автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.02
диссертация на тему: Украинская интеллигенция Холмщины и Подляшья в XX ст.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Украинская интеллигенция Холмщины и Подляшья в XX ст."

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

7 3 ОД

1 9 СЕН На правах рукопису

Горний Михайло Михайлович

УДК 943.8 “19”

УКРАЇНСЬКА ІНТЕЛІГЕНЦІЯ ХОЛМІЦИНИ І ПІДЛЯШШЯ

у XX сх,

07.00.02 - Всесвітня історія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Чернівці, 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі всесвітньої історії та міжнародних відносин Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича.

Науковий керівник: Макар Юрій Іванович,

доктор історичних наук, професор, завідувач кафедрою всесвітньої історії та міжнародних відносин Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича

Офіційні опоненти: Борнсенко Валентина Кирилівна,

доктор історичних наук, професор, завідувач кафедрою етнографії Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

Брицький Петро Павлович,

доктор історичних наук, професор кафедри історії України Чернівецького державного університету ім. Юрія Федьковича

Провідна установа: Інституту історії України НАН України (м. Київ).

Захист відбудеться ” червня 2000 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої Ради Д 76.051.03 в Чернівецькому державному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Кафедральна, 2, корпус 14, ауд. 18.

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича (58012,м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23).

Автореферат розіслано травня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Українську інтелігенцію як суспільну верству давно й глибоко досліджують українські та зарубіжні історики. Українська історіографія приділила значну увагу вивченню регіональних еліт, зокрема в Центральній Україні та Галичині. На тлі загальноукраїнського процесу саме в цих регіонах інтелігенція активно розвивалася і мала помітний вплив на суспільно-політичне життя.

Українське населення Холмщини та Підляшшя з об’єктивних причин знаходилося в інших політичних умовах. Це зумовило відмінності у шляхах формування та діяльності людей інтелектуальної праці, насамперед від головних центрів українського національного руху. В окремі роки першої половини XX ст. інтелігенція відігравала вирішальну роль у етнокультурному самозбереженні холмсько-підляської гілки української нації. Після переселення частини українців з Холмщини та Підляшшя до УРСР у 1944-1946 рр. в їх середовищі сформувалася інтелігенція молодої генерації, яка зробила помітний внесок у розвиток Української держави.

Відновлення державної самостійності України створило умови для відтворення реальної картини життя українців на Холмщині і Підляшші під владою Росії та Польщі й в Україні після їх переселення. Доступ до багатьох джерел та літератури дає змогу розкрити діяльність інтелігенції в екстремальних ситуаціях та її здатність адаптуватися до політичної системи.

Аналіз праць з цієї проблематики свідчить, що українська історіографія ще не приділила належної уваги історичним українським землям на Холмщині та Підляшші в контексті існування на них корінного українського населення. Низка наукових досліджень зможе об’єктивно з’ясувати феномен етнічного самозбереження невеликої за чисельністю гілки української нації, яка впродовж віків знаходилася у політичній та культурній ізоляції від українського етносу, але в складних умовах життя створила власні культурні цінності.

Вивчення цього питання важливе для осмислення шляхів формування української нації, окремі групи якої тривалий час перебували у різних державно-політичних утвореннях, але зберегли загальнонаціональні риси.

Актуальність дисертації зумовлена як науково-пізнавальним, так і практичним чинниками. Життя українців

Холмщини і Підляшшя в складних економічних умовах і агресивному оточуючому середовищі, орієнтація народу на культурні та духовні цінності, здатність в цих умовах виховувати власну інтелігенцію для нинішніх складних умов перехідного періоду українського державотворення може становити суспільну користь.

Об’єктом дослідження є українська етнічна спільнота на Холмщині та Підляшші. Вона розглядається у сукупності політичних і соціальних чинників та в контексті державноправового статусу цих земель у XX ст.

Предмет наукового дослідження - українська інтелігенція Холмщини і Підляшшя у XX ст., специфіка її формування та діяльності в умовах національного і духовного поневолення російськими і польськими державно-політичними інституціями. У контексті суспільно-політичних і соціально-економічних факторів автор визначає особливості формування та діяльність місцевої інтелігенції, вплив інтелігенції з інших українських земель на суспільне життя українців краю. Особливість холмсько-підляської інтелігенції як суспільного явища полягає у здатності самозберігатися і саморозвиватися за найскладніших політичних і економічних умов. їй притаманна жертовна відданість власному народові.

Хронологічні рамки роботи зумовлені періодом існування у XX ст. холмсько-підляської гілки української нації як цілісного етнокультурного організму. За радикальних змін в укладі життя українців Холмщини і Підляшшя у першій половині XX ст. інтелігенція відігравала важливу, а інколи й вирішальну роль. Автор простежує чотири періоди формування та діяльності інтелігенції: перший - від 1905 до 1915 року, коли під владою Росії інтелігенція сформувалася як суспільна верства і вперше вийшла на політичну арену Російської імперії; другий - з 1916 до 1919 року, коли вона разом з українським населенням краю перебувала у депортації до Росії та розв’язувала питання прилучення етнічних українських земель Холмщини і Підляшшя до Української Народної Республіки; третій - з 1919 до 1944 року, коли ці землі знову потрапили до складу відновленої Польської держави, а інтелігенції доводилося вести боротьбу за етнічне виживання корінного українського населення, а під час німецької окупації 1939-1944 рр. відроджувати українську освіту, культуру, церкву, кооперацію; четвертий - з 1945 року до кінця

з

століття, коли після переселення до УРСР в середовищі вихідців з Холмщини та Підляшшя сформувалася інтелігенція молодої генерації, яка зробила вагомий внесок у розвиток української науки, освіти, економіки, медицини, культури і мистецтва. Це дало змогу детальніше з'ясувати особливості життя та діяльності інтелігенції як у хронологічних і територіальних межах, так і в різних політичних обставинах.

