автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Советское государство и секта пятидесятников в Украине (начало 1920-х- 1991 гг)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Советское государство и секта пятидесятников в Украине (начало 1920-х- 1991 гг)"

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ГРУШОВА Тетяна Вікторівна . гГ(К

РГВ од

1 5 СиН 230] удк 94(477), 1921/1991:273

РАДЯНСЬКА ДЕРЖАВА ТА СЕ^ТА П'ЯТИДЕСЯТНИКІВ В УКРАЇНІ (ПОЧАТОК 1920-х- 1991 рр.)

07.00.01 - Історія України

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Запоріжжя 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі новітньої історії України Запорізького державного університету.

Науковий керівник - доктор історичних наук, професор

Турченко Федір Григорович,

завідувач кафедри новітньої історії України

Запорізького державного університету

Офіційні опоненти - доктор історичних наук

Нестуля Олексій Олексійович,

професор кафедри філософії та політології

Полтавського кооперативного інституту

- кандидат історичних наук, доцент Ігнатуша Олександр Миколайович, завідувач відділу інформації та використання документів Державного архіву Запорізької області

Провідна установа - Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна Міністерства освіти України, кафедра історії України

Захист відбудеться " 2000 р. о годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.01 по захисту дисертацій у Запорізькому державному університеті (адреса: 69063, м.Запоріжжя, вул.Жуковського, 66, корпус V, ауд.327)

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Запорізького державного університету (адреса: 69063, м.Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корпус II)

Автореферат розісланий " <Д-А " 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої

її р^ГУ|сЛ<;

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У XX ст. релігійна ситуація в ¡¡ті зазнала суттєвих змін: на світовій арені з'явилися рухи, які з )жним роком стають чисельнішими і впливовішими. Саме такими є зньопротестантські течії, одна з яких - п'ятидесятництво. За своє олітнє існування п'ятидесятницький рух зазнав значних змін і, за /мкою самих п'ятидесятницьких лідерів, перетворився в "третій потік" шстиянства.

Певної трансформації в цей час зазнала й українська релігійна ілітра, характерною ознакою якої впродовж століть була ігатоконфесійність. Останнім часом в Україні активізували свою яльність протестантські течії, з'являються нові рухи, а ті, що існували ініше, набувають національного забарвлення.

Таким чином, актуальність проблеми викликана, по-перше, юбхідністю осмислення сучасної релігійної ситуації й пошуком шляхів ззв'язання міжконфесійних конфліктів, що неможливо здійснити без шбокого розуміння історичних коренів релігійних культів, існуючих в країні. По-друге, оцінка соціально-психологічного обличчя ятидесятників відкриває шляхи до виявлення можливих моделей айбутньої поведінки цього руху. По-третє, дослідження становища жти п'ятидесятників, як представника найчисельнішої з нелегальних :кт за радянських років, дозволить простежити основні засоби, методи особливості боротьби радянської влади з протестантським жтантством, а також шляхи пристосування віруючих до умов, що слалися в атеїстичній країні. Об'єктивний аналіз цієї проблеми ззволить відновити історичну правду.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, исертація виконана відповідно до держбюджетної науково-дослідної :ми історичного факультету ЗДУ "Етноконфесійні відносини півдня країни" № 16 / 97. Держреєстраційний № 0197У012794.

Об'єктом дослідження є соціально-політичні умови існування їлігійних культів та етноконфесійні відносини в Україні за радянських ісів.

Предметом дослідження є діяльність п'ятидесятницьких громад і зуп в УРСР, а також політика радянського керівництва щодо ротестантського сектантства.

Хронологічні рамки дисертаційного дослідження охоплюють гріод з 1920-х рр. до 1991 р. Нижня межа пов'язується з появою ятидесятницького віровчення в Україні, створенням власних громад, зчатком місійної діяльності. Верхня межа обумовлена історичними □діями: здобуттям Україною незалежності, зміною політичного курсу становища релігійних культів.

Територіальні рамки даної роботи обмежені Україною в сучасних кордонах. Це обумовлено майже одночасною появої п'ятидесятництва в різних регіонах України. Для об'єктивного всебічного дослідження взаємовідносин між державою й сектої необхідне комплексне дослідження і порівняльний аналі п'ятидесятництва в західних і східних регіонах України.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у проведеном на базі широкого кола джерел комплексному досліджені взаємовідносин між державою та п'ятидесягницькими громадами групами за радянських часів, що дозволяє простежити напрямк державної політики щодо протестантських сект. Дисертація є одним перших у вітчизняній історичній науці дослідженням взаємовідноси між сектою п'ятидесятників і радянським урядом в Україні.

Мета роботи полягає у тому, щоб у контексі загальноісторичного процесу шляхом аналізу взаємовідносин мі; радянською державою й сектою п'ятидесятників в Україні виявит загальні засади й основні напрямки ангисектантської політик партійно-державного керівництва СРСР та Української PCP, ста п'ятидесятницьких громад у суспільстві, їх діяльності і місця релігійному світі України XX ст.

Для досягнення поставленої мети в дисертаційній робот вирішуються такі наукові завдання:

1. Дослідити протестантські корені в українськом релігійному середовищі, шляхи розповсюдження п'ятидесятницьки ідей у країні, основні особливості їх культу;

2. Розкрити соціальне обличчя представникі п'ятидесятницького культу, їх реакцію на зміни політичного устрої країни;

3. Визначити етапи діяльності та охарактеризувати умов існування нелегальних п'ятидесятницьких груп в УРСР;

4. Здійснити порівняльний аналіз п'ятидесятництва в західни і східних регіонах України;

5. В контексті новітньої української історії проаналізуват головні тенденції партійно-державної політики щод протестантського сектантства, визначити причини її змін і виявит основні періоди наступу на релігію в цілому і на протестантсьі громади зокрема.

