автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.11
диссертация на тему: Становление самостоятельности как субъект общественных отношений (социально-философский анализ)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Становление самостоятельности как субъект общественных отношений (социально-философский анализ)"

РГб од

1 5 НОЯ «23.

АКАДЕН1Я НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ФІЛОСОФИ

' На правах рукопису

НОСОВА Ганна юрпвна

СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ЯК СУБ'ЄКТУ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН (соціально-філософський аналіз)

спеціальність - 09.00.il - соціальна філософія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня-

• кандидата філософських наук .

Київ-1993

Дисертапіею £ РУКОПИС

Робота виконана в інституті філософії ан України

Науковий керівник - доктор, філософських наук.професор . Іван Васильович Бойченко

офіційні опоненти:

1, доктор філософських наук, професор Надольний Іван Федотович.

2. кандидат філософських наук, доцент Підтиченко Віктор Іванович

Провідна організація- -Київський інститут інженерів . цивільної авіації.кафедра філософії'

Захист відбудеться _______1993 р. на

засіданні спеціалізованої вченої ради Д 01.25.03 в інституті філософії АН України за адресо»:київ.вул.трьохсвятительська.

З дисертацією ножна ознайонитись у бібліотеці інституту філософії АН України за адресоьїКиїв,вул.Трьохсвятительська.4.

Автореферат розісланий _____1993 р. .

Вчений секретар '

спеціалізованої вченої ради . І.В. Бойченко

Актуальність проблеми. Сучасний етап розвитку світу.взаємозалежного і взаємопов'язаного,становлення нових реалій людства, покладає край розведенню людської проблематики по різним відомствам.і з необхідністю вимагає цілісного,інтегративного, точніше-всезагального підходу до людини.Необхідно перейти від соціологічного, психологічного,раціонального образів людини до єдиного людського образу.рівного у своїх граничних підставах усьону людству. Онтологічний поворот у західній філософії.посткласичний тип раціональності є свідченням нагальності потреби подолати розірваність людського існування , Фрагментарність.розшепленість на уламки думок, почуттів, устремлінь і бахань, в результаті чого людина як ціле губиться.

Так само не отримує вона дійсного завершення, коли розгляд ається лише як емпірична реальність,шо займає деяку частішу світу,коли зусиллями теоретиків перетворюється в автономну,нехай неповторну індивідуальну одиницю, внаслідок чого і губиться те.шо робить людину людиною,а саме-всезагальність її існування, в світі.шо визначається постійним переборенням нею своїх визначень, обнежень, як творенням себе і Формотворенням нових гори-ЗОІІТІВ ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ. Щоб уникнути цього, необхідно проникнути крізь завісу полишеності робінзонад і одиничностей у всі взаємозв'язки і взаємозалежності буття індивіду,опинитися на стику екзистенцій,вийти за межі особистого, власного, на межу суспільного,на якій індивід тільки і одержує завершеність завдяки суб'ектнону статусу. Зібрати і об’єднати воєдино всі но-ненти буття,шо збігаються, характеристики людського.бачити в людині цілісність дозволяє Фокус особистості - статус людини бути СУб'ЄКТОН.

Категорія суб'єкту у даному випадку виступає не антитезою об'єкту - в гносеологічній площині відображення світу, а як певний рівень реалізації всієї суспільної покладеності,у контексті суб'єктивності, шо в деякій мірі гарантує від абсолютизації окрених сторін і якостей людського,обмежує діяльний підхід.Суб'єктивність знімає обмеженості суб'єктно-об'єктних відносин, перетворює їх у реальну взаєнодію, живу діалектику практики, викреслює не тільки видимий малюнок діяльності лю-

' ■ • ■ ' - г - .

дей. її преднетний результат, але й її внутрішній зніст-санот-ворення людини. ■ .. :

Радикальні зміни у суспільній свідоності викликають посилений інтерес до особистості.« її буття.Структурування особис-, тості,поширене • в літературі через виділення систени. оз-і нак. властивостей, тошо залишає без уваги те,що робить особистість прогресуючою тотожні сто-хивкм . суб'єктом СУСПІЛЬНИХ відносин, шо опосередковано чи безпосередньо знінює власну життєдіяльність.Сане суспільні відносини є тини граничними підставани єдності світу і світовідношення, сутності та існу-; вання,людства і людини,зміна яких перетворює спілкування у творення суб'єкта суб'єктом,де розділення на суб'єкт і об'єкт втрачає сенс. ’ )

Але навіть виділення оистеноутворюючого відношення поза контекстом культури, історії не ноже виявиш всього багатства і; специфіки людського. Без історичного дослідження становлення культури особистості її визначення стає абстрактним деклару-ваннян. Більш того - втрачається той нередуковаїшй залишок, який визначає індивідуальність особистості. •

Особистість виявляється у результаті освоєння людство^ . своїх підстав, втілення ї^ в значенні розділення на себе і нз інших світу і вироблення світом себе через особливе - осо-' бистість.Пя виробленість детермінується строкатісто покладених предметно-духовних ФОРН культури, випешенин нею ПРОСТОРОМ розвитку, точкою відліку і гранню завершення в якій може тріпотіти жива думка, вільний вчинок індивіда. Ойкумена, в якій живе особистість, має конкретно-і сторичні виміри.чинні реалії. Вона належить кожному періоду розвитку людства як повсякчасний винір бтя-його позапокладеність, суб'єктивний відбиток.Одночасно особистість виступає як певна норма, взірець, виведений із розуміння істотного в людині,шо має певні перемінні. Ця регулятивна ідея- повинна супроводжувати нас у пошуках,інакше філософію поглине повсякденність, чи вона перетвориться у філософію •пацючих перегонів".Тому дослідження становлення особистості ,умов,можливостей і залежностей її Формування залишається важливин завданням філософії.

