автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Типы и функции повторной номинации в русском языке (коммуникативно-стилистический аспект)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Типы и функции повторной номинации в русском языке (коммуникативно-стилистический аспект)"

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ЧЕКРИГІНА ВІРА АНАТОЛІЇВНА

ТИПИ ТА ФУНКЦІЇ ПОВТОРНОЇ НОМІНАЦІЇ В РОСІЙСЬКІЙ МОВІ (КОМУНІКАТИВНО-СТИЛЬОВИЙ АСПЕКТ)

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

IC.CS.0I - російська ¡до в а

Дніпропетровськ

1993

Робота виконана на кафедрі російської мови Дніпропетровського державного університету.

Науковий керівник - кандидат філологічних наук,

доцент ПРИСТАЙНО Т.С.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук,

професор ТАРАСОВ Л.Ф.

кандидат філологічних наук, доцент ШАШКІНА Н.І.

Провідна установа - Запорізький державний університет

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.053.24.04 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук Дніпропетровського державного університету за адресою: 320625, Ш1, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 72, університет, філологічний факультет, аудиторія 004.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Дніпропетровського державного університету.

Автореферат розіслано ЛЛ 1993 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради професор

Дисертація, що реферується, присвячена ДОСЛІЦГСОПНЮ ТИПІВ та функцій повторної номінації в різностильових текстах.

Сучасний отап розвитку мовознавства характеризується пильною увагою дослідників до лінгвістики тексту, а саме, до функціональної стилістики, до проблем будови текстів різної стильової належності, до використання засобів, що сприяють стильовій диференціації.

Опрацьовуючи теорію функціонального стилю, лінгвісти відзначають, що тексти визначених функціональних стилів та яанрів/типів відрізняються характерними рисами, релепантними саме для них, мовленнєвими засобами, актуальними для обраного стильового різновиду.

Однією з таких характерних рис, що, з одного боку, сприяє стильовій диференціації, з Іншого, має на меті кого зі ю (зв'язок між тематично, денотативно співвіднесеними словами, між реченнями та частинами тексту), є номінація - одиниця семантичної організації тексту у денотативному аопекгі, яка зв’язує мовний елемент з позамовним об’єктом.

Для дослідження нами обрано один з видів неавтономної (синтагматично обумовленої - за класифікацією В.І’.Гака) номінації - повторна номінація, при якій здійснюється найменування денотату, що вже має в даному контексті Ім’я.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що, з нашої точки зору, повторна номінація до останнього часу не отримала достатньої комплексної розробки в аспекті функціональної стилістики. Існуючі досліди стосуються переважно прирагних питань функціонування повторних номінатів.

Дана робота містить, по суті, першу спробу різнобічного розгляду реалізації І функціонування повторної номінації в текстах "полярних" функціональних стилів - літературно-художнього 1 наукового, а також аналіз перейменваїшя яг компоненту когезії текстів різної стильової належності.

Основною метою даної дисертації є установлення закономірностей функціонування повторної номінації в ріяноггти.-тьолкх текстах.

Названа мета передбачає вирішення таких часткових задач:

1. Виділити з текстів різної стильової належності системи повторного найменування об'єктів.

2. Дослідити реферонтні та семантичні опозиції, що виникають в процесі перейменування.

3. Розглянути мовні та позамовні фактори, що впливають на виникнення повторної номінації.

4. Описати засоби реалізації повторної номінації в різностильових текстах.

5. Виявити функції перейменування об'єктів в текстах визначених стильових різновидів.

Новина реферуемої дисертації міститься в тому, що тут розроблено комплексний аналіз лінгвістичних засобів реалізації повторної номінації за численними семантичними та структурними параметрами, а такок опрацьована теорія функцій перейменування. На захист виносяться такі положення:

1. Розуміння повторної номінації як засобу когезії тенета I як засобу стильової диференціації.

2. Запропонована класифікація структурних та семантичних параметрів та прийомів реалізації перейменування в різностильових текстах.

3. Визначені в дисертації функції повторної номінації. Теоретична цінність даної роботи полягав в різноаспект-

ному дослідженні процесу перейменування й установленні закономірностей функціонування повторної номінації в текстах різної стильової належності, що дав підставу розглядати повторну номінацію як елемент абстрактної текстової моделі, емічного літерам турно-художнього та наукового тексту.

