автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.02
диссертация на тему: Структура и стилистика метафоры в романе М. Булгакова"Мастер и Маргарита"

Полный текст автореферата диссертации по теме "Структура и стилистика метафоры в романе М. Булгакова"Мастер и Маргарита""

ОІксТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ім. О. О. ПОТЕБНІ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

ЛИСЮЧЕНКО Олена Василівна

УДК 415.412.51-810:51:8.08-31

СТРУКТУРА Й СТИЛІСТИКА МЕТАФОРИ У РОМАНІ М. БУЛГАКОВА “МАСТЕР И МАРГАРИТА”

10.02.02- російська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

КИЇВ 1998

Робота виконана у відділі' російської мови Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор ЇЖАКЕВИЧ Галина Прокопівна, провідний науковий співробітник, консультант

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Шумарова Наталія Петрівна, професор кафедри загального та українського мовознавства Київського державного лінгвістичного університету;

кандидат філологічних наук Глущик Світлана Іванівна, вчитель російської мови та літератури, м. Київ

Провідна установа - Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, кафедра російської мови, Міністерство освіти України, м. Київ

Захист відбудеться “JL Ч ” 1998 р. о Ю _год. на засіданні

спеціалізованої вченої радагД 26.172.01 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук в Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України (252001, Київ-1, вул. Грушевського, 4)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України (252001, Київ-1, вул. Грушевського, 4)

Автореферат розіслано “_____”_______________1998 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор філологічних наук, професор

Реферована дисертація присвячується семантичному, структурно-граматичному та стилістичному дослідженню метафори.

Останнім часом художній текст став об’єктом уваги представників різних філологічних дисциплін. Питання теорії та інтерпретації тексту привертають увагу учених, що розробляють проблеми загального мовознавства, граматики, семантики, функціональної стилістики, соціолінгвістики, психолінгвістики, риторики та ін. Особливого значення набуває дослідження будови тексту як складного мовного висло-ва. Увага до особливостей та закономірностей організації тексту як форми існування письмового варіанту мови є результатом пізнавального процесу. Лінгвісти звертають увагу на те, що важливою категорією художнього тексту є концептуальність, яка співвідноситься з ідеєю твору. Інформація, що зосереджена в концептуальності тексту, є результатом спостережень, досвіду, роздумів, передбачень автора твору.

Створюючи текст, письменник відбирає деяку сукупність мовних засобів, які забезпечують втілення його задумів. Мовні засоби, в першу чергу лексичні та синтаксичні, є носіями смислу висловлення та структурними елементами тексту як цілого. Це обумовлює можливість інтерпретації їх значень відносно одне одного, а також зображуваної ними дійсності. Певна організація мовного матеріалу в художньому таорі є змістом інформації. Автор використовує словесний матеріал у співвідношенні зі своїм світосприйманням та своїми поглядами. Додаткові смислові напливи й додаткова інформація, що виникають у тексті, відображають прагматичну авторську установку. Вирішенню проблеми мовної реалізації точки зору письменника сприяє вивчення образних засобів художнього твору, серед яких особлива роль належить метафорі, а на думку багатьох дослідників,є одним з найбільш образних та експресивних мовних засобів, яскравим виразником найхарактерніших особливостей ідіостилю письменника.

Вивчення метафори як інструменту опису антропометричної картини світу є одним із актуальних напрямків сучасного мовознавства. Дослідженню метафори і як поетичного тропа; і як лінгво-когнітивного феномена присвячені праці Н. Д. Арутюнової, В. Г. Гака, В. Н. Телії, Г. О. Уфімцевої, Г. В. Степанова та ін.

