автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.03
диссертация на тему: Социальное: проблемы сущности и развития

Полный текст автореферата диссертации по теме "Социальное: проблемы сущности и развития"

ДШПРОПЕТРОВСЬКИЯ ДЕРЖАВНИИ УН1ВЕРСИТЕТ

Р Г Б ОД

} 7 Ï На правах рукопису

ПЛАКС1НА Оксана 1вашвна

СОЦ1АЛБНЕ: ПРОБЛЕМИ СУТНОСТ1 ТА РОЗВИТКУ

09.00.03. — соц!альна ф1лософ1я та ф!'лософ1я icTopiï

АВТОРЕФЕРАТ

дисергацй* на здобуття наукового ступеня кандидата фмософських наук

Дшпропетровськ — 1990

Дисертац!я с рукописом.

Робота виконана на кафедр1 ф1лософП Придн1провсыга1 державно! академИ буд!вництва та арх!тсктури (м.Дшпролетровськ).

Науновий кер!вник: доктор ф!лософських наук, професор

Проиоф'ев 5>ед!р 1ванович.

Оф1ц1йн1 опоненти: доктор ф1лософських наук, професор

Воловик В!талий 1ванович; кандидат ф1лософських наук, доцент Липок Володимир 0декс1йович.

Пров!дна орган1аац1я: Дн1пропетровський державний аграр-

ний ун1верситет

Захист в1дбудеться 13 вересня 1996 р. о ' год.

ка еас!данн1 спец!ал1зовано1 вчено'! ради Д. 03.01.17 при Дн1пропетровському державному ун1верситет! ( 320625, МСП, м.Дн!иропетровськ, пр. Гагар1на 72, кор. 1, ауд. 303 )

3 дисертад1ею можна ознаиомитися в науков1й б1бл!отец! Дн1пропетровського державного ун!верситету.

Автореферат роз!сланий ¿ЦЯЪНЛ 1996 р.

Вчений секретар спец1ал1зовано1 вчено! ради

А.Б.Ф1ЛАТ0В

ЗАГЛЛЫ1Л ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальность теми досл!дження. XX стор!ччя та його останн! «и сповнен! р1зними соц1алышми конфликтами, великими арушення-I та утворенням сп!льностей та структур, що радикально в!др1зня-ъся в1д попередн1х. В сучасну епоху людство також з1ткнулося з »мплексом глобальних проблем, що зумовлен! в!дчузкенням людини д природи, 1нших людей 1 свое! власно'1 сутност1 та мають велике ;з!стенщальне значения. Необх1дн1сть '1х конструктивного кзв'язания потребуе величезно! мобШзацП багатом!рного людсь->го потенциалу, а також загострюе потребу зробити б!льш людяними [ття та д1яльн1сть р1зноман1тних соц1альних груп, виявляти та ¡реборювати дисгармон1чн! та будувати гармон1чн1 форми людсько'1 1аемодП. Саме тому сьогодн! е дуже важливим досл!дження феноме-I "сощальне", бо, поряд з 1ндив«дуальним, воно е 1манентною ха-[ктеристикою та сутн1с-икм вим!ром людського буття.

б також 1 теоретичн1 'моменти, що визначають актуальнЮть те; доапдження. Так, у рхзних темпоральних та геокультурних умо-IX на авансцену 1сторП та, в!дпов1дно, у центр уваги вчених, сувалися найр!зноман1т1аш1 1нстйтути та суб'екти соц!ального: рвений р!д, антагон1стичн! класи, винятков! особистостЗ., на-1, етнос та держава 1 т.1н. хРозгляд сощальних реал1й у лон! л!дно1 ф1лософсько! традицИ робився, в основному, . з позицП строго протиставлення 1ндив1дуально'1 та соц1ально! засад, '1х .рдинального розр!знення та полярност1 (аж до альтернативност!, отиборства), що в!дображено, зокрема, 1ндив1дуал1стичною пара-гмою европейско! гумашстики. Попри численн! роботи, що присвя-Н1 р1зним факторам та компонентам соц1ального, при цьому прак-чно не зустр1чаються пауков! пращ, що анал1зують власне <Лц1-ьне як феномен, сутнгсть та розвиток його як складного, 1нтег-тисного людського утпорення. Все це св!дчить про необ.ч1дШсть

- z -

д'осл1дження соц1алыюго як самобутньо'1 сутн!с--ио1 людсько! реая! hoctI, а також пошуку глибинних механ1зм!в ефективиого подолаш соц!альних криз га проблем, оптим1зац11 взасмодП особистостей'i сальностей.

Ця проблема актуальна i особливо для Украгни, яка перешвг нин1 процес в!дродження та розбудови кащонально! держави. Н;. вступ до cBiTOBo'i сп1льноти потребу« сучаснох- науково!, гуман!с тично sopieHTOBaHo'l парадигми соц1ального та соц1альность i створенню покликана сприяти ф1лософська рефлекшя на 6aoi нео£ м1иного врахування того факту, що багатство соШального полягас багатств1 1ндив*дуальностей, що його складають.

CtyniHb розробки проблема. Соц1альне як нев!д'емна людсьи характеристика знаходилось у пол1 sopy ф!лософських наук з обстг вин свое! 1манентност1 людському еству. Однак як цШсна реаль HiCTb цей об'ект науко'вого знания досить "молодий": лише в оста^ Hi десятир1ччя 1нтенсивно вивчаються р!зн1 його аспекти, сторо!-та системн! елементи.

Так, протягом даного пер!оду з'являються npaui, що мають ц1лому соц1аяьно-ф1лософськкй характер, але в них розглядаються лише OKpeMi чинники власне феномена соц1ального. Це монографП i статт! S.A.Ануфр1ева, Г.С.Ареф'вво'!, М.М.Мокляка, КМ.Попово"! М.М.Руткевича, Л.В.Сохань, О.О.Городецького, Л.1.Чинаково1, я? анал!зували питания про соц1альну активн!сть та практику, .соц! альну структуру, в1дм!нност1, статус та рол1, специфжу соц1аль но! д!яльност1. 0крем1 сторони та компоненти соШального (соц1 альн1 функцй дозв!лля, соц!альн1 потреби, практика, гармон1я ц!нност1) знаходилися у центр! уваги дисертащй' 1985-1990 рр.

I.Бакштейна, О.Городецького, С.Асаева, А.Байдельг1нова, В.Лэде^

$ •

нщкова, В.Муляви. Питаниям сбцхально! справедлиБост! присБЯчег

монографП - В.Давидовича, К.Тихоновой га В.Котюк. Сл1д окреп

[дзиачити докторську дисертащю та монографИ укршнського ф1ло-эфа М.М.Мокляка з проблем соц1аяьних в!дносин.

Актуал1зац1я рол1 сощальних фактор!в у сфер! економ1ки, попики, НТП , що в1дбувалася в npoijeci перебудови, знайшла п1доб-эження у публккац!ях Л.1.Абалк!на, C.I.Вовканича, Ю.В.Волкова, Л.Воловича, К.К.Грищенко, А.Н.Ручки, Т.П.flopoxinoi, Т.].Заслав->ко1, В.З.Рогов1на, В.П.Хижняка, O.O.UIoxina та !н.

