автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Торговая лексика запорожского казацкого употребления

Полный текст автореферата диссертации по теме "Торговая лексика запорожского казацкого употребления"

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БОЙКО Лііраса Петрівна ,

%

УДК §01.313.7:33

ТОРГОВЕЛЬНА ЛЕКСИКА ЗАПОРОЗЬКОГО КОЗАЦЬКОГО ВЖИТКУ

Спещ2льніеть 10.02.01 - українська мова

АВТОРЕФЕРАТ дисертації иа здобуття наукового ступеня кандидата філологіппнх паук

Дніпропетровськ -1997

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі загального мовознавства Запорізького державного університету.

Науковий керівник:

Офіційні опоненти:

Провідна установа-

доктор філологічних наук, професор Чабаненко Віктор Антонович, завідувач кафедри загального мовознавства Запорізького державного університету

доктор філологічних наук, професор По-повський Анатолій Михайлович, професор кафедри української мови Дніпропетровського державного університету,

кандидат філологічних наук, доцент На-гіна Валентина Олександрівна, завідувач кафедри української мови Херсонського педагогічного інституту.

Сімферопольський державний університет ім. М.В.Фрунзе, кафедра української мови. м. Сімферополь.

Захист відбудеться “ 3 ” лютого 1998р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої ради Д 08.051.05 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук при Дніпропетровському державному університеті за адресою:

320625, ДСД10, м.Дніпропетровськ, пр.Науковий, 13, корп. 1.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Дніпропетровського державного університету.

Автореферат розіслано 199"7~ р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої рада доктор філологічних наук, доцент

Пристаїїко Т.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Вивчення джерельних мовних матеріалів минулого, що сприяють відродженню історичної пам’яті українського народу, особливо активізувалося в останні десятиліття. У цій галузі зроблено вже чимало, описано, зокрема, в діахронічному плані різні тематичні групи української лексики [А.А.Бурячок(назви спорідненості й свояцтва), В.О.Винник(метрологічна лексика), Г.В.Войтів, Г.М.Миронова (назви одягу, уборів, прикрас), М.І.Чікало (назви кольорів), О.В.Кровицька (назви осіб)].

Торговельна ж лексика української мови на сьогодні ще недостатньо вивчена. Залишається багато нез’ясованих питань, пов’язаних з історією Н становлення і розвитку, з також складання її як окремої підсистеми. Особливо вдячною для наукового дослідження є торговельна лексика, вживана у мовленні тієї чи іншої суспільної верстви за певних історичпих та соціально-економічних умов. Однією з таких суспільних верств в Україні кінця ХУ-другої половини XVIII століття було запорозьке козацтво. Вплив не тільки його військової, а й господарської діяльності відбився на всіх сферах життя українського народу, в тому числі й на мовній. Самобутні політичні, соціально-економічні обставини, в яких існувало запорозьке козацтво, мали значний вплив на формування торговельної лексики, бо й увесь слововжиток запорожців залежав від історичних умов того періоду.

Останнім часом значно зріс інтерес до історії козаччини, внаслідок чого з’явилося багато публікацій на цю тему. Початок же дослідження розвитку торгівлі та торговельних стосунків на Запорожжі покладено ще працями ,‘Ч.Скальковського, О. Андрієвсько-го,Д.Яворннцького.Пізніше з’являються наукові розвідки М.Слаб-ієнкз, М.Тищенка.Є.Загоровського, В.Голобуцького. А зовсім недавно вийшло в світ ряд публікацій та написано декілька дисертацій, гвтори яких тією чи іншою мірою торкаються питання розвитку торгівлі на Запорожжі. Це праці А.Бойка, В.Борисенка, В.Андру-ценка, А.Журби, І.Шульги.

В українському ж мовознавстві досі немае синтезуючої праці, в дай би досліджувалася торговельна лексика. Першу спробу описати іей прошарок слів зроблено в академічному виданні “Історія

української мови. Лексика і фразеологія”(Кнїв,1983). Однак це дос ліджеяня має описово-узагальнюючня характер і не подає структур но-семантпчпих особливостей кожної тематичної групи. Проаналізо вано різні тематичні групи торговельної лексики XIV-XVct. у кодек тивнін монографії ”3 історії української лєкснкологіГ(Кнїе, 1980). ? наукових розвідках та публікаціях Ф.Ткача, Л.Батюк, В.Горобця М.Рогаль,М.Худаша,А.Москаленка, О.Кровицької знаходимо аналі лише окремих слів, пов’язаних із торгівлею чи то з погляду семантн ки, чи то з погляду етимології, або з погляду словотворчої будови. ' сучасному мовознавстві з’явилися публікації та дисертаційні дослідження О.Покровської, в яких розглядаються окремі поняття пов’язані з торгівлею, як в діахронічному, так і в синхронічному ас пекті.

Торговельна лексика запорозького козацького вжитку не тількі не була об’єктом спеціального дослідження, але й самі джерела, ; яких засвідчена ця лексика, ніколи не залучалися до дінгвістичноп аналізу.