Спираючись на праці В. В. Виноградова, Б. О. Ларіна, Г. О. Винокура, І. К. Білодіда, В. М. Русанівського, Г. П. їжакевич, Т. К. Черторизької та ін. по вивченню художнього тексту та орієнтуючись на останні наукові пошуки в рамках когнітивного підходу до аналізу поетичної мови (В. Г. Григор’єва, І. І. Степанченка, Ю. С. Лазебника, Г. П. Тупицької та ін.), вважаємо можливим комплексне дослідження метафори як одного з мовних смислоутво-рюючих механізмів.

Художня мова М. Булгакова - багатий і цікавий матеріал дослідження. Творчу спадщину письменника вивчали як лінгвісти (Н. В. Кожевникова, Н. В. Молотаєва, Л. В. Біла), так і літературознавці (М. О. Чудакова, І. Ф. Белза, А. А. Лакшин та ін.). Комплексний аналіз метафори сприятиме виявленню основних домінант в інтерпретації такого складного і глибокого твору, яким є роман “Мастер и Маргарита”. Саме цим і зумовлюється актуальність обраної теми.

Метою дисертаційного дослідження є комплексне вивчення лінгвістичної природи булгаковської метафори, а також структурний та функціональний аналіз цього тропа.

Завданнями дослідження, зумовленими його метою, є:

1. Опис лексико-граматичних груп метафоричних засобів.

2. Виявлення структурно-синтаксичних особливостей метафори у романі, а також текстових функцій цього виду тропів.

3. Визначення ступеня участі метафори у формуванні образних парадигм роману, в образному відображенні дійсності на мовному рівні.

4. Опис індивідуально-авторських особливостей використання метафори та дослідження функціонування даного тропа в структурі художньої мови роману.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає у можливості використання результатів аналізу для подальшого розвитку теорії метафори, для вивчення механізму метафороутворю-вань у художній мові загалом та в ідіостилі письменника зокрема.

Практичне застосування роботи визначається можливістю використання матеріалів дослідження у вузівських курсах із стилістики літературної мови та художнього мовлення, а також у шкільних програмах із всесвітньої літератури.

Наукова новизна реферованої дисертації полягає в комплексному дослідженні метафори у тексті художнього твору. У зв’язку з цим уперше застосовується порівневий аналіз метафоричних уживань.

Методологічною основою дослідження є філософські положення про діалектичний зв’язок мови та мислення, теорія відображення дійсності, вчення О. О. Потебні про мовну діяльність людини як творче пізнання світу.

Методи та прийоми дисертаційного дослідження ґрунтуються на комплексному підході до аналізу метафори в семантичному, структурному та функціональному аспектах. У роботі використовуються такі методи та прийоми:

- лінгвістичного спостереження й опису;

- компонентного аналізу;

- семантико-стилістичного та структурного опису мовних одиниць; .

- комплексного аналізу, який включає дослідження природи та функціонування метафори;

- принципу послідовності в семантико-синтаксичному аналізі.

Матеріалом дослідження стали метафоричні вживання роману “Мастер и Маргарита”. З метою визначення структурних і стилістичних особливостей метафори було проаналізовано понад 1000 зразків уживання цього тропа. Для досягнення повноти аналізу до роботи були залучені деякі приклади метафор з інших творів письменника, а також із перших редакцій досліджуваного роману.

Апробація роботи. Основні положення дисертації обговорювались на наукових конференціях “Проблеми зіставної семантики” (Київ; вересень 1995) та “Функциональная лингвистика. Принципы организации текста” (Ялта, жовтень 1996). Розділ і дисертація в цілому обговорювались на засіданні відділу російської мови Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України (лютий 1997, лютий 1998). Основний зміст дисертації відображено у п’яти публікаціях.

Структура дисертації відповідає визначеній меті та завданням і відображає трирівневий підхід до аналізу метафори. У зв’язку з цим робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури.

Короткий зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, теоретичну базу дослідження, названо предмет і методи аналізу мовного матеріалу, визначено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи.

У першому розділі “Лексико-семантична структура метафори” мова йде про процес метафороутворювань у досліджуваному романі, про участь різних частин мови в цьому процесі, про лексичну сполучуваність метафоризованих слів. Відповідно до цього розділ складається з трьох підрозділів.

