автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Структура и происхождение украинской современнойпсихологической терминологии.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Структура и происхождение украинской современнойпсихологической терминологии."

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

На правах рукопису

ВЕКЛИНЕЦЬ Леся Михайлівна

СТРУКТУРА І ПОХОДЖЕННЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

Спеціальність 10.02.01. — українська мова АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ - 1997

Дисертація є рукописом

Робота виконана на кафедрі української мови філологічного факультету Сімферопольського державного університету

Науковий керівник —

кандидат філологічних наук професор

Євген Семенович Регушевський

Офіційні опоненти —

доктор філологічних наук професор

Любов Омелянівна Пустовіт кандидат філологічних наук доцент

Анатолій Кирилович Мойсієнко

Провідна установа

Львівський державний університет їм. Івана Франка

Захист відбудеться 14 травня 1997 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої ради Д 01.94.01 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук при Інституті української мови НАН України (252001, Київ-1, вул. Грушевського, 4).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні та Інституту української мови НАН України.

Автореферат розіслано « £*» 1997 р.

Учений секретар спеціалізованої ради

кандидат філологічних наук <г_________~~ Л. В. Ажнюк

Сучасна українська психологічна термінологія (СУГТГ) має свої початки ще в староукраїнській мові, але остаточно сформувалась лише в другій половині 30-х років нашого століття. Задовольняючи загалом (як система) запити психологічної науки на нинішньому «тапі її розвитку, СУПТ потребує унормування.

Актуальність дослідження. Українська психологічна термінологія ще не була предметом системного лінгвістичного дослідження. Однак вивчення її і в синхронному, і в діахронному плані має велике не лише теоретичне, але й практичне значення. Спроби лексикографічної обробки української психологічної термінології (УПТ) почались у 20 — 30-і роки XX ст. Свідченням цього є словники М. Васильківського (1925 р.), К. Корнілова (1934 р.), проект «Словника термінів педагогіки, психології та шкільного адміністрування» П. Горецького (1928 р.). На сучасному етапі найповніший матеріал для вивчення терміносистеми психології зібрано у словнику за редакцією В. І. Войтка (1976 р., 1982 р.). Окремі семантичні поля СУПТ частково аналізувалися мовознавцями при дослідженні суміжних груп термінолексики: філософської

(Д. П. Кирик), педагогічної (М. С. Разумейко), української абстрактної лексики XIV — І пол. XVII ст. (Л. М. Полюга), а також у роботах про українську літературну мову кінця XIX — початку XX ст. (дослідження М. А. Жовтобрюха, О. І. Муромцевої). Певний інтерес становить дослідження психологічної термінології у російській мові (І. М. Черненко).

У дисертаційній роботі вперше в українському мовознавстві з’ясовується не лише динаміка розвитку і формування СУПТ, але також уточнюються загальні і специфічні процеси та проблеми творення і функціонування наукових термінів і термінолексики української мови в цілому.

Мета роботи полягає в комплексному глибокому і всебічному лінгвістичному аналізі СУПТ як підсистеми загальнолітературної мови.

У роботі ставляться такі завдання:

1. З’ясувати шляхи формування та джерела поповнення СУПТ в конкретні історичні періоди.

2. Виявити співвідношення інтернаціонального, загальнослов’янського і власне національного в генетичному, структурно-семантичному та словотвірному планах у СУПТ.

3. Проаналізувати специфічні внутрішньосистемні процеси та лек-сико-семантичні особливості психологічних термінів української мови.

4. Виявити найхарактерніші способи і засоби термінотворення

СУПТ.

5. Дати конкретні рекомендації щодо унормування психологічної терміносистеми української мови на сучасному етапі.

Джерела дослідження. Матеріали для дослідження добиралися із сучасних словників (загальномовних, психологічних), вузівських підручників із психології, а також монографій і статей, присвячених проблемам психології. Для зіставлення використані також дані давньоукраїнських словників, окремих праць Г. Сковороди, І. Вишен-ського, М. Драгоманова, І. Франка, перших українських підручників із психології (І. Кригера, І. Раковського, С. Балея), психологічних словників, які виходили в Україні у 20—30 рр. XX ст. В картотеці фактичного матеріалу нараховується понад 5000 карток.

Методи дослідження. Специфіка структурно-семантичного аналізу СУПТ, який застосовано в роботі, вимагала комплексного вибору методів дослідження, серед яких переважають описовий, зі-ставний і порівняльний, метод синхронних зрізів та компонентного аналізу. При вивченні й класифікації СУПТ основним був описово-динамічний метод (зокрема його різновиди: лінгвістичне спостере-

з

ження, порівняння, узагальнення), а також використовувалися прийоми статистичного аналізу.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше об’єктом лінгвістичного вивчення стала українська психологічна термінологія: її витоки, шляхи формування та збагачення, термінотворення, семантична диференціація та особливості функціонування. Здійснено спробу комплексного вивчення системи СУПТ: простежується зв’язок розвитку психології як науки в Україні з історією УПТ; визначаються джерела і шляхи формування СУПТ; висвітлюються психологічні погляди визначних українських вчених і письменників (Г. Сковороди, І. Франка та ін.), а також їх роль у формуванні СУПТ; вперше подається аналіз СУПТ у лексико-семантичному аспекті; розкриваються особливості морфологічної будови психологічних термінів (структурні типи, моделі та їх продуктивність) тощо.

