автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.06
диссертация на тему: Учебник по логике для юристов

Полный текст автореферата диссертации по теме "Учебник по логике для юристов"

f4

О: er.

1НСТИТУТ ФШОСОФЙ

НАЦЮНАЛЬНО! АКАДЕМЙ НАУК YKPAÏHM

ХОМЕНКОIPIIHA ВПСТОРШНА

щдручник з лопки

ДЛЯ ЮРИСТГО

Спещальшсть: 09.00.06 — лопка

АВТОРЕФЕРАТ дисертацп на здобуття наукового ступеня доктора фшософських наук

У) i

на правах рукопису

KHÏB—1997

Дисертащею е рукопис.

Робота виконана на кафедр! попки фшософського факультету Кшвського ушверситету ¡меш Тараса Шевченка. Офщшш опоненти:

1. Доктор фшософських наук, професор Мельников Володимир Миколайович

2. Доктор фшософських наук Омельянчик Валентин Йосипович.

3. Доктор фшософських наук, професор Тягло Олександр Володимирович.

Прошдна оргашзащя — Нацюнальний университет «Киево-Могилянська Академия».

Захист вщбудеться «Л. 1997 р. о . на засщанн1

спец1ал1зовано'1 вченоУради Д. 01. 25. 01 в 1нститул фшософа HAH Украши за адресою: 252001, Кшв-1, вул. Трьохсвятительська 4, Гнститут фшософа HAH Украши.

3 дисертащею можна ознайомитися в 6i6nioTeqi 1нституту фшософа HAH Украши за адресою: 252001, Кшв-1, вул. Трьохсвятительська 4, 1нститут фшософц HAH Украши.

Автореферат розюланий « У »

1997 р.

Вчений секретар спещашзованоГ вчено! ради

I. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуалынсть теми дослщження. Дослщження проблем права засоба-ми логши та визначення м1сця лопки в практичнш та теоретичной Д1яль-носп юриста довгий час притягувало увагу наукопщв. Аншпз ща проблематики проводився за двома основними напрямками. Перший напря-мок пов'язаний ¡з теоретичним розглядом проблеми взаемозв'язку лопки та права. Результатом таких дослщжень е чиспенш науков1 статп та монографи. Другий напрямок пов'язаний ¡з викладанням курсу лопки майбутшм юристам. Результата ига роботи — шдручники з лопки для студент! в юридичних специальностей вищих навчальних заклад1в.

У наш час склалася парадоксальна ситуацм: дослщження в рамках цих даох напрямив не тшьки не погоджуються м!ж собою, а й навить можна сгве-рджувати, що викладання лопки юристам значно вщетае вщ сучасних лопч-них дошджень, як] так чи шакше пов'язаш з правовою проблематикою.

Бшышсть тдручшдав з логши написан! за давно застаршими прог-рамами 1 розглядають лише курс традищйноУ лопки — першого етапу розвитку лопчного знания, часов1 рамки якого в лператур! звичайно ви-значають як IV ст. до н. е. — друга половина XIX ст. Виявляеться, що нишшш студента вивчають курс лопки кшця минулого стор1ччя, хоча саме у XX ст. виникае сучасна лопка, бурний розвиток якоТ докоршно змпшв уявлення про науку лопку в цшому. Саме в рамках сучасних лоп-чних дослщжень виникають та розвиваються там напрямки, ям безпосе-редньо пов'язаш з теоркю та практикою правознавства. Перед уам це лопка норм, лопка 1мпсратив1в, лопка да, лопка взаемодп, лопка соц1а-льно1 дп, лопка запитань та вщповщей, лопка оцшок, лопка цш тощо. Але жодний з цих роздгав не ввшшов у ¡снуюч! шдручники.

Ознакомления студеипв-юриспв з основами сучасноТ лопки набувае особливого сенсу саме у наш час, коли розбудова правово'{ держави руйнуе ¡део-

лопчш перепони 1 сгворюе умови для говдно] творчм прац! правознавцш.

Лопчна освгга юристов за таких обставин повинна сприяти не тшьки вихованню к лопчно! культури мислення, а також формуванню рац'ю-нально-анаштичного тдходу до анализу р1зномаштних явищ, процесш та реалш сучасного суспшьства, активгзацп творчого ¡нтелектуального потенщалу особистосп, подоланню пр1рви М1Ж гуманггарним та природ-ничим знаниям з урахуванням особливостей ¡нформацшно вщкритого суспшьства, у якому 1 належить дяти майбутшм правознавцям.

Для того щоб це досягти необхгдно розробити та впровадити в житгя нове поколшня пщручникш з лопки, розрахованих на юридичну аудитора, в яких був би вщображений сучасний стан розвитку лопчного знания 1 як1 б були зор^ентоваш на цшносп свггово1 та в1тчизняно1 культури, що притаманш суспшьствам демократичного типу.

Степшь розробленосп проблем». Питания про взаемозв'язок лопки та права протягом багатьох вшв плщно обговорювалося науковцями. Так, ще наприкшщ XVI ст. у 1588 р. була видана книга Абраама Франця «Правова лопка», основна мета яко!' полягала у дсмонстрацп тюного зв'язку лопчного та правового знания.

Вщтод1 пройшло багато часу, але штерес до д1с1 проблеми не вгасав. Бона й сьогодш залишаеться актуальною, про що свщчить н активне об-говорення науковцями на сторшках багатьох видань як правовси, так 1 Л0Г1ЧИ01 спрямованосгп.

Проанал!зувавши ц1 видання, стае можливим вщмггити два основш напрями досдщження ща проблеми. Перший напрям умовно можна наз-вати «правовим». Така назва зумовлена псю обставиною, що питания про зв'язок лопчного :та правового знания тут розглядаеться з точки зо-ру самих юристов. Анал1з Тх праць показуе, що правознавщ у свош бшь-шосп висловлюються за теш вщносини М1Ж двома науками 1 ствер-

джують велике значения лопки для права (С.Алексеев, В.Бабаев, О.Васильев, е.Васьковський, О.Ейсман, О.Кудрявцев, В.Катков, М.Чердан-цев, В.Титов та íh.).

У деяких працях юриспв навггь визнаеться правоинршсть ¡снування такого напрямку як «юридична лопка», або «правова лопка», або «пой-ка права» (В.Бабаев, В.Шихард, O.Epnix, В.Титов та in.).

Другий иапрямок анализу проблеми взаемозв'язку лопки та права мо-жна назвати «лопчним». Така назва обумовлена тим, що ця проблема розглядаеться тут з точки зору логшв.

Можна видшити два аспекти розглядання uiei проблеми у рамках цього напрямку. Перший аспект пов'язаний Í3 теоретичним дослщжен-ням правовоГ проблематики засобами лопки.

Витоки такого гндходу можна знайти ще у працях Г.Лейбниця. У 1672 р. bíh написав роботу «Elementa juris naturalis», де спробував визначити ochobhí модальности права та виявити jiori4ni вщношення м!ж ними. Са-ме ця праця cnoBicnwa про народження нового напряму лопчних досш-джень, а саме деонтичноТ лопки. Подальше проблеми деонтично1 лопки обговорювалися у працях ЕБентама, E.Mani, r.Bpirra, А.Андерсена, Р.Хшпшена, А.Прайора, Н.Решера, ОЛвша та íh.

У середин! XX ст. специфкним об'ектом лопчних дослщжень стають практичн1 м!ркування, а в зв'язку з ними i понятгя «дп». Виникають та розвиваються лопка практичних м^ркувань, лопка 1мператив1в, лопка дп, лопка взаемода, лопка социально! дй", лопка запитань та вщповщей, щлокутивна лопка, телеолопчна лопка, лопка норм, лопка оцшок то-що. Пращ, присвячеш цШ проблематищ, безсумшвно мають велике значения для сучасно1 юридично1 науки (Н.Белнап, О.Блшов, С.Войшвшло, r.Bpirr, O.Ibíh, АЛшмуратов, C.KpinKe, 1.Нилуотто, Дж.Остш, В.Омель-

янчик, В.Петров, М.Попович, Дж.Серль, Т.Стшл, Р.Туомела, Д.Фолес-даль, Я.Хитхка та iHiiii).

Другий аспект анал!зу проблеми взаемозв'язку лопки та права у рамках «логичного» пщходу пов'язаний з викладанням курсу лопки майбут-шм юристам.

Щодо шдручникш та навчальних поабншав, ор1ентованих на юриди-чну аудиторию, можна зробити Taxi висновки. По-перше, тако! навчаль-HOi лпгератури було видано дуже мало. У 1968 р. у XapKOBi вийшов дру-ком пщручпик В.Жсрсбкша «Логика» (росшськомовний), друге видання якого було здшсиено у 1995 р. укра'шською мовою. У 1982 р., 1987 р., 1996 р. видавався пщручник В.Кирилова та О.Старченка «Логика» (poci-йськомовний).

По-друге, схема викладання лопчного матер1алу в цих пщручниках з точки зору сьогодення вже е застаршою. Вони знайомлять студента в основному з проблемами традицшно!' лопки. Сучасна лопка в цих пщручниках представлена фрагментарно, а де зумовлюе той факт, що врештЬрешт ця лггсратура не в 3M03i дати студентам уявлення про сучас-нии стан розвитку лопчного знания.

Для об'ективносп нсобхщно вдаггити, що в працях Т.Котарбинського «Курс логики для юристов» (1963), М.Земляного «Логжа» (1968, 1969), В.Кнаппа i АГерлоха «Логика в правовом сознании» (1987) були здшснеш спроби дослщити деяы роздали сучасно!' лопки для юридично'1 аудиторй. Але багато напряшав лопчного знания, яю мають безпосередне вадношення до правознавсгва у цих книгах залишшшсь нерозглянутими. Окр1м цього вик-лад деяких проблем лопки потрсбуе перегляду, тому гцо з моменту видання вищсзгаданоУ лпгератури пройшло вже багато часу.

