автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.01
диссертация на тему: Способы самореализации свободы собственности в творчестве Вченого (социально-гносеологический аспект)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Способы самореализации свободы собственности в творчестве Вченого (социально-гносеологический аспект)"

КИЇВСЬКИЙ ДЕРКАВШІЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕГСИТВГ 0/1 БЇДШШЦТВА ТА АРХІТЕШВ!

»р' /г ґ\ >"» ^ -

і --«-1; На правах рукопису

чорноиорднжо івш ЕАСиїіьоат

ЗАСАДИ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ СВОБОДИ ОСОБИСТОСТІ В ТВОРЧОСТІ ВЧЕНОГО /соціально-гносеологічний аспект/

09.00.01 - діалектика і теорія пізншшя

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських

Дисертацією є рукопис ”

Роботе виконана в Київському держа вн»«у технічному університеті будівництва та архітектури

Науковий керівник доктор філософських наук, професор СВІДЛО Микола Степанович

Офіційні опоненти:

1, Доктор філософських наук, професор

ТАБАЧКОВСЬКШ Віталій Георгійович. -

2. Кандидат філософських наук, доцент ЯТЧШКО Анатолій Дмитрович.

Провідна організація - Київський політехнічний інститут.

Захист відбудеться "ЛЦ" 1993 року на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 01.25.03 в Інституті філософії АН України /252001, Київ, вул.Трьохсвятительська, 4/.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту філософії АН України /252001, Київ, вул.Трьохсвятительська, 4/.

Автореферат розісланий "¿А ".шєгупЛ^а^ 1993р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради ' І.В.ВДЙЧЕЩО

'Ь

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність дослідження. Відродження духовної культури українського народу передбачав відновлення й збагачення демократичних свобод у всіх сферах творчої діяльності суб"вкта. Одне з центральних філософських /теоретичних/ і соціально-політичних /практичних/, завдань на цьому шляху полягає у виявленні передумов і конкретних засад самореалізації особистості в творчості вченого.

Ще з часів становлення й розвитку філософії Київської Русі вітчизняні й зарубіжні мислителі /представники ренесаснсної культури, зокрема/ справедливо вказували, що живопис, Скульптура, ре-меола, науки - ось наша мудрість. За умов же тоталітаризму, "казармового" соціалізму "мудрістю" як атрибутом наділялась лише правляча партія. Засади духовної творчості народу якщо не усувались повністю, то значною мірою деформувались.

Традиційна для історії філософії проблема свободи, коли йдеться про свободу творчої особистості вченого, набував особливого, конкретного соціально-гносеологічного змісту. Аналіз колізій свободи як вони виявляються в сфері фундаментальних та прикладних наук, у науковій творчості загалом сьогодні особливо актуальний. Адже з цим пов"язані не тільки внутрішні інтереси розвитку науки, а такое і успіх реформ в освіті, в системі духовиих потреб та орієнтирів суспільства, зокрема, тих, котрі пов"язані безпосередньо з технологічною інновацією виробництва, поновленням воіх сфер жл-, ття суспільства, яке щойно стало на шлях свободи, незалежності, відродження власної національної культури.

Ступінь розробки проблеми. Досліджувана проблема містить в

- собі традиційні й нетрадиційні аспекти аналізу і розуміння. ,

Традиційним присвячено чимало праць з питань, що стосуються феномену свободи, духовних потреб особистості, наукової творчості і навіть, в руслі досліджень останніх років, низки питань технологічної діяльності, взавмозв"язку науки й культури, прогнозування наукового та науково-технічного потенціалу суспільства.

До нетрадиційних належать питання: про особливу природу та форми вияву відчуження в сфері наукової творчості, зокрема, в галузі фундаментальних наук; про своврідність феномену наукової свободи, про захист прав вченого й інтелектуальної власності; про сутність та особливості технологічного відчуження; про умови й

критерії перетворення наукової ідеї - в товар, що має. споживчу та мінову вартість; про творчий потенціал особистості й суспільства - під кутом зору окреслених ЧИННИКІВ.

Якщо перший клас проблем має своєрідний статус "вічних", то другий - значно більш визначеного конкретно-історичного змісту.