Ступінь наукової розробки проблени. Проблема становлення особистості, у контексті з'ясування унов,можливостей.не-оЙідності перетворення індивіда у суб'єкта суспільних відно-

. ' ' ' - З - ■ ' ’

син, представлена лише у мехах вивчення її окремих аспектів і преспектав. . .

. ; Останні десятиріччя відзначені зростаючою увагою до проблематики людини.Спроба перерахувати відповідні праці.назвати всіх авторів.які внесли істотний вклад у цю галузь, потребувало би обягу. який значно перевищує нехі реферату, філософські розробки цієї теми у вітчизняній філософії ведуться на різноманітних рівнях^агальноФілосоФськомуіГ.С.Батішев. I.E.Бе-кешкіна, Б. Г. Григор'ян, В. С. Давидович , В. П. Іванов. Б. В. Ільєнков, Н. С. Каган, В. Є. Демеров, А. Г. Нисливченко, В. Г. Та-бачковський, В. І.Іинкарук.А. і.Япенко та інш.) .загально-соціологічному (Є. А. АнуФрісв. Л. Б. Буева, Л. II. Коган, І. С. Кон/ І.Ф. Надольний, Л. В. Сохань,В. І. Підтиченко та інш.);соніальнопси-шюгічпону (Б. Ф. Ломов. Б. Д. Паригіп. А. В. Петровський. В. А. Ядов і т. д.); психологічному (К. А. Альбуханоиа-Славсь•

ка. Б. Г. Ананьев, С. Еиготськии, В._ В. Давидов, A. II. Леонтьев. С, Л. Рубіїштейн.К. К. Платонов та інш.) Більшість із цих ■досліджень займаються структуруванням людини,спираючись на синтез філософських, психологічних, біологі лшх і соціологічних знань.Що х до соціальної філософії,то тут все звелося.на халь. до пронесу соціалізації індивіда,внаслідок • чого його структура представлена в основному рольовою концеппісюШ. Ф. Наумова, II. С. Злобін, І.С. Еон. Б. Г. Ольшанський).

: Не знайшло достатньо повного розв'язання вихідне питання,

про єдність і специфіку людської СУТНОСТІ і існування.Сьогодні типовим є підхід до сутності людини,шо включає в себе соціальні.культурні та біологічні складові. Незадоволеність еклектичністю позицій представників філософської антропології часто спонукає їх опонентів до системного аналізу означених проблем Значний вклад в з'ясування поняття сутності і зв'язку сутності і існування у вітчизняній філософії внесли зокрема , Г. С. Батішев, І. В. Бойченко, В. П. Іванов, С. В. Ільєнков, С. Н. Ковальов.

Антропологічна філософія.особливо західного наирянку у спробах виробиш цілісне філософське розуніння людини намагається визначити деяку іманентну сФєру власне людського існування і пояснити людину як різнобічний її вияв.Ця сфера власне людського існування розуністься як деяка чиста суб'єктивність у відриві від об'єктивних начал соціокультурного буття.Такі вихідні уявлення ПРО людину, як деяку непредметну

суб'єктивність.як невнзначене і конкретно не Фіксоване існування приводять або до заперечення філософського знання як наукового знання, або до використання даних конкретних наук для обгрунтування деякого апріорного поняття про людину.Так.наприклад, філософський натуралізм обгрунтовує свою концепцію на розгляді людини як природної істоти (К. Лорєіш,Дх. Уілсон). Екзистенціалізм, виступаючи проти вихідного 'протиставлення суб'єкту і об'єкту.стверджує.шо людина є не річчю,шо Формується піл впливом природньої і соціальної необхідності.а деяким вільним буттян.В подальшону екзистенціалізм.шоправда винушений еволюціонувати від невизнання реальності до заперечення Хайде-герон такого сановпевненого відношення до буття, франкфуртська школа стверджує нерозривний ЗВ'ЯЗОК ЛЮДСЬКОГО "ТУТ-бУТТЯ" і соціальної історії. Позитивізн і структуралізм, впадаючи в іншу крайність шодо екзистенціалізму,абсолютизує цю залежність,шо веде до знецінення людини.

В останні десятиріччя у вітчизняній ФІЛОСОФІЇ під виливом онтологічного повороту у західній філософії зросла увага до проблеми суб'єктивності,яка розглядається на різних рівних. В. П. Іванов здійснив методологічний аналіз суб'єктивності, Г. А, Кузьміна,Б. Г. Григор'ян. Л. і. Філіпова проаналізували існуючі концепції суб'єктивності в західній філософії; А. Г.Сціркін,С.В.Шорохова розглянули суб'єктивність в тону аспекті,де вона иостає як самосвідомість, як людське ■я";В. А. Лекторський,К. Н. Люботин як вияв суб'єктно-об'єктних відносин; Д. І. Дубровський застосував по аналізу суб'єктивності інформаційний підхід; І. В. Ватін поставив проблему суб'єктивності як особливої Форми практики, яка не зводиться до свідомості ;Є.К.Бистршіький- в її буттєвону вимірі.

