автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.05
диссертация на тему: Ценность как предмет этико-философского анализа

Полный текст автореферата диссертации по теме "Ценность как предмет этико-философского анализа"

ЮЙВСЬКИЙ УНИВЕРСИТЕТ ivteiii ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

СШЕРС Валерш Анатолшор

ЩНШСТЬ ЯК ПРЕДМЕТ ЕТИКО-ФШОСОФСЬКОГО АНАЛ13У 09.00.0f — етика

Автореферат дисертацп на здобуггя наукового ступени доктора фшософських наук

Кшв —1997

РГ6 од О ь ФЕЯ

КШВСЬКИЙ УН1ВЕРСИТЕТ ÍMeni ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

CIBEPC BaJiepiii Анатолйгович

УДК 1 МИ 7

Ц1НН1СТБ ЯК ПРЕДМЕТ ЕТИКО-ФЫОСОФСЬКОГО АНАЛ13У 09.00.07 — етика

Автореферат дисертаци на здобуття наукового ступеня доктора фшософських наук

KIIÏB

—1997

Дисертащею е рукопис

Робота виконана на кафедр! етики, естетики та культурологи Кшвського ушверситсту ¡меш Тараса Шевченка

Науковий консультант — доктор фшософських наук, професор

0.1.ЛЕВИЦЬКА

Офвдйш опоненти:

Доктор фшософських наук, старший науковий сшвробггник А.М.Срмоленко, 1нститут фшософй НАН Украши

Доктор фшософських наук, зав. кафедрою сощологп, професор Н.1.Пасько, Кшвський нащональний медичний уншерситет

Доктор фшософських наук, професор кафедри теорп та юторп фшософй ТЛ.Ящук, Кшвський ушверситет ¡меш Тараса Шевченка

Провщна установа — Нацюнальний техшчний ушверситет Украши "Кшвський пол1техшчпий шститут"

Захист вщбудеться шчня 1998 р. о " /3" годин1 на зааданн1 спещал1зовано1 вчено! ради Д. 01. 01. 39. при Кшвському ушверситеп ¡мен! Тараса Шевченка за адресою: 252001, Киш, вул. Володимирська, 60

3 дисертащею можна ознайомитись у б1блютещ Кшвського ушверситету ¡меш Тараса Шевченка (вул. Володимирська, 58)

Автореферат розшлано " 9" грудня 1997 р.

Вчений секретар спещал1зовано! вчсно! ради

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуалыпсть теми досшджения. Актуальнють дослщження проблеми цшносп в цшому обумовлена постшною необхщнютю приведения у вщповщшсть системи попередньо визначених загальнозначущих принцишв ! ор1ентир1в суспщьного розвитку з особистюною формою IX практичного втшення.

Перспектива конструктивного поеднання ввдмшних, а шод1 протилежних св1тоглядних подход ¡в пов'язуеться фшософ1ею з сучасною тенденщею до гумашзаци вах вим1р1в сощального буття. Однак ютор1я засвщчуе, що тенденщя не завжди перетворюеться в очкуваний результат, а фшсащя певно! тенденцй не дае однозначно!' вщповда на запитання про те, яким чином повинен здшснюватися пошук остаточних цшшсних пщстав ¡снування, щоб його результати не перетворились на шструмент ¡деолопчного маншулювання чи таку "загальнолюдську цшшсть", до яко!' звертаються в останню чергу 1 за вщсутшстю будь-яких шших дшових аргумента.

Тому проблема цшностт постае скорте як безумовно актуальна: вона заторкуе сферу внутрппнього духовного житгя кожно! особистосп ¡, разом з тим, вимагае розв'язання у загальнш сусшльно-легшшовашй форм1, оскшьки зосереджуе в соб1 не тшьки силу вах невир1шених людством питань, що воно звертае в першу чергу до себе, але й несе конкретно-¡сторичний тягар, утворений насадками вщ спроб радикально виршити цю проблему.

Проголошення незалежноюУкра'шою стратепчного курсу на розбудову демократично!', економ1чно розвинено!', сощально ор1штовано! держави обумовлюе прискорення процесу !Т штеграцп до св'ггового сшвтовариства. Реал1защя цього курсу потребуе визначення основних цшшсних засад духовного в1дродження нацп 1 стввщнесення !'х з контекстом св1тово! духовно!" 1 сощокультурно!" ситуацп.

В сучаснш духовнш ситуацп формування загально! цшнгсно!" парадигми визначаеться д1ею двох фактор1в. 3 одного боку - це домшування в культурах захвдних кра'ш протягом XX столптя 1 поширення на Схщ в останнш час критерш утилггарного усшху як основи оцшки будь-яко! д1яльностг 3 шшого - сощокультурний феномен духовно-практичного заперечення зазначено!' установки, що обумовило неможливють и остаточно! ушверсал1защ!"! абсолютизацп.

За останнш час загальний результат Д11 цих фактор1в виявляе себе в сощо-практичшй площиш у зовшшньому 1 внутршшьому планах. Ззовш - як пошук шлях1в усунення загрози безконтрольного використання науки \ техшки, забруднення навколишнього середовища, дискримшацшно! економ1чно! експансп окремих кра!'н або угрупповань. Внутршньо - як намагання забезпечити керовашсть суспшьним оргашзмом на основ1 знаходження позитивних цшшсних пщстав для формування об'еднавчих свхтоглядних уявлень, нормативних систем 1 морально-цшшсних оркнтацш, а вщтак лептимацн полггичних ршень 1 аквдй.

Актуальность дослщження проблеми цшносп, таким чином, обумовлюеться не тшьки нагальною потребою пошуку загальнозначущих пщстав для вибудови фундаменталышх морально-цшнюних opieHTHpiB суспшьного розвитку, але й необхщшстю визначення вщповщного шляху ïx формування, який пов'язуеться з прояснениям змшту, структури i характеру функцюнування шдивщуально!' цшшсно! свщомосп. Виявлення реального шляху формування шдивщуально!" цшносп як внутршньо! духовно! опори ocoôhctoctî виступае, в такому pa3i, дшовим засобом протистояння загальшй 3arpo3i вщтворення умов системного духовного пригноблення чи оргашзованного щеолопчного мантулювання, прикладами руйшвно! да яких рясшють сторшки давньо!' чи новпньо! icTopiï кожно! наци.

Стан вивчения проблеми. Можлив1сть визначення ступеня дослщженост1 тематики значною Mipoio залежить вщ характеру постановки проблеми, що розглядаеться. Проблема цшносп як така вщома з другоУ половили XIX столотя, коли Г.Лотце bbîb це поняття для позначення спсциф1чно цшшсно! сфери людського буття, але вже Б.Паскаль (Le Second Discours sur la Condition des Grands les "grandeurs d'établissement ". " Другий лист про умови визнання великих людей владою") розр1зняв велич установлень (цшностей), що залежать вщ волг людини i натуральних установлень, що мicтятьcя в природних великих якостях дуцп i тша.

I. Кант намшщ шлях до абсолютизаци цшностей. В "Meтaфiзицi нрщйв" розр1зняеться BapTicTb pe4i i ïï достошство. Останне, як внутршня цшшсть, не мае зовшшнього етавалента, отже не може бути замшеним, с абсолютом. Проблематику цшносп в сфер! моральное-!! визначае саме це положения. Самоцшшсть кожно!' людини i всього людства визначасться як цшь в co6i. Практично через розвиток сощального життя це означае необхщшеть утвердження реально! здатносп до свободи.

Вщ нам1ченого русла согиально! трактовки цшностей ломано вщхиляеться иозищя Ф. Нщше. На його думку в етищ слщ вбачати не стшьки сощальш судження, скшьки симптоми вггальних вимог, як1 пов'язаш з принципами Boni до влади. Для пропоновано! в дисертацп постановки проблеми 4iHH0CTi важливою виявляеться трактовка само! здатносп людини до визначення абсолютних цшностей.

Ф.Нщше вважае, що оцшка будь-чого як абсолютно!' цшнот е проекщею нашого несприйняття св1ту. Ця проекщя необхщна люди ni як виду для епшкування. Поняття " проекцц" розглядаеться в po6oTi на ochobî запропонованого шдходу дослщження цшносп.

Розробка uinnicHoï тематики в соцюлоги знания М.Вебера гранично чггко окреслила ïï сощальну aктyaльнicть i саме це дозволяе визначити як необхщшеть пошуку нових пщход1в i принцишв розв'язання проблеми цшностч, так i вичерпашеть суто рацюнального, логко-понятшного розгляду цшносп. Сощальш дп шдивща мають для нього безумовну цшшсть. Рацюнальна складова цшшеного типу дп шдивща може бути етичною, рел1гшною чи пол1тичною, однак вона обумовлюеться категоричним ¡мперативом особистосп. Останнш не дискутуеться, отже

не може бути пор1вняним як цшь з шшими. Тип д1яльносп, ор1ентований на цшь, поеднуе в соб1 рацюнальнють 1 ясшсть.Напротивагу цьому, поведшка, заснована виключно на цшшснш мотивацн, несе в соб1 елементи ¡ррацюналыюслч i являе фундамент етики переконань. Таким чином, фактичне визнання впливу абсолютно'1 цшносп поеднуеться з оцшкою и впливу як сощально небезпечного.

Виявлення цього аспекту проблеми цшносп дозволяе до певно1 М1ри пояснити вщсутшсть вщповщно! значущосп само1 проблеми, уваги до и дослщження в фшософськш л1тсратур1 суто матер1ал1стичного спрямування. Наслщком дискусп з проблеми цшност!, що актуал1зувалась з другоГ половини 60-х рогав, стало поширення розумшпя щнностей як таких, що подшяготься на суб'ективш 1 предметш, а останш виявляють себе як значущють об'екта для суб'екта. Ряд автор!в вважае, що е реч1 та и властивосп, як'\ потр1бш (необхщщ, корисш, приемш) людям певного суспшыюго класу, або окремим особистостям для задоволення IX потреб та штереав.Найбшьш чггко ця позищя висловлена В.П. Тугариновим.

1нпп автори, а 1х переважна бшьписть, вважають що цшшсть е вщношенням значущосп об'ект1в сощального 1 природного свггу для суб'сктт сощально'1 практики (шдивща, колективу, сусшльства). Цшшсть залежить вщ властивостей як суб'екта, так I об'екта, але не сшвпадае з ними. Цшшсть, на IX думку, задана практичною д1яльшстго суб'екта. Вщображення шеУ об'ективно! значущосп у його свщомосп I виступае як оцшка. Така трактовка природи цшностей мютиться в працях С.Ф.Аншмова, Л.М. Архангельського, В.О.Василенка, М.С.Кагана, Л.Н.Столовича та шших.Однак при такому розумшш цшшсть практично зводиться до потреби чи штересу, а складний, багатовим]рний характер людсько\' cyб'eктивнocтi залишаеться поза розглядом чи спрощуеться.

Немае визначеност серед aвтopiв 1 вщносно оцшки як важливо! аксюлопчноГ категори. Оцшочна Д1яльшсть суттево вiдpiзняeтьcя в1д шзнавально1, однак обгрунтування специфки ощночного вщображення шляхом визнання и нерозвиненою формою вщображення св1ту, обумовленою емоцшним характером ощнки, як це мае мюце в трактовщ О.Г. Дробницького, не дозволяе остаточно прояснити специфику ощночного вщображення.

ГПсля спроб постановки I розв'язання проблеми цшност1 1з застосуванням д1алектико-матер1ал1стично\' методолоп\' штерес до проблеми щнностей виникав лише спорадично i не як самостШний, а в межах критики зах]дно1 сощолопчно1 1 фшософськоУ думки 1 завершувався переважно ствердженням "об'ективного" пщходу, що легко поеднувалося з остаточно визначеною матер1ал1стичною позищею.Так, анал1з Л.Н.Москвичева функцюнал1стсько1 теорп цшностей Парсонса \ Старка значною м1рою вмотивований вже наявною цшшсною установкою на можливють об'ективного компонента ощнки.Але виявлення саме ще!" вмотивованосп, що розкриваеться через необхщшсть посилання на виважене [ перев^рене оцшочне визначення (Р.Т.Кетхудов, СЛ.Попов) бшьше свщчить на користь ще! Т. Парсонса про суб'ективний характер

оцшки, формою об'ективацп яко!, тобто трансформацп в цшшсть "сощально!" системи", стае визнашсть uie'i оцшки як знания, що подшяеться великою кшьпстго людей.

