автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.06
диссертация на тему: Ст. Ориховский-Роксолан как историк и политический мыслитель

Полный текст автореферата диссертации по теме "Ст. Ориховский-Роксолан как историк и политический мыслитель"

РГ/^ППРОЙЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УН1ВЕРСИТЕТ

/ г-'" " О-Т'Ч - 1 [av.i Í---J

Вирський Дмнтро Сташславович

930.1:1" 16"(477)

Ст. Ор/ховський-Роксолан ян icmopuK та пол1тичний мыслитель

Спешалтпеть 07.00.06. - icropioroami«, джерелознавство та спешальш icTopiiHiii дисшшлши

Автореферат днсертацп на здобуття паукового ступеня кандидата ¡сторнчних наук

Дшпропетровськ — 2000

Дисерташею с рукопис |

г

Робота викокана на кафедр! ¡сторюграфн та джерелознавства

Дншропетровського державного ушверситету

Науковий кертник: Доктор ¡сторичних наук, професор КОЛЕСНИК 1рина 1ван1вна, Дшпрог.етровський державний университет, професор кафедри ¡сторшграфп та джерелознавства

Офп/шт опоненти: Доктор фшософських наук, професор КАШУБА Mapiä Васшнвна, завщувач видшом фшософн культури ¡«статуту украшоэнавства ¡м. 1.П.Крип'якевича HAH Укра'шн (м.Львт)

Кандидат ¡сторичних наук АБРОСИМОВА Св1тлана BiKTopiBHa, г.ровщний науковий сптробшшк Дшпрспетреьського кторичпого у,уз.;:,

ПровВнаустанови: Харк1вськж Нашональний ушвсрситсг ш. В.Н.Каразжа кафедра ¡сторюграфи, джерелознавства та археологи

Захкст вщбудеться 2000 р. о 13 годин! на заешаши

• спсшалпованоУ вченоТ ради 08.051.14 при Дншропетровському державному ушверситеп за адресою: 49125, м. Дшпропетровськ, пр. Гагарша, 72, ауд.307.

3 дисерташею можна ознайомитись у науковгй 6i6;iioTeui Дшнронетровського державного ушвсрситсту за адресою: 49150, м. Дшпропетровськ, вул. Казакова, 8.

' Автореферат розкланий "JjJ-Jjta^A 2000 р.

ВчениГ) секрстар снешалвованоТ вченоТ ради, кандидат ¡сторичних наук, доцент

Кривнй I.O.

ЗЛГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Акшjii.v.-iaic.-Hn досяпЪаеннл. Уиезалежнення Украиш поставило перед украУнськими штелектуальними колами /(oci незвичну проблему вшповщальност! за «справу народу» (res publica) i дало вщчути вагу «шапки Мономаха». Все це эбумовило справжшй «ренесанс» штересу до icropiï оргашзацн та функцюнування держав, м¡ста елint у сусшльсш, досвщу «перехщних» перюдш та епох псштичних i культурник ¡нновацш тощо.

Саме в цьому контекст лривертае увагу творчшть Сташслава OpixoBCbKoro-эоксолана (1513-1566) - видатного украУнсько-польського гуманиста, блискучого зратора i публщиста, автора численних ¡сторико-псийтичнпх трактат, pejnrübro-юле\пчних праць i твор!в вторичного та ¡сторико-б!ограф1чного зм!'сту. 'астосування до спадщини OpixoscbKoro характеристики «вперше в УкраУн!» з >агатьох позиц'ш виглядатиме цшком доречно i саме у цариш сошальних наук ¡стопи, пол!топогм тощо) його вчссок Б'дзНаЧаСться масштабом та орипналынстю. ДавЬЬаш'я i культура, народ i держава, иолодар i громадянин в ¡сторичному час! -(авколо цих понять постшно оберталися штелектуальш шукання гумашста. ^ртикульоваш Ор'ьховським щеУ були суголосш найпередовшим концепщям ювочасноУ суспшьноУ думки, до того ж, ним фактично вводився «украУнський тнник» до М1-ркувань i розрахунив вченого cbîty ЗахцшоУ Гпроии.

Осоилнвс значения Д1яльшсть Роксолана мала для Першого украУнського йдродження, роль у «кому гумашста позначена майже трагеджним пафосом. Це юль Предтеч!, «героя приречсного», я кок» вабить незд1'нснене. Духовш пошуки )pixoBCbKoro можуть бути чудовою ¡люстрацию джерел, з яких повставала овочасна УкраУна й ïï ¡нтелектуапьна традишя, та погляду на «вщродженськЬ> роцеси не ильки як на культурш «здобутки», але i як певш «втрати»'.

У зв'язку з цим сл-1д завважити, що ставлен! Роксоланом питания нерщко осять ушверсалышй характер, а висновки гумашста почасти залишаються ктуальними i зараз. Тому вивчення його паукового доробку суттево поглиблюс ерспективу дискурсу сучасних гумаштарних наук, зокрема щодо «феномену вокультурностЬг украУнського культурного простору та альтернатив кторичного озвитку, досл1дження «icTopiï, що не здшснилась»3.

Зашкавлет'сть Opi-ховським мае i специфично науковий (¡сторюграф1чшш) HMip. Адже серед завдань нашональноУ ¡сторюграфп не останне Micue займае î'hu.'îvîhh-î «знакових псстатсп» укршнсько! ¡сторичнсм науки та простеження ¡х зорчих бюграфш у контексп загальноукраУнського ¡сторюграф^чного процесу4. ¡дтак постжний ¡нтерес ¡сторичноУ громадськост! до бюкторюграф^них аслщжень е природним.

счашч Я Hauii три виродження • не лише тдобуткн, а й втрати// Сучасшсть. - 1998. - jNs 12. - С. 136-143. \шл-1шк 11 Друпп! швденнослов'янський вплив та укратське культурно-нашокальне виродження XVI - початку <! ! ! ст.: етаии формування «атонально*' сисгеми gcrîtm// Укража i Болгария: bîxh кторичжк дружб» (матершш HijiiWHiiiï. присвяченоУ 120-р«ччк> визво.п-лшч Бо.'иарп н!д осмз.чського ira}. С'леса. 29-j i ж'оятия ! 998 року. - Одеса. 94. - С..!9.

YiK'fiici А.Я Исюрик конца XX века в поисках метола. Вступительные 1амечамия ОднссеЛ. Человек в истории. 96.-М. 1996.-С. 10.

•ип'сник / /. Украшська ¡сторюграфт (XVIII - почаюк XX стангтя). - К.. 2000. - С. 135.

В останш десятил!ття так! дослшження аеттшзувались пщ впливом т.зв. «новоУ ¡нтелектуальноУ ¡сторИ», що внесла в студи з «¡сторп ¡сторичноТ науки» пшходи та теми, як! доти перебували на маргшез! академ1ЧН01 ¡сторюграфн5. Серед п утоблених сюжет!в - студи, присвячен! м'.сцевим пседставникам ¡сторичного письменства середнылнччя та Нового часу6. Брак останшх в Украпп не сприяе [¡¡дтнорснню загалыюУ картини розвнтку укра'шськоУ ¡стор!ографп, що, м1ж ¡ншим, для св'1товоТ ¡сторичноУ науки е критерием як академично'!, гак I нацюнапьноУ зрмост! та лсптимносп7.

У цшому, актуальшсть вивчення Д1Яльност1 та творчого доробку С.Ор1ховського-Роксолана зумовлюсться, на наш погляд, двома найважлив1шими аспектами: ¡сторюгра<|нч1шм (необхщшсть визначення рол! 1 внеску вченого у розвиток ¡сторичноТ та . пол'ггичноУ наук та мкця його в украТнському 1стор'ю!'раф]чному процеа) та джерелознавчим (введения до наукового 061 гу комплексу джерел и 101 его р '1 о фа ф ! ч н о го характеру, стосовних житгя та д'шлъносп гумаш'ста).

Об'ектом досли)ження с процеси сусшльно-полггичного та духовного життя в захщноукра'шських землях у середин! XVI ст. Предмет дослШжспия станошгть ¡сторична свщомють, политична щеолопя, культурна та громадська д1ялыпсть украУнсько-польського ренесансного мислителя Стагпслава Ор!ховського-Роксолана.

Метою даного досли)ження с реконструкщя та ан&шз систем« иоглядш С.Ор1ховського-Роксолана у царит ¡стори ! сустльно-но.штичноУ думки, а також з'ясувакня рол! ¡еторико-пояггичнйх кокценц!?. Роксолана к ¡ктелектузльному розвктку ранньомодерноТ УкраТнн.

Для досягнення означено! мети кесбхщно розв'язати так! дослгднииыи заедания:

• скласти творчу бюграфш Ст.Ор1ховського на тт сощокультурних процес!в в захщноукра'шських землях у середин!.ХУ1 ст.;

• з'ясувати джерела творчост! мислителя, ступ'шь ц популярност! у сучасниюв та вплив на подальшу украУнську ¡нтелектуальну традицпо;

• проанал!зувати ¡сторичш погляди Ор!ховського та !х мкце у загалыюму творчому доробку гумашста;

• визначити ступ!нь орипнальносп ¡дей гуманкта в контекст! сучасного ному «наукового» св1Тогляду;

• доел ¡лиги шляхи ¡нтерпреташУ Ор!ховським щейних набутк!в антично! 1 рснесансно! социально! ф!лософ!У та застосування Ух для потреб сучасного йому сусшльства;

• розглянути полколопчш концепцн Роксолана, Ух значения для пол!тичноУ «науки» краУн «р!чпосполитського кола» та вплив на реальну сусп!льну практику;

• з'ясувати «украУнський» аспект творчост! Ор!ховського, окреслити мкце Роксолана в ¡стори УкраУни та вичюняноУ сусшлыгаТ думки.

incpetui / If ('сальность и исторический карратив: проблемы саморефлекенн ноаой имтелект\альноГ| истории^ Олкссй. Человек в истории. 1996. - М.. 1996. - С 22. " Там само. - С.ЛО.

