автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.11
диссертация на тему: Творческие силы человека и общества (социально-философский анализ)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Творческие силы человека и общества (социально-философский анализ)"

АКАДЕМ1Я НАУК YKPAÏHH 5НСТИТУТ Ф1ЛОСОФ11

На правке рукопису

Лазорвнко Олона Олександр!вна

Творч! сили людини та сусгйльства (сошально-ф^лософський анализ)

Спец!альжсть ~ 09.00.11 - сощальна фшософ!я

АВТОРЕФЕРАТ

дисертацП на здобуття наукового «лупоня кандидата ф1логофських наук

Ки'ш - 1994

Диоортацгсю е рукопис.

Роботу виконано в 1нститут1 фшософн АН УкраТни

Науковий кергзник; доктор фшософських наук,

професор МОКЛЯК М.М.

Оф1ц1йн1 опононти: доктор фшософських наук,

професор ЛЕВЧУК Л.Т.

кандидат фшософських наук, старший науковий сп1вроб1тник ШКЛЯР л.е.

Прон'дна оргажзацш: Центр гуманггарноТ осв!ти

АН УкраТни

Захист Ыдбудеться "_"__1994 р.

на зас!данн! спец1ал1зованоТ ечено'Т ради Д.01.25.03 в (нституп фтософи Академ«! Наук УкраТни за адресою: КиТв-1, вул. Трьохсвятительська,4.

3 дисертац1ею сложна ознайомитись у бШлютец! Ыституту фшософи" АН УкраТни.

Автореферат розгсланий "_"_1994 р.

Вчений секрегар Спец1ал1зованоТ Ради доктор фшософських наук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуалыйсть досл!дясення. Усв1домлення людсгвом переломного характеру епохи висуиуло проблему докор1шюго оновлення сусп1льно1 думки гцодо ус1х вир!шальних питапь соц!ально-ф!лософського внал!зу. Це вимагас розробки таких категор!алышх форм ф!лософського досл!дження, як! могли б узгоджуватись з сучасними реал!ями соц!ального та !нтелектуалыгого становища. Наголоашо, що ноЫтня стратег!я модери!зац11, яка нафлена на перетворення нашого сусп!льства, е неможливого на грунт! техносщентнстсышх проект!в, лЫеарних погляд!в на прогрес 1 взагал! прогресистських постулат!в гуман!зму. За цих умов иабувають актуальное^ пауков! концепцК, котр! можуть дати !нновац!йну в!дпов!дь на "виклик буття", спроможн! осмнслити та урахувати насл!дки сучасного занепаду культурн та зм1нм моральних й 1деолог1чних цЫностей. Тому особливо! ваги иабувають досл!дження, пов'язан! з людською особист!стю як суб'сктом сусп1лько-культурного творения, мехак!змом розкриття специф!ки вт1лення творчих сил сусп!льного розвитку. ,

Серед теорий, як! оркнгуються на змшу парадигм» сусп!льного розвитку, гл!д зазначитн концепц!ю ц!нност1 знания, яка розвивас та корнгуе установки на цьиИсть прац!; теор1ю "ощадливого сусп1льства", в якому енерг5я людсько! творчостЧ та соц!альн! ресурси спрямован! на становления самост!йно в!дпов!далыгого життя !ндив!да та сфективного соц(ального устрою; концепц!ю трансформацИ сусп!лъства за рахунок "золотих ком!рц!в" - людей з високнм творчим потенц1аломг, найвищою кзал!ф!кац!сю, котр! будують свою д1яльн!сть на засадах самоорган!зованост! та особисто! зац1кавленост! у справ!;

теор!ю сусп!льних криз (таких, як вШна, соц!альна иесправедлив!сть, еколог1чна иер!вновага, Ыдчуження ! т.!н.), одним !з основних положень яко! е подолання соц!алышх катакл!зм!в за допомогою творчого мислення, !нтелектуальиого моделювання.

До контексту нов!тн!х форм ф!лософсько! рефлекс!! видаеться доц!льиим залучити концепц!ю творчих си. людини та творчих сил сусп1льства. Це надае можлив!сгь оиаочнити одну з теоретичних моделей розбудови ново! парадигми культурн 1 соц!ально! оргашзацц !, нарешт!, сприяти подоланню в!тчизияно! сусп!льно! кризи значке швидше, зменшити соц!альну "ц!ну" неминучих супутн!х витраг.

СтуиЫь розробленост! проблсми. Сучасна в!тчизняна наука лише починае безпосередне вивченкя творчих сил людини I сустльстпа, хоча Ц1 поняття не с методолог1чною новиною, а швидше узагальненням минулого п!знавального досв!ду, який значною м!рок> лишився незапнтаним, I тепер у нових умовах розвтку украшсько? ф!лософи вводиться до наукового об!гу. Поняття "творч! сили" у р1зних злпстопих визначеинях внкорнстовувалися у класичн!й шмецьк1й ф!лософп (Г.В.Ф.Гегель, Л.Фейербах), рос№ськ№ рел.1г!йш>-ф1лософськ1й традицН ; (тут вид1лясться своср1дшсть використання терм!ну "творч! сили" в ек.зистенц1альнш ф1лософ1! М.О.Бердяева та "метаф5зичному рсал1змГ С.Л.Франка), ф!лософК культури XX стол1ття (у працях О.Шпенглера, А-Дж.Тойнб1 та 1нших),, укра'шських ф!лософських досл!дженнях (звернемо увагу на роботи Д.Чижевського, В.Лишшського, Я.Пеленського).

Констатуючи майже повну в1дсутн1сь у сощалько-фтософськш л!тератур1 радяиського { пострадянського пер!од{в спец!алышх роб!г, прнсвяченнх творчим силам люднни 1 сусп1льства, в1дзначимо, що низка надрукованих досл1джень мкгппъ теоретичннй та емп1ричний иатер!ал, який сприяе биып глнбокому проникненню у предмет нашего анал!зу.