Практичне значення дисертації полягає в можливою використання результатів дослідження в навчальному процесі, пр читанні спецкурсів у вищих навчальних закладах, а також у наукове дослідницькій роботі (при вивченні політики уряду СРСР щодо релігі розв'язанні релігієзнавчих проблем). Відтворення соціальне психологічного обличчя сектантів-п'ятидесятників дозволяє проводит

з

:оціальні прогнози щодо можливої поведінки віруючих, що набуває зсобливого значення в сучасних умовах, коли державна політика лірямована на примирення релігійних культів різних напрямків.

Апробація результатів наукового дослідження. Результати іисертаційного дослідження були обговорені на засіданнях кафедри новітньої історії України Запорізького державного університету. Висновки роботи знайшли відображення у виступах автора на трьох <онференціях, в тому числі щорічній науково-практичної конференції зикладачів та студентів Запорізького державного університету (1994), Усеукраїнській "Історія півдня України від найдавніших часів до сучасності: проблеми національного, політичного, соціального,

:кономічного, технічного, правового, релігійного та культурного зозвитку" (Миколаїв-Одеса, 1999) та міжнародній - "Міжнародні (в'язки народів Європи" (Запоріжжя, 1996); а також у 5 статтях та тідготовленому автором розділі у колективній монографії.

Достовірність результатів історичного дослідження іабезпечується комплексом документів і матеріалів, а також методологією та методами дослідження, на основі яких виконано щсертацію.

Структура роботи обумовлена метою і завданнями дисертації та іідображає логічну послідовність питань, що досліджувались. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, які поділяються на іараграфи, висновків, приміток, списку використаних джерел та іітератури (361 найменування) й додатків (21 позиція). Обсяг щсертаційної роботи складає 175 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність та наукова новизна теми, изначається предмет та об'єкт дослідження, розглядаються мета і авдання дослідження, теоретична та практична значимість.

Перший розділ "Історіографія, джерела, методологія та іетодика дослідження" складається з трьох параграфів.

Підходи до дослідження церковного питання в Україні були ібумовлені соціально-історичним розвитком країни, яка, будучи кладовою частиною Радянського Союзу, підпорядковувалась агальносоюзним нормам, що, безумовно, стосувалося й ідеологічної фери життя.

Радянські дослідницькі роботи 20-х рр. є першим етапом у ивченні сучасних протестантських сект. Характерними рисами цих осліджень є невелика кількість фактичного, переважно агальносоюзного матеріалу, їх описовий характер та критичний огляд на різноманітні релігійні течії. Це обумовлювалось політичним

* курсом країни на швидке знищення релігійних почуттів населення Вивченню сектантського питання в цей період присвятили роботи перш за все, політичні діячі й партійні пропагандисти О.Ярославський В.Бонч-Бруєвич1. Одна з перших згадок про діяльніст; п'ятидесятницьких громад зустрічається в роботі П.Стельмаха М.Шахновича "Охотники за душами", що описують "дивні справи кримської "комуни" трясунів2. Цінність робіт цього періоду полягає : наявності характеристики загального відношення більшовицької парті щодо релігії в цілому й сектантів зокрема.

Радянські дослідницькі публікації 30-х - кінця 50-х рр. наступний етап у дослідженні історії п'ятидесятництва. Характерним; рисами цього періоду є збільшення чисельності антирелігійних робіт Висновки стосовно сектантів у 30-і рр. мають більш жорсткі, ніж попередній період акценти: звинувачення віруючих у "антирадянськи настроях" (О.Чефранов, Г.М'якшин)3. У 1930 р. була опублікован брошура М.Гурича, присвячена дослідженню п'ятидесятницьког культу. Автор уникнув детального розгляду п'ятидесятництва, прот дав цілком негативну характеристику їх культу, акцентував увагу н виконанні лідерами завдань імперіалізму4.

У літературі 50-х рр. переважає загальна характеристик сектантів без детального аналізу конкретних культів та їх чисельності5,

Радянські дослідницькі роботи кінця 50-х - кінця 80-х рр. подальший етап у історіографії українського п'ятидесятництвг Пануючим висновком у дослідженнях цього періоду є твердження пр існування свободи віровизнання в СРСР; характерною рисою системність у вивченні п'ятидесятницького віровчення. Ф.І.Гаркавенк< В.Д.Граждан, В.О.Солдатенко, ІО.І.Терещенко, Н.П.Дмитренкс вивчали соціологічні, релігієзнавчі та філософські аспекти проблем (час і місце появи п'ятидесятницького віровчення, їх роль у світовом релігійному русі, культові відмінності) й практично не визначали місі: п’ятидесятницьких громад в державі. Дисертаційні досліджень

1 Бонч-Бруевич В.Д. Избранные атеистические произведения. [Сост и авт. примеч. Сур: кова К.Б.]. - М., 1973; Ярославский Е. Против религии и церкви. - М., 1932.

Стельмах П., Шахнович М. Охотники за душами. - Ленинград, 1929. - С.38-39.

Чефранов О. Сектантский дурман. - Харків, 1931. - С.12; М'якшин Г. Чому треба б ^отися проти сектантства. - Харків, 1932. - С.24.

Гуріч М. Хто такі трясуни. - Харків, 1930.

Худяков С. О сектантах // Молодой коммунист. - 1953. - №8. - С. 118; Правда о секта тах. - Владивосток, 1958. - С.58-63, 98-99.

Гаркавенко Ф. П'ятидесятники та їх віра. - К., 1966. - С.7; Граждан В.Д. Вероучение мораль пятидесятников. - М., 1989. - С.З; Солдатенко В.Е. Пятидесятники. - Донеи 1972. - С.7; Дмитренко Н.П. Антигуманізм п'ятидесятнидької "науки життя". - К., 197

- С.8; Терещенко Ю.І. Повчання і справи "слуг святого духа". - К., 1968. - С.9.

В.ІЛюбащенко, Д.В.Гегешидзе, С.К.Марзановоі7, доводили ’шкідливість" культових особливостей п'ятидесятництва для здоров'я зіруючих, "реакційну сутність", "пронаціоналістичні ідеї" та зв'язок з німецькими окупантами під час військових дій.

