автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.06
диссертация на тему: Социальное развитие населения срубной культурно-исторической общности (по материалам погребальных памятников Восточной Украины).

Полный текст автореферата диссертации по теме "Социальное развитие населения срубной культурно-исторической общности (по материалам погребальных памятников Восточной Украины)."

- — г\ :>

' “ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

2 1\ МАР 1С;'"7 ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ

На правах рукопису УДК 930. 26

Циміданов Віталій Володиславович

СОЦІАЛЬНИЙ РОЗВИТОК НАСЕЛЕННЯ ЗРУБНОЇ КУЛЬТУРНО-1 СТОРИЧНОЇ СПІЛЬНОТИ (за матеріалами поховальних пам'яток Східної України)

Історичні науки Спеціальність 07.00.04. - археологія

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеню кандидата історичних наук

Київ - 1997

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі археології інституту археології НАН України

ЄНЄОЛ1ТУ-ОРОНЗИ

Науковий керівник:

кандидат історичних наук, старший науковий співробітник В. В. 0ТР0ЩЖ0

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор І. Ф. КОВАЛЬОВА, кандидат історичних наук М. 0. Ричков

Провідна організація: Донецький державний університет

Захист відбудеться ✓^^•'■£^--$’1997 року о 14 годині

на засіданні спеціалізованої ради Д 50.25.01. по захисту докторських дисертацій при Інституті археології НАН України за адресою:

252025, м.Київ, вул. Володимирська, 3.

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці інституту археології НАН України за адресою: м. Київ, вул. Ввдубвцька, 40.

Автореферат розісланий

1997 р.

Вчений секретар спеціалізованої ради, кандидат історичних наук

В. 0. Петрашенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність тепи. За доби пізньої бронзи на значній території сучасної України пешкзло іраномовне населення, яке залишило пам'ятки зрубної культури. Зрубна культурно-істо-ричнз спільнота займала величезний обшир степової та лісостепової зон Східної Європи від Зауралля до Придніпров'я. То був час надзвичайного розквіту суспільства ціє'і території, про що свідчить велика кількість зрубних пам’яток - десятки тисяч поселень, поховань та випадкових знахідок. Вивчення цих пам'яток має багато аспектів. Один з напрямків дослідження - соціологічна інтерпретація зрубних старожитностєй. Цей напрямок існує вже майже сім десятиліть, й зроблено на ньому чимало, проте соціологічний аспект вивчення зрубних комплексів завжди залишався на другому плані. Методика подібних досліджень потребує подальшої розробки, а існуючі соціологічні інтерпретації - критичного аналізу, уточнення, деталізації. Досі майже не разглядалися під соціологічним кутом зору великі масиви зрубних поховань, зокрема поховань, досліджених на теренах України. Цим пояснюється актуальність обраної тепи.

Предметом дослідження є соціальний розвиток населення західної частини території зрубної культурно-історичної спільноти на підставі вивчення поховальних пам'яток Східної України.

Мета дисертаційної роботи полягяє у реконструкції суспільного ладу носіїв зрубної культури та розгляді змін, які відбувалися у соціальній структурі зрубного суспільства

протягом його існування на теренах сучасної України.

У відповідності до предмету та мети дослідження ставилися такі завдання!

1. Розгляд досягнень попередніх дослідників у СФЄРІ зрубного соціального структурування, аналіз сучасного стану цієї галузі вивчення матеріалів зрубної культури.

2. Вивчення поховального обряду зрубної культури з метою уточнення та вдосконалення критеріїв соціологічної інтерпретації масиву зрубних поховальних комплексів. Обгрунтування ознак, за якими можливо виділяти поховання представників різних верств суспільства.

3. Розгляд різних соціальних груп, з яких складалось

ЗРУбне СУСПІЛЬСТВО,

4. Аналіз соціальної структури зрубного суспільства на двох етапах його розвитку з метою простежити динаміку змін суспільного ладу у перебігу часу та. локальні особливості соціального розвитку у різних регіонах.

Джерелознавча, база, Оскільки головним джерелом вивчення соціального розшарування суспільства є поховальні комплекси, то саме їх ми розглядаємо у своєму дослідженні. Всього в роботі враховано 2326 поховань зрубної культури, які походять з 822 курганів та 11 грунтових могильників, розкопаних на території Луганської, Донецької, Харківської, Сумської, Полтавської, Дніпропетровської, Кировоградської, Запорізької, Херсонської, Миколаївської областей та Криму. До роботи були залучені як публікації поховань, так і архівні матеріали інституту археології НАНУ.

