автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.01
диссертация на тему: Творчество Феодосия Рогового. Проблематика и стиль

Полный текст автореферата диссертации по теме "Творчество Феодосия Рогового. Проблематика и стиль"

РГ6

- /

Ю'ровоградський державний педагопчний р - • 1 уш'всрситет ¡мети Володимира Винниченка

I I IV 1 ^

ЗУБАХ ЛЮБОВ ОЛЕКСПВНА

ТВОРЧГСТЬ ФЕОДОС1Я РОГОВОГО. ПРОБЛЕМАТИКА I СТИЛЬ

10.01.01- укршнська л1тература

АВТОРЕФЕРАТ дисертац11 на здобуття наукового ступеня кандидата фшолопчних наук

I/

УДК 883. 09-2

Юровоград - 2000

Дисертащею е рукопис.

Робота виконана на кафедр1 украшсько!' лгсератури Юровоградського державного педагопчного ушверситету ¡меш Володимира Винниченка, Мастерство осв1ти 1 науки Укра'ши.

Науковий кер1вник - доктор фшолопчних наук, професор,

академж АВШ Укра'ши Клочек Григорш Дмитрович,

Юровоградський державний педагопчний университет ¡меш Володимира Винниченка, кафедра украшськоТ л1тератури, завщувач кафедри.

Офщшт опоненти - доктор фшолопчних наук, професор

Панченко Володимир Свгенович,

Юровоградський державний педагопчний ушверситст ¡меш Володимира Винниченка, кафедра заруб1жно1 л1тератури та компаративютики, завщувач кафедри;

кандидат фшолопчних наук, доцент Пахаренко Василь 1ванович, Черкаський державний ушверситст ¡меш Богдана Хмельницького, кафедра укра'шсько! лггератури, доцент.

Провцща установа: Одеський державний ушверситет

¡меш1.1. Мечникова, кафедра украшськоК Л1тератури, Мшстерство осв1ти 1 науки Укра'ши.

Захист вщбудеться " 22 " червня 2000 року о 10 годши на засщанш спец1ал13овано\' вчешн ради К 23.053.01 в Юровоградському державному педагопчному ушверситеп ¿мен! Володимира Винииченка за адресою: 25006 м. Юровоград, вул. Шевченка ,1; зал засщань.

3 дисертащею можна ознайомитися в б1блютещ Юровоградського державного педагопчного ушверситету ¡меш Володимира Винниченка (25006 м. Юровоград, вул. Шевченка, 1).

Автореферат розюланий "20" травня 2000 року.

Учений секретар спещатзовано! вчено! ради

ЗадорожнаН. О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальшсть дослщжеиня визначасться самим його об'сктом - творчютю вщомого украшського прозапса, лауреата Державно'1 npeMÎï ¡mchî Тараса Шевченка (1992 ) Феодоая Рогового.

Творч1сть Ф.Рогового - цжаве i своерщне явище в icTopiï украшськсн л1тератури другсн половини XX столггтя. Його проза явила нашш л1тератур1 неповторний синтез виразно нащональних i загалыюевропейських стильових тенденщй. Незважаючи на «перифершшсть» проживания (далеке полтавське село YcTiiMiBKa), певну ввдрвашсть вщ л1тературного середовища, письменник своими творами розширив «3MicToei» горизонта украшськоУ прози, застосував найнов11ш художш технологи cbîtoboto зразка.

Одночасно Феодоай Роговий продемонстрував можливосп творця в умовах жорстких обмежень вщнаходити шляхи i форми для вшьного самовираження, для збереження шдив1дуально\' суверенность Уже перший роман «Свято останнього млива» (1982) засвщчив прагнення письменника вирватися за рамки загальноприйнятих стшнстичних норм, показав авторську HexiTb до традицшного сюжетного письма. Наступи! романи «Поруки для батька» (1987) та «Велим Поминки» (1990) представили украшськш Л1тератур1 новий тип л1ро-ешчного роману - «суб'ективну епопею». Творчшть Рогового привертае увагу i своею авангардистською сутгистю. Щоправда, його л1тературшш авангардизм був породжений не свщомим бажанням творити «модерну» прозу, а прагненням найбшьш адекватно виразити себе, свш багатий 3mïct.

Вщтиорення повноцшнот icTOpiï украшського письменства 70-80-х роюв неможливе без уважного вивчення творчосп цього самобутнього прозаша. Не

МОЖНа ТЭКОЖ ОМИНуТИ TBOp4ÎCTb Ф.РОГОВОГО При ДОСЛЩЖеНШ ЗВ'ЯЗШВ

в1тчизняно'1 л1тератури 3i свгговою, набутки яко\' художньо трансформувалися в його романах. Спираючись на досягнення сучасшм науки, дисертант прагне об'ективно вщобразити постать цього непереачного письменника на тл1 л1тературного процесу 70-80-х роюв.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертащя виконана на кафедр i укра'шсько'1 л^ератури Юровоградського державного педагопчного ушверситету ¡меш Володимира Винниченка, до наукових i науково-методичних плашв яко'1 входить проблема нового прочитання класично'1 та сучасно'1 украшськоГ Л1тератури. Методолопчш й методичш принципи, на яких Грунтуеться наше дослщження, також входять у плани науково'1 роботи кафедри.

Об'ектом дисертацшного дослщження е прозова творч1еть Феодоая Рогового, представлена зб1ркою оповщань «Пров1дини», романами «Свято останнього млива», «Поруки для батька», «Велию Поминки», «Tpix без

прощения», художньо-документальними новелами, присвяченими Григору Тютюннику, художньо-публщистичними статтями письменника.

Матер1ал досладження, окр1м творчоУ спадщини прозанса, мютить текста, що мали безпосереднш вплив на формування його художнього мислення, зокрема твори шмсцького прозшка Германа Гессе. Доопдження жнтгевого шляху проводилось на оснсии вивчення анкет, штерв'ю, етстолярш Ф.Рогового, спогад1в про нього рщних 1 друз1в. У робот! широко використаш матер1али домашнього арх1ву письменника.

Головна мета нашого досл1дження полягае у створенш наукового литературного портрета Феодосия Рогового.

Виходячи з особливостей цього жанру, сформульовано таю завдання:

1) дослщити житгевий шлях Феодоая Рогового, виявивши при цьому мотиващю його творчоК д1яльноеп та витоки мистецькоУ самобугност1;

2) виокремити 1 проанал1зувати тематично-смислов1 домшанти художньо'1 прози письменника, зютавити IX з головними тематично-смисловими тенденщями литературного процесу 70-80-х роюв;

3) визначити жанрову специфшу ромашв, охарактеризувати IX основш мовностилютичш особливосп;

4) осмислити творчють Ф.Рогового як системно-оргашзовану цинсшсть;

5) обгрунтувати роль 4 М1сцс письменника в ¡сторп новпиым украшсько\' лгтератури.

Наукова новизна одержаних результате полягае в тому, що творчють Феодосия Рогового вперше пщдаеться цшсному вивченню в лггературно-¡сторичному контексп 70-80-х роюв. Уперше здшснено монограф1чиий анал1з змicтoвoí сфери творчост1 письменника, дослщжено особливосп його художнього стилю.

Методолопчш та методичш принцип» дослщження обумовлеш вимогами наукового жанру литературного портрета, а саме: необхщшстю цшсио осмислити творч1сть письменника, об'ективно охарактеризувати та оцшити його як митця, визначити його роль \ мюце у вщповщному стагп лп-ературного процесу. Це вимагае вдатися до системних метод1в анагпзу. У дисертащ1 ми звернулись саме до такого пщходу, грунтуючись на принципах, розроблених Г.Клочеком1. Залежно вщ потреби i науково!" доцшьносл викopиcтaнi елементи бюграф1чного та icтopикo-пopiвняльнoгo метод1в.