Матеріал дисертації може бути використаним при подальшому дослідженні функціональних стилів мовлення, а також деяких аспектів теорії номінації I нерозривно зв’язаної з нею теорії референції. Використання одержаних результатів можливо в гуманітарних вузах при вивченні лексикології та стилістики сучасної російської мови, в спецкурсах І спецсємінарах з окремого функціонального стилю.

Методи досліду. В основі дослідження лежить порівняльно-описовий метод (передбачав спостерігання, порівняння, опис, узагальнювання) з елементами компонентного аналізу.

Джерелом фактичного матеріалу стали тексти "полярних"

функціональних стилів - художнього, ЩО ПреДСТПВЯОН'.'ІІ Щ'ОЗЧ-їчшши (І.Ільф та 9. Петров, М.Булгаков, Н.Иойнонпч) та поетичними (0.Пушкін, Б.Пастернак, ГЛ.Цветаева, О.Мандельштам, И.Ъ'родський, Б.Окуджава) жанрами, І наукового (моиограф] Т з металургії).

Обсяг фактичного матеріалу - близько 91)0 повторних ноніпатів.

Апробація результатів роботи.

Результати дисертаційного досліду викладені в опублікованих роботах автора, а також обговорювались на підсумкових наукових конференціях Дніпропетровського державного університету у 1990 та 1992 роках.

Структура та обсяг роботи.

Дисертація, що реферуеться, складається Із вступу, трьох розділів основної частини, висновків та додатків, У «ступі сформульовані основні задачі, мета, актуальність посліду. В першому розділі "Повторна номінація в комуцЕкэтирно-ссглантично-му аснвкт[" розглядається функціонування терміну "повторна номінація в сучасній лінгвістичній літературі, аналізу*тьпя фактори, що впливають на виникнення повторної номінації, а хп-кож референтні та семантичні опозиції повторних иомінаїпвннх одиниць. Другий розділ "Засоби реалізації та Функції повторної номінації в художньому тексті" присвячений аналізу засобів реалізації повторної номінації на різноманітних мовних рівнях, опису .деяких особливостей синтаксичного функціонування повторних номінатів в художньому тексті, а так о:;; розгляну функцій пореймэ-нувашія. Третій розділ "Специфіка перейменування у сфері спеціальної комунікації" висвітлює прийоми І деякі засоби введення повторних номінативних одиниць у спеціальний текст, а також містить дослід функцій перейменування у сфері спеціальної комуні-кяі (I ї.

Обсяг дисертації без бібліографії та додатків складав.

132 сторінки црукованого тексту. Бібліографія містить 269 назв.

В додатках надані структурні різновиди систем перейменування.

Основний зміст роботи.

Сучасна лінгвістична література неоднаково Інтерпретує явище перейменування, що надалі {іменуватиметься повторною номінацією (прийнята абревіатура - ПН). В.Г.Гак ввакав Шї найме-

нуванннм вже означеного в даному контексті денотату. 0 погляду А.Ф.Іуравльова, процес перейменування слід розглядати як вторинну номінацію. Іншу концепцію вторинної номінації про-■ понуе В.ІІ.ТелІя, яка розумів цей різновид найменування як використання засобів, що вже Існують в мові, в новій для них функції позначання.

Ономасіологічна концепція, висунута А.Ф.Журавльовим, не передбачав виявлення процесу вторинної номінації (як його розуміє В.Н.ТелІя). В.Н.ТелІя та В.Г.Гак, розглядаючи процес номінації в семасіологічному аспекті, аналізуючи семантичні кореляції, що виникають в процесі повторного/вторинного найменування, детально І різнобічно визначають Ієрархію типів номінації в мові та мовленні.

Явища повторної та вторинної номінації, з нашої точки зору, слід розглядати передусім в семасіологічному аспекті, оскільки це надав можливість дослідити глибинні семантичні процеси, що протікають при первинному, вторинному та повторному найменуванні. Повторна та вторинна номінація відмінні генетично, відрізняються сферами функціонування, до того ж здійснюється взаємопроникнення процесів, а саме, використання вторинних номінативних одиниць як повторних І вихід повторних номінатів вторинної семантики за межі тексту, функціонування їх у мові, кодифікація узусом.

Повторна номінація протилежна вторинній в аспекті референції. При вторинній номінації змінюється позначавшій даним мовним елементом об’єкт; при повторній номінації постійний денотат мав декілька номінатів. В процесі вторинної номінації на рівні мовної системи актуалізується сигніфікат І сигніфі-кативне значення. Сигніфікативне значення первинного номінату в обов’язковим елементом аналогічної категорії вторинного найменування, оскільки мотивує виникнення останнього. В процесі повторної номінації денотативне значення повторної номінативної одиниці (прийнята абревіатура - ПНО)детермінується, по суті, собою, через абстрактний характер первинного Імені. Первинний номінат мав потенціальний набір денотативних значень, що реалізуються в тексті та маніфестують необхідну в даному контексті ознаку денотату.