Методологічну основу дослідження становлять принципи історичного аналізу та наукової об’єктивності на основі документованих фактів. Автор застосував аналітичний, систематичний, опитувальний, порівняльний і конкретно-історичний методи, що дало змогу збагнути суть проблеми.

Мета роботи - на сенові вивчення архівних матеріалів, періодичних видань, довідникової та мемуарної літератури, осмислення історіографії з даної проблематики визначити особливості формування та діяльність української інтелігенції Холмщини та Підляшшя у XX ст. Враховуючи специфіку обраної теми і характер матеріалу, дисертант прагнув поєднати теоретичне осмислення проблеми з аналізом реальних обставин і розкрити зміст суспільного процесу та місця у ньому холмсько-підляської інтелігенції.

Об’єкт, предмет і мета роботи зумовили завданая дослідити:

- шляхи формування і чисельність холмсько-підляської інтелігенції в контексті політичних і соціально-економічних чинників;

- вплив української національної ідеї на самоусвідомлення інтелігенції;

- громадсько-політичну, культурно-освітню і господарську роботу інтелігенції під владою Росії, Польщі та Німеччини;

- роль інтелігентів-емігрантів з Центральної України, Галичини, Волині та Буковини у суспільному житті українців Холмщини і Підляшшя;

- внесок холмсько-підляської інтелігенції у суспільно-політичний і соціально-економічний розвиток України.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у тому, що у ній вперше в українській історіографії цілісно розкриваються процеси формування, становлення та діяльність української інтелігенції Холмщини і Підляшшя у XX ст. Використано нові концептуальні підходи, значний фактичний матеріал, насамперед

тогочасні періодичні видання і бібліографічні довідки. До наукового обігу залучено нові архівні матеріали і результати соціологічного опитування, проведеного автором серед вихідців з Холмщини і Підляшшя. .

Дослідженням сукупності суспільно-політичних і національно-культурних процесів визначено роль і місце інтелігенції в житті українців краю.

Українську інтелігенцію Холмщини та Підляшшя як соціальну верству в динаміці її розвитку та впливу на суспільно-політичні процеси українські історики фактично не досліджували.

Практичне значення дисертації полягає у можливості використання зібраного автором фактичного, статистичного, бібліографічного матеріалу та результатів дослідження при розробці питань історіографії етнічних українських земель, розробці спеціальних курсів і спеціальних семінарів з історії Центральної Європи, України і польсько-українських стосунків у XX ст. у вищих та середніх навчальних закладах.

Дисертація апробована на кафедрі всесвітньої історії та міжнародних відносин Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича, наукових конференціях “Круглий стіл” українських істориків у програмі II Світового конгресу українців Холмщини і Підляшшя (Рівне, 1998), “Перша світова війна та історичні долі народів Центральної та Східної Європи” (Чернівці, 1998), “Поляки і українці під час Другої світової війни” (Жешов (РП), 1999). Основні положення і висновки дисертації викладені у

2 монографіях і 2 статтях у наукових фахових виданнях.

Дисертація побудована за проблемно-хронологічним принципом, складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури і додатків. Обсяг дисертації 183с., список джерел та літератури (183 найменування), 2 додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Джерельно-історіографічна база” подана розгорнута характеристика джерельної бази дослідження і здійснено огляд найважливіших праць вітчизняних і зарубіжних істориків з проблеми етнічних українських земель Холмщини і Підляшшя, української інтелігенції взагалі й холмсько-підляської зокрема.

Джерельну базу становлять різні за характером і змістом архівні •еріали та опубліковані документи. Для дослідження проблеми сливе значення мають матеріали, що зберігаються у Центральному їжавному архіві вищих органів влади і управління України, Зокрема, ументи фонду 1064 “Генеральний' Секретаріат Української ітральної Ради”, 2581 “Народне міністерство 'освіти”, 2586 >відомний відділ при Полтавському губернському старостві”, 2592 іродне міністерство закордонних справ”, які відображають участь :мсько-підляських інтелігентів у процесах українського жавотворенняу 1917-І918рр. '

Виняткове місце посідають матеріали, що зберігаються у пральному державному архіві громадських об’єднань України, які ереджені у фонді 1 “Центральний комітет КП (б) України’. Рішення тральних та місцевих партійних і. державних органів, доповідні иски і звіти висвітлюють проблеми, з якими українське населення імщини і Підляшшя зіткнулося в період переселення до УРСР та ші роки проживання в Україні. Вони дають можливість достовірно творити процес адаптації переселенців до нової політичної системи, етичні кроки у - налагодженні. життя, визнанні перспективних рямків у вихованні дітей. . ■.<

Матеріали Центрального державного історичного іву (м. Львів), Волинського і Львівського обласних державних івів, Державного архіву м: Люблина, Республіки Польща актеризують політичну ситуацію, за якої формувалася і виконувала ю суспільну функцію холмсько-підляська інтелігенція на своїй іричній батьківщині. : > ‘

Більшість неопублікованих архівних джерел у науковий обіг циться вперше.