Теоретичну основу робота складають л1тсратурознавч1 пращ М.Бахтша, В.Виноградова, М.Пршмана, Л.Тимофеева, В.Фащенка, Г.Клочека, М.Наенка, а також дослщження з ¡сторп укра'шського л1тературного процесу 60-80-х роюв В.Дончика, М.Жулинського, Г.Сивоконя, Г.Штоня.

' Клочен Г. У св'ил! в'тних кригерив. - К., 1989.

Ступшь паукового осмислення проблем». Творча постать Рогового, одного з найглибших письменншав 70-80-х роюв, залишасться фактично неосмисленою. На сьогодш нараховуеться до десятка статей, здебшьшого рецензшного плану, про його творч1сть, основна частина яких присвячена «Святу останнього млива». Це статп Б.Харчука, М.Наенка, В.Брюховецького, М.Шевченка, що з'явилися одразу теля виходу роману в 1982-83-у роках. Наявна одна реценз1я на роман «Поруки для батька» - В.Воловця, а також дв1 стагп-монорозвщки про творчкть Рогового, авторами яких е вщомий укра'шський поет М.Шевченко (у минулому «лггературний учень» Рогового) 1 доцент Полтавського педшетитуту П.Загайко. Юлька окремих згадок про письменника мютиться в «1стор1'1 украшсько! л1тератури XX столтя. Книга друга. Частина друга». Нещодавно зусиллями сипа Юр1я видано книгу спогад1в про Фсодоая Кириловича «Мое життя - то творения лгобовЬ).

Практичне значения дослщження визначаеться можлив1стю використання його результат при написанш ютори укра'шськоТ л1тератури XX столтя, створешп шдручниюв та поабшшв, у процеа вуз1вського викладання ¡стори украТнськоТ л1тератури, при оргашзаци спецкурЫв та спецсемшар1в. Матер1али дисертаци можуть бути застосоваш при вивченш особливостей украшсько! ромашетики друпм половини XX сташття. 1нтерпретащя художшх текстов Рогового створюе певт можливосп для узагальнень у ШIaнi розв'язання складно? проблеми системного aнaлiзy зм1стово1 сфери та поетики художнього твору. Окр1'м того, дослщження тематично-смислових домшант прози Рогового мае важливе суспшьне значения, адже дае змогу вносите у евщомкть сучасно! людини актуальш смисли, пов'язаш з ¡сторичною пам'яттю, моралыпетю, еколопчним виживанням людства.

Апробащя роботи. Окрем1 роздши та дисертащя в цътому обговорювались на заседаниях кафедри укра'шсько'1 Л1тератури Юровоградського державного педагопчного ушверситету ¡меш Володимира Винниченка. Окрем1 положения були виголошеш у форм1 доповщей на Всеукра'шськш науково-практичнш конференцн «Укра'шська л1тература в контекст св1тово1: теорстичний, ¡сторичний, I методичний аспекта» (Черкаси, 1998) та на звтшх науково-практичних конференщях професорсько-викладацького складу КДПУ ¡м. В.Винниченка.

Основш аспекта дослщження вщображеш у семи публкащях автора.

Дисертащя складаеться з1 вступу, трьох роздшв, висновк1в та списку використаних джерел (166 найменувань). Робота викладена на 172 стор1нках машинопису основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМ1СТ РОБОТИ

У встуш обгрунтовуеться актуальшсть обрано1 теми, викладаеться стан дослщження творчост! Феодоия Рогового, формулюеться мета 1 завдання, визначаються методи дослщження, вказуеться наукова новизна робота, п практичне значения, а також наводяться вщомосп щодо апробацп отриманих результате та 1хнього впровадження.

У першому роздш дисертаци «Життевий / творчий шлях Феодосы Рогового» висвгглюються основш факта життя 1 творчост1 Феодоая Рогового, вщтворюеться сукупшсть ус1х тих обставин, яю сформували його як творчу особиспсть, визначили тематично-смислов1 домшанти творчост1, художньо-стильову манеру.

Поштовхом до л1тературно1 пращ для Ф.Рогового стало затопления у 1959 рощ водами Кременчуцького водосховища Посулля - його «мало!» батьювщини, одного з уншальних куточюв Укра'ши. Потреба розпов1сти про втрачений назавжди край, зафжсувати в художньому слов1 дух, досвщ, спод1вання свого народу стали основним мотивом творчосп Рогового 1 визначили його письменницьку спрямовашсть.

Народився Феодосш Кирилович Роговий 27 серпня 1925 року на хутор1 Пугач1вка, що розкинувся на берез1 Л1В01 притоки Дшпра Суш, в селянськш родин!. Ц1с1 назви ми не знайдемо у творах, але саме Пугач1вка явиться нам у «Свял...» 1 наступних романах з характерним пор1чанським ¡менем Мокловоди. Конкретний населений пункт буде настшьки художньо узагальнений Роговим, що пщшметься до р1вня символу одша з найхарактершших часток «великоТ» Батьшвщини, на якш по-своему вщбилася доля Укра'ши. Першими 1 основними вихователями його високоУ естетики стали пишна посульська природа, древш звича1 пор1чковиюв i виплекане у великш шаноб1 рщнс слово. Згодом нслегю випробовування, що випали на його долю, - нашвголодне «колгоспне» дитинство, фашистська неволя, перебування в радянських таборах для штернованих, загибель на фронт! батька, втрата «мало!» батьювщини -шдцшфували характер, загартували волю й одночасно загострили до крайным меж1 трагедшшеть евгговщчуття, притаманного йому, як { бшыпосп справжшх таланпв.

1950-й р1к був початком педагопчноТ робота Ф.Рогового (вш закшчив заочно Харивський шетитут шоземних мов). На той час припадають 1 перил проби пера. Були це художш нариси, як! друкувалися не тшьки в облаенш, але й республшанськш преЫ. Уже тод1 в них яскраво виявився мистецький талант автора.

У 1966 рощ Рогового, ешькора з полтавсько! глибинки, запрошують до редакцп обласноГ молод1жно1 газети «Комсомолець Полтавщини». Дуже скоро вш стас одним з провщних нарисовщв на Полтавщшп. Формування Рогового як

письменника шдбувалося в яскраво вираженому ипстдесятницькому середовицц: в газет1 працювали самобутш полтавсью поети А.Островерхий { М.Булах, частими гостями тут були Гр.Тютюнник, Б.Олшник, 1.Драч. У стшах редакцп вщбулося його знайомство з Григором Тютюнником, яке згодом переросло в мщну чолов1чу дружбу.

Проте у 1970 рощ Ф.Роговий повертасться в Устим1вку, де шсля затопления Пугач1вки жила його ам'я: мати, дружина, син. Як принциповий \ чесний журналют, людииа нонконформ!стсько1 вдасй, вш не зм1г пристосуватися до фальшивих газетних стандарте Т1С1 пори. Окр1м того, Роговий, коршний селянин, що зр1с \ душевно сформувався серед розишно'1 сулянсько1 природи, не здатен був прижитися в м1еп з його в1чною суетою 1 розпареним асфальтом.