В зв’язку з цим необхідно визначити обсяг поняття "пов-

торна номінація". Ми вважаємо, перейменуванню підлеглі як прості денотати, позначені системними одиницями (лексемами, словосполученнями), так І складні, що співвідносяться з подіями, ситуаціями, станом, процесами та вводяться засобами комунікативної належності (реченнями, фрагментами тексту).

Характерізуючи різноманітні види номінації, прийнято відзначати діалектичну єдність двох аспектів - динамічного (позначання процесу найменування) І статичного (результат процесу, Ім’я об'єкту). Це безумовно стосується І повторної номінації. Але Існує ознака, що відрізняв ПН від усіх останніх типів номінації: процес нового найменування денотату повністю обумовлений актом комунікації, мовленнєвою будовою, текстом. ПНО не може Існувати поза експліцитним чи Імпліцитним контекстом, в якому функціонує первинний номінат. ПН е одним з основних факторів утворення тексту, оскільки поєднує усі Інші характеристики об’єкту.

Повторна номінація в тексті будь-якого функціонального стилю виникав завдяки таким факторам: прямо суб’єктивному (фактор автору тексту), посередньо суб’єктивному (фактор адресату тексту) та об’єктивному (фактор мови, стилю, жанру твору). Під впливом названих факторів цілком знімається випадковість ознаки, по якій здійснюється нове найменування. Повторні номінативні одиниці як різновид мовленнєвих номінатів завжди мотивовані, тому що при комунікативно спрямованому освоєнні денотату останній одержує актуальну в даному мовленнєвому відтинку форму.

ІІНО може бути стандартною або нестандартною (з позиції об’єктивного фактору), передбаченою або непередбаченою (з позиції посередньо суб’єктивного та об’єктивного факторів), але обов’язково строго мотивованою.

Відрізняється міра впливу названих факторів при створенні ПН-ланцюжків в текстах різної належності: в літературно-художньому тексті домінує прямо суб’єктивний фактор, бо в позначанні об’єкту автор керується передусім особистою думкою; в науковому тексті специфіку перейменування насамперед обумовлює об’єктивний Фактор, оскільки виконання вимог, що ставляться до засобів спеціальної комунікації, можливо лише при умові використання кодифікованих даною галуззю мовних одиниць I додержання омічної моделі спеціального тексту.

Окрім загальних факторів, в рамках визначеного функціонального стилю на породження ПН впливають приватні, властиві тільки обраному стильовому різновиду фактори. Б літературно-художньому тексті таким в фактор конотації, в науковому - фактор термінологічної відповідності.

Повторна номінація як суто мовленнєве явище репрезентуе в тексті денотат І реалізує денотативне значення, що відповідає комунікативному завданню перейменування - максимально повна, різноаспектна характеристика об’єкту.

Структура систем перейменування є однією з суттєвих відзнак текстів, що належать до різних функціональних стилів.

В художньому тексті номінативні ланцюжки починаються переважно власним їм*ям, бо такий текст "антропоцентричний". Можливості ПН в "доусвідомлюванні" денотату, первинно позначеного таким чином, обмежені саме обсягом тексту. Текст художнього стилю характеризується багаторівневими системами ПНО, їх розгалуженою будовою. Тут виділяються повторні номінати першого порядку (носії нової Інформації про об'єкт) I ПНО другого порядку, що поширюють семи, надані ПНО першого порядку. В системах перейменування художнього тексту Існують референтні (омо-та парореферентні номінати) та семантичні (експліцитно/імплі-цитно введені семи; позитивні/альтернативні/негативні семи) опозиції. Повторні номінати в художньому тексті відіграють важливу роль при виявленні Ідейного змісту та проблематики твору.

Б спеціальному тексті картину перейменування визначає термінологічна система даної галузі, бо основна частина об’єктів описання тут позначається термінами. В зв’язку з неможливістю вільно-асоціативних номінацій в засобах спеціальної комунікації тут функціонують переважно двох - трьохелементні ряди повторних номінатів. Існують І більш складні будови, але усі їх компоненти е трансорфмат первинного тмінату. Вимога точності подання Інформації детермінув відсутність номінацій, введених Імпліцитно, а також альтернативних та негативних.