" v,m Нцтп И Docs Ukraine Have a History?7 Slavic Review 54. no 3 (Fall 1995). - P.659.

Методо.ктчною основою дисертацн слугують два засадни'п принцнпи. По-1ерше, принцип багатоперспективност/ (полшеспективност!) ¡сторн, що був ■формульований у рамках фтософського дискурсу8, а запропонований до CTopioipamiMnoro вжитку О.Пр1иаком та B.11отульницьким\ Цей принцип дозволяе 1ам вид!ляти з-пом1Ж рЬномаштних контекст1в буття OpixoBCbKoro загалыюеиропейського, ритосполитського, польського, шляхетсько-станового, :онфес'1Йиого тощо) украТнсью nepBiii i зрозум'ии, яке значения мали останн1 у китл та д1яльност1 uic'i непереснноУ особистосл.

Застосування принципу багатоперспективност! потребуе звериення до temodie MiKpoicmopii, що передбачае рпке збшьшення числа «параметр1в» юдського буття; як! п!ддаються анал!зу. В остаточному шдрахунку вони створюють азу для зв'язноУ оповш про конкретних людей, в котр!й могло б до деякого тупеню вимдльовуватнсь 1 Ух соц!зльне сепедовите'^.

По-лруге, бююторюграфмний принцип, базований на дослщженш ¡сторичних вшд та процеав кр]'зь призму життя i творчост! окремих помтшх представниюв похи". Викорнстання цього принципу е особливо пшдним у етутиях, стоеор.них арини icTopii ¡дей i, зокрема, вивчення ¡стортграф'гшо/ та сусп'шыю-пол!тичноГ умки.

3 инм принципом ткно пов'язана Teopia iepapxii численных лояльностей та заемовиключ/шх ceidoMocmeü, сформульована украУнсько-канадшським ослиником П.Мзгочием12. Впажаемо, що без застосуваиая згаданого поняття еможливе досгпдження ¡нтелектуалыюУ icTopii ранньомодерноТ УкраУни та равильна оцшка «украТнства» тогочасних культурних Д1яч1в, у тому числ! i '.Ор!ховсысого-Роксолана.

В досл1джеми1 були також використан! загальнонауков! методи, так-i як ггорико-пор'шняльний та ¡сторико-хронолопчний, методи класифкацп й ерюдизацн, а також конкретно-проблемт методи.

Наукова новизна дисертацшноУ робота полягае в тому, що в н!й на пщстав1 иатзу численних матер!алт втизняноУ та заруб1жноТ «opixoBianu» здшснюсться проба соцюкультурноУ реконструкцГУ життевого та творчого шляху украУнсько-ольського «¡нтел1-гента» останнього «ггередлюблшськгого» локолшня, яким був тзн!слав Ор!ховський. В днсертаип запропонована орнпнальна пер!'одизащ'я зорчоУ д!яльност! гумашста, в як!й наголошено на спадкоемност! погляд1в раннього» та «тзнього» Opixonci.Koro та «консерватизм!» його ¡дейноУ позиц!У.

Кр'пь призму св!тосприйняття Роксолана автором проанал!зована специф!ка фаУнськоУ ранньонашоналыгоУ («лротонац'юиалыюУ») св!домост!, iV ¡сторико-/льтурш та соц!опол!тичн! аспекти. Особливу увагу прид!лено вивченню творчост!

)рпи\'Ц'[-Гшх1П .V. Тема нашо! лоби '.' Üpnuva-i-Гjcum .V Bnopani твори. * К., 1994. - С.З15-369.

1рщак О. Що такс icioptst Украши?'/ УкраТнознавство. Хрестомаля-поабиик: У 2 кн. Кн.1. - К., 1996. - С.347;

нтлышцькии В А Украшська та евггова ¡сторична наука: Рефлекс» на меж! столгсь// Укрлстор.журнал. - 2000. -№1.

Г.3-20.

tk'i-смертннй ЮЛ- Некоторые соображения об изучении феномена власти и о концепциях постмодернизма и (кроисторни// Одиссей. Человек в истории. 1995. - М., 1995. - С.12.

. А',/./w [¿hoi рафия и история ' Современные чсюлы преподавания новеГниен нсгории. - М.. 1996. - C.I9I-20I;

иико ВС. 1жнрафкгшка як галузь icTopinnot науки: ¡сторюграфю та методолопя. Аяторсф. дне... д-рз ¡сторичних

ук' 07.00.Об'' 1н-т бюграфнних дослижень НБУ ¡м.В.I.Вернадского МЛН УкраУни. - К. 1997. - 48с.

Ми-очий П Украшське нашональне виролження. Нова аналтпна структура//Укрлстор.журнал.- 1991. - J4V}. -

107.

гумашста в контекст! реакни украТнського сусптьства на «р1чпосполитськи ушверсалистський проект»* та спроб «украТнщв» штепруватися в нови; мультикультурний (¡мперський) прост1р.

Докладно розгля.чуп ¡сгори':::: та су с п; л ь;; о- п о л; т;; ч •; I погляди Ор1:хонсьгсогс В ко»текст1 поширення на украшсыо терени ренесансного св5тогляду з'ясовуютьс Ух витоки, адекватшсть тогочасному р1вшо св!тово1 науки та вплив на реапьи сощальш практики та ¡нтелектуальну традиц!к> УкраТни.

Зрештою, автором зроблена спроба окреслити м'юце Роксолана в украТнськом; ¡стор!ограф!чному процеа та ¡сторп штчизняноУ суспшьноТ думки. Наголошено н; доречносп розгляду творчосп «р'ипосполитських» ¡нтелектуалш в контекст останшх.

Практичпе значения дисертащ'Г полягае у тому, що вона може буп використана в лекцшних курсах з ¡сторп УкраТни, украТнськоТ ¡стор'юграфп, ¡стор! полт'чноУ думки, ¡сторм украУнськоТ кудьтури, ¡сторп захщних та швденнкх слов'я! тощо. И матер!али можуть послужити гюдальций наукозШ розробщ як спец1апьн< ор!\овознавчоТ проблематики, так ¡.. ширше, питань ¡сторп середныадччя та Новоп часу.

Реалптия та використання наукових розробок. Положения дисертацТ використаш в науково-доайднш робот-! кафедри ¡сторюграфп та джерелознавств; Дн1пронетровського держуш вереитету за темою «1стор1я науки та оевт) в Укра'нп I контекст! етнонацшнальних процес'т».

А про итг'я доан'дзкеная. Основн! положения та висновки дисертаци знайош свое воображения у а'яти наукових сгаттях (загальна кшьюсть иубл1кацм - И ) обговорювалися ¡¡а »н/ккародкш Наукозо-прдктнчнш конференцп «Запоризькс козацтво в пам'ятках ¡стор¡У та культури» (3ап0р]жжя, жовтень 1997 р.), н; мгжнародшй науковш конференцп, присвячешй 350-р1ччю початку Нац'юнально'] революцп «Визвольна вшна украТнського народу середини XVII ст.» (КиТв, травень

1998 р.), IV Дрогобицькш науковШ ¡сторико-краезнавчш конференцп, присвячешй 350-р'|ччю початку украТнськоТ нацюналыюТ революцп середини XVII ст. гид приводом Б.Хмельницького (Дрогобич, листопад 1998 р.), науково-практичнш конференцп «Проблем» ¡сторп та сучасного розвитку украТнського козацтва. Концепшя украТнського козацтва як державотворчоТ шетитуцн» (Черкаси, квтень

1999 р.) та ипж'народному снмпоз1ум1 «1сторюграф|я в систем! ¡сторичноТ науки» (Херсон, жовтень 1999 р.), всеукрашськш науково-практичшй конференцп «Адмшктративний устр)й та самоврядування в Украпп ХУИ-ХХ стол1ття» {Запор1жжя, жовтень 1999 р.). ДисертацЫ була обговорена па засданш кафедрн ¡сторюграфп та джерелознавства Дншропетровського держу и ¡вере итету 1 рекомендована до захисту.

Структура робот:/ шдповшаг поставлешй ме^ та розв'язанню основних завдань дослшження. Зпдно з ним, дисертащя складаеться ¡з вступу, чотирьох

Термш "ргпюсиолшськиП ушисрса-пстськпй проект" генетично нов'паннй з понягтям "чжверсалыю! держави" прлиьонлнш.! А..Д+-Топяа!. г;^ор;тг.;::;[ а лля яозиачеиня ¡>о.отп розча^гтя ьовочаошч

мроцесш. то сирпялп ч творению "шля\о 1Ськ01 |миеп!Г' {!ирмт М.Грушсвського) - Реп ПосполнтоУ обох иарол!з. У >в'ятк\ 11 им. шо .ю тшшк молсрппацШмих пронеси у евповш ¡сторюграфп эастосов^стъся поняття "революш'Г та К'н\( слйка традншя характеристики останшх за ировичою верствою (рушшною силою), вважасмо також доречним вжшимнч в роСкт термшу "шляхегсика революция".

