автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.17
диссертация на тему: Структурно-типологическая характеристика глаголов динамической пространственной локализованности во французском языке (в сопоставлении с украинским)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Структурно-типологическая характеристика глаголов динамической пространственной локализованности во французском языке (в сопоставлении с украинским)"

гг о од

-1 і::.:: 2:£3

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Лльошина Ірина Георгіївна

СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЄСЛІВ ДИНАМІЧНОЇ ПРОСТОРОВОЇ ЛОКАЛІЗОВАНОСТІ У ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ (У ЗІСТАВЛЕННІ З УКРАЇНСЬКОЮ)

Спеціальність 10.02.17 - порівняльпо-історичпе і типологічне мовознавство

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

УДК 801 25:801.52:804.0:808.3.

Донецьк - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому державному університеті Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - доктор філологічних наук,

доцент Сенів М.Г., завідувач кафедри світової літератури і класичної філології Донецького державного університету

Офіційні опоненти - доктор філологічних наук,

професор Помірко P.C., завідувач кафедри романської філології Львівського національного університету ім. Івана Франка Міністерства освіти і науки України, м. Львів

кандидат філологічних наук Кремзікова С.Ю.,

доцент кафедри французької мови Донецького державного університету Міністерства освіти і науки України, м. Донецьк

Провідна установа - Київський національний університет

ім. Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України, м. Київ

Захист дисертації відбудеться ‘<ХН »ГА^^2000 р. о Н°1 _годині на засіданні спеціалізованої ради К. 11.051.04 при Донецькому державному університеті за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Донецького державного університету.

Автореферат розісланий ««уу »Л<ге27б&-2000р.

Вчений секретар спеціалізованої ради

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Сучасний етап розвитку лінгвістичної науки відзначається'підвищеним” інтересом до семантичних аспектів мови на всіх рівнях. Особливого поширення набуло вивчення смислової структури слова, яка тлумачиться як складна динамічна єдність системно зв’язаних і взаємодіючих компонентів, що реалізує у мові різноманітні можливості кількісних та якісних співвідношень таких компонентів. Здійснене дослідження, присвячене проблемі структурно-семантичної характеристики дієслів динамічної просторової локалізованості (далі ДПЛ) французької мови у зіставленні з українською, є складовою частиною робіт із зіставно-тапологічного вивчення мов, зокрема різноструктурних. Зіставно-типологічне вивчення мов є складовою частиною мовознавства в цілому.

Актуальність дисертаційного дослідження визначається тим, що у французькому та українському мовознавстві не висвітлювалася проблема структурно-семантичної характеристики дієслів ДПЛ, зокрема у зіставному плані. Ця робота є спробою розв’язання цієї проблеми і визначення існуючих спільних і відмінних рис дієслів ДПЛ французької й української мов. Актуальність теми також визначається необхідністю системно-типологічного вивчення лексико-семантичних парадигм дієслів ДПЛ французької та української мови з метою вдосконалення методики зіставних досліджень лексичної системи в умовах неконтактування мов.

Зв’язок роботи з науковою темою. Тема дисертаційного дослідження визначена у зв’язку з науковою темою кафедри світової літератури і класичної філології «Типологічне, діахронічне і зіставне вивчення романських, германських і слов’янських мов» і затверджена на засіданні вченої ради Донецького державного університету від 24.09.1999, протокол №7.

Мета і завдання дослідження Загальна мета - повний структурно-семантичний опис мікрополя дієслів ДПЛ французької мови у зіставленні з українською. Поставлена мета передбачає необхідність розв’язання таких завдань:

- визначити внутрішню організацію мікрополя дієслів ДПЛ французької мови у зіставленні з українською;

- скласифікувати значення лексичних одиниць дієслів ДПЛ французької мови у зіставленні з українською на основі ієрархії просторових значень як окремого фрагмента мовної картини світу;

- підтвердити аналізом емпіричного матеріалу реальне існування певної системи семантичних компонентів у змістовій структурі досліджуваних одиниць дієслів;

- провести статистичну обробку як семантичного, так і словотворчого матеріалу;

- з’ясувати спільні структурно-семантичні риси дієслів ДГШ французької і української мов;

- проаналізувати і порівняти словотворчі способи утворення дієслів ДПЛ (префіксальний і суфіксальний) французької і української мов;

- детально розглянути вираження каузальних відношень на морфологічному рівні дієсловами ДПЛ французької мови у зіставленні з українською;

- визначити типологічні структурно-семантичні моделі дієслів ДПЛ.

Наукова новизна дослідження■ Проблема зіставного вивчення семантичної структури мов (споріднених і неспоріднених) на матеріалі французької та української мов мало розроблена. Крім того, спроба структурно-семантичної характеристики дієслів ДПЛ обох мов не здійснювалася.

Ступінь обґрунтованості наукових положень та висновків, сформульованих у дисертаційній роботі та достовірність одержаних результатів забезпечується принципом системного аналізу дієслів ДПЛ. Використовуються зіставний, компонентний, польовий методи, елементарна статистика (підрахунки кількісного складу, відсоткові відношення), елементи комбінаторного аналізу.

Теоретична значущість дисертаційної роботи полягає в тому, що результати роботи і висновки щодо структурно-семантичного вивчення дієслів ДПЛ французької і української мов є продовженням розробки питань системного зіставного вивчення різноструктурних, віддалено споріднених мов. Запропоноване в роботі опрацювання структурно-семантичних моделей дієслів ДПЛ є продовженням типологічних досліджень у лінгвістиці.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки та основні положення дисертації можуть бути використані у створенні підручників та посібників зіставного плану, також ці матеріали є рекомендаціями для зіставного вивчення лексики французької та української мов.

Особиста участь автора в отриманні наукових результатів, викладених у дисертаційній роботі, полягає в тому, що:

• розглянуто проблеми сучасного зіставно-типологічного вивчення різноструктурних мов у семантичній галузі на прикладі французької і української мов;

• доведено, що дієслівні форми є основними засобами вираження двох видів ДПЛ (рух і переміщення) у французькій і українській мовах;

• скласифіковаїю загальний лексичний склад мікрополя дієслів ДПЛ французької та української мов за чотирма лексико-семангачними групами і проведено їх детальний аналіз на виявлення інтегральних та диференційних ссм;

з

• розглянуто шпагам виражали каузативних відношень дієсловами ДГШ французької та української мов у зіставленні, проаналізовано їх семну структуру;

-----• -досліджено афіксальні можливості дієслів ДГІЛ, спільні та відмінні риси в_____

афіксальних потенціях лексико-семантичного мікрополя дієслів ДПЛ французької мови у зіставленні з українською,

• визначено 12 структурно-семантичних моделей дієслів ДПЛ на базі проведеної структурно-семантичної характеристики ДПЛ французької та української мов у зіставному плані.

