автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Структурно-семантические типы устойчивых сочетанийслов в официально-деловых текстах.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Структурно-семантические типы устойчивых сочетанийслов в официально-деловых текстах."

НАЦЮНАЛЬНА АКАДЕМ1Я НАУК УКРАТНИ 1НСТИТУТ УКРА'1'НСЬКОТ мови

ол

< <7 ГОРБАЧУК

Дмитро Васильевич

УДК 801.318.(=83)

СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧН1 ТИПИ СТ1ЙКИХ СПОЛУЧЕНЬ СЛ1В в ОФ1Ц1ЙНО-Д1ЛОВИХ ТЕКСТАХ

Спещ'алъшсть: 10.02.01. —украшська мова

Автореферат

дисертацп на здобугтя наукового ступеня кандидата фшолопчних наук

Кшв-1997

Дисертащею е рукопис.

Роботу виконано у вщдш лексикологи, тepмiнoлorií та ономастики Гнституту украшсько! мови HAH Украши.

Науковий кер1виик — доктор фшолопчних наук професор

Офщшш опоненти — доктор фшолопчних наук професор член-кор.

HAH Украши Мацько Любов 1вашвна,

завщувач кафедри стал ютики украшсько! мови Национального педагопчного ушверситсту ш.М.Драгоманова;

кандидат фшолопчних наук Дужик Наталя СтспашЕка, мол. наук, сгавробшшк 1нституту украшсько! мови HAH Украши.

Провщна установа — сектор укра!нсько! мови Харювського

Захист вщбудеться 19 листопада 1997р. о 14 годиш на засщанш спещалпзовано! ради Д 2617301 для захисту дисертацш на здобутгя наукового ступеня доктора фшолопчних наук при 1нститул украшсько! мови HAH Украши (252001,Ки!в-1,вул.Грушевського, 4).

3 дисертащею можна ознайомитись у 6i6nioTeui 1нституту мовознавства iM. О.О.Потебнл та ¡нстктуту украшсько! мови HAH Украши.

Автореферат розюлано 16 жовтня 1997р. Учений секретар спещал^зовано! ради

Тараненко Олександр Онисимович,

директор 1нститугу украшсько! мови HAH Украши.

державного педагопчного ушверситету im. Г.С.Сковороди.

Л.В.Ажнюк

Демократизашя сусгальства поставила вимогу вщродекення не ■ильки украшсько'1 нацюнально'1 культури та ïï першослемента — мови, але й забезпечення mobî повнощнного функцюнування в ycix сферах державного i громадського житгя. Юридичною базою цього е "Закон про мови в Украшсыай PCP", прийнятий Верховного Радою УРСР 28 жовтня 1989 року. Положения цього Закону закршились у Конституцц Украхни, прийнятш на п'ятШ ceciï Верховно! Ради Украши 28 червня 1996 року, зпдно з якою "держава забезпечуе всеб1чний розвиток i функцюнування украшсько'1 мови в ycix сферах сустльного житгя на bcîh територп Ук-païHH" [ст. 10].

У "Закош про мови", затвердженш Постановою Ради MimcTpiB УРСР в1д 12 лютого 1991р. «Державши nporpaMi розвитку украшсьюм мови та шших мов в УРСР на перюд до 2000 року» та imunx нормативних документах велика увага придшяеться вживашпо украшсько!' мови в актах державно!' влади та управлшня, у даловодств! та документацн, у судо-чинств1, в арб!тражному провадженш, у м1жнародних договорах та угодах, в йштх дтових паперах. У ci ui важшш сфери обслуговуе р!зновид украшсько'1 мови — офвдйно-даловий стиль, який "задовольняе потреби в документальному оформленш акпв державного, полггачного, еко-ном1чного, виробничого, культурного та iH. життя члешв сустльства в повсякденно-доовш, оф1цдйно-документальшй сфер1 ïx стлкування"1. Цей масовнй cnoci6 комушкацн чутлнво реагуе на bcî сусгальш поди, запита i потреби члешв сусшльства i в неупереджених формах доводить ïx до вщома громадян, народав i держав. Отже, в житп будь-яко'1 держави мова офщйно-дшових стосунгав повинна бути вз1рцем.

Слгд, однак, вщзначити, шо мовно-стшнстичш характеристики украшського офщшно-долового мовлення досМджеш недостатньо. Це зу-мовлено полличними, а не л1нтстичними чинниками. Для задоволення практичних потреб переважно середньо'1 та вищо! школи украшськими мовознавцями опублжовано ряд праць, переважно пос"!бнимв практичного спрямування, де наводяться зразки найбшьш часто вживаннх дшових nanepie та методичш вказ1вки до ïx вивчення учнямн, студентами.

На наукових засадах грунтусться монография А.Ф.Марахово1 "Мова сучасних дшових документе", присвячена особливостям сучасних

1 Марахова А.Ф. Мова сучасних дшових докуменпв. — — С.4.

К.:Наук.думка, 1981.

тексив офщшно-дшового стшпо украшсько! мови. Проте у нш подаеться узагальнена характеристика I мало уваги придшяегься розгляду окремих жащнв, лексико-граматичних рис дослщжуваного стилю тощо.

