автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Способы выражения отрицания в российских научных и публицистических текстах

Полный текст автореферата диссертации по теме "Способы выражения отрицания в российских научных и публицистических текстах"

.ШІБГОПЕПРСКЖМ лерменш УШЭГСШЕГ ..... на правах вдшеу

ШЕИКІЖ Сиьга ІБЙЙІІЖ,

зют вшит здшреченш в кгвтж

ШКШК ТА ПУЕЛІПЮИЧНИХ ТЕКШХ

( 10-02-01 - Російська ®m )

АВТОРЕФЕРАТ ядазргапії на зпобтя наукового сіупєш каяшша Філологічних наук

ЛНІПРОШІРОВСЬК - 1993 р.

дисертація є рукопис.

робота, шюошна ж шєпрі російської мош харківського лержавгого університету

Шуговий кшівник - канпипат філологічних важ

ДОПЄЕТГ ВЖВВХ

офіційні огошепи

доктор філологічних наук, ПРОФЗООР СШШ\ н-г.

кашипат філологічних наук, доцент ПИСІЖО Т-С.

пювілна установа - харківський ішгавний пєпагогічний інсіиіут ім.г.С. сковороди

захист відбудеться " г/^/$м- 1993 р.

о " " годині на засіданні ашіалізованої вченої ради

Д 053.24.04 ПШ Дніпропетровському ДЄРЙ0ЕНОМУ університеті за апшхо 320625, м.дніпроівіробськ, пр-Гагаріна, 72, коні-1, філологічний секультег, аужгсрія

з диоетапією шжна озжймшоя в шуговій бібліошіі дніпропетровського державного універсиїєта.

Автогоієрат розісланий *&"Міеягьце іддз р.

Шений секретар спеціалізованої вченої ши доктор філологічних наук,

шяесор КШМЄНЬ М-П.

заперечення як похідний маркований чяен ряду бінарних .опозицій "ствердження - нествердження - незаперечення - заперечення1* досить давно вивчається у філософських, логічних та лінгвістичних дослідженнях, при всій різноманітності суджень з цієї проблеми в мовознавстві все ж можна сформувати ДВІ ОСНОВНІ ГРУПИ оглядів, у яких відбиваються полярно протилежні точки зору. •

В наукових праиях ф. і .Буслаева, в. І • чєрнишова, в.В'Виноградова, а пізніше - в роботах Н-Г-Озерової, в.М.Бондаренка. о.і-Бахарєва традиаійно розглядалися засоби вираження заперечення на словотворчому, лексичному та синтаксичному рівнях, шо виявляються як експліпитно, так і імпліпитно (порівн. відповідно приклади: "исчезает с липа земли то, что уже никогда не вернется - памятники старины"; "Пойду я туда, как жеі"). всі ні дослідження створили узагальнене уявлення про засоби вираження заперечення та дали відомості про їх етимологію та сполучуваність.

Подальший розвиток лінгвістики висунув як одне з найважливіших' завдань створення так званих дійсних моделей мови (рос."действительных моделей языка" - за с.[•Гіндіним), спроможних імітувати процеси аналізу та синтезу тексту людиною. Але відомостей, шо мала лінгвістика про значення та синтаксичні зв’язки стандартних заперечних речень, для побудови таких моделей виявилося недостатньо, і увага вчених була звернена до логічних досліджень, в яких вже була зроблена спроба Формалізованого опису деяких явиш. Так сформувався другий підхід до вивчення заперечення, який умовно можна назвати семантичним (чи глибинним семантичним). Він представления у роботах ^.ВПадучевоі. І-М-Богуславського. І-М-Ко-бозевої, в.м.ТРУба та ін. найважливішою логічною ідеєю, шо кардинально змінила лінгвістичний підхід по досліджень проблеми заперечення, було положення про те. шо заперечуватися мохе тільки шле висловлювання (лреликанія). вважаючи заперечення оператором. СФЄРОЮ ДГІ ЯКОГО Є ЦІЛІСНИЙ зислів. вчені запропонували проводити семантичний аналіз заперечних речень шляхом їх заміни зворотом "неверно, что" (або "не имеет места, что"). Фактично виключаючи з поля зору різноманітні засоби вираження заперечення з усіма “капризани" іх розміщення в структурі речення-

_ _ ' ' * 2 ' ' ііи"'схшіяєиось яо цунки. що істина знаходиться" посёра-1 пині між крайніми позиціями, і для комплексного вивчення за-1, пєречеиня необхідні описи як значення,' так і форми його,ви-! ражоння- . . :