Апробація результатів дослідження проводились на підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу Донецького державного університету (1995, 1997,1999), на 2-й Міжнародній конференції «Франція та Україна: науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур» (Дніпропетровськ, 1995).

Результати дослідницької роботи опубліковано у 5 статтях і 3 тезах, які відображають наукові та практичні результати дисертаційної роботи.

Структура роботи. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, списку використаної літератури, джерел та ілюстративного матеріалу. Обсяг дисертації - 195 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обірунтовується вибір теми, розкривається сутність і стан наукової проблеми вивчення мов у світлі зіставно-типологічного мовознавства, визначається актуальність, мета і завдання роботи, розкриваються новизна, теоретичне значення і практична цінність дослідження.

Перший розділ «Зістав но-типологічне дослідження лексико-семантичної структури різноструктурних мов», присвячений розгляду

методологічних проблем зіставно-типологічного вивчення лексики мов, складається з трьох параграфів.

У першому параграфі з’ясовується, що своєрідність мов є основою їх зіставно-типологічного вивчення. Поняття, формування яких можливе на базі мови і засобами мови, закріплюються в певних лексичних одиницях, утворюючи разом з відображеним фрагментом дійсності її предметно-матеріальний зміст. Мови різноструктурні і предметно-матеріальний зміст оформлюється ними за граматичними законами у зв’язку з усієзо лексико-семантичною системою. Значення слів - явище лінгвістичне і національно-історичне. Національна специфіка робить неможливим повну відповідність слів однієї мови іншій.

Відмінності між мовами подібні до відмінностей у національних характерах. Для назв одних і тих предметів і явищ мови користуються різними мовними засобами. Це пояснюється різним рівнем культурного і суспільно-економічного розвитку народів, різною вибірковою здатністю мов до оформлення інформації про відображення дійсності, тобто поняття узагальнюють неоднаковий обсяг змісту об’єктивної дійсності. Визнаючи принципову єдність людського мислення, вчені намагаються пояснити відмінності між мовами. В.Гумбольдт визначив причину в різноманітності національних типів та сприйняття світу. На його думку, суб’єктивізм мови виникає з почуттєвого сприйняття, фантазії і емоцій народу, з «народного духу». Ф.де Сосюр звернув увагу на те, що семантичні структури мов не збігаються, і пояснив це різним рівнем розвитку понятійного змісту мови, а також «репертуаром» позначених словами реалій. У сучасному мовознавстві (М.В.Нікітін) своєрідність мов пояснюється не тільки специфікою сприйняття світу, а й тим, що думка залишає мові свободу в виборі способів її вираження і навіть ступеня повноти її передачі.

У другому параграфі з’ясовуються принципи зіставно-типологічного вивчення мов. Питання необхідності аналізу ознак, що об’єднують певну кількість мов і мови в цілому, розроблялося ще за античних часів, а також Граматикою Пор-Рояль. Елементи аналізу національно-мовних відмінностей подаються в працях О.О.Потебні, І.О.Бодуена де Куртене, Г.Шухардта, Ф.Боаса, Е.Сепіра, Б.Уорфа.

Систематизований огляд теоретичних робіт, присвячених вивченню мовної системи (С.Д.Кацнельсон, Б.А.Успенський, Ю.В.Рождественський, Б.Ю.Городецький, Б.О.Серебреников, В.Г.Гак, В.М.Ярцева), дає підстави зазначити, що статус зіставного мовознавства залишається дискусійним, хоча його поява датується 50-ми роками XX ст. Незважаючи на це сьогодні вже розроблено загальні принципи зіставного вивчення мов (праці Б.А.Успенського, У.К.Юсупова, В.Г.Гака, В.М.Манакіна і інших): принципи системності, урахування спорідненості і типологічної близькості, двосторонності порівняння, синхронності і інші.

У третьому параграфі розглянуто специфіку зіставно-типалогічних досліджень в галузі семантики. У сучасному мовознавстві семантичні проблеми зіставного плану менш розроблені порівняно з граматичними. Лексика кожної мови може бути розглянута як система підсистем: семантичних полів, лексико-семантичних груп, підгруп тощо (Й.Трір,

В.Порціг, Л.В.Щерба, В.В.Виноградов, Ф.П.Філін, Г.А.Уфімцева, Р.О.Будагов, Д.М.Шмельов та інші).

Двосторонні відношення мов досліджуються як з теоретичною метою

(зіставна та типологічна лінгвістика), так і з лінгводидактичною (контрастивна лінгвістика). У типологічному вивченні семантичного яруса мови існує ^ два напрямки: реляційно-сематггичт (вивчення принципів синтагматичної організації семантичних одиниць) і кореляційно-сема:ггична типологія (вивчення парадигматичної організації семантичних одиниць). В останньому напрямку виділяється типологія внутрішньосемемних кореляцій (типологія змістової структури слова) і типологія семантичних полів. Здійснена в роботі структурно-семантична характеристика дієслів ДПЛ є подальшою розробкою напрямку типологічних досліджень семаїггичних полів.

Семантичні ноля розроблялися в працях багатьох лінгвістів (Ю.С.Степанова, Г'.А.Уфімцевої, О.В.Гулиги, Є.Й.Шендельс,

С.Д.Кацнельсона, Р.О.Будагова, Ю.М.Караулова, Ю.Д.Апресяна, Л.М.Васильєва, О.В.Бондарка та ін.). Семантичне поле розглядається як один з виявів парадигматичних зв’язків слів. За наявності спільних суттєвих ознак польової організації лексики вони розрізняються специфікою функціонування, взаємозв’язком полів, а також взаємозв’язком їх елементів. Описати семантичну структуру слова означає дати характеристику компонентів цієї структури. Структурпо-семантичшій опис мовних одиниць доцільно здійснювати за допомогою компонентного аналізу. У його основі -положення про можливість визначення у семантичній структурі слова комплексу мінімальних дискретних компонентів (сем). Компонентний аналіз застосовується з метою встановлення ієрархії сем у структурі семеми та ієрархії семем у структурі семантичного поля. Компонентний аналіз в класичній формі полягає у визначенні суттєвих характеристик об’єктів реальної дійсності, засобом номінації яких є те чи інше слово. Лінгвістична сутність компонентного аналізу виявляється в існуванні в мові потенційно універсального набору компонентів - сем. Не кожна мова використовує весь набір сем в цілому, проте в конкретних лексичних одиницях кожної мови розподіл і наявність тих чи інших компонентів неповторний, своєрідний і вказує на особливості номінації в даній мові. З використанням компонентного аналізу в зіставному мовознавстві пов’язаний опис всієї лексико-семантичної структури за допомогою ієрархічно розташованих і взаємопов’язаних ознак слів, а також утворення семантичної типології мов.