Наслвдком сплеску интересу до проблем культури стало активне використання поняття цшносп для загального позначення структурного ядра культури, що до певно'1 м1ри надае функщональний поштовх if розвитку (Г.Д.Бавдзеладзе, О.М.Бакурадзе, А.Т. Бочоршвш, Т.А.Буачщзе, А.В.Гулига, ОЛ.Джюев, В.ГЛванов, М.С.Каган, З.М.Какабадзе, М.А.Юссель, I.C.Кон, В.М.Межуев, 1,А.Майзель, Е.В.Соколов, ЕЛ.Токурщзе, М.З.Чавчавадзе, Л.А.Чухша, Г.Г.Шушанашвш та ш.) Однак при цьому залишались у затшку питания про природу самих щнностей, а особливосп пщходу дослщниыв до проблем культури визначали похщний вщ нього характер трактовки щнностей.

До останнього часу украшсью дослщники не прщцляли достатньоУ уваги розробщ фундаментальних шдхедав до проблеми цшноепч, але саме поняття широко використовувалось у зв'язку з активним осмисленням загальнокультурно! тематики. Найбшыл чп-ко зв'язок культури, цшностей i Mopani окреслено В.А.Малаховим у робоп "Культура i людська цшешеть" (1984), де стверджуеться як моральний характер щнностей, так i надсуб'ективна природа фундаментальних щнностей культури, тобто власне цшностей. Про послщовшсть позидц у питанш поеднання цшностей i моральности евщчить i те, що у бшьш шзшй CTarri" Буття i рацюнальшеть: до проблеми обгрунтування етики" (1994), автор пщходить до проблеми онтолопчно'1 укоршеностг мopaлi i накреслюе шлях до подолання протилежност1 етики обов'язюв i nimiocTi. Назва зб1рки, до якоГ входить ця стаття - "Онтолопчш проблеми культури", евщчить про розширення пошуково! основи в дослщженш проблем культури, однак, незважаючи на широке використання поняття цшносп i, в тому числ1, поняття моральних цшностей, в бшьшост1 з представлених у шй статей (E.I.Андрос, П.С.Бекешкша, Е.К. Бистрицький, А.М.Ермоленко, О.О.Кисельова, Ю.В.Павленко, С.В.Пролеев, В.Г.Табачковський, Л.е.Шкляр та ш.), спроба концептуального анал1зу аксюлопчно! проблематики здшснюеться тшьки А.М.Ермоленком на ocHosi розгляду тенденцш сучасноТ захщно!' сощально! Teopii i, зокрема, шмецькоУ практично! фшософп.

Таким чином, актуальною залишаеться повторювана багатьма авторами констатащя, що змкгг поняття щнност1 ще не визначено (В.А.Малахов,Е.А.Причепш та in.), що вщновлюе традиций посилання в цьому питанш на вже кнуючий попереднш фшософсько-теоретичний доробок.

Недостатньо уваги придшено дослщниками проблемам, що пов'заш з методолопчним забезпеченням розвщок з аксюлопчно? тематики, теоретичного обгрунтування та зм1стовного прояснения системи цшшених категорий.

Не знайшла свого висв1тлення у впчизнянш JiirepaTypi i акешлопчна тенденщя, що посилюеться у розвитку сучасно'1 науки. Законом1рност1, за якими функщонуе саме гйзпаиня, унагальнюють необхщшеть диверсифжацп

науки як единого до останнього часу джерела легггимносп фшософськоУ, чи взаггип будь-яко!" сощальноУ теорГ!. В той же час вщсутнють достатньо чггко! концепцй щнносп, деф1шцп щнносп, poзyмiння структури аксюлоги як науково!' дисциплши, и проблематики 1 УУ мкця в систем! фшософи ускладшоготь виршення щеУ проблеми. Розробка шдходу, який би враховував онтолопчш I сощокультурш чинники утворення 1 функцюнування щнност!, можливост! науково-природничих метод1в дослщження, а також результати розвщок сум1жних дисциплш 1 позанаукового тзнання, постае як нагальна необхщшсть.

Ситуащя, коли очевидна необхщшсть використання поняття цшносп в дискурсивному розгляд! i дослщженш широкого кола соцю культурно!'1 фшософсько-етичноУ проблематики поеднуеться з вщсутшстю помпного штересу до визначення сталого зм!сту, смислового об'ему 1 окресленого в загальшй систем! фшософського знания мщця цього поняття е невипадковою. И витоки сягають природи абсолютно! цшност!, що укоршена в ¡ррашональному елемент! людського буття ! прояснюеться в процеа виявлення ! здшснення свгговщношення в формах сощальноУ чи будь-якоТ шшоУ орган!зацГ! ж итте Д1 я л ь н о сп.

У взаемод!!' двох тишв необхщност! - пояснити проблеми, що виникають в межах сощальносп людини, а значить \ необхщност! вир!шити IX в межах певного типу оргашзацп соц!уму ! необхщност! визнати обмежешсть засоб!в ! шдходш, що Ух усталеш \ сощально легггимоваш засоби тзнання пропонують, позицшна та !нерц!йна сила першоУ шод! вщступае перед абсолютною необх!дн!стю зустр!ч! з новим, що започатковуеться в свобод!.

Таким чином, загальний розгляд шдход!в, що склалися вщносно проблеми цшност!, переводить внутр!шню направлешсть питания про ступ!нь дослщженост! ще'! тематики у нову площину. А саме, обумовлюе необхщшсть визначити коло автор!в, чи ще!', погляди, використаш ними поняття, смисли! лопка розгляду питань, що становлять основу Ух власного п!знавального !нтересу, суттево сприяли формуванню того пщходу до розгляду щнност!, що пропонуеться в дисертацп.

В межах запропонованого пщходу до розгляду проблеми ц!нност!, що передбачае,зокрема, виявлення характеру формування основ цшшсноУ процесуальност! в свщомост!! життед!яльност! архаУчноУ людини, ця тема зиайшла свое вщображення у роботах М.О.Бахтща, Ш. де Бросса, Я.Е. Голосовкера, М.Ел!аде, О.Ф.Лосева, М.Мщ, С.Тейлора, Дж.Фрезера, К.Г.Юнга та ш.

Теоретико-змютовним фундаментом визначення принципу "щншсно!" процесуальност!" ! поняття "цшшсноУ енергй" дисертанту слугували пращ В.1.Вернадського та Л.М. Гумщьова.

У розробц! категор!алыюУ системи щнностей дисертант використав досвщ вивчення етичних ! цшшсних категор!й у працях Р.Г.Апресяна, Л.М.Архангельського, В.Брожика, А.А.Гусейнова, О.Г.Дробницького,

A.Г.Здравомислова, В.В.Кортави, ОЛ.ЛевицькоУ, В.Д.Плахова,

B.Г.Табачковського, 0.1 Титаренка.

Цшшсний аспект поняття "сумшв" видшяеться 1.М. Ястребцовим, "страждання" як фундаментальну онтолопчну характеристику буття людини в свт розглядае В.Г.Нестеренко.Роль "страждання" в процеа утворення цшшсних cмиcлiв ¡ндивщуально!' свщомосп розглядае К.Льюю. Проблему виявлення фундаментальних цшностей реальност! ставлять С.Гроф 1 Дж.Гал1факс. Про наявшсть шдивщуально! мови символ!чного описування, формування яко! пов'язано з роботою уяви пишуть Ж.Деррща, Р.Л1фтон, М.Оже.

Широко розглядаеться у сучасшй фшософськш лггератур! проблема часу, семантичне поле осмислення яко! простягаеться вщ культуролопчного до ф1зико-теоретичного. В процес1 роботи над загалыюю концепщею дослщження ! його окремими положениями дисертант спирався на фундаментальш ¡де! щодо природи, властивостей 1 смислу часу викладен1 в працях 1.Пригожина, розглянут1 Л.Больцманом умови визначення напрямку "минуле-майбутне".

В тюному зв'язку з осиовними темами дослщження знаходиться ! наступна група напрямюв сучасного науково-теоретичного пошуку.Розгляд сшввщношення ¡сторичного 1 ф1зичного часу приводить до поняття "направленосп" у працях С.Б.Кримського та ВЛ.Кузнецова, А.П.Лев1ча, Ю.Б.Молчанова. Р1зн1 аспекти проблеми направленосгп часу у пор!внянш з шшими типами процесуальносп розглядаються С.М.Подолинським (направлешсть обмшу речовин у живш 1 нсживш природО, Л.Н.Коганом (розгляд темпоральное« через едшсть пам'я'п \ угадування наперед), В.П.Казарян розглядае пам'ять як форму оргашзацп часу, який модулюе енергетичш потоки Всесв1ту та ш. Принцип едност! перервност! г неперервносп, що виступае в робот1 основою розумшня 1 розгляду цшшсно! процесуальност! в ряд! сухнжних ¡з запропонованим пщходом аспект!в, розглядаеться М.С.Бургшим (перервшсть в передач! вщчутпв живим оргашзмом як форма прояву нескшченого в скшченому ), М.К.Мамардашвш! (сшввщношення перервност! 1 неперервност!, розглянут! через категори щншсть 1 смисл). Культурно-юторичний \ ф1зичний аспекти часу пор!внюються М.А.Баргом, Дж. Упроу.

Акалв окремих проблем сгаввщношення "мозок-психка", що збагачуе смисл фундаментальних понять "проспр \ час" 1 виявляе перспективу застосування його результате у вирппенш аксюлопчно! проблематики здШснено в роботах Т.А. ДоброхотовоТ та Н.О.Брапна, Ю.А.Урманцева. Потенщал цшшсно"! штсрпретаци феномена психофгзично! реальное^, локал!зовано!' у простор! ! час! через використання цшшсних смисл!в поняття "центр", мютять роботи М.К.МамардашвЫ. В межах запропонованого пщходу поняття "центр" розглядаеться О.О.Кисельовою.

В роботах Е.В.Черносвггова та А.С.Курашова окреслено цшшсно -психолопчний аспект проблеми вибору смислу, що постае перед людиною як предметне переживания в площиш суб'ективно!' реальность Питания структури коричного часу на материал! середньов!чно!" культури розглядае А.Я.Гуревич.

Однак спроб узагальнення, осмислення 1 використання результата р1зних напрямюв фшософських дослщжень з метою побудови единого штегративного падходу у дослщженш цшносп не здшснювалось.

Мета дисертащйного дослщження полягае у з'ясуванш основних шлях!в функцюнування цшносп у структурах людсько!' суб'ективносп, а також обгрунтування на цш основ! п ушверсального статусу як категорн, що обумовлюе едшсть р1знор1вневих смислових конструкцш, забезпечуе цшсний характер людського буття.

Категор1я цшносп дослщжуеться в дисертацн в трьох аспектах:

1. Як едшсть вах вим1р1в буття, що проявляе себевдшсносп реальним об'ектом дослщження;

2. Як цпппсна процесуальшсть вим1ру людського буття, специфжа якого обумовлена принциповою вщкритютю для людини множинних смиешв реальности

3. Як модус образно-символ!чного змюту цшносп, що утворюе мнoжиннicть форм щеальношредметносп дослщження 1 в дшсносп власного функцюнування забезпечуе безперервшсть ¡снування само! цшносп.

Пщпорядковаш цш мет1 завдання штсгругаться у три блоки.

Перший блок: виявлення основних шструментальних категорш 1 понять, що використовуються для опису цшшсно! процесуальносп на матср1ал1 феноменолопчно!'традици дослщження цшносп; анал!з смислово!' направленост1 шдивщуально"! цшшсно!' процесуальност! автор!в дослщжуваного матер1алу; визначення 1 обгрунтування основних засад цшшсного описування як принципу дослщження способу проявления цшносп у вим1р1 людського ¡снування.

Другий блок: зктавлення м!фолопчного та ¡сторичного типу функцюнування цшносп як прояву яюсних етагпв становлення 1 розвитку цшшсно!' процесуальносп за умов актуального домшування оценочного св1товщношення; осмислення значения цшшсно!' парадигми людсько!" самоспйносп на еташ структурування ! здшснення оцшочного типу свш)вщношення; визначення основних елемента забезпечення внутршньо! цшшсно! процесуальносп як умови функцюнування реально! цшносп у людському вим!р1 буття.

Третш блок: виявлення цшшсно-онтолопчного смислу основного морального вщношення, даного в понятшнш об'ективаци добра 1 зла; обгрунтування онтолопчних засад прояву абсолютно! цшносп, спираючись на едн!сть смисл1в образно-символ1чно! та науково-теоретично! форм !!' описування; визначення основних категорш шдивщуально!" цшшсно! процесуальносп.

Методолопчною основою дисертацй виступае принцип реально! едносп материального! духовного вим)р1в буття людини, яка забезпечуеться ! пщтверджуеться результатами його матер!ально-практично!! тзнавалыю!" д1ялы1оот, що у свош цшсносп створюють ун!кальний цшшсний феномен людсько!" суб'ективносп, який розглядаеться в динамод його власного розвитку.

