автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.02
диссертация на тему: Украинская дипломатическая лексика периода УНР

Полный текст автореферата диссертации по теме "Украинская дипломатическая лексика периода УНР"

Рг<* 0Л

АКАДШЇЯ НАУК УКРАЇНИ Інститут зкраїнської мова

на правах рзкопису

ПОЛІЩУК Надія Михайлівна УКРАЇНСЬКА даштТІЇЧНА ЛЕКСИКА періоду унр

10.02,02. - українська мова

Анторафераг дисертації на здобуття вченого стзпвня кандидата філологічних наук

Київ - 1994

Дисертація є рукописом

Робота виконана в Інституті української мови АН України

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор

А. А .Бурячок

Офіційні опонента - доктор філологічних наук, професор

СЛ .Бавзєнко кандидат філологічних наук

. Т.ЇЇ .Вакуленко :

Провідна організація -Інститут мікнародпкх відносин при Київському державному університеті їм. Т.Г.-Шевченка.

Захист відбудеться "20" квітня 1334 р. оІЯ._____:__год.

на засїдшзі спеціалізованої ради Д.016.28.01 по .захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук при Інституті мовознавства їм. О.ОЛІотебяі АН України.

З дисертацією иопша ознайомитися у бібліотеці Інституту мово-знавстна АН України.

Автореферат розіслано " " 1994 р.

Вчений секретар спеціалізовапої ради доктор філологічних наук

Н.Г .ОЗЕРСЗА

У лексикологічних дослідаеннях останніх десятиліть' простелеться виразна тенденція вивчення лексики певних мов або мовних груп як система. У плані становленая.і розвитку таких систем ва^лкво значення надається багатоаспеїшюму дослідженню окремих їх частин - лек-сико-тематпчних груп / далі - ЛТГ /. Ця дисертаційна праця присвячена саме розгляду однієї з таких ЛІГ - дипломатичної лексики сучасної української мови. Хоча для дослідження виокремлено певний часовий відрізок - період УНР./ 1917-І921 рр./ , питання становлення, історичного розвитку і функціонування цієї лексичної група тез не залишаються. поза звагою дослідника.

Актуальність теми. Дослідкзння формування дипломатичної лексики становить назкоаий інтерес як і 5 чисто лексикологічного погляду, так і з'погляду соціолінгвістики,-оскільки цаіі иар лексики тісно пов'язаний із квттям дзраави. На сучасному етапі української дер-каваості, налагодження дипломатичних зв'язків України з інтими країнами надзичайно актуальним є вивчення формування дипломатичної лексики в період УНР як основи сучасної дипломатичної термінології.

Дшюматичяііі лексиці східнослов'янських мов, починаючи з давньоруської мови, приділена значна увага у працях українських / А.А.Бурячок, В .Я.Горобець, ОД.Іахно, М.І.Худаа, М.!«5Лещак. Ф .Є .Ткач,.

В.Ю.Франчук та-ін./, російських / А.В.Болоскова. Є.М.Іссєрлін, А.И.Сабеніна, 5? .П. Серга от, М.Ф.Сергесза та ін./, білоруський: /АЛІ.Булика, А Л.Журавок! та, ін./ мовознавців, як в історичної® її розвитку, так і з погляду сучасного її функціонування, ña правмо, вона розглядалася як частина офіційно-ділової лексики. З "Історії української мови"/ 1983 / міститься історнко-лексикологічяпЗ аналіз-деяких лексико-тематичних груп дипломатичної'лексики/ назви осіб, ео перебувають на дипломатичній слуябі, назви документів договірного типу, лексеми міжнародного права та ін./» Зн ачнші ін- . терес становлять праці досліджуваного періоду, присвячені розглядові тенденцій розвитку окремих шарів лексики української мови /Н.Максамвйко, Т.Секунда, А.Сєгшщов, Ю .Яв Орський/.

Праць, присвячених свстемніЯ характеристиці української дипломатичної лексики як складової частини' словникового склад? сучасної літературної мови, пекас. Oteo, її вивчення дасть можливість глибше зрозуміти процес формування та розвитку спеціальної термінології /в даному випадку дипломатичної / у зв"язку з розвитком мови

2 суспільства. Аналіз досліджуваного шару української лексичної

система періоду ЛІР сприятиме виявленню специфічних особливостей її формування та водночас функціонування української мови цього періоду. Підсумки даної праці становитимуть інтерес не тільки для мовознавців, а Е для істориків, юристів, дипломатів та ін. фахівців, тобто її актуальність зумовляться Е соціальними потребами.

Об’єктом доелідавняя є засвідчені дипломатичними матеріалами ■ періоду УНР однослівні й складні найменування, які налекать до сфери міжнародного Прага. -

та. роботи полягає в комплексному аналізі дипломатичної лексики як частини словникового склад? української мови періоду УНР,

Завдання дослілзгепяя: І.З’ясувати дкерела формування та шляхи поповнення слоенйкоеого складу длдломатдчної мови. 2.Визначати способи творення дипломатичної лексики. 3.З'ясувати, які зміни відбулися в семантиці лексем лри формуванні дипломатичної лексики. 4.Розгляну ти особливості синонімічних .рядів дипломатичної лексики та виявити сішцифіку семантичних змін, які відбуваються під час від- ' бору слів—термінів. 5 Добудувати класифікацію лексем дипломатичної мови за лексико-тематичнимп групами, у складі яках встановити лєк-сико-сємаятпчні єдності. 6.Проаналізувати дериваційну активність лєнсам міЕнародно-правоьої сфери, описати їх структурні й семантичні можливості.