Дисертантом опрацьовано низку опублікованих документів. До відносяться видання Львівського інституту українознавства І. Крип’якевича НАН України “Депортації”, звітні матеріали гових конгресів українців Холмщини і Підляшшя, з’їзду руських іів Привіслянського краю, стенографічні звіти Державної думи Росії, іники законів Речі Посполитої, розпорядження адміністрації Царства пьського, переписку вищого керівництва СРСР.

Важливим джерелом дослідження є матеріали періодичних ань,львівської, київської та місцевої преси різного періоду.

Вони ілюструють роботу українських громадських організацій та окрем інтелігентів у конкретних сферах суспільного життя українців Холмщи

і Підляшшя. Значна частина матеріалів преси вперше залучається наукового обігу. , , • ■ > : ;

, Окрему групу джерел становлять спогади, очевидців і учасниі подій на холмсько-підляських землях. Зокрема,спогади Володими Косоноцького, Михайла Панаса, Ірини Левчанівської відтворюють по 1916-1927 рр., участь у них діячів українського руху, спільну бороть інтелігенції Холмщини, Підляшшя, Галичини і Волині за політич культурні та релігійні права українців у Польщі. Ряд авторів присвяти спогади подіям у Польщі напередодні та в час Другої світової війни1.

Історіографія Холмщини і Підляшшя тісно пов’язана політичними подіями на цих землях, які відчутно впливали на жиі корінного українського населення. Праці українських і зарубіжн дослідників, у яких лише фрагментарно відображено роль і міс інтелігенції в суспільстві, можна поділити на три етапи. Перший зумовлений розгортанням у другій половині XIX ст. польське національно-визвольного руху, посиленням впливів :російсьі православної церкви на українське середовище і рухом українсьі інтелігенції за відокремлення холмсько-підляських земель; від етнічі Польщі та підпорядкування їх Київському генерал- губернаторству.

На межі століть українські історики опублікували ряд праці питань соціології та етнографії Холмщини і Підляшшя2.! ; .

Царський указ від 1905 р. про вільний вибір, віросповідан; яким, була остаточно заборонена діяльність на, Холмщині Підляшші української Греко-католицької церкви, наніс відчуті шкоди єдності української спільноти. \ Через ріш) несприйняття, . . ,

1 Мірчук П. Українська Повстанська Армія 1942-1952. -Київ, 1991; Паньковсь»

К. Роки німецької окупації (1941-1945). - Нью-Йорк - Торонто, 1965; Процюь В. Книга пам’яті. - Львів, 1996; Українська гімназія в Холмі 1940-1944. - Льв 1997'. ' ' • "

2 Грушевський М. Кілька документів з життя Забужної Русі XVI в. - ЗНТШ. -Львів, 1899; Бессараба І. Материалы для этнографии Седлецкой губернии. -Спб, 1856; Головацький Я. Черга домашнего быта русских дворян на Подляш по анкетам XVI ст. - Спб, 1888; Янчук М. Малоросийская свадьба в Корницкс приходе. - Спб, 1884.

російського православ’я віруючі цієї конфесії масово приймали римо-католицизм і ставали об’єктом ополячення. Українські громадсько-політичні діячі засуджували насильницькі дії російських державних і церковних чинників та відзначали пасивну позицію галицького митрополита УГКЦ в справі захисту віруючих цієї конфесії на холмсько-підляських землях. Дії керівництва російської церкви не поділяли окремі російські політики через те, що вона не виявляла християнської любові до місцевого українського населення і пропонували розв’язати цю проблему шляхом усунення російських священиків з українських парафій.

Питання створення Холмської губернії, підпорядкованої Київському генерал-губернаторству, активно обговорювалося тогочасними і нинішніми українськими істориками, які по різному дивилися на цю проблему. Михайло Грушевський обгрунтовано доводив етнічну та історичну спорідненість Холмщини і Підляшшя з іншими українськими землями і вбачав позитивні наслідки цієї адміністративної реформи для українців краю. Інші українські історики не вбачали в ній особливої користі, а польські - розглядали цю подію як черговий поділ Польщі. Такої думки трималися Пьотр Вєчоркєвич, Леон Гросфельд, Анджей Копруковняк. Особливо гостро на цьому наголошував дослідник національно-визвольного руху українського народу часів козаччини Францішек Гавронський.

Другий етап пов’язаний з Першою світовою війною, революційними подіями в Росії та Україні, боротьбою української інтелігенції Холмщини і Підляшшя за приєднання цих земель до УНР та формування в них органів української влади.