. Ио стосується становлення особистості,то в історії філософії можна виділити дві тенденції. Перша розглядала цей процес як лише відповідь на вилив зовнішніх обставин,друга-бачила його основу у внутрішньому,духовному світі в і тчизнян і Й ДУНПІ , становлення особистості зводилось • неревахно до Формування свідомості,внутрішнього "я\ Загальний механізн становлення внутрішнього через зовнішнє був розроблений радянськими психологами Л. С. Виготськин, Л. И. Леонтьевии.С. Л. Рубінштейном як процес Формування людської психіки. Але внаслідок обмеження такого дослідження психологічною парадигною знання.не була з'ясована

- 5 - .

зворотна сторона цього пропесу-становлення буття в діяльності індивіда. Процес Формування нислення в аспекті раціонального, особистого знання і почуттєвого . як образного, візуального мислення проаналізований у працях В. А. Героїменко. В. І.Іуковсь-кого. М. Подані, Д. В. Пивоварова. При з'ясуванні нього питаная автор спирався на роботи з психології сприйняття Г.Грєгорі,Р. Ар-нхейна.Становленню особистості в культурно-історичних Форнах присвячені праді С. С. Аверінцева, Л. Н. Баткінз, А. Я. Гуревича.

0. ф. Лосева. .

. Аналіз наукових розробок проблеми свідчить.шо незважаючи на значний обсяг досліджень, здійснеиих з ніс! тематики, вони стосуються лише окремих її аспектів.Тому нагальною залишається потреба розглянути становлення особистості як становлення багатовимірного суспільного буття у неповторній індивідуальній Формі-Формі суб’єкту, який стягує моменти, шо збігаються у конкретну цілісність. Пе і дозволило визначити мету і основні завдання дис ертац і ї.

Нета і основні завдання дослідження. Нет дисертації полягає у з’ясуванні загальних умов.особливостей і залежностей становлення особистості як суб'єкту суспільних відносин.як' суб’єктивності на рівні одиничності. Реалізація цієї нети зумовила необхідність розв'язати таеі завдання:

а) проаналізувати основні орієнтації вивчення проблематики людини у філософській літературі і з’ясувати місце в них дослідженнях питання про природу і сутність людини;

б) показати продуктивність цілісного, системного підходу до людського буття, як суспільного буття,визначеного через взаємозалежність індивідуального буття і буття суспільства;

в) дослідити принципи становлення, суспільного буття як суб'єктивності, у Формі одиничного як особистості;

г) розглянути можливості і нежі становлення особистості ЯК СУб’СК'Г/ СУСПІЛЬНИХ відносин, шо безперервно створює відношення до себе і до іншого. А отже, визначити конкретні параметри буття, в'яких викристалізовується особистість.таку умову реалізації нею себе у світі як міра пізнання власного буття, місце почуттєвості в самоутвердженні людини;

д) простежити конкретно-і сторичні Форми становлення особистості. '

Наукова новизна дослідження. В результаті здійсненого

. - 6 -дослідження.у ранках розробленої концепції висунуто ряд положень, шо мають наукову новизну: • •

1. Буття особистості являє собою суспільне буття, ніру його розвитку, конкретно-і сторичну Форму взаємозалежності індивіду* ального буття і буття суспільства. .

г.Необхідно перейти від гносеологічного.онтологічного та • інших рівнів відображення світу до единого у своїй підставі буття людини, пі лісність' якого розкривається через ПОНЯТТЯ суб'єктивності.яке.на дунку автора.допомагає уникнути абсолю* тизапії окремих номентів. Становлення особистості тону треба ; розглядати на тлі становлення суб'єктивності. .

3.Становлення особистості є становленням суспільного бут-

тя. Формуючого загальну конфігурацію психіки.яка в залежності від розеішутості . буття,процесуальних обставин життя набуває ‘конкретного змісту і індивідуальної Форми. 1

4.Поява особистості є наслідком розвинутої системи пред-

метних Фори-иевяого КУЛЬТУРНОГО змісту «к системи СУСПІЛЬНИХ значснь-сиособів функціонування цих Форн у суспільних відносинах і «одночасного Формування суб’єктної здатності на рівні одиничного в результаті діяльного перебігу відповідно до . індивідуального буття цих значень у систему неповторних, спро-еційовзних зовні снислів. .

5.наявні підходи «о становлення психіки людини гіпєртро-

■ Фують значення або мислення, або почуттєвості. Підхід,шо обгрунтовується в пропонованому дослідженні дає змогу уникнути означених однобічностей і довести,шо Формування мислення і почуттєвості є єдиним процесом формування людської психіки. Лише при сформованій почуттєвості індивід стає особистістю,ноже у кожний нонент свого існування реалізувати себе цілісно.

