автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Топонимия в идеостиле письменника

Полный текст автореферата диссертации по теме "Топонимия в идеостиле письменника"

КИ'ІВСШЙ УНІВЕРСИТЕТ їм. ТАРАСА ШЕВЧЕЗПСА

Р Г Г) о д

5 '• »• - ■ На правах рукопису

;жшт ігор шнсвш

ТОПОНІМИ В ІДІОСНІЛІ ШІСШШКА

10.02.01 - російська глова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ - I9S4

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському університеті ім. Тараса Шевченка

Науковий керівник кандидат філологічних наук,-

доцент' Шахова Лариса Іванівна

Науковий консультант доктор філологічних наук,

професор Карпенко Маргарита . Олександрівна

- доктор філологічних наук, професор Пилинський Школа

Миколайович

- кандидат філологічних наук, '

, доцент Турута'Ірина Іванівна..

Київський державний педагогічний інститут іноземних мов

Захист відбудеться " ііЬ "ЛіСіиСЮ 1994 року б /О годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 068.18.16 в Київському університеті ім. Тараса Шевченка /м.Київ, вул. Володишірська, 64/. •

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського університету ім. Тараса Шевченка /Київ, вул. Володимиреька, 58, кім. 10/. .

Автореферат розісланий сії {-її, 1994 р.

Вчений секретар спеціалізованої -вченої ради кандидат 'іллоногічних наук,доцент

Наяамаччук 0.

Офіційні опоненти:

Провідна установа:

Сучасний етап розвитку лінгвістичної тучи характеризується ростаючим інтересом до ономастичного фактору в мові, зокрема простом останніх років інтенсивно розробляється у всьому світі літе-атурна ономастика. Спеціальна секція була виділена на ХУ111 Міжнародному ономастичному. конгресі, який відбувся у квітні 1993 року Трірі. У цій галузі працюють галі вчені, як М.С.Альтман, С.І.Зі-ін, В.Д.Бовдалетов, Н.В.Подояьська, В.А.ІІиконов, .б.Б.Магазаник, .В.Суперанська, О.І.Фонякова та інші; помітним є внесок утсраїнсь-их дослідників - Ю.О.Карпенка, І.!.Колоколової, В.А.Кухаренко,

.М.Михайлова, б.С.Отіна та інших. ’ ,

У російському мовознавстві майже немас фундаментальних дослід-ень з художньої топонімії, тому вивчення її е актуальним. Актуаяь-ість обраної теми визначається також і завданням створення теорії омінації географічних назв, які функціонують у художніх текстах, ажливістю всебічного, детального лінгвістичного аналізу топонімів ідіостилі з метою встановити їх роль у формуванні художнього ці-ого, мовної специфіки і"механізму" участі у реалізації авторсько-

о задуму. . .

За останні роки з'явилися цікаві праці з літературної ономас-ики, в яких зроблена спроба описати масні назви у творчості одно-

0 письменника або' розглянути певні властивості онімів на матеріа-

1 творів різних авторів. Однак, присвячені вони в основному вивче-ню антропонімів. Топонімам до цього часу приділялося мало уваги.

е цілком зрозуміло, оскільки не в кожному літературному творі мож-а зустріти топонімічні одиниці, а тим більше в такій кількості, ка дозволила б виконати їх лінгвістичний аналіз. Кількісний склад опонімікона будь-якої мови необмежений, тому що в об’єктивній дійс-ості існує необмежена кількість населених пунктів, річок, озер, ву-иць, провулків тощо. Скласти їх перелік, а фактично топонімічний ловішк мови,- практично неможливо, і для проведення дослідження не-Зхідно обмежити список топонімів об'єктивними рамками. Такими рамами може бути художній твір великий за обсягом, у якому автор більш бо менш послідовно вказує на місце дії. Але найбільш оптимальнім Змеженням може виступати ідіостиль письменника з багатою творчою падщиною, і це не тільки дає можливість простежити взаємодію топо-імів з' контекстом, системою образів, але й розглянути семантичні анотації, які З'являються у топонімів під час функціонування в ізних за жанром творах, у різні періоди творчості.

З

Ми зупинилися на семантико-стилістичній системі М.Горького.

У працях останніх років, де шстецтвознавські основи творчості письменника розкриваються головним чином на композиційному та жанрозо-стилістичному рівнях, відсутнє або зустрічається лише епізодично звертання авторів до топонімічної палітри письменника. Топоніми, невід’ємні елементи форми і змісту творів М.Горького, виразні носії авторського задуму, як правило, несправедливо залишаються поза увагою дослідників його творчості. Саме це, а також відсутність узагальнюючих праць, присвячених горьківським топонімам - одна з підстав, яка обумовила звертання до ідіостилю М.Горького.

Предметом ці еї -роботи є оніми - географічні назви, що функціонують у художньому тексті. • '

Мета дисертаційного дослідження - описати функціональну бага-тоаспектність і системність використання'топонімічних одиниць в ідіс стилі письменника у їх відношенні до реальної російської топонімії.

' Відповідно до цього вирішуються такі завдання: .

- розглянути різні погляди, що- склалися у сучасній ономатології на семантику-і функціонування власної назви, конкретизувати їх у застосуванні до значення літературного топоніма;

- встановити міру впливу творчої манери письменника на відбір топонімічних лексичних одиниць;

- визначити можливі семантичні конотації топоніма у художньому тексті; • . .- '

.- ВИЯВИТИ особливості .функціонування топонімів, їх текстотвор-чу роль у художньому творі;

. - проаналізувати топоніми, що функціонують у художніх творах

М.Горького, з урахуванням системних асоціативних зв'язків і жанрово-стилістичних особливостей творів.

