автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.11
диссертация на тему: Творчество как предмет философского исследования

Полный текст автореферата диссертации по теме "Творчество как предмет философского исследования"

М1Н1СТЕРСТВ0 0СВ1ТИ УКРА1НИ КИГВСЬКИЙ УН1ВЕРСИТЕТ ¡мен! ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису Н0В1К0В Борис Володимирович

ТВОРЧ1СТБ ЯК ПРЕДМЕТ Ф1ЛОСОФСЬКОГО ДОСЛ1ДЖЕННЯ

09.00.11 — сощальна ф1лософ1я

АВТОРЕФЕРАТ дисертацН на здобутгя вченого ступени доктора ф1лософських наук

Ки1в—1994

Дисертащею е рукопис

Робота виконана на кафедр! фшософи Ки1вськогй полкех-шчного шституту.

Офщшш опонентй:

1. Доктор фшософських наук, професор БИЧ КО ¡гор Валентинович.

2. Доктор фшософських наук, професор ВОЛ ИНКА Григорж Иванович.

3. Доктор фшософських наук, професор ТАБАЧ КОВСЬКИ Й В1талШ Георпевич

Провшт оргашзащя— Центр гумаштариоТ освт! Акаде-

годшй на заадаши спещалповано! вчеио!' ради Д 01.01.04 при Юпвському ушверснтег! ¡м. Тараса Шевченка за адре-сою: 252001, Кпш-17, вул. Володнмирська, 60, ауд. 328.

3 дисертащею можна озиайомитись в науковш б1бл1отеш Кишського ушверситету ¡м. Тараса Шевче.ика (вул. Володи-ыирська, 58).

Автореферат роз1'слано < // » ¿у^с^ТС^с7 1994 року.

ми наук Украши, м. Кн1в.

Захист В1дбудеться « /£/

»

¿^¿у1994 року о « /У»

Вчений секретар спе1иал1зованоТ вченоТ ради < професор

3АГАША ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦП

Акгуальн!сть теми досл!дження. -Проблема творчост! в сучас-них уыовах постала як кор1нна, центральна проблема ф!лософсько-го п!знання 1 осмислення; в тим лог!чним контрапунктом, до яко-го свозр!дно "стягуеться" все, без найменшого винятку, багато-ман!ття онтолог1чно!, гносволог1чно1 та соц!ально-ф£лософсько1 проблематики. Але своер!дн!сть ситуац11 з! власне ф!лософським досЛ1даеннрм творчост! поляга® в тому, що при очеввдн!й 1 непе-рех!дн1й, приск!плив!й 1 неослабн!й уваз! та незгагаючому Интерес! ф!лософ!1 до феномену творчост! на протяз! тйсячол!ть /в!д час!в антично1 ф!лософсько1 арка1кн до найнов1тн1шюс ф!лософсь-ких теоретичних конструкт!в XX стор!ччя/ ця проблема так I зали-шавться ... проблемою.

Досл1дниками проблема творчост! скрупульозно п1драховано: на сьогодн!шн!й день !снуе б!ля двохсот ф!лософських визначень ' творчост1„ Нейажко здогадатись, що назавтра 1х буда 300. по-равтра -"400... Особливо в1дзначимо як суттвву сама ту обстави-ну, що мова йдэ про добросов!сн!р щир!, високопрофес!йн! налагай ня та спроби наукового вир!оення II, а не про т£ числен! !н-телектуальн! вправи, що 1х автори вельми претенэ1йно називають "ф!лософсысимив з характерними рефренами: "творчХсть як м!ф", • "творч!сть як нэп!знаване", "творч1сть як абсурд", тощо. Болтину: в!д "творчост! як абсурду" до абсурду яф!лософсько1 творчост!* - лише один крок.

А вт!м, дквуватись н!чому - при будь-якому справзшьоыу д1л! завжди виникали 1 паразитували на ньомуц!л! колон! I !м!татор!в та призв1дник!в 1нформац1йного шуму. I не стала тут, на жаль, винятком проблема творчост!. Бт!м, не про них, цих останн!х • /хоча фактор 1х пост!йно1 наявност! необх!дно враховувати/ йдеть-ся. Йдеться х про т! об'ективно сущ! засади, дете{м!нанти та чинники, котр! эумовлюють як констатовану вища складн!сть самого феномену творчост!, так ! ц!лковиту виправдан!сть досл!д-ницьких зусиль по його ф!лософськоыу осягненню.

Досл!джання питань, пов'язаних з! становлениям практично1 всезагальност! творчост!; всезагальност!, котра може актуалхзу-ватись, зд!йснитись при наявност! в!дпов!дних умов в безк!неч-н1й багатоман!тност! форы безпосередаьо1 соц!ально! дхйсност! /в безн!нечн!й багатоман1тност1 форы одиничносп/ в !х впасне. та суто ^ллософськхй постаиовц! передбачае одну, аде вельМи

принципового характеру, умову. Суть ц1в1 вих!дно1 уыови полягав в тому, що творч1сть в II ф!лософському о-ягненн! повинна неод-ы.Шно розглядатись не в значенн! одн1в1 з предикатних характеристик людсько! д1яльност1 /а саке такий п!дх!д до розум!ння творчост! в найб1лыя типовим та усталенин в сучасн!й ф1лософсь-н!й л1т0т®тур! э дяно1 проблематики/, але лк сута!ст;ь та 1стина uiel д1яльност1, ях едино достойний людини безпосередньо cycni-льно! /повн1сяо усусп!льненоI/ та суыЦльства лодського спос!б !х взавнобутгя. Гншши словаки - як найб1лып розвинена форма роз-витку, як спос!б буття реального гуман1зму.

Констатуючи положения про те, <цо творч1сть в найб!лып роз-винвною формою розвитку /а сама ця !дея лежигь в основ! концеп-i(i! творчост!, що II на протяэ! Bcisl свое! досл!дницько1 робо-ти розвивае та в1дстоюе дисертант/, ни виходимо а того, що гене-тично передуючиуи творчост! формами розвитку являються: рух /спо-ci6 !снування досоц!ально1 матерН/ та д1яльн!сть /спос!б 1сну- . вання соц!альноI матер! 1 на етап! II перед1сторП/. Отох: рух -д!яльн!сть - творч1сть - це i в ритм!ка безмежного розвитку самого розвитиу. Саме ции задавться гостро-д!алектична сутн!сть феномена твортост!, саме i головно в цьому, на переконання дисе-ртанта, полягае вих1дна умова його пя!дного ф!лософського досл1-дження: творч!сть.може адекватно /1стинно, науково беэдоганно/ п!знаватись лише при т!й необх!дн1й умов!, що таке пХзнання i знания в повному обсяз! базусться на засадах д!алектико-матер!а-л1стично1 методолог!{. I н!чого тут не вд1вж: закони /природи, сусп!льства, мислення; в тому числ1 i закони $1лософськ!/ не ви-гадуюгь. 1х вЛдкривають. А коли вони вхе в!дкрит!е 1х н!кому не дано эакрит'и. Hi кому. I тут' вже немаз ificqa "принципу"; "з огля-ду на доц!льн!сть". Пол!тичну чи !деолог!чну. Будь-яку. ..

На наше переконання, лише в Tift постановц1, про яку щойно йшлося, проблема творчост! може бути квал!ф!кована як проблема власне ф1лооофська. Поза науново-фЬюсофською рефлекс!ею твор-ч!сть може усв1домлюватись або суто феноыенолог!чно, себто вик-лючно на piBHi ф!ксац!1 та опису II одиничник прояв!в /акт!в/ в тих чи !нших формах безпосередньоI соц!ально! д1йсност!; або х теоретично репрез ентуватись на р!вн! особливого /психолог1я творчост!, креатолог!я, синергетика, майввтика, ввр!стика, каватина, естетика творчост!, педагог!ка творчост!, теор!я науково-

техн!чно! творчост!, тощо/, а не як цШсний ооц1окультургай феномен, в1ртуальна безмежн1счь якого эадавться /спричинязться та детерм1нувться/ актуальною безмеижсто об'вктивно! д1але!сти-ки. По сам1й ;ут! сво1й творчий процвс вимагав■ аби в!н теоретично сп1вв!дносився не з минущими, к1нечнимита обмелсеними, па-радигмально-визначениыи явицаыи, ала - з нетл1нним, безмежним та неюиущим зм1стом вс!з1 объективно! д!алеят^:и. Саме цей творчий процес, цд творч!огь протисгоять 1й. Саме це протистояння1 "ip-Hime - д!алвктична взазмод!я являв собою зд!йснювану д!алвктичну . суперечнЛсть /в1дношення д1алектичних протклежаостей/. Цв означав, що творч!сть принципов*) не з Гетерономной; вона принципово не може бути зредукованою до засоб!в та норм будь-якого порядку, не иохе бути зведеною до усталених форм /пос1бннн1в, дов!дник1в та рецептурних зб1рник1в/. Вона не кожа мотивуватиоь м!рнування-ми виключно утил1тарного та гграгматичного характеру. I вона ж, творч1счъ, в сво!й cyraocTi не шжв бути оамодостатньою, автономною та автократичноп. Вона.я...своею специфичною лог!кою знахо-диться "по той б!к" гетарономност! та автономност1, субстанц1-ал!ствькоТ пасивност! та анти-субстанц1ал1стськоI ахтивност1, "по той б1к" чухём1рност1 та свовм!рност1» чужов1лля та свав!лля. - Бона покликана долати будь-як! минущ1 та к1нечн! маоштаби, п!дчо-. ситись над будь-якими парадигмами, виходити за вс! меж!,- але лише зарада того, аби во1стшу бута в!рнов тому, чому н°Ртойно бути абсолютно в!рною,- нбмянуцоыу та безн1нвчному "масштабу", Н9зичерют1й об*вктивн1й д1алвктиц1»

Лише це а1дкривая перспективу дос*1джвння твор^ост! в II м1жпарадигмальних та над-парадигмальнюс характеристиках"*''*

Творч1сть необх!дао досл1даувати в гранично широкому 1 ст^ри-чному контек-т1. Лише неухилъне дотримання ц1в1 умови дозволяв дос-л£дников1 роз1мннута ранки суто емп1ричного акал!зу форм прояву •гворчост!, вивести досл1дввння на влаонв ф1лософський р!вонь, довести його до ступени категор! Иного синтезу i тим самим сптюмог-тись виявити найб!лыя глибинн!, сутн1сн1, всезагальн1 параметри творчост!. В свою чвргу, посл!довкв та нву:ильке дотримання яаз-начено! вих1дно! умови орган!чно пов'язане з вимогоп посл!довно-

I. Батицев Г.С. Диалектика творчества.- Деп. в ИНЙОН АН СССР №609 от I.II.64.- С.44ч>-441.

го проведения в эд!йонюваному досл!деенн! принципу хсторизыу. Лише ,дктуал!зац1я иатодолог!чногор евр1стичного те св!тоглядного потбн-ц!алу принципу оп!впад1ния Историчного та лог!чного в змоэ! вияви-ти генетичну /а отасе - 1 лог!чну/ шсл!довн!сть конкретних !стори-чних форм та динам!ку творчого процесу в ц!лому? дад можлнв!стъ адекватно в!дтворити диалектику процеоу та результату творчоот1, д!алртгику об'вк^а та суб'вкта творчост!, д1алектику старого та нового в н1й, д!алектику традиц!! I новаторства, деструктивного та конструктивного, репродуктивного та продуктивного, тощо. Лише його посл!довне проведения дав змогу усв1домнти и!нечн!сть та ¡,1ииущ1сть тих визначених /безп^сере-(н!х/ !сторичних форм, в котрих эд1 Искаться перманенгний процес творчост1, а, отже - дозволяв "пробитиоь" кт)1зь товщу емп!р.1чного дагатоман!ття творчих акт!в до субсганц1й-них характеристик власне творчост!. Творчост! як тако!.