Методологічною основою дослідження є ідея про зв'язок за-

ЛИШКІВ ПРЄДМЄТНОГО СВІТУ з певними сферами діяльності людини і положення, згідно з яким соціальна позиція небіжчика впливає на поховальний обряд й обумовлює деякі його конкретні ПРОЯВИ.

Головним методом дослідження є статистичний аналіз археологічних матеріалів з метою з'ясування засобів археологічного "кодування” різних соціальних груп. Це дозволило провести теоретичний аналіз, виявити певні закономірності, внаслідок чого з'явилися нові гіпотези й новий підхід до інтерпретації археологічних Фактів. Використовано комплексний підхід, тобто археологічні джерела аналізувалися в усій їх різноманітності з виходом на міждисциплінарний рівень. Зокрема при трактовці артефактів ми спиралися на дані етнографії, фольклористики, певні положення семіотики. Все це дозволило висвітити нові аспекти соціального життя зрубного суспільства.

Наукова новизна дослідження полягяє в тому, що вперше було проаналізовано увесь комплекс проявів поховального обряду з метою розкриття їх соціальної інформативності. Запроваджено поняття "статус” та "ранг”, які дозволяють конкретизувати уявлення про соціальну структуру зрубного суспільства. Робиться спроба простежити динаміку соціального розвитку. Вперше висновки ПРО СУСПІЛЬНИЙ лад носіїв зрубної КУЛЬТУРИ базуються не на окремих зведеннях, а на величезному масиві поховальних комплексів досить великого регіону.

Теоретичне значення роботи полягяє У тому, що було виявлено різноманітні зв'язки і закономірності у поховальному обряді зрубної культури, запропоновано нові трактовки та

інтерпретації його конкретних проявів. Внаслідок дослідження зрубне суспільство постало як певна цілісна система.

Практичне значення роботи. Запропоновані методи обробки матеріалу можуть бути використовані при вивченні соціального розвитку зрубного населення інших територій, зокрема Лодон-ня, Волго-Донського межиріччя. Північного Кавказу, Поволжя, Приуралля - регіонів, які ще недостатньо вивчені у даному аспекті, а також при соціологічній інтерпретації поховальних комплексів інших культур доби бронзи. Основні результати

праці можна використовувати в узагальнюючих працях з історії стародавньої України.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації викладені в 22 друкованих працях. Апробація ідей проводилась у вигляді доповідей на засіданнях сектора ене-оліту-бронзи ІА НАНУ, не археологічних конференціях та семінарах у Самарі (1982), Донецьку (1985-87, 1989), Пере-

вальську (1988, 1993), Ростові-на-Дону (1988), Запоріжжі

(1989), Дніпропетровську (1990, 1995), Рені (1991), Харкові (1995), Львові (1995), на засіданнях археологічного семінару в Донецькому обласному краєзнавчому иузє'і (1991-93).

На захист виносяться такі положення:

1. Суспільство західної частини території зрубно'і спільноти мало біфункціональну соціальну структуру з двома головними соціальними групами: носіями виробничої функції та служителями культу. Як окремі соціальні ролі постають також володарі та майстри. Не виключеним є існування певної кількості залежних осіб.

2, В межах соціальних груп мала місце рангова градація.

Висока соціальна позиція здебільшого не наслідувалася, а отримувалася за певні заслуги особи перед соціумом, Тобто маємо перед собою суспільство на взірець ранжованих.

3. Динаміка соціального розвитку протягом існування зрубного суспільства в межах території сучасної України йшла у

напрямку соціального розшарування, яке торкнулося головним чином носіїв виробничої ФУНКЦІЇ.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота складається ІЗ ВСТУПУ, ЧОТИРЬОХ розділів, висновків, ПРИМІТОК, списку літератури та архівних джерел, списку скорочень, а також додатку, до якого винесено список використованих поховань, статистичні таблиці, список малюнків та малюнки. Обсяг

тексту дисертації - 180 машинописних сторінок. Примітки

складають 10 сторінок, список літератури, архівних джерел та список скорочень - 56 сторінок. Список врахованих поховань,

70 таблиць, 66 малюнків та іх список займають 174 сторінки. Загальний обсяг праці - 421 сторінка.

ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкривається актуальність теми, визначаються методологічні та теоретичні засади роботи, формулюються мета та задачі дослідження, висвітлюються наукова новизна, теоретична та практична цінність дослідження, подаються загальні установчі питання, уточнюється зміст найважливіших використовуваних категорій.