У сучасних умовах державотворення, змши статусу украшсько! мови, закршленого десятою статгею Конституцн, перед наукою про стиль поехало ряд важливих 1 невщкладних проблем. Недостатньо досладжеш жатфов1 р1зновиди офвдйно-дшового стилю украшсько! мови (адже саме жанр визначае мовш особливосп твору), не ¡снуе однозначно! думки з приводу того, яка форма мови — усна чи писемна — лежить в основ1 стилю. Не дослщжеш структурш особливосп офщйно-дшового стилю. Зок-рема, не знайшла наукового вшдатлення в украшському мовознавств1 система так званих юпше, складних термипв 1 сталих вираз1в, яи е найбшьш характерною рисою текстов офщшно-дшового стилю. ЕПдповщно дабраш мовш засоби починають вштсняти шпп можлив1 фор-ми висловлення думки ! набувають характеру ушверсалышх. Наповнеш необхщним змктом, регламентоваш у вжнтку вццкшдно до ¿манентних закошв само! комушкацп, стал1 вирази стають ориентиром для укладання р1зних видав документш.

Гостра потреба розробки наукових засад функцюнування оф1цдйно-дшового стилю украшсько! мови визначае актуальшеть пропо-нованого доопдження. Актуальшеть теми також зумовлена:

— В1дсутшстю спещалышх вузьконаправлених дослщжень офщшно-дшового стилю украшсько! мови;

— необхщшегю визначити статус спйких сполучень cлiв офщшно-дшового стилю в систем! словосполучень 1 фазеолопчних оди-ниць украшсько! мови;

— потребою визначити семантичш особливосп еттйких сполучень сл1в офкцйно-дшового стилю;

— необхщшетю резгллкути граматачш модеш, за якими утворю-ються еттйю сполучення сл1в оф1цшно-дшового стилю.

Огже, об'ектом дослцркення стали стшю сполучення сл1в офццйно-далового стилю, шд якими розушемо нapiзнooфopмлeнi одиншц з цшеним значениям, утвореш поеднанням двох або бшьше елгв за грама-тичною моделлю словосполучення чи речения, а також поеднання повно-значного 1 службового слова (гфийменниково-вщмшкова конструкция). Щ одинищ мають незмшшш лексичний склад, граматично стабшьну структуру, вщгворюютъея у пpoцeci мовлення 1 сприймаються як готов1 цшеш одиншц, служать для вираження понять, дай, вщношень при офвдйно-дшовому сшлкуванш. Наприклад: склад злочину, догов1рм сторони, рада

засновнимв, державний бюджет, брати участь, зробити внесок, набрати Hunnocmi, за сумютцтвом, за законом, теля тдписання, у зв'язку з, на виконання, eidnoeidno до, цей пакт тдлягас ратифгкаци; з наказом ознайомлений; dozoeip на поставку npodyianie i под.

Мета роботи: визначити принцшш функщонування i формування стшких сполучень сшв в оф]щйно-,щлових текстах. Для досягнення Ltid мета необидно розв'язати таю завдання:

•визначити поняття "crirace сполучення сшв" стосовно офщшю-дшового стилю;

•видшити, вццбрати i3, р1знопланових текспв офщйно-дшового стилю структурт одиншц, яю належать до itiei категорп;

•визначити будову, структур ний склад цих сполук, а також ix семантичш та грамагичш особливоеп;

осхарактеризувати i'x функцюнальш можливосп; •визначитн л^нгвктичт основи та принцшш формування спйких сполучень сЛ1 в в офвдйно-дшових текстах.

Наукова новизна одержаних результапв полягае в тому, що в укра'шському мовознаветт вперше зроблено спробу видшити, систематизувати i описати структурно-семантичш типи спйких сполучень став офйцйно-дшових текспв, а також визначити ix статус.

Практичне зиачення дисертацпЧного доелвдження: спостереження i висновки, одержат в результат! анализу мовного матер1алу, можуть бути використаш у навчальному npoueci (у вуз1вському Kypci стишстики, культури мови, лексики i фразеологн). 3i6pamm нами фактичний матер!ал може бути використаний у лексикограф1чнш практтд, при укладанш поабникт з дшоводства.

Особистий внесок здобувача. Автором дисертацй визначено статус стшких сполучень сл1в офвдйно-дшових текспв, виевгогено ix ii№iimiicTb в!д вщьних словосполучень та фразеолопчних одиниць. Вперше в украшському мовознавега подаеться стуктурно-семантична класиф1кащя та характеристика цих одиниць.

Апробацш дисертацн. Основш положения дисертацй й результата дослцркення обговорювались на Науково-практичшй конференцн Слов'янського державного педагопчного шетитуту (Слов'янськ, 1996), на зааданш кафедри украшськоУ мови Полтавського державного педагопчного шетитуту iM. В.Г.Короленка (Полтава, 1997), на засщанш вщщлу лексикологи, термшологй та ономастики Гнституту украшсько! мови HAH УкраГни. Основний зм1ст дисертацй" викладено в

трьох пубшкацшх.

Структура дисертацп зумовлена метою та завданнями досшдження. Дисертацш складаеться з1 вступу, трьох роздшв, висновюв. До роботи додаються список умовних скорочень, список використаних лггературних джерел. Повний обсяг дисертацп становить 163 друкованих сторшки. Список використаних лггературних джерел становить 173 пункта 1 займае 11 сторшок.

Зм!ст роботи.

У встуш розповвдаеться про найголовтпн ознаки та основш етапи розвитку офпдйно-дшового стилю украУнсько! мови, обгрунтовуеться актуальшсть 1 новизна обрано! теми досладження, визначаються мета 1 завдання роботи, п теорстичне 1 практичне значения, метода дослщження, характеризуеться джерельна основа, формулюються основш положения, яю виносяться на захист.

У першому роздЫ "Загальна характеристика офщшно-далового стилю, його р1зновщцв" у свгап сучасних лшгвютичних дослцисень визначаеться поняття стилю, з'ясовуеться мгсце офнойно-дшового стилю серед ¡нших комушкативних р1зновидш украшсько! мови, розкриваютъся особливосп жанрового розмежування дослщжуваного стилю та специф1чш ознаки тдстилш, розв'язуеться проблема взаемокнування усно! 1 писемноГ форм мови на приклада текспв офицйно-далового стилю.