Характер дії австро-угорської окупаційної влади на Холмщині і становище української освіти в зоні німецької окупації на Підляшші грунтовно розкрили І. Крип’якевич та М. Кодуба. Вплив уряду УНР та холмсько-підляських діячів українського руху на зміст рішень Брестської мирної конференції детально проаналізували В. Винниченко, Д. Дорошенко, М. Кравець, М. Несук, Є. Пастернак. Аналіз заходів українського населення та інтелігенції у депортації щодо збереження прлітичного статусу Холмської губернії у складі України і масштаби людських втрат на вигнанні в часи Першої світової війни зробив М. Корнилович. Його праця залишається єдиним

достовірним джерелом оцінки масштабів тогочасної української трагедії.

Аналіз подій 20-х - 30-х років на холмсько-підляських землях містять праці С. Барана, Б. Жуківа, А. Жуковського, О. Субтельного, В. Косоноцького, М. Королька, К. Левицького, П. Олійника, Т. Гунчака, 3. Мірчака, С. Ріпецького.

З відновленням Української державності на початку 1990-х років розпочався новий етап дослідження і переосмислення історії українських етнічних земель Холмщини і Підляшшя. Діяльність українських організацій в період німецької окупації Польщі докладно висвітлили український історик 3. Тіменик, релігійні діячі та історики з діаспори Г. Метюк, В. Кубійович, В. Чоповський.

Найбільший масив становлять праці українських істориків, зокрема ІО. Макара, О. Романіва, В. Сергійчука, Г. Щерби, у яких досліджено складні польсько-українські стосунки 40-х років, характер остаточного розв’язання українського питання на холмсько-підляських землях. Вони грунтуються на архівних матеріалах і є достовірним джерелом пізнання історичної правди. Цей складний для українців і поляків час детально вивчали й польські історики, які спільно зі своїми українськими колегами продовжують спільні дослідження.

Останнім часом з’явилися праці, в яких узагальнено висвітлюється життя українців на Холмщині та Підляшші. Спробу реконструкції головних подій на цих землях зробили Г. Бухало, П. Костик, І. Салюк, М. Горний, Є. Пастернак, у працях яких важливе місце займає історія Хомщини і Підляшшя у XX ст.

Незважаючи на значну джерельну базу та історіографію, питання життя і діяльності української інтелігенції Холмщини і Підляшшя не стали предметом спеціального дослідження. Наявна джерельно-історіографічна база і авторські соціологічні опитування стали основою дослідження шляхів формування та з’ясування ролі інтелігенції в житті української спільноти на історичній батьківщині, українському державотворенні та розбудові Української держави в контексті суспільно- політичних процесів у XX столітті.

У другому розділі “Національне самоусвідомлення та шляхи формування інтелігенції'” предметом аналізу є фактори, які визначили особливості формування і вплинули на підвищення

рівня національної свідомості української холмсько-підляської інтелігенції.

Особливості шляхів формування інтелігенції пов’язані насамперед з політичним статусом українського населення Холмщини і Підляшшя, подіями на цих землях у першій половині XX ст., соціальними та економічними чинниками. Статус національної меншини, який було надано місцевому українському населенню за часів панування Росії та Польщі, став першопричиною великих національних втрат. Внутрішні політичні процеси та світові війни негативно вплинули на етнічний склад населення на цих землях. Кожного разу українська людність зазнавала відчутних втрат.

Реформа церковно-релігійного життя, проведена російським урядом на початку століття, депортація українців з Холмщини та Підляшшя до внутрішніх губерній Росії в період Першої світової війни, асиміляційні процеси і перекручування офіційних результатів переписів населення Польщі у міжвоєнний період стали причиною зменшення української людності Холмщини і Підляшшя від 1909 до 1939 року з 464 до 220 тис. осіб3.

Незважаючи на русифікацію усіх сфер життя в період перебування цих земель під владою Росії від початку століття й до окупації їх німецько-австрійськими військами у 1915 р., чисельність місцевої української інтелігенції постійно зростала. Це відбувалося за рахунок молоді, яка мала певні можливості для отримання середньої та вищої освіти. Інфраструктура створеної у 1912 р. Холмської губернії вимагала кадрового забезпечення. Цю проблему за рахунок перевезення фахівців з етнічної Росії місцева адміністрація розв’язати повністю не могла, а тому залучала інтелігенцію українського походження.

Національне самоусвідомлення місцевої інтелігенції та українського населення в той час відбувалося шляхом відновлення історичної пам’яті, для чого проводилися активні дослідження історії та культури цих етнічних українських

3 Чихачев Д. Н. Доклад по законопроекту «О выделении из состава губерний Царства Польского восточных частей Люблинской и Седлецкой губерний с образованием из них особой Холмской губернии». - Санкт-Петербург. - 1911. - С. 113; також, Кубійович В. Українці в Генеральный губернії 1939-1941. - Чікаго. - 1975. - С. 403.

територій. Ефективність цієї роботи яскраво проявилася у всенародній підтримці питання про приєднання Холмщини і Підляшшя до Української Народної Республіки.