Мова йде про роботи загальнотеоретичного та загалысометодолопчного характеру, про досл1дження в галуз! творчост!, культурологи, теорй" соц!альних систем 1 соц{альних В1диосин. У ф1лософськ|й л!тератур1 1снуе значннн масив фундаментальиих розробок проблем творчост!, {стотний внссок до анал1зу яких зробили В.СЛИблер, Л-П.Буева, Л.С.Внготськнй, П.П.Гайденко, Г.Д.Гачев, А-В.Гулига, Г.О.Давндова, О.Г.Злоб1н, Е.В.1льснков, ВЛЛванов, АХ.Канарський, М.С.Каган, П.В.Колнш, А-М.Коршунов, ЛХЛевчук, О.М.Леонтев, ВЛ.Толсгих, В.1.Шшкарук, М.Г.Ярошепський та ¡нал.

Певну увагу прид1лено поняттю "сила". Спроби ф!лософського обгрунтування концептуального значения цього термпгу почалися з роб!т Г.Лейбн1ца, 1.Канта, праць Н.Мак1авелл1, Т.Гобса, публ!кацш В.Клк>чевського, В.Соловйова, М.Бердяева, П.Флоренського, монографШ Г.Катл1на, Б.Де Жевеиеля, К.Попера, Б.Расела, О.Тофлера. 1снуе значна к1лькость категорШ социально! ф1лософн, до змёстового складу яких входять "сили". Наприклад, рушШн! сили, соц1альн1 сили I тЛн. Назван! сили розглядаються у працях П.ВАлсксеева, В.С.Барул1на, В.Ж.Келле, Б.В.Князева, М.Я.Ковальзона, 1.С.Кона, М.М.Мокляка, В.Шлетшкова, В.ЬСтолярова, БЛ.Сюсюкалова, В.К.Шановського, Л.€.Шкляра, ЛЛ.Чинаковоь

Досл!дження творчих сил у науц! е багатоаспектним, гдо зумовлюе в!дсутн!сть усталеного п!дходу до розгяду. Напрнклад, у сучасних ф!лософських працях: 1снус точка зору, л г! дно з якою творч! сил» людинн е !дентичними П творчнм, 1нтелектуддышм зд1бностям (ОЛ.Яценко, Н.В.Гоичаренко, {к.). Американськ! психологи Дж.Гетцельс, П.Джексон вважають, що творч1 сили людный не зводяться лише до Иггелектуальних зд1бностей. В!днов1дно до погляд!в класика соцшлыю! ф!лософП О.Шпенглера, як! под!ляють деяк! сучаси! апторн (В.С.Б!блер, ГЛ.Горак, !н.), творч! сили сусп!льства втмюютьси у сфер! культури. Проте ставлення до поняття культури е досить суперечлнвнм як у сп!ТОВ1й фтософсько-культуролопчнШ думц!, так 1 у В1ТЧ11311ЯШЙ, що зумовлюе рЬне тлумачення "культури". Творч1 сили сусшльства А-Тойнб!, Х.Ортега-1-Гассет асоц!юють з Д1яльи1стю "тиорчо! меншостГ, духовно! ел!ти.

Терм!н "ел!та" впроваджуе до паукового об!гу В.Парето 1 трактуе Його як "иапб!льш компетеитн! люди у сво!й галуз! д!яльиост1", останне за сво)м етимолог!чним значениям близьке до поняття "аристократ»" (эпбЫз = кращий). 3 паретовською точкою зору корелюе концепщя аристократ« як правлячо! ел1ти украшськога соцюлога та {сторика В.Лишшського. Трактувания тпорчих сил сусп!льства як ел!тн наци (аристократ!!, правлячо» касти) властнее й украшському пол!тичиому ф!лософу Д.Донцову.

В!дзначнмо, що у сучаснШ эах)днш лол!толог!чшй л^тпагур! з проблематики ел!ти найб!льш розповсюдженими, внразно аргументоваиими е два досл!диицьких напрямки. Перший з цих П1дход!в репрезентуеться ¡менами вченнх, серед яких - Г.Моска, Р.М^хельс, Ч.Р.М!лс. Вони вважають, що якою б не була пол!тична система, контроль над нею за допомогою низки неформалышх зв'язк!в та в!диошень влади мае та чи !мша, але одна могу-ня ел!та.

Принципово прогилежн! акценти у трактовц1 природи ел!ги пропонують теоретики "плюрал!зму", як! обстоюють думку про 1снування у сусп!льств! не едн!«, а багатьох ел!т, котр! мають владу на стратег!чних напрямках. Скаж1мо, пол!тична сл!та, вШськова ел!та, ел1га б!знесу, "ватажки мае", адмМстративна ел!та, духовна ел!та. Цей п!дх!д знаходить свое ч!тке воображения у працях РАрона, Дж.Пер!, Д.Р!смеиа, Д.Трумена, Шолсб!, Р.Даля та Ы.

Шдсумовуючи висценааедене, зауважимо: привертае увагу те, що як у в1тчизняних, так 1 у заруб!жних досл!дницьких звертаннях до творчих сил лишилися нерозглянутими зм!стовий анал!з творчих сил людини I творчих сил сусп!льства,

соц1альи1 умови, що сприяють або заважають 1х реал!зацП, характер виявлення творчих сил у р!зннх соц!альних системах. Зв1дси внплиаають мета 1 завдання досл1дження.

Метд^__Заздашш_Дйел1Ажешш, Метою дисертац!йного

досл!джеиия с соц1ально-ф1лософський анал!з творчих сил людини 1 творчих сил сусп1льства, визначення поняття творчих сил у систем1 категорШ сощально! ф1лософи. В1дпов1дно до ц!с1 мети поставлено так! А°сл1дннцьк1 завдання:

- акгуал1зувати п!знааальннй 1нтерес, що спирасться на 1сторико-ф1иософську традиц1ю, до вивчення понять "сили", "творч1 сили" та розглянути IX у контекст! фЬ\ософН сучасного пер!оду и розвнтку;

- сформулюватн зм!стов1 характеристики творчих сил особистост! та творчих сил сусп!льства;

• виявити особливост! та засади для диференц!ацП понять "1нтел1генц1я", "псевдоел1та", "духовна ел!та";

- зд1йснити на концептуальному р!вн! теоретичний пошук соц1алыю1 системи (чи теоретнчних моделей соц!альних систем) як тако>, що як спрняс розкриттю творчих сил людини 1 сусп1льства, так I гальмуе або в!дкидае ц1 явища;

зробити пор!вняльний аиал!з культурно-1сторичних середовищ стосовно виявлення у них творчих сил людини 1 сусп!льсгва.