роздшв (яю в свою чергу подшяються на гпдроздши), buchobkíb та списку зикористаних джерел. Обсяг дисертацп - 180 е., список джерел i лггератури складае 218 найменувань.

ОСНОВНИЙ 3MICT ДИСЕРТАЦП

У ectnyní обгрунтовусться bh6¡p теми дисертацп, и актуальшеть, :формульоваш методологии принципи досладження, об'ект i предмет дослщження, лета i завдання роботи, розкрито практичне i теоретичне значения дисертацп.

Перший розд'ш роботи - «OpixoeiaHa: icmopiozpatfiia ma джерела» фисвячений огляду Л1"тератури з проблеми та анал!зу бкмсторюграф!чно1 ркерельно) бази дослшження. Bin складаеться з двох пщроздйив.

У першому з них «РецспцЫ Ст.Ор/'ховського в ютор'югрзфЫнш традиция налпуються особливост'1 бачення nocrari Роксолана сучасниками-'штелектуалами, а акож генеза погляд!п nÍ3HÍn¡nx дослглни.-Лз кого жига i творчость Подаеться ерт;птшя «ор1ховознавчих» студш з характеристикою кожного з видшених Tanie.

Так, 40 - 60-tí pp. XVI ст. визначяються як перший («прияситтсвин») етап у ослщженш творчого доробку С.0р1ховського. Його особливостями були озпоро!Г!ен1сть та ситуативна злободеншеть спроб SBSJiiay творчост; Роксолана. íáTepiajiii такого анал!зу зустр1чаемо переважно серед етстолярно! спаяншни учасних гумашету культурних дшпв (М.Кромер, Я.Ф.Коммендош)ь, у передмовах а численш видання твор'т OpixoscbKoro (Я.Горськкй, П.Рамузю) та в творах олем!чиого характеру (А.Ф.Моджевський, М.Кровицький, А.Ротондус14, .Герберст15).

Другий етап дослиження творчоТ спадшики Роксолана пов'язаний з досить ирокими хронолопчними рамками (друга половина XVI - XVII ст.). На цей етап зипадас гик защкавленосп твор'пстю мислителя з точки зору реальних ннокультурних практик. Природно, шо míciicm найштенсивнпного плекання гелектуальних традицш OpixoBCbKoro стае його р\дна Галичина, a "íx нос*!ями, »части, виступають його pi;iHÍ (М.Брош.опський*, Я.Щаский-Гсрбурт").

У цей час письменницький доробок гуматста знайшов широке визнання •редуеш завдяки своГм л|'тературним якостям та самобутаьому йчпосполитському» звучанию. Mi ж шшим, контроверснннсть шей OpixoBCbKoro ¡сприяла Гюго популярное^, адже «свого» в ньому визнавали щлком протилежт гелектуалын течи. Текста гуматста стають фактично хрестоматжними i активно користовуються полггичними (А.Волан, Маласпша) та культурними Д1ячами Копистенський16, Й.Кононович-Горбацький17) nic'í доби, його думки стають

liiB. зокрема Tóipk-y: Onch<m\ki í¡ Orichonana Opera ir.edüa e! epistohe Stanislai Orzcchowski. 1543-1566. Edid-íph Kor/cniowski. - Vol.l. - Oracoviae. 1891. - 697 p. iHíiiiílm A Rozmowa Polakaz Lmvincm. - Krakow, 1S90.

', r,'-u\í n. Vv'yp.sanie drogi'/ ii'r.y.'.w.ii M ¡Íisíorya lüeriury Polslitj. - Krakow. 1Я45. - T.7. - S.569-5X1. юмя шапсеваошмом X .Фиале!

lepiuiirt »плавень "Ah¡i:liíb" Opixoncbkoro та автор ÍT власно'Г переробкн - "BiiepyHotí IVit Посполито! i напрапа pa Григоржковима i книг Стангслава ОрКовського взята" (1612).

tmucmeiichKiiä 1 Палинодия//Памятники полемической литературы. - СПб., 1876. - Кн.1. - С.329.

ь

загальним нашвфольклорним набутком, а ¡м'я якоюсь Mi рою каношзуеться, зокреи формусться певна л1тературознавча традиция про нього (С.Решк Ш.Старовольський18, Ш.Окольський). 1сторюфаф1чна спадщина Роксолана тако виявилась ззтребувзною (Л.Горницький19, С.Любенецький).

Трет'ш етап ор'1ховознаачих студш пов'язаний здебшыиого з XVIII ст. В носить виразш ознаки nepexwiiocTi i е своерщною штерлюдкю до вивчет житгед1яльиост'| Роксолана у сучасному розум'шш «науки». Цей етап характеру активпащя джерелознавчоУ роботи та видання творчоТ спадщини Роксолана" Причому провщ в ор1ховознавчих студ!я.ч опинясться в руках лкературознавш адже icropia словесност! найраш'ше набувае ознак академ!чност!. Вони (Д.Брау! Я.Д.Яноцький, Ф.Богомолець"1) i сформували досить позитивний обр; OpixoBCbKoro, привабливий для подальшоУ науковоУ розробки.

Ok'piM цього, щкавють до постат! Роксолана проявляли ¡сторики-юрист (Т.ЧацькиГг2) та досл'дашки icTopii церкви (Ф.А.ЗаккарЬч2'). Причому "ix вщрЬп; менш «романтизована» оцшка його постат; та скепсис щодо корисност! ще гуматста (зокрема у царинл права).

Четвертин етап дослщження Д!яльност1 Роксолана пов'язаний з уже цшко академ'|чним ¡нтересом icTopiiKiB XIX - початку XX ст. Природний ¡нтерес д OpixoBCbKoro виявили представники польськоУ та росшськоУ ¡сторичноУ наук! причому в межах останньоУ рано окреслилися особлив1 подходи украУнськи 1сторик1В. Контроверсшшсть постат1 гумашета спряяла формуванню як окремих «нащешальних» так i р1зкомзк!таих сц1;юк д1яяькост! Роксолана в межа КОЖНОI 3 них.

«Знаков ими» для польськоУ ¡стср1сграф;чйоУ шкояи були npaL Ю.М.Оссолшського"4 та Л.Кубаль перший з яких вважав OpixoBCbKoro людино! обдарованою, але порочною, а другнй - невизнаним гешем i «батьком XVII столпт в ПольщЬ>25. Школа росшськоУ ¡сторюфаф'ц" (П.Жукович, М.Любович2' К.Харлампович), тяжша до виопуклення критичного ставлення Роксолана д р-1Чпосполитських порядюв та шдкреслювала його проправославш настроУ т «росшське» походження.

Bei осташи «наголоси» сприйняла й украУнська ¡сторюфаф^чна школа, щ формувалась. у KOHTmiyMi загальноросшськоУ ¡сторичноУ науки, виявивши лиш скепсис щодо постульовано'1<<росшськостЬ> гумашета i трактуючи «руське» в ньом як, передуеш, «украУнське». Показовою у цьому плаш була вже перша фахов статгя, присвячена OpixoBCbk-ому М.Ф.Сумцовим27. Окр1м цього, сл1д вдоначит!

' Konoitovicz-Horhacki J Orator Mohylaenus... - ЦНБ АН УкраТни, в^дшл рукописш. - Ф.30. -№109. - S.159. " Siarovabci Simonis. Scriptorum Polonicarura Hekatontas seu centum illustrium Poloniae scriptorum Elogia et Vitae. Francofom. 1625

Gornicki L. Dzieie w Koronie Polskley (153S-1S72). - Warszawa, 1805. - 273 s. Так. "Аннали" перевндаються у 1712 р. ~у Лейпцигу, у 1767 - в Краков!, у 1805 - у Варшавт ~ Автор передмовн ло варшавського внлання (1773 р.) npaui OpixoBCbKoro "Жиггя i смерть Яна Тарновського" " Czarki Т О Utewsüchipobkich ptawach. - Vatszawa. IS00-1S01. -T.l. - S.182;T.2. -S.3S.79.S3.

* Zturarut l'ru/ursaiiitattw. Dissenazioni varte itahanc a slona ecclesiastica appartenenti. - T.II. - Rzym, 1780. - P.318-331. -J 0\i/>fi/i\it J A! Wiadonjo.S!:! bisioryczno-kryi} tvne iio (äziejwiv beratury poiskiej. - ТоптШ p' ei 2. - Krakow. 1822. Sbls.

Kuhula L. Stanislaw Orzehowski i wplyw jtijo na rozwoi l upadck Reformacij w Polse. - Lwow, 1906. - S.96. Лmfmum II История реформации в Польше: Кальвинисты н антитрннитарии. - Варшава. 1883. - 347с. ; Сущал И Ф. Станислав Орихооский// Киевская старина. - 1888. - Ноябрь. - Т.23. -С.215-234.

нтерес до постат! гумашста, проявлений такими вщомими украГнськими [ауковцями як [.Франко28 та М.Грушевський. Bei ui досл'шники заклали традищю ивчення постат! OpixoBCbKoro в украТнському контекст! як особи з «релюйною i ультурною двокпо»".