У першому підрозділі досліджуються семантичні ознаки та функції булгаковської метафори. У сучасному мовознавстві система

тропів розглядається у безпосередній єдності зі структурою мови. Учені пов’язують явище метафори з двоплановістю мови як знакової системи та з асиметрією плану змісту і плану вираження. Отже, метафора підпорядковується загальним законам мови і є системою. У досліджуваному тексті метафора як засіб реалізації семантичної категорії вторинної номінації набуває у більшості випадків експресивних функцій номінації. Стилістичне забарвлення таких метафор є наслідком усвідомлення автором відтворених явищ дійсності. Метафори можуть базуватися на іронії (щеки распирало тайной); сатирі (урезал - заиграл); на переміщуванні лексеми з одного стилістичного шару в інший (нижняя челюсть отвалилась). ч

Другий підрозділ присвячено аналізові метафори щодо належності її до певного лексико-граматичного класу (за Черкасовой) О. Т.). Наслідок дослідження семантичної структури субстантивних метафор доводить, що у сфері іменника виділяються такі групи метафор, найбільш характерні для художньої мови роману:

- метафори, що називають частини предметів побуту (игольное ухо; пасть камина)\

- метафоризовані іменники, які звичайно позначають тварин та комах, але в контексті використовуються з метою характеризації персонажів {гнида, осел, гадюка)',

- метафори, первісні значення яких пов’язані з назвою рослин (петрушка - недоразумение);

- метафорично використовуються назви різних речей та предметів, що оточують людину (белые кисти ветвей; платок света)-,

- група метафор, які в прямому значенні позначають явища природи. Основна мета застосування в тексті таких метафор - надання мові твору художньої виразності (плыли реки кепок; озеро электрических огней; река воды жизни);

- трапляються випадки метафоричного переосмислення іменників, ужитих на позначення фаху. Так, лексеми мастер та историк використовуються автором у дуже широкому значенні, включаючи в себе одночасно декілька значень, і служать засобом розкриття ідейно-естетичної концепції твору;

- метафорично використовуються назви відносин між персонажами (драма; балаган);

- група субстантивних метафор, що співвідносяться з дієсловом (стрекотание; вой, рев, взмыв). Дослідження субстантивних метафор свідчить, що іменник ілюструє авторське розуміння світу, а також дає оцінку предмета зображення.

Аналіз субстантивних метафор допомагає з’ясувати роль названого тропа у мовній системі таких тропів, якими є метонімія та образне порівняння. Дослідження доводить, що безпосередньо у контексті роману Булгаков віддає перевагу метафорі як найбільш образному та конденсованому засобові відображення дійсності. Остання теза дістає підтвердження при звертанні до попередніх редакцій твору, в яких митець широко використовує техніку образного порівняння. Зауважимо, що в останній редакції основна роль при створенні образності в тексті належить метафорі.

У роботі розглядаються семантичні групи ад’єктивних та адвербіальних метафор:

- у романі метафорично використовуються якісні прикметники та прислівники для визначення особливостей, відтворюваних різними органами почуттів. Такі метафори є метафорами з синестетичним переносним значенням {горькая (складка), горько (подумал), сладкий (ток);

’ - прикметник на позначення кольору іноді набуває в контексті

метафоричного значення. Новим змістом наповнюється лексема жел-

тый, яка виступає в одному синонімічному ряду зі словами тревожный, отвратительный,

- метафоричного значення набувають лексеми, що утворюються за допомогою суфікса -оват, (клочковатое(небо);

- процесу метафоризації підпадають також прикметники, що позначаєть якості, які викликають емоції (бешеный свет).

Звичайно метафоризовані прикметники виступають у ролі означення іменника, а метафоризовані прислівники - у ролі ознаки іншої ознаки або ознаки дії. Переважно ад’єктивні метафори визначаються як метафоричний епітет і входять у тропеїчну систему метафори.