3 огляду на сказано стане зро~ум1лш, чоку пост!йно поповнюзть-ся реестр деф!н!ц!й, в тому числ! 1 фХлософських /в!рн!ше, так? "ф1лософських"/ тг'фчоот!, ! чоыу, попри виразну тееденц!ю до 1х к!льк!сного нариотання немаз, або ыайже немав вадчутного прогресив-ного поступу у бездоганноыу науково-ф!лософському вир!шенн! чиоле-них, принципового характеру, питань проблеми творчост!.

В!д1тов1дь на це, вже майже риторично Питакня довол! проста: принципово неможливо оп!вв!днести, теоретично бездоганно в!дтвори-ти безмежний об'вкт /сп!впадаючий, до реч! з предметом, коли нова йде про його ф1лософськв осягчення/ з обмеженими /дефШтивними/ лог1чниыи засобаыи та фобами п!знання. В крацоыу випадку за допо-могою истанн!х мояуть Хстянно осягатись одиничт або ж особлив! форми !снування, форми прояву творчост!5 але в годному випадку -не сама творч!сть. 3 гоняття творчост! як найб!льш розвкнено! форми самого роз витку орган1чно випливаз висновок, пр творч!сть мае ' /а, отже - I повинна/ осягатись не итеор!ею творчост!" в склад! ф!лософсько! теор!1, але виклгчно самою ц!зю единою,- науковою,-ф!лософ!ею в повноцу II об'вм!.

Иметься про те, що лише практика д!алеятики /д1алектична практика/ творения людаьою, людьм.. та соц!умом в ц!лому неприродних форс само! природи,- культурних форы,- решить II /творч!сть/ ! реально зд!йсненною та зд!йсшованою /а не лише теоретично належкою/, * адекватно, себто 1стинно п!энаваною 1 п!знаваною !стинно.

Таке п!зклння творчост! вимагае, з необх!дн!стю передбачае

творч1сть п1знання як перманентно здхйснювану дЛалентичну супереч-н!еть. Моментами ц1з! хоренево!, засадно!. суперечност! виступа-ю*ь во! т! катетеризован! форми мислоння /принципи,. закони. власне категорП/, котрими оперуз наукою ф!лоеоф1я. Яка ще з сущих нин! наук може щк^ендуттл на те, аби в сам1й со<51 /по визначенню/ утримувати в формах теоретично! зсезагальност! означене проблемне поле? В1дпов1дь очеввдна та однозначна? лише науяова ф!лософ!я. I тому зовс!м не випадковим т той факт, що б сучасних умовах само наукова ф!лософ1я, саме творча /як те й наложить науковШ ^1лс э-• ф!я об'активно висувазться на авансцену духовно I куль тури лвдства . Адже. в н1й, ц!й ф1лософ!!, немаз бодай жодного слова, нотре було б не просто гуман!тарно, ало: гуман!стично нойаральним. А само твор-ч!сть I. з найб!лыа адекватним репрезентантом га виразником всього того, що складав виций 1мператив перетворенда св!ту на гуман^тич-них засадах:буття кожноI д!йсно1 лкдини в якост! суб'зкта 1стор1Л, або,' що в те ж сама - П буття в якост! ц1л!р в якост! щл1сно! людини. А но засобу, або ж в!дносно1 цнност!. А саме твэрч!сть 1 в н! що 1нше, як спос1б буття тако1 людини 1 в!дпов1дного сусп!ль-ства. Спос1б буття'1стор11. Лше в творчост1,яюдина виступаз не просто частиною св!ту, ала смисловим та ц1кн!сним центром його. - Виступаз в!льним суб'зктом процесу перманентного св!тотворення.

Ф1лософське осягнення тгорчост! актуалгзуз необх1днЛсть г дальшого нарощування досл1дницьких зусиль в розробц! такого кола д1алектичних сп1вв1дношень,, до я ко го , зокрема, належать: "твор-ч!сть - культура", "творч1сть - гуыан!зч", "творч!сть - свобода", "творч1сть ц1нн1сть". Тобто тих проблем, як! ф!лософсыси-безпосе-редньо вивчають та визначають смисложиттзв1 вим!ри /'уття; як! завжди були, 8 1 будуть серцевиною ф!лософсько1 проблематики 1, звичайно '* - прерогативами науково! ф1лософ!I. Постановка прооле-матики творч^ст! саме в таку длсщину II теоретичного осягкення, поза суын1вом, вимагаз зараз та виыага'тима надал! нарощення зусиль у напрямку переор£знтац1! ка.тегор1йного апарату ф£лософ£1. Адкв достемеино в£домо, що в донауков£й ф£лософськ£й традиц11 абсолютна б1льш!сть ф£лософських понять та катвгор!й вин'*кала та розвнвалась на п£дгрунт£ та засадах натуй,.лософсьяих, в тому числ1 £ ближчим чином - науково-природничих уявлень та знань про св!т. Природами насл1дком цього стало те, що св3.тоглядний та гуман!стичний 1х поте"ц!ал, зм£ст та функцИ були нерозвине-

ними, незр1лиии. Складност1 лод1бно1 переор1внтац11 зумовлготься це й тим,. що нер!дко щв доводиться осмислювати розвиток 1сторП з позиц!й та при допомоз1 лог!чного !нструыентар!ю, теоретико-п!з-навальних, гносеологхчних форм та засоо1в, як1 виникали та розви-валиоь в процес! науково-ф1лософського ооииолання перед!стор!I. Чи не.найяскрав!ший тому приклад - приклад з категоЫзю "д!яль-нгсть".

Д1шгьн1сть в т!ею генвтично безпосередньою основою, з яко1 виростае творч1сть. Культура, покликана до життя д!яльн!стю- синкретична. В н!й наявн! 1 елементи 1сгинно1 /загальнолюдсько!, кла-сично I/ культури - само в т!й м!р1, в когр1й вже в рамках д!яльно-ст! пракппно склалас> тлюрч1сть; 1 - субкультура, псевдокультура, сурясик-ю'льтура, антикультура,... Культура ж, яка вшсликаетоя до гиття, породжуетьоя творч1стю /I, в свою черту - породжус твор-ч1с'ть/ - це феномен, який знШаз в соб! во! визначення, все ба-гатотво сощально! Лсторично!/ д1йсност1 в II, д1йсност1, виключ-но те строго гумач!стичному вш!р!. Практична всезагальк1сть ц!з! та тако1 кульг"ри - культурно! культури - складаеться по м1р1 того, як на ,п1дгрунт! та засадах перед^сторП складаеться практична всезагалыЦсть 1сторП, як на п1дгрунт1 та засадах д!яльност! складаеться практична всьзагальн1сть творчост!. I в цьому значены! зм1ст категорий "культура", "1стор1я", "творч!сть" в однопорадковиы.

Творч1сть як така /як I матер!я, як 1 розвиток, як, зреатога, 1 атст будь-яко1 ф1лософсько! категор!!/ не може бути виявлена суто ещиричнии шляхом. Тому, строго кажучи, н1 естетична, н! пси-холог!чна, н! жодна 1нша под!бного роду /порядку 1 масштабу/ те-ор!я творчост! неможлива:. В кожноиу такому випадку ыаготь справу бодай 1 з достатньо загальними, поширеними, але - лише з особли-вими формами II прояву та 1снування /зд!йснення/. 1нта р1ч, що £ естетичт., 1 психолог1чн!, 1 наукознавч! /словом - вс! такого порядку емп!ричн! та теоретичн! розробки проблеми творчостх висту-' пають тим особливим, яке опооередковуз акт творчост! /одиничне/ та влаене творч!сть /всезагальне/. Одиничне та особливе в доал!д-жени! творчост!, таким чином,- "готують" необх!дну емп!ричну та теоретичну базу для створення ф1дософИ творчост! /творчо! ф1ло-соф!1/, а а! створенням останньо1 саме в н!й знаходять свое ф!-лософпьке обгрунтування,.отримують методолог!чну, лог1чну, св!то-

глядну санкц1ю. Ф!лософська теор!я творчост!, таким чином, це i в не що 1шв, як д!алектива руху /д!алектйка природи/, "дорозви-нена" до д!алектики д!яльност! /д1алектика перед!сторП/ i по-т!м - до д!алектики творчост! /д!алектихи icTopiï/. До д!алекти-.ки як теорИ розвитку, або, що s те я сама - д диалектики як те-opiï та методолог!! творчост!. Таким чином, в!рн!шс було б вести мову i робити висновок Не про створення /нав!ть "ф^ософськоР/ теорП творчост!, зле - про отановлення науково! ф!лософИ ф!ло-соф!вю творчост! /творчоп ф!лософ!ею/. Лшэ з позиций розугиння творчост! як найсЯльш розвинено! форыи розвитку сусл1льство та людина осяган! теорегичним разумом як ф!лософсыеа проблема. Ося-raHi та практично зд!йснен! та зд!йсним1.

Точно так же, як в!дкриття та наступна погшдовно warepia-л!стичьа !нтерпретац1я закону взавмного прокиннення протклвластей дозволили зрозум!га розвиток /в форм! теоретично! всезагальност!/ як саморозвиток, так ! розум!ння сутност! сои,1ально! фор-ми розвитку MaTepil на етап! !1 пвред^торП - ч1яльнос11 - лише тод! стаз адекватним своему об'зкту, коли д!яльн!сть трансформу-вться;/1 в!дпов1дно ф!лософсмда осмисиговться/ в самод1яльн1сть, в творч!сть.

В д!яльност! лкдина /сп!льнота, соц!ум в ц!локг// детермйюва-на головно д!ею sobhíidhíx чш:шк!в} в творчост! вона саыодетерЛ-нована. Теоратичним /ф!лософським/ вЦобраяенням тако! ситуацП в!дпов!дно виступшотьг погляд на лидину як на icTOTy пасивну, сприймаючу д!ю ззовн!, як на голий зас13; 1 погляд на не! як на сомоц1ль, як на icTOTy саыод!яльну, в!льну, як на цШсну особис-т1сть. Творч!сть - це спос!б буття лвдини га ладей - умовах, коли само людина "в принципом", коли вона в д!йсност!, при допомоз! д!йсних кв засоб!в здатна бути 1 в hocígm суб'зкткост!» а повно-правним суб*актом процесу свободотзорення. При цьому слхд мати на уваз!, що розум!ння !сторйчно1 свободи лвдини повинна неодм!н-но включатн в себе як свободу II по в!доошенгао До tísí объективно! реальност! /ближчим чином - природа/» нотра виступаз невич'рпним джерелом людського культуротворенкя, даерелом та предметом духов-но-чуттвво-пражтичного фориотворвиня fa ословння культури, так ! по в!дношенню до И власно! /людсько!, сусп!льно1/ природи, або, що в те ж саме: по в!дношенню до природи того сусп!льства,

ансамблем соц!альнюс взавмод!й /сусп!дьних в!днос»ш/ якого в д!й-сност! виступав сама лвдина. I ця останая умова д визначалькою, о'ак1льки саме в ц1й "друг!й", о;поднеи1й природ!, усусп!льнен!й та иерманеНШО усуСП1ЛЫ2020::!й природ! Н янячтшу ииглял! утриму-втьсл та розвивазгься природа "перша" ,, а разом вони скяадають субстрат свХгу людини, який вона в процес! творчоста. здатна трано-фор'утти 1 тралсформув в людський св!т. I спос!б тако1 трана-формацИ один - творч!оть.