Нетсдологічну та теоретичну основу дослідження становлять ' вироблені у вітчизняній та зарубіжній філософській'традиції підходи до людини. Дисертація грунтується на принципах систен-ності,історичності дослідження особистості, а,також, на результатах досліджень з кетодології пізнання суспільства й індивідуальності. Проаналізовані прані з цроблЬн сутності, існування і природи людини,буття суспільства І бутгя особистості, становлення свідомості,її складових,обумовленості її буттям. Певною ні рою автор спирався на розроблену в сучасній ТНіосоФській аінтропології трактовку суб'єктивності як підстави

- т - .

особистого бУття.Лля з'ясування процесу Формування психіки, нислення і почуттєвості широко залучались загальнотеоретичні араШ вітчизняних і зарубіжних психологів .а також матеріали з нето/шки виховання СЛІПОГЛУХОЇ! і ник дітей. Особливості предмету та завданнь дослідження викликали необхідність використання історико-ФіяосоФського і культурно-і сторичного натеріалу. літературних джерел.

Теоретичне та практичне значення дослідження полягає в тону, шо його результати можуть бути використані в нетодо-догічних цілих з процесі конкретнішого розв'язання ряду питань філософської антропології.У тону числі:

1) з'ясування місця людини у світі, можливостей и І знання і реалізації себе в світь особливостей взаснодії Філогенезу і онтогенезу, співвідношення МИСЛеШіЯ і почуттєвості, індивідуальної свідомості і і Н/Шь і дуального буга. взаємовпливу індивідуального буття і бУГТЛ СУСПілі-.-г&а. конкретно- ІСТОРИЧНИХ Форм вачі ненця індивідуальності; •

• 2) розробки відповідних розділів курсів ФілосоФськоі ант

ропрлогії, психології.і педагогіки; J створення снеикур-су з відповідної темп;

'і) оиранювання спеціальних методик у різних галузях нау-ково-досліднішької діяльності,які безпосередньо стикаються із людськими Феноменами.

Апробація роботи. Основні положення дисертації обговорювавсь на П Всесоюзній науковій конференції *Творчість:тєорія і практика"(Київ, 1991р. І.Всеоюзній науковій конференції "Людина в системі суспільних відносин"(Краснодар, 1931 р. ).Ш Міжнародній науково практичній конференції •Творчісп Культурі. Гунліізм" (Київ, 1993 p.). Міжнародній конференції 'Українознавство в розбудові держави" (Київ, 1993 p.).

Структура дцсертані ї визначена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів,заклинення,списку літератури.

Основний зміст дослідження.

У вступі обгрунтовується актуальність тени, визначається ступінь її онраньованості.Формулюють;я нета і завдання дослідження.окреслюється теоретична і практична значущість.

Матеріал першого розділу "Основні принципи і методо-.

. . - o - .

логічні підходи до вивчення людини і людського буття" присвячений вузловим проблеман і прштшпм організації людського бУТТЯ. і є необхідною передумовою, своєрідною методологічною підставою для вивчення становлення індивіда. Аналізується онтологічна поворот в західній філософській лункі від так званого 'ФІЛОСОФСЬКОГО Об'єктивізму" ДО бУТТЯ ШШНИ.ПРИ всій різнобічності і різноспрямованості принципів суб'єктивно-антропологічних, сдиєнтистських, а також ряду неосхоластичних концепцій, загальним для них с новий погляд на цреднет філософі І, якин стверджується не буття само ао собі.а з'ясування, і розкриття його смислу, для нього представники означених концепцій звертаються до чистої суб'єктивності, до "дійсного* буття індивіда, а через нього намагаться виявити смисл і значення будь-якого іншого буття.

Розглядається існуюча У вітчизн-шій літературі традиція аналізу людини через її сутність і нркріду.а також вирішення психофізичної проблеми у концепціях Г-. Соловйова. Б. франкла. До • ВОДИТЬСЯ. ШО РОЗУМІ ННЯ СУТНОСТІ даицш •: не відокремленою тезою соціальної філософії.а виражає істотне визначення всього соціально-філософського знання,допомагає з'ясувати генезис суспільства'і процес породження,і розвитку індивідів.є дійовин методологічним засобом чіткішого вичленення і глибшого РОЗУМІННЯ людської Форми існування. Важливим для нього дисертант вважає узагальнення методики вигоиааня сліпоглухонімих дітей,'розробленої 1. А. СОКОКЯНСЬКІїМ і А. І. Иешеряковин. Цей екс-иеринент дає змогу зафіксувати наріжні вузли Формування людської психіки, сутності людського існування. lía основі вивчення і узагальнення досвіду виховання сліпоглухонімих дітей дисертант намагається виділи™, основне 'відношення,яке нежить в основі людського розвитку і визначає цілісність людського розвитку. динамічною основою якого є людська історія як сучасна культура. Обгрунтовується теза upo’ те ,шо бгггя особистості у своєму основному визначенні як шюиесу подолання будь-якої заверше- ' ності,кінцевості є суспільним буттян, визначеним практичною конкретні сі» і необоротніст Буття особистості в абстрактному'

- вигляді ножна визначити як бутти в діяльності.необхідно пов'язане у своїй дійсності із буттям суспільства, і тому в теоретичному відображенні повинно бути розглянуте як процес становлення . суспільного буття,всезагального у тих чи інших особ-

. '9 '

