автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Угорская политическая эмиграция в Европе в межвоенный период

Полный текст автореферата диссертации по теме "Угорская политическая эмиграция в Европе в межвоенный период"

РГ6 од

1 5 ноя 1993

1НСТИТУТ 1СТОР11 УКРАУНИ АН УКРАГНИ

На правах рукопису

ДЕР1ШШС Микола Степанович

Угорська пол1тична ем1грац1я в Свроп! у и!жвоенний пер1од

07.00.03 - Загальна 1стоп1я

Автореферат дисортацП на здобуття наукового ступеня доктора 1сторичнюс наук

Ки1В - 1993

Дисергац1ею в рукопис

Робота виконана в 1нститут1 1стор1У Укра1'ни АН УкраКни

0ф1ц1йн1 опоненти: - член=кореспондент АН Укра'гш,

професор Шевченко Фед1р Павлович

доктор Iсторичних наук, професор Гранчак 1ван Михайлович

- доктор 1сторичних наук

Савельев Володимир Леон1дович

Пров!дна орган1зац{я - КиУвський державний ун!вепситет

{м.Т.Г.Шевченка

Захиот в!дбудэться " Мо " охле'оиюоз р. об N .год. на зас!данн1 Олец1ал1зованоУ вченоУ ради Д 016.31.31 по захисту ди-сертац!й в 1нститут1 1стор1У Укра!ни АН Укра1'ни за адресою: 252001, м.Кшв, вул.М.Грушевського, 4.

3 дисертац!ею можна ознайоыитись у б!бл1отец1 1нституту 1с-торП УкраУни АН Укра1"ни.

Автореферат роз!сланий " Д?" ЧШЖЗНд 1993 р.

Вчений секретар Спец1ал1эованоУ вчено'1 ради ,' Ппьук Ю.А.

I. ЗЛГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАЦ1

Актуальн1сть теми. Запропонована тема досл!дження торкаеться важлнзо! I вузлоао! пробяеми !стор!Г Угоршини перво! половини XX ст., то нала найб!льший вплкв на подальший розвиток Швденно=Сх!дно! 6в-ропи. Нова йде про боротьбу угорських прогресивних сил /радокальних деиократ!в, соц!ал!ст!в, коыун!ст1в/ за досягнення нац!очально! не-залежкост1, визначення кордон!в новонароджених кра!н, шо утворилися на розвалинах Габсбургсько! монарх!!, та забезпечення центристсько-го республ!кансьхого сусп!льно«пол!тичного устрою, принципи якого т!льки зародаувалися в рег!он1.

Л1в1 парт!! угорського сусп!льства на чол1 з М.Карой!, О.Яс1, Я.Герба!, Б.Куной, як пров!дна сила краТни початку XX ст., эробили г!дний внесок у повалвння Габсбургсько! монарх!! та формування угорсько! незаяежно! демократично! держави, повели боротьбу за розв"я-зання гострих м!днац!ональних протир!ч шляхом р!вност! та справед-ливост!, довели незаперечну пврввагу народно»демократично!, респуб-л!кансько! форыи державотворення над монарх!чною 1 нап!вфеодальною, по проводилася консервативними колами колишньо! Угоршини. Докор!нн! перетворення Угорсько! народно! республ!вси /УНР - 1918 - 1919 рр./ та Угорсько! радянсько! рвспубл!ки /УРР - 1919 р./ в1дпов1дали !нте-ресам як угорського, так 1 !нших народ!в колишньо! монарх!!, забезпе-чували прогресивне формугання !нституц!й угорсько! держави. Але через недостатки соц!ально«економ!чну розвинут!сть Угоршини, як 1 всьо-го сх!дноввропейського рег1ону, та несприятливе м1жнародне станови-ше демократичним силам ц!е! кра!ни, незважаючи на активну пол!тичну д!яльн!сть, не вдалося остаточно переборота абсолютизм, нап!вфеодаль-н! усто! у с!льському господарств1, забезпечити беаповоротн!сть прогресивних буржуаэно»демократкчних й соц1ал!стичнях реформ.

Внасл!док ц!лого ряду причин прогресивн! сили Угоршини зазнали пораэки 1 восвии 1919 р. в кра!н! встановився контрреволюц!йний режим Хорт! /1919 - 1944 рр./ - один !э р!эноввд!в тотал!таризму. Ус1 здобутки народно»демократично! та радянсько! республ!к в!дквдалися, значна частина поя!тичних парт!й л!вого спрямування /комун!ст!в, со-ц!ал!ст!в, радикальнюс демократ!в/ виыушена буяа вдатися до ем!гра-ц!1 ! там розгорнути активну д!яльн!сть по нагроиадкенню с.чл, удоско-наленню сво!х програмних документ!в з метою повалення хортизму. Про-тягом 20 - 40»х рок!в угорськ! демократи в ем!грац!Х в!д!грали пози-тивну роль у боротьб1 проти реакц!! на ввропейськону хонтинент!; !х-н! практичн! справи мали революц!йний 1 переважно прогресивний характер не т!льки у пор!внянн! з пол!тикои хортист!в, а й б!льш!стю дер-

жавиих режим1в, шо виникли в кра!нах реПону. Шльйонна угорська еи!грац!я, во зосередила свою д!яльн1сть в АвстрП, СРСР, Н!иеччи-и!, ®ранц!1, Англ!!, США, Канад!, уоооблсвала собой пародов! 1дзо-лог!! сусп!льно! думки початку XX ст. 1 справедливо оц!нюбться як значне явише нов!тньо! !стор!1 Угоршини. Та не дивлячись на те, шо ц! прогресивн! сили уособлювали собою найб!льа передов! !деолог!1, довели незаперечну перевагу демократично! й республ!кансько! форыи деркавотворення над ыонарх!ею га абсолютизмом, а цвнтристськ! прин-ципи мали неперех!дне значения, все ж вони протягом посл!дуючого 7СЬ=л!тнього пер1оду не т!льки не змогли ствердитися в Угоршин!, але й эамовчувалися 1 не знаходили застосування в кра!н!. Лише э к!нця 80=х рок!в, коли кра!на повернулася до буд!вництва правового сусп!л ства, 1деолог1я рвсаубл1канц!в нарешт! отримала свое г!дне визнання та належне застосування.

Важлив1сть даного дисертац!йного досл!дження полягав перш за все у тому, шо розкривае неперех!дне значения 1 повну перевагу цен-тристських, республ!канських принцип!в над ус!ма антидемократичними й антиправовими формами державно! влади, показуе позитивне значения союзницько! пол!ткки угорських л!вих сил 1 згубн!сть насл1дк!в без-компром!сност! й розколу в !хн!х рядах у ход! боротьби проти реакц! за побудову демократично! 1 незалежно! держави.

Зисв!тлення д!яльност! демократичних сил у боротьб1 проти тоталитаризму у м!жвоенний пер!од розширюе уявлення про шляхи буд!вницт-ва правово! держави, допомагач нац!онально=патр!отичним силам Укра!-ни забезпечити громадянський мир в момент перебування сусп!льства у призовому стан! 1 на початку формування незалежно! кра!ни.

Предметом досл!дження в три л!в! пол!тичн1 сили Угоршини /ра-дикальн! демократу, соц!ал!сти, комун!сти/ як р!вноц!нн! та р!внопр( н! теч1! сусп!льно! думки, котр! у перш!й половин! XX ст. становили пров1дний ! прогресивний таб!р кра!ни, забезпечили перемогу буржуаз-но«демократично! /»овтень 1918 р./ !' соц!ал!стично! /березень 1919 ] революц!й та започаткували незалекний ! демократичний шлях розвитку, Але восени 1919 р. цей курс кра!ни був зупинений п!д ударами м1жна-родно! !нтервенц!1, а народов! нав"язувався контрреволоц!йний режим Хорт!. В результат!, протягом 1919 - 194§ рок!в л!в! сили Угоршини приречен! були д!яти в ем!грац!!. Багатогранна д!яльн!сть ус!х трьох теч!й угорсько! ем1грац!1 /радикал!в, соц!ал!ст!в, комун!ст!в/ у бо-ротьб! проти тотая!таризму у м!жвоенний пер!од, за повернення Угоршини до народно! демократ!! 1918 - 1919 рр. перебувае у центр! увагг

даноУ прац!.

Хронолог!чн! рамки досл!дження. Висв!тлюеться 1стор1я бороть-би демократичнее сил Угоршини проти реакцП у м!жвовнний пер!од /1918 - 1939 рр./, впродовж якого демократи забезпечили незалеютий розвиток краКни, продемонстрували св!й р!шучий виб!р республ!кансь-кого устрою. 1хня перемога у 1918 - 1919 рр. в!д!грала прогресивну роль у житт! та св!домост! не лише .угорського народу, а й !нших народ!в рег!ону. Шсля поразки революц!й у серпн! 1919 р. л!дери угорсько! демократ!! зосередили свою д!яльн!сть в ем!грац!¥ 1 про-тягом 20 - 40=х рок1в не т1льки на в1д!йшли в!д попередн!х позиц!й, а й повели дедал! р!шуч!шу п!дготовку до повалення хортизму. В еы1-грацП розгориувся бурхливий посл!довний поступ ус!х трьох теч!й угорськоУ пол!тично¥ думки: формувалися програмн! документи, анал!-зувалися й виправлялися допущен! помилки 1918 - 1919 рр., ретельно вивчалася природа хортистського режиму, пол!тичний розвиток бвропи, накрвслювалися шляхи боротьби проти реакцП.

Початок друго! св!тово! в!йни вн!с 1стотн! зы!ни в становиша угорських демократичних сил, 1 1хня д!яльн!сть у Т939 - 1945 рр. ви-магае окремого наукового досл1дження.

Мета ! эавдання досл!дження. Метою прац! е спроба висв!тлити вс! три течП угорських л!вих сил /радикальних демократ!в, соц!ал!о т!в 1 комун!ст!в/ в единому антихортистському табор!, як р!вноц!нних союзник!в, ус! суперечност! та протир!ччя яких не виходили за меж! прогресивних устремл!нь; показати, то роз"еднуюч! мотиви, як найха-рактерн!ша оэнака !стор!ог'раф!Т минулого, не в!дпов1дае д!йсност!. На основ! неопубл1кованих ! опубл!кованих документ!в та матер!ал!в Угоршини, колишнього СРСР, АвстрИ, Шмеччини прагнемо вирватися з полону усталених оц!нок та верс!й, пробуемо наново й неупереджено переглянути !стор!ю л!вих сил Угоршини у боротьб! проти тотал!тариз-му. Задля досягнення цього автор поставив перед собою так! завдання:

- висв!тлити д!яльн!сть угорських демократичних сил у плошин! перш за все Тхньо! едност!, компром!сност!, як дом!нуючих фактор!в у сп!льному прагненн! повалити профашистський режим 1 в1дновити революции! завоевания 1918 - 1919 рр.; довести перевагу принцип!в совзни-цьхоТ пол!тики над згубним розкояьницькии курсом;

- показати, шо завдяки едност!, незважаючи на свою велику в!д-м!нн!сть кожного э трьох загон!в антихортизиу /радикал1в, соц1ал1с~ т!в, комун!ст!в/, боротьба за переыогу над реакц!ею була завершена усп!шно ! шо кожне з цих трьох л!вих утрупувань в!д!грало незапереч-

ну роль у торжеств! народно! демократ!! у визволэн!й б!д фашизму Угорщич!;

- розкрити !стор!ю становления державност! угорського народу» голоэн! проблеми, що перешкодкали мирному розвитку угорських рес-публ!к 1918 - 1919 рок!в;

- показати на приклад! взаемин Угорщини й Укра!ни у 1919 -1919 pp. безперечну перевагу демократичних принцип!в зовн!иньо! по-л!тики обох кра!н /р1вн!сть та незалежн1сть/ над посл!дуючим курсо! антшравового режиму, шо в!дзначався агресивн! ста та 1гнорування« справедливих принцип!в у взаеминах ы!к народами;

- наголосити, шо зазнавши поразки у серпн! 1919 р., угорськ! демократа, перебуваючи у вимушен!й еы!грац1! у 20 - 40=! роки, не в!дступали в!д сво!х основоположник принцип!в - в!дноьлення в кра!ь н! буржуазно=демократично! чи соц!ал!стично! респубя!к. У м!жвоенн пер!од угорська поя1тична ем1грац!я активно боролася проти тотал!т ризму на европейському континент!, зробила значний внесок у розроб лення шлях!в побудови угорсько! демократично! держави та л!квхдац! хортистсько! пол!тично! системи на сво!й батьк!вшин!;

- в умовах формування правового сусп!льства в Укра!н!, Угорши н!, !нших кра!нах Сх!дно! Бвропи виникае гостра потреба у вивчвнч! 1сторичноГ спаддши, шоб краше скористатися позитивниы доев!дои ик нулого, докласти вс!х эусиль для консол!дац!! здорових нац!онально патр!отичних сил ! втримати молоду укра!нську державу в!д эбочення до краШпх правих чи л!вих поч!тичних напрямк!в.