Як відомо, дієслово відображає ті самі явища реальної дійсності, що й іменник, але в динаміці. Тому при дослідженні метафоризації дієслова було використано ті самі семантичні категорії, що й при аналізі субстантивних метафор. У сфері вербальних метафор визначено такі групи, що характеризують ідіолект автора досліджуваного твору:

- метафоризації підлягають дієслова, що неістотам надають властивостей істот (дверь несла, пачка вползла, тьма выдавит)',

- досить важливим джерелом виникнення метафоричного значення дієслова є взаємодія категорій фізичного та психічного, духовного (скроил лицо, погасил взор, подогревать предчувствий,

- група дієслів, метафоричне значення яких використовується для зображення дій та стану людини і які в прямому значенні вживаються для характеристики тварин (Стела свинячит, зашипел Аза-зелло). Спостерігається також зворотний процес: дії та стан людини надаються тваринам (черная птица - шофер посадил машину; хором пели лягушки). Такі метафоричні перенесення посилюють елемент фантастичності в сюжеті роману;

- метафоризовані дієслова, що відображають взаємодію різних почуттів за умов сприйняття навколишньої дійсності (солнце, зазвенев, лопнуло, залило огнем уши; вскипала радость, как пузырьки, колющие тело) ;

- у семантичній трансформації наступної групи дієслів значну роль відіграє визначення дії за належністю її до певної природної реалії (Иван Николаевич взлетел на второй этаж; бал упал в виде света; полонез дул в спину). Подібне використання дієслів дозволяє письменникові розширювати лексичну сполучуваність слів;

- особливу групу складають дієслова та дієслівні форми, в яких визначити тотожні значення буває дуже складно, а нове метафоричне значення вимальовується тільки на загальному емоційному фоні твору (изломанное солнце; шапка на полюсе лежала; океаны шевелились).

Для метафоризованих дієслів визначаються такі засоби конкретизації значення: порівняння, яке виражається підрядним реченням або орудним відмінком іменника (хохот гремел, как в бане; хором пели лягушкії); семантика керованого іменника (струны сгнили в душонке); однорідні члени речення (на голову не обращайте внимания, плюньте); позалітературні лексеми, які мають літературний еквівалент (кот шляется); широкий контекст (щетка, танцуя, влетела, выбивала дробь, лягалась, рвалась). Таким чином, дієслово як синтезована реляційно-дискриптивна семантична суттєвіш, реалізує та конкретизує уявлення про явища дійсності. Вербальна метафора є найбільш (порівняно з іншими) характерною для художньої моей аналізованого твору.

У третьому підрозділі розглядається лексична сполучуваність метафоризованих слів. Зокрема, відзначається, що метафоричність, закладена в змісті фразеологізму, сприяє створенню стильової своєрідності роману і відіграє значну роль у вираженні емоційності та

експресивності (провалиться сквозь землю, втирать очки, впал в забытье). У романі метафора є засобом експлікації змістовно-концептуальної інформації твору, а також показником образного сприйняття дійсності письменником.

У другому розділі “Синтаксис метафори” подається семантико-граматичний аналіз метафоричних конструкцій, який дає змогу виявити структурні особливості стилю письменника та простежити семантичні процеси, що відбуваються у межах конкретних граматичних форм. При дослідженні було встановлено, що найпродуктивнішими в романі є такі метафоричні словосполучення: субстантивно-субстантивні (глубина души, иголочки беспокойства); субстантивно-ад’єктивні з метафоризованим прикметником {дребезжащий голос, огненный борщ); дієслівні конструкції: з іменником (посинеллицоьі), з іменником та прийменником (припал к скважине, влетел в подворотню).

Загальновідомо, що одним із основних параметрів метафори є орієнтація даного тропа на позицію предиката. Тому найчастіше у реченні метафоризації підлягає предикат (толпы гостей стали терять облик).