У розділі І "Соціологічна інтерпретація матеріалів зруб-

ноі культурно-історичної спільноти" розглянуто надбання зрубного соціального структурування. Браковано 118 праць 69 авторів, які у більшій або меншій мірі торкалися питань вивчення суспільного ладу зрубного населення, але найбільше уваги даній проблематиці приділили В, В. Отрощенко, І. Ф. Ковальова, М. М. Малов, М. М. Чередниченко, 0. С. Кислий, Р. 0. Литвиненко, В. І. Мамонтов. У працях цих та багатьох інших авторів розглядалося широке коло питань, зокрема, проводився пошук критеріїв соціального членування масивів зрубних поховань, розроблялася термінологія для позначення неординарних поховань, робилися спроби усвідомити соціальну структуру зрубного суспільства.

У розділі II "Статусні та рангові ознаки соціальної значимості", спираючись на досягнення наших попередників у сфері соціологічної інтерпретації археологічних джерел, ми робимо спробу розглянути зрубні поховальні комплекси. За відправний пункт пошуку має правити змалювання моделі рядового зрубного поховання. Під останньою ми розуміємо комплекс, з яким не зв'язано спорудження власного кургану або досипки, а також додаткових споруджень, пов'язаних з насипом, і слідів ритуальних дій за межами могили. Це комплекс з могильною ямою середнього розміру (для України - з площею не більше 2 кв.м. та глибиною не більше 1,6 м.) та звичайною для кожної конкретної території могильною спорудою. Небіжчика покладено на боці у зібганому положені, посмертні пошкодження тіла відсутні. Стандартний інвентар для України - 1 керамічна посудина. В могилі відсутні сліди додаткових ритуалів у вигляді різних субстанцій. Таких поховань серед зруб-

ник більшість, хоча й не переважна, існує велика кількість відхилень від цієї моделі. Ш відхилення не обов'язково МОЖУТЬ бути пов'язаними із соціальною сферою, Вони можуть утворювати найрізноианітніші сполучення, Останнє цілком зрозуміло, адже у традиційному суспільстві соціальна позиція людини формується на перехресті багатьох параметрів та характеристик. Точка відліку завжди - певна "норма" або "ідеал". ІІією нормою у традиційному суспільстві є повноцінні дорослі - чоловіки та жінки, які повністю реалізували свої можливості у родинному житті та трудовій діяльності. То є люди у зеніті життя. Вони мають усі атрибути суспільної спроможності - дітей, оселю, худобу, майно, родичів, соціальний престиж, здоров’я. Ці люди - ядро суспільства, але у суспільстві є й особи, які з цією "матрицею" не співпадають - люди, яким "дано менше" або, навпаки, "дано більше", аніж іншим. При цьому у текстах традиційної культури "норпа" майже не зображується, увага, загострюється на відхиленнях ССзгзлзев, Октябрьская, 1990).

На матеріалах поховального обряда ми можемо умовно виділити цю норму - модель рядового поховання - й комплекси з відхиленнями від неї. Розгляд цих відхилень вже дозволив дослідникам виділити у зрубному суспільстві кілька соціальних ролей: воїнів, жерців, носіїв влади, "власників худоби", залежних осіб. Кількість ролей у традиційних суспільствах могла бути дуже великою. Саме це, мабуть, породжує те безладдя, з яким ми стикаємось при розгляді сполучень ознак соціальної значимості, Дещо впорядкувати це безладдя можна, якшо запровадити поняття "стзтус" та "ранг". Під статусом ми .

розуміємо відношення члена соціуму до відправлення певної функції, його соціальну роль. Тобто, стосовно зрубної культури ножна говорити про статус володаря, воїна, жерця, носія виробничої Функції тощо. Ранг - позиція особи або групи осіб в соціальній ієрархії та громадській думці. Для ранжируваних суспільств характерним є розшарування згідно із ступінню престижу, внаслідок чого виникає ієрархія рівней престижу (Куббель, 1986). Існування рангів у зрубном суспільстві наявне вже з того, шо поховання осіб в межах певних статусів розрізняються за ступінню вираження соціально значущих ознак.

Таким чином, соціальне положення кожної людини у зрубному суспільстві мовби має дві "координати" - "координату" на шкалі статусів й "координату" на шкалі рангів. Але тут виникає питання: які з відхилень від моделі рядового поховання є статусними ознаками, а які - ранговими.