втомо, що російська мова характеризується розвиненою і окладною системою засобів вираження заперечення, які функпі~> снують на Різноманітних мовних рівнях як б єкспліпітній, так і в імпліаітній формі,, при ньому існує певна кількість ви-; панків незбіжності плану змісту та плану вираження; так, речення "он не может не прийти" Фактично має позитивне значен-. ни - "Он непременно придет", і .навпаки, речення "Очень нне; это нужно!" означає, то суб’єкт не має ніякої необхідності в чомусь- . ' ,

тому правильна побудова та адекватне розуміння речень з

заперечними маркерами, які фуккпіоііують в російських науко-і

■ і вих та публіцистичних текстах, масть значні труднощі і дляі

людей, шо вивчають російську мову як ійозємну, і для ЕОМ як! нового учасника комунікації у людському суспільстві на су*1 часному рівні розвитку цивілізації (Грязнухіна Т-А-. Дар- ! ЧУк Н-П,і Клименко Н>Ф, 1990). Крім того, за винятком праць' О-ф.іУравльова <1989), практично відсутні дослідження, в яких розглядаються роль та розподіл заперечення в текстах. ;

такш чинок, актуальність здійсненого дослідження зу-; новлена складністю та недостатньою розробкою-теоретичних аспектів поставленої проблеми, а також неповнотою виконаних , раніше'описів засобів вираження заперечення. . ’ |

з нашої точки зору, вирішенню них питань може допомогти опис мовних моделей з заперечними елементами, побудований з ' урахуванням взаємозв’язку значення та ного формального вираження. який дозволив би експлікувати продєдури аналізу та синтезу заперечних конструкпій (речень).

Відповідно до сказаного вите, іівтор нашоі роботи є найбільш повний опис поширених заперечних конструкпій та окремих слів із заперечними словотворчими елементами, які функціонують в російських наукових та публіцистичних текстах, а також .класифікація пих моделей, яка враховує різний '■ступень інієксиеності~ заперечного значення та його Формальні ознаки- крім того, нашим завданням є вивчення особливостей

, е

‘Розміщення заперечення у вказаних різновидах текстів: як натєріал дослідження були обрані наукові (тези по- *

нові лей та статті з мовознавства) та публіцистичні тексти :(наукові та культурологічні огляди із центральних газат 1985 .

- 1990РР-) - усього біля 9 тис-речень з запереченням.

, Об’єктом дослідження є різноманітні заперечні конст-

:рукп11 та слова з заперечними афіксами в російських наукових ' , та публіцистичних текстах, представлені на всіх значущих І Рівнях- 1 і •

! Нетодояогичнок) основою буди мовознавчі та Філооофоькі

, дослідження, шо трактують заперечення як універсальну по,! няттєву категорію, як діалектичну єдність суб’єктивного та,

І об’єктивного, мовної статики та динаміки мовлення-і в дисертаційному дослідженні використовано метоли: оли, --------------------------------------------------------—

і совий. формально-граматичний, функціонально-семантичний, а

і також морфемний аналіз та семантичний аналіз контекстів.які і -! включають експліпитно виражені елементи із запереченням.

Лля досягнення мети, поставленої В роботі, потрібно 6У"

' ло вирішити ряд часткових дослідницьких завдань:

. накопичити масив найбільш поширених в російській мові

заперечних конструкцій та слів з різними заперечними нарке-і рами;

провести типізацію (розробити класифікацію) цих засобів вираження заперечення, яка враховує взаємозв'язки різного ступеня інтенсивності заперечного значення та його формальні ! ознаки;

, виявити формальні ознаки конструкцій, в яких спосте-рі гається невідповідність плану вираження і плану змісту з метою однозначної оцінки семантики таких конструкцій та адекватності їх сприйняття й розуміння:

виявити закономірності’вживання заперечних конструкцій певного типу в різних частинах (аес інформаа.шю• (.‘«полови* блоки?.! тексту та. зизначити типоы комбінаті останні*.

наукова ногизна полягав у поьноті та докладності опису російських заяегачних >:окструкіай на щястаы ьмг/аиаия взаєм'пч'чзкхп значення та його Формальних огша*-. такий опис ст-і^оіг.кяй :іа іс?рє пічне в;тч<-ніія іонійських г.ошіиї отінюй-• з сі'П-чнтчко; ?-.«"?ч?чєйня у план і идо:юш<г злгйііі

"Пінгвїстичнаг йроблени розуніння тексту, а такох Ш певнґ

прагматичні аспекти - викладання російськоі мови іноземцям,

та розробку систем спілкування людини з ЕОМ.