У 1973 рощ була завершена робота над романом «Свято останнього млива». Роговий подае його до видавництва «Молодь». Звщси 1 почалися митарства з виданням твору. Автора звинуватили в ¡дейних нечеткостях, надшрнш суб'ективносп оцшок, сумних \ сумшвних тонах тощо. Не менше претензш виставлялося до авторського стилю. Проте Роговий не зупинявся, намагаючись довести свое право на шльне самовираження. Його вщповщь видавництву «Молодь» (¡шов 1974 рк!) можна вважати громадянсысим подвигом: «Очевидно, марш мо1 потуги: вам не заболоть ш загублена (без толку) земля, ш поруйноваш десятки тисяч людських осель. Повторюю: це злочин В1ку. Його не простять нащадки, бо творений вш, коли вже була вщома атомна енерпя, бо творений вш на догоду. Бо - 1 це основне - можна було зробити ГЕС втрич1 дешевше, затопивши принаймш втpичi менше плодючоТ земл!, з енерпею яко"1 не зр1вняеться шяка 1 школи».2

Протягом усього часу боротися за роман допомагав Гр.Тютюнник. Звертався з проханнями допомогги видрукувати тв1р у Спшку письменшшв, до п тодшнього голови В.Козаченка. Готовий був узятися за роман як редактор. Автора шдтримувалн й так1 в1дом1 письменники, як В.Близнець, М.Рудь, П.Загребельний, В.Явор1вський, але ва 1хш намагання розбивалися об глух1 мури тотал1тарно1 системи. Роман вщлякував видавщв як своею проблематикою, так 1 гостротою та в1дкрит1стю и постановки. Показуючи, як разом з древшми Мокловодами вщходить пщ воду шлий материк селянськоУ культури, письменник наголошував, сгальки втрачае вщ цього народ, нащя, 1 шяка суперсучасна споруда (а такою тод1 вважалася КремГЕС) не компенсуе цих втрат.

«Свято...» побувало ще у видавництв1 «Радянський письменник» 1 в редакцп журналу «Прапор», але й тут отримало вщмову у видашн.1 тшьки теля шестир1чннх блукань, у 1979 рощ, роман був уважно вивчений 1 оцшений

! Роговий Ю. Довга дорога до «Свята...» // Дзвш. - 1995. - №5. - С. 138.

належним чином. Гостру, але доброзичливу рецензпо написав А.Д1маров, а блискучий редвисновок - Б.Харчук. У 1982 рощ TBip нарепт побачив свгг.

Нелегка доля судилася й наступному роману «Поруки для батька», що торкався найболкташо'! сторшки нашоУ icTOpi'i - реабиптацп репресованих. I хоча TBip було подано до друку в 1985 рощ, наип запопадлив! видавщ (аби чого не вийшло) старанно його правили, змушуючи автора викидати Ц1Л1 роздши. На цей раз боротися за роман допомагав Борис Харчук. У юнщ 1987 року, перероблений i з багатьма вилученими сторшками, BiH з'явився в журнал! «ЕПтчизна», а через piK вийшов окремою книгою. 3 болем сприйняв автор його появу. У лисп до B.ÜBopißCbKoro писав: «Пршхав оце додому, розгорнув папку, перечитав i... прко заплакав, що я сам себе ошукав, що я сам co6i зрадив, давши згоду публ1кувати «пошматовану свою душу». Bei ощ два дш така на дуни печина: що я зробив? Що станеться з тими... осиротшими сторшками, що потрапили у невщоме з мого благословения?» (Коп¡я листа збер1гасгься в домашньому apxiei письменника). У цих словах був не просто жаль за написаним i ненадрукованим, це було безмежне почуття в1дповщальност1 за свое слово перед майбутшм. У тому ж лисп читаемо: «В момент, коли пишу To6i цього листа, я зовшм не знаю, як меш зробити, щоб Mo'i дт1 i внуки не назвали батька i дща праведним дурнем - для мене це в сто разт вище, шж не мого духу публжацп».

У 1990 poui у «BiT4H3Hi» було опубл1ковано третш роман «Велию Поминки». Критика на нього не вщреагувала, хоч порушен! в ньому проблеми зиайшли досить орипнальне мистецьке виршення: дшешеть у ромаш постае пропущеною через людську евщомють, а широм картини життя вимальовуються за рахунок схрещення багатьох точок зору, кшькох погляд!в на одне i те ж явище. Четвертий роман «Гр1х без прощения» залишився незаюнченим i був видрукуваний за сприяння сина Юр1я в журнал! «Кшв» у 1995 poui.

Не стало Феодосия Рогового 4 травня 1992 року, через два мюящ п!сля того, як йому було вручено Шевченк!вську npeMiio.

Письменник жив i працював далеко Bia столищ, вщ лпературного оточення, залишаючись при цьому чудовим прозшком, одним i3 найкращих стил!ст1в сучасного письменства. Жив болями рщного народу, проблемами простих людей i намагався донести до них CBoi думки. Ф.Рогового мало щкавили pi3Hi noniTH4ni дискусп. BiH н1ко;ш не був членом шяких партий, вважаючи, що «будь-яка партшшеть не додае таланту письменииков!». Школи не кричав про свободу, не просив, не чекав i'i - робив свою справу, i виявлялось, що и можна було робити нав1ть тод1, коли iHini вважали це неможливим. На все мав власну точку зору i не вкив поступатись принципами. Знав ц!ну cboim писаниям. I хоча часто дшмали сум!Йви, все ж не збирався йти за юрбою - шукав свш шлях у лНератур!. Був максималистом у всьому: у дружб!, в житп й особливо у

творчосп. Докладав уЫх зусиль, щоб гндняти украшську прозу на вищий щабель, наблизитн п до вершин св1тового письменства. В умовах, коли наша лггература повол! никла, пристосовуючись до «вимог часу», голос Ф.Рогового прозвучав як голос вшьно! творчосп серед усезагальноТ скутосп й заангажованосп. То була спроба творчого бунту проти усталених стереотишв у формах, намагання продемонструвати розкупсть власно'1 манери, висловити свое щейно-естетичне кредо, забезпечене високим р1внем художнього вщтворення дшсносп.

У другому роздьт! «Тематиипо-слшслов1 домшанти» досшджуються тсматичш та смислов1 домшанти творчосп Рогового. Проблем! IX сшввщнесеностт з тенденщями Л1тературного процесу 70-80-х рою в присвячено перший тдроздш (2.1). У наступних шдрозд1лах (2.2; 2.3; 2.4) почергово анал1зуються найбшьш виразш тематично-смислов1 парадигми художнього с в ¡ту письменника - любов до «малоУ» батьювщини, питания ¡сторичноТ та ГенетичноУ пам'яп, морально-етичш аспекти еколопчноУ проблеми, взаемозалежшсть М1ж духовною наповнешстю особистосп та и ставленням до природи. Останнш пщроздш (2.5) присвячений проблем! людськоУ «зрушеносп», що тлумачиться автором як результат понищення найважливших основ духовного бутгя.

Твори Ф.Рогового побудоваш за принципом саги. Маючи у своУй основ! р1зну подкву канву, вони водночас е продовженням ! доповненням один одного. Об'еднаш единим фабульним часом \ спьчьними героями, романи порушують одш й т[ ж проблеми, ям лише поглиблюються ¡3 твору в тв!р або набувають нових вщтмшв ! значень. Тому вони розглядаються нами в сукупносп, як единий, цшсний художнш текст.

Письменницька позищя Ф.Рогового грунтуеться на засадах инстдесятництва з характерним для нього зверненням до нацюнальних святинь - мови, ¡сторн, культури, шших занедбаних сфер нацюналыгого житгя. Вш пройнявся духом цього часу. Думав ! почував у русл! тогочасних художн!х шукань, хоча розвивався за власними законами, довго ! наполегливо вибираючи свою «н!шу» в лггературному процесь

У кшщ пистдесятих роюв активно заговорили про науково-техшчну революцно, яка охопила весь цившзований свп1, у т.ч.! СРСР. Абревттура НТР стала чи не найбшьш уживаною в радянсьюй преа т1 в сусшльно-полггичшй лгеературь Проте з позицш сьогодення видно, що в наций кра'ип науково-техшчна револющя мала вщносний 1 одночасно вульгаризований характер.