Для відповіді на це запитання ми ретельно розглянули усі відхилення. При цьому головна увага зверталась на те, які відхилення можуть сполучатись, а які ні. Масив поховань з кожним відхиленням вивчався окремо. Розгляд відхилень, які входять до певних блоків, дозволив з'ясувати ієрархію ознак в межах блоку. Усі відхилення вдалося розподілити на такі групи:

1. Відхилення, пов'язані із статусом. Із статусом володаря пов'язаний жезл. Із статусом служителя культу пов'язані наявність у могилі дерев'яної чаши, куранту, посудини з орнаментом у вигляді поясу оригінальних фігур, "письмен" та "піктограм", астрагалів, бабок, фаланг тварин й кремація

небіжчика. Наявність у могилі кременю, абразиву, глибина могильної яии, більша ніж 1,6 м, що нами сприймається як прояв "запечатування" могили, й інші подібні прояви також можуть вказувати на статус служителя культу, але для більшої впевненості ці ознаки повинні сполучуватися в межах комплексу з іншими ознаками даного статусу або між собою. Статус майстра маркують знаряддя праці як от: шило, голка, пряслице, греб-

неподібне знаряддя прядіння. З незрозумілим статусом пов'язані посудини, які мають орнамент з домінуючим елементом.

2, Відхилення, пов'язані з підвищеним рангом: власний

курган або досипкз над похованням, кам'яні панцир, заклад, кромлех, огорожа та інші кладки, ровик, стела, яма з площею, більшою ніж 2 кв.м., зруб, кам'яний ящик (крім території Донбасу, Північно-Східного Приазов’я та Дніпровського Над-поріжжя у межах Запорізької області), кам'яний ящик ускладненої конструкції, циста, а для території Дніпропетровської, Кіровоградської областей та Криму й кам'яне перекриття могили. З підвищеним рангом пов'язані також наявність у могилі двох та більшої кількості посудин, дерев'яного блюда, бронзового ножа, залишків м'ясної їжи, прикрас (крім намиста, а для території Донецької області й крім скроневих підвісок), кенотаФ, наявність на перекритті могили, заплічиках, між зрубом та стінкою яии, а також за межами ями слідів тризн та інших ритуалів. З найвищим рангом пов'язана досипка, що з'єднує два кургани. Що стосується блоку напутньої їжи, то тут найвищий ранг маркують крижі та хребет тварини, особливо у сполученні з блюдом та ножем.

3. Відхилення, які є соціально значимими, але які важко

зв'язати з певним статусом або рангом: кам'яний яшик або

зруб з відсутньою стінкою чи двома стінками, яшик з отвором в одній з плит, покладення небіжчика на спині, "вторинність" поховання, наявність у могилі собаки.

4. Відхилення, які не е соціально значимими - присутність у могилі намиста, гребеня, а для території Донецької області

- скроневої підвіски, обпалення мертвого тіла, покладення у могилу, а інколи й на небіжчика каменів, а також, вірогідно,

В0КР5.

У розділі III "Соціальна структура зрубного суспільства за матеріалами України", використовуючи виділені статусні ознаки, ми розбили масив врахованих поховань на кілька груп, кожна з яких репрезентує певну соціальну роль. Одна з цих ролей - роль володаря. Поховання носіїв влади маркуються наявністю у могилі жезла. 11і жезли можна розділити на чотири типи: і) жезли з навершям у вигляді кам'яної сокири;2) жезли з навершям у вигляді булави; 3) жезли-нагайки; 4) жезли-тростини з навершями із кістки та рогу. Всебічний розгляд поховань із жезлами дозволив нам висунути припущення щодо наявності у зрубному суспільстві ієрархії володарів. На верхньому щаблі цієї ісрархії знаходилися особи, знаком яких був жезл І типу (А-володарі). Поховання з жезлами II типу належать володарям середнього рівня ієрархії (В-володарям), а поховання з жезлами III та IV типів - володарям нижнього щабелю ієрархії (С-володарям). У нашому зведенні зрубних поховань з території України 2 комплекса з сокирами, 2 - з булавами й 6 - з нагайками та тростинами, що загалом

складає 0,4/ врахованих поховань. Те, що найвищий ранг володарів маркувала сене кам'яна сокира, знаходить відповідність у релігійно-міфологічних уявленнях індоєвропейців.

Жодне з поховань А- та В-володарів не містило дерев'яної чаші або астрагалів, не було кремацією. ІІе дозволяє припустити, що у зрубному суспільстві володарі вищого та середнього рівней ієрархії влади не були одночасово й служителями КУЛЬТУ.