.Матеріалом дослідження стали дипломатичні документи УНР та ЗУНР / б. 3626, 2696с., 2592, 1394 /, а такок матеріали преси тою періоду /газета "Републіка"/, мемуари дипломатів ЛІР /С.Шульгін, С.Пелухін, А.Ліежшш2/, правничі словники Д317-1923 рр./, матеріали УЗР в •з::залі /стенали та часописи: "Дороговказ”, "Розбудова нації”, "Бале тень", "Річник" /, публікації договорів, угод, декларацій у газетах, аурайлах сучасного періоду.

Методи їїослтгаеяня. Спостереаеняя за мовними одиниця.»,щ та їх класифікація передбачав як основний описовий метод. Під час екскурсів е етимологію слів, висвітленні умов їх запозичення використовуємо порівняльно-історичний метод у діахронічному аспекті. 7 дослідженні семантичної структура та функціонування дипломатичної лексики застосовуємо окремі елементи 2 компонентного та контексту ально-стилістично' го аналізу. В основу розв’язання поставленій завдань було покладено дві принципові вимоги: І/ вивчати кояне яеицє в його зв’язку з історією народу-творця £ носія мови й 2/ вивчати діалектично, 8 їх розвитку. ' *

- З -

Наукова новизна. Ця дисертаційна робота с перзпм з української^ мовознавстві дослідпонням, в якому здійснено систе.тапй аналіз української дшіломатичної лексика, проведения у генетичному « функціональному аспект®: за теиакшшга та лексико-геиатичввмя групами з • залученням великого фактичного-матеріалу /у' контекстному оточенні при встановленні значень проаналізовано близько 600 однослівних і складних дипломатичних термінів/, описано склад цих лексичних груп, виявлено семантичні зв'язки всередині їх,•схарактеризовано способа словотворення аналізованих термінів.

Теоретичне значення роботи полягає в току, цо вона лсглнблюс уявлення яро характер формування 2 закономірності розвитку словникового складу української мови, зокрема її тзрмівоснстеии, цо належить до дипломатичної сфера. Результати дослідження можуть бути.використанні при написанні узагальнених праць з історичної лексикології української шва, при розробленні теоретичних засад відбору термінологічної лексики з тлумачних словниках української мови.

Практичне з.зстосувагтя. Матеріали дисертаційного дослідження молу ть знаїіта. застосування в лексикографиній практиці, у процесі викладання курсів історії української моей, лексики сучасної української мова, читання спецкурсів і проведення спєцсгмінарів, з історичної та загальної лексикології" у вищих навчальних закладах, у роботі лінгвістичних гуртків у вузах і середній'школі. Деякі лінгвістичні дослідження козуть стати корисними й для істориків, юристів, дипломатичних працівників - усіх' тих, хто вивчає історію народу у зв'язку

з історією мови. .

На захист .винесені такі положення.: ' "

І.Українська дипломатична лексика продовжує формуватись як система в період'УНР, тому цо саме в цей час стала вживатися в усіх сферах міжнародного правового ннття України.

: 2.3 українській дипломатичні*! лексиці періоду УНР вирізняються

два шари: шітома українська 2 запозичена. Серзд запозичень иаіїчислсп-нішими є латинські та французькі. Найбільш продуктивними способами творення булл морфологічнаіі /головнім чином суфіксація, префіксація/ та -лексико-семантичний.

З'.Баяливао-особливістю .формування дипломатичної лексики була її термінологізація, особливо словосполук, які умовно називають словосполуками термінологічного тилу /СТТ/.

4.3 українській дипломатичній лексиці'розгляденого періоду-в її лексико-тематичних і лексико-семаятичних групах з'явилися нові ЛТТ

та СТТ, нона сполучуваність слів, які побутували до того часу, наповнився новим змістом ряд старих лексем. ■ .

5.В основі формування дипломатичної лексики ленать з, одного боку, народні траддції, а з другого- прагнення до мікнародних стандартів

■ lag.Q$aaia-P-OÜ°.ra. Окремі розділи та дисертацію в цілому лроре-цензовано іі обтсгорево ва засіданні відділу лексикології та лексикографії Інституту української мови, За матеріалами' дисертації були прочитані доповіді на науковій конференції зі стилістики /Київ,І992/, на Мікнародній казковій конференції ДкгородД993/ та Шанароднах семантичних читаннях Двано-Франківськ, 1993/.

Основні положення дисертації викладені із п'яти опублікованих статтях.

Стотктура ігасертшіт. Нряпя 'рдлалаятасіп зі вступу, деох розділів, висновків, списку використаної літератури, покакчлка проаналізованих слів та словосполучень. . , ■

. ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ '

У вступі розкрита актуальність теми дослідження, обгрунтована його новизна, визначена мета 13 завдання дисертації,: її методика, викладено положення, які винесені на захист, подано стислиіі огляд наявної літератури з цієї теми, характеристики джерел фактичного матеріалу та відзначено теоретичне S практичне значеная дисертації.

Результати спостережень подано в дисертації у вигляді істори-ко-лексякологічних етюдів, присвячених однослівним і складним найменуванням явищ, які наленать до ціааародао-правової сфера,

У птош поздтлт - "Джерела формування % шизхл поповнення дипломатичної лексики" - відзначено ванливу роль матеріалі в-УНР та ЗУНР як основи формуЕання дипломатичної лексики періоду I9I7-IS2I рр.

■ На підставі аналізу лексичного, морфологічного та фонетичного рівнів окремих лакеєм обгрунтовано думку.про переваги мовної практики носіїв мовіі півдеяло-східаої території України, ио лягла в основу формування дипломатичної лексика /посол, кордон, міністр, паспорт/. НовостЕорені слова та словосполуки характерні для дипломатичних документів ЗУНР становлять’лексикографічну цінність /від^^чнин, 5S3-ник, иельдунконі_ картай, дере ходове, свідоцтво/.