Кер1вш вказ1вки «зверху» вимагали вщ «партшноУ» та «соцреал1стичноУ» .-птсратури «глибокого вщображення процеав НТР» 1 особливо старанно працювали над створенням образу «дшовоУ людини». Для багатьох письменниюв виявилась принадною щея утвердити нового героя - «героя НТР», хоча часто це поняття служило евфем1'змом на той час уже скомпрометованого

термша «¡деальний герой». Однак намагання пов'язати вс« конфл1кти з НТР не надавало творам ¡стотно'Г художньоТ значимости бо основш конфлжти часу все ж були породжеш не «переможною ходою науково-техшчного прогресу», а глибокими сощальними, духовними протир1ччями в сусшльствь Через те бшышсть твор1в «снтеер1вського» спрямування, де ¡стинш життсв1 проблеми пщм1нялися скороспшим тр1умфом, вщшшли у небуггя.

I все ж, незважаючи на несприятливу сощально-духовну атмосферу, ¡дсолопчш настанови 1 заборони, ¡снувала лкература, що по-шшому тлумачила змши, яю вщбувалися у суспшьств1 й людськш природ!. Бона не приховувала свого несприйнятгя ¡деального героя, стереотипних «виробничих», «колгоспних» конфл1гпв з обов'язковою перемогою «новатора», а прагнула вщобразити весь драматизм сучасного життя, висловити свою тривогу за духовний стан суспшьства. Л1тературу, що була звернена до моральних, духовних засад людського буття, прийнято ¡менувати «сшьською». Зрозумшо, цей термш дещо штучний 1 занадто звужений для окреслення такого об'емного й р1знопланового прозового масиву, але ми скористалися ним як умовною назвою на позначення лператури, що грунтувалася на морально-етичних, фшософсько-естетичних засадах 1 була протилежною «виpoбничiй» пpoзi.

«Сшьська» проза звертаеться до таких тем, як тема пам'ят1, тема «мало!» батьювщини та спектра проблем, пов'язаних ¡з взаемостосунками людини I природи. 1х розробка була позначена певною опозицшшстю до юнуючого режиму 1 тому користувалася досить широким усгпхом у тогочасного читача.

Тематично-смислов1 домшанти творчосп ФеодоЫя Рогового головним чином зб!гаються з основними домшантами л4тературного процесу 70-80-х ромв. Проте юнують р1зш глибини осягнсння одте'1 й т1е'1 ж проблеми. В осмисленш зазначених тем письменников! належать прюритетш позици в укра'шськш лп-ератург

Провщною у творчосп письменника, своерщним цементуючим началом його художньо\' системи стала щея утвердження любов1 до «мапо'1» батьмвщини. Хоч ця тема й не нова для укра1нсько1 лкератури, Ф.Роговому вдалося вщнайти нов! точки п бачення 4 вираження, вщкрити в шй ще не осягнуп фиюсофсью пласти. Суть "¿х зводиться до того, що тшьки маючи свою «точку» на Зем;и, можна стати гговноцшшм членом людсько\' спшьноти. Любов до первородних витоюв - це той фундамент, на якому тримаеться любов до всього сущого на свт.

Любов до батьювщини, на думку автора, становить невщ'емну частку людського ества. Бона дасться людшп вщ природи, В1чного Духу, приходить разом ¡з житгям 1 ¡снуе невщщльно вщ нього. Звщси постае ще одна проблема -проблема оргашчносп любов1 до рщно? земл1. Особливий и вар1ант представлений у вщтворенш самого способу мокловод^вського юнування

(«Свято останнього млива»), одшею з найхарактершших ознак якого була могутня 1 одночасно непоказна залюблешсть у рщшш кран. Тут шхто »¡кого не вчив, не примушував, не заохочував любити, про це взaгaлi не велося мови, але ця любов жила в кожному, була оргашчною часткою його самого, необхщною умовою повноцшного ¡снування. Любов до рщного сповнювала людину особливим вщчуттям власного св1ту в соб1, а це породжувало внутршню силу опору, прагнення свободи, духовно? незалежносл. Такими постають бшышсть героУв Ф.Рогового. Проте волею дол1 Ум дано було шзнати, чим обертаеться для людини втрата рщного куточка землк разом з Мокловодами зникло для них головне джерело духовноУ енерпУ, точка опори в житп.

Наслщки знецшення щеУ любов1 бачимо в ромаш «Велию Поминки». Автора бентежить поява бродячого люду, якого так побшьшало по наших селах. Зникае любов до рщного - порожше людська душа, втрачае вона те основне, що робить и свщомою свого обов'язку 1 свого призначення на земль

Тема любов1 до Батьювщини ттсно перешптаеться з темою пам'ятт. Проблема пам'ят1 у творчосп Ф.Рогового виявилась законом1рною 1 оргашчною. Вона просто не могла не з'явитись у нього як письменника, що поставив перед собою завдання зберегти вщ небуття край, якнй УкраУна втрачала назавжди. Власне, його художне слово - то вже 4 е сама пам'ять, яка закарбувала в соб1 житгя не ¡снуючого шип краю. Увага автора зосереджуеться на пам'яп народу як такш, що повинна збагатити культуру всього людства. Вш розум1в, що Мокловоди повернута не можна, як не можна ошукати смерть, але пам'ять про них не повинна загинути, не повинне розчинитися в чаа все те найкраще, що було в традищях його народу.

Феодоай Роговий не -пльки «пише» пам'ять, вш придшяе багато уваги сутносп самого цього понятгя. Пам'ять дозволяе народу зберегти свш духовний потенщал, не втратити своеУ сили. А тшьки така - духовно потужна - нащя, стверджус письменник, «на користь спшыюсп всього слов'янства 1 людям вах язиюв». Пам'ять надшена здатшстю берегти в соб\ все без винятку, незалежно вщ того, було воно правильним чн хибним, праведним чи г^ишним, аби згодом дати людиш (народу) мoжливicть самш роз1братася в усьому, що вщбулося, В1д1брати з нього те, що б допомогло в житп. Письменник доводить, що, притлумлюючи пам'ять, принижусмо самих себе. Саме тому вш намагасться вписати у сво'У «книги-пам'ятники» все, що було з нами за останш десятилтя, -достойне пам'я™ й те, вщ чого сьогодш вольчи б вщмовитися. Опоетизовуючи загалом споаб мокловод1вського ¡снування, Роговий не може допустити, щоб ¡деашзащя взяла гору над художньою правдою. Вш не вщводить погляду вщ того, що не робить чесп ш мокловод1вцям, ш всш нацп. Особливо прчить йому «плазувате раболшство». Однак, незважаючи на те, що наша ¡стор1я мае мало веселого та забавного, як каже один з його героУв, «все бшьше обман та

насильство», вона все ж наша Велика Пам'ять, без яко'1 ми народ без майбутнього.

Розгортаючи у «Святч останнього млива» картину життя Мокловодш, письменник створюе високу морально-фшософську модель, у яку втшюе власне розумшня свггу й призначення в ньому людини. Це був шби прорив до першооснов народного, нацюнального духу, викликаний бажанням досшдити й зафжсувати його перед тим, як вш разом з Мокловодами зникне, немов величезна селянська Атлантида.

