автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Терминология шкiрянного виробництва в русской письменности XVI-XVII столетия (лексико-семантический и деривационный анализ)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Терминология шкiрянного виробництва в русской письменности XVI-XVII столетия (лексико-семантический и деривационный анализ)"

73 0/1

• ■ . ■ -УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім.М.П.ДРАГОЮШОВА

На правах рукопису

ДАВВДЕНКО Вікторія Іванівна

ТЕРМІНОЛОГІЯ ШКІРЯНОГО ВИРОБНИЦТВА В РОСІЙСЬКІЙ ПИСЕМНОСТІ ХУІ-ХУІІ СТОЛІТЬ /ЛЕКСИКО-СЕМАНГИЧНИЙ І ДЕРИВАЦІЙНИЙ АНАЛІЗ/

Спеціальність 10.02.01,- російська мова

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ - 1994

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі російської мови Українського державного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова.

Науковий керівник

доктор філологічних наук, професор БРВДН М.Я, .

Офіційні опоненти

Провідна установа

доктор філологічних наук, професор МУРАКЩЬКА Ы.П.

кандидат філологічних наук ВАКУЛЕНКО Т.П.

— Рівненський державний ’ , педагогічний інститут .

, ім.Д.З.Мануїльського ,

Захист відбудеться^^ЛЛу^ІІС 1994р. о (її годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К ЇІЗ.О'І.ОЗ в Українському державному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова . /252030, м.Київ, вул.Пирогова, 9/.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського

- -чавного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова

Автореферат розісланий ' І954р

Вчений секретар .

спеціалізованої вченої ради ~0#^^4л\П.Вшневська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ ВСТУП

Актуальність дисертаційного дослідження. Вивчення походження, зміни фонетичного складу, морфологічної структури, еволюції значень, розгляд функціонування слова у зв”кзку із розвитком мови стеиовить головний об"єкт історичної науки з часу її виникнення.

Проблемами історичної лексикології завались такі видатні вчені минулого, як 0.1 .Сооолевський, О.О.Іі^хматоз, Я.К.Грот та ін-лі.

У наш час питання історії окремих слів, виразів, тематичних груп лексики розроблялися багатьма лінгвістами, зокрема В.3.Виноградовим, Ф.П.Філіним, О.М.Трубачовим, ІІ.Я.Черних, М.М.Ганським,Д.М.Шме-льовим, С.І.Коткоеим.

За останні десятиріччя маємо чимало праць, присвячених формуванню різних терміносистем.' Значно зріс інтерес мовознавців і до ремісничої термінології. Разом з тим лексика шкіряного виробництва, яка за часом свого виникнення випереджав інші спеціалізації, поки що не була предметом всебічного лінгвістичного аналізу, хоча відомі дослідження термінології щуйського ОБЧИНКО-КОЯуХОВОГО, шкіряного та кушнірського промислів /М.І.Литвинов/, назв шкіряного виробництва /Т.С.Коготкова/, слов"янської термінології, зокрема назви сировини та ремісників /І.В.Коропенко/ та деякі інші.

Дана дисертація присвячена вивченню лексики шкіряного виробництва ХУІ-ХУІІ століть, оскільки саме на той час припадає поява . значної частини термінів цієї галузі.

Крім того, у період, що досліджується, закладаються основи національної російської мови, збільшується кількість нейтральної загальновживаної лексики тощо'.

З точки зору економічної ситуації ХУІ-ХУІІ століття характеризуються заміною дідичного ремесла вільним, зростанням продукції, призначеної на ринок, та дальшим розвитком рівня виробництва.

Зазначені фактори вплинули на збагачення складу російської мови, зокрема на формування лексики шкіряного виробництва.

Об"єкт дослідження дисертації складають однослівні та бінарні найменування ввдів та сортів шкіри, ремісників та знарядь праці названої спеціалізації, трудових процесів тощо.

Мета роботи полягає в лексико-семантичному та дериваційному розгляді лексики шкіряного виробництва в російській писемності ХУІ-ХУІІ століть.

Цією метою передбачається розв"язання таких завдань: І/ виявити у пам'ятках російської літературної мови ХУІ-ХУІІ століть сукупність термінів, пов"язаних із шкіряним виробництвом; 2/ розглянути номінативні одиниці з погляду походження; З/ провести се-макч-чний аналіз термінів; 4/ описати дериваційні та структурні . .властивості слів, що складають термінологію шкіряного виробництва; 5/ простежити подальшу долю аналізованих термінів у російській мові.

Методологічну основу праиі складають положення про системний підхід до наукових явищ, про розуміння мови як такої системи, що функціонує, розвивається та знаходиться у нерозривному зв”язку з історією суспільства.

Методи дослідження. У дисертаці ї використовувалися синхронно-описовий метод, що передбачає спостереження, узагальнення матеріалу та його класифікацію, зіставяювальний, порівняльно-історичний методи, які дають змогу простежити еволюцію термінологічної системи, а також елементи компонентного аналізу.

Матеріалом дослідження стали головним чином опубліковані документи ділової писемності ХУІ-ХУІІ століть, зокрема монастирські вкладні, прибуткові та видаткові книги, тексти публіцистичної, церковної, художньої та перекладної літератури, дані багатьох нелінг-вістичних видань, документи, вміщені у звітах губернських статис- . тичних комітетів і вчених комісій, а також матеріали Картотеки ' Словаря русского язика ХІ-ХУІІ веков /інститут російської мови АН . Росії, м.Москва/. Внаслідок суцільної вибірки з 180 джерел було виділено для аналізу біля трьохсот однослівних та бінарних найме- . нувань, пов"язаних з лексико-семантичною групою назв шкіряного виробництва. ■

Для зіставлення були використані історичні, обласні, термінологічні словники російської мови та інших слов"янських мов. Для . відтворення історико-економічної ситуації нами були враховані праці історичного характеру, зокрема І.С.Забеліна, М.І.Костомарова, П.І.Савваїтова, С.В.Бахрушина.

