автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.05
диссертация на тему: Структурно-семантические и коммуникативно-прагматические особенности конструкций с пассивным значением в современном испанском языке.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Структурно-семантические и коммуникативно-прагматические особенности конструкций с пассивным значением в современном испанском языке."

РГЗ О/]

1 0 Л['В 2300 удк806.0-5.

ЗАЛЄСНОВА Олена Володимирівна

Структурно-семантичні та комунікативно-прагматичні особливості конструкцій з пасивним значенням у сучасній іспанській мові

спеціальність 10.02.05. - романські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ - 1999

Робота виконана на кафедрі іспанської філології Київського державного лінгвістичного університету

Науковий керівник доктор філологічних наук,професор

КОРБОЗЕРОВА Ніна Миколаївна, завідувач кафедри іспанської філології Київського державного лінгвістичного університету

Офіційні опоненти доктор філологічних наук, професор МІНКІН Лев Михайлович, завідувач кафедри романської філології Харківського державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди

кандидат філологічних наук, доцент ШИШКОВ Володимир Васильович, завідувач кафедри іспанської філології Одеського державного університету імені 1.І.Мечникова

Провідна установа Львівський національний університет імені Івана Франка, м. Львів.

Захист відбудеться “20” січня 2000 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 при Київському університеті імені Тараса Шевченка (Київ, бульвар Шевченка, 14).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка (Київ, вулЛЗолодимирська, 58).

Автореферат розісланий ^¿1 грудня 1999 року.

Вчений секретар ^ ^ ^ ^ 0 Белова А.Д.

доктор філологічних наук

Комунікативно-прагматичний аспект вивчення граматичних одиниць, зумовлений вимогами сучасної функціональної парадигми в лінгвістиці, дозволяє по-новому усвідомити роль тих категорій, які мають безпосередній зв’язок з формуванням структури речення та тексту. Саме до таких категорій відноситься категорія стану. У будь-якому серйозному дослідженні іспанської мови завжди є розділ, присвячений проблемі стану. Безліч думок, критеріїв, аргументів і контраргументів, наведених в дослідженнях стану іспанського дієслова, переконують, що це один із найбільш дискусійних аспектів іспанської граматики, оскільки до цього часу немає єдиної думки щодо місця категорії стану в граматичній системі іспанської мови. Особливо багато дискусій викликає пасивний стан: дискутуються проблеми семантики різних форм вираження пасивного стану, характер протиставлень цих форм активним формам дієслова, інтерпретація пасивного стану з точки зору його рівневої належності, відокремлення пасиву процесуальності від пасиву результативності, функціональне призначення пасивних речень у текстах та ін.

У лінгвістиці існує багато теорій та концепцій стану (стан як валентнісна категорія, теорія діатез та станів, стан як функціонально-семантичне поле), з позицій яких категорія стану була всебічно досліджена в слов’янських та германських мовах. У той час як іспанські лінгвісти, досліджуючи категорію стану, застосовують лише два різновиди аналізу: 1) формальний або структурний, який розглядає будь-яку іраматичну категорію, виходячи із наявності в мові різних морфологічних форм для вираження різних граматичних значень; 2) семантичний, який розглядає будь-яке граматичне значення, виходячи із семантики тих засобів, які його виражають.

Очевидно, що для представлення цілісної картини категорії стану доцільно поєднати ці обидва підходи та, проаналізувавши накопичений досвід лінгвістів, які досліджували категорію стану в різних мовах, застосувати положення їх теорій при дослідженні пасивного стану в іспанській мові. Теоретичною базою нашого дослідження стала концепція функціонально-семантичного поля (ФСП) О.В .Бондарка, оскільки розкриття взаємозв’язку різних рівнів мови, особливо лексики і граматики, надає додаткову можливість визначити спільність тих граматичних явищ, які утворюють єдність при вираженні певного значення, наприклад пасивного.

Видається доцільним проведення аналізу пасивного стану в два етапи: визначивши структурно-семантичні особливості складових ФСП пасиву в сучасній іспанській мові, необхідно дослідити також комунікативно-прагматичні особливості їх реалізації в мовленні, що дасть змогу здійснити комплексний аналіз цієї граматичної категорії, оскільки комунікативно-ірагматичний підхід при дослідженні пасивного стану дозволяє розкрити такі зідтінки значень, які не були виявлені під час системно-структурного

дослідження цього граматичного явища Вивчення пасивних конструкцій з погляду їх функціонування в текстах сприятиме виявленню та узагальненню закономірностей їх використання, що значною мірою поглибить аналіз категорії стану та допоможе визначити її статус у граматичний системі сучасної іспанської мови.

Одним із завдань комунікативно-прагматичної граматики є з’ясування прагматичного потенціалу граматичних категорій. Прагматично значущі категорії виявляють позицію мовця щодо інформації, яка передається у висловленні, його інтерпретацію семантичного змісту речення. До таких категорій можна віднести категорію стану, оскільки вибір мовцем тієї чи іншої його форми завжди пов’язаний із комунікативною спрямованістю висловлення та взаємодією прагматичного і семантичного його значень, що передається структурою висловлення.

У дисертації проведено дослідження особливостей функціонування засобів вираження пасивного значення - конституентів ФСП пасиву - у текстах різної функціонально-стилістичної спеціалізації, а саме у наукових доповідях, офіційних документах, художніх творах, енциклопедичних текстах та інформативних матеріалах преси.