Праці, що були опубліковані в другій половині 80-х - 90-і роки КХ ст. відносяться до четвертого періоду вивчення історії і'ятидесятництва. Дослідження пострадянської доби, присвячені державно-церковним відносинам, містять у собі погляд альтернативний ¡гануючому за радянських часів і відрізняються більш широким :пектром різних точок зору та наявністю нового фактичного та :татистичного матеріалу. Такими є монографії О.М.Ігнатуші,

З.О.Нестулі, М.І.Одинцова, П.П.Панченка, В.О.Пащенка8. Вивченню взаємовідносин церковних інститутів з владою присвячені і ряд дисертаційних досліджень. Серед них варто виділити роботи

В.А.Ященко, М.С.Волкова9. Необхідно відзначити, що сьогодні дослідники намагаються уникнути узагальнення різних релігійних культів у поняття "релігія" і вивчають реакцію на політичні зміни в :успільстві конкретними релігійними рухами, яка, як виявилося, була різною.

Сучасні соціологічні й філософські роботи з питань вивчення і'ятидесятницького віровчення представляють собою, в першу чергу, :проби систематизації та наукового осмислення цього культу. Найбільш повна характеристика культовим особливостям Уятидесятництва дана в роботі В.Д.Граждана "Вероучение и мораль іятидесятников"10. Увагу становищу п'ятидесятників в Україні приділяє з своїх дослідженнях В.І.Мельник. В її роботах стверджується думка,

f

Любащенко В.І. Эволюция пятидесятничества в Западных областях УССР (опыт ана-шза обыденного религиозного сознания): Автореф... к.ф.н. - Минск, 1987. - С.9; Геге-шідзе Д.В. Секты баптистов и пятидесятников, реакционная сущность их деятельности и ідеологии. (На материалах Грузинской ССР): Автореф... к.ф.н. - Тбилиси, 1964. -С.13; Нарзанова С.К. Антинаучная сущность пятидесятничества в Болгарин: Автореф... к.ф.н. ГМ„ 1970. -С.6.

' Ігнатуша О.М. Конфесії Південної України в 20-30-х pp. XX ст. // Міжконфесійні ізаемини на півдні України XVIII - XX ст. / Бойко A.B., Ігнатуша О.М. та інші. -іапоріжжя, 1999; Нестуля О.О. Доля церковної старовини в Україні. 1917 - 1941 pp. - K., 995; Одинцов M.И. Государство и церковь (История взаимоотношений. 1917 - 1938 гг.).

- М., 1991; Панченко П.П. Релігійні конфесії в Україні (40-і - поч. 90-х рр). - К., 1993; Іащенко В.О. Свобода совісті в Україні. Міфи і факти 20-30-х рр. - К., 1994.

Ященко В.А. Евошоція державно-церковних відносин в Україні: Автореф... к.ф.н. - K., 993; Волков Н.С. Государственно-церковные отношения в условиях демократизации >бщественной жизни: Автореф... к.ф.н - М., 1992.

Граждан В.Д. Вероучение и мораль пятидесятников. - М., 1989.

що відмова п'ятидесятництва від опозиційності, самоізоляції й інших сектантських рис, повернуло цей рух на шлях до церковності11.

Особливу нішу в історіографії займають твори, що вийшли з релігійного середовища12. Фактичні дані, що існують у подібних роботах, вимагають ретельної перевірки, але, застосовуючи порівняльний метод, їх, з деякими поправками, можна використовувати в наукових дослідженнях.

Таким чином, як свідчить аналіз історіографії, проблеми формування та реалізації антисектантської партійно-державної політики, становища п'ятидесятницьких громад у суспільстві, їх діяльності та місця в релігійному світі України висвітлені епізодично. Це і обумовлює потребу наукового осмислення визначеної проблеми.

Джерельну базу роботи склали опубліковані (це в першу чергу офіційні законодавчі акти радянської влади стосовно релігійних організацій13) та архівні джерела. У дисертаційному дослідженні використано 25 фондів 7 архівів України. Серед них найбільш важливими представляються фонди ВУЦВК (Центральний державний архів вищих органів влади та управління України - Ф.-1),

Уповноваженого Ради в справах релігійних культів при РМ СРСР по УРСР (Центральний державний архів вищих органів влади та управління України - Ф-4648), Центрального Комітету Комуністичної партії України (Центральний державний архів громадських об'єднань України - Ф-1), Ради в справах релігій при Раді Міністрів СРСР. Уповноваженого по Дніпропетровській області (Державний архів Дніпропетровської області - Ф.Р-6465), Уповноваженого Ради в справах релігій. Ради Міністрів СРСР по Запорізькій області (Державний архів Запорізької області - Ф.Р-4548). У дисертації використані справи з фондів Управлінь Служби Безпеки України по Дніпропетровській та Запорізькій областях, а також справи обласного суду Запорізької області.

За походженням джерела поділяються на три групи: документи вищих органів влади (інструкції секретаріату Президії ВУЦВК, звіти відділу культів НКВС, звіти про роботу уповноваженого Ради в справах релігійних культів при РМ СРСР по УРСР), документи

11 Мельник В.І.Сучасне п'ятндесятішцтво:на шляху до церкви // Проблеми релігії і атеїзму, 1991. - №27. - С.57-63.

Ефимов И. Современное харизматическое движение сектантства (исторический очерк, критический разбор, положение в настоящее время). - М., 1995; Цопфи Я. ... На всякую плоть. История и задачи пятидесятнического движения. -А^Ьигц: [Б.п.].

Гидулянов П.В. Отделение церкви от государства в СССР. Полный сборник декретов, ведомственных распоряжений и определений Версуда РСФСР и других советских социалистических республик: УССР, БССР / под ред. П.Красикова. М., 1926; Голодний М.О. Радянське законодавство про релігійні культи. - К., 1968.