Актуальність даної роботи зумовлена не тільки відсутністю по дібяого дослідження в українському мовознавстві, а й тим, що вив чення торговельної лексики запорозького козацького вжитку значік доповнює наші уявлення про матеріальну культуру та соціально економічні стосунки на Запорожжі.

Дана дисертація має зв’язок з науковою плановою тематикой кафедри загального мовознавства Запорізького державного університету “Соціолінгвістична ситуації на Нижній Наддніпрянщині (історія сучасність)”.

Мета роботи - виконати структурно-семантичний, етимологічний та словотворчий аналіз торговельної лексики запорозького козацького вжитку як органічної частини словникового складу загальнонародної української мови на важливому етапі її історичного розвитку.

Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

- виявити слова і словосполучення, які засвідчені у пам’ятка? козацької доби, на позначення різних понять, пов’язаних із торгівлею:

- розглянути їх за дексико-тематичними групами;

- проаналізувати цей шар лексики з погляду семантики, походження та словотворчої будови;

- простежити, які зміни відбулися у досліджуваній лексиці в наступні періоди розвитку української мови, визначити роль цих змін у процесі становлення національної терміносистеми.

Об’єктом дослідження є торговельна лексика, засвідчена в існуючих пам’ятках козацької доби. Крім того, для порівняльного аналізу використано відповідну лексику з інших писемних пам’яток української мови ХУ-ХУПІ століть, а також фіксації ісгорико-етнографічнлх джерел.

Джерела дослідження. Джерела,як і об’єкт дослідження, специфічні. Через трагічну долю козацтва до нас дійшло їх дуже мало. Значна кількість документів періоду козацтва, особливо раннього, або зовсім знищена,або розпорошена по архівах Росії,Польщі, Ту-реччини,Швепії та інших країн.Найповніше збереглися документи Нової Запорозької Січі.Відсутність достатньої кількості матеріалів ранішого походження стала причиною того, що документи Архіву Коша Нової Запорозької Січі є основним джерелом нашого дослідження.Крім того, потрібний ілюстративний матеріал добирався і з інших джерел,а саме: з документів канцелярії Богдана Хмельницького, козацьких літописів,ділоеої документації Гетьманщини,матеріалів з історії Запорожжя О.Андрієвського.Ф.Макаревського, Д.Яворниць-кого,з козацького фольклору та художпіх творів про козацтво. Використано також дані з праць А.Скадьковськго, М.Слабченка, М.Тищенка, В.Голобуцького, зокрема з тих їх розділів,що стосуються торговельної справи на Запорожжі.

Методи дослідження. Основними методами дослідження є описовий, історичний та порівняльно-історичний. У процесі роботи при систематизації опрацьованого матеріалу використано й зіставний метод.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає, по-перше, у виборі об’єкта дослідження - торговельної лексики, що вживалася специфічною суспільною верствою у певний історичний період на окремій історпко-етнографічній території. По-друге, пропоноване дослідження є першою спробою в українському мовознавстві системного вивчення торговельної лексики запорозького козацького вжитку

з використанням фактичного матеріалу, який ще не був предметом лігнвістичних досліджень.

Теоретичне п практичне значення роботи зумовлюється йоте актуальністю і науковою новизною, а також визначається результата ми проведеної роботи, що можуть бути використані в подадьшю дослідженнях з історичної лексикології, у дослідженнях із сучасно: торговельної термінології української мови. Аналізований матеріал може бути використаний яри укладанні історичного словника української мови, а також у вузівських курсах історії української мови, у вузівських спецкурсах і спецсемінарах та в різного роду навчальних посібниках. Висновки дисертації становитимуть інтерес не лише для мовознавців, а й для істориків, дослідників козацького Запорожжя.

Апробація результатів дослідження. Окремі розділи та дисертація в цілому обговорювалися на засіданнях кафедри загального мовознавства Запорізького державного університету. Основні положення та результати дослідження доповідалися на щорічних підсумкових конференціях викладачів і студентів цього ж університету. Деякі практичні результати були висвітлені на IV і V Регіональних наукових конференціях “Історико-етнографічні дослідження Південної У країни”(Запоріжжя, 1996,1997); всеукраїнській науковій конференції “Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку” (Запоріжжя, 1996); міжнародних наукових конференціях "Література й історія” (Запоріжжя, 1996) та "Запорозьке козацтво в пам’ятках історії та культури” (Запоріжжя, 1997).

Публікації. Аспекти досліджуваної проблеми відображені у шести публікаціях.

Структура дисертації. Реферована дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків. До роботи додається список використаної літератури, список джерел та покажчик торговельної лексики. Обсяг дисертації - 160 сторінок, список використаної літератури - 19 сторінок (230 джерел), список джерел та їх умовних скорочень - 5, покажчик- 6.

ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обгрунтовується актуальність обраної теми, розкривається новизна, теоретичне та практичне значення, формулюються мета і завдання роботи, визначаються об’єкт і джерельна база дослідження, робиться короткий огляд літератури, подаються короткі відомості з історії торгівлі на Запорожжі. Зокрема тут відзначається, що вся торгівля Польщі, Литви, України і Південної Росії ХУІ-ХУІІІ століть була в руках запорозьких козаків і велася через їх посередництво. Торгівлю запорожці вели водними і суходольними шляхами. Перший ішов Дніпром у Чорне море; з трактових шляхів найвідоміші так звані “одвічні шляхи”: Муравський з лівого боку Дніпра та Чорний - з правого із їхніми боковими відгалуженнями.