Лдсумовуючи сказане, мохна зробити к!лька попередн!х вис-новк!в, доречних саме в обгрунтуванн! актуальном! зд!йснеиого дисертац^йного досг',глсегчя„

Перший: тема творчост! в в!чною та невичерпною ф!лософською темою; у вс! час л ! народи вона була, в ! буде темою неперах!д- . ком та гостро-антуальною. Другий: будь-який продуятивний поступ у фхлософськИ* розробц! та освовнн! дано! теми можливий лише за т!с1 неодм!кно! умови, що спиравться на величезну актуально сущу св!тову традиц!» Цлософсько! розробки дано! проблематики. Трет!йг досягти гопднил та значущих рвзультат!в в !нтегративному /ф!ло-софському/ осягаенн! феномену творчост! можна лише за умови комплексного /и1адисцкпл!нг^ного/ п!дходу до нього.

Стан науяового опрацювавдя птроблеми. Оск!льки будь-як! дос-л!дницьк! зусилля мають соб! за мету прир!ст вясе сущого /теоретично органхзованого та функц!онуючого/ знания; передбачають ви-х!д за меж! вже п!знаного /репродуктивного/, важко назвати авто-р1в, ближчим чином - профес!йша ф!лософ!в5 котр! б так чи !нак-ше не займались особливим видом творчост!. /п!знавально1/, а, от-же, в опосередкован!й форы! - проблемою творчоот!. Адке творч!сть по сам!й сут! сво1й в кожному II акт! - це ! з прорив, трансгре-с!я, вюад за меж! уже досягнутого, освоеного, усталеного, зд!й- ■ сненого, вадкритого.

Тим не маниев можна з! впевнен!сг» говорити про наявн!сть досить усталеного кола автор!в, для котрих проблема творчост! е головнда предметом досл!даицьких эусиль та нонстатувати, що сущ! результата цих зусиль - очевцдн! та значущ!.

Проблема творчост! в II загальноф!лософськ!й поотановц! реп-резентована в працях С.С.Батен!на, Г.С.Батицева, М.М.Бахт!на, В.ОГ зсенка, С.С.Гольдентр!хта, Г.О.Даввдово!, О.К.Дк!овва, Л.О. Зеяенова, Ы..*.3лот!но1, В.ПЛваяова, Е.ВЛльзнкова, А.С.Канарсь-

кого, В.9.Кемерова, П.П.Крамара, Ю.В.Кулакова, М.О.Л!фтщя, М.К. МамардашвШ, К.Р.Мегрёл1дзе, В.М.Межузва, Г.В.Моргунова, 1.Ф. Надольного, С.М.Омельченко* М.О.Партака, Л.В.Соханъ, В.О.Т^рлець-кого, В.Г.Табачковського, 1.1.Фурс1на, В.А.Цапна, А.Т.ШумШна, ВЛ.Шннкаруха, ОЛ.Яденка та !нших»

Досл!дженнг> творчост! як атрибутивно! характеристики людсь-ко! д!яльност! присвячен! роботи В.О.Бвлооерцева, Л.П.Бувво!, М.В.Дьом!на, М.0.Кагана, В.С.Крисаченна, В.1..,Н1колко, В.М.Сагатов-сысого, В.Ф.0вчинн1кова, Ю.0.Самар1на та !нших.

Можна констатувати, що одн!зю з найб!лыа грунтовно опрацьова-них ф!лософеькою теор!вя тем в досл!джеин! творчост! в лог!ко-гно-сеолог1чка тема: структура, ывхан1зми, динам1к. п1знавально1 творчост!, лог!ка наукового пошуяу та в!дкриття, спецнИка форм та засоб!и продуктивного розвитку науки, тощо. Цьому присаччен! числен! науков! розв!дки В.С.Б!блера, ГЛ.Волинки, Д.П;Горського, В.С;Грязнова, 0.-С.Карм1на, б.М.Коршунова,. Лазарева, В.С.Пазенка,

A.В.Слав1на, В.С.Стьоп!на, В.С.Швирьова та багатьох !нт«. Питаниям соц!окулътурно1 эумовлекост! творчост! присвячен!

роботи 1.Д.Андрезэа, В.П.Андрущенка, О.С.Арсеньвва, О.В.Акут1на, Г.М.Волкова, П.П.ГаЙденко, О.Ф.Зотова, С.В.Ы!кулинського, Л.М. Косарвво!, О.П.Огурцова, 0.0.Хам1дойа та !нших.

Значний теоретичный доробок - в актив! досл1дник!в псих^ло-г!чного аспекту творчост!: Б.Г.Ананьева, К.0.Абульханово1-Славсь-ко1, С.Г.Асмолово!, О.О.Братко0 Г.Я.Бупа, Л.С.Виготсьного, П.П. Волкова, Г.Я.Галытер!на, вЛ.Головахи, К.Л.Григор'яна, А.М.Кочер-г!на, Б.Ф.Ломова, О.М.Леонтьвва, Я.О.Понойарьова, С.Л.Руб!нштейна, Г.В.Суходольсьхого, ЛЛ.Уманського, Г.П.Щегровицькот'о.

Художня тЕ0рч1сть як особливий II ввд, Интенсивно та гопдно досл!д*узться в роботах в.А.Вас!на, Д.В.Богоявленсько1, Ю.Г.Ь/д-рявцева, 1.Г.Калогошо1, Д.Ю.Кучарюка, Л.Т.Левчук, В.О.Малахова, ВЛ.Мазета, В.П.МихаЛьова, Л.М.Столовича та !нпгах.

Педагог!чний аспект проблем« в сталим об'вктом дисл!дницьких з ус иль Ш.'.АмонашвШ,, Ю.П.Азарова, Ю.К.Бабанського, Т.В.Габая,

B.В.Давидова, ЫЛльясова, М.В.Куэьы!на, В.О.Сухомлинського, Н.П. Щетин!на та багатьох !нпшх.

1нтенсивно ведеться розробка питань, пов»язаних з таким видом творчост!, яким в творч!сть науково-техн!чна. Серед авторов цього напрямку: В.П.Аадокупшн. Г»М.Альтов, Г.С.Альтшулер, П.Т.Аратов,

В.В.Альох1н, ЗЛ.Гаржавий, В.Г.Гарьков, В.Л.Злот1н, О.В.Зусман, 1.Л.Мамшш1, Г.С.Шгоров, К.С.131гров, б.В.Попов, Л.А.Ширяев, '. Л.Я.Яценко та шла.

1сториЕО-ф1лооофський аспект проблема творчостх репрезенто--ваша в досл£дженнях В.А.Асмуса, А.К.Бичко, 1.В.Еичка, А.В.Гули-ги, 0.В.Лосева, М.В.Мотроаилово!, 1.С.Нарського, Т.Г.Ойзермана. Кр'"тичний аншиз' сучасних теоретичних 1ктерпротац1й творчост! -в роботах В.Д.Губ!на.

Суттзвий вклад *в розробку проблематики творчостх пов'язаний з Аменами автор!в, в центр! дослхднкцькюс зусиль котрих кке до-сить тривалий час жах'-диться проблема куль тури: В.Ю.Давидовича, 0.1.Дк1оева, Л.Н.Когана, С.Б.Кримського, Е.С.Маркаряна, В.М.Ме-жусЕа, Н.З.Чав-.авадзе, ' -

Приведений /далеко не вичерпний/ перел!к авторов, для котрих проблематика творчосг! е пр!ор!'.~тною, дае приблизне уявлення про ступень як актуальное?!, так х теоретично! освоеност! проб-леми творчост1 г сучасних умовах. Сл1д також додати, що окр!ы, так би мовити, !ндив!дуального нартового пошуку в царин! твор-чост1, склались та !снують вже тривалий час/дшть на регулярна основ1/ ст1йк1 наугов! сп1льноти /сп1втовариства/9 головное метою д!яльност! яких в досл!даення проблематики творчост!. Маемо на уваз!, в першу чергу, днт на пост!йн1й основ! сем!нари, сшпозХуми та нонференцг!, що спец!ал1зуються на вказашй пробле-матиц! у Нижньсму Новгород!.' /1нженерно-арк1тектурний !нститут, кер!зник -Л.О.Зеленов/, С!мферопол! /ун!верситет, В.М.Школко, . А.Т.ЛумШн/, Москв1 /!нститут ф!лософ!1, Г.О.Давидова/, Дрого-. бкч1/педагог1чнийИнститут, В.Г.Скотний/, Уф! /Баткирський держ-ун!верситет, С.М.Семенов/, Дн1пропетровську / металург!йна акаде-м!я, Г.С.Шгоров/, Киев! /пой1техн!чний 1нститут, Б.В.Нов!ков/ та ш. Симптоматичним в факт сталого наростання к!лькост! дисер-тац1йних /кандвдатських та доктореысих/ досл!даень, в яких про-блет творчост! ставиться та розроблявться в И прям1й та безпо-середн1й постанови!.

Можна констатувати, цо зже ц!лком назр!ла пора для зосеред-жекня на вказан!й проблематиц! зусиль "кадем!чно! ф!лософсько! науки з П величезним науковим, матер!альнш та кадровим потен-ц!ь_.ом та доовгдом кумулятивного зосередження досладнмцьких зу-

окль на гоотроактуальник для сусп1льстваф!лософських проблемах, 'до яки* сьогодн!,,поза- оумн!вом, наложить проблема творчост!.

Мета 1 завдання досл!дження. Досл!джуючи проблему твопчост! . в II !ыанентно ф!лософськ1й постанови!, дисертаат прагнув перед-уо 1м зд!йонитн зм1стоаний анал!з категор!й "ро"виток", "рух", "д!ялън!сть", "сашд1яльн1сть", \ворч1сть", "ц!л1сн!еть", "усуо-п!льнення", "вЦчуження*, "гумай!зац!я", "двгуман!зац!я"; катего-р!йних блок!» "розпод1л самод1яльност1",;"ос41альна актива!сть", "пчротворен! форми д1яльност1", "акиивхзм як перетворена фо;ма соц!ально1 активкоог!" та ряду ¡нагих,' що дозволяв зд!йснввати досл!дхення проблвии творчос?1на власне ф!лософському р1вн1. Дан! /та батата !шшх/ катвгорП та категор!йн! блоки розгляда-ються в 1хорган!чиоыу взачиозв'язку: в режим! категор1йного син-. тезу ! водночао - в генез! поотаванга та розвитку в1дображува юго зм!оту. Такий п!дх!д дозволяв адекватно реконотруюваТи минула теоретично кйрегтно репрезентувати сущ!,та, нористуючись антищшац1йним потэнц!аломд!алектично1 лог!ки- зд!йснити нау-ково-ф!лософське передбачення отосовно суттввгас визначень май- . бутн!х модус!в творчост!.

