автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Украина в российско-югославянских общественных отношениях (вторая половина XIX - начало ХХ ст.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Украина в российско-югославянских общественных отношениях (вторая половина XIX - начало ХХ ст.)"

2 I 1 Ь'^шЙй^УТ 1СТ0Р11 УКРАКНИ АН УКРА'ШИ

На правах рукопясу

Павлюченко Олег Васильевич

УКРАП1А В РОС1ЙСЬКО-ЮГСХЗЛОВПЯНСЬКИХ СУСШЬНИХ ЗВ"ЯЗКЛХ /друга половина XIX - початок XX сг./

07.00.03 - Загальна 1сгор»я

Автореферат монограф!1 на эдобуття вчвного огупвня доктора 1сторичник наук

Ки*в - 1993

Робота виконана в 1нсгигуг1 1сгор1У У крайни ЛИ Украши

Науковий консультант - доктор {сгорячних наук,

члвн-кореспондвнт АН Украши, ирофасор Сохань П.С.

0ф1ц1йн1 опонвнги - доктор 1сторичних наук,

члан-корвсповдвнт АН Укpa'íни, професор Шевченко Ф.П.

- доктор 1сторячних наук, професор Тур1внвнко МЛ.

- доктор 1сгоричних наук, професор Макар ЮЛ.

Иров1дна установа - Запор1зький державняй уШвврситаг

Захисг в1дбудвгься 1993 р. о годин!

на эас!данн1 спац1ал1зовано1 вчано! ради ДО 16.31.01 по эахисту дисвртац!й в 1нстигут1 1стор11 Укра1ни АН Украши за адресою: 252001, КяХа-1, вул.М.Грушавсьного, 4, 1нституг 1сторН УкраКни АН УкраКни.

3 монограф!ею можна ознайомигиоь у б!бл1отец1 1нституту 1сторН Укра1ни АН Украши.

Автореферат роэ!сланий "24 п ЛЮ1мЛ1с 1993 р.

Вчений сакратар

спвЦ1ал1зовано1' вчено¥ радиШнчук Ю.А.

I. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МОНОГРАФП

Натеове значения { актуаяьшсть теш. Розвиток сусгпльних зв"язк1в М1Ж народами завжди був важливою угловою 1х взаемозба-гачення, дальшого руху шляхом прогресу. Протягом к1лькох сто-Л1ть найширш! зв"язкн ¡снували г.пх укра'пкзькш, росШсышм народили, 3 ОДНОГО боку, I ЮГОСЛОВ"ЯНСЬКИМИ - Э другого. Р13Н0-сПчшсть в1дносин вгатлгозала з приналежностI до слов"янського св1ту, скршлежи близыистю мови, культури, певною м1рою 1о-торичнога долею, а також православною рел1Г1бю, спов1дуваною бглыпстю югослов"ян, украУнщв I рос1ЯН.

Досл1джувана тема с частиноа багатопланово'г проблем! "Рос1я I Балкани". II наукове значения полягас в особлшзпг важливост1 балканського напрямку для зовншньо! пол!тики царизму у П пол. XIX - поч. XX стол1ть 1 р1вною ьцрою в необх!д-ност1 дальшого вивчення позидИ громадськост1 Укра'пга 1 Рос И щодо становища югослов"янсынис народ!в, як! вступили у вир1-шальну стадию свос! боротьби з османсышл пануванням 1 тихою економ1чною експанс1ею Австро-Угорщини.

Актуалыпсть досл1даешш визначаеться в порау чергу зав-данням сьогодсння. Народ Украпш, шш розбудовуе самостШну державу, входить до европейсько'1 цив1л1зад1У, маши батату куль-турну спадщину, багатов1ковнй досвщ спьткування з сус!доми, у тому числ1 1 з югослов"янськими карод&мл. Розкриття хсторнч-НТ1Х зв"яз1пв Украиг,! сприяс змщненню П авторитету у сп!льнот! европейських народ1В.

Предметом досл!дження у монограф!I с питания участ1 Укра-1ни в рос1Йсько-югослов"янських суспШшис зв"язках П пол. XIX-поч.ХХ сто.'ать. Особлива увага прэд1ляеться становищу югослов"-ян в Украпц, особливостям 1х правового статусу, основнш сферам Д1яльност1. Важливе М1сце посгдас доелдаення безпосеред-НЬ01 участ! ЮГОСЛОВ"ЯН У СуСП!ЛЬНОГ,:у I культурному яситт! укра-шсысого народу.

Мета I завдання досл!дяення. Метою прац! с комплексне до-сл1дкення рол! Укра'пт в рос1Йсько-югослов"янсышх сусп!лытх зв"язках у загальному контекст! в!дкос;ш РосН 'з югослов"янани. Акцентуеться увага на невивчених в1Тчизняною I югославською наукою питаниях, а само: завершения у П пол. XIX ст. процесу

масового переселения югослов"ян в Укра'1'ну; 1'х упасть у педаго-г!чн!й д!яльност!. Викорпстовуючи р!эноман1тн1 друкован! га арх!вн! матер!пли, прац! в1тчизняних 1 югосяавсышх учених, автор ставив перед собою так! завдання:

- досл!дати насл!дки завершения у П пол. XIX ст. процесу переселения югослов"ян в УкраУну, виэначити Ухне становище 1 роль у подальшому розвитков! укра'1Нсько-югосяов"янських сус-п!льних зв"язк!в;

- вивчити роль навчальних заклад!в УкраШ у п{дготовцг спец!ал1ст1в р!зних проф!л!в для вс!х югослов"янсысих народ!в;

- розкрити характер взэеыов!дносин громадсысост! Украхни

э югослов"янськими культурниии I пауковиш д!ячаш, и ставяен-ня 'до нац!онально-визвольно'1 боротьби спор!днених народ!в, до !дб^' розбудови самост!нних слов"янсышх держав на Еалканськоглу п!востров!;

- виявити основн! напрямки розвитку укра1'нсько-югослов"ян-ських культурних зв"язк!в;

- виз на чл ти ступ!нь розвитку 1 корисност! иауковпх контак-т!в учених УкраКни з югосяов"янськими лошадниками ! кш самим эаповнити прогалини у розробц! цього питания.

Наукова новизна монограф! I полягаз у зверненн! до акту- . ально! у пауковому ! су спальному план! теш, яка спец!ально не розроблялася ран!ше н! в Украхш Н1 на Балканах, у досл1даеши II на основ! анал!зу велико! к!лькэст! арх1вних натер!ал1в, що вводиться у науковий об!г, у комплексному розкрлтт! процесу сусп!льних зв"язк!в, ix Епливу на пол!тичн! в1Дносини протягом досигь тривалого часу, а також певною м!рою у новому п!дход! до питания про м!сце Укра'1'ни в бачкансыий под!тмц! Рос!'!'.

ХгонсяогГчн! рамки робота. Дося!дкуваний пер!од охоплюс час в!д Кримськох в!йнп 1853-1856 рр. до пад!ння самодоркав-ства в Рос!I. В !мперП, в югослов"янських землях, як 1 в !н-шлх европе^сышх крспнах, в основному пс-ремагае кап!тал!стични*1 лад, прпзводячи повсюдно до нац!ональних рух!в. Вппшоши з в1й-ни потерп!лою стороною, Рос!я з особливям завэяттям намагаеться в!дновяти св!й авторитет у п1вденнослов"янсыспх народ!в ! н:ш-вае ряд значних заход!в по розвшреншр свое! допомоги у 1хн!й боротьб! за ноп!ональне визволення. 3 перших антиосмансысих

повстань 60-х рр. XIX сг. у Герцаговин! Рос!я, незвалсаючи на вс! складност! свого зовн1шньопоЛ1Тичного становища, допомагае югослов"янам, в!дсгоюе Ухне право на незалежн1сть. Сусп!льн! зв"язки УкраУни, Рос!У з югослов"янами в пер!оди ускладнбння м!здержавних в!дносин, як це було, наприклад, за час!в правл!н-ня М.Обреновича в Сар<И1", несуть на соб! подв!йне навангамн-ня: на даючи припинитись позитивному пронесу взаемоэбагачення культур, вони гакож сприяють певною м!рою 1 поступов!й нормал!-зацН, пол1пшбнню м!ждержавних в!дносин.

При обгрунтуванн1 кЬщвво! хронолог!чноУ дати автор вихо-див з того, що под!! 1917 р. докор!нно зм!нили характер рос!й-сько-югослов"янських в1дносин, що на могло не позначитися ! на сусп!льних зв"язках. В ц!лому, досл!джуваний пер!од - П пол. XIX - поч. XX сг. - е зак!нчаним етапом в 1стор!! багатов1ко-вих зв"язк1в Укра'1'ни 1 Рос 11 з югослоа"янськими народами.

У методолог!чному I теоретичному план! автор монограф!I дотримувався основоположних принцип!в паукового досл!ддення, а сама: конкретно-!сторичного анал!зу под!й, д!алектичного п!дхо-ду до вс!х прояв!в сусп!льних зв"язк!в, залучашш ус!х в!домих факт!в 1 об"ективного Кх висв!тлення.

Джарельного базою дославши були матбр!али п"ятнадияти арх!в1в РосII I УкраУни.

Для визначення характеру оф!и!Йних в!дносан були викорис-тан! арх!вн! магер!али р!зних двржавних !нстигут!в Рос!¥: м!н!-стерств, посольств, консульств. У цьому зв"язку одним з най-б!льш и!нних джарэл булл документи Дрх!ву зовн!шньоУ пол!тяки РосН /АЗПР/. Основн! матвр!али по тем! досл!джвння зосереджен! у фондах: "Шс!я в Белград!", "Пол!гарх!в", "Канцеляр1я м!н!ст-ра закордонних справ Рос! Г' 1 "Слов"янський ст!л". Донесения посл!в з Белграда, ЗИдня, консул!в з Ниша, в!дкладен! в основному в трьох перших фондах, розкривають внугр!шне становища у югослов"янських народ!в, висв!глюють зв"язки р1зних к!л громад-ськост! з првдетавниками Укра'ши ! Рос!!. 1нструкцН М1н!стра закордонних справ Рос!! сво!м представникам у югослов"ян, що-р!чн1 зв!ги останн!х розкривають завдання царизму на Балканах ! засоби длл ix рбал!зацП.