Торгівлю водним шляхом запорожці проводили переважно з турками і татарами, а потім -із іншими східними народами - греками та вірменами. Суходольну торгівлю запорозькі козаки вели з Кримом, Польщею, Литвою, Росією, зі всіма регіонами України.

Запорозька торгівля з Туреччиною складалася із відправлених туди товарів російських мануфактур, свого хутра, необроблени.х шкір, вершкового масла, риби, українського тютюну, а в імпорті - переважно вина, бакалійних виробів, оливкової олії, шовкової і бавовняної тканини, а також зброї, свинцю, кінської збруї та іншого.

Основою торгівлі з Кримом була сіль, яку запорожці за ханськими ярликами брали в перекопських соляних озерах. Окрім кримської солі, запорожці вивозили й свою,бо з XVII століття Кінбурнські соляні озера, які знаходилися у володінні Прогноїнської паланки, вважалися козацькою власністю.Тут і видобувалася власне запорозька сіль, яка потім постачалася всім українським та польським містам. Січ регулювала вивіз солі з Криму, і тому чумаки змушені були брати квитки на проїзд туди в Запорожжі. В Криму на привезені товари накладалися різні оплати: ті, які стягували неофіційно, і ті, які були запроваджені офіційно. До останніх оплат належало “сороков£"та “баштове'’, а серед неофіційних зборів виділялися “толмацьке”,“незвикле ипто”, подарунки козацькій старшині.

Окрему статтю запорозького експорту становили коні. Бони характеризувалися високою конкурентоспроможністю на широкому європейському ринку і поставлялися у Польщу, Крим та Росію. Для

б

закупки їх до Січі добиралися навіть кавалерійські ремонтер] прусської -армії.Російські міста торгівлю із Запорожжям вели і основному через Київ, куди із запорозьких земель надходила риба мед, віск, шкіри, худоба та інші товари, де їх і скуповували російськ купці.

Жвава торгівля відбувалася між запорозькими і донськими коза ками. Шляхи її проходили через Південну Слобожанщину.

В усіх торгових операціях запорозьких козаків з сусідами сусідів із запорожцями першу й незамінну роль відігравали чумаки.

На Запорожжі розвивалася і внутрішня торгівля. Найбільше даних про цю торгівлю збереглося з періоду Нової Січі. Біля ГІідпіль-ненської Січі знаходився-форштадт, який звався Гассан-Баша. Це булс торговельна частина запорозької столиці, в якій розміщувалися торгові комори, декілька торгових рядів і яток, у яких продавали хліб, борошно, крупи, м’ясо, масло та інше; в ній також знаходилися шинки з виноградним вином, горілкою, пивом, медом та іншими напоями. Серед купців тут торгували не тільки запорозькі, а й крамарі з інших місць України, греки, вірмени, татари, поляки, євреї.

Торгівля велася не лише у самій Січі, а й у паланкових населених пунктах - Кам’яному на Кальміусі, Гарді на Бугові та в Микитішому на Дніпрі. З розвитком внутрішньої торгівлі в Січі починають проводитися ярмарки.

Торгівля була, з одного боку, значним стимулом економічного розвитку Запорожжя, сприяла зміцненню різних зв’язків, у тому числі й міжмовних, а з іншого, вона призводила до соціального розшарування козаків. Вона свідчила про високий економічний розвиток цього регіону України, а також про те, що запорожці визнавали II як важливу в соціальному відношенні суспільну потребу.

Назвами розділів основної частини дисертаційної роботи стали тематичні групи, виділені нами в торговельній лексиці запорозького козацького вжитку. Аналіз лексичних одиниць у рамках лексико-семантичних груп оформлений у вигляді окремих словникових статей, що мають таку структуру:лексеми паспортизуються, з’ясовується етимологія кожної з них, подається семантична характеристика, підтверджена ілюстраціями із джерел у хронологічному порядку, простежується доля термінів у подальші періоди розвитку української мови.

Перинні розділ -“Назви процесів і дій, пов’язаних із купівлею-

продажем”- присвячений лексико-семантичному аналізу таких лексем:

торговати, сторгувати, приторговатн, поторговати, торговля,

торгъ, торгованье; міняти, проміняти, вимінювати, мсна; купити,

скупити, накупити, покупка, купля, купецтво; продати, розпрода'-/ / // - / / ти, спродати, продаванье, распродажа; взяти; зоувати; гандлсва-

> / ft!