Між тим, саме цей останній залишається досі практично недоел і дже-» ним, або ж, в кращому разі, мало дослідженим. '

В розробці власного підходу до аналізу окреслених проблем автор спирався на класичну спадщину та сучасні праці вітчизняних і зарубіжних доолідників:

- при аналізі проблеми відчуження суб"екга наукової творчості дисертант використав праці А.Н.Антонова, В.А.Звегінцева; Е.В. Ільенкова, l.t.Кального, В.1.Копалова, П.В.Нопніна, В.М.Лейбіна,

Д.Лукача, К.Маркса, Е.Фромма та інших;

- автор використав також результати марксистського й немарк-систського аналізу проблем свободи і творчості в працях Г.С.Батищева, М.О.Бердяева, В.С.Біблера, І.В.Вичка, Г.Гіргинова, Г.О.Давидової, В.П.Іванова, О.Карміна., Б.М.Кедрова, М.К.Мамардашвілі, Б.В.Новікова, С.Л.Рубінштейна, В.М.Самченка, В.Г.Федотової, Є.Хай-кіна, Л.Шестова, В.І.Шинкарука, Ю.О.Шрейдера, О.І.Яценка та інших;

- використано ідеї щодо значущості світоглядних установок -у людськім світовідношенні загалом та пізнавальній діяльності зокрема /В.Г.Табачковський, В.О.Звіглянич та інші/;

- особливим контекстом дослідження став аналіз проблем "буття в тексті", співвідношення буття та співбутності в науці, захисту інтелектуальної власності в працях Е.Левінаса /Франція/,

К.Мертона /США/, К.Поппера /Англія/, М.Хайдеггера /Німеччина/,

Дж .Холтона /СіІІА/, Ч.Шоуфа /США/ та інших;

- при осмисленні проблем співвідношення технології, науки, культури використано праці М.Алвессона, А.Апостола, С.Д.Бешелвва,

B.В.Бірюкова, П.Вайнцвайга /Канада/, Н.Вінера /США/, Ф.Г.ГУрвича,

C.Г.Кара-Мурзи, В.Н.Клименюка, О.Кутейникова, М.Е.Лавриненка, К.-М.Леге /Франція/, М.М.Мамедова, Н.Маркова /Болгарія/, Х.Орте-ги-і-Гассета/Іспанія/, Дж.Раду/Румунія/, М.1.Родного, А.А.Савельева, А.Д.Сахарова, А.її.Смирнова, М.Ф.Тарасенка, Л.Г.Титаренка,

Т. У раса /Румунія/, Р.Хайртлі /СІМА/, М.М.Чернецова та інших;

- використано результати статистичного та аналітичного дос- . ліджгмь у працях з наукознпнетпа, теорії прогнозування та стиму-

- з -

ховання таких авторів як: В.М.Глушкова, В.І.Горвлової, Г.М.Доброва, В.І.Дригіна, Ю.М.Канигіна, В.І.Кузьміна, Г.Лахтіна, Ю.В.Михайлова, В.0.Плити, Т.Я.Скобець, В.В.Чешзва, Ю.В.Чувва, Г.Г.Шака-рлна та інших;

- дисертант спирався на ідеї про самобутність інтелігенції, її світовідчуття, ставлення до прав та демократичних свобод /Іва-нов-Розумник, В.А.Кистяківський та ін./;

- слід особливо відзначити праці "Штайнбергської" групи со-ціологів-дослідників з Інституту Макса Планка /Німеччина/: Г.Беме, Ван ден Деле, В.Крона, Р.Холфельда та інших, які розробила концепцію фіналізованої науки, що а неї дисертант безпосередньо виходить у ряді своїх міркувань.

Потреба у використанні цих праць зумовлювалась намаганням дисертанта поєднать гносеологічний та овітогіядний^соціадьно-культу-рний підходи до осмислення феномену творчості.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертації - дослідження проблеми самореадізації свободи особистості в творчості вченого передусім через розкриття деструктивного впливу на неї> відчуження суб"екта в процесі здобуття нового знання, а також виявлення передумов подолання даного різновиду відчуження в демократичному суспільстві.

Відповідно до мети визначено такі дослідницькі завдання:

- виявити та проаналізувати обновні форми відчуження суб’єк-

та наукової творчості за умов тоталітарної системи, розкрити якісну відмінність між процесами самовідчуження у виробництві та в на-УЦІІ .

- проаналізувати причини соціальної незахищеності вченого

/його свободи та права на інтелектуальну власність/, осмислити феномен технологічного відчуження; .

- розглянути гносеологічні умови перетворення наукової ідеї

- в товар, а також соціально-гносеологічні особливості товарної форми буття наукової ідеї; '

під кутом зору окреслених факторів зясувати можливості-прогнозування умов реалізації творчого потенціалу особистості /суспільства/.