В науковому тексті можливо лише експліцитне введення позитивних сем, які репрезентують постійні характеристики денотату. Суттєва відзнака спеціального тексту від художнього міститься в більшій можливості модифікації вихідного найменування вже наявними засобами.

Тексти різних функціональних стилів мають приватний набір прийомів та засобів реалізації повторної номінації, притаманних тільки визначеному стильовому різновиду.

В художньому тексті нами виділено такі рівні реалізації ПН: лексичний, лексико-синтаксичний, синтаксичний, словотворчий. Існують також багаторівневі модифікації одиниць перейменування, але про такі проміжні рівні можна сказати, що їх природа детермінована Ідіостилем, I кожний подібний випадок слід розглядати окремо.

Лексичний рівень. Субституція вихідного найменування в тексті художнього стилю на лексичному рівні реалізується такими основними засобами:

контекстуальна синонімія, про яку слід відзначити, що контекстуальні синоніми можуть містити у семному наборі загальні елементи, що реаліжуватимуть синонімічний потенціал у відповідному текстовому колі: "...дностранец покосился на них (редактора и поэта - В.Ч.) - ...чуть улыбнувшись испугу интуриста -...продолжал иноземец" (М.Булгаков; далі - МБ); узуальна синонімія: путеше^таенники - путники, хозяин - владелец (І.ільф та 6.Петров; далі - 111); собака - пес (МБ); функціонально-контекстуальна номінація: Остап Бсніщр - пешеход, гость, .докладчик, художник, гроссмейстер (III); контекстуальна гіпєро-/гіпонімія: "Кто - чтец? Старик'? Атлет?

// Солдат? Ни черт, ни лиц, // Ни лет. Скелет, рпз нот // Лица..." (М.Цветаева; далі - Щ);

узуальна гіпєро-/гіпонімія: попугай - птица, кофточка - наряд,

автомобиль - машина (ІП);

антонімія або номінація з негативною семантикою: "...наш гедой, кто б ни был он, // Уж верно был не_Гваадисон" (0.Пушкін; далі -ОП).

Лексико-синтаксичний рівень.Лексико-синтаксичні модифікації вихідного номінату мають широкі можливості семантичного та структурного вариювання останнього. В нашій роботі аналізуються одиниці, що не належать до комунікативної сфери, а самз, лексеми та словосполучення.

І. При субституції лексеми словосполученням повторний номінат в більшості випадків мав вигляд периагоази:

а) образно-метафоричної: судьба - разносчицаjjapon (Б.Окуджава; далі - БО);.душа - пленница_яет (Б.Пастернак; далі - БП);

б) дєФініційноі. що позначав постійну характеристику денотату:

официант..- работник надпита, книжечка - маленький блокнотик (ІП); в) дефініцїйної, що позначав перемінну характеристику денотату: воскресенье - музоиіщй_цень, кинохроникеры - ночные посетители ЦП).

2. При субституції словосполучення словосполученням нами виявлено такі характерні моделі:

а) заміна субстантивно-субстантивного словосполучення аналогічним за структурою: читатели_газет_- жеватели минут, глотатели_ пустот, хвататели минут (МЦ);

б) заміна ад'єктивно-субстантивного словосполучення аналогічним за структурою: готическая_іщовать - средневековое_лож9, оскорбительные замечания - сатидические_упражнения (ІП);

в) заміна субстантивно-субстантивного словосполучення ад’єктивно-субстантивним: рыжеватая голова - венед волос - ¡золотой серп (МБ); богиня_.моря - грозная Афина (ОМ).

:іа семантикою субституція словосполучення словосполученням не відрізняється від субституції попереднього типу: І в цьому випадку словосполучення в перифразами.

Словотворчий рівень. Найбільш характерними прийомами повторної номінації на,словотворчому рівні в:

а) повторний номінат - складне слово, утворене з’єднанням двох самостійних номінатів даного денотату: Трубецкой - Лядис - Тру-бецкой-Лятшс (ІП); гусар - схимниц - іусар-схимник (ІП); красивый - тщінутий - красавец^тдпнутый (МБ);

б) повторний номінат - стягнення, що для художнього тексту цілком малохарактерно, але регулярно використання цього прийому можливо при умові особливої жанрово-стильової специфіки твору: в романі В.Войновича основу мови громадян "Москорепа" - "московской коммунистической республики" - складають компресивні лексеми (предко.моб - предприятие коммунистического обслуживания, мербскоп - места общественного скопления І т.1.). Очевидно, що мовні засоби виконують екстралінгвістичну задачу, відбиваючи модель "стягнутої" СВІДОМОСТІ.