Конкретизащею цього пщходу в дисертацй виступае принцип цшшсно! процесуальност!, виявлення методолопчних можливостей якого здшснюеться на основ! анал1зу ушверсального феномену цшносп, що ироявляе себе в свщомосп через псребш процес!в едино'] внутршшьо'! структури реальность

Теоретичною основою виступае фшософська традищя осмислення онтолопчного статусу людини, як вщкритого трансцевдуючого феномена буття, сутшсть якого виявляеться в спроб1 самоототожнення шляхом визначення моменту сталосп в сфер!, що проявляе себе через сукупшсть мшливих феномешв.

Витоки дано!" традицп сягають фшософй давньогрецьких мислител!в, фшософських 1 фшософсько-релтйних шкш 1 напряммв Давньо!" 1ндц, нею визначаеться напрямок утворення фшософськочжтоглядних конструкцш в ¡сторн европейсько'! фшософй', а в фшософй Х1Х-ХХ столпь закладена в концепциях, де визнаеться будь-який модус реальносп щеального 1 персонально репрезентована ¡деями А.Бергсона, М.О.Бердяева, М.Бубера, М.Вебера, Е.Гуссерля, Л.П.Карсавша, О.Ф.Лосева, Ф.Шцше, В.С.Соловйова, М.Хайдеггера, Т. де Шардена, М.Шелера, К.Ясперса та ш.

Фактолопчну базу досл!дження становить дискурс з проблем природи, статусу, зм1сту 1 значения цшност!, формування архашноТ м1фосвщомост1, сюжетики м1ф1в 1 змкту архетишчно! символиси, що трансформуеться 1 проявляеться через глибинш структури психши людини, стввщношення образу г символу, ¡сторичного становления 1 розвитку форм сприйняття та дсям iншi теми, вщбит1 в текстах, а також деяких сюжетах "великих наратив1в", загальнокультурно! символши, подано'! в образух художньо! \ л!тературно!' творчост!, об'еднання яких для анал!зу обумовлено визначеною постановкою 1 пщходом до розгляду проблеми цшност!.

В анал1з1 характеру ! сутност! м1фосприйняття свггу архаУчною людиною використовувались теоретичш принципи закладеш в працях С.С.Авершцева, М.М.Бахтша, М.Ел1аде, О.Ф.Лосева, Е.Тейлора, З.Фрейда, К.Г.Юнга.

Автор спирався на розробку проблематики, пов'язано! з дослщженням цшшсних аспект1в психши, стввщношення бюф!зичних! сощокультурних фактор!в формування свщомосп в працях О.М.Леонтьева, М.Шаже, С.Л.Рубшштейна, З.Фрейда, Е.Фромма, К.Г.Юнга.

Наукова новизна дисертацй': на основ! використання прюритетного методолопчного принципу "цшшсно1 процесуальносп" запропоновано сучасну модель аксюлопчного анализу. Виявлення основних елемештв цього принципу ! його використання в ход! дисертащйного дослщження започатковуе шляхи штегративного пщходу у розгляд! цшност!, що вбачаеться актуальним з огляду на юнуюч! розб!жност! основних концептуальних лшш тлумачення природи, прояву ! функцюнування ц!нност! ¡.вщповщно, п вивчеыня як онтолопчного, сощально-юторичного феномена або сутшсно! складово! людсько! суб'ективност!.

В межах зазначеного анал!зу:

- уперше здшснюеться побудова системи цшшсних категор!й;

- у етико-фшософському аспект! розкриваються поняття, що вщбивають переб1г ¡ндивщуальних внутрштх еташв цшшсно! процесуалыюсгп, а також поняття "направлешсть", "проекщя" та ш., яким до цього в науковому об1гу надавався переважно психолопчний зм1ст;

- етико-фшософське дослщження цшност! поеднуе р1зн1 р1вш \ напрямки анал1зу: вщ розгляду фшософськоТ традицн, тлумачення п витоюв як трансцендентних до використання результапв дослщжень в р1зних галузях психологи, а також шших напрямк1в сучасного науково-природничого знания;

- в науковий обш вводиться ряд категорш \ допом1жних принцишв цшшсного описування: "законом1рнють повного кола", "континуальшсть 1 дискретшсть", "феномен умножения цшносп" та ш., яга доповнюють 1 прояснюють основний методолопчний принцип дослщження щнност1 з точки зору можливостей використання зовншнього ¡сторико-культурного контексту у вибудов1 I проясненш внутршнього цшшсного вим!ру особистосп.

Основш ¡деТ та висновки, що становлять наукову новизну 1 виносяться на захист, полягають у такому:

* цшшсть - щдивщуальний споаб досягнення суб'ект-об'ектно! едносп (свободи), результатом реал!зацн якого е нерозр!знешсть визначень внутр1шнього ! зовшшнього, а умовою - збереження набутого в сфер1 ¡снування особиспсного смислу.

* свобода (реальшсть) - гранично можлива для свщсмотт образно-поняташа форма вираження трансцендентного характеру людського ¡снування. Свобода (реалыисть) розум1еться як цшсшсть вах можливих вим]р1в буття, яка обумовлюеться 1х единою енергетичною основою, а проявляеться через яюсну множишпсть внутр1шньо1 структури.

* принцип цшшсно! процесуальност1 базуеться на загально-теоретичному уявленщ про едшсть перервност!! неперервносп у здшснснш руху. Згщно з ним ощночний тип свп'овцшошення розглядаеться як спос1б квантування, тобто оформления 1 структуризацп цшнюно!" енергп, щншсний змкт яко1 становить актуальна загальнокультурна символ!ка, а кшьюсний вираз понят1йно об'ективуеться через прояснения ¡де! часу вщносно цшшсноУ направленосп шдивща.

* поняття цшшсноУ направленосп вщображае шдивщуальну цшшсну характеристику, що в сво'ш цшснш реал1защУ утворюе зм1ст поняття "доля" 1 прояснюеться мовою шдивщуалыюго щншсно-символ!чного описування. ПонятШна об'ективащя описування цшшсноУ направленосгп здшснюеться на основ! застосування основних ощночно-процесуальних категорш "сумшв", "страждання" I "жертва", а також допом!жних понять описування цшшсноУ процесуальност! : "проекщя", "центр", "цшшсне бачення" та шших.

* категорш "сумшв" при описуванш цшшсноУ процесуальносп виражае щншсний етвалент основноУ онтолопчно! властивосп людськоУ свщомост! — здатност1 до вщображення. Як елемент цшшсноУ процесуальносп "сумшв" виражае собою момент оформления щншсног енерги в

шдивщуальну ощнку, яка надаш слугуе основою вдивщуального вибору цшшсно! направленоси.

* категор1я "страждання" виражае цшшсний екв]валент аде! часу як онтолопчно укоршеного способу самоусвщомлення людини. Онтолопчна процесуальшсть часу \ щншсна процесуальшсть страждання утворюють стале вщношення. Його сторонами е вщносна сталкть матер1ально-просторово'1 системи (об'екта) 1 вщносна самототожшсть вдивщуально! свщомосп (суб'екта).

* категор1я "жертви" виражае цшшсно-оцшочний екв1валент актуального стану шдивщуально! свщомоси вщносно цш ¡снування. 1снування як абсолютна, в межах дшсносп, цшшсть, виступае онтолопчною основою формування даного стану як актуального, а його змют складае цшшсна направлешсть попереднього руху людини, що в шдивщуальнш символ1чнш мов1 описування набувае абсолютного цшшсного значения.

Теоретичне 1 практичне значения одержаних результат. Динам!чш продеси, що вщбувались у суспшьному жита в останш роки, гранично чггко окреслили проблему духовних ор!ентир1в особистость У практично -процесуальному плаш ця проблема постае як послщовшсть сташв вщсутнос™, пошуку 1 знаходження цшшсного символу особистостт Теоретична значущють дослщження полягае в тому, що воно представляе (одну з небагатьох) спробу побудови методологи дослщження щшпсних сташв свщомосп 1 вщкривае шляхи подальшого змютовного дослщження 1 категор1ально) розробки феноменологи цшностсй на основ1 теоретичних та методолопчних положень роботи.

Принципова ор^ентащя на штегративний пщхщ у розгляд1 цшносп виводить рплення щеУ проблеми за меж! суто сощальних штерпретащй I дозволяе розглядати його як системостворюючий елемент загальносви'оглядних уявлень. Дослщження онтолопчних 1 пcиxoлoгiчниx умов валщзацй особистюних цшностей дае можливють цтеспрямовано формувати систему суспшьних цшностей на основ1 виявлення шдивщуально1 значущосп загальнокультурно! символши 1 прояснюе мехашзми суспшьно! саморегуляцп.

Це положения обумовлюе 1 практичну значуццеть роботи, оскшьки переводить в нову площину розгляду 1 подальшого осмислення сощально-щеолопчну функщю фшософського знания.

Етико-фшософська концепщя цшност^ запропонована у дисертацшпому дослщженш дозволяе створити систему практичного захисту цшшених структур шдивщуально1 свщомосп вщ впливу вщчужених вщ особистост! сощально-полш1чних та щеолопчних шетитуцш, з метою побудови реальних засад демократичного суспшьства на принципах визнання в його рамках основних прав i свобод особистосп.

Концептуальний та фактолопчний матер1ал дисертацп може бути використаний при читанш курав лекцш з практично! та сощально!' фшософп, спецкурав з психолоп!', сучасно!" заруб1жно! фщософп та психологи, етики, аксюлоги та пол1тологп.

Апробация дослщження. Основш положения дисертацй обговорювались на засщаннях кафедри етики, естетики 1 культурологи Кшвського ушверситету ¡мет Тараса Шевченка. Головний зм1ст дисертацй вщображений в oднoociбнiй монографп та ¡нших публшащях дисертанта. На основ! дисертацп автором були пщготовлеш виступи на науково-теоретичних конференщях в Полтав1 (1989,1993), Свердловську (1994), Киев1 (1995,1996). Матер1али дисертацй використовувалися автором у викладант курав з фшософи та етики студентам Полтавського техшчного ушверситету.

Структура дисертацй. Лопка наукового пошуку, цш та завдання дослщження, концептуальна основа обумовили структуру роботи (424 е.), яка складаеться з1 вступу, трьох роздшв, виcнoвкiв та списку використано! лператури (387 позицш).

ОСНОВНИЙ ЗШСТ РОБОТИ

У ВСТУШ обгрунтовано актуальшеть теми, виевгглено стан розробки проблеми, охарактеризовано концептуально-методолопчну базу дослщження, сформульовано його мету та новизну отриманих результата, показано !хню науково-практичну значупцеть, псрел1чеш форми апробаци.

У першому роздЫ " Постановка проблеми цшносп ! пщходи до 'м внр5шення" розглядаеться традищя дослщження проблеми цшносп у вггчизнянш та заруб1жшй фшософсько-етичнш л!тератур!, виявляеться змкгг та основний об'ем поняття цшносп, атакож формулюеться методолопчний принцип "цшшено! процесуальносл" як основа подальшого дослщження цшносп.

В 1.1 "Загальний анал1з понять "шншеть" 1" моральна щншеть" в межах постановки проблеми цшносп" через категорию причинносп розглядаеться сшвввдношення понять "щншеть", "моральна щншеть", "цшь" \ "надцшь". На основ! цього розгляду робиться висновок про можливкггь передування цшносп як базово! категори системи описування, ¡снуванню як такоТ категори, що поеднуе базов1 категори р1зннх систем принципом едносп смислу, але сама набувае його з зазначено! базово! категори.

Визначаються основш аспекта дослщження цшносп, а саме: як теоретично! фшософсько-свггоглядно! проблеми; як суттевого чинника людського кнування ! нав!ть вим1ру людського буття; як проблеми, вирпнення яко"! потребуе комплексного пщходу, узагальнення \ синтезу рЬних напрямюв наукового ! позанаукового шзнання.

Вивчення попередньо! традицп постановки 1 вирпнення проблеми цшносп в фЬософй 1 етиц! дозволяе виявити шляхи розробки альтернативного пщходу щодо цшшеного описування.Обгрунтовуеться положения, що розгляд цшносп через призму сощальних вщносин виеттлюе т1пьки один 13 можливих смисмв трактування сутносп гшшосп, а не описуе !! вшшр цшсио.Одночасно зведення витоюв цшносп до потреб однозначно пов'язуе щншеть г насолоду, тому не може бути поеднаним в понял! щншеть единою м1рою розумшня.

Анагнз цих та шших пщхсадв до розгляду проблемы щнност! дозволяе виявити спсциф!чний феномен умножения цшносп, який полягае в тому, що кшынсть цшшсних об'екпв 1 феномешв збшыпуеться в залежносп вщ прийнятих принцишв розгляду.