Актуальність обраної теми зумовлена:

• інтересом в лінгвістиці до проблем співвіднесення віртуальної системи мови та актуальної системи мовлення, більш глибоким вивченням можливостей відображення статичних мовних одиниць в динаміці мовлення;

• інтенсивністю розвитку лінгвістичних досліджень з проблеми вивчення тих факторів, які впливають на формування текстів різного функціонального призначення;

• відсутністю в іспаністиці комплексного дослідження різних засобів вираження пасивного значення.

Дисертація має безпосередній зв’язок з темою наукових досліджень кафедри іспанської філології: “Вивчення лексичних, граматичних та фонетичних явищ іспанської мови в семантичному, прагматичному і когнітивному аспектах”.

Предмет нашого дослідження складають структурно-семантичні та комунікативно-прагматичні особливості різних засобів вираження пасивного значення - конституентів ФСП пасиву в сучасній іспанській мові.

Об’єктом аналізу в даній роботі стали конструкції з пасивним значенням: дієприкметникова конструкція, займенникова конструкція,

конструкція estar + дієприкметник, дієприкметникові звороти з агентивним або інструментальним додатком, що є конституентами ФСП пасиву в сучасній іспанській мові.

Матеріалом дослідження слугували 13000 конструкцій, дібраних методом суцільної вибірки з текстів законодавчих документів, наукових доповідей, творів художньої літератури, енциклопедичних текстів та сучасних періодичних видань Іспанії загальним обсягом понад 9 тис. сторінок.

Мета роботи полягає у вивченні структурно-семантичних, комунікативно-прагматичних та стилістичних особливостей конструкцій з пасивним значенням, які являють собою одну із складових загальної категорії стану в сучасній іспанській мові.

Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань:

• визначити місце пасиву в загальнограматичній категорії стану в сучасній іспанській мові;

• провести структурно-семантичний аналіз різних засобів вираження пасивного значення;

• виявити комунікативно-прагматичні функції конструкцій з пасивним значенням у реченні та тексті;

• дослідити особливості контекстної реалізації конституентів ФСП пасиву в сучасній іспанській мові в текстах різної функціонально-стилістичної спеціалізації.

При вирішенні поставлених завдань у роботі застосовуються такі методи та прийоми лінгвістичного аналізу: комплексний структурно-семантичний, опозиційний та контекстуальний аналіз, методи функціонального опису та синтаксичної трансформації, польовий підхід. Частково застосовані історичний та статистичний методи.

Наукова новизна даного дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому

• вперше на матеріалі іспанської мови здійснено комплексний аналіз різних засобів вираження пасивного значення;

• досліджуються структурні, семантичні, комунікативні та прагматичні особливості конституентів функціонально-семантичного поля пасиву в сучасній іспанській мові;

• вивчаються стилістичні особливості контекстної реалізації засобів вираження пасивного значення в текстах різної функціонально-стилістичної спеціалізації.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що дослідження має своїм результатом

• визначення категорії стану в термінах функціонально-семантичного

поля;

• розкриття структурно-семантичних і комунікативно-прагматичних особливостей конструкцій з пасивним значенням і закономірностей їх функціонування;

• забезпечує засади для подальшого дослідження інших станів іспанського дієслова та розвитку функціонально-семантичного синтаксису іспанської мови, стилістики та лінгвістичної прагматики.

Практичне значення проведеного дослідження полягає в можливості застосування його результатів у курсах теоретичної та практичної граматики іспанської мови при вивченні питань морфології та синтаксису, стилістики іспанської мови, а також у спецкурсах з проблем семантики та лінгвістичної прагматики. Матеріали дослідження можуть бути використані на заняттях з практичної граматики іспанської мови та при написанні дипломних і курсових робіт.

На захист виносяться наступні положення:

1. Структура функціонально-семантичного поля стану в сучасній іспанській мові відрізняється наявністю двох полюсів - активного та пасивного станів. Інші стани - середній, зворотний, взаємний та каузативний знаходяться на периферії поля як перехідні елементи.

2. В межах мікрополя пасиву поєднані одиниці різних мовних рівнів, на основі їх семантичних особливостей, як категоріальні і частковокатегоріальні засоби вираження пасивного значення. Ядром ФСП пасиву є дієприкметникові та займенникові конструкції, найближчим до ядра конституентом периферії -конструкція estar + дієприкметник (результативний пасив), складовими периферії ФСП пасиву є пасивні конструкції з іншими допоміжними дієсловами, дієприкметникові звороти з агентивним або інструментальним додатком та лексичні засоби вираження пасивного значення.

3. У висловленні конструкції з пасивним значенням мають специфічні комунікативно-прагматичні функції, які полягають: а) у посиленні уваги адресата до дії та її об’єкта (дієприкметникові та займенникові тричленні конструкції); б) у послабленні уваги адресата до діяча (двочленні пасивні конструкції); в) у здатності передавати значення результату дії безвідносно до часу її здійснення (конструкція estar +• дієприкметник); г) у можливості виражати додаткове пасивне значення без зміни загальної активної перспективи речення (дієприкметникові звороти з агентивним або інструментальним додатком).

4. Комунікативні функції пасивних конструкцій зумовлюють особливості їх реалізації в мовленні, відбувається функціональна та стилістична спеціалізація цих конструкцій, що не відповідає твердженню деяких дослідників про зникнення пасивного стану із сучасної іспанської мови.