Звертаючись до проблеми знищення Посулля, Феодосш Роговий впритул гпдходить до питания збереження 1 розумного використання природних багатсггв. Штучне водосховище для нього - це шяке не перетворення природи задля «народного блага», а наруга над нею, руйнащя, що обертасться трагед1ею для людини. У його художнш штерпретацп под1бне реконструювання природного середовища виглядае як звичайшсшький погром.

Поряд ¡з цим письменник показуе ва принади й переваги життя людини серед природи. В образ1 Мокловод1в вiн закарбував щеально досконалу для людини модель житгеустрою, яка вироблялася в УкраУш протягом вiкiв. Селянська культура, за Роговим, - це принципово космоцентричний св1т, де людина 4 природа перебувають у сташ постшно1 р1вноваги, коли нав1ть житло -мшрокосм - у мппатюр1 повторюе образ упорядкованого св1ту, макрокосму. У рамках такого свггу людське життя постае як природний, законом1рний процес, де все - вщ матер1альних, духовних потреб до шзпання самого себе - знаходить повну збалансовашсть, взаемоузгоджешсть.

Ч1тко простежусться у творах взаемозалежшсть лпж духовним св1том людини i п наближсшстю до природи. Природа для письменника не просто об'ект для спостережень, анашзу чи роздушв 1 не психолопчний шструмент для дослщження людськоУ дули. Вш розкривас внутр1шню суп петь природного св4ту, його влаштовашеть: цшешеть, оргашзованють, здатшеть до поспйно! оновлюваносп 1 сувору дощльшеть. Природа виступае у творах Рогового як незмшна основа всього ¡снуючого, протилежна мшливому 1 випадковому. Одночасно вона не тшьки ф1зична субстанщя, але й своерщний «суверенний суб'ект» (В.Брюховецький), джерело духовноУ енергп. Автор вщчувае и ество, П синтезуючу сутшсну силу щодо краси, добра, любовь Таким вщчутгям вш надшяе 1 сво!х персонажа.

Героям Ф.Рогового дуже близью мотиви еднання з живою природою. Виявляються вони насамперед у розумшш свого м1сця у св1тобудов1 не над нею, а як оргашчноУ частки щлого, де все взаемопов'язане 1 мае свш сенс. Природа для них - це насамперед гармошя 1 повна злагода, а не лише краса й досконашсть. А основне - «усе тут суголосне людиш, и натурЬ>. Наголошуючи на тому, що людина й природа внутршньо влаштоваш однаково, ¡снують за

одними й тими ж законами, письменник закликае ксруватися в житп законами природи, а не намагатися переступити через них. Однак у доошдженш «природних» основ буття у Ф.Рогового не треба вбачати «вщх\д» у природу або спробу вибудувати модель «природно!» людини. Це намагання розв'язати проблему оргашчного розвитку людини й суспшьства. Порушуючи щ проблеми, автор висловлюе св1й протест проти волюнтаристського розумшня людськоТ психологи, демонструе тдвищений художшй штсрес до внутр1шшх, специф1чних закошв розвитку людини, закладених у самш и природк

Думка про те, що «все штучне, не в узгод1 з природою творене - то наша хвороба, то наша загибель, наше вмирання в шюз1ях, в гонитвах за примарами «царства небесного»3, е наскргзною у творчосп письменника. Бона лише набувае в романах р1зного художнього вяления, то реал1зуючись в образно-чуттевому вар1ант1 («Свято останнього млива»), то шдшмаючись до р\вш б1блшно1 притчевосп («Поруки для батька»), а то набуваючи гостро1 публщистично1 вщкритосгп у «Великих Поминках».

Беззастережний наступ НТР у н звульгаризованому вар1ант1 виявився особливо руишвним для людини, п сутносп. Ламався усталений способ життя, рвалися зв'язки з землею, нищилися моралын засади людського сшвжиття, що закладало незворотш змши в людському ествк У пopyшeннi внутршнього контакту людини 1 природи бачить Роговий витоки драми сучасноТ людини, яка що дал1, то все бшыпе втрачае в соб1 й поза собою стппа опорш точки, там самим позбавляючи себе можливосп оргашчного розвитку. У «Поруках для батька» та «Великих Поминках» ¡з болем говорить вш про суету тепер1шнього життя, у якш людина губить 1 мету, 1 сам смисл свого посшху. Добре вщчувають порожнечу ц1с! метушш його героУ, характеризуючи сьогочасся по-народному просто 1 точно: «стши, греби, падай, спотикайся».

Поряд 13 цим мокловод!вщ, продовжуючи жити старим порядком, уже своею присутшстю вр1вноважують, умиротворюють наше нишшне, надм1ру швидке життя. 1хня пом1рковашсть, природна розважлив1сть, що е знаком нелегкого, але мудрого усв1домлення свое'1 скромно!' рол1 на землц - це те, чого так не вистачае сучаснш людиш. Переповнеш бажанням послужитися цьому «скаламученому», «з усього зрушеному» св1тов1, в1ддати йому все найкраще, що взяли з собою ¡з Мокловод1в, героУ Ф.Рогового часто не знають, як це зробити. 1хня доброта, вщкриткть серця серед всезагального хаосу й лицем1рства нерщко сприймаються як нш'вна безпосередапсть, своерщна дивакуватссть. Насправд1 ж у цих «дивацтвах», позначених високою гуманжстю, прихована ¡стинна сутшсть людини з и ¡значальним потягом до любов1, краси { справедливость що разом ¡з древшми Мокловодами зникае в морощ часу.

'.РоговийФ. Велик1 Поминки//Впчизна.- 1990.--№9.-С.35.

Головною об'еднуючою силою вих компонентов художньоУ системи Ф.Рогового стала гpoмaдянcькicть як оргашчна власпшсть його свпчэбачення. Це зробило творч1сть письменника такою щлеспрямованою, зосередженою на найважливших проблемах часу, в якому довелося жити. Не менш важливим формотворчим чинником поетики виявилася й установка на л1ричне самовираження, безпосереднш вияв власних думок, почутпв 1 настроУв, викликаних обставинами життя. Письменник прагнув не тшьки в1дтворити об'ективну д1йсшсть, але й зобразити «життевий шлях власно'1 дупл» (виыпв, узятий Роговим у Г.Гессе), створивши там самим такий художнш свгг, який би М1Г викликати вщчутгя \ розумшня авторових ¡деал1в [ прагнень.

У третьему роздш «Стильов'1 особливостт висвшпоються основш художш принципи, як1 визначають стильов1 особливосп прози Рогового. У першому пщроздш (3.1) через звернення до лггературних витомв показуеться становления художнього мислення письменника, а звщси -1 його стилю. Другий пщроздш (3.2) присвячений вивченню жанрово-стильових особливостей прози. У третьому 4 четвертому (3.3; 3.4) розглядаються вщповщно характеротворч1 та мовностшпстичш художш прийоми.

На основ1 анал1зу журнал1стських робгг та перших оповщань визначаються вихщш пункта розвитку художньоУ системи Рогового - тяжшня до творения характер1В, посилена увага до внутр1шнього свггу людини, настанова на аналггачне зображення дшсносп, намагання проникати в суть явища через л1ричне «я».

Як художник слова Ф.Роговий формувався на кращих зразках свггово! лгеератури. Регулярно ! з великим захопленням читав книга 13 сери «Вершини св1тового письменства» та «Заруб1жна новела», часто надавав Ум переваги над творами вггчизняних автор1в. Розкупсть художньоУ думки, вщсутшсть фалыш, розма'тсть форм викладу - уым цим «притягувало» його заруб1жне письменство. Вщ нього йшов дух експериментаторства, творчоУ невимушеносп, що наштовхувало на власш вщкриття, давало основи для власних розумшь художнього слова. Добре об1знаний з авангардними вщкриттями захщноевропейськоУ поетики, митець пройнявся духом часу, коли в л1тератур1 домшують художш структури л1ричного, суб'ективного характеру, а на переднш план виходить особа, що розповщае, або ж та, про яку йдеться.