Ставиться ыета. органичного поеднання р!эновар!антннх я!дхо-. д!в до досл1дження соц!ально-ф!лософоысого аспекту явдсько! д!-яльност!, тенденц!й II розвитку, зм1ня форми, характеру та. зм!сту II в 1сторкчн1й та соц!о-культурн!й площинах. Цэ, в свою чергу, дало иожлив!сть досл!дити механ!зии трансформац!I' д1ялпН0ст! в творчу д!яльн!сть, а оетаннь'о! - в творч!сть. Дозволило осмис-лити творч!оть як найб!льш динам!чний та ун!версальний внм!р людсысо! icTopil, як спос!б !снування реальчого гум;\н!зму. В цьо--му полягав головна досл!дницька мета та ваадання роботе. 3 нв1 випливавть першочергов! досл!дницьк! аавдакня? . ■

- обгр>.;тування висновну про таорч!сть яя про наскр!вну тему ввропейоьно! ф!лософськоГ'традиц1! /в!дчас!в античност! до сьогодення/}

- вигчачення вих!дних мвтодолог!чних засад авторсько! кон-цепцП досл!дкення творчост!; \

- доол!дження генези Упосл!довдо1 зи1.ш !сторичних тип!в/ людсысо! д!яльност! через призму зд!йснювано! д!алектично! су-перечноот! г сп!вв!дношення ГI форми та характеру;

- з'ясувангаг заоад, чтиик!в та детаршнант соц!окультурного порядку, як1 уможливлшть та забезпечують буття творчост! в форм! практично! всвзагалъвдст!}. "

- вкявлення та анал!з детерм!нант та механ1з»Цв д!яльност!, цо ■ призводять до недобору, несвоечасного сусп1льного запотребування, розтрати та змарнуванкя творчост! в II безпосередн1х ^ормах i тки • самим спричинят- га эумовлюоть лроцес дш'уман1зац11 лвдкиа, дгдэй

та сусп!льства;

- подальший розвиток /уточнения та конкретизац1я/ понят1йного та категор!йного апарату досд!джуБано1 проблематики;

- обгрунтування висновку про ц!л!снил та генерал!эований характер саыод!яльност1 та роэпод!лу /творчост!/|

- збигачення новлми лог!чними визначеннями теорИ социально! активност! особистосг!j

- всеб!чний а«ал1а перетвореь.i форма соц!ально1 активноог! -актив!зыу;

- обгрунтуваь^я тезиг иген!й - це нормальна людина. Все !ншэ -в!дюмення в!д ..орыи".

Наукова новизна досзцдження. Основним, !нтегруючим осэреддам науково1 новизки дисергац'йного дослЦження в сама авторська концепция творчост!, зг!дно яко! останвд розглядаетьея як найб!льш розвинена /spina/ фо^ыа розвиткуе духовнш аналогом яко1 ысже висту- ■ пати лише ! виключно наукова ф!лософ!я в повному II обсяз!.

В дисертацП також репу^зентовано низку б1льш чаоткових досл1дницьких резудьтат!в( як!, эа переконанням автора,, в!дзнача-ються иауково» новизною ! п!длягаюп захисту;

- посл!дошо проведена !дая про творч!сть як перманентно эд!йснювану д!адектичну суперечн!сть, що дозволило виявити жонк-ретно-ici ричн! /минул!, cyntf та ыайбутн!/ модуси творчост!;

, - зд!йснено всеб!чне обгруатування висновку про "розпод1д самод!яльност!" /гесамод!ялышй розшд!л"/ як вторично вицу форму сп1вв!дношення характеру та соц!ально! форми д!яльноот!;

- теоретично в!дпрацьована /в!дрефлекоована/ д!алектика вза-зиозв'язку единичного, загалыкта та всезагального в творчост!;

- зд!йснена грунтовна ф!лософська реЛпекс!я, збагачено мето-долог1чний та св!тоглядний потенц!ал категор!йних блок!в "генэра-л!зок а д!яльн!сть", "цШсна людина", "соц!альна активн!сть", »перетворен! фсрмн д!яльност!и; категор!й "усуспиьнення", "соц!-а"1зац!ян, "д!йсн!сть", "рэальа!сть", "всезагальне", "ново", "ах-<гив!зы", игуман!зац1я*, "дегуман!эац!я" та раду imimx;

, розкрига !манентка вдн!сть об»активноI д1алектики та творчост! в контекст! становления соц!ального та культурного прогресу, в контекст! становления практично! всэзагальност! реального гуман!эму

- обгрунтовано висновок про "творцу д!яльн!стьи як про марг!-нальну, перех!дну Ыха. д!яльн!стп та гворч1стг' форму, виявлен! И основн! характеристики;

- досл!дкено сутн!сть соц!окультурнис детерм!нант, як! зумов-люють буття особистост! в яюст! "нормально» людини" - ген!я, або к спричиняють II деперсои!ф!кац!ю /росшюднення/;

- рознригий зм!стовний пол!фон1эм кагегор!I "ц!л!сн!сть" та доведена теза про визначальну роль самод!яльност! в становленн1 ц!л!сно1 особистост!;

- всеб!чно обгрунтований висиовок про соц!альну активн!сть осо-. биотос'х! як м!ру прояву II самод!яльност1;

г запропонована та всеб!чно аргументована принципово нова !н-тврпретац1я сутност! актив!зиуз як перетвореноI форми соц1ально1 активноег!.

Теоретйчив !• практично значения досл!дження. Разультати прове-деного досл!даетя.< мояуть бути використан! в подальших теоретичних зусиллях по розробц!' невичергпго! теми творчост!, оск!льки здатн! , !стотно збагатити методолог!чний, теоретичний та св!тоглядний арсенал досл!дник!в дано! проблематики. Висунут! та обгрунтован1 г диевр-тацП нов! !де1, теоретичн! положения та узагальнення можуть бути використан! не лише ф!лософсьхою науко», але, на раз! вс!вю системою-наукового знания та п!знання: суоп!льного, природничого, тех. н!чного. Ц! положения та висновки в спроыбз! допоыогти в творчоыу вир!шенн! проблем, як! постають в науковому ^знанн*. та в практич -н!й /виробнич!й, господарськ1й, художн1й, педагог!чн!й, тощо/ сферах життя сусп!льства, в повсякденному житт! людини.

Числен! досл!днИцьк! результата, репрезентован! в дисертац!1, вже тривалий час використовумться автором в його практичн!й викла-дацьк!й д!яльноет!„ вв1«шш складовою частиною в десяики методичнме видань, аг тором або ж сп!вавгором яяих в!н в 1 адресованиг студентам, асп!рантам та пошукачам. Положения роботи энайппи та знаходять св!й лодалышй розвиток у досл!даеннях аа.1рант1в, наукрве кер!в-нжцтво котрими зд1йснював та здШсшоо автор. Практичне застосуван-ня результат!в зд!йсненого досл!дження може бути И притому - негай-но/ реал!зована в практиц! прл!тично! га управя!нсысо1 д!яльност!, в законотворч!й робот!, в розробц! довгострокових соц1 льних прог-рам, в справ! радикального покрещеиня ситуацИ в натому осв!тянсте1, в вихованн! п!дростаючого покол!ння% тощо. . ,

AirpoöaniH дясертац!йного цосл!дження. ЗДйснена в публ!кац!ях, зокрема в ыонограф! I "Творч!сть 1 ф1лософ1я* /Ки1э, 1989/, в ро-эд1лах иолектнвних монограф!й, статтях в наукових зб!рниках та часопися*;. тазах чаукових допов!двй, виступ!в та дов!домлень. Положения дисертац!! обговорювались на науково-методичнт та наухо-во-ыетодолог1чнкх сем!нарах кайедри ф!лософ!1 „ рад!отехн!чдаго факультету та на щор!чних науково-практичних конференц!ях профе-сорськ'--Еккладац1,х:сгс складу Ки!вського пол!техн!чного !нституту /I97S -1994 p.p./, на кафедр! ф!лософ!1 ¡нституту п!двищення ква-л!ф!кац!1 викладач!в сусп1льних дисципл!н при Ки1вському ун!верси-тег! !иен! Тараса Шетмкл в 1979, 1984, 1989 роках. Результата досл!дкен**ч також апробован! на м!жнародннх, всосоюзних та п;бл!канських коареренц!ях та !нших наукових э!бранвдх: "Mipa лю-дини - св!т лвдини" /Горький, 1979/, "вда!оть св!тоглядно! та ме-тодолог!чноI функц!й ф!лософ!1" /ки!в, 1980/, "Типолог!я предметного с !ту" /Горыпй, 1980/, "Ф!лософ!я, пол!тика, культура" /Москва, 1983/, "Сгц!альна сутн!сть культури 1 науково-техн!чний прогрес" /Свевдловськ, 1984/, "Саыорух. Самоорган!зац1я. Самоуп-равл!ння" /Перы, Г987/, "Гуман!стичний эм!ст соц!а,л!стичн6! культура" /Ки1в, 1987/,.'*Удосьоналення профес!онал!зац!! як важливий фактор стратег!1 прискорення" /Уфа, 1987/, "Проблема 1нтенсиф!-кац!1 науково-тзхн1чно! творчост!"/Уфа, 1987/, "Природа i зако-HouipHOCTi творчого процэсу" /Уфа, 1988/с "Зросташя рол! людсь-кого фактору в ;тювах MP" /КЙ1в, 1989/,"Творч!оть як предмет ф!досо^ького до"л!д*ення" /Ки1в» 1989/, "Актуальн! проблеми вик-ладання сусп!льних наук" /Дрогобич, 1939/, "Ладана в уыовах ИГР" /Лейпц!г, 1989/, "Науковий св!тогяяд i формування нового мислен-ня" /Ки!в- 1989/, ".Щалектика. Перебудова. Лвдина" /М!нськ, 1989/, "1сториэм i творч!сть" /Москва, 1990/, "Культура ! перебудова: д!алектизс& духовних процес!в" /Льв!в, 1990/, "Соц!альний !нтедект та !нформатизац1я сусп!льства" /Ки1в, 1990/, Туман!эм. Додина. Свобода* /Дрогобич, 1991, "Проблема !ндав!да в. ф!лософ!Г /Перм, 1991/, "Проблема антропоном!!"' /Нгаи!й Новгород, 1991/, "Ф1лосо-ф!я. Культура. Див!л1зац!я" /Льв!в, 1991/, "Матодолог!чн! та ме-тодичн! 8аоадя ономеияя ф!лософсько1 освети у вищ!й школ!" /Ки-1в» 1941/, "Творч!агь: геор1л i практика" /Ки1в, 1991/, "Гуманны. лялша..Культура" /Дрогобич, 1992/* "Система спец!альних наук про годину" /Никн1й Новгород, 1992/, "Творч!сть. Культура. Г^ман!ам" /Ки1в, 1993/, "Проблема людини в систем! основних ти-п!всв!тоосвоения" /Нган!й Новгород, 1993/, "Украина - Грецхя:

icîopiH i сучасн1сть" /Ки1в, 1993/, "Проблема бйгатор!внэво1 ви-цо1 осв1ти" /Kkïb, 1993/, "Гукан!зм. Людина. Духовн!сть" /Дрого-бич, 1993/.

Структура дисертац! I ♦ Дисергац1я композицХйно п1дпоряд«ована 3MicT0BHift лог!ц! дос .чджувано! проблеми. Зона вкточаз в себо вступ, micTb роздШв, заключения та список використано1 л1тератуш.

ОСНОВШй 3MICT ДИСЕРТАЦП

У BC"ynt обгрунтовувтьсл виб!р теми досл!досення, П акгуаль-н1сть; характеризуемся та оц!нюеться CTyniKb II розробленостЛ; визначамться мета та завдання дослхддекня; дазться с;/.слий виклад авторсько! концетцI гворчостх; розкриваються наукова новизна й теоретико-практична значущ!сть положень, що викосяться на захист.

У першому роздШ "Розвитох поняття творчост! в icTopiî ев-ропейсько! философ!I" дасертантом зд^йснена теоретична реконструх-ц!я звернення до. проблеми творчост! в icTopif ввропейсько! фхло-софськоï традицП. Нвобх1д!:1ать подано! реконструкц! I не s долиною усталеноыу /стереотипному/ варианту структурно! побудови ро~ 6ît под!бного роду, але результатом нэлгаго перекоиання в тому, що сьогодн!тн!й р1вень уявлвкь та теоретичних, в тому числ! i ф1ло-софських, рефлекс!й з приводу творчост! - це той результат, який залишив уже по сой! майжа трьохтисячол!тш традиц!» I I ф!лософсь-■'■ кого осмисленкя. I без хоча J побЬшого знакомства з деякиш ь них, без уявленкя про ту !сторичну тразктор!», цо П пройшло понягтя "творч^ть", эвернення до проблеми творчост! мохе лиае п!дкресли-ти гарн!еть та жатмчдн!сть /а водночас - I протенз!йн!сть/ будь-яких сучасних авторськкс намагань осмислити II. Ото*, вих!д один: дослухатись до закону, в!дкритого Гегелем: "в сутно-т! все - в!д-носне". Себто: бажазш знати на р!вн1 сутност!, на рхвн! осягну-то! думкою необх!дност1, на р!вн1 науки, на р!вн! !стини - п1з-накай 1 знай св!й предает як в!днопення протилежностей едино! cyjnocïi, як зд!йскювану д1аяектичну супвречн!сть. У кашому ви-падку: як результат, I як тенденц!», що да нього привела.