П'ятий етап у вивченн]" творчосп Роксолана (юнець 10-х - перша половина 80-рр. XX ст.) позначений впливом тотагптарних ¡деолопй i суттево поступаеться опередньому за числом та виразжетю наукових розв1Док з проблеми. Загальною ендешнею нього етапу е спроби «каношзаци» гумашета, вписати його Д1"яльшсть в кийсь монокульту ршш контекст. В'щтак, питомо украТнсью риси особистосп i ворчост! OpixoBCbKoro, наприклад, польськими ¡стариками у б1льшост1 випадкт оо ¡гнорувалися, або не вважалися за важливи

Btim, сл¡д зазначити, що академ1чне середовшце польськоТ ¡сторичноТ науки 5epira.no в значшй Mipi спадков!сть :з пояередшм передом та користувалось шьшою автономшетю вщ ¡деолопчних структур, ашж аналопчне «радянське». ¡дтак, зустр;часмо у цей час щкав1 спостереження про «пофаиичшеть» свщомосп

- • л _ in

,'ма;;;ста та кого значения для «руського евпу» у творах u.i алецького"", .Дзегельовського. Значний внесок у розробку «opixoeiaHH» внесли також ).Л!хтенштул, С.Старнавський31, Б.Косманова32 та ¡н. Сл.'д також в!дзкачкти, що 1еииф1чним шляхом поширення знань про постать i творчсть Роксолана в щянському суспшьсш стали сшльш (радянсько-польсью) HayKOBi проекта33 та (:тпн!1ч пам'яток «зарубЬ'шсТ» (г.ольськоТ) л;тератури34.

Прояви ¡нтересу радянських icTopuKiß до постал Ор!ховського почасти Зумовлюпались потребами шдкршити тез про урнкальну обдаровашеть иднослов'янських народ!з та певку самодостатшсть Тх кулыурних набутюв. Не 'жа цьому, зокрема, монофафт 1.М.Голенищева-Кутузова35. Bti'm, вказ1-вка цим торитетним московським ¡.стариком на украУнськ! (бодай i у форм1 «русско-:раинские») складники у св1тогляд! OpixoBCbKoro в тих умовах ¡снування горичноТ науки фактично легггимЬувала вивчення його творчост1 у контекст! льтури УкраТни.

До стану розробки «оргховознавчо'Г» проблематики в украТнськш радянськш гор'юфафи ui л ком доречно ыднесш загальну незадовшьну оцшку студ1Й над

ipunm I Карпаторуське пнсьменство XV11-XVIII вв.// Зюрання TBopio у 50-тн тт. - К., 1981. - Т.32. • C.2I0.

/не,.,'!., ьк-ий МС_ itiopi* украТиськм-iiTipatyp«. В 6 it. - Т.5. Куль-.vpHl i лзтературм течпш УпраТж в XV-XVi вв.

рше вшролжетя (15S0-I6I0 pp.) - Нью-Йорк, I960. - C.2I9.

'ahxki О Od unii Florenckiej do unii Brzeskiej. - Lublin, 1997. - T.I. - S.I91-192.

tar/ianwki I. VVsi^p// Orzehowski St. Wybor pism. - Warszawa - Wroclaw - Krakow. 1972. - S.I-LX.; Його ж. Swiatowa /a Orzechowskiego// '/.. dziyow kultury i litcratury Ziemi Przemyskiej. - T.l. - Przemyjl, 1969. - S.17-24. Його ж. lislaw Orzechowski w sqdach wspolczsnych i potoninyc// Z dzi^jow kultury i lileratury Ziemi Przemyskiej. - T.2. -■mysl. 1973. - S.11-21. //».-о ж. Dziejt wiedzy о liieraturze polskiej (do konca wicku XVIII). - Wroclaw, 1984. - 423s.; и .wt Wsivp1' Orzi'hovski St Poliisa Krclesiwa Polskicgo na Ksz'ali ArystcHelsowych poiuyk. - Przemysl. I9S4. - S.5-I3. '.штишпуа В I'opuijrnusc Sianiblawa Orzechowskieyo w Rzeczpospoluej szlacheckiej// Odrodzenic i reformacja w ce. - T.XXH. - Wroclaw. - Warszawa. - Krakow. - Gdansk. 1977. - S.74-91.

ультурны'с связи народов Восточной Европы a XVI в. Проблемы взанмотпогиенкй Польши, России, Украины, jpyccim и Литвы в зиоху Возрождения. - М.. 1976.

ciiii>piut польской литературы.' Т. I. - М.. 1968. - С.47; ПарашЬмсний И Алхимия слова. Петрарка. Король жизни. -1990. -С.30. 147.

пг/гшчсН'Кутулы ПЛ. Гуманизм у восточных славян (Украина и Белоруссия). - М.. 1963. - 96с.

«литовсько-подьською» добою, не раз висловлюваною в лЬератург'6. Принапдш згадки про Роксолана зустр!чаються у цей час лише в окремих працях (Я.ДЛсаевнча, М.Й.Бишка). Щоправда, без ретельноТ шдготовчоТ роботи, яка особливо пожвавнлася наприкшц! означеною нерюду, важко пояснити майоутшй сплеск публЫашй з проблеми у друпй половин! 80-х - на початку 90-х рр.

Шостий, останнш етап у дослщженш творчого спадку Роксолана (друга половина 80-х -90-™ рр.) пов'язаний з «м!кроренесансом» укра'шсько!" «ор1ховшни». 3 цього часу можна говорити про «в!дкриття» Ор1ховського для широких мл укра'шських науковшв-гумаштарГш.

Це час, коли масовими тиражами починають виходити чимало твор!в Ор!ховського37. Творчост! гуман!ста в!ддають належне фшологи та ¡сторики л!тератури (Д.Наливайко35), ф!лософи (Д.Литвинов39, Ф.Шевченко), полггологи (Б.Кухта, О.Крес!н). 1сторики розглядають його д!ялыпсть, зокргма, в контекст! ¡сторп церкви (М.ПлохШ40, В.Ульяновський, В.Любащенко). П.Сас присвятив декшька розвшж вивченню проблематики людини та ¡сторизму у творчосп гумашстэ, ана.щзу иого державно-полггичних концепши тощо . Тсркалкся рппкх аспекта д!яльност! Роксолана й шин ¡сторики (В.Скиба, Н.Яковенко). Вщтак, на час'1 спроба комплексного монограф!чного дослщження, присвяченого життю та творчост! С.Ор1ховського.

Польська «ор"1хов!ана» не зазнала суттевих трансформацш у цей пер!од, проте п новою рисою стала шлкпиткть для польсько-украУнського д5алогу (пов'язана, зокрема, з утворенням 1 д!яльшстн:> ГПвденно-схщного наукового шституту в м.Перемишл!). Роайськ! ж ¡сторики продовжили традиш'ю досл!дження «православного» чи то схщнослов'янського культурного поля. 1х ¡нтерее до р'1Чпосполитських авторш ¡де по лшп зв'язюв останшх ¡з «св1том православ'я» чи то

30 С.ио.т) В.А.. Голтко О.Б. Проблема чкрашсько-польських зв'язкш доби феодализму в украТиськш радянськж

¡сторюграфм'/ Укра'жа I Польша в перюд феодализму: Зб.наук.пр. - К., 1991. - С.7; Митях ВМ Медгсвнстика на сторшкач «Украшського ¡сторичного журналу»/,' Укрлстор.журн. - 1997, - № 4. - С.42.

" Зокрема в антолопях: Украшська литература .\1V-XV! ст. - К., 1988, Укра'шсым гумашсти споли Вцролження. У 2 ч. -К.. 1995 -4 !.

'* Миттья'им ДС. Станислав Ор1\овськнн як украшський латиномовний иисьменник Виродження// УкраТнська литература ХУ1-ХУШ ст. та ¡нци слов'янськ! л1тератури. - К., 1984. - С. 161-185; Його ж. Украшське лкературне барокко в гвропейському контекст!'.' УкраУнське лкературне барокко. Зб.наук.праиь. - К.. 1987. - С.46-75; Но.-о ж. Сташслав Ор^ховськть/ 1стор1я Украйш в особа.ч: литовсько-польська доба. - К.. 1997. • С.97-105; Иого ж. Очима

Зз\олу: Ршспии У кратка в ЗахЫй Сароп; Х1-Х\'Ш ст. - К.. ¡998. - 573с.

'* Лштишт Л. В. Проблемы государства в трудах Ст.Орыховского// Отечественная общественная мысль эпохи средневековья (Историко-философский очерк). - К., 1988. - С,237-254; Но.-о ж. Историографические взгляды

Станислава Ориховското// Человек и история в философской мысли русского, украинского и белорусского народов. -

К.. 1987. - С. 111-121; Нник В М. Литвшим Л.В . Страпнн Я М Гумащстичш I рсформаш'нш ¡де')' на Украии (XVI-

початок XVII ст.). - К.. 1990. - 384с.

" Пъпю С.Н Папство и Украина. (Политика римской курии ш украинских землях в ХУ]-ХУ11 вв.) - К.. 1989. -С.7.9.11Л2.

■" Сас ИМ Проблема людини в творчост1 украшського письменника XVI ст. Ст.Оргчовського// У краТна | Польша в перюд феодалЬму: Зб.наук.пр. - К.. 1991. - С.34-16.; Йоги ж. Укра'шсько-польський мислитель доби Вшроджения Стаикллв ОрКовський. на шляху ло ¡сгортчу нового часу// У'к-рлстир.жур«. - 1991. - № 1. - С.87-98; //".-о ж. С.Ор1\овськнй. ИЛерещинськии: Н0д1ткк0-прав0б1 коиценип державного устрокУ/ Украша-Полыца: ¡сторична спалщина 1 сусшльна свиохнсгь. (Материи мглиародно'/науково)" коифсреншТ. Кам^яиець-Подгтьськпй 29-3! травня 1992 р.). - К.. 1992; /Лл-п .«■ Сташслав Ор1Ховський,'/ lcтop¡я Украиш в особах 1Х-ХУШ ст. - К., 1993. - С.163-169; ЙЧ.-ЧЖ. 11ол1гнчиа культура укра1нськогосусп1льст»а (К1нець XVI - исрша половина XVII ст.). - К., 1998. • 296с.