Теоретична і практична цінність дисертації полягає в тому, що розвиток СУПТ розглядається в тісному зв’язку з історією становлення термінознавства, а також з історією зародження і формування психологічної думки в Україні, що дає можливість теоретично обґрунтувати засади витворення не тільки української психологічної термінології, але й української наукової термінології загалом.

Результати дослідження можуть бути використані в подальших теоретичних дослідженнях з української термінології, в науковій і педагогічній роботі, при читанні спецкурсів із термінознавства, культури мови, функціональної стилістики; при розробці спецсемінарів, практичних занять із термінології. Практична цінність дослідження визначається ще й перспективою використання його результатів у лексикографічній практиці (при укладанні ґрунтовного, повного словника психологічних термінів) і в процесі унормування УПТ на сучасному етапі.

Апробація роботи. Основні положення дисертації обговорено на засіданнях кафедри української мови Сімферопольського державного

університету та засіданні відділу лексикології, лексикографії, термінології та ономастики Інституту української мови НАН України. Різні аспекти досліджуваної проблеми відображено в 15 публікаціях.

Результати дослідження висвітлювалися в доповідях на міжвузівських конференціях (Одеса, 1992; Полтава, 1993; Львів, 1994); на Всеукраїнських наукових конференціях: «Проблеми зіставної семантики» (Київ, 1995); «Українська термінологія і сучасність» (Київ, 1996); «Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку» (Запоріжжя, 1996); міжнародних наукових конференціях: «Функциональная лингвистика (проблемы и перспективы)» (Ялта, 1995); «Актуальные проблемы современной филологии» (Сімферополь, 1996), а також на наукових конференціях викладачів Сімферопольського університету (1994—1996 рр.) та ін.

Основні положення, які виносяться на захист:

1. Психологічна термінологія сучасної української мови є організованою цілісною системою, що відповідає міжнародним стандартам і вимогам сучасного наукового спілкування.

2. СУПТ є динамічною системою, що складалася впродовж XIX—XX ст. і розвивається разом із психологічною наукою.

3. Основою формування і сучасного розвитку СУПТ є власне українська, спільнослов’янська та частково іншомовна лексика.

4. Одним із компонентів СУПТ є інтернаціональна термінологія, яка остаточно утвердилася у СУПТ на початку 30-х років XX ст.

5. Для системи СУПТ характерна специфічна реалізація лексико-семантичних процесів (омонімії, полісемії, антонімії, синонімії тощо), що свідчить про відносну самостійність СУПТ як підсистеми загальнолітературної мови.

6. У склад СУПТ діють ті самі словотвірні моделі, що й у не-термінологічній лексиці. Найбільшою продуктивністю в системі психологічних термінів відзначається афіксальне термінотворення.

7. На сучасному етапі основні принципи формування СУ І ГГ уже вироблені, усталені, однак у процесі розвитку потребують унормування.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків. До роботи додається список літератури, джерел та умовних позначень.

Зміст роботи.

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, актуальність проблеми, теоретичне та практичне значення роботи, визначено мету, предмет, завдання та методи дослідження. Висвітлено найзагальніші проблеми сучасного термінознавства і розглянуто деякі теоретичні питання (співвідношення між поняттями «термінологія» і «номенклатура», проблема визначення наукового терміна, а також обґрунтовується необхідність системного дослідження УГТТ).

І розділ «Історія формування і розвитку української психологічної термінології» складається з шести параграфів, у яких розглядаються основні етапи становлення УПТ, її відображення в лексикографічних працях різного періоду. Огляд історії психології дозволяє визначити часові рамки основних етапів формування та розвитку мови цієї науки. Початковим етапом в історії розвитку УПТ вважаємо XVI— XVIII ст., хоч у цей час не можна говорити про психологічну термінологію в абсолютному розумінні цього слова. Але саме тоді йшов активний процес формування абстрактних слів (АС)1 на позначення психічних процесів, станів людини. На основі аналізу конкретного мовного матеріалу виділяємо такі основні періоди в розвитку УПТ: 1) XVI—XVIII ст.; 2) XIX — поч. XX ст.; 3) друге десятиріччя XX ст. — до кінця 30-х років XX ст.; 4) 40-ві роки XX ст. і до нашого часу.

XVI—XVIII ст. — це період, коли давньоукраїнська АЛ (абст-

2 Полюга Л. М. Українська абстрактна лексика XIV— першої половини XVII ст. — К.: Наук, думка, 1991. — С. 12.

рактна лексика) на позначення психологічних понять була представлена у творах різних стилів і жанрів, в перших українських граматиках та словниках Л. Зизанія, П. Беринди та ін. АЛ пам’яток XVI— XVIII ст. належить до однієї тематичної групи — психічні прояви людини. Великий вплив на розвиток української психологічної науки та УПТ мали філософські, літературно-публіцистичні твори Г. Сковороди. У його творчості акумулювалося все те, що існувало в УПТ до нього. Зокрема, терміни практіка, привычка, природные склонности, истина, справедливость та багато ін.2

Особлива роль у функціонуванні УПТ саме як мови психологічної науки належить Києво-братській колегії (згодом Києво-Моги-лянській академії). У XVII ст. це був єдиний навчальний заклад вищого типу, де вперше почала викладатись психологія, яка входила до складу курсу фізики або т. зв. натуральної філософії. В Україні термін психологія вперше зустрічається в латинських рукописах у філософському курсі під назвою «Філософське змагання відкрите для російських змагальників на арені Київської Могилянської православної гімназії» («Agonium philosophicum in arena gymnadis Mohilaeanae Kiiviensis Orthodoxae Rossiacis agonothetis apertum»), куди і ввійшов курс психології «Психологія, або трактат про душу». («Psychologia seu tractatus de anima»), який читав автор Стефан Яворський (ректор з 1691 р. по 1693 р.).