Матеріалом дослідження є тексти художніх творів М.Горького, що входять до 30-тй томного зібрання творів /М., 1954/. -

Об'єкт дослідження - топонімікон М.Горького. Всього розглянуто 1316 топонімічних одиниць і більше 5,5, тисяч випадків їх контекстуального використанім. Основними' методами, що дозволяють здійснити багатоаспектний аналіз топонімів, є описовий, функціонально-стилістичний, статистичний. .

Наукова вірогідність одержаних у дисертації результатів забезпечується дотриманням провідних наукових принципів, широким використанням наукових джерел, залученням до аналізу усіх.художніх творів

*1.Горького. .

Наукова новизна робота полягав у розгляді топонімів як. одного і фрагментів лексико-семантичної системи мови. Вперше створено пов-іий топонімікон письменника /на матеріалі творів М.Горького/, який юзгляцається як єдине ціле, що дозволило показати системність вико-іистання і багатоаспектність функціонування топонімів у процесі ху-;ожньо-естетичної комунікації. Визначено смислові зв’язки топонімії івторської та реальної загальномовної.

Теоретичне значення роботи полягає у тому, що результати дослід-:ення поглиблюють сучасні погляди на літературну топоніміку; висуну-'і в дисертації положення можуть бути корисними для вирішення бага-'ьох загальних проблем теорії ономастики, стилістики, художньої моїй.

Практична цінність роботи визначається можливістю використання ї результатів у курсах лексикології сучасної російської мови, стилі-:тики, у спецкурсах з ономастики, художньої мови, а також у вивченні 'ворчості М.Горького.-Дані картотеки, у якій зібрано топонімікон пись-іенника, лягли в основу словника географічних назв, які функціонують ■ художніх творах М.Горького. .

Матеріали та основні положення дисертаційного дослідження прошли апробацію на кафедрі російської мови Київського університету м.Тараса Шевченка, на наукових конференціях молодих вчених Київсько-

о. університету /1939 - 1992 рр./, науковій конференції, присвяченій 75-річчю з-дня народження М.Ю.Лєрмонтова /Кїїв, 1989 р./, Шостій еспуОліканській ономастичній конференції /Одеса, 1990 р./, де одер-али позитивну оцінку.

Основні положення дисертації викладені чотирьох публікаціях.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розді-ів, висновків, списка використаної літератури та додатку - топонімі-ону художніх творів М.Горького. .

У вступі обгрунтовується вибір теми, визначаються об’єкт та пред-ет дослідження, встановлюються мета і завдання, матеріал та методи осліджеиня, актуальність, новизна, теоретична та практична цінність пконаної роботи.

Зміст роботи.

7 першому розділі розглядається специфіка ономастичної номтна-ії у сфері художнього тексту та ідіостилю письменника. Він складасть-

ся з трьох параграфіе - § І. Суть ономастичної номінації та її відмііі кість від загальномовної; § 2. Топонім у художньому тексті; § 3. Тоііс нішчний простір у художній мові М.Горького.

Широке використання власних назв /ВН/, зокрема топонімів, у худе ній літературі, інтерес лінгвістів до їх функціонування у художньому тексті /ХТ/ сприяли формуванню нового напрямку в ономастиці, який вик на межі ономастики зі стилістикою, лінгвістикою тексту, лексичною сеи тикою - ономатопоетики, що вивчає будь-які власні назви /поегоніми/ у художніх творах. Інтерес до особливостей власних та загальних назв т ник ще у давні часи. Однією з ознак, покладених в основу розподілу, ця лексем є наявність у них значення і специфіка цього значення /загалм та індивідуальне/. У сучасній ономатології' існують різні погляди на семантику власної назви.•О.В.Суперанська, аналізуючи структуру власнс назви у зіставленні із загальною, вказує, зокрема, на те, що власна назва* як-вторинне найменування предмета, доповнює та уточнює первинне загальне найменування. Саме тому "власні назви можуть бути по-спрг жньому сприйняті і_осмислені лише у співвідношенні з тими об'єктами, які вони називають"*.

• Різноманітність поглядів свідчите про дійсну складність і багате гранність власних назв і про те, що "під значенням /семантикою/ власної назви розуміються різні речі, до того ж побачені з різних точок зору", як пише В.Д.Бондалетов2. ^ ' '

Питання, про функції ВН у мові та мовленні і про диференціальні ознаки у’ семантиці ВН та ЗН /загальних назв/ розглядається у працях

В,А.Никонова, В.Д.Бо^далетова, Е.О.Карпенка та інших. Особливості ВН на рівні мови, мовлення і художнього тексту відокремлюють цей клас назв від загальних. Функції ВН'і ЗН різноманітні і не мають єдиного тлумачення серед вчених. _

У сфері ономастичної номінації ВН мають значно більше функцій, ніж ЗН; мовні /номінативно-диференціальна, ідентифікуюча, дейктична/ мовленнєві /прагматична, апелятивна, адресна/. .

Для галузі .сигніфікації ВН властиві мовні функції змістового<ха рактеру - концептуальна, інформативна, когнітивна, які проявляються

на рівні мовлення. _

У сфері конотації у ВН з"являються такі мовні функції: стилісту

1. Суперанская А.В. Структура имени собственного. - М., І96У.-С

2. Бондалетов В.Д. Русская ономастика. - М., 1983, - С. 22.

б

/віднесеність до функціонального стилю мовлення/,. емоці;":но-оціноч-, соціально-оціночна, регіональна та культурно-історична, до яких у зі або тексті додасться загальна тексготворча та естетична функції.