місцевих органів влади (матеріали обласних уповноважених Ради в справах релігійних культів (релігій) при Раді Міністрів СРСР по УРСР) та документи релігійних установ.

Усі письмові джерела поділяються на документальні та наративні. Документальні джерела можна поділити на актові, статистичні та судочинні й матеріали слідства.

Актові документи представлені інструкціями, постановами, розпорядженнями тощо. До статистичних документів відноситься інформація місцевих органів влади про виявлені легальні та нелегальні релігійні групи та громади. Судочинні джерела й матеріали слідства представлені матеріалами кримінальних справ на п'ятидесятників.

Комплекс наративних джерел складається з трьох груп. Перша -протестантські періодичні та радянські пропагандистські видання. Другу групу наративних джерел представляють мемуари. До третьої групи відноситься "усна історія". У даному дослідженні застосовувались матеріали проведеного автором анкетування, бесід та інтерв'ю з віруючими сучасних п'ятидесятницьких громад.

Досліджуючи взаємовідносини держави й секти п'ятидесятників, за методологічну основу було взято діалектичний метод пізнання. Автор використовує принцип об'єктивності, що серед іншого передбачає орієнтацію на соціально-політичну "нейтральність". Завдяки принципу історизму, що застосовувався при дослідженні, секта п'ятидесятників розглядалася, з одного боку, як частина християнського світу з притаманними їй культовими особливостями, що впливають на психічний стан віруючих та їх соціальні орієнтири; з іншого, історія п'ятидесятницького руху висвітлюється в його розвитку: від появи п'ятидесятницьких ідей на світовій релігійній карті, розповсюдження цього вчення в Україні, зміни "мирських" поглядів віруючих під впливом радянської дійсності.

При дослідженні історії взаємовідносин між державою й сектою п'ятидесятників, принцип системності дозволив уявити п'ятидесятницький рух як окрему систему й зробити аналіз, по-перше, зв'язків між елементами, що її складають (різними напрямками одного руху, окремими громадами), по-друге, простежити зв'язуючі елементи між такою системою й навколишнім середовищем, що знаходяться в єдності.

При написанні дисертації було використано принцип багатофакторності, який вимагає дослідження різного роду об'єктивних і суб'єктивних факторів, які впливали на діяльність віруючих за радянських часів, а також принцип всебічності, що передбачає вивчення всіх сторін і зв'язків досліджуваного предмета. Крім цього, у роботі зроблено акцент на поєднання здобутків історичної, філософської (релігієзнавчої), соціологічної наук;

' проводиться соціально-психологічний аналіз діяльності віруючих-п’ятидесятників, звернено увагу на специфіку культу, що у комплексі з розглядом політики партійно-радянського керівництва щодо протестантів дозволяє виявити модель соціальної поведінки сектантів-п'ятидесятників за радянських часів.

У дисертаційному дослідженні використано і принцип світоглядного плюралізму - визнання кількох незалежних точок зору на проблему, що висвітлюється.

Перелічені принципи в даному дисертаційному дослідженні застосовуються завдяки ряду методів: системно-структурному,

історичному та логічному, методу періодизації, аналогії та методу конкретних досліджень релігійності.

Застосовані методи дозволили дослідити внутрішні процеси п'ятидесятницьких громад, світобачення віруючих, а також генезу п'ятидесятництва в Україні в руслі змін суспільно-політичного життя країни.

У другому розділі - "П'ятидесятництко, як складова частина протестантської традиції в Україні", який складається з трьох параграфів, зроблено акцент на дослідженні витоків п'ятидесятництва, його культових та віросповідних особливостях, характеристиці психологічного стану віруючих під час молінь, а також схематично розглянуто питання розповсюдження протестантських ідей в Україні.

Шляхи та час проникнення протестантських ідей в Україну були різними. Вони, безперечно, вплинули на формування світогляду місцевого населення. Та цей вплив не був одностороннім: розповсюджуючись в Україні, протестантизм приймав інше обличчя, яке відрізнялося від європейського. Цьому сприяв процес взаємовпливу протестантизму й національної культури.

З другої половини XIX ст. на релігійній арені України з'являються пізньопротестантські течії. Проведений статистичний облік релігійних об'єднань у перші роки існування радянської влади свідчить про строкатість релігійного життя в Україні, в якому значну роль відігравали сектанти, незважаючи на колишнє переслідування їх царатом. Так, у 1925 р. в Україні, за неповними даними, налічувалось 1578 сектантських об'єднань із загальною кількістю віруючих 148625 чоловік14. З появою нових релігійних течій та протестантських центрів в Україні відбувається трансформація поглядів на розвиток національної ідеї та відношення до держави в протестантському середовищі. Нова хвиля протестантизму в загальній масі висловлювала

14

Центральний державний архів громадських об'єднань України. - Ф-1. - 0п.20. -Спр.2007. - Арк. 17.

космополітичні погляди та підтримку всіх гасел влади, стверджуючи, що "всяка влада від Бога".

П'ятидесятництво, яке належить до протестантських церков, виникає на початку XX ст. у СІЛА. Засновники нового культу відводили важливе місце місійній роботі, завдяки чому за межами СІЛА п'ятидесятницькі ідеї розповсюджуються швидкими темпами. П'ятидесятницькі громади з'явилися в Україні в 20-х рр. XX ст. Течії баптистів, єговістів, адвентистів, євангельських християн та менонітів на цей час мали вже певну традицію на теренах країни. З одного боку, цей факт полегшив процес розповсюдження п'ятидесятництва в Україні, де населення вже було знайоме з протестантськими ідеями, з іншого, - породив конфліктну ситуацію між п'ятидесятниками та спорідненими течіями, тому що початок проповідницької діяльності п'ятидесятників припадає саме на їх громади.

