автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.06
диссертация на тему: Украинская городская геральдика: тенденции развития

Полный текст автореферата диссертации по теме "Украинская городская геральдика: тенденции развития"

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА ІМЕНІ М.С. ГРУ ШЕВСЬКОГО

РГ Б ОЛ

На правах рукопису

17 '

Гречило Андрій Богданович

УКРАЇНСЬКА МІСЬКА ГЕРАЛЬДИКА: ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

07.00.06. - Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Київ 1996

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівському відділенні Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України

Науковий керівник —доктор історичних наук

Дашкевич Ярослав Романович

Офіційні опоненти

— доктор історичних наук Мацюк Орєст Ярославович

— кандидат історичних наук Гломозда Костянтин Юхимович

Провідна організація — Львівськи державний університет імені І.Я.Франка

Захист відбудеться 26 вересня 1996 р. об 11.00 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 01.43.01. по захисту дисертацій в Інституті української археографії та джерелознавства імені М.С.Грушевського НАН України (254050, Київ, вул. Пугачова, 12/2)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту української археографії та джерелознавства ім.М.С.Грушевського Національної академії наук України

Автореферат розісланий 18 серпня 1996 р.

Учений секретар Спеціалізованої вченої ради канд. іст. наук

І.В.Вєрба

Актуальність проблеми. Основним завданням спеціальних історичних дисциплін є дослідження окремих видів джерел та допомога у вивченні історичного процесу. Важливе місце серед цих дисциплін займає геральдика, котра вивчає особові, організаційні, територіальні (у т.ч. і державні) та міські герби. Останні, зокрема, викликають все більший інтерес в українському суспільстві.

У сучасних умовах становлення та розбудови Української державності значна увага приділяється реальному впровадженню місцевого самоврядування. З формального боку чинним законодавством закріплена давніша радянська практика застосування на печатках та вивісках Рад т.зв. базового рівня (тобто міських, селищних та сільських) державного герба1. Але формування системи державної влади та місцевого самоуправління, розподіл між ними повноважень та владних функцій все гостріше ставлять питання про використання на муніципальному рівні власних знаків. Це обумовлене як історичною традицією вживання українськими містами своїх гербів (сфера застосування яких у XX от. поступово була звужена і витіснена державними атрибутами), так і сучасною практикою багатьох країн світу, де активно функціонують муніципальні символи.

Врегулювання цієї проблеми неможливе без детального наукового аналізу розвитку української міської герботворчості. За радянськими схемами вона розглядалася через призму російської геральдики, що породило появу певних стереотипів стосовно причин, часу й умов виникнення та становлення міських гербів в Україні. Справа ускладнюється ще й тим, що протягом останніх 30-и років створення міських емблем відбувалося безсистемно, зі значним ідеологічним нашаруванням, без науково опрацьованої методології гербот-ворення. Все це призвело до появи невдалих одноманітних знаків, котрі необхідно критично переглянути. Варто також зауважити, що сьогодні в Україні нараховується понад 1350 міст та селищ міського типу, більшість з яких взагалі ніколи не мала ніяких гербів.

Практичне герботворення не може повноцінно розвиватися без усталення української теоретичної геральдики як науки. Звідси ви-

Постанова Президії Верховної Ради України про печатки та вивіски місцевих Рад народних депутатів України та їх виконавчих комітетів // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - КвЗІ. - С.1057-1030.

пливає потреба синтезувати на основі історичних традицій і сучасних вимог головні засади дальшого розвитку міського герботворен-ня в Україні, що бачиться у створенні системи муніципальної геральдики (як складової частини цілісної української геральдичної системи), визначенні важливіших шляхів ЇЇ становлення, опрацюванні методології та основних принципів сучасного герботворчого процесу.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період від початку XIV до кінця XX ст. Це обумовлене необхідністю простежити еволюцію української міської геральдики від часу виникнення на наших землях міських гербів, узагальнити основні принципи їх розвитку та сформулювати головні критерії сучасної геральдичної системи.

Стан наукової розробки теми. Проблема міської геральдики попередньо в українській історіографії не була предметом спеціального вивчення, а фундаментальні роботи з комплексного вивчення еволюції гербів у межах всієї території сучасної України взагалі відсутні.

Найдавніші публікації, в яких вибірково подано описи гербів окремих українських міст, відомі ще з XVI ст.2, хоча ці повідомлення мають досить випадковий характер і не завжди містять точну інформацію, оскільки міська геральдика на той час не викликала такого зацікавлення, як шляхетська чи земельна (територіальна).

Підхід до міського герба як до предмету наукового інтересу та поява перших гербознавчих студій з цього питання (котрі мають відношення до української тематики) з'являється тільки в середині XIX - на початку XX ст. Варто також відмітити появу загальнотеоретичних робіт О.Лакієра3 та Ф.Пєкосінського4, у яких тільки частково порушено проблеми міської геральдики. Характерною рисою цих праць є те, що вони трактують українську герботворчість як складову частину відповідно російської і польської геральдики, відводять їй роль ‘молодшої сестри’5 і фактично заперечують її індивідуальність.

Але особливо важливе значення для нашої теми має зростання зацікавленості саме міськими гербами, результатом чого була публікація в Австро-Угорській та Російській імперіях кількох енциклопе-

2 Paprocki В. Herby rycerstwa polskiejo. - Krakow, 1858; Z kroniki Sanaacyi Europskiej, Alexandra Gwagaina z Weroay. - Krakow, 1S60.

3 ЛакиерА. Русская геральдика. - М., 1990. ,

4 Piekosinski F. Heraldyka polska wiekow sredaich. - Krakow, 1S99.

s Piekosinski F. О zrodlach heraldyki ruskiej // Rozprawy Akademii umiejftnosci: Wydzial

historyczno-filozoficzny. - Krakow, 1899. - Seria 2. - Т.Ш. - S.18S-204.

динного типу гербовників, найповнішими з яких є праці К.ЛІнда6, Г.-Ґ.Штрегля7 та П.ВІнклера8. Помітним явищем була і поява польського ‘Геральдичного словника’9, у якому подано описи окремих міських знаків, укладених в абетковому порядку за назвами гербових фігур та символів. Проте ці праці мали тільки описовий характер, а недостатній аналіз різнорідного і доволі об'ємного матеріалу призвів до ряду помилок та неточностей. Хоча публікації не втратили свого значення й досі і при критичному відборі можуть бути важливими посібниками.

На цей же період (середина XIX - початок XX ст.) припадають і перші спроби в українській історіографії дослідження міських знаків і печаток з гербами10, в науковий обіг вводиться багатий сфрагісти-чний матеріал, йде нагромадження та публікація джерел з історії розвитку міст, що сприяє популяризації теми міської геральдики. Протягом другого десятиліття XX ст. значно активізувалися студії над питанням українських національних символів, але проблема міських гербів при цьому не розглядалася.