Зазначена ситуащя демонструе необхщшсть розширення методолопчно"! бази дослщження за рахунок визначення специф!чно цшшсних принцишв описування у поеднанш з використанням категор!ально-смислових конструюпв 1 результате розвитку сум1жних напрямюв знания.

Основою подальшого розгляду е спроба розумшня того, як нов! понятии символ!зацп, застосоваш при описуванш цшносп, дають поштовх до наповнення новим змютом поняття щнносп. Згщно з ним енергетичш процеси, яю мають в оргашчнш 1 неоргашчнш природ! тенденщю до саморегуляци, з появою людини ! внаслщок п практично'! дгяльност! набувають штучного направления. Результата людсько'! д!яльност! поступово ! у все бшышй м!р! визначають змши планетарного ! надпланетарного масштабу. Таким чином проблема цшносп набувае принципово важливого значения з огляду на необхщшсть глибокого, повного ! всеб!чного розумшня сшввщношення далеких ! близькосяжних цшей людсько! д!яльност!, а також рол! людини в забезпеченш умов збереження ! вщтворсння навколишнього середовища.

Виршення проблеми щнност! пов'язуеться з комплексною оцшкою результат!в розвитку ! практично"! д!яльност! людини як таких, що мають об'сктивну цшшсть. Проте поняття об'ективна цшшсть в такому випадку повинно м!стити в соб1! "внутр!шньо незалежний" критерш оцшки, який вибудовуеться на основ! виявлення залежносп ¡снування само"! людини як шдивща ! родово! ютоти вщ усвщомлення нею наслщмв загально!" направленост! Г! д!яльносп.

В 1.2 "Ц!нн!сна процесуальшсть як методолопчний принцип дослщження шиносй" на основ! анал!зу деяких елеменпв щншсно! концепци М.Шелера розкриваеться пщхщ "цшшсно! процесуальност!" як методолог!чний принцип дослщження щнност!.

Пщгрунтям цшшсно!' теори М. Шелера е феноменолопчний принцип "вбачання сутностей". Пор!вняння двох посилок щодо пщход!в у розгляд! цшносп — вбачання сутностей як основа руху до цшносп ! класифжащя ц!нностей на основ! усвщомлення, розвитку! задоволення потреб людини, приводить до необхщносп визначитись в тому чи е вбачання сутностей як шлях до розумшня щнностей потребою або воно е наслщком дп само"! цшшсно'! процесуальносп, етапом яко! е спроба визначити ! понятшно символ!зувати той чи шишй р!вень проникнення в саму цшшсть, оминаючи питания про суб'ективну потребу в цьому як незначний чинник щдивщуально! спрямованосп ще! дп.

Спираючись на зазначеш особливосп, визначаеться принцип щншсно!' процесуальност!: це здатшсть людсько!" суб'ективносп стверджувати власну цшшсть фактично, тобто через безперервну реагпзащю принципу едност! смислу будь-яких об'ективованих систем, що проявляють себе через його

¡ндивщуальну свщсмсть дискретно. Аксюлопчний анал1з в межах цшшсно!' процесуальност! вказуе на цшшсть у форм! и шдивщуального сприйняття. Тобто це не ютина результату, а цшшсть процесу. Задоволена потреба у щнност! е суб'ективно значущий результат, а не загальна ютина.

Виходячи з запропонованого принципу цшшсно! процесуальносп, суб'ект опановуе щншсною енерпею, яка зв'язуеться як в поняттях, так 1 в матер1ально-культурних результатах людсько"! д!яльност1. Суб'ект розкривае ! вивкьняе приховану в них цшшсну енерпю шдивщуальною «¡рою смислу. Специф1чний тип взаемоди, внаслщок якого вщтворюеться смислова едшсть його стор!н, суб'ективно визначаеться як цшшсть ! виступае моментом цшшсно! процесуальность

Подал1 в робот! принцип цшшсно!' процесуальност! розкриваеться через введения поняття "направлен!сть". У загальному вигляд! стосовно людини ця цшшсна характеристика утворюеться часовими пром!жками. Вона включае стан, що характеризуеться задоволенням потреби! вщповщно одночасним впливом на нього нового центру, фокусом якого е невизначешсть. 3 огляду на зазначене, цшшсть як процес е тимчасовим станом направленосп "Я" до певно! точки зору, що утворюеться взаемод!ею репрезентованих у свщомост! смисл!в. Останш угруповуються в!дносно певного центру, вплив якого визначаеться характером взаемодп вклгочених у св!дом!сть фрагмент!в Д1Йсност1.

Взагал! причиною щнн!сно! процесуальност! е ¿манентна сам!й матер!альност! здатн!сть до руху. Але вщмшнють модусу причинност! цшшсно! процесуальност! полягае в тому, що людина завдяки !'й виводить цшь як таку за рамки себе само!', отже, утворюе ситуащю зовшшньо визначено!' цш!, досягнення яко"! перетворюеться в цшшсть. Оскщьки щшнсна процесуальшсть дана людин! тшьки в особистш форм!, вона не мае единого образного вираження, а и оцшки розходяться. Звщси випливае питания щодо самодостатносп ¡снування щнност! у форм! людсько!' суб'ективност!.

В 1.3 "Застосування принципу ц!нн!сио! процесуальност! для визначення основних понят!йних символ!зашй и!нн!сного описування" на основ! подальшого анал!зу шелер!всько!" теорп ц!нностей виявляеться, як! саме понятшш символ!зац1'1 при розгляд! цшшсно"1 процесуальност! необхщно використовувати з огляду на загальну !'х значущ^сть в усталених формах ц!н1псного описування.

Цей анал!з дае можлив^сть д!йти висновку, що основними допомгжними категор1ями - символ!защями в описуванн! щншсно1 процесуальност! е так! поняття, як "направленютъ", "центр", "зовшшне ! внутршне", "виб!р", "проекщя" та !нпп. Використання цих понять е методолопчним засобом, що дае можлив!сть з'ясувати не лише характер еволющйно'! направленост! у розвитку живо! природи, а й слугуе шюстращею щодо особист!сно! направленост! цшшсно!' процесуальност! будь-якого авторського тексту в широкому смисль

Загальний механ1зм формування цшшсно!' направленост! можна визнати !нвар!антним для р!зних тип!в ! р!вшв живого. В!н розглядаеться

як направлешсть ргзних феномешв живого до центру, який, в свою чергу, створюе проекщю. Бона фксуеться в шдивщуальному план! як потреба, але ця фжсащя не утворюе ще внутршнього смислу. Останшй виникае в процеа реал!заци здатност! людини вийти спочатку за рамки шстинкту, а пот1м i традицп, не маючи гарантш визначеносп щодо "центру" його направленост1. Людина усвщомлюе себе як частковий смисл центру i це спонукае и рухатися до повноти.

Подальший розгляд обумовлюеться необхщшстю з'ясувати чи е людина nocieM цшносп, тобто своер!цним каналом, через який вщбуваеться еманавдя цшшсно! енергй, чи вона сама е щншстсо i, як така, не потребуе додаткових зовшшшх обмежень. Анал1з понятшних символ1защй, як1 використовуються для описування цшшсно'! процесуальносп в icTopii людини, постае чи не единим засобом виявлення взаемодп i переходу BHyTpiuiHLoro i зовншного, що дае можливють наблизитись до реального джерела цшносп.

В 1.4 "Смислова контамшашя i семантична диз'юнкшя як cnoci6 нонятшного pvxv у шншсному BHMipi" принцип цшнюно1 процесуальност! застосовуеться для виявлення р1знищ пщход1в у BHpinieHHi загально! проблеми цнн i смислу в науц1 i фшософй.

Усвщомлення i формулювання проблеми щнносп стае можливим, коли цшь науки як системи об'ективного знания про св!т в1докремлюеться вщ niHuicHoi nijii. Досягнення uinnicHoi цш, на вщм!ну вш об'ективно! ¡стини науки, завжди е результатом суб'ективного цшнюного руху, в nponeci якого смисли набувають особистого щнн1сного забарвлення.

Проге досягнення певних науково-газнавальних щлей можливе лише за умови особисткного прагнення до досягнення цш1, а наявшсть останнього переводить розгляд у сферу цшшсно! процесуальносп. Отже, Ti чи iumi вмотивування людсько! д!яльност!, що в понят!йн!й об'ективацй науки визначаються як рух до ютини, можуть виражатися як пошук особиспсних щншсних смисл!в.

Особливою формою цшшсно'! процесуальносп е фщософ!я, в якш поняття як загальн! символи, що м!стять в co6i об'ективний смисл, разом з тим несуть невизначешсть i вщкрипсть новим смислам, що мають особиспсне значения. Разом з тим цшшсний смисл не е констатащею наявного стану речей як iстини, а е ствердженням особисто! в1ри в щнн!сть, умовою розум1ння яко! е певна форма смислу.

В ход1 зд!йснюваного акс!олопчного анал!зу виявляеться щнн!сний зв'язок понять "смисл", "страждання", "направлен!сть" i !х похщних, що дозволяе окреслити можлив!сть переходу вщ жорстких рамок опорного смислу основних понять, що використовуються, до самого процесу цшшсно-енергетично! взаемоди цшшсшх факта, тобто суб'екив взаемодп. Об'ективне, тобто вщчужене вщ суб'екта описування цього процесу, е неможливим, оскщьки сама щннкна процесуальн!сть як енергетичний процесс пов'язана i3 стражданням як особиспсним процесом вольового формування певно! направленост!.

В цьому процеЫ вщбуваеться насичення свУдомосп, що сприймае, енергетикою смисшв, що вщбивають авторську форму направленосп. Реальне функцюнування щнносп здУйснюеться в ходУ фактично'У взаемодп особистостей — суб'ек'пв цУншсно'У процесуальносп.Так виникае можливкть виявити особиспсну цшшсну направлешсть фшософа I визначити сутшсть понять, яш вш використовуе як смисловУ У цшнгсш ¡нструменти створення щншсного зв'язку з суб'ектом сприйняття.

Наведене дозволяе певною мУрою прояснити характер функцюнування цшшсно'У пронесу альносп 1 дшти висновку, що щшпсш смисли утворюються внаслщок взаемодп трьох компоненпв: базового смислу понять, який слугуе основою розширення, збагачення 1 перехрещування смиайв; особиспсно'У цшшсноТ направленосп, вУд битком якоТ е багатосмисловий авторський текст; щншсно-енергетично1 взаемодп, яка виникае в ход1 сприйняття тексту. Це формуе 1 пов'язуе единим особистшним смислом ргзно-спрямоваш енергетичш прояви цшноси.

В 1.5 "Особистюна мУфологема як основа формування У здУйснення ¡ндившуальноУ шншсноУ направленосп" аналУзуеться роль особистУсноУ м1фологеми як суттевого фактора виявлення загально'У понятшно-категорпигьноУ схеми описування цУншсно'У процесуальносп. Звернення до анашу м1фу, здшсненого О.Ф. Лосевим, дозволяе не лише наблизитися до розумшня характеру функцюнування цшшсно'У сфери людського буття на раншх етапах його ¡сторп, але й виявити понятшш символгзаци, що вщбивають його особиспсну мУфологсму.

Внаслщок застосування такого шдходу вдаеться не лише змютовно доповнити виявлеш у попередшх роздшах роботи категорп щншсного описування — "направлешсть", "цшшсна енерпя", "центр" та шип,— але й розширити Ух коло новими поняттями щннУсного описування -"проекщя", "план", "доля", "чудо" та шип.

Основне значения проведеного розгляду полягае у ствердженш низки положень, що стосуються як характеристики щншсного описування, так 1 подальшого поеднання смисгпв цих характеристик понятУйно-концептуальним апаратом сучаснох науки: мУф як перша вочевидь наближена до людини сутшсна реалыпсть е енерпйною субстанщею; його змютовне оформления через сприймання арха'Учною людиною змУнювало не тшьки УУ саму, але й оточуюче середовище; направлешсть 1 проекщя виступають понят1йно-категорУальними позначеннями щншсноУ процесуальносп, в ходУ яко'У вщбуваеться вплив образу та ще'1 на матерУальний свУт 1 особиспсть, що Уснуе в ньому; особиспсть рухаеться 1 не тшьки в ф^зичному напрямку, а I в напрямку "чуда", яке напружуе тшо у дшсно цшшсш направленосп. Переживания, яке здшснюеться на основ! мУфУчного, тобто щншсного сприймання, обумовлене дУею основних векторУв цшшсноТ свщомосп - пам'ятУ У уяви, на перехресп яких створюються смисли особистгсноТ мУфологеми.