У свою чергу між сектантами та православною церквою склались відносини нейтралітету. Відповідь на питання, чому українське православ'я дозволило розповсюдження в країні ідей, які для самої церкви бачилися як "єретичні", треба шукати у відбитті крізь призму особливостей національної духовності, релігійної традиції українського етносу, його історичного буття і культури, у особливому вигляді "православ'я Українського", якому, між іншим, притаманні такі риси, як порівняно висока віротерпимість та відкритість іншим релігійним системам.

Культові й віросповідні особливості п'ятидесятників відрізняються оригінальністю завдяки вірі у можливість спілкування з Богом під час молитви. Однозначної оцінки впливу культових особливостей п'ятидесятницького культу на психічний стан віруючих не існує. Точки зору з цього приводу можна класифікувати від позитивних до край негативних. Прибічники першої точки зору роблять наголос на наявності релігійного катарсису під час молитви, трансформації негативних переживань у позитивні; другої -звинувачують п'ятидесятників в божевіллі. Негативна оцінка цього культу домінувала в СРСР, завдяки чому п'ятидесятників було оголошено небезпечними для держави. Самі ж прихильники цього віровчення стверджують, що ніяке запаморочення свідомості їм не загрожує й вони зберігають ясність розуму.

Третій розділ - "Державна політика щодо протестантського сектантства та розповсюдження п'ятидесятницьких ідей в Україні в 20-х - середині 40-х рр. XX ст." складається з трьох параграфів. У ньому аналізуються перші радянські законодавчі акти по відношенню до релігії в цілому й протестантському сектантству зокрема. На фоні цього законодавства розкриваються шляхи розповсюдження головних п'ятидесятницьких напрямків в Україні.

У процесі зміцнення влади більшовиків, Україна досить швидке втрачає самостійність у політичних рішеннях, бере участь і антирелігійному експерименті, що проводився на терені всього СРСР.

Владою планувалося виявлення всіх сектантських громад дослідження їх діяльності та легалізація культів через їх обов'язкову реєстрацію. Як з'ясувалося, зареєструвати всі культи було дужі складним завданням. Кількість безстатутних релігійних груп на 1924 р. за відомостями ліквідкому, складала біля 70-80% всіх існуючи; релігійних громад15. Особливо складною для державних органів бул: робота з сектантськими організаціями - кількість зареєстрованих сере; них обчислювалась одиницями. За соціальним складом сектанти ) Україні представляли, головним чином, середні верстви населення.

Ріст сектантства у 20-і рр. був викликаний припинення», місіонерської роботи православної церкви, значним погіршенням ї матеріального та правового становища, рівня виховання духівництва Важливо було те, що сектанти в цей час проявили організованість одностайність одного релігійного напрямку, широку благодійність прагнення оживити релігію на противагу консерватизму православ'я проголошували соціально-політичні гасла з закликом до всезагальноп братерства, що сприяло росту сектантства.

Однак, ця широка діяльність викликала постійний нагляд з; сектантами з боку держави. Так, для проведення з'їздів релігійн громади згідно постанові ВУЦВК від 9 травня 1923 р. "Про порядої скликання з'їздів і нарад", повинні були отримати дозвіл губвиконком; (для проведення з'їзду в губернському масштабі) чи НКВС (; всеукраїнському масштабі). Під час проведення з'їзду за його ходої встановлювався адміністративний нагляд.

Незважаючи на те, що протестанти дотримувалися позиціі релігійного пацифізму, більшість віруючих відбували військов; повинність, вважаючи її "оброком", хоч при можливості користувалис: Декретом, який звільняв їх від служби в армії. Тому конфлікту з владов через відмову служити в армії не було.

П'ятидесятництво, з часу його появи в Україні, не було единиц рухом. Найчисельніші напрямки цієї протестантської течії з'являютьс: в країні у 20-і рр. XX ст. Родовід більшої частини з них пов'язаний американськими центрами. Найбільш активну діяльність в Східном; регіоні України організували представники течії Християі євангельської віри (ХЄВ) (воронаєвці). Усі заходи ХЄВ, будь-то: з'їзди наради й навіть біблейсько-проповідницькі та регентські курси -проводилися з дозволу адмінвідділів НКВС. Лідери п'ятидесятницькоп руху переконували віруючих у необхідності підпорядкуватися державі.

15 ЦДАВО. - Ф.Р. 1. - Оп.2. - Спр.2547. - Арк. 198.

У другій половині 20-х рр. різко змінюється політика до сектантів з боку влади. Причина різкої зміни політичного курсу по відношенню до сектантів полягала в тому, що в цей час РПЦ знаходилась в умовах повного і всебічного контролю, противага сектантів більше не була потрібна.

Державні органи забороняють відправлення культових потреб п'ятидесятниками, зазначаючи, що поширення ідей п'ятидесятників супроводжується агітацією проти атеїзму, а їх культ негативно впливає на психіку віруючих. У 30-і рр. були репресовані видатні діячі п'ятидесятницького руху, розпочалася ліквідація існуючих громад. Віруючі продовжували проводити молитовні зібрання в явочному порядку.

Під час Другої світової війни ситуація в релігійному середовищі змінюється. На активну діяльність сектантів був отриманий дозвіл від окупаційної влади, яка мала щодо радянських віруючих свої плани та використовувала церковну проблему для посилення ідеологічного впливу на віруючих СРСР. Німецька влада дала дозвіл п'ятидесятникам на створення власного єпископату. Але випадки, коли п'ятидесятники дійсно переходили на бік окупаційного режиму, були винятком. Віруючі-протестанти, для яких головним за будь-яких умов залишається проповідь Євангелія, були за своєю суттю аполітичними.

Після звільнення території України від німецьких окупантів, офіційними радянськими органами було встановлено, що релігійні громади п'ятидесятників нараховують до 20 тис. чоловік16. В цей час представники багатьох культів, в тому числі й п'ятидесятники, підтвердили своє лояльне ставлення до радянської влади та готовність допомагати їй. Керівництво СРСР використовує цю ситуацію для підвищення духу патріотизму в населення, і ставлення до релігії з боку уряду тимчасово стає більш лояльним.