Цыъ та завдання дисертаци. Мета дисертащйжн роботи полягае в розроб-щ концепци викладання теорц та практики сучасноТ логжи з урахуванням но-

вгггах досягнень ц\а науки, яка була б ор1ентована на юридичну аудиторио (тобто спещал1сг!в, фах яких потребуе юридично'У шдготовки). Для досягнення цю мети необхщно вир1шити так1 завдання:

И з'ясувати мюце ) роль класично'У лопки (логики висловлювань 1 лопки предика^в) у иравових ».пркуваннях;

И розглянути основш роздти модально'У лопки з точки зору IX значения для юридично'Уаудитора;

Н проанал1зувати рЬтп напрямки лопчного дослщження поняття «дая» 1 угочнити Ух значения для теори та практики правознавства;

Е розглянути тему «Поняття» з точки зору сучасно'У лопки з ураху-ванням специфши юридично'У аудиторп;

О виклаети сучасну концепцло визначення та дослщити роль визна-чень у теор11 й практшн правознавства;

Я дослщити метод аналггичних таблиць та показати його ушверса-лыпсть при вирпиеши р1зномаштних завдань сучасно'У лопки;

Я проанал1зувати теорио аргументаци з метою формування у студстУв-юриспв культури ведения суперечок;

Я розробити практикуми з основних роздшв сучасно'У лопки, зор!с-нтоваш на юридичну аудиторно;

0 скласти словник основних термплв сучасно'У лопки;

3 сформувати тести 1 завдання для псрев1рки лопчних. зд!бностей людини.

Характеристика методологи, методу дослдаення, предмета 1 об'екта.

При написант дисертащйно'У роботи автор спирався на основний метод сучасно'У лопки — метод формал^зафУ. Окрш цього з метою формування у майбутшх правознавфв рацюпально-аналп'ичиого подходу до аналЬу р'зноманпноУ проблематики в дисертаца застосовуеться аналггико-табличний метод.

Об'ектом дисертагцйного дослщження виступають р1зш типи ипркувань, що притаманш юридичнш аудиторп.

Предметну теоретичну 1 практичну базу дослщження становить проблематика сучасноТ лопки, насамперед пропозищйно1 лопки, лопки предика™, модально! лопки (алетичноК, темпоральноУ, ешстсм1чно1, деонтично'1), логжи дй',. лопки взаемодй", лопки социально!' да, логжи норм, лопки ¡мпсрапшв, лопки запитань I вдаовщей.

Методолопчну основу робота складають пращ О.Маковельського, М.Поповича, П.Попова, М.Стяжкша та ш. з проблем. ¡стори логши; Ч.Моррюа, Б.Парахонського, М.Поповича, Ю.Степанова, Г.Фреге та ш. з проблем семЬтики та лопчноТ семютики; Е.Бета, Й.Бродського, С.Войшвшло, Г.Генцена, С.Ктш, Е.Мендельсона, 1.Нжольсько1, П.Новикова, В.Смирнова, Р.Столла, А.Чьорча та ш. з лопки висловлювань I логки предикат; ЮЛвлева, АЛшмуратова,. С.Кршке, В.Костюка, В.Омельянчика, К.Сегерберга, Д.Скотта, Я.Слшща, С-Смирново'/, Р.Фе-йса, В.Цшцщева, Я.Хштшки та ш. з проблем модально!' лопки; О.Блшо-ва, Г.Вркта, АЛшмуратова, Дж.Остша, В.Омельянчика, В.Петрова, 1.Пьорна> Дж.Серля, Р.Туомели та ш. з проблем логшо-фшософського анашзу дальностц Н.Белнапа, Т.Стшла, В.Бфкова, С.Войшвшло, Ю.Петрова, Я.Хшткки та ¡н. з проблем лопки запитань та вщповадей; ОЛвша, Г.Врнта, А .Андерсена, АЛшмуратова, МПшуотто, К.Поппера, Н.Решера, Г.Тульчинського, Р.Хшшнена та ш. з проблем лопко-фшосо-фського анал1зу нормативних висловлювань.

При написашп диссртащйно! роботи автор спирався на пщручники з лопки В.Бочарова 1 В.Маркша (М.,1994), ЮЛвлева (М.,1994), ОЛвша (Ки'1В,1995), АЛшмуратова (Кшв,1996), В.Мельникова (Кшз-Одеса,1989), О.Тягло (1996).

Тсзи, що вчносяться на захяст.

1. Розроблено концепцш викладання сучасноТ лоп к и, що ор1енто-вана на юридичну аудиторто. Виклад логичного матер1алу побудовано таким чином, щоб студенти змогли ознайомитися як з роздшами, як\ вже стали класикою сучаспо! попки (лопка висловлювань 5 лопка предикатт, класична модальна лопка), так 1 з напрямками лопчних достджень, яю сьогодш активно обговорюготься у науковш Л1терату-р1 (лопка Д11, лопка взаемодн, лопка социально? дн, лопка ¡мперативш, лопка запитань та вщповщей, лопка норм, лопка санкцш) 1 як: предс-тавляють значний ¡нтерес для правознавщв.

2. Методичною новизною авторсько'1 концспгдп е те, що вона являс собою комплексне виринення проблеми лопчноТ освгти спегиал1стт, фах яких потребуе юридичноТ тдготовки. Окр1м теоретичного материалу, пздручник М1стить практикуми до кожного роздщу, словник ос-новних термшв лопки, тести для перев1рки лопчних зд1бностей.

3. У дисертацшшй робот! впроваджено аналгеичний тдхщ до розг-ляду основних питань сучас/юг лопки, який базусться на анал!тико-та-бличному метод!, що сприяс бшьш глибокому засвоенню рацюнальних принцишв побудови М1ркувань р1зних титв.

4. Новим в авторськш концепцй викладання лопки е те, що предмет лопки розглядасться в нш у зв'язку з анал!зом м!ркувань у загаль-ному семютичному контекст!, що дае бшьш глибоке уявлення про су-часну лопку в цшому.

5. На В1дм1ну вщ ¡снугочих пщручнишв з лопки для юриспв, яю по-вшстю ор1ентоваш тшьки на а1шго теоретичних М1ркувань, у дисертацшшй робот! поряд з м^ркуваннями цього типу дослщжено практичш М1'ркування, як1 мають велике значения для правознавщв, тому що са-ме вони спрямоваш на обгрунтування дай людини.

6. Проанатзовано застосування основних лопчних результата, до-сягнених у логщ висловлювань 1 лопщ предиката, до теоретично!" та практично! д[яльност1 правознавщв (проблема витлумачення законо-давства, проблема творения лопчно коректних правових документе, проблема застосування закотв логки у правовому мисленш, проблема експлкацп поняття «правовщношення» засобами логки в!дношень тощо).

7. Систематизоваш основш досягнення модально!' лопки (алетична, темпоральна, ешстем1чна, деонтична логки) для юридично!' аудитор!!'.

8. Уперше в навчальнш лггератур! з логки для правознавщв розг-лянуто семантику можливих свтв для модально!' логки, згщно з якою сформульовано аналго1чш правила для кожного виду модальностей.

9. У вщповщносп з дескриптивним аспектом лопчних дослщжень висловлювання, що описують норми, проанатпзовано в рамках деон-тично!" лопки, тода як власне норми дослщжено в рамках лопчно!' тео-

РП Д1ЯЛЬН0СГП.

10. Уперше в навчальнш лггсратур! для юриста проанашзозано ло-гку шдивщуально!' да, лопку взаемоди, логку сощально!" дп як основ-ш напрямки лопчного анагпзу д1Яльно<гп. Розглянуто типи практич-них м1ркувань, що вщповщають трьом типам да.

11. Впроваджено пщхщ, який базуеться на кванторнш логвд, щодо теми «Поняття» для юридично!' аудитора.

12. Теорш аргументаци розглянута в рамках загально!" теор!1 суперечки 1 ор1еитована на юридичну аудиторио.

Теоретичне й практичие значения дооцдження полягае у систематиза-ци основних результата сучасно!' логки щодо юридично!' аудитора. Це в певнш М1р1 сприяе розвитку та суттевому реформуванню викладання су-

часно'У формально'У лопки для студенпв правових спещалыюстей, що е нагальною потребою сьогодення.

Результати, отримаш в дисертацшшй poöoTi, можуть бути також ви-користаш при вивченш лопки студентами шших гумаштарних спещаль-ностей.

OicpiM цього, ознайомлення з rcopir.io та практикою сучасноУ лопки сприяе розширенню методолопчноУ бази майбутшх правознавшв: лопч-ni методи вони можуть використовувати при виргаенш теоретичних проблем права.

Враховуючи той факт, що сучасна лопка т1сно лов'язана ¡з дослщжен-нями в галуз! ¡нформащйних технологШ, ознайомлення з основними ло-пчними поняттями може також надати значну допомогу студентам у ви-piujeHHi проблем Ух комп'ютерноУ грамотность

Апробац1'я роботи. Основш результати дисертацшного дослщження неодноразово доповщались на засщанш кафедри лопки фшософського факультету Кшвського Нацюнального ушверситсту iMeHi Тараса Шевче-нка та на засщанш вццилу лопки та методологи науки 1нституту фшосо-фн HAH УкраТни.

На шдстав1 магер¡ал¡в дисертащ'У автор читае курс лопки на юридич-ному факультет! Кшвського Нацюнального ушверситету з 1991 р.

Подручник «Лог!ка — юристам», написаний за авторською програ-мого, приймав участь у конкурci «Трансфориащя гумаштарноУ оевгги в УкраУш» М1жнародного фонду «В1дродження», де отримав другий грант i був рекомендований до друку.

Загальш положения та результати дисертаци обговорювалися на конфе-ренщях: «Творчоть як предмет фшософського анатзу» (КиУв,1988 р.), «Сучасна логка: проблеми теорй', icTopfi та засгосування в науцЬ> (Санкт-Петербург, 1994 р., 1996 р.), «Ушвсрсум лзодини: мислення, культура, нау-

ка»(Ки'1В, 1994 р.), «Дт Науки — 1996» (Киш, фиюсофський факультет Кгав-ського угаверситету, 1996 р.), на науково-пошуковому ceMiHapi «Створення позитивного ¡мщжу школи нового типу» (Кшв, 1996 р.), а також на International Conference on formal and applied Practical Reasoning (Бонн, 1996 p.).

У 1997 p. вийшов друком щцручник «Логжа — юристам» з грифом «Допущено Мдастерством освпи Укра'ши як пщручник для студентов юридичних спещальностей вищих учбових закладов».

Структура дисертацй. Дисертацшна робота мютить вступ, дев'ять тео-ретичннх роздиив, дев'ять практикумов, словник основних термпнв логь ки, тести гзавдання, висновки, список викорнстано1 лггератури.

П. ОСНОВНИЙ 3MICT РОБОТИ

У BCTyni днсертацшно/ роботи обгрунтовуеться актуальнють досл1-джуваноТ проблеми, розглядаеться стегань и розробленосп, визначають-ся цшь та завдання роботи, вказуготъся основн1 результата, HKi отримаш автором у дисертацй.

У першш частиш дисертацй розглядаеться xeopia сучасноУ лопки.