Наукова новизна даного досл!дження полягае у спроб! уперто в ход! вивчення д1яльност! л!вих сил Угоршини у перш!й половин! XX с довести, шо прогресивний таб!р г!дчо представляли три л!в! теч!! -радикальн! демократа, соц!ал!сти, комун!сти. До останнього часу в угорськ!й 1 радянськ!й !стор!ограф!! фактично пааувала едина точка зору, шо водорозд!л м!ж прогресивн!стю та реакц!^ч!стю проходить п aiHtY протистояння комун!гт1в 1 фатйзму, хортизму, контрреволвцП. Два пров!дн! загони угорських прогресивних сил /радикальн! демокре ти, соц1вл!сти/ викяючалися а ряд!в л!вого табору, а союзницька пс л!тика wis ними ! комун!стаии, шо мала реальне м!сце в житт!, не t робхялася !сторичною наукою. Жодна з праць не допускала гадки, шо ус! три сили належали до единого сусп!льного табор! л!вого спряму! ня. В дан!й робот! уперше доводиться, шо вс! три теч!! /радикали, соц!ал!сти, комушети/ в не лише представникаыи л!вих сил, а таког потенц!йними союзниками ! р1вноц!нниии партнерами демократичного :

прогресивного табору; в Тхн!й д!яльност! проти реакцП об"еднуюч! фактори перевешали над роз"бднуючими мотивами. В!дпов1дно до цього зроблена спроба б!льше об"ектив!зувати висв1тлення дано!' проблеми, дати ново !! трактування шляхом в1дходу в!д метод!в класового роз-кояу, роз"еднання, безкомпром!сност1, 1гнорування союзницькою пол!-тикою л!вих сил, штучного протиотавлення комун!ст1в соц!ал!стам 1 радикалам у боротьб! проти тотал!таризму.

Бперше показано, то угорськ! л!в! оили у м!жвоенний пер!од представляли весь спектр прогресивних !деолог!й XX ст., вони об"ед-нували в соб! ф!лософ1о в!льно конкуруючих ,в!дносин буржуазно=де-мократичного сусп!льства, соц!ал!стичного направления 1 комун!стич-них принцип!в. Шднята проблема е вузловим 1 найб!льш значним яви-ием нов1тньо! 1стор1! Угорщини 1 стала уперше об"сктом спец!ального досл!ддання.

У мотодолог!чному 1 теоретичному план! висв!тлення дано! проблеми зд1йснювалося на основ! застосування нового наукового методу. Досл!дник намагавться уникнути помилок багатьох сво!х пспередник!в, в!дхиляе роз"еднупч1 та розкольницыс! принципи як основоположн! й натом!сть застосовуе об"еднуюч! мотиви як б!льш характерн! ознаки, шо в1дпов!дали !сторичн1й !стин1. Завдяки д!алектичному розкриттю проблеми едност! ! боротьби протилежностей вдалося довести переваги сосзницько! пол1тики над згубним розкольницьким курсом л1вих пол!-тичних сил. Застосування нового наукового 1нструментар!ю допомогло значно об"ективн!ше розкрити даку проблему, дати нове трактування ряду важливих питань, що до цього 1гнорувалися або перекручувалися, 1 уникнути багатьох недол!к!в, що мали м!сце в минулому !стор!огра-фП.

Апробац1я прац!. Тема дисертац11 затверджена в 1нститут! 1сто-рИ Укра!ни АН Укра!ни, рукопис дисертац!! обговорений у в!дд!л! м1жнароднюс зв"язк!в Укра!ни цього ж 1нституту. Отримано консультант а важливих питань проблематики у пров!дних спец!ал1ст1в 1нститу-ту 1стор!! Угорсько! АкадемП наук та 1нституту военно! 1стор1! Угор-пини /Т.Хайду, Я.6мн1ц, Е.Шдерхаузер, А.Йожа, Ш.Тот/.

Вежлив! положения досл!дкення викладен! на.м!жнародних конференция:

- "Пропаганда ! анти$ащистська преса у роки друго! св!тово! в!й-ни в П!вденно=Сх!дн1й бвроп!", листопад 1978 р., Будапешт;

- м!жнародн!й конференцИ, присвячен!й б0=р1ччо Угорсько! радян-сько! республ!ки, бзрезень 1979 р., Ужгород;

- м!жнародн!й науков!й конференц!!, присвячен!й 100=р!ччю з дня народження Бела Куна, лютий 1986 р., Будапешт;

- на натаових конференц!ях !сторик!в /йрунзе, Льв!в, КиКв, Че н!вц!, Харк!в, 1982 - 1993 рр./

Основн! положения дисертац!йного досл!дження висв!тлено у тры монографиях, а також у 30=ти наукових публ!кац!ях, шо додаються у к1нц! автореферату. Загальний обсяг аубл!кац!й по тем! 35 друк. ар]

Практичне значения виконаноУ роботи:

~ фактичний йатер1ал, узагальнююч! висновки, пропонован! в ди-сертацН, !люструють неперех!дне значения республ!канських, центри ських принцип!в та л1берально=демократичноГ 1деологИ у ход! форму вання правового сусп!льства, показують згубн! насл!даи контррефор-ыаторських сил, якщо вони ионопол!зують владу в кра!н!;

- проблема едност! та сп1впрац1 л!вих сил на центристськ!й пл форм! в !стор1! кожного народу, у тому числ! й украТнського, нале-жить до числа найактуальн!ших 1 вузлових, вона стимулюе сусп!льств знавц!в до активно! участ! в ?! розррбц!, шо послугувувало б забез лечению едност1 демократичних сил у ход! формування молодо! держав Основа розумно! пол!тично! д!яльност!, як це показано у прац!, пол гас в центристских позиц!ях, лише це иоже об"една'ти зр1л! елемент

*революц!!, прогресу та здорового консерватизму;

- узагальнен! матер!али дисертац!! сприятимуть розробленню но вого наукового напрямку - !с.ор!! боротьби демократичних сил проти тотал! таризму в Бвроп! у перп^й половин1 XX ст.; читанню нових кур с!в лекц!й студентам гуман!тарних факультет!в з ц!е! ж тематики з застосуванням нового наукового 1нструментар!ю, викладеного в дисер тац!йному досл!давнн1.

Виходячи !з актуальное!! теми та поставлених эавдань, автор вважае правом!рним винести на публ!чний захист с 1дуюч! науково=те ретичн! ! конкретн! положения:

- л!в! сили Угорщини /радикальн! демократ, соц!ал!сти, кому-н!сти/, виходячи з прогресивних, нац1онально=патр!отичних позиц!й, в!д!грали пров!дну роль у здобутт! Угоршиною незалежност1 31 жовтн 1918 р. Завдяки !м у кра!н! мирно перемогли угорськ! народна 1 ра-дянська республ!ки /1918 - 1919 рр./, впровадаувалася демократична респ¥бл1канська форма пол!тичного устрою. Обвдв! революц!! пророст !з внутр!шньо! потреби угорського сусп!льства ! м!ж ними !саував к розривний зв"язок, обидв! боролися проти монарх!зму та реакц!!;

- в умовах хортистського режиму /1919 - 1944 рр./ кожна э трьох парт!й л!вого спрямування, ыо перебувала в ем1грац!1, в!д!гра-ла позитивну роль у боротьб! проти реакц!! на европейському континент!, у поваленн! хортизму у визволен!й Червоноа Арм!еп Угоршин! в!д фашизму та перемоз! народно! демократ!*. Але п!сля збочення Угоршини з к!нця 40=х рр. до тотал!таризму правов! й демократичн! принципи угорсько! демократ!! вит!снялися з сусп!льно=пол!тичного лиття краУни. До початку 90=х рок!в, поки Угорщина не повернулася

на шлях формування правово! держави, радикальн! ! прогресивн! !де! М.Карой!, О.Яс!, И.Гарба!, Б.Куна, Д.Лукача, шо були розробден1 в м!жво€нн! роки, не знаходили надежного застоаування в практичному китт! угорського сусп!льства. В!дродження ресаубл!канських принци-п!в п!сля 70=р!чного !гнорування св!дчить не лише про '/хне непере-х!дне значения, а й про значау перевагу над монарх!чнсп 1 тотал!тар-ною формами державно! влади;

- практичн! й теоретичн! справи угорських демократичних сил в ем!грац!! у м!жвоенний пер1од у пор!внянн! э пол!тикою хортист!в носили революц!Йний ! переважно прогресивний характер. Серед р!зних систем орган!зац!! та управл!ння сусп1льством вони в!ддавали перевагу демократичн!й республ1ц!, пол!тичну та економ!чну основу яко! становили центристськ! сили та л!берально=демократична 1деолог!я. Режим Хорт! являв собою один !з р!зновид!в тотал!тарно! системи, шо за-панувала у XX ст. у багатьох кра!нах як форма державно! влади, коли при певних обстовинах в руках окремо! пол!тично! групи чи парт!У зо-середжувалася монппол!я на економ!чну, пол!тичау, сридичну та !нфор-мац!йну владу, що моб!льно використовувалася як у власних, так 1 у державницьких !нтересах;

- пол!тика угорських демократичних сил у м!жвоенний пер1од фор-мувалася не лише п!д впливом позитивного розвитку €вропи /пад!ння монарх!й, революц!йне п!днесення у 1917 - 1919 рр., поаирення л!бе-рально=демократично! 1деолог!У/, але й в умовах негативных фактор!в /зм1цнення 1 лоширення антиправових та антадемонратичних сил на континент!/. Все це у сукупност! в!дбилося на !хн!х практичних справах. А саме: простежувалася протир!чив1сть позиц!й та п!дход!в у вир!шен-н! багатьох вузлових питань, шо повинн! були б розв"язуватися вс!ыа трьома теч1ями л!вих сил на компром!сн!й, союзницьк!й основ!;

- д!яльност1 угорських демократичних сил в ем!грац1! у м!жво-енний пер1од властивим було дом1нування об"еднуючих мотив1в над ро-з"еднуючши. В численн!й 1стор!ограф1! дан! питания до останнього

часу розглядалися лише як розкольницьк1. Насправд!, д!яльн!сть л!-вих сил представляв собою едине ц!ле, не дивлячись на складн! !дей-н! метаморфози, шо були !м властив1. Хортизм робив yci три теч!! угорських л!вих сил потенц!йними союзниками, в його оц!нках yet вони не мали 1стотних роэходжень. В планах демократичних сил хортизму н!яких перспектив не в!дводилося, його сл!д було революц!йно зниши-ти й в!дновити пол!тичну систему 1918 - 1919 pp.;

- на основ! глибокого анал!зу д!яльност! пол!тичних сил Угорши ни м!жвоенного пер!ода вдалося побачити, шо водорозд!л м!ж демократ ними i реакц1йними. .напрямками гостро проходив у розв"язанн1 трьох принципових питань:майбутнього влаштування сусп!льного лад/ кра!нн народно! демократ!! чи збереження монарх1чного режиму Хорт!; вир!-шення територ!ально! проблеми з сус!дн!ми кра!нами - демократична та взаемоприйнятним переглядом несправедливого Тр!анонського договору 1920 р. чи насильницькою його рев1з!ею з грубим порушенням !н-терес!в сус!дн!х народ!в; формування конфедерац!! народ!в П!вденно<= Сх!дно! Европи як вежливо! прогресивно! форми сп1в!снування й т1счо го сп!вроб!тництва незалежних народ!в та держав. Якшо угорськ1 демо-крати були прихильниками справедливо! реал!зац!! цих питань, то хор тисти в1дквдали !х 1 прагнули зберегти свою владу й забезпечити до-м!нуюче становище угорських !нтерес!в у рег!он1;

- на приклад! Угоршини зроблено висновок, що ступ!нь прогресив-ноет! чи реакц!йност! пол!тичних сил найкрашим чином простежуеться за IxhIu ставленням до державницьких прагнень свого народу, здатн!с-тю впровадити й збер!гати демократичн! принципи сусп1льного устрою. Л!в! кола кра!ни представляли й пост1йно в!дстоювали республ!кансь-ку форму державной!. Перебуваючи в ем!грац!!, вони удосконалили сво! програмн! завдання знову ж таки на республ!канських принципах Контрреформатори на чол! з Хорт! практично й шведко нав"язали народов! абсолютистську монарх1п з яскраво вираженою кастовою системою пол!тично! та економ!чно! влади. Виключення !з жкгтя принцип1в гро-мадянського сусп!льства принесло негативн1 насл!дки угорському та сус!дн!ы народам.