Творцями терміна психологія були німецькі вчені Р. Гокленіус та

О. Касманн. У 1590 р. Р. Гокленіус опублікував латинською мовою книгу «Психологія». Проте як окрема наука психологія сформувалась лише в середині XIX ст.; чому значною мірою сприяла робота німецького вченого В. Вундта «Основи фізіологічної психології» (1874 p.).

XIX— поч. XX ст. — це період розвитку і становлення психологічної термінології нової української літературної мови. Друковані

2 Тут і далі зберігаємо правопис оригіналу.

джерела цього періоду, в яких тією чи іншою мірою фіксується УПТ, можна поділити на кілька груп: 1) загальномовні словники; 2) перші статті та підручники з психології; 3) художні та науково-публіцистичні твори письменників, діячів української науки та культури XIX ст.

У роботі подається аналіз АЛ на позначення психологічних понять у загальномовних словниках указаного періоду. Наприклад, «Словарь російсько-український» М. Уманця та А. Спілки (Львів, 1893— 1898 рр.) фіксує понад 100 АС. Близько 30 з них уже вживались тоді як психологічні терміни: самопізнання, поведінка, дотик, холе-рикъ, флегматикъ та ін.

Важливе значення в усталенні й збагаченні складу УПТ в XIX— на поч. XX ст. мала діяльність визначних українських діячів науки, культури та українських письменників Т. Шевченка, І. Франка, Л. Українки, М. Драгоманова, М. Коцюбинського, М. Старицького, І. Нечуя-Левицького та ін. Так, І. Франко, дбаючи про творення української наукової мови, намагався використати і багатство словника народної мови, і її словотворчі можливості; активно використовував нові іншомовні слова (інколи нововведене поняття тлумачив відповідником з української мови або ж творив власний неологізм): еволюція (розвиток), змисли (суч. відчуття), осібник (суч. індивідуум), функції душі (суч. психічні процеси) та ін.

Впродовж досліджуваного періоду відбувається активний процес формування УПТ за рахунок авторських неологізмів (мрія, байдужість) і за рахунок творення синонімічних варіантів нових лексем або вже існуючих слів, які будувались за законами українського словотвору (чуття — почування, нахіиі — нахильність). За порівняно короткий період в українську літературну мову (а з нею і в УПТ) ввійшли і угвердилися найважливіші терміни-інтернаціоналізми з німецької мови — інстинкт, з французької — песимізм та ін. Прав-

да, більшість з них в німецькій та французькій мовах витворені на основі латинізмів та грецизмів.

У II пол. XIX ст. у Львові з’являються перші підручники з психології українською мовою, які стали важливою віхою в історії розвитку і становлення УПТ. Так, у 1879 р. виходить перекладений В. Ільницьким з німецької мови підручник «Начеркь психологів (до ужитку школьного и науки приватнои)» І. Кригера, а в 1909 р. — український підручник І. Раковського «Психольогія. Начерк науки про людську душу». В обох книгах уже є елементарна психологічна термінологія і низка базових термінів, які функціонують в УПТ і нині. І. Раковський повторив значною мірою термінологію В. Ільницько-го, і ці терміни уже стануть звичними в тодішній психологічній науці: память, спостереження, фантазія, розум тощо.

Для перших підручників із психології характерні намагання замінити інтернаціональну термінологію кальками з народної мови. У В. Ільницького: антипатія (вбдраза), афекты (зрушення сер-уя^таін; у І. Раковського: ізоляція (вилучене), суб’єктивний (підметовий) спосіб самоспостеріганя таін. Головними недоліками УПТ того часу були термінологізація загальновживаних емоційно забарвлених слів, застарілих слів або створення кальок на основі вузькодіалектних слів — ЗМЫСАЫ повоненя (суч. відчуття нюху), подивлене (суч. здивування); наявність синонімічних термінів (у значенні «бажання» В. Ільницький подає цілий синонімічний ряд — жадоба, пожаданя, захот'кнє, хоть, кортячка, забагъ); сплутування різних психологічних понять і вживання їх назв як синонімів — вы-ображеня (суч. відображення) і познавання (суч. пізнання); чувства і чувствованя та ін.

У четвертому параграфі розглядаються основні аспекти розвитку УГГГ за період з другого десятиріччя XX ст. до кінця 40-х років XX ст. Саме в цей час активізується робота з підготовки кадрів у га-

лузі психології (з відкриттям аспірантури з психології при Київському та Одеському державних університетах), з’являються численні монографії, наукові статті українською мовою, публікуються перші термінологічні словники з психології: М. Васильківського (доданий до перекладеної ним праці німецького вченого Е. Бернгарда «Психічні процеси як рухи» (1925 р.); П. Горецького «Словника термінів педагогіки, психології та шкільного адміністрування» (1928 р.); К. Корні-лова (у підручнику з психології) (1934 p.). У 1922 р. виходить у світ підручник «Нарис психольогії» С. Балея, що акумулював у собі експериментальні дані того часу. У підручнику зафіксовано понад 200 базових та елементарних психологічних термінів. Тут уперше подаються і тлумачаться понад ЗО нових психологічних термінів, розглядаються такі нові на той час психологічні категорії: свідомість нашого «я»; психічне «я»; фізичне «я» та ін. Позитивним є і те, що у підручнику С. Балея немає термінологічної синоніміки, а українські відповідники подаються, як правило, тільки до іншомовних психологічних термінів: афазія — слабість, акомодація — пристосування, вражіння кінестетичні (рухові). Недоліком терміновживання можна вважати те, що автор у деяких випадках термінологізує розмовну лексику або русизми: пригоди (суч. спогади), приноровлення (суч. пристосування), нехіть (суч. небажання) та ін.