Перший роздш «Предмет та метод лопки» М1стить Ш1сть параграф1в.

У §1.1. «Визначегтя логжи як науки» розглядаеться багатозначшсть термша «лопка». Вщр1зняються три його основш значения. Даеться кри-тичний анал!з основних визначень лопки як науки, що мають мкце у лЬ TepaTypi. Обгрунтовуеться npaBOMipHicrt. визначення лопки як дисципль ни, що вивчае форми (схеми, способи) мфкувань. Проводиться пор1вня-льний анализ предметов лопки та правознавства.

У §1.2. «1сторичш етапи розвитку логичного знания» розглядаеться багатовисова icropm лопки як науки. Даеться перюдизащя основних ета-

шв становления лопчного знания. Проводиться пор1вняльний ангииз традицшно!" та сучасно!' лопки.

У §1.3. «Мгркуванпя, його структура» дасться визначення одному з основних понять лопки — понятно «м1ркування». Визначаеться його структура. Наводиться численш приклади М)ркувань з р13номаштною структурою.

У §1.4. «Правияыисть мгркуеаиня» уа м1ркування подшяються на правильш та неправилын, проводиться !'х пор)вняльний анал!з. Даеться визначення лопчно!' помилки, розглядаються види лопчних помилок: софгзии та параггопзми. Стверджусться значикпсть правильних ш'рку-вань для лопки як науки. Обгрунтовуеться р1зниця м1ж такими поняття-ми, як «ютшппсть» та «правильшсть».

§1.5 «Лог1чна форма ларкувакня» мгстить два шдпараграфи. У 1.5.1. «Визначення лог1чно1 формы. Формализована люва. Метод формашаци'» з'ясовусться сутшсть поняття «лопчна форма». Стверджусться необхщ-1псть побудови спещальних мов лопки — формал1зованих мов для визначення лопчно!" форми вираз!в. Даеться характеристика методу форма-Л1заци як основного методу сучасно"! лопки. Пор1вшоеться метод форма-Л1зацн в лопщ з методом формашзацп в правь ;

У 1.5.2. «Основт компоненты логгчно! форми тркуваиь» з'ясовусться структура лопчно!' форми, дасться визначення лопчних та нелопчних термшв. Наводяться численш приклади. Обгрунтовуеться алгоритм визначення лопчно!' форми виразу.

У §1.6. «Значения логЫи для юристк» розглядаеться литания про взаемозв'язок двох дисциплш: лопки й права. Наводяться точки зору правознавщв та логшв з приводу цього питания. Стверджусться, що значения лопки для юриста полягае у тому, що, по-перше, вивчення лопки сприяе формуванню лопчно!' культури мислення людини. По-друге,

ознайомлення з основними лопчними понятгями та методами сучасжи логши надае значну допомогу студентам у виршленш проблеми 1х комп'-ютерно! грамотность По-трете, знания тсори та практики сучаснсп лоп-ки розширюе методолопчну базу юриотв: дозволяе залучати ефекгивш лопчш метода до вир1шення теоретичних проблем права.

Другий роздш «Сешотичшш характер лопки» мостить цпсть параграфов.

У §2.1. «Понятны про знак. Види знакгв» м!ркування розглядаеться як певний ланцюжок знаюв. Даеться визначення знака. Ус! знак» класиф!-куються на три види: ¡кошчш знаки, знаки-символи та зиаки-вдекси. Проводиться IX пор1вняльний анафаз. Наводяться приклади з правознав-ства. Визначаються специф1чш особливосп знаюв, що вивчае лопка.

У §2.2. «Семютикаяк наука про знаки» даеться визначення ссмютики, розглядаеться п ¡сторш I сучасний р1вень розвитку. Розр1зняеться дескриптивна I теоретична семютпка. Даеться характеристика правознавства як дескриптивно! семютики.

Анатзуеться теоретична семютика. Стверджуеться, що вона базуеть-ся йа теоретичшй лшгастищ та лопщ. Даеться характеристика семюти-ки мови та лопчнш семютиць

У §2.3. «Семюзиста йога структура» дослщжуеться семшзис як прочее, в якому щось функцюнуе як знак. Розргзняються його чотири основ-ш компоненти: знаковий зааб, значения, штерпретатор, ¡нтерпретанта. Наводяться численш приклади.

У §2.4. «Структура значения знака. Предметпе / слшслове значения» даеться визначення значения знака, з'ясовуються його основш типи: пре-дметне 1 смислове значения. Дослщжуеться взаемозв'язок мж ними. Наводяться приклади.

У <5>2.5. «Впяарп знакового провесу. Синтаксис, семантика, прагматика» дасться визначення понятгю «вим1р знакового процесу». Вщр1зняю-ться три основ!» вим!ри семюзису: синтаксичний, семантичний \ прагма-тичний. Вщповщно до цього видшяються три роздши семютики як науки: синтактика, семантика \ прагматика.

Стверджуеться, що в лопчнш семютищ також можна видшити так! роздши. Даеться анализ лопчного синтаксису, лопчноТ семантики \ лоп-чно! прагматики.

У §2.6. «Рти типового процесу. Об'ектпа моеа ¡металгова» визначае-ться понятгя «р1вень знакового процесу». Наводяться приклади. Ствер-джусться, що для р0зр1знення р1вн1в анашу знакових ситуацш в лопщ впроваджуються два поняття: «мегамова» 1 «об'сктна мова». Даеться IX визначення. Показуеться, що змшування цих двох мов призводкть до протир!ч 1 парадоксов. У зв'язку з цим апал1зусться парадокс «Брехун».

ТретШ роздьт «Класична лог'тя висловлювань» мюгить нйсгь парагра-

ф1В.

У §3.1. «Визначення логики висловлювань» з'ясовуються характерш ри-си Пр0П03ИЦ1НН01 логши.

Стверджуеться, що у рамках цге'1 лопчно'1 теори розглядаготься лише там «¡ркування, засновки й висновки яких складаюгься 1з дескриптив-них висловлювань. Даеться визначення дескриптивного висловлювання, наводяться приклади ¡з юридично'1 практики.

Стверджуеться, що лопка висловлювань с двозначною лопкою. Виз-начаеться поняття «лопчне значения висловлювання».

Стверджуеться, що у пропозицшшй лог!и] повшстю абстрагуються вщ смислового значения висловлювань, до уваги береться лише 1'х пред-метне значения. Дасться характеристика предметного та смислового значения висловлювання.

Стверджусться, що структура простих висловлювань в пропозицшнш лопщ не аналЬуеться. Даеться визначення простого й складного вислов-лювання.

У §3.2. «Мот логти висловлювань» розглядаються список знакових засоб1в Ц1С1 лопчноУ теорй та визначення формули. Визначаються понятая «проста формула», «складна формула», «пщформула», «головний лопчний сполучник формули». Розглядасться алгоритм перекладу вираз!в природноУ мови на мову пропозицишоУ лопки. Наводяться численш приклади.

§3.3 «Лог'тп сполучники та Ихнс таблично визначення» мостить ам ш-: дпараграф1в. У 3.3.1. «Поняття про таблицю гстинностЬ> стверджусться, що визначення будь-якого лопчного сполучника можна дати лише за допомогою його таблиц! ¡стинносгп. Розглядасться процес побудови таб-лиць ¡стшшост1 для формул р1зних тишв.

У 3.3.2. «Заперечення,-його у мови ктинностЫ розглядасться лопчний сполучник «заперечення», будуеться його таблиця ¡стайность Наводяться приклади ¡з юридичноУ л!тератури, де застосовуеться цей сполучник.

У 3.3.3. «Кон'юнкщя, и у мот гстинкосгга» розглядасться лопчний сполучник «кон'юнкщя», будусться його таблиця ¡стинносп. Наводяться приклади з юридичноУ лгтератури, де застосовуеться цей сполучник.

У 3.3.4. «Диз'юнкцЫ, пумови шпиниоот» розглядаються лопчш сполучники «слабка/нестрога диз'юнкщя» 1 «сильна/строга диз'юнкщя». Бу-дуються Ух таблиц! ¡стинносп. Наводяться приклади з юридичноУ лгсера-тури, де застосовуються щ лопчш сполучники.

У 3.3.5. «ЫплшацЫ, пумови ктинностЬ) розглядасться лопчний сполучник «¡мпшкащя», будуеться його таблиця ¡стайность Даеться визначення понятгям «необхщна умова» ! «достатня умова». Наводяться при-

клади 13 теори та практики правознавства, де необхщне знания цього логичного матер1алу.

У 3.3. б. «ЕШваленщя, и у моей ютииностЫ розглядаеться лопчний сполучник «скв1салепгля». Проводиться його пор1ВНялышй анал1з ¡з 1мп-лисащею. Будуеться таблиця ¡спшносп для ашвалснци. Даеться визна-чення поняття «необхщна та достатня умова». Наводяться приклади.

У 3.3.7. «Дог1чт сполучники в правовых контекстах» розглядаеться практична значимость цього матер!алу для майбутшх юристов, зокрема, в процеа витлумачення законодавства. 3 цього приводу наводяться приклади з Кримщального кодексу Укра'ши.

§3.4. «Загальиа характеристика закате логгки висловлюванъ» мае три тдпараграфи. У 3.4.1. «Природт законы, нормативю законы, законы логи ки» даеться пор!вшльна характеристика цих трьох тишв закошв з метою створення у студенп'в четкого уявлення про одне з основних понять лол-ки — поняття «лопчний закон».

У 3.4.2. «Лопчний закон, лог1чне протирхччя, виконувана формула» студента знайомляться з основними типами формул. Даеться визначення лопчного закону в сучаснш логшл як формули, яка е завжди ¡стинною, логичного протир1ччя як завжди хибноТ формули г виконувано! формули як формули, яка може змшювати свое значения залежно вщ значень пропозищйних змшних, що входять до и складу.

Анашзуються лопчга метода, завдяки яким можна встановити статус формули: метод габлиць ¡стинносп та метод аншигичних таблиць. Ствер-джуеться бшьша ефектившсгь методу аналпичних таблиць у пор'пзнянш з методом таблиць ¡стииностг Наводяться численш приклади.