Усі спостереження над специфікою ономасткчної номінації свідчать, семантичні розряди кожного класу назв /ВН і "Н/ мавть різні типи ссичних значень у парадигматиці та синтагматиці. У своїх спостере-шях над функціонально-стилістичними особливостями топонімів ми 6у-іо виходити з розумінні семантичної•структури топоніма як складного іплексу значень лінгвістичного та екстралінгвістичного плану: дено-’ивного, референтного, мовного,, конотативного, оказіонального, ква-'ативного, релятивного, актуалізованого. ?а функціонуванням топоні-1 у художній мові кожен з цих елементів може відрізнятися особливн-властивостями. Так,-своєрідність денотативного полатає у тому, цо і називає ідеальний об"єкт, який не має матеріального вираження. То-іім відповідає конкретному денотату, тобто у ХТ об"єкт має тільки іу властиву назву. Особжвість сигніфікативного елемента значення івляеться у проясненні внутрішньої форми літературного топоніма. У ;ожній мові він містить у собі авторське поняття, яке не мас позна-іня у реальному житті, у той‘час як в інших стилях він опосеродао-ю, через денотат співвідноситься з поняттям, відомім усім носіям ■альнонародної мови. Необхідно зазначити, цо у художньо:у творі знамя топоніма прирівнюються до комплексу знань, які вкладає у нього іьменпик і потім сприймає читач. Сбов"язковим елементом значення гоніма є і структурний елемент, яки"' тако;:і впливає на своєрідність гоніма. Проте, у ХТ характер і форми найменувань набувають особливої .чимстгі. ■ '

По-своєму проявляється у художньому творі і конотативнії:'; ксмпо-іт. В естетично ускладненій семантиці літературного топоніма наяв-I номінатііВнб-характеризуючиГ; елемент. Ступінь конотації літератур: топонімів може бути різним. У багатьох випадках створені пксьмєн-:ом і втілені в об"єнті поняття топонгпі не виходять за у.зкі худол-іго твору, залишаючись позначенням лише конкретних худоішіх реаль-; денотатів. Інколи характеристики об"єктів н?.бувавть уззгальктотсчо-харзктеру, цо дозволяє відповідним їм лттературшп.т топонімам вис-іати з узагальнено-спмволічноиу значенні, гіутл літгратуріпгпі топо-іами - символам:, до означають одиничні поняття /г.Окчгоз - "о го-[Є ленивы^ бездеятельных годе:і, лиизшшх об^оптвопн;їх иптзросои"/.

Сліввідкопення елементів значения літературного топонгма зало-•ь від характеру’ .'юго функціонування. Споц::фіі:”. худо.г.іьої мови по->ае у свідомій актуалізації і реалізації автором сс\:.т.г-.гп:,-х мс;.:-

ливостей топонімів. Письменник створює семантично прозору, підкреслюючу його властивості, Кого призначення назву, наприклад дер. Обноско-во. Спостерігається ускладнення ;їого седіантики на основі взаємодії з прямим значенням слова, що виступає твірним для літературного топоніма. Розглянуті особливості топонімів визначають їх лінгвістичний статус у художній мові як мовних одиниць, яким-властиві ускладнення семантики, наявність номінативно-характеризуючих елементів, різних конотативних елементів, обов'язкового авторського значення.

У процесі вивчення літературної топонімії, як правило, увага приділяється аналізу топонімів, створених автором, оскільки вважається, що саме вони свідчать про майстерність письменника в галузі топоніміки. Спостереження показали, що роль топоніма як ефективного стилістичного засобу прихована у підтексті твору. Це стосується як вигаданих, так і реальних топонімів, які актуалізують свої сеиантшю-сттісттні шіастивості у ХТ. Саме під впливом художнього тексту відбувається переосмислення власної назви. У зв"язку з цим як літературні необхідно розглядати усі топоніми /реальні і вигадані/, що функціонують в ідіостилі письменника. Аналіз івдивідуально-авторської топонімічної системи дозволяє визначити специфіку реалізації семантичного потенціалу загальномовішх топонімів, встановити співвідношення реальних, "актуалізованих", і вигаданих.топонімів в індивідуально-авторськіР топонімічній, системі. Під ономастичною системою письменника розуміється сукупність ономастичних одиниць одного твору або їх циклу, які знаходяться між собою у певних взаємозв"язках, створюються і функціонують з урахуванням специфіки слововживання письмейника і у той хе час за законами літературної мови. . . .

Вивчення авторської ономастичної системи показало, що ступінь топонімічної насиченості ХТ моне коливатися від нуля до кількох тисяч одиниць. Аналіз та опис топонімів у ХТ вимагає певної їх систематизації. Серед 1316 лексем, які складають топонімічний простір художніх творів М.Горького, є назви як російських, так і .іншомовних географічних о5"єктів. За складом виділяють словні прості, словні складні, складні юкстапозити - топоніми. • -

Загальновизнаною класифікацією топонімічних одиниць за тематичними групами є класифікація Н.З.Подольської, яка відображена у 'Словаре русскоіі оноиастической термшюлогии" Лі. 1988/. З ідіостилі М.Горького топоніми виступають як помітний, стилістично і-семантично маркований засіб. И.ГорькиГі активно використовує у своїх творах різні групи топонімів. Кайчислєннітими о ойконіми різних віщів /709/ наіЬгеїке - некронімів /6/. Назви-композити, які зустрічаються у тво-

їй

pax М.Горького: Новгород, Велоозеро, Воргород, Константинополь, Сева-їтололь, Симферополь, Неаполь - свідчать про те, що письменник орієнтується на традиції реального топонімі кона. У складному художньому івітх М.Горького топоніми досить поліфункціопальні.

Худоіхня семантика топонімічної номінації у творчості письменника 'іідрізняється особливою глибиною і складністю, багатозначністю і заедки цьому дає широкі мохливості для тлумачення, розуміння того чи ншого твору. Особливої виразності набувають топоніми, утворені лек-ико-семантичним способом /без використання специфічної топонімічної фіксації/: р.Белая. Косуля. Медведица. Путаница. Пьяная. Сосна. Тигр;

з.Кабан; с.Вкселки. Мокроє, Лоскк.