Аналіз синтаксичного функціонування повторної номінації в художньому тексті передбачав дослідження двох аспектів: реалізація повторної номінації на синтаксичному рівні та взаємовідносини ПН з Іншими видали текстової номінації, а саме, з предикатною та вокативною.

Повторна номінація на синтаксичному рівні реалізується

двома основними прийомами: утішання вихідної багатокомпонентної структури та займенникова референція.

Утинання вихідної структури мав такі різновиди:

а) угинання вихідного найменування - власного Імені: "ГІозт Иван_ІІдколаевич Донидев, пишущий под псевдонимом Бездомный... -Иван_Николаевич - Иван - Без,цомный" (МБ);

б) утинання описової частини вихідного найменування: "Леонид Еірьевич Щедвшский,. бывшего лейб-гва£дии_уланского_полка_порх-чик,_а_іщне адьюталт_в_штабе_князя_Белорхкова... - Щедвинский" (МБ);

в) метонімічна номінація: .депро,дикция с кадтинн Беклина

"0стров_мертвых7.. - что творилось в этой части острова медтвих" (ІП).~ “ ~~

Універсальним прийомом повторної номінації в художньому тексті на синтаксичному рівні в займенникова референція. Повторні номінати-займенники виконують функцію актуалізаторів вихідного найменування. Для ототожнення денотату у випадках займенникової референції завади необхідний контекст, найближче коло актуалізатору, завдяки чому займенникові субститути функціонують перебільшено як різновид спряженої.номінації. Анафоричне повторне найменування не завжди веде до референтної тотожності з вихідною номінативною одиницею. Тут можливі такі семантичні опозиції:

тотожність: "Андрей взял хрустнувший залечатанный_конведт. Это был обыкновенный_почтовый конверт..." (А. та Б. СтругацькІ; далі - 6С);

антиномія: "...на Патриарших прудах появилось двое_гда£цан. Педвый_из них был маленького роста, упитан, лыс... Второй -плечистый, рыжеватый, вихрастый молодой человек" (МБ); неповна тотожність: "Им (пешеходам - В.Ч.) разрешают переходить улицы на_перекдестках, то есть именно в тех местах, ¡¿де движение сильнее воего" (ІП).

Розглядаючи типологічні класи денотатів, мае сенс виділити такі різновиди:

а) анафоричний займенник перейменуе об'ект-/особу/. /предмет/: "Во сне я слышал крик, и он..." (БП);

б) перейменування квалІФІкативної характеристики об'єкту:

"...кот поступил как всякий, кого изгоняют_из трамвая,_но кото-]ЮМУ_еха!Ь-то все-таки_нацо" (МБ).

У потенціалі анафоричних номінатів закладено перешену-

вання кількісних, просторових, часових ознак об’єкту.

Структура анафоричних номінатів мав два різновиди:

а) ПІЮ - одинична займенникова лексема: "И ты, Маци, не покладая рук..." (И.Бродський; далі - ІІБ);

б) займенникова лексема в сполученні з елементами Іншої частиномовної належності: "Цвета Времади_-_їїлащ... Плащ тот гашон

и пылзн..." (МЦ).

Розгляд синтаксичного функціонування повторної номінації не буде повним без аналіза взаємодії ПН з Інишми типами текстової номінації, конкретно, - з предикатною та вокативною. Дослідження фактичного матеріалу дає підставу так класифікувати по в то шю - п ое д и кагні структури :

а) ПНО вводиться за допомогою експлінитного буттввого дієслова: "Двести_рублей... было для Эллочкя оскорблением" (ПІ);

б) екснліцитний предикат виражений дієсловом з загальним значенням називання або його семантичним еквівалентом: "Звали молодо го_че лове ка Ос тал Бедіщр" (ІП);

в) повторний номінат - прикладка: "И тесные_дома - зубов мо-лочных_рдц - //На деснах старческих как близнецы стоят" (ОМ);

г) повторний номінат - частина складеного Іменного присудка: "Их_родина - дреадчий_лес_Тайг8та, // Их_пища - время,„медуница, мята" (ОМ);

д) повторно-продикатні номінації мають вигляд компаративу:

"И поезд метет по перронам // Глухой_мнотогорбой_пургой" (ЕП).