Виявлено випадки вживання метафор, які є однорідними членами речення, що допомагає авторові яскраво описати явища і розкрити всебічно перебіг та суть подій у творі.

Будова речення використовується письменником з метою зв’язку часових та просторових рамок роману. З цією ж метою письменник звертається до таких синтаксичних фігур, як підхоплення та анафора. Повтори забезпечують континуум розповіді, виступаючи одночасно композиційно-структурним засобом когезії (кінець 18 розділу - початок 19 розділу).

Аналіз дослідженого матеріалу свідчить, що індивідуально-авторському синтаксисові М. Булгакова властиві різноманітні

складні конструкції. Метафора, яка при цьому виникає, надає додаткового образного відтінку всьому висловленню.

Значну роль в авторському синтаксисі відіграє абзац як композиційно-стилістична та логіко-змістова одиниця мовлення. Безпосередньо в контексті роману абзац сприяє створенню образів і в багатьох випадках становить суцільне метафоричне перенесення. Використовуючи метафору як стилістичний засіб, письменник увиразнює явища дійсності, події, героїв твору. За допомогою метафори він висловлює особисте ставлення до зображуваних у романі подій. Наголошується, що метафора бере участь у створенні модальності тексту (Гальперін І. Р.; 1981).

Метафора у межах надфразової єдності дає змогу письменникові реалізувати фантастичну лінію в сюжеті твору.

Використання метафор у прямій мові (алмазная донна, фортуна ускользнет, молчаливая галлюцинацня) пожвавлює мову персонажів, наближає її до форм усного мовлення. Відповідність метафор з характеристикою героїв роману дозволяє читачеві виробити власне ставлення до змісту твору. У такому разі метафора постає як одна з форм виявлення ретроспекції, а також є важливим стилістичним елементом декодування тексту.

Метафоричні конструкції становлять образносмислові єдності, що актуалізуються на основі художнього узагальнення та формуються за граматичними законами російської мови.

Участь метафори у текстових категоріях когезії, ретроспекції, інтеграції модулює процес досягнення наслідків змістовно-концептуальної інформації твору. Метафора поширює інформаційний потенціал тексту, створює його семантичну насиченість.

Третій розділ “Роль метафори у формуванні образних парадигм роману” присвячено комплексному аналізові лексичних мікро-

систем. У розділі досліджуються умови утворення образних парадигм. Зокрема, відзначається, що метафора сприяє формуванню лексичних мікросистем, виступає самостійним стилістичним засобом, а також у тісній взаємодії з іншими тропами (метонімія, порівняння). Функції образних парадигм досить різноманітні у контексті роману. Так, відзначається поліфункціональність метафоризованих лексем парадигми місто. Метафори даної мікросистеми використовуються автором у пейзажній функції, тобто у створенні фону подій, що відбуваються у романі (город залит огнями; омерзительный переулок; сеть арбатских переулков)', у створенні сатиричного ефекту (вавилонское столпотворение, бешеные крики)', як засіб проектування синтагматичних, ланцюжків (пришедшая тьма накрыла город; темная бездна грозы - мгла грозьі).

Дослідження матеріалу свідчить, що центральними парадигмами роману є лексичні мікросистеми РЕАЛЬНОГО (ЗЕМНОГО) та ІРРЕАЛЬНОГО (ПОТОЙБІЧНОГО). Наявність окреслених парадигм є характерною також для інших творів письменника, що мають фантастичний сюжет (оповідання “Собачье сердце”, “Роковые яйца”). Тому набуває особливого значення філософська інтерпретація названих лексичних мікросистем.