Методологічну й теоретичну основу дисертації складають основоположні принципи діалектичного розуміння загальних закономірностей трудової діяльності оуб"вкта, особливостей наукової творчос-

ті, цілепокладаючої діяльності в сфері наукової теорії. З цією метою використано філософські ідеї К.Маркса та ряд положень гегелівської філософії права /про співвідношення власності та свободи, про духовні потреби й право на інтелектуальну власність/, а також ідеї вітчизняних та зарубіжних філософів, психологів, соціологів, економістів, педагогів. Джерелознавчу базу дослідження склали сучасні розробки в галузі соціології науки, наукознавства, теорії прогнозування, теорії інформатики.

Наукова новизна дисертації відображена в сукупності таких положень, що виносяться на захист:

- креативні можливості суспільства й особистості убезпечую-

ться взаємодією гносеологічних та соціально-культурних чинників, яка знаходить свій вираз у системі світоглядних установок, що стають свого роду призмою світосприймання, духовними регулятива-ми /часто неусвідомлюваними/ поведінки індивіду. Значний деструктивний вплив на креативний потенціал людського світовідношення чинять різні форми відчуження суб"екта наукової творчості за умов тоталітарної системи: а/ догматизація світогляду; б/ штучне обмеження юмунікації; в/звуження різноманітності в постановці нових дослідницьких завдань; г/ монополізм в науці; д/ неузгодженість ’ між мотивацією творчості з боку вченого та організацією функціонування науки як соціального інституту; е/ послаблення демократичних форм управління наукою. В зв"язку з цим наука не змогла стати безпосередньою й головною продуктивною силою суспільства, оскільки вона загрожувала владі, прийняттю волюнтаристських, су-* б"вктивістських рішень; •

-'головним "індикатором" цього стала втрата соціальної та інте- . лектуальної свободи вченого. Переважала підміна індивідуально-особистісних засад наукової творчості - формально-корпоративними, все більшою мірою позначався негативний ефект такої "масовизації" науки, за якої конформізм ставав нормою, а новий творчий результат - унікальним явищем. Проведено якісне розрізнення між процесами відчуження у виробництві та в науці. Зокрема, показано, що відчуження в науці реалізується не в процесі трансформації ідеального в матеріальне /опредмочування - розпредмечування/, але і в межах ідеального, ступінь відчуження якого досить важко визначити точно Я однозначно;

- розкрито пп»(!моэв"лэок обмеження інтелектуальної свободи

. - 5 -

вченого та його практичної самовтр&ти /власність і поведінкова овобода/і проаналізовані основні форми експлуатації інтелектуальної власності за соціалізму: експлуатація вльного часу, екстенсивний розвиток науки, мінімізація сфери закону зміни праці, нееквівалентний обмін за працю; виявлені типові форми соціального примусу вченого: невизначеність життєвого укладу і кар"ери, відчуження інтелектуальної власності на користь "одержавленого" колективу і суб"ективні форми її привласнення, невизначеність прав та відсутність юридичного статусу вченого, державний монополізм в оцінці наукової праці, в розподілі дотацій та привілей, контроль за контактами й комунікаціями, відсутність свободи в публікації наукових результатів;

- здійснено розмежування "базисної" /загальної/ та "похідної" /у сфері наукової творчості/ форм відчуження суб"вкта; показано, що сутнісною основою другої форми відчуження суб"екта в сфері матеріального виробництва в “технологічна відчуження". Розкрито причини технологічного відчуження /соціально-політична, економічна, виробничо-технологічна, соціально-психологічна/; установлено, що цї причини не тільки істотно знижують соціальну потребу в розробці та запровадженні інноваційних технологій, але й руйнують також природне "середовище" креативності та креативний /науково-інтелектуальний/ потенціал суспільства; \

- істотною е якісна відмінність у способі та формах відчуження суб"вкта праці в сфері матеріального та духовного виробництва, тому методологічно неправомірно пов"язувать вирішення проблеми подолання форм відчуження в науковій творчості - з загальною проблемою "визволення праці". Вирішення першої проблеми пов"язанв з подоланням протиріччя - антиномії "фундаментальна наукова ідея -товар", оскільки тільки особлива форма трансформації наукового знання в наукову інформацію /а саме: конструктивізація абстракт-, но-логічного знання за допомогою алгоритмічного методу та мов програмування/ умоіишплюй перетворення наукової ідеї - в товар;

- гносеологічні особливість товарної форми буття наукової ідеї полнгал в тім, що из - "топар-товарів", "ейдос" товару та "логос" його реального здійснення; лише в тому випадку, коли інтелектуальну власність у вигляді інформаційної технології /програмного продукту і т.ін./ буде надійно захищено в інтересах особистості йчйного /ятгора/, всі інші форми інтелектуальної праці

й пл-чюсті нн працо неминуче набудуть свого соціально-правового

я’- иіч

- б -

/юридичного/ та соціально-економічного /вартісного/ виразу;

- з урахуванням викладеного переглянуто усталені теоретичні уявлення про науково-інтелектуальний потенціал особистості та суспільства, вказано способи й конкретно-наукові засоби прогнозування умов його самореалізації та відродження.