крім того, розроблена класифікація засобів вираження

заперечення дозволяє проводити аналіз заперечних конструкцій і слів з заперечними словотворчими афіксами та регламентувати їх використання при синтезі російських текстів, така регламентація стає можливою на підставі одержаних в дисертаційному дослідженні даних про зв’язок кожного ■ РІЗНОВИДУ

заперечення з певним фрагментом (інформаційно-смисловим бло-’ ком) наукового або публіцистичного тексту.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, шо одержані дані про найбільш поширені засоби вираження заперечення В РОСІЙСЬКІЙ мові є певним кроком уперед для розв’язання проблеми розуміння тексту; пі результати дозволяють на першому етапі однозначно оцінити та адекватно зро-’ зуміти семантику конструкції із запереченням, а на наступнихі етапах - правильно зрозуміти текст в цілому і людині, яка не є носієм російської мови, і ЕОМ. крім того, зроблений опис засобів вираження заперечення дозволяє провести і зворотну одіерапію - граматично правильно синтезувати конструкції із заперечним значенням. |

Поряд з ним в роботі здійснена спроба детермінувати спорадичні заперечні значення й розмежувати слова з заперечними значеннями і відповідними маркерами та слова без заперечення, шо починаються ідентично, на підставі списків, наведених у додатках-

Здійснений прагматичний підхід до вивчення заперечення дозволив отримати більш глибоке уявлення про різноманітні засоби вираження негативної семантики в російській мові-розроблена класифікація дає можливість прогнозувати появу чи оііінити доцільність використання конкретного виду заперечення залежно віл пільової настанови комуніканта та розміщення заперечення у певній інформаційно-смисловій частині тексту-Практичне значення: результати, одержані в ході

дослідження, знайшли практичну реалізацію в курсі викладання російської мови іноземним студентам. Пі дані також можна використовувати у спецкурсах з лінгвістики тексту (з проблем

- 5 - . _

розуміння, аналізу та синтезу тексту) на філологічних Факультетах університетів та педагогічних інститутів. Крім того, аі дослідження за відповідної обробки можна розглядати як Фрагмент опису природної мови для створення систем машинного перекладу, автоматичного аналізу та синтезу тексту за ДОПОМОГОЮ ЕОМ.

на захист виносяться такі положення:

. 1- типізатд засобів вираження заперечення, що ба-

зується на врахуванні взаємозв’язків заперечного значення та його Формальних ознак і включає репрезентації заперечення на 1 різноманітних рівнях мови, відображає три різних ступеня інтенсивності нього значення: підсилене заперечення, сильне заперечення та послаблене заперечення: кожне з них, в свою іЧЄРГУ, поділяється на конкретніші РІЗНОВИДИ, які досить регулярно виражені у мовних моделях.

, 2- Публіцистичні тексти тотожньої тематики (наукові та

культурологічні огляди) є організованими за допомогою комбінацій трьох різновидів інФорматино-смислових блоків (ситуацій) - дійсного, негативного та еталонного.

3. характер негаші пов’язаний з інформаційно-смисловими блоками; у негативній ситуації спостерігаємо найбільшу кількість заперечних засобів та значну різноманітність інтенсивних засобів вираження заперечення; в еталонній та дійсній ситуаціях використовуються послаблене заперечення або незначна кількість сильного заперечення-

■ 4- виявлені продуктивні моделі з запереченням можуть

бути запропоновані комуиіканту - "неносію" російської мови -

як алгоритм граматично правильної побудови заперечних конструкцій з необхідним у відповідній ситуації ступенем інтенсивності заперечного значення і як алгоритм аналізу для адекватного розпізнавання конструкцій з запереченням у наукових та публіцистичних текстах. '

Апробація результатів дисертаційного дослідження відбувалася на наукоьо-иетодичній конференції викладачів та співробітників Філологічного Факультету ХДУ (1988), на Всесоюзній конференції "текст-термин-Словарь- (Київ, 1989). на науково-методичних семінарах кафедри загального та прикладного мовознавства (1990) та кафедри російської нови (199П

___ ' - ■ 6 ' філологічного факультету ХДУ-

зміст роботи- дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, бібліографії (4(0 позицій) та ю додатків. •

У вступі обгрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету та завдання дослідження, коротко охарактеризовано методи дослідження, уточнено термінологічний апарат, шо використовується У РОбОТі-

У першому розділі "Лингвистика, логика, философіія о сущности отрицания" поданий огляд висвітлення сутності явиша заперечення як у лінгвістичних дослідженнях, так і в логічних та філософських прапях для одержання всебічного уявлення ПРО де явише.