Методолог1чну основу дисертаци складае як класична ф1лософська спадщина, так 1 теоретичн! прац( сучасних в!тчизняних вчених. Окреме м!сце в!дведено творам представиик1в зах1дио! ф!лософсько), пол1тико-сощолопчно1 думки. Не намагаючнсь зробити спещальний анал!з р1зних концепцШ сучасноГ зах1дно! ф1лософП, що торкаються теми дисертащйного досл1дження, автор спирасться па конструктивн! 1де1, пов'язан! з розробкою проблеми творчих сил людини 1 сусп1льсгва у творах в!домих та малознайомих в!тчизняному науковому загалу закордонних вчених - О.Шпенглера, А.Тойн61, Ч.Р.МЦса, Р-Арона, В.Парето, Р.Даля, Д.Бела, П.Джексона, 1.Джак1са та 1н. Анал13 культурно-1сторичних середовищ базусться переважно на теоретичних концепц!ях ХАрендт, О.Восленського, Ф.Хайека, ГЛлмонда, К.Попера. У дисертаци широко використовуються 1сторико-ф!лософський та пол1толопчний материал, значною м!рою пов'язаний з тим або 1ншим вир!шениям проблеми творчих сил людини та сусп1льства. Було залучено науков! розробки з 1нших галузей знань

пол1тикн, культурологи, - психолог! ми их i соц1олопчннх

досл!джень.

Наукопа_новизна___аос.Мдж^ния. Бона визначасдъся

вивченням творчнх сил пк. одшс! з npiopirreTHiix серед ненасилышцьких, гуман!стичних умов змши сучасно! параднгмн сусп!льного розпитку. Конкретн! елемеити новизни зосереджеш у наступних положениях дисертацпшого досл!дження, що внносяться на захист:

- Творч! сили люднни - це ¡нтегральна характеристика П культурночсторичного розпитку за умови дом!нуючоТ, визначальноГ рол! внутрннньоУ свободи та !нтелектуальних (нав!ть ширше - ycix духовних) здШностей. Tnopvi снли сусп!льства трактуються як самост!йне ц!л!сне явище, "внутр1шня властнв1сть культурн". Концентрованим виразом творчих сил сусп1льства виступас духовна ел!та.

- Духоину елггу складають люди, що спроможн! до збереження, передач!, продуцйовання культурного, морального, !нтелектуального потенц!алу сопельного устрою, забезпечуючн завдяки цьому його модерн1зуючу, ¡нновац!йну жнттед1яльн1сть, До характерних рис псевдоел!ти належать: подшйн!сть св1домосг1, аитиштелектуалЬм, з<шсречення шднв1дуал!зму, проголошення колектип1зму единим в!рним принципом !снування соц!ального оргаи!зму, т.!н. Б залсжиост! в!д типу соц)ально-пол!тичного режиму, псепдоел!та може мати пальну структуру або бути неоднор!д1гою.

- Звернення до концепцШ "кап1тал!зму", "соц!ал!зму" у проведен! поршняльного анал!зу щодо виявлення в них творчих сил люднни та сусп!льства с теоретично безперспективним. Означен! Teopii перестали бути адекватною нормативною або емп!р»чною моделлю сучасних сусЫльних систем, перетворилися на пропагандисько-1деолог!чний стереотип, набули !люзорного характеру.

- Одн!ек> з концепц1й, яка доенть адекватно в!дображуе стан сучасних сусп!льних систем у ракурс! можливостей щодо реалЬацн творчих сил, с теор!» "»¡дкритого сусп1льства". ti висв!тлено у дисертаци у новому ракурс!. В1дкрнте сусп!льство е соц1альнок> системою, яка характеризуеться умовами, що забезпечують функц!онування зоыншньо? ! сприяють розкриттю внутр!шньо! свободи людини. Це сприяе Я1асн!й реал!зацн не Т1лы<и i'i творчих сил, але й двного суп(льстпа. Закритому типу сусшльства 1манентно не властива зовшшня свобода, яка с необх!дним компонентом виявлення творчих сил.

- б-

- Поршняльиин анал!з можливостей реал1зац11 творчих сил за умов демократичного та тоталитарного, авторитарного режим!в показус, що вони у сучасних умовах с практичною проекцию теорп "в1дкритого сусшльства" та його закритого типу. Наведено аргумента: на користь ткГ тези, що при тотал1тарному, авторитарному режимах розкриття творчих сил людини може 1снувати завдяки спонтаиним прояаам внутр1шньо1 свободи особистост!. В той же час творч! снли сусп!льстаа, функцпо яких викоиус духовна елгга, не д!стаюгь тут можливосг! самореал1зацН, шдтак 1х роль внконус псевдоел!та. Доводиться, що серед в1домих 1сторН пол1тичних режим1в наГиНльш сприятливим для втчлеиня творчих сил людини та сусшльства с демократами! форма правл!ння.

Назван! положения складають те нове у досл!дженн1, що П1др1зняе його В1Д попередшх.

Теоретичие та практична значения роботи. Висновки, отриман! в результат! досл!дження творчих сил людини 1 творчих сил сусп!льства, мають певне св!тоглядне та практичне значения для р(зних галузей иауково! д1яльност1, формування особиспсних пр!оритет1в культурного розвитку, виявлення гуман1стично1 спрямованост! соц!ально! дннамши. Дейк! зм1Стов! аспекти дисертац1йно! роботи дозволять розширити методолог!чну основу опрацювання певного кола наукових проблем сучасио! ф1'лософи пол!тики, культуролог^. Висновки цього досл>дження можуть бути викорисгаи1 у викладанш учбових курс1в з соц!ально! ф!лософп, ,1стора та теорп культури, пол!тологН, а також у публ!цистиц!.