Після прилучення холмсько-підляських земель до відновленої Польської держави умови формування та діяльності української інтелігенції суттєво змінилися. Криза польської економіки у 20-х - 30-х роках, заборона українських шкіл та права обіймати посади у ряді сфер суспільного життя, заходи по ліквідації православної церкви загальмували процес формування інтелігенції. За цих умов проблему самовідтворення інтелігенція вирішувала шляхом залучення до роботи у суспільно-культурних і господарських організаціях людей з активною громадською позицією. Такі заходи не забезпечували розвиток інтелігентського середовища, через що вона в кінці 30-х років стала неспроможною впливати на суспільні процеси.

В період німецької окупації Польщі відродження національного життя Холмщини і Підляшшя здійснювали започатковані у Генеральній губернії в 1940 р. українські організації. Відкриття українських шкіл різних рівнів, відновлення діяльності церковних парафій, створення українських господарських організацій вимагали інтелігентів нової генерації. При підтримці інтелігенції з інших українських земель місцеві інтелігенти старшого покоління долучилися до громадської роботи. Українське населення краю скористалося нагодою для виховання інтелігенції нової генерації, активно підтримувало розвиток шкільництва і культурно-освітньої сфери.

У третьому розділі “Інтелігенція Холмщини і Підляшшя у боротьбі за українську державність” розкриваються фактори впливу на підвищення рівня національної свідомості інтелігенції, її боротьба за прилучення холмсько-підляських земель до УНР, забезпечення політичних і культурних прав українців Польщі у міжвоєнний період, відродження національного життя на початку 40-х років.

Революційні події в Російській імперії 1905-1907 рр., посилення етнонаціональної самоорганізації українців у Наддніпрянській Україні і Галичині активізували процес національної самоідентифікації української інтелігенції Холмщини та Підляшшя. Вона почала шукати шляхи виходу з політичної та культурної ізоляції, налагодження зв’язків з іншими українськими землями.

Історичний досвід співіснування українського і польського етносів на цих землях свідчив про незмінність поглядів польського суспільства на Холмщину та Підляшшя як на свої споконвічні території. Аналогічну позицію займала Росія, яка за час володіння цими землями проводила тут агресивну асиміляційну політику, застосовуючи при цьому подвійні стандарти.

Місцева інтелігенція намагалася використати для користі власного народу наміри окремих високопоставлених російських урядовців відокремити від етнічної Польщі холмсько-підляські землі, щоб на їх основі створити Холмську губернію. Українські діячі вживали заходів щодо підпорядкування губернії Київському генерал-губернаторству, однак ця справа була частково реалізована лише у 1915 р. Вони були переконані у тому, що за умови адміністративного підпорядкування Києву Холмщина і Підляшшя зможуть увійти в загальноукраїнське русло національного розвитку, що це зменшило б загрозу денаціоналізації місцевої української людності.

Отримуючи моральну підтримку з боку українських громадсько-політичних організацій, місцева інтелігенція активно втілювала цю ідею у життя і висувала ряд вимог політичного характеру, які стосувалися засад формування органів місцевого самоврядування, питань земельної реформи, змін в освітній та культурній сферах.

Ідея відокремлення етнічних українських земель Холмщини і Підляшшя від Польщі стала каталізатором процесу національної самоідентифікації місцевої української інтелігенції і першим кроком місцевих українців до об’єднання з усім українським загалом. В той час відбулося усвідомлення місцевою інтелігенцією своєї політичної відповідальності за долю власного народу.

Усвідомленою необхідністю політичного і культурного зближення усіх гілок української нації як передумови відродження Української держави, інтелігенцій Холмщини і Підляшшя керувалася й у вирішальний момент українського державотворення протягом 1916-1919 років. Викликані Першою світовою війною політичні зміни в Російській імперії створили сприятливий грунт для реалізації намірів українців Холмщини і Підляшшя щодо прилучення цих земель до України, які були продемонстровані під час створення Холмської губернії.

Протягом перебування українського населення з Холмщини і Підляшшя на вигнанні у внутрішніх губерніях Росії у 1915-1920 рр. інтелігенція активно залучала українські політичні організації та органи державної влади УНР до вирішення політичного статусу цієї етнічної української території. Особливість цього періоду в житті інтелігенції полягала у тому, що їй вдалося об’єднати розпорошене населення краю на боротьбу за приєднання до України, чинити опір намірам російських державних чинників повернути Холмщину і Підляшшя майбутній Польській державі, добитися представництва у Центральній раді, участі у створюваних тут після Брестської мирної конференції органах української влади розбудовувати національне життя.

Нечисленна інтелігенція, яка під час депортації залишалася на Підляшші або була туди скерована у 1917-1918 рр., в умовах німецького окупаційного режиму намагалася відновити роботу сільських шкіл, організувати культурно-просвітницьку роботу і видавничу справу. Коли виникла загроза анексії цих земель з боку Польщі, інтелігенція намагалася організувати збройний захист, для чого створила загін “Поліська січ”. Відданість Українській державі виявили кадрові військові російської армії, холмщани за походженням, окремі з яких мали генеральські звання.

Після проголошення Польської держави та визнання її західними країнами і радянською Росією Холмщину та Підляшшя було включено до її складу. Для місцевого українського населення та інтелігенції виникла цілком нова політична ситуація, адже з тогочасних поколінь українців раніше перебувало під польською владою. Намагання польських політичних кіл перетворити Польщу у національну державу визначили умови життя українців у наступні 25 років.