ствердження та заперечення є універсальними поняттєвими категоріями (Мещанинов), які немовби вплетені "в самую ткань языка" (лонпуа)- фактично кожний предмет, явише! ознака, дія можуть бути представленими у мові як такі, шо стверджуються чи заперечуються. ‘

Однак якшо для ствердження чого-небудь досить назвати відповідне явише/ ознаку, дію та ін., то для заперечення необхідно використовувати спеціальні маркери із вказівкою на відсутність (неіснування в широкому смислі) предмета, особи, явиїаа. .ознаки, аи- тому ствердження та заперечення е парною мовною категорією, в якій початковим, немаркованим членом опозиції є ствердження, а вторинним, похідним, маркованим -заперечення.

при цьому в лінгвістичній літературі існують значні розбіжності у визначенні заперечення- так, у деяких досить

авторитетних джерелах визначення заперечення Фактично тавто-логичне і не розкриває суті явиша, ь інших - заперечення

визначене'як" ""семантически неразложимая категория"(Падуче-ва); існують праць де заперечення розглядають як ствердження протилежного чи відсутність чого-небупь (Р/сская грамматика. 14)80 >•

Такі розбіжності, можливо, пов’язані з тин. шо в

лінгвістиці не існує єдиної точки гору на сутність заперечення як мовного яьиша.різ.чаіакітії! концепті лінгвістичної” тлгмачеккя сутності заперд^-кн-ч досить вичерпно опїі:,!-і<іі і

'РО'боТі Бондаренка в.м- в їх числі розуміння заперечення ~ як" зілсутності об’єктивних зв’язків ніж предметами, або наявності об’єктивної роз’єднаності предметів, як особливої заперечної модальності, як предикативно і чи психолінгвістичної . категорі і.

' мабуть, попільно говорите як про об’єктивну, так и про

суб’єктивну сутність заперечення, тому шо, з одного боку,

•чапечечеяня ноже в ряїі випадків відображати об’єктивну дійсність і вказувати на відсутність предметів, явиш, ознак ■чи зв'язків ніж ними, з іншого боку, за допомогою категорії ‘зяпроеивчнч МОТУТЬ бУТТ! В!»РПЖ?!11 ГЄЙ!;і С75 * ЄХТЯВСО -КОмйЙЬНІ ЗНЯ"РННЯ, готи чозепь вислоеяес овсе відношення ДО ЧОГО-Нй-будь чи неспритаяття чогось або своє бачення Фрагмента дійсності. .

■ в нашій роботі ми беремо за основу визначення, яке дає

"Русская грамматика”(1980), і розуміємо піл запереченням ^ствердження протилежного, шо конкретизується стосовно пред-!метів та явиш як існування - не і снування, наявність -ВІДСУТНІСТЬ, стосовно ДІЙ - ЯК ЗЛІЙСИОПЕЯ - нездійснення, стосовно ознак як наявність - відсутність та виражається в . осипаксисі за допомогою спеціальних заперечних маркерів.

Різноманітні мовні однині,з тому числі а заперечними маркерами, у більшості випадків пов’язані з відповідники логічними одиницями; так. слова із заперечними префіксами виражають заперечні поняття, а заперечні конструкції є ное-ч'/.нк вкразнигачи -заперечних с^ихвнь. прк чьону для вираження • суперечних (рос--противоречащих) ПОНЯТЬ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ' такі префікси, як '’не-", "без-/бес-", ''обез-/обес-", "а-", мис-", "им-1-, "ин-", а для вираження протилежних (рос.-про- / тивоположннх) понять - префікси "анти-”, "дез*”. "де-". В такому разі перелічені више префікси, шо співвідносяться з заперечними поняттями, можуть бути Формальними ознаками відповідного типу понять і на дій підставі розпізнаватися в текстах "неносіями" російської мови-

Хоча зв’язок судження і речення у більшості випадків не викликає сумнівів, співвідношення між ними розуміють яеодна- ' •сово, так, їх специфіку підкреслює С-І-Бахарсв, акол--. . шанський г.В. та Лімантов Ф.с. ототожнюють їх- ' ' .

к

г' ' — .-.-.у

"БПГ.'Шпгаї>енко підкреслює, то семантика ствердження та. заперечення є не тільки логічною властивістю речень-суджень, • шо можуть бути істинними при ствердженні та перетворюватися І на несправжні (рос. - ложные) ЛРИ запереченні.Вона водночас; с і граматичною властивістю.речення, оскільки для вираження: вказаних розбіжностей існують особливі Формальні засоби.' 1 Крім того.,одне і те ж логічне заперечення може СУТИ пе* ! редане різноманітними мовними, засобами. (’

Оскільки заперечення у формальній логіпі є однією з ос-£ новних операпій, які базуються на протиставленні істинності

- НЄІСТИННОСТІ (рос. ложности), то особливості МОВНОГО:

оформлення для логіки не мають значення. Але у мові пі 1

■ ■ • і ,

відмінності досить важливі, не кажучи вже про те, то існує; різноманітний ступінь інтенсивності заперечного значення, шо 1 є виключеним ДЛЯ ЛОГІКИ. ;

У філософських працях пояснення сутності заперечення І займає досить важливе міспє, і. звичайно, має свою спе-1 пифіку. Заперечення як філософська категорія виражає "диа- ^ лєктичєскую связь двух последовательных стадий (состояний) і , развивающегося обьектаі", являючи собою "необходимый момент 1 развития",а також "условия изменения объекта, при которых ; некоторые моменты не просто уничтожаются, а сохраняются в ! новом качестве"(Гегель). .