ти, гандель, гандлованпс; шннковатн, шинкованы, вишынкъ; комерція; шацоватн. Основу цієї групи лексики складають слова, шо сягають ще праслов’янського періоду торг, торговатік (ст.сл.трт.гь, ТрЪГ0БИНГГе<ПСЯ.*1ъ^ъ), купля < (купити сст.сл.коупитиспсл. *kupiti (*koupiti), продати, продажа < (із *pro-dadja), міняти < (ст.сл.мінити < псл. *raenjatij* meniti), взяти < (ст.сл. взьзДти < з *vt>z і j?ti). Від них утворився ряд дериватів, які активно функціонують в українській мові періоду козацтва (приторговатн, поторговатн, покупний, покупка, розпродати, спродати). Запозичення у цін семантичній групі представлені незначною кількістю (найдавніші - купити та запозичення пізнішого періоду - гандель< ([n.handel]< нвн.Handel), гандлевати < ([n.handlewac] < н. Handeln), шннковатн <([п. szynko-tvac]< свн. schenken “наливати, розливати”), шацоватн (<[n,szacowac] ; нім.schätzen “оцінювати”), комерція <([нвн. Kommerzien] <лат.

;ommercium). З XVI століття зі значенням “продаж вина, хмільних . „ „ / іапоїв на розлив вживається найменування вишынкъ, що утворене

безафіксним способом від дієслова вишинкувати. Серед аналізованих

:лів спостерігаються полісемні найменування (торговатн “вести тор-

■івлю”, а також “скласти угоду про купівлю-нродаж чого-небудь” та

добиватися зниження ціни, виторговувати”, торг “торгівля” і “місце,

іе відбувалася торгівля, базар”, покупка “купування чого-небудь” та

куплена річ , купля процес кушвлі-продажу, торгівля , “покупка і

товари, предмети купівлі-продажу”, купецтво “торгівля”, "‘товар” і

- • ■ „ і '« „ ■

зоїрна назва купців , шннковатн торгувати спиртними напоями і

торгувати, займатися торгівлею взагалі”).

Деякі полісемні слова одним із значень утворюють парадигма-

нчну синонімічну кореляцію: торговати - гандлевати - шннковатн;

оргъ - торго'вля - торгованье - гандель - купецтво - шинкованьс;

упля - покупка.

У сфері назв процесів і дій, пов’язаних із купівлею-продажем,у

запорозькому козацькому вжитку спостерігалася також фонетична,

словотворча та морфологічна варіантність: гандель - гендель; ку-/ / / / ' иецтво - купечество; продажа- продаж.

Серед лексики досліджуваної трупи поряд із назвами родових понять засвідчені словосполучення, які вказують на конкретну видову назву. Вони побудовані за моделлю прикметник - конкретизатор + іменник: торги великі, торги малі, торг/і вольні, прода'жа винная. Пам’ятками зафіксоване часте вживання лексеми покупка (дериват від покупити < купити < гот. kaupon), яка функціонує у складі словосполучень, що уточнюють її вид: покупка са'ла, покупка соли, покупка жерсбцовъ, покупка волс^в и коней, покупка рыбы, покупка горілки, хлібная покупка.

У другому розділі “Лексика на позначення торгових приміщень та місць торгівлі” на генетичному, функціональному, структурно-семантичному рівнях аналізуються лексеми: базарь, рннокъ, ярма-рокъ, рядъ (крамний, хлібний, шинковий, різницький), крамниця, крамть, лавка, складъ, комора (шинкова, крамна, торгбва), магазеннъ, шннокъ, шинкова оудка, торгова будка, базарна будка, корчма, ліодовня, ліох, таша, ятка.

Обстежені пам’ятки писемності свідчать, що в активному вжитку запорозьких козаків було слово шнио'къ “приміщення для продажу спиртних напоїв”,запозичене з германських мов (сен.schenke,schenk) через польське посередництво (п. szynk “трактир”). У вільний від військових походів час всі запорожці мали право варити мед, пиво, брагу і займатися продажем спиртних напоїв. Мабуть, саме через це на запорозьких землях існувала велика кількість шинків. За документами січового архіву 1770 року, в усіх козацьких володіннях нараховувалося більше 37Ö шинків. Козаки любили проводити дозвілля у шинку, можливо саме тому, лексема шинок досить часто вживається в матеріалах, пов’язаних із Запорожжям. У документах засвідчений і її фонетичний варіант шннкъ. Найменування шинок є стрижневим компонентом у складі словосполучень шинки гор^лчаніе, шинки медовие, шинки оражние, шинки пивнне. Зрідка як синонім до слова шинок у записах народної творчості та літописі Величка зафіксоване слово кабак. Лексема шинок вступає в синонімічні зв’язки із складовими найменуваннями шшіко'ва будка, шинкова комора

та лексемою корчма.

Заможні козаки разом із шинками утримували льодовні і льохи. Саме у писемних джерелах козацької доби лексеми ліодо'вня <(льодовий<лід<псл.*іесіг) і ліох < ([п. loch] < свн. loch “сховище, яма”) засвідчені у значенні “приміщення для продажу і зберігання хмільних напоїв”.

Як назви торговельно-складських приміщень у цей період функціонують слова комора, складь, магазейнь. Лексема комора на той час розширила своє значення і вживалася як самостійно, так і в складі словосполучень торгова комора, крамна комора, шинкова комора. Іноді до складу словосполучення торгова комора входить прикметник, який вказує на власника комори: арменскне торго^ліе комори, грецкне торговне комори.