- ь -

Через росШськ! предетавництва на Балканах, а також 1 у В!дн!, вир!шувалиоь основ« 1 питания, пов"язан! а переселениям югослов"ян в УкраКну. Ыатер!али з цього питания широко представлен! у фондах А311Р. Вони св!дчать, що до 1881 року, коли вийшло Высочайше повел!ння про припинення переселения слов"ян-ських вих!дц!в до РосН, рос!йськ! дипломат и продовжували оформ-ляги документа на бажаючше одержати земельн! над1ли у ТаврШ-съкШ тубещН.

У фонд! иСлов"янсышй от!л" м!стяться надзвичайно Ц1кав! документа з 1стор1 У «ультурних 1 наукових зв"язк!в УкраКни, Рос 11' з югослов"янами. Досить сказати, що практично на кожного югослов"янина, який при*здив вчитись до Киева, Одеси, Маркова, Петербурга чи Москви, заводилась справа, куда вносились б1огра-ф!чн! в1домоет!, р!зн! дов!дки про його навчання, одерхання штер!ально1 допомоги та багато !ншого. В АЗПР в!дкладено ! численш матер!али, пов"язаш з науковими в!дрядаеннями 1 оз-наиомлювальними поездками представник!в р!зних к1л в1тчизшто1 ! югослов"янсько1 гроыадськост!.

Для внсв!глення зв"язк!в у галуз1 науки велике значения мае фовд "М1н!стерства народно! осв!ти Рос!!" ВД1А Рос!!. Документа мШстерства м!стять зв1ти учених Укра1ни 1 РосИ про науков! в!дрядхення на Бедкани, до В!дня, !хн! контакта з юго-слов "янськими досл!дниками.

Чимало документ1в, що являють !нтерес для досд!дника дано! теми, збер!гаються 1 в арх!вах Укра'/ки. Досить сказати, що матер! али по ухра'!нськонагослов"янсышх сусп!льних зв"язках були виявлен! автором у' 13-ти фондах ЦД1А Украйни в Киев!, 9-ти ДАМК, 6-ти ДАОО. Документи з цих та !нших укра!нських арх!в!в дають можлив!сть опостер!гати за д!яльн!стю югослов"ян в Укра-!н!, починаючи э моменту вступу Ух на територ!ю !мпер!У в Одео!, Реи!, 1зма!л1, Волочиську чи в будь-яксму !ншо«у прикордонноцу м!сц!.

Багат! матер!али про хиття ! навчання югослов"янськоК молод! в Укра!н! м!стяться у фондах р!зних навчальних заклад!в: г!мназ1й, училищ, !кститут!в та ун!верситет!в Киева» Одеси, Харкова, Черн!гова, Керт!, влиоаветграда. Досить повно зберег-лиоя ! особист! справи югослов"ян, як! здобували духовну осв1-ту в багатьох сем!нар!ях Укра!ни, в Ки!вськ!й духовн!й академН.

Значний !нтерес являють документа з арх!в!в Одеси I Киева про перебування в УкраЯн! югослов"ш, як! ховались в!д пересл!-дування турецьких, австр!йсысюс ! сво*х м!сцевих властей. Серед пештичних ем!грант1в, як! знайшли в УкраКн! сховшце, були 1 так! в!дом! люди, як воевода Я.ВукалоЕИЧ, опальний сербсыотй митрополит Михаил, чорногорсыотй епископ Никанбр.

При розгляд! наукових зв"язк!в були широко використан! фонди в1тчизняних слав!ст!в (збер!гаються у ВР ВДВ !м.В.1.Вер-надського АН Укра1'ни), як! п1дтримували в т!й чи !нш!й форм! в1дносини з югослов"янсышми вченими. Р!зноман!тн! матер1али з цього питания м!стяться в особистих фондах П.Г.Житецького, А.1.Сгеповича, МЛ.Петрова, Т.Д.йпор1нського.

При написанн1 монограф{К були використан! 1 р!зн! докумен-талып публ!кацН, зокрема: "Документы к истории славяноведения в России (1850-1912)", Ы-Л. 1948; "Зарубежные славяне и Россия. Документы архива М.Ф.Раевского. 40-80-е гг. ЛХ в.", М., 1975; "Освободительная борьба- народов Боснии и Герцеговины и Россия.; 1850-1864. Документы", М. 1985; "Освободительная борьба народов Боснии и Герцеговины и Россия. 1865-1875. Документы", М. 1983; '^едшьена СМладина ерпока и н»ено доба 1860-1875. Гра1|а из совЗетских архива", Нови Сад. 1977.

До даерельно!' баэи прац! сл1д в!днести 1 матер!али, почерпнут! з видань первично* преси, що виходили друком у досл!дяу-ваний пер1од в !мперН ! в югослов"янсышх землях. Досл1дгува- . лись публ!кац1¥ в таких газетах ! журналах: "Одесский вестник", ', "Одесский листок", "Киевлянин", "Заря" (КлКв), "Киевское слово", "Жизнь и искусство" (Ккхв), "Киевские епархиальные ведомости", "Новое время',' "Московские ведомости", "Университетские известия" (Ки1'в), "Чтения в Историческом обществе Нестора-летописца", "Известия Историко-филологического института князя Безбородко" (Шкин), "Киевская старина", "Вестник Европы", "Русский вестник", "Славянский век", "Журнал Министерства народного просвещения", "Славянские ежегодники" (Ки1в) та !нш1.

Серед югослов"янських пер!одичних видань сл!д вид!лити яурнал "Летопис Матице Српске", який досить регулярно надходив у П пол. XIX ст. - поч. XX ст. до б!бл!отеки Ки1'вського ун1вер-ситету св.Володимира. Окрем! матер!али по украУнсько-югослов"-

янських наукових I культурных зв"язках знайшли вгдбиття 1 на стор!нках "Гласника Српског ученог друштва". Щши в¡домоет I про П.Карича, його гшття в Укра1н1 були опубл!кован1 в газет 1 н1.1лада Ср<5ад1да". Автором пращ були переглянут1 окреьп номери газет: "Српска застава", Српске новине","Дневник", "Глас Срп-ства", "Слога".

При робот 1 над монографией були використан: як джерела щоденники царських чиновник ¡в, посл1в Рос1'х на Балканах. Так, Ц1кав1 в!домост1 про м1адержавш зв"язки Рос з Серб1ею ьис-тяться в "Дневнике В.Н..Цамздорфа", який був з 1900 по 1906 рр. кпн! строи закордонних справ Рос и .

1стор1ограгЫя проблема. Комплексне доыпдження рол: Укра-Хни в рос!йсько-югослов"янських сусп1льних зв"язках П пол. XIX-поч. XX ст. ще не було предметом сиец1альних праць Н1 у В1т-чизнян1й, н! в гагославськ1й 1стор1ограф11, хоча окреш сторони Ц1е'1 проблеми розглядались нашими 1 зарубдаими вченими. Так, досить добре вгазчен} укра1нсько~рос1йсько-югослов"янськ1 л1те-ратурн! зв"язки у працях Ы.Я.Гольберга, М.Бабовича, Ю.Д.Беляево?, П.л!.Рудяко,ва, 1.П.Йцука2. Чикало писалось 1 про участь громадеькост1 Укра*ни у визвольнШ боротьб1 югослов"ян у 70-Т1 РР.Х1Х ст. Цей аспект сусп!лыгах зв"язк1в найб1льш успшно дослали П.С.Сохань, В.Я.Гросул, Ю.Ю.Фом1н3. Тоцу 1П питания,

1 Дневник В.Н.Дамздорфа (1886-1890). - Ы.-Л., 1926, Ламздорф В.Н. Дневник. I89I-I892. - ¡Л.-Л., 193^, В.Н.ламздорф. Дневник I89V-I896. - „1., IS9I.

р

Гольберг iA.Я. 1ван Франко i украУнсько-сербсыи культурыi зв"яз1Ш. - Льв1в, 1991; Бабович Ы. Сто лет русистике в Сербии. // русский язык за рубежом. - Ы., 1978. - JS 3; Беляева 1J.Д. литературы народов йгославии в России. Восприятие, изучение, оценка. Последняя четверть л1Х, начало XX в. - Ы., 1979) Рудяков П.Н. Укра1шсько-хорватськ1 лИературш взаемини в XIX-XX ст. - К., 1987; Ющук I.D. Т.Г.Шевченко в сербсьюй л 1те|:ату^1 ^60-70-х poniB Х1л ст. // Питания Л1тератури:

^ Сохань П.С. Национально-освободительная борьба южнославянских народов в 70-х годах XIX ст. и общественность Украины. -К., 1978; Гросул В.Я. Украиська революцпша ешграшя на Балканах у першИ половши 60-х pokib XL\ ст. // Укрлст. куркая. - 1972, И Ü; Фомин U.E. Общественность Украины и русско-турецкая война 1877-1878. // Россия и восточный кризис 70-х годов XIX в. - М., 1981,дого «.Общественность Украины и национально-освободительное движении мг-ишх славян в 1Ь7&-1078 гг. Авторе''.канд.дис. - К., 1971.

так само як 1 питания революц!йних зв"язк1в народншив, соц!ал-демократ!в, що можв бути самостШною темою досл)дкення, в дан!й монографЛ' не розглядались.