Для з"ясування естетичної функції ряду іших топонімів, наприк-ад: Москва. Кианг.й Новгород. Нева. Санкт-Петербург, потрібен контекст сього твору. ■ _

М.О.Карпенко умовно виділяє за різним ступенем "авторизації” творчої обробки сагальнсмовного лексичного матеріалу письменником/ ри аспекти взаємодії індивідуально-авторської системи слововживання з загальнолітературною мовою: ■

І/ відображення у мовні:! системі письменника актуальних явищ, роцесів розвитку літературної мови;

2/ реалізація у ній семантико-стилістичних, слозоутворюгсчих та -шшх потенцій загальнолітературної системи;

З/ перетворення в індизідуальпо-мовкому стилі елементів загаль->літературної мовиЛ

У творчості письменника зустрічаються приклади використання фра-їологізмів, де- структурним елементом їх значення і форми є топонімі, романах письменника топонімі як компонент фразеологізму виступають і лише абстрактним способом передачі когориту народної мови. їх основі колоритна функція ускладнюється інзпмп сстотичншя: функціями. Гна-)дячись у системних зв"язісах з літературним твором, фразеологічно і"язане значення топоніма розширює сві.1 асоціативно-конотативнім" ел за рахунок і-удознього контексту.

Зеличезипі’ фактичнії!': матеріал вимагав нового підходу до узагальниш, 'до привело нас до думки про створення тапоніміксна письмоіпік-і, у якому були б зафіксовані усі ономаегичні иомінатнзні одиниці -тоніми. Вирішенням цього завдання стало створення топонімікока Горького, який містить ІЗТ6 топонімів.

І. Карпенко М.А. М.Горький и русский литературны” язык сопэтс->fi эпозм. - К., IP73. - С. 148. 1

Словник топонімів письменника побудований таким чином:порядковий номер, розміщення за алфавітом, частотність вживання у всіf* творчості письменника і конкретно у кожному творі із зазначенням тома. Наприклад, 185. Василево /І: Лето. - т, УШ/. '

Топонімікон дозволяє простежити також за найбільш уживаними топонімами у художніх текстах М.Горького: Россия /504/. Москва /449/. Волга /215/. Петербург /214/. Пари» /139/. Европа /120/. Русь /97/. Щасний /78/. Казань /66/. Германия /63/. Воргород /2.6/. Берлин /24/ тощо.

Другий розділ "Топоніми в процесі художньо-естетичної комунікації" складається із трьох параграфів: § І. Реальні та ірреальні топоніми у худолшій мові М.Горького; § 2. Прегуппозиція і семантична наповненість топоніма; § 3. Семантичні перетворення топонімічних одиниць У художньому тексті. . ! ,

У топонімікоиі М.Горького виділяється досить різноманітний.і об"-ємний пласт лексем, ідо позначають назви реальних об"єктів. Автор насамперед стоїть перед вибором: використовувати реальну чи створену ним самим топонімію. Справжні топоніми створюють вірогідний фон для зображуваної дії, надають оповіді документальності. Ірреальні - служать для здійснення певних задумів письменника, пов"язаних із характеристикою місцевості, в які;; розгортаються події твору, та її мешканців /г.Тупой Угол, городок Окуров/. , .... . ■ ,

Топонімікон посідає особливе місце в структурі художнього твору.

Як і всі ВН, топоніми підлягають загальним законам художнього контексту,' експресивні і стилістично насичені. Визначаючи існування зв"язку . між системою ВН твору і його змістом, більшість дослідників зосеред- . кує свою увагу на іменах персонажів, і у першу чергу, на "промовистих іменах" /"говорящих именах"/. : . . ■ . . '

Топонімічна система худодиього твору,більа опосередковано пов"яза* на з його змістом, ніж система антропонімів, Герої М.Горького діють в різних містах і' селах Росії: Петербург, і.іосква. Ійдев-,. лазань, Нижний Новгород, с.Марьевка. с.Дубовка тощо. У цьому к ряду і топоніми, створені автором: Окуроз. Дремов. Мямлин.' ТупоР Угол, Зверев’ тоцо. В коя-. ному конкретному випадку ТОПОНІМ.ПО-СЕОему вписується у мікроконтекст І контекст В цілому.'' . ; ' : ‘

Москва і Петербург - місце дії у багатьох творах, що зображують життя російського суспільства в різні історичні епохи. Топонім Петербург у творах М.Горького.має декілька.ономастичних варіантів найменування: Литер /20/.. Петроград /25/. Санкт-Петербург, /3/, Г.Р.ЗД ■

Таке використання,різноманітних ономастичних варіантів назви у мові персонажів підкреслює, як правило, різницю в. соціальному 'стані мовців:

'Расцеловался я с нею и, уважая ее, с легша; сердцем, и с пятью тися-[ами в кармане - она неверно сосчитала - явился з Ппте^,'/"Проходііг,:2ц! '.III.- С.іЛг/. "Враг у.врат г;.ада Петрова, ревел Родзянко"/";.:иьнь . лша Самгина". т.ШІ,-С. 545/. ■ . , ■

У п;.іізни Клима Саигина" розпозідь побудована на антитезі - проти- ■ тагленні "Москва - Петербург”, причому'протиставлення іде у різній апрямках, наприклад, звукове сг.ркііняття: "Над Москвой хвастливо сияло есекиее утро.. .’-ообгце здесь цуыа было больше,чем в Петербурге, пум ыл другого тона, не такой сыроватый и осторож'.й, как там’,/"£и;>нь лима Сангина" т.XIX.- С. 152/; чи чуттєве'сприйняття: "Л Петербурге зны-е интересного, чем здесь, ко оно.как-їо острее, тоньше. Л би ска-ала: Москва маслякистая'7":7изкь Клима Самгина" т.XX.- С.'38/; чи сприл-яття архітектури:"- Какой ужасный город.УНетзрбург/. В Москве нее так росто...К тепло. Охотный ряд, Художесгвенни;: театр, Воробьевы горы...