Наукова новизна полягає в тому, що автором виявлений, систе- ; матизований Я введений в коло лінгвістичних спостережень значний шар термінологічної лексики шкіряного виробництва ХУІ-ХУІІ століть, зроблена перша спроба її семантичного, дериваційного та функціонального аналізу. ■ . '

- з

Теоретична значимість дисертації визначається тим, що і'ї конк-кретні висновки та наслідки спостережень певною мірою збагатять наукові надбання російської історичної лексикології, допоможуть глибше зрозуміти закономірності та визначити процеси у формуванні терміносисіем, вплив на них позамовних факторів..

Практична цінність роботи полягає в тому, що її матеріали можуть бути використані у лексикографчній практиці при укладанні історичних та термінологічних словників російської мови, у вузівській та шкільній роботі.

На захист виносяться такі положення; -

1. Як засвідчують матеріали, протягом ХУІ-ХУІІ століть певною мірою сформувалась система термінологічної лексики шкіряної:.' виробництва. Вона складалася з назв для позначення видів і сортів шліри, ремісників зазначеної галузі, предметів і трудових процесів шкіряного виробництва, знарядь і пристосувань праці, приміщень тощо.

2. Оскільки термінологія шкіряного виробництва формувалася сти-сійно й протягом тривалого часу, в ній можна виділити праслов'янські назви, власне російські й запозичені лексичні одиниці.

3. Досліджувана термінологічна система характеризується незамк-іутістю та дифузністю, тому вона тісно пов"язана з побутовою лекси-іою та іншими терміносистемами.

4. Інтегральною ознакою стосовно підгруп аналізованих термінів іиступає наявність певної організації /або структури/ лексичних оди-мць, яка проявляється в їх ввдових відношеннях, наявності синоніміч-их та антонімічних зв"язків.

5. В російській писемності ХУІ-ХУІІ століть паралельно функціо-ували поряд з однослівними й складені найменування, які не розрізняйсь ні вживаністю, ні семантикою, ані стилістичними якостями.

6. Найпродуктивніші способи творення термінів шкіряного вироб-

ицтва - лехсико-семантичний та морфологічний /суфіксальний і слово-кладання/. ’

7. Більшість досліджуваних лексичних одиниць функціонувла на зій великоруській території, оскільки входила до активного складу ювника населення Московської держави.

8. В процесі історичного розвитку термінологія шкіряного вироб-іцтва зазнала певних змін: деякі назЕЯ зийяли з ужитку в зв"язку втратою відповідних реалій, частина залишається в діалелтах:, основ-

ний її склад зберігся до нашого часу в сучасній російській мові.

^п^обапія роботи здійснювалася на звітних наукових конференціях викладачів і аспірантів Київського державного педагогічного ін ституту імені !<1.П.Драгоканова /1989, 1Э90, 1991 та 1992рр./, а також на республіканських наукових конференціях "Здійснення ленінської національної політики на Донбасі" /Донецьк, 1989/, "Творча спадщина В.І.Леніна й розвиток східнослов'янських мов" /Львів, 1990/, "Вивчення творчої спадщини професора Г.О.Винокура" /Київ, 1991/ та "Актуальні проблеми мовознавства у світлі праць Б.О.Ларіна і 5.П. Сіліна" /Київ, 1933/. ■

Основні матеріали, висновки й узагальнення дисертації викладені у п’’ятьох публікаціях.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, шістьох розділів, висновків, списку літератури та використаних джерел, списку досліджуваних найменувань.

. ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкривається актуальність дослідження, обгрунтовується і;ого новизна, теоретична та практична значимість, визначається мета і завдання дисертації, характеризуються джерела фактичного матеріалу. Робота має форму історико-лексикологічиих етюдів, присвячених аналізові однослівних і складених найменувань /біля трьохсот одиниць/.

ііокііи? розділ - "Номінації видів і сортів шкіри в -російській . писемності ІСІ-ХУІІ століть" - це описання лексико-еемантичної категорії слів, представлених такими складовими: І/ родовим наймену-санням кожа; 2/ лексичними одиницями, які служили для позначення особливо м"якої шкіри /са^ьянь, тимь, мЬшина/; З/ словами, що називають певний сорт шкіри, виробленої' спеціальним способом /гойггь. опоекь, сыромять, мостовье тощо/; 4/ об"єднанням термінів для номінації м"якої шкіри з оксамитною поверхнею, що становить характерну ознаку денотата /замша, ирха. ровдуга/.

Номінативна одиниця коаа відносилася до гіперонімів, вона була утворена від пра словенського *£г>£/#-"козья /шкура/", про що свідчать дані слов'янських мов. ;

Зазначене слово входило до складу аналізованої групи слів з .

семантикою "оброблена шкіра ТЕарини", воно було тим центром, який сфокусував і увібрав у себе багато ознак, так чи інакше пов"язаних із шкіряним ремеслом, тому лексична одиниця, будучи широко вживаною і полісемантичною для нєселення Московської держави1того часу, входила до ряду бінарних найменувань, залежний компонент частіше всього був прикметником, який уточнював стрижневе слово: кожа деланая, кога дубленая, кожа сушеная, кожа соленая, кожа сырая, кожа нерпечья, кожа телячья, кожа красная, кожа мастерская, кожа нарочитая й под.