З врахованих нами поховань 161, або 7,4/, за різними ознаками є похованнями служителів культу, Термін "служитель культу" ми вважаємо більш доречним,ніж термін "жрець", бо серед осіб, яких поховано з атрибутами ритуалів, яких крємо-вано або могили яких "запечатано", не обов'язково усі при житті займалися виключно культовою практикою. Тут могли бути й учні служителів культу,або особи, які, займаючись іншою діяльністю, приймали участь у ритуалах, або ж люди, які займалися магічною практикою, не пов'язаною з культовим служінням, чи просто мали, за уявленнями одноплемінників, магічні здібності. Частина поховань містила дерев'яні чаші. Це найбільш надійний критерій виділення могил служителів культу, зважаючи на ту роль, яку дерев'яний посуд грав у ритуалах різних індо-ірзнських народів. Зона найбільшої концентрації зрубних поховань із чашами - Дніпро-Молочанське межиріччя. Загалом нами враховано 20 комплексів з цією категорією інвентаря. Серед них немає жодного поховання дитини або підлітка. Інша категорія, яка маркує поховання служителів культу, - астрагали. Таке припущення базується на ет-

нограФічних та Фольклорних даних про те, що у багатьох суспільствах гра з астрагалами мала велике ритуальне забарвлення, а сапі астрагали були пов'язаними з уявленнями про родючість та добробут. Маніпуляції з гральними кістками повинні були забезпечити примноження худоби, покрашення родючості землі, позбавити людей від хвороб тощо. У нашому зведенні зрубних поховань з території України астрагали містилися у 61 похованні. Серед цих комплексів 14 поховань дітей, шо може свідчити про спадковий характер приналежності до

учасників ритуальних ігор. За різними ознаками до поховань служителів культу ми віднесли ще деякі комплекси, зокрема ті, де був посуд з іррегулярним орнаментом, "письменами", "піктограмами". Ми виходили з того, що у докласових та

ранньокласових суспільствах носіями протописемності найчастіше були саме служителі культу, а сама протописемність використовувалася майже виключно для ритуальних цілей СТопоров, 1982).

Таким чином, статус служителя культу можуть маркувати

різні знаки. Вірогідне пояснення цього - наявність "спеціалізації" серед носіїв ритуальної функції, що

підтверджується великою кількістю етнографічних Фактів. Серед врахованих поховань служителів культу простежується і рангова градація. 6,2'/ з них були похованнями осіб вищого рангу, 62,1/ - підвищеного рангу та 31,7/ - рядових служителів культу (осіб нижчого рангу).

Серед врахованих поховань зрубно'і культури території України 28, або 1,2/, містили знаряддя шиття, прядіння та ткацтва. Ми трактуємо такі комплекси як поховання майстрів,

причетних до відповідних ремесел, розуміючи під ремеслом професійне заняття - виготовлення виробів ручним засобом у нехарчовій сфері виробництва. Не зовсім зрозумілим є те, чому у поховання потрапляли знаряддя лише, здавалося б, другорядних виробництв, адже зовсім відсутні знаряддя металургії, металообробки та чинбарного ремесел. Власно кажучи, майстри належали до носіїв виробничої Функції, але ми схильні виділяти їх поховання окремо, оскільки у традиційних суспільствах майстер був надто помітною фігурою й ніколи не змішувався із землеробом чи скотарем. Разом з жерцем він був медіатором поміж світом людей та світом померлих'. Виробнича функція ремісника була скоріш навіть другорядною. Ремесла

входили у систему, пов'язану із сакральними уявленнями САн-

тонова, 1983; Байбурин, 1990). Від успішної діяльності майстра залежала стабільність соціуму, бо майстер постає як дєиіург, продовжуючи справу творців Всесвіту. ВІРОГІДНО, що в уявленнях носіїв зрубної культури шиття та ткацтво були ритуально забарвленими операціями. Такі уявлення збереглися в індоєвропейській традиції,

Більшість комплексів нашого зведення - 91,77. - складають

поховання, які або відповідають моделі рядового поховання, або мають в обряді якісь відхилення, які не є соціально значимими, або мають знаки рангу, не маючи знаків статусу. Усі

ці комплекси ми дещо умовно розглядаємо як поховання носіїв виробничої Функції, зважаючи на можливість того, що сюди могли потрапити поховання осіб, які мали відношення до функції управління, ритуальної діяльності або ремесла, але були похованими без знаків статусу чи марковані знаками ста-