лиїзих 1 одиничних Формах. Необхідно подолати гносеологічний , аксеологічний та ішпі рівні відображення'світу які ведуть до штучного розчленування .цілісного утворення-ЛЮДСЬКОГО бЛТ'І, до абсолютизації якого-небудь моменту, Для цього індивідуальне буття необхідно розглянута В ЗВ'ЯЗКУ ІЗ СУСЦІЛЬНИМ бУГГЯН як хивою тотальнісгью суспільних Форн з їх існуванні. - Таку цілісність людського буття й відображає • поняття суб'єктив-ності.На основі надбань,вироблених зарубіжною і вітчизняною філософією, зокрема • у працях П. Г. Гри-

гор'яна, I.D. Ватіна. В. П. Кузьміна, К. П. Лю

ботіна, А. Г. Спірні на, Л.І. Ф.іліііова обгрунтовується розуніння суб'єктивності як синтезуючого і УТРИМУЮЧОГО в собі моненти становлення людства поняття. ..

' Розчленування світу на об'єкти і суб’єкти є закоионірнин етанои розвитку філософської реФнексІІ. Але нри подальшому заглибленні у предмет виникає необхідність із збере.їешіян УСЬОГО багатства набутих про суб’єкт і об'єкт .нань, зафікс'уьати нову ’ якісну міру в з ає но виз ti ачцючо ї ьзаємо. алешості суб'єкта і об’єкта.-Постановка проблеми суб’єктивності ше раз свідчить про назрілу у філософській дунчі потребу інтегрувати філософію в єдину систему знань про людський світ, причому інтегрувати не як просту суму онтологічної та гносеологічної теорій,а як істотну єдність, підставу.яка покладає весь людський Універ-

СУН. .

■ ■ Поняття суб'єктивності не володіє статусом буття чи не-

буття.,а відображає безиеревне становлення суспільного бут-. тя, виникнення всіх його Форм, Небуп'євість суб'єктивного означає лише те.шо.лля теоретичного погляду неможливо зафіксувати плинність становлення,дослідженню піддасться лише його результати -ідеальні об’єктивності. Для того,щоб ЗРОЗУМІТИ суб’єктивність,треба її визначити, тобто вийти за межі суб’єктивності в об'єктивність,РОЗГЛЯНУТИ ДІЯЛЬНІ СТОСУНКИ із світсн і з іншою людшюю та їх результат. Основним протиріччям суб'єктивності, яке да»: їй напруженість і розвиток є те.шо людина як предметна,тілесна істота є діяльною,такою,шо покладає сної сили здібності як предметні Форми,і в той хе час вона с страждальною, оскільки раз відчуживши їл, вона потрапляє в залежність від них, відчуває иотребу в них, і в пій залежності виявляє власну обмеженість. Але 'сане завдяки тому.шо людина

. - 10 - . відчуває потребу в них, вона є почуттєвою. •

Аналізуючи розуніння суб'єктивності в філософії існування, зокрена у Камю і Сартра,автор доходить висновку, шо екзис-теннійна суб'єктивність виявляється без суб'єкта і будь-якої суб'єктивності, якшо ніл суб'єктивністю розуміти хоча який-не-будь зміст.Спроба ввести поняття суб’єктивності в систему генетичного структуралізму Гольднаном закінчується поразкою, власна иарадигна підкоряє суб'єкта структурі, індивідуальна свідоність потрапляє в .механічну залежність від колективної. Суб'єктивність у Гусєрлл в решті решт виступає як суб'єкт соціалізованого,передусім наукового, знання,як , модель,шо замішує реальних Індивідів в спробах уявити схему дослі/шипь-кої діяльності. ■

D-другому розділі йдеться upo онтологічні основи становлення суб'єктивності.Становлення особистості тлумачиться при цьому як єдиний процес становіїеиня людської Форми і наповнення II КОНКРЄТШІН ЗКІСТ'.М. ,

Праналізувашш в иершону розділі буття особистості як вияв суспільного бупя,в другону дисертант з'ясовує нроцес становлення суспільного буття як Формування людської психіки основні нриніїипи Формуваішя людського як такого. Вся повнота суспільного буття у вигляді символів,які означають шось таке, шо не ножна вичлонити із матеріальних зовнішніх Форн,а сане, способе функціонування цих утворень у суспільних надбаннях, усвідомлюються у вигляді понять І задають загальну конфігурацію психіки.Оскільки людина відноситься й по того,шо ніяк не ножна уявити у вигляді сушого,але шо присутнє за сушим, то У людини ПОРЯД із онтологічною основою-системою ЦО-нять-неявне суше відкладає себе-у почуттєвих Формах, у вигляді уявлення, доречового,.візуального мислення. ІНТУЇЦІЇ. .

Внаслідок обуновлешія ДІЙСНОСТІ СУСПІЛЬНОГО буття як ВІДКРИТОЇ можливості. системи, шо иостійно розвивається,процес Формування людської психіки представляє собою не раз і назавжди завершений процес,межі якого можна визначити, а поступове освоєння людством своїх підстав. Це освоєння відбувається як Формувашіня і опанування(єдиний проне?, який тільки при ретроспективному погляді,абстрагуючись від багатьох монентів.можна відокремити)все більш опосерседкованих понять. Простежується процес Формування поиять. значень, образів в суспільстві, з'ясо-

- 11 - -ВУЮТЬСЯ можливості їх утворення в індивідуальному бУТГІ.ШО в Філогенезі І онтогенезі е єдиним процесом Формування через опанування і покладання.Поява тієї чи іншої системи понять,категорій, висунення пілепокладеної установки, їх індивідуальне усвідомлення залежить від повноти буття, визначається комплек сом проблем.вирішених І очікуючих свого розв'язання,пов'язане із звільненням індивіда від обмежуючої конкретної діяльності і в зв'язку із нин наявності альтернативних засобів розв'язання цих проблем.в кінцевому цідсунку від розширення ролі випадковості В ІСТОРІЇ.