У параграфі "Термінологізація лексем і словосполук" описане одне з найпоширеніших даерел формування дипломатичної ленсдап-терглі-нологізацію лексем та словосполук. Словосполуки термінологічного типу стають термінами у відповідних контекстах. Кодо будови СТТ, то дія неї характерне слово-ядро, яке сама по собі/без тексту / '

не є терміном і''ТІЛЬКИ в поєднанні з означенням утворгое'СЇТ / за~ лриязнені відносини, приятельські відносини, друкві' відносний, доб-

ísssisssii^isisssss/*

- . Однии із різновидів термінологізації дипломатичної лексики е утворення, термінів для називання конкретних дипломатичних документі &. Для цього часто використовується одна зі значень лолісемічної лексеми,-ио в цьом?• випадку.сіае' терміном: напр., під час підпн- • сання договору . закріплюються 'хакі дипломатичні терміни: "деркава,

'означає державу, яка бара участь у 'складанні - та прийнятті- тексту договору; ."договірна деркана" озна-Час деркайу, цо погодилась на обов'язковість для. неї договору де-залаяно від того ,. чи набрав договір, чинності чи ні; "довновааед-ня,г- означає документ,, який виходить від компетентного органу дер-кави і■за допомогою якого одна чп кілька осіб призначається реп-рззвнтузатица.дзркаву з шхоя ведення переговорів» прийняття тексту договору або встановлення Зого автентичності.

■ При'термінологізації дипломатичної'лексики слова повинні були не тільки. Лексично,-.а 3 исрфологічно максимально састеиатичнимв, здатаийн до утворення мотивованих похідних--термінів, а такс?, бути ' їгакснмальаб .паргйш*атачниші,'г<яііввдаесенЕкп з компонентами свого термінологічного поля, свосі: мікротерміносистека Уііонфетавага. ксаіфеотува’ги, nejsxgEi^gara- /:"Пан посол успішно конферузав у Кар-лосбзді? "Урядові партії .боятьсяАнтанти і не можуть заманішесту-вати. свого відношення до Україна1?:' "Міністр закордонних справ уке переговорював". -. :. :

7 параграфі "Лексична синонімія:- один з аспектів творення дішло-катлчної лексики" наголошено на тог,*у. со п період УНР'існували такі тенденції, відбору слів-тзрглінів із СИНОНІМІЧНИХ рядів: а/опертя на народну основу-, б/ прагнення до мізнародвих стандартів.

Для назви лждянгі, по консультус посла,- в лексщі української . шви періоду УНР було декілька лексем: радиш,.порадила, дорадник, атазе. Правничі словнилк цього періоду наводять' ще більш поширений синонімічний ряд: радця, £гдплЗ, доращд, лавник. Тут наявна тенденція до гапвання слів із давньоруською основою : лавник, BggJJ» радний. Проте тільки в період УПР відбулося термінологічне роз-мекування: радник місії, разннк^ирп^лініст^і, військовий.'аташе. Синонімічная ряд радити, заряд^ватя, саот^авата у дипломатичному мовленні виЕзов з активного валяку.

Досліджуваний .матеріал не дозволив встановити послідовність лін-гв і стичних мотивів по віднсшевва 'переваг одного терміна в порівнянні з іепшм. Лінгвістична^ фактор майсе ніколи не був вярішальшвз в долі рекомендованої лексеаш. 'Варіаальшсл був комплекс факторів,. що включав традиції ввивання тої чи іншої лексеш,. ступінь її поширеності в спеціальній літературі і практиці," веблшшість до ніа-лародннх стандартів. ■

У параграфі "Декспко-ееионтячшіЕ спосіб -'.творення дипломатичної лексики" зазначено, що для двплшатичної лексики характерне пере-осмаслепня семантики слова, а танок зміна кого семэняшвх. ков,.-"Методам ееиантачного інакаення доводилось користуватись тоді, кола пряшк значень у загальнонароднії: нові не було.-Це роблено переношуванням назв із змінами семантика -чи надаванням їм абстрактного значення"/В Дапленко/.Наприклад, -лексема. їдісін спочатку спивалась на означення почесного доручення довіреній особі, У дипломатичних документах періоду УНР знаходиш, такі значення: І/ tdcjii - назва делегації, ¡до виконує доручення уряду країни; 2/ їлісія - назва установа; 3/ місія - назва надзвичайної дапломатотної делегації, яку створено тільки 'на певний чве: “Відкриваємо нагально надзвдчашгі дипломатичні місії в Латвії та Литві"; "Українська Дипломатична Щсія еід імені свого Уряду складає отсіал рішучий протест перед Високим Урядом Рачі Посполитої Польської";"До будинку Jiîsjï. но ;.;аз свсс приміщення, прислані надзвичайні додатки" /з листів послів УЇІР/.