Слід підкреслити, що концептуальна спрямованість центральних парадигм визначається поодинокими мікросистемами, які перебувають у близькій взаємодії між собою. Минуле, сучасне, образні парадигми героїв роману, місто, природа - ці мікросистеми становлять центральну парадигму ЗЕМНОГО. Дослідження їх дає змогу, наприклад, дійти висновку, що образи природних реалій разом з лексичними мікросистемами героїв створюють єдиний синтезозаний природно-людський світ. На метафоричній основі виникає зіставлення людського та природного світів (человеческое море, звуковая вол-

на, волна стала вырастать, вскипел свнсі). В контексті твору метафоричного характеру набувають не тільки окремі позначення природних реалій, а й текст у цілому. Метафора вода - межа двох світів, реального та ірреального, виконує функцію міфологеми і є одночасно засобом перетинання двох основних лексичних парадигм твору.

Дослідження образних мікросистем головних героїв роману доводить, що високого ступеня метафоризації художня мова твору досягає у фінальній частині (опис нічного польоту). Тісно пов’язані між собою в епілозі роману лексичні мікросистеми ЗЕМНОГО і ПОТОЙБІЧНОГО, минулого і теперішнього, природи і героїв твору. Зв’язок цих лексичних мікросистем створює гіперпарадигму з інтегральною ознакою місяць, місячний, нічний. Тому всі раніше розглянуті приклади названих парадигм можна кваліфікувати як окремі виявлення гіперпарадигми в контексті твору. Метафоричні ланцюжки (лунная река разливается, луна вскипает и властвует, луна обрушивает потоки света та ін.) формують мотив відсутності відчуття реального та ірреального світів.

Отже, провідною рисою лексичної парадигматики твору є відсутність однозначних оцінок кожної з аналізованих парадигм. У цьому аспекті дослідження метафори як найбільш образного тропа дозволяє виявити ступінь складності на невизначеності сприйняття твору як завершеного цілого. Особливістю художнього мовлення роману є широке використання природних реалій у символічній функції (вода - життя, луна - потойбічне). Художній світ роману становить собою єдність природного та людського світів. Метафора відіграє значну роль у створенні парадигматичних систем досліджуваного твору.

Висновки

Комплексний аналіз метафори у художній мові роману М. Булгакова “Мастер и Маргарита” свідчить, що метафора є найпродук-

тивнішим засобом смислотворення на лексичному, синтаксичному та образно-поняттєвому рівнях. Феномен метафори виявляється у поєднанні семантичних, стилістичних, когнітивних процесів, що відбуваються при формуванні тексту твору, ширше - при формуванні ідіостилю письменника.

Своєрідний характер метафори, що охоплює різні семантичні ряди, відображається в її структурі. На лексико-семантичному рівні метафора є засобом розширення лексичного та фразеологічного значення слова, одночасно розкриває ті аспекти картини світу, які безпосередньо мають проникнути в структуру мовних одиниць, актуалізує експресивно-емоційні та оцінні конотації. Субстантивна метафора в контексті твору не тільки називає предмет мовлення, а також є сигналом зв’язку з художнім уявленням, образністю. Дієслівна метафора, найбільш властива авторському ідіолектові М. Булгакова, вказує на ознаки та властивості явища реальної дійсності. Як правило, у кожному конкретному тексті дієслівна метафора реалізує креативно-образні потенції, які мотивуються комунікативною спрямованістю суб’єктивного бачення світу.

У синтаксичному аспекті структура метафор також є показником ідіостилю письменника. Метафоричне висловлювання реалізується в складних синтаксичних конструкціях, характерним параметром яких є суб’єктивна модальність. Участь метафори у текстових категоріях когезії, ретроспекції, інтеграції модулює процес досягнення результату у змістовно-концептуальній інформації, створює семантичну місткість тексту. Метафоричні висловлювання оформлені за граматичними законами російської мови.

Використаний принцип послідовного аналізу дає змогу визначити естетичну та ідейно-філософську спрямованість твору. Метафора виступає синтезатором у створенні художнього природно-людського світу.