Повторно-вокативнІ номінації можна кваліфікувати як опосзредково-авторські (на відміну від безпосередньо авторських, коли об’єкт одержує найменування "без участі" персонажу). Повторна номінація-звертання реалізується повністю або частково наведеним первинним номінатом- Ім’ям власним; Ім’ям власним, поєднаним з атрибутом-епітетом; Ім’ям власним, поєднаним з апе-лятивом; автономним апелятивом; дейктичним займенником.

Повторна номінація в художньому тексті е поліФункціональним утворенням. Головними ми вважаємо три функції: функцію стильової диференціації, текстотворчу та конотативну. Специфічною належністю повторної номінації художнього текста є конотативна функція.

Реалізація конотативної функції перш за все орієнтована на комунікативну установку тексту, оскільки формування конотативного підтексту детерміновано прямо та посередньо суб’єктивними факторами..

Кореферентність, взаемообумовлепість, генетична однорідність ПНО надають, з нашої точки зору, можливість кваліфікувати конотацію повторної номінації в художньому тексті як польову категогіїю. Сукупність конотацій ПНО літературно-хуцок-нього тексту утворює конотативне поле - сумарний результат реалізацій перейменувань, який має образну. емоційну. оцінну маркірованість та відображує суб'єктивно-авторську точку зору на об’єкт, нарвшті. естетично впливав на адресат тексту. Конотативні поля, що виникають в системах перейменувань різних об’єктів, взаємодіють один з одним I з Іншими конотативними одиницями, внаслідок чого створюється єдина конотативне поле даного твору.

Функція стильової диференціації ПН міститься у необмежених можливостях відносно перейменування денотату, у використанні ПНО, зв’язаних з об’єктом вільно-асоціативно, а також оказіо-налізмів, тропів, вокативів.

Текстотворча йункиїя повторної номінації Ііроявляеться у постійному функціонуваїші в тексті номінацій одного денотату, що обугтовлюе єдність тексту. Слід відзначити, що послідовність введення ПНО у художній текст обумовлена авторською думкою, тому II закономірності можна розглядати в рачках одного твору І - поширено - Ідіостилю.

Специфіка перейменування об’єкту в спеціальному тексті така, що, аналізуючи засоби та прийоми повторної номінації, ми відмовились від прийнятої для розгляду повторних номінатів художнього тексту "рівневої схеми", оскільки "чистий" рівень тут виділити практично неможливо: I лексичні, I лексико-синтак-сичні ПНО так чи Інакше передбачають словотворчі модифікації.

В даному розділі запропонована схема, яка враховує названий фактор.

У спеціальному тексті ми визначаєм такі різновиди субституції вихідного найменування:

і. Субституція лексеми лексемою:

а) заміна простого слова простим словом включає термінологічні дублети - Іншомовні еквіваленти: лом - скдап (Машины и агрегаты металлургических заводов, т. I; далі -МАМ 3-І/2,3), опрокидывание - кантование (МАШ-1); термінологічні дублети - уточнюючі номінати: наклоп_-_упрочне-ниє, £&ма - затяжка (МАМЗ-І);

г!перо-/гІпонІмІчнІ субститути: флюс - известняк, долоса - заготовка, профиле (МАМЗ-І);

термінологічні варіанти: резка - дезаниє, деформация - дефор-мировадие (МАМЗ-2);

б) заміна простого слова складним словом передбачав •гешінологічиї дублети - складні терміни: засіб утворення таких ПНО - складання функціонуючих в тексті простих термінів-лаксем, які співвідносяться як термінологічні дублети: забойщик - усреднителе - усрешгитель-заборшик (МАМЗ-1); питатель -укладчик - питатель^удл&цчик (МАМЗ-З);

2.Субституція лексеми словосполученням мав такі різновиди:

а) субституція лексеми субстантивно-субстантивним словосполучення?;!, наслідком чота в реалізація термінологічної дублетності вытяжка - деформация_в_длину, прокатка - деформация металла (МАМ3-2);

б) заміна лексеми ад’ективно-субстантивним словосполученням. Останнє в більшості випадків мав вигляд термінологічного дублету (балансир_- уравнительная траверса (МАМЗ-2), додцон - ш-воротная_платформа (ЫЛ1ЛЗ—2)) або дебЯнІпІІ (бутары - враіцакщи-еся дыдчатые_барабаны (МАМЗ-І)). ИНО-субституты, на свою чергу, модифікуються синтаксичним утинанням атрибутивного компо-непту, внаслідок чого в тексті функціонує залишкова родова лексема (траверса, платформа, барабан).