На основ1 анашзу особиспсно'У мУфологеми О.Ф. Лосева можливою стае У трактовка сшввщношеня щнносп У морал1 як сфери нормативних вимог. ВУльне волевиявлення особистостУ, в залежносп вУд характеру У

смислу особиспсно! м1фологеми, мае свою цшшсну нaпpaвлeнicть, що визначае й дшсне положения вщносно вимог морал1 1 ставлення до моральних цшностей. Вимоги морал1 не е дшовими без пщкршлення 1х вимогами духу, але останне забезпечуеться саме особиепсними цшшсними характеристиками: направленютю, проекщею, ступенем розумшня особистюно! мгфологеми, що створюе долю, здатшстю розкривати енергетику цшноеп в смислах, що оточують людину в поняттях- символах 1 речах, щоб знайти знову вщповщь на питания морального плану.

В другому роздал! дисертацшного дослщження "Роль лифу у проясиенш цшшсного вим!ру людини" розглядаються основш онточсторичш умови генезису шдивщуально!" цшшсно! свщомосп на основ! визначення базових категор1й цнппсного описування, якими е "свобода" та "юнування", а також анал1зуюгься формальш 1 змютовт фактори утворення шдивщуального цгашсного смислу.

В 2.1 "Вшмшшсть пршшишв шнносп1 ошнки як основа розподшу м1фолопчного та ¡сторичного часу" обгрунтовуеться принцип розподшу м!фолопчного 1 юторичного першд!в в кнуванш людства за ознакою можливосп пор1вняння 1 оцшки.

1сгор1я як сукупшсть певних принцишв систематизацн вибудовуеться на основ1 встановлення зв'язюв м1ж датами, под1ями г оценками. Однак поняття, що поеднують в соб1 фЫсацпо певного стану явища 1 принципу, на якому воно будуеться як об'ективно! складово! його ощнки, не змшюються, в той час як сам! феномени, що вони !х позначають, змшюються. Отже, принцип створення юторичного часу полягае в послщовносп утворення нових ощночних визначень, що вщбивають змшу феномешв.

На основ! цього розподшу визначаеться единий принцип дискретности I континуальность Вш полягае в тому, що система шторичних понять дискретна, тобто подшяе ¡сторда як таку на сукушисть понять - принцишв 1 дае змогу будувати оцшку, в той час як сам феноменульний матер!ал -конгинуальний.

3 огляду на зазначене, м1фоетап в ¡снуванщ людства повинен бути вщщленим вщ ¡сторн 1 розглянутим не за лопкою ¡сторн \ и оцшок, а за принципом цшшсно! пpoцecyaльнocтi, що мала мюце в м!фосприйнятп арха!чно! людини.

На основ! анашзу поняття "архетип" в працях К. Юнга \ М. Егааде виявляеться вщмшшеть способу опанування архашною 1 ¡сторичною людиною цшшеною енерпею, що передаеться ¡з сфери свободи через позаевщоме [ форми архетишчно! символши. Архетип розглядаеться як специф1чний споаб збереження 1 засвоення цшшсно!- енергп колективною евщомютю арха!чних епшьнот людей, а також вщправиа точка для опанування на основ! викорисгання ще! енергп сво!ми власними сутнюними силами в процес! формування ¡ндивщуалыгого евгговщношення.

Природне затухания енергетичного !мпульсу в систем! на основ! зростання ентропшностх призводить до змш первкного модусу архетишчно! псих1чно!" енергп. В цшшено-енергетичному вим1р1 це означае

формування шдившуальних символжо-понятшних систем, що утримують в "малш форм1" шдивщуалыгоУ свщомосп початкову цшшсну енергетику архетипу.И трансформащя пов'язана з появою оцшочного типу св1тосприйняття.

Оцшка е шдивздуальною формою квантування цшшсноУ енергп. Але ця здатшсть теж може бути оцшена тшьки самою людииою ¡, в такому ра:л, повинна бути як квантована цшшсна енерпя втшена в форм!, що включае в себе оцшку як само'! людипи, так 1 само!' едносп, елементом я к о!' вона е.

Однак в ход! ¡сторичного розвитку виявляеться [ шший аспект цього процесу. Особлив!сть ¡сторичного перюду розвитку людини полягае в тому, що множинш нашарування символ1в 1 смиств розмили первюний смисл архаУчних образ! в. Значно послабленою стала 1 иервкна едшсть дн {стану свщомосп, що закршлювалася правилом г ритуалом. Трансформований модус цшшсно-псгоачно! енерг! потребуе опанування новими мехашзмами 1 навичками контролю. Оскшьки шдивщ сощал1зуючись набувае цих навичок, в!н здатен свщомо керувати щннюною енерпею, що акумульована в образах 1 культурномсторичних символах. Але той ступшь свободи, на який вш шдшмаеться в ход! ¡сторичного поступу людства, не обумовлюс автоматичного наслщування нормам I правилам поводження з щншсною енерпею.

Сощально-кторична система, до яко'! штегрований кожен ¡ндивщ, уможливлюе засвосння правил ! норм поводження з щею енерпею, але не може ефективно контролювати характер и перетворень. Оскшьки людина не автоматично, а творчо, на основ! шдивщуального волевиявлення ксруеться правилами поводження з енерпею в цшнюному модус!, вона с споживачем ! провщником цього типу енергп, а и досвщ - в форм! описування чи шшоУ передач! надчуттевих вражень, стае надбанням ¡нших 1![Д11Н1Л1В, а також формуе и власну систему ощнок.

В 2.2 "Анал!з ншшстного змюту категорп "свобода" в модус! людського ¡снування" розглядаються фтософсько-онтолопчш пщстави для видшення основних ц!нн!сних категор!й.

Основною щншсною категор!ею, з огляду на Г! онтолопчний статус! методолопчне використання, е категор!я свободи. Ця категор!я позначае онтолопчний абсолют, в сфер! якого вщбуваеться реал!зац!я будь - якого принципу. Свобода е також абсолютною щншсною категор!ею, оскшьки метить в соб! несюнчений потенщал можливостей, реал1защя яких утворюе силу невизначених центр!в шдивщуалыюго цшшсного прагнення.

Особливютю людини е те, що вона ¡ерарх!зуе ц!нност! на основ! особиспсного принципу ¡снування. Оскшьки людина виходить за меж! цього принципу, остшьки потрапляе в сферу абсолютно!' щнност!, тобто свободи. 3 виходом людини в сферу свободи, цшшсний вим!р утворюеться фактом и власного ¡снування. Цей вим!р обумовлюе знаходження людини в такш точщ взаемод!й" сил, де вони не анулюють одна одну! не зливаються, а створюють можлив!сть осягання людиною протир!ччя м!ж безмежн!стю ц!нн!сного потенщалу наявного в свобод!! обмежешстю форми ¡снування само! людини. Шляхом оцшки власного принципу ¡снування породжуеться

сумшв в його абсолютнш цшноеп, отже, утворюються передумови руху в цшшсному вимирк Вихщ в цю сферу через шдивщуальний пошук значущого центру цшшсного руху призводить до постановки проблеми цшностей через призму феномена людини.

Необхщшсть вщкидаеться або ставиться пщ сумшв людиною саме в зв'язку з набутою нею здатнютю до ощнки. Форма, в якш реагйзуеться принцип необхщностг в людському ¡снувашп, розкривае для людини можливють подолання цього принципу.

В подальшому розгляд1 анашзуеться сшввщношення символу 1 образу як попсрсдшх понятшних визначень щодо умов утворення цшшсно!ситуанн вибору. Образ розглядаеться як цшшсна процесуалыпсть безпосереднього сприйняття, в якш взаемод!я образу I вщображення через цшшсно-енергетичну взаемодно 1 створюе едшсть реальности Цшшсна енерпя образу квантуеться людиною у форм! символу, що безпосередньо пов'язано з реашзащею и здатност! до ощнного свггосприймання. Ощнка постас засобом протистояння людини континуальности свггу, який здшсшоеться через вироблення р1зних мов символ!зацш. Символ згортае образ! замщуе його. Це робить щншсну енергпо образу компактною 1 придатною для пщивщуального використання.

Збшьшення кшькост! мов символ1зацп означае розширення кола людських знань, однак цим не досягаеться остаточного прояснения суп само! свободи. Свобода не може бути вичерпно пояснена ш одним похщним вщ не! принципом, а також !'х сукупшстю. Людина намагаеться знайти нов! принципи! узагальнити ¡снуюч1, щоб оволодп-и свободою як принципом. Саме це стае передумовою певно! самостшност! людини.

Саме цей факт знаменуе собою перехщ людини ¡з сфери континуально!" свободи в сферу дискретное^ - самосвщомого ¿снування, що характеризуеться розчленовашстю сприйняття 1 ощнки, або в сферу принципово! необхщносп.

В 2.3 "Особливост! формування цшшсного вим!ру в м!фоепоху" анал1зуеться процес видшення людини з оточуючого середовища ! формування плашв внутрганього ! зовншшього як меж! розподшу вщповщних плашв вщображення, точкою перетину яких е шдивщуальна самосвщом1сть з и тшесшстю, чуттев!стю та шшими властивостями, а також визначаються чинники, що забезпечують ¡снування колективноТ, а згодом \ шдивщуально! свщомосгп в умовах переважно'! залежност! людини вщ оточуючого середовища.

Переривання континуальное™ як досягнення перв1сно1 якост1 свщомосп означае наявшсть внутршнього, що спорщнена з зовшшшм через свою шаковсть, а досягаеться через розмежовашсть з ним. Послщовне переривання континуальное™, що досягаеться через м!ф!чний подщ 1 структуризащю простору створюе пщмурок для появи юторично!" форми оцшки.

Моделювання простору вщносно певного центру,яке е функщею М1фу, свщчить про наявшсть цшшсно! складово! арха'!чно! свщомосп. В дшсност! це певн! просторов! точки, виб!р яких як цпшосп пов'язано"! з кнуванням,

е життево важливим вибором. Точки переривання континуальносп, що мають дшсний просторовий контур зовшшно! експанси цшшсно"1 енергй в оточуюче людину середовище, повинш сшввщноситися з структурою внутршшього плану людини. На них поступово вибудовувалися мехашзми шдивщуально1 пам'ят1, яю забезпечували самототожшсть свщомосп.

Необхщшсть шдтримувати самототожшсть свщомосп проявляеться у зовшшшй 1 внутршнш сфер1 в р1зних аспектах. У внутршшй як емощя страху, що у подальшому розвитку понятшно! символ1зацп" можна визначити як страх втрати досягнутого розмежування двох сфер, тобто такого цшшсно-енергетичного перетворення, що призводить до руйнацй системи. У зовшшшй це функщя смислоутворення, завдяки здшснення яко!" кожного разу заново синтезуеться саме ¡снування1 цим актом стверджуеться його цшшсть. Пщтримка ц1еТ функцп потребуе поширення простору сприйняття, а також все бшылого розширення каналу переходу зовшшнього 1 внутршшього.

Пошук форми, у якш втшюеться первюний архетишчний прообраз дп, постае як шдивщуальна цшшсна цшь, що визначае направленють особистюного руху в цшшсному вим1р1 Результатом його стае те, що емощя страху перетворюеться арха'1чною людиною на креативну життедайну силу 1 спрямовуеться на досягнення усшху у забезпеченш умов власного ¡снування арха1ЧН01 людини.

В 2.4 "Пам'ять \ уява як фактори утворення шдившуального шншсного смислу" розглядаеться cпiввiднoшeння складових шдивщуального шншсного втпру, якими е пам'ять 1 уява, а також процесуалынсть переходу щишсно! енергп oбpaзiв у внутршппо сферу шдивща.

Вщносна протилежшсть пам'ял 1 уяви як функщональних елемештв свщомосп е передумовою власне створення вим!ру цшносп. Ц1 елементи утримуються в единш форм1, оскшьки вона сама шдтверджуеться фактичного самототожшстю пздивщуально! свщомосп.

Колсктивш Д11, що 1х виконують люди для забезпечення усшху своеТ д1ялыюсгп, сприяють формуванню 1 розвитку шдивщуально-1 пам'яп1 через певний пром1жок часу утворюють змютовну канву шдивщуально! ¡сгори. 1ндивщуальна свщомкть, розчинена у колективнш, поступово самовибудовуеться завдяки вщтворенню елементарного феномена запам'ятовування. Останнш - суть зв'язок умовно'1 одинищ смислу \ знаку - сигшфшатора, що виконуе опорну функщю. Через те, що людина починае д1яти, спираючись на пам'ять, вона привносить в первюний принцип функцюнування пам'ятч новий змют, цшь i цшшсть.