Високосортна, добре оброблена шкіра мала найменування кожа красная: Псалтырь вь полдесть печатная, поволочена красною кожею, вибивана золотомь да серебромь /Оп.казны Фил.,стл.982.1630/. Прикметник красьный. утворений від іменника краса суфіксальним способом, з XI століття мав значення "гарний, прекрасний", у процесі історичного розвитку мови семантичний об"єм слова розширюється, й одним із його значень стало - "високосортний, найбільш цінний", яке і реалізувалось у зазначеній номінації.

Семантична ознака "вміло, добре оброблений майстром", що виражалася словом мастерской, сформувала бінарне найменування кожа мастерская: костромитин Матфей Игнатьев явил на телеге 20 юфтей кож красных мастерских /Там.кн.Вологды 1,65Л693/.Атрибутив був утворений від іменника мастерь за допомогою форманта -ск-.

На основі семантики характеризуючого слова нарочитый -"найдобрі-ший, найкращий, якісний1' - було складено найменування кожа нарочитая: Дубленую кожу купят на ВологдЬ по 20 алтынь, нарочитую вь 23 алтына и 2 деньги /Горг.кн.,102.1610/. Ми вважаємо, що прикметник нарочитый був утворений від іменника нарокь суфіксальним способом.

Внаслідок того, що слово кожа було нейтральним і дуже частотним, в російській писемності досліджуваного періоду представлена велика кількість його похідних, які знайшли відображення в пам"ятках російської мови ХУІ-ХУІІ століть. Це, наприклад, такі: кожица, кожишко. кожаный, кожный, кожийі ін.

Для позначення особливо м"якої шкіри рослинного дублення в російській писемності аналізованого періоду взивались терміни сафьянь. тимь. мЬшина.

Назва сафьянь увійшла до російської мови з перської через посередництво тюркських мов. У формі сафіан зазначене слово представлене в українській мові.

- б -

Назва са^.ьянь була загальноруською: вона простежується в памятках писемності різних територій Московської держави. Як стрижневий компонент іменник сасьянь входив до цілого ряду бінарних номінацій: сасьянь красний, сафьяігь испоганский, сафьянь моклий, са-Дькнь турецкий, сасьянь татарский, сафьянь.персидский, сафьянь золотой тощо. Він та його похідні увійшли до словникового складу сучасної російської мови.

Для номінації м"якої шкіри з оксамитною поверхнею в російській писемності досліджуваного періоду функціонували три назви: замша, ирха і ровдуга /ровдога, рондога, ролдога/.

Номінативна одиниця замша простежується у пам"ятках з початку ХУІІ століття, але лінгвістичні факти дають підстави припустити, що вона була запозичена російською мовою раніше - у ХУІ столітті. З часом зазначене слово увійшло до активного складу російської мови.

Термін ирха відомий з другої половини ХУІ століття. Словниками фіксується одне значення аналізованого іменника - "шкура тварини /овеча або козляча/, оброблена під замшу" /СлРЯ ХІ-ХУІІ У1,250/’. Але в єдиному лінгвістичному джерелі дається таке трактування семантики даного слова: Ирха.Меховая оторочка, опушка на меховой одеяде?^ Наші матеріали підтвержузоть це полонення.

Слід підкреслити, що назва ирха функціонувала на всій території московської держави в ХУІ-ХУІІ століттях. Але в процесі розвитку російської мови аналізований термін вийшов з ужитку.

Слово ровдуга в пам"ятках писемності російської мови досліджуваного періоду представлене в різних фонетичних варіантах: рол-дуга, рондога, рогдога. Як свідчать наші матеріали, у ХУІ-ХУІІ сто-, літтях цей термін належав до північнорусизмів. З часом дана номінація архаїзувалась.

Таким чином, вже до ХУІ-ХУІІ століть сформувалась багата й розгалужена система видів і сортів шкіри. '

Якщо розглядати аналізовані лексичні одиниці з точки зору діахронії, то з'ясовується, що найдавнішими були слова кожа і харатья, зафіксовані в пам"ятках російської мови XI століття. Однак абсолютна більшість термінів для позначення видів і сортів шкіри

^ Словарь русской народно-диалектной речи в Сибири конца ХУП -начала ХУШ столетий. - Новосибирск: Наука, 1991. - С.56.

/сафьянь. тимь, мЬшина, хозь, 'бахтарма та інші/ відноситься до ХУІ-ХУІІ століть, тобто, до завершувального періоду розвитку староруської мови і початкового етапу формування норм мови національної.

З точки зору походження можна виділити запозичені лексичні одиниці /сайьянь, мЬшина, віть, ирха та деякі ікяі/, власне російськими були мячина. опоекь. сыромять, мостовье тощо.

. У структурному відношенні майже всі номінації, пов"язані з поняттям икіра, належать до немотивованих. Виняток становлять лише такі слова, як опоекь /утворене від дієслова опоити/, мячина /утворене шляхом приєднання суфікса до дієслівної основи мяти/ та сыромять /виникло внаслідок поєднання двох основ/.

В процесі аналізу встановлено, що всі лексичні одиниці досліджуваної групи мали похідні, утворені суфіксальним способом /са-йьянь - сасьяннкй, юйть - юйотный/'.

З часом деякі номінації видів і сортів икіри архаїзувалися і стали історизмами, оскільки вийшли з ужитку відповідні реалії й поняття. Це, зокрема, назви тимь, опоекь, ровдуга, нахтарма, деякі інші. Разом з тим слова замиа, кожа збереглися як загальновживані.

До спеціальної лексики відносяться терміни сыромять, мостовье. Де--кілька термінів, як засвідчують словники, поступово набули локального характеру /ирха, ровдуга, хозь та інші/.