3. Заміна словосполучення лексемою.

Словосполучення в більшості випадків в складним терміном. Субститут-лексеуа може бути:

термінологічним варіантом: прессование в падетц - пакетирование дибрационный_грохот - виброірохот (МАМЗ-І), бетонитовая глина - бетонит (МАМЗ-З); .

термінологічним дублетом: самоходііая_телеяка_с_рольгангом -рольганг-телещса (МАМЗ-2);

абревіатурою: трубопрокатіще_аірагату - ТЛА (МАМЗ-З); гіперонімом: отделение перелива - отделение (МАМЗ-І); уточнюючим номінатом: материіуі_злектродов - графит (МАМЗ-І).

4. Заміна словосполучення словосполученням.

Слід відзначити, що цей прийом не в типовим для загальної картини ПН у сфері спеціальної комунікації, оскільки спеціальний текст частіше використовує засоби мінімальної струк-

тури. Існує заміна субстантивно-субстантивних та ад’єктивно-субстантивних словосполучень аналогічними за будовою, а такон субституція субстантивно-субстантивних ад'єктивно-субстантивними І зворотня.

Словосполучення-субститут може бути:

а) термінологічним варіантом: машиіш^для_упаковки рулонов -упаковочные машины (МАМЗ-З), дуговая электросталеплавильная печь - луговая рлзктропачь (ЫАМЗ-1), крановая_завалочная машина - і^льдо завадо чный_крал (МАМЗ-І);

б) термінологічним дублетом: подрешэтный продукт - коксовая мелочь, момент_инерции - суммарный маховой момент (МАМЗ-І);

в) дефініцією: захват_металла_валками - втягивание_мзталла_в зев валков (МАМЗ-І).

При функціонуванні в реальному тексті субституція вихідного номінату здійснюється за допомогою двох основних прийомів: утинання вихідної багатокомпонентної структури та займенниково! референції.

Утинання вихідної багатокомпонентної структури передбачає перейменування об'єкту опорним диФеренцюючим компонентом початкового найменування (гіперонімом).

У сфері спеціальної комунікації широко розповсюджена анафорична референція.

По типу лексичного компоненту анафоричні номінати бувають:

а) з залишковою субстантивною лексемою-гІпетюнТмом: валковый (дисковый^ грохот - такой грохот_(МАМЗ-2);

б) з новим (відносно антецеденту) лексичним компонентом: для более глубокого ратинирования металлов - для этой_цели (МАМЗ-З);

в) з нульовим значимим лексичним компонентом: "іїодиррлсание постоянного налряжения_клети_прддер?кивает жесткость клети, дір обеспечивает..." (МАМЗ-З).

За структурою анафоричні субститути класифікуються таким чином:

а) анафоричний субститут не мае субстантивного компоненту:

"...корпус_колеса выполняется чугунным, и на_нэго насаживается стальной баддаж" (МАМ3-2) ;

б) анафоричний субститут в складі з субстантивним компонентом: блюмы прялругольного_сечения_- такие блюмы (МАМЗ-І).

По типу семантичних опозицій первинного номінату-антеце-денту І ІШО-анафоричного субституту останній додержує:

а) відносини тотожності: "...полный_двухходдвой_вднт перемеща-ется_с_определенной скорость^. Одновременно с этим..." (МАМЗ-2)

б) відносини подібності: краны грузоподъемностью 630-90/16 т -кращ талгой грузоподъемности (ШИЗ-2);

в) відносини часткової контрадикторное ті: ".. .стальной_лом‘, раскис лите ли_и_дЕугие ме тал ло, добавки " (МАМЗ-І).

В процесі перейменування анафоричні займенники зміщають найменування об’єкту (предаете, речовини, параметра); процесу, позначеного як ціле; атрибутивну характеристику об’єкту; просто рові, причинні, кількісні показники.

В системах спеціальної комунікації, поряд з анафоричними актуалізаторами, часто вживаються ад’єктивні та нумеративні.