розголосом Тх д!яльносп на контрольованш Росшською державою територп (ОЛ.Юибанов, М.В.Додпуисв42).

Другий тдрозд'ш «БЫсторюграфмна джерельна база» присвячений анал1зу специфики тих комплексов джерел, шо склали джерельну базу дослшження. В останнш виокремлюються три основних комплексы: 1) (контекст), який склали джерела, що вщтворюють соцюкультурне тло життя I д1яльност1 гумашста; 2) (великий текст) вся сукушисть нам'яток, що вийшли з-тд пера Роксолана; 3) (текст) вюночае авторсью твори, що характеризують Ор1ховського як ¡сторика та поличного мислителя.

Перший комплекс дозволяе об'еднати в межах одш'еТ системно!' джерельно! сукупносп документи Нац'юнального або Державного арХ1вного фонду не одшеТ, а низки держав (УкраТни, Полыщ, а також Австрн, Н!меччини, 1талн тощо). За своТм походженням, внутр'ншьою будовою, зовшшньою формою, фушайями джерела цього комплексу класиф!куються за р1зними типами, родами, видами 1 тдвидами43.

Серед них виняткова вага належить пам'яткам письмового типу, як! п¡дроздшяються на документальный 1 наративний роди. Ц! велик! середн! класиф1кашйн1 розряди ргзняться мЬк собою специф!чними особливостями, проте ¡нколи мютять аналопчш ознаки. В казан! категор!! джерел складаються з сукупносп зид1в ¡сторичних пам'яток.

Головними документальними видами е пам'ятки законодавства, судового та юзасудового д!ловодства. Спшьною ознакою документальних вид!в джерел е Тх адносна масовють та офщшшсть походження. Джерела двох останшх вид!в мають лограф!чиий характер. Наочним прикладом цшних вщомостей, що мктять судов! ¡кти е справа з! шлюбом С.Ор!ховського, документи ж позасудового дшоводства записи про народження, успадкування, призначення на посади, реестри студент!в /»¡верситет^в тощо) дозволяють уточнити окрем! момента б!ограф!У гуман1'ста.

Наративш (оповщш) джерела е ц!нним доповненням документа. Хоча цей р!д : менш масовим, проте теж в!дзначаеться видовою р!зномаштн!стк>! представлений -ворчими науковими матер!алами, публщистикою, мемуаристикою та еп!столяр!ею. Геред таких «наратив!в» привертають особливу увагу твори особистих знайомих умашста - М.Кромера, А.Ф.Моджевського, М.Кровицького, його кореспонде1тв-ноземи'1в - П.Рамуз'ю, Я.Ф.Коммендош, а також лрац! земляк!в Роксолана -¡.Герберста, З.Копистенського та аношмного автора життепису П.Кмт!44.

Значно меншу питому вагу мають речов! та зображувальш типи джерел шляхетськ! герби, ¡люстрацн до друкованих праць тощо), вт!м, вони служать 'ригшалышм дсновненням документальних тз опов!дних письмових лам'яток.

Джерела другого комплексу класиф'жуються за системою, аналопчною аведешй для письмових пам'яток першого. Виняток склали деяк! «наративи», що езпосередньо характеризують Ор"1ховського як ¡сторика та пол!тичного мислителя. 1ажливють для даного досшдження робить доречним видшення таких творш в

Дмитриев Д1 В. Православие и Реформация. - M.. I990. - 134с.; його ж. Komienuiï yitit в церковних i державних

■>ля\- i\'-ii Ппсполито'! XVI ct.'V Зстор.ччний контекст укладення ЕерестейськеТ укм i перше поугнйне покслткя.

[атер1али Перших « Берестейських читань» Льз1в. 1вано*Франк1вськ, КоТ, I -6 жовтня 1994 р. - Л;,шн, 1995. - С.39-73.

Модель такоТ класиф1каигГ лив.: Сятиенко Ci Народництво в Укра'нп 60 - SO-x poKie XIX стшиггя: Теорел(Ч1М

юблеми джерелознавства та icTopiî. - Дншропетровськ, 1999. - С. 11-34.

Vita Petri Kmihtae de Wisnicze Palatini Cracoviensis// Annales Slaimiai Orichovii Okszii - Posnaniae. 1854. - S.197-226.

окремий (третш) джерельний комплекс. Серед документально джерел другого комплексу особливо вданачимо .»власноручш записи-протестацн Роксолана на дп епископа Я.Дзядуського (пов'яза^и 3Í шпюбною справою каношка OpixoBCbKoro), внесений, у книги суду гродсько'го м.Сянока в 1550 та 155 i pp., що вводиться б науковий oöir вперше4 . |;,<

Вже згаданий третш комплекс джерел включае так1 твори г^машста як «Аниали» («Крошки польсьы ид смерп короля Сипзмунда I»)"*6, «Полтя Польського KoponißCTBa»47, «Розмова навколо екзекуци»48, «Зем'янин»49, а також «Про турецьку загрозу. Слово I та II» («Турчики 1 i II»), «Напучення польському королев! Сипзмунду Августу», «Промова на похоронах польського короля Сипзмунда Ягелона», «Житгя i смерть Яна Тарновського», «Квшкункс, тобто b3¡peub устрою ПольськоТ держави», «Промова у cnpaei закону про цел1бат», «Сугшка до найвищого понтифика Юл ¡я III про схвалення взятого шлюбу»50 та деяю in.

Пщроздл MÎCTHTb також огляд едицшноТ ¡стори праць C.OpixoBCbKoro протягом XIX-XX ct.si, коротю характеристики деяких apxieHnx документа52 та видань окрсмих праць гуыашета, важливих для теми дисертацн. Окрш цього, окреслюються можливосп подальшого розширення джерельно'Г бази «ор-1ховознавчих» студш (зокрема, вказано на потребу видання актових MaTepian'iB ПеремиськоТ та Сяноцько!" земель, документа католицькоУ та православно!' церков, а також рпномаштних протестантських осередив на Захщнш УкраТщ).

Лругий роздт роботи - «Формувааня ocoCucmocmi та сштосприйняття Cm.ûpixoscbKoao», присвячений реконструкцн бюграфн гумашста та з'ясуванню оснобних 4hhhhkíb, ¡до впяивали на його свггоп1яд протягом житгя. Розд'щ складаеться з чотирьох пщроздшв.

У першому з них - «Походження та родина Cm.Opixc/вського», кр!зь призму вщомостей про предюв та родич!в гумашста, реконструйовано «родову традицш»

Сянош.кнй гродсышй суд. - ЦД1АЛ. - Ф.15 - On.l. -Спр.16(1549-1554). - 4.1-2. - Р'01,362-363. * Опрацьоваш перс важно за виданням: Orzechmski S. Kroniki Polskie od zgonu Zygmunta l-go. - Warszawa, 1805. -267s.

4 Опраиьована переважно та виданням: Orzechowski S. Poliüya KioiewsVwa Polskiego na ksîtalt Aristotelewych Politik. -Poznaniu, 1859. - 106s. ■'•

u Опрацьованз та виданням: Onechomki S. Polskie dialog! poHtyczne (Roanowa okolo exekycyei i Qniccunx). - Krakow, 1919.-331s.

" Опраиьоважш та виданням: Orzechowski S. Його ж. Ziemianin albo rozmowa ojea r z synem o sprawie polski r.1565 (S 1-29) i Politia krolestwa polskiego na ksztalt aiystotclsowych poliîyk wypisanar.1566. - Krakow, 1859.- 185s.

50 Опраиьоваш переважно за виданням; Украшсьи гумажсти спохи В!дродження. У 2 ч. - К., 1995. - 4.1. - С.23-421. " Серел них. spiv уже ■»гаданих. та к i видання як: OrzechansU S. Kroniki Stanislawa Orzechowskiego. - Sanok. 1856. -

267s.: //cvo J*-. Fidei catholicae confessto - Varsaviae, 1815. - 92s.; Його ж. Dziela w niektorych Ptzedmiotaeh pisane. -Wroclaw. 1826 - T. 1. - 278s.. T.2. - 288s.: floro ж. Zycic Jana Tamowskiego// Zycia slawnych Polakow. - Г.4. - Lipsk. 1837. - 58s.; /7ivo jnc.Zywot i smierc Jana Tamowskiego. - Sanok, 1855. - 96s.; Його ж. Mowy Stanislawa Orzechowskiego. -Sanok. 1855. - 146s.: /7«л> jw. Rozmowa okolo exekycyei. - Krakow. 1858: Його ж. Orichoviana Opera inédita el episiulae Sianislai Orzechowski. 1543-1566. Edid. Jogeph Korzeniowski. - Vol l. - Cracoviae. 1891. - 697 p.; Його ж. Vita Slatiislai Orichovii. gente ruiheni. rniione poloni ad loannem Franciscum Commendonum anno 1564 scripta. Nunc primum edita. Drak. "Czasu". 1891. - 22s.; Його ж. KsU|¿ki o mszeniu ziomie polskiej przeciw turkowi. - Warszawa. 1895. - 48s.; limit ж. Opowiadame upadku przyszlego polskiego z r. 1560. - Warszawa. 1901. - 35s.; Його ж. «Fidelis subditus» w redakeij 1-ej z r. I54S. - Warszawa, 1900. - 22s.; Його ж. «Fidelis subditus» w recbkcij 2-ej z r. 1548. - Warszawa, 1908. -22s.; Його ж. W\bor pism. -Waiszawa - Wroclaw - Krakow, 1972. - 6I2s.; //<vo ж. Politia Krolestwa Polskiego na Ksztah Arysïotelsowych polityk. - Przemysl, 19S4.; Украшська лггература XIV-XVI ст. - К.. 1988. - C.88-166; УпрашсыЛ гумажсти епохи Вшродження. У 2 ч. - К.. 1995. - 4.1. - С.23-421.