тусу, які ще нами "не розпізнані". З 2132 подібних комплексів 17 були могилами осіб вищого рангу і 626 - похованнями осіб підвищеного рангу. В останньому випадку кількість знаків рангу у нашому зведенні може коливатися від 1 до 8. Серед поховань носіїв виробничої Функції у нашому зведенні маємо ще 1489 комплексів, які, на наш погляд, є могилами осіб нижчого рангу. Таким чином, дана соціальна група була також стратифікованою у соціальному плані. До її складу входили особи різних рангів. У більшості випадків рангова позиція залежала, ймовірно, від заслуг людини перед соціумом та від ступеня престижу. Проте є підстави вважати, що підвищений ранг міг бути й спадкоємним. Це Фіксують деякі поховання дітей. Зокрема, серед врахованих нами комплексів присутні 8 поховань дітей із залишками м'ясної їжи, 8 поховань дітей у зрубах, 9 поховань дітей з двома посудинами та 1 поховання дитини з трьома посудинами. Додамо сюди 10 поховань дітей із слідами ритуалів на перекритті могили або за 11 межами й 1 дитяче поховання із шкірою вівиі, що вкривала небіжчика. Отже, деяких дітей ховали із знаками підвищеного рангу, хоча дуже СУМНІВНО, шо вони могли за своє коротке життя ВСТИГНУТИ самостійно підвищити свій ранг. Звідси можливо припустити наявність груп населення, приналежність до яких ставила навіть дитину в особливе становище. Ці групи умовно можна назвати аристократичними, чітко усвідомлюючи, що вони не обов'язково панували у суспільстві.

Серед поховань нашого зведення є серія комплексів, які утворюють пари: обидва ці поховання перекрито спільними курганом чи досипкою. У частині таких випадків одне з поховань

виділяється наявністю знаків рангу, а інше таких знаків не нас. Можна перше з цих поховань позначити умовним терміном "домінант", а друге - терміном "супутник". Усього серед врахованих комплексів 15 поховань "супутників". Вірогідно припустити, що вони якось залежали від "домінантів".

Є також поодинокі поховання під кромлехами. Невеличку серію складають випадки, коли з досить великою мірою ймовірності можна припустити факт жертвоприношення людини -розчленовані залишки людей у ровику, ритуальній ямі чи навіть у похованні всуміш із кістками жертовних тварин. (Загалом наше зведення містить лише 25 випадків, де небіжчик може бути розцінений як "супутник" чи жертва. Це 1,IX врахованих комплексів, шо дуже пало, щоби припускати наявність широкорозповсюдженно'і практики людських жертвоприношень.) Останні супроводжували лише деякі з поховань осіб вищого та підвищеного рангу. Досить обережно можна припустити, що "супутники" та жертви частково були рабами-полонениии. Саме полонені у традиційних суспільствах найчастіше використовувалися для ритуальних вбивств.

Серед врахованих зрубних поховань з території України немає жодного, де у складі поховального інвентаря містилися б зброя чи кінська вузда. Саме ці ознаки у зрубному суспільстві маркували поховання представників соціальної групи воїнів. Воїнські поховання досліджено лише серед зрубних комплексів Середнього та півночі Нижнього Поволжя. На інших територіях зрубної спільності таких поховань немає. Як ми вважаємо, ця ситуація пов'язана із тим, що лише у Поволжі воїни за часів зрубної культури були окремою соціальною гру-

пою. Стосовно території України цього сказати не можна.

Таким чином, у зрубному суспільстві, основні обриси якого окреслюються завдяки археологічним матеріалам, що походять з території України, було, на нашу думку, дві головні соціальні групи - носі'і виробничої функції та служителі культу. Перші, а точніше 'іх частина (скоріш за все, заможні скотарі), домінували у потестарних утвореннях. Така соціальна структура може бути названа біфункціональною на відміну від трифункціональної структури суспільства Середнього та півночі Нижнього Поволжя, де була й третя соціальна група -носі'і військової ФУНКЦІЇ.

Розділ IV "Соціальний розвиток зрубного населення Східної України" присвячено розгляду соціальної структури зрубного суспільства у динаміці. Зведення поховань було розбито на дві групи відповідно до двох етапів хронологічної схеми, яку ми використовуємо. З них ранній відповідає досабатинівському часу. При цьому ми додержуємося традиційної дати саба-тинівсько'і культури (Шарафутдинова И. Н., 1986). Пізній етап

є синхронним сабатинівській та білозерській культурам.

До раннього етапу ми віднесли 534 з врахованих поховань. Дещо умовно було виділено кілька регіонів: Північно-Східний

(Полтавська, Харківська обл. й частини Донецької та Луганської обл., що розташовані на лівому березі Сіверського Дінця), Донбаський (Донецький кряж), Орільсько-Саиарський (межиріччя цих рік), Приазовський (територія на південь від Донецького кряжу), Дніпровсько-ГІолочанський (Подніпров'я нижче від гирла Конки та частина Приазов'я, обмежена на сході р.Молочна). У межах цих регіонів ми підрахували відсо-

ток поховань осіб, що могли належати до виділених нами різних статусів та рангів. В усіх регіонах досить високим є відсоток носі'ів виробничої Функції (82, 67. - 91, 7X3. Питома