Теоретична й практична ¡значущість дослідження - в тому, що його результати можуть бути використані при розв"язанні сучасних проблем реформування освіти, науки, культури за умов демократичного перєустрою нашого суспільства. Значення роботи також - в можливості її використання у вузівських лекційних курсах .та спецкурсах з духовної культури суспільства, науково-технічного прогресу, проблем наукової творчості, прогнозування НТП, розвитку духовності особистості. '

Висновки дисертації можуть знайти практичне використання в науково-освітницькій,пропагандистській діяльності, при складанні програм конкретно-соціологічних досліджень з вивчення креативного потенціалу різних наукових установ та науково-дослідницьких груп, тимчасових трудових колективів.

Апробація роботи. Основні положення дисертації були викладені на всесоюзних та республіканських науково-практичних і теоретичних конференціях у Київському політехнічному інституті, Харківському автодорожному |нституті, у Цііланограді, Одесі, Вінниці. Матеріали дослідження неодноразово обговорювались на науково-теоретичних конференціях Київського інженерно-будівельного інституту.

З тематики дослідження надруковано 2 статті та тези доповідей на 5 наукових конференціях. ■

Структура дисертації визначається темою, метою .та завданнями дослідження. Текст складається із вступу, двох глав, висновків та списку основної використаної літератури. '

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність обраної теми, показано ступінь її розробки, формулюються мета й дослідницькі завдання, розкрито наукову, новизну дисертації, теоретичну й практичну зна- , чуцість отриманих результатів.

Перша глава - "Творча особистість та соціальні умови її само-реплізації в науці" - ставить за мету дослідження причин, які заважають процесові самореалізації творчої особистості вченого.

Аналіз вказаних причин здійснено в двох основних аспектах: а/ а позицій загальних критеріїв розвитку науки; б/ під кутом зору міри реалізації конкретних критеріїв наукової творчості як сукупного засобу сашреалізації оообиотовті вченого.

Спочатку досліджується процес відчуження суб"екта наукової творчості за.умов тоталітарної систеш, кризи соціалізму. Розкрито основні закономірності даного процесу /глава І § І "Відчуження суб"єкта наукової творчості в умовах тоталітарної системи"/.

На основі аналізу сучасної літератури з філософії й соціології науки, наукознавства і г.ін. дисертант виділяє /в руслі дослідницьких завдань/ упорядковану систему критеріїв прогресу науки: технологічний критерій, критерій креативності, диверсифікаційної інновації! організаційної впорядкованості, демократизації знання та пізнання.

З використанням цих критеріїв було виявлено й проаналізовано такі основні форми відчуження суб"єкта наукової творчості: а/догматизація світогляду; б/ штучне скорочення наукових комунікацій; в/ звуження різноманітності в постановці нових дослідницьких завдань; г/ монополізм в науці; д/ неузгодженість мік мотивацією творчості з боку вченого та організацією функціонування науки як соціального інституту; е/ послаблення демократичних форм управління наукою.

Все це не могло не вплинути на інтелектуальну атмосферу в суспільстві. Відповідно, висунуте ще в шістдесяті-семндесяті роки завдання "поєднати досягнення сучасної науково-технічної революції з перевагами соціалістичної системи господарювання", забезпечивши на цій основі високий рівень саморозвитку особистості, -виявилось лише пропагандистським гаслом, під прикриттям якого зазнавав щобільшої деструкції креативкий потенціал суспільства, здійснювалося свого роду відчуження креативності від її суб"єкта -творчої особистості ./Натомість утверджувалась псепдокреативність у господарськім та політичнім житті, зростала питома вага суб’єктивізму й волюнтаризму політичних лідерів, що її "врівноваженням" і ставгорезпісниП " застій"/. Через це і в розвитку науки з усіх згаданих вище критеріїв його, окрім технологічного, переважали застійні тенденції. Останнє спричинило те, що вітчизняна наука виявилась малопродуктивною і з технологічного критерію.

В дисертації показано, що однією з головних причин цього стала втрата соціальної й інтелектуальної свободи вченого внаслідок шітагонізму між наукою та владою. Зокрема переважала підміна ін-дивтдуально-особистісних засад наукової творчості - формально-корпоративними, ідобільш позначався негативний ефект "масовизації" науки, коли конформізм ставав нормою, а новий творчий результат -унікальним явищем. Так переплітались соціально-культурні та гносеологічні чинники науково-творчої діяльності.