У 3.4.3. «Основы законы логгки висловлюванъ» агкшзуються так! лопчш закони: закон тотожносп, закон протир1ччя, закон виключеного третьо-го, закон подвмного заперечення (закон зняття подзшного заперечення,

закон введения подвшного заперечення, повний закон подвшного запе-речення), закон щсмпотснтносп (закон ¡демпотентносп для кон'юнкцй', закон щсмпотснтносп для диз'юнкцй), закон комутативносп (закон ко-мутативносп для кон'юнкцй', закон комутативносп для диз'юнкцй'), закон контрапозици (закон просто! контрапозици (3 рвновиди), закон . складно'1 контрапозици (2 р1зновиди)). закон асощативносп (закон асо-шативносп для кон'юнкци, закон асощативносп для диз'юнкцй'), закон дистрибутивносп (закон дистрибутивносп кон'юнкци вщносно диз'юнкцй", закон дистрибутивносп диз'юнкцй' вщносно кон'юнкци), закони де Моргана (2 р1зновиди). З'ясовусться значения цих лопчних закошв для теорй' та практики правознавства, зокрема, для побудови квашфцсовано-го законодавства, для грамотного витлумачення закошв та норм права, для успшного анашзу явищ, подш, сощального буття тощо.

§3.5. «Види логгчних тдноштъмЬк формулами» подшяеться на три ш-дпараграфи. У 3.5.1. «Шдношеиня лог'тног сумкноспй» розглядаються два типи цього вщношення: вщношення лопчно! сумкносп за ¡сгиншстю та вщношення лопчноТ сумлсносп за хибюстю. Дослщжуеться алгоритм встановлення цих вщношень \пж формулами за допомогою метод!в таб-лиць ¡стинносп й аналгшчних таблиць. Наводяться приклади. З'ясовусться значения цього лопчного матер1алу для правознавщв.

На пщстав1 фундаментального водюшення сумюиосп визначаються шип типи вщношень за ¿сгиншстю й хибтспо: вщношення протир1ччя, вщношення протилсжносп, вщношення пщпротилежность

У 3.5.2. «Шдношення логлчно1 р'1вносилыюстЬ> розглядаються формули, яю е ршносилышми. Даеться визначення цього вщношення, показусться його зв'язок з поняттям лопчного закону. Анагпзуються властивосп вщношення р1вносильносп: рефлексившсть, симетричшсть, транзитившсть. Наводяться основш р1вносильносп пропозицшно!' лопки.

Розглядаеться процес перетворення одних формул у шип за допомо-гою р!вносильностей. Анал1зуеться його тзнавальна значимость. Наводиться численш приклади. З'ясовуеться значения цього лопчного мате-р1алу для правознавщв.

У 3.5.3. «Шдношення логлчного стдування» анал1зуеться одне з най-бшьш фундаментальних понять сучасноК логши — поняття «лопчне сл1-дування». Даеться його визначення. Встановлгоеться зв'язок муж вщно-шенням лопчного сладування й правильшстю м1ркування. Формулюеть-ся алгоритм, за яким можна з'ясувати правильшсть чи неправильшсть м1ркування. Наводяться приклади. Розглядаеться значения цього мате-р1алу для правознавщв.

§3.6. «Лиона лиркуеань засовами логши висловлювапь» подшяеться на два шдпараграфи. У 3.6.1. «Поняття про дедуктивне .тркуваиия» розг-лядаються дедуктивш м!ркування у пор1внянш з правдопод1бними м1р-куваннями. Даеться Тх визначення, наводяться приклади. З'ясовуеться значимють дедуктивних мфкувань у тзнавальному процесь

У 3.6.2. «Логта висловлювапь / схемы дедуктивних м1ркувань» розр1з-няються найтиповшн схеми дедуктивних м1ркувань, як1 базуються на пропозицшнш погод. Це схеми суто умовних м;ркувань, умовно-катего-ричних М1ркувань, роздшово-категоричних м;'ркувань, умовно-роздшо-вих м1ркувань. Наводяться приклади з правово! тематики. З'ясовуеться ефектившсть та тзнавальна значимють мфкувань таких тип ¡в для пра-вознавщв.

Четвертий роздал «Класична лопка предикатсв» подшясться на параграф1В. §4.1. «Особливостглогосы предикат1в» подьтяеться на два га-дпараграфи.

У 4.1.1. «Недостатшстъ логЫи висловлювапь» стверджуеться той факт, що пропозицшна лопка е лопчною теор1ею, у рамках якоТ немож-

ливо проаналоувати певний клас дедуктивних м1ркувань. У зв'язку з цим обгрунтовуеться необхщшсть побудови бшьш розвинених лопчних теорщ, зокрема лопки предикатив.

У 4.1.2. «Визначення логши предикатгв» дослщжуються характерш ри~ , си лопки предиката, яка е розширенням пропозищйноУ лопки. Вияп-ляеться р1зниця мж цими двома лопчними теор1ями, яка полягае у тому, що в рамках лопки предикатив стае можливим анатпзувати структуру простих висловлювань. ,

§4.2. «Мова логши предикшмв» подшяеться на два пщпараграфи. У 4.2.1. «ЗнаковI засоби моей логши предикатив» з'ясовуетъся алфавп" щи лопчноУ теора.

Розглядаються типи нелопчних термине, що можуть входити до складу простого висловлювання: {мена та предикатори.

Даеться визначення ¡меш, анашзуються р!зш клacифiкaцií ¡мен (оди-ничш, загалью, пуст! ¡мена; конкретш й абстрактш ¡мена, прост} та скла-дш ¡мена). Наводяться приклади.

Дасться визначення преднкатора. Анал^зуються р13!П види предикато-рш. Наводяться приклади.

Шсля цього описуються знаков! засоби, ям застосовуються в лопщ предикат.

У 4.2.2. «Визначення правшъно побудованих виразгв» стверджуеться, що в лопщ предиката едва типи правильно побудованих вираз1в: терми. й формули.

Даеться визначення терму. Наводяться приклади вираз1в, як! можуть бути термами вщповщно до визначення.

Даеться визначення формули. Розглядаються елементарш (атомарш) й складш (молекулярш) формули. Наводяться приклади вираз^в, яю можуть бути формулами в5дпов1Дно до визначення. З'ясовуеться процедура

перекладу висловлювань природно! мови на мову лопки предикатш. ■■ Для цього розглядаються pÎ3Hi типи простих висловлювань. Наводяться численш прнклади.

У §4.3. «Область ди квантора. Вшьт й зв'язат входження mitmoï фо- • рмули» дасться визначення поняттям «входження змщноУ до формули», «виьне входження змшно'! до формули», «зв'язане входження змшно! до формули», «область дн квантора», «замкнена формула». Наводяться численн! приклади.

У §4.4. «Опершая подстановки для тертв. Поняття про правшгьну nid- . стаповку» визначаеться правило, ввдповщно до якого можна здшснюва-ти правильну подстановку для тсрм'т у лопщ предиката. Наводяться численн! приклади.

У §4.5. «Поняття про розыирену логшу предикате» дослщжуеться питания про pi3Hi типи мов лопки предикатш. Проводиться ïx пор!вня-льний анал!з. Наводяться приклади.

У §4.6. «Поняття логичного закону в логщ предикате» даеться визначення закону nieï лопчно'! теори. Розглядаеться метод анаштичних таб-лиць для виршення питания про статус формули. Для цього формулюю-ться додатков1 аналетичш правила вщув Т i F для квантор!в. Наводяться приклади.

Закшчуючи розгляд питания про закони лопки предиката, наводиться список, до якого входять схеми найбшъш важливих закошв першопо-рядково! логши: закон вилучення квантора спшьносп, закон введения квантора ¡снування, закони перестановки кванторов, закони заперечення KBaHTopiB, закони взаемовираження квантор! в тощо.

У §4.7. «Auaiiii .тркусяпъ засовами логши предикапйв» розглядаеться застосування uieï лопчнсн теорн для анализу правильности того чи шшо-го М1ркування. Наводяться численш приклади.

У §4.8. «Загалып засади логгки «¡дношень» дослщжуеться такий напря-мок сучасних лопчних досшжснь як логка вщношень, яка мае велике значения для правознавщв у зв'язку з тим, що завдяки "ш стае можливим експлкувати таке поняття, як «правовщношення».

Даеться визначення логки вщношень як роздшу логки предикатсв. Розглядаються р!зномаштш елементарш висловлювання про вщношен-ня, визначаеться íx лопчна форма. Особлива увага прншляеться доап-дженню вщношень, як! фксуються двомкними предикаторами (бшарш вщношення). Характеризуються Тх властивостк рефлексившсть, симетри-4HÍcrb, транзитивность, екв1валешшсть. антирефлексивнють, антисимет-ричшсть, антитранзитившсть. Дослщжуються правовщношення, яы мають так1 риси, експлкуеться íx лопчна форма.

П'ятий роздЬ'1 «Модальна лопка» м1стить bícím параграфш.

У §5.1. «Поняття модальности Модальш висловлювання, íx структура» стверджуеться недосгатшсть дескриптивних висловлювань для опи-су дiйcнocтi, дш людини, явищ, процеав суспшьного життя. Даеться характеристика модального висловлювання, з'ясовуеться його структура. В1др1зняються два типи модальностей: модальност! de re i de dicto. Даеться i'x визначення. Наводяться приклади.

У §5.2. «Визначення модалыт логти. Види модальных логм» даеться загальна характеристика модально!' логки як одного з оснозних роздшв сучасно'1 лопки. Вщр1зняються види модально! лопки залежно вщ типу модальних висловлювань, що в них дослщжуються.

Наводиться таблиця, де даеться загальна характеристика основним видам модально! логки.

У §5.3. «Icmopm становления модальное логти» розглядаються ochobhí кторичш еггапи розвитку uiei лопчноК теори: античшеть, середш bíkh, XVIII ст., XX ст.

У §5.4. «Можттстъ, можливий св1т, теорт можливих свшйв» вирЬ шуеться проблема встановлеиня лопчного значения модальних вислов-лювань. Для цього анал1зусться фундаментальна не ттьки для лопки ка-тегор1Я «можливосп». Даеться характеристика теори можливих свтв, засновником якоУ вважаеться Г.Лейбниць. Дослщжуеться застосування Ц)С1 теори у правознавствь

Уточшоеться понятгя «можливого св!ту» в сучаснш логщь Даеться загальна характеристика семантики можливих свтв: реляцшпоУ та навх-ресноУ.

§5.5. «Загальна характеристика алетичпоИ логжи» мюгить п'ять пщ-параграф!в. У 5.5.1. «Визначення алегтгчно!логти» розглядаються характеры! риси алетичноУ лопки як роздиу модально! лопки. Даеться визначення алетичних висловлювань. Наводяться приклади. Дослщжуеться ю-тор1я становления алетичноУ лопки.