ідея специфічного РИТМУ розвитку всього.живого як Збереження. спадкоємності та заперечення сформувалася вже в не- . жах міфологічної свідомості шарнюк). так. у багатьох міфах ‘ описано періодичну загибель світу та його наступне відрод- ; ження. л.гумільов та о-панченко відзначають, шо існували філософські антисистеми, які були побудовані за принципом , заперечення світу і"гяостилизм" у ііі-іу ст., "Флагеляантст-ВО" -"движение бИЧУЮЩИХСЯ" У середні ВІКИ). 1

, АРістотель вперше надав запереченню статус логічної категорії. яка протилежна ствердженню.Пізніше важливу роль заперечення при доведенні істини відзначають Ф.Бекон та р. Ле-карт. однією з найважливіших характеристик речі вважає заперечення Б.Спіноза, деструктивну сторону заперечення підкреслює Ф-Вольтер, розробляючи іде» соціального заперечення та історичної спадкоємності. значним є внесок

-- - 9 - ' ,

’нінепьких філософів у вивчення заперечення- так............ Г-’Кант

включає заперечення у найважливіший принцип своєї філософії-Подібні філософські та соціологічні ідеї мали . великий вплив на передову суспільну думку Росії (на 0-і-Герпена. ■ В-Г-Бе-линського, М-О.Добролюбова. М-Г-Чєрнишєвського) та України (на Т-Иевченка, Л-Українку, І-франка).

О-І-Бахарєв відмічає, шо и філософські, й логічні тлумачення заперечення мають як подібні, так і відмінні рисило перших належить те, шо при запереченні спостерігаємо перехід певного поняття у своя протилежність- Різнидя полягає в тому, що для діалектики є характерним збереження позитивного нонєнту в проиєсі розвитку, а логіка заперечує ?снування конкретної ознаки, предмету або реальність дії.

; таким чином, в онтогенезі мовне заперечення є засобом вираження певних філософських понять та' категорія, які сформувалися на підставі емпіричного досвіду людства та ор-

і

іганізовані за загальними законами людського мислення. У Філогенезі логічні та філософські категорії є вторинними шо-'ло мовних, я тісний взаємозв’язок пих названих више категорій не викликає сумніву.

У другому розділі "средства выражения отрицания на различных язикових уровнях" послідовно розглянуті заперечні маркери: префікси російського та іншомовного походження, ЯКІ постійно чи спорадично виражають заперечне значення; заперечні частки, займенники, прислівники та сполучники- всі пі засоби вираження заперечення е Формальними ознаками слів із . заперечним значенням і таким чином можуть 5ути "сигнален" для адекватного розпізнавання їх у тексті й правильного розуміння змісту тексту. ■

однак детальний опис засобів вираження заперечення, існуючих в російській мові, є недостатнім' для ’ однозначного РОЗУМІННЯ. По-перше. ТОМУ ШО ІСНУЄ певна КІЛЬКІСТЬ СЛІВ'без заперечного значення, початкові елементи яких ідентичні.заперечним префіксам (напр., "небесный" и "некрасивый").’/ таких здшдк&х ми прслоиусмс використовувати трохи сарсшоав (тобто орієнтоване на орфографічний запис) морфологічне членування слова, ми склали перелік найбільш поширеного морфємно^_ складу слів з заперечними префіксами і заперечним значенням,

ТКГВйІГОРИС'ГбВУЬться у російських наукових та публіцистичних'

. текстах, крім того, для важких випадків можна застосовувати інший перелік слів без заперечного значення, шо починаються! ідентично заперечним префіксам (додатки 4-Ю). !