Визначено якісну відмінність між процесами протікання відчуження у виробництві та в науці. Зокрема показано, що відчуження в науці /на відміну від сфери виробництва/ здійснюється не в процесі трансформації ідеального в матеріальне /опредмечування - роз-предмечування/, але в межах ідеального, ступінь відчуження якого досить важко визначити точно й однозначно.

Значну евристичну цінність може відіграти тут, на думку дисертанта, розгляд феномену відчуження під кутом зору проблеми власності. .

Оскільки сутнісним виміром втрати прав і свобод є в данім разі інтелектуальна власність, постала необхідність дослідити "форми соціального примусу вченого" та експлуатації інтелектуальної власності" - гл.І § 2.

Встановлено, що втрата індивідуальної свободи вченого в спільною основою й міро» оцінки всіх форм його соціального примусу та експлуатації інтелектуальної власності. Розкрито взаємозв'язок втрати теоретичної /інтелектуальної/ та практичної /поведіннової/ свободи: засобів самореалізації свободи вибору, свободи волі, свободи дослідницьких установок, ідеалів та цінностей. Обгрунтовано, що загальна криза науки за соціалізму безпосередньо пов"язана з такою "гілкою" її прогресу /безсуб"ектний раціоналізм/, яка с закономірним продуктом експлуатації наукової праці. /Не випадково навіть у літературі з проблем теорії пізнання в нас донедавна переважали уявлення про моносуб"єктність - на шкоду полісуб"єктнос~ ті/.

В дисертації розкрито основні форми експлуатації інтелектуальної власності за соціалізму: експлуатація вільного часу; екстенсивний роавиток науки; мінімізація сфери дії закону зміни праці; нееквівалентний обмін за працю. В такий спосіб суспільство фактично нехтувало найбільшою своєю цінністю - інтелектом.

- 9 -

Особливо наочно виявлялося це у засобах прямого та непрямого соціального примусу вченого. Дисертант розглядай такі вияви останнього: а/ невизначеність, життєвого укладу та кар"ер,і вченого; б/ відчуження інтелектуальної власності на користь "одержав-леного" колективу та суб"єктивні форми її привласнення; в/ конституційна невизначеність прав та відсутність юридичного статусу вченого; г/ державний монополізм у регулюванні соціальної оцінки наукової праці, в розподілі дотацій та привілеїв; д/ контроль □а контактами й комунікаціями; е/ відсутність свободи публікації наукових результатів. .

У зв"язку з тим, що всі форми відчуження суб'єкта наукової творчості так чи інак опосередковані, як своєю онтологічною основою, інтелектуальною свободою та правом на інтелектуальну власність, виникла потреба спеціально дослідити умови реалізації останніх /гл.І § 3 "Соціальн'-гносеологічні умови реалізації свободи наукової творчості"/. -

Зазначимо, що тут аналізується проблема інтелектуальної свободи вже за умов не тоталітарного, а сучасного демократичного суспільства. Здавалося б, у такому суспільстві проблема свободи наукової творчості та оамореалізації вченого втрачає якщо не актуальність, то принаймні, свою гостроту. Але насправді цього не спостерігається.

На основі аналізу сучасної зарубіжної літератури розкрито розмаїття нових підходів до вирішення проблем свободи наукової творчості. Дисертант зосереджув увагу як на достоїнствах, так і на "межах" в осмисленні даної проблеми. На його думку, суть справи в тім, аби з"ясувати не лише соціальні основи та механізми діяльності, котрі деформують свободу наукової творчооті, а й пізнавальні чинники свободи /несвободи/ вченого.

Це - гносеологічний шар досліджуваної проблеми. Його зміст такий: в чому полягав гносеологічна умова відчуження свободи від суб"екта наукової творчості? Аналіз цього питання приводить до висновку, що навіть за найсправедливіаого /ідеального/ суспільного устрою суб"ект наукової творчооті залишається таким /суб"єкт том/, поки він ще не досяг конкретного результату, продукта творчої праці. Тільки но цей процес відбувся, суб”ект творчої діяльності перестал бути суб'єктом. Річ не тільки в тім, що суб"єкт самовідчужується в продукті праці, а й у тім,, що цей продукт в

- 10 г

“соціально-державному вимірі" постає як пріоритетний, він володіє значно більшою цінністю, аніж сам суб"єкт. Складається трагічна колізія: результат наукової праці постає як "максима", а процес наукової творчості немов би приноситься йому в жертву. Внаслідок цього свобода вченого стає, фактично, власністю держави. Вступаючи в контакт з останньою, суб"єкт наукової творчості обив-ктиьувться, а саиоцінність особистості творчого працівника нівелюється. Всі суб'єкти наукової творчості стають рівноцінними, однаково регульованими ’’продуктами" наукової праці: це вже "об"єк-ти" без суб"єкта, це результати без особистості, що нею вони здобуті. Особистість вченого знецінюється. Йому належить праця, державі - її продукт, ізольований од автора. Саме тому ні права вченого, ні його інтелектуальна власність, ні фундаментальні свободи не складають справжнього "інтересу" держави.