Пріоритетними напрямками розбудови українського життя на цьому етапі інтелігенція обрала створення мережі українських суспільно-культурних товариств, впорядкування церковно-релігійного життя, закладання українських шкіл, відбудову зруйнованих війною українських господарств, видавничу справу. За активної підтримки населення інтелігенція взяла активну участь у виборах до польського парламенту 1922 р., на яких досягла значних успіхів, створивши у ньому Українську парламентську репрезентацію.

Усвідомлюючи значення громадсько-політичних організацій, інтелігенція намагалася збільшити чисельність низових ланок Українського доброчинного товариства “Рідна Хата”, в яких вирішувалося питання відновлення чисельності інтелігенції, що помітно скоротилася за час Першої світової війни.

На початку 20-х років до громадського життя долучилося місцеве українське жіноцтво, що стало новим явищем суспільного життя української спільноти краю. Активісти цього руху закладали гуртки загальної та професійної освіти, організовували урочисті відзначення роковин Т. Шевченка, І. Франка, Л. Українки.

З 1921 до 1927 року інтелігенція провела ряд зборів представників українських громад, на яких визначалися головні напрямки розбудови українського життя краю. Вона ініціювала скликання з’їзду Українських вчителів та створення Українського педагогічного товариства. Після офіційної заборони українських шкіл на Холмщині та Підляшші товариство намагалося пом’якшити негативні наслідки цієї антиукраїнської акції, яка робила неможливим відтворення українського інтелігентського середовища.

У 20-х - 30-х роках місцева інтелігенція боролася за дотримання політичних і культурних прав української меншини, використовуючи при цьому парламентські методи боротьби. Радикальна позиція польських державно-політичних та релігійних чинників щодо українського питання, поширення комуністичної ідеології розшарували українське інтелігентське середовище за політичними переконаннями. Це послабило їх вплив на суспільне життя і призвело до повної руйнації українського інтелігентського прошарку.

На початку 40-х років інтелігенція провела значну роботу по розбудові та українізації релігійного життя і освітньої сфери. Вперше у новітній історії українці краю отримали змогу відкривати національні школи різних рівнів, що оживило процес виховання місцевої інтелігенції. Ці заходи викликали приїзд на Холмщину та Підляшшя національно свідомої інтелігенції з Галичини, Волині та Буковини. Спільними зусиллями вони заснували широку мережу українських шкіл, культурно-освітніх гуртків та кооперативних установ.

Позитивні зміни в житті українського населення краю викликали невдоволення у польському суспільстві, яке незабаром переросло у відкрите протистояння і масове винищення українців, насамперед інтелігенції. В цих умовах інтелігенція створила загони української самооборони. Разом із загонами УПА самооборона захищала українське населення від терористичних акцій польських збройних формувань і чинила опір діям радянських органів, які здійснювали переселення українців з Холмщини і Підляшшя до УРСР.

В четвертому розділі “Внесок холмсько-підляської інтелігенції у розбудову Української держави” на основі архівних матеріалів проаналізовано процес адаптації переселенців з Холмщини і Підляшшя до політичної системи в УРСР, пошук ними оптимальних шляхів облаштування та вибору пріоритетних напрямків у вихованні дітей.

Дослідження внеску холмсько-підляської інтелігенції у розбудову Української держави показало, що переселенська молодь після отримання відповідної освіти зробила помітний внесок у розвиток української науки, зокрема в галузі металознавства, медицини, історії. Вони очолюють вищі навчальні заклади та їх підрозділи, науково-дослідні установи. Окремі з них мають високі почесні звання. Обіймаючи високі посади в міністерствах, обласних установах і організаціях, промислових і сільськогосподарських підприємствах, вони забезпечували економічний і соціальний розвиток України.

Об’єднані у суспільно-культурних товариствах сучасні покоління вихідців з Холмщини і Підляшшя проводять значну роботу по збереженню культурних традицій та пам’яті про свою історичну батьківщину.

У висновках відзначено, що формування і становлення інтелігенції в середовищі українців відбулося за складних умов, викликаних насамперед національною політикою Росії та Польщі, до яких у XX ст. почергово належали ці землі. Важкі економічні умови, в яких свідомо утримувалася українська меншина, недосконалі форми господарювання на селі, де переважно проживало українське населення, заборона українських шкіл та обіймання ряду професій обмежували їх можливості у навчанні дітей і гальмували процес виховання власної інтелігенції.