И. КОРОТКИЙ 3MICT ДКСЕРТАЩI

Праця обсягом 20 авторсьяих аркуш1в складаеться 1з вступу, семи розд!л1в, висновк1в та б!бл!ограф!1.

У вступ! обгрунтовуеться доц!льн1сть вибору теми, П новизна, пропонуиться нов! методолог!чн! принципа досл1джёння, сформован! основн! положения, шо виносяться на захист.

Перший розд!л - "Л!тература, джерела ! методика досл!дження" -присвячений !стор1ограф!1 дано! науково! проблеми, анал!зу джерель-но! бази, характэристиц! видрукувано! дос! науково! л!тератури. По-даеться понят!йний апарат науково! терм1нолог!!.

Шдкреслено, шо висв!тлення дано! тематики з класових позиц!й у минулому не давало змоги створити цШсну картину 1сторичного процесу, не повн!сто звдовольняе нин1шн!й р!вень наукових 1нтерес!в. Адже добре розкритий внесок комун1ст!в у боротьбу проти контррево-люц!йного режиму в Угорщин! при одночасному замовчуванн! та прини-женн1 рол1 радикальних демократ!в 1 соц!ал!ст1в у ц!й боротьб! е не-виправданою й помилковои пол!тичноо акц!ею. А сама: вилучення !з антихортистського табору цих двох пол!тичних сил, вгасреслення !х з 1стор11 та позбавлення права на 1снування !хньо! 1деолог11 призвало у повоенн! часи в Угорщин1 до формування спотворено! св1домост! трудящих, зб!дненого уявлення про боротьбу демократИ проти реакцН, завермилося насадженням л!дерами компарт11 монопольного права на одноос1бну владу 1 репрезентац!ю демократ!!, ио завдало шкоди утверд-женню народовладля.

Джерелыгу базу даного досл1дження становлять арх!ви Угорцини, Укра!ни, Рос!!. Основна !нформац!я почерпнута з арх!ву 1нституту военно! !стор1! Угоршини, де збер!гаоться матер1али м!н1стерства оборони ц!е! краТни м!жвоенного neplosy / Hadtort<5nelmi Intgzet Levil-thra - kl/. Зокрема, другий в!дд1л генштабу протягом 20 - 30=х ро-к!в систематично збирав 1нформац1п про угорську еы!грац!с. Починаючи з 1920 р., шоквартально прац1вникаии цього в!дц!лу готувалися аиал!-тичн! дов!дки про д!яльн!сть угорсько! пол!тично! ем!грац1! та про небезпеку II практичних д!й 1 р!шень для режиму; Kplu того, систематично готувалися допов!дн! записки, дан! для урядових к!л про комун!-стичний рух в Свроп! /передус!м в Радянському Сооз1, Австр!!, Н!меч-чин1/, а також анал1тичн! матер!али про загальнопол!тичне становище у кожн!й сус!дн!й з Угорщиноо кра!н1. Дана робота мала пост1йний характер, добре в1 гщрацьованиЯ мехсн!зм виконання.У цьому в!йськовому в!дэмстгЛ про угорську пэл!тичну euirpaniio буЛ'> з!брано значку 1н},ор-

мац1ю, важлив1 матер!али, шо регулярно надходили в!д посольств, м1-н!стерств, а також агент!в, завербованих в ycJx трьох юч!ях угор-ськоУ ем1грац1Ь Це передес!м ряд програмних р1шень карой!ст!в, со-ц!ал1ст1в, комун!ст1в з визначенням лол!тичних завдань ixHix кер1в-них орган!в. Особливо ц!нними е матер!али про форыування за межами Угоршини збройних орган1зац1й, р!шення кер!вних орган!в пол1тично! ем1грац1У, Hani лен! на збройне повалення хортистського режиму в кра1н1. Надзвичайно¥ ваги е документи колег!! м!н!стерства оборони /в!дц!ли "С" 1 "Д" - в1йськово=пол1тично1' та в1йськово=прикордонно! служб/, шо м!стять ,рекомендац!У контрзаход!в проти антихортистсько-го руху всередин! Угоршини та за YY межами. Автором опрацьован! ма-тер1али даного арх!ву, шо нал!чуе понад 200 опис!в з к1лькома тися-чами справ, як! масть безпосередне в!дношення до пропонованого до-сл1даення.

1ншим важливии джерелом 1нформац1У став apxts 1нституту су-сп!льних наук - колишн!й арх!в 1нституту icioplY napTiY при Щ УСРП / Az MSZMP Pirttortineti Int6zot<5nek Archivuma - PI. Arch. /, у якому зосереджен1 арх!ви kom.yh1cth4hoY, соц!ал=демократичноУ пар-т!й, значн! мотер!али про кер!вн! ор^ани, документи yropcbKoY сек-цН Ком1нтерну та про угорських пол!тем1грант1в, як1 перебували в р!зних краУнах Свропи. Велику ц!нн!сть становлять документи фонду 500 про д!яльн1сть угорсько! комун1стично! ем1грац!1, шо були в б0=т! роки передан! з СРСР до Угоршини.

Значними € матер1али Державного apxtey Угоршини, Еудапештськог uicbKoro державного apxisy, ряду обласних парт1йнк, державних apxl-в1в, шо були вилучен!,з них 1 передан1 до арх1ву колишнього Ihcthtv ту IcToplY napTiY. Це насамперед документи сл!дчих i таемних орга-н!в, у яких розкриваеться д!яльн1сть КПУ, СДП, радикальних демокра-т!в, персональн! справи, домашн! арх1ви та спогади актив1ст1в угорських революц1й 1918 - 1919 pp., учасник1в антихортистськоУ бороть-би у 20 - 40=1 роки, значна частина -BHflpyKyBaHoY л!тератури в ем1-rpaulY.

Дуже придалися матер!али Державного epxtey Угоршини / jjagynr Oraz&gos- Leviltkr - K0V, зокрема справи фонду М1н1стерства внутр! Hix справ про ем{грац!йн1 процеси, а також р1шення урядових орган!в нац!лен1 на ослабления та 1золяц1ю населения в!д впливу aIboY 1деол г1! в сусп!льств1, характеристика угорських демократичних сил, перс нальн! справи л!дер!в yropcbKoY eMirpaqtY, сл!дч1 та судов! справи про угорських комун!ст!в 1 соц!ал1ст1в. Серед матер!ал1в мЬПстерст

ва закордонних справ ц!нними е пов!домлення заруб!жних представ-ництв про життя уторсько! ем!грац!!. Певну вагу мають фонди телеграфного агентства Угоршини, заруб1жно! та в!тчизняно! преси цього ж арх!ву.

Особливу роль в!д!грали державн! та в!домч! арх!ви, де збер!га-ються матер!али видатних д!яч!в уторсько! демократ!!: арх!в М1хая Карой! Лнститут tcTopt! УАН/; державний арх!в Дьердя Лукача; с!мей-н! арх!ви Я.Рева!, Б.Балажа, М.Залки, К.Маннгейма, що збер!гаоться у в!дд1л! рукопис!в Б!бл!отеки АН Угорсько! Республик. Серед них е й ряд програмних документ!в республ1канц!в, комун!ст!в, дискус!йн! матер!али 20 - 30 - 40*х рок!в про шляхи народно=демократичних пере-творень в Угоршин!, rao м!стять передов! й радикольч! 1де!, але через догматизм колишнього кер!рництва не знаходили свого практичного за-стосування.

Ц!нними виявилися матер!али арх!в!в колишнього Радянського Союзу /центральних державного та парт!йного Рос!!, Укра!ни, Ки!вського, Дн!пропетровського, Донецького, Харк!вського обласних, с також мате-р!али домашн!х арх!в!в угорських пол1тем!грант!в р СРСР/. Завдяки !м вдалося простежити генезис радянського сусп!льства до антиправо-во! та антидемократично! системи, що мало траг!чн! насл!дки для де-мократичних сил кра!ни, у тому числ! й угорських ем!грант!в у 30=1 роки.

В процес! роботи над дисертац1ею використовувалися матер!али авторитетних учасник!в боротьби проти хортизму /Е.Гере, Е.Анд!ч, 3. Санто, Р.Санто, К.Карой!, Д.Дукач, й.Рева!, 1.Хуня, 1,Фр!ш, М.Балог, Б.Балаж, Л.Веше!, Л.Варга Срог, 1.Каша/, шо збер!гаються в арх!вах Угоршини, а також уже опубл1кован! спогади Б.Кун, А.Х!даша, А.Точа-ша, Д.Лукача, Ш.Серен!, М.Кахана, Е.Ш!ка, Е.Ш!нка, Д.Яса та багатьох 1нших .

^ TamlshetevSk.Viaozaemlékezések a Macyaroraz&ei forradalml r¿3ztvevSit8l. 3/b,4/a-b-c-d. köt., Bp.,1978-1968; Heveal Gy. E®r m<?rn8k a forradnlonban. Bp.,1965; Slk E. Vihar a levelet...2p.,1968; Hidna A. Vilbgotjärt norok. Bp.,1973; Ibid. Szdlok az ldShíz. Bp., 1279; KnhAna Ы. Sovbrc'isok kónvve. Bp.,1973; Domokoa I. Kát per epy kotetben. Bp., 1973; Талмз A. Lntonlatíl а у,Ч1йз&£1с. Bp.,1981; Kun B-n%. Kun Béla. Bp., 1978; Jboz D. BudapesttSl Budapeotig. Bp., 1971; Ibid. Е1зо kézbSl. Bp., 1976; Szcrényi 3. Erdemes volt. Bp., 1985; Lukica Gy. l'.e^élt eondolkoz?i3. Sletrnjz nacnóaznlapon. Bp., 1989; SirJte E. Er-y reß4ny reßinyo. !.:onzkv?.i nanló.lef'yzetek 1935-1937. Bp., 19B9.

Широко залучалися й р!зн! документальн1 аубл!кацП*.

До даерельно! бази ол!д в!днести й пер!одичн! видання - дру-кован! органи угорсько! пол1тично! ем!грацП, а також 1нш1 ввдачня м1жвоенного пер1оду, в яких ум!шено важлив1 матор!али з досл1джува-

HOÏ TOMJ^.

IcToptorpaçf.ifl проблеми. Висв1тлення рол1 л1вих сил в icTopiï угорського сусп!льства neptnoï половини XX ст. до останнього часу не отримало свого як1сного розв"язання, бо на ïx наукове розроблення не з"лвлялося соц1ального замовлення та зац1кавленост1 тих сил, кот-pi формували пол1тичну впаду в Угоршин1. За режиму Хорт! ця робота заборонялася. В л!слявоенн!й Угоршин! дан1 питания розглядалися тен-денц!йно: б!льш!сть эдобутк!в у боротьб! проти реакцЛ приписувала-ся переважно комун1стичним силам, а сам !хн!й внесок у перемогу над хортизмом 1 фашизмом несправедливо, всупереч 1стин1, безм!рно пере-б!льшувався.

1 Dokumenturnok a magyar pàrttôrténet tanulmànyazhsàhoz. 1-5. köt.,Bp., 1954-1955; A magyar munkàsmozgalom tortdnetinek vàlogatott dokumentuœai. 5,6/a,6/b. kot., Bp.,1956-1960._Dokumentumok a magyar forradalmi munkàsmozçalom torténetébol. 1-3.köt,,Вр.,19б4; Iratok az ellenforradalam torténetéhez 1919-1945, 1-5.kôt., Bp.. 1956-1967-, îamàs A. A 10055 tôrténete. Bp.,1973; Madzsar Jôszef vàlogatott irisai. Bp.,1967î Rêvai J. Vàlogatott tôrténelmi iràspk. 1-2.kot.,Bp., 1966;Landler J. Vàlogatott beszédek éa iràBOk. Bp..1960; Alpàri Gy. .Vàlogatott iràsai. Bp.. 1960; Lengyel Gy. Vàlogatott iràsai. Bp,, 12.65; Kun B. Vàlogatott iràsok йз beszédek. 1-2.kGt,,Bp.,1966:Üldö-zott koltészet. Bp.,1964; Свак szolgàlati hasznàlatra. Вр.,19Ь8; Hollos E. Rendôrség, csendSrség, VKF-2. Bp.,1971; liera engedélyezem. Bp.,197^; Hogfigyeléa alatt...Dokuraentumok a horthystn titkosrendôr-ség mûkodésébSl. Bp.,1977; Lékai Jànoa polltikai palyàja. Bp.,1976; Kàrolyi-M. Vàlogatott.iràsai. 1-2.kot.,Bp.,1964; Kàrolyi Kihàly levelezése. 'i-5.köt.,BP., 1978-1994; Бела Кун 0 Венгерской советской республике. -M., 1966.