У 5.5.2. «Мова алетичног пропозицшног логжи» пор1внюються мова класично'У пропозицшноУ логики 1 мова алетичноУ лопки. Вводяться нов1 знаков! засоби, характерш для останньоУ. Даеться визначення формули. Наводяться приклади вираз1в, ят е формулами ще'У лопчноУ теорГУ. Ана-Л1зуеться процес перекладу виразгв природноУ мови на мову алетичноУ лопки.

У 5.5.3. «Алетичш модальноспп» розглядаються основш алетичш модальности «необхвдно», «можливо», «випадково».

При анал1з1 модальноеп «необхщшсть» видшяеться три й види: лопч-на нсобх1дн1сть, фЬична необхщшсть, нормативна необхщшсть. Ствер-джуеться, що перин два види вивчаються в рамках алетичноУ лопки, год! як третей вид е предметом дослщження деонтично'У лопки.

Даеться визначення лопчноУ необхцщосп. Аншизуеться.н зв'язок з понятом «лопчний закон».

Даеться визначенкя ф1зичнсп (ошолопчно'О необхщносп. Анатзуеть-ся п зв'язок з поняттям «закон природа».

Встановлюються вщношення М!Ж лопчною та ф!зичною необхщшс-тю. Наводяться приклади.

З'ясовуеться значения модальное!! «необхщшеть» для теоретично-1 та практичноТ д'.яльпосп гориспв.

При ааадш модальносн «можливеть» видшяеться два и основы ви-ди: лопчна можлив1сгь! флзична можливють.

Даеться визначення лопчноТ можливосп, анал1зуеться й зв'язок з поняттям «лопчний закон».

Даеться визначення ф1зично1 можливосп. Анал1зуеться и зв'язок з поняттям «закон природа».

Встановлюються вщношення м1ж лопчною та фЬичною можлив1стю. Наводяться приклади.

З'ясовуеться значения модальносп «можлив!сть» для теоретично'1 та практично/ д)яльност1 юриспв.

Даеться визначення модальносп «випадковеть». Дослщжуеться 'й зв'язок з модальшетсо «можлив1сть». Розр1зняються два вида випадковосп: лoriчнa й ф1зична.

З'ясовуеться значения модальносп «випадковюгь» для теоретично!- та практично-!- д1Яльносг1 юристов.

Дослщжуеться зв'язок модальностей «необхщшеть», «можлив1Сть», «випадков1сть». Даються IX взаемовизначення.

У 5.5.4. «Алетичпа логгка г теория можливих евтгв» алетична лопка формулюеться в терышах теори' можливих евтв. Вводиться понятгя «а-летичного евпу» 5 «вщношення досягнеиосп м!ж алетичними сватами». Розглядаються умови, яю можуть накладатися на це вщношенпя в сема-нтиц1 можливих свшв для алетичноУ лопки.

Спираючись на цей материал, визначаються основш алетичш модаль-Hocri i з'ясовуються аналггичш правила для них.

Досл!джуеться процес побудови аналетичних таблиць для формул алетично1 лопки. На шдстав] цього даеться визначення логичного зако-. ну, потного протиртя, виконуваноГ формули uie'i лопчно! reopii. Наводяться численш приклади.

У 5.5.5. «Основт законы алетичио!логжи» розглядаються формули, ям е законами в pi3imx системах алетично\' лопки. З'ясовуеться ix значи-Micrb дтя правознавцт.

§5.6. «Загальна характеристика темпоральной логки» подшяеться на п'ять глдпараграф1в.

У 5.6.1. «Визначення темпоральна! логлки» темпоральна лопка харак-теризусгься як роздш модально'1 логжи.

Даеться визначення темпоральних висловлювань. Наводяться прик-лади. Дослщжуеться ¡стор1я становления темпорально'1 логики.

У 5.6.2. «Мова темпоралыт пропозицШноТ логжи» поргвшоються мова класичноТ пропозицшноУ лопки та мова темпорально'1 лопки. Вводяться нов1 знаков! засоби, яы е характерними для останньо'1. Дасться визначення формули. Наводяться приклади вираз!в, яы е формулами qie'i лопч-Ho'i Teopii. Ашии'зуеться процес перекладу вираз!в лриродноУ мови на мо-ву темпорально'1 лопки.

У 5.6.3. «Темпоральна логша i теория можливих ceimie» темпоральна лопка формулюеться в термшах теорп можливих свтв. Вводиться поня-ття «момент часу», що вщповщае поняттю «можливий свп». Вщношення досягненосп R конкретизуеться як часове вщношення мгж моментами часу.

Момент часу фжсуе певну подгю. Пода можуть знаходитися в певно-му вщношенн!, м1ж ними можна встановити часову координащю. Даеть-

ся визначення поняттю «часова координащя подш». Наводяться прикла-ДИ.

Вводиться поняггя «часовни пота». Розглядаються типи вщношень М1Ж разними часовими потоками. Досгаджуються ввдношення М1Ж потоками, з якими мають справу правознавщ, зокрема, алдч1, яю складають у процеа розслщування злочину дскшька версш.

Анал1зуються р1зш види часу: фЬичний час, сощальний час, псих1ч-ний час, бюлопчний час тощо. 3 цього приводу докладшше дослщжую-ться поняття «суб'ектний час» I «об'ектний час».

У 5.6.4. «Метод аиаштичних ■• таблиць» з'ясовуються анаштичш правила для темпоральних модальностей.

Дослщжусться процес побудови аналггичних таблиць для формул те-мпорально'1 лопки. На шдстав! цього даеться визначення лопчного закону, лопчного протир^ччя та виконувано!' формули ще1 лопчно'У теорп. Наводяться числеши приклади.

У 5.6.5. «Темпоралът модальности> розглядаються основш темпораль-ш модальноси: «завжди буде так, що...», «завжди було так, що...», «буде так, що...», «було так, що...». З'ясовуеться Ух значения для правознавщв. Даються :х визначення.

Дослщжуеться зв'язок темпоральних 1 алетичних модальностей, розглядаються Ух взаемовизначення.

§5.7.«3агальна характеристика епктелпчноИ логши» подшясться на чотири гадпараграфи.

У 5.7.1. «Визначення етстемгчно!лог'иси» описуються характерш риси ешстем1чно1 лопки як роздалу модально'У лопки. Даеться визначення егй-стем1чних висловлювань. Наводяться приклади. З'ясовуеться значения еп1стем1чно'1 лопки для правознавщв. Розглядаються ¡сторичш етапи становления ешстем1чноТ лопки.

У 5.7.2. «Мова етсте.шчио! пропозицшног логти» пор!внюються мова класично'У пропозишйноУ лопки i мова етстсм1чно1 лопки. Вводяться но-Bi знаков! засоби, яи е характерними для останньоУ. Дасться визначення формул«. Наводиться приклади яиразш, як! е формулами nici лопчно»: ; Teopii. Анал1зусться процес перекладу вираз1В природноУ мовй на мову enicTeMi4HoT лопки.

У 5.7.3. «Етсте.шчна логта i meopin можливих ceimie» етстем1чна ло-пка формулюеться в термшах теорп можливих свтв. Вводиться поняггя «егйстем^чного сипу». З'ясовуються аналггичт правила для ешсга.пчних модальностей.

Анатпзусться парадокс всезнайства. З'ясовуються шляхи його подола-ння в сучасшй лопщ.

У 5.7.4. «Етстелпчт модальности дасться загальна характеристика етстем!чним модальностям. Основна увага придшясться дослдасенню модальности «знания». Розглядаються pbni л лопчш ексгшкацн. З'ясо-вуеться значения етстедпчних модальностей для правого!' д!яльност!.

§5.8. «Загальна характеристика деоптичноХ логти» подшяеться на п'ять пщпараграф1в.

У 5.8.1. «Визначення деонтичноУ логжи» розглядаються характерш ри-си деонтичноУ лопки як роздшу модально! логжи. Дасться визначення деонтичних висловлювань. Наводяться приклади.

Дослщжуеться ¡стор!я становления деонтичноУ лопки. Визначасться р1зниця Mi ж деонтичною лопкою та лопкою норм.

З'ясовуеться значения деонтичноУ лопки для теоретично'У i практично'У Д1яльносп правознавцгв.

У 5.8.2. «Мова деонтичноУ пропозицшноХ логжи» пор1внюються мова класично'У пропозицшно'У лопки та мова деонтичноУ лопки. Вводяться нов! знаков! засоби, характеры! для jjieV лопчноУ теорГУ. Даеться визначе-

ння формули. Наводиться приклади вираз1в, яга е формулами ща лопч-но'1 теорп.

Анал1зусться процес перекладу вираз1в природно'1 мови на мову ДеОН-тично! лопки.

У 5.8.3. «Природа деонтичних висловлювань» з'ясовуеться питания про сутшсть нормативних висловлювань. Розглядаються проблеми, яи поставали перед науковцями в зв'язку з дослщженням норм: проблема ¡сти-ншспоТ оцшки нормативних висловлювань, проблема взаемозв'язку норм 1 дескриптивних висловлювань тощо.

Анашзуеться «принцип Юма», «дилема Йоргенсона». Розглядаються шляхи виршення проблем, пов'язаних ¡з сутшстю нормативних висловлювань, в сучасшй лопць

У 5.8.4. «Деонтична логша г теорт можливих свт1в. Метод аналтич-них таблицъ» деонтична лопка формулюеться в тсрмшах теор11 можливих свтв. Вводиться поняття «деонтичний свт>. Уточнюеться поняття вщношення досягненосп Я для деонтично! лопки.

Формулюються анаштичш правила для основних деонтичних модальностей. Дослщжуеться процсс побудови анаштичних таблиць для формул деонтичноI лопки. На пгдстав! цього даеться визначення лопчного закону, лопчного протир!ччя, виконувапо! формули ще! лопчно! теорп. Наводяться приклади.

У 5.8.5. «Деонтичт модальность даеться визначення основним деон-тичним модальностям: «обов'язково», «заборонено», «дозволено». Розг-лядаеться '¿х застосування в р1зних системах норм, показуеться '¡х вщнос-ний характер.

Дослщжуеться зв'язок деонтичних модальностей м1ж собою. Даються IX взаемовизначення.

З'ясовуеться значения цього лопчного материалу для правознавщв.

Шостий роздш «Лопчннй аналЬ доялыюсп» кйстить чотирнадцять параграфа.

У §6.1. «Теоретичш i практичш лиркусаиия» розглядаються характер-ni риси м1ркувань таких тигав. Стверджуеться, що уявлення про розро-иеиня теоретичного способу ]шркування в!д практичного сягае ще доби античность Даеться визначення теоретичним м1ркуванням як мфкуван-ням, як1 переслщують мету обгрунтування знания. Розглядаеться i'x структура та характерш риси. Наводяться приклада.