У межах 1нтеграц1йного пхдходу проведен! досл1дження снрияли эзробц! В.С.Барул1ним, КВ.Бойченко, В.НЛвановим, С.О.Шавелем, 1шими вченими методолог1чних 1дей про д!алектику сфер сусп1льно-j життя. Серед них була видiлена соц!аяьна сфера та 11 взае-эв'язки з iншими сферами сусп!льства. Г.М.Кац у докторськ!й ди-гртацП визначив та заф!ксував групи (сп1лыюст1) людей середиьо-> (особмве) piвня вторично! д11 як ochobhI суб'екти - нос!'! эщального1. 3 урахуванням специф1ки вэаемозв'язку соц1апыю1 Е>ери- з матер1алыюю та духовною у систем! людсько'1 д1яльиост1-/ла визначена И функциональна роль як особливо! субЧктно! фор-I2 поряд з iHjuiBiдуальною (одциичне) па сусМльиою (загальне) (дносно функц!онально-предметних сфер, що складають 'i'i aMiCT.

Але сл!д зауважити, що сощальне у ц!й л!тератур1 розглядало-1 переважно у сощолоНчному, конкретно-!сторичному та методоло-¡.чному аспектах. Ряд досл1дник!в, що знаходились в межах оф!ц1й-'Зосереджен!сть на трупах як суб'ектах соц1ального сп!взвучна зерсП eKOHOMicra Ф.А.Хайека про походження поняття "соц!альне"-; в!д social is, що означав "суспгльний", а в!д ще коротшо! ла-DicbKo'i основи- socius, як звертались до особисто знайомого, то-1рища, одноплем!нника, комланьйона.- Див. Хайек Ф.А. Пагубная шонадеянность. Ошибки социализма.- М., 1992. С.194. Зив. Кац Г.М. Методологические проблемы изучения социальной •сферы «ни общества: Автореф. дис____ докт.филос. наук.-М:1088. С.4, 25-

'ч

но'1 1деолог11 того часу, акцентували увагу на розгляд1 остального у таких його виявах, як 1стор1я клас1в, 1х боротьба, сощалг стопи нацП, соц!альна однор1дн!сть 1 т.д. Певне подолання ще! обмеженосП зв'язано а 1ншими ракурсами вивчення соц1ального.

Так, в галуз1 досл1дження людини та особистост! е дисерта-цП, моиографП, статт1 К.П.Буслова, I. Е.БекешкпюЧ , В.В.Бахаре-ва.Л.В.Бэндаренко, е.К.Бистрицького, К.А.Донченко, Т.М.Тигаренко.

0.А.Кисельово!, О.Н.Крутово'!, В.О.Трипольського та 1н. (19801994 рр.).1 все ж тут мова йде не про буття соц!ального в ц1лому а про формування та проявления його в особистост! та дюдши.

Розробка (часто штерпретац1я) соц1ального на р1вн! Батального, в аспект! життя та буття сусп1льства зд1йснювалась такими вч( ними як Г.С.Ареф'ева, В.П.Андрущенко, М. ЬМихальченко, I.В.Бойче! ко, В.¡.Воловик, Г.ЬГорак, О.М.Гугтн,. В. I .Куценко, Л.М.Малишко,

1.А.Мороз, Ф. ЬПрокоф'е'в, М.М.Руткевич, ВЛ.Шинкарук (1982- 1994] Звертанням до психолог1чного аспекта феномена соц1ального в1д-

значен1 докторська дисертац!я В.С.ГрехнеЕа га роботи Б.А.Грушина, €.0.Головахи, Н.В.Пан1но1, I.С.Кона, В.Г.Немировського, О.О.Сето-ва, П.В.Симонова та 1н.(1983-1990). Увага дисертанта до цих пращ не виключала, але вимагала залучення спадщини класик!в психолог Л.С.Виготського, О.М.Леонтьева, С.Л.Руб1нштейна, Е.Фромма.

Соц1альн1 взаемодН на р!вн1 особливого (м!ж. певними 1сто-ричиими суб'ектами, аокрема, нац!ями), а також низка компонент^ та аспект.1в социального (соц!альн1 аспекти п1знання, ф1лософськ] системи, ц1нност1, ментал1тет) висв1чувались у культуролог1чних, 1сторико-ф1лософських, етнолоПчних працях А.К.Бичко, I.В.Еичко, П.I.Гнатеико, В.С.Горського, Г.А.ЗаТчепко, Е.В.ЕльенкоБа, М.К.Ма-мардашвШ, С.Л.Франка, В. КШинкарука, В. ЬШевченка га 1н.

Таким чином, в наявност! маеться ниггл проблем природи та су-тност! социального, що розроблялись осташим часом' у моногра4пях

юе-ртащях, як1 найб1льш вагом! 31 вс!х 1снуючих праць, та котр1, с вдалося'визначити дисертанту, висв!тлюють, лише окрем! (част-:в!) складов! сутносп та розвитку феномена соц!ального.

Концепщя, запропонована в цьому дослщжеши, враховуе те, э зм1стовний анал1з соц1ального як цШсно! людсько! реальност1 эвинен зд1йснюватись на пЦстав! положень сучасно1 синергети-*(1.Пригожин, I.Стонгерс) ,• зокрема, погляду на св!т 1 кого ком-эненти як саморухом! системи, що саморозвиваються, а такс« вихо-1ти з дгялыисного принципу (В. П. Андруценко, Г.С.Батищев, .К.Плетн1ков, В.М.Сагатовський, ТЛ.Ящук та 1н.) як базового у /часн!й согЦалыий ф1лссофп. Ефективним же засобом тут виступае груктурний розгляд пал1три людських зв'язк!в з точки зору /б'ект-об'ектних та суб'ект-суб'ектних в1дносин (М.М.Бахт1н, ,С.Каган, Ф. 1.Прокоф'ев, В.М.Сагатовський та 1н.).

Зазначена платформа органично поеднуе при розгляд1 соц!аль-эго як фхлософську класику - Ар1стотеля, Цицерона, Л.Фейербаха, .Фур'е, Г.Гегеля, К.Маркса та йших, так 1 духовну спадшдау мис-ггел1В, яких ми "перев!дкриваемо" зараз* Це М.Бердяев, М.Бубер, .Вернадський, М.Вебер, Л.Гумильов, Е.Дюркгейм, А.Камю, Х.Орте-а-1-Гасет, А.Печче!, М.П.Сартр, В^Соловйов, П.Тейяр де Шарден, Дж.Тойнб!, Е.Фромм, А.Швейцер, К.Ясперс та 1н.