.. "Béeni Magyar Uloàg". "Az Ember", "Vilàgopflàg". "Proietàr", "Voros UJsàg", "Kommunismus", "Die International. ', "Szabad Szd", "Dolgozik Lapja", "Rundschau", "Elore", "UJ ElBre", "Internationale Presse Korrespondenz", "UJ Màrcius", "Sarlô éa Kalapàcs", "UJ Hang", "Kanada! Magyar UJoàg", "Szabad anorikai UJoàg", "Arbeiter Zeitung",

ввда" /Москва/, "Из' вестия - BIcti ВУЦВК"

'/тч ^ ' ? аула /

/Богодуххв, XapKtBCbKoY облает!/.

Спотворювалася реальна !стор!я й самоУ ГСомпарт1! Угоршини. Схематично висв!тлювалася YY д!яльн1сть у 1919 - 1925 та 1935 -45 рр., а пер!од э 1926 по 1933 рр. "випадав" э поля зору досл!д-ник!в, бо в т1 роки догматичн! тенденц!У явно переважали в комун1-стичному рус!*.

Тим часом д!яльн1сть демократ!в та соц!ал!ст!в принижувалася, була обмежена лете виданнями окремих праць в1домих д!яч!в, а ввдру-кувана литература розглядае проблему спрошено, що знижуе YY наукову ц1нн!сть . I хоч octohhIm часом розпочалось активне вивчення даного питания, докор!нних зм!н !ше не в!дбулося. Нав1ть останн1 э праць, ввдан! на рубеж! 80 - 90-х рок!в, продовлсували попередню л!н!ю -применыували 1н$ормац1ю fipo участь радикал1в та соц1ал!ст!в у боро-тьб! проти хортизму, за торжество 1деал!в революц!й 1918 - 1919 рр.3.

„Калии Д. Движение за независимость Венгрии 1936 - 1945 гг. -М., 1968; История венгерского революционного рабочего движения. В 3=х т. - М., 1970 - 1974; Николаенко К.А. На баррикадах свободы. Венгерские интернационалисты в борьбе за новый чир. - М., 1988; А Komraunlsta pkrt azöveta<5gl politikäja 1936-1962. Вр.,19б6; Sägvkrl A. Nrfpfront 4в koalicii Jlagyarorazkgor. 1936-1943. 3p.,1967; Botlen 0. Parizn,Kadrid,B6ca. A Komintern egyoägpolitik&jQ 1'j33-1y37. iip., 1?6b; SzabO А. A Kommunlatnk Kagyarornzägi Pirtjänak ujj&szervezfine 1919-1925. Bp.,1970; А КИР ela8 kongreoazuoa. Bp., 1975;l!unkaanozga-lom törtfSneti tanuliinyok. Bp.,1976; Timär E. Igaz eaznik erej<5vel. Magyar kommuniota oajtd a Szovjetuniaban 1917-1945. Bp., 1276; KonJ&t I. A komnuniota mozgalom vilhglap^a. Az Inprekorr tortiiinete. Bfi., 1977; Kuzdolmes ¿vazbzad. Pejezetok a mngyar munk&snozgalon torWnet^bSl. Bp., 1978; Salamon К. A Karciusi front. Bp.,1980; 3z<5-kely G. A Komintern egyoigpolitikJiJa. Вр.,1984;Вогз?ту1 Oy. Kun Вй1а. Bp.,1966; Ibid. Kun BSla. Politlkai ¿letrajz. Bp.,1979; Nemea D. Kun B<51a politlkai 61etütJbröl. Bp.,1985; Arokay L. Kun 3<51a. Bp.,1966; Kun B(51a. Bp.,1986; Plnt(5r I. RSzea Ferenc. Bp.,1983.

2 Khroivi M. Vhlogatott ir&oai. Bp.,1964, 1-2. köt.; Ibid. Bgy og«5sz vilkß eilen. Bp., 1965; Ibid. Hit, llluzlik nilkul. Bp.,1977; Jeranltz J.-Lltv&n Gy. Szerette az lgazaägot. 3p.,1977; Hajdu T. K&rolyi Uihhly. Politlkai ¿letrajz. Bp.,1978; Schonwald Р. A KHrolyl per. Bp.,1985; Jänzl О. A Habazburg l'.onnrchla felbomlhsa. Bp.,1932; Ibid. A nemzeti ällanok kialakul&sa ¿3 a nenzetla<5gl k<5rd<53. Bp., 1986; Kelen J.-ВагаЬЬэ Gy. A n4ptribun. Pejezetek Bokhnyi Dez30 ё1е«ъ81. Bp.,1964;Korajit I.-Pöoai А. A szabadobg v&ndoral. Kagyar antifaaiaztak Franclaorszhgbnn 1934-1944. Bp.,1973; Er^nyl T. Szoola-lizraua a BzizadelSn. Bp., 1979;Korea P.-Er<?nyl T. Kunfi Zaigraond ¿letütja. Bp.,1974; biptai Е-пё. A Kagyarorazägi ßzoclaliata nunkas-i^rt 1925-1928. Bp.,1971; Plntir I. A azoolaldemokrata pärt tortönete 1933-1944. Bp.,1i80.

3 Kkrolyl Itlhaly levolez^oe.1-5.köt.,Bp., 1978-1994; Jhazi 0. А nagyar kalvaria, nagyar fölt?umd!i3. Bp.,1989; A szociildemokrioia I.Iagyarorszhgon,164S-1948. Bp.,1990; Uagyaroraz&gi pürtprogrämok 19191944. Bp., 1991; Краткая история Венгрии. -M.,1991.

Найб1льший внесок у вивчення дано!' проблеыи зробили сам! л!дари угорських демократ!в, як! активно д!яли в ем!грац!!. Серед них передачам сл!д назвати прац! М.Карой!, О.Яс!, Е.Кунф1, Ш.Гарба!, Е.Гарам!, А.Фаркаша, Л.Хатвана, Б.Куна, Д.Лукача, ДЛйеша, Г.Андо-ра, Л.Кашшака, Я.Мажа, Й.Рева!, Е.Беттельгейма. 3=п!д !хнього пера в м!жвоснний пер!од вийшло так багато розробок, шо один лише пере-л!к ïxHboro доробку складе велик! томи. Особливо сл1д наголосити, шо першим icropiorpa$oM дано! проблеыи залишаеться професор Е.Майу який у 1931 р. ведав у Мюнхен! працга, присвячену конституц!йност! перемоги УНР та УРР 1918 - 1919 pp., д!яльност! угорських л1вих си у 1918 - 1925 pp. Бона не втратила науково! ц!нност! до останнього часу .

Протягом 50 - 80=х рок!в в СРСР, Угоршин! ц!леспрямовано до-сл1дясувалося зростання впливу Еовтнево! революц!! в Pociï на угоре к! революции! процеси у XX ст. 3"явилася обширна nlrepawpa^. Цей

1 LCayuaz Е. Sturm auf Ungarn. Vokokomnisäre und Genossen im Auslande, biünchen, 1931.

2 Октябрь и революционное движение в странах Центральной и Юге Восточной Европы /1917-1923 гг./. Указатель литературы. 1945-1965. -M..I9S8; Там же. Указатель литерагушЛ966-1981. В 2-х чч. -М., 1983; Там же. Указатель литературы. I98I-I985. -М.,1987; Великий Октябрь и революции 40-х годов в странах Центральной и Юго-Восточ} Европы. Указатель литературы. 1967-1976. В 4-х чч. -Ы.,1977: Вели-,кий Октябрь и революции 40-х годов в странах Центральной и Юго-Вог

точной Европы. -М.,1977; Из истории народно-демократических и соц| диетических революций в странах Центральной и Юго-Восточной Еврош -М. ,1977; Великий Октябрь и эволюции 40-х годов в странах UeHrpaj ной и Юго-Восточной Европы. -М. ,1982; Великий Октябрь и соврамен-носгь//Великий Октябрь и мировое развитие. -М.,1988; Венгерские ш тернационалисты в Октябрьской революции и гражданской война в CCCJ В 2-х г. -М., 1968; Иожа Д.,Милеи Д. Венгерские интернационалисты борьбе за победу Октября. -¡Л. ,1977; Щербаков Ю.Н. Искры Великого Октября. -М., 19§2; Великий Октябрь и Венгерская советская республика . -M., 1983; Фарсов Ф.И. Ленин,Коминтерн а становление коммунистических партий. -U.,1985; Великий Октябрь и рождение мевдуна-родного коммунистического движения. -М.,1986; Великий Октябрь и н. рода стран Центральной и Юго-Восточной Европы. -J.,1987; Им славу дала Украина. I9I7-I920. -К., 1989: Коммунистический Интернаииона. Краткий исторический очерк. -М.,1969; Лейбзон Б.Ы.,Шириня К.К. Поворот в политике Коминтерна. Историческое значение УП конгресса Коминтерна. -М.,1985; Международное рабоче_е движение. Вопросы_ист рии И теории. Т.У-У1, -M., 1981;д nemzetközi raunkasmozcalom torté nete 1830-1945. Bp.,1973; Ibid. 1945-1974. Bp., 1975; A ozociali3to forradalomért. Bp.,1975; Szabd A.Gy. A proletàrforradalom vilhçnég te. A filozófia bir^lata. Bp.,1977; A Komnuni3tn Internncionalé to ténote. Bp.,1977; Kuzdelmes óvazhzad. Bp.,1978¿ Budapest-I.Joazkrva. Szovjet-Oroazorszhg ■ éa a lîagyarornzàci Tanàcskoztàraaahg kapcsolnt thviratok tukrében. Bp.,1979.

масив праць характеризуемся значноо за{деолог!зован1стю та однобоким, лише позитивним висв!тленням впливу под!й в Pocií та СРСР на внутр1Шньопол!тичн! процеси в Угоршин!, a bcí негативна траг1ч-н1, суперечлив1 питания обминаться. Найгостр1ш1 аспекти ц!е1 проблематики: об"еднання угорських соц!ап1ст1в i komyhíctíb 21 березня [919 р.,наростання розходжень м!ж угорськими демократаш="зах!дшжа-т" /В1день, Париж/ i "сх!дняками" /Москва/ в м!жвоенний nepiofl, за-1Ш1ИИСЯ до цього часу нерозробленими. Зазначимо, шо л!дери радикаль-íoY, соц1ал!стичноУ та комун!стично! 1деолог1й /в!денц1/ схвально зц1нювали об"еднуюч1 акц1У л!вих сил 1 в!ддавали перевагу демократич-1им принципам формування сусп!льстза в Угоршин!, делал! в!дмежовува-гася в1д метод!в соц!ая1стичного буд!вництва з СРСР .

Особливу категор1ю являс собою л!тература з tcTopt! УНР i JTP ■а боротьби угорських л!вих сил проти хортизму в м1жвоенний пер! од, [о м!стить значну об"ективну }нформац{ю й ряд важливих bhchobkíb^. !оча й тут простереться упереджений показ icTopl'í УНР, порулення ринцип!в ¡сторизиу у висв!тленн1 рсволюц!йних под!й в Угоршин! 918 - 1919 рр.

НоПадекват1ше вдапося розкрити вузлов! питания icTopi'í Угорши-и першо! половини XX ст. тш аквдем!чнии працям, шо були присвячен!

I S&rolyi llihMy lcvfolc2(5so. 1. köt.,Bp.,1978, 430-431 .old.; .kot.,3p.,1990, 685. old.; 3.köt.,Bp.,1991. 173,336,863.o3d.; Lukies r. Tortdnden oo oozthlytudat. 3p.,1971; Ibid. ¡'.nrrlznuu und__3ta-'.nla t?iu3■ Politioclio Auf/mtKS• Hfijnbuj'2» 19T0; P^rt'tor't^nß't A Koslen^— rek. 1970, 3.3Z.,180-181.old.; Ibid. 1979. 3.az.,?08,2?3.old.; Ibid. >04. 1.oz.t 28-29,46-47. old.; TamicnEtevÄk.3/b.köt., Bp.,1978, 332, 10,677.old.; 3zabd A.Gy. a-proletiirforrcdnlorn vilä&Kizete. A filozii-a birUata. Bp.,1977.

p

Лебов M.ö. Вонгерсная советская республика. - M.. 1959: Гран-ik I.M. Роб1гничий рух Угоршини 1919 - 1925. - Льв!в, 1968; Нежш-:ий Л.Н. Венгерская советская республика в 1919 году. - М., 1969; юян В.М. Угорська Комуна 1919 р. - Льв!в, 1970; В.И.Ленин и обращение Коммунистических партий в странах Центральной и Юго=Восточ-'й Европи. - М., 1973; Липтаи Э. Красноармейца, вперед! - М.. 1986; волюционный путь Венгрии к социализму // 'шелицки Б.и. К 60=летию

нгерской советской республики 1919 г. - М., 1979; Нихолаенко К.Д. нгерская советская республика. - М., 1989; Hnjdu Т. Az onzirözsas-rraaalcm. Bp.,1963; Ibid. Az 1918-аэ Kincybrorszhci polc^rit demtikra-тая forradalom. Bp., 1968; Ibid. A I/Iacyarorazäßi Tan.aoskoztaraanig. .,1969; Siklia A. A Habozburg birodalom felbomlhaa. A пасуагогзгас* rrndnlom.Bp,, 1937; Bornhnyi Gy. OktobertÄl roäroiuaig. Эр.,1938; ■юз P. Log?illia.ia 111осМ1з Bunk&orcozcaloni /1919-1944/.Зр.,1988; iagy Za.iMagyarorszätg tört^nato 1919-1945. Debrecen,1991.