Хоча питания статусу поняття "стиль" у сучасному мовознавст остаточно не розв'язане 1 саме слово "стиль" - багатозначне, ми спираемось на визначення, яке дав Р.А.Будагов: "Мовний стиль - це р1зновид загальнонародно! мови, що кторично склався i характеризуеться певною сукупшстю ознак, частина з яких своервдно, по-своему повторюеться в шших стилях, але вщповщне поеднання яких вщнзняе один стиль ввд нпиого"1. Оскшьки стиль являе собою сукупшсть виражальних засоб1в та прийом1в 1х поеднаня, вважаемо, що стиль е мсбккм яьищсм I в мовленш реалпугогься лише окрем! його ознаки.

Тезу про функщонування офвдйно-дшового стилю лише в писемнш форм) вважаемо сумшвною, оскшьки мовш засоби цього комуткативного р1зновиду знаходять свое виражешш i в уенш форм1, зокрема,- на судових зааданнях, у парламентських дебатах, при дипломатичних переговорах, у вшськовш сферь

1 Будагов P.A. Литературные языки и языковые стили. — М.: Высш. школа, 1967. -С.68.

Гсторичш досшдження свщчать, що мова закотв, розпоряджень влади, актова мова ор1ентувались на загальновживану мову. Проте сучас-ний оф1цшно-дшовий стиль характеризуется непроникнктю 1 спе-циф1чтстю у вживанш виражалышх засоб1в. Спираючись на лггературш норми, цей комушкатнвний р13новнд характеризуеться лексичними й гра-матичними особливостями, що зумовлюетъся сферою фнкщонування 1 прагненням до регламентованосп й 'иткосп вшспаду.

Найбшьше стльних ознак вдапчаеться з науковим стилем, для якого також характерна висока норматнвшсть, що сприяе лопзацн викла-ду. Наявш спшьш рисн 1 з публ1цистичним стилем, разом з яким оф1цшно-дшовий комушкатнвний р1зновид обслуговуе актуальт гро-мадсько-гештичш потреби сусгальства 1 для деяких жащнв якого також характерна певна регламентовашсть у вибор1 мовних засоб1з. Художнш 1 розмовно-побутовий сгаш значно вхщшняються вщ оф1щйно-дшового як сферою функцюнування, так 1 лексико-граматичними характеристиками.

Одною з найбшып релевантних ознак дослщжуваного стилю, що вир1зняе його з-пом1ж шшнх, е система стойких сгголучень сл1в (ССС), статус яких визначаеться у другому роздин дисертацн: «Стшт сполу-чепня сл!в у текстах офщшпо-дшового стилю». Вщмовляючись вщ, термшу «словосполучення», осшлькн це поняття трактуеться як поеднання повнозначних сл1в, вщзначимо, що номшативш, даесл1вт та деяга адверб1альш ССС виявляють схояасть iз вшыгими словосполучен-нями. Зокрема, сшльними для них е те, що в них збер1гаються жив1 син-таксичш вщношення, мотивуються лексичними 1 граматичними значениями компоненте 1хш внутр1шня 1 зовшшня форми. Проте на вданну вщ в1лытх словосполучень, яю щоразу утворюються у процеа мовлення за вщомими моделями, стандартизован! словесш комплекси офщшно-Д1лового стилю шби експонуються вже в готовому вигляда.

В1д зыьних словосполучень ССС вщрЬняються й там, що мають значно вшций стугань спаяносп компонента. 1м притаманш таи кате-горн, як слйюсть, яка виявляеться у стабмьносп граматично! моде,™ 1 лексичного и наповнення, та вщтворювашсть, яка виражаеться у однотипному позначенш однотипних пОвторюваних дшових операщй, ргаень

1Д1Й.

Слад в ¡дм ¡тип!, що зазначет характеристики зближують ССС ¡3 фразеололчними одиницями. Невизначешсть меж фразеологн призводшъ до включения до складу фразеолопчно! системи впх вщтворюваних оди-ниць. Не заперечуючи аналоги фразеолопзмом 1 ССС, вважаемо за потр1бне вщмежувати спим сполучення сл1п офвдйно-дшового стилю вщ

фразеолопчних одишщь.

По-перше, фразеолопзму властива експресивно-оцшна функщя, a ССС покликаш точно i недвозначно називати поняття, дн, стуацд, внра-жати вщношення.

По-друге, семантика фразеолопчно! одиниш у бшьшост! випадюв немотивована значениям компонента, тода як цшсне значения ССС фор-муеться завдяки накладанню значень друторядних компонента на семантику стрижневого слова.

По-трете, слова у ССС маютъ фжсовану послхдовшсть i сполучу-вашсть. Будь-яка видозмша ССС може призвести до втрати лакошчносп або до появи одинищ з новим значенням. Фразеолопчна одиниця харак-теризуеться Bapiairciricno, яка виявляеться у можливосп зам1ни компонента снношмом.

Зазначеш ознаки дають шдстави зробиги висновок, що criinri спо-лучення СЛ11В е специф1чними одиницями офщшно-дшового стилю, яга займають промЬкне положения мЬк вшьними словосполученнями i фра-зеолопчними одиницями украшсько'1' мови.

KpiM мовних одиниць, утворених за моделлю словосполучення чи речення, до ССС зараховуемо також поеднання приймешгака з 1менником, ям вщзначаютъся високою сшшстю i вщгворюватспо i вжи-ваються у текстах оф1цшно-ддлового стилю для вираження адверб1альних та релятивних вдоюшень. Залучення цих одишщь до анашзу зумовлено частотшстю ïx уживання, закртлсшшто за ними вщповщних виражаль-них властивостей, а також аналопею з фразеолопчними одиницями тину з руки, на mci, nid боком.