Існуючі між елементами семантичного поля відношення — це в першу чергу опозитивні, яким властиві протиставлення за тими чи іншими семантичними ознаками. Для структурної організації лексико-семаїшічних парадигм найбільше притаманні два типи опозицій: привативні та

еквіполентні. На прикладі досліджуваних дієслів ДПЛ привативна опозиція

може бути проілюстрована дієсловами фр. se déplacer, укр. переміщатися і фр. courir, укр. бігти. Компонентний аналіз дозволяє зробити висновок, що дієслово фр. courir, укр. бігти повністю поглинається більш об’ємним фр. se déplacer, укр. переміщатися. При еквіполенгній опозиції лексичні одиниці семантично марковані, наприклад: фр. descendre, укр. спускатися і фр. monter, укр. підніматися. Зазначені дієслова становлять видову конкретизацію родової категоріальної семи «спрямованість руху» - вниз -уверх.

Досліджуючи проблему зіставного вивчення французької мови, відзначимо, що, незважаючи на обмеженість і вузькість романського мовознавства, ідея зіставлення французької мови з іншими бере початок з перших граматик французької мови (з латинською - Ж.Дюбуа, 1531; з грецькою АЕтьєн, 1579). Але зіставно-типологічне вивчення починається з праць Ш.Баллі (зіставлення з німецькою мовою). У російській лінгвістиці вивчали французьку мову у порівнянні з російською Л.В.Щерба (фонетичний аспект), В.Г.Гак (типологічне дослідження всіх рівнів), К.А.Ганшина, М.Н.Петерсон та інші.

Другий розділ «Категорії «простір» і «рух»: від філософського розуміння до мовного вираження» складається з трьох параграфів.

У першому з’ясовується сутність та взаємозв’язок філософських категорій «простір» і «рух». Вся людська діяльність, як і саме біологічне існування людини, проходить у просторі і часі, які є найважливішими параметрами матеріального світу і існують у мисленні як загальні філософські категорії «простору» і «часу». Вони утворюють єдиний просторово-часовий континуум. У зв’язку з тим, що кожний предмет завжди локалізований у просторі, основна топологічна властивість просторово-часової структури - це З + 1-мірність і четвертий вимір часовий. Трьохвимірність простору пояснюється особливостями людського сприйняття в трьох основних координатах. Просторової інтерпретації набувають у нашому мисленні всі реалії. Стосовно цього мовні одиниці, які відображають просторові уявлення, так чи інакше мають просторову семантику. Таким чином, категорія простору знаходить об’єктивізацію в мові, в формах якої закріплені результати пізнавальної діяльності людини. Простір розглядається нами як міра кількості руху і як місце його реалізації. Аспект руху є внутрішньою характеристикою простору.

У другому параграфі викладено, як філософська категорія руху знаходить мовне вираження, зокрема дієслівне. Просторові відношення передаються різними частинами мови. Дієслова, означаючи дію чи стан,

відображають певну екстралінгвістичну ситуацію. Набір цих ситуацій може бути різний у різних народів залежно від матеріальних, духовних,

- психологічних— особливостей — суспільства, — але—багато —з них є-----------------

загальнолюдськими, універсальними. До таких ситуацій і належить ситуація руху в просторі. Рух у мовному вираженні має дві форми: рух та переміщення. Така класифікація граматично зумовлена: дієслова руху -неперехідні, дієслова переміщення - перехідні.

У третьому параграфі досліджується проблема вивчення дієслівного вираження ДГШ у французькій, українській і російській лінгвістиці. Дієслова просторової семантики спеціально вивчалися на матеріалі як французької, так і української та російської мов. У числі загальнотеоретичних лінгвістичних робіт, в яких аналізувалися дієслова ДПЛ, в тому числі у зісташюму плані, необхідно відзначити дослідження О.І.Смирницького, В.Г.Гака, Ю.Д.Апресяна. У французькій лінгвістиці дієслова руху і переміщення досліджували Ш.Баллі, П.Робер, М.Гросс (семний аналіз), Р.Саварі

(вираження просторових відношень), Ш.Ванделуаз (вживання прийменників після дієслів руху), М.Гіро-Вебер (семний аналіз у зіставленні з російськими дієсловами), Р.Лангакер, Б.Ламірой (метафоричне вживання дієслів руху). На матеріалі французької мови здійснювали дослідження дієслів ДПЛ II І.Улісова (видові та часові конструкції з дієсловом aller), Б.С.Фокін (граматизація дієслів руху в сполученнях старофранцузької мови),

Н.М.ПІтейнберг (вживання дієслів руху' в ролі вигуків), В.ААндрєєва

(змістовна структура дієслів руху в рамках рекомендацій для середньої школи), К.А.Ганшина, ВГ.Гак (зістанне дослідження з російською мовою), Е.І.Булгак (лексико-семаїгтична сполучуваність), Н.В.Коваленко

(діахронічний опис - старофранцузький і сучасний період), ІІ.П.Корихалова (префіксація дієслів руху), Л.Ф.ІІєшкова (багатозначність дієслів руху), Є.Б.Гончаров (граматична категорія стану для вираження просторових відношень), на матеріалі української мови - З.І.Іваненко (прийменникові конструкції), 'Г.П.Усатенко (загальний аналіз дієслів переміщення), М.П.Лесюк (словотвірні гнізда коренів із значенням руху), на матеріалі російської мови - М.В.Всеволодова, Є.Ю.Владимирський, В.Л.Ібрагімова (характеристика дієслів просторової локалізації). Названі дослідники користуються термінами «рух», «переміщеній», «рух/переміщення».