комплексному висв1тленню соц!ально=економ!чного розвитк* краУни*.

Щлком новим i важливим для даного напряму 1сторично! науки Сх!дно! бвропи стало вивчення IcTopiÜ антидемократично! й антиправо во! державно! системи - тотал1таризму. Перш! анал!зи зародження то-тал!тарно! влади в кризових ситуац!ях зд!йснено ша в 30=х роках /прац! М.Хоркхеймера, О.Л.Неймана, К.Поппера/. П!сля в1йни у вивчеи ня цих проблем зробили вагомий внесок в!дом! вчен! - X.Аренд, К.Яс-перс, Е.Фромм, З.Бжезинський, Г.Маркузе, Ж.Келсв, М.Ормош. До них наприк!нц! 80=х рок!в почали п!дтягуватися й рос!йськ! ф!лософи -В.С.Нерсесянц, В.М.,Найтуков, К.С.Гадж!ев*\

Вивченню характеру державно! влади в Угоршин! м!жвоенного переду присвячено чималий масив науково! л!тератури. Це, Головины 4i ном, прац! ТЛ.Беренда, Д.Ранк1, Л.Маркуша, Ф.Пелешке!, Д.Немеша, М.Ормош, М.Лацко, М.Корома, Ш.Коня, МЛнце, Б.Сабо, АЛ.Пушкаща, Б.2ол1цк!. Б1льш1сть угрознавц!в - !сторик!в та економ!ст!в - схи-лясться до думки, шо хортизм як тотал!тарна форма державно! влади мав яскраво виражену контрреволоц!йн!сть у пор!внянн! з революц!я-ми 1918 - 1919 рр.. з! значними елементами фашизму*5.

1 История Венгрии. В 3=х т. - М., 1972; Magyarorazig törtinetc 1910-1919,1919-1945. 8.kot.,Bp., 1976; Berend T.I.-Ränki Gy. Kääisp-Kelet-Europa gazdag&gi iejlCd^se g 19-20.sz&zadban« Bp., 1976; Bert T.I.-Szuhay tl. A tokls gazdaskg tortÄneto Mjigyaroraz&eon 1848-1944, Bp.,1978; Borend T.I. V&lsbgos €vtizedek. Когёр-ёз Kelet-Europa а kdt vilbghbboru kozött. Bp.,1982; Berend T.I.-Knut Bt VblsKg-reces! ezii-thrsadalon. Bp.,1987; Juhäaz; OY. Hagyarorsz&g külpolitikäja. 1918-1945. Bp., 19S8.

2

Тоталитаризм крк исторический феномен. -.,М., 1989: Норсесян B.C. Философия права: история и современность // Гегель Г.В. Филос Фия права. - М., 1990; Кайгуков В.М. Эволюция диктата. - П., 1991; Желев й. Фашизм: тоталитарное государство. - м., 1991; Тоталитари К истории и теории вопроса. - М., 1992; Юровская А.Я. Тоталитарный жим: его сущность и признаки. - шб. - 1992; Поплер К. Открытое о шество и его враги. В 2=х т., -М., 1992.

<3

Немей Д. Освобовдееие Венгрии. - М.. 1957; Пушкаш А.И. Венг рия в годы второй мировой войны. - М., 1966; Пушкаш А.И. Возникнов _ние и крах фашизма в Венгрии // Новая и новейшая история. - 1970, В 3, 5; Пушкаш А.И. Внешняя политика Венгрии /ноябрь 1918 г. - апрель 1927 г./. - М. ,1981; Кризис политической системы капитализма странах Центральной и Юго=Вос точной Европы. - М.,1982}. Korom м. А fasiznms Ъик&за Magyarorsz&gon. Вр.,1961( "TörtÄnelmi Szemle". 196 3-4«sz.; Ormoa M.-Inoze M. Eurdrai fasizmusok 1919-1939. Bp.,1976; A fasizmua ideoldgiiij&rdl. Вр.,19вЗ! Ormoa Ы. Mussolini. Bp., 1987 OrmoB M. N&ciznus - fasizmus. Bp., 1988.

Чималий внесок у висв1тлання" 1сторП Угоршини м!жвоенного пе • р!оду ^{йснено ужгородськики вченшн - 1.М.Гранчакои, В.М.Трояком, В.В.Хайнасом, ПЛ.Халусом*.

В 1стор1ограф1ччому план! иають велику вагу прац! з 1стор1! угорськоТ ф1лософП^ та л!тератури?.

Другий розд!л - "Угорськ! революцИ 1918 - 1919 рр. та Кхн! пол!тичн1 насл1дки" - висв!тлюв процас становления державност! угор-ського народу, боротьбу демократичних сил проти реакцП за формувпн-ня незалежного демократичного устрою в кра!н1. В умовах нароствннн { загострення нац!ональних супвречностей, поразки у пврш!й св!тов!й в!йн1 Габсбургська багатонац!ональна кра!на йшла до роэпаду. Револю-ц1йне п1днвсення, шо переплелося а нац!онально»визвольною боротьбою завершилося перейогою буржуазно=дамократичних революц!й в АвстрП, Угоршин1, Чех11. 1918 - 1919 рр. виявилися доленосними в житт! кожного народу монархП, у тому числ! й угорського. Угорщина п!сля 400= л!тнього поневолення в!дроджувала свою незалежну, демократичну дер-

Гранчак I.M. Роб1тничий рух Угоршини 1919 - 1926 pp. - Льв1в, 1968; Гранчак I.M., Лебович М.ф. Незгасиий факел лен!н1зму /Лен1н i Угоршина/. - Ужгород, 1970; Гранчак И.М., Лебович М.Ф. Бела Кун. -M., 1985; Троян М.В. Угорська Комуна 1919 р. - Льв1в, 1970; Хайнас В.В. Боротьба Комун1стичноУ napTlï Угоршини за единий роб1тничий на-родний фронт, проти фашизму t в1йни. 1933 - 1939. - К., 1969;Халуо ПЛ Лсто^ичн! вв"язка трудящих СРСР 1 Угорщяяи /1917-1938 pp./.

2 Sàndor Р. к magyar filozéfia torténete 1900-1945. 1-2 .kot., Bp.,1973} À magyar filozôfiai gondolkodàa a azàzadejLBrj. Bp.,1977;

A magyar filozôfiai gondolkodàa a két vilàghàboru kozott. Bp.,1983; Lukhoa Oy.Torténelem és osztàlytudat. Bp.,1971; Heraann I.^ïukàcg GySrgy gondolatvilàga. Bp.,1974; Krausz Ï.-Mesterhàzi M. tïu 6a tor-ténelem. Bp.,1985.

3 A szocialiata magyar irod^lom az emigràoiôban. Bp.,1963;

A magyar irodalom torténeto. Y1.kot.,Bp., 1978; Jôzannhg ée 3zenve-dély. Bp.,1966; Jojj ei, szabadeàgt Tanulmknyok a magyar Bzocialiota irodalom torténetébôl. Вр.,19б7| Hazatért szovegQk. Magyar emignmo antifnsiaztàk iràaai 1219-1945. В..1975; Tanulmhnyok a magyar-orosz irodalmi kapcnolatok korébol. Э.коЧ.,Вр.,19б1; Tanulmànyok a magyar azocialiata irodalom torténetébôl. Bp.,1962; SzoVjat irodalom Mogynr-orazàgon 1919-1944. Bp.,1964; Vàr egy uj vilàg. Tnmilmànyok a azociu-liota irodalom torténetébol. 4.kot.,33p.,1975; Bodnàr Gy. Vàzlatok Rêvai Jôzsef pàlyakép<5hoz//Irodalomtort<Snfiti Kozleményok.1960, ?aaz.; Botka P. Az emigràcid prôzairodalma a Szovjetuniéban //Irodalomtortft-neti Kozlem&nyek. 1977, 2.az.

жаву. У цих прогресивних процесах вир1шальну роль в!д!грали л1в! си-" ли крайни на чол! з М.Карой!'. Коал!ц!я трьох демократичлих 1 прогресивних парт!й - Незалежност1 1 Парт1! 1848 р. на чол! з М.Карой!, Радикально! на чол! з О.Яс!, Соц!ал=демократично! на чол! з К.Кунф! -являли собою руш!йну силу революц1йних перетворонь в кро!н1. Завдяки Ум 31 жовтня 1918 р. в Угоршин! перемогла буржуазно=демократична ре-волюц!я, а 16 листопада кра!на проголошена народною реслубл!кою. Угорськ! демократ«, на в1дм!ну в!д монарх1чних та б.уржуазно=пом!щи-цьких сил, шо прагнули будь=якими методами зберегти угорське коро-л!иство в!д розвалу й втримати п!д сво!м пануванням 1(ш1 народи /словак!в, румун1в, украгнц!в, хорват!в/, як! становили половину населения краУни, виступили р!шучими прихильниками вир!шення м!жнац!о-нальних проблем справедливо та демократично, прагнули створити р!вн! та незалежн! стосунки з ус!ма народами 1 в к!нцевому п1дсумку не пе-решио.цжали !хн!м прагненням до незалежност!.

Ус! три л!в1 парт!! доклали величезних зусиль, аби влада зосе-реджуваяася в руках центристских сил I буржуазно=демократичн1 зав-дання /забезпечення л!берально=демократично!, республ1кансько! форми державно! влади, р!вних пол!тичних прав ус!м нац1ям, пол!тичного плю-рал!зыу в !деолог11, справедивого розв"язання нац!онального питания, зд1йснення радикально! земельно! реформи, л!кв!дац!я нап!вфеодальних в1дносин у сусп!льств!/.були розвиязан1 еволвц!йним шляхом, за принципами демократ!! та гуманной!.

Урядова коал!ц1я пост!йно перебувала п!д тиском л!вих ! правих сил та !деолог!й. Комун!стична парт!я, шо утворилася з найрадикаль-н!шого крила угорського сусп!льства 24 листопада 1918 р. /л!в! соц!-ал1сти, соц!ал!сти=революц!онери й 1нтернац1онал1сти, як! на чол! з Б.Куном прибули з Рос!!/-, повела активау боротьбу за переростання буржуазно=демократично! революц!! в соц!ал1стичну 1 вважала найне-безпечн!шими сво!ми ворогами реакц!йн!, монарх!чн! кола, тод! як цен-тристи сприймалися ними потенц!йними союзниками в забезпеченн! неза-лежнохо1 демократичного курсу кра!ни проти контрреволюц!!.

Прогресивн! реформи УНР наштовхнулися на бойкот з боку вищих 1 середн!х верств населения, державного та в!йськового апарату, в результат! чого намагання уряду Карой! провести радикальн1 реформи в промисловост! та с1льському господарств! були зведен! нан!вець. В уио-вих дальшого спаду життевого р!вня населения, розгулу 1нфляц1! та по-г!ршення м!жнародного становша центристи втрачали опору в масах, по-глнбився процес розколу сусп!льства. По=першо, концентрувалися сили

соц!ал!стично! ор!ентац!!; по=друте, зы!цнювався контрреволюцШшй таб!р. Спроба у середин! лютого эупинити наростання небезпеки справа 1 зл!ва шляхом-заборони легально! д!яльност! та арешту л!дер!в обох крайн!х сил викликала бурхливу реакц1ю. В1дбулося швидке пол!-в!ння угорського сусп!льства, протягом к!лькох тижн!в реальна вла-да перейшлп до рад солдатських 1 роб!тничих депутат!в.