У другому розділі - "Найменування, шкіряного взуття в російській писемності ХУІ-ХУІІ століть" - з точки зору семантичних та дериваційних особливостей аналізується сукупність слів, що складається з: І/ родової назви обувь;. 2/ найменувань високого шкіряного взуття: сапоги, пришвы, притачки, прититки, ушитки, чеботы, уледи, упо-ки /упаки/, бахилы, ичетыги, котц. чарки; 3/ назв низького шкіряного взуття: башмакь, поршни, моршни. ступни, калиги, савдалии. пдесницы, попути /попучи/.

Класифікація зазначеної лексики здійснена на основі семантичної ознаки "модель, фасон".

У дисертаційному дослідженні розглядається слово обувь, яке у давньоруській мові належало до гіперонімів * t-основ віддієслівного походження. Як зазначає Ж.Ж.Варбот, його дієслівний корінь у праслов"янській мові завершувався дифтонгом *0«-, при цьому у процесі творення імені між завершуючим корінь дифтонгом і показником парадигматичного класу з "являвся V, перед яким дифтонг * 0(L

змінився на монофтонг

Назва обуЕЬ. утворена ще у праслов"янську епоху від дієслова *о&и/і о£ои.&, в давньоруській мові.належала до найбільш вживаних слів на позначення взуття.

: в ХУІ-ХУІІ століттях обувь, обувье відзначається в пам"ятках

^-української писемності. . .

У досліджуваний період термін обувь мав загальнонародний характер і фіксувався у писемності різних територій: у пам"ятках смоленського походження, у вологодській писемності, у діловоду письмі Західного Сибіру тощо. .

Завдяки розповседженості лексема обувь в ХУІ-ХУІІ століттях в ролі стрижневого слова входила до складу бінарних найменувань.

В атрибутивно-іменниковій конструкції обувь сапожная термін мав значення "заготовка для виготовлення будь-якого взуття", а залежний компонент конкретизував семантику голоеного.

Словосполучення обувь большой руки, обувь малой руки мали ві, повідно значення "взуття для дорослих" і "взуття для дітей".

Слово сапогь зустрічається як у пам"ятках старослов"янської, так і давньоруської мови.

Як свідчать "Матеріали..." 1.1.Срезневського, воно вживалося для позначення поняття "взуття",а в російських літописах найме нування сапогь означало конкретний різновид шкіряного взуття.

В ХУІ-ХУІІ століттях на українській мовній території назва сапоги зустрічалась епізодично у текстах, написаних церковнослов' ською мовою, а також на правах оказіоналізма в епістолярних папера х.^ • .

В російській мові ця одиниця словникового складу вживалась в усіх стилях і жанрах. Слово сапогь функціонувало в художній літературі; Докою себе не обретаю, лапти и сапагк завсегда разбивав, а добра себе не наживаю /Азб.о гол. и небог.чел.,2І.ХУИ/. Зазначена номінація зустрічається в побутовій і діловій писемності: Сапоги мої малы а переменит нечимь просторных купит не на

^ Варбот Ж.Ж. Древнерусское именное словообразование. - М.: Hay ка, 1969. - С.47.

Історія української мови: Лексика і фразеологія. /В.О.Винник, В.Й.Горобець, В.А.Каркава та ін.; Редкол.:В.М.Русанівський /відп ред./ та ін. - К.: Наукова думка, 1983. - С.396/.

што /ЭДДБП, 40. ХУII/; Да но от неводнкх от шестерых canoroв от пот-шивки четыре алтына /Пам.Влад.,103.1697/,

В залежності від покрою та фасону були сапоги прямые, сапоги испольные, исцеловые, русские сапоги, сапоги пилукривье: Да две тЬлетины на голенища, выкроил четверо сапоги испел/ь/ /Арх.Бог.

Важ.м.,1593 - СлРЯ ХІ-ХУІІ УІ.350/; ... взяли моего живота сапоги ыуские, красные телятинные, полукривье /АХУ III, 1626/.

Для номінації різких видів чобіт в пам'ятках писемності російської мови досліджуваного періоду існувала така парадигма найменувань: пришвы, притачки, пришитки тощо.

Період функціонування слова пришвы, яке позначало "чоботи з новими головками, пришитими достарих халяв", був дуже коротким -протягом ХУІ-ХУІІ століть:... дано сапоги пришвы белые /А.Ьел.-Уст.Арх.м.222.1663/. !£и вважаємо, що зазначений іменник був професіоналізмом, посіупаво він вийшов з ужитку. Ife найменування не фіксується нормативними словниками сучасної російської мови. Але назва приявы залишилась у діалектах. .

Іменник притачки зустрічаємо в пам"ятках ХУІ століття. Цей професіоналізм мав семантику "чоботи, які шиються "в тачку’’.... •купиль сапоги обычные притачки на грЬзь себе /Болд.-Дорогой.м.212. 1569/. -

Семантичною ознакою, покладеною в основу номінації аналізованої лексичної одиниці, стала назва шва у чоботарів - "в течку".

Коли розглянути територіальне функціонування назви притачки, то з"ясовується, що зазначене слово у російській мові ХУІ-ХУІІ століть' належалздо північнорусизмів.

В єдиному документі ХУІІ сторіччя для позначення чобіт з пришитою верхньою частиною зустрічається термін птіиіеитки: Чебот-ной швечик Карпушка Вданов шыль вь службу двои пришитки, да мужские пришитки /Онеж.крест.м.1661/

Зазначений професіоналізм мав прозору внутрішню форму: він був утворений від дієприкметника минулого часу ^пришить за допомогою суфікса —окь—. Слово належало до вузьких діалектизмів иіь-нічноруського походження, у зв”язку з чим воно, на нашу думку, не увійшло до складу сучасної російської мови. Не зареєстрував його в живому мовленні і видатний лексикограф В.І.Даль.