!&?та та аавдання досл1дяення. Об'ектом досл!дження е феномен ;оц1альне",що виступае ¡.нтегративною засадою соц!альних сп1льнос-?й, .груп, колектив1в як суб'ект1в 1сторично1 д11. Предмет дос-[дження складають системШ якост1 социального як концентрова->-загалый стши властивост1, що вт1лвють р1зноматтн1 в1дноси-I суб'ект!в один до одного та до св1ту в ц!лому. 1х взаемодгя абезпечуе функц1онування та розвиток феномену сощального. Го-тна мет проведеного досл^дження полягае у висв1тленн! суттэст! I розвитку сощального а урахуванням того, що загальною та необ-

х1дною його тдвалиною е д!яльн1сть. Зд!йснення ще! мети зумови-ло постановку та трйиення таких вааемопов'язаних завдань:

- на п1дстав1 б1сферност1 д!яльносп (наявнФстх в щй суб'ект-об'ектних та суб'ект-суб'ектних вЦносин), вид!лити система якос-т1, за допомогою яких соц1альне виявляеться як феномен;

-серед системних якостей визначити дом!нанти, як! репрезентують сутн1сть социального, розкриги 1х законом1рн! зв'язки та роль у роэвитку його суб'ект1в;

- розглянути реал1зац1ю анайдених дом1нант у безпосередньому бут-т1 соц!алыюго, для чого 1) звернутись до генеральних напрям!в-«е-терми)ант 1снування лодини, 2) з'ясувати, як1 саме суб'екти со-ц!алыюго забезпечують ад1йснення цього процесу, тобто виступають як !сторично повсюдн! та ун!версальн1;

- дати об'ективну оц!нку основним обставинам та умовам, що в1др!з-няють реал!вац1ю дом!нант даними суб'ектами в Укра'Ш у теперешне час, та накреслити ааходи по оптишзацП 1х життед!яльност1.

£Аегодолог!я досл!дження. У робот1 використовувались ф!ло-софськ! та загадьнонауков1 методи, що зумовлен! ам!стом предмету дослгдженпя. Враховувалось, що соц!альне е складною системою, ЯК11 властиве саморозгортання, 1 мае бути розглянуто у. динам!ц! та роз-витку, у взаемод!'! його основних компонент1в та - внутршнгй супе-речливост1. Пров!днши методами дисертад! иного досл!дження е: д1-алектичний, лог1чний, системний, структурний, пор!вняльний. Мето-долог1чну та теоретичну основу досл!дження склали принципи: едно-ст1 зв'язку та розвитку, цШсност!, соц1ального детермШзму, д!-яльност!, диалектично! едност1 соц1ально1 теорп та практики.

Наумова новизна досл!дження зв'язана з тим, що вперше предметом системного самоспйного анал1зу постали проблеми сутност1 та

$

роэвитку соц!ального як самост1йно! ц1ло! людсько'1 реальност! у ракурс! д!яльн1с--но1 його природи, що концентровано глдбиваеться

системних якостях сиЦального. Результат« проведеного дослЦжен-я заф!ксован! в наступних положениях, що мають наукову новизну а виносяться на захист:

- Уточшоется розум1ння феномену соц1ального як системно-фун-аментально1 та !манентно! людському еству засади. Бона постае цним з необх!дних аасоб!в буття людсько1 су б'еютюст!, та формою рган1зацИ д1ялъност1 людей та виробництва людини у широкому начеши.

- СоШальне проявляеться через сво! системн1 якост!: енерг!-ован1сть, продуктивн!сть, створгавальн!сть (у сфер1 суб'ект-б'ектних вшюсин) та усв!домлен1сть, акс!олог!чн!сть, товарись-!сть (у сфер! суб'вкт-суб'ектних вшюсин), що виконують певн! ункцП.

- Серед якостей соц!ального дом!нантами виступають створи-альн1сть та товариськ1сгь, що складають сутн1сть соц!ального. 1х халектично суперечлива едн1сть е джерелом розвитку цього феноме-а.

- Дом!нанти мають законом!рн1 зв'язки. Так^ в аспект1 про-иставлення створювалыНсть в1дбивае в1дцентрову тенденц!ю (праг-ення суб'екта до незалеяност!, затвердження свое! життест!йкост! к повноц1но'! системи), а говарнсыИсть- доцентрову (в!дтворення езпеки та збереження суб'екта через едн!сть, стаб!лыисть, спри-гливе оточення середовища). В аспект1 ваавмозумовленост1 просте-ена законо(арн1сть в!дпов1дност1 або прямо! залежност! дспЛнапт.

- Реал1зац!я стзорншальност1 та товарнськост! здшснюеться а тагами генералышми напрямами-детерм1нантами людського !сну-ання: "бути у св!т1","бути за роботою","бути серед 1нших" та 5ути смертним"- в!дпов1дними 1м ключопими суб'ектами, серед "яких аглавне, синтезво-:штегративне м1сце пос!дае етнос:

Теоротнчие та практична значення робота.1) ОссЛльки це досл!д дення мае в основ! теоретико-методолог!чну спрямован!сть, то вонс складае певний фундамент та пгструментарШ щодо паукового анал!зу теоретикам та практиками сучасного стану феномена сощального з метою його б!льш глибокого П1знания та науково обгрунтованого практичного впливу на процеси, що в ньому в1дбуваються. 2) Теоретична частина роботи, 31 емл!ричшй материал, анал!з, висновки та рекомеидацП при Зх реал}эац!1 здатн! оптимЗзувати соц1альн1 процеси як на стратег!чному, так 1 на тактичному р!внях. 3) Матер1ал досл1дж(;яня е корисним у психологП, педагог Ш1, соц!ологЙ, еко-ном1ц1, розробц! гуман1стично1 соц1алыю1 псштикй в Украш!. 4) Уточнения роэумпшя сощального, адекватна уява про механЗзм його генезису та функц!онування, про аакономарност! буття та розвитку можутъ бути залучен! до учбових курсив ф!лософських дисципл!«.

Структура дисертац!'! зумовлена метою та завданнями досл!джен-ня. Робота складаеться !з вступу, трьох розд!л!в, висновк!в та списку основно! використанох л!тератури з 214 позиц!й.

ОС1ЮВИИЙ ЗМ1СТ РОБОТИ У "Вступ1" розглядаеться актуальн!сть проблеми. 11 постановка, стан розробленост!, аиал!з методов досл!дження.

У першому розд1л! дисертацП "Сутн1сть соц!ального у суб'ект-об'ектн!й сфер! д!яльност!" феномен"соц!альне" анал!зуеться дг1д-но з означеними межами. При цьому автор виходив з уточненого уяв-лення про соц!альне як систему (що саморозвиваеться) взаемодП таких компонент!в: 1)соц1альних груп 1 спЗльностей як конкретних жи-вих носПв та суб'ектхв цього феномену, що складають певну структуру У даних 1сторичних обставинах, та 2) в1дносин цих суб'ект!в

»

один до одного та до св!ту у шлому. вталених у системних якостях совдального. В силу того, що буття первого компоненту зумовлене буттям другого, на останньому- "вШюсаицькому"- 1 була зосередяс-

на увага дисертанта.

Весь анал!з сутност1 та розвитку соц1алъного робився на постав! того, що ун!фжованою базою його е сутн1сн! сили людини, а необх!диою та достатньою умовою 1снування виступае д!яльн1сть. Розгляд притаманно'1 1й б!сферност!, тобто наявност! суб'ект-об'ек-тних та суб'ект-суб'ектних в!дносин (М.М.Бахт!н, М.С.Каган.В.М.Са-гатовський та 1н.) зд!йснювався кр1зь призму арх!тектон!ки структурного п!дходу до в1дносин суб'екта та об'екта (Ф.1.Прокоф'ев), а саме: взаемодН м!х "я"- суб'ектом та 1) предметом, 2) заеобами, 3) умовами, 4) процесом у ц1лому, 5) продуктом або результатом д!-яльжхлч. Таким чином у сфер! суб'ект-об'ектних в!дносин буди ви-дхлен! системн! якост! сощального. Вааемодоповнення та "зняття" ними один одного аабезпечують саморухом!сть та проявления цього феномену. Автор показуе, що взаемод!я суб'екта з конкретною спо-лукою вказаних елеменг!в сгворюе певцу як!сть соц1ального.