Даеться визначення практичним м^ркуванням як м1ркуванням, ям CKepoBaHi на обгрунтування Д1яльносп людини, и дш у рЬних ситуашях. Анал1зуються i'x структура та характерш риси. Наводяться приклади.

Проводиться пор1шш1ышй анал13 теоретичних та практичних морку-вань, визначаеться i'x шзнавальна значим1сть. З'ясовуеться мшце М1рку-вань таких титв у теоретичшй та практичш й /дялыюсп юриспв.

У §6.2. «Ды й практичпе лпркування. Поияття про логту дп» розглядаються напрямки лопчного анализу понягтя «Д1я». Даеться визначення лопки fli'i, анал1зуеться icropin i'i становления. З'ясовуються застосування основних результат лопчного акалпу /йяльносп до гуматтарного й техн1чного знания, зокрема до правознавства.

У §6.3. «Поияття про dim. Зовншап й впутршш аспекта dii» даеться загальна характеристика Д11, вщр1зияються pi3Hi аспекта и доотдження. Стверджуеться значимкггь внутршнього аспекту да для ii вдало! лопч-Ho'i експлжацп.

У §6.4. «Структура dii» вщр5зняються основш компоненти, яю мо-жуть входити до структура ди: агент, результат, контекст, штенцюналь-

HiCTb.

При анал!з1 агента ди даеться його визначення, розглядаються р1зга типи суб'ектш, яю можуть бути агентами да, вводиться лопчна символ!-ка для цього поняття.

При анал1з1 результату дй даеться його визначення. Розглядаеться зв'язок поняття «результат да» з поняттям «под1я». Анал1зуеться проблема приписування результату до агенту. Стзерджуеться, що при оцшюва-нш да шшо1 людини за результатами ще! ди завжди необхщно вра-ховувати знания та бажання людини.

У зв'язку з цим результат до остаточно визначаеться як деяка змша, яка фшсуеться у певному контекст) 1 приписуеться деякому агенту. Вводиться логична символ'жа для позначення поняття «результат да».

При анатш) контексту да розглядаються р!зн! складов! цього поняття. Стверджуеться, що пщ контекстом слщ розумгги не тшьки зовшшню си-туацао (шсце, час, умови тощо), але й деяю фактори, як! пов'язан! з вну-трншпм светом людини: а р1зн! штенцюнальш стани.

Даеться визначення поняттю «штенцюнальний стан». Вводиться лоп-чна символика для його позначення. Розглядаються приклади.

При анал131 четвертого компоненту — «штепцюнальносгп» основна увага придшяеться дослщженню таких модуав, як «хочу» I «можу», ям е найбшьш важливим для експлжацп поняття «д1я».

Модус «хочу» виражае мотивування дш суб'екта. Наводяться приклади його виразу в природшй мов! 1 його формальний запис.

Модус «можу» виражае свободу дй' людини. У зв'язку з цим досш-джуеться поняття «свобода вибору». Формулюеться принцип свободно'/ дй. Даеться формальна експлжащя модусу «можу».

Розглядаються ситуаца, коли людина не мае свободи вибору. Даеться IX аналпичне дослщження.

З'ясовусться значилйсгь цього матер1алу для теоретично! 1 практично!' дшльносп юриспв.

Наприкшщ цього параграфа, спирагочись на наведений матер1ал, виз-начастьея загальна схема практичного »¡ркування а застосуванням лоп-чно! символши.

У §6.5. «Логика диГ.Х. фон Брита» розглядаеться лопчна теория, яка в л ¡тер ату р! отримала назву числення предикатив до. 3 формально! точки зору ця система е дуже простою, и засобами неможливо виразити ус! р13-новиди акцюнальних висловлювань (висловлювань дп"). Але вона е виз-наним зразком, з яким так чи шакше погоджуються вс[ бшьш розвинуп формалын теорй до.

Зазначаеться, що ця лопчна теор1я будуеться у вщповщност! ¡з принципом аюбоди дп, тобто агент може як здшснити, так I утриматись вщ здшснення дп'.

Описуеться мова числення предикат!в дп': задаються знаков! засоби ! визначаеться формула. Наводяться приклади. Дасться характеристика синтаксису та семантики, наводяться закони ще!' лопчно!" теорй'.

§6.6. «ВзаемоЫя / практичпе лиркування» присвячений визначенню поняття «взаемод!я». Стверджусться, що взаемодш виникае лише тод!, коли в контекст! виникае шша людна. А це означае, що окр1м власного модусу «хочу» у цьому випадку треба також враховувати модус «хочу» шикнлюдини.

Спираючись на це, визначаеться практичне М1ркування, яке моделюе процес взаемодп. Наводиться його схема та формальний запис.

Дослщжусться поняття«когштивний стан (под!я)», анал!зуеться його зв'язок з поняттям «штенцюнальний стан (под1я)». Наводяться приклади.

У §6.7. «Типи взаемоди. Поияття про логЫу езаемоди» розр1зняються чотири основних типи взаемодп: вимога, надавання, запод1яння, прий-няття. Даються 1х визиачення, наводяться приклади, вводиться логична символка для '¿х запису.

Будуеться один ¡з вар1ант1в логки взаемодп. Визначаються н знаков! засоби, наводиться визначення формули. Досзйджуються закони ще! ло-пчноУ тсори.

Стверджусться, що на сучасному стаи! становления лопчного знания под1бн! лопчш теорн будуються не тшьки для з'ясування зв'язюв, яю нують М1Ж двома суб'ектами в пронес! взаемодп, але й для побудови спе-щальноУ логки норм, де нормативш оператори поеднуються !з операторами логки взаемодо. Це дозволяе докладшше визначити структуру норм, видшити типи обов'язк!в! прав, певним чином Ух систематизувати.

§6.8. «Логта норм, заснотш на. теори езаемоди» саме присвячений анал!зу нормативних висловлювань, який базуеться на теорй взаемодн.

Наводяться знаков! засоби щеУ лопчноУ теорп, даеться визначення формули. Розглядаеться процес перекладу вираз!в природноУ мови на мову логки норм.

Стверджусться, що, використовуючи цю лопчну сисгему, можна дос-л!дити так! проблеми, як проблема класифкацп норм ! проблема кореля-ци обов'язюв та прав, виршення яких мае певне значения для правозна-вд!в.

При дослщженш першоУ проблеми проводиться розмежування двох суб'екпв взаемоди: активного \ пасивного. У залежносп вщ Ух характеру ус! норми можна подшити на ¡ндивщуально-шдивщуальш, издивщуаль-но-групов!, шдивщуально-загальш тощо. Наводиться детальна класифь-кац!я нормативних висловлювань, яка уточнюеться завдяки застосуван-ню зиакових засоб^в лопки норм, заснованоУ на теорп взаемоди.

При дослщженш другоУ проблеми розр!зняються два типи обов'язюв. Перший тип передбачае вщповщш права, друтий тип таких прав не пе-редбачае. Про проблему кореляцл прав та обов'язюв можпа говорити, лише маючи на уваз1 перший тип обов'язюв.

Даеться визначення вщношенню кореляцц прав та обов'язюв. Наво-дяться приклади.

Дослщжуеться поняття «корелятивний обов'язок» та «корелятивне право». Виршуються питания: «Чи е таю обов'язки, яю не мають коре-лятивних прав?» i «Чи е там права, mi не мають корелятивних обов'язюв?». НавоДяться приклади кнувания таких прав та обов'язюв. Це спростовуе твердження, що немае прав без обов'язюв та обов'язюв без прав.

У §6.9. «Попяття про соцюльпу д'т» стверджусться, що окр1М шдивь дуальноУ да та взаемоди лопчному аналву шдлягае також социальна Д1я. Характерною ознакою nieï ди е те, що вона пов'язана ¡з нормами, тобто со ni алы i а щя с завжди нормативною. Норми, яю регулюють coцiaльнi до, також треба квагпс{лкувати як сощальш. ïx основна мета полягае в опис'1 схеми деякоУ поведшки, у ецщошдносп з якою сощум пропонуе

людиш д1яти.

Розглядаються характерш риси сощальних норм, дасться пор1внялышй анал13 з ¡ншими видами норм. Стверджусться, що ïx вщмггною ознакою с те, що невиконання сощальних норм завжди тягне за собою покарання (санкщю), тобто couiajibiii норми завжди санкцюноваш.

Даеться визначення санкцй' як норми, яка описуе можлив! наслздки невиконання яко'Усь сощальноУ норми. Наводиться приклади.

Наприкшщ уточнюеться поняття «сощальна ;дя». Стверджусться, що дш визнаеться сощальною, якщо вона пщпадае гад певну норму, невиконання я к oï тягне за собою санкцю.

У §6.10. «Загальна характеристика сощальних норм» розглядаеться структура сощально! норми. Розр1зняються таю н компонента: агент но-рми, адресат норми, змют норми, характер норми, умови норми, санкция. Уточнюеться формальна структура социально! норми, вводиться ло-пчна символжа. Наводяться числсши приклади ексгоикацп норм права.

У §6.11. «Логгка санкцп» наводиться лопчний анал13 поняття «санк-ц1я», запропонований А.Андерсеном, який спробував основш норматив-га модальносп («обов'язково», «заборонено», «дозволено») визначити через нього.

У §6.12. «Мовленнева комуткацы як рЬиовид соц1альпог дп» стверд-жуеться, що сощальна дЫ е неможливою, якщо люди не сп'щкуються. Одним ¡з аспекта спшкування е обмш мовленневими актами, тобто мовленнева комушкашя.

Мовленнева комункащя розглядаеться як когштивний вплив (д1я) одного суб'екта на шшого. Дослщжуються модуси комуншацп: «прохан-ня», «вимога», «обвинувачення», «покарання», «порада» тощо.

Якщо «повщомлення» виражаеться за допомогою тверджень, то ниш модуси, як правило, виражаються за допомогою 1мператив1в. Насгупний §6.13. «Поняпипя про тператив» саме присвячуеться досладженшо вис-ловлювань, яга е >мперативами.

Даеться визначення ¡мперативу, розр5зняються його модуси. Розглядаеться питания про IX оцшку. Стверджуеться, що так1 висловлювання не можуть бути ¡стинними або хибними, бо вони шчого не описують. Найчаспше Тх ощнюють як правильш чи неправильш, доцшьш чи недо-цшьш.

Анал1зуеться взаемозв'язок ¡мперапшв 1 норм. Звернення до норми, вщповщно до яко! повинна бути виконана певна Д1я, а також на можлив!