Громадськ1сть Украппг, Рос 11 здавна виявляла 1нтерес до югослов"янських народ1в. У перипй половин! XIX ст. впорие в1т-чизнян! учен!-слав!сти побували на Балканському п1востров1, I вШод1 вивчення !сторп 1 культури югослов"янських народов по-чинае набувати м!цного наукового грунту. 3 дореволтийних авто-р1в, дай багато I пл!дно працювали по югослав 1ст;щ1 в Укра!н1, в першу чергу слад вадзначити В Л.Григоровича I ¡.5 Л .Петрова*. У пер1од розгортання наа!онально-визвольно! боротьби югослов"ян у 70-т1 рр. Ц1 уче!п одними з перших в Укра!н1 I в Рос1! зроби-ли спробу осмислити м!сце I роль югослов"янських переселенщв, як! знайшли другу батьк!вщину в степах Укра!ни (Нова Серб1я, Слов"яносерб1я), у сусп!льному, культурному 1 науковому китт1 укра'шського народу. Яко! б сфери материально! чи духовно! д1-ялыюст1 лвдини (морська торг!вля, вШськова справа, осв!та) не торкались учен!-слав1сти, - вспди вони знаходили помяну участь югослов"ян. У сво!й доповш "Про участь серб!в у наших сусп1ль-них вхдносинах", виголошен!й Н травня 1876 р. на эас!данн1 Одеського слов"янського благодШного товариства, В.I.Григорович зробив висновок про значну участь серб I в у сусшльних ввдноси-нах кра!ни 1 при цьому зауважив, що найб!льш повна картина буде написана лише коли зберуться воедино достатн! В1домост1 про !хнго д!яльн1сть. В1домий ки!вський учений МЛ.Петров першим звернув увагу на допомогу, яку подавали протягал тривалого часу навчальн! заклали Укра!ни югослов"янам у справ1 п!дготовки ви-сокоосв1чених людей. У свой добре документовашй прац! В1Н показав, що багато випускншив Ки!всько! академ11 внесли значний вклад у поширення грамотност! 1 знань в ус1Х куточках югослов11 янсвких земель.

Окр и,п аспекта питания про навчання югослов"ян в 0дес1, Киев;, Харков!, 1нших м!стах Укра!ни т1ею чи !ншою м}рою роз-

* Григорович В.И. Об участии сербов в наших общественных отношениях. // Записки императорского Новороссийского университета. - Одесса, 1876, т.20; Петров Н.И. Исторический взгляд на взаимные отношения между сербами и русскими в образовании и литературе. - К., 1876.

глядались 1 в роботах !нших дореволюц!йних авторов, зокрема ПЛ.Феерчака, М.П.Колмакова, Г.Александровського*, у спогадах 1.Пичети^, як! I сьогодн1 можуть бути над1йним даерелом по да-Н1й проблем!.

В ц1Лому, говорячи про дореволющйних автор!в, як1 торка-лися рол! гршадськост! Укра!ни в розвитков! зв"язк!в з юго-слов "янаш , сл1д в!ддати !м належне за эбирання численних фак-т1в ! спробу систематиэувати контакти в галуз! оов!ти, науки, !нших сферах духовного життя людини. До слабких стор!н 1хн!х праць мозкна В1днести часом надм!рне вихваляння д!яльност! ок-ремих ос!б або переб!льшення значения деяких заход1в, як! про-водилися громадськими орган!зац!ями (товариствами), для б!льшо! популяризаШ! знань про життя югослов"ян, п!двшцення 1нтересу до Кхньо!' культури, !сторй'.

3 праць сучасних в!тчизшших автор!в, як! ц!кавилися ук-ра!'нсько-югослов"янськими сусп!льними зв"язками П пол. XIX ст., важливо назвати ряд статей Л.Г.Ляшенко®, яка почала розробку таких важливих питань, як навчання югослов"ян в УкраКн! у 50-70-т! рр. XIX ст., д!яльн1сть КиКвського слов"янського благо-д1йного товариства в цей же пер!од. У Н працях вперше в укра-1'нськ!й югослав1стиц! зроблено спробу осмислення рол1 УкраУни ■ у розвитков! багатопланових сусп!льних зв"язк1в Рос!! з ус!ма

Феерчак П.И. Очерк учебного питомника славянских девиц. // Одесский славянский сборник. Речи и сообщения в торжественных собраниях 11-го мая в день св.Кирилла и Мефодия 1878, 1879 и 1880 гг. - Одесса, 1880; Колмаков H.H. Очерк деятельности Киевского .славянского благотворительного общества за 25 лет его существования. - К., 1894; Александровский Г. Историческая записи о состоянии Киево-Фундуклеевской женской гимназии в течение первого пятидесятилетия ее существования. 1860-19Ю. - К., 1910.

^ Ппчета И. Факты и воспоминания из школьной жизни герцеговин-ца. - Харьков, I9II.

® Дяшенко Л.Г., Стершей культурних эв"язк!в Укра1'ни з Серб!ею в XIX ст. // Укрлсг.журк. - 1963. - а 6; 3 штор!!' д!яльно-CTi Kii'1'БСького слов'!лнського товариства в 60-70-:-: роках XIX ст. // УкрЛст.журн. - 1973. - В В; Про навчання па УкраХн! молод! з п!вденнослов"янських Kpai'H (50-70-ti рр. XIX ст.), // yKp.iCT.sypK. - 1974. - Л 6; До питания про росШсько-укра!нськ! культурн! зв"яэки з гивдешюолов"янськкш1 кра!нами в XIX ст. /АУкрЛст.аурн. - 1978. - й I.

югослов"янськими народами. На жаль, Л.Г.Ляиенко зак!нчкла своК досл!дження цих питань, обмежившись розглядом перших двох деся-тир!ч П пол. XIX ст.

В останн! роки до питания навчання югослов"янсько1 молод! в Опес! в 50-70-х рр. XIX ст. виявили !нтерес одеськ! 1сторики В.М.Милич ! О.Б.Дьом!н{

Певний !нтерес до досл!джуваноК проблеми виявляють I юго-славськ1 учен!. Однак сл!д в1дразу заувашти, що монографШ по укра1'нсько-югослов"янських сусп!лышх зв"язках П пол. XIX -поч.ХХ ст. поки що в кодн!й з гагослов"янських крагн не э"я-вилося. Проте М.Петров написав ц!каву отаттю про в1дправлення к!лькох вихованцхв Сербського народного собору з Сремських Кар-

ловц!в на навчання до Кихвсько? духовно? академП у 70-Т1 рр. р

XIX ст. . Не можна не погодитись з висновками югославського автора, що зозншньопсштичне в!домство Рос!I, даючи вказ!вки без звол!кань приймати на навчання серб!в з цього региону юго-слов"яноьких земель, як! перебували в той час у склад! Австро-Угорщтни,' пересл1дувало сво! цШ. Разом з тим югославеысий ¡сторик В1дзначас, що жодн! пол!тичн! розрахунки не персшкодяа-ли югослов"янам здобувати у Киев! досить грунтовн! знания з ба-гатьох дисципл!н, у тому чксл1 ! з св!тських.

Про роль выпускникIв навчальних заклад! в УкраУни у справ: становления ! розвитку система осв!ти в югослов"янських землях писали М.Радевич, М.Бабович3, як! в!дзначали, що ц! вихованц! усп!шно застосовували набут! знания, працюючи викладачами у навчальних закладах Белграда, видаоти шдручники ! словники.

П.Милославлевич у своШ прац! про ствросЯтнгадтво видатно-го хорватського ученого В.Богишича з ун!верситет&чи РосШськоУ

1 Милич В.М., Демин О.Б. Обучение югославской молодеет в Одессе в 50-70-х гг. XIX ст. // Тезисы Первой областной историко-краеведческой научно-практической конференции, посвященной 200-летию г.Одессы "Воспитание историей", 27-28 июня 1989 года. - Одесса, 1989.

2 Петров МЛртомци.Српског народног сабора у Сррмским Карлов-цима на К^евсшу духовно^ шсадешу и у другр] половини XIX века. // Зборник за историку. Матица Српска. - Нови Сад, 1972« ■ 5«

3 Радевич М. Русский язык в белградских школах. - // Советское славяноведение. - 1979. - !'г 6; Бабович М. Вказ. праця.

iMnepi'í особливо вщиляе його перебування в Олесь де в стмнах HoBopocificbKoro ун!верситету проходило становления цього доел 1 дни ка*. Шкаву роботу про К.Мисиркова написав македонський íctophk B.Phctobckí^, який розглядае роки навчання свого cniB-в1тчизнкка в Оде с i i Петербург! як надзвичайно ванливий фактор, що вплииув на форчувашш його сусп!льно-пол1тичних погляд1в.

Вкладу В.1.Григоровича у вивчення icTopii, мов, л!терату-ри i фольклору югослов"янських народ!в присвятив роботу !наий В1ДОШ1Й югославсысий ¡сторик М.Киванчсвич^. Сол!дну монографш про фиософсыи пращ А.Васильевича, випускника Кихвсько! духовно! акадсмп, в¡до.мого вченого i дипломата, видав у Белград! М.Попович\ tíih вдоначае, що навчання у Khgbí залишило глибо-кий сл1д i поэтчилося на bcíü подальи iít науков!й, громадськ!й i шыптичнДО д!яльност1 Л.Васильевича. Jbi4i побувавши посланником Cep6ií в Петербурз!, будучи míhíctpom ocbíth, bíh завжди вис око вдаивався про р1вень ocbíth в Украпи i Pocí'í, висту-пав за tíchí культурн! зв"язки братн!х слов"янських народ!в. Па думку ы.Поповича, з яким важко не погодитись, мабуть лише митрополита сербського М;:ха'1ла, теж вихованця КиУвсько! акаде-mií, мопна було б пор!вняти з А.Васильевич ем у щирост1 cboíx почутт!в i bíatohoctí l'ocii'^.

Багато щкавих ведомостей, як1 стосуються перебування юго-слов"ян в Укра!н1, знаходимо в листувашп С.Новаковича, видат-ного сербського icToprata, политичного Д1яча, з В.Богишичем, якб опубл!котне Б.Недельковичем в 1%В р. в Белград^. Поряд з в!-

* М;:лосавл»еви1) II. О HacTojaibrc.ia да се Др.Валтазар БогишиК anraxyjñ за рад на руским универзитетима. // Balcanica. -Belgiaüo, 1982-1983. - й 13/14.