в ще одна обставина принципового характеру, яка стону аег розпочати ф1яософаысе досл!дження творчост! а його г^нетичного аспекту: переконая!сть в тому, 40 Ч® в проблема 1манентно ф1ло-софська, а, як добре в!домо, вже в витоках cbîtoboI ф1лософсько1 думки /ор!внтал1стсько1, 1, особливо - антично!/ в зародков1й,

.. ембр1ональк!й форм!, в ^згорнутому" вигляд! вже наявн1 вса без винятку в б1льш п!зн!й час розгорнут!, вир1шен! та вир!пуван! нин! та в кайбутньому теик, проблей;:, ггстанн? ! яяттач!. I серед них, безумовнс - творч!стъ.

Як ведомо, час ф!лософ!! пробивав там 1 тод!, це 1 коли мова заходить вже кэ про одиничн!, або х загальн! /особлив!/ вязначен-ня та виы!ри буття 1 небуття, ОЛв ПрО ВСбУйРаЛЫ»! !х Х£рШ?ТврйС*" тик;.. Лог1чними х формами останн!х виступають всезагальн! понят-тя - категорН. Тому ц!лком природниы в той факт, що класичний пер!од в розвитку антично! ф!лософ11 /го в!н приходить на змхну арха!цх/ пов'язаний з гменем Платона. Саме в його теоретичному спадку т ледь чи не впершз зуогргчазмо ст1йкий, повторю' адий на-б!р всезагальних /категор1йних/ зизначень сущого 1 серед них -категорию итворч!с'гь". 1стини р' ",и необх!дно зазначити, що ця категория н! самим Платоном, н! досл!даиками його творчост! /зок-рек.. - В.В1ндел- баадоы/ не в!дноситъся до усталеного кола плато-нхвських катгг,ор1й онюлог!чного, гносеологхчного та ешичного плану, але факт в факт: саме в його теоретичному спадку ыи вперла фасуемо усталене звертання до дано го поняття. I не лише в режим! переб!жного ¿нтерооу, але з намаганням дати його ун!вереальну 1кгерпретац1ю. Кайб1льи сталям /1нвар1антним/ вар!антом эм1сту, що його вкладаз Платон в поняття "творчхсть" /зокрема в .своему "Со-ф1ст!п/ в розушнкя оотанн-о! як здатност!, що в причиною виник-ненкя того, 'ого ран!ше не було.

Зрозум1л'-1 що при под!бн!й реконструкцП перед дисертантом вкникла довол! складна проблема: чим керуватись при зверненн! сама до т!в!, а не !ншо1 персонал!I, «дае немае практично жодного б!льш менш знаного ф!лософа /не нажучи вже про неперес!чних, в!-домих та знакенитих/, який би в явн!й чи то !мпл1цитн!й форм! не зач!пав проблему творчост!. Ми керувались простим-правилом: м!ра ориг!нальност! та новизни в тлумаченн! твортост! по в!дношенга> до попоредник!в. Отож, сама цим зумовлено звертання до Ар!стоте-. ля, у котрого творч1сть постав як р1зновид мистецтва, як практично киння, яке спиравться на п!знан! правила того чи 1Ншого роду Д1яльного вгдношення до сущого; як ыайстерн!сть, що П належи?*- проявляти у будь-як!й справ!. Показово, що саме в перЬд п!зньо5 античное?! вперше в ст1йк!й, !нвар!антн!й форм! в латин-ськ!й мов! з'являеться вербальний аналог для понять "творити", "творецъ", "твор!нш": сгеате . Л1нгв!стичний пор!вняльнмй ана-

л!з переконув, що даний герЛн мае орган!чну генетичну спор!днв-н!сть э терм!ноы Гарсге /робити/, що на той час був уке ц!лком усталеним в латан!. I в таком}' своему значети терм!н птворч1сть" постав в середнъов1чн1й, передус!м - рел!г!йн!й, теолог!чнал куль-турн!й традиц!! I а тут, без переб!льшення - базовш, засадним. Творець, твор!ння, сотворене, тварне - це опорн! поняття християн-ського в!ровчення.

Пройде немало часу, пера н!ж ф!лософН вдастся снята з лвди-ни накла; ^ну ка не! /! в периу черг" - на творче в людин!/ еп!ти-м1ю, вдастся секуляризувати проблему творчост! ! знову побачити в емп!ричному !ндив!д1 активну, дхяльну !стоту, особисЛсть, суб'акта свободотворчост!, нос1я суб»вктност1...

Етапним у цьому в!дношенн! в той вклад у ф!лософську розроб-ку проблеми творчост!, що в!н пов'язаний з 1менем В.Сп!нози. Пос-л!довно проводячи принцип взаемод!! зовн!шп>о1 /природное/ та внутр!шньо1 /субъективно!/ детерм!нацН в1н !стотно дем!стиф!кув проблему людсько! д!яльносп, в сам!й ц!й д!яльност1 починав чхтко розр!зняти р!знояк!сн! !! складов! /продуктивна, малопродуктивну та непродуктивну/ 1 там самим готуз грунт для иодалыпо! пл!дно! розробки дано! проблематики.

Особлива стор1нка в розробц1 теми творчост! по праву пов'язг * на з !менем видатного укра!нського мислителя Г.С.Сгэвороди. Як ! у Сп!нози, рефреном роздум!ь великого гумаг'.ста з тема свобода. Але на в!дм!ну в!д знаменитого голландца, у котрого оотання носить жорстко детермШстський характер, для Сковороди свобода е умовою та запорукою зд!йснення вищих потешай особистост! та сусп!льства, практично зд!йснима виключно через "сродн!сть", через "сродну працю", що, в свою чергу, едино в спроиоз! забезпечлти щастя: "ве-сел!сть душ!" лвдини.

Неперес!чниы з той вклад, що його внесли в подальшу розробку зазначено! теми представники н1мецько1 класйчно1 ф1лософ!1. Це ! Г.Кант, чип власну творч1сть незримо пронизув тема творчост! як цШсна проблема.!, в к!нцевому п!дсумку - головний предмет /1 результат/ його колосальнкх досл!ддащьких эусиль - стссуетьс: це вчення про продунтивну уяву, пафосу його етики чи естетики...

Во!отину сп!вцеы д!яльно1 сутност! людини серед представни-к!в цього пер!оду розвитку ф!лософ!1 по праву можна вважати Й.Р. Ихте. На в!дм1ну в1д сп!нозистського розум!ння творчост1,як предикатно! характеристики ас!в! природи, $!хте не припусказ наяв-

ноет! творчост! поза наявн!с-ж суб»активного чинника. В ф!хтеан-ськ1й концепцИ дхяльностг зустр!чазмо з довод! розвинен1й форм! числен! !де!, без яких неделима /в1рн!шв - практично унемозклив-леною була б/ поцальша шадна розробка проблеми творчост!. До таких 1дей мояиа виднеет,: уявденн? про творч!сть як про гострод!а-лектичну, суперечливу д!яльн!сть{ висковок про творчисть як про зав ршимо-незавершимий процес; розробку питания про взазмозв'язок традгд! I та наступництва /новаторства/ в творчому процес!. Дорэч-ним буде п!дкраслити, цо саме завдачуючк ф!хто у сМлософському лексикон! конституювалось та зайняла свое достойне iiicqe яатегор!я исамод!яЛ№!стьи, Od' яи>1 вел ы.м проблематичною була б подадым. пл!дна розробка reopi! творчост!. Само у ф!хтеанськ!й конгчпцП т творчост!, на пирекснавня дисертанта, вперто в!дбулооь органична поеднання таких визначальних.харр^теристик творчост!, як "самод!-яльн!сть", "суб»ектн!сть" та "гуиан1$ы".

Говорячи про Гегеля, мояна констатувати, що його вклад в розробку оагальноф^софоького вченна про творч!сть полагав но ст!-льки в його звбрненн! до власне ц!«1 проблематики в I! саыост! /це в, i про це йдеться в даноыу роздШ дисертацШ, сольют в тому вклад! в розробку иоротично! д!алекткки, який пов'заний з його !менем.

Беэуыовно» неповторн!стю та ориг!нальн!стю позначен! погляди на творч!оть, що вони пов'язан! з !меншх Л.Фезрбаха, 3.Фрейда, А.Бергоона, М.О.Бердяева, анал!з яких також здШнкга автор1 у першому розд!л! дисертацИ,

^ другому роздШ "Вих!да! науково-ф!лософоьк! принципа iH-терпретацП творчост!" йдеться про т! засадн! методолог!чн! та лог!ко-гносеолог!чн! основи, на яких базуеться авторська кондепц!я творчост!. Автор виэначаеться в даному роздШ з питаниям про ка-тегор!йний статус поняття "творч!сть", ближчим чином - з питашям про сп!вв!дношення категор!й "розвиток", "рух", "д!яльн!сть", "TBopuicTb", що, в свою чзргу, эумовило необх!дн!сть звернения до проблеми всезагальност! /об'ективно!, суб»ективно! та об'вк-тивно-суб» ективно I, або ж пралтичта1/.

Ми виходимо з того, що рух, д!яльн:1ть та творчгсть s по ела-довники етапами розвитку самого розвитку /того, що розвивавться/. Хнотыя словами, виходячи а того, цо розвиток е способом хенуваннл матер!I, автор доводить, цо рух, Д1яяьн!сгь та творч!с?ъ як кон-

крэтизац!я розвитку, в1до0в1да0 релрезентують: рух - спосХб !сну-вакня досоц!ально! матер!1; д!яльн!сть - спосгб !снування соц!а-льноГматёрП на. етап'. 11 перед!стор!I; творчгсть - спос!б icHy-ванкя сощально! матери в форщ icTOpil, або, що о те ж саме: cnocii 1снувашш реального гумач!зму в форм! практично! всезага-льност!.

Особлива увага прид!лнеться в даному розд!л1 проблем! д!яль-HOCTi. Соц!альна форма розвитку матер!!,- людська д!яльн!сть,-зн!шй в соб! bci досоц1алън1. Зн!мае. Але в сашй д!яльност! виявлявться надзвичайно складна д!алектика: дхалек^ика становления; д!яльност! гворч!стю. Творч!етю як способом буття людини, людей та людства в такому CBiri, де об» ективно в1дсутн1 соц!альн! чинтдаг та дагерм!н".нта( як! зумовтовали б 1снування, появу i тт б!льл - в!дтворення пзретворених фор ' д!яльност!. Природно, що дисертанту довелось бигьш ррунтовно зупинитись на питанн! про форму перетворену, висловиги власне бачення та трактування онре-юос acneKTiB та характеристик даного феномену.

Особлизе ы!сце в проблеыаткц! творчост! належить проблем! "нового", а отже ц!лкоы доречнкы було зворнення i до не! саме в даному роздхл!.