У перші роки радянської влади в Україні наукові дослідження ведуться переважно над київським міським знаком11, а після погрому української науки в кінці 20-х - 30-х рр. припиняються зовсім. На західноукраїнських землях, які входили на той час до складу Польщі, Румунії та Чехословаччини, інтерес до міської геральдики зріс, про що свідчить поява кількох праць. Особливо варто звернути увагу на

9 Lind К. Stadte-Wappen von Osterreich-Ungam nebst den Landeswappen und Landesfarben.

- Wien, 18S5.

7 Strohl H.-G. Stadte-Wappen von Osterreich-Ungam. - Wien, 1904.

3 Винклер ПЛ. Гербы городов, губерний, областей и посадов Российской империи, внесенные в Полное собрание законов с 1849-1900 гг. - СПб., 1900.

* Krzyzanowski S. Slownik heraldyczny dla pomocy w posznkiwaniach archeologicznych. -Krakow, 1S70.

10 Лазаревский А. Сфрагистическая заметка // Черниговские губернские ведомости. - 1854. - N44. - С.8-10; Милорадович Г. Материалы для истории Южной Руси. - Чернигов, 1858; Петрушевич А. О городе Галиче за Луквою // Вестник Народного Дома. - Львів, 1887. - Ч.62; Грушевсъкий М. Лист Во-лодимирської громади з 1324 р. (Факсиміле листа й печатки) // Записки Наукового товариства ім.ІПевченка. - Львів, 1903. - Т.72. - Kh.IV. - C.5-8; Кити-цын ПА. Печати 3-х малороссийских казачьих полков в XVIII ст. // Труды Полтавской ученой архивной комиссии. - 1900. - Вып.2. - С.101-104; Лукам-с кий В. О геральдическом художестве в России // Старые годы. - 1911. - №2. -С. 5-35; Слабчснко М. Материалы по малорусской сфрагистике. - Одесса, 1912.

11 Щербаківеький Д. Реліквії старого київського самоврядування. - К., 1925; Антипович К.Є. Київська міська печатка // Юбілейний збірник на пошану Д.І.Багалія з пагоди сімдесятої річниці життя та п'ятдесятих роковин наукової діяльності: 4.2. - К., 1927. - Кн.13-14. - С.825-835.

З

монографію К.Соханевича про герб міста Львова, в якій залучено багатий документальний та сфрагістичний матеріал12. Автор старається детально прослідкувати еволюцію міського знаку, його функцію, хоча праця також не позбавлена окремих помилок та певної тенденційності. У роботі Ю.Пйотровського викладені принципи системного підходу до вирішення міського герботворення на прикладі розробки гербів для міст Львівського, Станіславівського та Тернопільського воєводств'3. Слід також згадати і компілятивну працю АХоміцького14, у якій зібрано описи міських гербів з різних раніших публікацій, хоча відсутність їх критичної оцінки значно применшує значення цього гербовника. Н.Грамада систематизував та описав громадські печатки населених пунктів Буковини, використовувані за період 1783-1900 рр.15

Таким чином, напередодні другої світової війни була нагромаджена досить значна джерельна база для вивчення української міської герботворчості. Але, за винятком кількох праць, більшість досліджень мала чисто описовий некритичний характер. У них автори обмежувались тільки систематизацією та спробами розтлумачити зміст гербів, але не узагальнювали питань виникнення, розвитку та соціально-функціонального значення міських знаків протягом різних історичних етапів.

У післявоєнний період з'являються перші спроби дослідити становлення української міської геральдики як цілісного явища16. Але особливо активно науковий розвиток геральдики та суміжних дисциплін починається з політичними змінами в СРСР, що наступили в кінці 50-х рр. З'являється ряд статтей з геральдичної та сфрагістич-ної тематики, у яких порушуються теоретичні проблеми, визначаються предмет і завдання наукових дисциплін, проводиться історіографічний аналіз опублікованих праць17. Починає виходити щорічний

13 Sochaniewicz К. Herb miasta Lwowa. - Lwow, 1933.

13 Piotrowski J. Godla miast powiatowych wojewodztwa lwowskiego, tamopolskiego і stanislawowskiego. - Lwow, 1929.

u Chotnicki A. Herby miast і ziem polskich. - Warszawa, 1939.

15 Gramada N. Vechile peceji sate^ti bukovineae 1783-1900. - Cemauti, 1939.

u Савчук Ю. Неопублікований рукопис “Очерки истории городской геральдики на Украине” та його місце в історіографічній спадщині // П'ята наукова геральдична конференція: Збірник тез повідомлень та доповідей. - Львів, 1995. -С.67-58.

17 Іїрипякевич ІЛ. Стан і завдання української сфрагістики // Український історичний журнал. - 1959. - Ksl. - С.115-119; Він же. Допоміжні історичні дисципліни історії в науковій роботі архівів // Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління УРСР. - 1981. - JSTs5. - С.7-10; Введенский АА. Вспомогательные истори-

збірник ‘Історичні джерела та їх використання’, проводяться республіканські конференції з архівознавства та допоміжних історичних дисциплін, видається підручник з цієї галузі18. Дуже важливим є науковий доробок О.Маркевича, який не тільки дослідив невідомий раніше сфрагістичний матеріал Галичини, систематизував його за змістом зображення, залучив до дослідження міської геральдики та історії мистецтва й архітектури, але й обстоював методику відновлення найдавніших автохтонних міських гербів19. Цієї думки дотримувався й І.Крип'якевич20. Ширші методологічні напрацювання для практичного герботворення були запропоновані А.Бабенком21. Я.Дашкевичем поставлено питання про розвиток історіографії спеціальних історичних дисциплін22. У цьому напрямку вів активну роботу В.Гавриленко23. Однак новий наступ реакції на початку 70-х рр. пригальмував розвиток української історичної науки взагалі і спеціальних дисциплін зокрема.

Велике значення для популяризації та подальших студій над міською геральдикою мали праці В.Драчука24. Ним також робилися спроби дослідити різні геральдичні системи на території СРСР25.

ческие паукп в работе архивистов // Вопроси архивоведения. - 1932. - J&2. - С.28-31; Стрелъский ВИ. Геральдика и сфрагистика в научной работе историков // Вопросы архивоведения. - 1933. - Г&2. - С.31-35; та ін.

18 Введенсъкий А» Дядиченко В^ Стрельський В. Допоміжні історичні дисципліни: Короткий курс. - К., 1983.