Становления феномена зд!йсгаоеться на баз! первого, вих!дного комплексного зв'язку суб'екта з предметом,, заеобами, умовами дано! сфери д!яльност! (що детерм!нуе наступнх), зокрема, виробни-чого процесу. В1н спрацьовуе на основ! залучення саме безпосе-реднього, натурального потенциалусоц!аяьного,- адже люди зд!йс-нюють витрати як речовикна-предметна, так ! силов!.

Звертання дисертанта до субстанц!ального п!дходу (у протива-з! субстратному) дозволило висв1тлити тут таку об'ективну тотань-ну компоненту як енергетична взаемод!я. До 11 розгляду азтором залучен! положения м!фолог!1 та ф!лософП- зг1дно .з ракурсами звоерЦного ставлення тих чи !нших вчених до св!ту: 1) соц1ал!>но-психологччний (представлений Е.Фроммом, Г.Селье, ' б.Головахоо,

Данченко та !н.); 2) ун1версумно-еволюцШшй-■ пов'язаний з 1м'ям В.Вернадського; 3) космо-етнолог!чшш- розроблявся АГу-

мильовим; 4) економ!чно-виробничий- детально викладений, напрнк-лад, К.Марксом. Це дало можливхсгь видыити енерНзован1сть ' як системну як!сть соц1ального- внутр!шньо притаманну людям субстан-ц1альну жлттездатну эд1бн1сть до д1яльно'1 активности, що "зн1мае" космоф1зичн1, еконотчн!, баоеволюцш)! та психолопчн! аспекта через споьний, колективний спос1б виробничо! д1яльность

Есе це 1 е фундаментом, на якому роэгортаеться д!я джерела руху. Останне, на думку автора, складае протир!ччя м1ж наявним материалом та оч!куваним результатом, продуктом (вт1ленням мети). Бона долаеться суб'ектом у перетворювальному вплив1 на перш1 три елементи та зосереджуеться у так!й якост! соц!ального як продук-тавн1сть. Це здатн1сть за допомогою енергетичного потенц!алу шляхом навшив, прийом!в, метод1в обробки та сасоб!в орган!зацП об'ективувати нам1чену мету у продукт1 виробництва, що задоволь-няе потреби та прагнет1Я суб'скта.

Задля э'ясування рол! названо! системно! якост1 у життсд1яль-ност! соц1ального дисертантом ввертаеться увага на поступальне 11 роагортання. Воно було проетежене головним чином 'у галуз1 матер1-ального виробництва як базово! у житт! соц1ального. ЗПдно де-терм1нован1стю вигляду епохи формою продукту сусального виробництва (В. 1дшечк1н), вид!ляються чотири 1сторичних ступеня продуктивность (1)- натуральна форма продукту- у перв1сному сус-п1льств1; (2)- п1внатуральна, споживчо-вартЮна- у докап1тал1с-тичному, рентному виробництв1; (3)- товарна або варт!сна форма при кап1тал1ам1 та (4)- форма, так би мовити, безпосередньо сус-п1льного продукту у посткап1тал!стичному сусп1льств1.

Протягом 1сторП у продуктивное^ в1дбуваються -зм1ни зг!дно

з двома векторами: стосунками людей 1з природою й м!ж собою. 1х

»

в1дпов!дно можливо шзначити яК (1) природничо-синкретична належ-н!сть до природи та гомогаисть сощального "космосу" (ц1 пробле-

ми алал!зували, зокрема, Л.Моргай, I.Андреев, Е.1льешсов, А.Тру-бенко та 1н.); (2) засвойницько-споживче ставленая до природи та «орстоке позаеконсм1чне примушення (у р!зн!й м!р! них питаиь тор-калися Ар1стотель, П.Кропотк1н, П.Сорок!н та 1н);(3) активи! прагматично-товарн! стосунки з природою та економ!чне примушення (це висв!тлювали В.Ленш, К.Маркс, Ш.Фур'е, Ф.Енгельс); (4) повая-но-партнерське ставлення до природ» з компенсащцио-гармон!зуючич в1дт1нком та перетворення засоб!в 1снування у засоби розвитку лицей, як1 анал1зували Ю.Бурт1н, Н.В1нер, М.Кастельс, М.Моисеев, Л.Печчё'!, С.Платонов, П.Тейяр де Шарден.

На п1дстар1 досл!дження цих даних дисертант формулюе ряд тен-5енц1й розвитку продуитнвност!: загальне зростання Г! 1нтенсивно-:т1; перем!щення центру ваги з матер!ально-практичних на рефлек-гивно-когн!тивн! та !нтелектуально-орган!зац!йн! компонента; роз-аирення та поглиблення опанування природи; зб!льшення ступени зуб'сктно-особисто! вол! людини шляхом перетворення засоб!в 1сну-заиня у засоби розвитку людей. Функц1онування продуктивное^ проводить у д1апазон! вибору та координацП наявнях предмета, засо-Нв, умов з певною метою та в1дбивае початковий р1вень вол1.

■На п1Дсумков!й стадП, що' завершуе функд!онування суб'ект-5б'сктно1 сфери д!яльност!.- у взаемЬдП суб'екта з процесом у ц1-юму- зд!йснялось сходження на новий ступ!нь контактГв !з.св!том. 'нтенсивне використання протягом еволюцП специф!чно людських ш!нь абстрагування, проведения аналог!« та рек.омб!нац1й висв1т-оовало невитребуван! ран!ше резерви, роэкривало непорушен! ран!ше 1ш!ри об'ективно! та суб'ективно! реальность Це сприяло закр1п-[енню особливо! здатност! суб'екта- впроваджувати кардиначьн! ¡м!ни, жити новизною, розеувати кордони процеса у целому.

Автор п!дкреслюе, що тут реал!зуеться не т!льки перший рйзень юл!- зд1йснення вибору, аяе б1льш писокий- воля Ыдкриття нових

можливостей, а тому вважае доречним позначити його (зокрема, сл1-дом за Б.Вороновичем та Л.Н!к!форовим) системною як!стю остального створкгвалыЦстн, Бона вианачаетьея як неординарна "транспри-родна" здатн!сть людей при необх!дност1 виршення нестандартних проблем 1) зд!йснювати радикальн! пере-творення, трансформацП об'ект1в св1ту, будувати принципово нову, своер!дну, у корен1 р1д-к!сну реальн!сть, 2) сполучена тим самим з творчим самозм!ненням суб'екта його орган!чно в!льна та ориг!нальна д!я, концентрований прорив суб'ектно! самозамкненост! та обмеженост!.