5. У сучасній іспанській мові, на фоні загальної спрямованості використання форм активного стану, відмічається тенденція не стільки до зменшення питомої ваги форм пасиву в мовленні, скільки до переважного використання периферійних засобів вираження пасивного значення, особливо

дієприкметникових зворотів, які відрізняються простішою структурою, що дає змогу мовцю не змінювати загальну активну перспективу речення. ,

6. Вибір форм активного та пасивного станів знаходиться у безпосередньому зв’язку з інтенцісю мовця. Можливість заміни тричленних пасивних конструкцій активними конструкціями не завжди можлива без зміни комунікативної спрямованості висловлення. Активні та пасивні форми дієслова граматично самостійні, кожна з них має свої характерні особливості, які враховуються мовцем під час застосування будь-якої з цих форм відповідно до умов ситуації, яка відтворюється в мовленні.

Апробація основних результатів дослідження здійснювалась у ході обговорення на наукових конференціях професорсько-викладацького складу Київського державного лінгвістичного університету в 1996, 1997, 1998 та 1999 рр., на Міжнародному науковому семінарі “Дослідження і вивчення романських мов і літератур у контексті національних культур” (Київ, 1996); Ювілейній науково-практичній конференції “КДЛУ - 50” (Київ, 1998), на засіданнях кафедри іспанської філології та вченої ради факультету іспанської мови Київського державного лінгвістичного університету протягом 1996-1999рр.

Основні положення дисертації знайшли відображення в семи статтях у фахових збірниках наукових праць і в матеріалах Міжнародного наукового семінару.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку наукової літератури (264 праці) та списку джерел ілюстративного матеріалу, загальний обсяг роботи 174 с.

У вступі дається обгрунтування теми, визначаються об’єкт, предмет, мета та завдання дослідження, розкриваються його новизна та актуальність, теоретичне та практичне значення, формулюються основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі висвітлюються основні проблеми теорії граматичного стану в сучасному мовознавстві, узагальнюються різні підходи до категорії стану, розглядаються структурно-семантичні особливості пасивного стану в іспанській мові.

У другому розділі досліджуються комунікативно-прагматичні функції конструкцій з пасивним значенням - конституентів функціонально-семантичного поля пасиву в сучасній іспанській мові в структурі речення та тексту. Описуються особливості контекстної реалізації різних засобів вираження пасивного значення в стилістичному аспекті.

У загальних висновках підведено підсумки проведеного дослідження, сформульовано висновки, наголошено на якісних та кількісних показниках

здобутих результатів, а також намічено подальші перспективи розробки даної теми.

Основний зміст роботи

Категорія стану належить до числа найбільш дискусійних категорій іспанської мови. Спірними залишаються питання семантики форм стану, їх кількості, співвіднесеності активу і пасиву в межах поля стану, функціонального призначення пасивних форм, належності стану як граматичної категорії до певного мовного рівня.

Поняттям “категорія стану” в загальному мовознавстві позначаються лексичні, лексико-граматичні та синтаксичні явища. З цього випливає, що стан трактується лінгвістами або як морфологічна категорія, або як лексична, що поєднує семантичні групи дієслів на підставі загального значення, яке передає різні суб’єктно-об’єктні відношення, або як синтаксична категорія, що тісно пов’язана із будовою речення. Великий внесок у розробку теорії стану зробили дослідники слов’янських та германських мов (О.О.Потебня, В.С.Храковсьют, Л.Л.Буланін, Р.О.ІІкобсоїі, О.М.Пєшковський, С.Є.Яхонтов, О.В.Бондарко,

І.Б.Долініна, Л.М.Медведсва та інші). Однак, незважаючи на велику кількість робіт, пов’язаних із теоретичною розробкою поняття стану, до цього часу в мовознавстві немає загальноприйнятого визначення цієї категорії. Дискутується це питання і в іспаністиці, особливо коли йдеться про семантику пасиву. Більшість іспаністів (Г.В.Степанов, І.Ф.Мельцев, І.Г.Милославський, В.С.Виноградов, ОХВасильєва-Шведе, Є.В.Литвиненко) визнають існування граматичної категорії стану іспанського дієслова та виділяють п’ять форм стану: активну, пасивну, середню, зворотну і взаємну. Натомість іспанські граматисти, такі, як Р.Ленц, М.Молінер, Ф.Ласаро Карретер, С.Ернандес Алонсо, С.Хілі-і-Гайя та інші, заперечують існування категорії стану в сучасній іспанській мові на тій підставі, що визнають лише один стан - активний, а решту форм стану вважають лише семантичними інтерпретаціями або синтаксичними трансформами активних конструкцій.

На нашу думку, сумніви стосовно існування категорії стану в сучасній іспанській мові виникають лише за умови її розгляду з позицій структурної граматики. Вони, однак, видаються безпідставними, якщо розглядати цю категорію у функціональному або комунікативно-прашатичному аспектах.

З позицій функціональної граматики категорія стану розглядається як така, що визначає відношення мовця до факту об’єктивної дійсності шляхом зміни на комунікативному рівні співвідношення між елементами семантичного і синтаксичного рівнів структури речення. Розглядаючи категорію стану з позицій функціональної граматики та спираючись на концепцію польової структури граматичних явищ (О.В.Бондарко), ми представляємо стан як функціонально-семантичне поле, яке об’єднує одиниці різних рівнів мовної

структури на основі загальності їх семантичних функцій - інтерпретації відношення дії до суб’єкта та об’єкта. Стан, на нашу думку - де міжрівнева. функціонально-семантична категорія. Поле стану сучасної іспанської мови має структуру з двома полюсами, що являють собою опозицію активного і пасивного станів. Інші форми стану - середня, зворотна, взаємна та каузативна - є перехідними, проміжними формами.

В межах поля стану пасив існує як окреме, самостійне функціонально-семантичне поле (ФСП), що має ядро і периферію. Центр, ядро ФСП пасиву утворюють дві пасивні конструкції: дієприкметникова - сполучення дієслова ser і пасивного дієприкметника та займенникова - сполучення рефлексивного займенника se і дієслова у формі активного стану.