19 Маркевич ОЛ. Документальні матеріали ЦДІА УРСР у м.Львові як джерело для вивчення сфрагістики // Історичні джерела та їх використання. - К., 1994. - Вип.1. - С.233-247; Він же. Значення печаток міст для дослідження міської геральдики // Історичні джерела та їх використання. - К., 1909. -Вип.4. - С.243-254; Він. же. Печатки міст Галичини як історичне джерело 11 Історичні джерела та їх використання. - К., 1933. - Вип.2. - С.222-237; Він же. Печатки міст України як джерело для дослідження мистецтва і архітектури // Третя Республіканська наукова конференція з архівознавства та інших спеціальних історичних дисциплін: Друга секція: Спеціальні історичні дисципліни. - К., 1938. - С.354-371.

20 Нрипякееич IJJ. До питання про герб Львова // Архіви України. - 1938. -№1. - С.44-45.

21 Бабенко А. До питання емблематики радянських міст // Історичні джерела та їх використання. - К., 1971. - Вип.З. - С.198-205.

" Дашкевич Я. Питання розвитку історіографії спеціальних історичних дисциплін історії України // Архіви України. - 1970. - №4. - С.9-12.

23 Гавриленко В.О. Історіографія української сфрагістики другої половини XIX ст. // Історичні джерела та їх використання. - К., 1972. - Вип.7. - С.138-152.

24 Драчук B.C. Таємниці геральдики. - К., 1974; Він же. Рассказывает геральдика. - М., 1977.

25 Драчук B.C. Основные геральдические системы па территории СССР: Автореферат дис... др. ист. наук. - К., 1981.

Помітним явищем був вихід у світ монографій, присвячених українській сфрагістиці та допоміжним історичним дисциплінам26. У практичному герботворенні переважають ідеологічні тенденції, характерні для всього процесу розробки нових міських знаків в СРСР у 60-х

- 80-х рр.27

У 1986 р. з'являється перша комплексна наукова робота

В.Румянцевої, присвячена вивченню еволюції міських гербів Лівобережної України доби феодалізму, у якій виникнення інституту герба тісно пов'язане із закономірностями розвитку та суспільно-правовим статусом українського феодального міста, розкривається зміст герба як історичного джерела23. На жаль, автором не було враховано багато писемних та сфрагістичних джерел XVI-XVIІ! ст., що відбилося на зроблених у праці висновках.

Значний вплив на інтенсифікацію науково-дослідницької та гер-ботворчої роботи мало створення 1990 р. Українського геральдичного товариства, котре від 1991 р. започаткувало проведення щорічних наукових конференцій, на яких багато уваги приділялося виявленню, систематизації та вивченню нових джерел з міської геральдики, напрацьовувались основи теоретичного та практичного розвитку герботворення. Розпочато видання вісника ‘Знак’, регулярно публікуються матеріали конференцій. На особливу увагу заслуговують дослідження І.Ситого, К.Гломозди, Ю.Савчука, І.Сварника, Ю.Терлецького та інших. Крім того з'явились праці М.Дмитрієнко та Ю.Савчука присвячені вивченню міської геральдики Поділля29. Важливе значення мала поява бібліографічних покажчиків зі сфрагістики і спеціальних історичних дисциплін30, а також навчального посібника31 та словника геральдичних термінів32. На жаль, в окремих ви-

28 Гавриленко В.О. Українська сфрагістика: питання предмета та історіографії.

- К., 1977; Вспомогательные исторические дисциплины: историография и теория. - К., 1988.

27 Див. хоча б: Либерман Д. О современном состоянии и нерешенных проблемах советской геральдики // Вспомогательные исторические дисциплины. -Л., 1987. - Т.ХІХ. - С.217-227.

28 Румянцева ВЛ. Эмблемы земель и гербы городов Левобережной Украины периода феодализма. - К., 1988.

2* Дмитріенко М.Фъ Савчук ЮЛ. Короткий нарис міської геральдики Поділля. - К., 1994; Савчук ЮЛ. Міська геральдика Поділля. - Вінниця, 1995.

50 Исторические дисциплины: Краткий библиографический справочник-указатель / Составители М.Ф.Дмитриенко, И.Н.Войцеховская. - К., 1990; Українська сфрагістика: Анотований бібліографічний’ покажчик / Укладач В.О.Гавриленко. - К., 1991.

51 Специальные исторические дисциплины. - К., 1992.

даннях плутається поняття міської і територіальної (земельної) геральдики, які різняться за генезою, змістом і функцією досліджуваних знаків.

Окремо слід відзначити доробок українських істориків у діаспорі, зокрема - Р.Климкевича, якому належить ряд робіт з проблеми геральдики міст України33. Хоча ці праці переважно грунтувалися на вже раніше публікованому матеріалі. .

Протягом останніх 30-и років багато статтей на геральдичну тематику побачило світ у різних газетах та часописах. Важливими для вивчення еволюції міських гербів є наукові студії над виникненням та розвитком міст в Україні, сфрагістикою, вексилологією, картографією та іншими дисциплінами.

Необхідно також відмітити дослідження міської герботворчості в Білорусії34, Польщі35, Литві38, Росії37, оскільки геральдичні традиції цих країн дуже тісно пов'язані з українськими. Для опрацювання методології та основних принципів сучасного герботворення особливе значення має досвід Словаччини38, Чехії39, Естонії40, Латвії41

32 Стародубцев НМ. Иллюстрированный словарь по геральдике. - Донецк,

igge.

33 Климкевич P. Герби міст Надсяння // Християнський голос. - 1982. - 4.5-7;

Він же. Герби міст Підляшшя // Український історик. - 1964. - 4.4. - С.40-43;

Він же. Герби міст Полісся // Український історик. - 1908. - 4.3-4. - С.59-85;

Він же. Герби міст Помор'я // Український історик. - 1987. - 4.1-2. - С.87-74;

Він же. Герби міст Буковини // Український історик. - 1989. - 4.1-3. - С.127-

137; та ін. ' .

34 Цітоу Alt. Гарадская геральдыка Беларусі. - Мінск, 1989; Він же. Пячаткі Старажытнай Беларусі. - Мінск, 1993.

35 Gumoviski М, Herby miast роЫасЪ. - Warszawa, 1960; Idem. Najstarsze pieczfcie miast polskich ХШ I XIV wieku. - Torun, I960; Pudlowski L. Heraldyka miejska П Rzeczypospolitej I/ Polskie tradycje samorz^dowe a heraldyka. - Lublin, 1992. - S.107-126; Seroka H. О nadaniach herbow miejskich w Polsce przedrozbiorowej // Ludzie і herby w dawnej Polsce. - Lublin, 1995. - S.151-165; etc.