Використовуючи сприятливі моменти, українська молодь добувала середню та вищу освіту і поповнювала' прошарок аціональної інтелігенції. , ■ : ;

Національне пробудження місцевої інтелігенції відбулося під пливом революційних подій 1905-1907 рр. у Росії та Україні, креслення та реалізації ідеї про створення Холмської губернії та ідпорядкування її Київському генерал-губернаторству. У 1909: р; тгелігенція" вперше висунула вимоги політичного характеру щодо міни системи виборів до органів місцевого самоврядування, розвитку світньої та економічної сфер. Пріоритетом поведінки сформованої у 910-1917 рр. інтелігенції стало питання приєднання холмсько-ідляських земель до України. Національна свідомість і досвід олітичної роботи дозволили багатьом українцям краю працювати в рганах державної влади- УНР, стати членами Української Центральної Ради. ■. ■' ' '

Перебуваючи під владою II Речі Посполитої інтелігенція оролася за політичні, соціальні та релігійні права українців; широко икористовуючи польський парламент, депутатами якого протягом 922-1927 рр. були провідні діячі українського руху. . ■

: В умовах німецького окупаційного режиму, при допомозі

ггелігентів з Галичини, Волині та Буковини місцева інтелігенція ийшла з психологічної кризи, створеної польськими державними инниками у 30-х роках, і приєдналася до розбудови українського аціонального життя. . • •

За сприятливих умов для отримання освіти в УРСР в гредовищі переселених з Холмщини та Підляшшя українців формувалася інтелігенція молодої генерації. Вона дала відомих в країні та світі діячів науки, організаторів виробництва, керівників світніх і медичних установ, діячів культури і мистецтва, які зробили омітний внесок у розбудову Української держави, внесли культурні задиції свого народу до національної скарбниці культурно-истецьких цінностей. ;

Основні положення дисертації викладені у наступних ублікаціях: , ■ • •

1. Горний М. Українці Холмщини і Підляшшя. - Львів; 997. - 663 с., (Рецензія на монографію в журналі “Український ;торик”. - 1998. - С. 309 - 311. Анотація монографії у іірнику

матеріалів конференції “РоЬка-Ыіетсу-Цкгаіпа w Ешоріе.” - Ягезгои 1999.-S.-236).. . . ^ ...................... •

2. Горний М. М., Салюк І. И. Історична Холмщина в опис дослідженнях і спогадах. - Львів,. 1996. - 165 с., (Анотація у збірні “Ро1зка-№етсу-икгаіпа V/ Еигоріе” - Rzeszow. -1999. - 8; 237). -. - 3. Горний М.'< Холмська губернія. як форма, унезалежне* українських етнічних земель .від Польщі '//; Науковий - віск Чернівецького університету. Вип. 73-74, Історія. - Чернівці, 2000 С. 119-127. ; ; . . . ' ■ • ■... . . •

4, Горний іМ. Вплив соціально-економічних факторів, формування інтелігеїщії Холмщини і Підляшшя // Питання істо нового та новітнього часу. 36. наук, праць. Вип. 7; .- Чернівці, 2000 С. 52-58. : г{ • .. ..

; , .5. Горний М. Переселенці з.Холмщини: проблема адаптації

умов проживання в УРСР // Матеріали “Круглого столу” українськ істориків і у програмі Світового конгресу українців Холмщини Піддашшя.,-Рівне, 1998.-С.>58-64. <: і. г..

■ ; 6, Горний М. Особливості формування інтелігенції Холмщин Підляшшя в першій половині XX ст. // Матеріали IV міжнародне конгресу україністів. Історія..- ч. ІІ, XX ст. - Одеса-Київ-Львів 1999,- С. 206-213. : ■. , : , . .

. , АНОТАЦІЯ : ■ . .

Горний М. М. Українська інтелігенція Холмщини і Підляшш XX ст. Рукопис. , • і-

, , Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичї наук зі спеціальності 07.00.02 - Всесвітня історія., Чернівець* державний університет ім. Ю. Федьковича. - Чернівці, 2000. •>.

• г Досліджуються шляхи , формування, становлення, національні

самоусвідомлення та діяльність інтелігенції. Цей процес пройшов ) основних етапи: перший - від початку XX ст. до 1944 р., кс українське населення та інтелігенція проживали на своїй історич: батьківщині, і другий - з 1945 р. до кінця сторіччя, коли пії переселення частини .українців з Холмщини,і Підляшшя до УРСР у середовищі виховувалася й формувалася інтелігенція молодої генера Простежується політика владних структур Росії та Польші у національно

питанні, діяльність українських національно-культурних організацій та місце в них інтелігенції, яка в умовах заборони українських політичних, культурно-освітніх і релігійних організацій намагалася розвивати український національний рух на цих землях, а також процеси адаптації переселенців до політичної системи в СРСР, виховання інтелігенції нового покоління та її внесок у розбудову Української держави.

Простежується кількісний та якісний параметри інтелігентського прошарку, фактори впливу на його формування і національне самоусвідомлення. Проаналізовано внесок окремих осіб у розвиток культурно-освітньої, релігійної та економічної сфер на історичній батьківщині, сучасної української науки, економіки, освіти, медицини, культури і мистецтва.

Ключові слова: Холмщина, Підляшшя, українське

населення, інтелігенція, виховання, діяльність, переселення, адаптація.

АННОТАЦИЯ

Горный М. Украинская интеллигенция Холмщины и Подляшья в XX ст. Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 - Всемирная история. Черновицкий государственный университет им. Ю. Федьковича. - Черновцы, 2000.

В диссертации исследуются особенности формирования, становления, национального самоосознания и деятельности интеллигенции. Этот процесс прошел два основных этапа: первый - от начала XX ст. до 1944 г., когда украинское население проживало на своей исторической родине, и второй, с 1945 г. до конца столетия, когда после переселения из Холмщины и Подляшья в УССР части украинцев в их среде воспиталась и сформировалась интеллигенция новой генерации. Их различие обусловлено не только территориальным фактором, но и различиями государственного общественно-политического строя, средой обитания, возможностями приобщения к общечеловеческим ценностям.