^ Гистовски Б.' Школува1ьето Крсте Ми$ирков но Pycnja. // Гласник. Ин-т за нац.историка. - Cuonje, 1985, год.¿9. -М/2.

® ¿мванчевиЙ U. В.П.Григоровичи ^угославистика. // 36.Матице срп. за славистику. - Ьови Сад-, 1987. - ¡:- 33.

^ Попович Í.1. Философски и научни рад Алимпи!а ВасшьевиКа. -Нови Сад. 1972. '

5 Там же, с.20.

^ НеделэковйК Б. Преписка Сто|'ана НоваковгЙа и Валтазара Боги-uiiifia. - Београд, 19о8.

домими в!тчизнянеми д!ячами 0.0.Кочубинським, В.^Григоровичем, М.Ф.Раевським, Я.Ф.Головацышм, ми зустр!чаеиося 1 з митрополитом Миха!лот, в1домим згодом журнал!стон С.Миличевичем, Б.Ягичем, фольклористом М.Миличевичем та !ншими югос лов "ялами, ЯК1 п!дтримували тхею чи Ьшого м!рою зв"лзки з В.Богишичем п!д час його життя в 0дес1.

Як вхдзначалось ранние в автореферат 1, досл1д;5увана тема е частинои багатопланово! проблеют "Рос^я I Балкани", яка давно 1 успшно розробляеться в!тчнзняними учешшп. Ними написан! значн! !1щив!дуальн! ! колективн! монограф11 гас по окремих крахах Балканського п!вострова, так 1 в щлому по взаемов1дноси-нах Ух з Рос1ею. У 1990 р. О.К.Вяземська ! С.I.Данченко в книэ! . "Россия и Балканы. Конец ХУШ в. - 1918 г. (Советская послевоенная историография) обзор" зробили спробу систематизувати ! охарактеризувати б1лъшу частину р!зних публ!кащй по ц!й проблем! , ! зробили це досить грунтовно. Це дае можлив!сть автору монограф!У не зупинятися в автореферат! на роботах за-гального плану, як! мають в!дношення до досл!дяувалих питань. I лише на останн1й робот! з ц!с! проблематики, яка не потрапила до названо! книги, сл!д сказати окремо.

В 1991 р. 1пститутом слов"янознавства ! балкан!стики у Мое ютI було видано колективну монограф!ю п!д кер!вництвом чле-на-коресповдента АН Ю.О.Писарева "Балканы в конце XIX - начале XX в. Очерки становления национальных государств и политической структуры в Юго-Восточной Европе". Б робот! розглядаються особ-ливост! ! законом1рност! становления нац!ональних держав у ре-г!он!, гостра пол!тична боротьба великих держав за сфери впливу на п!востргв!, ставлення р!зних верств громадськост! РосШсько! !мпер!! до процес!в, що вхдбувалкся в той час. Основн! висновки, зроблен! авторами розд!лу про державну розбудову в Серб!!, зб!-гаються з нашими, як! були представлен! в монограф!!, яка вий-пша друком в 1987 р. в Киев!.

Структура досл!дження. Книга складаеться з передмови, трьох розд!л1в, висновк!в, прим!ток та !менного покажчика, який включав бЛИЗЬКО 600 П03ИЦ1Й.

П. КОРОТКИЙ 3MICT МОНОГРАФП

У передмов! стисяо сказано про основн! питания, як! роз-глядаються в робот!, визначено ц!л! t завдання досл!даення.

Пеший розд!л - "Югослов"яни в Укра1'н1 та i'x м!сце в сусальному 1 культурно цу китт!" - починаеться з розгляду питания про завершения процесу переселения югослов"ян в УкраТну у П пол.XIX ст., вивчення м!сць Yx розеелекня, особливостей пта-вового становища i основних сфер д!яльност!.

У П пол. XIX ст. основна частина югослов"ян, як показали проведен! досл1днения, жила в район! Оде си i П1вн!чного Причор-номор"я по л i н! Y Микала! в-Херсон-Борданськ. В цой час тривало !нтенсивне освоения п!вденних земель УкраУни, що вимагало залу-чення нових в!лышх робочих рук, 1 тому ц!лком природно, що б!льша частина прибулих в Kpainy югослов"ян направлялась у ц! райони.

12 червня 1868 р. Итератором Олександром П були затверд-яен! Правила над!лення земель п!вденнослов"янським вих!дцям, зг!дно з якими вони могли одерпати д!лянки з б!льних казенних земель Тавр1йсько'1 губернй' розм!ром вгд 50 до 400 десятин. Нообх1дною умовою для одержання над!лу було прийняття рос!й- . ського п!ддонства. Уряд Pocl'í досить охоче надавав югослов"я-нам землю, заохочуючи тим самим Yxino самов!ддан!сть у боротьб! з осыанськими завойовникаыи у 60-т! рр., участь у Кримськ!й btíliit, а згодом I в рос!йсько-турецьк!й 1877-1878 рр. Трапля-лись, однак, ! в!дмовлбння. Найб!льш вагомим аргументом у такому р!шенн! був'негативний в!дгук рос1йського дипломатичного представника на Балканах на банаючого взяти землю. В основному. несхвальн1 характеристики одеркували недбал!, безтурботн! люди, як1, маючи ! на батьк!вщин! зешго, не могли усп!шно на н!й господарювати. 3 gkohom!4hoY точки эору позиц!я М!н!стерства державного майна PoclY, яке було заи!кавлене у шеидкому 1 биективному освоенн! п!вденних земель, а тому намагалось давати над1ли в над!йн1 руки, викликае повне розум!няя.

На початку 80-х рр. орган!эоване переселения югослов"ян та 1нпшх заруб!жних слов"ян в Укрспну зак!нчуеться. Кр!м 1но-

земних колон!ст!в за попередн! десять рок!в у п!вденн! райони УкраУни - в Херсонську 1 Тавр!йську губернИ - було переселено також не менше п"ятнадцяти тисяч селян з ПолтавеькоУ 1 Харк!в-ськоУ, а також п"ять тисяч з КиУвськоУ, Под1льсько1 1 Волин-ськоУ губерн!й. 29 червня 1881 р. виходить Височайше повел 1ння про припинення переселения слов"янських вих!дцгв до Рос 1У.

3 початку чинност! Правил (з 1868 по 1881 рр.), за далеко не повними даними, Т1льки ЕГослов"янам з специального фонду в Бердянському пов!т! ТаврШськоУ губерн!У було вид ¡лоно понад 2200 десятин земл!. Чимало земл! югослов"яни одержали в Укра-Ун! ще 1 до затвердження Правил в!дразу ж п!сля КримськоУ в!й-ни. Початок 80-х рр. XIX ст. став завершениям тривалого, майже п!вторав!кового орган!зованого переселения югослов"ян в УкраУ-ну. В р1зн! роки цього великого пер!оду переселения в ¡дэнача-лось р!зним ступеней !нтенсивност! (найб!льи масове в 17691791, 1801-1806, 1816-1819, 1829-1834, 1854-1866, що було повязано, головним чином, з росМсько-турецькими в1йнаш), складом його учасник!в, а також ! м!сцями розеелення в УкраУн!.

Вивчення географ!чних карт УкраУни XIX - початку XX ст., а також сучасних, дало можлив!сть виявити на УУ територ11 б!ль'л як двадцять населених пункт 1в, пов"язаш!Х своею назвоп з найчисленн!шим югослов"янським народом - сербським (Сербинов, Сербо-Слоб!дка, Сербиновц1, Сербен!вка, Сербичани, Серби, Сер-бин!вка, Сербул!вка, Слов"яно-Сербка). Кр!м того, на карт! УкраУни можна знайти к!лька Милорадовск, село Шшашевичево по-близу Вознесенська та ряд !нших, заснованих, як наприклад ос-танне, або заселеклх свого часу значною к!льк!стю югоолов"ян.

У П пол. XIX - на початку XX ст. на територГУ УкраУни практично в ус!х У У районах проживали югослов"яни, переважно вих!дц! з СербП, ЧорногорН, Босн!У ! Герцеговгаи. Меншэ Ух було'з Воеводини, Старо! Серб!У ! зовс!м одиниц! з Хорват!У, Словен 11, Далматинського узйережжя.

Уявляеться важливим виявити причини ! мету переселения югослов"ян в УкраУну. Чоаду сама УкраУна - у П пол. XIX ст. таке питания перед югослов"янами, сл1д гадати, .вже не стояло. ДосвЦ переселенц!в ХУШ ст. переконливо показав, що в единов!р-н1й, близьк!й мовою ! культурою слов"янськ!й краУн! значно

лепив було пережит и розлуку э р1дними, обжитими ы!сцяма, слробувати знайти другу батыивдину. I справдь процес вход-кення югослов"ян в соц!ально-економ1чне нигтя Украгни проходив досить усп1шно. Багато хто з югослов"ян дом Iгея визнання на вШськов1й 1 держава¡й службах, став заможним землевласником.

Дв1 осноша причини вабили югослов"ян в Украшу у П пол. XIX ст.: бажання молод! здобути осв1ту I моклшпеть для бага-тьох энайтп роботу. В уяв1 югослов"ян Укра'1'на була крашою з високим р!внем розвитку знань, книжовох справи, славнозвшш-ми старили навчальнши закладами. Прагнешш до знань вабило молодь у КиКв, Одесу, Харк1в, де працювали ушверситети, в 1Н-ш1 м1ота. Разом з тим, 1нша частина югослов"ян, за к1льк!сшял складом б!льи значна, спод!валась энайти яку-небудь роботу, щоб врятувати сво'1 с1н"1. У П пол. XIX ст. в югослов"янських землях, особливо в СербП, шдбувався процес обезземелювання селян. У 1897 р. взагал1 не мали земл! 17417 сербських селян-сыотх родин, .а молода г.псыса прошслов!сть не встигала прнйыа-ти вс!х бажаючцх.