На позначення річного торгу чи торгу, який відбувався тільки декілька разів на рік у спеціально визначені терміни, пам’ятками фіксується лексема ярмарок, що запозичена з німецького Jahrmarkt (“річний торг”) через польське посередництво. Ця лексема характеризується морфологічною (ярмарок - ярмонка) та фонетичною (ярмарок - ярмонок) варіантністю. Зауважимо, що форми ярмонка, ярмо-нок запозичені з російської мови.

На запорозьких базарах існували цілі торгові ряди. Вони іменувалися в залежності від назви товару, який у них продавався. Так, на запорозькому базарі існували крамний, хлібний, ішшкарскин,

різницький ряди. Для позначення назв невеликих торгових при. . - ! 1^1 / міщень засвідчені лексеми ятка, торгова оудка, крамь, а також та-

ша у значенні “ярмаркова палатка”.

Проаналізована тематична трупа являє собою загальнонародні назви, більшість яких була відома староукраїнській мові X1V-XV століття. До них належать базарь, ринокь, ярмарокь, ла'вка, складь, комора, корчма, яРка.

Майже всі представлені лексеми даної групи були на той час однозначними, за винятком слова крамь, яке засвідчене писемними пам’ятками у двох значеннях: 1) невелике торгове приміщення; 2) товар. У цій групі спостерігається найбільше запозичень із германських , / / ^ / . мов (ринок, шинок, льох, крам, оудка, ярмарок) та поодинокі запозичення з польської (таша), тюркських (базар), давнє запозичення

з грецької (комора).

Третій розділ “Лексика на ггозначенння осіб, пов’язаних з торгівлею” складається з двох підрозділів. У першому міститься лекси-ко-семантичний аналіз назв осіб, які безпосередньо пов’язані з торгівлею. Сюди входять: купець, куие'цкіс люди, базарні люди, торго-/ . / / . / > і вець, торгові люди, ярмонкові люди, гость, продавець, шпнкаръ,

шинкарка, крамаръ, мясникъ, покупщнкъ, скупщнкъ, орендаръ, кредито'ръ, фа'кторъ, фурманщнкъ.

Стрижень цієї лексико-семантичної групи становить лексема купець. Купцем у запорожців називається великий і дрібний торговець, а також місцевий або приїжджий з інших міст і держав. Слово купе'ць

є стрижневим компонентом у складі словосполучень атрибутивио-• , / / . / / . / іменного характеру (купці кримські, купці турецькі, купці малорос-

сиискіе, купці великороссинскіе, купці перекопские, купці кїевскне, купці путнмлскне). Часто як синонім до слова купці пам’ятками засвідчене словосполучення купе'цькі люди.

Лексема торговець, очевидно, не була характерна для вжитку запорожців, бо вона засвідчена у пам’ятках поодинокими випадками, частіше вживається словосполучення торгові люди.

Найменування гость <(ст.сл. гость< псл. *gostb<ie.*ghostis) у значенні “іноземний купець” вживається рідко, до того ж із поясненням у дужках купець, а це означає, що на той час таке значення слова гость не було поширеним у запорожців. Пам’ятками козацької доби засвідчена лексема фурманщик у значенні “особа, що займалася перевозом будь-яких товарів, у тому числі й купецьких”.

В аналізованій групі зустрічаємо слова спільнослов’янського походження (купець, гость), лексеми, що були відомі в староукраїнській мові XIV-XV століття (продавець, м’ясник), а також запозичення шинкар < (п. szynkarz), фактор<([п. faktor]<naT. factor), кредитор < ([нім. Kreditor]<naT. creditor).

До торговельних неологізмів XVI - XVII ст. належить лексема одиосум “січовий купець, який вступав у спілку із стороннім для Січі купцем”та базарний атаман - особа, яка відповідала за проведення всіх торгових операцій, вирішувала різні справи, пов’язані з торгівлею. Кожен торговий ряд на січовому базарі мав свого базарного отамана. На базі запозичень на власне українському мовному грунті

■ " / / . / _

утворені найменування шинкарка, орендар, фурманщнк. До новоутворень у сфері торговельної спеціалізації цього періоду належить лексема крамарь - "торговець роздрібним товаром”.

У другому підрозділі “Назви осіб, які займалися збором торго-„ . / /„ . / вого мита розглядаються лексеми шафарг, кантарчен, індукторь, / . / / / / _ , / екзакторь, іакторь, цолнер, откупщнкь, вьісіілок-ь. Так, шафарями

у запорожців називали осіб, які збирали податки на переправах із проїжджих купців, дрібних торговців та промисловців. Це слово запозичене у першій половині XVII століття з германських мов через польське посередництво, де БгаГагг “наглядач, управляючий фермою”. Інша лексема кантарчен вживалася у значенні “чиновний козак у запорожців, який займався збором податків із торговців і продавців на запорозьких базарах”. Він також стежив за правильністю вагів і мір, призначав ціну за привізний товар. За словами Д.І.Яворницького, посаду військового кантаржія можна зрівняти з міністром “державного майна” якого-небудь невеликого західноєвропейського князівства тодішніх часів. У вжиток запорожців слово потрапило, очевидно, з польської мови, де капіоггу, капіопуБІа - “прикажчик”.