Ультиматум Антанти в!д 20 березня 1919 р. з вимогами передач! нових територ1й сус!днТи кра!нам мав насправд! !мпер!ал!стичний гра-б!жницький характер, 1 уряд М.Карой! в1дмовився його виконувати. Зв1стка про нього прискорила революц!йний розвиток в кра!н!. Зранку 21 березня кер!вництво СДП висловилося за об"еднання з компартию 1 сп!льне взяття влади. 0б"еднана парт1я - Соц!ал!стична парт1я Угор-шини - стала единим виразником ! захисником !нтерес!в трудяших. Уве-чер! М.Карой! передав владу соц!ал!стам. Перемога радянсько! респуб-л!ки в!дбулася мирно. За !! проголошення висловилися не лише соц!а-л!сти, комун!сти, а й республ!канц!. Кер!вний орган Угорсько! радянсько! республ!ки - Революц!йна урядова рада - був оформований 1з 2/3 соц!ал!ст!в та 1/3 комун!ст!в. В уряд! т1льки Б.Кун об!ймав посаду наркома, решту портфюл!в м!н!стр!в - соц!ал!сти. Очолив уряд соц1ал{ст=центрист Ш.Гарба!. Така розстановка сил розширила соц1аль-ну базу, забезпечила мирну перемогу радянсько! республ1ки, запоб!глн сповзанню кра!ни до л1вого чи правого екстрем!зму.

. Перех1д влади до активн!ших, радикальн1ших сил виявився лог!ч-ним продовяечням розвитку. демократична процес!в у кра!н!, тому в практиц! державного буд!вництва законодавч! акти УРР, на в!дм1ну в!д УНР, позначен! р!шуч1стю, шо дало змогу зламати оп!р феодально! ари-стократН. Протягом м!сяця докор1нно зм1нився сусп!льний лад, чого за п"ять м!сяц!в не вдалося зробити л1берзльно=демократичним силам М.Карой!. Але п!сля вчинено! 16 кв!тня агресП проти УРР р!шення !! уряду вже були нац!лец! на збройний захист свое! державно! незалеж-ност! 1 мали недемократичний, антиправовий характер; порушення пра-вових норм в умовах в!тчизняно! в!йни, спричинено! зовн!шньою ьгре-с1ею, було вимушеною 1 необх!дною акц1ею.

Шдкреслено, шо УНР 1 УРР зазнали остаточно! поразки у серим 1 1919 р. через !нтервенц!ю Антанти, а не внасл1док громадянсысо! в!й-ни всередин! кра!ни.На багнетах !нторвент!в в Угорщин! в)дновиласл пом!шицько=буржуазна влада, зметена ще восени 1918 р. Поразкп угорсько! демократ!! 1 встановлення в кра!и! контрреволюцШного рожиму Хорт! перекреслило вс! прогресивн! й справедлив! !де! розв"язанш1 по-

л1тичних, економ!чних, нац!ональних 1 культурних проблем угорсько-го та 1нших народ1в П1вденно»Сх1дно1 Бвропи.

Трет!й розд!л - "Причини угорсько! ем^рац!!" - присвячено 1стор1К коитрреформац!! в Угоршин! 1 ем!грац!йним процесам п1сля поразки угорських республ1к 1918- 1919 рр. Обццв! революц!! ставили за мету забезпечити прогресивн! форми економ!чно! та пол1тично! плади, впровадити справедлив! соц1альн1 реформи. У зовн!шн!й пол!-тиц! обидв1 республ!ки наближалися до визнання р!вних прав кожного народу на незалежн!сть, реал!зували принципи мирного й р1вного сп!в-1снування з сус!дн!ми народами. Поразка обох угорських революц!й та в!дмова в!д прогресивних нововведень загальмували прогресивний п ступ само!' Угоршини й !нших кра!н Дунайського басейау. Контрреволю-ц!йний режим Хорт1 в!дновив нап!вфеодальне корол!вство, абсолютист-сысу монарх!чну владу, перервав природний процес сусп1льно! розбудо ви. В ус!х кра!нах рег1ону посилилися ан*идемократичн1 процеси, по-рушилося т!сне сп!вроб!тництво м!ж ними. 3 цього моменту започатку-валася головна тенденц1я в 1стор1! цього краю у ХХзс^ю-впом1тне в1дставпння в1д Зах!дно! Свропи, зб!льшення розриву соц!ально-пол1-тичному план!. Ц!еУ тенденц!! не вдалося подолати й у наступи! 70 р к!в.

У лютому 1920 р. перший парламент Хорт1 одноголосно засудив ре волюц!! як зраду 1нтерес1в угорсько! нац!1 1 проголосив Угоршину но нарх!ею. Докор!нна зм!на державно! влади з центристсько! форми на крайни праву /абсолютистську/ означала припинення глибинних демокра тичних реформ 1 перех!д до тотальних принцип1в. Державна система в! кинула правову основу, усунула в!д влади прихильник1в революц!й 191 1919 рок!в як ворож! елементи. Нос!! республ1кансько! !деолог!У /ра дикальн! демократи, соц{ал!сти, комун!сти^ п!ддавалися жорстоким пе ресл!дуванняи 1, шоб урятуватися в1д ф!зично! розправи, змушен! були вдатися до ем!грац!!. Велика питома вага трудово! та пол!тично! ем!грац!! - I млн. чол. у и!жвоенний пер1од - була насл1дком глибо-ких и!жнац1ональних суперечностей в рег!он1 та кризи угорського су-сп!льства. В результат! конфронтац!! м!ж новоутвореними кра!нами, р кого ослабления сп!вроб!тництва м!ж ними, загострення м1жнац1ональн в!дносиН загальмувався природн!й економ!чний розвиток ус!х народ!в П!вденно=Сх!дно! Свропи. Ускладнював становише й абсолютистский ре жим Хорт!, за якого бюрократизац!я ! тотальн1сть випереджали процес в !шдих кра!нах. Пол!тична система Угоршини являла собою один 1з р! новвд!в тотал!таризму, шо ц!лком п!дпорядковував державницьким 1нте

pecan усе сусп1льство, ио стало також важливою причиною mbcoboY ем!-rpaqiY.

Внутр!шня пол!тика хортизму через антинародний 1 антидемократична характер змушувала представник!в комун!стичноУ, соц!ал!стичноУ, демократичних парт1й постШно виУищжати з крайни t шукати притулку в б1льш демократичному cbítí. Ем!грац!йн! процеси в Угоршин1 поширили-ся найб!льше серод республ1канц!в, 1 не дивно, шо за руб!ж потрапили представники найлередов1ших !деолог!й початку XX сТ. Найкращ! представники радинал1в, соц!ал!зму i марксизму - М.Карой!', О.Яп!, К.По-лань1, К.Маннгейм, П.Сенде, Е.Кунф!. Е.Тарам!, Ш.Гарба!, Д.Лукач, П.Рева!, Б.Балаж - змушен! були боротися у вигнвнн!. Кипуча д!яль-н1сть кожного з них стала пом!тною в европейському житт!, але.була втрачена для угорського народу у м!жвоенний пер1од.

Четвертий розд!л - "Пошуки шлях!в боротьби проти хортизму" -характеризуе основн! напрями боротьби угорських л!вих парт!й /радн-кальИих демократ!в, соц!ал!ст!в, комун1ст!в/ проти хортизму у 20«t роки. Основними вогнищами пол!тичноУ д}яльност! стали В!день, Москва, Берл1н, Париж. Особлива роль належала AbctpíY. В!день став осе-редком гуртування угорських демократ!в, .прогросивних д!яч1в культури, bcíx трьох пол1тичних теч1й ем!грацИ.

Антитотал1таризм, в!ра в демократ!о та прогресивний шлях роз-витку р!дно! краУни над!йно об"еднували угорську пол!тичну ем!грац!ю. Однозначна оц!нка хортизму трьома твч!ями л!вих сил як контрревопкь ц!йно! форми державно! влади дозволяла Ym сп!льно вести боротьбу эн його повалення. Вироблен! програмн! документи схвалювали вс! методи боротьби проти хортизму /в!д парламентських, в!дкритих до збройних 1 таемних/ ? метою в!дновлення в кра!н! народно=деыократично! влади, оск!льки режим Хорт! був антинародним 1 протизаконним /приведеним до влади на багнетах 1ноземних в!йськ, п!дтримуваних Антанток/. Радикили були прихильниками б1льш пои!ркован!шого курсу 1 не переступили меж! демократичних форм д!яльност1, зате комун!сти на чол1 з Б.Куном издавали перевагу збройн'1й боротьб! проти нього. Проте вс! ц! заходи не принесли бажаного результату, оск!льки вперше э!ткнулися з феноменом тотал1таризму, котрий хоч 1 був антинародним i незакошшм, кап обмежену соц1альну базу, але завдяки шов!н!стичн!й спрямованост! 1 небачоному дос! могутньому по сил! репресивному апарату, над!йно тримав у покор! мирно населения. Тому висновки демократ1в про те, шо достатньо було послати в краУну 4-5 тис. добро п!дготовлених револгоц!онер!в, шоб хортизм впав, були хибними.

Акцентуеться, шо виступивши сп!льно проти контрреволюц!! за в1дновлення демократ!! в Угорщин!, вс! три пол!тичц! течП в ем!-грац!! припускалися серйоэних помилок. Суть розходжень стосувалася не ст!льки поточно! пол!тики, ск!льки питань майбутнього влаштуван-ня Угоршини. Радикали, соц!ал!сти, комун!сти=пзах1дники" боролися за в!дновлоння народно! демократ!! жовтня 1918 р.; !нша ж трупа на чол! з Б.Куном за головну мету ставила повалення хортизму 1 безпосе-редне встановлення друго! Угорсьно! Комуни. Шжнародний комун!стич-ний рух з 1920 р. узяв курс на розк'ол едност1 л!вих сил. його дотри-мувалвся фракц!я на чол! з Б.Куном, яке поступово в!дходила в!д сою: ницькоУ пол!тики 1918 - 1919 рр., обрала курс на роз"еднання угорсь-ких л1вих сил, неодноразово вдавалася до путчистських метод!в. 1нша фракц!я КПУ на чол! з С.Ландлером - Д^Лукачем не п!дтримала кун! -т!в, о обрала !нш! форми боротьби проти реакцП. Бона залишилася пр хильницею едност!, компром!сност! демократ!в п!д гаслами центрист-сысоУ форми державно! влади. За Ухн!ми м!рк.уваннями эбочення до кра н!х /правоУ чи л!во!/ форм боротьби проти реакц!! було однаково эгубним, бо звужувало антихортистський таб 1 р. Проблема комп'ром1с!в, пошук шлях!в едност1 л!вих сил ! формування ефективних принцип!в д! яльност! також не обминули радикальних демократ!в 1 соц1ал1ст!в, як позитивно оц!нювали союзницьку пол!тику У1£Р та УРР, ставилися до ко парт!! як до потенц!йно! союзниц! у боротьб! проти хортизму, 1 в складних ситуац!ях не переступили меж!, яка порушила б принципи сою ницько! П0л!ти1си, нац!лено! на повалення хортизму. Активна д!яльн!с УгорськоУ соц1ал!стично! роб!тничо! парт!! - легально? парт!У соц!а л1стично! !деолог!У у 1925 - 1928 рр. е найкращою демонстрацию ус-п!х!в союзницько! пол!тики, комун!ст1в ! соц!ал!ст1в з метою демокр тизвцИ устрою, шо проводилася не ст!льки заради дом1н.ування у квр) ництв!, ск!льки заради активно! боротьби проти хортистського режиму та його лакеУв - правих соц!ал=демократ!в.

Наголошуеться, шо в умовах 20 - 30=х рок1в найб!льи !мов1рною та виправданою пол!тиксю була п!дготовка над!йних кадр!в для майбут ньоУ участ! у поваленн1 хортизму.

П"ятий роэд!л - "Угорська ем!грац!я в СРСР" - розкрлвас; д!яль-н!сть важлипого загону угорських республ!канц1в, як! перебували на радянськ!й эемл!. До його складу входили десятки тисяч угорав, ко! р! активно боролися за радянську »ладу в роки гпомадянськоУ в!йни и тсритор!! Рос!! 1 сля встановлення в Угоршин1 контрреволюцШюго режиму не повернулися на батьк!шину. Близько 500 чаи. угорських ем

грант!в в 20=х роках перебралися до СРСР, рятуючись в!д безроб!ття в Европ!.

Найб!льш впливовою 1 д1еэдатноо стала угорська пол!тична ем1-грац!я в СРСР п!сля пад!ння УгорськоУ Комуни. Серед них були в!до-ы! д!яч! угорських революц!й 1918 - 1919 рр., за переконаннями ко-мун!сти та соц!ал!сти=революц!онери. Ретельними п!драхунками вста-новлено.'шо всього на радлнськ!й эемл! д!яло майже 70 тис. угорц!в. Актив1сти угорськоУ комун!стичноУ парт!У нал!чували наприк!нц! 1928 р. 5 тис чол., на середину 30=х рок1в - 7 тис. чол. Питома вага соц{ал1ст!в серед кер!вництва пол!тичноУ ем!грац1У складала 2 -3/5. За соц!альним складом уторц! в СРСР були представлен! б1дн1шими верствами сусп1льства, а комун!стична 1 соц1ал!стична ем!грац1я -середн!ми та заможн!ми категор!ями населения.