Більшість дослідників іспанського дієслова (І.Ф.Мельцев,

О.К.Васильєва-Шведе, М.А. Мартін Зоракіно, Х.А.Мартінес тощо) зазначають, що займенникові конструкції використовуються значно частіше, ніж дієприкметникові. Це відбувається тому, що займенниковій конструкції, на відміну від дієприкметникової, властиве вираження нижчого ступеня пасивності, оскільки спрямованість дії на суб’єкт виявляється з меншою силою. Якщо суб’єкт називає предмет, то дія без перешкод переходить на нього, перетворюючи його на об’єкт дії (el libro se lee), але якщо суб’єкт називає істоту, то він сам прагне вплинути на процес дії, в такому випадку спрямованість дії на суб’єкт зіштовхується з протилежною спрямованістю впливу суб’єкта на процес дії (el hombre se mató), що надає цій конструкції зворотного значення. У зв’язку з цим займенникова пасивна конструкція має деякі обмеження у використанні: вона вживається лише у формі третьої особи з підметом, який позначає неістоту, і передає пасивне значення лише з такими дієсловами, які після приєднання в інфінітиві рефлексивного займенника se не набувають зворотного або взаємного значення: construir, leer, escribir, cantar тощо.

Для дієприкметникової конструкції характерна більш чітко виражена пасивність, що пояснюється наявністю в її структурі пасивного дієприкметника. Спрямованість на суб’єкт виявляється з більшою силою, що зумовлює повну інактивність суб’єкта, порівняйте: el hombre fue matado ; el libro fue leído.

Дієприкметникова конструкція використовується в тих випадках, коли увага до дії послаблена, коли мовця більше цікавить не сама дія, а суб’єкт або об’єкт: La puerta fue abierta vor el criado. Дієприкметникова конструкція також має свої обмеження у використанні, що зумовлюються семантикою та видовим характером дієслів, від яких утворені дієприкметники. Перфективні дієслова, такі як matar, abrir, cerrar тощо, дія яких має певні часові межі, як правило, не використовуються в часових формах з видовим значенням імперфективності,

зокрема Presente й Imperfecto de Indicativo, але це не стосується імперфективних дієслів, дія яких не обмежується в часі, наприклад escuchar, querer, mirar.

В іспанській мові використання пасивної конструкції певною мірою залежить від лексико-граматичного значення суб’єкта дії. Деякі дієслова, наприклад oír, ver, hacer, dar тощо, вживаються, головним чином, у займенниковій пасивній конструкції: Se ove el ladrar de los perros (J.Rulfo). A такі дієслова, як defender, perdonar, torturar, herir, juzgar, частіше зустрічаються у дієприкметникових конструкціях, оскільки їх дія, як правило, спрямована на об’єкти-істоти, а при використанні займенникової пасивної конструкції така спрямованість здатна спровокувати неправильне її семантичне сприйняття. Наприклад: Juan fue defendido розуміється правильно, a Juan se defendió більш логічно трактувати як зворотну, а не пасивну форму дієслова.

Таким чином, на вибір дієприкметникової чи займенникової пасивної конструкції можуть впливати такі лексичні та граматичні фактори, як наявність / відсутність об’єкта (агенса) дії, той факт, називає суб’єкт істоту чи предмет, а також видова лексична характеристика дієслова.

Дві згадані вище пасивні конструкції, які є категоріальними засобами вираження пасивного значення, утворюють центр ФСП пасиву, а всі інші мовні одиниці, які не належать до категоріальних засобів вираження граматичного значення пасиву, - його периферію: лексико-синтаксичні засоби (конструкція estar + дієприкметник, так званий результативний пасив; конструкції з іншими допоміжними дієсловами hallarse, quedar(sé), encontrar (se), permanecer, parecer, дієприкметникові звороти з агентивним або інструментальним додатком); лексичні засоби (дієприкметники, прикметники та іменники з пасивним значенням).

У межах ФСП пасиву іспанської мови серед периферійних засобів вираження пасивного значення особливе місце займає конструкція estar + дієприкметник. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що за своїм значенням вона відрізняється як від активу, так і від пасиву процесуальності (ser + дієприкметник). Суттєві ознаки активу - процесуальність і тотожність агенса та підмета, пасиву процесуальності - процесуальність і нетотожність агенса та підмета, а конструкції estar + дієприкметник - непроцесуальність і нетотожність агенса та підмета. Отже, ця конструкція протиставлена активу за обома ознаками, а пасиву процесуальності - тільки за першою ознакою. Дослідження умов мовленнєвої реалізації конструкції estar + дієприкметник дозволяє зробити висновок про те, що в системі пасиву сучасної іспанської мови виявилась нова опозиція: результативний пасив - процесуальний пасив: Las columnas de las galerías, así como las zapatas y pies derechos en que se

apoyaban, debían haber estado en otro tiempo pintados de verde (P.Baroja) - Lo mismo hace a Id derecha Pedro, que fiie pintado como Esopo...(A.Buero Vallejo).

Велике поширення в іспанській мові мають такі периферійні засоби вираження пасивного значення, як дієприкметникові звороти з агентивним або інструментальним додатком, які широко використовуються в текстах замість ядерних конструкцій ФСП пасиву: Los recursos de amparo prestados ante el Tribunal Constitucional por el ex secretario de Estado para la Seguridad Rafael Vera y por su secretario, Juan de Justo, son "prematuros’’, según los informes elaborados por la Fiscalía (Diario).