36 Gumowski M. Herby miast litewskich // Ateueum Wilenskie. - Wilno, 1935. - Rocz.10. -S.256-294; Samalavicus S., Janusonis S. Heraldika // Kulturos barai. - 1963. - NolO. - P.29-32; Indriulaitis A. Lietuviskoji heraldika // Statyba ir architelctura. - 1988. - No5. - P.20-22.

37 Соболева НА. Российская городская геральдика // Вопросы истории. - 1978.

- №3. - С.49-63; Вона ж. Российская городская и областная геральдика XVIII-XIX вв. - М., 1981; Вона ж. Становление института городского герба в России XVIII века // История СССР. - 1981. - №2. - С.170-181; Вона ж. Старинные гербы российских городов. - М., 1985; Вилинбахов ГЛ. Геральдика -вспомогательная историческая дисциплина // Геральдика: материалы и исследования. - Л., 1983. - С.3-11.

38 Novak J. Slovenske mestske a obecne erby. - Martin, 1972; Alexy Z.G. Kommunheraldik in der Slowakei // Genealogica et Heraldica: Report of the 16th International Congress of Genealogical and Heraldic Sciences in Helsinki 16-21 August 19S4. - Helsinki, 1986. -

(котрі, як і Україна, тривалий час не мали власної державності) та країн із добре розвинутими геральдичними системами42, а також загальносвітова герботворча практика43.

Підсумовуючи огляд, можемо сказати, що ни сьогодні ще немає жодної спеціальної праці, котра би комплексно розглядала еволюцію міської геральдики в межах всієї України та визначала основні напрями подальшого розвитку української муніципальної герботвор-чості.

значна частина яких вводиться в науковий обіг вперше. Першочергово необхідно зазначити вивчення архівних збірок та бібліотечних рукописних фондів Львова, Києва, Варшави, Кракова, Вроцлава та Москви. Переважно досліджувалися оригінали та копії королівських, приватновласницьких та цісарських привілеїв для міст, документи органів місцевого самоврядування, сфрагістичні пам'ятки, особисті фонди дослідників-геральдистів.

Основні студії провадилися над матеріалами Центрального державного історичного архіву України у Львові (фонди Галицький гродський суд, Магістрат міста Львова, Галицьке намісництво, Пергаментні грамоти, Збірка листів королів, магістратів та ін.), Державного архіву Львівської області (фонд Львівське воєводське управління), Центрального державного історичного архіву України у Києві (фонди Генеральна військова канцелярія, полкові канцелярії, магістрати міст, окремі колекції та ін.), а також відділу рукописів Львівської наукової бібліотеки ім.В.Стефаника НАН України (фонди Баво-ровських, Оссолінських, Петрушевича, Радзимінських, Шнайдера),

P.253-264; Kartus P., Novak J., Vrtel’ L. Erby a vlajky miest v Slovenskej republike. -Bratislava, 1991. •

39 Lauda J. Znaky ceskoslovenskych. taest. - Praha, 1975; Zenger Z. Ceska heraldika. - Praha, 197S; CarekJ. Mestske znaky v ceskich zemich. - Praha, 1985.

40 Laurla K. Virolaista kunnallisheradiikkaa // Liehuvat Varit. - 1996. - Nol. - P.4-8.

41 Purens V. Latvijas gerbomj gramata. - Riga, 1993.

42 Achen S.T. The modem municipal heraldry of Finland - the world’s best // Genealogica et Heraldica: Report of the 16th International Congress of Genealogical and Heraldic Sciences in Helsinki 16-21 August 19S4. - Helsinki, 19S6. - P.245-252; Cappelen H., Johannessen K. Norske kommunevapen. - Oslo, 1987; Saigal S. Danish heraldry today // Genealogica et Heraldica: Report of the 16th International Congress of Genealogical and Heraldic Sciences in Helsinki 16-21 August 1984. - Helsinki, 1986. - P.479-4S8; Keuzenkamp J.H. Gemeentewapens in Nederland. - s’Gravenhage, 1989; Nevetis C. Ny svensk vapenbok. -Stockholm, 1992; etc.

43 Leonard W. Das grosse Buch der Wappenkunst. - Munchen, 1976; Oswald G. Lexikon der

Heraldik. - Leipzig, 1984; etc. •

У праці використано велику кількість джерел,

Інституту рукопису Центральної наукової бібліотеки НАН України ім.В.Вернадського (фонди II, Лазаревського, Середи) та збірки Львівського історичного музею (колекція муляжів та гальванокопій печаток).

Багато матеріалів та документів до історії української міської геральдики зберігається в Польщі. Варто виділити збірки Головного архіву давніх актів у Варшаві (фонди Замойських, Пілсудських-Ґінятовичів, Чоловського, Архів скарбу коронного, Пергаментні документи, Метрика коронна, Книги канцлерські та ін.), Державного архіву в Кракові (фонди Архів Сангушків, Архів Ланцкоронських), а також відділів рукописів Національної бібліотеки в Варшаві (матеріали Чоловського), Ягайлонської бібліотеки в Кракові, Бібліотеки Чарторийських у Кракові, Національного музею в Кракові (фонди Віттиґа, Ґумовського, збірка муляжів печаток) та Національного закладу ім.Оссолінськиху Вроцлаві (збірка Ґумовського).

З огляду на досить детальне висвітлення в наукових працях збірок російських архівів дослідження провадилися тільки над окремими фондами Російського державного архіву давніх актів у Москві (фонд Литовська метрика).

Використано також багато публікованих джерел, поміж яких потрібно згадати такі видання: ‘Акты, относящиеся к истории Западной России’ (СПб. - 1846. - Т.І; 1848. - Т.ІІІ), “Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России” (СПб. - 1863. - Т.І; 1865. - Т.ІІ; 1869. - Т.VI; 1878. - ТХ), ‘АМу Сгосігкіе і гіетвкіе* (Львів. - 1868. -Т.І; 1872. - Т.ІІІ.), ‘Архив Юго-Западной России’ (К. - 1869. - Ч.\/. -Т.І; 1905. - ЧАЛІ. - Т.ІІІ; 1907. - ЧЛ/1ІІ. - ТЛА), матеріали, зібрані А.Прохаскою44, публікації сфрагістичних джерел В.Віттиґа45,

Н.Грамади46, Н.Грабової47, І.Ситого 48 та інші.

Для підготовки дисертації використовувалась публікації законодавчих актів державних утворень, до складу яких входили у різні часи українські землі, різні статистичні, географічні та топографічні

44 Ргосіїазка А. ГуШегіаІу агсЬіигаїйе \vyjfte г тейуИ І.ие\\'гкіе] 0(11348-1607 г. - ілуо\у, 1890.

45 \У'Му% Ж Ріесг^сів тіал сЗалуце^ РоЬкі. - Кгак6ту-Ілу6\у. - 1905. - гегг.І; 1908. -7я$ъ.2\ 1914. - Хєбі.З.