Запропонований В.Л.Ібрагімовою термін «просторова локалізація»

передбачає узагальнеіпія різноманітних просторових відношень у мовному мисленні людей в двох типах: 1) статична локалізованість, 2) динамічна локалізованість одних об’єктів відносно інших. У свою чергу ДПЛ дозволяє об’єднати дві існуючі форми просторових відношень - рух і переміщення.

У третьому розділі «Структурно-семантична характеристика дієслів динамічної просторової локалізованості французької мови (у зіставленні з українською)» здійснюється дослідження дієслів на основі робочої картотеки, складеної методом суцільної вибірки зі словників: 336 дієслів ДПЛ французької мови (зі словників «Petit Robert» і «Petit Larousse») і 1393 дієслова ДПЛ української мови (зі «Словника української мови « в 11-ти томах). Ілюстративний матеріал (фр. - 1549 прикладів, укр. - 2436) вибрано з творів французької та української художньої літератури з метою підтвердження визначених семантичних значень. Третій розділ складається з чотирьох підрозділів.

У першому підрозділі розглянуто фрагмент лексико-семаїггичної системи - семантичне мікропапе дієслів динамічної просторової локалізованості французької мови в зіставному плані з відповідним мікрополем української мови, які є рівноправною складовою частиною поля дієслів просторової локалізованості разом з мікрополем дієслів статичної просторової локалізованості. Аналіз окремого фрагмента лексичної системи дав можливість простежити ієрархічну структуру досліджуваного мікрополя дієслів ДПЛ як французької, так і української мови. Виділення дієслів ДПЛ французької та української мов із словникового складу відбувалось за прямим номінативним значенням, що базується на предметній співвідносності досліджених лексичних одиниць з певною частиною немовної дійсності -«рух» та «переміщення». Досліджуваний матеріал вивчається за трьома рівнями абстракції: а) рівень домінанти, який включає найбільш абстрактні лексичні одиниці; б) рівень ядра, до якого належать дієслова ідентифікатори, нейтральні в стилістичному плані і немарковані ніякими додатковими семами; в) рівень периферії, який включає інформаційно насичені одиниці, марковані значенням додаткових другорядних сем. Лінгвісти (Л.Н.Васильєв,

В.Л.Ібрагімова) вважають, що відношення периферійних дієслів з ядерними можна назвати відношенням підпорядкування, тому що перші відносяться до других як часткове до загального, як видове до родового.

Домінантою мікрополя ДПЛ є дієслова фр. (se) déplacer, (se) mouvoir, укр. рухати(ся), переміщати(ся). Побудова структури семантичного мікрополя дієслів ДПЛ проведена за основними категоріальними семами («середовище» - тверда поверхня (суша), водне середовище, повітряне середовище, нейтральне, «спрямованість» - спрямовані, неспрямовані, «характер» -поступальний, непоступальний, обертальний). Вважаючи головною і суттєвою категоріальну сему «середовище» було виділено чотири лексико-семантичні групи з ядерними дієсловами: 1) дієслова ДПЛ по твердій

поверхні (фр. aller, укр. йти, їхати)', 2) дієслова ДПЛ у водному середовищі (фр. nager; naviguer, укр. плавати, плисти)', 3) дієслова ДПЛ у повітрі

— (фр. voler,-укр. леліти, ~ літати)',- 4) дієслова ДПЛ; -нейтральні - до семи ------

«середовище» (домінанта мікрополя фр. (se) déplacer, укр. переміщати(ся) є ядерним дієсловом підгрупи). Подальша класифікація дала можливість визначити менш розвинені угрупувашія - лексико-семантичні підгрупи. їх визначено дванадцять: 1) дієслова поступальної спрямованої ДПЛ на суші;

2) дієслова поступальної неспрямованої ДПЛ на суші; 3) дієслова обертальної неспрямованої ДПЛ на суші; 4) дієслова поступальної спрямованої ДПЛ на воді; 5) дієслова непоступальної неспрямованої ДПЛ на воді; 6) дієслова поступальної неснрямованої ДПЛ на воді, 7) дієслова поступальної спрямованої ДПЛ в повітрі; 8) дієслова поступальної неспрямованої ДПЛ в повітрі; 9) дієслова обертальної неспрямованої ДПЛ в повітрі; 10) дієслова поступальної спрямованої ДПЛ, нейтральні до семи «середовище»; 11) дієслова непоступальної неспрямованої ДПЛ, нейтральні до семи «середовище»; 12) дієслова обертальної спрямованої ДПЛ, нейтральні до семи «середовище».

Диференційні семи вказують на швидкість (швидко, повільно), векторну' спрямованість (вверх, вниз, вперед, назад), спосіб (пішки, стрибками, повзучи і інші), звуковий ефект (з шумом, тихо), фізичне зусилля (поштовхом, потягом), на мету' тощо.

Диференціація лексичного матеріалу за категоріальною семою «спрямованість ДПЛ» дає змогу визначити у французькій та українській мовах дієслова спрямованої і неспрямованої ДПЛ, причому дієслова спрямованої ДПЛ при подальшій класифікації поділяються на спрямовані щодо початкового (фр. partir - укр. відходити), проміжного (фр. passer - укр. проходити), кінцевого пунктів (фр. arriver — укр. прибувати). Кількісний склад французьких дієслів спрямованої і неспрямованої ДПЛ нерівномірний.

У зв’язку з існуванням розвинутої системи французьких прийменників поширеш синтаксичні конструкції «дієслово неспрямованої ДПЛ і прийменник»: віддалення (de), наближення (à, pour, en, chez, vers, sur), слідкування (à travers, par, par-dessus).

Абстрактна соматична категорія «спосіб ДПЛ» конкретизується в дієсловах, що позначають рух чи переміщення за допомогою транспортних засобів або без них. Помічено, що більшою різноманітністю відзначаються дієслова ДПЛ по твердій поверхні: рух пішки, бігом, стрибками, повзучи, переміщення волоком, транспортом. Аналіз показав, що у французькій і українській мовах існує певна кількість спільних диференційних сем кількісної та якісної характеристики («ходити тихо, на певну відстань,

швидко, повільно « і т.д., «бігти жваво, з певною метою», «стрибати швидко, грайливо» і т.д.) Для вираження значень інгресивності та фінітивності французька мова на відміну від української використовує дієслівні конструкції «дієслово + прийменник + іменник»: фр. se mettre en route - укр. вирушити, фр. aller jusqu 'à - укр. дійти. Щодо переміщення за допомогою транспортних засобів зазначимо, що у французькій мові сема позначення виду транспорту є складовою частиною семної структури: фр. véhiculer - укр. везти автомашиною, фр. parachuter - укр. спускати на парашуті, фр. charrier - укр. везти на возі. В українській мові конкретизація транспортного засобу відбувається за допомогою окремої лексичної одиниці: везти автомобілем, мотоциклом, возом тощо.