Введення повторних номінатів у спеціальний текст досліджується нами в аспекті взаємодії повторної та ігоедикатної номінації. бо саме повторно-предикатні структури, за даними фактичного матеріалу, найбільш розповсюджені у сфері спеціальної комунікації. Ми пропонуємо таку таксономію засобів введення:

а) вихідний та повторний номінати - актанти буттєвого речення: "Горн_свкционний представляет_собой_тдехпролетігую_мі-таллоконст£укцию" (МАМЗ-І) -

аг

н“ - п - и|

б) номінативна пара функціонує як підмет та Іменна частина складеного присудка в буттєвих реченнях з Імпліцитним предикатом: "...контролирующая_аппаратура - комаадоаппараты и ука-затели_натяженйя_іщчатав" (ГЛЛМЗ-І) -

Н« - /П/ - ІІ| або Н} - /II/ - Н®

в) вихідний та повторний номінати - актанти в реченні.

де функцію присудка виконує дієслово з загальним значенням називання: "Эти машшш_на знвают также щтемпельньши_машинами" (МАМЗ-З) -

Н? " п - І £

* Н0 - вихідний номінаг, - повторний номінат, П - предикат, верхній Індекс - Ініціал відмінку.

г) повторні номінати суть прикладки: "Окалиноломатель -изгибатель_полосы - предназначен для..." (МАМЗ-З) -

Н” - Н? - /II/

Універсальним прийомом введення ПЮ-ігрикладок в введення останніх "у дужках": инертный газ (аргон), шарик (клалан) І т.І. Загальна схема цього засобу введення така:

ІІ0 (%) або % (Н0)

Як відзначалося вище, ПН в різностильових текстах виконує специфічні, притаманні саме обраній функціонально-стильовій системі функції. Для наукового тексту це термінологічна функція. Спеціальний текст побудовано таким чином, що найменування об’єкту здійснюється одиницями, оптимально дифероїщюючими денотат. Наданий аналіз дав можливість визначити такі шляхи реалізації термінологічної функції:

а) термінологічні варіанти, кодифіковані даною терміно-системою, що створені з наявних елементів;

б) термінологізація одиниць Іншої стратифікаційної' належності .

Функція стильової диференціації ГІН в спеціальному тексті виявляється у використанні термінологічних одиниць, спряхгелому введенні двох номінатів, відсутності розгалужених систем ПНО, а такояс конотативних одиниць та одиниць Інших стилістичних регістрів, тропів.

ПН в одним з основних засобів Інтеграції наукового тексту. Лінійність, послідовність ПН-ланцгажкІв відповідав вимозі стабільності будови та стандартизованої композиції останнього.

Функція редукції тексту виявляється у використанні різноманітних трансформ та субститутів як ПНО, оскільки можливості перейменування одного денотату у спеціальному тексті обмежені.

Висновки.

Повторна номінація відрізняється від інших різновидів номіналі суто мовленнввим генезисом: вона може Існувати тільки при умові наявності предтексту з первинним позначенням денотату. '

На виникнення повторної номінації впливають загальні (прямо суб’єктивний, посередньо суб’єктивний, об’єктивний) та приватні (для художнього тексту - конотативний, для наукового -термінологічний) фактори.

Повторна номінація репрезентуе денотат І реалізує денотативно значоння.

В художньому тексті система ПЮ мав розгалужену будову, в спеціальному - лінійну.

В художньому тексті можливе рівневе дослідження засобів перейменування об’єкту; в спеціальному виділення "чистих" рівнів неможливо, бо більша частина повторних номінатів в ньому -трансформи. •

Дослідження засобів введення повторних номінатів у тексти різноманітної стильової належності на перший план висував функціонування І1Н0 у нереферентному вживанні - повторно-предикат-них номінатів.

Апарат І1Н в текстах різної стильової належності передбачав використання анафоричної номінації - найбільш продуктивного засобу перейменування, що допускав різноманітні модифікації вихідного иомінату.

Повторна номінація в поліфункціональним утворення?.1!.

Загальні функції ПН - функції Інтеграції тексту та стильової диференціації; приватні - для художнього тексту - конотативна, для наукового - термінологічна. ..

Запропонована схема аналізу повторної номінації надає можливість розглянути широкий спектр проблем (від Ідейного змісту до лінгвістичної техніки), дослідити загальні та часткові закономірності функціонування ПН в текстах різної стильової належності.

Основні положення дисертації відображені в таких публікаціях:

1. Повторная номинация в сфере специальной коммуникации //

Системы специальной коммуникации в современном русском языке. Днепропетровск, 1990.

2. Повторная номинация как функционально-конструктивный компонент художественного текста // Семантические и коммуникативные категории художественного текста. Ереван, 1990.

3. Про терміни "повторна номінація" та "вторинна номінація" в науковій літературі // Теорія та прагматика термінологічної лексики. Київ НГИК ВО, 1991.