Свідченням потреб розвитку української психологічної науки було видання словника П. Горецького. У ньому зафіксовано понад 800 психологічних термінів. Крім однослівних психологічних термінів, подаються ще й психологічні терміни-словосполучення (понад 300): адекватна реакція, рухова пам’ять, холеричний темперамент та ін. У словнику російські багатозначні психологічні терміни перекладаються різними українськими відповідниками: возбуждение — 1) (иннервация) — збудження; 2) (волнение) — зворушен-

ня; 3) (раздражение) — роздратування. Такий підхід уникав полісемії ряду українських термінів.

Новий етап у розвитку української психологічної науки і СУП І пов’язаний із відкриттям Науково-дослідного інституту психології в системі Міністерства освіти України (1945 р.). Це сприяло подальшому розвиткові психологічної науки, розширенню проблематики і тематики психологічних досліджень, появі нових наукових імен. Все це, звичайно, зумовило зміни в категоріальному апараті сучасної психології.

Важливим фактором систематизації та стабілізації СУПТ стало видання за редакцією В. І. Войтка «Короткого психологічного словника» (К., 1976) та «Психологічного словника» (К., 1982). У 1994 р. в Києві виходить «Російсько-український словник наукової термінології. Суспільні науки». Це перший у лексикографічній практиці словник подібного типу, який тісно пов’язує терміносистему суспільних наук (політології, економіки, соціології, філософії, психології) та сприяє подальшому унормуванню термінології кожної із перерахованих галузей знань.

Завершується розділ характеристикою сучасного стану психологічної термінології. Особлива увага звертається на активну зміну термінологічного фонду в наш час, подається огляд сучасних підручників та словників із психології.

Другий розділ дисертаційної розвідки «Склад СУПТ з погляду її походження» складається із чотирьох параграфів, у яких подається огляд джерел СУПТ. Здійснений аналіз показує, що СУПТ неоднорідна за своїм складом. Тут представлені терміни, створені внаслідок термінологізації окремих значень загальновживаних слів; численну групу психологічних термінів становлять запозичення з інших мов. Зокрема, у складі СУПТ виявлено всі три типи запозичень (за класифікацією Д. С. Лотге): терміни, утворені із запозичених елементів; терміни - оригінальні запозичення; терміни - кальки іншомовних термінів.

У першому параграфі вказується, що основою для творення УПТ стала АЛ спільнослов’янського та давньоруського походження. В результаті виділено такі лексико-тематичні групи: АС на позначення назв відчуттів, здатності відчувати (чувьство, почутък, з(ь)ракъ, слухъ)•, АС на позначення внутрішніх почуттів людини та пов’язані з ними стани (радость, съчастьк, гн'квъ, соромъ); АС на позначення рис характеру, вдачі та нахилів людини (добръ, зълъ, гърдость); АС на позначення процесу мислення людини (умъ, розумъ, мысль, мыслити, памтть) та ін. Саме ці АС, що з часом термінологізувались, і поповнили склад СУПТ.

У наступному параграфі «Іншомовні запозичення в складі СУПТ» подається аналіз запозичених термінів.

Аналіз української АЛ, яка згодом поповнювала УПТ, показує, що зі старослов’янської мови СУПТ запозичила незначну кількість слів. Старослов’янізми широко засвідчені в перших словниках (Л. Зизанія, П. Беринди) та у творах Г. Сковороди. Багато з них перейшли у пасивний фонд мови, окремі змінили свою семантику. Як психологічні терміни вони не прижилися, за винятком деяких (дух, істота, істина).

Серед запозичень в УПТ виділяємо польські АЛ, які потрапляли в українську мову до XIX ст. Частина абстрактних полонізмів, хоча й позначала психологічні поняття, але не ввійшла до складу СУПТ, бо замість них з’явилися інші терміни для відповідного поняття. Пор.: намєтность «пристрасть» (ста. namiijtnosc), встид «сором» (стп. WS tyd) та ін.

Певну кількість у склада СУПТ становлять запозичення з німецької — вундеркінд (нім. Wunderkind), траур (нім. Тгаиег); з французької — престиж (фр. prestige), транс (фр. transe); з англійської — тест (анг. test), стрес (анг. stress), а також з італійської, санскриту та ін. мов.

Значну частину сучасних психологічних термінів складають терміни латинського та грецького походження, які часто потрапляли в українську мову через посередництво польської, німецької та ін. мов: темперамент < стп. temperament < лат. temperamentum; фантазія

< стп. fantazyja < лат. phantasia від гр. (pa.vxa.oicc, індивідуум

< нім. lndiviiuum < лат. individuum та ін.

У третьому параграфі подається характеристика інтернаціоналізмів у складі СУПТ, що складають майже 40% загальної кількості психологічних термінів. Найчисленнішу групу становлять терміни, утворені на основі запозичень з латинської та грецької мов або за допомогою греко-латинських елементів. Тенденція інтенсивного використання загальноприйнятої інтернаціональної термінології в СУПТ виявилась у період 20—ЗО pp. XX ст.