Уява як така с каналом, завдяки якому цшшсна енерпя оформлюеться в архетишчш образи, яю задають парадигму дп. Проявом цшшсно-енергетично1 природи смислу, що утворюеться через канал уяви, е його рухливкггь.Вона реал1зуеться через здатшсть людини до переключения, розширення \ зм1ни смислу. Якщо час в русл! цього пщходу розглядаеться як процссуалыисть закршлення нового зв'язку \ нового смислу, а також основа для появи самостшного смислового спогаду, то оцшка формуе 1 нащлюе новий смисл 1 змкт, стверджуе майбутшсть "Я" у форм!,

обумовлешй наявним ступеней самоволевиявлення. При цьому людина створюе вщносно замкнуту i самостшну форму циркуляцп цшшсно! енергн, що мае просторово-часову структуру i направлешсть. Вщповщно принцип оцшювання е абсолютним в межах ще! системи, але вш не е самодостагшм вщносно принципу свободи. При вивченш складових цшшсного BHMipy сама шдивщуальшсть замш(уеться п символом, словесно-понятшним позначенням, що, власне, i е умовою виконання мисленневих операцш, але унеможливлюе безпосередню взаемодпо цшшсно!'енергн, що акумульована в форм! дшсного шдивщуального ¡снування.

В 2.5 "QcHOBHi етапи формування самосвщомосп в аспект! реал!занн шншсно! пронесуальносп" розглянуто процес формування шдивщуального niiiniciioro BHMipy внаслщок взаемопереходу зовн!шнього i внутр!шнього.

Феномен "внутрпиНього" корелюе з поняттям штерюризаци. BiH виникае внаслщок набуття шдивщом досвщу надчуттевого сприйняття i формуеться на основ! здатносп м1фосвщомост1 розр!знювати упорядковаиу актом творения структуру космосу вщ хаосу.

Необхщшсть М1сця, що визначаеться арха!чною людиною як зовшшнш центр, дае можливклъ припустити наявн!сть точки концентрац!! — ф!зичного i духовного центру особистост. Своерщна функцш даного центру — слугувати каналом, що реально поеднуе людину з силою можливих BHMipiB, вплив яких е безпосередшм, а виявлення опосередкованим. Внутр1шн1Й npocrip, що виникае як суверенна територ1я особистост!, сфера п власпого ¡снування, е юторичним надбанням людини.

Одночасно вщбуваеться i д!йсний рух, в якому людина реал!зуе внутр!шньо иритаманний !й принцип свободи в умовах, коли вш обмежуеться певним набором можливостей, В запропоновашй nimiicHiii символ!защ!дане явище названо "законом!ршсть повного кола". Виявлення i розгляд uici законом!рност! на матер!ал! дослщжень м1фосвщомост! i культурно-1сторичних та мистецьких пам'ятник!в цього пер!оду дозволяе простежити дшсну ¡сторичну форму функщонування ninHicHoi про цесу ал ьносп.

Першим етапом !сторичного розгортання цшшсно! процесуальност! виступае момент реал!зацп здатносп людини до особисто! форми називання, якою е ¡м'я. 1м'я закр!плюе одушевлен!сть i щнн!сть того, що icnye навкруги.

Другий етап пов'язаний з формуванням поняття цщь. В цьому процес! Bci об'екти зовшшнього св!ту розкривають у ц1нн!сному BHMipi людини св1й смисл i свою цщь у Tin Mipi, в якш сама людина розкривае особистий цшшсний смисл внаслщок свое! належносп до BHMipiB, що наповнюють його цшшсною енерг1ею творения.

3MicroM третього етапу щнн1сно! процесуальност! стае розширення смишнв внутр!шнього людини, як1 у свою чергу е проекщею зовшшнього. Дослщження м1фосвщомост1 дозволяе людин! юторичнш виявити властивост! власного пред!сторичного стану, коли вона належала бшьшому числу BHMipie, шж це мае мюце в усвщомленн1 сучасно! людини.

Четвертий етап цшшсноУ процесуальносп пов'язуеться з поступовою об'ективащею сфери внутршнього внаслщок того, що в результат свщомого визначення \ досягнення цшей утворюеться штучне середовище юнування людини. Процес його пщтримки 1 поширення набувае самостшноУ цпшосп, оскшьки необхщшстю е вщтворення смислу попередшх еташв, а також його поширення в ход! сощшизащУ.

В 2.6 "Формування м1фологеми особистюно! шнносп як результат структуризащ!" внутршнього простору людини на еташ переходу вщ м!фолопчноУ до ¡сторично'У епохи" на матер1атп дослщжень з м1фологи 1 пам'яток давньогрецькоУ культури в межах застосування визначеного пщходу розглядаеться перебщ цшшсно-енергетичних процеав, понят1Йно-оцшочно оформлених як бажання - уява - можливють 1 доля, а також цшшсний змют бачення, в якому символ!зуеться 1 передаеться здатшсть людини синтезувати смисли чуттевого! надчуттевого.

Особливктю переходу людини вщ м1фоепохи до ¡сторичноУ епохи е послабления Д11 закошв попередньоУ необхщносп I непевшсть ди закошв ново!'. Для людини проявом свободи е можливкть задоволення власних бажань. Одночасно це процес руйнацп архетишчного свггосприймання, в якому людина поступово втрачае усвщомлення свого мкця в свт I свое!' рол1 як провщника вищих сил.При цьому виявляеться, що архаУчна людина усвщомлюе рпнишо м!ж стражданнями, що спричинеш власним гр1хом, [ тими, що викликаш "свавшлям" або природним виявом сили вищих ктот. Таким чином поступово виявляеться самостшна пщкладка речей 1 самостшшсть людини по вщношенню до них. Оцшка, у свою чергу, онтолопчно обумовлена саме встановленням часового подщу едино! до цього процесуальносп ! виявленням причинно-наслщкових зв'язщв. Наслщком вказаного подшу е вщдшення процесу вщ суб'екта.

3 початком кторично-часовоУ епохи людина завжди мае справу з наслщками 1 вщдаляеться вщ причин. Знаходження нового принципу взаемодп зовнйинього 1 внутриннього реалЬуеться як здатшсть продукувати бажання 5 вольовим зусиллям направляти власну актившсть на досягнення певноУ цш у зовшшньому.Розглянутий процес практично мае своУм наслщком утворення шдивщуальноУ цшшсноУ свщомосп, що набувае смисл1в 1 змкту само"! цшносп. Його основою е осмислення людиною себе як самостийно! 1 свщомоУ своеУ "влади" ¡стоти, що мае бажання, а також волю, сили 1 можливост1 для Ух задоволення.

В третьему роздш дисертащйного дослщження "Основш категорп" описування цшшсноУ стдомосп" з урахуванням результате попереднього анал1зу, а також на основ! використання запропонованоУ методологи \ результате дослвджень в сум1жних галузях наукового шзнання, визначаються основы категорн цшшсного описування.

В 3.1 "Визначення умов ! направленосп шлившуальноУ шншсноУ процесуальносп" на основ! використання понят!йних об'ективацш наукового п!знання визначаеться ! анал!зуеться протир!ччя м!ж необхщшстю понят!йного описування феномена щннюноУ процесуальност! ! включешстю людини як д!йового ! формотворчого елемента у саму

цшшсну процесуальшсть. В зв'язку з цим розглянуто цшшсний аспект ще! розвитку, яка виявляеться т1сно пов'язаною з антропоцентричним свпоглядним уявленням.

Усвщомлення останього вщбуваеться вже в об'сктивованих свщомкггю поняттях i утворюе протир!ччя. 3 одного боку, людина виявляе свою несхожщть з yciMa шшими людьми, а також несхожють способу прочитування загальнокультурно! смислово! символен, яка ор!ентуе особиспсть на шукану шль розвитку. 3 шшого боку, шдивщ виявляе схожгсть направленосп загального руху до цш. Ця схож1сть обумовлена наявшстю у свщомосп людини аде! цш, а остання обумовлюеться здатшстю сприймати CBiT як цшшсний процес, що вщбуваеться у 4aci.

Взаемодк людей у nponeci д!ялыюст! i досягнення пщивщуальних цшей створюють передумови для понятшно! об'ективацп загально! родово! цш людства, але через вщсутшсть единого внутршнього простору людства, аналопчного внутршшьому простору шдивща, така цшь не може бути визначеною, оскшьки Bci можлив! и визначення не мають критер1я для пор1вняння. Останне унеможливлюе з'ясування реально! цш власного розвитку, тобто ций, яка без застережень може бути визнана абсолютною щншстю. Тому п вщображення людиною е можливим лише в форм! образу. Насичешсть свщомосп образуми може розглядатися як кшьюсний показник "пщйомно! сили" свщомосп в план! руху людини по вертикальному вектору цшшсного BHMipy. "Горизонтальна складова" цшшсного BHMipy визначаеться впливом часу, що через поди фшсуеться у пам'ят!. Описування шдивщуального шляху людини вщбиваеться на горизонтальнш складов!й цшшсного BHMipy як розподш факта б]ограф!'! i духовного розвитку. Переривання континуальност! сощально^сторично! дшсносп вщбуваеться як шдивщуалышй акт направленого руху в напрямку певного цшшсного центру i визначаеться проекщею.На основ! проведеного розгляду визначаються елементи шдивщуально! цшшсно'! проекци як основного фактора долеутворення, якими в понятшнш психолопчнш об'ективацп постають воля, зд1бносп i темперамент.

В 3.2 "3Micr i структура шдивщуально! проекиГ! як категорп цшшсного описування" розглядаеться один з основних елеменпв структури цшшсно! свщомосп шдивща, що символ1зуеться в цшшсному описуванн! як проекц!я.

1ндивщуал!защя людини в процеа вторичного розвитку може розглядатися як рух до певно'! цш. Значущ!сть результату не може бути остаточно визначеною до моменту його отримання. При пор!внянш оцшок, 3aco6iB досягнення, а також зм!сту шдивщуальних цшей, виникають розб!жност!. Якщо щ розб1жност! не можуть бути усуненими шдивщуально, а необхщшсть !х усунення достатньо вмотивована, виникае дегармошзащя вщносин людини i3 свпом, що й оточуе. Зовшшшм проявом цього може бути псих^чний розлад. Для лшування таких розлад!в необхщно звернутися до глибинних псих!чних структур шдивща, зм!ст яких може становити м!фолог!чна, культурно-юторична, релппйна символ!ка, а також з'ясувати характер шдивщуально"! мови символ!зацп, тобто зрозумгги мову ¡ндивщуального цшшсного описування. Остання е результатом засвоення

¡сторичних мов символ1защ1, систем понятшно'! об'ективаци в процеа навчання, а також реал1защею цшшсно'! неповторност! само!' особистосп. Сукупн!сть цих фактор1в у загальному вигляд1 визначае умови формування проекцп".

1ндивщуальна цшшсна проекщя виступае як ушкальна едшсть бажання i BOJii, що визначае шдивщуальну здатшсть втшення иевног ще'!, а також визначае направлешсть цшшсного руху особистосп.

Цшшсно-енергетична взаемод1я м!ж шдивщами, яка здшснюеться в результат! цього руху, е процесуалыпстю корегування шдивщуальних смисл1в, що передаються мовою успшьнених для них символ!в. Визначаеться також роль зорового сприйняття як основного способу переструктурування енергетики символов для створення тако'! структури внутршшього псих1чного простору пздивща, яка забезпечуе можливклъ подалыиого руху лгодини по вертикальшй aici його цшшсного BHMipy.

В 3.3 "Синтез шншсних смисл1в i перпептивних конструкт!в у феномен! людського бачення" обгрунтовуеться зв'язок основних компонент!в, що в сво1Й взаемод!! створюють феномен цшшсноТ процесуальност! або uiiiiiicnoro BHMipy людини через анал!з внутр!шньо'! i зовшшньо!' uinnicHoi направленост! ¡ндшйдуальност!, характеристика якоТ зд!йснюеться на приклад! бачення.

Основним каналом отримання ¡нформаци про оточуюче середовище для людини е з!р. Однак надання смислу оточуючим фрагментам д!йсносп i розу.м!ш1я смислу власного "Я" вщбуваеться як двосторонн!й рух, п!д час якого елементи uici картини не тшьки вимальовуються чпжппе i norintiiuie, завдяки вже отриманш попередньо ¡нформаци про них, але й згщно з ¡ндивщуальними особливостями бачення кожно!' людини. Бачення виступае як сприйняття юторично успшьнених 30BHiuiHix параметр!в свпу i побудова на щй основ! ¡ндив!дуального образу свиу. Однак особлив!стю самого образу е те, що вш принципово вщкритий! завжди мае б!льший смисл, н1ж в ньому вбачаеться окремою людиною i навиь BciMa людьми. Останне означае визнання реальност! як тако'! ушверсально! сфери, де вщбуваеться взаемод!я смисл!в, що утворюють актуальний р!вень свободи, даний в баченш i потенщйний р!вень, за рахунок чого сама свобода реал!зуеться в наступи! моменти.