вага поховань служителів культу коливається від 7,17. до 13, 3/, носіїв влади - від 0, 8Х до 3,17, майстрів - від 0,8Х до З,ОХ. Якщо співставити питому вагу осіб різних рангових рівнем у масивах поховань служителів культу та носіїв виробничої функції по різним регіонам, то виявиться, що у Північно-Східному, Донбаському, Орільсько-Самарському та Дніпровсько-Молочанськоиу регіонах серед представників обох соціальних груп кількість осіб підвищеного рангу переважає кількість осіб, яких поховано без знаків рангу. У Приазовсь-кому ж регіоні ситуація зовсім протилежна. Якщо у перших чотирьох регіонах до двох третин осіб за життя підвищувало свій ранг, то у Приазовському - лише третина, тобто за не зовсім ЗРОЗУМІЛИХ причин у зрубного населення цього регіону й у культовій, й у виробничій сфері підвищити ранг було важче, ніж у населення інших регіонів. В цілому, соціальна структура зрубного населення на усій розглянутій території була дуже близькою, lie фіксує картографування поховань осіб різних статусів та рангів. Знаки рангу для усіх регіонів були тотожні, отже мала місце єдина знакова ситема у цій сфєрі. Слід відзначити, що серед осіб вищого рангу переважають носії виробничої функції, а отже можна припустити, що служителі КУЛЬТУ у потестарних утвореннях РОЗГЛЯНУТОЇ тєри-. торії не грали головуючої ролі,

До пізньозрубного часу ми віднесли 1775 поховань (ще 17 поховань датувати не вдалося). Ареал комплексів другого ета-

ПУ більш ШИРОКИЙ, ніж першого, а ТОМУ ми виділили ше ТРИ регіони на додачу до вищезгаданих: Дніпровський Право-

беріжний, район межиріччя Орелі й Конки та Кримський. По кожному з 8 регіонів робилися підрахунки питомої ваги поховань осіб різних статусів та рангів. Виявилося, що у пізнь-озрубний час вшестеро С з 1,ЗХ до 0,2/0 впала питома вага поховань носіїв влади. Отже, цей статус поступово переставав підкреслюватися. Але оскільки водночас продовжували підкреслюватися статуси служителя культу та майстра, ми схильні вважати, що зменшення кількості поховань з жезлами Фіксує якісь зміни в уявленнях про владу, найвірогідніше -II ослаблення й розпад ієрархічної системи володарів, а зовсім не стандартизацію поховального обряду. В 1,7 разів зменшується питома вага поховань служителів культу. Причиною, на нашу думку, було те, що тепер статус служителя культу підкреслювався головним чином при похованні дорослих, "учнів" же почали ховати здебільшого без знаків статусу. Хоча у пізньозрубний час до складу суспільства входили такі ж самі соціальні групи, як і у ранньозрубний, значні зміни все ж відбулися. Вони торкнулися головним чином носіїв виробничої Функції. Якщо серед служителів культу за життя не змогли підвищити свій ранг 32,7/ осіб (у ранньозрубний час -29,6/., тобто майже стільки ж), то серед носіїв виробничої Функції відповідний показник у пізньозрубний час складає 77,0'/., тоді як у ранньозрубний - лише 43,5'/.. Отже, якщо служителі культу, як і раніше, здебільшого могли підвищити свій ранг, то у виробничій сфері підвищувати ранг стало значно важче. Можливо, це було наслідком посилення соціаль-

ноі диференціації, УМОВИ для якої створило економічне піднесення. Тепер лише 23,0/ носіїв виробничої Функції, а не 56,5/, як раніше, иогли прийняти участь у боротьбі за престиж, шо є непрямим аргументом на користь зростання майнового розшарування. Накопичення додаткового продукту, як свідчать етнографічні матеріали щодо скотарських суспільств, було конче необхідним для підвищення престижу, а відповідно й рангу. Що стосується служителів культу, то "кар'єра" у цій сфері, певно, не дуже залежала від матеріального становиша, а тому соціальне розшарування мало торкнулося преставників цієї соціальної групи. Слід, проте, констатувати, шо позиції служителів культу дещо послабли на території Північно-Східного та Донбаського регіонів. Навпаки, у Приа-зовському та Дніпровсько-Молочанському регіонах вони підсилилися.

Отже, можемо зазначити, що на протязі розглянутого часу папо місце поступове соціальне розшарування зрубного населення. Хоча соціальна структура та система рангів залишалися практично незмінними, динаміка розвитку йшла у напрямку "розмивання" головної соціальної групи зрубного суспільства - носіїв виробничої функції.