і Москву мокко посмотреть издали, я не знаю, мо-кно ли видеть Цетер->Фг с высоты, позволяет ли он ото"? Такой плоский, огромный, камзни.:.... Ї ■Іосква- в "і'іизни Клима Самгина" 'уособлює тихе, благодушне місто, той же час як Петербург - місто.резолюцій, місто змін, бурі. ІІерз- ' зети дію роману в пае місце не могла, тому цо буде втрачено все те,

) стоїть за цими топонімами.1. • .

Москва /2«5/ і Петербург /І2ГІ/ наіібільс частотні топоніми у "^иып: іима Сангина". Бони пов’язані не тільки із зображенням простору, в сому розгортається :;сиття головного , героя, але й з розвитком сглету, дтекстним змістом всього роману-епопеї. Це дає підстави назвати їх іаскрізнимк" /О.І.Їонякоза/ географічний назвами.

• Реальних топонімів у К.Горького більше, ніж вигаданих.' Збертгаї;-

і значення місця, зони,додатково набувають різного роду смислових шарувань" з урахуванням властивих їм заг&йькомовних історичних і щіальних конотацій. Такі конотації простелються, наприклад, у то-'НІмах біблейського по. одх-ення, 'де оціночна характеристика баоусть-; на уязленияч, -;о склалися у загальнолітературні її мові. У цих видках топонім ма;;:е виступати як компонент сталого сполучешш: "К-ну, думал,' обед готов, а тут єї;є - Содом и Гомсрг.а”/йаль;зизоя монета1'. Ш,- С.21:4./; " -Содом и Гоморра/ - дуразшиео поздоровался он, тряхнув руку Самгинй, заглздквая'под очки эго. Настроенной весело,

: в пять минут сообщил, что из.прокуратурі; е?о "попросили у:;ти" и

о он теперь ''свободна;! мальчик" /"«квнь Іііжа.Самгина". т.л^П. -

284./. ^

Пироко розповсюдженні: засіб безіменності в рссійськм: класичні г

літературі проявляється і у топонімії М.Горького: письменник навмисно не називав -реальне місце дії. З усіх функцій фігури замовчування назви денотата виділяється Дикція узагальнення: "Это ему очень обидно и неприятно, и, когда в конторе он разбирает свою долю почты, ему р;:асно хочется встретить письмо с адресом, написанным твердым мужским почеочом: "Город Н. Крайняя улица. Вере Даниловне Соси-кой.’’/"Почтальон", г. 11.- С.215./. '

В романі-епопеї "Ілизнь Клима Сангина" поз"язані з власними назвами асоціації відіграють суттвву роль у розкритті авторського задуму. Ось тут і намічається одна з важливих відмінностей між реальними і вигаданими топонімами. Звертаючись до реального топоніма, письменник, як правило, розраховуй на те, с,э у читача з ці.® наз лою вже можуть оути лов"язані певні асоціації. Це дозволяє уникати зайвих коментарів і пояснень:"хогда Самгшї вкиод на Красную тш’чаль. на ней было пустнкго, как бывает всегда по праздникам. Небо осело низко пгд Кремлем и рассыпалось тяжелыми хлопьями снега"./"Лизнь Клима Сампша".тДУ.- С.375./. ІІа ці /більш чи менш/.загальновідомі дані про рдальні топоніми у ході розвитку сктеету мояуть нашаровуватись . інші асоціації, не пов"язані із сккетом твору: "В государстве, где возмохіш Уодл’-гюг.. .начал Ктт соплито, потому что и мать и Ваоавка . натозли ему'1/" пзнь ”пима Самгина".тЛ1Х.- С.436./.

Опора на асоціації, пов"язачі а реально.існуючш.га топонімами, поосте-куяться у вглюшстанні М.Гооьюш багатьох назв, наприклад, Дат*., Уотонка. косит. Петербург. -

‘ Багаті коно гатпвні можливості ВН уодуть бути обумовлені, зокрема, словотворчою стпучтупою. Тенденція до спрощення Іовд назв для побутового слідкування шляхом трансрорглації їх із словосполучення . в одне слово, із складного слова в просте як опиа з оногасткчних універсалій лілобракоиа в мові У,.Горького. Це робиться письменником для передачі атмосреш нотмуленості. Найбільш типові випадки стягнення з су Діксон - к/а/: Уотнткл. Биска-'-ка. Ечстралінгві стичні конотації переплітаються з иоп.£ояогічннга /множна узагальнює явище/: •

” - Нигде нет таких звезд, как шат, русские.*- говорит он...- И картошка русская - первая 'по вкусу на всей зе те. Или - скачем - гармоник, .лучше Р'-'оских нет/ Бают. Да мало яг чем "ше*,: ш нос утереть Америкам этим" /"Городок".т.ХУ.- С.129/; "- Народ у нас хороший, с таким народом горн модно опрокинуть, Кавказі-; распахать "/К. А. Бугров." т.ХУ.- С.225/; '

Для ідіостилю М.Горького важлизі ірреальні топоніми, іх нэба-іто - всього 20: Бальтмевы. Бубновка. Верхнл’і f'ямлкн. Воргорол. Hop— ірод скал губерния. Врємя/р./. Гнилищенскіїй yean. Лоегіов, .Лпєуовс-J уезлі. Зверев. Мямлин. Мчшинсккй уезл. Обкоокотю. Скутточ. Оку->вский уезл. Путаница /р./. Пьяная /р./. Пьяный pop. Т/пой Угол,