Лля адекватного розунішія становлення особистості як суб'єкту суспільних відносин важливо зЧсувати можливості иізнання суб'єктом самого себе і світу,стесрєкии образу себе і світу.здійсненая себе до-цільно,відповідно сформованого образу. Спираючись на ирапі з психології сприйняття(Р. Грегорі, Р. Ар-. нхейм)дослідя/сться Формування образу як такого. Підкреслюється, ио виявлення тик чи інших изасночв'язісів сзіту залежить від особистого бутгя індивіда,яке впливає на принес пізнання опо-середковапо,переломлюючись у світогляді. Ставиться проблема практичного , розуміння, в. значенні втілення індивідом у своєну бутті. в кожний момент СВОГО переб-'валня в світі РОЗУНІННЯ своєї родової сутності.V дійсності практичне знання можливе’ тільки ари сформованій почуттєвості як завершеній цілісності людського Існування,в якій переборюється розірваність Індивіда, і він приходить до самоутвердження, стає суб'єктом щодо своєї життєдіяльності-особистісто, як прогресуючою то-тохніст» самосвідомості із собою та з зовнішніми параметрами буття. Під єдністю самосвідомості із собою і з зовнішніми пара-нетрани буття РОЗУМІЄТЬСЯ ступінь усвідомлення СВІТУ як усвідомлення самого себе, змикання, власне, кажучи, свідомості і саносвідомості,Формування "я",ступінь проникнення в супе,перетворення СУПОІ’О в безиосередній кокект здійснення.

Визначаючи особистість через суб'єкт,дисертант Еважає.ио в понятті субЧкту зафіксована суперечлива єдність загально людського і індивідуального,міра збігу сутності і існування,шо в онтологічній заглибленості тотожньо пронесу Формування людини взагалі і конкретної людини.Поняття суб'єкту у ньону контексті використовується не як антитеза об’єкту, а в аспекті постійної зовніпокладеності суспільного буття, яке реалізує се-

- 12 - .

бе через окремих індивідів. ' ,

При дослідженні становлення особистості необхідно уникну-' ти традиції розглядати Формування. перш за все, свідомості поза її бтено» розчиненістПа основі критичного осмислення робіт Фіете і Сцінози доводиться .то діалогічна цілісність црактич-і аої діяльності, яка в зовнішній Формі виступає, одночасної) зміно» предмету і СУбЧ'КТУ, а У ВНУТРІШНІй;-Р03ЛВ0ЄИНЯИ на дію і; контроль, визначає діалогічність і по и і фон і чп і сть свідо-' мості..чка виступає власне свідомісто і рефлексіє» свідомості-щодо себе. Сане така сформована роздвоєність свідоності і доз | воляє досягнута завершеності Існування, складати свій образ, И завдяки цьому ставитись до світу як до сторони цілого,веде до, здійснення із смислом. Сиисіш-це конкретизація і нодиФікаиін: иіннностей і значень в суб'єктивна* уїііор^ішяе,в результаті., ііронусканші через внутрішній світ і ироеіИкьанші в навколишній , світ як здійснення себе.Система смислів аишолить загальне і унікальне до одного 'знаменника людського, неповторного бут-' тя. Становлення свідомості є одночасно /свідсияснняй світу не, ПРОСТО яр РОЗУМІННЯ, його суті, але і обов’язково - відношення цієї суті до самого буття індивіда і усвідомлення ним свого, . місця в Уніеєрсуні. іїілокушшй індивідуальний смисл, ЯКИЙ ОЛЄР-І жують в результаті осмислення відносин ДО СВІТУ, є світогля-* дом. Він є не тільки корелятом, збудником всіх: Дій, вчинків лютни, але І ВНУТРІШНЬОЇ змістовою Форною суб'єкта, ВНУТРІШНІМ зв'язком власне психологічник Форн. . ;

Осмислення людського змісту як вектору спрямованості ' олюднення природи і насамперед самої людини, і приведення у відповідність з гшм власної життєдіяльності відбувається завдяки сформованої почуттєвості. Дисертант аналізує розірваність почуттєвості і раціональності у Фрєйдівському образі людини і. ДОВОДИТЬ ШО становлення мислення І ПОЧУТТЄВОСТІ Є ’ОДНИМ і єдиним процесом становлення іюдського буття. Форми нислен ня, втілені у матеріалі у вигляді слова чи предмету.покладені. діяльні сто як мета, задум, спонукання до дії. Розиредмсчування того чи Іншого предмету .залученого в розвиток суспільства-пе освоєння його Функціонального способу буттєвості закону існування і освоєння всього розмаїття форн відносин,які історично цоклсущ саме такий,а не інший спосіб Функціонування іірелнету і його розпредмечування, визначили саме такий ‘образ

людини". При сформованій почуттєвості становленії:! людського буття починає виступати способен самоутвердження, самозахоплен -t ня людини, поняття досягає’ такої завершеності де воно виступає не просто відображенням істини, а безпосередньо торкається відношення ЦІ СІ ІСТИНИ до СМИСЛУ ЛЮДСЬКОГО бУТТЯ.