Аиашзоваш ССС вщзначаютъся строкапстю структури i лексико-граматично! сшввщнесеносп. У npoHeci досллдження видшеш ССС було розподолено на три класи, яи характеризуються певною стлыпстю об'еднуваних ними одиниць i виргзняються один вш одного рядом озчак.

Перший клас складають номшативш одинищ i3 термшолопчним значенням типу: рынок npaifi, споживчий котик, засоби до ¡снування, йо-eoeipHi стороны, рада засновнитв, особа без певного лпсця проживания, высот eocmi i под. Основною спшьною ознакою цих одишщь е те, що за лексико-граматичними ознаками вони сшввщност з розрядом ¡менниюв. Термшолопчшсть конструкци досягасться за рахунок уточнения i кон-кретизацп значения, вираженого граматично пашвним компонентом, а також завдяки закр^пленос-п у сфер1 делового стлкування сустльно апро-бованого мовного знака за певним поняттям, явшцем чи об'ектом оф;щ йно-долово! комуншацн. Основна функщя номшативних ССС — по-

значения них понять, явшц або об'екпв.

До другого класу належать лексико-синтаксичш аналггичш утво-рення. Аналзтичтсть цих одиниць виявляеться на синтаксичному р!вш, оскшьки за межами речення вони не ¡снують 1 синтаксична функщя, яку вони виконують, виражаеться нар1знооформленого конструкщсю, один з компонентов яко!" частково або повшстю десемантизуеться. Стввщнесешсть анаштичного утворення офодйно-дшового стилю з пев-ннм морфолопчним розрядом С1пв вщбуваеться на синтаксичному р^вш. Цей клас неоднорщний. До нього увшшли анал1тичш пршлпвники (за сулпсництвом, за законом, теля подписания, до запитания, на мкщ зло-чипу 1 т.д.), складеш прийменники (у зв'язку з, на виконання, в!дпов!дно до, у доповнення до, у раз! тощо), розщеплеш даеслова (брати участь, на-брати чинноегт, здШснити наУзд, покласти в1дпови)альн1сть, надати до-помогу 1 под.). Основне 1х призначення — найбшьш тонне вираження ад-верб1альннх, релятивних та вербальних вщношень.

Третш клас формують р1зш за структурою предикативт утворення. Основною 1х ознакою е наявшеть предикативного центру, вираженого або гадметово-присудковою парою, або одним компонентом односклад-них предикативних структур: цей пакт тдлягас ратифШци, прошу при-значити мене, кроком руги!, догов1р про надання тформацшних послуг 1 под

Стойким сполученням сл1в властиве змвдення семантичного зна-чення 1 швелящя у цьому вщношенш граматично паш'вного компонента. С*пд зазначити, що ця властшнсть у рпних моделях ССС проявляеться по-р1зному. У номшативних одиницях тepмiнoлoriчнoгo характеру, зокрема, граматично керуючий ¡менник е виразшком загального, родового понягтя по вщношенню до поняття, позначеного уаао сполукою. Граматично за-лежна лексема (або сполучення лексем) стае видopoзpiзнювaльшш еле-ментом для стльнородових понять, 1 тому на не! лягае основне семан-тичне навантажешм. Пор.: засоби до /снування — засоби павчання, особа похгаого ежу — особа, заресстрована як безробтна — юридичиа особа, Iмгнна акцЫ — приваейована акцш — акц1я на подання. Аналопчш пронеси вщбуваються 1 в предикативних ССС — у них семантичний акцент зминуеться на другорядш члени »речення: протокол в!д б черен я 1995 року заадаипя державноГ екзаменацтноГ ком/сП; Прошу допустити мене до конкурсних екзаме/ив; Договгр про надання ¡нформаиШних послуг: контроль за виконанням даного ржения покласти на кериишкю тдроздШв. В анагатичних лексико-синтаксичних одиницях значеннсве змвдення виявляеться в повшй або частковш десемантизацп граматично

головного компонента i виконанш ним переважно граматичних функдш. Повна десемантизащя характерна для складених приймешшив (типу на подання, на виконання, з метою, у eidnoeidb на), у яких семантика ¡менникового компонента лише вносить додаткш вцщнки до релятивного значения одиншц. У ддесл1вних ССС семантичний центр зосереджу-еться в керованому компонент!, а керуюче даеслово стае виразником даесл1вних граматичних категорш i засобом синтаксичного зв'язку ода-ницд: довести/доводити!довгв до eidoMa, вести/провести переговори, за-безпечувати/забезпечити контроль.

Третш роздш «Семантико-граматичт риси munie стшких сполучень aiie» характеризуе семанттгп й граматичш особливосп стшких сполучень схпв, що функцюнують у текстах оф1цшно-дшового стилю.

Номшативм стШю сполучення c;iie. Номшативними називаемо стши сполучення ошв (НССС) з узагальнено-предметною семантикою. Основна функщя НССС — називання понять, явщц, дай. LU оди-нищ являють собою неподшьне в структурно-семантичному плаш щле, що зумовлюеться единою синтаксичною функщоо ycieï сполуки i вцщоввдшстю мовпого знака певному поняттю, явшцу, до. У таких спо-лученнях об'сктивуютъся складап поняття, суттев1 ознаки яких не можуть бути виражеш одним словом. Продуктившстъ терм1нування номшативних словесних конструкщй вщображае загальну тенденцию до термшв з високою точшстю i ексошцитшстю смислово! структури. НССС дають змогу з оптимальною адекватшспо оперувати конкретною думкою, осшльки сполученням илькох лексем обмежуеться 1хня багато-значшсть.