Серед периферійних засобів вираження пасивного значення в іспанській мові виділяються також лексичні засоби - пасивні дієприкметники: París fue el escenario de la muerte más llorada. El 31 de agosto fallecía en la capital de Francia la mujer más fotografiada del mundo junto a su novio, el árabe Dodi Al Fayed (Anuario); прикметники та іменники з пасивною семою, наприклад: bombo, desleíble, inmune, prohibible, prolongable, ábezán, lleno тощо: A los cinco años de su conquista por Reyes Católicos... (J.Goytisolo/ Estos montes carcomidos llenos de gargantas... (P.Baroja).

В межах ФСП граматичні та лексичні, прямі і непрямі способи вираження пасивного значення являють собою систему, в якій кожний мовний елемент осмислюється відповідно до його функціонального призначення, місця в даній системі, зв’язків та відношень з іншими конституентами поля. У процесі мовленнєвої комунікації використання того чи іншого варіанта визначається, перш за все, інтенцією мовця, вимогами ситуації. Взагалі стан -це одна з граматичних категорій, яка тісно пов’язана з комунікативно-прагматичним аспектом вивчення граматичних явищ. Вибір форми стану дієслова-присудка зумовлює вибір центрального учасника ситуації та впливає на зміну ієрархії актантів, що має велике значення для всієї комунікативної орієнтації висловлення.

Із комунікативно-прагматичною структурою висловлення пов’язане поняття його перспективної організації, яка відображає комунікативну спрямованість думки. Ситуація, яка формується у свідомості мовця, проходить крізь призму його сприйняття і передається в різних ракурсах - або з позиції об’єкта, або з позиції суб’єкта дії. Відмінності при описі однієї й тієї ж ситуації виявляються в закріпленні основних компонентів висловлення за різними синтаксичними позиціями. Таким чином, форми активу і пасиву являють собою граматикалізовані засоби вираження семантичної перспективи речень, які їх містять, і представляють цю перспективу як активну чи пасивну: La regulación de empleo fue calificada de “satisfactoria ” por los sindicados (Diario). -Los corresponsales de El País califícaron la posición alemana como verdadera

unidad de los esfuerzos que sigue siendo un lejano objetivo que quizá empiece a construirse ahora (El País).

Як видно з наведеного прикладу, зміна форми стану дієслова-присудка calificar змінює перспективу речення, що, в свою чергу, зумовлює введення в позицію підмета того актанта, який, з погляду мовця, є найбільш важливим для повідомлення і до якого необхідно привернути увагу слухача. Отже, зміна форми стану основного дієслова зумовлює зміну прагматичної структури висловлення. Зв’язок станової парадигми з прагматичною структурою висловлення виявляється в тому, що використання форм активного чи пасивного станів у реченнях з різним комунікативно-інтенційним змістом пов’язане з оцінкою прагматичним суб’єктом різних партиципантів (семантичних актантів) ситуації, яка описується у висловленні.

Автори, які аналізують функціональну значущість пасиву з позицій актуального синтаксису (В.Матезіус, Т.М.Ніколаєва, Л.А.Алексієнко, В.В.Богданов, О.М.Лазуткіна та інші), розглядають його як засіб актуального членування речення, тобто виходять з того, що кожне речення як носій інформації складається з двох компонентів - теми, інформації, яка вже відома, і реми - нової інформації. Активні конструкції забезпечують використання теми-суб’єкта у функції підмета, а пасивні - виступають як засіб переміщення в позицію підмета теми-об’екта. Пасивна форма дієслова-присудка забезпечує таку організацію речення, коли у функції теми виступає семантичний об’єкт, а в ролі реми - елемент, який містить нову інформацію: A diferencia de la primera etapa, esta inversion todavía no ha sido aprobada vor el grupo holandés (El País). У разі використання в даному реченні активної форми дієслова тема і рема поміняються місцями, що спричинить інше трактування інформації, яка передається у висловленні, оскільки семантичний об’єкт - esta inversion переміститься з позиції теми.

Активна конструкція, як відомо, далеко не завжди може бути перетворена на пасивну. Однак можемо спостерігати і протилежне явище -неможливість у деяких випадках перетворення пасивної конструкції на активну. Іноді при можливості потенційного взаємоперетворення активних та пасивних конструкцій воно не є еквівалентним ні в семантичному, ні в комунікативно-прагматичному відношенні, оскільки при однаковій змістовій інформації речень з активною та пасивною перспективами, вони описують різні денотативні ситуації. Цей факт спростовує розповсюджений погляд, згідно з яким активна конструкція є основною, “ядерною” структурою ФСП стану, а пасивна - другорядною структурою, “трансформою” активної конструкції. Наявність випадків обов’язкового використання пасивних конструкцій показує, що у подібних випадках саме пасивний стан є “ядерним”, а активний - його “трансформою”, тобто з точки зору “ядерності” активні та

пасивні конструкції виявляються рівноправними. Наприклад, у реченні Cada persona detenida debe ser informada de forma inmediata, y de modo que le sea comprensible, de sus derechos y de las razones de su detención, no pudiendo ser obligada a declarar (Constitución Española, art. 17) неможливо застосувати активні форми дієслова, оскільки головним героєм повідомлення є семантичний суб’єкт.