Для номінації "взуття типу глибоких туфель або туфель на високих підборах з гострими загнутими догори носками" функціонував

термін чеботы /чоботы/: А с ними взяли...двои чеботы /Польск.д.1, 33.1489/.

В пам"ятках російської мови досліджуваного періоду іменник чеботы /чоботы/зустрхчаеться як стрижневе слово у складі цілої низки бінарних номінацій: чеботы тимовь:, чеботы полуполные, чеботы полные.

Як свідчать матеріали, назва чеботы /чоботн/зайіксозана лише в московських актах, в українській мові досліджуваного періоду належала до пасивної лексики.

В наш час аналізоване слово в сучасних лексикографічних працях російської мови подається як "застаріле" та "обласне". В українській та білоруській мовах воно є літературною нормою.

Дана тематична група слів найактивніше поповнюється б початковий період формування російської національної мови. У цей час до неї ввійшли бачімакь. чулокь, ступни, бахиль:, коты, чарки, упоки.ін.

Абсолютна більшість досліджуваних лексичних одиниць була запозиченою: з тюркських мов /чеботы, коты, чарки, башмакь, ичеткги, чулки. попучи/, з фінської /уледи, бахилы/, з грецької /сандалии/, латинської /калига/ мов.

■ Слова сандалия, обувь, чулокь та інші розширили свою семантику за рахунок вторинних значень, тобто у них згодом розвинулась полісемія. Так, наприклад, найменування башмак, поршень мають спеціальні. значення у технічній номенклатурі. '

Третій розділ - "Терміни, які позначають ремісників шкіряного виробництва, в російській писемності ХУІ-ХУІІ століть" - присвяче- . ний вивченню лексико-сешнтичної групи, яка складається, по-перше, з назв ремісників, що займались обробкою шкіри /кожевный мастерь кожевникь, скромятникь, мЬаинникь, ирешникь, тимовникь, золяникь, ¡¿ячникь, опоещикь, саДьянникь/. по-друге, з найменувань майстрів, які виготовляли взуття /сапожный мастерь - сапожникь, башачникь, поршевный мастерь - пориавникь. моршевный мастерь - моршевникь. , котовый мастерь- котовшикь, калижникь, чеботникь, чеботарь/. .

Особливістю даного об"єднання слів було паралельне функціонування одно- й двослівних найменувань, причому творення їх було уніфіковане: однослівні номінативні одиниці утворювались від іменників - назв певного сорту шкіри або конкретного виду взуття - або . прикметників, які мали відношення до зазначених предметів. Дериваційні стосунки виявлялись через агентивний суфікс -ик-, що виступав також у двох аломорфах - щик- і -чик-.

Так, слово сыромять означало шкіру, оброблену гировики речовинами, але не дублену. Ремісник, який виготовляв таку шкіру, мав назву сыромятникь.В російській мові досліджуваного періоду цей іменник о'ув утворений від основи сыромяти— за допомогою форманта

-ИК-.

Аналогічно можна г.оясн/.ти утворення слова счЛіЬгнкикь. Назва сабьянь - не "тонка, м"яка шкіра рослинного дублення", а зазначене. 1 слово означало ремісника, який виробляв таку шкіру.

В бінарних конструкціях стрикневим був термін мастерь із значенням "вмілий, кваліфікований робітник", а залежний компонент -прикметник - був похідним від іменника та мав семантику "поз"я-заний з обробкою або виготовленням певного сорту гскіри чи виробництвом конкретного виду взуття", і виступав конкретизатором того, що позначається. Наприклад: кожявнчй мастепь, сапогичй мастерь, базмач-ний мастерь. сьпзомятуый мастерь тощо.

Л.А.їїкатова відзначає, ідо більшість назв ремісників характеризується прямою смислово» залежністю між прикметником і утворюваним від нього іменником: сапожникь - сапоакнй мастерь. кожевникь - ко-, жевный мастерь.^ .

Як видно з наведених прикладів, атрибутив з ідентичною семантикою був мотивуючим і для двослівних найменувань, і для однослівних термінів. . '

Слід звернути увагу на.той факт, що і терміни, і термінологічні словосполучення не розрізнялись ні семантичною напозяпваніств, ні стилістичною співвіднесеністю, ні комунікативною значимістю. їх паралельне функціонування у пам"ятках російської писемності пояснюється, на наш погляд, тим, що лексика у період, що досліджується, знаходилась у процесі становлення - тому за різними одиницями закріпилася однакова номінативна функція. З часом бінарні найменування були втрачені. . .

Є підстави вважати, що а аналізованих пам"ятках зафіксовані не всі номінації ремісників шкіряного виробництва. Безперечно, у мові їх було значно більше. Наприклад; документами не фіксується бінарна конструкція сайьянньтй мастерь. яка, безумовно, існувала, оскільки мотивуючі слова саДьянь. сафьянный були дуже розповсюджені у період, що досліджується. .

^Шкатова Л.А. Ономасиологические проблемы русской терминолоыи: Учебное пособие по спепкурсу. - Челябинск: Уфа: БГУ, 1982. - С.48

Назви ремісників розрізнялися також і у хронологічному плані: іменник котесникь відомий, наприклад, з XIII століття, терміни са-поунукь і чегіоткккь - з ХУ ст. Основний масив лексичних одиниць цієї групи формувався у ХУІ-ХУІІ століттях: изеаникь - спеціаліст, який виробляв иоху /скіру з оксамитною поверхнею, схожу на замшу/, мЪ-еинниуь - майстер, що обробляв дуже м"яку пкіру /різновид сапилну/, котовник* - особа, яка виробляла коты /невисокі чобітки, іноді з опушкою/, сайьянникъ. башмачника тощо.