У досл1джуваний першд в Украину прибували югослов"яни б!лын як 30-ти професь! I вшив занять, Якщо не вважати учн1в-сысо1 молод!, то найб1льша частка припадас на с1льськогоспо- . дарських прац1вник!в ! неквал!ф1Кованих роб1ТНшив. Здобута на батыивщшп профес!я ! трудов1 навички визначали багато в чоыу 1 подальш1 ыаршрухи по Украпи. Роб1тники назпвали бажаш М1С-та для оселення - 1.1ар1уполь, Сйександрхвськ, Кременчук, Одесу; фах1вц1 по виноградарству 1 тютюнництву прагнули потрапити до Криму.

Югослов"ян, як1 проживали в Укра'Ш, можна було знайти майже в ус 1х'сферах д!яльност1. Починаоти з ХУШ ст., в освоения П1вденних земель Украши значний вклад внесли представнп-ки багатьох югослов"янсышх фамШй. Серед "двигушв иромисло-вил сил" Украш! В.1.Григорович назвав Лоровичхв, Комненови-Ч1В, Джуранович1в, Яксич1в, Андрич1в, Славич1в, Маринович1в, Ризнич1в.

Торкаючись особливостей правового становища югослов"ян в Укра¥н1, сл!д зауважити, цо краще складалось життя у тих, хто приймав рос1йське шдданство. 1шп ж зазнавали певних трудно-

щ!в, наприклад, п!д час оформления на робот*/ в окрем! установи, однак про дискришнацш ïx в Укра'/н!, звичайно, не було fl глови. Досл!дження арх!вних документ!в переконливо ев!дчать, що дуже багато югослов"ян краще влаштовувались в Украпп, hïs на 6aTbKiBiijiiHi, i згодом прийшли ршення залпгаитись тут на-завжди. Як правило, при цьсму поставало питания про перех!д у шдцанство Pociï. Б!лы1псть югослов"®! псступово розчшшлась серед (.исцевого населения. Цьому процесу сприяла та обставина, що вони, на в!дмп1у, CKaxiMO, в!д грек in i болгар, як! пересе-лялися в Укрг'-'пу, н!коли не прагнули замкненого життя, в!дособ-леност!. HaBiTb у селах, заснованих переселениями з югослов"-янських земель, з самого початку мешкало багато yicpa'nmin, ро-С1ян, представник1в iinirnx народ1в.

Наступним питаниям перло'/ глави с подготовка фах!вц1в pi3Hia npofeciii для югослов"янських народ!в у вшцих i середн}х св1тських навчалышх закладах, у КихвсысШ духовнШ шсвдем1 ï i ceMiHapiHX.

Шдвалшш укра'1нсько-югослов"янсышх зв"язк1в у галуз! ocbïtii були закладен1 ще в перш!й половин! ХУШ ст., коли перш! duхiдцi з югослов"янських земель були прийнят! на навчання до Кисво-Моп!лянсько1 академi ï. 3 того часу к!льк1сть ïx поступо-во зб1льиувалась, розширювалась ! географ!я навчания югослов"-янсько'1 молод! в УкраУнК Шелл в!дкриття ун!верситет!в у Хар-ков! (1805), Киев! (1834), 0дес1 (1865) югослов"яни могли здо-бувати ocBÎTy i в цлх вицих навчалыгах закладах.

В середин! XIX ст. на розвиток культурного буд!вннцтва у игослов"ян icTOTHiiii вплив мала позищя Pociï у mrraimi надання ïm допшоги для масово! п1дготовки кадр1в кац!опально/ !нтел1-генцП. 3 uiea метой уряд в 1850 р. видав указ про в!льнш1 в'Чэд до Pociï заруб!жних слов"ян, як! виявилн бажання- здобути oCBiTy. 3 1857 р. Синод почав вид!ллти щороку I1025 карбован-щв на навчання 75 слов"ян у Кихвському, Одеському 1 Харк1в-сько.му учбових округах, а з 1860 р. по 5 тисяч карбованц!в на р!к на навчання п!аденних слов"ян вид!ляло М1н1стерство народ-

HOÏ OCBiTU.

Така пол!тика Pociï була багато в чему обумовлена Tien обставиною, що KpaïHi, яка зазнала поразки у Кримськ!Л вШн!

1 багато втрачала в!д обмежень Паризького договору, потр!бн! були союзники на Балканському п!востров!, 1 типу петербурзышй каб!нет вс!ляко прагнув воеб!чного розвитку зв"язк!в з юго-слов"янами, зм!цнення !х нац!онально! самосв!домост!. Одним з шлях!в п!днесвння авторитету була допомога в сфер! осв!ти. Ця тенденц!я у зовн!шн!й пол!тиц! Рос!! зб!галася ! з насущлши потребами культурного розвитку югослов"ян. В донесениях росШ-ських дипломат1в з югослов"янських земель багато говориться про гостру нестачу квал!ф!кованих кадр!в, особливо вчител!в, як! були мало не основними д!ючими особами в молод!й нац!ональ-н1й культур1.

Духе важливою ! суттевою обставиною для югослов"ян було 1 те, що в громадських колах Укра'1'ни, Рос1! вважалося необх1дним, само собою зрозум!лим, подавати балканським братам не т!льки пол!тичну 1 моральну допомогу, але ! стати для них дкерелом осв!ти у найширшоыу розум!нн! цього слова.

Югослов"янська молодь, яка навчалася в Украгн!, д!ставала як св!тську, так 1 духовну осв!ту. У к!льк!сноцу в!дношенн! б!льша Н частина вступала до духовних училищ, сём!нар!й або Ки!всько! духовно! академ!!. На те було чимало !стотних причин: по-перше, матер!альне забезпечення вихованд!в синодальних нав-чальних заклад!в було кращим, н1ж св!тських; по-друге, склала-ся вже певна традиц!я в одержанн! югослов"янами саме духовно! осв!ти, переважно в Киев! 1 Одес!; 1 по-трете, сл1д сказати про особливий ореол геро!чност!, який !снував навколо священно-служител 1в у югослов"ян. Для багатьох з них священник був не просто першим, а часто-густо 1 единим вчителем, а нер1дко ватажкой повсталого народу. У 50-70-т! рр. XIX ст. можна було по-бачити, особливо в Чорногор!!, Боен!! ! Герцеговин!, ¡з зброею в руках у перших лавах борц!в проти ¡ноземного гн!ту саме цер-ковник!в. Не сл1д забувати, що ! оф!ц1Йна Рос!я була зац!кавле-на в одержанн! югослов"янами духовно! ОСВ1ТИ. У ПетербургI не без щдстав розраховували на таких випускник!в як на пров!дни-К1В сво!х поглядхв на Балканському п!востров!.

У соц!альноцу в!дношенн1 югослов"янська молодь, яка вчила-ся в Украла, не була однор1дною. Незважаючи на те, що оф1ц!йн! кола намагались запрошувати на навчання в основному д!тей з най-

б1льш з шло жни х с!мей, в китт! ца було так дклеко не завжди. Сама структура югослов"янського сусп!льства, де переважав др!б-Hiiií виробник, визначала багато в чему основну категор!ю ociâ, як1 мали ïxaTii на навчання. Малозабезпечених югослов"ян вабила в Укра!ну i в Росш i та обставина, що за певних умов можна було розраховувати i на державн! стипевд!*.

У П пол. XIX - початку XX ст. югослов"янська молодь на-вчалася б!лыя як у п"ятнадцяти м!стах Украши, що входила до складу РосirtcbKoï iMnepiï. Проведене доелтдяення дас можлив!сть припустити, i^j в цей период не менше тисяч1 юнак}в i Д1вчат здобули ocBÍTy у навчальних закладах Укра'1ни. ïx випускшжи по-с i ли pi3HÍ висок! пости i посади в державних структурах СербН, ЧорногорП, Bochí'í 1 Герцеговини, 1нших югослов"янських землях, i тии самим внесли значний вклад у розвиток культурного буд!в-шщтва cboïx народíb.

У заключнШ частин! першо! глави розглядаеться участь юго-слов "ян у сусп!льному 1 культурному китtí украКнського народу. У II пол. XIX ст. для них, наприклад, стала вже традицШюю ви-кладацька Д1яльн1сть у навчальних закладах УкраКни. На зм!ну пераим югослов"янам-професорам Харк1вського ун!верситету, Pi-шельевського лщею прийшли hobí biixímí з югослов"янськпх земель, здеб1льшого tí, що закупили навчальн! заклади УкраКни I Pociï i залишились на якийсь час з матon набути педагог iчного доов!ду. Але були i так!, хто при!здив в УкраКцу в пошуках ро-боти. Bel югослов"янськ! народи гостро потребували квал(фЛсова-них спец1ал1ст1в, i в той же час багато фах1вд!в не могли знай-ти роботу через утйски австро-угорських ! турецьких властей. В Украш! х вони, як правило, знаходили соб1 роботу i мали мож-лив1сть, поповнюючи багаж cboïx знань новими, у доброзичлив!й обстановц!, з над i ею на повернення колись на батьк1вщину, про-довжувати займатися улгабленою справок).

У навчальних закладах Украпги працювало близько двадцяти югослов"ян, серед яких були серби, хорват«, словенц1, македо-нець, тобто представники каЯне eoíx югослов"янських ::прод!в. Boira працювали в ун!верситетах, на Вшцих ж}ночих курсах, в rim-наз1ях, у слов"янських naHcioHax I на педагог1чних курсах, викладаючи стародавн1 (класичн!), сербську, н!мецьку мови, географш, ф!зику, природничу icToptn та 1нш1 дисципл!ни.

Найб|лыие югослов"ян працювало в Кибв1, Одеci t Бердян-ську. Вшсладали вони також у навчалышх закладах С1иферополл, Харкова, Глухова, Прилук, Полтави.