Исследуя национальную политику России и Польши, под властью которых поочередно находились в XX ст. Холмщина и Подляшье, автор раскрывает основные принципы политики российских властей, направленную на придание этим землям

характерных черт внутренней российской губернии. После восстановления польской государственности и включения Холмщины и Подляшья в состав Польши, органы государственной власти сосредоточили усилия на создании унифицированного государства, при этом интенсивно латинизировали и ополячивали коренное украинское население.

В период оккупации Польши нацистской Германией и образования Генеральной Губернии органы оккупационной власти на начальном этапе относились толерантно к настроениям украинцем Холмщины и Подляшья преодолеть последствия полонизации путем создания системы национального образования, культурно-просветительских организаций, украинизации религиозной жизни. Это вызвало адекватную реакцию подчиненных эмиграционному польскому правительству подпольных военно-политических организаций, усилило польско-украинское противостояние и повлекло большие человеческие жертвы и материальный ущерб для местного украинского населения.

После переселения части украинского населения из Холмщины и Подляшья на территорию УССР в 1944-1946 гг. оно преодолело сложный путь адаптации к новой политической системе. Переселенцы максимально использовали появившиеся возможности в сфере образования, при определении будущего своих детей большинство из них отдало предпочтение интеллектуальной деятельности подрастающего поколения.

Автор прослеживает количественный и качественный состав интеллигенции в контексте влияния на них политического и социально-економического факторов. Потребность в кадрах для органов местного самоуправления, образовательной, религиозной и хозяйственной сфер жизни Холмской губернии способствовала местной украинской молодежи в получении образования.

Несмотря на значительные потери во время депортации украинского населения из Холмщины и Подляшья во внутренние губернии российской империи, сформировавшаяся перед Первой мировой войной интеллигенция сыграла заметную роль в решении вопроса о присоединении этих этнических украинских земель к Украинской Народной Республике.

Находясь под властью Польши в междувоенный период, интеллигенция пыталась восстановить свою численность путем приобщения к общественной деятельности активную часть украинского населения, привлечения ее к борьбе за политические

и культурные права. Решительные действия польских властей разрушили наметившиеся тенденции в сфере общественной жизни общественной жизни украинского национального меньшинства, ликвидировали имеющееся в 20-х годах влияние местной украинской интеллигенции на общественно-политическую жизнь Польского государства.

Раскрытое в диссертационном исследовании влияние интеллигенции из украинских национальных центров на жизнь украинского населения Холмщины и Подляшья в критические моменты истории нации доказывает несостоятельность мнения о региональной разобщенности украинцев.

Получив доступ к учебным заведениям всех уровней, на Украине, переселенческая молодежь показала высокую способность в учебе. Вследствие этого, из ее числа вышло значительное количество известных в Украине и мире ученых, работников высшей школы, организаторов производства, руководителей медицинских учебных заведений, деятелей культуры и искусства, которые сделали заметный вклад в развитие Украинского государства.

Ключевые слова: Холмщина, Подляшье, украинское население, интеллигенция, воспитание, деятельность, переселение, адаптация.

ANNOTATION

HORNYY М. Ukrainian intelligentsia of Kholmschyny and Pidlyashshya areas in the 20th century. - Manuscript.

Dissertation for akademic degree of the Candidate of historical science in the speciality 07.00.02 - World History. Chemivtsi State University named after Yu. Fedkovych. - Chemivtsi, 2000.

Study of the ways of formation, establishment, national selfawareness and activity of intelligencia. This process took place in two major stages: first stage - from early 20th century till 1944, when the homeland, and second stage - from 1945 till the end century, when a part of Ukrainians were re-settled from Kholmshchyna and Pidlyashshya areas to the Ukrainian SSR and a young generation of intelligencia grew up and formed among them. Policy of governmental structures of Russia and Poland in national affairs, activity of the Ukrainian national-cultural organizations and the place in these organizations of intelligensia, which under the conditions of prohibitio of the Ukrainian political, cultural-educational and religious organizations tried to develop Ukrainian

national movement in these lands, as well as the process of adaptation of re-settled population to the political system of the USSR, bringing up intelligensia of a new generation and its contribution to the development of the Ukrainian state are examined.

Quantitative and qualitative parameters of inteligensia stratum, factors influencing its formation and national self-awareness are traced. Contribution of separate individuals to the development of cultural-educational, religious and economic speres in the historical homeland, modem Ukrainian science, economy, medicine, culture and art is analyzed.

Key words: Kholmshchyna, Pidlyashshya areas, Ukrainian population, intelligensia, upbringing, activity, re-settlement, adaptation.

Підписано до друку 10.05.2000. Формат 60x84/16.

Папір офсетний. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 1,1. Обл.-вид. арк. 1,2. Зам. 031п. Тираж 100 прим.

Друкарня видавництва “Рута“ Чернівецького держуніверситету 58012, Чернівці, вул. Коцюбинського, 2