З часом деякі з цих термінів, розширити семантичну структуру, увійшли до складу сучасної російської мови. Так, наприклад, слово кокевникь, кпім позначення майстра аналізованого виробництва, має також семантику "продавець шкір", а також називає рослину, листя якої вживається для чинення шкір /ССРЛЯ УДІІ6/. Іменник сапожник,

крім назви спеціаліста, має також пейоративне значення - "про не-

вмілу у будь-якій справі людину" /СРЯ ІУ,29/.

Цілий ряд назв ремісників спостерігається у сучасних лексикографічних працях у первинному значенні /наприклад, сыромятникь.ін./. деякі найменування у процесі історичного розвитку мови архаїзувалися /котоваякь - котомй мастерь. поршевникь і под./. .

У четзэттому розділі - "Найменування трудових процесів, які пов"язані з пкі.ряним виробництвом, у російській писемності ХУІ-ХУІІ століть” - розглядаються такі Слова, як долати /кожу, сыромять; сапоги/, кокевнкчать, дубити, шити, починить, а також віддієслівні іменники втшЬлка, мятье. иитье.

Назва дЪлати/кожу. сыромять, сапоги/ серед слів аналізованої групи мала значення "виготовляти, створювати шо-небудь", яке реалізовувалось у таких конструкціях: V -V-/на/-//,.

В російській мові періоду, що досліджується, аналізоване найменування було твірною основою для цілого ряду похідних, зокрема іменника дЪло. який мав семантику "виготовлення /обробка/ шкіри".

Оть 2 лосинъ оть дЪла дал полтину /Кн.расх.Болд.м.РИБ 11,304.1585-СлРЯ ХІ-ХУІІ УІІІ.284/. Конкретизація означуваного відбувалася за рахунок прикметника. Тобто термін дЪдо входив до складу бінарних номінацій замденое дЬпо. яка вживалася у значенні "виробництво замши", й сафьянное д'Ьло, шо мала семантику -"виробництво сап"яну‘ ,

"В пам"ятках російської писемності ХУІІ століття в значенні "обробка шкіри" простежується слово здилье: ... и за здилье тех кож у нево Ироды он де Анисимко взял по договору все сполна /Карели;:.324.

1691/.

В досліджуваних текстах з аналогічною семантикою зустрічається також слово работа:...а ему де Федке за его работу за половину кож он Анисимко денег не дает.../Гам ке/.Хоча це найменування, як

і в сучасній російськіп мові, мало узагальнюючий характер і могло вживатись стосовно різних видів діяльності.

. Дієслово кожевничать -"займатись шкіряним ремеслом" - також виступало гіперонімом у досліджуваній групі слів: Дворь посацкой, а в нем живеть кирпищик Яким Спиридонов /с/ сыном своим с Петром, кожевнича ть /Яросл.п.кн.,351.1663/.

3 часом аналізоване слово перейшло до шару пасивної лексики сучасної російської мови.

Терміном дубити називався один з найважливіших технологічних процесів шкіряного виробництва. Функціонувало це діб іово у значенні "обробляти сировину спеціальниія речовинами".

Аналіз контекстів дає підстави зробити висновок, що термін дубити в російській писемності ХУІ-ХУІІ століть мав синонімічне утворення - в дуб, яке, на нашу думку, утворилося в результаті компресії термінованого словосполучення дЬлати в дуб.

У дієслова дубити змін в семантиці не відбулося - і воно увійшло до складу сучасної російської мови, утворивши багато дериватів: дубитель, дубиться, дубление, дубленка, дуоленный /СРЯ 1,450/.

Іменникове словосполучення зыдЬдка кожи мало семантику "обробка шкіри". Дієслово вцпЬяывати. від якого утворився стрижне_лй компонент зазначеної бінарної номінації, в пам"ятках російської писемності не зафіксоване.

З часом лексична одиниця вьшЬлна розширила семантичний об"єм і до активного шару сучасної російської літературної мови входить у двох значеннях: "виготовлення" й "якість роботи виготовленого предмету, обробка" /СРЯ 1,252/,

У значенні "виготовляти чоботи або інший вид взуття" чи "а"е-днувати частини чобіт, або іншого різновиду взуття" в пам"ятках писемності вживалося дієслово шити. В російської писемності фіксується ряд генетичних утворень - подшивать, обшивать /сапоги/.

Найменування процесу шити впродовж всього історичного розвитку російської мови належало до її ядерно! частини, що підтверджується матеріалами словників. :

У п"ятому розділі дисертації - "Найменування приміщень. пов"я-

заних із шкіряним виробництвом, в російській писемності ХУІ-ХУІІ століть" - розглядаються такі терміни й терміновані словосполучення , як кокення, кожевенная /сапостая/ изба. кожевенная келья, ко-жевснтай /са^ьянщй/ дяорь й кожевенный заводь.

Іменник ко^евнз у значенні "шкіряна майстерня" впродовж ХУІ-ХУІІ століть належав до частотної, загальновживаної лексики російської мови. Потім під впливом дії екстралінгвістичних /видозміни., модифікація денотату/ і мовних /втрата продуктивності словотвірної моделі"основа іменника+-евн-/ факторів він поступово архаїзувався.

Паралельно із словом кокевня функціонували бінарні найменування кожевенная изба, сапожная изба, кокевенный дворь. сафьянный дворь.