Апробация робрти, Основн1 результата та висновки дисертац!йного досл!дження викладалися автором на Всесоюзен науково-теоретичшй конференцН "Моральний зм1ст мисгецтпа та сучасний 1деолог1чннй процес" {Кит, вересень 1990р.), XIII Всесоюзному теоретичному сем!нар! "Св1тогляд 1 наукове шзнання" (КиТв-Ужгород, жовтень 1990р.), V Республ1канськ1й школ! молодих ф1лософ1в (Алушта, жовтень 1991р.), 1 Всеукрашському конгрес1 ф!лософ!в (Кшв, листопад 1991р.), Республ!канськ|й науково-пргктичнш коиференцп "До ново! Украши - шляхом реформ" (Кшв, березень 1992р.), М1жнародн1й науково-практнчн!» конференцН "Ф!лософ!я та !деолог!я в Украш! -мииуле, сучасне, майбутне" (Кшв, листопад 1992р.), МЪкнародшй науков№ конференцН "Ф1лософська традицЦ: джерела, елементи, проблеми становления" (Алушта, травень 1993р.).

Основн! положения роботи Ыдображеш у наукових статтях, тезах конференцш, !нших друкованнх матер!алах.

Структура .роботи« Дисертац1я складаеться ¡з вступу, двох роздЫв (чотирьох параграф!в), висновк!в 1 списку ннкористано! л!тератури.

ОСНОВНИЙ ЗМ1СТ РОБОТИ

У1ЕСТуп{ - розкриваетьск актуалынсть теми досл)дженя, ступ!нь науково! розробленост! проблеми. Внзначасться мета 1 завдання досм'джеиня, описуються методолопчн1 засади роботи, висттлюстьси новггшсть одержаних результатов; формулюються положения, що пииоситься на захист, а також М1стнгься обгрунтування теоретичного 1 практичного значения дисертацП.

У першоиу розд»д! - "Методолйпчн! проблеми досл!дження понять "сили" та "творч! сили" - розглядасться, на основ! 1сторнко-ф1лософського матер!алу, становления категорШ "сили" та "тпорч! сили" у соц!альн!й ф1лософГ|. Необх1дн1СТЬ конкретно-зм!Стового вивчення цього питания обумовлена в!дсутшстю у сучаснш ф!лософськ1Л л1тератур1 фундаментального розроблення означених понять. 1Мм, вони с усталеним надбанням св!тово! сусшльно» думки.

першоиу__параграф! - "Поняття "сили" та "творч! сили

людини" як предмет сощалыш-ф1лософського анал!зу" - вивчаються р!зномаштш тлумачення термМв "сили", "творч! сили" та "творч! сили людини" у зв'язку з необх1дшстю визначення 1х концептуального статусу. На шдстав! проведенного анал!зу з'ясовано, що своср1дно{ особливосп категорп "творч! сили" надае посднана з нею частка "сили", тому спочатку основнт увага у параграф! зосереджуеться на генез1 поняття "сили".

Термш "сили" в!домий ! пов'язанин з давньогрецькою традицию обожнювання ре :ей, пэдш, стану довк!лля, природи, а також сил. У середньов»ччя цей термш було позбавлено метафор!чних нашарувань (що приписували сил! давньогрецьк! мислнтел!) ! тому в!н втратив свою загадков!Сть, невнзначен!сть, хоча й не набув поширення. Дом!нуючнм для дол! термшу стало його паровадження (Галмей, Ньютон) у природннчу науку та набутгя ним там паукового статусу.

Одним з першлх до ф!лософсько1 розробки поняття "сили" звернувся Г.Ленбшц, котрнй висунув теор!к> про жив! внутр!шн! сили. Значною м!рою завдяки Г.Лейбн!цу понягтя "сили" набуло

снтолопчного зм1сту 1 його почали внкористовувати у ф)лософП, хоча !з досить суттсвкм мехашстичним впливом. Б1льш помпну роль для ф!лософн поияття "сили" мало в епоху Просвтшцтза. Це в^дбулося значною м!рок> завдяки розробкам просв1титсл1с (Гольбах, Гельвецш, Гсрдер, !н.) сшвв!дносного з "силами" поняття "причини".

1.Кант разширив сферу ф1лософського застосування "сили" за рахунок доповиення П тлумачення поняттям "цЫ". Останне стало вих!дним для формування уявлення про доц!льну силу, яка д1е в оргашзмь Таку силу можна знайгн лише у людини як 1стоти, що мае розум 1 волю. За Кантом единою в1домою нам з досв1ду силою с розум. Ди останнього визиачаються не зовншшми, а виутр!шн1ми силами, причинами. Як сила, що починас Д1яти завдяки внутр'шнЫ причинам, розум с свобода. Отже, 1итерпретуючи поняття "сили", Кант позбавляс його однобоко! механ1стичност1, хоча й залишас у сфер! "морального самоудосконалення".

Значннй внесок до ф!лософсько! розробки поняття "сили" зробили мислител1 Рос!! Х1Х-ХХ столитя - В.Соловйов, М.Бердяев, П.Флоренський, В.Ключевський, !н. Так, В.Соловйов, а Ызшше М.Бердяев звертаються - зпдно з рос!йською традищею - до тлумачення триедност! сил, що спроможн! Д1яти та визначати пере.б1Г 1сторп. Також сила ¡нтерпретусться (Флоренський, тзнш Бердяев) як природна схилыисгь до внутр1ШИього штегрупання почутгевого та духовного в!дношення до ближшх, що у сукупносп визначаеться термшом "любов".

Сучасн! наукоиц! - як вггчизняш, так ! зах1дн! -використовують (не вдаючись до зм!стового анализу) к!лька тлумачень поняття "сили". Найпоширен!шим е уявлення про силу як насилля (примусова влада над !ишими) у безпосередньому значена! цього слова. 1нше тлумачення поняття "сили" асоц!юсться з любов'ю, завдяки чому воно набувае яюсного забарвлення. Мае м!сце й визначеиня сили як засоба впливу одного суб'екта на ¡ншого, тобто йдеться про в!дмову В1Д використання насилля, ф!зичною примусу. В такому раз!, сила е просто вимогою буття, пояснюеться як здатн!сть до формування творчих В1ДНОСИН з Шшими людьми.