Серед фактор!в, ¡цо дегерм!нують зм!ст створювальност1, важливе значения мае Г£а. Зг1дно, наприклад, з вид1леними Й.Хеиз1нга 11 рисами, тут фронтально витребуються жвавасть сприймання, вигадка, уява та фантаз!я, !н1ц!атива та см1лив!сть пошуку, винах!длив1сть. Важливе м!сце пос!дають й 1)"руш1йна сила" у робот! понадсв!домоет!- потреба у безкорисливому. п!знанн!, опануванн!, поновленнГ старого, що дом!нуе (1 в!др1зняе створншальн1сть в!д продуктивно-ст!),2) накопичений ран!ше досв!д та 3) завдання, лоставлене св!-дом!спо перед понадсв!дом!стю у проблемн1й ситуаЦН (П.Симонов).

Таким чином, в!д масштабу та ступени реал!зац1'1 створиваль-аост! у функц!онально-предметн!й або виробнич!й сфер! прямо залечить зд!йснення дюдинотворчого потенц!алу феномена "соц!альне". Бказана як!сть його також виразно вт!люб першу з двох загальних ■хенденц1й розвитку будь-якич систем- "в!дцентрову"- як прагнення до вид!лення, суперництва. Через виняткову важлив1сть та зростан-ня ступеня значущост! протягом !стор1'! соц!ального сгворюваль-(асть в!д!грае ключову роль домАнанти серед системних якостей суб'ект-об'ектно'1 сфери д!яльност!.

У другому розд!л1 "Сутн1стъ остального у суб'ект-суб'ектн!й

«

сфер! д!яльност! та 8зконом!рн1 зв'язки Зх дом!нант" продовжено Еиявлення системних якостей соц!ального у позначен1й плотин! та ачал!з '!х рол1 та значения у житт! даного феномена, Уш версаль-

licTb окресленого на початку складу елемент!в д1яльност1 задае [1ев1сть в!домого 1х порядку та х!д руху всього циклу у суб'ект-:уб'ектн1й сфер!. Зм!ст 'ix, детерм!нований сп!лкувшшям, специф!-1ний насиченим, багатоплановим духовним наповненням, активно-!иди-|1дуальн1стною атрибутивн!стю (Л.П.Буева, В.П.1ванов, М.С.Каган).

Це виразно в!дбивае умова сп1лкування- сп1в-бугтя, чи, за 1.0ртега-1-Гасетом, зустр1ч, що повторюеться, 1з збуряючим, за-(епокосним м1кровсесв1том 1ншого, де сп!в-вм!щуються ун!кальн! мття та св!ти людей. Останне можливо i зд1йснюеться завдяки посреднику- провiднику символу (М.К.МамардашвШ), що передуе д!йс-юму народженню людини та мисленню Ti як "прсбудженню-праспомину". ¡ce це з!брано системною яюстю соц1ального усв1домлен1стю, яке мникае у ход1 першого зв'язку дано! сфери. Оск!льки смисл утво-ноеться т1льки у сп!лкуванн! та завжди мае надвиробничий ц!льовий iMicT, тож усв1домлен1сть визначавться дисертантом як здатн!сть ¡адавати упорядковану зв'язн1сть та ц!л1сн1сть сукупност! ц!лей шхом 1) декодування та в1дтворювання суб'ектом знову, самост1й-ю знак!в, уявлень, 1дей та 2) актуальне зосередження на перспек-'иву свого з!ставлення з 1ншими людьми, 1х смислами.

Протягом д11 наступного зв'язку суб'екта з продуктом або ре->ультатом сп!лкування виникае системна як!сть соц1ального акс!о-sori4Hicob, оск!льки тут обов'язково витребуеться ц1нн1сне ядро :уб'ект1в та актуал1зуеться, часто аж до поновлення, у досить ши-юко'му спектр1. Ця як!сть розташовуеться у простор! трьох píbhíb адношення суб'ект1в до оточуючого cBiTy: !дейно-екз!стенц!йного; 1сихолог1чно-буденного та загальножиттевих практично-повед1нкових (Хжсуб'ектних контакт1в.

. Найб1льш блискуче уявлення про д1ю aKcianoriuHocii скла-[аеться завдяки звертанню до спадщини М.Вебера, особливо до цент-, )алышх у нього 1де1 соц!алыю! д!1 та !де! ршйональност!. Так, гтика протестантизма дозволяе ч!тко прэстежнти пйадативну роль

цШностей формально! рац1ональносп у розвитку таких соц!альних реал!й як особистост!, сп!льност1 та соц!ум кап1тал1стичиого типу. Ц робот! розкриваеться сучасна тенденц!я роэгортання акс1оло-г!чност1 - рац!онал!зац!я соц!ально"1 д!'!. Дисертант в1дзначае, то з одного боку, ц!нн!сний BaicyyM, ероз!я та крах якост1 акс1оло-ri4HocTi небезпечн! для соц!ального, з !ншого боку, зм!ни ц!ннос-тей- це життева дан!сть, тому й, зг!дно з синергетичним п!дходом, системи цтюстей 1 протистоять дестаб!л!зуючим ефектам флуктуа-ц!'!, що породжуються самою соц!альною системою.

0дн1ею з найц!кав!ших та д!йсно гуман!стичних вар!ац!й ц!н-ностей, що забезпечують конструктивну ст!йк1сть суб'ект!в у соц!-альному космос!, е вчення про серце видатних укра'!нських мислите-л!в Г.Сковороди та П.Юркевича, бо рух до кращого, досконалого социуму та сп1льностей не може бути усп!шним поза душевнб-сер^цевим улаштуванням !ндив!дуальност!. Саме серцева щир1сть у екстремаль--них ситуац!ях виступае гарантом та стрижнем людського у людин!. Здаеться, що найактуальн!ша нин! проблема аксiолоН чност i- це гли-бока занепокоен!сть, викликана розум!нням серйозного ризику людини втратити лвдян!сть, а також гострою авантюрн!стю буття людей.

Дал! у роздШ роэглядаеться п!дсумковий зв'язок суб'екта з процесом сп!лкування у ц!лому; тут виникае парна створкшальиост! як!сть-дом!нанта товарнсыисть, п!двалини яко! складае потенц!ал якостей усв!донлвност1 та акс1олог1чност!. Зм1ст ц!е! якост! дисертант розкривае на п!дстав! концептуальних положень видатних ф1-лософ1в XX в!ку- М.Бубера, Х.Ортега-!-Гасета, К.П.Сартра, Е.Дюр-кгейма, К.Ясперса, А.Дж.Тойнб!, а також вживания морфо-л!нгв!стич-ного анал1зу лексики укра1нсько'!,'рос!йсько1 та англ!йсь'ко! мов.

Товариськ1схь являе собою ун!кальну та !манентну соц!альному цивШзовану здатн!сть великодушно в1ддавати i не виснажуватися до спустошення, що грунтуеться на природно-самоспричинен1й, онто-генетичгпй вщфитост! cv6'eitTa !шзому. Тут у раявносп два клю-

ювих аспекта: 1) прихилън!сть суб'екта до взасмного паритетного заыоствердшення як перебування у сп!лыюму бутт!-, 2) здхбнють 'бути 1ншим": поеднувати у соб1 неповторну "сам!сть" та загалып 1Кост1 роду "людина" у сво1й цШснгй 1ндив1дуалъност! суб'екта. Гак в1дбуваеться самопереборювання та позитивне "зняття" людьми здинично! розхрваност! та к!нцевост!- шляхом "иокладення за свою адставу засвоення свободи !ншого" та тим самим при оволод!нн1 шм збереженням !шюго як ншого. А протягом д1алог1чно"1 взаемо-Ц1 у В!дпов!д! метасуб'екта, всього людства,- на Виклик !сто-)!'!,- йде визр1вання 1 розвиток соц!альних суб'ект!в.