Головним компонентом у них виступало загальновживане слово ■ /изба, дворь/. а конкретизація семантики словосполучення відбувалась під впливом пояснюючого прикметника.

В російській мові ХУГ-ХУІІ століть існували синонімічні утвореній кокевенная изба, сапожная изба, які називали приміщення для роботи чоботаря',1 аналогічне значення мала конструкція кожевенная' келья, яка відрізнялась від зазначених словосполучень тим, що в їх семантичній структурі була присутня сема "приміщення, іцо знаходиться в монастирі".

З часом всі аналізовані найменування стали історизмами: вони не простежуються у лексикографічних матеріалах та лінгвістичних джерелах. ' • ,

В російській писемності ХУІІ століття простежується бінарна назва кожевенный заводь:...И нЬтЬ того проданого кожевного двора -что есть ь .іазу - и кокевного заводу и поварни, ни в кабалах, ни в каких писменных крепостЬхь /Кн.Поганк.,45.1655/.

Аналіз контексту, в якому зустрічається слово заводь. дозволяє щг пустити, ідо ця назва могла мати семантику "сукупність машин, або пристосувань, пристроїв, пов"язаних із шкіряним виробництвом”:... . сафьянного дела двор со всякими заводы и с мастеры и с ученики и с „ сафьяны и с козлины /Креп.мануф. в Р. ,111,11.1669-1675/.

Іменник завод увійшов до складу сучасної мови в значенні "промислове, а також велике виробниче підприємство" /СРЯ 1,504/.

У шостому розділі - "Номінації пристосувань, засобів виробництва й речовин, які використовуються в акіряному ремеслі" аналізуються назви предметів, що мають відношення до зазначеної спеніалі-

зації: тчань /ддаго., г?ань / кожевный. зольникь, жслобь, крпкь, клещи, клешкь, стругь. стило, а також такі терміни зола, корье, дубь. купорось, деготь, варь сапожный, румянень сапожный тлг'О.

У період ХУІ-ХУІІ століть досліджувана лексико-семанти^на група слів знаходилась у процесі формування. Створювалась вони як за рахунок запозичень з інших терміносистем /стругь. клсаи. крвкь тощо/, так і шляхом розвитку у загальновживаних слів термінологічного значення /дубь. корье, варь та ін./. У деяких назз спеціалізація словосполучень відбувалась за рахунок, семантики прикметника /наприклад, чань кожевнкй, варь сапожный/.

Назва стругь була утворена від дієслова стругати і позначала взагалі якесь пристосування, пов"язане із столярними ремеслами. А до терміносистеми найменувань шкіряного виробництва цей іменник входив з семантикою "інструмент, призначений для стругання шкір у процесі їх обробки". Наприклад: Да бочкарного завод;/: 2 теслика,

2 топора, 2 струга. 2 натягича, зауторник Доз.Мор. ,192,1607/ та .. .да стругь, чємь кожи стружуть /Вкл.Ант. ,13.1592/.

З часом відбулась генералізація семангики аналізованого слова, що підтверджується матеріалами лексикографічних словники.

В російській писемності ХУІІ століття іменник клепикь означав "ніж різного виду і призначення /переважно короткий та аирокий.з загнутим на кінці лезом/"/СлРЯ ХІ-ХУІІ УІІ,І65/,

На основі семантики прикметника сапожный сформувалося терміноване словосполучення клепикь сапожннй.З погляду дериваційного аналізований- іменник являв собою віддієслівне утворення. Наприклад:

В тоть полкь надобно ...4 юфти скромятныхь кож, 4 клепика сяпого;хь /Стар.а...г.Шуи,345.1697/.

В.І.Дал> вважає, що "клепикь -это чеботарный нож" /Даль II, 117/. ’

В процесі історичного розвитку термін шкіряного зиробнигтва клепикь був втрачений.

Іменник корье позначав кору для дублення шкіри, він був утворений від слова кора за допомогою суфікса -^-.Термінологічне значення назви корье розвинулось на основі загальновживаної семантики.

У зв"язку з тим, що з часом змінився склад реагентів, які використовуються у шкіряному виробництві, тврміносистемою слово було втрачене. ; ■

У дисертації розглядається назва руютнеш» сапожный, що служи-

ло длгг позначення речовини, яка використовувалася для надання чоботам блиску. Словосполучення виникло в результаті метафоричного перенесення: іменник румянень у загальнонародній мові мав семантику "рожевий або алий колір щік", а характеризуючий компонент вказував на функціональне призначення.

З часом невелика частина назв аналізованої лексико-семантичної групи була втрачена /клепикь та ін./, більшість слів вживається в сучасній російській мові /стругь. крюкь. клещи тощо/.

У висновках сформульовано загальні підсумки вивчення термінології шкіряного виробництва, яка вживалася в російській писемності ХУІ-ХУІІ століть. '

У мові аналізованого періоду відбувся процес становлення лексики шкіряного виробництва, який закінчився в загальних рисах до кінця ХУІІ століття.

Дана лексична система сформувалась на грунті праслов"лнської спадщини /кожа, обувь, шити, мяти тощо/,представлені у ній також власне російські назви /пришитки. притачки, ступни, сыромять, опо-екь та ін./. Характерной ознакою цього лексико-семантичного об'єднання слів було те, що велика кількість найменувань належала до з&по-, зичень /саЛіьянь, мЬшина. чобота, башмакь тощо/. ■

Підтвердженням того, що лексика шкіряного виробництва у ХУІ-ХУІІ століттях була певним чином сформована, виступають родо-видові стосунки та наявність ієрархічної структури, тобто сукупність аналізованих назв складалась з підгруп, гіперонімами в яких виступали іменники кожа, обувь, дієслова дЬлати та ін. '

Джерела формування та поповнення цієї терміносистеми були такими: по-перше, побутова лексика, що стала оптимальним фондом для складання аналізованої термінології, по-друге, запозичення з інших галузей виробництва /стругь. клепда, крюкь та деякі інші/.Значна частина назв утворилася шляхом розвитку в семантичній структурі термінологічних значень на основі загальновживаної семантики /корьо.дубь/.