Уже наприкінці 40-х рр. в країні набирають силу репресивні заходи за апробованим сценарієм 30-х рр.: багатьох лідерів було звинувачено у відмові від трудової мобілізації, співпраці з окупаційною владою й засуджено.

У четвертому розділі - "Взаємовідносини між державою і сектою п'ятидесятників у кінці 1940-х - 1968 рр.", який складається з трьох параграфів, аналізуються нові напрямки боротьби радянської держави з релігійним підпіллям, становище нелегальних п'ятидесятницьких груп в УРСР і їх взаємовідносини зі спорідненою течією баптистів.

У 40-і рр. уповноваженими Ради в справах релігійних культів визначаються культи, реєстрація яких оголошується небажаною. В разі

16 ЦДАГО. - Ф. 1. - Оп. 24. - Спр.4494. - Арк.262.

діяльності поза реєстрацією, групи віруючих потрапляють в так зване релігійне підпілля. До цього списку потрапили й п'ятидесятники. Загальними характерними рисами релігійного підпілля вважалися такі: віруючі-сектанти не брали участі в громадському житті, не виконували державних заходів; відмовлялись від служби в армії, не відвідували культурно-просвітницьких установ.

П’ятидесятницькі громади розповсюдились по всій території України, але здебільшого дислокувалися в Вінницькій, Одеській, Черкаській, Хмельницькій, Житомирській областях республіки. Взагалі, в Україні найбільш насиченою нелегальними сектантськими об'єднаннями була Західна Україна. Держава посилює контроль над західноукраїнськими п'ятидесятниками, використовуючи неправдиве звинувачення їх у виконанні завдань "українських буржуазних націоналістів".

Політичні зміни у радянському суспільстві, що були пов'язані з процесом десталінізації, вплинули й на релігійну сферу. Це стосувалося, перш за все, процесу реабілітації жертв сталінського терору. У цю категорію в 1956 р. потрапили раніше засуджені віруючі, в тому числі й п'ятидесятники. Але державний шлях до безвір'я призвів до нових судових процесів над віруючими. Починаючи з 1957 р., засуджувались, головним чином, лідери громад й видатні діячі п'ятидесятницького руху, і в цей же час у боротьбі з рядовими віручими-нелегалами застосовували адміністративні покарання. Характерною рисою для судових справ 5.0-х рр. були відкриті процеси, на які спеціально підбиралась атеїстично налаштована аудиторія.

Незважаючи на прийняті заходи по припиненню активної діяльності віруючих, уповноважені Ради в справах релігійних культів при Раді Міністрів СРСР по УРСР майже в усіх областях України вимушені були констатувати факти кількісного збільшення відвідування молитовних будинків, збільшення числа незареєстрованих груп, підняття благодійності. Така активізація була прямою непокорою державі.

Протистояння: держава - секта п'ятидесятників - прийняло хронічні форми та затягнулось на весь радянський період. За таких умов, коли за кожним кроком віруючих стежили керівні органи, необхідно було для збереження культу особливо обережне, і, по можливості, непомітне існування. Зважаючи на це, з кінця 40-х рр. характерною рисою нелегальних груп п'ятидесятників стало проведення молитовних зібрань у нічний час, поділ їх на більш дрібні підгрупи. Для проведення молитовних зібрань все частіше п'ятидесятники починають використовувати похорони, поминки, одруження, входини та інші зручні нагоди.

Для того, щоб вивести з підпілля неконтрольовані групи їіруючих, уряд приймає рішення об'єднати впливовіші протестантські <ульти в єдину церкву. У серпні 1945 р. в Москві була проведена нарада, на якій видатні діячі ХЄВ і ЄХБ прийняли "Угоду про об'єднання Християн віри євангельської з Євангельськими сристиянами і баптистами в один союз". Така єдність змусила і'ятидесятників піти на значні поступки. За офіційними даними тільки î 1945 р. до громад ЄХБ приєдналось 15 тис. віруючих п'ятидесятників17. Але вже через рік після підписання угоди уповноважені Ради в справах релігійних культів зафіксували багато зипадків дворушницької поведінки віруючих-п'ятидесятників, яке шражалося в думці: "об'єднуйся, але не підкоряйся". Штучне об'єднання призвело до того, що п'ятидесятники в змішаних громадах шконували поза своєю волею дезорганізуючу для обох культів роль.

П'ятий розділ - "Вплив нових заходів боротьби з сектантством на долю українського п'ятидесятницького руху у 1970-х - 1991 pp." ірисвячено вивченню нових тактичних напрямків релігійної політики в /РСР, реакції на них світового товариства й появі опозиційних настроїв у п'ятидесятницькому середовищі.

Жорсткий тиск на релігійні громади з боку державних органів шкликав широку дискусію в закордонній пресі; проблема існування їіруючих в СРСР починає досліджуватися відомими і впливовими іакордонними науковими центрами. Питання насильницької атеїзації лас і пригноблення віруючих у СРСР висвітлювалась також ноземними релігійними й політичними діячами. Так було, наприклад, на V Генеральній Асамблеї Всесвітньої Ради церков у Найробі (Кенія, 1975 p.), на Всесвітньому конгресі вільних українців (1976 p.), :енаторами і конгресменами СІНА (1988 p.).

В свою чергу, зафіксувавши 80% з всієї кількості "порушень" радянського законодавства в середовищі незареєстрованих сектантів, органи влади трактують це явище, як "спалах екстремізму", що тризвело до нового тиску на сектантів.

Головна тенденція в роботі з сектантськими групами іалишається спрямованою на їх розкол: групи штучно дробилися на >ільш малочисельні. Це відбувалося за рахунок виводу частин з іелегально діючої групи на реєстрацію та приєднання до баптистської ромади, завдяки цьому в підпілля відходили дезорганізовані, іаловпливові групи. З цього часу в боротьбу з релігією впроваджуються планові показники, суть яких полягала у заздалегідь спланованому рівні чисельності віруючих.