У параграф! також даеться анал!з понять, зм1стовою частиною яких е "сили", а саме: соц1альш, виробнич!, сути!сн!, рушШн1 сили. Д!апазон думок щодо ¡хнього трактуваиня досить широкий. Особливо тут зосередим увагу на тлумаченн! сугн1сних сил. Така зац1кавлен1сть обумовлена тим, що на думку деяких автор!в, саме пох!дним в1д цк! категор!! стало поняття "творч1 сили"(наприклад, В.К.Шановський). Проте п!д час трактовки

сутшсних сил у наций ф!лософск!й л!тератур| найчастйие спостерй'асться не 1хне спецыльне вивчення, а отожнення з людськими зл1бностями, часом остани! доповнюються потребами. До особливо ц!кавих стосовно теми дисертацн аспекте розробки сутн!сних сил належить "!х розгляд як поняття, що в1дображас певннй ракурс сут1 1х д!ялыюст! - творчост!. Найб!льш загальним м!сцем при визначенн! творчост! залишаеться вказ!вка на те, що це д!ялыисть 31 створения нового. Проте опис т1льки на основ! ознаки нов!тност! результата творчост!, хоча 1 необх1дний, проте не може бути визнаний достатнЫ. Опредмечування або д!яльн(сть по створснню нових ценностей с лише одним !з бошв багатогранного комплексу. Крнтерш нов!тност! мае бути доповиений критериями сощально! значимое« або цйшост!, кр1м того, ц1нн1сть творчост» -. у самому факт! и ¡снування.

Змальовуючи ¡стор!ю становления поняття "творч! сили", звертаемось насамперед до гегелевського його трактування. Гегель взаемопов'язував творч! сили з д!яльн!стк> мислення. В!н припнеував мисленню важливу, деякою м!рою "найвнщу" роль у проекц!! творчнх сил людини на д!йсшсть. При цьому вченнй ф!ксуе дв! основн! формн, у яких в!дбувасться ця об'ективац!я, виявлення. Перша - мислення як творча сила об'ективуеться у вигляд! реальинх, ц!леспрямованнх вчинив людей, в актах розумно! вол!. Друга форма полягае в тому, що зовн!шн!м виявленням творчо! сили мислення с спецнф!чний, ун!кальний I водночас ун!версальний матер1ал мови (слова, мовлення). Проблема об'ектнвац!! творчнх сил д1Йсност1 для Гегеля пов'язана, окр!м {ншого, з ф!лософським розумЫням питания свободи.

Свобода також е нев!д'емним компонентом у тлумаченн! сутност! творчих сил у багатьох працях М.О.Бердяева. В!н вид!ляе три р!зновиди свободи: а) первкна, 1рац!ональна свобода -доп!лыпсть; б) рациональна свобода, що дор1внюе вчконанню людського обов'язку; в) свобода, що пройнята любов'ю Бога. Т!льки за умов !рацюнально? свободи, за Бердяевим, можлива реал1зац1я творчо! сили осоСистост!.

Анал1з творчнх сил як сутн!сно1 характеристики людини, як !ндив!дуально-особист!стно1 1х форми був властивий !ншим рос!йським ф!лософам. Наприклад, автори "В!х" посилаюгься на це поняття у зв'язку з в!дстоюваним ними П1Дходом до розум!ння творчос г! як 1ндив!дуально-гуман1стично1 системи в!дносин.

Поняття "творч! сили" також широко використовуеться у сучасн1й ф1лософськ!й л!тератур!. Однак це не падало ч1ткост1 його тлумачешно. У б!льшост! випадк!в творч! сили ототожнюються 1з зд!бностями людини. Такий п!дх!д був властивий, наприклад ,

авторам Брнтанського фЬософського словника, як1 вжили терм!н "creativity" у розумшш "творча сила" або "зд1бшсть". Зауважчмо, що для внзкачсння 1нтелектуальних зд|бностей у заруб!жиих ф!лософських та психолойчних розробках використовують коефщ1ент штелекту IQ (Терм, Тейлор, Торанс, Холл та in.).

Але ni3Hime виявилося, що ц! два показники ( IQ та зд1бносп люднни) не завжди корелюють м!ж собою. Але перед тим, як дом1нуючим у соц1ально-ф1лософськ1й ДумцГ стало псреконання у помилковост! цього посиланпя, минув не т!льки певшей час, але й були проведен» експерименталыН роботи, зокрема америкаиськими психологами Дж.Гетцельсом та П.Джексоном. Вони довели неможлпшетъ викпрювання творчих сил людини за допомогою так званого коеф1ц!енту ¡нтелектуальносп IQ.

Отже найбиьш розповсюдженим у пауковому o6iry е абстрактно-Ьггуггивне розумшня творчих сил людини, тобто як прихований, позасшдомнй першоприкцнп творчост! (З.Фрейд). Також icnye судження, за якими таорч! сили включають в себе можливост! i яюсть штелекту. Та навряд чн творч! сили людини обмежуються ними Со в1дсутшй мехашзм ix "запуску". У робот! доводиться, що цю функц!Ю здШснюють qiiuiiciii оршггацП, тому що саме вони взасмопов'язан! з потребою самореал!зацн творчих сил людини.

Коикретну наповнешеть останшм, визначену

спрямовашсть надае притаманшеть м чи В1дсутн1сть внутр^шньо! свобод». 1дея розр13непня внутр1шньо1 та зовшшньо! свободи здавна властива ф|°лософськш традицП (Кант, Шел!нг, Шопенгауер, Вл.Соловйов, Бердяев, iHiui). Деяк1 сучасн! сусп!льствознавц! (наприклад, А-К.Улсдов), а разом з ним ! автор також под1ляють цей шдх1д до тлумачення свободи та внд1ляють два його типи. Перший -свобода як обставила (тобто зовшшня свобода). Другий - свобода як RKicrb особистост! (тобто внутр!шня свобода). Зовшшню свободу забезпечуе сусп1льство, надаючи та гарантуючи coqiaAbui свободи. Свобода як як!сть мае KopeHi в особистост!, обумовлюсться перекона пнями, Ырою людини. Нанб!льш важливу i визначну роль для процесу самореалЬаци, саморозвитку творчих сил людини в1д!грае саме и внутр!шня свобода.