'ОЛ. - '

Створені письменником за словотворчими моделями реально існуг-х географічних назв, вони не тільки вказують на місце ції, але й ступають його концентрованою характеристикою. Секпнтпчниі кошо-:нт, що пов"язуе тог.онім з твірним апелятивом, викликає певні асо-ації у читача, наприклад: г.Воргорол і г. кремов. п..Т/таніша і д. яная. г.Зверев і г.Тупой Угод. Як правило, текст підтверджує асо-ації, що виникли, в інших випадках /г.Окуроч/ ;юпмує їх. Наприк-д, Тут вся верхняя Волга • встапияу-то пазбоем жила, тем'Вотгго-д и славен, тем он и крепко встал, ^азбой да ральпг/.вне деньги., а ісле того - Севастопольская кампания: ратников на тзойну снаряжали -гко за кожу шло по той поре"/"“‘Изнь Матвея Можеиякина".т. її; - СД4'.:/.

Художній текст завжди містить в собі вербальну нєвир;-с’,еку ін-рмацію - імплікацію, яка закладена автором і може бути з більшою меншою мірою вірогідності декодована решті пятом. Літературні тоні ми здатні передавати різноаспектні ціннісні' стєроот;:іг.: у відо-аченні "кавтини світу". Розгляд конкретного оніг.:а дозволяє конста-вати, що ця ономастична номінативна одиниця має ігтліцитну семан-ку, що складається із необмеженої кількості семантичних сутнсстей, і. називають ппесуппозиціягли. Реальний топонім, включений згідно'з тетичними установками твопу в певне лексичне поле, обтюстає нови-контекстуальний значеннями.

Усуваючи поліігоесуппозинійність найменувань реалыпрс денотатів, Горький намагається актуалізувати одну із репелентних прасуппозл-й назви, переносячи її в ядро семантичної структури еніма. Топом Париж зустрічається у текстах письменника 139 разів. Така часта вливання дозволяє -розглянути, як іл. Горький використовуй тесуп-зиційність оніма з художньою кето». Аналіз матеріалу спідчпгь.про зноманітність поесупіюзкцій, що реалізуються:- Попп:: - пекгр озро-йської цивілізації: Ііятніч - серце Зпалції; стлвсіст-т Пат--;у с, Ш, ва башта; в Парижі жглн і творили відомі фтонцузькі г; іяьгячмтгії хітектурно обличчя Пэрису складалось протягом сторіч -; іі>.»р,;ч- - " ; -подавець мод"; Нппта як втілення насолад, приваб, р;д(.■ ііп л-я:

"Марина сказала: - Хорошо бы побывать в Париже/

- Это - очень просто, - сообщил Турчанинов.

- Это действительно лучший город мита, а Франция - это есть Париж"

/"лизнь Клима Самгина". т.XXI:- С.25$/; "- Видимость у вас - элегантнейшая. Видимость, жениха для богатой вдовы. Вот что значит побывать в Париже.*"/"Іизнь Клима Самгина'.’ т'.ХХН.- С.116/. ,

У зв"язку з закріпленістю назви і об"єкту та багаторічним вгаванням зі словом Петербург пов"язується уявлення про шсто з прекрасною класичною літературою, знаменитим Невським проспектом, мостами, величавой Невою, каналами, особливим /нездоровий, кліматом,

Усі ці, поесуппозиції реалізуються в текстах: "...Диомидов ... сказал уверенно и громко: ■ . • . . • ’

- В Петербурге - сон тяжелее; в сырых местах сон всегда тяжел. И сновидения в Петербурге - особенные, такого страшного, как там, в . Оше - не приснится" /|М1Глзнь Клима Самгина".тД1Х,- С.392/.

! Значна частина творів І.і, Горького містить назви водних об'єктів. Такі гідроніми як Волга і Терок. Дунай і Кура магть різні нре-суппозиції. В російському іТюлькчйрі Днеіго. Волга. Лунай виступають як живі істоти, і в ідіостилі М.Горького не знайшло відображення, де п ТІ-.ХИЙ ііон, Волга, матушка-рчка:"- їй. глоди, как работает Волга-то/ Здорово? Она, млтушка. всю землю может разворотить,, как.творог ножом,- гляди.*"/"л)ма Гордеев".т.1У.~ С. 10/. :

.У творах письменника простежується епічний паралелізм, коли, події і явища людського життя порівнюються з течією річки:''Я смотрю в поле: на кршз ’его синий лес, а за ним, под горою,-течет Волга, могучая река,- точно она сквозь дуиу твою широко течет , .спокойно ' смывая отжившее"/"Хозяин".т.Х1У.- С.101/. ,' ;

, Різні яресуппозиціі приводять де різних сбраяних-замальовок , рсчок:"Через серне зубик стены мне видно буйндй_иег Ктон, саклп и дома гоилеплешшо на бепзгу ее, фигуры рабочих на'органах яокевенных заводов"/"‘-7ещина".т. 11.- С. 132/; "Глубоко чнизу зловоще бор ютал_ Терек, это был звук странный, как будто манные ка;, ни, снимая уделье, "Єрлись друг о друга и скпапели"/"Лизпь Ччшъ За\їгкна".тЛУ.- С.29/.