При визначенні джерела термінів-інтернаціоналізмів враховуємо думки сучасних мовознавців О. Г. Муромцевої, Ю. А. Сорокіна, М. М. Шанського, О. Є. Біржакової, Л. А. Войнової, Л. Л. Кутіної, В. М. Аристової, які вважають, що треба мати на увазі «не первісне етимологічне джерело, а найближче — ту мову, в якій склалося дане значення і з якої воно потрапило з цим значенням безпосередньо або через посередництво іншої мови в мову, що його прийняла».3

З цього погляду в дисертації вказується на німецьке, французьке чи ін. походження інтернаціоналізмів: оптимізм (фр. optimisme, лат. optimus); інстинкт (нім. Instinkl, лат. instinctus). В ряді випадків зафіксовано явище множинності історичних, етимологічних джерел і етимологічного матеріалу (поняття введене і обґрунтоване А. Трауром). Окрему групу серед інтернаціоналізмів становлять психологічні терміни з англійської: лідер (англ. leader), з французької: шок (фр. choc) та ін. мов.

* Муромцева О. Г. Розвиток лексики української літературної мови в II пол. XIX — поч. XX ст. — X.: Вища шк„ 1985. — С. 77.

Найменш продуктивним типом запозичення в СУПТ виявились кальки. Д. С. Лотте називає їх «перекладними запозиченнями». Нерідко посередником між іншомовними словами і їх українськими кальками була польська чи російська мови. Іноді калька виникала в польській чи в російській мові, але потрапляючи в українську, вона калькувалася вдруге: укр. несвідоме, рос. бессознательное від нім. ипЬетірі. Паралельно із кальками в СУПТ іноді функціонують і ті іншомовні терміни, які калькувалися: навіювання і сугестія (від лат. ві^евііо).

III розділ «Лексико-семантична характеристика системи психологічних термінів української мови» складається із семи параграфів, у яких детально розглянуто внутрішньомовні процеси і їх особливості в системі СУПТ.

За своїм лексико-семантичним змістом психологічна термінологія надзвичайно різноманітна. У межах СУПТ виділяємо такі предметно-тематичні групи: терміни на позначення психічних процесів людини (запам’ятовування, сприймання, уявлення); терміни на позначення психічних властивостей і якостей людини (пасивність, самовладання, сангвінік); терміни на позначення психічних станів (інсайт, втіха, натхнення, хвилювання); терміни на позначення почуттів, емоцій (любов, ненависть, радість); терміни на позначення різних відхилень та розладів у психіці людини (аменція, ехолалія, істерія); терміни на позначення галузей і напрямів психології (сюди ж зараховуємо і назви психологічних наук та фахівців цих галузей) (юридична психологія, нейропсихологія, психоаналітик); терміни на позначення спеціальних методів та прийомів досліджень у психології, а також на позначення спеціальних одиниць виміру психологічних експериментів (психограма, батарея тестів, коефіцієнт інтелектуальності) і т. д.

Термінологічне поле (О. О. Реформатський) психології включає в

себе загальнопсихологічні терміни, терміни окремих галузей психології (медичної, соціальної, педагогічної тощо), значну кількість термінів, що входять у термінологічні поля інших суміжних наук (природничих, суспільних, точних наук та інших галузей знань). Психологічна наука використовує їх по-різному:

В} (варіант)— терміни різних глузей знань, які запозичуються психологією без зміни значення (такі терміни становлять у СУПТ близько 40 %). Наприклад, термін свідомість має в психології та філософії однакове значення.

В£ — терміни, які мають у психології спеціальне значення (медичний термін аномалія у психології набув іншого значення). Іноді такі терміни не повністю втрачають елементи первісного значення, що закріплене за ними в інших галузях науки. Так, для психологічного і військового терміна терор визначальним словом, яке вказує на зв’язок цих значень, виступає «насильство» (психічний терор).

В3 — терміни, які потрапляють у СУПТ без зміни значень, закріплених за ними в певній галузі, але, крім основного значення, у психології вони набувають ще власного значення. Наприклад, педагогічний термін важковиховуваність використовується у психології ще для позначення «максимально наближеного до норми рівня відхилень у поведінці дитини» (термін педагогічної психології) [Псих, словн., 24 У

Саме така множинність значень призводить до появи полісемії та омонімії психологічних термінів.

В4 — терміни різних наук, значення яких запозичується психологією не повністю. Так, термін психології пропаганди імунізація аудитори позначає «профілактичну пропагандистську роботу з метою за-

4Тут і далі подаємо такі скорочення:

СУМ — Словник української мови: В 11 т. — К.: Наук, думка, 1970— 1980; Псих, словн.— Психологічний словник — К.: Вища шк.; 1982.

побігання можливому впливу іншої ідеології» [Псих слов., 68]. Поняття «імунізація» запозичене з медицини, де означає метод створення штучного імунітету. Ці два поняття пов’язує опорне значення «профілактика». Але термін імунізація у психології спеціалізував своє значення не на фізіології, а на психіці людини.

У наступних параграфах подається аналіз основних внутрішньо-мовних процесів, властивих системі психологічних термінів української мови. Здійснений аналіз показує, що ці процеси мають у СУПТ специфічні риси, які є свідченням відносної самостійності психологічної термінології як підсистеми загальнолітературної мови.

Традиційно в сучасному термінознавстві зазначається, що однією з основних ознак терміна є його моносемічність. Більшість термінів психології (близько 80 %) є однозначними. Але деякі дуже часто вживані психологічні терміни характеризуються багатозначністю. У межах психологічної термінології видаляємо внутрішньосистемну та міжсистемну полісемію.