В1дпов1дно до сказаного зазначимо, що творч! сили людини - це штегральна характеристика культурноЛсторичного розвитку особистосИ, яка вплюе и ¡нтелектуальн! зд1бносгп, можливосп ¡х реал13аци за умови дом!нуючоГ, визпачальпоГ, внр1Шально! рол! внутршньо! свободи та знаходять свою реал1зац1ю у широкому спектр! жигтсд1яльност1.

У другому параграф! - "Розвигок поняття "тоорч! силн сусп!льства" у соц!алыю-ф!лософському вим!рГ - анал!зук>ться р!зм1 гидходи до тлумачення поняття "творч! сили сусп!льства" у межах соц!алыю-ф!лософського анал!зу. У параграф! досл!джуються ф!лософсък1 концепцп стосовно трактування означеиого поняття, сутн!стю яких с широке поле культури. У концспц1ях ц!е! ор!ентац!! творч! сили сусп!льства розглядаються як взаемообумовлен! неперсон!ф1Кован1 форми культурних в!дносин, або як внутр!шня властив!сть культури (О.Шпенглер). В результат! таких досл!джень творч! сили визначаються як самосгШне цЫсне явище; ¡хшмн нос1ями у "локальшн кульгурГ е (зг1ДНО Шпенглера) дворянство I духовенство, як! були своер!дною м!ською ел!тою. В1дпов1дно до думки Дж.Тойнб!, творчою силою сусп!льства сл!д вважати "фах!вц!в, котр! Д1ють поза сферою економ^ки", священик!в, профес!йннх солдат!», адм!н!стратор!в. Це с "менш!сть населения", яка дор!внюс у його концепц!! творч1Й ел!т!. '

Основний зм!ст параграфу складас спроба довести доц!льи!сть застосувания поняття "ел!ти" у трактовц! творчих сил сусп!льства, як1 у дисертацп пов'язуються з д!яльн!стю духовно! ел!ти. Найб!льш перспективннм з ц!е! точки зору е звернення до соцюлопчних розробок деяких зах1дних вчених (В.Парето, К.Ясперса, Ласуела, Ч.М^лса, РАрона, Дж.Пер!, Д.Бела та !н.), соц!ально-ф!лософських та культуролог!чних концепций рос!йських досл1динк!в (С.Л.Франка, А.САх!ейзера), а також теоретичннх праць украшських ф!лософгв, сощолоНв (Д.Донцова,

В.Липинського, Я.Пеле нського, М.Славинського, Д.Чижевського). На основ! узагальнення ! анал!тичного вивчення вищезгаданих концепц!» обгрунтовусться таке трактування ел!ги: це с досить вузьке коло людей, як! перебираютъ на себе в!дпов!далыпеть за формування ! п!дтримку фундаментальних ц!нностей ! в!дпов!дально1 позицП у сфер! свое! компетенци. Функц!! ел!ти у сусп!льств! поо'язан! з творч!стк>, розробкою, впроважденням та п!дтриманням ценностей. Ц! функцн важлив! для ел!ти будь-яко! сусп!льно! сфери, але найб!льш явно! та розвинено! форми вони набувають у д!яльностё духовно! ел!ти.

Сл!д також звернути увагу на проведений V параграф! анал1з сп1вв!дношення категор!й "духовно! ел!ти" та Чнтел^енцН". Зазначивши певну зовшшню схож!сть м!ж ними, основний на голос тут робиться на глибиншй нетотожност! духовно» ел!ти та 1нтел!генц!!. Останне поняття е традиц!йним, мае корен! у науколш св!домосп, щ» однак не позбавило його р!зиоман!тност1 тлумачень. Найб!льш поширен! шдходн до визначення !нтел!генцП: функщональний, оц1ночний, етико-

соц!алыпш. Вартнтн паукового тлумаченення !нтел!генцн простнраються В1д захонленного сприйняття у ореол! обов'язку та жертовносп до ннЫстичного бачення и рол! у сусп!льств!. Сучасний пер!од назначений в1дродженням традиц!! позитивно» критики ¡нтелиенцн, початок яко! пов'язаний з виходом "В^х". Незважаючк на р1зницю шж дореволюц!йною та радянською ¡нтсл1гснц1сю, у останньо! залишилися деяк! трапчш за своими насл!дками ркси старо\' штелиенцн. Мова йде про: а)виступн з державницько! точки зору й апелюваиня до владних структур, при цьому залишаючись в опозицй до них; б)найглибшу прихильшсть вельми невиразним 1 здеб!ЛЬШОго уявним 1деям нацюнально-державно! виключносп; в) некритичне ставлення ! в^критЦть по шдг.ошеншо до майже ус|х зах!дних !нтелектуальних шновацЫ та намагання одразу запровадити 1х у в^тчизняний вжиток (нер!дко п!д "антизах!дними" гаслами).

Загалом треба увагу акцетувати на тому, що ¡нтел1генц1я може бути джерелом як рац1ональних новацш, як! мають творчий потенциал, так ! ¡рацюнальних нетворчих ¡ден з

люднноненависшщьким ухилом. Щодо розумшия духовно! елгги у такому контекст!, то п!дкреслимо, що К д!яльност! притамашшй переважно творчий позитивний потенцшл.

Отже робиться висновок: творч! сили сусп!льства с самост!йним цЫсним явищем, "внутр!шньою властив!стю культури." Концентрованим виразом творчих сил сусЫльства виступас духовна ел!та, . що являе собою спроможн1Сть до збереження ! передач! !нтелектуального, культурного, духовного, морального потенц1алу' сустльства, сприяючи своею Д1яльн1стю модерн!зац!! краши, шновацшннм змшам сусп1льно! життсд!яльность

Другнй розд!л - "Пор1Ш1яльнин анал!з виявлення творчих сил люднни та творчих сил сусшльства у р1зних типах соц!альних систем" - також складасться з двох параграф1в. Головне завдання ц!е1 частини полягас у розкригг! прояв1в творчих сил людини та сусп!льства у разному культурно-!сторичному середовищ!, що обумовлюе звернення до ¡снуючого у гуманитариях та соц1альних науках плюрал!зму кондепцш стосовно класиф!кацИ сусшльних систем. Зазначимо, що методолойчн! основи досл!дження творчих сил людини та сустльства, запропонован! у першому роздЫ, дають можлив!сть перейти до конкретно-гсторичного р!вня вивчення ц!с1 проблем«.