46 йгатасЗа N. Ор.сй.

47 Грабова Н. Печатки адміністративно-судових установ Лівобережної України XVIII ст. // Записки Наукового товариства Ьюігі Т.Шавчеика. - Львів, 1001. - Том ССХХП. - С27О-201.

48 Міські печатки Лівобережної України ХУП-ХУШ ст. зі збірки Чернігівського історичного музою ім.В.В.Тарновського: Каталог, (упорядник Ситий /.) - Львів-Чорнігів, 1095.

описи і збірники, наукова література з історії України, геральдики, сфрагістики, історичної географії та інших спеціальних дисциплін.

Метопологічна основа. Для дослідження використовувався системний підхід опрацювання матеріалу. Поряд із загальнонауковими методами застосовано джерелознавчий аналіз у поєднанні з прийомами та елементами порівняльно-історичного та співставового методів. Також використано методи, напрацьовані геральдикою, сфрагістикою та іншими спеціальними історичними дисциплінами.

Метою роботи є встановлення загальних закономірностей виникнення та розвитку української міської геральдики та сформулюван-ня головніших принципів створення сучасної геральдичної системи. Відповідно до мети в роботі поставлено такі завдання:

1. Встановити причини, час і умови появи міських гербів у зв'язку із виникненням та розвитком самоврядування в українських феодальних містах.

2. Критично проаналізувати етапи еволюції міських гербів та простежити зміну їх соціально-правової функції.

3. Дослідити українську міську геральдику як цілісне явище, визначити закономірності її розвитку та специфічні відмінності в окремих регіонах.

4. Виділити основні образотворчі мотиви в українських міських гербах, з'ясувати впливи на їх формування та провести порівняльний аналіз із еволюцією герботворчості сусідніх народів.

5. Визначити основні завдання української муніципальної геральдики на сучасному етапі.

6. Опрацювати основні правила та методологію сучасного міського герботворення в Україні на підставі історичних традицій та із врахуванням розвитку муніципальної геральдики в інших країнах.

7. Розробити конкретні рекомендації для формування єдиної геральдичної системи в Україні, опрацювати комплексний підхід до вирішення міських символів та регламентацію єдиної форми подачі таких гербів і прапорів.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що це є перша в українській історіографії спроба узагальнюючої праці про еволюцію міського герботворення як цілісного явища. В науковий обіг вводиться значна кількість нових джерел. Вперше також напрацьовано ряд теоретичних питань, визначено завдання сучасної муніципальної геральдики в Україні та запропоновано до втілення в життя комплексну програму її подальшого розвитку.

Основні положення, шо виносяться на захист:

- Поява перших міських зне.і-.й в українських землях відома з початку XIV ст. у Галицько-Волинській державі й пов'язана із виникненням міських громад, що були наділені певними самоврядними функціями.

- Поширення традиції міської геральдики в ХІУ-Х\/1ІІ ст. спричинене становленням українських феодальних міст та отриманням ними самоуправління на магдебурзькому праві. Основною сферою застосування герба було його використання на міській печатці.

- Встановлення гербів українських міст у XIV - середині XVIII ст. відбувалося, як правило, на місці. Королівський привілей на герб надавався переважно королівським містам, хоча в більшості випадків такі надання носили чисто формальний характер або переслідували політичну мету. У приватновласницьких та церковних містах питання міської геральдики вирішувалося власниками, іноді на їх прохання воно фіксувалося у королівських привілеях.

- Період кінця XVIII - першої половини XX ст. характеризується

спробами системного регулювання міської геральдики, посилюється політико-ідеологічна функція герба, він поступово втрачає своє юридичне значення. ’

- Радянська емблематика 60-80-х рр. XX ст. мала виключно ідеологічно-пропагандистський характер, що спричинило певну одноманітність і невиразність нових міських знаків. Процес її розвитку був неврегульованим та стихійним.

- Перебування українських земель у складі різних державних утворень зумовило нашарування геральдичних традицій різних епох та систем. Сюжетна форма українських міських гербів має місцеве походження, хоча в ній відчутні й окремі запозичені тенденції.

- Загальна еволюція міських гербів, як і виникнення та розвиток самих міст, характеризується нерівномірністю в різних реґіонах України.

- З відновленням Української Державності та розвитком системи місцевого самоврядування проблема міської геральдики перетворюється поступово на юридичну необхідність. Цивілізований шлях її розв'язання можливий при регульованому єдиному системному підході.

- Основними критеріями формування сучасної системи муніципальної геральдики в Україні є науковий синтез історичних традицій українського герботворення та передового досвіду новітньої, зарубіжної геральдики.

- Історичні герби, що функціонували у конкретний час і в конкретних умовах, не завжди є актуальними в наші дні. Тому вони вима-

гають критичного аналізу. Сама по собі ‘давність’ герба ще не може бути підставою для його безапеляційного відновлення.

- Основною ідеєю муніципального герба має бути відображення характерних рис (кількох чи однієї) конкретного населеного пункту, підкреслення його самобутності та індивідуальності.

Практична цінність роботи полягає в тому, що на підставі комплексного вивчення та аналізу значного джерельного матеріалу в науковий обіг вводиться загальна схема еволюції української міської геральдики. Крім того, ще одним основним завданням праці є її застосування для практичного герботворення та формування єдиної геральдичної системи в Україні.

Положення та висновки дисертації можна використовувати:

- в узагальнюючих та спеціальних працях і навчальних посібниках з історії України, спеціальних історичних дисциплін, а також у науково-популярних виданнях;

- для формування джерельної бази та вивчення міських гербів окремих регіонів України чи конкретних населених пунктів;

- для розробки відповідних нормативних актів при умові державного регулювання питань муніципального герботворення;

- при практичній реставрації давніх та створенні нових міських

гербів. .

Об’єктом дослідження є міські герби, історичні та правові аспекти їх виникнення, розвитку, а також функціонального застосування. Предметом дослідження є еволюція української міської геральдики від XIV до кінця XX ст.

Апробація роботи. Дисертація обговорена і рекомендована до захисту на засіданні Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України. Основні положення дисертації викладалися у виступах на п'яти наукових геральдичних конференціях (Львів, 1991-95), на Республіканській науково-практичній конференції ‘Становлення і розвиток місцевого самоврядування в суверенній Українській правовій державі’ (Львів, 1991), на міжнародній науково-практичній конференції ‘Актуальні проблеми розвитку міст та міського самоврядування (історія і сучасність)’ (Рівне, 1993), під час засідання круглого столу з проблем символів міста Києва (Київ, 1993), на наукових зустрічах Польського геральдичного товариства у Варшаві і Любліні (1995), на засіданні Археографічної комісії НТШ у Львові (1996) та під час XVI Міжнародного векси-лологічного конгресу в Варшаві (1995).