Проза Фeoдociя Рогового не мае ч1тких вияв1в запозичень ¡з заруб1жноУ лггератури, хоча н впливи, безумовно, були. Але вони настшьки опосередкувались могутньою авторською шдивщуальшстю, що Ух прямий, конкретний вияв практично не вщчутний.

Вир1шальну роль у формуванш поетики Рогового вдаграв роман Г.Гессе «Гра в бкер», точшше, вш пщтвердив творч1 задуми, яп вже давно визр1вали в ньому, вселив переконашсть у правильное™ нам1р1в. «В пошуках я перечитав

десятки, сотш книжок, - згадуватиме письменник, - переважно 13 серш «Зарубгжна новела» 1 «Вершини св1тового письменства», в яких знаходив -мовби по крашн знаходив самого себе, свш голос, свш потш почуття, свш темп розвиватися в думщ, свою форму казати, св1й час 1 проспр. I вже коли перечитав, ще дв1ч1 перечитав роман Германа Гессе «Гра в бкер», я остаточно визначився, як буду писати, безоглядно пов1ривши думш гешального Гессе...».4

Св1т у творах Рогового не зображуетъся, а розпов1даеться. Люди, час, под¡1 тощо постають перед читачем не такими, якими IX бачить автор, а такими, якими вони сприймаються його героями. Так, у «Свят1 останнього млива» про мокловод1вщв розповщаеться вщ ¡меш журншпста Валер1я Копила, що пршхав попрощатися з рщним селом перед самим затоплениям 1 тепер востанне зустр1чаеться туг 31 сво\'ми земляками. Така форма побудови художнього свпу, як переповщання одним героем життя шшого (¡нших), добре вщома в захщноевропейськш л!тсратур] (взяти хоча б «Доктора Фаустуса» Т.Манна або «Гру в бкер» Г.Гессе).

Оповщну канву твору складае розповщь вщ ¡меш авторського «я», в яку вплтються цшком самостшш, композицшно викшчеш новели, де розповщасться вщ особи третьо\'. Проте авторський голос 1 голос героя-оповщача Т1Сно перешптаються, а завдяки потужному л!ричному струменю часто зливаються воедино, ! тод1 вже важко розр1знити, де голос героя, а де самого автора. Проте вщчути власне авторове «я» дае змогу отой, за словами самого письменника, «духовний образ», який вш «веде через увесь тв1р», -згусток авторових почутпв, думок, переживань, на який, немов на стержень, нанизуються оповщь

У ромаш «Поруки для батька» ця форма ускладшоеться. Збираючи вщ односельщв поруки на користь свого репресованого батька, вчитель Теодосш Окра'шець зустр1чаеться з людьми, слухае 1хш розповцц, а все почуте передае у форм1 доошвних, некоментованих переказ1в - у форм} прямих цитат, кожна з яких береться в лапки. Бшьш як наполовину роман 1 складаеться з таких монолопв-оповщок, монолопв-сповщей героТв. У такий споаб перед нами постае життя батька - Коршя Окрашця, але про нього ми д1знаемося не з авторсько1 оповщ1, а з оповщок персонажен. Розповщаючи про репресованого Окрашця, люди водночас розказують 4 про той час, коли вш жив, а заразом 1 сам! розкриваються у своУх оповщях.

Под1бним чином образ дшсносп будуеться 1 в ромаш «Велию Поминки».

Композицшний прост!р у творах Ф.Рогового пронизаний суб'ектившстю. Св1т у його романах подаеться не в прямому авторському виклад1, а в «переломленому», пропущеному через людську свщом1сть виглядк Письменника шкавить сприйняття св1ту людиною - суб'сктившсть, що ¡снуе

4 Роговий Ф. Хл!б для ВШЫЮ1 дуци // Кшв. -1991. -№10. - С. 20.

реально, а отже, становить нашу об'ективну дшсшсть. Такш «об'ектившй суб'ективносп» й пщпорядкована його проза. Аналопчне знаходимо у В.Фолкнера («Святилище», «Галас 1 шаленство»), Е.Носсака («Справа д'Артеза»), Т.Бернхарда («Мороз»), Останшй - найближчий до роману Ф.Рогового «Поруки для батька».

Водночас кожен ¡з персонаж!в для автора е своерщним символом, «м1ф!чною постаттю» (Г.Гессе), яка дае змогу йому самовиявитнся. Сконструйоваш у вщповщносп з його дocвiдoм, надшеш його емощями 1 почуттями, вони стають нолями авторових думок 1 почутпв. Це й давало пщстави гшсьменников1 називати сво'1 романи «душевними монологами», а форму оповщ1 квашфжувати як «потж почуггя». Висока художня майстсршсть Ф.Рогового полягала в умшш вслухатися в людину, вщчути и стан через висловлене й увести щ почуття в такий пот1к, який упод1бнюеться потоку почуття самого автора.

Феодосш Роговий вщнайшов таку жанрову форму роману, яка давала йому змогу одночасно передати критичну, екстремальну ситуащю в житп людини, спричинену переселениям, 4 дати '¿й eмoцiйнo-cyб'€ктивнy авторську оцшку. Звщси - своерщне поеднання ешчного та л1ричного у творах письменника.

Ешчну суть прози Рогового становить 1стор1я, яка для нього е живою ниткою, що зв'язуе людину з батьювщиною, землею, комплексом в1рувань 1 традицш. Однак бшьш як твстолггня ¡стор1я Посулля подасться автором не в битвах чи епохальних звершеннях, а в портретах, життеписах реально ¡снуючих людей. Вона нагадуе собою «живу» тканину, зггкану з людських доль. Тому й ¡стор1я ця своерщна: вона й об'ективно реальна 5 одночасно екзистенцшна, спшьна для всього народу { разом з тим шби особистюна, належна тшьки цш людиш.

Поряд з цим об'ективна д1йснють розглядаеться через призму вщчутпв, оцшок самого автора та його «рупор1в» - персонаж1в. Тому явища зовшшнього свпу втрачають особливосп об'аспв ешчно1 розповщ1, перетворюючись натом1сть у предмета л1ричного зображення свщомосп людини. Таким чином, письменник створюе свш вар ¡ант лфо-сшчно'1 розповщ1, де в едине цше поеднаш хрошка й вимисел, реально ¿снуюча дшсшсть 1 емоцшно-чутгева сфера людського буття, драматично-напружена сповщь та авторська «вщсторонешсть».

Р1зного роду життсв1 ¡сторп щкавлять автора не сам1 по соб1, а тим, як за певних обставин розкриваеться особиспсть, виявляються и моральш якосп. Яйцо у «Свять..» вщчуваеться намагання творити характер, то в «Поруках для батька» 1 «Великих Поминках» його увага зосереджена на передач! внутр1шнього стану людини, що опинилася в тяжкш ситуацп з1ткнення з реальшстю, яку не в змоз1 подолати. Очевидно, це давало пщстави ГКошелтцю

ггор1внювати нашого прозаТка з представницею французького «нового» роману Наташ Саррот5.