В процесі розвитку мови у лексиці, яка аналізується, відбулися зміни: деякі з назв представлені у словниковому складі сучасної російської мови /кожа, замша, сапог, башмак та ін./, інші були втрачені /ирха. коти тощо/ або зберігаються лише в діалектах /поршни. калиги" та под./. '

СПИСОК ДйЕРЕЛ ТА 5ЁХ УМОЗНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

1. А.Вел.-Уст.Арх.м. - йляпин З.П. Акты Велико-Устюжского У-ххау.ло-Архангельского монастыря .-Ч. 1-П. -Великий Устаг, 1912-1913.

2. Азб. о гол. и неб.чел.- Азбука о голом и небогатом человеке.// Русская демократическая сатира ХУП века./Подгот.текстов...

B.П.Лдриановой-Перетц.-М.;Л.,1954.-С.55-74.

3. Арх.Бог.Вак.м. -Рукописи Богословского Зачсхого понасткр '¿кикур-ского уезда.-ГА Архангельской сбл. ,ф.82Э,оп. 1,ХУ1-ХУП.

4. АХУ I -Акты Холмогорской и УстюкскоЯ епя-эхи.1.-Ч.1.-СПб. ,1590.//

РИБ, т.XII. * '

5. Еолд.-Дорогобуя. - Волдин-Дорогобуясхи;» монастырь: Монастырские приходно-расходные книги.-Л.,1924.-Вмп.I.

6. Зкл.Акт.- Изюмов А.5. Вкладные книги Антониева-СиРского монастыря 1575-1694.// Чтения СИДР.-1917.-Кн.2.-С.1-79.

7. Кн.Поганк.- Книга псковитина, посадского торгового человека Сер-

гея Иванова Поганкина./Списал с подлинника К.Г.Еялентьев.-Псксв, 1370. .

8. Кн.расх.Болд.м. - Болдин-Дорогсбу’у.скиЯ монастырь: Книги расходные. //Монастырские приходно-расходные книги.-Л., 19~4.-Бкп.I.-

C.¿0-187.

9. Креп.мануф.в Р.- Акты Кадашевской слободы 1620-1531.//Крепостная мануфактура в России.-Л.,1922.-4.3.-С.46-300.

Ю.МДБП - Московская деловая и .Сктовак письменность ХУП века.//Изд. подгот.С.И.Котков,А.С.Ореякина,И.С.Филипова.-М.,1963.

П.Оп.казныФил. - Опись келейной казны патриарха Филарета Никитина, 1630.// РЯБ.-СПб.,1876.-Т.3.-С.875-1000.

12.Пам.Влад.-Памятники деловой письменности ХУП века.ВладижрскиГ-край./Изд.подгот.С.И.Котков,А.Ю.Астахина,Л.А.Владимирова,Н. П. Панкратова; Под.ред.С,И.Коткова.-М.,1984.

13.Польск.д.1 - Памятники дипломатических сношений Московского государства с Польско-Литовским.-Т.I.-М.;СПб.,1882.

14.Там.кн.Вологды I - Таможенные книги города Вологды 1634-1635 го-дов./Отв.ред.М.Я.Волков;Сост.Е.Б.$ралпуэова.-М.Д983.-Т.1.

15.Торг.кн./С./ -Торговая книга./Предисловие И.П.Сахарова.//Зап.Отдел.русск. и слав.Археол.об-ва.-СПб,,1851.-Т.1.-С.106-139.

16.Хоз.Мор.І - Хозяйство крупного феодала крепостника ХУІІ.// Хозяйство боярина Б.И.Морозова.-Ч.І-ІІ.- Ы.,Д.,1933-1936./Материалы пс истории феодальноі-о крепостнического хозяйства.-Вып.1.-1С24-1674

За матеріалами дисертанії опубліковано такі роботи:

ї. Русско-украинские параллели в лексике косвенного производства.//Здійснення національної політики на Донбасі /Тези доповідей і повідомлень республіканської наукової конференції.-Донецьк,1990.-

С.24-25. ‘

2. Роль языка В.И.Ленина в развитии терминологических систем

восточнославянских языков//Творческое наследие В.И.Ленина и развитие восточнославянских языков /Тези доповідей і повідомлень республіканської наукової конференції.-Львів,1990.-С.32-33. .

3. Номинации кожаной обуви в русском языке ХУІІ века//формирова-ние и развитие структуры современного русского литературного языка: Сборник научных трудов.-Киев,КШИ, 1991.-С.34-39.

4. Применение принципов, разработанных Г.0.Винокуром, при изучении истории языка //Изучение творческого наследия профессора Г.0.Винокура /Тезисы региональной науч!.. ; конференции.-Киев, 1991.-С.44-45.

' 5. Семантика і функціонування лексеми обувь у російській писемності ХУІ-ХУІІ століть //Актуальні питання мовознавства у світлі праиь Б.О.Ларіна та Ф.П.Філіна.// Тези доповідей наукової конференції мовознавців України.-Київ,1993.-С.51-52.

Шлпесьііо хо друку 17.СІ.сг. 0 9.Сормат 60x04 Т/їб.

Друк офсетний.Тир.ІОСпр.Ьам.ІЗ.Ьзтачатно.

год 'ЯЛУ • 4. ’і Л Паї9.