Усі дієслова ДПЛ диференціюються за абстрактною семантичною категорією «характер ДПЛ» на такі лексико-семантичні підгрупи:!) дієслова поступальної ДПЛ; 2) дієслова непоступальної (або коливальної) ДПЛ; 3) дієслова обертальної ДПЛ. Найбільша лексико-семантична підгрупа дієслів поступальної ДПЛ, що має екстралінгвістичну причину, — поступальність руху і переміщення, - притаманна людині і є основою всього існування людства. У зв’язку з трьохвимірністю простору подальша класифікація відбувається на основі ознаки «векторна локалізованість», що виявляється в існуванні двох мікрогруп: горизонтальна ДПЛ [фр. -partir (en avant), укр. - виходити (вперед), фр. - revenir (en arrière), укр. повертатися) (назад)] і вертикальна ДПЛ [ фр. — enlever, hisser (en haut), укр. - вставати, підніматися) (уверх), фр. - tomber, baisser (en bas) , укр. - падати, опускати(ся) (вниз) ]. Дієслова обертальної ДПЛ вказують на такий рух / переміщення, при якому всі точки тіла описують коло навколо внутрішньої (зовні непоступальне) і навколо зовнішньої осі (зовні поступальне). Але і у французькій, і українській мовах для позначення вказаних типів використовуються дієслова: фр. tourner, se tourner, укр. вертіти, вертітися. Дієслова непоступальної ДПЛ виділяються на основі семи «рухати (ся) / переміщати (ся), не змінюючи місцерозташування, не виконуючи рух». Ядерні дієслова: фр. bouger, remuer, se remuer; укр. ворушити, ворушитися. Виділяється дві мікрогрупи дієслів: 1) невпорядкований рух / переміщення , 2) впорядкований рух / переміщення.

Лексико-семантична груш дієслів ДПЛ у водному та повітряному середовищах мають багато спільного у зв’язку з подібністю законів гідро- та аеродинаміки. Французькі дієслова ДПЛ у водному середовищі, на відміну від українських, дафереіщіюіоться за ознаками «самостійно - несамостійно, за допомогою транспорту»: фр. nager, naviguer, укр. плавати, плисти. Ядерними дієсловами лексико-семантичної групи дієслів ДПЛ у повітрі фр. voler', укр. літати, летіти, нейтральні до семи «спрямованість і спосіб руху / переміщення».

Лсксико-семаптична група дієслів ДПЛ, нейтральних до семи «середовище», включає дієслова з більш абстрактною семантикою порівняно з

----іншими і ніякою мірою не вказує, що рух / переміщення відбувається зовні будь-_

якого середовища. У значенні дієслів цієї групи важливим є не сама дія руху / переміщення, а причина або їх результат. Специфіку дієслів, нейтральних до семи «середовище», зумовлює той факт, що характерним явищем є відсутність власних ядерішх елементів та підгрупи дієслів неспрямованої ДПЛ.

Структурно-семантична характеристика дозволила визначити ступінь реалізації основних категоріальних сем у структурі дієслів ДПЛ французької і української мов. Спільним для обох мов є кількісна перевага дієслів, маркованих категоріальними семами «ДПЛ по твердій поверхні» та «поступова ДПЛ». Реалізація семи «спрямованість ДПЛ» є відмінною рисою: у французькій мові у зв’язку з розвинутою системою директивних прийменників переважають дієслова неспрямованої ДПЛ, а в українській, навпаки, дієслова спрямованої ДПЛ, що пояснюється продуктивністю префіксального способу словотворення (префікси з значенням напрямку). Подана нижче таблиця ілюструє отримані результати.

Таблиця 1

Результати зіставного аналізу кількісного складу дієслів динамічної просторової локалізованості французької та української мов

Категоріальні семи французька мова українська мова

всього % всього %

Середовище

Тверда поверхня (суша) 237 70,5 792 56,9

Водне середовище 18 5,4 153 10,9

Повітряне середовище 24 7,1 142 10,2

Нейтральне середовище 57 17 306 22

Всього 336 100 1393 100

Спрямованість

Спрямована ДПЛ 85 25,3 1207 86,6

Неспрямована ДПЛ 251 74,7 186 13,4

Всього 336 100 1393 100

Характер

Поступальна ДПЛ 296 88,1 1023 73,4

Непоступальна ДПЛ 17 5,1 191 13,7

Обертальна ДПЛ 23 6,8 179 12,9

Всього 336 100 1393 100

Відмінність в кількісному складі визначених мікрополів ДПЛ французької та української мов пояснюється тим, що українські дієслова мають бінарну природу. На рівні інфінітива дієслова української мови мають форми доконаного та недоконаного виду (прибігти - прибігати, зайти -заходити). Питання, чи є у французькій мові морфологічна категорія виду належить до дискусійних. Французькі лінгвісти А.Мейє, Ж.Вандріес, Г.Гійом, Ф.Брюно, М.Коен та інші намагались розв’язати означену проблему. Ш.Баллі твердить, що у французькій мові вид виражається за допомогою дієслівних часів. Висловлену думку підтримують Є.А.Реферовська, В.Г.Гак, які вказують, що значення видового характеру французького дієслова виражаються лексико-граматичними засобами: семантикою самих дієслів (термінативні / дуративні atteindre, marcher)', афіксами, які вказують на початок, повторення, закінченість дії (accourir, sautiller)', дієслівними перифразами {être en train de faire qch). Таким чином, головна відмінність категорії виду французького дієслова від українського полягає в тому, що французьке дієслово виражає вид флексіями конкретного часу, а українське різними дієслівними основами, що впливає на кількісний склад досліджуваного дієслівного корпусу.