ПеремнськиП гродський суд. - ЦД1АЛ. - Ф.13; Перемиський зсмсышй суд. - ЦД1АЛ. - 14; Сяноиький гродський суд. -ЦД1АЛ.-Ф.15.

Ор'1ховських. Серед iT складниюв в'щзначене переконання у «закор'шеносп» власного роду на «Pyci», що давало право Ор1ховським почуватися закошшми спадкосмцями i репрезентантами м!сцевих традиций. Такий висновок грунтуеться на заф!ксованих шлюбних зв'язках предюв Роксолана з багатьма давшми укра'шськими шляхетськими родами, в тому числ1 i православними, а також на юиентарних стосунках ¡з Кмггами - домом «русинських» можновладщв. Окр1м цього, у шдроздш проанашзовано значения «шляхетськоТ революцн» першоТ половини XVI ст. для просування OpixoBCbKHX щаблями сощальноТ iepapxiT, залежшсть добробуту родини Роксолана в!д ycnixie модершзацшного «рппосполитського проекту».

Другий тдрозд'ш «Едукац/я Роксолана» присвячений перюду юнацьких студш Cr.OpixoBCbKoro, анал'пу досв'шу, набутого 1умашстом в його осв'тнх «мандрах» та з'ясуванню питания про можливост!, що вщкривала така едукащя перед шляхетним молодиком. Зроблено висновок, що саме «римський период» став еизначальним для «конституювання» свггогляду гумашста, обумовив його схильшсть до легальних «реформистських», а не до насильницьких «революцшних» засоб'1В боротьби за власш ¡деали.

У третьему niдроздini «гТрибун люду шляхетського» проанашзований перюд з 1543 по 1552 pp., часи, коли Ст.Ор'ховський опинився в ешцентр! полггико-релтйноТ боротьби у Коронi Польськм та коли були зартикульован1 ochobh'i ¡деТ гуман1ста. Докладно розглянута справа 31 священством та шлюбом Роксолана, прошшпзоване сощополггичие тло, на л кому розгорталася йсго громадська д!яльшсть. Окр!м цього, з'ясовуеться значения «проруських» та «проправославних» симпатШ гумашста як одшеТ з в'щправних точок для реформистсько оркнтованих вистутв OpixoBCbKoro. Зроблено висновок, що credo Роксолана полягало у «реформах заради збереження» i стосувалось воно як офщшноТ католицькоТ церкви, так i всього суспшьного ладу краТни.

Четвертый, тдрозд'ш «Дон Юхот гумашзму або невизнаний апостол контрреформацн» присвячений останньому перюду житгя OpixoBCbKoro. Вш характеризуется прагненням Роксолана вадстояти власну позиц'но, що призводить до копфл!к~пв як з офщшною церквою, так i и протестантськими опонентами. Боронячи свою точку зору, Ор°1ховський втрачае чимапо старих приятел'ш, залишаючись майже самотшм, що робило його украй вразливим для ворожих дш. Його ¡м'я стас по-своему одюзним, вш, нав'|ть, почасти змушений вдаватися до аношмиосп, аби бути почутим. Проте, Ор!ховський наполегливо займасться популяризацию власних консервативно забарвлених щей, близьких, зокрема, до профами контрреформацн, аргументац!ю яко'1 вш, фактично, випередив. У пщсумку тдрозд!лу робиться висновок, що Роксоланов'1, попри вщчутш особист! втрати, вдалося пронести своТ ¡деали кр!зь все життя, в значнш Mipi збер1гши Гх nepBicny ц!л1сн'1сть.

Трепни роздиг npaui - «¡сторичм погляди Ст.ОрЫовського-Роксолана»

присвячений аналЬу особливостей погляд!в OpixoBCbKoro на всесв'1Тшо та «нашональну» icTopiio.

У першому тдроздт - «"НауковГ cmydii з ¡сторшо-пол'тичноТ проблематики на теренах Речi ilocnonumoTXVI ст.: загальне та ушкальне» окреслюються загальн! обрп ренесансноТ ¡стор'юфафп, анатзуеться особливосп р-1чпосполитськоТ ¡сторичноТ

науки XVI ст. Завважений ju тюний зв'язок ¡з сферою пол ¡тики. Поршняльний анш теоретичних засад ¡сторико-пол1тичних студш OpixoBCbKoro з пашвнш ренесансними канонами ¿Творения ¡сторичних та пол!тичних праць, зокрема школами 1сторично1 филологи (риторики), ¡сторц полггнки та юторичм юриспруденции дозволив грворити про визначалышй вплив на гумашста принцип саме двох перших Ь згаданих шюл. Стутнь теоретично'1 рефлексн та фахов (¡сторичноУ) майстерносп Роксолана оцшюсться на сторшках шдроздшу портнянн! з теоркю 1ст0р'1списання, запропонованою сучасним йому польсью науковцем СЛловським. Зрештою, робиться висновок, що ¡сторюграф!чш acneic творчост! OpixoBCbKoro становлять штерес як тапановите ешгонство • популяризашя здобугав ренесансно'Т icTopiorpatJjii. В1ДМ1часться орипнальнк спроб гуман1ста розширити сферу застосування згаданих здобутв через надаш ¡сторичним аргументам статусу «¡деолопчноТ зброТ» в реалынй полггичшй боротьб

Другий тдроздш «Проблема "цШого": се/тсва ¡стор:я у тзорчост! Ор1ховсько& присвячепий анашзу поглядш Роксолана на Бсесвггньо'кггоричний проце Дослщжуються твори OpixoBCbKoro, в яких зячшаеться цивтзашйна проблематик питания вщносин мвк р'шшми щшлЬащями (християнською, мусульмансько тощо). На матер1алах «Турчик» OpixoBCbKoro робиться висновок про переконаш гуманиста, що саме християнський свгг («Царство Христове») с уособлення цившзаци. До складу цього csiTy Роксолан залучае як кра'ши католицькоУ Свроп так i земл1, де панували схщнохристиянськ! церкви (до ехцших кордошв BKJI), також колншш анклави антично! цнвьизацп (Ьалканськии швострш, Малу Аз по можливо, triineTj, повноправним спадкоемцем яко1 bih 1 вважас християнсьь цивнпзатю. Ор!Ховський також дав влзену характеристику «европейського» ч «азшського» менталп ет1В («духу», «звичаю», «слави»); стояв бшя витою в ¡де всеслов'янськоТ едносп, закликав Польщу очолити похщ по звшьненню власни «братов» (балканських слов'ян) в1д гшту ОсманськоУ ¡Mnepii; доводив необх'щшст збереження цшкностх християнськоУ Свроп и перед лицем спшьноТ загрози з бок турю в; окреслив Micue УкраТни-Pyci у християнськш сшльнот1 як п природног заборола i плацдарму для вщвоювання позицш, втрачених на корист мусульманського та степового евтв.

Окр1м цього, у пшроздш розглянуй погляди Роксолана на iсторно таког стрижня европейськоУ цившзацн як християнська церква. Добра об'внашет OpixoBCbKoro з р!знор1дними комплексами джерел з проблеми дозволила гумашет висловити орипнальн! думки щодо ¡сторико-культурних наслщюв запровадженн цел!бату в життя католицькоУ церкви, iipepoiamsä папськоУ влади, а тако; в!дстоювати екумешчш шдходи до церковноУ icTopii', постулюючи р1вноправшст католицькоУ та православноУ церков, ба - навггь бшьшу «природтсть» останньоУ.

У третьему тдроздЫ • «"Res publica" Роксолана: людина, народ, держава icmopli» проанашоваш твори OpixoBCbKoro, присвячеш icropii Польськог корол'тства, в яких найбЬчыие проявилась мзйстершсть Роксолана як ¡сторика. Цс иередуеш, «Аннапи» («Крон!ки польсьм вщ смерт! короля Сипзмунда I») т «Промова на похоронах польського короля Сиг'пмуида Ягелона». Твори и репрезентують два основних, за визначенням OpixoBCbKoro, ¡сторюграфйших жанр! - ;птопис!шй та красномовно-аналггичний (¡сторико-публ'щистичний).