Під час .розширення семантика, цього слова ' змінюється і їіого стилі с-ткчнз забарвлення: "Прояіу сповістити, дог;ісія Лівицбкого цілком безрезультатна"; "Керівництво арезаденга України матсма представницьку .місію. яка стане однії,і із вавлввюс інструментів для гарівен-ня тих проблем, ео існують у відносинах міг ваошв дергав«:.'-"". У дер-ео:,іу випадку лексема місія. характерна для повсякденного ваитку £ те нейтральне звучання, а в другому - наказ урочистості, піднесеності Формування дипломатичної лексики української мови у досліджуваний період відбувалось не лше шляхом активного поповнення новотворами і запозичаннями, але і! за рахунок глибокої перебудонл .семантичної СЙСТЄіШ, шо виявлялось у виникненні нових їенвшіь і осмислень, оозептковї нових значень слів — як успадкованих з кину лого періоду, так і -неологізмів.Загальновідомі слова, ровшврввав свою семантику ■fi набував нових значень, почали ввиватися як дшілоиагичяі терміна:

договір - назва дипломатичного акту:" Оригінальний примірник договору зберігається е архіаі республіки Болгарії?:протокол- назва церемонії підписання, дшишаткчвих документів:"Шні стр повідомив, по е ході візиту ¿відбулося підпасання протоколу про політичні консультації мін міністерствами захордоннпх справ Іспанії та. України, і це покладе початок підготовці цілої низки угод" ; заява_ - звернення з певними ввиогами до зрадс. країни:"Заява, голів деркаг-зчаснщь підписання договору" їДізвг - поїзна державного діяча однієї країни в ішу ¡"Чекали на віапт Головного Отамана" /з дипломатичних документіе/. Для наведених прикладів велику роль' відіграє контекст. Контекст, у-якому звичайно* побу ту г:ть терміна, більш сприятливий для-зберекеїшя відомого самостійного значення постійно названих слів. У сучасних працях лінгвістів прийнято розрізняти- білка загальні семьлтичні процесл: зву-еєввя /спеціалізація/ значення,' розширення /генералізація/ значення, змішана /транспозиція/ значення. Виникнення полісемії пов’язусться з переносом найменування, що пропонує використання ноаінагланвх засобів у новій називній функції, основанії? на асоціативному характері кяслення. Для дипломатичної лехсякя характерна зеуеоння або спеціалізація. При цьо:.;у слова в дипломатично;.^ контексті "обро-’.стайть''' hobwj 'значенням,: яке' міцно-за аю закріпляється; вапр., Д22г Цєдуіз - левинії порядок дій , пов'язаних- із дипломатичною діяльність ; поотокол - офор?.!Ліінвя дипломатичних паперів ; аудієнція - зустріч з головоюуряду.' Такі слова часто Еавгазтьея з певними дієсловам:! : підписати протокол, встановити процедуру, викопувати це-рекдпіал.1 Отеє/, такі дєкссип в дишхгатзчвЕК контекстах стають ЛТТ. Деякі слоаосаллука стають?■ Сїї'тільки в стійких, структурних формах: посудепня дєс:::св:іш: прав, принципи поважання суветаітету, давати гарантій, вимагати присутності..

■ Переносні‘значення загажьзозааганвх слів із конйрзтноа семантикою, становили незначну частину сгглантіїчнпх новацій дипломатичної лексики досліджуваного періоду. Перенесення -значень, в основі ягах лекать яаказ г.:зїа£орп. й-і’стоаімії, давало змогу розаярзнатя не липе засоби номінації, а а-засоби експресивного зарааевня /aoja Кврзона.

ms«iíssbsij5áa^2ss/. - ' . ; -

Прл термінологізації дипломатичної лексики поапренви словом / так зваяоа догдінаатоа / с пргзігвтяиі 'сЗідіЛявй : o-TiitigHi.. зиосппа, о^іад"не сдцостуваиня, offjaigna призначення, сяпідйна визнешш.

У дйПЖКлатачяизЕ' дафшшк період.? ЛІ? відбулося термінологічна роз-

керування слів офіційний та пімйіційзий :"Наш протест відноситься до оплпіїиої заяви'російського правитальстна і гаках офіційних заяв, які мають підпис Верховного Голови Криленка:"Я хотів би.в тії! дамці вказати на тон деяких півофіційаих заяв російського правитвльег-ва, зроблених проти четвірдог-о совзу, а головне на одне повідомлення петроградського телеграфного агентства, котре вважається за границею піеойіці?вим російській державним органом"/ З ЛИСТІВ ПОСЛІВ УНР/

Для дипломатичної декевкя періоду УНР характерний такай спосіб творення слів., як словоскладання:. зааеа-деклаоаиія. азкета--Вголоаен-ня. Цей спосіб творзння всівається для диференціації термінологіч-аах значень: яота-пртест - нота, в нкій уряд деркани висловлює протест проти іншої' дерзавн; вота-відповідь - нота, в якії-' вясловлзсть-ся відповідь на радіше отриману нота. При творенні таких словосполук одна зі слів була власне українській, "а'друге - запозиченим: заява-декларація, ота;,:ан-гліністр. Деякі з цих словосполук архаїзувались / анката-зголошенкя, отаман-міністр/..

7 параграфі "Іншомовні запозичення дшишаигевої лексики" наголошено, до одним із засобів поповнення дипломатичної лексики с іншомовні запозичення. Найчастіше’ слова запозичувались із французі,- ■ кої нова '/близько 45 /1. / і латинської /близько 33 % /. Ца пояснюється тим і щодо 18 ст. мовою дипломатичного спілкування' в Європі бу- ' .

ла латинська мова, а пізніше - французька. Ці терміни проникали до української дипломатичної лексики за-посередництвом російської та /частіше/ польської мов: кордон, паспорт, улііткмдтум, м|^рал|тат.