Поєднання топені ка з ді оспсчом "бормотать"/"говорить тихо, быстро к невнятно”/, що вьзкачаетьоя прислівником "влонеміе"/"ггиедчепаю-дее несчастье, зло"/ стчопюа образ Тереку /С.И.Окєгов "Словапь рус-кого язшеа’’/. ,

Можливо, слід розглядати як авторські- пресуппозишї ті віцошс-

ті шо місцевість, які о у її описі, у внутрішній дормі топоніма, '

наприклад; "К полудню доплыли до Краснов»:..л;а: на высокой, круто срезанной горе стоит голуйоглазая_цепковЬд. от нее гуськом тянутся по краю гош до^ошие,_кдепкие_избы,_блесгя казтым.тесом крш_и_пар- , чошш_пркоовдш соломы^ Просто_и_к^>асиво./"Мои университетн".т.Х111т ! С.539/; "Воголухово - тока замечательное. Там - лидовая п°1ал. Па£е= ' киА.." /"Васса Иелезнова".т.Х/111.- С.219/. .

Проблема внутрішньої і£орми слова посідає важливе місце у теорії художньої мови. Питання про внутрішню >рорму геограмічних назв набував особливого відбиття у соєві вигаданих топонімів. У топонімах, спеціально створених автором для одержання певного ефекту, лексичне і можливе емоційне значення назви зберігається. Семантичне та емоційне значення назв, вигаданих автором, буде відчуватися, оскільки це значення і снус у слові певної мови, взятої для створення назви. Наприклад, Некрасов у поемі "Кому на Руси жить хорошо" використав вигадані топоніми для характеристики умов життя людей: Заплато-во. Лнрявино. Разутово. Знобишіно. Горелово. Неелово. ІІеурожайка.

Продовжуючи традиції російської класичної літератури в галузі ономастики, подібний прийом використав і М.Горький: "Хроме города на равнине, у опушки Черной Рамени приткнулось небольшое село Воєводино, да две деревни: к северу - Обносково. а к востоку - Баяыме-ш, Бубновка тож, вот и все вокруг Окурова" /"Городок 0куров"т.1Х.~ С.7/. ““ ,

Якщо звернемося до словника В.I.Даля, то побачимо, що назва сіл Балнмерн та Бубновка використовуються 'письменником у художньому тексті не випадково, а з використанням етимологічного значення топонімів. Батшмеры:балама - непостоянный, пустой и болтливый человек; Бубновка:буба - бубянъ // голышь - человек все промотавший; бу-бень - лелтяй/В.И.Даль "Словарь живого великорусского языка"/.

Міста Лоемов. Мяшщн, Тупой Угол. Воргород. Окуров - створені уявою письменника. Семантика цих топонімів з повною ясністю не розкривається. Але якщо розглянути ці слова у широкому контексті, простежити їх смислові зв"язки з іншими групами лексем, можна встановити, що головним для«них є вираження узагальненої соціально-оціночної характеристики:"Читает Микешка циркуляры, - озирается, видит:,' в Мямдине.молчат,. в Дрємовє _ начальство любят, в Воргороде - жители друг у друга лапти воруют" /"Русские сказки"т.Х.- С.305/.

Розглянуті приклади з художніх текстів 1,1.Горького дозволяють

Бідалити тчи тиші "промовистих топонімів".

Одні "промовляють" за рахунок семантики твірного слова /основи/: Л.ремов. Мямлкн. Т^оргорол. З інших випадках: необхідне осмислення топоніму підтримується лексичним оточенням. Так, певна соціальна характеристика топоніму Окуров створюється не лише за рахунок семантики твірного слова /окупить - "одурманить"/, але і послідовним включенням до контексту таких слів, як скучный. скука, тоска та подібних: "Говорила она о сотнях маленьких городов, таких же как Окуров. так «е плененных холодной^ до_отчаяния доводящей ск^кой_и_угркшм_стоа-Х.0М перед всем, что ново для них /""изнь Матвея Котемякина" т.ІХ,-С.ЗЗЗ/. В основі ще одного типу авторського топоніму - діалектне слово, семантика якого для більшої частини читачів незрозуміла: Ба-лымеоы. Бубновка. Але лексичне оточення впливає на сприйняття їх як ■'промовистих". '

• Теоретичні дослідження, присвячені проблемі конотації, у сучасному мовознавстві багаточисельні і різноманітні за змістом. Обмазуючи поедмет дослідкення лише топонімічними'одиницями, в тлумаченні конотацій ми поділяємо думку К.С.Степанова, яким зауважує: "У змісті людського мовлення, кпім основної інформації - думки, майже зав-дци могша знайти також соціальну інформацію, вказівку на соціальний стан мовця і ... інформацію емоційну".

Топонім Сиіипь, первинне топонімічне значення якого "частина азіатської території Т’осії", .ті окремих пипадках має негативну конотацію, виступаючи як узагальнене найменування місця заклання: "Нашего депутата уж и назад не вернули, а прямо в Сибиоь." /"їето" т.УІИ,-

С.401/. ' 0 ' ,

Подібні семантичні приращения отримують і топонім-Сахалин. Ялуторовск. Якутская оЗдасть. Але якщо для слова Сибирь це загальномов-не впивання, то в інших топонімах така негативна конотація створюеть-ся за рахунок лексичного оточення: "Там, в номерах кил недавно возвратившийся из_ссыпкк, из Ялуторовска. Сергей Сомов ..."/"і.'ои университеты” Т.Х111,- С.575/. ■

Топонім Холннское пояе і 'його ономастичний варіант Волынка вживається у творі ":йізнь ллима Самгина" з ріпними коиотапіями; нустрічаються і з первинним топонімічним значенням /невеличка річка, ліва прп-тска Москви-ріки; поле біля неї /Ходинское поле//: "Ведь не на Хопнн-слог чопе гулять пошли. Вот что-с.. ."/"лизнь ІСлша Самгина" т.УХ.-С.Зи

і. Огаг.-нісч к. Фпяніїузсчая откчисгика,- У., 1УС5.- її. 21.