Зображення особливостей характеру досягасться через вщтворсння усно-розмовного мовлення персонаж1в. У романах домшуе слово героя: композищйний проспр заповнений численними монологами, що за своею формою е «зовшппими» 1 являють собою власне пряму мову з вщповщним стшпстичним 1 граматичним оформлениям. У висловлюваннях героУв вщображаються особливосп бачення ними св1ту, споиб м1ркування, логтка поведшки й аргументащя вчинюв, що дозволяе збагнути ocoбиcтicнi риси, а емоцшний тон оповщ! передае псртчний стан того, хто говорить. При монолопчшй форм1 побудови художнього св1ту основними засобами характеротворення стають самохарактеристики та характеристики одних персонаж1в шшими. У такий cпociб образ того чи шшого героя набувае багатограннос-п, тсеУ неоднозначности яка не дозволяе судити про нього з раз 1 назавжди визначеноУ позищУ.

Мовленневий розвиток у творах Ф.Рогового щлком вщпошдае руху под1евому. Под1бно до того, як спокшно 1 мудро йде життя в Мокловодах, непосгпшливо й плавно рухаеться мовленневий потш. 3 шшого боку, «зрушений» з життя мокловод1вський свгг несе на соб! знак часу - стр1Мкого руху, перемш, р1зкоУ ломки загалыюприйнятих норм життя. Динамжу цих змш передае складна структура фрази: iнвepciйнicть, розчленовашсть, видшешсть окремих ритм1чних одиниць, Ухня вщносна ¡нтонащйна самостшшсть.

У проз! Рогового вщсутш складш тропи, абстрактна, асощативна лексика. Автор уме надати вислову яскравоУ образносп, глибинного смислу завдяки зверненню до загальновживаноУ лексики, "живого", розмовного мовлення. Мовленнево-словесний матер ¡ал береться шби наздогад ¡з життя, аби вщтворити природу не тшьки людськоУ думки, але й самого слова.

Художне мовлення Ф.Рогового вщзначаеться своУм лексичним багатством. Письменник звертаеться до СЛ1В, несправедливо забутих, а також тих, що були вилучеш з ужитку як «нацюнал1стичш» або «щеолопчно шюдливЬ), надаючи Ум нового, неповторного звучания. Надшеш великими потенцшними смисловими можливостями рщковживаш приключка, осердя, втямки, ремствувати, оригшалын авторсыа словотвори ¡з збереженням первинноУ семантики многктъ, нащаддя, власне посульсыа шелюг, ходовик, чистак збагачують мовну паттру твору, надаючи Уй неповторного народного аромату.

Важливою ознакою художнього мовлення Рогового е його афористичшсть. Кр1м того, що персонаж! вживають безл1ч р1зних примовок, приказок, присл1в'Ув, значна частина Ухшх суджень набувае самостшного паремшного значения. У «доб1рннх простовиразах» на зразок «Не звикай жоване Усти», «I р1Ч не в т1м,

5 Коше;мвсць I. .Штературний процес: дещо з вщдал1 // Ки'1'в. - 1993. - №8. - С.123

наскшьки гарна мова, а р1ч у Т1М, насюльки не брехня», «Жить е де, так дихать не хочеться: л1зе в печшки атомна енерпя», «Люди живуть тепер тюно, хоч 1 понащаш до ожиршня» м1ститься величезна життева ф1лосо<|мя поеульського селянина.

Звертае на себе увагу ще одна мовноспнпстична особлив1сть прози Рогового: його текста рясшють цитатними вкраплениями, взятими з народних уст, фольклору, твор1в заруб1жних 4 украшських письменниюв, вщомих ¡сториив, фшософ1в. Кожен ¡з таких вислов1в береться в лапки, аби шдкреслити, що вш належить не автору, а е першоджерельним. Ашпкацн виконують у твор1 р1зш функцп: доповнюють, уточнюють, шдсумовують сказане, служать коментарем, шдсилюють переконливють авторських ощнок.

Проза Феодоая Рогового не належить до легко! лектури, вона потребуе серйозно! штелектуально! напруги. Тшьки за тако! умови можна проникнути в художнШ свгг письменника, вщчути його естетичну принадшсть.

У висновках пщсумоваш результата доошдження. Художне письмо Ф.Рогового, поеднавши в соб1 традищю 1 модерн, суворий реал1зм I осмислення дшсносп через л1ричне «я», заявило про себе як про яюсно нове явище в наций прозк

Життя письменника з його вщмовою вщ «престижно!» роботи в области газет^ журналштсько!, а згодом письменницько! кар'ери, проживаниям у далекому полтавському сел1, де вш займав посаду вчителя шмецько! мови, можна вважати своерщним дисидентством, доказом його нонконформ1стсько'1 позицп як людини 1 як митця.

Звернення до теми понищення рщного краю давало Роговому можливють порушити найважливМ проблеми сучасносп, пов'язаш з призначенням Людини на цш Земл1, 1 висв1тлити !х не в сощальному, а в буттевому аспегп. Його Мокловоди (художньо-узагальнений образ Посулля), цей дивовижний мжросв1т, що ув1брав у себе найхарактершпи риси нашого буття, став аналогом укра'шського нащонального св1ту й одночасно зосередженням багатьох проблем усього людства. Вш, подобно до Йокнапатофи В.Фолкнера, Макондо Г.Маркеса, Матьори В.Распупна, австршського, киргизького чи в1рменського села вщповщно Т.Бернхарда, Ч.Айтматова, Г.Матевосяна, виступае як вселенська модель - модель непсребутностц незламносп людського духу. Для Ф.Рогового, як 1 вах згаданих письменниюв, характерною е замкнешсть художнього свпу. Цей художнш принцип дозволяв йому розв'язувати проблеми нащонального характеру на онтолопчному р1вш.

Феодосш Роговий був одним ¡з перших в укра'шськш лiтepaтypi, хто шддав художньому анал1зу еколопчш проблеми. Звщси - його тдвшцена увага до св1ту природа. Автор бачить у шй не тшьки гармошю, але й знаходить багато спшьного ¿з внутршньою влаштовашстю само! людини. Тому шдвищена увага

до проблеми розриву люднни 1 природи зводиться у Ф.Рогового не лише до питаиь захисту навколишнього середовища. Для нього це передовым питания про втрату оргашчпосп р1зних форм людського буття.

Феодосш Роговий значно розширив можливосп сучасного укра'шського роману. У його творах домшуе вшьне, «розкуте» слово героя. Воно несе основне смислове навантаження. Вщнайдена письменником художня форма дозволила йому заглибитись у внутр1шшй свгг людини 1 через нього проникнута в законом1рнося зовшшнього свггу.

Проза Ф.Рогового поуптно зор1ентована на ДОСВ1Д св1тово!' Л1тератури друго! половини XX сптття. У творчост1 укра'шського письменника виявляються риси, що зближують його з багатьма заруб1жними майстрами, зокрема такими, як Г.Гессе, Т.Бернхард, Н.Саррот та ¡н. Скориставшись передовим досв1дом сентаво!" прози, Роговий зу.чпв на рщному, близькому його сгптобаченню матер1аш створити власний xyдoжнiй свгг, свою неповторну поетику.

Творчють Ф.Рогового - це яскраве, самобутне явище в нагшй cyчacнiй л1тератур1, що заслуговуе надежно!" уваги як з боку лггературознавчо! науки, так 1 вдумливого, защкавленого читана. Heдooцiнкa, ¡гнорування чи забуття письменника веде до збщнення, спрощення уявлень про л1тературний процес в Укра!'ш осташнх десятшнть XX стол1ття.

ОСНОВШ ПОЛОЖЕНИЯ ДИСЕРТАЦИ ВИКЛАДЕНО В ПУБЛ1КАЦ1ЯХ:

1. «О, м1й ти абсолютний чеснику!» (Про взаемини Григора Тютюнника 1 Феодосш Рогового) // Кур'ер Кривбасу. - 1997. - №69-70. - С.122-130.