Другою причиною є те. шо заперечні префікси можуть ви-! ражати різноманітний характер заперечності; на шо вказували Чернигов В. і.. пешковський о.н.. виноградов в.в. так. за до-| помогою заперечного префікса "не-" можна виразити значення| "полного отрицания того, что слово передает без этого аффик-; са (капр., немузыкальный, неделимый), ограниченную меру качества (напр.. нетрудный, нетяжелый) и контрастно-утвердительную реальность (капр., недобрый -'Не только отсутствие' доброты, но и наличие злости)"(Виноградов). . і

У російській мові для різноманітних заперечних префіксів є характерним як закріплення за певним видом значення! (напр., "недо-" завжди виражає невповноту. недостатність чс-. гось). так і вживаниия у всіх трьох описаних више значеннях] ілрєфікс "не-" в наведених више прикладах). |

Префікси із значенням заперечення були поділені нами на: три,умовиі семантичні групи:

і) із .значенням втрати, йіесуткості (прєфікси "не-". : ’•оез-/бес-”. иобез-/обес-". "а-", "аис-". ”им-”. "Цн-\ :

здр-"); .

і

г) із значенням різного ступеня неповноти ознаки чи дії (префікси "не-", "недо-");

3) з послабленим заперечним значенням (або, за термінологією н.Г.озєрової, стверджувально-заперечним значенням, напр., префікси "не-", "небез-/небес-п, "анти-”, "де-", "дез-".

Вказані розбіжності у значеннях слів із заперечними префіксами ми врахували в розробленій класификапії засобів вираження заперечення. .

іія класифікація була розроблена на підставі аналізу наукових та публіцистичних текстів, при цьому в реченнях були виділені слова з заперечними префіксами (і тоді ми розглядали типовий морфемний склад слова) або синтагми, шо включають один чи декілька заперечних елементів та його (їх) найближче оточення (ПОРІВН. ВІДПОВІДНО: "Выход нужно найти немедлен-

- И - ч..

но"! "У общества охраны памятников никаких санкций не имеет1 ся за разрушение зданий").

у розробленій класифікації були згруповані засоби вираження заперечення, які функціонують на всіх значущих рівнях

- словотворчому, лексичному, синтаксичному, метою и створення було виявлення співвіпноствй між Формальними ознаками й різноманітними заперечними значеннями для усунення труднощів. іію виникають при розпізнаванні та розумінні заперечних слів та конструкцій у реальних текстах. Подану класифікацій можна уявити у вигляді трьохступінчатої ієрархич* ноі структури, головними частинами якої є сильне, підсилене та послаблене заперечення, при цьому категоричність заперечного значення, шо максимально сконцентрована в підсиленому запереченні, поступово втрачає свою інтенсивність під час переходу до послабленого заперечення, кожна з них частин, в свою чергу, розподіляється на конкретніші види значень.

Було виділено три основних типи заперечного значения:

1) сильне (або власне) заперечення, в якому тільки один

заперечний маркер із значенням заперечення дії, шо розташований, як правило, перед присудком (напр-, "зт^ продукция не обладает современными потребительскими качествами"), або із значенням заперечення об'єкта чи суб’єкта ди, ознаки і т.п. (порівн.: "несправедливость била допущена к нему персо-

нально"; "Бесконечные дискуссии должны смениться конкретными делами”). _

2) Підсилене заперечення, шо створюється часткою "не" в комбінаті з різними підсилювачами (такими, як заперечні прислівники чи займенники з префіксом "ни-”, напр.: "До этого никто не проводил подобного эксперимента в лабораторных условиях"■

3) послаблене заперечення. яке з’являється при поєднаній частки "но" з лексичними засобами, шо ослаблюють інтенсивність заперечного значення (такі, як прислівники "очень", "даже", напр.,"Задание было сформулировано не очень точно") •

тот для підсиленого заперечного значення можна виділити ю таких видів (заперечення дії та суб’єкта дії. гапере-чєння пи та і і ознак, заперечення «і і та можішаості і і

. - 12 -

здійснення'та ін.). Пі різновиди заперечного значення мають регулярне вираження у.певних мовних моделях, описаних в лопатку і (35 нод'елей). .

лля сильного заперечення виділено 5 різновидів заперечного значення (заперечення дії, заперечення суб'єкта дії. заперечення ознаки та іи.). які репрезентовані в 43 моделях (додаток 2).

Лля послабленого заперечення описано 5 різновидів заперечення ■(неповнота дії. часткове заперечення ознаки, пом’якшене заперечення якості виконання дії та ін.). які репрезентовані в іг мовних моделях (додаток 3).

у третьому розділі "Локализаяия отрядания в текстах" розглядаються особливості розміщення засобів вираження заперечення у"різноманітних частинах текстів.

розуміючи текст, згінно з тураєвою. як складне структурно-семантичне утворення, ми вважаємо необхідним враховувати також його прагматичну спрямованість, вивчення заперечення досить тісно пов'язане з дослідженням пропесу розуміння тексту, оскільки розуміння тексту являє собою бага-тостулінчатий пропєс, який йде від розуміння окремих частин ДО РОЗУМІННЯ ЦІЛОГО (ЖИНКИН). для його досягнення ДОЦІЛЬНО розглядати організацію текста.