Методологічні розробки апробовані на практиці запровадженням єдиного системного підходу при розробці муніципальних символів,

що досягнуто шляхом надання консультацій та виконання проектів гербів і прапорів для понад 100 населених пунктів України, знаки яких були затверджені відповідними рішеннями місцевих Рад (за період 1990-96 рр.).

Під час підготовки дисертації опубліковано кілька науково-дослідницьких статтей та рецензій. '

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел та літератури. Робота проілюстрована 5 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність теми, визначаються хронологічні рамки, мета та завдання роботи, методологічні основи, об’єкт та предмет дослідження, джерельна база, викладається стан наукової розробки теми, характеризується наукове і практичне значення роботи.

У першому розділі “Виникнення та становлення української міської геральдики в ХІ\/-Х\//ІІ ст." досліджуються причини появи та основні закономірності формування міських гербів у вказаний період.

Зародження традиції міської геральдики нерозривно пов'язане із становленням феодальних міст та запровадженням у них самоврядування. Саме тоді виникає необхідність використання для засвідчення листів, виписів та інших документів міської печатки із особливим відмінним знаком, що поступово набуває геральдичного характеру. Традиційно вважається, що перші міські печатки з'являються в українських землях тільки із отриманням містами магдебурзького права. Про можливість існування окремих міських громад на певних самоврядних правах маємо вістки вже в кінці XIII ст. у Галицько-Волинській державі. З документу 1324 р. відома найдавніша україн-

ська міська печатка - Володимира на Волині. Ймовірно, що на цей час такі ж права могли мати громади ще ряду інших міст (Львів, Ся-нік, Жидачів, Галич та ін.).

Після розпаду Галицько-Волинської держави продовжується процес еволюції феодальних міст та їх знаків. У 1376 р. затверджено печатку Мукачевого, 1395 р. - герб Коломиї, а 1415 р. Рогатин отримує право на власну печатку. Поступово самоврядування на магдебурзькому праві поширюється на міста Поділля й Київщини. Аналіз королівських, великокняжих та приватновласницьких надань ХІ\/-Х\/ІІІ ст. дає підстави вважати, що затвердження герба чи печатки не було обов'язковим у структурі привілеїв на самоврядування, на відміну від ряду адміністративних, юридичних та економічних пільг, котрі фіксувалися майже в усіх документах. Якщо герб чи печатка й згадувалися у грамотах, то такі надання мали переважно формальний характер. Оскільки на цей період існував принцип, за яким вважалося, що дія привілеїв чинна на час правління монарха, який його надав, то традиційними є нові перезатвердження, в яких іноді фіксувалися вже здавна вживані знаки. У приватних містах право визначення герба переважно делегувалося власникові або здійснювалося на його прохання. У королівських містах грамоти з наданням герба часом ініціювалися війтами або самими міщанами. Але в основному вибір міського знаку здійснювався на місці без будь-яких юридичних формальностей.

Найважливішою суспільно-політичною функцією герба була роль символу самоврядування міста. На практиці вона зводилася здебільшого до застосування герба на міській печатці (у текстах грамот ‘герб’ і 'печатка* фігурують як адекватні поняття). Міський знак також використовувався на прапорах, будівлях, ставився на мірних ємностях, ним мітили стоплений віск та різні вироби, відоме його

вживання на водяних знаках тощо. На війтівських та лавничих печатках переважно зустрічаються певні видозміни герба міста.

Слід відмітити окремі особливості етапів формування міської геральдики.

У кінці XVI - на початку XVII ст. помітна зростання ролі міських знаків як ідеологічних символів. Вони починають частіше з'являтися у королівських та приватновласницьких привілеях (переважно для міст Брацлавщини, Поділля, Київщини, Чернігівщини) як фіксація політичного впливу на нову колонізацію прикордонних територій. Із загостренням релігійно-національних протиріч відбуваються спроби ревізії давніх з'наків більших міст та заміна їх новими символами (Львів, Київ, Луцьк). Хоча загалом більшість українських міст зберегла свої герби, дотримуючись принципу ‘старини не рухаємо, новини не вводимо*.

Після національно-визвольної війни під проводом Б.Хмельницького на Лівобережній Україні із формуванням сотеннополкового устрою спостерігається значний розвиток місцевої гербо-творчості. Він знайшов відображення у міській та сотенній сфрагістиці й зберігав свої традиції аж до кінця XVIII ст.

На українських землях, що залишилися у складі Речі Посполитої, із поступовим занепадом самоврядування в містах роль гербів формалізується, поширеним явищем стає заміна їх приватновласницькими, хоча спостерігається й поява нових знаків, окремі з яких фіксуються офіційними наданнями.

За образотворчим характером міські герби ХМ-Х\/ІІІ ст. можна розділити на кілька груп:

- зображення архітектурних споруд (традиція європейської геральдики, що добре адаптувалася на українському ґрунті);

- агіографічні мотиви (частина яких, безсумнівно, відображає місцеві традиції);

- зображення тварин, птахів, риб і рослин;

- елементи шляхетської геральдики;

- відображення основних промислів, що сприяли виникненню та розвитку міста;

- елементи озброєння як свідчення оборонної ролі поселень;

- зображення хрестів, зірок, місяців та інших атрибутів, характерних для української орнаментапістики;

- зображення сиґлів - початкових літер назви міста.

Характерною рисою для найдавніших знаків (XIV-XVI ст.) є використання однієї-двох геральдичних фігур у гербі.

Загалом XIV-XVIII ст. є періодом становлення української міської геральдики, її розвитку на місцевих традиціях. Незважаючи на певні відмінності на окремих етапах та в різних регіонах, цей період охоплює цілісний процес формування міських гербів як знаків місцевого самоврядування (хоч іноді й досить обмеженого).

У другому розділі “Спроби централізації процесів герботворен-ня в кінці Will ст. - першій половині XX ст.” розглядаються особливості дальшої еволюції міських гербів до часу об'єднання українських земель в єдиному державному утворенні та формуванні території України в сучасних межах.

Впливи централізованої герботворчої діяльності в Російській імперії у першій половині XV11I ст. зводилися до складання знаків для знамен армійських полків, розташованих в українських землях, хоча при цьому міські ратуші та магістрати продовжували використовувати свої традиційні герби. З кінця 60-х pp. XVIII ст. починається розробка гербів для міст Росії, які ще не мали власних знаків. У 1781 р. централізовано затверджуються герби для міст Харківського намісництва. А після ліквідації автономії Гетьманщини ‘височайші надання’ здійснюються 1782 р. і для міст Київського, Чернігівського та Новгород-Сіверського намісництва, хоча ці затвердження були фор-

мольними, оскільки здебільшого залишено давні герби. Прийняте 1785 р. ‘Міське положення’ передбачало містам ‘мати герб, затверджений рукою імператорської величності, і цей герб використовувати в усіх міських справах’. Більшість малих містечок, які не набули відповідного статусу, втратили свої знаки.