Пасив як засіб актуального членування речення виступає також засобом членування й утворення змістових компонентів зв’язного тексту та відноситься, таким чином, до текстотвірних категорій. Використання речень з пасивною перспективою в текстах викликане різноманітними факторами: а) структурно-синтаксичними, коли виникає необхідність зробити об’єкт: дії, пацієнс підметом речення; б) семантичними, тобто особливими відтінками значень, які властиві лише цим конструкціям; в) комунікативними,. якщо необхідно виразити пацієнс як вихідний пункт повідомлення, а агенс як нове, мету повідомлення; г) прагматичними, якщо суб’єкт дії знаходиться в центрі уваги мовця та виникає потреба безпосередньо не вказувати надіяча. ,

Пасивні конструкції використовуються в різних типах речень -розповідних: El Presidente del Tribunal Supremo será • nombrado por el Rey...(Constitución Española, art.99); окличних: ¡Alguna será vensionadal (R.del Valle-Inclán); питальних: ¿Por que, en cambio, la pena de un amor que concluye se multiplica por las de todos que lo precedieron ? (A.Gala); спонукальних: No juzguéis para no ser }uzeados "Lucas (5,37 "(iM.de Unamuno); реченнях, які виражають можливість дії або сумнів у її здійсненні: Esto probablemente había sido hecho por el arroyo que bajaba del monte (P.Baroja). Але варто зауважити, що випадки вживання пасивних конструкцій у функції предикатів простого речення трапляються не часто, дані конструкції частіше вживаються у складнопідрядних реченнях.

Дослідження умов функціонування пасивних конструкцій у реченнях з різним комунікативно-інтенційним змістом показало, що дані конструкції у функції основного дієслова вживаються в іспанській мові переважно у констативах та квеситивах (якщо останні не мають еліптичної форми). Обмеженість використання пасивних конструкцій в іспанській- мові розповідними або констатуючими реченнями зумовила стилістичні особливості функціонування даних конструкцій в текстах, а саме перважну більшість пасивних конструкцій в текстах констатуючого характеру.

Конструкції з пасивним значенням мають специфічні комунікативні функції, які полягають: а) у посиленні уваги до дії та її об’єкта (дієприкметникові та займенникові тричленні конструкції); б) в усуненні з поверхневої, синтаксичної структури речення діяча (двочленні пасивні конструкції); в) у здатності передавати значення результату дії безвідносно до

часу її здійснення (конструкція estar + дієприкметник)', г) у можливості виражати додаткове пасивне значення без зміни загальної активної перспективи речення (дієприкметникові звороти з агентивним або інструментальним додатком).

Пасивна форма дієслова-присудка забезпечує переміщення об’єкта дії, який знаходиться в центрі уваги мовця, у позицію вихідного пункту повідомлення, а також переміщення діяча-суб’єкга з позиції підмета, що дозволяє зосередити увагу саме на дії та її об’єкті і є однією з основних комунікативних функцій пасиву. Саме ця особливість пасивних конструкцій, особливо двочленних, зумовила той факт, що вони використовуються переважно в текстах офіційних документів, наукових текстах та інформативних матеріалах преси, оскільки основною комунікативною функцією цих текстів є повідомлення інформації, опис дії без вказівки на конкретний суб’єкт-виробника, коли діяч є невідомим або неважливим для повідомлення: El Congreso electo deberá ser convocado dentro de los veinticinco días siguientes a la celebración de las elecciones (Constitución Española, art.68).

У випадках, коли діяч має узагальнений або колективний характер (уряди, політичні угрупування тощо) використовуються тричленні пасивні конструкції. Це зумовлюється ситуацією, коли основною дійовою особою є пацієнс, а агенс стає другорядним, але не усувається із структури речення: Las penas de prición de hasta un año, y excepcionalmente hasta dos años podrán ser sustituidos por arrestos de fin de semana (El País).

Як показує хід нашого дослідження, пасивні конструкції використовуються в текстах різної функціонально-стилістичної спеціаліхації, але ступінь їх поширеності не є однаковим. Найчастіше конструкції з пасивним значенням вживаються в текстах законодавчих документів, причому основний процент їх кількості становлять дієприкметникові конструкції - 35,44 %. Це пояснюється тим, що пасивні конструкції якнайкраще передають статичну, безособову дію без вказування конкретного суб’єкта, що відповідає характерним стильовим рисам, властивим текстам законодавчих документів, а саме офіційності, традиційності, об’єктивності, точності та відсутності образності.

Енциклопедичні тексти та тексти наукових доповідей характеризуються узагальненим характером викладення матеріалу, що також створює сприятливі умови для використання різних засобів вираження пасивного значення. За частотністю випадків вживання конструкцій з пасивним значенням ці тексти суттєво не відрізняється між собою: дієприкметникові конструкції - 25,79% і 25,73%; займенникові конструкції - 28,16% і 28,21%; конструкції з допоміжним дієсловом estar — 18,78% і 18,56%; дієприкметникові звороти -27,27% і 28,11%.

Пасивні конструкції з імпліцитним суб’єктом розповсюджені також в інформативних матеріалах преси, що пов’язано з їх суспільно-політичною тематикою та наявністю узагальненого або колективного суб’єкта-діяча. Найбільш уживаними в даних текстах є займенникові пасивні конструкції -29,28% та дієприкметникові звороти - 32,21%. 1 v

У текстах художніх творів ступінь поширеності конструкцій з пасивним значенням нижчий, порівняно з текстами інших стилів, найбільша їх кількість знаходиться в розповідних реченнях, особливо в текстах, що містять суспільно-політичну або офіційно-ділову лексику. Але слід зазначити, що основна кількість конструкцій з пасивним значенням, які використовуються в текстах художніх творів, припадає на дієприкметникові звороти з агентивним або інструментальним додатком (51,85 %). Кількість дієприкметникових та займенникових пасивних конструкцій є значно меншою, порівняно з іншими текстами (16,67 % і 19,81 %).