Дисертант обгрунтовує висновок, що сучасний етап побудови правової держави, крім загальновідомих вимог, повинен внести до першочергових соціально-правових завдань - повернення творчому індивіду його індивідуальних свобод, добровільну передачу з боку держави законних прав кожної конкретної особистості на продукти власної інтелектуальної діяльності.

Справді демократична, правова громадянська держава може іменувать себе такою лиш тоді, коли вона вкладає свою енергію, свої можливості, свою культуру, свій матеріальний добробут - саме в першочергове розв'язання цих завдань.

Загальний висновок, що випливав з розмірковувань у першій главі, - те, що відчуження суо"єкта наукової творчості е відчуженням більш глибокого рівня, так би мовити другого порядку. Через цс для позначення загальної форми відчуження у процесі праці дисертант використовує термін "базисна форма відчу.-г.оння", а для позначення відчуження у власне інтелектуальній сфері наукової • діяльності - "похідна форма відчуження".

¡'пут глава - "й>рми подолання відчуження суб"єкта наукової творчості" - ставить за мету розкрити соціально-гносеологічні та ппанові механізми соціального захисту вченого, реалізації його фундаментальних прав і спобод, подолання "йазисної” та "похідної" фори відчуження суб'Укта в сфзрі фундаментальних наук, інтелектуальної творчості, відродження науково-інтелег уального потенціалу нашого суспільства за умов Його демократизації.

- II -

Спочатку аналізуються класичні марксистські філософські уявлення щодо ієрархії рівнів відчуження суб"єкта праці взагалі. Далі здійснено перехід до аналізу шляхів подолання "похідних" форм відчуження, починаючи з інновації в сфері матеріального виробництва.

Передусім потрібно було з"ясувати, яким чином можливе і як відбувається "формування реальної соціальної потреби в технологічній інновації виробництва" - гл.П § І.

Аналіз розпочато виясненням питання про те, чи е і якою мірою вітчизняна наука продуктивною силою суспільства.Водночас, аналізуються причини й потреби технологічних інновацій, котрі характерні для багатьох провідних зарубіжних держав.

Об'єктом порівняння став такий особливий клас наукомісткої продукції й техніки,. який забезпечує прогрес матеріального виробництва і іменується у вітчизняній та зарубіжній літературі терміном "інноваційна технологія".

Як один з загальних рівнів "похідної" форми відчуження розглядається так зване технологічне відчуження. Розкрито його соціально-політичні, економічні, виробничо-технологічні й соціально-психологічні аспекти та причини. Проаналізовано соціально-гносеологічні форми "відновлення" даного різновиду відчуження /монополізм власності, розрив між кількісною та якісною стратегіями забезпечення зростання норми прибутку, технократизм в управлінні наукою та народним господарством, порушення міри узгодженості матеріальних та духовних стимулів: існування об'єктивних меж, за якими номінальні або уявні стимули »ступають у конфлікт з реальними, базисними стимулами наукової праці й творчості/.

Показано, що окреслені причини технологічного відчуження руйнують природну соціальну потребу в розробці та впровадженні інноваційних технологій. Головне, що при цьому зазнач деструкції саме "середовище" креативності, себто сутнісна основа природного становлення й розвитку творчого процесу, творчого життя суспільства.

Далі показано, що тільки цілісне та одночасне подолання згаданих причин технологічного відчуження може убезпечить перодумови формування реальної соціальної потреби в технологічній інновації виробництва, у поновленні й зростанні креативного потенціалу нашого суспільства та особистості вченого. Цю тенденцію дисертант

- 12 -

позначає терміном "відродження креативного потенціалу".

Можливі шляхи реалізації даної тенденції розглядаються на прикладі такої універсальної Й водночас конкретної форми інноваційної технології, якою е "інформаційна технологія”.

Передусім виникав проблема соціального захисту вченого в сфері фундаментальних наук, оскільки інтелектуальна власність у царині "чистого" знання може бути представлена, як правило, у вигляді осЬливим чином обробленої та організованої системи наукової інформації /наприклад, програмного продукту/ - якщо враховувати особливу актуальність та соціальну значущість комп"ютернох ' революції, сучасного етапу інформатизації суспільства.