У процес1 своех педагоИчшн дгяльност! югослов"яш1 охоче брали участь i в громадському житт i украшсысого народу i на-самперед 1нтел1генцН, найб1лш ocBi4enoï частини народу, яку хвилювали в цей час питания просвети bcîx верств сусп1льстЕа, рiвноправностi р1днох мови з imumra слов"янськими мовамн, питания перебудови життя на б1льш справедливих засадах.

Ыайже п"ятнадцять poKÏB прожив в УкраШ Петро Карич -найславетн!ша постать в icTopiï украУнсько-росШсько-югослов"-янських сусп1лышх зв"язк!в кпшя 50-60 pp. XIX ст. За роки на-вчання i роботи в Khsbî i 0дес1 в!н брав участь в д1яльност1 xapkibcbko-knïbcbkoro таемного товариства, Khïbcbkoï громади, викладав у недшьнШ школ1. Серед його знайомих i друз1в були: попечитель учбового округу 11.1.Пирогов, 1сторпки П.В.Павлов i В.Б.Антонович, в1дом! громадськ1 д!яч1 Ю.Ю.Цветковський i В.Л. Беренштам, М.П.Драгоманов.

Справжня дружба зв"язувала 1ншого серба - Петра ОстоУча з видатним укра'Унським учетш t громадсышм Д1ячем П.Г.Китецьким. В ochobI П лежали близьк1 погляди на слов"янське питшшя, проблему виживання yitpaïHCbKo'ï мови, 1нших слов"янсышх мов. В одному з лист1в з Белграда П.ОстоУч, висловлюючи задоволення в1д того, що лист П.Г.Китецького написаний украшською мовою, писав: "Я з Вами ц1лком згоден, що слов"янський союз i слов"ян-ське братство мають грунтуватися i виникати з сп!льно1 i вза-cmhoï шани кожного слов"янського народу з його мовою 1 народни-ми особливостями, але ni як не на дивнШ i фантастична 1де!' про якусь загальнослов"янську мову. Без piBHOCTi Mis ус!ма членами, як! складають один союз, нема t не може бути братерства i любовГ'*.

На квартир! П.Г.Житецького П.ОстоУч познайомився з О.О.Кот-ляревсысим, Ы.П.Задерацьким, В.Б.Антоновичем. Добре знали П.Ос-то'1'ча Павло I Василь Чубинськ!. 3 Василем Пяатоновичем П.Осто'Уч

1 П.ОстоГч - П.Г.Нитецькому 15 вересня 1876 р. // BP ЦКБ ïm.

ВЛ.Вернадського АН Украгни. - 0.1, спр. 48697.

ви*хав у 1876 р. на Балкани, щоб взяти участь у визволенн! сер-б1В. Важливо В1дзначити, що П.0сто](ч, як 1 !нш! передов! юго-слов"яга1 свого часу, розум!в справжн! мотиви допомоги з боку оф1ц1Йних к!л Рос!I ! демократичних верств громадеькост!. I в цьому питали! у нього була ц!лковита одностайн!сть з II.Г.1л-тецьким. 15 вересня 1876 р. П.0сто1ч писав до Киева: "Ви мен 1 пишите те, що "наши красномовн! батьк!" 1 не думають допомага-ти в1д щирого серця Сербам у цей скрутний час. Я н!коли ! не спод1вався на ¡стинну допомогу в1д них"*,

Югослов"лни, як1 працювали в УкраХи!, так само, як ! дея-к1 студенти, публ1кувата в пер1одичних виданнях 1 окремими пра-цями сво1 досл!даення з ¡сторП, культури, осв!ти югослов"ян-сысих народ!в, залишали сдогади про роки, проведен! в юност! в Укра'/н1. У Харков1 ! Киев!, Полтав! I Одес!, в !нших м!стах шходили у II пол. Х1а - початку XX ст. прац1 югослов"ян. Св!й пом!тний елгд у ц!й справ! залишили: К.Жуевич, М.Костич, 1.Пичета, В.Богишич, Ф.Ребець, Д.Войнович, С.Ранкович.

У другому розд!л! - "Основн! тевденц!Х розвитку украКн-сько-пгослон"янських культурних зв"язк1в" - досл!джуються об"-ективн! процеси, як! сприяли взаемноцу потягу югослов"ян ! населения Укра'пш, розглядагаться основн! напрямки, якими ц! зв"яз-ки розвивались.

Робиться висновок, що найб1льш т!сн1 зв"язки э югослов"ян-ською грдаадськ1стю п!дтримували представники украКнсько! !нте-л!генцП, головним чином, професори, викладач! г!мназ!й, !нших навчальних заклад1в. Це поясшовться но т!льки р!внем осв!чено-ст!, фахопшли !нтерес£ши, але 1 великими можливостями до вста-новлення прямих контакт1в з представниками югослов"янськоК громадськост! П1Д час по Кадок 1 в1дрядкен!» на Балкани.

Погл!тний вплив на розвиток укра!нсько-югослов"янських культурних зв"язк!в мала д!яльн!сть Слоп"янських благод!йних товариств Одесл ! Киева, а також Сербське благодШне товари-ство, в!дкрите за 1н!ц!ативою сербського консула Г.Суппичича в 0дес1. Беручи участь в р1зних фордах благодШюст!, подаючи в основному матер!альну допомогу, члени СБТ л м!ру сво'<х сил 1

П.Осто'14 - П.Г.К! В Л.Вернадського

- П.Г.Китепькому 15 вересня шського АН Украх'ни. - 4.1, а .

ыожливостей популяризували знания з 1стор!У, культури, л!тера-тури, про сучасне становище югослов"ян, виступаючи з публ!чни-ми лекц1ями на зборах товариства, в пер1одичн!й прес1.

Заочна знайомство з життям югослов"янсышх народ1в посту-пово переходило 1 до досить масового безпосереднього контакту п!д час взаемних ознайомлювальних поУздок. Першим великим за к1льк!стю учасник1в знайомством представншив украхнського народу з життям 1 боротьбою югослов"ян стала масова погздка на Балкани в роки росхйсько-турецькох в1йни 1877-1878 рр. Повернувшись по деякому час1 додому, сшвв1тчизники привезли з собою народа! п!сн1, опов1дг.и 1 легенди югослов"ян, незабутн! враження в!д чархвно'1 природи цього п!вденного краю.

У свою чергу, безпрецедентною за кглыистю учасник!в I со-щальним складом була група з 248 серб1в, до яко! входили "де-як! мШстрк, голова скупщшш, депутати, духова особи, оф!це-ри, професори, адвокати, л1кар1, купщ, селяни", представники багатьох хииих сташв 1 професхй, як! прих'хали вл1тку 1911 р. до Одеси для ознакомления з фабрично-заводською художньо-про-мисловою 1 с1льськогосподарською виставкою. Серед екскурсант1в був Бран1слав Нушич, В1домий в Украх'Н1 I Рос11 своши комед1я-ми "Народний депутат" (1883) 1 "Протеид!я" (1888), написаниш в жанр! сатпри на пол!тихсу.сучасного йому сусп!льства.

На початку XX ст. досить частями були взаемн1 по1здки уч-шв г1мназШ, спец!ал!зованих училищ, студехгпв ухцверситетхв, вШськових 1 духовних навчальних заклад ¡в.

У взаемному п!знанн1 украхнського народу 1 югослов"ян ве-лику роль в!д!грали музика, театр, образотворче мистецтво.Роз-виток обг.ин1в у цих гадузях культури розглядаеться у заключн1й частин1 друго'1 глави як !стотний фактор поглиблення украУнсько-югослов"янських зв"язк1в.

Знайомство украхнського народу з музикою { п1снею югосло-в"ян в1дбувалося к!лькома шляхами: через науков! прац!, переклади украКнських учених-слав1ст1в, громадських д1яч1в, таких як О.М.Бодянський, 0.0.Потебня, М.Ф.Сумцов, М.Г.Халанський, ¡.Я.Франко; виступами профессиях югослов"янських колектквхв I вшсонавц!в у м1стах Укра1'ни (Бблградського сшвацького товариства, оперного сШвака Й.Нсхл!, композитора Й.Пачу та хн.); на

"слов"янських концертах" М .В .Лисенка, Д.О.С5юв"янського, сим-фон!чного оркестру п!д керуванням В,1.Главача; а також найдо-стушпшим для всього народу Украпт шляхом при лучения до юго-слов"янсько* музично! культури - на виступах так званих манд-р1вних музикант!в э Балканського п!вострова, як! кочували в!д Карпатських rip до приазовсышх степ!в.

• У досл!джуваний пер{од громадськ!сть Укра!ни змогла позна-йомитись на своУх театральних сценах 1 з окремими творами юго-славських драматург1э Й.Косора, Б.Нушича та imrax. Не можна сказати, що цо знакомство в!дбувалося повсвдно i часто у великих MicTax. Югослов"янським авторам було не дуже легко пробити-ся на театральн! сцени Украхни, де переважали заххдноевропей-CbKi автори. Талу поява твору югослов"янського майстра була значною под!ею. Так, в роки nepiio'i cbItobo! в!йни дрвматичний театр СисНрякова поставив в 0дес1 драму далматинця И осипа Ко-сора "Пожежа", яка пройшла до цього з великим усп1хом у Загребу В1дн1, Праз!, Мюнхен!, Кельн!.

У розвиток укра!нсько-югослов"янських культурних зв"язк1в внесли св!й вклад також художники 1 поширювач! твор!в кистецт-ва, як1 влаштовували виставки-продаж! картин. Miж украГнськими ! югослов"янськими художниками здавна !снували т1сн! эв"яэки, як! почали складатися ще з час}в приезду перших учн1в-1конопио-ц!в на навчання до Кисво-ПечерськоК УспенськоУ Лаври, де д!яла 1конописна школа.

УкраХнськ!, роо1йськ1 1 югослов"янськ1 художники разом навчалися також у приватн1й художнШ школ!, в!дкрит!й в 1891 р. у Мюнхен! майстром словенського ревл1зму А.Ажбе. Серед учн!в школи були-, зокре1ла, словенц! I.rpoxap 1 Р.Якопич, рос1яни ! украУнц! Г.Е.Грабар, М.В.Добужинс£Кий, Д.М.Курдовський, 0.0.Му-рашко.