Внутрішньосистемна полісемія властива термінам психології (тільки в межах психологічної науки). Полісемантами виступають терміни, в яких архісеми одночасно належать до кількох поняттєвих категорій. Найчастіше між собою пов’язані психічний процес і стан (переживання); процес і результат (абстракція); психологічний напрям і метод (психоаналіз) і т. п.

У межах міжсистемної полісемії у складі СУПТ вирізняємо міжгалузеву та загальномовну полісемію. Найчисленнішу групу серед цих термінів становлять такі, що співвідносяться з однозвучними словами загальновживаної лексики (мрія, надія). Для передачі понять різних термінологічних систем СУПТ використовує однозвучні лексеми: дисоціація — 1) (фіз.) розклад молекул на простіші молекули, атоми; 2) (псих.) розлади у психічних процесах [СУМ, II, 285]. У психологічній термінології засвідчена полісемія, яка утворилася на основі мета-

форичного перенесення значень загальновживаного слова (психологічна війна, психологічна втеча та ін.). Для СУПТ характерний розвиток категоріальної багатозначності і на основі метонімічного перенесення. Найхарактерніший тип метонімії, коли назва процесу переноситься на його результат (проекція). Розвиток категоріальної багатозначності є одним із важливих засобів поповнення психологічної лексики.

З явищем полісемії у психологічній термінології тісно .пов’язана лексична омонімія. У межах СУПТ розрізняємо власне внутрішньо-системну омонімію; міжгалузеву омонімію, коли психологічний термін омонімізується з однозвучним терміном інших галузей наук (фуга^ (псих.) — психічній стан втечі людини від себе; фуга^ (муз.) — форма поліфонічного твору; фуга3 (буд.) — шов між дошками, що щільно прилягають між собою) та міжфункціонально-стильову омонімію, коли омонімами виступають психологічний термін і однозвучне слово загальновживаної лексики (порив/ — нестримне бажання, прагнення (порив до дії) і порив2 — місце обриву, роз’єднання (порив електричних проводів) [СУМ, VI, 252].

Матеріал дає змогу стверджувати, що СУПТ властиві не всі різновиди омонімії, які є в літературній мові, а здебільшого ті, де термі-ни-омоніми виникли на основі лексико-семантичних варіантів полісемантичного слова (внаслідок дивергенції): такті — делікатність у поведінці стосовно когось (тактовність, тактовний); такт£ — ритм руху, дії (тактовий, тактичний). Раніше такі терміни-омоніми представляли одне багатозначне слово із значеннями, пов’язаними за функцією (натяк на дотримання такту в прямому і переносному значеннях (пор. зберігати такт). Інший різновид термінів-омонімів у психологічній термінології майже відсутний.

Досліджуючи синонімію у складі СУПТ, поділяємо думку вчених, які вважають, що в термінології можна говорити про дублетність термінів, бо вони називають те саме поняття чи об’єкт, але не характе-

ризують його різні властивості (В. П. Даниленко, А. П. Коваль, В. П. Налєпін, О. С. Ахманова та ін.).

У межах СУПТ виділяємо такі групи термінів-дублетів: найчис-леннішу групу становлять два або більше термінів, один з яких є ін-

• о и • и о .

тернацюнальнии чи запозичении, а шшии — автохтонний: рефлексія — самоаналіз; перцепція — сприймання; два терміни є запозиченнями з різних мов: апатія — індиферентність; авторитет — престиж; обидва терміни є автохтонними утвореннями: хвилювання — переживання; надія — сподівання; еквівалентами багатьох однослівних інтернаціональних термінів виступають терміни-словосполу-чення: емоції — душевні переживання; аттитюд — соціальна установка; дублети виступають на рівні співвіднесеності двох варіантів (повного і короткого найменування: ігрова діяльність — гра; повного і складноскороченого найменування (або абревіатури): СПТ — соціально-психологічний тренінг); термінн-дублети з епонімами у своєму складі: Брока центр — руховий центр мовлення.

Антонімія у складі СУПТ заздалегідь запрограмована іманентними властивостями психологічних понять. Так, у психології є поняття «полярність почуттів», що позначає протилежні емоційні якості (полярні якості). Вони є своєрідними полюсами, між якими розташовуються різноманітні проміжні відтінки почуттів. Більшість почуттів можна легко згрупувати в пари термінів з протилежними якостями (задоволення — незадоволення, радість — печаль, збудження — спокій).

Для СУПТ найбільш властиві комплементарні терміни-антоніми, в яких сема протилежності виражає межу конкретної якості для родового поняття в його видових варіантах (пасивне гальмування — активне гальмування). Словотвірний тіш антонімії у СУПТ переважає над лексичним (особливо характерним є вираження протилежних понять через префікси: надія — безнадія; асоціація — дизасоціація).

Всі лексико-семантичні явища, зафіксовані у складі СУПТ (яви-

ще полісемії, синонімії, омонімії, антонімії), у психологічній термінології є вторинними щодо понятійної структури терміна, і їх розвиток практично повністю залежить від інтенсивності зміни денотата.

Розділ IV «Структурно-граматична характеристика СУПТ» присвячений аналізові СУПТ з погляду належності до певної частини мови, визначенню основних структурних типів СУПТ, опису словотворчих засобів, за допомогою яких утворюються психологічні терміни, та характеристиці словотвірних моделей і ролі базових термінів у творенні похідних від них термінів нижчого порядку для називання споріднених або видових психологічних понять.