«Аннали» позначен!, зокрема, спробою гумашста, продовжуючи ¡снуючу тор!ограф!чну традицйо Корона ПольськоТ, подати свое бачення минулого краТни, ;редуам як !стор!ю «земл!»-територн та !стор!ю народ!в-етнос!в, як! заселяють п .авна ! можуть вважатися автохтонами-господарями шеУ територп. Концепц!я >ходження слов'янських народ!в, в тому числ1 русин!в-украТнц!в! поляюв, створена р!ховським, вщр1зняеться прагматичним пщходом. В!н, зокрема, уникае вибудови бл!йноТ генеалоги слов'янства, виводячи йога походження вгц цшком реальних |род!в (грек!в), п!дтвердження власноТ теорп гуман!ст шукае в стльносп (¡нод! вшй) зримих культурно-спадщинних ознак (мови, ментальних установок, звича'Тв що). Специф!чно трактуе Роксолан ! популярну у Польш! сарматську теор!ю, ¡дно з якою шляхетська верства краТни мае чужоземне походження в!д вщомого з тичних джерел войовничого племен! сармат. За його гадкою, сармати були не виновниками, а завойованимн «славою слинучими» славянами, а в!дтак самс щадкам слов'янських племен (руст, поляк!в тошо) нш1ежить зверхн!сть у 'вропейсьюй Сармати». Руси-украТнщ, м!ж ¡ншим, на думку Ор!ховського, е адкосмцем «пайслашпшого» сарматського племен! - роксолан.!«, що за гочасними уявленнями, могло бути аргументом, для вивищення Тх статусу нав!ть у жах амТ «сарматських» нарол!в.

Роксолан як лггописець сучасних подш звертае увагу доб1ром факт!в, взртих ¡чнення. П!д його пером центрапьним об'ектом ¡стор!описання стае не аризматичний кпан» монарх!в, а повпоправиий грсмадлнн.ч держави, презентант и «полтшноУ наци» - шляхтич. Окр!м цього, варто в!дм!тити том!сть украТнських сюжетсв (пов'язаних переважно перманентною в!йною на нкордонн!) на сторшках «Аннал'.в», а також спсц;:ф;чно «укрзТнський» кут зору орика на сусп!льнозначуш! поди в Корон! та за кордоном.

Анал!з «Промови на похоронах польського короля Сипзмунда Ягелона» та 1ких ¡нших твор!в гумашста, який продовжус даний п!дрозд!л, дозволяе зробити :новок про високу досл!дницьку майстерн!сть Ор!ховського та шдтвердити деяк! отези, висунут! при розгляд! «Аннал!в». Так, привертае увагу погляд ¡сторика на юля Сипзмунда I як на «громадянського героя», д!яльн!сть якого мае на мет! 1Г0 громади, а не власш ¡нтереси, та схема оцшки пор'шняних достоТнств того чи иого правлшня в ¡сторп краТни.

Проанал!зована також концепшя минулого «золотого в!ку», запропонована ¡ховським сучасному йому сусшльству, як основа для формування посполитського ¡сторико-пол!тичного м!фа, прийнятного не лише для поляк!в, а й I украгншв, литовщв, прусс!в та ¡нших народ1в Централыю-СхщноУ Свропи. голошено на ренесансшй героТзаци ¡стор!Т та в1дход! вщ середньов!чного мндешнал'пму у творчосл гумашста.

Роздьз четвертый: - «Соц/ально-пол/'тичт ¡деали Роксолана» присвячений :онструкц!Т «утопшного проекту»* Орьховського, його погляд!в на ¡деалышй шлышй лад.

У периюму тдроздЫ «"Польська полМя" - ¡деальна держава ОрЫовського» лщжен! погляди гумашста на державний шститут, його значения для людського

нр "утогм'Г шроджений ренесаисом. сприяе розгляду шеи Ор1ховського у поргниянш 1 думками ¡нших гумашетш-истш - Г.Мора. Т.Кампанелли. М.Ссрвантсса.

сшвжиття та самовдосконалення людини. Базисом, на якому Роксолан вибудову< власш уявлення про найприйнятшшу для його сшьвачизникш модель ¡деально' держави, слугували, передусш, ¡деУ Арктотеля. Свш ¡деал Ор1ховський убачав ) становому пол:тнчпому лад!, .в якому завдяки правильному розпод!лу обов'язив владних повноважень може бути досягнутий стан «в1чноУ» сощалыюУ гармони, що Р буде реашзашао ¡деУ «Царства Божого». Причому, умови Реч'1 ПосиолитоУ в'н вважав найсприятлившими задля втшення ц!сУ ¡деУ.

Окр'ш цього, варто шдкреслити, що нар'гжною ознакою поличного мислення Роксолана було несприйнятгя ним будь-якоУ форми тиран¡V в жигп сустльства та вимоги чпкого дотримання «природного права». Фактично, думки Ор'1ховського ставлять його в ряд ствтворщв модерно! новоевропейськоТ теорн «сустльного договору».

Другий тдрозд'т - «"¡деальний правитель": король-"сторож"» присвячений аналну уявлень Ор!ховського про права \ обов'язки правителя, його роль у жиги сустльства. Основним об'сктом дослщжсння виступае тв'ф «Напучення польському королев'1 Сипзмунду Ягелону». За думкою Оп^ховського, особа Еолодаря мае величезме значения для всього сустльства взагаш 1 кожного його члена окремо. Вщтак, виховання 1 навчання короля е справа, на яку гумашст звертае особливу увагу. Навчити ставити загальну справу попереду аяасних штереав - ось, на думку Роксолана, мета королшського виховання. М'|сце короля у суспшьстш гумашст поршшое з роллю «сторожа», який тщьки береже добро, а не е його вололэпем. онкоианкя закону • ось покликання короля, як його рюзумк; ир!ховський. Вш також не огитожнюе краУну з постаттю окремого володаря, який в ¡ерархн цшно'стеи

ЗиЛМЗС Ши'ОбЛЬ, ЗНаЧНС гШЖЧИИ За ^Д£рЖ55у»,

Особлнвктю уявлень Роксолана про ¡деального правителя (польського короля) е ппертрофовано «руський» кут зору гумашста. Вшно зафожувана ззоиш «Русь»-УкраУна, на його думку, мае бути головним об'ектом турбот володаря, ошкування ТГ справами принесе останньому всенародне визнання 1 любов. Вщтак, мр!я Роксолана про короля-«лицаря», про короля-«сторожа» е спробою озвучити саме украУнськ! уявлення про особу правлячого.

У третьему тдроздШ «"Зразковий громадянин" Роксолана - шляхетсью "вольностГ на Античному тлЫ, на матер1аш ¡сторико-бюфаф1чноУ пращ' гумашста «Життя та смерть Яна Тарновського», розглянут'1 погляди Ор1ховського на ¡деального члена сусшльства, «героя свого часу». 1деал людини Роксолана - це передуам громадянин держави, член ТУ пол^ичноТ нащУ, особа, придатна для «коронно! потреби». Вз1рцем фомадямсысих чеснот для гумашста правлять мешканц! античних м1ст-держав. Сучасним же уособленням цих якостей для 0р1ховського е шляхтлч-землевласник, зем'янин.

Звертае на себе увагу те, що в трактовш шляхетства-фомадянства гумашст робить наголос на особистих заслугах як визначальноУ пщетави для його здобуття 1 утримання. Без перманентного самовдосконалення особа може стратити право на шляхетський статус. Тому величезну вагу для справжнього громадянина сустльства мае належне виховання ! поспйне прагнешм до наук I ссвш!. П!дготовка до виконання громадських обов'язк'ш повинна включати 1 подорож1 з оевггиьою метою, 1 державну службу на пол1 браш та в зал1 нарад. Герой Роксолана - консерватор,

;ранитель традици i людина здорового глузду. Його вщносини з шдлеглими рунтуються на патр!архальних засадах, новацп шкавлять його, але bíh не nocniuiae мшювати звиклий уклад, помфковашсть - основна риса його характеру. Саме зким зсбражус Ор^хсвськип сучасного йоыу «богатиря Pyci» - коронного гегьмана 1ольського корол!вства - Яна Тарновського.

Четвертый тдромУш - «"Gentus rus, nation polonus": ¡detym та мульт1культурноГ <ержави у e¡3¡¡ ОрЫовського» присвячений дослщженню логлядш Роксолана на шверсал!стський «р1чпосполитськин проект» та шляхи його практичного втшення. )собливу увагу придшено анал'1зу позици гумашста як «укра'шця польськоУ наци», 'ясуванню привабливих для украУнськоУ провщноУ верстви i сустльства загалом TopiH щеУ «шляхетськоТ ¡мперн». Огггтпзм OpixoBCbKoro щодо «р^чпосполитського роекту», однак, фунтувався на припущенш, що у ньому вдасться залагодити йжнашональш, а також конфесюналыи та будь-яю iншi, суперечки. Наголос у май ¡ста на потреб! однакового врахування iKTepeciß bcíx автохтонних на теренах C4Í ПосполитоУ народ!в складас безпсречно сильну сторону його полггичних обудов. Нову державу Роксолан бажаг. бачнти, передуам, правовою, де еитральний уряд д'ю на благо кожного фомадянина, забезпечуючи дотримання праведливосп та порядку. Причому bíh тяж!с до поширення цих принцишв ¡ на ерковну сферу, м'фкуючи про корисшсть «нащональноУ» церкви, надконфесшноУ груктури, яка б однаково огпкувалась вс'ша християнськими душами держави.

У висповкях аикладеш загальш шдсумки дослшження:

Сташслав Ор!л0вськик-Роксолан як ¡сторик та пол!тичний мислитель стояв у ütükíb новочаскоТ украУнськоУ штелектуальноУ традицн. Своею багатофанною зорч!стю si к спрняз Бпровадженню до наушвого процесу в У краУн i високих ¡пихт свропейського Високого Вщродження, а також введению у коло зацкавлень зропейських штелектуашв «украУнськоУ» проблематики.