Виходячи з того, шо тематично близькі тексти наукової прози не тільки внутрішньо формалізовані, але й побудовані за однаковою логічною схемою, ми запропонували свій варіант робочого інструменту для репрезентації загальної схеми змісту тексту., зміст кожного тексту був представлений у межах цієї схеми, шо дозволило наочно представити закладену в тексті комунікативну програму осмислення його основної концепції- За основні одиниці організації тексту ми прийняли інформаційно-смислові блоки, Б яких предмет розгляду одержує певну позитивну чи негативну ОЦІНКУ з ТОЧКИ ЗОРУ ВІДПОВІДНОСТІ-НеВіДПОБіДНОСТі вимогам, шо до нього ставляться. тоді організація тексту складається з Різноманітних комбінацій трьох типів інФормашино-смислових блоків, умовно названих дійсною, негативною та еталонною ситуаціями, при пьрму дійсна ситуація описує стан справ в ккій-нееудь сфєрі діяльності, негативна - кгити>;'уЧ. або вказує дефектність ста-

- із -

'НУ' Справ'Тієї ж самої сфєри діяльності, а еталонна описує,-яким повинен бути в ідеалі стан справ в паній сфєрі.

У проаналізованих публіцистичних текстах відзначено два основних типи комбінацій інформаційно-смислових блок.ів:

1)пиклічний (коли опис дійсної ситуації змінює негатив-на і завершує еталонна),

г) ЦИКЛІЧНИЙ з відхиленнями (КОЛИ ПОСЛІДОВНІСТЬ них частин порушується)•

І Перший тип є характерним для наукових оглядів, а другий

- ДЛЯ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИХ. ■

У наукових текстах спостерігаємо сувору послідовність інФормаційно-смислових блоків, ЯКІ ДЛЯ ЦІЄЇ групи текстів зручніше було назвати "вступом до ситуації", "описом предмету дослідження” та "загальними висновками”.

' за аналогією до досліджень о.ф.Журавльова(!989). ни

.визначали рівень та характер неґації в усіх проаналізованих ]текстах, нами було встановлено, шо різноманітні типи заперечення (підсилене, сильне, послаблене) маоть відносну закріпленість за конкретними частинами тексту (інфор-маїїійно-смисловими блоками), виявилося, що найвищий рівень негації спостерігається при описі негативної ситуації і саме в пій частині тексту використано найбільшу кількість засобів вираження заперечення (від 40* до 75*). при описі дійсної ситуації рівень негапії коливається від 5* до зо*, а в еталонній - від ю/. до 35*• такий нерівномірний розподіл засобів вираження заперечення пов'язаним з різноманітно» комунікативною та прагматичною спрямовані сто тексту, а саме з цілеспрямованістю на критику, на заперечення того, шо не задовольняє вимогам (негативна ситуація), на констатацію Фактів (дійсна ситуація), на ствердження позитивного, бажаного (еталонна ситуація).

за нашими спостереженнями, різним виявився не тільки рівень негаші в інформаційно-смислових блоках тексту (ситуаціях), але й її характер, так, у дійсній ситуаціі наяиир-ше використані різні вили послабленого заперечення, які репрезентовані РЯДОМ ПРОДУКТИВНИХ моделей З префіксом "НЄ1Ю-“ або часткою "не", дія якої послаблена спеціальними лексичними засобами (напр., прислівниками міри та' ступеню); пор і ви-'

- - 14 "

відповідно:* "яедовшіолнение плана" і "ке очень точная Формулировка”. _ ' ' ■ -

найбільша різноманітність мовних моделей із запереченням була відмічена в негативній ситуапії - іх можна віднести і до сильного заперечення' ("не выполнил". ■ бездействует". "несчастье" "без ответственности11 и Т-п. ). і до підсиленого заперечення (напр., "ничего совершень’9 не готово", "абсолютно никто не сказал", "совершенно невыполнимая задача" і т.п.). При пьону заперечення розташовується як перед Дієсловом, так ■ і перед іншими частинами мови, шо уточнюють в реченнях ' які-небудь умови реаліз.апії-нереалізапії дії.