Встановлено, що в складі СУПТ наявні: 1) терміни — прості слова; 2) терміни - композити; 3) терміни - словосполучення.

У першому параграфі подається аналіз термінів — простих слів у СУПТ, які складають понад ЗО %. Більшість психологічних термінів-однословів утворена морфологічним способом. У творенні термінів переважає афіксація (виділяємо 25 словотвірних моделей). Найпродуктивнішим є суфіксальний словотвір, у межах якого виділяємо найчас-тотніші словотвірні моделі (далі М):

М| — А (осн. прикм.) + -ість (лабільність, байдужість). За допомогою суфікса -ість утворюються психологічні терміни на позначення психічних властивостей та якостей індивіда (уважність, емоційність, рішучість, запальність).

М£ — (осн. інш. слова + -ацц(а) характерна для утворення психологічних термінів на позначення процесу, дії, рідше — стану, явища (персервація, релаксація).

М3 — (осн. іншом. слова + -изм (-ізм). Такі психологічні терміни є назвами психологічних течій, напрямів, вчень (біхевіоризм, фрейдизм).

М4 — V (осн. дієсл.) + -анн(а). Так творяться терміни на позначення опредмеченої дії, процесу (виховання, концентрування).

Віддієслівні іменники на -ц(а) збігаються з термінологічними одиницями на -анн(а), що є однією з причин синонімії у складі СУПТ (абстракція — абстрагування; ізоляція — ізолювання).

Префіксація як різновид творення психологічних термінів кількісно поступається перед суфіксальними утвореннями. Префікси, за допомогою яких творяться психологічні терміни, можуть бути національні (не-, без-) та інтернаціональні (диз-, а-, де-, анти-). Так утворюються психологічні терміни із значенням протилежності (надія — безнадія, (психологічна) мобілізація — демобілізація).

Префіксально-суфіксальний та безафіксний різновиди творення малопродуктивні в терміносистемі психологічної науки.

Базові психологічні терміни часто творяться шляхом термінологізації загальновживаних слів (внаслідок лексико-семантичного термінотворення). Перетворення загальновживаних слів у психологічні терміни відбувається двома шляхами: 1) використання загальновживаних слів у їх прямому значенні (спеціалізація загальновживаних слів): ненависть, притомність, переживання, відчай; 2) переносне вживання відповідного слова (метафоризація загальновживаних слів): психічний терор, психологічна атака.

Психологічний термін любов виступає лексико-семантичним варіантом, що утворився шляхом довантаження до загального значення слова любов психологічного змісту. Такий процес уточнення, тобто підведення під нього чіткого наукового визначення, прийнято називати «звуженням» (або спеціалізацією) слова. Саме так утворилися психологічні терміни: бажання, спілкування, заздрість, заціпеніння, насолода та ін.

Для вираження психологічних понять найчастіше вживаються іменники (67 %), а прикметники, дієслова, дієприкметники складають у СУПТ меншу групу. Частину психологічних термінів становлять складні слова, серед яких переважають терміни-композити з підряд-

ним відношенням слів (соціометрія, гіпнопедія). У складі СУПТ є такі психологічні терміни-композити: утворення на основі поєднання двох національних основ (як власне українських, так і спільнослов’янських): самосвідомість, снонавчання; утворення за допомогою інтернаціональних терміноелементів чи основ: зоопсихологія, психометрія, професіограма; утворення на основі поєднання національного твірного елемента з інтернаціональним терміноелементом чи основою: саморегуляція, самоаналіз.

Окрему групу складають психологічні терміни - складні слова, побудовані за принципом прикладки: психолог - радник, дзен - психологія. За допомогою словоскладання утворились терміни-прикметники, які позначають видові назви у системі СУПТ і, як правило, не вживаються самостійно, а входять до складу психологічних термінів-слово-сполучень на позначення родо-видових назв: нервово-психічні (стреси), маніакально-депресивний (психоз) та ін. Абревіація у склада СУПТ представлена поодинокими випадками: ТАТ — тематичний аперцепційний тест. У третьому параграфі подається аналіз термінів-словосполучень у системі СУПТ. Здійснений аналіз дає підстави вважати, що її склад регламентують терміни-словосполучення (53 %).

Найчисленнішу групу (близько ЗО %) становлять двочленні конструкції, серед яких переважають атрибутивні терміни-словосполучення та терміни-словосполучення об’єктного типу. Атрибутивні конструкції будуються за моделлю А + N або дієприкметник + N (психомоторні процеси; концентрована увага). Двокомпонентні терміни-словосполучення об’єктного типу утворюються найчастіше за моделлю N + N1 (імен, у Н. в. + імен, у Род. в.): афект неадекватності. Опорним словом у такому словосполученні виступає імен, у Род. в.: амбівалентність почуттів. Для складних термінів-словосполучень (три-, чотири- і багатокомпонентних) характерні такі словотвірні моделі: А + N + N^1 диференціальний поріг відчуття, N + А + І4^:

валідація психологічного тесту, А + (А + И): зорові ейдетичні образи. У СУПТ зафіксовані терміни-словосполучення з епонімами у своєму складі: Брайля шрифт; Вебера-Фехнера закон. Аналіз показує, що тричленні конструкції виникають внаслідок ускладнення двочленних словосполучень шляхом подальшої конкретизації або уточнення названого словосполучення: вищі (психічні функції). Основою для творення багатокомпонентних словосполучень є дво- і трикомпонентні словосполучення: (висока) надійність психологічного тесту. За семантичною ознакою, тобто за ступенем смислової розчленованості психологічних термінів-словосполучень, у складі СУПТ виділяємо: вільні словосполучення, де кожен з компонентів може вільно сполучатися з іншими термінами всередині системи (оперативна пам’ять, логічна пам’ять); стійкі терміїш-слопосполучеїшя (терміни-фразеологізми), що становлять семантичну неподільність, за. якої значення термінів частково мотивоване його компонентами: шосте відчуття, штучний сон.