Що стосується діалогічного мовлення, яке відрізняється своїм жанрово-композиційним стандартом від інших стилів мовлення (З.О.Гетьман), можна констатувати, що в діалогах художніх творів пасивні конструкції майже не використовуються. Це пояснюється тим, що зміст діалогічного мовлення і його стилістичні особливості, а саме побудова діалогу в формі питать та відповідей, часто із застосуванням еліптичних форм речень, приводять до меншого використання конструкцій з перехідним дієсловом та прямим додатком, а також тим, що повідомлення будується з погляду діяча. Пасивні конструкції вживаються в діалогах лише з особливою метою, зокрема в офіційних ситуаціях мовлення або при розмовах на суспільно-політичні теми.

Дослідження контекстної реалізації ФСП пасиву сучасної іспанської мови дало змогу виявити факти більш широкого використання периферійних засобів вираження пасивного значення порівняно з ядерними пасивними конструкціями.

Особливого поширення в текстах усіх функціональних стилів сучасної іспанської мови набув дієприкметниковий зворот з агентивним або інструментальним додатком, що суперечить загальноприйнятій думці про те, що іспанська мова тяжіє до активного характеру; вираження дії й уникає пасивного: Presididos por el señor Cavo doblaron la esquina de la casa (M.Delibes). На відміну від ядерних пасивних конструкцій, які слугують присудками в реченнях, дієприкметникові звороти відносяться до засобів вторинної предикації і не впливають безпосередньо на структуру та перспективу речення. Таким чином, при активній перспективі всього речення, окремі його частини можуть мати додаткове пасивне значення, що є виразним стилістичним засобом: Fui unos días invitada por una compañera de colegio á la ciudad (M. De Unamuno). Цей факт свідчить про те, що сучасна іспанська мова

має тенденцію не стільки до скорочення використання пасивних конструкцій, скільки до заміни конструкцій, які входять до ядра поля пасиву, периферійними засобами вираження пасивного значення.

Результати аналізу дозволяють зробити такі висновки:

1. Стан - це міжрівнева функціонально-семантична категорія, яка може бути представлена у вигляді поля з двома полюсами - опозицією активного і пасивного станів та проміжними елементами - зворотним, взаємним, середнім і каузативним станами.

2. Функціонально-семантичне поле пасиву в сучасній іспанській мові поєднує одиниці різних мовних рівнів, за допомогою яких у мовленні виражається пасивне значення.

2. Прагматичний потенціал пасивного стану зумовлений його суб’єктивним забарвленням, яке знаходить вираження у відображенні за допомогою пасивних конструкцій позиції мовця відносно ситуації, що відтворюється у висловленні.

3. Дослідження умов функціонування тричленних пасивних конструкцій та можливостей їх заміни активними конструкціями дозволяє стверджувати, що така заміна не завжди можлива без зміни комунікативної спрямованості висловлення відповідно до інтенції мовця. Активні та пасивні форми дієслова граматично самостійні, кожна з них має свої характерні особливості, які враховуються мовцем під час застосування будь-якої з цих форм.

4. Комунікативні функції конструкцій з пасивним значенням зумовили особливості їх контекстної реалізації. Дієприкметникові та займенникові пасивні конструкції, завдяки своїй комунікативній функції посилення уваги адресата до дії та її об’єкта (тричленний пасив) або усунення з синтаксичної структури речення суб’єкта (двочленний пасив), є більш характерними для наукових текстів, законодавчих документів та інформативних матеріалів преси. Конструкція estar + дієприкметник, завдяки своїй здатності передавати значення результату дії безвідносно до часу її здійснення, має більш широке коло функціонування в наукових текстах. Дієприкметникові звороти з агентивним додатком, завдяки належності до засобів вторинної предикації та можливості не впливати безпосередньо на перспективну організацію речення, використовуються в текстах усіх стилів.

5. Аналіз особливостей використання конституентів функціонально-семантичного поля пасиву в текстах різної функціонально-стилістичної спеціалізації дозволяє стверджувати, що загальна тенденція сучасної іспанської мови до скорочення використання пасивних конструкцій на користь активних має відношення насамперед до ядра ФСП пасиву - категоріальних засобів вираження пасивного значення - дієприкметникової та займенникової

пасивних конструкцій. Що стосується конституентів периферії ФСП пасиву, особливо дієприкметникових зворотів з агентивним або інструментальним, додатком, то проаналізований матеріал не продемонстрував тенденції до скорочення їх використання.

Здійснене нами дослідження не охопило всього кола питань, пов’язаних з вивченням категорії стану іспанського дієслова. Цікавим видається більш детальне вивчення інших станів іспанської мови - зворотного, взаємного, середнього та каузативного. Подальше їх дослідження видається перспективним у плані зіставлення структурно-семантичних і комунікативно-прагматичних особливостей цих станів та їхньої контекстної реалізації в різних функціональних стилях сучасної іспанської мови. . . . ' . '

Основні положення дисертаційного дослідження відображені в таких публікаціях:

1. Характеристика конструкцій з пасивним значенням в сучасній іспанській мові // Взаємодія одиниць різних рівнів германських та романських мов. - Вісник КДЛУ. Дослідження молодих вчених. Серія;“Філологія”. - Вип.З. -К., 1997.-С.211-217.