Проте не bcî НССС мають однаковий стугпнь стандартизацц. Бшышсть одшшць цього класу хоча i вживаеться для однозначного називання стандартних понять, явшц i дай, часто повторюваних у дшовш сфер!, але не е термшом у повному розумшш. Вони, зокрема, не зазнали кодифкатпУ наппиклад: чинне законодавство, ведения ои.ику. забезпечен-ня дшыюст!, займана посада, служба гюбуту, строк повноважень, дшдатна сторона, сума прибутку, нормативы акти, сприяния зай-нятостi, особа пожилого вту, надання.допомоги, компенсацш за харчу-вання, допомога по безробттю та ш. >_____________

Деяи з них, апробоваш досвщом комушкацп, вв!Йшли в термшосистему певши сфери людських стосунив i фiкcyютьcя у вузько-галузевих (юридичних, вшськових, дипломатичних та in.) словниках та "Словнику украшсько1 мови» з в]дпов1дними ремарками: штатный роз-пис (т. VIII, с.763), eeiôHuu лист (т.1, с.ЗОЗ), зустршний позов (т.Ш, с.735),

вербачьна нота (т.1, с.326), особова справа (т.У, с.780), речовг докази (т.П, с.350), склад злочину (т.IX, 272), трча грамота (т.1, с.682) та ш.

3 семантичного погляду НССС мають квалгф1кативне значения. Функщя позначення родового поняття наложить граматично незалежному компоненту сполучення. Залежний член виступас в рот семантичного екв!валента означения: вш обмежуе обе яг позначуваного поняття, кон-кретизуе його семантику 1 там самим протиставляе родове визначення, зосереджене у граматично пашвному слов1, 1 видове поняття, яке фор-муеться сполученням лексем. Пор.: позов — зустр!чний позов, грамота — вфча грамота, лист — вв/дний лист, докази — речов/ докази 1 т.д.

1ншою характерною особливштю цих сполучень, яка в1др1зняе 1х вщ выышх словосполучень аналопчно! структури, е семантичний зеув у бне граматично залежного члена. Саме вш виступае в poлi термшотворчого компонента, осилькн класифнсуе позначуване явище, в1дмежовуючи його ввд ¡ндшх шляхом називання розр13нювалып1х рис цього явища серед предмете того ж роду.

Компонента НССС можуть виражати атрибутивш, об'ектш, обставили вщношення та 1х р)зновиди. Граматично залежний компонент номшативних ССС виконус функцпо узгодженого або неузгодженого означения. Узгодженим означениям у НССС виступае одиничний при-кметник, даеприкметник (або прикметтшковий чи дасприкметниковий зво-рот), шдрядно-означальне речения (яке узгоджуеться з1 стрижневим суб-стантивом у числ1 й рода). Неузгоджене означения виражаеться вътмнпсовою формою ¡менника (з приймешшком або без нього).

Характерною ознакою НССС, у яких стрижневнй ¡менник попш-рюстъея прикметником чи даеприкметником (Ы+АсЩ, е те, що цд поши-pювaчi, виступаючи у свош основшй функцп — атрибутившй, виражають не ягасну чи динам1чну характеристику означуваного, а створюють поспйну внутрппню ознаку поняття, яке виражепе цЫсним словосполу-ченням. Це пояснюеться тим, що при невшьнш сполучуваносп у ад'ектива вадбуваються семантичш змши. Зокрема антошм1чш вщношення мгж анал1зованими одиницями офщшно-дшового стилю зу-мовшоються не протиставленням значения залежних компоненпв, а штими чгапппсами. Пор., наггриклад : вьчьш словосполучення моральний вчинок — аморальный вчииок, закличний виступ — вгдкличтш виступ 1 с-лига сполученння сл1в морапы» збитки — матер1алыи збитки, в1рча грамота — в^дклична грамота. Семантичш змши яисних прикметтшв проявляються в переход) IX у втдносш 1 втрат1 ступенювання: рухоме маИно (не можна сказага рухомше майно), високий гють (не можна ска-

зати вищий глсть), велик/ держави (понятгя биьии державы втранае свгй номшативний змют 1 закршлешсть за в1дповщною сферою хподських ввдюшень).

Найпоширешпшм засобом вираження неузгодженого означения в офщшно-дшових текстах е вщшнкова форма ¿менника без прийменника (Ы + N1). В анамзованш модеш найб!лыи продуктивною формою щодо семантично1 р1зномаштносп 1 зв'язку залежного ¡менника з пашвним членом субстантивних словосполучень е форма родового вiдмiнкa. 1нш вздмшков1 форми залежного компонента вщзначаюься фукцюнальною шертшстю. Сполучення двох ¡мензшюв можуть виражати не лише атрибутивна а й об'ектш та синкретичш атрибутивно-об'екгш смислов1 вадношення, ям в свою чергу характеризуй! тъся семантичною пол1функцюнальтстю. Таш властивостт субстантивно-субстантивних ССС дозволяють В1фажати бшьш складш, р1зномаштш й тоню власти-востт, шж за допомогою прикметниково-субстантивних одшшць. Цим за-безаечуеться стшпстична умова оптимальное^ дай на грамматичному

р!ВН1.