Д1яльн!сть, актуал!зуючи св!й потенц!ал, дозволяв зробити ви-сновок, ¡до сутн1сно та генетично вона в Tisio безпосередньою основою, !з яко! виростав та констигумвться в форм! практично! всеза-валькост! TBop4iCTb. Чин д!яльн!сть принципово в!др!знявться в!д творчост!? Тим, передус!м, цо в творчост! людина /особист!сть/ живе в режим! пост1йного виходу за меж! !снування, за меж! наявно сущого - в режим! трансгрес!!. Пост!йно переважаючи себе по icHy-ванню, в творчост! людина /оообист!сть/ н!коли не зможе переважи-ти, перевершита себе по сутност! саме тому, що ця I! суппсть по-лягае саме в перманентному трансцендуванн!, в пост!йному виход! за мех!, за границ!, за рамки уже посталого, зд!йсненого, здобу-того, створеного, покликаного до актуального життя, вт!леного, в!дкритого, в!дчутого» п!знаного... Саме в цьому, на переконанкя дисертанта - субсгаидхйна вкор!нен!сть об'вктивних засад для iM-перативу: людина - ц!ль. Ьмеративу, який мохе практично зд!йсн»-ватись лише твор^стю та в творчост!. В даяльносм ж в будь-який момент можливе "спрацпвання" механизму дП "перевертнево! логаки",' мокливий ©Jj9kt "оскэженЬтого фортегйайо", себто С1!туац!я, ноли

людша, люди, людство стагагь - заложниками /заручниками/ результа- ■ т!з власно! д!яльност1; можуть бути зредукованими до яко!сь /чи якшсось/ 1з ухе постолж, реа^зованих та об'зктивованих сво!х пх>ояв!в та функц!й. 1х оутн!сть може бути зредуховажш /* самим - знехтувана як сутщсть людини/ до 1х 1снувакня, а суб'ект цхлком може бути с готожненим з1 сво!ми об'ективовашши велениями та бути поневоленим ними. Влаеиа хажучи, перед нами ситуац!я, коли !снування, будучи абсолютизованш, заы!ауе собою сутн!сть, наступав вже як об'ективована видимхсть. 1ншими словами, ми мае- \ мо банальний випадок спрац»вання механ1зму "перетворгаваност!". Але в!н тому 1 банальний, типовий, загальний, що перетворюванаоть по в!дношенню до дхяльност! не в потворнЗсть, патолог!я, анома-л!я, тощо, але ... нормальний, по виэяаченню, по сутност! само! д!яльност! параметр останньо!. I не треба робити круглими теорети-чн! оч!, коли "ралтом" ыквлязться, 40 яюдина /люди, людство/ эдатн! поневолювати себе /один одного/; здатн! робити себе неЕ!.-. льними, нецаснйми, убогими, голодними, злкми, агресивншш; та що там: взагал! п!д величезний знак запитання /притому не ф!гураль-ний, але ц1лном реальний та пражтично-зд1йснимий/ ставити саме 1снування земно! 'цивШзацП. I но лише цив1л!зацП - всього живого на Земл!. До в1рус1в, м!кроб1в /та б актер! й включно... . .

Якщо д1яльност! достатньо для продукування культури, то для продухування !стинно1 культури, гумая!сткчно! культури, культурно! культури - необх!даа творчХоть.

Культура, що покликаеться до житгя д1яльн1стю в акс!олог1чно синкретично»; в к! Я I еяементи ¿сгинно! /загальнолюдсько!, гуман!в отично1, класично!/ культури /в т1й м!р!, в як!й в д!яльност1 ше виникли' та склались елементи творчоот!/, 1 субкультура, ! суржик-культура, 1 псевдокультура, I антикультура, 1 контркультура. Культура ж, що покликаеться до жмття творч!стю - це зд!й-снене та зд!йснюване буття людини, людей, людства в реально-гу-маМсткчному вим1р1. Практична всезагальн!сть ц!е! I тако! культури складавться по м!р1 того; як на п!дгрунт1 перед 5. с тор!! складазться практична всезагальн!сть !стор1|, як на п!дгрунт! д!яльност! складазться практична всезагальн!сть творчост1. I лзз-дина культурна, 1 лвдина творча - це ловн!стю усусп!льнена, без-посередньо сусп!льна лядина. Якщо д!яльн!сть - спос!б продуку-вання сусп!льност!, то творч!сть - це спос!б продукування все-

ц!ло гуман!стичноТ сусп!льност!, спос!б продукування суб'вктност!.

Мра практично!. всезагальност! !стор!1 /реального гуыан1зиу, творчост!, !стинно1 к/льтури/ ц!лком ! повн!стю визначааться, на наше переконання, тим, наск!льки практично всезагальним став прочее перетворення науково! ф!лософ11, всього комплексу наукового людино- та сусгильствоэнавства в програму та технолог!» щоденного /буденного/ життвбуття соц!уму, сп1льнот та особистостей. Лише такий стан речей будв знаменувати собой момент остаточно! "добу-дови доверху" едино! загальшшодсыю! НАУКИ ! тим самим - перетворення II в безпосередню продукгивну силу сусп!льства, а кожно! особистост! - в Сезпосереднього суб'вкта та нос!я П.

Сьогодн! вже стало абсолютно очевидним, що продукування речей - цв лише та вкЛдна база, на котр1й формуеться продукування !де{-,, а перше та друге: неода!ння у1 -ва для здхйснення найсклад-нХиого та найвалиив!шого з вид!в продукування - продукування ли- . дей. Творения людей творч!стю. Лриродно, що процес перетворення науки ! ближчим чином - науково! фиюсоф!! в те, чим 1й нал ежить бути "по визначекню та культурному покликанню" /про що йшлося щой-но/, передбачаз етап II, науково! фхлософН, "обмирщения": поста-вання II в якост! св1тогляду, в!дкошення до сущого з позиц!й науково передбаченого належного, а дал! - в переконання, якх, в свою чергу, в спонукальним чинником та мотивом до практичного об'эяти-вування всього гуман!стичного потенц!алу ц!е! фхлософ!I; до переводу гуман1зму !э форми науково о (¡грунтовано! в!ртуальност! в форму практично зд!йснено! та перманентно зд!йснювано! актуальности Розвиток автором як вищезгадангас, так ! низки !нших !дей дозволив йому д!йти висновку, що мае принципове значения. Ось його -суть.

Фхлософсьна теор!я творчост! - цэ в н! що !нше, як д!алектика руху, дорозвинена до д!алектики д!яльност! ! потому - до д1алек-тики як МЕТОДУ ТА ТЕ0Р11 ТШРЧ0СТ1. Таким чином, правильнее було б,вести мову не про створення ф!лософсько! теорИ творчост!, але про об'вктивний та невЦворотний процес становления ф!лософх! ФГЛ0СХ)Ф13Ю ТВОРЧОСИ. Сале тому, що теор!я творчост! - це х в ф!лософ!я /наукова, зрозум!ло/ як ф!лософхя тв£>|«ост!, немаэ н1я-ко! потреби "поряд" з нею, а чи то "в рамках"1 П створхзватк яяусь особливу /але, тдхреслюамо - ф!лософську/ теорхю творчост!.

Творчхсть, як ! д!яльн!сть, с формоутворюкчим процесом: про-

цесом отворе;пк неприролних форм само! природа,- йдетьоя 1 про "природу першу", 1 про "природу другу",- гультурних фор;. Одна» на вщану вхд д!яльносп /з якою у творчост! дуже. багато сп!ль-нох'о ! допр1ч всього - генетично/, творч!стъ в форм! практично! всозагальност! е створсггия, освоения га використання культурно! культури; передбачае: !снування /в форм! прг'.тично! всезагальност! ж/ реального гуман!зму; с перманентно зд!йсаованою д!алектичною суперещистю, двоедишши моментами яхо! виступають творч!сть сво-боди та свобода творчост!."

• На завершения розд!лу дисертант грунтовно зупинився на роз-робц1 питания про мехшизм грангформацП д!яльност! в творч!сть ! в цьому зв'язку - про зы!стовне навантажекня категор!йного блоку "творча д!яльк!сть", яки й саме й служить теоретичним аналогом перех!дно! /маргинально!/ форми в процес! гако! трансформац!!.

В третьему роздал! 'пД1алвктика форми та характеру людсько! д!яльност! в 1! вторичному поступи автор зд1йикзое роботу по те-оретичн!й аргумента^! засадного принципу власно1 концепц!! твор-■ чост!. Принципу, лагадарна формулгсвання якого: творч!сть як роз-под!л самод!яльност! /самод1яльний розпод1л/.

Як уже зазначалось у попередкьому /2-му/ роздШ, постановка проблеми творчост! в еп!центр ф!лософських дослхдаень в яко.ст! безпосередиього об'зкту !х, була зумовяена та п!дготована д!вю ц!ло! низки обставил, умов, чинникхв та детеры!нант !сторичного, соц!ально-економ!чного, духовного порядку. Але одним з найсутте,-в!ших чинйюпв був той, що до не! ¡икали не эгасав досл!дницький, !, головно - фхлософсышй, !нтерес. В останньому ми особливо ви-д!лимо два момента: а/ багатов!кову традиц!к> звертання до теми творчост! в* св!тов!й ф1лософськ1.й думи,1, про що вже йшлося вице; б/ "вибуховий" характер !нтересу в нашШ ф!лософськ!й науц! в 60-80-т! роки до проблеми "д!яльност!", що мало сво!м !нтегрова-ним насл!дком досягнення вельми неперес!чних досл1дницькюс результат /яких саме - про це досить докладно йдеться в даному роз-дШ дисертац!!/$ '

Високий ступ!нь теоретично-ф!лософськоп> освоения проблеми \ д!яльност! орган!чно Шцшвав неухнльне наростання досл!дниць-кого !нтересу до проблеми творчост! у 80-90-т! роки. I це - зов-с!м не випадкова посл!довнДсть, але воображения в "справ! лог!-ки" ломки справи. Д!яльн!сть, як уже зазначалось, в там етапом

розвитку розвитку, яки£1 генетично бвзпосередиьо передув творчост!, а, отяев, во! П /д!яльност!/ влася! визначення, параметри та характеристики в гзнвткчно бвзпосервдньо передуючшя визначенням' /параметрам, характеристикам/ власнв творчост!„ 1з вс!х суттзвих параметр!», як! репрвзентують системний характер д!яльност! /"характер", иэм1ст", "форма", "суб'вкт", "об'ект", "засоби", "процес", "умови", "свредовище", "мета", "результат"/ ! нооять !нвар!антний характер, для нас найваялив1шими в'даному випадку /отосовно окре-сленого кола доол1диицыгах завдань/ в два? "характер" та "форыа" д!яльност!. Важлив!сть ця' зумовлювться там, що форма та характер д!яльност! у вид! зд!йскювано1 д!алектнчно! суперечност! в!дтво-рюють сп!вв!диопення !ндмв!дуального та соц!ального в д!ялуюст!.

. I тут особлива роль належить принципу 1сторизму. Конкретно-!стг ричний п!дх1д до проблеми творчпт!з необх1дним не лише з огляду на те, пр семе творте мисленкя.форнувться "всерэдин!" та по лог!ц! розвитку конкретного 1сторичного ц!лого ! тому вс! кон-крэтн!, його вгоначення ыожлив! липе ! виключно на цьому шляху, а, передус!м„ тому, що в сам!й сокровенн!й сут! сво!й проблема творчост! в проблемою розвитку в виключно гуман!стичкому його вим!р!, в проблемою творчост! реального гуман!зму.