наслщки виконання чи невиконання ще"! ди с важливим компонентом бу-дь-якого ¡мперативу. Наводяться приклади для ¡люстрацп цього факту.

Встановлюеться, що одним ¡з найважлив!ших модуав ¡мперативу е «прохання». За його допомогою можна виразити багато шших модуав.

Наводиться лопчна символпса для запису лопчноУ форми ¡мперати-в1в.

§6.14. «Логгчний аиали запитань та вхдаовгдей» подшяеться на три пь дпараграфй.

У 6.14.1. «Визпачення запитання. Запитання як ргзновид гмперативу» розглядаються характерш риси висловлювань, як! е запитаннями. Ствер-джуеться, що запитання можна визначити як ¡мператив, у якому вира-жасться вимога певноГ ¡нформацн вщ лгодини, до яко! звертаються.

Дослщження будь-якого запитання передбачас нсобхщшсть врахува-ння двох його основних компонента: передумови запитання та контексту промовляння.

Дасться визначепня передумови запитання (нрссупозици). Наводяться приклади. Стверджуеться, що саме передумова зумовлюе множину т-дповщей на деяке запитання.

Даеться визначення контексту промовляння. Розглядасться його взае-мозв'язок ¡з пресупозищею запитання. Наводяться приклади.

У 6.14.2. «Виды запитань» даеться класифжащя основних видав запитань. Анал1зуються «чи-запитання» 1 «що-запитання»; закрип та вщкри-й запитання; лопчно коректш та лопчно некоректга запитання.

При анал1з1 осташпх значна увага придшяеться дослщженню внпад-гав лопчио! некоректносп запитань. Наводяться численш приклади.

У 6.14.3. «Виды (идповг'дей» даеться характеристика такому понятно як «вщповщь». Розглядаються р1зш види вщповщей: правильш вщповда

можуть бути сильними 1 слабкими, неправильна — тавтолопчними та ре-левантними. Наводяться приклади.

Встановлюеться взаемозв'язок запитань та вщловщей. Висв1тлюеться значим1сть цього матср1алу для правознавщв.

Сьомий роздмг «Поннття» подшяеться на п'ять параграф!в.

У §7.1. «Загалыш характеристика поннття» пщкреслюеться, що для пл5дного спшкування М1Ж людьми ¡снуе насущна необхщшсть в узгодже-носп термшолопУ, в однозначному розумшш лексики мови. Особливе значения це зауваження мае для юрист. Невизначешсть правових тер-М1шв у бшьшост! випадюв як практично'У, так \ теоретичноУ даяльносп правознавщв може призвести до небажаних результата.

Розумгги термш означае знати, яга предмета пщпадають шд нього, тобто знати, яга предмета можуть ним позначатися. Вирплуючи це питания, людина в1др1зняе одш предмети вщ ¡нших, формулюе псвеп поняття про них.

Даеться визначення понятно. Розглядаються приклади.

У §7.2. «Синтаксичне г семантичне втначення поняття» стверджуеть-ся, що з синтаксично'У точки зору поняття можна виразити за допомогою конструкщ'У аА(а). Даеться детальна характеристика щеУ конструкщУ. Наводяться приклади.

Стверджуеться, що ¡з семантично'У точки зору будь-яке поняття мае дв1 иайважлив1цл характеристики: змют ! обсяг.

Даеться визначення змюту поняття як ознаки, на гад став! якоУ узага-льнюються та видшяються предмети у даному понята.

Розр1зняються р1зш типи ознак: вдоптт та невщмшн ознаки, суттев1 та несуттев1 ознаки. Зм1ст поняття складають саме суттев1 ознаки, яю можуть бути простими та складними. Наводяться приклади таких ознак.

Лопчна структура уточшоеться за допомогою знакових засоб1в лопки предикатив.

Даеться визначення обсягу поняття та елемепту обсягу поняття. Наводиться 'ÍX симвогачний запис. Розглядаються приклади.

Дослщжуеться закон оберненого вщношення м1ж обсягом та 3míctom поняття.

§7.3. «Типи б1дношепь мЬк поняттями» Micnrrb чотири пщпараграфи. У 7.3.1. «riopieiiHiuíi та nenopieiinmi поняття» даеться визначення nopiB-нянним понятгям як поняттям, яга мають спшьт родов1 ознаки. FIopiB-нянш поняття подтяються на cyMicHÍ та несум1'сш. Наводяться приклади.

Даеться визначення непор1внянних понять. Наводяться приклади. Стверджусться, що вщношення встановлюються тшьки М1Ж пор1внянни-ми поняттями.

У 7.3.2. «Типи шдношенъ лнж сумгсшши поняттями» розглядаються три типи вщношень «¡ж такими поняттями: вщношення тотожноот, вщношення пщпорядкування, вщношення перетину. Наводяться приклади.

У 7.3.3. «Типи eidmuiem mídic несумкншш поняттями» розглядаються три типи вщношень м1ж такими поняттями: вщношення ствпщпорядку-вання, вщношення протилежносп, вщношення суперечность Наводяться приклади.

У 7.3.4. «Приклади eidnouienh м1ж поняттями» наводяться численш приклади правово!' спрямованосп.

У §7.4. «Обмежения та узагальнення понять» розглядаються лопчш onepaqi'í обмеження та узагальнення. За допомогою символки сучасно'1 логки (зокрема логки предиката) визначаються ochobhí способи узагальнення та обмеження понять.

§7.5. «ПодЫ понять» мютить п'ять пщпараграф!в.

У 7.5.1. «Загальна характеристика подщ» даеться визначення щеТ лопчно!" операцй". Уточнюеться и структура за допомогою символжи лопки предикатив. Наводяться приклади.

Проводиться розрЬнення м1ж подолом та ¡ншими операщями, схожими на подш. Наводяться приклади.

У 7.5.2. «Подш за видозмтою озпаки» розглядаються характер»! риси цього виду подшу, наводяться приклади.

У 7.5.3. «Дихотолйчний поды» розглядаються характерна риси цього виду подшу, наводяться приклади.

У 7.5.4. «Правила подшу» аншазуюгься основш правила, за якими людина повинна робити подш понять. Наводяться приклади.

У 7.5.5. «Кпасифжащя та и виды» дослщжуеться багатостушнчастий подш, який у л1тератур1 називають класифжащею. Анал1зуються види класифжацн: природна та штучна. З'ясовусться значим1сть цього лопчного матер!алу для теоретично!'та практично!' дишьносп юристов.

Восьмий роздш «Визначення» складаеться п шести пapaгpaфiв.

У §8.1. «Загальна характеристика визначення» визначення роз-глядаеться як лопчна операщя, завдяки якш мовним виразам надаеться строго фшеований смисл. Наводяться приклади. З'ясовусться значения визначення у тзнавальнш дояльносп людини. Стверджуеться велика роль визначень у правових контекстах.

Визначення не е просто висловлюваннями природно!" мови, це своерщна конвешдя застосування певних мовних конструкцш. Визначення як конвенцп не е твердженнями. Отже, !'х не можна оцшювати як icтиннi або хибнь Вони можуть бути правильними чи неправильними, вдалими чи невдалими.

У §8.2. «Явш визначення» даеться !'х визначення, з'ясовуеться структура, наводяться приклади. Розр^зняються види явних визначень.

Значка увага придшяеться доел ¡д жен шо визначень через найближчий рщ та видову ознаку. Видтяеться декшька видш таких визначень: атрибутивно-реляцшш визначення, генетичш визначення, операцшш визначення. Даеться 5х детальна характеристика, наводяться приклади.

У §8.3. «Правила явних визначень» перел5чук>ться основш правила, за якими людина повинна будувати явш визначення: правило сшвм1рнос-п, правило заборони кола у визначенш, правило однозначности, правило несуперечносп. Наводяться приклади, з'ясовуюються помилки, яких припускаються при порушенш цих правил.

У §8.4. «Неявт втначенпя» даеться Ух загальна характеристика, анатзуеться структура, наводяться приклади. Розр1зняються види неявних визначень: контекстуальш визначення, остенсивш визначення, аксюматичш визначення. Даеться Ух детальна характеристика, наводяться приклади.

У §5.5. «Реалът та иомталыи еизначеюш» розглядаються щ види визначень на семантичному та прагматичному р1вш.

На семантичному р1вн1 визначення буде номшальним, якщо предметним значениям герм ¡на, що визначасться, е предмет, який реально (матер1ально) не ¡снуе. У цьому випадку реально ¡снуе лише ¡м'я предмета, але не вш сам.

Якщо ж предметним значениям термша е реально ¡снуючий предмет, то таке визначення буде реальним.

На прагматичному р1вн! щ визначення р1зняться таким чином. Якщо мета визначення полягае у тому, щоб точшше роз'яснити смисл дослщжуваного термша, який е загальновживаним, то таке визначення називаеться реальним. Якщо ж мета визначення полягае у тому, щоб зафксувати якусь нову тершнологпо, то це вже буде номшальним визначенням.

У §8.6. «Прийоми, поЫбш до визначень» ан&тзуються шзнавальш прийоми, як! схож1 ¡з визначеннями. Це опис, характеристика, пор1в-няння, розр!знення. Наводяться приклади. З'ясовуеться тзнавальна значим1сть цих прийонйв для правознавщв.

Дев'ятий роздал «Основи теорн аргументацц» лпстить плеть парагра(}ив.

У §9.1. «Поняття про аргументацио. Структура аргументация даеться визначення поняття «аргументация». Розршняються р)зш типи аргументацц.

Сгеерджусться, що предметом подальшого дослщження буде аргументация, яка представляс собою обгрунтування певного положения (твердження, гшотсзи, концепци) на пщсгав1 використання шших положень.

З'ясовуеться структура цього типу аргументацц. Даеться визначення тези, аргумента, демонстраии (форми).

Характеризуются демонстративш \ недемонсгративш (упркування, за схемами яких може бути побудована аргументащя.

У §9.2. «Аргумеитацш I суперечка» показуеться ткний зв'язок двох понять: поняття «аргументащя» 1 поняття «суперечка».

Даеться визначення суперечки. Розглядаються учасники будь-якого спору: пропонент, опонент, аудитор1я.

Розр^зняються р'ат види суперечок: за формою (дискуая, диспут, полемка, дебати); за метою (суперечка заради ¡стини (д1алектична суперечка), суперечка заради переконання, суперечка заради перемоги (еристична суперечка), суперечка заради суперечки); за кшьмстю оаб (суперечка-монолог, суперечка-Д1алог, суперечка-полшог); за способом (усна суперечка, письмова суперечка).