Шдбиваючи п!дсумкя розгляду питаьня культурних зв"лзк!в Укра!ки з югослов"янами, нообх!дно в!дзначити, що в цьому про-цес! з обох бок1в брали участь предетавилки практично вс!х труп громадськост!: це професори 1 викладач! ун1вэрситет!п, вчител1 шк!л i riMnaaitt, письненники, публ!цисти, редактора i впданЦ газет ! журналin, ыузикаити ! артисти, художники,пред-ставтпа !юшх муз мистецтвл. Р1зн! за csoYmu поглддш.гл, вс!

вони, однак, були един1 у прагнет! краще познайомитися з культурою братнього народу 1 под!литися сво'/ми досягненшши. Зав-дяки д!яльност1 Слов"янських благодШних товариств Одеси 1 Киева, окремих представник!в !нтел!генцН, народ Украпга зм!г у П пол. XIX - поч. XX ст. досить широко познайомитися з культурою югослов"ян, пройнятись до них любов"ю 1 повагою, що вия-вилося особливо яскраво в роки найвшцого напруження сил югосло-в"ян в 1'хн1й боротьб! проти зовн!шн!х вороНв.

У третьому розд!л! - "Науков1 зв"язки учених Украпп; з югослов"янськими досл1дниками" - показано, як взаемне п:знания слов"янських народ!в було поставлене в XIXст. на наукову основу, коли значно зросла в цьому процес! роль учених-слав1ст1в р1зних проф!л!в: !сторик!в, ф1лолог1в, етнограф!в, археолог1в, кожний з яких п1дходив до досл!дження слов"янства з боку сво'/х спец!альних {нтересгв. Пом1тний сл!д у вивчешп югослов"янсько¥ проблематики залишили учен!, як! працговали в Украш! ! серед яких були не т!льки укра!'нц!, але 1 рос!яни, поляки, представ-ники !нших нац1ональностей.

3 семи основних слав!стичних центр!в Рос 11 друго'1 половили XIX ст. три знаходились в Укра/ш. Тут досл!дшщькога роботою ! п!дготовкою кадр1в викладач!в I учених широкого проф1лю, у тому числ! 1 слав!ст!в, зачтись ушверситети Киева, Харкова ! Одеси. Слав!стичн! досл!дження велись окремими учешми в Ш-жин!, а також у Львов!, Черн!вцях ! деяких !штх м!стах Зах!д-ноХ Укра1ни, яка тод! не входила до складу Рос Г/.

Пауков! зв"язки М1ж ученими Украпш та IX югослов"янськи-ми колегами, як правило, встановлювались п!д час в!дряджень 1 ознайомлювальних похздок В1тчизняних доол1дншпв на Балканський п!востр^ ! югослов"ян до РосП ! Украши. 1нтерео до зав"язу-вання особистих зв"язк1в М1ж ученими вшсликало IX взаемне озна-йомлення ще вдома з працями колег, як! займалися схожими проблемами. Однак далеко не все можна було збагнути, сидячи на одному м!сц1. Тому взаемн! поЯздки учених ставали одн!ею з най-важлив!ших умов для успшного розвитиу слав!стичних дослдаень як у нас в краШ, так ! в югослов"янських землях.

У досл1джуваний пер!од науковою роботою на Балканському п!востров! займались: В.В.Качановський, М.Н.Сперансьга1Й, П.О. Заболотський з Шжина; Т.Д.Флоршський, АЛ.Степович, О.М.Лук"-

яненко, К.Ф.Радченко з Киева; О.О.Кочубинський, М.Г.Попруженко, Ф.1.Успенський з Одеси; М.Г.Халанський з Харкова. У свою чергу Л.Стоянович, С.Новакович, М.Мурко, Ф.Рачки, В.Ягич, В.Богишич та iHuii югослов"янськ1 учен! мали можлив!сть працювати в 616л!-отеках i apxiBax Киева, Одеси.

Розвиток науки, у тему числ! 1 слав!стичних досл!джень, проходив у югослов"янських землях у П пол. XIX - поч. XX ст. HepiBHOMipHo. Найб1льш пом1тними були усп!хи в Серб!!, Хорват J Словешг, як1 за р1внем еконсьпчного розвитку випередкали in-Hi югослов"яноЬК1 земли Вхдкриття у Белград! (1863) ! Загреб! (1874) вищих навчальних заклад1в, як! готували cneuiaiicTiB р1зних гумаштарних 1 техн!чних професШ, створення у 1866 р. Югослов"янсько! академН наук i мистецтв i Оербсько! академ!! наук у 1886 р. (на базi Сербського наукового товариства, засно-ваного у 1864 р.) сприяло розвитков! науки у Cep6ii i ХорватП.

У поширешп наукових знань ! розвитков! осв!ти у югослов"-ян велику роль в!д1гравали pi3Hi культурно-осв1тн! товариства, так! як Матиця сербська (з 1864 р. в м.Нови Сад), Матиця хор-ватська, Матиця словенська, як! видавали с во'! журнали, в1дкри-вали музе'!, м!сцев! арх1ви i б!бл!отекн. Щ товариства, займа-ючись переважно питаниями свое! !стор!!, мови, культури, досить часто виходили i на досл1дж.ення м!жнародних контакт!в югослов"-ян, 1 насамперед !х взаемов!дносин з Ипиими слов"янськими народами.

Югослов"янськ! учен!, працюючи на батьк!вщин1 в б1бл!оте-ках i apxiBax, знаходили численн! св1дчешш т!сних зв"язк!в сво!х попередник!в i сп1вв!тчизник!в з мешканцями Украпш i Pool Y протягом BtKiB. Для деяких учених ц! питания ставали голов-ними в i'XHifl науковШ д!яльност1. Пом!тний 1нтерес до icTopi! укра'!нсько-рос!йсько-югослов"янських зв"язк!в пояснювався ба-жаннягл досл1дник1в знайти витокя слов"янсько! сол!дарност!, що, на !хню думку, допомогло б т!сн!ше згуртуватися перед загрозою з бону Австро-Угорщини i Н!меччини, як1 дивились на югослов"ян-ськ! земл! не шака^якнасировинний додаток до сво!х !мпер!й.

Чудовт.1 м!сцем для сп!лкування в1тчизня1г,!Х учених з юго-слов "янськнми були Археолог1чн1 з"!зди, mci проводилнся з 1869 року за iHiqiaTiiBora Московського археолог!чного товариства.

До 1917 р. в!дбулося п"ятнадц1ггь таких з"1зд!в, I ш!сть э них проходило в УкраШ. На них розглядались питания !стор!У, л!те-ратури, етнограф1!, нум!зматики, культури. Для залучення на з'Тзди заруб!жних учених було створено секц!ю "Старожитност! слов"янськ!и, на яхс!й, звичайно, розглядались питания м1жслов"-янських зв"язк!в, взаемного впливу культур. Заруб!жн! учеш ви-ступали ! в 1нших секц!ях: "Паы"ятки мистецтв" 1 "Пам"ятки мови 1 письма".

На з"Уздах, як! проходили в УкраШ, побували в! дом! юго-слов"янсыи досл!дники: С.Новакович, В.Ягич, Ф.Рачки, С.Дюбич, К.Хорман, Ч.Трухелька, М.Мурко. 3 боку УкраУни велику участь у шдготовц! 1 проведенн! з"Узд1в брали: П.Г.Житецький, П.ПДу-бинський, В.Г.Григорович, М.П.Драгоманов, В.Б.Антонович, Д.1. Гловайський, АЛ.Степович, АЛ.Маркевич, ИЛ .Петров, М.Г.Халан-ський та багато ¡нших учених.

В ц!лому, оц!нюючт.1 участь югослов"янських учених в робот! Археодог1чних р''хзд!в, сл!д визнати, що це було значне явшце в укра У не ько-р оо 1 й с ько-югослов"янс ьких наукових зв"язках. Завдяки у част! зару^лших досл1дншав, у тому числ! 1 югослов"ян,знач-но розширгяалась тематика питань, що виносилися на обговорення, все частше порушувались проблеми м!жслов"янських в!дносин, що споцукало учених будувати сроУ виступи у б!лыи широкому аспект!. Обм!н думок, який в!дбувався п!д час з"1зд!в, був, безперечно, на користь в!тчизняним 1 заруб1жним досл^дникам. Сп!лкування сприяло встановленню Д1лових в!дносин, як! згодом п1дтрга.ц'вались листуванням часто протягом тривалого часу. Досить, наприк-лад, згадати листування В.Ягича з П.Г.Еитецысим, М.Миличевича з М.Н.Сперансышм.

У П пол. XIX - поч. XX ст. ун1верситети Укра'Уни п!дтри-мували р!зносторонн! эв"язки з вшцими навчальними заклацами Загреба, Белграда, сербською, хорватською ! словенською Матицями, Югослов"янською ! Сербською академ!ями наук, низкою 1сторико-культурних ! л!тературних товариств, музеями. В!дправляючи сво-хх викладач!в у югослов"янськ! земл! на стажування ! з метою збирання матер!ал!в для дисертацШ та !нших наукових праць, ун1верситетськ! ради доручали Ум укладати, по можливост!, домов-леност! про обм1н науковими працями, а у зв!тах про в!дрядження вимагали давати докладн1 в!дсмост! про устрхй в!дв!дуваних зак-

лад!в, про навчальний процес. I сл!д в!дзна^ити, що саме особисте знайомство найб1лып часто вело до встановлення контакт!в м1ж в1тчизняними ун!верситетами 1 югослов"янськими орган!зац1я-ми.