Другий розділ двсаргації "Лексико-семантнчна диференціація дипломатичної лексики" присвячений аналізові заколоиірностей розвитку не ізольованих- мовних фактін, а певної лексичної підсистеми а цілому, де окремі факти і явища існують у.гіезезд зе'язку та взаємодії. Поділ лексики на лексико-тематичні групи разом з основним матеріалом дисертації дає можливість поеніиз уягіш картину формування тематичних груп української дипломатичної лексики в період УНР,

■ Більшість праць українських мовознавців / А.А.Бурячок, Ф.Є.’Ікач, Ц.Л.Худаш, 0ЛДахяо/ мають одну спільну рису: дослідгеквя в них проводилось шляхом ничленугання дипломатичного шару-лексики чи окремих слів дипломатичного характеру з загального словникового складу .мови, тобто досліджувався склад дипломатичної лексики як певної

системи,' відееяоваяої від загальнонародної мова. Такий катод дослідження виправдовувався таї, що таким пляхсм ьіокна досягти ве-.лпкої глибини аналізу конкретної групи лексака /е давшу випадку дипломатичної/. Проте чітко окресленої иеяі кі;:с загальновживано» лвксакоз іі системо» професійної /дипломатичної/ новв иемас. Особливо така тенденція характерна.длд поріода становлення даплокатдчної лексики, яким був період УІІР. Для. того, їло б відтворити картину ч,ор-.кування дишюштачної лексика, лодаема якнайбільший обсйг.дослідау-ваного матеріалу, Враховуюча наявний матеріал, ¿лату ‘дослідження, хіргзрії виділення ЛТГ, ввділяєіло такі лексико-теглатпчні груші:

І/ назви дшілокатЕчннх осіб, ао я'еребуваять на дипломатичнії слуг.-бі: assgs. msm> 5$Ш» SSSS3> аташе, драгомаа, та із.; З/назвя дішлоаатЕчнах документів: гракота, віза, лист, обіп-н^к.-паспорт та ін.; 3/лекскка дкшюматачвог'о етикету; Ваша Зе-ллчпі.сть. пан, Головний Отшан. Диктатор ЗУІІР та ін.; 5/ лексика на позначення діцілсглатичлих установ : посольство, ко^стль.стго. Українськая-Генеральні Консулят та ін.; . 5/ лексика ейєрп міг.-вароапах відяоспя: ьдр, перемцр‘я, ультиматум. ввб^ралітзт та ін.

Твореная номінацій на означення осіб дипломатичної слуябл йало переважно з руслі иігвароднвх стандартів /а’лбасадзр, кур’єр. атааа/, хоч водночас структура тякіла до давньоруських традицій / гонець, радник/. Булл спроби термінологізувати й сеої давні українські слова /відпоручяак, речник, довірдвк/.~

• 7 документах ЗУНР зафіксований синонім до терміна посол - від-поручявк. Егшлслсгію цього слова подав тільки словник І.Сгіспка, який свідчить, що слово відпоручник, часто е;.іяв£ПЄ е Західній Україні подібна з німецьким слоном SmcUolt і 'польським emisor і означав "заступник, представник, - посланець, посол" Охрипали розпорядок Диктатора ЗУІІР n.G Де труте вача з дня 26 липня яро виплату надзвичайного додатку зідпоручником пра Віденськім посольстві ЗУІІР". Лексема відпоручник закріпилась тільки в аові діаспори. Термін посол, по був синонімом до відпоручник, у документах ЗУЕР визвався п значенні депутата .'"Зустрічали посла сей.:у папа Загапковпча” /з листів послів Б7дР/.Це свідчить про наглагалнл створити свіі; термін, лрачовд відчіпний від російського, Проте ця лексема в сучаснії1 дипломатичній лекеші пе збереглася.

Назви дипломатичних птатів УН? і SSH? відзначалися варіатав-яіехз ; пор.: щйш, рвферені /ЗУІІР/ і урядовець, радник /іаР/.

Перша група тякіла до західних тенденцій, друга - і'рунтовалася на народній основі. Частіша слів на позначення осіб,' шо перебувають на дипломатичній сяукбі» змінювала "семантику або де термінологізувалась /гонець, шеф, референт/. ; ■ ' . ■

У параграфі "Іекслка на позначення дипломатичних документів" проаналізовані назвя дипломатичних документів/ грамота, лист, ■

5й86й9. тзш> smsm* шш> тШв» шш* -ms- '

та. паяет/ і слова,- пов'язані' з оформленням паперів у даалсшхвчвій практиці /інструкція, правильник. коаукікат, ~обіжник, задачник. П£П-

59Ей/. . • ' , ' ■

У дипломатичних документах УНР в утворенні номінацій лвськоввх .актів тішу "пршшетник+іменниа" була продуктивною -лексема лист: охоронний ласт, дривітниВ лист, ІНЙОРКаЧІІШЕЙ лист. діловий-лист, слтебовиЗ ласт. У.сучасній дипломатичній практиці як' терміна ess-ваються складні номінації: вірчі грамота,- відкдачні хрзг.мтл, татйі-каціі:ні траютк. Словосполука впровадауючі грамоти, попарена в документах ЗУНР і вживана як синонім до вірчі тоамоти. вайла з активного вгитку. ■ : '

У дипломатичному иовленяі періоду УНР слова 'меморіал, .уоадар, ■ депеша, пакет угнівались як синоніми у значенні "документ, во кіс-твть інформацію теперішнього часу" Я узивалися паралельно:”Дуе;є ' зелвзаЗ кекоріад вручиш галицькі делегата в Лізі Націй'г Берліні"; *Ші кеед.а? збудоганпД на юридично дераагнвх'доказах того, що сучасний уряд є летальна:'! Уряд України, до того s прямий спадк о стць . всіх фондів. зализаних Скоропадська,',”; "Цей {¿емотзіяд знаходиться в ' рзхах однієї з KOiuiciS Ліга і - як впевняють з кругів галицького зряду - иае за собою прахальну оаінію більаостд членів Ліга"/ з листів послі УНР". У сучасному мовленні-ці слова функціонують з ІЕЕИІ.1 значенням. ■ . /