В_пергцому__пяраграф1 - "Типолог!я соц!ально-пол!тичннх систем сучасност!" обгруктовусгься теоретична

безперспективн1сть звернення у проведен! анал!тнтичного вивчення спецнф1кн функцюнування творчих сил людини та сусп!льства до концепц(>'1 "кап!тал!зму" та "соц(ал1зму". Означен! теор!Г перестали бути адекватною нормативною або емп!рнчною моделлю сучасннх сусп!льних систем. На основ! проведеного анал!зу Ыдкреслнмо, що нов! явища в економ!ц! зах1дних краш, у структур! та фуикц!оиуванн! центр!в пла,и1, як!сн! зм!ни в 1деолог!1 ставлять п!д сумшв визначення зах!дно1 соц!ально1 системи як кап!тал!стично1. Щодо деф!н!ц!1 в!тчизняно1 соц!ально-пол!тично! системи у р!зн! 1сторичн! пер!оди, то у робот! розглядаються так! и визначення як тотал!тарна, етакратична, партократичиа, авторитарна, що б!льш адекватно окреслюе зм!ст. об'скту теоретичного анал!зу, аи!ж траднцШно вживане поняття "соц!ал!зм".

В параграф! наводяться також найб!льш перспектив»! з точки зору поставленого у днсертац!! завдання пол!толог!чн! та соц!олопчн! розробкк, що поглиблюють знания про типолог!ю соц!альио-пол1тичних систем. До кола таких розробок належнть класична типолог(я соц1ально-пол1тичннх систем ГААлмонда, до складу яко! входять так! основн! типи: англо-американська, европейська континентальна, до!ндустр!альна або частково !ндустр!альна, тотал!тарна системи. Перш! два типи с соц!ально-пол!тичн! системи, властив! в!дкритому сусп!льству, яке характеризуется демократичною спрямован!стю розвитку, спроможн!стю до самозм!» та критично-рац!онально! в!дпов1д1 на виклик зовн1шн!х та внутр!шн!х умов життя. Йому протисто1ть за крите сусп!льство - яке зг!дно наведено! типолог!! репрезентовано двома названими останн!ми типами соц!ально-пол!тичиих систем - та визначасться як догматично-автэритарне, приречене на заст!й сусп!льного !снування.

Виходячи з цього обгрунтовуеться необх!дн!сть звернення до концепцП "в^дкритого сусп!льства" (К.Попер, Б.Гаврилишин, Дж.Сорос та !нш1) у зв'язку з конкретним визначенням творчих сил. Вих!дноЮ у параграф! вважаеться потреба в оемнеленн! эм!сту самого поняття "в1дкрите сусп!льство". Вперше у науковому середовищ! його використав А-Бергсон у прац! "Два джерела морал! та рел1пГ. Концептуального в!докремлення це поняття набуло у досл!дженнях К.Попера, зокрема у робот! "В!дкрите сусп!льство та його вороги". Зг!дно з поперовською концепц!ек>, в!дкрите сусп!льство характеризуемся для 1ндив!да можлив!стю внявитн особисту в!дпов!дальн!сть та приймати самост!йн! р!шення, братй

участь в ефективнШ конкуренцн жпттсвих Шщатии. Базуючись на принцип! свободи га правово! piBHocri, у в!дкритому сусгальств! {снують умови, що надають можлив!сть в!льио !снувати кожн!й людин!, не залежати не т1льки в!д iimiix, але й В1Д {деолоНчних догм. Висиовки 1Цодо попершсько! Teopii' "в1дкритого сусп!льства" у дисертацй скоицснтроцаш у трьох основиих положениях. Перше - концепция 5ндкритого суси!льства мае плюралктичну opicjnauiw стосошю майбутнього розвитку цивШзацн; друге -uiдкрите сусшльство характеризуемся можлив!стю ствкцування та взасмод!! наибЬгыи визначних соц1ально-ф!лософських tcopifi, пршщип1в, Цей, ор1ентацш; трете - воно В1др1зняеться розмагггям соц1йльно-пол1тичних сил, сукупна д!яльшсть яких створюс низку шлях1в та напрям!в ¡сторико-еволюцшного процесу сустлышх систеп.

Зм!стовно пои'язана з теоретичними поглядами К.Попера концепц!я в!дкритого сусп!льства Дж.Сороса. На його думку, !деалом зах!дно1 демократично! цивЫзацП стае модель в1дкритого сусшльства. За Дж.Соросом, в1дкрите сусшльство - це майбутшй м!жнародний порядок, що характеризуеться в!дсутн1стю м!ждержавиих кордошв та свободою всеохоплюючих транскацкшалышх екоком!чних, (нформацшних, культурник зв'зк!в, едииий культурно-полкичний opraiii3M з притаманними йому iiiTerpaTHBHHMH ц!лями, un6ip яких залежить В1Д сусп!ль-новарт!сних крнтерпв.

Таким чином, у дисертацн позитивно стверджусться теза, що с робочою ппотезою: зроблений анал!з теоретнчних позиций щодо класиф1кац(1 социальных систем показав ix багатом!рн!сть, багагозначшегь, невичерпн1сть, що вимогас необх!дност! i важливосп визначения слецифнш п!дходу автора до цic! проблеми. Авторський п!дх!д у проведенн! поршнялыюго аиал!зу виявлення творчих сил людини та творчих сил сусшльства концентрусться на таких !нтегруючих поняггях, як в!дкрите ни закрите сусшльство. Саме ц! поняття стисло виступають як теоретичний вираз конкретпих полггичних режим!в, крЬь призму яких i с вчключио доц!льним розгляд реал!зацп творчих сил сусп!льства та творчих сил людини.