Особа, яка займалася збором мита із товарів, що ввозилися, у досліджуваних пам’ятках іменується індуктором. Слово запозичене з латинської мови через посередництво польської. Засвідчене

пам’ятками з XVII століття. З того ж таки ХУІГ століття фіксується / - « • - • лексема вьіснлокь у значенні відряджений на торгові дороги наглядач за привізними і вивізними товарами, яка утворена суфіксальним

, . . / спосооом від дієслова висилати.

Більшість слів цієї групи, за винятком лексем вьіснлокь і от' ‘ - / л. '

купщнк, є запозиченнями козацької доои з германських мов (шафар , цолнер) та латинської (індуктор, екзактор, іа’ктор) через посередництво польської мови. Безпосередньо з польської запозичена лексема кантарчен.

Окремі слова характеризуються фонетичною варіантністю: кан-торчий - кантарчен, екза'кторь - ексакторь. Спостерігається у цій групі явище метатези (шафарь - шарафь).

У четвертому розділі ’’Лексика на позначення митних зборів” піддаються всебічному аналізу слова, які називають митні збори. Тут же наводиться коротка довідка про запровадження митниць на Запо-

рожжі. До 1754 року на козацьких землях існували лише внутрішні митниці, тому Запорожжю належало виплачувати внутрішні мита -індукту та евекту, тобто довозове та внвозове. Із знищенням 1753 року внутрішніх митниць у Кременчуці та Переволочній були встановлені пограничні митниці. Трохи пізніше такі митниці були засновані у Царичанці й Бахмуті, де з товарів, що довозилися й вивозилися запорожцями, в тому числі й із харчів, почали стягувати мито за підвищеним тарифом. Такі процеси сприяли утворенню різних назв митних зборів. Ця лексика у джерелах козацької доби представлена

двома підгрупами: загальні назви митних зборів (мито, пошлина, по-f / / • / / ✓ . ч • винность, оплатка, даток, шдукта, евекта, екзакція) та конкретні

назви мита (торговое, ярмаркове, мостове, мостовщина, гребельне, иогребельне, перевізне^, баштовое, сороковое, солонское, толма^і-кое, возовое, чопової, шеляжное, весовое, поме'рное, скетпее, капщнзна, сборъ, ралець, руга, показанщнна, объвнстъка, аренда). Як назва пограничного мита пам’ятками засвідчується лексема цло.

За походженням ця лексико-тематична група не є однорідною. Деякі слова успадковані із староукраїнської мови: мито, пошлина,

> / > / / ' о

даток, повинность, мостовщина, мостовое, торговое, руга. Запозичення складають невелику кількість слів. Серед них найчастіше зустрічаються латинізми (екзакція, індукта, евекта), германізми (цло). Всі вони запозичені через посередництво польської мови. Більшість же цих назв є новоутвореннями періоду козацтва, які пов’язані з історичними обставинами цього періоду. Так, спеціальний збір, який платили чумаки біля воріт Перекопської башти, одержав назву баштової. Сорокової - назва мита, яке збиралося татарами у Перекопі не грішми, а товарами. З усіх привізних товарів бралася сорокова їх частина, звідки пішла й назва мита. З 1743 року по всіх містах Криму почали стягувати з привізних товарІБ податок на перекладача -“толмача”, який і одержав назву толмацкое.

Гетьмани іноді обмежували шинкарський промисел. Ю.Хмельницький дозволив продавати горілку тільки бочками, а не вроздріб. Всякий, хто продавав горілку, мав сплачувати належні збори: по-відерко'ве від продажної вроздріб відрами горілки та скатне від бочки горілки, що продавали її гуртом. Таким чином, пам’ятками

зафіксовані лексеми повідеркове і скетнее як назви податків від продажної горілки вроздріб і гуртом на “скат”. З XVI століття мито, яке сплачувалося купцями при провозі товарів за оповіщення про їх прибуття, одержало назву обі-вистька. Той, хто прибував, повинен був з’явитися особисто і повідомити про привезені ним для продажу товари. Це носило ім’я "явки” для купця і “обвестки” для товару. Хто не "об’явився” і не “совістився”, тон не мав права зупинятися на заїжджих дворах, навіть приватних- квартирах, наймати потрібні приміщення і користуватися міськими складами.

У досліджуваних пам’ятках лексема аренда (< [п. агепсіа] < лат.аггеїкіа) означає вид податку. Вона бралася за право торгувати певними товарами. Орендна плата бралася також за крамниці, що належали куреням, і витрачалася на потреби курінного товариства. З XVII століття - це “податок переважно з шинків”, а пізніше і сам “шинок”.

Лексема капщизна, за Д.І.Яворницьким, пошлина “съ вина горілого, хто пиво варить, мед снтнть, хто холвекь будетт. вином шинкувати”, тобто це мито за право продажу вина. Винокурна плата від бочкп (чопа) має назву чоповс/е. Податок за право продажу спиртних напоїв іменувався шеляжное. Очевидно, сплачували цей податок шелягами, звідки й походить сама назва податку.

Найпродуктивнішим способом утворення конкретних назв мита був морфо лого- синтаксичний.