Другий підрозділ присвячений аналізу вираження каузативних відношень дієсловами ДПЛ французької мови у зіставленні з українською. Встановлено взаємозв’язок філософського і лінгвістичного розуміння категорії каузативність, способи дієслівного вираження каузативності у французькій та українській мовах. Умовою існування каузативної ситуації є наявність трьох компонентів: двох ситуацій і причинно-наслідкових

відношень між ними. В обох мовах існують два способи вираження каузативних відношень: 1) морфологічний (дієсловами фр. - envoyer, mener, conduire, укр. - відтранспортувати, відвести, повалити), 2) аналітичний (синтаксичні конструкції з дієсловами фр. faire, укр. - заставити, змусити). За характером каузації дієслова ДПЛ поділяються на дві мікрогрупи: 1) дієслова ДПЛ з вираженням каузації вимогою (фр. envoyer, укр. послати), 2) дієслова ДПЛ з вираженням каузації безпосередньо фізичною дією (фр. - lever, укр. - наближувати). Структурно-семантичний аналіз каузативних дієслів ДПЛ демонструє наявність схожої для французької та української мов будови значень. Виділено три семантичних компоненти: ядерна сема, сема каузативних відношень, диференційні семи.

У третьому підрозділі аналізуються словотворчі засоби вираження дієслів ДПЛ французької мови у зіставленні з українською. Визначено основні тенденції словотворення дієслів французької мови (префіксальний та суфіксальний). У французькій лінгвістиці, у порівнянні з українським та

російським мовознавством, приділяється менше уваги вивченню словотворчих засобів дієслів. Окремих аспектів цієї проблеми торкалися Ф.Діц, В.Мейср-Любке,- Ф.Врюно, ІІТ.Баллі, А.Доза, Ж-ДюбуагА.Мітеран. В українському та російському мовознавстві ця тема розробляється постійно (на матеріалі французької мови - Н.М.Штейнберг, Е.АХаліфман, Т.С.Макеєва,

О.В.Раєвська та інші, на матеріалі української і російської - К.М.Земська, К.О.Левковська, М.М.Шанський, М.М.Авілова, В.В.Лопатін, Л.Л.Гумецька, 1.1.Ковалик, В М.Русанівський, Н.Ф.Клименко, Л.О.Родніна, ЄА.Карпіловська та інші). Аналіз префіксального способу свідчить, що префікси, приєднуючись до дієслова, конкретизують спрямованість руху чи переміщення: фр. - amener — emmener, укр.- привести - відвести. Визначено 16 префіксів у французькій мові і майже 38 префіксів в українській, які служать для утворення дієслів ДПЛ : фр. ге- , de-, des-, a-, sur-, pro-,e-, en-, em-, irn-, in-, par-, ex-, pour-,sou-, sous-, укр. в- (ei-, y-, уві-), eu-, від- (гіді-, од-, оді-), ви-, до-(ді-), з-(зі~, h-, іс-, с-), зі-, на-, над- (наді-), об-(обі-), пере-, під-(піді-), по- (пі-), при-, про-, роз- (розі-); наздо-, пови-, поза-, попере-, попо-, попри-- Для французької мови визначена продуктивність усіх 16 префіксів. Також встановлено семантичні типи префіксів дієслів ДПЛ французької та української мов. їх отримано 13 (попутний рух, повторний рух, рух в, повз, поперед когось чи чогось, рух з одного місця в інше та інші). Суфіксальний спосіб словотворення менш продуктивний у французькій мові. Визначено декілька суфіксів, які надають слову значення зменшення. В українській мові велика кількість дієслів утворено цим способом (405). Проведена статистична обробка досліджуваного матеріалу підтвердила певну продуктивність словотвірних способів дієслів ДПЛ: префіксальний - фр. 86,5%, укр. 59%, суфіксальний - фр. 13,5%, укр. 41%. Для української мови на відміну від французької притаманний ще й префіксально-суфіксальний спосіб утворення дієслів ДПЛ.

У четвертому підрозділі визначено типологічні структурно-семантичні моделі дієслів ДПЛ па основі проведеної характеристики відповідних мікрополів дієслів французької і української мов. Проблема семної структурації дієслів руху французької мови розроблялася Е.І.Булгак. У нашій роботі поставлена мета - конструювання структурно-семантичішх моделей дієслів ДПЛ, яка б передбачала їх визначення не тільки для французької мови, але й для української, що надало б їм типологічного характеру. Застосоваїи методика комбінаторного аналізу дозволила на підставі дев’яти категорій (А - суша, В - вода, С - повітря, D - нейтральне середовище, Е -спрямованість, F - неспрямованість, G - поступовість, Н - коливальність, І -обертальність), побудувати певну кількість можливих комбінацій за

формулою 2n-l, де n - число ознак-категорій. Шляхом математичних підрахунків ми отримали 551 комбінацію структурно-семантичних моделей, але не всі вони мають мовне вираження. Спостереження та структурно-семантична характеристика дієслів ДПЛ французької мови у зіставленні з українською підтвердили існування 12 структурно-семантичних моделей. Цей факт дозволяє відзначити, що проведені з елементами комбінаторного аналізу дослідження мають два рівні: 1) гіпотетичний, на якому визначена кількість можливих комбінацій, 2) рівень спостережень, який дозволяє встановити реально існуючі комбінації структурно-семантичних моделей.

Таблиця 2

Типологічні структурно-семантичні моделі дієслів динамічної просторової локалізованості французької та української мов

структурно-семантичні моделі (j)pa[my3i>Ka MOBa українська мова

1. AbcdEfGhi* aller, approcher, importer доходити, відбігти, приходити

2. AbcdeFGhI rouler, pivoter котити(ся)

3. AbcdeFGhi marcher, courir блукати, гуляти, мотатися

4. aBcdEfGhi amerrir, aborder, démarrer відпливати, надпливати

5. aBcdeFGhi couler, verser, goutter текти, лити, веслувати

6. aBcdeFgHi onduler, ondoyer колихати(ся), гойдати(ся)

7. abCdEfGhi s’envoler, survoler відлітати, залітати

8. abCdeFghl tourbillonner, tournoyer клубитися, вихрити

9. abCdeFGhi voler, planer літати, витати

lO.a b с D E f G h і arriver, venir, pénétrer наближатися, завертати

ll.abcDeFgHi balancer, osciller хитати(ся), дрижати

12.abcDeF g hi (se) tourner, virer вертіти(ся), кружляти

Виділено 12 CTpyKTypHO-ceMaiîTHHHHX моделей, співвідносних з 12

лексико-семантичними підгрупами дієслів ДПЛ французької мови, структурно-семантичну характеристику яких проведено у зіставленні з українською. Визначені моделі свідчать про універсальний характер обраних нами для характеристики семантичних категорій.