В другому параграф1 - "Teopia В1дкритого сусп!льства як основа вивчення прояв!в творчих сил людини та сусхйльства" розкривасться специфика функц!оиуваиня духовно! ел^ти як концентрованого виразу творчих сил сусшльства у р!зиих типах пол!тичних режим!в, що властив! в!дкритому та закритому сусЫльству. Також йдеться про об'ективн! та субективи1 чинники,

що сприяють або навпаки заважають як!сному в!льному розкриттю творчих сил людини.

На п!дстав! проведеного анал!зу доводиться, що в умовах тотал!тарного пол1тичного режиму в!дсутн! умови для формувания та д1яльност! духовно! ел!ти. Тотал1таризм, як одна 1з форм закритого сусп!льства, стирас практично ус! кордонн м!ж державою та громадянським сусп!льством, намагаючись контролювати ус! сфери життед!яльност!. За цих обставин м!сце духовно! ел!ти займае псевдоел!та (або номенклатура, "можновладц!"). До характерних рис останньо! належать: подЫйжсть св!домост!,

анти1нтелектуал1зм, заперечення 1ндив!дуал1зму та проголошення колектив!зму единим в1риим принципом !снування соц!ального орган1зму, навмисна спрощен!сть реальних життевих проблем, що спричиняе !хне ¡люзорне бачення. На в!дзиаку в!д тотал!таризму, авторитарний пол!тичний режим не мае всепроникаючого характеру, що приводить до появи "обмеженного плюрал!зму", сп!в!снування р!знонаправлених соц!альних, пол!тичних сил. Авторитарна форма пол!тичиого режиму, як ! тотал!тарна, не обмежена законом та в багатьох випадках здШснюс свою владу репресивними методами. Ось чому пол!тична арена при авторитаризм! мае в!дверто корпоративний характер, де пануе псевдоел!та. Вонь, як правило, неоднородна та спираеться на блок соц1ально-пол1тичних та шших сил, що мають сп!льну зац!кавлен!сть у пануванн! авторитарного режиму.

Проте було б переб!льшенням вважати, що соц!альне середовище, зовн!шн! обставини, у рол! яких тут виступае Тотал1тарний чи авторитарний режим, абсолютно придушуе творч! сили людини. Звичайно, соц!ально-пол!тичний устр!й впливае на ц!нн!сн! ор!снтац!!, повед!нку людини, проте повною м!рою детерм(нувати форми творчого самовиразу особистост! в!н (режим) не в змоз!. Такий вплив середовища лише утруднюе як1сне в!льне розкриття творчих сил людини, бо вимагае повно! внутр!шньо1 самомобЫзац!!. Для зд!йснення останньо! потр!бен високий стушнь внутр!шньо! свободи, що с прерогативою внключно цМсних та сильних духом людей.

Звичайно, забезпечення зовн!шньо! свобод и (на цьому базуються демократнчн! режими) сприяе розкриттю творчих сил людини. Природно, що 1снування зовн!шньо1 свободи (тобто вздносно автономного в!д державних механ!зм!в громадянського сусп!льства, спонтанного ринкового порядку, правосвдомост!, що заснована на принципах правозаконост! I таке !нше) не забезнечуе автоматично повну реалЬафю творчих сил людини, оск!льки, як уже було зазначено, необх!дною е також ! внутр!шия свобода.

В умоиах демократичного режиму, що визнае !ндив!дуал!зм своею основною ор1ентац1ею, проблема внутркинын свободи людини зиачною М1рок> залежить в!д П власних зусиль, актипност), формуеться нею самою залежно в!д особистих уподобань.

Що стосуеться духовно! ел!ти, то при демократичних режимах в!дкритого сусп!льства, вона виступае консол!дуючою, творчою силою, 6о волод!с такими спсцпф!чними засобами, як! дозволяють знизити конфлжтогений р!вень сусп!льства, зберегш соц!альиу згоду, сприяти проведению ненасильницько! рацюнально! пол!тики. При цьому дом!нуючим на пол!тичн!й арен! с конкурентний стиль прийняття сусп!льнозначущих р[шень. Безумовно, й тут можуть з'явитися р!зного роду спроби порушити конкурентну природу в!дкритого сусп!льства, але в таких випадках духовна елка завжди виступае як "адвокат" чи "полГшчний менеджер". Роль "адвоката" полягае, передус!м, в тому, щоб захиститм громадянськ! права й свободи, а "пол!тичного менеджера" - щоб сприяти укладенню угод м1ж р!зними соц!альнимн силами та трупами, зд!йснювати арбитраж у пол!тичиих дискус!ях, допомагати у вибор1 з-пом1ж альтернативних шлях1в розвитку.

У вненорках п!дводяться п!дсумки досл!джешш I визначасться спрямовашсть пода ль шо! розробки проблеми.

Основ»! положения дисертац!! представлен! в наукспих публ!кац!ях:

1.Особа як руш!йна сила сусп1\ьного життя.//Зб."Етика та естетика".- Ки5в: Лнб1дь,1992.- N.36 - 0.5 др.а.

2.Возлюбити бюрократ!«)?// Ранок - 1992 - N.3 - 0.5 др.а.-

3.Духовна ел!та. Новий погляд.// Ф!лософськ! студН. • 1993 - N.1 - 0.5 др.а.

4.Чи с у нас сустльна ел!та? //Пол!тнка 1 час.- 1993 - N.8.-0.5 др.а. (в сп!авторств!).

5.Ел1та влади чи ел!та духу? Новий погляд на 1нтелектуальну силу сусп!льсгваУ/ Наука ! сусп1льство.- 1993 - N.5-6 - 0.5 др.а.

6.Интерес как движущая сила преодоления абсолютизации идеологической функции искусства.// Тези Всесоюз. науково-теоретнчно! конференц!!.- 4.1 - Кшв,1990 - 0.3 др.а.

7.Творческие силы как субъект духовного производства.//Тези Х111 Всесоюз. теоретичного сем!нару "Мировоззрение и научное познание" - Кшв-Ужгород,1990 - 0.3 др.а.