Ьнотшцї топоніму Хоггь’ика в романі пов"язані з загибеллю ?ла:1;е дяох исяч чоловік у дні коронації Миколи 11:"После Ходынки и мучая у анежа Сачгин особенно избегал скопления л?.,іей ..."/"Зізнь Хяика амгина" т.ХХ.- С.286/. '

У тих випадках, коли емоційну забарвленість топонім отримує в роцесі привнесення додаткового значення, найменування часто набу-ає значення символу:"Уехать бы отсюда,- устало сказал Яков.- Да, в ятш. Я могу говорить по-французски" /"Дало Артамоновых" т.ХУ.1.-. 562/. '

У подібних прикладах адресна функція топоніму практично знеде-а до нуля, але підкреслено узагальнююче значення символу - Парик -зечля обетованная", де зникнуть геть всі тривоги і пвикооті -і для ероя настане спокій та благополуччя. Це узагальнююче значення то-оніму підкреслює'і контекстне оточення:"і.іой друг, ЗПЯЗЬ Урусов, тлично сказал:"Лаги:;; - Силодлюкая_куполь, в нем из.яеодваются_воє_ ущевнне_іщдуги и печали"/".,,лзнь Самгина" т.ХХ11.- 0.123/.

М.Горький инки иістовуе у текстах обігрупання Зсігальломовиої омо-імії:Орел - город, о ієн - птица:"В Оте >тоі ноц надяопом попишш цин политически1] человек,уде солидного возраста и большой умственюй аботы. Город - ск2чднй,_пнльныйА ничего_оплиного де_со,цетаит,_а_сви-зтва_г_сколько_угодно."/""лзнь Клима Самгина" т.XX.- С.313/.

М.Горький використовує у тволах назви як метонімію:"В тринадца-эм году, когда триста лет ^омансзд праздновали, Николай руку жал іе. іЗесь народ радовался. Лея Косгрома'.'/"Егор Булычев и другие"

.ХУ111.- С.109А

‘ Уособлення з використанням топонімів - один з найуживаніших ліпомі в письменника:"Так я воал, скажу вам, что даче Черное море до-іаснело_бн,_єсли бн_одо_меня сл шало. "/"Проходимец" т.111,- С.356/.

3 метою виразності письменник часто концентрує навколо однієї ізви різні тропи: -метаоори, порівняння, метонімію,створює образний інтекст:"Волнистая равнина вся исхлестана серыми дорогам, и пестій городок Окуров последи нее - к&к_зате^1ливая_ игрушка_на широкой, юлщепной .латтогаі"/"Гороцок Окуров" т.IX.- С.7/.

Як компонент ідіоматичного виразу топонім уживається і в загаль-

і народних фразеологічних одиницях,і в індивідуально-авторських:"Мола слезам не верит", "Ви н пропадете,как швед под По ставок'.1 "Все до-іги в Рим в едут" ■." Kan par єн надо разрушить", "Ты смотришь на этот год, как Атилла на Рим"; "Льется беда, как Волги вода"."Волга дала, дга и взялаУМосква нас не поит,не кормит,а кровь налу досыта пьет".

Такш чином, провощене дослідження СВІДЧИТЬ про Т'З, ЩО ТОПОНІМИ /реальні іірреальні/в ідіостилі. шсь-менштаа виступають стилістично маркованими засобами, можуть виконувати текстотворчу функцію.використовуватись для реалізації категорій і властивостей художнього тексту.

На захист виносяться такі пояснення: .

- топоніми - номінативні одиниці мови,що характеризуються повноцінними,

класицікаційни?ли ознаками,які відрізняють їх від апелятивної лексики; топоніми - фрагмент лексико-семантичної системи мови,і на ішх розповсюджуються усі закони цієї системи; .

- топоніми в ідіостилі письменника утворюють індивідуально-азторську .

топонімічну систему, яка відповідає законам загальнонародної топонімії, реальному топонімікону епохи письменника; • ■ _

- вибір топонімі в,специфіка їх вживання залісять від теш і жанру твору,

традицій використання топонімів у ХТ,загальної топонімічної1 концешдії письменника; . . ■ 1

- топоніш /реальні та ірреальні/виконують естетичну'функцію в структурі художнього цілого,простежується їх органічний зв"язок зі змістом твору;

- реальні топоніми характеризуються набором преоуппозицій, які реалізуються згідно з авторським задумом; , • ■ .

- в ідіостилі письменника у вживанні топонімів знаходять відображення

Традиції (юльклору, загалькомовні напрямки перетворення семантики,топоні ми,як інші лексичні одиниці.вживаються в образних контекстах; . . .

- в ідіостилі М.Горького переважають реальні тоітоніми, їх функції до-' сить різноманітні і не зводяться лише до зазначення мі сод дії;

- основні напрямки і способи стилістичного використання топонімів в ідіс стилі письменника тдайіачаїоться- як мовною специфікою топоніму, так і ді аг основних законів лексико-семантичної системи мови., ...

Основні положення дисертації відображені у таких публікаціях:

1.Система топониіупаческих единиц в художественной речи А.М.Горького. //36. наук-., праць викладачів і аспірантів КДУ.- К,- 1939,- С.100.

2.Топошімкческие_ единицы в художественной речи М.ЮЛеомонтова и ІЛ.Гооі кого//Актуальньге вопросы современного лермонтоведения.-К.-1939.-С.11-13,

3.Функции топонимических единиц в художественных текстах А.П.Чехова и

Горького //’Лоста республіканська ономастична конференція. Тези доповідей і повідомлень• — Одеса.- 1990,- С.71., "

4.Тог.оніми в художній мові .//Сучасні проблеми філології. Тематичний

збіпі::п< наукових гграцЬ.- 'С.- 1993,- С.139-144. , , .