По завершенн! виявлення системних якостей соц!алыюго зд1йс-поеться анал1з позицН негативного ставлення до феномена соц!аль-юго, соц!альност1, що м!цн!е останн!м часом (це особливо яскраво швилось у ряд! публ!кац!й, спрямованих на захист особистост!), квтор показуе, що розповсюдження витрат досв!ду пригн!чення гру-ювими засадами !ндив!дуалышх (що д!йсно мало м!сце у нашому штт! та в 1нших конкретно-1сторячних формах) на феномен соцхаль-юго у ц!лому та в!дкииення позитивних момент!в останнього- иеп-1авом1рне та гр!шить проти !стини. В!дзначаеться, що саме редуку-1ання вм!сту соц!ального до обмежено-ус!ченого "ми", що крити-уеться за антигуман!сть, не в Н1 науковим, н! адекйатним (хоч ! 'обить зрозум!лим в1дкидання та обвинувачувальн1 випади на його дресу). Адже е й !нше "ми", антипод першого- "особист!с -о-трансцендентне, повноц!нне, духовно насичене", та немае п!дс-ав викреслювати останне з соц!ального. Тому, эдаеться, перспек-ивною е думка С.Л.Рубинштейна про неправом1рн1сть як метаф!зики. диничного людського юнування, так ! метаф!зики сусп1льного жит-я, сусп!льних "масок". Гважливо, на думку дисертанта, в!днайти армоючне сп!вв1дношення цих сфер.

Таким чином, выходу в!д одном!рного погляду на согдальие як ияяткобо негативний людський атрибут повинне сприяти зваже-

но-системне визначення того ам!сту як досить загально! та необ-хшю! (поруч з пдошщуальною, загальнолюдською та 1н.) засади у

4

склад1 налгаго дюдського ества. Воно являе собою 1) сшхлб буття людсько! суб'ектност! як зм1стовне 1снування у сутност1, що адекватно вт1люеться у системних якостях соц!ального, та 2) форму ор-гшизацП д!ялыюст1 людей та виробництва людини у широкому значении стрижень 11 становить особлива з'едншпсть сп1льностей тг людей усередин1 них- за 1ндив.гдуальн1сними прагненнями, здатнос-тями та можливостями.

0ск1льки джерело прогресивного розгортання соц!ального зу-мовдене дгалекгикою складаючих д1яльн!сть про'цес!в суб'ект-об'ектних та суб'ект-суб'ектних в!дносин, отже, д1алектично супе-речлива едн!сть домшант сгвормвальност1 та товариськост! саме складае джерело розвитку соадального. Дом1нанти мають так! закс-ном1рн! взаемозв'язки. В аспект1 протиставлення створювалыИсть в1дбивае в!дцентрову тенденц1ю (природне прагнення суб'екта до самоствердження свое! життест!йкост1 як повноцшю! системи, а зв1дси- незалежност1, суперництва), товариськ!сть ж- доцентрову (в1дтвореиня безпеки та збереження суб'екта через еднасть, ста-61льн1сть, сприятливе оточення). 1ндив1дуадьн1сн1 м1жсуб'ектн1 стосунки - ось серцевина та фундамент сол1дарност! та входження у мал1 та велик! системи, щирого, чистого диалогу з людьми та ун1-версумом. Так за допомогою створювальност! та товариськост! реа-л!зуеться кв1нтесенщя соц!ального- людинотворч!сть.

В аспект1 взаемозумовденост! простежено законоклргисть в!д-поа!дност1 або прямо! залелшост! дом1кант. Тобто для повного сво-го зд!йснення створкшалыисгь повинна мати чхтку сощальну за-барвлен1сть та адресу, конкретних суб'ект1в, яким вона полгпшить та подегшить життя. Товарисыисть зобов'язана бути конструктивною, супроводжуватись д!евими результатами та зрушеннями. Багатс

деформацш сощаяыгого мояуть бути пояснен! саме нев!дпов1дн1стю, розузгодженням якостей-дом1нант, або взагал! переваглшшм шиих якостей при дисгармон1ЧИ1Й 1х модед1, ею зумовлюе спотворсння за-гально"! ианорами роэгортання сошального, веде до конфлжту та аномалышх соцгальниу. сп1льностей, загрожуе дистроф!ею, вироджен-ням та загибеллю феномена сошального у ц!лому. Всё з'ясоване ! зумовило наступну л!н!ю досл1дження дисертанта.

У третьому розд1л1 "Основн! напрями реал!зац!1 сутност! со-ц!ального у процес! його буття" розглядаетъся, яким же чином про-тягом безпосередньо'! життедхялъност! людей д!ють якост!-Дом!нанти, що складають сутн1сть соц!ального. Автор звертаеться до онтогенезу особистост! задля э'ясування особливо важливих в '!'! житт! !с-торично наскр!зних суб'ект!в социального. Вони мають виняткове екз1стенц1йне значения у реал1зацП сутност! цього феномена, бо концентровано в1дбивають т! глобальн! гран!, якими представлено та заф!ксовано соц!альне як суц!льна реальн!сть- у бутт!, на про-тивагу небуттю. У цьому пошуку виявились корисними б!блейськ! !де'1. Роздуми ж М.О.Бердяева, Г.В.Ф.Гегеля, А.Камю, Л.Фейербаха, Е.Фромма, Цицерона, Ф.Енгельса та !нших дозволили позначити ведения вказаних граней у наступних генеральних напрямах-детерм!-нантах людського !снування: "бути у св!т!","бути за роботою","бути серед !нших".та "бути смертним".Ц!каво, що вони зб!гаються !з визначеними Ж.П.Сартром апр!орними кордонами, сукупн!сть яких ок-реслюе фундаментальну ситуац!ю людини в ун1версум!.

У ход! розв'язання питания про те, як! ж з соц!альних сп!ль-ностей проводять у життя виявлен! буттев! детерм!нанти, автор приходить до висновку, що реал!зац!я напряму "бути у. свШ" здхйенюеться сощумом головним чином на р!вн! с!м'1.

Саме тут виникае ! вир!шуеться основна суперечн!сть розвитку немовляти- м1ж максимальною його соц!альн!стю та мШмапьними

мсшшвостями спглкування (Л.С.Виготський) та робиться один з перших крон 1 в самовизначення дитини- зм1на в третьо'1 особи на першу 11 звертання до себе, та пов'язаного з переходом дитини до "я" розумишям нею свого м!сцяу св!т!. Тут в!дбуваеться знакомство з системними якостями соц1алыюго та реап1зуеться особлива- синкретично-паритетна взаемод!я його дом1нанг створювальност1 та това-риськост1, що яскраво показано Е.Фроммом у ф!лософсЬко-психологичному анал1э1 феномена любое! батък1в. 0ск1льки постать батька асоц1юеться в думками та речами, виробленими людьми, законом, дисципл1ною та пригодами, то любов його за природою зумовлена: дитина повинна виконати певний обсяг д!й, працюв'ати заради не'!, створювати- тобто тут у наявност! дом!нанта соцгального створю-валыисть. Материнська ж любов, в1дпов!дно, поста® яскравим проявлениям товариськост1, бо пов'язан! а нею переживания дитини акумулюються у думц1: я улюблений за те, що я есмь, я улюблений, тому що це я; та щоб бути улюбленим матхр'ю, треба т1льки бути 11 дитиною та в!дпов!дати прийняттям 'п любов!.