Угорська ем1грац!я в СРСР прагнула до звершення двох головних завдань: активно! участ! у боротьб1 проти хортизму, п!дготовки 1 мобШзацГУ кадр1в для цього 1 встановлення другоУ УгорськоУ радян-ськоУ республ!ки; створення ЧервоноУ арм1У з метоо повеления режиму в Угоршин! та закр!плення з УУ допомогоЬ за КПУ монопольного права на владу.

Для виконання першого завдання широко застосовувалися 1нтериа-ц!ональн1 клуби, шо зародилися на початку 20=х рок!в. Протягом 1922 1936 рр. кер!вництво ними зд!йснсвалося Центральниы клубом у Москв!. По вс!й краУн! /у 40 м!стах/ створювалися його фШали. Через них основна маса угорц!в залучалася до революц1йноУ д1яльност! як на своУй батьк1вщин1, так t в 1нших европейських краУнах. Пост1йно у розпорядженн! КПУ перебувало по к1лька тисяч добре п!дготовлених угорських комун1ст1в, здатних виконувати найсклади1ш! завдання.

Формування окреиих в1йськових загон!в э угорц1в особливо акти-в!зувалося з к!нця 20=х рок!в. Протягом 1930 - 1931 рр. на терито-р1У СРСР було сформовано революц!йний штаб угорськоУ ЧервоноУ АрмП у склад! 250 чолов1к з метою п1дготовки повстання в Угорщин! та в!д-новлення в краУн! Комуни. 1м було п!дпорядковано 9 бригад J 5 штур-мових загон1в. Планувалося 21 березня 1934 р. на честь 15=1 р1чниц! УгорськоУ радянськоУ республ1ки розпочати червоний пох!д в Угорщину. Але докорЬш! зм!ни на пол1тичн!й карт1 5вропи в 1933 р. /прих!д на-цист!в до влади в Шмеччин!/ унеможливили збройний виступ проти хор-tuctJb.

Зм1цнення тотол! торизму в СРСР завдвло тяжкого удару угорцям в СРСР: 90£ продставник!в пол!тичноУ, в1йськовоУ, трудо-воУ, творчоУ ем1грац1У було заорештовано, вислано з европойськоУ

частини СРСР, знишено. Бойовий заг!н антихортизму у найв!дпов!даль-н1ший момент був_виключений 1з пол!тичного життя. Коден !з 32 ке-р!вник!в наркомане УРР, як! перебували в СРСР, не пережив репрес!Р 30=х рок!в.

Зроблено висновки, шо п!сля масових репрес!й група угорських комун!ст1в в СРСР, котр! залишилися живими, трансформувалася э де-мократичних на тотал!тарн! принципи, перейшла на позиц1У стал1нсь-кого кер!вництва, шо позбавило Ух можливост! п!сля повернення на зв!льнену в!д фашизму батьк!вшину забезпечити впровадження справд! народно=демократичних принцип!в 1 реал!зувати союзницьку пол!тику 1918 - 1919 рр.

Шостий розд!л - "За 1деали буржуазно!' демократ! I" - розглядае д!яльн!еть угорських радикальних демократ1в на чол! з М.Карой! на територ!! Франц!! 1 частково в 1нших краУнах Свропи, Америки.

На Заход! зосередилася п!вм!льйонна ем!грац1я, яка на 90£ по-д!ллла принципи М.Карой!. 35 тисяч актив!ст!в склали к1стяк Угорсь-ко! республ!кансько! парт1! й повели п!дготовчу роботу для повален-ня реакц!! на сво!й батьк!вшинк 3 перших хвилин ем1грац1йного життя угорськ! радикйли намагалися з"ясувати, чому Антанта п!дтримува-ла реакц1онор1в'монарх!ст!в в Угоршин! 1 водночас вороже поставила-ся до вс1х л!берально=демократичних к!л краУни. Залишивши це питания не розв"язаним, вони'розпочали грунтовну п!дготовку программ бо-ротьби проти хортизму 1 в!дновлення в краУн! завоовань осен! 1918 I 1м було зрозум!ло, шо у Дунайському басейн1 миру й споков не буде, поки Угоршина не дёмократизуеться, а принципи народно! демократ!Т 1918 - 1919 рр. не стануть визначальними в !! внутр1шн1й та зовн1ш-н1й пол!тиц!, шо забезпечить умови т!сного сп!вроб1тництва з сус!д-н!ми краУнами. Ця думка лягла в основу вс!е! д1яльност! угорських демократ!в у м!жвоенний пер!од. У виклвден1й 4 кв1тня 1922 р. про-грам! вимагалося реал!зувати завдання народно=демократично! револю-ц!!. В!дправною точкой при цьому бралося аграрне питания ! створен-ня умов для в!льного п!дприемництва й демократичного способу вироб-ництва в ус!х пров!дних галузях економ!ки, оск!льки без цього краУ1 стане джерелом напруження в рег!он!, поведе боротьбу за насильницы рев!з!ю Тр!анонського мирного договору та !нтеграц!с територ1У кол! ньоУ Угоршини. У внутр!шн!й пол1тиц! передбачалося забезпечити д!-яльн!сть пол!тичних парт!й р!зного спрямування, але в умовах в!льнс конгсуруючих в!дносин реальний усп!х могли мати т!льки радикальн! де мократи й соц1ал1сти, як це сталося в Австр!!.

Ц! пол!тичн! принципи залишилися незм!нниыи в д!яльност! угор-ських демократов шд час !хнього перебування у вигнанн1_ Реальна по-л!тика карой!ст!в.знаходила повну п!дтримку соц!ал!ст!в 1 комун!с-т1в="зах!дник!в". Комун!сти ж, як! д!яли в Москв! п1дтримували П тод1, коли 1'хн!й кор!вний орган - Ком!нтерн дотримувався принцип!в союзницько! пол! тики. Таке сп1вроб!тництво носило еп!зодичний характер 1, на жаль, тривало т!льки в середин! 20=х рр., пот!м на рубеж! 20 - 30=х рр. воно набуло суперечливого характере/ й не служило змщ-ненню единого табору в боротьб! проти реакц!У й тотал!тарйзму, шо наступав у Бвроп!. Але навколо питань хортизму становище було дащо виразн!шим: сп!вроб!тництво переважало ! з перзи!нним усп!хом тривало понад два десятир!чча. До тих п!р, поки в Угориин! при влад! пе-ребували монарх!сти, це сп!вроб!тництво збер!галося. Але як т!льки у 1944 - 1945 рр. хортизм зазнав военно! поразки ! сходив э пол!-тично! арени, м!ж карой!стами та комун!стами враз стали дом!нувати роз"еднуюч! фактори, шо дуже швидко переросли у ворожнечу, котра розтягнулася майже на 45 повоенних рок!в.

Зм!ну пол!тичного становиша в бвроп! на початку 30=х рок!в 1 зм!цнення тотал!таризму першими зрозум!ли радикальн! демократи, бо вони не були втягненими у безкомпром!сну й бездумну класоау бороть-бу П та Ш 1нтернац!онал!в, непримиренну пол!тику соц!ал!ст!в 1 кому-н!ст!в. Вони слушно вказали на зростання впливу правих тенденц!й у Свроп!, загострення м1жнародних в!дносин, наростання ново! св!товоУ в!йни. Така загроза, зазначалося ще у 1928 р. вже е реальн!стю, а обвдв! м!жнародн! роб!тнич! орган!зац!1 - Ком!нтерн та Соц!нтерн -зам!сть еднання проти головного ворога нарошували взаемну конфронта-ц!ю, бо П 1нтернац!онал продовжував жити й д!яти 1деалами 1914 р., а Ш 1нтернац'1онал но переборов хвороби - 1де! св!тово! соц!ал!стично! революц!! 1917 - 1919 рр. Киття, пол!тичний розвиток Свропи на рубеж! 20 - 30»х рок!в внесли докор!нн! зм!ни у становиша вс!х народ!в ! задоволення Ухн!х !нтерес!в уже н!як не можНа було зд!йснити за допомогою застар!лих метод!в.

Пол!тичн! системи пров!дних кра!н набували дедал1 виразн1шнх рис ун!тарного чи тотал!тарного типу, простежувалося зближення 1н-терес!в однотипових кра!н, тод! як кра!ни Антанти перебували явно у застиглому стан!. Чим б!льше загострювалися протир1ччя м!ж тотал!та-ризмом 1 демократ!ею, тим б!льше втрачали реальн!сть прагнення до революц1йних перем!н в антиправових кра!нах, у тому числ1 й в Угор-шин!. Прагнення до повалення хортизму раволщ!йно 1 встанопленнс ь

краУн! радянськоУ чи народно=демократично! влади радикально кри-ло угорськоУ демократ!! втрачало п!дтримку^на м!жнародн!й арен!, 1, навпаки, хортисти вирвалися з !золяц!У МалоУ Антанти 1 здобули м!ж-народне визнання. Нав!ть пол!тика Антанти ужб~Ух не хвилювала.

Зазначаеться, шо на передн!й план демократичних сил у Европ! з ус!ею нагальн!стю висувалося завдання захисту демократ!'!, в!дстою-вання республ!канських центристських принцип!в державотворення. На порядок денний висувалася нев!дкладна потреба згуртування л!вих сил навколо антифашистських принцип!в. В!д результат!в 1 насл!дк!в ц!еУ боротьби залежали доля угорсько! демократ1У, м!сце та роль нац!о-нально=патр!отичних принцип!в у житт! ц!еУ краУни.

Сьомий розд!л - "На боротьбу з фашизмом" - торкаеться вузловоУ проблеми 1стор!х Бвропи XX ст. - посилення тотал!тарних режим! в ! ослабления демократичних сил на континент!. Пол1тика пров!дних держав Европи в 30=т! роки св!дчила про небажання запоб!гти сповзанню Европи до правих позиц!й, оздоровити м!жнародн! в!дносини, оновити справд! демократичн! принципи сп!в1саування на континент!, вир!шити вузлов! проблеми демократична шляхом. Обрали помилкову стратег^ обидв! м!жнародн! роб!тнич! орган!зац!У - Соц!нтерн та Ком!нтерн, конгреси яких у 1928 - 1931 рр. на головн! питания часу дали сек-тантськ! висновки. Ком1нтерч обрав прорадянський курс на реал!зац1ю програми св!товоУ революц!У, а Соц!нторн, навпаки, вбачав в СРСР значн! недол!ки й проводив антирадянську пол!тику, не. пом!чаючи реально! загрози з боку нацизму й фашизму Европ! аж до початку другоУ св!товоУ в!йни. 1дентичного курсу дотримувалися й краУни зах!дноУ демократ!!. Через це в табор1 центристських ! л!вих сил переважали розкольницьк! платформи та п!дходи. Тому спроби створення широкого анти*;ошистського, антитотал! тарного фронту, незважаючи на самов!дда боротьбу окремих труп демократ!в ! комун!ст!в, завершилися безрезул татно.

Догматизм л!вих сил спричинив зростання розриву м1ж теор!ею та практикою оц!нки пол!тичного становиша в Европ! у 30=т1 роки. Де бу найтяжчий пер!од в 1стор!I демократичного руху, зумовлений величез-ним в!дставанням теорГ! в.1д практики. В цьому ж напрям! д!яла й 1ШУ 0ц1нюючи внутр!шне становише в Угоршин!, П=й з"Узд ц!е! парт!У /початок 1930 року/ зробив висновки: краУна от=от вибухне новим револю ц!йним п1днесенням. Курс на соц!ал!стичну революц1ю б!льопст» був схвалоний. Застерекення найб!льш прозорливих про те, шо под!!' в Ев-роп! розвивавться в протилежному напрям! не бралися до уваги. А пра

да полягала в тому, шо л!в! сили на рубеж! 20 - 30=х рок!в не стали визначальними в жодн!й !з кра!н Сх!дноУ та П!вденно=Сх1дно! Ев-ропи.