До слова віза як саноніки використовували лехсеив: 'переходово свідоцтво, кедьд?пкQ5X варткд, анкета-згододення.Проте асі нош: не зєкріпаласа в дипломатичній практиці. ■

Найчастіше в даплшаткчяоггзг діловому -иовленні в період УНР оформлялись такі документа: обі;-:ш:к. внесод. ко:д.'И_ікат, прплоги, §§с32» зезгчвва. «Тексека оИгглпк /синонім циркуляр/ запозичена з чеської WOBS ~Ul«nik ;"3ідправпла обіг-шиз до Кам*яяцд. з дипломатичним кур'єрок Гітченхом", Лексема внесок /синонім додаток/ утво-па від слова' ейосг.тз:*Згіяво резолюції л.Головного Отаглава військ

УНР маю-за честь надіслати внесок президента ЗЛІ?. Лексема залучаю /сансаім ^одатиа/ утворена від слона залучати:"Просае його взята з собою залучай ппсша» І не маю коли зробити' перекладів французьких залучт;к-іс,,/з ластів послів ЛІР",

■ От;::е, слова глосок, залучите, залуч. ио шйшш па українському

Луяті, в українському дшшскаточпому кояяовні яв закріпилися, натомість дуаз активні в йог і діаспори: персда-з залучншш, додаомо внесок, отримали обіаяпк /'Дороговказ", 1268/.

«Назвш дшлоттячаих' документів договірного тішу лрііснячониі; одіш із параграфів розділ:/. Зокрема зазначено, що на ранньому етапі давньоруської дипломатії родово пошшя "договір" передавалось .в осяовяойз тергдіио« радь. 7 загальному значенні із серздідш ХУІ ст. з аш конкурує сипонім достановленао. У період УНР слово договір • набуеас актяеаого вашу 3 термінологізується: /вово-

ІЩНІ8/ договір, • додаткові догозі-р. мпзовнй договір. Паралельно здлвазться лзкеємн: тоактат, пакт, іясттшект. конзаїш/ія. декларація.

ШШ- '

Для дипломатії характерні дравала, які , кз будучи юридично обо-в*язконкг.т, застосовуються в міжнародній практиці- внаслідок їх практично? зручності на засадах езаєяаоолі' ча за бааанзям деркава, ио їх застосовно. У параграфі 'Мексика на позначання дщдоиатвчного втвквтз" описано лзкеш:у на тільки мінаародапх стандартів 5 сфері дипломатичного етикету, а З осодллності уараїнсьшк традиції! у дапло-«атяпшсс етлкетяш: Формулах: "Доводга .до Зааого ласкавого відома”; "Отсдгл сксвідчуа езоя .акта повагуУз листів• послів УК?/.

Порядок вккспакня лссоязськах обов'язків н часи Київської Русі відрізнявся від грецького: слоз"я.ча обмінювались з сяяла повідемлзк нями - "рзчьго'', грека всі дипломатичні відносини здійснювали за до-смогом грамот. У російській дипломатичній мові = в ¡¡УІ ст. склався ряд одне елі гнпх їсшійіе і термінологічних словосполучень для. позначання понять, поз«язана:: із дипломатичним етикетом, посольським .дерзмедіаде;.;. Українська дипломатія часів Богдана Хмельницького для дипломатичних відносні! використовувала аереваазо листя. ІТротз лзкегми для позначення дипломатичного етикету почали вмиватися

з ХУ ст. :аудіснція, коаліиент, куптуаая, церс^іонія, етпдета, чем-зості. Так, наприклад, листа починалися такими комдлімевтам;і:"Еог-дан Хмельнлцклі; Іетьмая Бо5ска Запорозького доброго здоровля і пас-лдвего повонзня в дальииС вькь от ¡Рда йга вкчат я поклон отдаєт".

У період ЛІР існувала тенденція-до створення реоїх національних, термінів на позначення понять дипломатичного етикету, Наприклад, . до слова візит вивали синонім відвідини.' до слова аудієнція -прийняття, до слова раут - прийом:.. "Відвідини бразильського амба-: садора" ¡"Відбувся дрийом-раут Відаоручнака'Диктатора”гавкаємо на попередив повідомлення про прийняття нашого посла"/з листів послів

. ШВ/, . ■ '.. . , V; - \ ■ \

На£більш поширеними з період УНР були звертання пан -і. добродій. Перше з них характерне для; витку під час урочистих подій, другз : вЕнориотовувалось переважно в повсякденному. китті»' При• цих. словах"'.' найчастіше виступали прикметникові означання високодостойний, високо--пова:г.аваГі. вельмишановний, висок6поЕати£:”Вельмизановний дане посол! ^Міністерство. мас за честь звернути ріЕночасно Вашу .- вельмишановний паяє посол, увагу про-.недопустимість повідомлення про такі справи-телеграфом"; ”Ло високоповажаного дана друга Степана Смаль-Стоцького, представника ЗУНР ";"До високодостомного пана відпоручі-шка презп- \ дента Галицької Республіка У Відні"/з ластів послів ЗУНР/.До осіб -духовного сану використовували звертання Ваиа. Ексцеленціе :"Вааіз • Зксцеленціо! Делегація уряду Польської Речі 'Посполитої підпасала ;• , шостого еоетня 1920 року прелімійарії ігрового•дого8оруи/з .дастів ' послів У1ЇР/. £к відомо, у державах колишнього соціалістичного та-..бору лід час зартання один до одного використовували слово товарш. ■г.'.каання цього слова в часи Богдана Хмельницького та в період УНР було депо відаішша, У писемних дкерелах часів козаччини воно засвідчене зі значенням "члена 'конкретного колективу". У документах УМ? ие слово гкагалось із значенням ” заступник" :’’Дризначатд тобз- -укзок Міністра закордонних справ п .Тоїшпцькох-о" , У сучасноиу-’дипломатично:,уоелоіші закріпилась зввртшша пан. лапі, панове. До -голова дераавк за міашфеднва дипломатичним стандартом звертаються Вела високість. ■ '. ■ '