Функцюнування дом!нант створмвальност1 та товариськос» йде також у напрямах !снування, що лог!чно розгортаються !з першо'! детерм1нанти:"бути ва роботою" та "бути серед !нших".Вони с сторонами д!алектичного протирхччя (що складае основу сощалхзацП та !ндив!дуал!8ацП особистост!), та практично не фунгацонують 1эольовано у жив!й д!йсност1, хоч кожному властивий- св1й прост1р 1 ключовий суб'ект. Для реал!зад11 створюваль костЬце- виробничо-дыова сфера та виробнича сп1льн!сть. Базовасть ! багатомгрнхсть ц!е! групп людей в1дзначалась ученими р!зних галузей гуман!тарно-го знания (наприклад, на п'ять И функд!й вказував Р.Х.Симонян).

Дисертанг дае визначення колективу як форми ц!е1 сп!льност1 та ввачсае слушним 1 виправданим неодноэначне ставлення до цього суб'екта. 3 одного боку- рлдторгнення марнотратно! експлуатацп

духу та практики колектив1зму, Tie! одностайност!, що н!велювала 1ндив1дуалыпсть, i розчавлення щлим яскравих особистостей. 3 [ншого 6оку-"аутсайдерство", що виникло внасл1док крутого зламу "постперебудови", не менш безжально этвечило багатьох людей та зисв!тлило вагом!сть виробничо1 сп1льпост! у кардинальному понов-neHHi нашого суспхльства (про це йдеться у роботах К'О.Абульхано-зо!-Славсько1, В. I.Воловича, е. I .Головахи, Н.В.Пшпно'!, К.А.Дон--leiiKO, Т.М.Тигаренко, В.Г.Немировського, B.B.Corpina та hi.). Грудова сп1льн1сть людей е постшним "полем" проявления 'ix ство-эювального потенц1алу, а отже, й задоволення гостро'1 потреби у :амоствердженн1 та визнанн1, самоповаз1 та поваз1 з боку оточую-шх. Не випадково К.Ясперс вважав конценгращю у професШпй пра-U одним э шлях1в досягнення безумовно1 можливост! екз1стешЩ.

В досл1дженн1 вказуються так! ланки внутршнього механ!зму U'i створнтальностк ycnix у прац! та в творчост!, i BMimm прак-сично реал!зувати сво! здатноет! породхують оптим1зуюч1 психоло-л1чн1 стани- дуаевну задоволен1сть-та чекання майбутн!х ycnixls, да в свою чергу надихае 1ндив1да на сп!вчуття та п1дтримку innrnx [за А.Маслоу та Х.Хекхаузеном)тобто актам товариськост1.

Як св1дчить досв!д CBiTOBo'i icTopil, фундамент трансформацП :оц1уму, що нин1 в!дбуваеться в УкраШ, складають в1дносини шасност1. Актуальну проблему 'ix поновлення становить "вв1мкнен~ ш" цив1л1зац1йних ринкових механ!зм1в роботи економ!ки, в тому mcjii- шляхом повернення у в.ласн!сть колективу засоб1в та предмете пращ. Розглядаеться низка причин, що ускладнюють поновлення jkohomIkh 1)на р1вн1 Батального, системи у ц1лому: в!дсутн1сть ме-)еж! посередник!в, що зумовило стагнац!ю обм1ну i перевагу держ-¡амовлення; "патерналгстсько-сощалхстичн! стереотипы св1домост1" «MiHicTpaiu'i та роб1тиик1в; 2) на середньому piBHi, особливого ie: "колективний его1зм" пшфиемств, що спричинйв до зменшення

дешевлх та зб1лишения Дорогих товар1в; швидкий розклад середнього класу, як1 Бедуть до кризи та розпаду суспыьства у ц!лому.

■Засада д1евого виправлеиня тагал ситуацП- в надаши посл!-довно-повного, у вс!х сферах: економ1щ, пол1тиц1, цив1льному правь статусу суб'ета власност! трудовому колект'иву, еЕолюцюну-ванн1 його з сукупного найманого пращвника до сощально'г оиль-ност1 виробник!в-власник1в 1, отже, у сп!в-власницькому стан! тут його член!в. Це не залеречуе, а передбачае наявн!сть плюрал1зму форм власност1 (в тому числ1 ! приватно'!) в економ!ц! та в1дсут-н!сть прив!ле'!в для будь-яко! з них.

Трет1й напрям !снувашш людини- "бути серед Гнших"- розцЛне-ний дисертантом як багатоаспектний: В1Д "буття взагал1" до особливо! область "бути серед друз!в". Остання досить виразно вилюе д1ю дом!нанти сощального товариськос-п, найкращим чином в!добра-жае саме суб'ект-суб'ектну взаемодш та гумшпстичну суть сп1лку-вання. Звертания до даних як психолог!! так 1 ф1лософП (А.С.Ар-сеньев, М.М.Бахт!Н, ЬС.Кон, В.О.Сухомлинський, А.Сент-Екзюпер!, К.Ясперс) ' дае можлив1сть простежити винятковхсть дружби як сфери виховання любов! до людини, та потреби в1дчуття найтонших духов-них рух!в у !нш1й людшп, що у корен! безмежна, багатобарвна.

1сторично феномен дружби розгортаеться 1з родинних та працьо-вих зв'яэк!в та мае цШсний власний зм!сг. На основ! анал!зу визначених I.С.Коном ознак дружби як базових- самоц!нност1 та са-модостатност! блага, що зд!йснюеться у цих стосунках, безкорисли-во'! взаемодопомоги та душевно! чутливост1, персонал!зованост!, 1ндив!дуадыю! виб1рковост! та взаемно1 симпатП, глибоко! хнтим-носп та вгдвертост!, що утворюють дорогоц!нну внутрхшню близь-к!сть,- дисертант падкреслюе, що тут як раз не н1велюеться ! роз-чиняеться, а розкв!тас суверенна людська 1ндив!дуалыпсть.

Яадо ж виходнти 13 розумпшя справжнього життя особистост!.

що эд1йсшоеться.у точц1 несп!впадашя людини. з самою собою, у точц! виходу за меж! речового буття, то дшчим виявляеться т!льки д1алог1чне проникнення у пе5, якому вона сама розкриваеться в!д-пов!дно та выьно. Застосування до дружньо! сп!льноти р!вневого розгляду ( 1)гуман!стично-ун!версумний, "вшир та височипь" вектор сполучення людей та 2)!нтросуб'ектний, нащлений "вглиб" ун!каль-них екз!стенц!ал!в !ндив!дуалыгаст1 1ншого) дозволяе переконатися у серйозному значенн! даного феномена у нашому- житт!. Бо рятуван-ня в!д самотност!- у самобутт!, що встановлюе зв'язок одн!е! людини з !ншою, ! отже, гарантуе те, що буття е (К.Ясперс).