Загальні результати дослідження дозволяють зробити такі висновки.

• Просторові відношення знайшли широке вираження в мовах усіх народів світу.

* Велика літера позначає наявність категорії, маленька - її відсутність.

Частіше носії мов застосовують дієслівні засоби виражеїшя таких відношень. Зіставлені дієслова ДПЛ французької та української мов є відбиттям такої галузі об’єкшвної дійсності, яка має загальнолюдське значення, а також є онтологічно, -психологічно і логічно подібним для французів та українців.

• Проведений на основі емпіричного матеріалу повний структурно-семантичний опис лексико-семантичного мікрополя дієслів ДПЛ французької мови у зіставленні з українською дозволив встановити, що структура мікрополів с подібна і постає як ієрархічна вертикальна організація, що складається з чотирьох лексико-семантичних груп і дванадцяти лексико-семантичних підгруп, побудованих на основі універсальних семантичних категорій «середовище, спрямованість, характер ДПЛ».

• Використати статистичішх показників складу дієслів ДПЛ французької і української мов (фр. - 336 дієслів, укр. — 1393 дієслова) виявило кількісну перевагу мікрополя дієслів ДПЛ української мови, що пояснюється багатозначністю дієслів ДПЛ французької мови, розвинутою системою афіксального словотворення і наявністю морфологічної категорії «вид» в українській.

• Аналіз словотворчої продуктивності дієслів ДПЛ в обох мовах виявив велику здатність дієслівних коренів до утворення нових дієслів за допомогою префіксального та суфіксального способів. Найбільш продуктивними французькими префіксами є de- (33,6% утворених форм) та ге- (31,2% утворених форм).

• Характеристика вираження каузативних відношень дієсловами ДПЛ підтвердила, що поряд з традиційною для французької мови каузативною конструкцією «faire + infinitif» існує морфологічний спосіб. Сема каузативності є складовою частиною семантичної структури лексичних одиниць.

• Встановлено реальне ісігування певної системи категоріальних семантичних компонентів у змістовій структурі досліджуваних дієслів ДПЛ та елементи застосованого комбінаторного аналізу дозволили визначити 12 типологічних структурно-семантичних моделей дієслів ДПЛ, які мають універсальний характер і за допомогою яких можна проводити зістапні дослідження у різних мовах.

Основні положення висвітлено в таких публікаціях:

1. Валентностные особенности и лексико-семантический анализ глаголов движет»! в водной среде (на материале французского и украинского языков) // Вісник Донецького університету. - Серія Б: Гуманітарні науки. -1998. - №2. -С.255-260.

2. Системно-функциональный анализ глаголов поступательного движения во французском языке (в сопоставлении с украинским) // Вісник Донецького університету. - Серія Б: Гуманітарні науки. - 1999. - №2. - С.128-134.

3. Лексические средства выражения каузативности глаголами движения французского языка (в сопоставлении с украинским) // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспекті / 36. наук.пр. - Донецьк, ДонДУ, 1999. - С.65-70.

4. Безпрефіксні дієслова руху у французькій і українській мовах // Тези доповідей 2-ї Міжнародної конференції «Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур». -Дніпропетровськ, 1995. -С.З

5. Глаголы движения выраженной направленности с опорой на поверхность в современном французском языке // Тезисы докладов вузовской конференции. - Донецк, ДонГУ, 1995. - С.87.

6. Исследование лексико-семантического поля глаголов со значением «движение вверх» (на материале французского языка) // Проблеми античності: історія та традиції / 36. наук.пр. - Донецьк, ДонДУ, 1995. -

С.117-122.

7. Сопоставительный анализ лексических средств выражения направленного движения (на материале глаголов французского и украинского языков) // Античность - XX век: проблемы изучения литературы и языка / Сб. Науч. тр. - Донецк, ДонГУ, 1996. - С. 221-228.

8. К вопросу о реалюации валентностных характеристик глаголов движения в водном пространстве // Матеріали вузівської наукової конференції проф.-викл. складу: Актуальні питання романо-германської філології. - Донецьк, ДонДУ, 1997.-С.З-8.

АНОТАЦІЯ

Альошина І.Г. Структурно-семантична характеристика дієслів динамічної просторової локалізованості у французькій мові (у зіставленні з українською). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.17 - порівняльно-історичне і типологічне

мовознавство. - Донецький державний університет, Донецьк, 2000.

Дисертацію присвячено питанням системної організації мови, зокрема структурно-семантичному аналізу дієслів динамічної просторової локалізованості (далі ДПЛ) французької мови у зіставленні з українською. Однією з форм мовного вираження філософської категорії руху є дієслова динамічної просторової локалізованості, мовними формами якої є рух та переміщення. В дисертації розглянуто питання зіставно-типологічного вивчення різноструктурних мов, методика проведеного дослідження

(польовий підхід, компонентний аналіз). Визначений ступінь вивченості дієслів ДІІЛ у французькому, українському і російському мовознавстві. Проаналізовано структуру мікрополя досліджуваних дієслів. французької та української мови у зіставленні. На основі встановлених основних категоріальїшх сем «середовище, спрямованість, характер ДІІЛ» виділено чотири лексико-семантичні групи, які при подальшій класифікації поділяються на дванадцять лексико-семантичних підгруп. Проведено аналіз словотворчих засобів дієслів ДПЛ (префіксальний та суфіксальний), визначена продуктивність кожного із способів у французькій та українській мовах. Окремо розглянуто питання вираження каузативних відношень на морфологічному ріпні, тому' що традиційним для французької мови на відміну від української с аналітичний спосіб (за допомогою дієслова faire з інфінітивом дієслова). Як результат проведеної структурно-семантичної характеристики запропоновано дванадцять типологічних структурно-семантичних моделей дієслів ДПЛ, які є базовими для зіставного дослідження у різних мовах.

Ключові слова: лексико-семантичне поле, дієслова динамічної

просторової локалізованості, інтегральна і диференційна семи, каузативність. структурно-семантична модель.

ANNOTATION

Alioshina I.G. Structural-semantic characteristic of dynamic space localization verbs in the French language (as compared with Ukrainian). - Manuscript.

Thesis for a Candidate degree on speciality 10.02.17. - Comparative Typological Linguistics. - Donetsk State University, Donetsk, 2000.