В еталонній ситуапії найчастіше використовуються засоби вираження заперечення з послабленим заперечним значенням, ; напр., складені сполучники типу "не...а", "не только. ...но и”, "не столько, ... сколько", " а не * і т.п. ‘ ,

у проаналізованих наукових текстах найбільша кількість! засобів вираження заперечення§(від 15* до 25*) використову-■ ється у "вступі до ситуапії". вони в більшості випадків масть послаблене заперечне значення, напр, "не дают возможное-ти”, "не очень надежно защищают"', при '"описі об’єкта дослідження" використовується від 39* до 46* сильного та підсиле-; кого заперечення, напр.; "эксперимент не дал ожидаемых результатов ", "Кроме этого заповедника, этот вид растений нигде больше не встречается". У "загальних висновках" використовується заперечення досить РІДКО (5~15*) і відноситься до послабленого заперечення•

висновки, виявлені взаємозв’язки між видом заперечного значення та його Формальними ознаками, а також описані про-' дуктивні новні модель в яких вони реалізуються, достатньо впевнено .дозволяють адекватно зрозуміти текст при його аналізі чи граматично правильно оформити повідомлення при його синтезі- одержані лані даоть можливість вибирати з усього Різнонаніття мовних засобів саме ті, які виражають необхідну у певній ситуації інтенсивність заперечного значения (сильну, підсилену, послаблену і .крім того, рівень і характер негаціі досить тісно пов'яг&иии з інформаційно - емис.ясмнчи блоками тексту, шо .иогволйє неьною піроп прогнозузати :. а\, того чи ішїого рі"!>ориг.у '.залежне, яг а *>:!•.-**••

- - 15 -

■ Спрямованості комуніканта) в певній частині тексту..........

. одержані традиційними описовими лінгвістичними методами теоретичні знання про російське заперечення розраховані як на традиційне використання у викладанні російської мови, так і на використання, шо виходить за нежі традипії (спілкування "лгдина - ЕОМ")-'■ Положення, шо винесені на захист, підтверджені ре-

зультатами дослідження і виходять з основних положень ДИСЄР~ , тадійного дослідження.

: основні результати знайшли відбиття у таких пУблікапі-

ЯХ: ’ .

. і. Воинов В.К-, изергина О.А-., Новикова о-И• Понимание

і хак “апперцепция" у А.А'.потебни и Формализация описания се-

і мантики текста // тези доповідей рєспу6л.конфєрєнпіі "творча

І

і спадщина 0.о.Потебні й сучасні філологічні науки". - Харків.

I 1985- - С.193-194. ’ . .

І г. воинов В-К-, замаруева И-В-, изергина о.л., новико-

і ва О" гипотеза о понимании текста іаспекта Формализации).

// проблемы бионики, вип. 40- - Харьков; 2иша школа, 158Я.

I - с. 43-53.

3. воинов в-к-. изергина О-а. Новикова о.И- Апперцепций у А-А-потвбни и понимание текста // ТРаяивлк.А-А.Потэбпи и современная филология; материалы III потебнянских чтения.

- Харьков, 1938- - леп. В ИНИОН АН СССР N33977 ОТ 20.05. ’988- - 80.

а. воинов в.к., изергина о.д., Новикова о-И- о семантическом и прагматическом подходе к анализу текста // Тез. еноту пл. на совещании "Прагматический аспект граикатичсскотГ структуры текста". - М-. 1988. - с-100-1015- Новикова о.И. об отрицании в семантической структуре текста // вестник ХГУ. - N329- - харькоз:виша школа, 1989- -С-88-95. .

6- Новикова о-И- О классификации семантических разно-

видностей отгндания а русских небеллетристических текстах -леп. В ИНИОН АН СССР N 3931*9 от" 17-Ов- 1988' - г'2 с. ” ’

7- Новикова о-И- о Формальном подходе к описанию семантических оттенков отрицания (на материале русских небеллет; ристических текстов) // моделиране и симулиране на човешката

памет "КНЕМО-89”. - тез.докл- III Международной научно-технической конференции. - Варна, 1989. - с.160-161.

е. воинов в.К.. Новикова о.И. о компрессии семантического представления текстовой структуры // тез.докл. V научи. конф. "Лингвистическая семантика и прагматика”. - Моек-ва-харьков. 1931. - с.140-142.

9. Чистякова А.Б., манивская Т.Н., Новикова О-И- выражение отрияанмп в русском языке // метод, указания и задания для иностранных студентов III курса. - Харьков!основа. 1991.

- 40 с.

Соискателю принадлежат теоретические комментарии по грамматике и разработка справочных таблиц.

Ю. воинов в.К-, Новикова о.И- Теория понимания у А.А. потебни й универсальный предметный код н.и.жинкина // тез. яокл- Всес. научн.конФ. "А-А-потебня - . исследователь славянских взаимосвязей". - ч. 1• - Харьков. 1991. -

С.,46-49- .

и. Кравченко в.м., Новикова о.и.. Чистякова А.Б. система обобщающих занятий по грамматике, б процессе обучения русскому языку студентов-иностранпев нефилологических специальностей / Вестник ХГУ. - N370. - Харьков, 1992- * С.7-ю.