У “Висновках” узагальнено результати проведеного дослідження. Тут відзначається:

1. /Дослідження торговельної лексики запорозького козацького вжитку дає підстави твердити про II системний характер, що проявляється в тематичному групуванні. У пій лексиці відобразилися внутрішньомовні зміни, загальні тенденції історичного розвитку української мови, а також соціальні чинники, що впливали на її становлення і розвиток.

2. Із проаналізованих у даній роботі стосовно вживання, семантичної та дериваційної структури, походження і системних зв'язків 166 лексем 41 слово ввійшло до складу сучасної української літературної мови, 4 лексеми відомі як діалектні.

3. Основу торговельної лексики запорозького козацького вжитку

становлять слова загальнонародної української мови, успадковані від староукраїнської (купити, міняти, торговйтн, продати, купля, торговля, продажа, корчмі, л^вка, яЧка, складь, торгь, рядь, купець, мясникь, мито, мостові).

4. Серед досліджуваної лексики відзначено 16 словосполучень і 9 слів, які не зафіксовані лексикографами і ще не були предметом лексикологічного аналізу (базарь сечовин, базарь крамнин, базарний атаман, базарна будка, шинкова будка, комора торгова, комора шинкова, комора королевска, шдуктиші зоор, люди оазарні, люди ярмонковиє, рядь різинцкнй, рядь хлібний, рядь шинкарский, торговий промисел, ярмонковиє збори, односум, баштово'е, сорокової, толмацкое, покухо^ное, шеляжное, ске'тнее, показан-щнна, іа^тор).

5. Для вираження одного й того ж поняття у козацькому вжитку існувало декілька назв- синонімів. Часто до синонімічних рядів входять запозичені слова, а також однокореиеві, однослівні найменування і словосполучення: торгь - торговля, купецтво, гандель; торго-вати - гандлевати, шннковатн, торгь - базарь; торговець - торговий чоловш, купець; купці - купецькі люди; шинок - корчма/ / - / ✓ / // /

каоак -шинкова будка - шинкова комора; мито - пошлина - даток- цло - повинность; солонское - контарие та інші.

6. Незначна кількість лексем характеризується антонімічними відношеннями: купля - продажа, індукта - евекта; взяти - збути.

7. У групі дослідженої лексики простежуються фонетичні (ган-

I / /„ /„ /

дель - геидель, шинкь - шинокь, кантарчеи - кантарчин, ярма-рокь - ярмонокъ, екзакторь - ексг(кторъ); морфологічні (продала -продаж, ярмарокъ - ярмонка); словотворчі (фурманщнкь - фур-манчикь, мостове* - мостовщина, гребельне - погребельне, купечество - купецтво, платка - о/платка) варіанти та явище метатези (шафар - шараф).

8. Більшість слів, успадкованих із староукраїнської мови, у вжитку запорозьких козаків функціонує з тими ж значеннями, що і в писемних пам’ятках попереднього періоду (иродава'ти, торговати, міняти, купити, розпродати). Проте в результаті бурхливого розвитку торгівлі, розширення економічних зв’язків між країнами окремі тематичні груші слів зазнали семантичних змін. У пам’ятках ко-

зацької доби з новим значенням вживаються лексеми накупити, комора, а деякі слова звузили семантику (купля, корчма7, продажа).

9. Торговельна лексика запорозького козацького вжитку поповнювалася різними шляхами. Широко використовувався морфологічний спосіб словотворення, зокрема суфіксальний; нові назви утворювалися як еід слів власне українських, так і від запозичених (торгові(тн - торгованье; розпродати - розпродала; гаидловати -гандлованнс, шинковатн - шиикованьс; купець - купецтво; торгова™ - торговець; откупнтн - откупщик; скупити - скупщик; арен/ / / / . ✓

да - арендар; шинкар - шинкарка; крамь - крамниця; фурман -

фурманщик, льодовий - льодовня). Відзначаємо також префіксальний (приторіовати, поторговатн, скупити, накупити, спродати, іюгребельне, оплатка, вимГнювати, розпродати, сторгувати) та префіксально-суфіксальний способи (объвистъка, показанщипа, повинність). Морфолого-синтакснчний спосіб особливо продуктивний прн утворенні назв митних зборів. Тут субстаптивовапі прикметники виступають у формі середнього роду (сорокової, перевозне, мостове, толмацкое, скетнее, шеляжное, ярмаркове, торговое, поме'рное, возовое, гребельне).

Багато термінологічних словосполучень, пов’язаних із торгівлею, утворено синтаксичним способом. Це переважно сполучення ■ , / / . ! / . іменника з прикметником (люди купецькі, купці турецькі, торг купецький, промисел торговий, базар крамний, комора шинкова, будка базарна, ряд крамнин).

Збагачення торговельної лексики запорозького козацького вжитку відбувалося часом завдяки семантичному способу словотворення. Переходячи у розряд терміна, загальнонародне слово поряд із широковживаними значеннями набувало нового, вузькоспеціального (оренда - “податок з млинів і шинків”, потім "шинок, корчма”; комора - “кімната”, потім “митниця”; “місце, де зберігалися товари для продажу”).

