s of science (philosophy) degree, speciality 09.00.08 - The philosophical questiona of natural science and technology, Saras Shevchenko Xiev University, Kiev, 1994.

!he manuscript ie defended. Qualitative determination of modem technology and social prospecta of its development in the context of movement of its subject contradiction are analysed. Investigation of technology as a determined method of human activities organisation is for the first tip в represented as the central problem of technological development.

Коротич Г.В. Социально-философский анализ развития современной технологии. Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.08 - . философские вопросы естествознания а техники, Киевский университет им.Тараса Шевченко, Киев, 1994 г.

Защищается рукопись. Анализируется качественная определенность современной технологии и социальные перспективы ее развития в контекст^ движения ее предметного противоречия. Исследование технологии как определенного способа организации человеческой деятельности впервые представлено как центральная проблема технологического развития.

Ключові слова: технологія, технологічний розвиток, предметне протиріччя технологічного розвитку, гуманізація, самоорганізація, соціальна межа технологічного розвитку.-