Сгнлкування украУнеьких ! югослов"янських учених мало знач-ний вплив на подальший розвиток слов"янознавства I в югослов"ян-ських землях I в УкраУн!. Контакта м1ж ученими сприяли взасмно-му ознайомленню з нов1тн!ми досягненнями в галуз! вивчення 10-тор!У, л^ератури, мови 1 культури слов"янських краУн, появ1 нових доел 1даи,нь, написаних на арх!вних даерелах.

У висновках констатуеться, що украУнсько-югослов"янськ! сусп!льн! зв"язки П пол. XIX - поч. XX ст., як! розвивалися у загальному контекст! зв"язк!в Рос!! з ус!ма югослов"янсышми народами, вШграли велику роль у зм!цненн! дружн!х в!дносин м!ж народами. Велика заслуга УкраУни у справ! подання допомоги югослов"янам у п!дготовц! великоУ к!лькост1 фах!вц!в найр!зно-ман!тн!щих профес!й, потреба в яких у пер!од бурхливого розвит-ку кап!тал!стичних в!дносин, боротьби за створення справд! не-залежних держав, була особливо в!дчутною.

Багато випускник1в навчальних заклад!в УкраУни пос!лп р1з-н! державн! пости в Серб!У, Чорногор!У, в !нших югослов"янських землях. У своУй практичней д!яльност! вони прагнули сприяти розвитков! якнайширших зв"язк!в з украУнським 1 рос!йським народами. 1нш! випускники стали на батьк!вщин! в!домими громад-ськими д!ячами ! так ох багато зробили в цьому напрямку.

Югослов"янська молодь, яка навчалася в УкраУн!, не стояла осторонь тих под!й, як! в!дбувалися у сусп!льно-пол!тичному жит-т1. Спостер!галась Ух участь у справ! розвитку народноУ осв!ти, в л!тературному 1 вддавничему процесах, в робот! таемнлх анти-урядових товариств 1 орган!зац1й.

В украУнсько—югослов"янських сусп1льних эв"язках брали участь багато верств нашого народу. Особливо пом!тноп була д1-яльн!сть !нтел!генц11, представник!» осв!ти, культури 1 науки. Саме вони, маючи велику 1нфорлац1ю про югослов"ян 1 в силу сво-Ух мохливостей в!дв1дувати Ьалканський п1востр!в, п!дтршлували найб!льш т!сн! зв"яэки з цими братн!ми народами.

Практична ц!нн!сть монограй!Г аояягае в тому, що наведений в н!й матер!ал 1 висновки можуть бути використан! для створення

новях узагальнгаючих праць з !сторП м!жнародних зв"язк!в Укра-Ини, п!дгоговки п!дручник!в t пос!бник!в для вузгв 1 сбрэднгх навчальних заклад!в.

Виходячи 1з комплексного досл!дження проблвми, автор вважае правом!рним винвсги на публ!чний захиот гак! науково-творатичн! ! конкрагн! по лож в шш 1 висновки:

- у пер!оди ускладнення м!здаржавних в!дносин суспгльн! зв"я-зки нпсли на соб! подв!йна навангажання: на даючи припини-тися позитивному процесу взаемозбагачення культур, вони та-кож сприяли 1 поступов!й нормал!зацН", пол1пшвнню м!адвр-жавних в1дносин;

- об"ективн! насл!дки процесу гривалого орган!зованого переселения югослов"ян в УкраЧиу були позитивними, як для юго-слов"ян /вони знаходили роботу, а часто-густо рятували сама жигтя/, так 1 для УкраКни, яка пограбувала залучання но-вих В1льних робочих рук для освоения п!вданиих земель;

- у час бурхливого розвитку кап!тал1сгичних в!дносин, бороть-ба за с творения справдг назалежних держав на Балканському п!восгров!, коли особливо в!дчутною для югослов"ян стала потраба у велико* к!лькосг1 фах!вц!в найр1зноман!тн1ших профес!й, сама навчальн! заклади Укра1'ни п!дготували сотн! спац!ал1сг!в, як! внесли чималий вклад у розвиток культурного буд!вницгва своЪс народ!в;

- участь югослов"ян, як! вчилися 1 працювали в УкраШ, у громадсько-пол!тичному 1 культурному житт! украХнського народу пояснюегься в паршу чаргу близк!сгю питань, як! хвилювали 1 югослов"ян, 1 програсивну !нгал!гвнц!ю УкраКня. Це були питания просв!ги вс1х варств сусп!льства, р!вно-правност! слов"янських мов, парабудови життя на б!льш спра-вадливих засадах;

- в укра ?нсько-югослов"янських сусп!льних зв"язках брали участь прадставники майжа вс!х !дайних твч!й ! вврсгв нашо-го народу. Р1зн! за сво'1ми поглядами на внутр1шн! проблвми, вс! вони, однак, були един! у своему позитивному ставланн! до нацЮнально-визвольноХ борогьбй спор!днаних иарод!в, до 1да1 розбудови самост!йних слов"янських держав на Балканському п!востров!.

Наукова апробац!я разультаг!в досл!дж^ння проводилась у в1дд!л1 !стор!1 м1жнародних зв"язк!в Украши 1нституту 1сгорН Украши ЛкадемП наук Укра1ни. Основн! положання досл!джвння були викладен1 автором на:

- У М!жнародному конгрес! балкан1сг1в, вересень 1984 р., Белград;

- У1 М!жнародному конгрес1 балкан!ст!в, вересень 1989 р., Соф!я;

- на слав1стичних конфервнц!ях /Ужгород, Льв|в, КиКв, М1нськ, Черн.-зц!, Одеса/, 1982-1992 рр.

Ш. ПУБЛ1КАЦ11 3 Д0СЛ1ДЕУВАН01 ПРОБЛЕМ!!

1. УкраУна в рос!йсько-югослов"янських сусп!льних зв"яз-ках П пол. XIX - поч.ХХ ст. К.: Наукова думка, 1992. - 208 с.

2. Россия и Сербия 1888-1903 /Дипломатические отношения, общественные связи/. К.: Наукова душа, 1987. - 130 с.

3. Рос!йсько-сербськ1 в!дносини п!сля пад!ння династП 0бреновпч1в /1903-1907 рр./. // 1сторичн! досл!д*ення. 1сгор!я заруб!жних краш. Вип.15. - К.: Наукова думка, 1989. - с.34-41.

4. До проблеми рос!йсько-сербських в!дносин на рубеж! XIX-XX ст. // 1сторичн! досл!джегаш. 1стор!я заруб!жних краш. Вип.И. - К.: Наукова думка, 1985. - с.29-35.

5. 3 !стор!1' наукових зв"язк!в слав!ст!в Рос!! з вчвними Серб!!. // 1сторичн! досл!джання. 1стор!я заруб}жних краУн. Вии.9. - К.: Наукова думка, 1983. - с.59-66.

6. Украина в революционных связях Сербии и России на рубеже Х1Х-ХХ веков. // Украина во взаимосвязях славянских народов /к IX Международному съезду славистов/. - К.: Наукова думка, 1983. - с.56-70.

7. "Русские клубы" в Сербии на рубеже Х1Х-ХХ веков. // Советское славяноведение. - 1983. - № 4. - с.81-85.

8. Рос!йсько-сербськ! рвволюц1йн! зв"язка в к!нц! XIX-на початку XX ст. // Укр.1сг.журнал. - 1982. - л 8. - с .102109.

9. 3 1сгор!У укра*нсько-сврбських культурних зв"язк!в кШ-ця XIX - початку XX ст. // Проблема слов"янозневства. 1стор!я заруб!жних слов"янських народ!в. Вап.28. - Льв1в: Вища школа, 1983. - с.92-99.

10. Участие югославян в революционно-освободительной борьбе на Украине против самодержавия во второй половине XIX - начале XX вв. // Материалы к У1 Международному конгрессу по изучению стран Юго-Восточной Европы /София, август 1989 г./. История, этнография. - М.,1989. - с.Ш-120.

11. Традиции духовного взаимообогащбния славянских народов п их значение для совралмшгасти /В соавторство с П.С.Соханем

и И.Т.Лисовичем/. // X Шжнароднии з'Ч'зд слав1ст1в. Солця, ве-ресень 1988 р. 1стор1я, культура, фольклор та етнографгя сло-в"янсы;их народов. Долов!д1. - К.: Наукова думка, 1988. - с.36-69.

12. Нов! арх1в1ц документ про допомогу Укра'пш Серб!I та ЧорногорП у 1912-1915 рр. // Шжнародн1 зв"язки Укра'пш: пауков! пошуки 1 знах!дки. Вип.1. - К.: Наукова думка, 1991. -

с.67-70.

13. П.Евтич-Карич на Украино. // Великий Октябрь и зарубежный славянские страны. XI Всесоюзная научная конференция историков-славистов 27-29 января 1988 г. Тезисы докладов п сообщений . - Минск: -Университетское, 1988. - с.236-237.

14. Страницы истории украинско-югославянских культурных связей /югославяне-праподаватели в учебных заведениях Одессы XIX в./ IX Распубл!канська.слав!стична конфвренц1я 12-14 гравия 1987 р. Великий Ыовтань ! розвиток духовно! культури олов"ян-ських народов. Тези доповШй ! ловадо.даень. Т.2.- - Одеса, 1987. - с.109-110.

15. Российско-сербские отношения на рубежа Х1Х-ХХ вв. // Актуальные вопросы исторической науки. Сборник материалов городской научной конференции молодых ученых, посватанной 60-летию образования СССР, 21-22 декабря 1982 г. - К.: Наукова думка, 1984. - с.28-30.

16. Из истории российско-сербских культурных связей конца XIX - начала XX в. // Формирование и развитие исторических связей и сотрудничества братских социалистических стран. Тезисы докладов и сообщений Республиканской научной конференции. Львов, 2 8-30 сентября 1983 г. - Львов, 1983. - с.256.

17. Российско-сербские революционные связи в конца XIX -начале XX вв. // Узловые вопросы советского славяноведения /Тезисы докладов и сообщений IX Всесоюзной научной конференции историков-славистов/. - Ужгород, 1982. - с.156-157.