На західноукраїнських землях, які захопила Австрійська імперія, з кінця 80-х рр. XVIII ст. починається процес перезатвердження цісарем привілеїв міст, у яких, як правило, одним з пунктів фіксувався міський герб. Переважно надавалися старі герби, хоча в деяких випадках вони видозмінювалися через невірне відчитання давніх символів.

На територіях, які ще залишалися під юрисдикцією Польської корони, впроваджується 1791 р. закон ‘Про вільні королівські міста в Речі Посполитій’, наслідком чого було отримання рядом українських міст привілеїв з обов'язковим затвердженням герба. Однак цей закон вже 1792 р. був зліквідований постановами генеральної конфедерації, а з другим поділом Польщі ці землі захоплює Росія. 1796 р. для міст новоутворених Волинського, Подільського та Брацлавського намісництв затверджено герби, у яких прослідковується виразна політична тенденція задоволення імперських амбіцій. Подібні мотиви проглядаються й у створених в XIX ст. гербах для східно- та південноукраїнських міст.

Важливим етапом розвитку міської герботворчості була спроба перегляду міських гербів та прийняття 1857 р. правил, розроблених герольдмейстером Б.Кене. Ними передбачалося створення єдиної системи подачі міських знаків. Однак більшість виконаних проектів так і залишилася нереалізованою.

У Галичині процес централізованих затверджень гербів на початку XIX ст. із поступовим обмеженням місцевого самоврядування майже припиняється і носить пізніше нерегулярний характер. Звич-

но міські ради зверталися з проектом герба до Міністерства внутрішніх справ у Відні. Після оцінки геральдичної відповідності знаку та внесення можливих поправок місто отримувало цісарський диплом із затвердженням герба. Окремо варто відмітити діяльність краєзнавця А.Шнайдера, який у другій половині XIX ст. пробував систематизувати геральдичний матеріал та надавав консультації і розробляв проекти гербів для міст і містечок Галичини.

Після першої світової війни використання міських гербів в Радянській Україні практично припиняється і вони повсюдно заміняються державними символами.

На західноукраїнських землях, що відійшли до Польщі, законодавчими актами 1930 р. передбачалося централізоване затвердження міських гербів Міністерством внутрішніх справ за погодженням з Міністерством віросповідань та громадської освіти. Для трьох воєводств (Львівського, Тернопільського та Станіславівського) було системно опрацьовано герби, але ця практика не набула поширення. У Північній Буковині та на Українській Бессарабії, які входили до складу Румунії, у 30-і рр. централізовано розроблялися нові муніципальні знаки. Однак ці процеси були перервані другою світовою війною.

У перші повоєнні роки в Українській РСР робилися спроби напрацювати основні пропозиції щодо запровадження та функціонування міської емблематики. Але в умовах тоталітарного режиму ця ініціатива не отримала розвитку.

Загалом період кінця XVIII - першої половини XX ст. характеризується дальшим занепадом місцевого самоврядування і посиленням державної влади. Спроби централізації затверджень гербів якраз і відображають ці процеси, свідчать про зміну ролі міських знаків, які переважно мали ставати носіями державної ідеології. Багато міст зберегло свої герби, хоча іноді їх доповнено політичними атрибутами. Траплялися випадки заміни гербів через неточне відчитання да-

вніх символів, або плутанину міських і територіальних знаків. У ново-створених гербах посилюються мотиви, що відображають промислову сферу діяльності мешканців міст, природні та географічні особливості місцевості.

У третьому розділі "Сучасна міська герботворчість в Україні та основні напрями її подальшої еволюції” розглядається розвиток міської геральдики від 60-х років XX ст. до наших днів.

З процесом т.зв. “хрущовської відлиги’ у 60-і рр. значно зросло наукове зацікавлення міською геральдикою. Починається масове створення радянських гербів. їх розробка та затвердження здійснювалися на місцях. Перед цими знаками першочергово ставилися ідеологічні завдання - герб мав відображати різні аспекти історичного й економічного розвитку міста та підкреслювати переваги соціалізму. Такий підхід, при повній безсистемності і відсутності визначених критеріїв та правил герботворення, призвів до створення одноманітних безликих емблем, які мали виключно “сувенірну’ функцію. Обов'язковим сюжетним мотивом майже всіх новорозроблених знаків стала промислово-господарська тематика. Хоча причина загальної недосконалості радянського герботворення полягає не стільки в тематичному вирішенні, як у відсутності лаконізму та негеральдич-ному характері виконання гербових фігур, через що й називати гербами окремі емблеми вельми проблематично.

Від 1990 р. починається якісно новий етап розвитку української муніципальної геральдики49. Українським геральдичним товариством поступово ведеться робота по виявленню та детальному вивченню нових джерельних матеріалів, аналізується зарубіжний досвід, на-

49 3 огляду на практику затвердження за останні роки гербів сіл, а також відновлення давніх знаків колишніх міст, що стали тенор селами, термін "муніципальна геральдика” видається більш відповідним, оскільки має ширше значення, ніж "міська геральдика", й охоплює герби всіх рівнів місцевого самоврядування.

працьовуються основні напрями сучасної герботворчості, визначаються роль та функція міського герба у теперішніх умовах. На підставі аналізу історичних традицій та зарубіжного досвіду синтезовано важливіші теоретичні правила, розроблено методологію герботворен-ня, напрацьовано основні форми подачі муніципальних гербів. Результати теоретичної роботи втілюються поступово на практиці. Так, для колишніх сіл, які отримали міські права тільки у XX ст. і ніколи не мали своїх гербів, важливим джерелом при розробці знаку є давні сільські печатки. При новому герботворенні велике значення має використання сюжетів легенд, пов'язаних із виникненням населеного пункту, розкриття змісту назви поселення (або версії про походження топоніма), відображення якихось специфічних місцевих особливостей, котрі відображатимуть у гербі індивідуальність конкретного міста.