Висновки. Проведене дослідження дозволяє віднести зрубне суспільство західної частини території спільноти до типу рзнжируваних, тобто таких, де існувала ієрархія рівней престижу, обумовлена розшаруванням за ступінню престижу суспільної позиції. Місце людини у суспільстві залежало від 11 заслуг та досягнень у певних сферах. Відповідно до зростання цих заслуг зростав і ранг. Кожна людина у зрубному

суспільстві мала за життя певний статус, тобто була причетною до якоїсь функції й водночас у межах своєї статусно! групи посідала якусь позицію, тобто мала ранг. Останній з перебігом часу міг підвищуватися, але міг й залишатися досить низьким. Під час похорону статус та ранг небіжчика впливали на поховальний ритуал, обумовлюючи різні відхилення від стандартного обряду. Ми розглянули ці відхилення й спробували виділити серед них ті, що пов’язані із статусом, й ті, що пов'язані із рангом померлого. Це дозволило виділити у зрубному суспільстві статусні та рангові групи. Розгляд поховань у межах двох хронологічних масивів показав, що з перебігом часу у зрубному суспільстві території України посилювалося суспільне розшарування. Головний висновок, який ми робимо, полягає в тому, шо розглянутий час не був часом "соціальної дееволюції" та "стагнації", як вважають деякі дослідники, не був періодом домінування "егалітарної ідеології". Суспільство динамічно розвивалось у напрямку класоутворення, і це знаходило відображення у поховальній практиці зрубного населення,

З опублікованих по темі дисертації наукових праць основними є:

1. Час виникнення легенди про походження скіфів (перша версія Геродота) П Археологія, - 1992. - N 1. - С. 31-38.

2. Две группы воинских погребений середины II тыс. до н.э. в Волго-Донском регионе II Материалы археологического семинара. - Вып. 1. - Донецк, 1992. - С.2-9.

3. 0 социологической интерпретации погребений с повозками ямной культурно-историчєской общности // Археологический

альманах. - N 2. - Донецк, 1993. - С.23-34. Су співав-

tofcteI з С. В. Івановою)

4. Классификация погребений с инсигниями власти срубной общности // Археологический альманах. - N 2. - Донецк, 1993.

- С.99-112. Су співавторстві з 0.В.Євглевським)

5. Гребни И ОРУДИЯ ПРЯДЄНИЯ в погребениях СРУбНОЙ КУЛЬТУРЫ // Древности. - Харьков, 1995. - С. 34-39.

6.' Раскопки социально-неординарных погребений XIX века в Святогорскои монастыре // Материалы исследований, реставрации и использования памятников истории и культуры. - Славя-ногорск, 1995. - С.57-67. Су співавторстві з В.М.Дєдовим)

7. Кам'яна сокира в пам'ятках зрубної культурно-історичної спільності // Археологія. - 1995, - N 2. - С.52-62. (у

співавторстві з Ю. Б. Полідовичем) -

8. Мясная пиша в погребениях срубной общности как проявление дифференциации культуры С по материалам Украины)// Древние культуры Восточной Украины. - Луганск, 1996. - С,198-213.

Tsymidanov V. V. SOCIAL DEVELOPMENT OF THE TIMBER-GRAVE CULTURAL AMD HISTORICAL COMMUNITV'S POPULATION Cover the Materials by the Cemeteries of the East Ukraine).

The thesis of candidate's degree of speciality 07.00.04. -Archaeology, Institute of archaeology of Ukrainian National Academy of Sciences, Kiev, 1997.

The basic points of the thesis were reflected on 22 scientific papers. As a result of the author's scientific researches it was established that the society of the timber-grave culture on the territory of East Ukraine had

consisted of tow main social groups: bearers of production

function and priests. The noticeable place in society there belonged to the bearers of ruling function and artisans too. In every social group the rank gradation took place. In the course of time the social stratification increased on the whole among the bearers of production function.

Циииданов В. В. СОЦИАЛЬНОЕ РАЗВИТИЕ НАСЕЛЕНИЯ СРУБНОЙ КУЛЬТУРНО-ИСТОРИЧЕСКОЙ ОБЩНОСТИ (по материалам погребальных памятников Восточной Украины).

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.04. - Археология, Институт археологии НАН Украины, Киев, 1997.

Основные положения диссертации отражены в 22 научных работах. В результате научных исследований автора было установлено, что общество срубной культуры на территории Восточной Украины состояло из двух главных социальных групп: носителей производственной функции и служителей культа. Запетное место в обществе принадлежало правителям и мастерам. В каждой социальной группе существовала ранговая градация. С течением времени социальное расслоение среди носителей производственной Функции в целом усиливалось.

Ключові слова: зрубна культурно-історична спільнота,

соціальна структура, статус, ранг.