ТворЧИЙ ШЛЯХ OpixoBCbKoro ВШрПНЯСТЬСЯ ЦШСШСТЮ i ВЩСуТШС'ПО pÍ3KHX 3míh эглядт, проте в ньому можна шшшпи три ochobhí перюди. Так, на часи 1ховання та закордонного навчання Роксолана мрипадае формування евггоглядних экитирш та життевих принцишв гумашста. Перюд з 1543 по J 551 pÍK с добою стивноУ боротьби за власш шеУ, за Ух офщшне визнання. Врепт-решт ця дивщуальна боротьба завершилася успнино, проте «перемога» зробила pixoBCbKoro самотшм, бо не вщповщала интересам жодноУ з сторш релтйно-эл!тичного конфлкту у краУш. Вщтак осташий перюд житгя ¡ творчосгп Роксолана зоходив шд знаком популяризашУ, адапташУ власних думок для потреб широкого талу. Причому результата aici' д!яльпосп Ор!ховського далися взнаки вже п!сля )го смерп, коли його ¡деУ стали сприйматись часто-густо не як авторський, а як шшвфольклорний» набуток.

Як речник шляхетства, консервативного чинника тогочасного сустльства, до iro ж пов'язаний ¡з те бшын традишйним церковним cbítom, Ор!хопський шукав лях таких реформ, аби все «змшене, залишилось тим самим». Парадоксальшсть шеерватизму, що яскраво позначилась на Bciñ творчост1 Роксолана, нерщко вела > ненорозумшь у трактуванш Гюго дшльност"! як сучасниками, так i далекими ицадками. Btím, ця ж контроверсинпсть творчоУ спадщини гумашста сприяла

широкш популярное™ його щей, плеканню н в межах абсолютно непримиренни штелектуалышх традицш.

У uapimi ктороеписання Ор1ховський проявив себе як ерудований вченш добре - об!знаний як з античною, так i сучасиою ренесансною ¡сторюфафгчнон традишею. Bíh дивився на ¡сторичну працю як на наукову роботу, що мае влаенш предмет, мету i завдання, потребус пеаних методш, окремих ¡стор!офаф!чни: жанр!в та снешальноУ фахово!' шдготовки.

Вт!м, «академ!чним» вменим Роксолан не був i основна заслуга його Я1 ¡старика полягае в адаптаци принцин'ш ренесансноТ ¡сторюфафй' на укршиськом; грунт!. Варто також вщзначити, що тематика ¡сторичних дослщжень, окреслена 3 творчост! гумашета, стала основою для розвитку украУнськоУ ¡CTopioípaíbiV я» ранньомодерного, так i, певною mí рою, наступних nepiofliB. Творами Роксолан: готувався майбутнш широкий ¡нтерес Свропи до козацьких змагань в icimii XVJ XVIÍI ст.

Ор!ховський як полптичний мислитель зробив внесок у розробку Teopii правовоУ держави, виступав за под i л влади мЬк р!зннми сусгпльнимн шетитутами церквою, королем та предеташшашши органами повноправних громадан. Сусшльним ¡деалом Роксолана була станова система, в якш кожна людина мае 4¡TKe, раз i назавжди визначене, коло прав i обов'язюв. У iiifi bíh убачав новочасне ьт1лення античноТ !деУ «злашаноУ держави», зокрема «полтУ» Арктотеля.

Роксолан палко шдтриму'вав ушверсалистський «р1чпосполитський проект» i був причетннй да виросяекня засад пвяггичноУ будови Реч! ПосиолитоУ. Причому його Bi3íH íiüüoi держави була баченням людини з подвшною евщомюпо, яку bíh сам афористично назначив як gentus rus. naiion polonus. Ор^ховський у своУй tbqdhoctí знайшов особливий кут зору на поди, кут зору украУнського !нтел!гента, який буде пануючим в УкраУш", принайми!, все наступне, по cMepti Роксолана, скштгя.

3.MÍCT дисертаци викладеио в наступних публ!кац1ях автора: ♦> В пошуках «золотого вшу» (ренесансш ¡сторичн! м1фологеми в ¡сторюфаф!чшй спадщин! C.OpixoiiCbKoro-Роксолана)// ГПвденний apxiu. Зб!рник наукових праць. кторичн! науки. - Вип.2. - Херсон, 1999. - С.88-100. - 1 др.арк.

❖ До питания про вил ив д!яльност! кн. МЛ.Глинського на формування молггично! культури украУнського сусшльства XVI-XVII ст.// Науков! ripaui ¡сторичного факультету Запор'вького державного ушверситету. - Випуск V. - Запоргжжя, 1999.-С.3-7,-0,3 др.арк.

❖ «Конкуренция приицитв»: mícto i територ1альна держава за доби гетьманату (середина XV1I-XV1II ст.У! Пауков! npauí ¡сторичного факультету ЗапорЬького державного ушверситету. - Випуск УИ. - Запор!жжя, 1999. - С.29-32. - 0,2 др.арк.

❖ «Цившзацшна» проблематика у творчост! C.OpixoBCbKoro-Роксолана (переважно за матер'оалами «Турчик»)// Зб!рник наукових праць молодих вчених. 1стор!я. -Вин.1. - Дншропетровськ, 1999. - С.94-107. - 1 др.арк.

«Час сшту» для УкраТни (cbítob3 економшна система та Козацька рс-волюшя середини XVII ст.)// ¡ pañi. - № 6(8) листопад-фудень 1999 р. - С.47-50. - 0,3 др.арк.

АН0ТАЦ1Я

Вирський д.С. Ст.0р1хо1!ськнй-Роксолан як ¡сторик та полпичний мислитель. Рукопис.

Дисертащя на здобуття наукового ступеня кандидата ¡сторичних наук за пешальшстю 07.00.06 - ¡стор!офаф!я, джерелознавство та спещалын ¡сторичш исциплши. - Дшпропетровський державний ушверситет.

Дисертшия присвячена дослщженню д1яльност1 та творчого доробку у царит :торюграфп та суешлыю-айлпичноТ думки в!тчизняного мислителя-гумашста t.OpixoBCbKoro-Роксолана (1513-1566). На основ! маловщомих джерел ¡дтворюеться бюграф'|я письменника. Анал!зуються ochobhí npani Ор!ховського, рисвячеш проблемам icTopií тя полынки. Окреслюсться м!сце гуман!ста в 1телектуальшй icropiï Украши, зокрема, в украТнському ¡сторюфаф!чному npoueci i розвитку втизняноУсусшльно-полгтично'! думки.

ЬСшочек! слова: Ст. Op i х о в с ь к s i й - Р о к со л а ; ¡, Вшроджснкя, ракньонодерна до5а, фаТ'нська ¡сторюфафш, сусшльно-полггична думка.

АННОТАЦИЯ

Вырский Д.С. Ст.Ориховский-Роксолан как историк и политический ыслитель. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по 1ециальности 07.00.06 - историография, источниковедение и специальные :торические дисциплины. - Днепропетровский государственный университет.

Диссертация посвящена изучению деятельности и творческого наследия в >ласти историографии и общественно-политической мысли украинско-польского ыслителя-гуманиста Ст.Ориховского-Роксолана (1513-1566). На основе злоизвестных источников реконструирована биография писателя. Определяется ;сто гуманиста в интеллектуальной истории Украины, в частности, в украинском :ториофафическом процессе и развитии общественно-политической мысли.

Ключевые слова: Ст.Ориховский-Роксолан, Возрождение, раннемодерная юха, украинская историография, общественно-политическая мысль.

ABSTRACT

Vyrsky D.S. St.Oríhúvsky-Rocsülan as a historic and political philosopher. -anuscript.

Dissertation is presented for a candidate's degree of historical sciences in the eciality 07.00.06 - historiography, source study and special historical sciences. -liepropetrovsk State University, Dniepropetrovsk, 2000.

This thesis is a biohistoriographical study and devoted to study of activity and creative leritance of ukrainian-polish humanist, historian and political philosopher Stanislav ihovsky-Rocsolan (1513-1566).

The thesis analyses historian-cultural background of medium XVI age in Ukraine, tlines particularities of development of Western Ukrainian lands and, in particular,

Peremyshlyanshchyna - a small native land of St.Orihovsky-Rocsolan. Life and creati way of humanist was reconstructed, traditions of "political rusin" were explored; they; organic forming generic inheritance of Orihovsky.

The main works of St.Orihovsky-Rocsolan on history and political problem were ai analysed. First of all emphases of the author were attracted by "Annals" and "Speech Burial of Polish king Sigizmund I" as works, which present two main, historiograph» genres in the opinion of the most humanists. Pragmaticy of motives of history studioes Orihovsky was noted, his glimpses of world and domestic history was explored, particular, on the question of origin of Slavonians and decended peoples, problem collision of civilizations and role of church institutions in lives people of Europeen. Conclusion on displacing of an object of attention of Orihovsky-historian from histories harizmatical (royal) clans towards illuminating of the manifestations of activity "political nations" country is drawn.

In the thesis ideas of humanist on "ideal" public formation are also explored, the oreg of which was seen by Orihovsky in structure "politia", which was formed on the territo of Coronas Polish, due to noble revolutions of the first half of XV! csntury. Thoughts philosopher on the device "ideal state" were analysed, as weil as his glimpses of right ai duties of ruler-king, ordinary person and to the problem of national minorities, particular Ukrainians, in the state. Appreciable "Ukrainian" contents of Orihovsky's ide are noted.

Key words: St.Orihovsky-Rocsolan, Renessans, early modem epoch, the Ukraini; historiography, public-political opinion.