10. Міжнародні економічні зв’язки; Запорожжя зумовили появу нових запозичень із західноєвропейських і східних мов. не засвідчуваних у пам’ятках староукраїнської писемності ХІУ-ХУ століття. Частина цих запозичень, зокрема із західноєвропейських мов, з’являється через посередництво польсько! мови. Однак ні запозичен-

ня займають незначне місце. З германських мов або через їх посередництво запозичені такі слова: шііііок, шинковатн, шафар, шацовгС-ти, крамар, фурман, крам, комерція. Є запозичення з тюркських мов (базар), з латинської мови (фактор, екзактор, екзакція, індуїста, евекта, іактор), з польської мови (шинкар, таша), з російської (кабак, ярмонка, магазейн).

11. Історична перспектива аналізованої лексики неоднакова. Одні слова з певними фонетичними чи семантичними змінами дійшли до нашого часу і широко використовуються в сучасній українській літературній мові. Збереглася значна група слів-назв процесів і дій, пов'язаних з купівлею-продажем (купувати, продавати, розпродати, покупка, торгівля), назв осіб, пов'язаних з торгівлею (продавець), назв приміщень та місць торгівлі (склад, магазин, крамниця, база'р, ярмарок).Інші сдоЕа стали історизмами, надбанням пасивного лексичного фонду української мови. Цс, в основному, слова, що означають назви митних зборів, а також деякі назви осіб-учасників торгового процесу та окремі слова, які означають дії, пов'язані з торгівлею (мостове, мостовщина, капщнзна, возовое; вьішинкь, шинкова'иьє; торговець, корчмар, шинкар, купець, гость). Деякі слова донедавна були відомі в сучасній українській літературній мові як застарілі (шинок, корчма), але на сучасному етапі вони знову повертаються до активного вжитку.Лексеми лавка, таша, базарь, базарянин в сучасній українській мові відомі як діалектні.

Основні положення дисертації відображені в публікаціях:

1. Лексика на означення митних зборів у мовленнєвому вжитку запорозьких козаків // Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку: 36. наукових праць, присвячених пам’яті професора С.П.Са-мійленка. -4.1. - Запоріжжя, 1996. - С.168-170.

2. Торговельна лексика у романі 3.Тулуб “Людолови” // Література й історія: Матеріали Міжнародної наукової конференції. - Запоріжжя, 1996. - С.236-238.

3. З історії торговельної лексики запорозького козацтва //Нариси культури українців Півдня. - Запоріжжя, 1997. - С.42 - 44.

4. Лексика на позначення дій,пов’язаних з торгівлєю(на основі доку-

ментів Б.Хмельницького )//Тези доповідей наукової конференції викладачів і студентів університету.-Ч.2.-Запоріжжя, 1994,-С.76-77.

5. Торгові стосунки козацького Запорожжя як соціокультурнин фактор розвитку Південної України // Розвиток культури української нації ти культур національних меншин: історія, сучасний стан, перспективи (на матеріалі південного сходу України): Тези доповідей регіональної наукової конференції. - Запоріжжя, 1995. - С.З.

6. Документи Кота Нової Запорозької Січі як джерело вивчення торговельної лексики 11 Тези доповідей наукової конференції викладачів і студентів університету. - 4.2. - Запоріжжя, 1995. - С.49.

Бойко Л.П. Торговельна лексика запорозького козацького вжитку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук із спеціальності 10.02.01 - українська мова. Дніпропетровський державний університет, Дніпропетровськ, 1997.

У роботі в лекспко-семантичному аспекті досліджено торговельну лексику запорозького козацького вжитку. Проаналізовано походження і функціонування, з’ясовано склад і структуру термінів, пов’язаних із торгівлею; розглянуто системні відношення всередині досліджуваної групи лексики.

До роботи додається покажчик торговельної лексики.

Ключові слова: торговельна лексика запорозького козацького вжитку, лексико-семантична група, етимологія слова, семантика слова.

Бойко Л.П. Торговая лексика запорожского казацкого употребления. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01-украинский язык.Днепропетровский государственный университет, Днепропетровск, 1997.

В работе в лексико-семантическом аспекте исследована торговая лексика запорожского казацкого употребления. Проанализированы происхождение и функционирование, установлены состав и структура терминов, связанных с торговлей; рассмотрены системные отношения

внутри исследуемой группы лексики.

К работе прилагается указатель торговой лексики.

Ключевые слова: торговая лексика запорожского казацкого употребления, лексико-семантическая группа, этимология слова, семантика слова,

Boyko L. A commercial vocabulary of the Zaporozhya kosack usuage. - Manuscript. '

Dissertation presented for the degree of Candidate of Philology (speciality 10.02.01 - "Ukrainian Language”) in the Dnipropetrovsk State University, Dnipropetrovsk, 1997.

The commercial vocabulary of Zaporozhya kosack usuage is studied in the lcxico-semantic aspekt. The history of the origin and work of the terminology related to the commerce are considered, its contents and structure are revealed, the system relations inside analyzed group are determined.

The work is supplied with a glossary of the commercial vocabulary.

Key words: a commercial vocabulary of Zaporozhya Kosack usuage, lexico-semantic group, the etymology of the words, a semantic of the word.