Функщю неузгодакеного означения у НССС виконуе також прий-менниково-вщмшкова форма ¡мешшка (М+ргер+М). Видалення нами прийменника в окремий компонент модел1 зумовлено тим, що В1н, по-перше, формально незалежний вщ ¡менника (м1ж ними можуть вставля-тись окрем1 слова), а також тим, що семантичний тип прийменника впли-вае на характер вщношень мпк повнозначними словами зазначено'1 модет, вносить смислов1 нюанси в значения складного поняття. Для прийменни-ково-в1дмшково1 форми ¡менника типовою е абверб1альна позищя. Вихщн власне-семантичш функцн приймешшково-вдопнково! форми збер1гаютъся у присубстантивному и вживанш (наприклад, поражения у правах, покарання на смерть, тйд у воподшня, притягнення до в1дпов1дальностР). Проте, переважна бшышеть НССС, побудованих за моделлю Ы+ргер+Ы, мае атрибутивш смислов1 вщиошення мик компонентами (дипюм з в',дзникою, вексель на подання, розписка про невшзд, за-соби до ¡снування, агент з постачання, св1доцтво на перебування, допо-мога по безробттю, законодавство про працю), осилыш граматично керуючий ¡мешшк, як ввдомо, вимагае означення. Кр1м того, прийменник може передавати також умовно-насшдков! вцщошення, вiднoшeння вщповщнос'п-насладку, протиставш, причинов1 вцщошення тощо.

Уживашсть р1зних атрибутивних засоб1в показуе стльш для них семантичш зони 1 1хню семантичну специфшу. Тотожшсть цих видав означення полягае у атрибутивнш функцн, яку вони виконують у присуб-

стантишйй гтозицн. Специфжа кожного засобу виявляегься як у можливо-стях передавати додатков1 смиыкда вдаошення (об'екгш — для родово-го-означального, обстав инш — для прийменниково-вщмшково! конст-рукцн), так 1 у cпeцифiчниx можливостях лопзацн за рахунок поширен-ня шдрядного компонента сполучення додатковими лексемами.

Щсстат стшт сполучення слм. Дк^вними називаемо стиш сполучення ств, формально стввщносш з даесловом, яга перелагать значения узагальнежи предикативно! ознаки 1 виконують сшггаксичну функцно присудка або головного члена односкладних речень. Будучи екв1валентом простого даеслова (¡снуючого в мов1 або потегшзГшо мож-ливого) стпйке даесл1вне сполучення стае його синошмом. Але щ си-ношми вцгр1зняються в плат сттстичному, семантичному 1 граматич-ному.

31 стшстично! точки зору ДССС — харакгерш репрезентанта офццйно-дшового стилю. У дксл1вно-1менному сполученш сам процес або ддя називаеться ¿менннком (переважно вщщеотвним). Позначення процесуалыюс-п 1менником забезпечуе потр1бну даловому стилю одно-значтсть, а водночас \ узагальнетсть змкту.

Для ДССС характерне зосередження семантичного центру у граматично залежному компонент!. /Цеслово в структур! таких сполу-чень стае показником процесуальносп поняття, предметшсть якого називаеться !менннком. Кр!м того, даеслово бере на себе вираження додатко-вих значень, що зб1льшуе можливосп сполуки, пор1вняно з простим даесловом.

Одшею з основних граматичних особливостей д!есл1Вно-¿менного ССС е те, що репрезентащя процесу ¡менником дае змогу пере-дати характеристику до за допомогою прикметника, а не присл1вника. Кр1М того, ¡менник може поширюватись не лише прикметником, а й пшхими означениями (узгодженими 1 неузгодженимн), що ургзномантпое виражальш можливосп Д1ествшыменно1 анаттично! одиншц.

Вираження граматичних д!есл1вних категорш зосереджено у граматично стрижневому компонент!, який е показником сильного для мор-фолопчного класу даеотвлонятгя "робити".

Послабления лексичного значения даесл1вного компонента ! вико-нання ним переважно граматичних функцш стае пщставою для квал1фшаци даесл!вшк ССС як синтаксичних анал1тичних конструкций офщйно-диювого стилю.

Адаербюлып стгт сполучення ств. До ше! категорп зараховуемо одинищ, яю утвореш поеднанням двох чи бшьше сшв, а також

поеднанням прийменника з ¡менником, що функщонують у офнойно-дшових текстах як виразники темпорального, причинового, допустового, щльового та пшшх адверб1альних значень.

Спшасть цих сполучень знаходить вняв не лише на граматичному ртш (синтаксична позищя присл1вника), а й на семантичному. Деяи пpиймeнникoвo-вiдмiнкoвi конструкций наприклад, на выплат, до запи-тання, за сумкныцтвом, до виконання, набули тако! семантично! спая-ност!, що в шшш форм1 не вжнваються. Лексичне значения ¿менникових компонен-пв цих одиниць реал1зуеться лише у поеднант з граматичним значениям вщповццшх приймсшптав. Прийменник нейтрал1зуе прита-манну вщмшку семантику предметносп 1 динам1чносп 1 переводить ад-верб1ал1зований субстантив в одну з трьох семантико-граматичних зон: просторових вщношень, темпоральних вщношень, лопчних вщношень.

Сшд вщзначити, що не вс1 прийменники украшсько! мови з одна-ковою продуктившстю утворюють в офнцйно-дшових текстах ад-верб1альш ССС. Найпоширешшими е складеш вщсубстантивт прийменники, типу з метою, за тщативою, в умовах, осюльки вони характеризуются бтшою конкретшстю 1 повнозначшспо пор1вняно з первинни-ми. Серед первинних прийменншав найбшьш продуктивш в ад-верб/алъних ССС за, який функцюнуе з орудним та родовим вщмшками, та у(в), який функцюнуе з м1сцевим та знахщним вщмшками. Продук-тившсть цих прийменншав пояснюеться '¿хньою спроможшстю виражати р1зш релятивш значения. Менш продуктивними в адверб1алышх ССС офщйно-дшових текспв е прийменники шляхом, на, до, при, для та щ., за допомогою яких розширюються виражалып можливосп присл1вниково1 системи офщшно-дътового стилю.