Зорове спостереження в певнш Mipi зм!нюе об'ект .Потенщйний смисл актуашзуеться для подальшого врахування, коли його вихщш кондиц!! визначаються не тшьки установкою шдивщуально"! свщомосп на те, що оч!куеться побачити, а й тим, що корелюе з поняттям шдивщуально'! проекцп, тобто здатшстю конкретно"! людини до неупереджених штерпретацш побаченого. Отже, взаемод!я установок бачення щодо можливого i неможливого визначае стушнь свободи ¡ндивщуального бачення, i таким чином, е шдивщуальним показником щодо здатност! сприйняття i передач! uiHHicHoi енергГ! смисл!в. В щншсному описуванн! бачення виступае як здатшсть розвивати BHyTpimHi смисли "Я" на основ! початкового ступеня свободи, яким визначаеться направлешсть в реальност!.

З'ясовуеться, що Bipa е Tieio формою внутршшх смишпв "Я", або внутршнього бачення, яка, при п зовшшньому спрямувашн, набувае модусу нескшченносп.В цьому процеа реал1зуеться цшшсна проекщя людини, тобто и здатшсть перетворювати i використовувати саму цшшсну енергио згщно з власним типом бачення - в широкому розумшш. Загальним результатом е все бшьше прояснения загальнолюдськоУпроекщУ naocHOBi формування нового типу "внутршньо 0praHi30BaH0'i точки зору".

При цьому використання поняття "проекщя" передае саме подвшний характер взаемоди УУ стор1н: саме завдяки цьому змшюеться характер оргашзащУ внутршноУ точки зору.Умовою сприйняття ушверсального образу реальности е принцип спшьносп переживания, тобто piBHOMipHoro розподшу щншсноУ енерпУ , опанування якою розширюе рамки людськоУ можливосп бачення бсзкшечних смишив в свобод! шляхом набування щншсного досвщу.

В 3.4 "Здатшсть до вщображення як онтолопчна основа pvxv людини у шншсному BHMipi" визначаеться одна з базових категор1й щншсного описування, а також встановлюеться i'i онтолопчна укоршешсть i сшввщношення з понятийною об'ективащею здатнос™ людини до вщображення.

Здатшсть людини вщр1зняти вим1ри матери ¡духу обумовлюе специф1ку П власного онтолопчного статусу. Вона полягае в тому, що людське кнування теж утворюе окремий BHMip. Взаемод1я цих BHMipiB утворюе рсалыпсть. Як елемент реальности людина з одного боку не може осягнути н цшсшсть, з шшого - створюе и фактом власного кнування. В понятшнш об'ективацп це знайшло свш вираз у принцига едносп континуальное^ i дискретность В цшшешй символ!зацп це вщповщно позначаеться як едшеть цшшсноУ процесуальносп i оцшки. Рсалыпсть як едине суще е абсолютною цшшстю у внутршньому i зовшшньому смисгп. В першому випадку як ушвереяльна сфера виявлення i scix можливих вщцв взаемоди духовного i матер1ального. У другому - як реальна форма протистояння "шщо". Особливють людського BHMipy реальное^ як щншсного полягае в уевщомленш людиною наявного вибору щодо форми протистояння "шцо". Направлешсть руху ¡ндивща в цшшеному BHMipi обумовлюе його наближення до псвноУ оцшноУ меж1, перетин якоУ означае здшенення вибору. Абсолютним цшшеним результатом цього вибору е евщоме протистояння "шщо" у форм1, що через принцип кнування ¡ндивщуальносп втшюе певну щею.Наявшсть у людини свщомосп як вищоУ форми вщображення в понятшнш об'ективаци означае УУ шзнавальний рух, тобто наближення до ¡стини. Аналопчно, рух людини у цшшеному BHMipi icHye до тих nip, доки не досягнуто само!' цшносп. Якщо ¡стиною е абсолютне шзнання реальносп, то процес вщображення понятшно об'ективований як гпзпання повинен бути доповнений цшшеною складовою.В цшшеному BHMipi ¡стина повинна мати абсолютну цшшеть як розгорнутий образ, в якому людина досягае витоюв смислу i ulni власного кнування. Однак, оскшьки процссуальшсть шзнання тривае, то актуальним залишаеться i прояснения цш i смислу життя як цштсноУ складовоУ. Вщображення як неповне i неточне знания

¡стили в цшшсному вилпр! перетворюеться на сумшв. Оскшьки вщображення е в1рним, воно не викликае сумшву.

Наведене обумовлюе висновок, що шяке шзнання не виявляеться можливим без в!ри 1 шяка в!ра не виявляеться можливою без сумшву, який визначаеться як одна з основних категорш цшнюного описування.

В 3.5 "Змютовний аналп ¡сторичноТ символ!защ! категорш "добро" 1 "зло" як виразу основного шншсного вшношення" на основ! розгляду деяких б1блшних сюжета 1 кол1зш християнського в1ровчення виявляеться цшшсний смисл вщношення добра! зла.

Понятшна об'ективавдя "добро 1 зло" не е вщображенням специф!чно! онтолопчно! властивосп, а виступае ¡сторичною символ1зац1ею щншсноТ процесуальноеп. В ¡сторичному розвитку добро виявляе себе завжди у сшввщношент з своею протилежшстю, тому абсолютне добро як образ безальтернативно! ютини може бути лише здобутком шдивщуально! свщомосп, що подолала попереднш стан сумн!ву. Подолання сумн!ву означае досягнення безоцшного стану в!ри, ! таким чином, усунення протилежност!, що породжуе зло як неютиншсть вщображення! оцшку дп як таку, що в понятшшй об'ективацп само! в!ри визначаеться як гргх. Можливють подолання сумшву ! досягнення ютини в!ри е суто ¡ндивщуальною. Саме в цьому полягае головна складшсть цшшсного описування, незалежно вщ обрано! для цього мови.

Запропонована трактовка смислу б!блшнного сюжету розп'яття 1 воскресшня Христа дозволяе визначити символи "страждання"! "жертви" як ключов! в описуванн! цшшсно! процесуальност! шдивщуально! свщомосп.1ншим важливим моментом даного розгляду е висновок про зумовлешсть результату руху люднни в цшшсному втанр! вибором, який вона зд!йснюе на основ! оцшочного св^овщношення. Понятшна об'ективащя добра не вщповщае дшсносп,! тщьк! цшшсна направлешсть, що визначае долю конкретно! людсько! ¡стоти \ визначаеться останньою внасл!док посл!довно ! свщомо зд!йсиеного вибору, може шдживити понятшну об'ективащю добра реальною цшшсною енерпею. 1стина, здобута на цьому шляху, вщображуеться \ оцшюеться. Однак знания, отримаш таким шляхом, з позицш абсолютного добра як ¡стини е злом. Таким чином зло полпстилося в самш людин! в момент вщображення! стало рушшною силою в ситуацн вибору, створешй сумн!вом.

В 3.6 "Визначення основних категорш шннюно! процесуальност!" розкриваеться цшшсний змкт категор!й "страждання" ! "жертва". Попередньо проведений анализ онтолог!чного фундаменту формування цшносп дозволив безпосередньо шдШти до визначення ц!нн!сних символ!защй, що вщображають загальну ¡сторичну законом!ршсть здшснення шдивщуально!' цшшсно!' процесуальност!.

Цшшсш символ!зацй "страждання"! "жертва" вщбивають центральний 1 заключний моменти цшшсно!' процесуальност!, що !х долае шдивщ в процеа руху у власному цшшсному вим!рь Гндитдуальна проекщя визначае тип ! зм!ст цшшсно! символши, що викликае ! шдгримуе цшшсну процесуальшсть як енергетичний процес, а також виб!р! вчинки людини.

Але якщо ¡ндивщуальна проекщя е до певно! MipH сталою формою зв'язування цшшсно'! енергетики шдивща, то сумшв забезпечуе саму процесуальшсть цшшсно'! форми, оскшьки дозволяе вщнаходити, досягати i змшювати цшшсш ор1ентири: цш в процес! шдивщуального соцюкультурного i просторово-часового руху.

Визначення кшцевого шдсумку шдивщуально'! цшшсно! процесуальност! як жертви означае ел1мшащю специф1чно1 яюсно! цшснош, якою е ¡ндивщ з проявлено! в дойсносп форми його ¡снування. Людина, що завершуе трасктор1ю власного цшшсного руху через свщому жертву, перестае юнувати у цшсност! характеристик i властивостей попередньо! якостт Абсолютним значениям жертви е припинення ¡снування, однак и результатом може бути певне просування вщносно вертикального вектора цшшсного вим1ру при збшьшенш цшносп юнування як актуального стану шдивща. У цьому випадку можливють абсолютно! жертви потенцшно збер!гаеться.

М!ж здатшстю свщомост! до вщображення як фундаментальною властив1стю людини i и здатшстю до жертви пролягае шлях цшшсно! процесуальност1, що створюе шдивщуальну долю. Сощалыю-1сторична ситуац!я формуеться цшшсно як ситуащя вщкладеного вибору. Як наслщок, роль д!евих фак-ropiB цього вибору перемщуеться до центр!в вщчужено"! цшносп, а людський цшшсний енергетичний потенщал використовуеться як 3aci6 пщтримання принципу ¡снування центр!в. Шлях до свщомого вибору як roTOBiiicrb до реально! жертви, незалежно вщ подальшо! часово! оцшки !х значения, е цшшсною процесуальн!стю, що символгзуеться як страждання. Результат розгляду д!е! символ!зац!'! шдивщуально!' цшшсно'! процесуальност! визначаеться принципом жертви, що реально передуе у 4aci своему здшсненню.

Однак саме це породжуе ситуашю вщкладеного вибору i зумовлюе страждання як сферу, що створюеться самою людиною i визначае умови юнування людини в цш сфер!. Страждання як онтолопчна, пов'язана з часом умова цшшсно! процесуальност!, набувае свого абсолютного цшшсного значения лише в едносп Bcix його елсмитв. В цьому смисл! жертва фжсуе як!сний перехщ, яким завершуеться рух людини в цшшсному BHMipi. Ознакою цшшсно! реальносп жертви е вичерпання смислом шдивщуального страждання ще! часу, дом!нуючим впливом яко! було позначено юнування людини.

У висновках пщбито шдсумки досл!дження та формулюються положения, як! мають перспективне значения для подальших теоретико-методолопчно!, науково-практично! та сощально-прогностично! розробок.

Прагнення до свободи, що протягом вЫе! евщомо"! icTopi'i людства пов'язувалась i3 знаходженням i встановленням вщповщних ш форм сощально! орган!зацй, вщбивае суттеву рису цшшсно'! свщомост! i повинно бути поширеним до розум!ння свободи як ушверсально! цшшсно! категорп, аспектами або виявленнями яко'! е Bci вим!ри реальност!. Д!йсн!сть, на вщмшу вщ реальност!, виступае лише доступним для людського сприймання образом реальност!. Але це обмеження не означае нездатносп людини

вщображати реальшсть, розширювати це вщображення 1 впливати на неТ. Оскшьки усталеною формою виразу зв'язюв мш р1зними формами руху в науковому шзнанш е поняття "енерпя", то його можна використати для описування цшшсних процеЫв. Однак специфжа застосування енергетичного пщходу вщносно дослщження цшносп обумовлюеться нeoбxiднicтю поспйно утримуватися в ход1 цшшсного описування на мсж1 "об'ективаци" не перетинаючи и, оскшьки останне означае шлях до вщчуження цшност1 У вщтворення феномена и умножения. 3 огляду на зазначене, поняття "енергетика цшностГ' е лише символ1чним вказуванням на саму цшшсть, якою, окр1м абсолютно! цшносп - реальносп або свободи, виступае людина в п шдивщуальному способ! ствердження власного юнування. Ствердження щнноси "Я" як дшсного факту е само по соб! процесом и описування, отже потребуе вщповщного пщходу. Цей пщхщ знайшов свое вщображення в принцип! "цшшсно! процесуальносп", основними умовами застосування якого е :

- вщмова вщ методолопчно'1 установки на розгляд щнност1 як такоТ, що мае суто сощальне походження {характер;

- виявлення того загального фшософського 1 свпоглядного положения, що цшшсть передуе юнуванню, а вщтак виступае основою останнього. Отже наближеня до п ¡манентного описування вимагае розширення рамок чисто паукового пщходу, який пов'язуеться з усталеними формами виявлення причинно-наслщкових зв'язшв, необхщшстю жорсткого застосування формалыю-лопчних принцишв, емшричного пщходу, узагальнень та аиалопй, що обмежують можливосп шту'ггивного синтезу см мел ¡в як важливого чинника прирощення знания.