Заключний налрям 1снування людей- "бути смертним"- ф!ксуе межу та результат, що контрарн! наявн1й тимчасовост1 життя, ! тгль-ки кр!зь життя визначаемий та д1йсний. 3 ним пов'язано прагнення • б!льшост1 людей вт!лити свою суб'ектнють як у "близькому" кол1 соц1ального, так 1 у "далекому",залишити пам'ять про себе не т!ль-ки як про елемент у довгому ланцюгу покол!нь людства, але й одно-часно бути впевненим у т!сн!й слор!дненост1 та особливому в!дно-шенн! до себе з боку певно! частили глобального людського ц!лого (0.С.Пушк!н,Т.Г.Шевченко)- етносу. В1н в!дпов1дае двом вагомим об-ставинам безсмертя:(1) !сторична еднхсть як активне сп!вв1дношення минулого, теперешнього та майбутнього, (2) самопоновлення через взаемовплив суб'.ект!в р1зних спектр!в д1яльност1, що його склада-ють, 1, тим самим, "зняття", 1нтеграцЬ-я ранхше диференЩйовано1 розгорнено! взаемодП створкгвалытст! та товариськост!.

. Автор досл1джуе причини сучпсно! дисгармон1чност! етн1чних стосунк!в за допомогокг класифшацП 1х за зр!зами теорП, психолог 11 та поведгнково! практики. На п!дстав1 зваження масивност! компонен'Лв- об'ективного та суб'ективного етнГчного буття (Космо+ + Психо Логос = Доля та Лраця + 1стор!я+ Культура = Воля, зпд-но Г.Д.Гачеву), . дисертант ввакае, що шйдпе сп1ввгдношення оди-

ничнсл сссбистост! з етносом зд1йснюеться завдяки феномену нацю-нального характеру. Ван 1 культура - це головн1 гаранта синтезно! реалазацИ етносом створшвалыюст1 та товариськост1, сполученг з родом \ культурою людей у цыому. Тож сл1д в1ддзти належне грома-дяпсък'ш позицп В.Винниченко, М.Грушевського, С.Петдари та пших що вгдстоювали у складний шсляжовтневий перюд, укра1нську дер-жашпсть та самосв1дом1сть як вачшив! анструменти життя етносу.

Д1сшектична суперечли«!сть взаемозв'яэкхв 1ндив1да та етносу в1дображаеться, на думку автора, також 1 у негативних формах. Для анализу осташих ваииве виачення мають твори М.Бердяева, А.Бич-ко, Е.Геллнера, П.Гнатенко, М.Гоголя, В.Горського, Г.Гусейнова, А.Сахарова, В.Соловйова, В.Стуса, Л.УкраЧнки, Ф.Хайека, А.Швейцера. На щй основ1 дисергантом вид 1лен1 основн1 деформацП життя етносу: зречення етносу особою; еттчна асшЛлящя; нащональний екстре!,изм. Автор в!дзначае властиву сучасност1 кризовють реал1-зацП сутност1 сощального за генералышми напрямами-детермхнан-тами Юнувалня людей та пропонуе комплекс заход1в задля оптим1за-. ц!1 зд1йснення доминант сощального в умовах буд1вництва демократичного сусп!льства в Укра'Ш.

У Висновках роботи пхдсумовуються 'результати зд1йсненого дос-л1дження. Вони доводить, що дом1нанти социального створювальн1сть 1 товарисыисть складають центральний момент людинотворчост1, а тому соц!альне е вахливою засадою самод1яльиост1 1ндив1дуальност1. I в значшй м1р! власними вчинками особистост1 будують дхйсно чи удавано людяне обличчя утворених ними соц1альних спьльностей.

3 диссртацШио! ¡пени автором опубл'шовжi тип робот:

1. Особенности развития социальной сферы социализма в период перестройки// Человеческий фактор (методологические и социальные аспекты). Тезисы,- Дн-вск, 1908.- С.69-70.

2. Основные проблемы развития социальной сферы социализма в процессе перестройки// Перестройка: философские и социальные аспекты. Тезисы.- Дн-вск, 1989.- С.21-23.

3. Социальная сфера в процессе перестройки агропромышленного комплекса страны// Философские и методологические проблемы научного обеспечения ЛПК (Материалы Всесоюзной научно-практической конференции)М., 1989.- С. 66-67.

4. Социальная сфера социализма в процессе перестройки// Диалектика перестройки материальной и духовной жизни социалистического общества: Сб. науч. тр.- Дн-вск: ДГУ, 1989.- С.15-22.

5. Развитие мировоззрения и социальная сфера//Мировоззрение в развитии: сущность, функции, уровни. Тезисы.- Дн-вск,1990.- С.7-8.

6. Философия и социальная сфера// Философия в современном мире. . Тезисы.- Дн-вск: ДГУ, 1991.- С.37- 88.

.7. Проблема социального и национального (методологический аспект) // Национальная психология. Тезисы.- Дн-вск: ДГУ, 1992.- С.26-29.-(у сШвавторств!).

8. Социальное как гуманистический интегратор деятельности и культуры // Философия и культура в современном мире. Тезисы.- Дн-вск : ДГУ, 1993.- С.23-25.- (у сп!вавторств1).

9. Социальная сфера и философия как феномены общественной жизни// Философия как феномен культуры. Сб.науч.тр.- Дн-вск: ДГУ,1993. - С.68- 75.

10. Социальное и духовные ценности национальной психологии// Национальная психология и духовные ценности народа. Материалы конференции).- Дн-вск: ДГУ, 1994.- С. 8- 9.-(у сп1вавторств!).

Plaksina OA. Social: the problems of essense and development.

The dissertation is aimed at the philosophycal sciences candidate's degree competition- speciality 09.00.03 - Social Philosophy'

and History of Philoconhv. Pniupropetrovjk Stat-.? University,

Dniepropetrovsk, 1996.

Functioning and development of social as one of the necessa-

1

ry ways of people's social community are anilised in the research. The model of system qualities is proposed, where the social is presented. The revealed dominants are : creativity and sociability, which are the essence of the social. Their normal links are researced as opposite and mutually stipulated. The social develops with their help. The main ways of carrying out of the social's essence are stressed in the process of its being. The ways ' of optimum realisation of social dominants in nowadays conditions are outlined.

Плаката О.И. Социальное: проблемы сущности н развития. Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук, специальность- 09.00.03,- социальная философия и философия истории. Днепропетровский государственный университет. Днепропетровск, 1996.

В исследовании анализируется функционирование и развитие социального как одного из необходимых способов бытия человеческой субъектности. Предложена модель системних качеств, в которых проявляется социальное; выявлены их доминанты- созидательность и общительность, составляющие сущность социального; рассмотрены их закономерные связи в аспектах противополагания и взаимообусловленности, посредством которых происходит развитие социального; очерчены основные направления реализации сущности социального в процессе его бытия; намечены меры по оптимизации осуществления доминант социального в современных условиях.

tououoBi слова: сощальне, Д1яльн1сть, спыкування, системн! якостх,.домп1анти, створювалыисть, товариськ1сть, налрями-детер-MinanTH людського 1снування, суб'ект, особист1сть.