7 ЦДАГО. - Ф. 1. - Оп.24. - Спр.6007. - Арк. 86.

Утиски з боку держави, неможливість відкрито проводити молитовні зібрання й відправляти культові потреби викликали серед певної частини нелегальних релігійних громад зворотну реакцію, яка набирала різних форм: від прихованого протесту до відкритої конфронтації. У п'ятидесятницькому середовищі в 70-і рр. незадоволення активним процесом атеїзації населення проявилося у появі еміграційних настроїв, що прийняли організовану форму.

Наприкінці 70-х - початку 80-х рр. до міжнародних політичних і громадських установ п'ятидесятниками надсилаються чисельні листи з проханнями допомогти емігрувати з СРСР, які містять у собі ілюстрацію гоніння на віруючу частину радянського суспільства. Лідерами руху було розроблено й від імені віруючих направлено до ООН, Міжнародної асоціації юристів-демократів, всім главам урядів чисельні заяви, в яких було розкрито стан п'ятидесятників у СРСР (відсутність конституційних свобод, заборона на проведення молитовних зібрань, переслідування, засудження й ув'язнення за віру).

Послаблення контролю з боку держави наприкінці 80-х рр. над віруючою частиною населення не поширилося на нелегалів, які фактом свого існування й альтернативністю поглядт представляли небезпеку для тоталітарної соціалістичної держави. їх становище покращало лише із здобуттям Україною незалежності, коли більша частина п'ятидесятницьких громад отримала реєстрацію й реальну змогу відкрито проводити молитовні збори, місійну роботу. Але легалізували діяльність не всі віруючі. Частина з них, пам'ятаючи про переслідування за радянських часів, віддають перевагу нелегальній діяльності й досі.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

П'ятидесятництво, що відноситься до протестантських течій, виникло на початку XX ст. в СІЛА. Культові й віросповідні особливості п'ятидесятників відрізняються оригінальністю завдяки вірі у можливість спілкування з Богом під час молитви. Однозначної оцінки впливу культових особливостей п'ятидесятницького культу на психічний стан віруючих не існує. Точки зору з цього приводу можна класифікувати від позитивних до край негативних. Негативна оцінка цього культу домінувала в СРСР, завдяки чому п'ятидесятники опинилися на грані винищення.

П'ятидесятництво з'явилося в Україні в 20-х рр. XX ст. Проповідь нового віровчення знайшла благодатний грунт в українському релігійному середовищі, що було зумовлено наявністю протестантської традиції в Україні. Поповнення п'ятидесятницьких громад новими

іленами відбувалося за рахунок невіруючих, тих, що вагалися та іротестантів інших сповідань.

Тактичні кроки радянської влади в 20-і рр. були орієнтовані на іротиставлення обновленської церкви й протестантів міцній іравославній церкві. Вже наприкінці 20-х рр. всі релігійні культи ютрапляють в один табір - "ворогів радянської влади".

За воєнних років п'ятидесятники, як і більшість протестантів, [оновлюють свою діяльність. На окупованій території це відбувалося з ¡озволу німецької влади, на звільненій - санкціоновано радянським рядом.

Наприкінці 40-х рр. поновлюється політика радянського уряду, ідо була спрямована на остаточне подолання релігійності населення ]РСР. Владою були визначені релігійні культи, реєстрація яких аборонялася. До цього табору потрапили й п'ятидесятницькі громади.

Для виконання релігійних обрядів нелегальні групи і'ятидесятників в Україні застосовували всілякі методи конспірації.

Частина з раніше засуджених п'ятидесятників у часи так званої хрущовської відлиги" була реабілітована. Але наприкінці 50-х рр. іідери українського п'ятидесятницького руху зазнали нових арештів.

Союз баптистів, п'ятидесятників й інших протестантів був [лучним і впроваджувався в життя за вказівками уряду задля введення з підпілля нелегально діючих груп. Всебічний контроль у пільних з баптистами громадах та суттєві поступки призвели до іасового виходу віруючих з союзу й поновлення діяльності в явочному юрядку.

Посилення наступу на релігійне життя країни з боку держави юродило нову форму протесту віруючих: у 1970-і рр. віруючі -і'ятидесятники намагалися емігрувати в будь-яку "несоціалістичну" :раїну. Ця тенденція протягом 70-х рр. набирає організованих форм, 'ромадські, політичні й релігійні організації інших країн стають на ахист релігійних організацій у СРСР, у тому числі й п'ятидесятників.

Демократичні процеси, що відбувалися в СРСР наприкінці 80-х ір., не зачепили долі нелегалів, контроль за їх діяльністю не [рипинився.

За світовим досвідом, у складний для держави час, церква, як іравило, виконує консолідуючу роль. Але в Україні подібної юнсолідації не відбулося: у XX ст. не виконали цієї функції ні іравослав'я, ні протестантизм. Крім цього, негативні наслідки [іяльності протестантських деномінацій виявилися в невмінні знайти юрозуміння навіть із спорідненими течіями, що свідчить про його ;езорганізаційну й руйнівну роль для української національної амосвідомості.

Становище п'ятидесятницьких громад суттєво змінилося із здобуттям Україною незалежності. Вони отримали можливість відкрито проводити молитовні збори, місійну й благодійну роботи. Протестанти в Україні наприкінці XX ст. - це не розрізнені та ворожі один одному секти, а справжній рух, який має свою історію та майбутнє.

ПУБЛІКАЦІЇ РЕЗУЛЬТАТІВ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

а) статті

1. Жижкова Т.В. Релігійне підпілля в Україні в 50-60 рр. XX ст. // Україна XX ст.: історія та право. Збірник наукових праць. -Запоріжжя: Історичний факультет Запорізького держуніверситету, Запорізький юридичний інститут, 1998. - Вип. 1. - С. 195-203.