2. До л1тературного портрета Феодоая Рогового // Науков1 записки Юровоградського державного педагопчного ушверситету. Сер1я: фiлoлoriчнi науки (укра'шське лггературознавство). - 1998. - Випуск 15. -С.93-110.

3. «Навщо творцев1 йти за принизливою схемою...» (До джерел поетики Фeoдociя Рогового) // Науков! записки Юровоградського державного педагопчного ушверситету. Сер1я: фыолопчш науки (укра'шське л1тературознавство).- 1998.-Випуск 15. -С.111-127.

4. Ел1тарна проза Феодосия Рогового: «заруб1жш» витоки // УкраУнська л1тсратура в контексп свггово?: теоретичний, ¡сторичний 1 методичний аспекта: 36. матер1алт ВсеукрашськоТ науково-практично!' конференци. -Черкаси, 1998. - С.101-105.

5. Людина - природа - духовшсть (на матср1ал1 творт ФеодоЫя Рогового) // Придшпровський науковий вюник. Фшолопя. Педагопка. - 1998. -№1-2 (96-97)-С.121-127.

6. Жанрова специфша ромашв ФеодоЫя Рогового // HayKoei записки Юровоградського державного педагопчного ушверситету. Cepin: фiлoлoriчнi науки. - 1999. - Випуск 19. - С.86-95.

7. Творчий бунт Феодос1я Рогового // Слово i час. - 1999. - №7. - С. 10-13.

Зубак JI.O. Творчкть Фсодоыя Рогового. Проблематика i стиль. -Рукопис.

Дисертац1я на здобуття наукового ступеня кандидата фшололчних наук за спещальшстю 10.01.01 - украшська л1тсратура. - Юровоградський державний педагопчний ушверситет ¡меш Володимира Винниченка. - Юровоград, 2000.

У po6ori дослщжуеться творч1сть видатного украшського прозаша, лауреата Державно!' преми ¡м. Т.Г.Шевченка (1992) Фсодоая Рогового. Простежуються основш Bixn життевого шляху письменника, визначаються ¡дейно-естетичш джерела творчосп. Розглядаються тематично-смислов1 домшанти прози Рогового в контексп украУнськоУ лггератури 70-80-х ромв. Дослщжуються витоки його CBOcpiflHoi поетики, анал1зуеться становления творчо'У манери шд впливом естетичних пошуюв ппстдесятниюв, деяких заруб1жних майстр1в слова. Висв1тлюються основн1 художш принципи, яи визначають жанрово-стильов1 особливост! TBopiB, розглядаються характеротворч1 та мовностшпстичш художш прийоми. Творчють Рогового осмислюеться як системно оргашзоваиа цшсшсть, обгрунтовуеться роль i мюце прозаика в л1тературному npoucci другоУ половини XX столптя.

KriiOMOBi слова: художнш ceiT, художне мислення, лгсературний процес, поетика, иистдссятники, Л1рична проза, авангардизм, духовшсть, внутрпшйй монолог, потш почутгя.

Zuback L.O. Feodosiy Rohovy's Creative Work. Problems and Style.-

Manuscript.

Thesis for a candidate degree in philology by speciality 10.01.01 - the Ukrainian Literature, Kirovohrad State Pedagogical University named after Volodymyr Vynnychenko, Kirovohrad, 2000.

The dissertation investigates creative work of the prominent Ukrainian prose-writer Feodosiy Rohovy, the State Taras Shevchenko Prize winner (1992). The main periods of the writer's life are viewed; conceptual and aesthetic sources of his creative activity are determined. The thematic dominants of Rohovy's prose are analysed within the context of the Ukrainian Literature of the 1970s-1980s.

The sources of the writer's original poetics are investigated; the formation of his creative style under the influence of the aesthetic search of the sixties' movement, and some foreign writers is viewed. The main artistic principles determining genre and style peculiarities are established; the author's expressive means, his stylistic devices, and character drawing peculiarities are analysed.

F. Rohovy's creative work is regarded as an integral phenomenon; the role and place of this prose-writer in the literary process of the second half of the 20th century are substantiated.

Key words: artistic world, artistic thinking, literary process, poetics, "the sixties movement", lyrical prose, avant-garde, spirituality, inner monologue, stream of feeling.

Зубак JI.A. Творчество Феодосия Рогового. Проблематика н стиль. -

Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01 - украинская литература. - Кировоградский государственный педагогический институт имени Владимира Винниченко, Кировоград, 2000.

В диссертации исследуется творчество известного украинского прозаика, лауреата Государственной премии им. Т.Г. Шевченко Феодосия Рогового. Его романы «Праздник последнего помола», «Поручительство для отца», «Большие Поминки» получили высокую оценку современной литературной критики — Б.Харчука, М.Наенко, В.Брюховецкого, М.Шевченко, И.Кошеливца, Е.Пашковского и др. Но несмотря на значительный вклад писателя в развитие украинской романистики, признание его таланта, художественное наследие прозаика остается фактически неизученным.

Творчество Ф. Рогового - интересное и своеобразное явление в истории украинской литературы второй половины XX столетия. В своих произведениях писатель применил новейшие художественные технологии мирового образца, тем самым введя в нашу литературу новый тип лиро-эпического романа -«субъективную эпопею». Его проза демонстрирует неповторимый синтез выразительно национальных и общеевропейских стилевых тенденций. Воспользовавшись передовыми достижениями зарубежной литературы, Роговой сумел на родном, близком его мироощущению материале создать собственный художественный мир, свою оригинальную поэтику.

Полноценное воспроизведение истории украинской литературы 70-80 годов невозможно без изучения творчества этого самобытного писателя. Нельзя также обойтись без учета художественных достижений Рогового при исследовании связей украинской литературы с мировой.

Цель данной диссертационной работы состоит в создании научного литературного портрета Феодосия Рогового. Целостное осмысление творчества писателя вызвало необходимость обратиться к системным методам анализа.

Диссертация состоит из вступительной части, трех разделов, выводов, библиографии.

В первой главе освещаются основные факты жизни Феодосия Рогового. При этом воссоздается совокупность всех тех обстоятельств, которые сформировали его как творческую личность, определили тематические, смысловые доминанты творчества, художественный почерк. Называется главный системообразующий фактор поэтики Рогового - стремление сберечь в художественном слове память о своем родном крае Посулье, который в 1959 году был затоплен водами Кременчуцкого водохранилища. Обращение к теме уничтожения этого уникального уголка нашей земли дало автору возможность поднять важнейшие проблемы современности, связанные с назначением Человека на этой Земле, и осветить их не на социальном, а на онтологическом уровне.

Во второй главе изучаются наиболее выразительные тематические и смысловые константы прозы Рогового - любовь к «малой» родине, вопросы генетической и исторической памяти, нравственные аспекты экологической проблемы.

Третья глава посвящена определению основных художественных принципов, которые раскрывают стилистические особенности творчества писателя - жанровые, характерообразующие, речевые.

В выводах названы основные результаты исследования. Село Мокловоды (художественно обобщенный образ Посулья в произведениях писателя) - это удивительный микромир, который стал аналогом национального мира и одновременно сосредоточением многих проблем всего человечества. Действительность в романах изображается не в прямом авторском изложении, а в «преломленном», пропущенном сквозь человеческое сознание виде. Композиционное пространство заполняют многочисленные монологи. Изображение особенностей характера достигается путем воссоздания устно-разговорной речи героев.

Творчество Рогового представляет собой системно-организованную целостность с тесными внутренними взаимосвязями.

Ключевые слова: художественный мир, художественное мышление, литературный процесс, поэтика, шестидесятники, лирическая проза, авангардизм, духовность, внутренний монолог, поток чувств.