Адверб1альш ССС можуть виражати ВС1 необхвдп у дшовому стил просторов!, темпоральш, лопчш, а також обставилно-атрибутиып вщношення.

Стгйм СПОЛУЧвННЯ СЛ1в. 1110 виражають релятивш «¡дношння в офщтно-д'лових текстах. У процеа дослщження офипйно-далових текспв було видшено групу одиниць, яи, вщповщаючи основним критериям стшких сполучень сл1в (нар1знооформлен1Сть, стшюсть, вщтворювашсть, вщповщшсть мовного знака позначуваному явшцу, час-тотшсть уживання), не сшввшюсяться з якою-небудь повнозначною час-тиною мови. В анашзованих текстах вони етають там матер1алом, на основ! якого утворюються конструкцн з адверб1альним лексико-граматичним значениям: на вимогу кершництва, за Мщативою адмШстрацп, в умовах ринково'( еконо.шки, на задоволення потреб, на

виконання розпорядження, з урахуванням вимог, у розвиток наказу, _за наявшстю документа, за погодженням з eidnoeidaibHOK) особою, у допов-нення до контракту i под. Специфика цих одиниць полягае в opieHTaiijï на субстантив. Не виконуючи самоспйно! синтаксично1 фунгащ, вони пере-водять субстантив в адверб1альну позицйо. Ця, а також imni ознаки, да-ють шдстави вщнести зазначеш сполучення слш до розряду складених приймешшкш. 1Ц спецнф^гт, сташсгично марковаш одинищ функщонуютъ у доловому crroii на piem 13 загально-мовними вторинними прийменниками i, виражаючи грамагичш вщношення ш компонентами речення, служатъ важливим засобом вираження р1зних смислових зна-чень.

Функщональна актившстъ складених прийменнии'в пояснюетвся спроможшспо цнх одиниць сконденсовано виражати вщногаення, яш передаються за допомогою шдрядних ргчень i вдокремлених зворопв, що дае можливютъ лакошзувати офвдйний текст.

Серед анал1зованнх складених приймешшюв видаляються вщцесшвш (незважаючи на, зважаючи на), вщадверб1альш (eidnoeidHO до, 3zidno з, залежно eià, незалеэюно eid) та вадсубстантивш (у результатi, на вимогу, за шщгативою, у доповнення до, у розвиток на задово-лення, за погодженням з, з урахуванняи, заумови, вумовах, за наявшстю, у порядку, nid час, у nepiod i т.д.)

Завдяки широкому обсяту семантики i багатству синтаксичних функщй "¡менники мають найбшылу ильюсть точок з1ткнення з шшими частинами мови"3. Саме тому найбшылу гальисть вторинних приймен-ниюв утворюють конструкцм, генетично пов'язаш з uiao частиною мови.

Група вадсубстантивних прийменникових утворень вюпочае не лише загальновизнаш вторинш приймешшки (в ¡м'я, на . предмет, на nidcmaei, nid час ), а й складт струкгури, яга, на нашу думку, також с.-пд зарахувати до складених приймешпшв офодйно-дшового стишо (напр.: за кюпотанням, у розвиток, на подання, у доповнення до, на виконання i под.).

Виступаючи у типовш для прийменника присубстантившй позшщ i виражаючи разом з ним адвербгальш семантико-синтаксичш вщношення, новоутвореш прийменники вносять до релятивного значения

3 Курс сучаснсн укражськси л1тсратурно! мови. Т. 1. — С.340.

К.: Рад. школа, 1951. -

додатксш семантичш вщтшки, на характер яких впливае лексичне значения тих сл1в, з якими вони генетично пов'язаш.

Незавершешстъ переходу прийменниково-вщмшкових конст-рукщй у розряд прийменниюв виявлясться не лише у частковому збере-женш лексичного значения, а ще й у можливостт, за певних умов 1 у пев-них випадках, мати узгоджене означения при ¡менниковому компонента пор.: у порядку надання допомоги — у порядку, встановленому законом; сприяють на оснШ працевлаштування — тдтримувати на регупярнш основ>; бере участь ... з питанъ пожежноХ безпеки — контролюе тдприсмства з питань. в1днесених до його вЮання; у межах свогх повно-важень — у межах, встановлених Конституцию 1 т.д. Отже, службова функщя прийменнико-вщмшково! конструкцп визначаеться, перш за все, й синтаксичною позицкю.

Утворення цих стшких сполучень сл1в вщбуваеться за рахунок взаемного уточнения 1 конкретизацп граматично по/псем1чних первинних прийменншав (у (в), на, за, з) 1 багатих на вираження граматичних зна-чень вщмппив (мгсцевого, знахцшого, орудного).

Предикативш стшт сполучення с.ш. Шд предикативним стшким сполученням сл1в розум1емо вщтворюване поеднаня сл1в, що мае певну смислову та ¡нтонацшну завершешсть 1 е засобом формування 1 вираження думки. Наприклад: Кроком руш!; у чому розписуюсъ; з правилами оз-найомлений /' зобов'язуюсь виконувати; Положения про державну по-жежну охорону; якщо шше не передбачене договором. Цим сполученням властива категор1я предикативностт

Процес утворення ПССС вщпзняеться вщ процесу формування ССС шших титв. Значения спйких утворень, побудованих за моделлю словосполучення, формуеться завдяки злиттю денотативних сем компонента 1 загальне значения ССС виражаеться нерозчленовано. Предикативш ССС — це конструкцп, комушкативна цшсшсть яких утворилась у процеа кторичного розвитку офнгшко-даювого стилю 1 яга найбшьш точно передають ту чи шшу думку. У мов1 офвдйно-дшових документе деяи предикативш з'еднання сл1в набувають характеру постшно вжнва-них форм висловлювання [ стають стандартом, ¿манентною ознакою стилю. ------------------

Для предикативних ССС характерним с послабления семантично-го навантаження на граматичний центр. Значенневий акцент переноситься на другорядш члени речения, що зближуе ПССС з ншшми типами спйких сполучень слав.