§9.3. «Види аргументами» подишеться на два пщпараграфи.

У 9.3,I. «Доказова та недоказова аргументащя» розглядаються доказова аргументами 1 три ввди недоказово! аргументацп. Наводяться численш приклади.

У 9.3.2. «Пряма та непряма аргументащя» розглядасться структура прямо!" аргументацп. Наводяться приклади.

Розрвняються два види непрямо! аргументацп: апагопчна \ роздшова. Aнaлiзyeтьcя !х структура. Наводяться приклади.

У §9.4. «Понятны про критику. СпростуваШя як окремий випадок критики» даеться визначення критики. Анал1зуеться и структура. Даеться характеристика спростування.

У §9.5. «Види критики» розр!зняготься тага види критики, як «критика тези», «критика аргумент», «критика демонстрацп». Даеться !х детальна характеристика. Наводяться приклади.

У §9.6. «Правила та поминки аргументаци та критики» розр1з-няються правила щодо тези, правила щодо аргументов, правила щодо форми.

У пщпараграфах 9.6.1., 9.6.2., 9.6.3. даеться !х детальна характеристика, розглядаються помилки, яких припускаються люди, аргу-ментуючи чи критикуючи якесь положения (твердження, ппотезу, теорио), та описуються хитрецу, яга вони при цьому можуть засто-совувати.

Наприкшщ цього роздщу наводяться деяга поради щодо ведения суперечки в судь

Друга частика дисертацшио! роботи М1стить практикуми до в ах теоретичних роздшв.

Перший практикум «Предмет, метод та значения логгки» м;стнть 28 завдань. У зв'язку з тим, що ця тема е вступом до лопки, бшышеть

завдань цього практикуму мають теоретичну спрямовашсть. Основна мета полягае у засвоенш таких понять логки, як «традицшна логка», «сучаспа логка», «предмет логки», «м1ркування», «заеповки м1ркувампя», «висновок М1ркування», «правильшсть м1ркування», «лопчна помилка», «лопчна форма» тощо.

Другий практикум «Семютичний характер погжи» м!стить 41 завдання, як1 подтяються на тсорстичш та практичш. Основна мета цього практикуму полягае у засвоенш таких понять, як «знак», «види знаюв», «семюзис», «семютика», «дескриптивна семютика», «теоретична семютика», «значения знака», «р!вш семюзису», «вим1ри семюзису», «метамова», «об'ектна мова», «лопчний синтаксис», «лопчна семантика», «лопчна прагматика».

ТретШ практикум «Класична логта вислоелюванъ» М1стить 120 завдань. Серед них як теорегичш питания, так I практичш завдання. Мета практикуму полягае у тому, щоб студента засвоУли матер1ал з проблем пропозицшноУ логки, оволодши методами цього роздту сучасного лопчного знания \ навчилися розв'язувати лопчш задачи

Робота студентов над цим практикумом дае можлив1сть провести нсскладний лопчний анатз правовим текстам, з'ясувати значим1сть закошв пропозиц]йно1 логки для формування лопчноУ культури мислення, засво'Ути види правильиих мфкувань, ят е найтиповшиши для правознавщв.

Четвертин практикум «Класична логиса предикапйв» метить 71 завдання. Серед них як теоретичю, так 1 практичш питания. Основна мета практикуму полягае у наданш студентам можливост! бшьш детального аналпу текста природноУ мови з урахуваниям структури простих висловлювань. Методи лoгiки у цьому практикум! звичайно

ускладнюються. У зв'язку з цим студента, вирлнуючи його завдання, зможуть удосконалити сво'1 знания з лопки.

П'ятий практикум «Модальна логта» мкя-ить 129 завдань теоре-тично'1 та практично!' спрямованост!. Основна мета цього практикуму полягае у тому, щоб ознайомити студент!в на практищ з р!зними напрямками модально!' логжи, навчити 1х вир!шувати лопчш задач! з урахуванням розвитку метод!в лог!ки в цих областях логичного знания.

Шостий практикум «Логгчний аналЬ дылыюстЬ> М1стить 81 завдання. Взн знайомить студента з питаниями, яга стосуються лопчного анал1зу р!зних тишв дш людини: нщивщуальноТ д!У, взаемодп, соц!ально1 да. Студентам надаеться можл1шсть навчитися розр!зняти теорстичш та практичш м!ркування, проводити грамотний лопчний анал!з останшх, на прикладах виявляти структуру да р!зних суб'екпв, з'ясовувати структуру сощальних норм р^зних вид1в, у тому чисти й правових, анал!зувати контексти, в яких зустр!чаються питания та вщповвд тощо.

Съомий практикум «Поилття» м!стить 70 завдань. Вир!шуючи !'х, студента навчаться в!др1зняти суттев! та несуттев! ознаки предмегг!в, встановлювати вдаошення м!ж поняттями, правильно з точки зору лопки робити узагальнення та обмеження понять, подшяти родов! поняття на видов!, робити класиф!кац!ю р!зних титв понять.

Восьмий практикум «Втначения» м!стить 33 завдання. Основна мета цього практикуму — навчити майбутнк лравознавщв правильно, лог!чно коректно робити визначення, ознайомити 1'х з основними правилами визначень та помилками, як! вони можуть припускати.

Дее'ятий практикум «Основы теорйаргумептацй» м!стить 70 завдань, як! подшяються на теоретичн! й практичн!. Мета цього практикуму — вщпрацювати прийоми грамотного ведения процеав аргументам та критики, навчити студентов знаходити помилки в М1ркуваннях опонента,

застерегти Тх ввд хитроццв, що можуть бути застосоваш при обговорены! сшрних питань.

Третя частина дисертацшно] роботи — це словник основних термшв лопки. Bin побудований в алфавитному порядку i м!стить yci терм!ни лопки, як! зустр!чаються в процеЫ викладання теоретичного матер!алу.

Четверта частина дисертацШно! роботи — де тести i завдання, як! спрямоваш на визначення р!вня сформованосг! й розвитку лопчно! культури мислення людини. Цей роздш складаеться i3 трьох частин.

Перша частина м!стить тести, основна мета яких — перев1рка пам'ян, швидкост! реакцн, уваги. У друпй частин! наведен! тести, спрямоваш на з'ясування р!вня розвитку стихийно сформованих прийом!в лопчного мислення. Вир1шуючи завдання цих тест!в студентам надаеться можлив1сть визначити, наскшьки вони володпоть операщями подшу, класифкацп, визначення; можуть анашзувати складш ситуацп i доводити та спростовувати певш положения; ставити запитання та давати правильн! вщповцц тощо. Третя частина м!стить вщповцц на запитання тестш.

У висновках п!дводяться пщсумки дисертацшно!' роботи i роз-глядаються перспективи розвитку доапджувано!' теми.

Змшг проведеного дослщження викладений в основних роботах:

ГОдручнкки

1. Лопка—юристам. — КиТв: Четверта хвиля, 1997. — 21 д.а.

2. Основи лопки.—г Кюв: Золоп ворота, 1996. — 13 д.а.

Статп та гези конфереицш

3. Творческий аспект речевой коммуникации //Тезисы конференции «Творчество как предмет философского анализа». — Киев, 1988. — 0,2 д.а.

4. Про лопч1п дошдження студента фшософського факультету // Фшософська та соцюлопчна думка на УкраГш. — 1989. — №8. —0,3 д.а.

5. Некоторые логические аспекты исследования категории «мнение» //Проблемы философии. — 1990. — №80. — 0,5 д.а.

6. Две традиции в истории логики //Тезисы конференции «Современная логика: проблемы теории, истории и приложения в науке». — Санкт-Петербург, 1994. —0,2 д.а.

7. Логжа та фшософ1я: проблема взаемозв'язку //Вкник Кшвського ушверситету. Сер1я «Фшософоя, полполопя, соцюлопя, психология». — 1994: ^ №85. — 0,5 д.а.

8. Фшософська логжа та фшософ1я лопки // Тези конференци «Ушверсум людини: мислення, культура, наука». — Кшв, 1994.—0,2 д.а.

9. Що таке логжа? //Барви творчосп (зборник наукових праць викладач1в середшх та нищих навчальних заклада). — Кшв, 1994. —0,5 д.а.

10. Логжа та право: проблема взаемозв'язку //Вюник Кшвського ушверситету. Сергч «Фшософ1я. Полгголопя». — 1995. — Вип.23. —0,5 д.а.

11. Поняття про лог!ку до //Тези наукових доповщей та вистутв викладач1в, докторантов, асп1ра1тв, студенэтв. — Кшв, 1996. —0,1 д.а.

12. «Лопчний Ренесанс — прикмета сьогодення (у сгпвавторстп1)// Осв1та, 22 травня, 1996. — 0,4 д.а.

13. Логжа як шноващя в сучасшй школ1 //Створення позитивного ¡М1джу школи нового типу. — Кшв, 1997. — 0,2 д.а.

Навчально-методичш роботи

14. Планы семинарских занятий и методические указания по изучению курса «Классическая логика» для студентов философского факультета. Методическое пособие. — Киев: Изд-во КГУ, 1990. — 2,0 д. а.

15. Логжа. Програма вивчення курсу. — Кшв: КУ, 1994. — 0,5 д.а.

Хомеико И. В. Учебник по логике для юристов.

Диссертация на соискание ученой степени доктора философских наук по специальности: 09.00.06 — логика.

Институт философии Национальной Академии наук Украины. Киев, 1997.

Основная цель работы состоит в создании концепции преподавания теории и практики современной логики для студентов-юристов.

«Учебник по логике для юристов» представляет собой целостный учебно-методический комплекс. Текст диссертации состоит из теоретической части, практикумов, словаря основных терминов современной логики, тестов и заданий.

Khomenko I. V. The Text-book by Logic for Lawyers.

Thesis on competition for academic degree of Doctor of Science in Philosophy on speciality: 09.00.06 — logic. Institute of Philosophy of National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 1997.

The main purpose of the work is the development of the educational concept of theory and practice of modern logic for students of law.

«The Text-book by Logic for Lawyers» is the integral educational and methodical complex. The text of dissertation consists of the theoretical part, the practical part, the glossary of the main terms in modern logic, tests and assignments.

Ключов1 слова: лопка, сучасна лопка, м1ркувашш, семштика, лопка висловлювань, лопка предикаив, модальна лопка, лопка да, лопка взаемодп, лопка сощальио'Г дп, лопка запитань та вадповщей, поняття, визначення, аргументащя, доведения, спростування.