. Узагальнюючи, ножна сказати, ао становлення особистості включає в себе два органічно взаємопов'язаних, переплетених цроиеси становлення СУСПІЛЬНОГО буття як перетворення живої істоти в людську істоту, і становленая Індивідуального буття ’ніс . перетворення людської істоти , сапе в цю індивідуальну істоту. Особистість Формує, вся конкретність і необоротність суспільного буття, а II іщшвіг.уапьаість визначає вся Фак точність злісного буття. Для становления Унікальності особшг-тості неможливо вказати сукупність лороддут-чих П зовнішнії причин, >нов і обставин, бо шшіі о - йіаіі'Жішя ,:о всього зовнішнього. При діяльі’Оиу ¿my¿¡uii в процес околс ііінй кул>

ТУРШШ -МІСТОМ НіВКОИШНІОГО ЛІТ», В ЯКОМУ СУС-'ЄКГгіЕаІСТЬ

'■людськії:; цілей згасла.оскільки и них людські бахання відшліфовані суспільною Ш'-іктикоп до об'єктивною., відбуваються Формування людської психіки як тієї загальної Форни,яка в залежності від .процесуальних обставин життя, всієї Фактичності .буття ^ його нолем непередбачених.можливостей.набуває конкретного неповторного змісту і визначеності.

. ■ Ка нідстааі з'ясування негодологічакх основ іормування суб'єктивності в третьому розділі "Культурно історичні Форми становления особистості” простежується становлення суб'єктивності не лише як суспільності взагалі.не тільки в кінцевому підсумку, а. передусім - у Формі одиничного, як такої частіша цілого, яка утримує в собі принцип цієї цілісності. Для цього і простежуються історичні Форми такого становлення. Оскільки ми не можемо пірнути в глибини часу, за тоїшею століть роздивитись конкретний вчинок індивіда.його помисли, дункн,почуття,то нам доводиться задовольнятися тини історичними пам'ятниками усвідомленая(перш за все,літературними джерелами)в яких індивід, підкорений історичному часові, намагався усвідомити себе чи ше не в свідомій Формі,як елемент довічного кругооборо ту-образу світу, чи в свідоній-вже як протиставлення себе і ■світу. Літературні джерела дають нам для цього иож-

ливість, оскільки література за своє» природою філософічна.

Відкриття індивідуальної свідомості починається із пробудженням віл ні Фу, є спробою не в несвідоній Формі осягнути. себе через усвідомлення ПОРЯДКУ світу. Пробудження від ніфу наочно анявилось у вигляді такого явиша як трагедія, в якій вперше виникає позиція як така. У трагедії доля, а не своєрідність характеру трагічногр героя, який є лише уновою того.тоб життя доросло до долі.суттєва у героя Антична трагедія утримує в соб і, таким чииом, і протилежність загальної« значення і індивідуального смислу, і їх тотожність, шо виявляється в. тому, шо індивід, протистоячи долі.шо позначено самою долею, гине, але самим Фактон трагічної загибелі стверджується об'єктивна несумісність ник нонентів. ' ■ .

У кінні класичного періоду грецької літератури доня характеру об'єднується із доле» осмислення л:одшш як проблема виявлення внутрішнього через :;ошіііанє і як завдання отримання людиною свого внутрішнього. Виділення індивідуального образу і усвідомлення своєї інаковості ' було обуновлено появою матеріального посередника, який задаваь зримс дистанніювання себе індивідом від свої;; власник уречевлених здібностей і здібностей роду як сього іншого і ’ нерелсндшав світ не в біологічно-диферешіійованій свідоності роду,а ' в бутті індивіда. На зміиу кінневій невизначеності. межани якої був весь рід, приходить безкінечна визначеність предметних сутнісних сил Індивіда, який внаслідок свого статусу - иостійно виходити за межі цих визначень. с суб'єктом.

Якшо в Античності повнота життя індивіда задовольнялась суспільним, образом світу.то в середньовіччі виникає необхідність конненсувати фрагментарність існування індивіда і створити всеохонлюючий, повний образ світу, як самодіючий особисті сний притиш. Такий принцип знайшов своє втілення в образі Бога,а його іпостасі-індивіди представляли лише його односторонні, Убогі Фрагменти Не можна стверджувати, шо Індивід се • • , редньовіччя с виключно пасивним нродуктон,він міг чинити са-но-вільпо,але ніколи не своє-рідно,суверенно, свідомо. Завдання індивіда полягало в тому,шоб уважно*звіряти свої кроки із предназначеннями,які уготовані Іляхом бога. Рефлексія могла досягати трагічної напруженості.якшо одне розуміння Празила.шляху протистояло іншому, але при всій розбіжності ке було його

- 15 - ,

Правило, Його Шлях, вибору як такого не було.