Перед демокрзтичними колами Угоршини, шо перебували в ем!гра-ц!!, постало завдання активно! участ! у захист! демократ!! на континент!, в еднанн! проти наступу реакц!! та фашизму. Вони, як 1 !х-н! пол!тичн! однодумц! в багатьох кра!нах, виявилися едшими пред-ставниками центристських 1дей ! заради збережэння цих прогресивних позиц!й ус1м !ншим належало б приеднатися до них або хоча б не зава-жати !м зм!цнювати антифашистський, та антитотал!тарний фронти. На жаль, в пер!од найгостр!шо! боротьби проти реакц!! комун!сти виявилися обезглавленими ! небоездатними, соц!ал!сти втратили свою !дей-ну силу. Демократа виявилися !зольованими. 3 вол! Иом!нтерну та ВКП/б/ протягом 1931 - 1930 рр. кер!вн! органи ШС пост!йно зм!ню-валися, колишн1 кер!вники п!ддавалися репрес!ям ! знгсиенню. Зброй-н! частини червоних угорц1в на територ!! СРСР через непокору стал1и-ськ!й агресивн!й зовн!шн!й пол!тиц! ! небажання воювати в 1спан!! були оц1нен! як контрреволюции! 1 розформован!, а пот!м знищэн! /йдеться про к!лька десятк!в тисяч в!йськових угорц!в, шо становн-ли к!стяк революц!йно! арм!! зразка 1919 р./.

Ц! злочинн! д!! так в!ддалили !нш! демократичн! сили бвропи в!д СРСР 1 Ком!нтерну, шо н! про яке створення сп!льного фронту не могло бути й мови.

Протягом 1931 - 1934 рр. активн! д1! демократичних 1 революцШ-них сил у бвроп! проти тотал!таризму не досягли мети. Демократична, республ!канська !деолог!я в бвроп! зазнала тиычасово! поразки. Кощр-реформаторськ! сили вийшли з ц1е! сутички ше б!льше зм!цн!лими ! кон-сол!дованйми.

Активн!й зовн!шн!й пол!тиц! тотал!тарних держав протистояли кра!ни Антанти 1 П!вн!чно! Америки. На !хн!й територ!! зосередилися угорськ! демократи. I вересня 1936 р. у Париж! сформувавсл Кон!тат захисту миру й свободи, шо об"еднав 60 тис. угорських ем1грант!в /ра-дикал!в, соц!ал!ст!в ! комушст1в/. 2 травня 1937 р. розпочалося згуртування угорських демократ!в на принципах карой!ст!в: демократи-зац!! внутр!шнього життя в Угоршин1, встановлення мирних взасмин 1з сус!дн!ми народами, забезпечення Угорщин1 незалежчо! демократично! пол!тики.

3 посиленням насильницьких прагнеиь перегляду Тр!анону конгрес угорських демократ!в, шо в1дбувся у Ныо=Йорку в середин! травия 1937 р., висловився за негайний перегляд цього договору, ало лише

на справедлив}!! основ!, мирним шляхом, щоб вибити з рук Х0ртист!в Ух н! фальшив! гасла - поеднаиня рев!з1У кордон!в з патр!отиэмом. Най-кращим шляхом вир!шення територ!альноУ проблеми було демократично сп1вроб!тництво м!ж народами реНону, а не конфронтац!я та насиль-ство. Лише конфедеративн! взаемозв"язки м!ж народами Дунайського басейну здатн1 були розв"язати це питания справедливо ! мирним шляхом.

Програма боротьби "За неэалёжну, демокпатичну, в!льиу Угорши-ну", розроблена в середин! 1938 р., стала найсерйозн!шим документом, шо представляв 1нтерес.и вс!х угорських патр!от!в, .об"еднував Ух на демократичних принципах.

Насильницький перегляд Тр!анону, шо в!дбувся п!д диктатом чи за згодою тотал1тарних режим!в в 6вроп1 протягом 1938 - 1940 рр., викликав заперечення радикальних демократ1в. Засудивши ц! акц!!, вони висловилися за збереження миру й справедливе вир!шення будь= яких сп!рних питань. В!дтепер, найб!льшою заслугою демократ!в стала активна д!яльн!сть за формування р1вноправного'союзу вс!х наро-д!в Дунайського басейну й недопущения гегемон!зму жодноУ великоУ держави в ньому. Боротьба повелася особливо р!шучо не ст!льки проти впливу великих держав в рег!он!, ск!льки за обмеження проникнення реакц!йноУ пол1тики як Заходу, так 1 Сходу.

Радикали н!чим себе не зв"язували з хортистами 1 пост!йно бо-ролися за його повалення та вт!лення на своУй батьк!вшин! республ!-канськоУ форми державного устрою. Вони продемонстрували всьому св!-тов!, шо в 30=т! роки 1снувало дв! Угоршини; одна хортистсько, шо вела кроУну до в1йни з ус!ма сус!дн!ми народами, а друга - народно= демократична, л1дери якоУ перебували у вигнанн!. На той момент хор-тисти були дужчими за радикал!в, але майбутне виявилося за демокра-тичними, центристськими силами.

Не зум!вши протистояти тотал!таризмов! в бвроп!, розгромити фашизм !дейно, деыократичн!, нац!онально=пол!тичн1 сили та народи багатьох краУн св!ту заплатили за збройау перемогу над' ними нечува-ними до цього жертвами.

У висновках в!дзначасться, шо на початку XX ст. пров1дну роль У сусп!льному житт! Угогшини в1д!грало нове покол!ння прогресивних сил на чол1 з М.КаройУ, О.Яс!, Ш.Гарба1, Е.Кунф!, Б.Куном, е.Ланд-лером, Д.Лукачем, як! змогли вт!лити в життя справу своУх великих попередник!в - Ф.Ракоц! та Л.Кошута. Шд Ухн!м кер!вництвом угорсь-

кий народ л!сля 400=р!чного поневоления у яовтн1 1918 р. эдобув свою н'езалежн!сть. Завдяки угорським демократам ця краУйа обрала республ!канську форму державотворення. Але збройним втручанням и1ж-народний 1мпер1вл!зм на чол! з Англ1ею та Франц!ею зупинив демокра-тичний розйиток ц!е! краУни й навиязав П народов! контрреволюц!й-ний режим М.Хорт! - один !з р!зновид!в тотал!таризму, шо т!льки за-роджував'ся на континент!. На чверть стол!ття в краУн! загальмували-ся прогресивн! перетворення. Л!в! сили /радикали, соц!ал!сти, кому-н!сти/, шо започаткували прогресивний розвиток свое! даржави, не лише усувалися в!д влади, а й змушен! були рятуватися в ем!грац!У в!д ф!зично! розправи. ВиУзд з краиш демократ'ичних ! прогрэсивних сил був характерной рисов !стор!У Угоршиаи м!жвоенного пер!оду /всього вдалося до вимушэно! ем!грац!!.близько'I млн. чолов!к/. Угорськ1 л!в! сили в еы!грац!1 представляли весь спектр прогресивних !деоло-гШ XX ст., вони об"еднували в соб! ф!лософ!ю в!льно конкуруючих в!д-носин-народно=демократичного сусп!льства /М,Карой!, О.Яс!, К.Манн-гейм/, соц!ал!стичного направления /Й.Кунф!, Е.Тарам!, Ш.Гарба1/ тп комун!стичних принцш!в /Б.Кун, Д.Лукач, С. Ланд лег/.

Розгораувши свою д!яльн!сть в ем1грац!!, угорськ! л!в! сили зробили вагомий внесок у боротьбу проти реакц!! на континент!, л!к-в!дац!ю хортистсько! пол!тичноУ системи, забезпечення народно=дено-кратичних перетворень в Угорщии!, визволен!й Червоною Арм!ею в!д фашизму.

Траг!чна !стор!я Угорщини першоУ половини XX ст. переконуе у згубност! як крайнього правого режиму /хортизму/, так I крайнього л!вого устрою /диктатури пролетар1ату/, доводить неперех!дну ц!н-н!сть центристсько! форми державно! влади, шо мае м!хнародинЛ характер.

III. ПШ1КАЦ11 3 ДОШДШАНО! ПРОБЛЕШ

1. Угорськ! дамократи проти готал!торизму /20-30 рр./. -К: Либ1дь, 1993. - 224 с.

2. Венгерские интернационалисты в Великой Отечественной войне. -К.: Наукова душа, 1985. - 128 с.

3.' Трагедия социалистической идеи. -К.: Молодь, 1993, - 114 о.

4. Комун1стична парт!я Угорщини в öoporböi за сгворення единого podiriin4oro та народного фронту лроти фашизму t вШни //Пит-ня ново* га HOBlTHbOi icropil. -К.: Вшца школа, 1975. - Вип. I. -С. 13-24.

5. Советская Украина и Венгерская советская республика //На путях дружбы и сотрудничества. -К.: Наукова думка, 1981. -С.164-172.

6. Бела Кун и рабочий класс Советской Украины /1928-1929 гг.// Формирование и развитие исторических связей и сотрудничества братских социалистических стран. -Льв.: IS83. -С.Г75-176.:

7. Некоторые вопросы единого рабочего и народного фронта в Венгрия в 30-е гг. //Актуальные вопросы исторической

Наукова думка, 1984. -С. II7-II8.

8. Рбволющонар~1нгбрнац10нал1сг /До 100-р1ччя з дня народаення Бела Куна// Коцун!ст УкраУни. -1986. - К 2. -С. 54-57.

9. Бела Кун i УкраУна/До 100-р1ччя з дня народаення Бела Куна// Укр. iciop. годна л. -1986. - И 2. -С. 138-142.

10. "Чудовий, в1дданий раволюц1нер..." //Всесв1т. -1986,- - № 3.' -С. 172-174;

II; Дьердь .Лукач - видатний" мислитель XX стол1ття //¡Шософська думка. -1987. - Л 3. -С. 105-107.

12. Осмислюючи досв!д минулого /До 70-р1ччя проголош8ННЯ Угорсько! радянсько! республ!ка// Комун1ст УкраУни. -1989. - В 3.

—С• 83-87.

13. 1шгван Б1рман t розвиток чорноУ мвталургП на УкраУн! у 20-30-т1 роки // 1.11жнародн1 зв"язки УкраУни: науков! пошуки i зна-xiдки. -¿С.: Наукова думка, 1991. -Вип. I. -С. 76-83.

14. Угорська пол!тична ем!грпц!я на УкраУн! /1919-1945 рр.// М1жнародн1 зв"язки УкраУни... 1992, -Вип. 2. -С. 54-60.

15. УкраУнсько-австро-угорсы:! вхдносини у 1918 роц! //Шянародн! звиязки УкраУни...,1993. -Вип. 3.

16. Радянсько-угорськ! дипломатичн! в1дносиня у 20-30-П роки // М1кнародн1 зв**язки УкраУни... 1993. -Вип. 4.

17. Internacionalistäk hazafele//'lWpszabadsäg.-Bp., 1983. nov. 24., 5. old.

18. Kun Bila a llagyar Tanäcsközt&rsaskg&rSl// Nepazabads&g. -Bp., 1984. märo. 21.,' 5. old.

19. Kun B<51a Krimben. Oj dokunentumok // Histiria. -Bp., 1986.1 ,sz.

20. Kun Bela Ukrajnäban // Histdria. 19e6. 2.sz.

21. Kun B61a <5s Ukrajna // Kun Bäla /1886-1939/ Hemzatközi tudomk-nyos iil<Ss3zak 1986. februkr 11-12. -Bp.,1987. 242-245. old.

22. Üagyar internaoionalistak Ukrajn&ban a 20-30-as övekben// Histiria. 1989. 2.sz.

23. Abslovszky Jözsef /1891-1967/ rövid äletrajza// A magyar anti-fasiszta ellenäll&s ¿s pärtizänmozgalom kislexikona. -Bp., 1987. 10-11. old.

24. Andioa Erzsäbet /1902-1986/ rövid öletrajza. Ibid., 14-15. old.

25. Berzeviosy Gizella /1878-1954/ rövid ¿letrajza. Ibid., 41. old.

26. Bölöni György / 1882-1959 / rövid ¿letrajza. Ibid., 49-50. old.

27. i'öldes Pal / 1900-1975 / rövid äletrajza. Ibid.,98. old.

28. G&bor Andor / 1884-1953 / rövid ¿letrajza. Ibid., 104. old.

29. Garasin Rudolf / 1895-1969 / rövid ¿letrajza. Ibid., 105 -106. old.

30. Gyäros Läszld / 1908-1980 / rövid ¿lotrajza. Ibid., 114. old.

31. Kosauth rädiö rövid törtänete. Ibid., 170-171. old.

32. lloszkvai rädid magyar ad&aainak rövid tört^neta. Ibid.,218.old.

33. Rävai Jdzsef rövid ¿latrajza. Ibid., 27b. old.

ПШлисано до Еруку 05.<0.93 формат 60x84 1/16 Ум. ирук. арк. 1.86 Обл. вип. apt. 2,0 Тирах 100. Зам. 6,97 1993 р. Безплатний

Иол1граф. а-ия lii-iy Iciopil УхраЫи АН Укра1)Ш Кн1в-1. Грушевського. 4