У художній мові роману метафора виступає як засіб організації образних парадигм, сприяє інтеграції змістових структур твору. Найвищого ступеня метафоричності художня мова досягає у фінальній частині роману.

Своєрідне використання та трансформація загальномовних метафор у тексті роману - характерна ознака булгаковської мови. Авторське вживання метафор відображає особливості його національно-мовної картини світу. Метафора - один з основних стилістичних прийомів, що організують текстову структуру роману. Проведене дослідження метафор у художньому творі свідчить про те, що метафора є органічним компонентом художнього тексту, а також елементом образного бачення світу письменником.

Основні положення дисертації відображено в публікаціях:

1. Лисюченко О. В. Зісгавне дослідження метафоричних слововживань у російській та українській художніх мовах (на матеріалі творів М. Булгакова та І. Багряного)//Проблеми зіставної семантики. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. Київ, 1995: С. 62-63.

2. Лисюченко Е. В.Функции метафорических словоупотреблений в художественной речи М. Булгакова //Функциональная лингвистика. Принципы организации текста. Симферополь, 1996; С. 101-102.

3. Лисюченко Е. В. Поэтика и синтаксис метафоры в романе М. Булгакова “Мастер и Маргарита”, Киев; 1997; 48 с.

4. Лисюченко Е. В. Синтаксическая структура метафоры в романе “Мастер и Маргарита”//Русский язык и литература в учебных заведениях; К.; 1997; № 4(6); С. 27-29.

5. Лисюченко Е. В. Когда пляшут камни: метафорические переносы в романе М. Булгакова “Мастер и Маргарита’У/Русский язык и литература в учебных заведениях; К.; 1998; № 1; С. 18-21.

Лисюченко О. В. Структура і стилістика метафори в романі М. Булгакова “Мастер и Маргарита”. Дисертація (на правах рукопису) на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.02 - російська мова. - Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, Київ, 1998. Досліджуються структурні, семантичні і стилістичні особливості вживання метафори М. Булгаковим у художній мові роману. У контексті образного сприйняття світу письменником аналізуються образні парадигми роману, досліджуються функції і ступінь участі метафори в текстовій структурі твору.

Ключові слова: метафора, художня мова, ідіостиль, образна парадигма, семантико-синтаксична структура, функціонування.

Лисюченко Е. В. Структура и стилистика метафоры в романе М. Булгакова “Мастер и Маргарита”. Диссертация (на правах рукописи) на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02 - русский язык. - Институт языковедения им. А. А. Потебни НАН Украины, Киев, 1998. Исследуются структурные, семантические, стилистические особенности употребления метафоры М. Булгаковым в художественной речи романа. В контексте образного восприятия мира писателем анализируются образные парадигмы романа, исследуются функции и степень участия метафоры в текстовой структуре произведения.

Ключевые слова: метафора, художественная речь, идиостиль, образная парадигма, семактико-синтаксическая структура, функционирование.

Lysjushenko E. V. Structure and styl metaphores in the novel M. Bulgakov’s “Master and Margarat”. The thesis (on rights of manuscript) is presentedd to complete for the degree of the candidate of Philological Sciences (speciality 10.02.02 - Russian language). - Potebnya Institute of Linguistics Academy of Science of Ukraine, Kyiv, 1998. Researched structured, semantic, stylistic particularities of using a metaphore M. Bulgakov in the artistic speech of novel. In the context of figurative perception of the world by the writer are analysed figurative paradigms of novel, are researched to functions and degree of participation of metaphore in the textual structure of product.

Key words: metaphore, poetic language, on-different paradigm, semantic and syntaxis structure, functioning.

Підписано до друку 07.05.98 р. Формат 60x90/16. Ум. друк. арк. 1,0. Обл.-вид. арк. 0,8.

Наклад 100. Зам. 134.

Відділ оперативної поліграфії Центру Міжнародної освіти 252005, м.Київ, вул. Червоноармійська, 57/3, к.101. 227-12-75, 227-37-86