До -назв диплома нічного етикету налєвать і назви керівників дер- , ;;аза. У період УШ5 угнівалась такі 'аааеи:Гетшан,'.Головний Отаман, Диктатор. Ціяйямв?;"ЗасоаозогаааяиЗ п .-Головній! Ота;.;ане! Сшоне Ба-с-гяьовячу! У доаогпеяаа його комуніката із третього жовтня 1919 року передаю- через радника англійської місії Реченівського сліду-о-ЧНґ звіт”/з листів послів УНР/. У творенні цих номінацій спостс-рі гається тенденція носднашіа витоио українських і "загальноєвропейських" паза; лор.: Отз:.:я-Г.]іністр /керівник міністерства/, Кош охо-

- ІЗ -

рони Республіканського Лэду /кандарперія/. ‘

Для назв дипломатичних установ унйвались такі словосполуки: Відомство Закордоннях Справ. Департамент Чуяозомиях Зносин. Ціністерство Закордонних Справ ¡"Департамент Чуне земних Зносин еіднісся оарвишв підношеннями до пазах дипломатичных представників за кордоном і доручив їм нотифікувати це урядом, при яких їх акредитовано".

Цікавій е функціонування двох таких лексем, як заступництво і представництво. У матеріалах ЗЛІ? вкввалося слово ^тушицтво; "Рі-пєиям з ЗО квітня с. р. Висока Диктатура після порозуміння з секретаріатом. УІГР вирішила, ио подвійні закордонні заступництва УНР та ЗЛІ? ¡лають бути усунені". У матеріалах УНР знаходило лексему представництво :”Берлінське представництво було повідомлено відносно кур'єрських посвідчень". Дексема заступництво, як свідчить "Етимоло-

■ гс-семантичшй словник української мови" І.Огіонка /1373/, утворена за аналогією до російського щэ^сти^ьстео. ^ сучасній літературній мові це слово розширило свою семантику іі дс'пєеної віри детермі-пологі зувадося. ■ '

■ Для позначення мі&иародних дипломатичних установ, як періоду УІ-ГР, так. і сучасного дипломатичного мовлення, характерне взлвашш багаточленних словосполук: Украї я ськніі. .Гене ралышп. Кой су ля т, Консульська Агентура Української _Дврдаеи,

справ. Генеральну Асамблея 00Н,_.Ге_неральниі: ^сакретаріат ООП. Як правило такого типу назви в період ЛІР писали з великої літери.

У парагрфі "Лексика сфери міжнародних відносин" описані назви, пов’язані з повятгша "миру" та" війни".

Одні лексеми на позначення сфери міжнародних відносин збереглися з давніх часів:мир, Еіі;на,. перемир"я, інші були запозичені з іно- . земних мов. найчастіше з латинської: ультиматум, нейтралітет, кон-грпбупія. При трансформації деякі зі слів іншомовного иоходкення фонетично Епдозаішосалксь :невтралітет, нейтралітет. Разом із тил і деякі давні українські слова в період ЛІР каяи різні фонетичні варіанти: перемир'я, персмпр!,е. Часто запозичені лексеми ввивались в атрибутивно-субстантинованях словосполуках ¡російська інтервенція, більзовга.ька і.аг5реавдія, {.ііліта|_на іатервепція.

Аналіз української дипломатичної лексики періоду /1017-1321/, дас можливість зробити такі висновки:

Українська мова періоду УКР мала всі необхідні засоби /лексичні, морфологічні, синтаксичні/, щоб обслуговувати глі;:%дер;::аене спілкування

та діяльність дипломатичних слунб. Незважаючи на корткиії час /1917-IS2I pp./, дипломатична лексика української мови функціонувала як система, хоч нв в усіх своїх частинах' завершена. У процесі її становлення в ній сформувались мікросистами, тобто лексико-тематичні об'єднання, що постійно поповнювались новими. засобами вирвхення понять дипломатичної' сфери. ' . ■ .

При термінологізації дипломагишюї лексики важливим чинником була здатність лексем утворювати різні морфологічні структури /конференція - нои&еруючий, конферувати , переговори. - переговорювати, віза - візувати/, лригасвд ці утворення зберігають:" термінологізований характер. Найчастіше термінологі зувалися ve окремі слова ,а словосполуки термінологічного ТІШУ /заіі^ЕЯЗНЗНХ відносини, підписання

Наявність поширених синонімічних рядів свідчить, з одного боку, про багаті семантико-словотворчі можливості української моей в офіційно-ділові;”-сфері, а з другого - про неунормованість мови в період. ЗИР.. Вирішальна фактором при виборі тієї чи іншої лексеми була традиційність уживання, ступінь поширеності, йаблиаеяіиіь до міжнародній стандартів: пор..посол /ві.лпоручнак, речник,/,віз.дт /відвідини/, arase /довіридк, раддпй/, ультиматум /зковиви/. Про народну основу так зеєпес "кованих слів" свідчать новотвори того часу, тобто термінологізовані лексеми /ЕІддоручнид. відвідини, ^мовини/.