Д!яльн!сть в взазирд1я з участю суб'вктивного фактора, а отже, на в!дм!ну' в!д взавмод!й аб!отичних /в доживих та неживих матер!альних системах/ з 1х занонов!дпов!да!ста>| на в!дм!ну в!д взавмод!й в живих досоц!альнкх системах з 1х генов£дпов1дн!стю в вза<змод1я, яка завжди косить ц!лвв!дгсов!дний характер. Зрозум!ло, що соц!альн! сястет, як гвнетично наступи! /вщ1/, утримують в соб! в знятому вигляд! ! во! передуюч! !м - досоц1альн! характеристики та детерм!нац!!, аде лк!сна сшциф!чн!сть д!яльност! по в!дношенню до взавмод!й в дожив!й /нежив!й/ та в *ив!й досоц!альн н!й матер!I полягав допр!ч всього в 11 доц!льност!, в И ц!лев!д-пов!дност!.. I саме в структур! само! доц!льност!, в структур! ц!лепокладання та ц!л.езд!йснення, суб»актом яяо! можуть бути "один", "багато" ! "во!", найб!льш повно та виразно проявляемся вплив таких визначень д!яльност!, як I! характер та форма.

Детерм!нац!1, як! спонукають д!яльн!сть у напрямку Пв!д-пов!дност! суеп!льним ц!лям, культурник програмам, законам, обов'я-зкам, нормативам, стандартам, об'ективованим вже належностям, настановам, тощо, ! в тим осереддям зм1сту, який харадтериэув-

ться категор!йним блоком "форма д!яльност!и. Детерм!нац!1 ж i характеристики, як! спонукають д!яльн!сть j наггрямку I ¡ в!дпо-в!.цност! щцив1дуальним, ocoohu¿íck;sí нгхияям. устремл!нням, сиа-нам, покяиканню, баханиям, 1нтересам, зд!бностям, потребам, тощо, i б тим 3míotom, який виражавться иатегор!йним блоком '"характер д1яяькост1". Звичайно, таке "розведения" далих характеристик та детерм!нац!й прютустиые лише в ыисленноыу /теоретичному/ осяг-нонн! об'екта /д1яльност1/ з метою ввд!лення 1х в "чистому вигля-. д1" для наступного виявлення, ф1ксац11 та оц!нки визначальних 1х параметр!в. Наспрадц! ж, вони Лснуютъ в такому нерозривному природ-но-орган1чному чи то штучно-зуиовленому /сод1ально дегеры!новано-му та э акр! плен ому/ виг ляд! як моыенти "свого-!кшог'о-себеи в склад! зд!йснювано! д!алентично! супере чкосй.

В розд!л! зд!йснена рефлекс!я посл!довних' !сторичних модус!в вяавмод!! форми та характеру людсько! д!яльност!: "йерв!.сного розподiлу прац1", "сусп!льного под1лу прац!" та "розпод!лу само-д!яльност!".

У четвертому розд!л! "Розпод!л самод!яльност!.- !сторично ви-щмЯ тип взазмод!! форыи та характеру людсько! д!яльност!", який орган!чно вшливйв./эм!стовдо. та лог!чно/ ia розд!лу попередньо-го, дисертанг зупинявться на всеб!чному анал!з! принципових. виз-начень творчост!, осягано! як зд!йснювана д!адектичиа супереч- . HicTb: як розпод1л саыод!яльност! /самод!яльний розпод!л/.

. Зм!ст категор!! "розподы" /в ушвах, коли останн!й - вже , розпод!л самод!яльност!/ напрочуд складний та пол!фон!чний. Ба-гатство та складн!сть змхсту II посилюзться по м!р! того, як в д!йснрст! складазгься практична всеэ&гальн!сть зм!сту, що вона його виражаё. 1стотною ознакою роэпод!лу в умовах !стор!1 в мо-кентрозумност! та гуыан!стично! рад!ональкост! його, що, в свою чергу, ц!лком. базузться на науновому п!знанн! т!б! /объективно!, суб• вктивно! чиг об'зктивно-суб'вктиЕНо!/ предметност!, на яку в!н направлений. Стих!йн!сть як дом!нуючий регулятор сусп!льнюс про-цес!в в умовах перв1сного розПод!лу прац! та íctotho суттзвий в умовах сусп!льного под!яу прац! эм!нюеться св!домим, баэованим на бездоганно наукових засадахрац!ональним, плановим регулюван-няы сфер роц!ального та !нцив!дуального киття. Лище а позиц!й реального /практично здШненого та зд!йснюваного/ гуман!зму /а саке такий стан.речей I виражав буття соц!уму, сп!льнот та осо-

бкстсстей в режим! розпод!лу самод!яльност!/ в принцип! вир!шува-на одв1чна дилема: "аусп!льство - природа". Св!доме та рац!ональ-не в1дношення кожно1 особистост! до. себе як до ц!л! в умовах, коли козгоа людина . покладена в якост! принципу та ц!л! суспХльсг-вом, передбачаа також 1 розумне в!дношеннн до природи як до суб-станц!йно! /та субстратно!/ передумови та умови эд!йснення га-ко! ц!л!, Не "п!дкорення", "завоювання" 1- тому под!бне нев!льне та. в1дчужане в1дношення лвдини /сп!льноти, сусп1льства/ до природи як до чогось споконз!чно зовн1шнього, чужого та ворожого; не в!дношекня до не! з позиций голого утил!таризму чи байдужост!, але ОСВОбНШ Н„ ала ггрсцее перманентного переведения т!ла природи в свое власне орган!чнв т!ло, II формолеретворення, олюднен-ня, рнультурення на засадах науково! рац!снальност! та принцип1в реального гукан!зму - такий Лмпёраття тйорчого способу життя та життя способом творчост!»

Досл!дження розпод!лу в т!й його !сторичн£й форм!» коли в!н о розпрд!лом самод£яльност!, оебто буггя його в умовах реального гуман!зму пвредбачаз окр!ы диалектичного эняття багатьох лолеред-н!х його визначень, розгляду його. в найтХснкгаму зв'язку з! зм!-стом таких категор!й, як псоц1ел1зац!я", "виховаиня", "осв£та", nopгaзIiзaцiя"''yпpaвлiнIи',, "контроль", "планування", "прогнозу-вання" та багатьох !шшс. В умовах буття реального гуман!зму в форм! практично! всезагальност! розяод!л носить такий же склад-ний, багатор!вневий та гснорал!зований характер 1 позначений таким же динам! змом, як ! те, розпод!лом чого в!н в - самод1яль-н!оть„ Розпод!л наповшоеться в цих умовах надзвичайно схладним та перманентно роэвиваним зм!стсм, який лише в 1стотно схематично-мувигляд! моко бути визначений ян "т! сусп£льн! в1дносини, !де! та !нетитути, в рамках яких I заадтеуючя яшш виникае, посте та досягаз резвою, набирав форми практично! всезагальност! д£яль-н!сть як самод!яльн!сть'*.

Сутн!сне значения розпод!лу полягае в тому, що в!н виступав формою перманентного зняття мел! /рос.; "предела". Зв!дси: "распределение''/, актуально! обмеженост! та наявно1 даност! лвдськоГ д!яяьносг! та II результат!в; эняття, яке здШюовться по м!рах та !мперативах життя в гуман!стичному /гуманному/ сусп!льстз1, життя цШсних людей. Категор!я "розподм", на переяонання автора, к1стить в соб! величезн! можливост! методологичного, сгптог-

лядного га «звр!ст;г^:сгг> порядку уже хоча б тому, що едино в спро-моз! коректно та орган!чно корелюватись з к -.тогорхзю, "иаыод!лль-н!сть", предотавляючи там самим в руки досл1даика д!алектична в!д-ношення протииежноствй едино! сутност!, тобто протилежностей в ' склад! едино! здХйснювако' /вккинаючо!, постаючо! та вир!шувано!/. д!алектично! супвречност!, э допомогою яко! -южна продуктивно та , адекватно осягтн /теоретично в^творити/ дЛйсний ,д!алектичний. процео. творчгост!. .

Переор!внтац!я дано1 д!алектично1 супвречност! в гносеолог!ч-ну площину. дозволяв досл!даувати розпод!л самод!яльноот1 кр!зь призму д!алектини стихийного та св!доиого, когн!тивного та накогн!-тщмого, рац!анального га !нту1тивного; соц!олог!чний анал!з вза-омод!1 !нднв!да та соц!уму, особиотост! та сусл!льотва багато втрачаа без вихористання всього потенц1алу вказаного сп!вв!дношен-ня; досл!даення цроцесу уоусп!льнення,"осяганого як д!алектичне взавмопроникнення процес!в соц!ал!зад!1 !ндив!дуального та !нди- . в!дуал!зац!! сбЦ!ального дав значно. !стотн!ш! результатм... Можна . було б продоажи'хи под!бний первл!к, але лап!дарн!сть реферативного лгшру змушув обмежитись сказании., а бажаючих в1д!слати до тексту само! диоертац!!.

Яя прушциповий параметр розпод!лу автором вид!лявтьоя той, що розпод!л виступав способом включения самод!яльност! та оуб'вк-гаост! особистост! в самод!яльн!сть та суб'вктн!сть сп!льноти, су-сп1льства в ц!лому, водючао вкступаючи ! единою умовою виникнен-ня та розюю /виховадня,. формувавня, культивування/ ц!в! самод!яль» ноет!, Самод!яльн!ст1, "потребуемся" в розподШ не тому зовс!м, що,: буц!м-то, будучи некерованою вона може перетворитись на свав!лт ля ! тому поД!бне. Саыод!яльн!сть взагал! неможлива без розпод1-лу, себто без всього багатства матер!альних, соцхальних, духовгаос чдатийв та детеры!нант 1! розвитку, Далектика розпод!лу самод!-яльност! даз ыожлив!сть максимально адекватно в!дтворювати /лог!ч-но/ процео входаення !ндив!дуальних, одиничних "творчостей" -акт!в творчост! в нвдбання, в набуток всього сусп!льства, в про-цес творчост! як такий. I навпаки: даз можлив!сть осягти процео актуал1зац11,-"онаявлення", прояву в формах безпосередньо! соц!-ально! д!йсност! загальнолюдсьвого /з&.галькоцив1л!зац!йного/ творчого потенц!алу; здатна. в1дтворити процео "переплавки" колев-тивно!, загальнолюдсько! творчост! в глибоко та сокровенно !нтим-ний особмст!сний процес, в та!ну пврсон!ф!ковано!, ориг!нально!

та неповторно! творчост! в кожному акт! II. Здатна в!дтворитк д!-алектину самого вторичного процесу як процесу творения 1сторЦ 1 вия'вити м!ру гуман!стичност! II, а отже ~ ! ы!ру гуман!стичнос-т! кожноI окремоI людани»

Творчий вим!р !стор!1 задазться творчим вим!ром людини» 1 -навпаки. Саме це робить зроэум1лою в!дпов!дь на питания, чому в наст!льхи беэусп!шними числен! спроби мислити творч!сть або як • акт, або як процео, або як результате Врешт!. - спроби деф!нуванш творчост!, що 1х к!льк!сть вже обчислюеться сотнями...

' Ыожна зробити висновок, що завдання подальшсг^ п!знанкя /теоретичного, в тому числ! 1 фЬюсофського/ сутност! сусп!льства, особистост!, д!яльност!, культури, гуман!зму, свободи ! т.п. в неро-зриьно та органично пов'язаним з завданкяы всеб!чного досл!даен-ня ггоблематики творчост! ,• в тому чр^л!'! з використанням тих можливостей методолог!чного, ев!тоглядного та евр!стичного порядку, як! надаз в руки досл!дника розум!щш творчост! як розпод!лу самод!яльност! та самод!яльного розпод!лу. Зрозум!ло, що будь-який методолог!чний принцип при його подалыпому розгортанн! в ц!л!сну /дискурсивиу та рекурсивну/ теоретичну ситему передбачаз необх!дн!сть свозчасного врахуванкя незл!ченно1 многими частково-стей /одиничностей/ безперервно зм!нювшо1 /м!нливо1/ та оновлю-вано! вторично Г обстановки, врахуванкя всыого багатства опоса-редкувань та взаемодетерм!нац£й, що вони мають м!сце в безпосе-редщй д!йсност!. Автор же в даному. випздку весь об"зм пророблено! , ним роботи може визначити як спробу формулювання коренного для осягнення феномену творчост! принципу - принципу розпод!лу самод!-яльност! /самод!яльного розподллу/.