За структурою предикативш ССС досить строкатт Найбшьш по-

ширеними у долових документах с ПССС, сшвв1дносш з двоскладним речениям.

Слщ також видшити називш односкладш одиншр, тобто -п, у яких головний член речения виражений ¡менником. У дшовому спил такий тип речень представлений заголовками р1зного роду докуменпв: наказ по особовому складу; акт про списания майна; протокол заадання кафедри; директору школи ... заява тощо. До односкладних ПССС в1дносяться також конструкци, у яких головний член речения виражаеться шфштивом: Визнати таюши, що втратили чинтсть\ Викласти у такШ редакцИ; Метою д/ячьност!... вважати; Заступнику директора доручити 1 под.

У внсновках узагальнено результата проведеного дослцркення.

Найзагальгаший висновок полягае в тому, що спйю, вщтворюваш словесш комплекси, ям функщонують в офодйно-далових текстах, зай-мають пром1жну ланку мзж фразеолопзмами та в1льними синтахсичними сполученнями сл1в 1 являють собою мовм одинищ, --па за структурно-граматичними ознаками наближаються до змшних словосполучень, а за вживаниям—до фразем.

Дослщження стшких сполучень ипв офщйно-далових текспв дозволяе з цшковитою впевнешстю стверджувати, що вони утворгоються за тими ж граматичними моделями, що 1 фразеолопчш одинищ ук-раГнсько1 мови, проте воднзнятоться вщ них 1 семантично, 1 стшпстично.

Для спйких сполучень сл1в характерце тяжншя до тсрмшолопзацн, тобто вживання конкретного мовного знака на позна-чення певного понятгя, дн, процесу, вщношення.

Семантика спйких сполучень сшв офщйно-дшового стилю грунту еться на обмеженш лексичного значенгм стрнжневого елемента. Семантичний цешр спйких сполучень сшв зм1щуеться у 61 к граматично залежного компонента.

Стжю сполученя слв офодйно-детового стилю з'являються в результат! взаемодп принципу економно! затрата сил на мовному ареаш 1 прагнешга до ч1ткосп й однозначноси у сфер! офодйно-далових сто-сунмв.

Проведений анашз дозвляе вцщлити там основш струкгурно-семантичш типи спйких сполучень став:

1. номшативш ССС,

2. аналггичт лексико-граматичш одинищ, куда ввшшли ддесдвш ССС, адверб1альш ССС, ССС, що виражають релятивш вщношення,

3. предикативш ССС.

Основш положения дисертаци вщображено в публжащях:

1. Дшова документащя украшською мовою. - Слов'янськ: С ДТП, 1996. - 96с. (У сшвавторспп).

2. Д1есл1вно-1мент сполучення сл1в у текстах офвдйно-дшового сти-лю//Проблеми украшсько1 мови та методики: М1жвуз1вський зб1рник наукових праць. — Слов'янськ, 1997. — С.76-81.

3. Прийменников1 конструкци у текстах офидйно-дшового сти-лю//Проблеми украшсько! мови та методики: М1жвуз1вський зб1рник наукових прадь. — Слов'янськ, 1997. — С.50-59.

Горбачук Д.В. Структурно-семантичш типи стойких сполучень сл)в в офпцйно-дшових текстах. — Рукопис.

Дисертащя на здобуття наукового ступеня кандидата фшолопчних наук за спещальшстю 10.02.01. — украшська мова. — 1нстнтут украшсько! мови НАН Украши, Кшв, 1997.

У робото досл1джуються стойм сполучення сл1в як найяскравшн репрезентанти офЫйно-дшового стилю украшсько! мови. Встановлено, що анал1зоваш одиниш займають про%пжну ланку м1ж в1лыпши та фра-зеологтчними сполученнями cjub. Розглядаються семантичш та грама-тичш особливосто видшених timin стойких сполучень cjub.

Ключощ слова: стойке сполучення сл1в, структура, стойюсть, в1дтворюиашсть, офщшно-дшовий стиль.

Горбачук Д.В. Структурно-семантические типы устойчивых сочетаний слов в официально-деловых текстах. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01. - украинский язык. - Институт украинского языка НАН Украины, Киев, 1997.

В работе исследуются устойчивые сочетания слов как наиболее яркие репрезентанты официально-делового стиля украинского языка. Установлено, что анализированные единицы занимают промежуточное положение между свободными и фразеологическими сочетаниями слов. Рассматриваются семантические и грамматические особенности выделенных типов устойчивых сочетаний слов.

Ключевые слова: устойчивое сочетание слов, структура, устойчивость, воспроизводство, официально-деловой стиль.

Horbachuk D.V. Set expressions structural and semantic types in official style. - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree by spesiality 10.02.01. - Ukrainian language. - Institute of Ukrainian Language of NAS of Ukraine, Kyiv, 1997.

This thesis deals with analysis of grammatical and semantic features of set expressions, which are used in official style. It has been ascertained that these units occupy a possition between phraseological units and free combinations of words. Three types of offisial set expressions have been distinguished and their characteristics have been described.

Key words: set ex ' tore, stability, reproduction, official

style.