2. Концепція пасивного стану в теорії функціонально-семантичних полів (на матеріалі іспанської мови) // Актуальні проблеми вивчення мови, мовлення і перекладу. - Вісник КДЛУ. Дослідження молодих вчених. Серія “Філологія”. - Вип.4. -К, 1997. - С.47-55,

3. Стан як категорія, що визначається валентністю дієслова (на матеріалі

сучасної іспанської мови) // Проблеми семантики слова, речення та тексту: -Вісник КДЛУ. Дослідження молодих вчених. Серія “Філологія”. - Вип.5. - К., 1997. - С.86-92. - :

4. Функціональний статус конструкцій з пасивним значенням у тексті // Гуманітарний вісник. Серія “Іноземна філологія.” - 4.1 (Проблеми сучасної лінгвістики). - Черкаси, 1998. - С.77-81.

5. Комунікативний аспект функціонування речень з пасивною

перспективою в тексті (на матеріалі іспанської мови) // Вісник КДЛУ. Серія “Філологія”.-Т.2.- №1.-К.,1999,-С.128-133. ;

6. Контекстна реалізація конструкцій з пасивним значенням в сучасній іспанській мові // Проблеми семантики слова, речення та тексту. 36. статей -Вип. 2. -К.,1999. - С.64-69.

7. Способи вираження пасивного стану в іспанській мові // Матеріали Міжнародного наукового семінару “ Дослідження і вивчення романських мов і літератур у контексті національних культур -К., 1996. - С.34-36.

Залеснова О.В. Структурно-семантичні та комунікативно-прагматичні особливості конструкцій з пасивним значенням у сучасній іспанській мові. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.05 - романські мови. Київський державний лінгвістичний університет, Київ, 1999.

В роботі досліджується граматичне явище стану дієслів сучасної іспанської мови, визначається його статус як функціонально-семантичної категорії, розглядаються структурні, семантичні та комунікативно-прагматичні особливості одиниць з пасивним значенням різних мовних рівнів -констшуентів функціонально-семантичного поля пасиву (дієприкметникових та займенникових конструкцій, дієприкметникових зворотів з агентивним або інструментальним додатком, лексичних засобів вираження пасивного значення). На основі визначення комунікативних функцій конструкцій з пасивним значенням виявляються особливості їх контекстної реалізації.

Ключові слова: іспанська мова, стан, функціонально-семантична категорія, конституенти функціонально-семантичного поля пасиву, дієприкметникові пасивні конструкції, займенникові пасивні конструкції, дієприкметникові звороти з агентивним або інструментальним додатком, контекстна реалізація.

Zalcsnova O.V. Structural - semantic and communicative - pragmatic features of constructions with passive meaning in modern Spanish . - Manuscript.

A Thesis for the Degree of Candidate of Sciences (Philology). Speciality 10.02.05 - Romance languages. - Kyiv Taras Shevchenko University, Kyiv, 1999. This paper researches the grammatical phenomena of the passive voice in modem Spanish and defines its status as functional-semantic category, explains structural, semantic and communicative-pragmatic features of the constituents of functional semantic field of passivity (participle and pronominal constructions, participle constructions with instrumental or agential object, lexical means to express the passive meaning). Peculiarities of their context realization are revealed on the base of definition of communicative functions of the constructions with passive meaning.

The key words: the Spanish Language, voice, functional-semantic category, constituents of the functional-semantic field of passive voice, passive participle constructions, pronominal passive constructions, participle constructions with instrumental or agential object, context realization.

Залеснова E.B. Структурно-семантические и коммуникативнопрагматические особенности конструкций с пассивным значением в современном испанском языке. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.05 - романские языки. Киевский государственный-лингвистический университет, Киев, 1999.

В работе рассматривается самый дискуссионный аспект испанского языкознания - категория залога, определяется ее статус как функциональносемантической категории межуровневого порядка. На основе принятого определения залога как категории, посредством которой передаются в речи теми или иными морфологическими, синтаксическими или лексическими средствами отношения между субъектом и объектом через действие, в испанском языке выделяются шесть залогов - активный, пассивный, средний, возвратный, взаимный и каузативный. Залог представлен в виде функционально-семантического поля залоговости, которое имеет два полюса -активный и пассивный залоги, а остальные залоги испанского языка являются переходными, промежуточными его элементами.

В пределах поля залоговости, каждое залоговое значение представляет собой микрополе, таким образом, пассивный залог - это функциональносемантическое поле (ФСП) пассива, которое имеет ядро и периферию. Ядро ФСП пассива испанского языка составляют категориальные средства выражения пассивного значения - причастная и местоименная конструкции, а другие возможные средства выражения значения пассива — его периферию. Составляющими периферии ФСП пассива в испанском языке являются: конструкция estar + причастие, пассивные конструкции с другими вспомогательными глаголами, причастные обороты с агентивным или инструментальным дополнением, причастия, прилагательные и существительные с пассивным значением.

Конституенты ФСП пассива имеют специфические коммуникативные функции, которые состоят: а) в привлечении внимания адресата к действию и его объекту (причастные и местоименные трехчленные конструкции); б) в отвлечении внимания адресата от деятеля (пассивные двучленные конструкции); в) в способности передавать значение результата действия безотносительно ко времени его осуществления (конструкция estar + причастие)-, г) в возможности выражения дополнительного значения пассивности без изменения общей активной перспективы предложения (причастные обороты).

Коммуникативные функции конструкций с пассивным значением обусловили особенности их контекстной реализации. Причастные и местоименные конструкции имеют более широкое поле функционирования в научных текстах, законодательных документах и информационных материалах прессы. Конструкция estar + причастие более распространена в научных текстах, а причастные обороты используются во всех перечисленных текстах.

Ключевые слова: испанский язык, залог, функционально-семантическая категория, конституенты функционально-семантического поля пассивности, причастные пассивные конструкции, местоименные пассивные конструкции, причастные обороты с агенгивным или инструментальным дополнением, контекстная реализация.