The thesis is devoted to the problems of language systematic organization, namely the structural-semantic analysis of dynamic space localization verbs (hereafter DSI,V) of the French language as compared with Ukrainian. Dynamic space localization verbs, the linguistic forms of which are movement and displacement, serve one of forms for linguistic expression of movement as a philosophic category. The thesis focuses upon the comparative typological studies of languages with different srtuctures as well as upon the research methods applied (field approach, componcntial analysis). The level of investigation into DSL verbs in both French and Slavic linguistics has been determined. The microfield structure for the verbs under analysis in both French and Ukrainian languages is studied in the comparative aspect. On the basis of the established essential categorial semes «environment, «direction», «DSL character» there were singled out four lexico-semantic groups which were further classifield into twelve lexico-semantic

subgroups. Word-formation means of DSL verbs (prefixes, suffixes) and their productivity in French and Ukrainian are analysed. A separate aspect of research was the expression of causal relations on the morphological level, since the analytical way of word-formation (by means of the verb «faire» with the verb infinitive) is traditional for the French language as distinct from Ukrainian. The structural semantic characteristics given in the thesis resulted in singling out typological structural semantic models of DSL verbs, basic for comparative studies in different languages.

Key words: lexico-semantic field, dynamic localization verbs (DSL), integral and differential semes, causality, structural semantic model.

АННОТАЦИЯ

Алёшина И.Г. Структурно-типологическая характеристика глаголов динамической пространственной локализованности во французском языке (в сопоставлении с украинским). - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.17 - сравнительно-историческое и

типологическое языкознание. - Донецкий государственный университет, Донецк, 2000.

Диссертация посвящена структурно-семантическому анализу глаголов динамической пространственной локализованности (далее ДПЛ) французского языка в сопоставлении с украинским в рамках сопоставительно-типологического языкознания, являющегося

фундаментальной наукой изучения многоязычных отношений. Сопоставляемые глаголы ДПЛ французского и украинского языков являются отражением такой области объективной действительности, которая имеет общечеловеческую значимость, а также является онтологически, психически и логически тождественной для французов и украинцев. В работе утверждается, что является правомерным назвать исследуемые лексические единицы глаголами ДПЛ, т.к. именно этот термин позволяет объединить два вида физического проявления пространственной семы - движение субъекта и перемещение объекта. В формировании лексических значений определяющую роль играет фактор отражения объективной реальности и нет двух самостоятельных и независимых друг от друга видов отражения действительности. Во французском и украинском языках, являющихся неблизкородственными в границах европейского языкового ареала, существует множество общих путей выражения ДПЛ при ограниченном количестве национально-специфических путей, соответствующих

неуниверсальным сема1ггаческим функциям. Одновременно сходства и различия в выражении глаголами ДПЛ определяются степенью разработанности или заполнения каждого семантического пути, а также сходствами и различиями в сочетаемости и в речевых тенденциях. Проведение сопоставительно-типологического анализа французской и украинской глагольной лексики ДПЛ позволило: выявить составы и структуру микрополя глаголов ДПЛ в сопоставляемых языках, выявить типологически значимые отличия между французской и украинской глагольной лексикой ДПЛ. Избранная методика сопоставления (полевой подход, компонентный анализ, элементы метода комбинаторных исчислений) позволила достаточно полно описать микроноля глаголов ДПЛ обоих языков, сопоставить их, показать сходства и различия этих микрополей. Сопоставление показало, что можно выделить разные особенности реальных процессов движения/перемещения, одинаково воспринимаемых носителями разных языков, не неодинаково закреплённых в значениях слов отдельных языков. Общим для лексем сопоставляемых языков является то, что они обладают определённым смысловым объёмом, имеют определённые структурные особенности. Глаголы ДПЛ в обоих языках иерархически структурированы. Они являются открытыми системными объединениями, лексические значения слов состоят из сем, которые так же строго упорядочены, как и слова в микрополе. Границы французского микрополя отличаются размытостью, а порядок расположения элементов указывает на несколько отдалённый характер связей между ними. Смысловой объем исследуемых единиц французского языка характеризуется многозначностью и однозначностью. Они характеризуют движение / перемещение с разных сторон, могут быть абстрактными и конкретными. Лексико-семантическое микрополе глаголов ДПЛ в украинском языке является более компактным, внутренние отношения в нём преобладают над внешними. Анализ эмпирического материала глаголов ДПЛ подтвердил реальное существование типовых семантических категорий в смысловой структуре глаголов «среда, направленность, характер движения /перемещения», являющихся основой интеграции и дифференциации членов анализируемого микрополя. На основе указанных семантических категорий микрополе глаголов ДПЛ структурировано по 4 лексико-семантическим группам и 12 лексикосемантическим подгруппам. Каузативность (причинность) — одна из основных понятийных категорий - выражается в языке при помощи лексических, синтаксических, словообразовательных, морфологических и других средств. Установлено, что во французском языке каузативность может быть выражена аналитическими конструкциями с глаголами, а также

знаменательными словами. Из двух видов каузативности (фактитивной и пермиссивной) в микрополе ДПЛ нами выделены только глаголы фактитивной каузативности. Структурно-семантический подход к анализу глаголов ДПЛ французского языка даёт возможность смоделировать семный состав каузативных глаголов. Семантика каузативных глаголов определяется через их способность моделировать каузативную ситуацию. Анализ продуктивных способ словообразования позволил установить, что корни глаголов ДПЛ являются менее продуктивными во французском языке и более продуктивными - в украинском. Наиболее широко представлена и во французском и в украинском языках префиксация глаголов. Сочетаясь с основами глаголов ненаправленного движения/перемещения, префиксы придают им новое лексическое значение во французском языке, а в украинском — переводят их ещё и в категорию глаголов совершенного вида. Суффиксация не является продуктивным способом образования во французском языке. Французские суффиксы, присоединяемые к глаголам ДПЛ, привносят уменьшительное значение. В украинском языке суффиксация глаголов ДПЛ связана в первую очередь с видообразованием. Результатом проведённой структурно-семантической характеристики глаголов ДПЛ является конструирование 12 типологических структурносемантических моделей глаголов ДПЛ.

Ключевые слова: лексико-семантическое поле, глаголы динамической пространственной локализованности (ДПЛ), интегральная и дифференциальная семы, каузативность, структурно-семантическая модель.