2. Жижкова Т.В. Одеська громада Християн євангельської віри (1921 - 1928 рр.) // Південна Україна XX ст. Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України ЗДУ - Запоріжжя: РА "Тандем-У", 1998. - Вип. 1 (4). - С.204-207.

3. Жижкова Т.В. Становище п'ятидесятницьких деномінацій ХЄВ-ХВЄ в радянській період в Україні // Нова парадигма -Запоріжжя: РА "Тандем-У", 1998. - Вип. 6. - С.71-74.

4. Жижкова Т.В. Державна політика щодо протестантського сектантства у 20-30 рр. XX ст. в Україні //Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя: "Просвіта", 1999. - Вип. 5. - С.88-95.

5. Жижкова Т.В. Взаємовідносини п'ятидесятників із спорідненою течією Євангельських християн-баптистів за радянських часів в Україні // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя: Юридичний інститут МВС України, 1999. - Вип.6. - 114-123.

б) тези виступів на конференціях

6. Жижкова Т.В. Отношение государства к церкви в 20-е гг. на Украине // Тези доповідей наукових конференцій викладачів і студентів університету. - Запоріжжя, 1994. - Вип.4.-С.28-29.

7. Жижкова Т.В. Распространение секты пятидесятников в Украине // Міжнародні зв'язки народів Європи. - Запоріжжя, 1996. -

С.66-68.

8. Жижкова Т.В. Доля секти п'ятидесятників та її місце у

релігійному жітті півдня України в радянський період // Історія півдня України від найдавніших часів до сучасності. - Миколаїв-Одеса, 1999. - С.220-224. ..

Грушова Т.В. Радянська держава та секта п'ятидесятників в Україні (початок 1920-х - 1991 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01. - Історія України. Запорізький державний університет, Запоріжжя, 2000. - 175 с.

Дисертацію присвячено аналізу соціально-політичних умов існування релігійних культів в Україні за радянських часів, головних тенденцій релігійної політики партійно-державного апарату щодо протестантського сектантства, визначенню причин її зміни. Розглянуто діяльність п'ятидесятницьких громад і груп в УРСР у 1920-х - 1991 рр., умови існування нелегальних релігійних громад в УРСР та їх реакцію на зміни політичного устрою країни.

Ключові слова: п'ятидесятники, релігійна політика, партійно-державний апарат, релігійна громада.

Grushova T.V. Soviet countri and a Pentecost sect in Ukraine (early 1920-1991). - Manuscript.

The master's thesis on receiving Master's degree of the Master of historical sciences. Specialiti - 07.00.01. - The History of Ukraine. Zaporozhye State University. Zaporozhye, 2000. - 175 p.

The thesis is devoted to the analysis of the socia-political conditions of the existence of the religious cults in Ukraine during the soviet period of time, main tendencies of the religious polici of the party-state system as to Protestant sectarianism, to the determination of reasons of its changes. The activity of Pentecost communities and groups in UkSSR in 1920-1991 was examined, the conditions of the existance of the illigal religious communities in the UkSSR and their response on the changes of the political system of the country.

Key words: Pentecost, religious policy, party-state system, religious communiny.

Грушевая Т.В. Советское государство и секта пятидесятников в Украине (начало 1920-х- 1991 гг). - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01. - История Украины. Запорожский государственный университет, Запорожье, 2000. - 175 с.

Диссертация посвящена анализу социально-политических условий существования религиозных культов в Украине в советское время, основных тенденций религиозной политики партийногосударственного аппарата по отношению к протестантскому сектантству. Изучаются этапы этой политики и причины её изменений, а также тактические и стратегические цели советской власти относительно протестантов, методы воздействия на верующих.

В 20-е гг. . тактические шаги советской власти были ориентированы на противопоставление обновленческой церкви и протестантов православной церкви, которая олицетворяла монархический строй. Уже в конце 20-х гг. все религиозные культы попадают в один лагерь - "врагов советской власти".

Рассматривая положение пятидесятнических общин во время Второй мировой войны, автор приходит к выводу, что в военное время пятидесятники, как и большинство протестантов, возобновляют деятельность. На оккупированной территории это происходит с разрешения немецкой власти, на освобождённой - санкционировано советским правительством.

Определены причины отказа государственных органов власти в регистрации определённым религиозным сектам. В работе исследуется точка зрения советских учёных относительно влияния пятидесятнических культовых особенностей на психику верующих, которую можно охарактеризовать как крайне негативную. Этот факт был дополнительным при отказе регистрировать пятидесятнические общины, которые оказались в когорте нелегалов и "изуверов". Отказ подчиняться государственным требованиям привёл к многочисленным арестам верующих-пятидесятников.

Во время так называемой "хрущёвской оттепели", часть ранее осуждённых верующих была реабилитирована, однако в конце 50-х годов лидеры украинского пятидесятнического движения подверглись новым арестам.

Исследуются методы конспирации верующих-пятидесятников и формы протеста. Анализируется позиция религиозных политических и общественных организаций других стран, которые встали на защиту религиозных организаций в СССР, в том числе и пятидесятников.

На основе анализа религиозной ситуации, рассматривается место [ятидесятнических общин и групп на религиозной карте Украины, их ;заимоотношения с родственными течениями и мировым [ятидесятническим движением. Особое место в исследовании отводится арактеристике Союза Христиан веры евангельской с Евангельскими ;ристианами и баптистами, создание которого было искусственным и ¡ходило в планы Совета по делам религиозных культов. Утверждается, [то в Союзе с баптистами пятидесятники выполняли дезорганизующую [ЛЯ обоих культов роль.

Создание социально-психологической характеристики 1ятидесятников даёт возможность осуществлять социальные прогнозы юзможного поведения верующих, что приобретает особенно важное начение в современных условиях, когда государственная политика шправлена на примирение религиозных культов различных толков.

Ключевые слова: пятидесятники, религиозная политика,

тртийно-государственный аппарат, религиозная община.