Часто у своєму складі терміни-словосполучення мають спільний опорний термін, утворюючи таким чином термінологічні гнізда: психологія військова, психологія праці, психологія управління, педагогічна психологія, що сприяє процесові систематизації терміносистеми психологічної науки в цілому.

У висновках викладено основні теоретичні й практичні результати дисертаційного дослідження. Узагальнено особливості СУПТ щодо поняттєвої структури значень психологічних термінів у генетичному, лексико-граматичному та лекснко-семантичному аспектах. Визначено конкретні пропозиції щодо унормування психологічної термінології української мови на сучасному етапі.

Основні положення і висновки дисертації викладено в таких публікаціях:

1. Використання різних типів словників при вивченні практичного

кур су української мови на неспеціальних факультетах / / Шляхи посилення ефективності практичного курсу української мови та виховання читацької майстерності: Матеріали міжвузівської науково-методичної конференції. — Одеса, 1992. — Ч. II. — С. 20—22.

2. Про місце наукової лексики у «загальних» лінгвістичних словниках // Взаимодействие украинского и русского языков на территории Украины и актуальные проблемы их исследования и преподавания: Материалы Ганичевских чтений. — Полтава, 1993. — Т. II.

- С. 73—75.

3. Социальные, психологические и лингвистические проблемы языкового воспитания в многонациональных семьях // Семья—94: Материалы Международной научно-практической конференции. — Симферополь, 1994. — С. 57—58.

4. Утверждение интернациональных терминов как один из путей формирования украинской психологической терминологии / / Функциональная лингвистика (проблемы и перспективы): Материалы международной конференции. — Ялта—Симферополь,

1995. — С. 147—149.

5. Зіставний аналіз психологічної термінології української мови (кінець 20-х pp. XX ст.) // Проблеми зіставної семантики: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. — К., 1995. — С. 66—68.

6. Психологічна лексика у творах Лесі Українки / / Літературний феномен Лесі Українки: Тези доповідей науково-практичної конференції. — Сімферополь, 1996. — С. 38—39.

7. Проблеми унормування сучасної української псиологічної термінології / / Українська термінологія і сучасність: Тези доповідей Всеукраїнської наукової конференції. — К., 1996. — С. 61.

8. Лексеми «душа» і «воля» в інтерпретації Т. Шевченка // Кирило-Мефодіївське товариство — перша партія в Україні: Тези

доповідей науково-практичної конференції. — Сімферополь, 1996.

- С. 18-21.

9. Антропоніми у складі сучасної української психологічної термінології // Ономастика східних слов’ян: Тези доповідей науково-практичної конференції. — К., 1996. — С. 15—17.

10. Давньоруські абстрактні слова як основа творення СУПТ // Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку: Збірник праць Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 90-річчю від дня народження С. П. Самійленка. Ч. І. — Запоріжжя, 1996.

- С. 152-155.

11. Структурно-граматична характеристика психологічних термінів у сучасній українській мові // Актуальные проблемы современной филологии: Материалы международной конференции. — Симферополь—Алушта, 1996. — С. 19—21.

12. Становлення української психологічної термінології. / / Диво-слово. — 1996. - № 11.— С. 26—29.

13. Розвиток української психологічної термінології у 20—30-х роках XX ст. // Мова та історія: періодичний збірник наукових праць.

- К., 1997. - Вип. 23. — С. 3—10.

14. Лексико-семантичний словотвір у психологічній терміносисгемі української мови. // Система і структура східнослов’янських мов (між-кафедральний збірник наукових праць). — К., 1997. — С. 73—77.

15. Смислова умотивованість антонімів у сучасній українській психологічній термінології / / Система і структура східнослов’янських мов (міжкафедральний збірник наукових праць). — К., 1997.

_ с. 94—97.

L. M. Veklinetz The Structure and Derivation of the Modem Ukrainian Psychological Terminology.

Theses on the Candidate’s Degree in Pholology — speciality 10.02.01

— Ukrainian Language. — Kyiv, Institute of the Ukrainian Language of the Ukrainian National Academy of Sciences.

The scientific work investigates for the first time the psychological terminology of the Ukrainian language in genetical, lexico-grammatical and lexico-semantical aspects taking into account the development of the psychological science in the Ukraine. It is determined that the main sources of the modem Ukrainian Psychological Terminology (MUPT) are common Slavonic, old Russian, Ukrainian vocabulary, as well as internationalisms and borrowing from European languages.

Веклинец Л. М. Структура и происхождение украинской современной психологической терминологии.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 — украинский язык. Киев, Институт украинского языка НАН Украины.

В работе впервые исследуется психологическая терминология украинского языка в генетическом, лексико-грамматическом и лексикосемантическом аспектах с учетом развития психологической науки в Украине. Установлено, что основными источниками СУПТ являются общеславянская, древнерусская, украинская лексика, а также интер-национализмы и заимствования из европейских языков.

Ключові слова: абстрактна лексика, психологічна лексика, психологічна термінологія, термінолексика, терміносистема.