Якшо культура, античного індивіда-культура героїчно- М-талі стичного вчннку, то для індивіда Відродження властива культура вибору. Перехідний характер становлення капіталізму, гнучкість і нестійкість його Форм,не ставили обмежень розвитку Індивіда.Сибір не маг трагічного забарвлення,був повсякденно позитивним, індивід мету розвитку абачав в собі,знаходився в. постійних пошуках власного, ішіивідуального образу. ,

Разом із иоявою активних виразників кап і талі епічних тенденцій виступає на передній план логіка декартівськоготс^^*^ 4шпщ, логіка новоєвропейського і ндиз і дуалізму, паралельно із утвердженням ронаїтгшої ХВИЛІ В НУЗІМІ.Ііа РІВНІ ІЗ ЛІНІЙНОЮ иерспекпівою в живописі, яка кае весь світ з єдиної точки, в якій знаходиться індивід,разом із розквітом такого літератур ного жанру як роман. 7 філософії ця тенденція найяскравіше ви ражена в "ИонадоліЛ'ії"ЛейСиіиа, якай впіршо поставив вроблену індивідуалізації. Однак вже кантівська постагозха питання езна чає.шо навіть у своїй інтанніаій самосвідомості індивід не ноже не виходити за ножі свосї одиничності.вільно-чи ні він • повинен співвідносити свою поведінку із дунком інших,з імперативами, які лежать поза ним. Післякаитівська німецька філософій пристуишіа до розробки црикииду універсалізації шіської природи, зафіксувала той Факт,шо із установленням певної системи норм,правил і матриць значень, індивід потрапляє в парадоксальну ситуацію. Він ніби-то вільний вибирати, але при цьому він не усвідомлює, шо його вибір обумовлений набагато глибшими зв'язками і відношеннями.шо над ним панус закон.але цей закон ніби-то вільно або по договору установлений.шо знайшло своє втіленая в конпепнії правових індивідів Ф;хте.

Нежа розвитку індивідів перемішується е існуючі поза ними обставин;!.Есе на шо стає енронохнин індивід, виражається у трагічному вияві суб'єктивної здібності,яка при усвідомленні порядку рече£ і спробі вийти за їх нехі,розбивається чи то в Фізичнону смислі, чи то в смислі втрати самого себе,в об’єктивність 1 непереборність обставин і переходить в об'єктивістське прийняття життя.На зламі цієї трагічності і виникає особистість як антипомічність світоеі.як трагічність

• вибору. Позбавитися такої напруженості, прийняти легку, плинну

. - 16 - .

Форму,становлення особистості може лише коли Існування індивіда дає можливість 1 спонукає до Формотворення власного' життя як Формотворення буття іншого.як нере~творк»че при-ведена я ЦЬОГО іншого до буття.як звільнення ніспя для бттгя ¡шсого. І водночас звільнення иіспя для свого власного бтя в розумінні іншого.кола обмеження особисості покладає себе в об-, кеженості іншого, то с визначенням особистості сане як обнеіен няи,яка надає їй завершеності і цілісності, і в той хе час внаслідок незавершеності окреслюс иростір розвитку. . ■

' Тобто.особистість повинна діяти своєрідно,відповідно до. іспши сього роду, визначати свої можливості ДОЦІЛЬНО, ВІДПОВІДНО Образу іІШШШ. Гія ДОЦІЛЬНІСТЬ б онтогенезі Фор-' кується спочатку У вигляді образу цілого світ/ як упорядкова-; ного коснссу, завдяки чому Індивід сцрийнас- себе зі сторони як1 елемент цього образу. Потім цілісність виникає у вигляді влас-! ноі’о діалогічного ’н'Чшо розкоіііхтьс-д під бііливол суперечливості самої дійсності.-1, нарешті, в дійсності особистість вияч- ’ ляє себе через реальніш вчинок, .шиї здійснює ли/шиа.шо хнве в ГОРИЗОНТ^ особистості. Цей вчинок здійсниться особистістю на основі свідомості свого завершеного і зосередженого бгггя. в повній мірі відповідального за себе. >

У зак.точеііні иідсуновуються результати проведеиої роботи і окреслюються оспооиі висновки і перспективи подальшого дослідження, j даної проблематики.

Основні ідеї дисертації викладені в публікаціях: 1)

Творчість як сиосіб буття суб'єктивності//Творчість:теорія і ■ нрактика.-Тез.доп. на ЛІ Всесоюзній наук.кон-Фер.-Київ:Ш. 1991.-С. 9-11.-0,1 д. а.; 2) Значення категорії

"суб’єктивність" для ' пізнання лкдини//Проблени філософії. -Київ: "Либідь*. 1992. Н93.-С. 25-3?. 0,0 А. а.; 3)

Творчість як. творення особистості//Творчість..Культура. Гу-нанізм.-Тези доп. на II I Ніжкарод. наук. орак. кон-Фер. ~Київ:КіИ.1993. -С. 100-110. -0.1 д. а.; 4) Закономірності

становлення особистості//Суснільні закони:соніально-ФілосоФсь-кий аналіз. -Київ. 1993. -1, 5 д.а. (в друці);5)'Проблеми станов-

• лення особистості (соціально-ФілосоФський аналіз)//Віспик Київського університет?.-Київ: "Либідь", 1993 0,5 д. а. (в

друці). .

Кию тал.ФПУ,