Окремого підходу вимагають давніше використовувані герби (особливо цінними є знаки ХІ\/-Х\/І ст.). У цьому випадку, зберігаючи принцип історизму, необхідно проводити детальний критичний аналіз всього наявного матеріалу, точно встановлювати причини виникнення знаків, їх зміст, можливість використання у сучасних умовах. Недопустима шаблонність і надмірний еклектизм. Кожен історичний герб, функціонуючи у конкретний час і в конкретних умовах, ніс інформацію, котра не завжди є актуальною сьогодні. Коли якийсь знак втратив своє значення (у першу чергу це стосується гербів із символами чужоземного панування та знаками окремих власників міст), чи, особливо, якщо він має ворожий ідеологічний зміст, або не відповідає усталеним геральдичним правилам (зокрема, невдало вирішений у плані композиції чи колористики), то немає сенсу штучно реанімувати його тільки з огляду на те, що він ‘давній*. Саме такий підхід і приведення вже використовуваних знаків до єдиних геральдичних норм, а також нове повноцінне герботворення дадуть змогу

створити оперту на наукових засадах систему муніципальної геральдики. Ширшою програмою розвитку цієї системи передбачається створення великих міських гербів (першочергово - для більших адміністративних центрів та визначних історичних міст), відновлення традиції муніципального прапорництва, запровадження спеціальної атрибутики для голів місцевих Рад тощо.

Юридичне затвердження муніципального герба за історичною традицією мало би здійснюватися на місці відповідним органом самоврядування. Централізованою в такому випадку могла би бути тільки консультаційна та контрольно-експертна функція і ведення загального реєстру. За відсутністю якоїсь державної служби поки що координацію такої діяльності старається здійснювати Українське геральдичне товариство.

Із прийняттям Конституції України та визнанням й гарантуванням у ній місцевого самоврядування відкрилися можливості до реального запровадження гербів у всіх сферах діяльності місцевих Рад.

У висновках підведені підсумки дисертаційного дослідження.

Причиною появи перших міських знаків в українських землях у ХІ\/-Х\Л!І ст. є становлення феодальних міст та впровадження в них самоуправління на магдебурзькому праві. Основною функцією цих гербів було використання на печатці та в інших міських справах у якості символу місцевого самоврядування. Поширення традиції міської геральдики формувалося на місцевому ґрунті.

Період кінця XVIII - першої половини XX ст. характеризується спробами системного регулювання міської геральдики, посиленням політико-ідеологічної функції герба, він поступово втрачає своє юридичне значення.

Ідеологічно-пропагандистський характер радянської емблематики 60-80-х рр. XX ст. спричинив певне нівелювання нових міських знаків. Процес її розвитку був неврегульованим та стихійним.

Загалом, українська міська геральдика, незважаючи на відсутність власної державності й тривале перебування українських земель у складі різних державних утворень, становить собою цілісне явище, котре мало місцеве походження і розвивалося на основі місцевих традицій.

Із відновленням державності України та розвитком системи місцевого самоврядування проблема міської геральдики перетворюється поступово на юридичну необхідність. Цивілізований шлях ЇЇ розв'язання можливий при регульованому єдиному системному підході. Основними критеріями формування сучасної системи муніципальної геральдики в Україні є науковий синтез історичних традицій українського герботворення та передового досвіду новітньої зарубіжної геральдики. Головною ідеєю муніципального герба має бути відображення характерних рис (кількох чи однієї) конкретного населеного пункту, підкреслення його самобутності. При цьому необхідний індивідуальний підхід до вирішення кожного знаку.

На тему дослідження опубліковано понад ЗО праць, зокрема:

1. Основні напрямки дальшого розвитку української міської геральдики // Клейноди: Записки Українського Геральдичного Товариства. - Том 1. -Київ-Львів, 1991. - С.10-11.

2. Нові проблеми старої геральдики // Пам'ятки України. - 1989. -№1. - С.47-48.

3. До питання про символіку органів місцевого самоврядування // Становлення і розвиток місцевого самоврядування в суверенній Українській правовій державі (тези доповідей і повідомлень Республіканської науково-практичної конференції, Львів, 19-21 листопада 1991 р.). - Львів, 1991. - С.80-81.

4. Необхідність врегулювання процесів герботворення та перспективи розвитку української геральдики // Друга наукова геральдична конференція (Львів, 19-21 листопада 1992 р.). - Львів, 1992. - С.24-25.

5. Яким бути гербу міста // Бористен. - Дніпропетровськ, 1993. - 4.1. -

С.2С.

6. Відновлення міських гербів як символів місцевого самоврядування // Актуальні проблеми розвитку міст та міського самоврядування (історія і сучасність): Тези міжнародної науково-практичної конференції. - Рівне, 1993. - С.58-59.

7. Міський герб Києва: становлення і перспектива// Знак. - 1993. -4.2. - С.б-7.

8. До питання про виникнення гербів українських міст ХІУ-ХУІІ ст. // Третя наукова геральдична конференція: Збірник тез повідомлень та доповідей. - Львів, 1993. - С.30-31.

9. Українське міське прапорництво: традиції, відродження, перспективи // Четверта наукова геральдична конференція: Збірник тез повідомлень та доповідей. - Львів, 1994. - С.28-29.

10. Чи повернеться святий Миколай на герб Луцька? // Народна трибуна. - Луцьк, 1995. - N28. - С.б.

11. У справі сучасної української муніципальної геральдики // П’ята наукова геральдична конференцій: Збірник тез повідомлень та доповідей. -Львів, 1995. - С. 19-22.

12. Дослідження Антонієм Шнейдером геральдики міст Борщівщини // Літопис Борщівщини. - Борщів, 1995. - Вип.7. - С.7-8.

13. Основи системи української муніципальної геральдики // Знак. -1996. - 4.11. - С.10-11.

14. Генеза львівського міського герба // Галицька брама. - Львів, 1996. - №12. - С.14.

Andriy Grechylo. Ukrainian Municipal Heraldry: the Tendencies of Evolution.

A dissertation submitted in fulfilment of the requirements for the academic degree of Candidate of Historic Studies, Specialization 07.00.06. - Historiography, Source History and Special Historic Disciplines. Hrushevskyi Institute of Ukrainian Archeography and Source Studies of the National Academy of Science of Ukraine. Kyiv, 1996.

The text of the dissertation to be defended deals with the source searching of evolution of the Ukrainian municipal heraldry. The main tasks of this work are: to determine the basic stages and principles of the historical progress on municipal coats of arms, to define the important regularity of heraldic design and to elaborate the fundamental principles of creation of the modern heraldic system in Ukraine.

Гречило А.Б. Украинская городская геральдика: тенденции развития.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06. - ‘Историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины’. Институт украинской археографии и источниковедения им. М.С.Грушевского Национальной академии наук Украины. Киев, 1996.

Защищается текст диссертации, содержащей источниковедческое исследование эволюции украинской городской геральдики. Главными задачами работы является определение основных периодов и направлений исторического развития городских гербов, выделение важнейших правил герботворчества, разработка основных принципов создания современной геральдической системы в Украине.

Ключові слова: герб, міська геральдика, герботворчість, печатка.