7 жшішаткчаіЕ мові періоду УНР вирізняється значна кількість лексем іншомовного лоходавйвя /з латинської,.французької, німецької та ін, мов/. Перевакна більшість слів латиського походження /латинська мова була офіцінею мовою міжнародних відкосіш до ХУЛІ ст./ усталилась в українськії’ дипломатичнії мові ще за часів Богдана Хмельницького, а на початку XX ст.-належала до інтернаціональної лексики.

У період УН? лексеми іншомовного походження /за лінгвістичною термінологією того часу - "запоздай"/ проникали до’української дипломатичної лексики за,посередництвом російської та польської мов.

Образне, вживання деяких слів. та словосполучень у дипломатичних документах періоду УНР найбільш характерне для нот /у цей час ноти мали ознаки публіцистичного стилю/: звертаємось до Високого Уряду. Латвія розв'язує нам руки. Метонімічні перенесення назв осіб, урядів, відомств упивались у дипломатичному листуванні /як в офіційному, так і приватному/: нота Керзона, надсенівські паспорта.

Дипломатична лексика дослідкуваного періоду становить складів й багатогранну систему з розмаїтими зв"язкаки різних лекеико-текатичппх ■груп. ЛТГ дипломатичної лексики г період УПР проходять етап становлення.

Творення номінацій на позначення осіб дипломатичної слуаби йоло переважно е руслі міжнародних етандарів /аташе, посол, гЩ£ор/. але • разом із тил структура тяаіла до давньоруських традицій /гонець, радник/. Термінологізація назв дипломатичних штатів УІФ і ЗУПБ відзначалась варіативністю /пор.: шеш, реферант/3УНР/ і урядовець, радник /УНР/. Для назв 2У1Ї? характерне тяаівня до .західних тенденцій, а назв УНР - прагнення до народного підґрунтія. У період УІІР відбулося термінологічне розмєкування лексем дипломатичної практики /посол і пде_-ланкдк, аташе і радник/. •

Лексема на позначення дипломатичних установ виникала як на українсь кому грунті /представництво, заступлдцтЕо/. так і шляхом запозичень /референтура, агентура, амбасада/. ПаЗбілш уживаними були терміно-сползяп /консульсько агентство. Генеральний Консулят, дипломатична ре/:з гієн тура/. Деякі 'лексеми цього типу розширили семантику /місія, представництво/, а такі, як експозе тура, вийзля з ак-

тивного вкитку. Часто одні 2 ті самі лексеми впивались і для позначення установ і для назв організацій /місія, представництво, §кба-

9353/• ■ ■

Аналіз лексики ділових документів досліджуваного періоду пока- , зав, ео для назв документів використовувались як іншомовні запозо-чення /кркунікат, іЩмуар/. так і українські за походженням лексеми /плавильник, внесок/. Намагання впивати українські назви зумовило появу подвігпих термінів: апкета-зголопшшя., заява-декларація. Частина слів то звуаувала свою семантику /меморіал, грамота/, то роз-

и.:р:звала. /пакет* кем£ар/. .

При 0|оретвняі дипломатичного листування використовувалась традиційні зачинз-звертанпя, зокрема до керівників дорвае. Традиційно вказалася компліменти /за Віденською конвенцією затверджені иікна-родні стандарти/ : доводму до Вапого відома, праБміжь вислоеа гля-б^ої^зозгнп. У період УНР ■' г українському дипломатичному мовленні закріпились звертання пан. пені, панове, .

Для назв керівників держав, урядових осіб поряд із інтєрпадіонзль- -ними /президент, міністр/ використовувались назви, характерні це для

Запорізької Січі /Гетьман, Головная Отаман, Отамаи-Шністр/. Подібні СТТ використовувались ї; для новостворенюс організацій і установ.

/Кош Схорони Республіканського Лад/, Гайдамацький Кош Слобідської України, /еііісько/. ' '' : . . "

ЛТГ дипломатичної лексики розвивались і формувались нерівномірно, лід впливом екстралінгвістичних, та інтролінгві стичних чинників. Найбільш 5 сталевими були ЛІТ на позначення мікнародакх відносин та назв сфера дипломатичної діяльності. У стадії" становлення перебували ЛТГ-назЕїі осіб, пов'язаних із дипломатичною діяльністю , назви установ і організацій.

За матеріалами дисертації опубліковані такі праці:

І.Семантичні чинники творення дипломатичної лексики періоду УНР // Матеріали мікнародної конференції "Семантика слова і тексту". -Іваногйрачвівськ, 1393.-4,1.-0.233-239.

. 2 Лексичні синоніми - один із аспектів творення-дипломатичної лексики /ЛіовознавстЕО.“І393.Ш.-С.72-78. '

3Лексвко-ееиантвчни® спосіб творення дипломатичної лексика . -періоду УІІР/Діатзріали міавузіесьхої наукової конферзнції"Актуалвпі проблеми сучасного словотвору".-Тернопіль,1994,-0, . ' .

4 .Основні тенденції форьагшшя української дипломатичної лексики періоду І9І7-І921 рр. /за иатеріаааиа УНР та ЗУКР/ //ІЛатеріала міжнародної конференції "Культура Карпат:традиції та сучасність" ,-Укго-род.-І394 /в друку/. ' '

5.3 історії звертань пан, товариш, добродій //Культура слова, . 1224А6 /в друку/.

Підписано до друку Л03. 5'’я Форї/лт 60x84/15 .

, Папір офсетний. Умови.-друк.аркуш,06.-вид.аркуш 0,1

Тираж 100 . Замовл. 139 . ...

Поліграф.дільн. Інституту електродинаміки АН України, 252680, Київ-57, проспект Перемоги, 56