У п'ятому розд!л! "Соц1ально-особист!ск! чинники та детерм!-нанти зд!йснення творчост! в форм! практично! всезагальност!" автор зд!йсш)8 поглиблену рефлекс!ю вже сущик в ф1лософськ!й на-уц! положень та !дей, якх мають безпосереднз в!дношення до проблема творчост!. Це стосузться передус!м положень про генергипзо-ваний характер самод!яльност£, про цШсну особштоть, про 1с- . торичний та соц!альний прост!р та час /хронотоп/, про спхввхдно-шення продуктивного та репродуктивного, конструктивного та деструктивного, традицП та новаторства в творчост!, тощо. Але голов-на увага та зусилля автора зосередкен! в даному роздШ на пи-

тайн** про соц1ально-особист!сн! чинники га детерм!нанги зд!й~ снення творчост! в форм! прах-иГчйо! вее-^пальност!.

Лише перебуваючи в стан! справжньо! свобода сусп!льно-оага-га, ц!л!сна особист! <зть ! олюднене сусп!льство взазмозумовлюкпь та взазксгворягь одно одного, з'вднуюшсь при цьоцу тими ковши сусп!льнимя в!дносинами, як! вони продукуьть, а такок предает-ними /матер!альними та ¿деальними/ результатами творчост!, як! створен! у повн!й в!дпов!дност! з !хньою внутр!пиьою м!рою: по м!рах кориот!, 1стини, добра та краси. Норыальний, в практично-вср?агальн!й форм! зд!йонюваний розвиток такого взавыозв'яку можливий внключно в icTMHHifl асоц!ац!1 людей, котр! д!йсно в!ль-но прогиотоять об»актам свого життвзд!йснення, своз! творчост!. 1отинна асоц!ац!я /спхльнота, сусп!льство в ц!лому/, або, що в те ж саие - самод!яльна асоц!ац1я - цв св!домо плануюча себе, пост!йно зд!йсншча вих!д за меж! вже посталкх та усталених v*.p - . трансгресуюча асоц!ац!я. Самод!яльне /творче/ сусп!льство - це сусп!льство, яке всецХло живе !нтересами, проблемами та хлопотами конкретного, еш!ричного !ндив!да, притому - КОЕЙОГО.' I лише тякий станг в гарантом та д!йсною умовою форыувакня самод!яльно! /творчо!/ оообкстосг!. Лише за неявное ri тако! нездэ^юрмовако I взаемод!! перед нами - зд!йснетвана д!алектична суперэчн!сть, моментами яко{ в творения куяьтури та культурна творч!сть. •

Отож, основним предметом прякладання досл!дницышх зусиль автора в даному розд!л! в розгляд питань, пов'язаних з поставан-ням практично! всезагальност! творчост!, поставаннян практичноî всезагальност! реального гуман!зму.

Гуман!зац!я сусп!льства - ось еерцевина вс!в! Tisî роботи, яка не .мож'е бути зредукованою /принципово не редухувться/ до твидкоплиннюс кампан!й, але прониэуз собою sci пори суоп!льства. При цьому сл!д ч!тко розр!зняти два в!дт1щси цього !мперативу: гуман!зац!ю яй об'вктивний та нев!дворотний поступ людства у напрямку эд!йснення южно! ладинн в якост! ц!л! /а не засобу/, в якост! творца, в якост! ген!я. /TeHifi - це нормальна лядина. Все irne - в!дхилення в!д норми". В цих словах В.-С. Моема -концентрована в!дпов!дь на питания про сутн!сть д!йсного гума-н!зму, а в!дтак - ! гукан!зац!1/.

Г в!дт!нок другий: гум&к!зац!и як реакц!ю fia процэс та нас-л!дки догуман!зац!t: зн!чевлення та н1Бвлювання людсько! особи-

otoctí, в!дмова 1й в можливост! та прав! бути ... нормальною лю-диною..

Ц1 два в1дт!нки орган!чно взазмопов'язан!, але,з огляду на те, що перший детерм!нувться стратег!чним загальнолюдським посту-пои icTopi!, а другий - ц!лком зал ежить в!д сусп!льства та в!д людей вже оьогодн!, тут I тепер, саме на ньому справедливо зосе-реджуються та мають бути зосередаеними вс! практичн! зусилля по гуман!зац!1 життя /не !гаоруючи, эрозум!ло, при цьому i необх!д-н1сть наукjbo-гворэгичних, головним чином - ф!лософсысих рефлвк-с!йр здатних, завдячуючи антицетацП, сягнути думк ю у далека майбуття. Сьогодн! - далеке, завтра - блмзьке/. Себто - по максимально нейтрал!зац!1 д!1 bcíx чивник!в.та детерм!нант, íjk! зу-мовлюють дегуман!эац!ю. Як! це чиннйки? Передус!м» це все те, що спричиняз та призводигь сьогодн! до эн!чевяенкя, розтрати, недобору, несвовчасного сусп!льного запотребування та використання, а нер!дко - й до св!домого затоптування творчост! у вс!х II проявах, ведах 1 фортах. Варто лише згадати, що в нас д!аться /ко!ться/ в царинах творчост! науново!, техн1чно!, соц!алько1е художньо Í, пол!тично!, педагог!чно1„.. Особливо ! головним чином - педагогично!» де беэпосереда!й результат творчост! - людина-творець, або, у випадку в1дсутност! творчост! - соц!альний !нвдл!д. Адже це так очеввдно% на одному полюс! "затратна економ!ка" лише тому, що на полюс1 протилежному - розтратна педагог!ка. Педагог!ка /чи, краще: "п9дагог!кал/5 яка щодень ыарну®, розтринькув м!льйо-ни потенц!йни)с творц!в, котр! .так н!колй i не зд!йсйять, ие акту-ая!зують свою ун!кальн!сть.та неповторн!сть, свою сам!сть. Не трансформують д!ялья!сть в самод!яльн!сть, не об*вктивують в сус-п!льно-прийнятних формах свое покликання, своз обдарування, свою особист!сну та суб'ектиу ун!кальн!сть.

Зрозум!ло, що проблема, феномену дегуман!зац!! не може бути замкнена липе на проблеми педагог!чн!, чи лише - економ!чн!, на-уково-техн!чн!, орган!зац1йн1, !деолог!чн!, полагичн!... Очевидно, що це - надзвичайко складна та комплексна проблема, яка може ставитесь та виршуватись /принайми! - теоретично/ лише на шляхах м!ждисципл!нарних, системных-та комплексню: дослгдаень i бути предметом та об'ектом приск!гсливоГ уваги дуже серйозних дослхд-ник!в. I, 3bích0, не лше науковц!в. Але й державних, opraniaa-ц!йних та управлшських структур, псмпткчних та громадсыдас Чрэр-мувань, тощо. Автор вислошпоч в даному роздШ низку efesix едас-

них; м!ркувань з цього приводу, висуваз !де!, положения та пропо- ' зицИ, л;;1 а уже ближчим часом знайтл свое практичне ве-

ления та застосування.

У шостому роздШ "Соц!альна активн!сть особистост! «к м!рс. прояву Н самод!яльност!" автор, базуючись на тих нових п!дходах та результатах, як! ьиплнвають з розроблювано! концепц!! творчос-т!, зд!йснив спробу б!льш грунтавного досл!даення проблема, яка., на перший погляд, не пов'яэана безпооередньо з проблемою творчос-тх - проблеми соц!ально! актишост! особистост!.

В умовах наростання процесу гуманхзацП суспЬгьства со; ,'.аль-на активн1сть особистостх !з !ототно! характеристики небагагьох, багатьох чи навгть бальюост!, проявляв неухильну тецденц!» до пере-гворення в сутн!сну характеристику ВС1Х самод!яльних член!в оус-п!льства. .Саме.це й дозволило диоертанту сол!даризуватись з виз-наченням соц!ально! активное та особистост! як М1Р0Ю саыод!яльнгс-т! останньо1, а в результат! - б1льш конкретно та грунтовно опра-. цювати так! субординован! э даною, головною задачею /суботанц!й-ним визначешшм соц!ально! активное^! особистост!/.питания, як анал!з сп!вв!днош0нш соц!альш.1 активност! та соц!ально! в!дпо-в!дальност! особистост!; досл!даення процесу поставання соц!аль-но! активност! в процес! соц1оонгоген9зу особистост!; дати теоретична обгрунтування вибору критерПв оц1нки тако! активност!; зд!йснити поглиблену розробку питань, пов'язаних э культивуванням Н, управлшня нею, критичного анал!эу перетворено! форми соц!ат льно! ажтивност! - актив!зму, тоща.

Соц!альна. активн!сть особистост!, осягана як "м!ра самод!яль-ност! особистост!" - це ! в той понятШшй /категор!йний/ блок, який ф!ксуз 'та виражаз д!шшйсгь людини сама з "позигйвним знаком" /чому цей ! виключно такий "знак" а нев!д*емним параметром власне самод!яльност!, дисергант довол! грунтовно аргументув в попаредн!х розд!лах роботи/, завжди в д!яльн1сть за первконання-ми - себто д1яльн1сть по об»зктивац!! наукового знания та п!знан-ня; власне, являвться ше не д!яльн!стю, але самод!яльн!стю, а, отже, з'вднуючись з розпод!лом - тв6рч!,стю.

Соц!альна активн!сть особистост! в завжди активн!стю, яка зор!ентована строго гуман!стично, а отже - в саме СОЦ1АЛ1ШО активы! с тю. В даному випадку.предикат "соц!альна" виражаз не лише !!не ст!льки той очевидний факт, цо активн^ть особистост! мож-

.. 28. Новиков Б.В. О философии и философстве.// Методологические и методические основания обновления.философского образования в высшей школе. Тезисы дохладов.- Киев, 1991.- С.31-33.

29« Нов!ков Б.В. Гуман1стична м!с!я философ!I.// Ф!лософ!я. Культура. Цив1л1зац1я. Тези допов!дей.- Льв1в, 1991.- С.106-110.

30. Нов!ков Б.В. Загальнолвдське як фмософоька проблема.// Людина. Культура. Гуман!зм. Тези допов1дей.- Дрогобич, 1992.-

С.122-124.

31. пов!ков Б.В. Соц1окультурн1 вим!ри творчост1.// Твгр-

. ч!сть. Культура. Гуман!зм. Тези допов!дей.- Ки!в, 1993.- С.З-б.

32. Нов!ков Б.В. Св1тоглядний аспект проблеми гуман1таризац!1 та гуман!зац!1 внщо! техн1чно1 осв!ти.//Проблпш багатор!вне-во1 вищо! текн!чно1 осв1ти. Тези допов!дей.- Ки!в, 1993,- С.17-21.

33. Нов1ков Б.В. Творити чи витворяти? //Методолог!чн! проблеми !нженерно! д!яльност1. Тези допов1дей.- В!нниця, 1993.-С.7&-80. •

34. Нов1ков Б.В. Соц1альн1 засади та чинники формування практично! всезагальност! творчост!с//Гуман!зы. Людина. Духовн!сть. Зб!рник наукових дапов!дей.- Дрогобич, 1993,- С.61-7В.

. 35. Нов!ков Б.В. Проблема творчост! у ф!лософському спадку , Платона та Ар1стотеля.//Укра!на - Грец!я: !стср!я 1 сучасн!сть. Тези допов1дей.- Ки!в, 1993.-.С.76-78.