Цшшсне дослщження виявляе законом1рносп загального спрямування руху людини в цпппеному вим!р1, а також описуе структуру 1' характер функцюнування "цшшсного зр1зу" людського буття. В зв'язку з зазначеним, принцип цшшсно! процесуальносп розкриваеться в робот1 в двох аспектах:

- як здатшеть людсько1 свщомосп стверджувати власну цшшсть фактично, тобто через безперервну реашзацно принципу едносп смислу будь-яких об'ективованих систем, що проявляють себе через його шдивщуальну евщомкть як момент дискретностг,

- як символ1чно-понят!Йне описування структури 1 функцюнування шишсно!' свщомосп, для здшенення якого запропонована низка категорш описування: "проекцш", "вдивщуальна цшшена направлешеть", "зовшшне \ внутршне", "законом1рнють повного кола", "цшшене бачення" та ш., а також щннюно-категорУальне описування еташв ¡ндивщуально1 цшшсно! процесуальносп в категор1ях "сумшв", "страждання", "жертва".

Суттевим елементом принципу "цшшсно1 процесуальносп" е те, що ана:пз, здшенюваний в його межах, вказуе на цшшсть у форм1 и шдивщуального сприйняття, створюе умови цшшсно! структуризацй внутршнього простору особистосп.

В результант застосування означеного пщходу цшшений вим1р людського буття постае як шдивщуальний процес евпоглядного осмислення змш, що

вщбуваються у сощальнш i природнш сферах внаслщок цшеспрямованоУ д!яльност1 людини як родово!' ¡стоти. U,i змши в ¡сторичному плаш представлен! як послщовшсть рсал1зацп цшей, що ix ставить перед собою суспшьство чи конкретний шдивщ на певному пром!жку сощально-юторичного часу. Водночас, виявлена послщовшсть як ¡сторично-часова процесуальшсть слугуе лише спшьним принципом подшу (квантування) i оцшки континуального потоку буття. Специфнса самого принципу оцшочно-часового подшу обумовлюеться юторичними особливостями способу накопичення i передач! шформацй, що притаманний людськ!й суб'ективност!. Однак реал1защя зазначеного принципу приводить до необхщносп його подальшого доповнення i поширення.

Таким чином, виявлення цшшсного зр!зу людського буття як результат дп вторично!' необхщност! автоматично не обумовлюе його функцюнування. Однак, якщо рух людства в кол! ще!" необхщносп не приречений на неск!нченне повторения, яке вщтворюеться кожного разу в inuiiii форм!, то результатом акту саморефлексй людини стосовно власного положения у цшшснш сфер! буття одночасно повинно бути оволодшням новим ступеней або р!внем свободи.

В результат! застосування методолопчного принципу цшшсно1 процесуальност! можливим стае не лише запропонувати альтернативний пщхщ у дослщженш природи i функцюнування цшност! але й нампгити шляхи його подальшого розвитку.

Перспективы подальшого дослщження пов'язан! з розвитком зазначеного пщходу ! використанням отриманих результат!в у трьох напрямках.

Перший - дослщження юторично об'ективованих або вщчужених форм цшносп, утворення яких е наслщком i проявом феномена умножения цшносп. Наявний cnoci6 дослщження цих феномешв, який зд!йснюеться в комплекс! соцюгумаштарних наук, повинен бути доповнений принциповою установкою на обмежешсть i, таким чином, кторично-релятивний, скшчений характер !снуючих форм соц!ально! оргашзащ!'.

Центри цшшсного тяж!ння постають шституцюнал1зованими i об'ективованими щеями i принципами. Ix втшення в формах сощально'! оргашзаци утворюе систему. Остання не тшьки самов!дтворюеться внаслщок залучення цшшсно'! енергп, квантовано!, оформлено"! i акумульовано! в шдивщуальному щнуванш, але й здатна активно трансформувати шдивщуальну цшшсну проекц!ю вщповщно до цшшсно'! направленосп вщносно власного центру, тобто множини цшшсних смисл!в, що втшоють дану щею i забезпечують Г! юнування.

Використання виявлено! в дослщженш "законом!рносп повного кола" дозволяе визначити поняийно-смислов! об'ективацй дежих щей, а в суто аксюлопчному плат виявити ix цшшсну направлешсть вщносно понятшно! символ!зацГ! абсолютного ninnicHoro центру i, таким чином, забезпечити умови цшшсно! iepapxi3aiui цих щей, визначивши i'x як етапи в загально-юторичнш цшнюнш процесуальност!.

Другий - поглиблений анал!з i змктовне збагачення смислу етап!в пщивщуально! цшшсно! процесуальност!. Останне може зд!йснюватись як

вивчення, узагальнення, класифжащя I впорядкування ¡ндивщуальних мов цшшсно! символ1зацп. Матср1алом такого дослщження можуть виступати будь-як1 мови цшшсного описування, що мютять загальнокультурну символ1ку, об'еднану едшстю смислу, однак його метою в межах аксюлопчного анашзу слщ визнати виявлення загальних закономерностей утворення шдивщуалыюго цшшсного смислу як етапа на шляху утворення значущо!" едносп цих смиапв.

Трети! - удосконалення 1 бшьш широке використання метод1в I форм конкретно-наукового I прикладного дослщження, виявлення корелляцй м1ж психоф1зичними характеристиками особистост1, особливостями 1 специфжою и духовно-культурного розвитку г становлениям, а також характером формування шдиввдуального внутрнпнього цшшсно-псих1чного простору, що понятшно об'ективуеться як iндивiдyaльнa цшнюна проекщя, а усвщомлюеться як шдивщуально значущий результат М1Жсуб'ектноТ цшшсно! взаемоди.

Основш положения дисертацГ! викладеш автором у таких публжащях: Монографй:

1. Сивере В.А. Измерение ценности. - Калининград: Свободная зона.-1996. - 9,75 др. арк.

Статтк

2. Сивере В. А. Некоторые аспекты содержательного анализа категории "благо" // Этика и эстетика : Вып. 33. Сущность и диалектика этических и эстетических категорий. - К., Либщь. - 1990. - 0,5 др. арк.

3. Оверс В.А. Онтолопчний аспект д1алектики в!ри та ютини // Етика, естетика I теор1я культури : Вип. 37. Культура \ творча актившеть людини. - К., Либщь. - 1992. - 0,5 др. арк.

4. О вере В.А. Гдеальне 1 факт // Философська 1 соцюлопчна думка,-№3-4, 1994., К.-0,5 др. арк.

5. Оверс В.А. Про едшеть шдходу у розгляд1 еволюцп людини // Фшософська i соцюлопчна думка.- № 1-2 , 1995.,К., - 0,5 др. арк.

1шш:

6. Сивере В.А. К вопросу о соотношении категорий "ценность" и "существование" // Ежегодная научно-практическая конференция. Полтавский инженерно-строительный институт. -Полтава, 1990.- 0,3 др. арк.

7. Сивере В.А. Соотношение мифа и морали в историческом развитии // Ежегодная научно-практическая конференция. Полтавский инженерно-строительный институт. - Полтава, 1992. -0,3 др. арк.

8. С1верс В.А. Нацюнальна щея в структур! моралышх цшностей // Науково-практична конференшя. Полтавський державний педагопчний шетитут ¡м. В.Г.Короленка. - Полтава, 1995. - 0,3 др. арк.

9. Слвсрс В. А. Етична направлешсть I категор1я часу // Щор1чна науково-практична конфсренщя. Полтавський шжснсрно-буд1вельний шститут.-Полтава, 1993. - 0,3 др.арк.

10. Сивере В.А. Формирование элиты как механизм саморегуляции общества // Научно-практическая конференция : Талантливая личность : Школа, Семья, Государство. - К., 1994. - 0,3 др. арк.

11. Оверс В.А. Цшшсний аспект категорп "загальне" // Науково-практична конференщя: Гршченювсью читання-96 : Освгга. Гумашзащя. Вчитель. Кшвський м!жрепоналышй шетитут удосконалення вчите;пв ¡м. Б.Гршченка. - К. ,1996.-0,3 др. арк.

12. Оверс В. А. Процесуальшсть як пщхщ до розгляду щнносп // Науково-практична конференщя: Опенювсью читання. - Кшвський м1жрегюнальий ¡нститут удосконалення вчитгпв ¡м.Б.Гршченка. - К., 1997. - 0,3 др.арк.

13. ¿¡вере В. А. Базовий трикутник етичних проблем // Науково-практична конференщя. Кшвський ушверситет ¡меш Тараса Шевченка. - К., 1996. -0,3 др. арк.

Оверс В.А. Цшшсть як предмет етико-фщософського анал1зу.~ Рукопис.

Дисертащя на здобуття паукового ступеня доктора фшософських наук за спещальшстю 09. 00. 07 - етика. - Кшвський ушверситет 1меш Тараса Шевченка, Кшв, 1997.

У дисертацп розроблено концепщю природи, прояву 1 функщонування цшностгна основ1 застосування принципу цшшено!' процесуальносп. Останнш базуеться на положенш про едшеть иерервносп 1 неперервност1 у здшененш вах форм руху. Цшшсний аспект людського ¡снування розкривасться в робоп через виявлення I обгрунтування здатносп ¡ндивдав реатзовувати взаемод1ю шляхом оцшювання. Оцшка виступае як споЫб квантування специф1чно цшнюного виду енергп. Зм1стовний компонент останньо! складае штерюризована загальнокультурна символпса, що представлена у мов1 нщивщуально! цшшсно1 символгзащУ.Застосування штегративного пщходу у розпвдц цшностей дозволило обгрунтувати едшеть онтолопчних, психоф1зичних, сощальних 1 специфшно цшшених елемент1в, що складають структуру \ забезпечують функцюнування шдивщуально! свщомосп, запропонувати категор1альне описування цього процесу, а також намггити подалыш шляхи дослщження цшнюного зр!зу сприйняття людиною евггу.

Ключов! слова: Реальшсть, цшшеть, свобода, континуальшеть \ дискретшсть, цшшена енерпя, щншена процссуалыпсть, проскщя, сумшв, страждання, жертва, доля.

Сивере В.А. Ценность как предмет этико-философского анализа-Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора философских наук по специальности 09.00.07- этика. - Киевский университет имени Тараса Шевченко, Киев, 1997.

В диссертации разработана концепция природы, проявления и функционирования ценности на основе применения принципа ценностной процессуальное™.Последний базируется на представлении о единстве прерывности и непрерывности в осуществлении всех форм движения. Ценностный аспект человеческого существования раскрывается в работе через выявление и обоснование способности индивидов осуществлять взаимодействие путем оценивания. Оценка выступает как способ квантования специфически ценностного вида энергии. Содержательный компонент последней составляет интериоризованная общекультурная символика, представленная в языке индивидуальной ценностной символизации. Применение интегративного подхода в рассмотрении ценности позволило обосновать единство онтологических, психофизических, социальных и специфически ценностных элементов, составляющих структуру и обеспечивающих функционирование индивидуального сознания, предложить категориальное описание этого процесса, а также наметить дальнейшие пути исследования специфически ценностного среза восприятия человеком мира.

Ключевые слова. Реальность, ценность, свобода, континуальность и дискретность, ценностная энергия, ценностная процессуальность, проекция, сомнение, страдание, жертва, судьба.

Sivers V.A. Value as an object of ethics-philosophic analysis.-Manyscript.

Thesis for a doctor's degree by speciality 09.00.07— Ethics.- Kyiv University named after T. Shevchenco. — Kyiv,1997.

The works out a concept of nature, value manifestations and functioning based on using a prinsiple of value-oriented proseeding.The latter is grounded upon the idea of discontinuiti and continuiti unity in realizing all the forms of motion. A value aspect of human existense is disclosed in work via reveal and justification of individual's abilities to realise interaction by means of evaluation.The estimate is a method of spesifically value-oriented energy type quantization. Interiorised all-cultural symbols presented in the language of individual value-oriented symbolization is an essens of the latter. Application of the integrate approach for consideration of values allowed to substantiate the unity of ontological, psychophysical, social and spesifically value-oriented elements constituting a structure and providing individual consciousness functioning, to propose categorical description of this process and to lay down further ways of studying spesifically value-oriented section of man's world perseption too.

Key words. Reality, value, freedom, continuity and discontinuity, value-oriented energy, value-oriented proceeding, projection, doubt, suffering, sacrifice, fatum.

Ciiicpc Валерш Анатолшович

Hiiniicïb як предмет етико-фшософського аиал!зу 9.00.07 - етика

Головний редактор - Михайло Малюк

Здано до виробництва та шдписано до друку 25.12.97.

Формат 60х84/16.

Ilanip офсетний. Друк офсетний.

CPÍ3. друк. арк. 2,12.

Зам. 7-59.

Видавництво "Генеза"

254212, м. Кшв-212, вул. Тимошенка, 2-л

Вцщруковано в ф1рм1 "Торг Топ"