Саме тому наступний розділ дисертаційного дослідження -"Інформаційні технології та система захисту соціального статусу вченого" - гл.ГІ 5 2.

Автор спираються не тільки на аналіз теперішнього стану кібернетики й інформатики, але також на прогнозні експертні оцінки щодо тих інтелектуальних операцій, які стануть досяжними для інформаційних технологій найближчого майбутнього на новій коип"ю-терн ій основі.

Спочатку проаналізовані ті форми технологічної інновації сучасного матеріального виробництва /гнучкі автоматизовані виробництва - ГАВ, системи автоматизованого прийняття рішень - САПР і т.ін./, які всебільше набувають інформаційно технологічної форми. Тому проблема соціального захисту вченого немов би переміщу-еться в сферу "чистої ідеї". Успіх у розв'язанні проблеми залежить од того, наскільки надійно буде захищено інтелектуальну власність у формі фундаментальної наукової Ідеї, наукової інформації, інформаційної технології. .

Обгрунтовується висновок про те, що відчуження суб"екта праці в сфері матеріального виробництва та в сфері Е'.робництва духовного /наукової творчості/ мав, поряд з моментами тотожності також доволі істотну якісну відмінність. Якцо, скажімо, подолання загальної Форми відчуження праці пов"язане з переходом до іншої суспільно-економічної формації, то для подолання відчуження суб'єкта в сфері наукової творчості такої соціальної перелкоди не існує. Ідо: перетворювались у матеріально-уречевлену форму знання за будь-якої формації, 'за будь-якого типу соціально " організації суспільства.

• - ІЗ -

Ось чому, за переконанням дисертанта, зовсім не правомірно пов"язувати розв"язання проблеми подолання відчуження суб"екта наукової творчості з загальною проблемою "визволення праці”. Подібний підхід, що переважав тривалий час у вітчизняній філософії, відсував завдання пошуку засобів соціального захисту вченого в незвідане майбуття, тоді як воно потребує свого вирішення без зволікань.

Тут постав проблема, що її можна кваліфікувать як соціально-гносеологічну: чи спроможна в принципі фундаментальна наукова ідея набувати товарної форми, мати споживчу та мінову вартість?

Дисертант обгрунтовує тезу про те, що нині загальний процес технологічної інновації промислового виробництва, з одного боку, та розробка наукомістких інформаційних технологій, з іншого, ніби акумулюють у собі, відтворюють у своєму змісті антитезу прикладного наукового знання (1-знання фундаментального.

Показано, що істотна трудність, з якою пов"язане вирішення цієї проблеми, полягав в подоланні антиномії: фундаментальна наукова ідея - товар /гроші/. Опосередковуюча ланка, що замикає ці "розірвані" полюси суперечності, - це той особливий різновид "засобів праці", яким в інформація, /,к ресурс сучасного автоматизованого виробництва, що грунтується на застосуванні й використанні інформаційних технологій.

Слід, проте, мати на увазі, що не будь-яка; а тільки особлива форма трансформації наукового знання в наукову інформацію сприяв перетворенню ідеї в товар. Такого в гносеологічнім відношенні унікальною, а щодо особливостей застосування загальнонауковою, формою представлення знань, в алгоритм. Завдяки обробці алгоритмічним методом наукова ідея перетворюється на розвинуту комп"ю-терно-інформаційну систему реальних дій над реальним предметом праці /на інформаційну технологію/. Внаслідок цього наукова ідея набував також статусу товару, його особливої форми - "програмного продукту". . ' .

Дисертант розкривав гносеологічну особливість цієї форми буття наукової ідеї як "товару - товарів", як "ейдоо" товару і "до-гоо" його реального здійснення. Ось чому, якщо інтелектуальна власність у формі наукової ідеї, вираженої з урахуванням технологічного рівня розвитку виробництва /у вигляді інформаційної технології, програмного продукту і т.ін./ буде надійно соціально за-

- 14 - .

хиїдена в інтересах особистості вченого /автора/, то t всі інші форми інтелектуальної праці набудуть вартісного вияву. Тому, на нашу думку, тільки впровадження ринкових відносин в систему організації науки дасть змогу убезпечити надійний соціальний захист вченого.

Заключна частина дисертації присвячена такій актуальній та малодослідженій проблемі, як "прогнозовані умови реалізації науково-інтелектуального потенціалу" нашого суспільства - гл.П § 3.

Тут показана неадекватність традиційних теоретичних уявлень щодо "наукового потенціалу", "науково-технічного потенціалу суспільства", оскільки в них особистісний потенціал вченого залишається в тіні, розглядаючись фактично лиш як засіб, а не самоціль, не як головна дійова особа історії розвитку науки.

У зв'*язку з цим автором обгрунтовано теоретичне уявлення про науковий інтелектуальний потенціал особистості й суспільства, в якому об"ектна та суб"ектна сторони творчого процесу подані в їх імманентній єдності та діалектиці. ■

Виходячи із загальноприйнятого гносеологічного вирізнення двох якісно протилежних визначеносте» наукової творчості /процесуального та результативного її аспектів/, дисертант вважає, що прогнозуванню підляга тільки другий із них, себто результативний аспект наукової творчості. •

Розглядаючи останній як ідеальний, тобто як соціальну потребу й конкретну мету науково-творчої діяльності в сфері фундаментальних досліджень, дисертант розкривав гносеологічну можливість прогнозуванні» умов реалізації наукового інтелектуального потенціалу особистості й суспільства. Проте - відштовхуючись не від предмета наукової творчості, а від її кінцевого результату, від потреб та цілей інновації у сфері духовного /наукового/ і матеріального /технологічного/ суспільного виробництва.

■ Розглянуто гносеологічний апарат сучасної теорії прогнозування, котрий, як це обгрунтовано в дисертації, е уповні адекватним та ефективним для розв"язання конкретних завдань прогнозування умов науково-інтелектуального потенціалу особистості, дослідницького колективу, академічного інституту або ж вузу,,-галузі науки і т.ін. Таким гносеологічним апаратом е, на думку дисертанта, організація прогнозної системи на основі експертних оцінок з вирішенням завдань оптимізації. В дисертації розкрито основний .

. - 15 -

зміст та гносеологічні особливості згаданого явища.

Подібний підхід, на думку дисертанта, в органічним продовженням і розвитком концепції "фіналізації науки", що найула широкого розповсюдження і довела свою ефективність для поліпшення організації фундаментальних і прикладних досліджень, для оцінки потреб і перспектив розвитку науки й техніки в ряді провідних зарубіжних країн за останні два десятиріччя /США, ФРН, Японія, Франція та ін./.

В заключній частині викладено основні підсумки дисертаційного дослідження, вказано можливі перспективні напрямки подальшого осмислення проблеми самореалізації свободи особистості в твор-чості[вченого. Особливого значення набуває тут, на думку дисертанта, більш органічне поєднання можливостей соціологічного, соціально-гносеологічного та соціально-культурного підходів, на яке націлюють творчі здобутки ¡.иївської філософсько-світоглядної школи.

Основні положення Я наукові результати дисертації опубліковані в таких наукових працях автора:

1. Формування філософського мислення студентів в процесі вивчення історико-філософського вступу /тези доп./ //Питання активізації півнавальної діяльності студентів у вивченні суспільних наук. Харків, 1990. - 0,2 д,а. /в співавт./.

2. От проблемной ситуации к проблеме /тез. докл./ //Творчество: теория и практика., Киев, 1991. - 0,2 д. а.

3. Гуманистическое мышление: проблемы формирования /тез. докл./ // Формування загальнолюдських ціннісних орієнтацій соціального і гуманістичного мислення у студентів. Київ, 1992. - 0,2 д.а.

4. Наукова творчість і освіта в умовах кризи соціалізму // Філософські проблеми сучасного природознавства. Київ: В-во Київського університету, 1992. - Вип. 78. - 0,7 д.а.

5. Форми соціального примусу та експлуатація інтелектуальної власності //Філософські проблеми сучасного природознавства.' Київ: В-во Київського університету, 1992. - Вип. 79. - 1,4 д.а.

6. Гуманістичне мислення: проблеми формування в процесі навчання /тези доп./ //Проблеми гуманізаці.ї технічної освіти. Київ: НМК ВО, 1992. - 0,2 д.а.

7. Суспільні науки: за і проти? /тези доп./ //Сучасні проблеми підготовки інженерних кадрів. Запоріжжя, 1993. - 0,2 д.а.

, - 16 -

Передумови відродження хреативного потенціалу в сучасних умовах /тези доп./ //Творчість. Культура. ГуманІ9М., Київ. 1993.

- 0,2 д.а.

Підп. до друку 10*. • Формат вОХ84'/іб. 1

Папір друк, -й і • Спосіб друку офсетний. Уиоан. друк. ір*. 0,93 . • Умови, фарбо-рідб. 4,04* . Обл.-вид. арк. <,0 . • .

Тираж (со • Зам. Я* 6ЛЗ/ ' Бмлялио,_________________________

. Фірма «В1П0Л»

252151, Київ, вул. Волинська, 60.